Досвід реконструкції типових весільних мелодій за збіркою текстів кінця ХІХ століття з околиць Ніжина, записаних О. Малинкою

Размещено на http://www.allbest.ru/

Досвід реконструкції типових весільних мелодій за збіркою текстів кінця ХІХ століття з околиць Ніжина, записаних О. Малинкою

Період другої половини ХІХ ст. знаменується активізацією історичних, етнографічних, лінгвістичних та антропологічних досліджень на території Наддніпрянської України, зокрема на Лівобережжі. Засновуються численні наукові товариства, видаються збірки фольклорних творів та народних пісень. Ці досягнення пов'язані з іменами Хв. Вовка, О. Потебні, П. Чубинського, К. Квітки, М. Лисенка, А. Кримського, Й. Роздольського, О. Малинки та інших діячів. Як зазначає американська етнографка Наталія Кононенко, «дев'ятнадцяте століття в усьому світі було важливим часом для дослідження фольклору. Період романтичного націоналізму початку століття зумовив інтерес до пересічної людини й зацікавленість минувшиною, селянством і дитинством. Він охоплював також культурно-специфічне минуле особистості й схилявся до ідеалізації цього минулого як правдивого вияву культури, яка вивчалася. Природним наслідком цього був інтерес до народу та його мудрості» (Kononenko N. Ukrainian Minstrels: And the Blind Shall Sing 1998 (цит. за: Бріцина, Головаха 2004, с. 486)). Наприклад, Етнографічна комісія у Києві, «поширивши безкоштовно серед населення програми для збирання народних зви чаїв, обрядів, вірувань, народних знань тощо,створила широку мережу респондентів. Загалом було розіслано понад 6 тисяч примірників різних програм. Велика програма була підготовлена і розіслана для записування весільної обрядовості та звичаєвості українців» (Борисенко, 2012, с. 5).

Весільний обряд та пісні, що його супроводжували, стали одним з найбільш привабливих для дослідників об'єктів народної культури. Перший опис українського весілля (але без текстів пісень) Г. Л. Боплана з'явився 1650 року, відомі також праці Г. Калиновського 1777 року та І. Червінського 1805 року (Весілля, 1982, кн. 1). Лише у 1877 році публікується опис локального обряду з текстами весільних пісень та їх мелодіями - це спільна робота П. Чубинського і М. Лисенка «Весілля в селі Бориспіль Переяславського повіту Полтавської губернії», де зафіксовано 138 текстів та 5 мелодій до них (Чубинський, 1970).

З-поміж подібних публікацій того часу привертає увагу опис весільного обряду «Малорусское весильле (Свадебные обряды и пксни, запис. в м. Мринк, Нкжинскаго укз. Черниговской губ.)», здійснений Олександром Никифоровичем Малинкою, українським етнографом та фольклористом, уродженцем цього містечка¹. Дослідник подає вичерпний етнографічний опис весілля в традиції одного населеного пункту. Такий підхід дозволяє сучасним фольклористам, філологам та етнографам за допомогою порівняльного аналізу відстежувати динаміку змін у ритуалах і текстах, що відбувалися протягом наступного століття. Та, на відміну від тандему Чубинського-Лисенка, Малинка не подав у своєму описі нотацій весільних пісень.

Авторка, працюючи з традиційною музикою нижнього Подесення (власні експедиції в терен розпочато з 2006 року), загорілася ідеєю «озвучити» ці тексти, запропонувавши їх для співу місцевим жителям Експедиції з такою метою неодноразово проводилися у ХХ столітті. Так, поліські матеріали О. Кольберга ^{с. Дубой (тепер Столінського району Брестської області Бєларусі) були «озвучені» у 1972 році (експедиція Ю. Сливинського), з с. Мохро Іванівського району Брестської області - у 1996 році (збирачі Л. Лукашенко та І.} Федун) (Рибак, 2014). Матеріали Ф. Климчука з с. Симоновичі на Берестейщині «знайшли» свої мелодії у 2012 році (збирачі І. Клименко та М. Скаженик, експедиція ЛЕК-12-01). Ю. Рибак пише, що «проведення в наш час широкомасштабних та ґрунтовних розвідок на Поліссі, [...] нині дає можливість здійснити вже неодноразово апробоване в етномузикології діахронне порівняння народномузичних матеріалів за принципом «слідами попередників» (Рибак, 2014, с.58). Влітку 2017 року етномузикологами Г. Пшенічкіною та Р. Слюжинска- сом був здійснений ряд цілеспрямованих експедицій «слідами» А. Кримського у села колишнього Звенигородського району Черкаської області, першочерговою метою дослідників було «озвучення» текстів з його збірки «Звенигородщина» (Пшенічкіна, 2018).. Із цією метою у 2012 та 2018 роках було здійснено дві етнографічні експедиції до с. Мрин (нині Носівського району Чернігівської області).

Подібний дослідницький досвід мали етнографи. Ще з 1970-х років неодноразово відбувалися повторні фіксації фольклорної прози «слідами» фольклористів ХІХ сторіччя. Зокрема, записи, здійснені Олександром Малинкою на зламі ХІХ-ХХ ст. у селах тогочасної Чернігівської губернії та опубліковані 1902 року (Малинка, 1902), спонукали групу етнографів до виїздів у с. Плоске Носівського району Чернігівської області (сусіднього з Мрином). Упродовж 1994-2003 років в це село було здійснено ряд експедицій, в яких вдалося зафіксувати збережені традицією твори народної прози зі збірки О. Малинки та видати монографію «Прозовий фольклор села Плоске» (Бріцина, Головаха, 2004). Подібні повторні фіксації текстів та наспівів «мають значні переваги перед колекціями, зібраними з різних теренів. Адже в цьому разі йдеться про вивчення реальних процесів функціонування традиції, а не про більш або менш точне моделювання їх шляхом порівняння різночасових варіантів одного твору, зібраних у різних середовищах. Такі зібрання [...] дають можливість побачити природну варіативність, [...] простежити не лише процеси видозміни, занепаду, а й дивовижну стійкість тексту, пересвідчитися в наявності пам'яті традиції [...]» (Бріцина, Головаха, 2004, с. 38-39).

З історії містечка Мрин. У своїй автобіографії Малинка значне місце приділяє історії та переказам Мрина: «Ничего нельзя сказать определенного о времени возникновения м. Мрина.

М. Домонтович называет Мрин старинным поселением, постоянно считавшимся сотенным местечком в Киевском полку; до открытия наместничества оно имело свою сотню казацкую и сотенное правление. Памятником пребывания казаков в Мрине остался старый земляной вал с тремя развалившимися воротами. Этот вал в последнее время почти уже срыт» (Пригоровський, с. 3). На думку місцевого краєзнавця С. Ф. Бруханди (1908-- 2003) село засновувалося двічі: «село Мрин існує з давніх часів. Про це свідчать знайдені поблизу села залишки поселень епохи бронзи, раннього залізного віку (2-1 тис. до н.е), слов'янське городище часів Київської Русі» (Бруханда, 2013, с.7). В ХІІІ ст. поселення було знищене ордами хана Батия, у XIV ст. Чернігівські землі були звільнені від влади Золотої Орди литовсько-руськими військами. Протягом перебування в складі Великої Литовсько - Руської держави, землі Чернігівського князівства кілька разів змінювали господаря. Питання про Сіверщину залишалось одним з найгостріших моментів московсько-литовських відносин. Унаслідок низки війн люди з Чернігова та Ніжина тікали у більш віддалені та захищені місця, одним з яких, власне, і стала територія між р. Остер, її притокою Мринкою та непрохідними болотами Топила. Відомо, що під кінець XIX ст. населення Мрина становило понад 2000 осіб.

Про місцеві говори. Діалектолог початку XX ст. Всеволод Ганцов визначає територію, де розташований Мрин, як українсько-білоруське мовне пограниччя: «В обопільному впливі цих двох мов на узграниччі діялекти другої можна простежити певну схематичність і закономірність, що виявляється в повільному і більш - менш одномірному просяканні білоруських рис з півночи на південь на територію Українського Полісся і навпаки українських на білоруську» (Ганцов, 1928, с.263).

Автор вказує, що складна понадтисячолітня історія мінливих політичних, соціально-економічних, колонізаційних та культурних процесів - це тло, «на якому тільки й можна досліджувати Чернигівщину, стару Сіверську землю, що тепер з лінгвістичного погляду належить почасти до північно-української, почасти (в північній своїй частині) до білоруської язикової території, з великою мірою до українсько- білоруського узграниччя.

Пізніші історичні часи (після XVI ст.) де в чому відмінили це тло, ускладнивши діялектологічний розвій Чернигів- щини (як і Північного Лівобережжя взагалі) потужним впливом південно-українським, що найбільше позначився на південних частинах старого Українського Лівобережжя, надавши зовсім нового напряму язиковій його еволюції. Колонізаційний рух на південь «на степ» з півночі, з Українського Полісся, зустрівся з ще могутнішим рухом на схід із Західної України, і на новій, спільно колонізованій території перемогу мали не північні діалекти, а південні.

І ці останні втягають з того часу в сферу свого впливу дедалі то все ширшу територію Північного Лівобережжя, що діялектично перестає бути північно - українською, а робиться перехідною до південно-української, не втрачаючи своєї північної основи» (Ганцов, 1928, с.263). «.за перехідні [говори] до південно-українських доведеться вважати говори південних частин кол. Повітів Остерського, Козелецького, Ніжинського та Бор- зенського, південно-східних частин повітів Кроле- вецького та Г лухівського і цілого повіту Конотіпсько- го на Чернигівщині» (Ганцов, 1928, с. 276). У своїй першій діалектологічній праці Малинка також описує говірку м. Мрин («Особенности говора м. Мрин, Нежинского уезда Черниговской губернии», 1892). «Треба сказати, хоч ця робота була в галузі української діалектології, але вона виникла в результаті пекучої потреби підведення наукової бази і обґрунтування фольклорних записів О. Н. Малинки. Справа в тому, що свої фольклорні записи О. Н. Малинка переводив в області північних українських говірок з їх тяжкою для точного запису місцевою вимовою, а це й примусило О. Н. Малинку серйозно взятися за вивчення української діалектології» (Якимович, 2004, с. 349). Примітно, що перші свої наукові праці Олександр Никифорович написав на основі етнографічних матеріалів з рідного Мрина: «Особенности говора м. Мрина, Нежинского уезда Черниговской губернии» (1892 р.), «Родыны и хрестыны» (1898 р.) та, власне, збірка «Малорусское весильле» (1897 р.).

О. Малинка прискіпливо ставився до відображення звучання діалекту на письмі: «Я не старался отделять образцы характера более малорусского от тех, которые имеют особенность наречия великорусского или белорусского: раз в данной местности уживаются образцы обоих родов, то их и следует разбирать вместе. » (Якимович, 2004, с. 350). Тож, у збірці «Малоруское весильле.» (Малинка, 1897, с. 132) дослідник ретельно виписує особливості діалектної вимови і в примітках характеризує правопис весільних текстів, вказуючи на відмінності між поліським і українським говорами :

Нісколько слові о правописанні

Знаками ; і к а обозначал джетонгн уй ж іой, соотвйтствующіе въ полішскомь говорі украинскому в. Прн существующих! только двухъ знакахъ для звука и ( ы и к ) трудно было передать все разнообразіе »того звука въ малорусской річи; особенно вта трудность проявляется послі шнпящждъ н гортанныхъ звуковъ. Конечно, въ тйхъ случаяхъ, гді невозможно передать точное прожзношеніе, приюджтся прибігать къ грак- матжкі; но передавая слова пісень, я въ то же время желала передать, на сколько возможно, и жхъ прожзношеніе въ данной містности; поэтому я въ затруднительный случаягь нс прибігаль къ аналогій ж грамматмкі, а одну ж туже моржу слова въ разпыхъ случаяхъ писалъ различно: разъ черезъ ы, другой -- черезъ ж. Это колебаніе ж указываетъ на неясное прожзношеніе въ втомъ случай звука ж.

У текстах Малинки привертає увагу дифтонг уи. Наприкінці XIII ст. історик та етнограф О. Шафонський у пише про вимову кунь, нуж, вул, як характерну рису всієї території між Десною, Сеймом і Сулою до Лубен (Шафонський, 1851). З цих ознак Ганцов робить висновок, що на цій території дійсно функціонують говори з північною основою (Ганцов, 1928, с. 276). У 1915 році він спробував встановити межу, що відділяла б говірки дифтонгічні від монофтонгічних на території колишнього Козелецького повіту і визначав її приблизно так:«с. Кулажинці, с. Ярославка, м. Бобровиця, м. Кобижча, м. Носівка, м. Ніжен». Також дослідник звернув увагу на те, що попри цю умовну межу на території, віднесеній до монофтонгічних, траплялися говірки дифтонгічні або ж мішані. Він вважає, що це «наслідок пізніших, за часів панського права, переселеннів людности. [...] козацькі села були архаїчнішою мовою, ніж селянські» (Ганцов, 1928, с. 277). Село Мрин географічно розташоване північніше цієї умовної межі, між Носівкою та Ніжином, тому маємо право визначити говірку села як дифтонгічну. Крім цього, давність та питомість дифтонгічної говірки підкріплюється «козацькою» історією села (колишнє полкове містечко).

З історії створення весільного збірника. У якому році О. Малинка здійснював записи весільних текстів, достовірно невідомо, наприкінці збірки вказані лише дата та місце її завершення - «1890 р., Київ». Проте, відомо, що з 1886 по 1890 роки Олександр Никифорович навчався у Ніжинському історико-філологічному інституті князя Безбородька, «а в дні канікул виїздив до батьків у Мрин, охоче подорожував по Чернігівщині та Київщині» (Пригоровський, с. 6). «Фольклорні записи в м. Мрині О. Н. Малинка систематично провадив особисто протягом багатьох років, а пізніше цю справу доручав своїм близьким рідним, які за його вказівками продовжували фольклорні записи в м. Мрині» (Якимович, 2004, с. 349). Отже, ймовірно матеріали призбирувалися дослідником та формувалися у збірку впродовж 4 років, поки тривало навчання у Ніжині. З невідомих причин збірка була видана аж у 1897 році в Москві, у збірнику «Етнографическое обозрение» вип. XXXIV №3 (Малинка, 1897). Також невідомо, яким саме чином велися сеанси: чи відомості про весільний обряд отримувалися тільки з переказів інформантів, чи з його власного спостереження живого обряду (немає відомостей про те, чи записував Малинка на самому весіллі), чи фіксувалися тексти пісень зі співу чи з усного переказу.

Зі вступу до опису весільного обряду дізнаємося про стать та вік мринчан, які стали інформантами Олександра Малинки. Серед співаків були як «старухи», так і дівчата (див. нижченаве- дену цитату (Малинка, 1897, с. 95):

Під визначенням «старуха» збирач міг мати на увазі літніх жінок 60-80 років, а світилками могли бути дівчата віком близько 10 років (приклад вікової категорії інформантів у збирачів кін. ХІХ - поч. XX ст. знаходимо у збірці народних пісень М. Гайдая, який у примітках вказував, що опитував селян віком від 10 до 84 років). Можна припустити, що інформантами етнографа були особи приблизно 1800-1880 років народження.

У монографії «Прозовий фольклор села Плоске.» зазначено, що, «відзначаючи сумлінність фіксації усіх без винятку явищ прозової традицій та інтерес навіть до неповних чи побіжно відтворених текстів, можна стверджувати, що не зафіксовані О. Малинкою сюжети та мотиви, а також відомості про певних персонажів насправді були відсутні у тогочасній усній традиції села» (Бріцина, Головаха, 2004, с. 12).

ХІД ОБРЯДУ (ключові обрядодії)

Опис обряду Малинка починає з термінів проведення традиційних весіль - переважно вони відбувалися пізньої осені та взимку. У місцевій традиції побутував пишний та розлогий кількаденний ритуал, з великим числом персонажів та реквізиту, тому до цієї церемонії готувалися заздалегідь. На 39 сторінках етнографічного опису послідовно викладено 179 текстів весільних мелодій. Дослідник виокремлює у весільному обряді Мрина ряд епізодів (головних і проміжних), що їх відображено у таблиці 1. Цифри у другому стовпчику таблиці вказують на кількість пісенних текстів, пов'язаних з відповідним епізодом.

Сучасні польові дослідження. Методика роботи. У 2012 і 2018 роках авторкою було організовано два виїзди до села Мрин [ЛЕК-12-05, ОАЗ-ДАН-18-03]. Інформантами експедицій стали:

- Надія Іванівна Вакулік, 1928 р.н. Її одразу порекомендували як співачку, котра знає найбільше старовинних пісень. Нею було озвучено 26 текстів з опису Малинки та виконано 37 нових пісень.

Наступні чотири співачки (сусідський гурт у складі Ганни Ісаківни Канівець, 1939 р.н., Параски Дем'янівни Огій, 1924 р.н., Ганни Павлівни Куриленко, 1937 р.н., та Лідії Степанівни Пасічник, 1942 р.н.) озвучили чотири тексти зі збірки Малинки та заспівали 21 нову пісню. Вже традиційно, на незнайомі тексти всі інформанти реагували таким чином: «це не наші, це десь з Западной [України - прим. авт.]».

пісня весільний малинка чернігівський

Таблиця 1.

ХІД ОБРЯДУ (ключові обрядодії)	Кількість текстів у 1897 р.
Сватання (найчастіше відбувається у М'ясоїд, за Малинкою, «з щедрика, під Новий рік»)	0
«Розглядини» майна нареченого	0
«Змовини» (пригощання гостей та роздача їм подарунків у нареченої)	0
Дарування чобіт нареченій (субота за тиждень до весілля)	0
Випікання шишок (п'ятниця)	0
Коровай (субота)	10
Вільце (включно зі збором дружок та дорогою до Молодого)	32
Здача молодецтва наречених, пришивання квітки	22
Вінчання (неділя, після обідньої служби)	0
«Кликання» на весілля	2
Збір поїзда Молодого	9
Розшук Молодої	10
Продаж Молодої братом	12
Молоді на посаді, роздача дарунків	2
Поділ Короваю у Молодої (з швидкими піснями-«передирками» і протяжними, за Малинкою, «заунывными»)	25
Гра в «колокол»	4
Вечеря	5
Здача молодецтва і прощання з Молодою	10
Молодий забирає Молоду (і вечеря у Молодого)	12
Снідання і Комора (у понеділок)	7
Перезва (з вівторка до четверга)	18
Поділ Короваю у Молодого (четвер), «цигани» або «машкара» та «вовча вечера» (п'ятниця), пироги (субота), недільний обід, яким і закінчується весільний ритуал.	0

- За шість років з п'яти співачок, записаних у 2012, залишилася лише Ганна Канівець, натомість вдалося записати двох нових ре- спонденток (Катерину Степанівну Рогову, 1929 р.н., і Катерину Тимофіївну Мороз, 1939 р.н.), які додали відомості з етнографії весільного обряду. Вони продублювали сім пісень та заспівали одну нову.

Тривалість сеансів (приблизно від 30 хв. до 1,5 год) визначалася наявністю / відсутністю вільного часу інформантів та психологічними причинами (бажання / небажання тривалого контакту зі збирачем, фізіологічна втомлюваність людей старшого віку та ін.).

Сюжети пісень, записані О. Малинкою понад 100 років тому, в даних експедиціях використовувалися як питальник. Для цього тексти було попередньо проаналізовано з точки зору визначення їх можливих мелоритмічних моделей (згідно систематики, утвердженої у київській етномузико- логічній школі) (Клименко, 2004). Частина текстів з великою ймовірністю може бути віднесена до певних ритмічних типів (далі РТ) за ознаками характерних сюжетів та їх силаборитмічної структури, які відомі за численними нотними публікаціями. Типологічна ідентифікація меншої частини текстів була проблемною, тож такі тексти пропонувалася співачкам в першу чергу. Однак, «втиснути» повну програму запитальника в обмежені часові рамки сеансу при вищеназваних обставинах було неможливо. Враховуючи стан здоров'я інформантів та їхнє бажання скоротити сеанс, розпитати послідовно про кожну пісню, на жаль, не вдалося. Перевага при опитуванні надавалася тим текстам, які або важко піддавалися ритмотипо- логічному аналізу, або ж мали цікаві, рідкісні ритмотипи.

Здобутки сучасних експедицій: кількісна характеристика. Зі 179 текстів, що їх опублікував О. Малинка, «озвучити» вдалося 30, а також, як не дивно, записати 59 нових сюжетів, які не були зафіксовані у ХІХ ст. Тож, загалом, маємо більш- менш повне уявлення про 238 весільних пісень с. Мрин. Згадаємо аналогічний збірник (опис обряду з текстами пісень) колеги О. Малинки, української фольклористки Пелагеї Яківни Литвинової- Бартош «Весільні обряди і звичаї у селі Землянці Глухівського повіту в Чернігівщині» (1900 року), який містить 250 текстів весільних пісень (Литвинова-Бартош, 1900). Тож, припускаємо, що набір текстів села Мрина кінця ХІХ ст. міг не лише не поступатися в кількості сюжетів репертуарам з інших сіл Лівобережної України, що були зафіксовані фольклористами, а й перевищувати їх (беручи до уваги середню кількість в 300 весільних пісень з одного населеного пункту Західного Полісся з фіксацій кінця ХІХ початку ХХ ст. (Климчук, 1999).

Малинка записував відомості в часи активного побутування традиції, охопивши період від середини до кінця ХІХ ст. Інформантки, що були опитані у 2012-2018 рр., дружкували або були коровайницями приблизно у 1940-70 рр. (орієнтуючись на вік найстаршої з них - 1924 р.н.), тож в наших записах відображається весільний обряд середини ХХ ст., найраніше 1940-х рр. Це дає можливість порівняти переміни в сюжетній частині традиції, що відбулися на відстані в понад 100 років.

Рзгорнута порівняльна таблиця 238 інципітів (зі збірки Малинки та сучасних записів) існує у вигляді електронної таблиці Excel (в архіві авторки). Нижче подається таблиця «нових» пісень, записаних в експедиціях 2012-2018 років (табл. 2).

Не зважаючи на велику кількість новозаписаних сюжетів, ми не ставимо під сумнів їхню автентичність. З-поміж них цікаві рідкісні сюжети «Молодиці, золотар їде», «Стелися к нам, зятю», «Як був Андрійко на торзі», «Заіржали кониченьки ворони», «Шо на горі Галочка жито жне». Натомість викликає подив відсутність у збірці Малинки таких поширених на Лівобережжі класичних сюжетів як «Сидить мати під калиною», «Шо в батенька да й на одході», «Як ми вєлєчка вили», «Тут наша пава летіла», «Пропила мати дочку», «Коровайниці п'яни», «Із-за гори гуска летіла», «Обіщала весільная мати», «Де ж той батько Йосип», «Шось у батька телепається», «Скриня наша да дубовая», «Тобі, дружку, та не дружкувати».

Таблиця 2 (сортування відомостей бази даних за ритмотипами).

№ №	Місце в обрядовому дійстві	РТ	Код твору в експедиц 2012 р. Сольне виконан	Інципіт	Код твору в експедиц 2012 р. Гуртове виконанн	Інципіт	Код пісні в експедиції 2018 р. Сольні виконанн	Інципі
1	Сб: Вільце	Ж	ЛЕК-12-05_03.01	Сидить мати під калиною	ЛЕК-12-05_06.22	Сидить мати під калиною	-	-
2	Нд: Від'їзд Молодої	Ж	ЛЕК-12-05_03.12	Шо в батенька да й на одході	-	-	-	-
3	Нд: Сироті	<ІТ53>	ЛЕК-12-05_02.17	Ой до двора, дружечки, до двора	-	-	-	-
4	Нд: поїзд Молодого	<ІТ53>	ЛЕК-12-05_02.23	Як уїхав Андрійко до тещі в двір	-	-	-	-
5	Пн: Снідання	<ІТ53> текст	ЛЕК-12-05_02.25	Шо сьогодні понеділок	-	-	-	-
6	Нд: До вінця	<ІТ53>	ЛЕК-12-05_02.26	Ішла Г алочка до венця	-	-	-	-
7	Нд: Од вінця	<ІТ53> текст	ЛЕК-12-05_02.28	Як стояла Галочка під вінцем	-	-	-	-
8	Нд:	<ІТ53>	ЛЕК-12-05_02.29	Заіржали кониченьки ворониї	-	-	-	-
9	Нд: поділ короваю у Молодої	<ІТ53>	ЛЕК-12-05_02.37	Край дружбоньку коровай	-	-	-	-
10	Нд	<ІТ53>	ЛЕК-12-05_02.43	Шо на горі Г алочка жито жне	-	-	-	-
11	Нд: як Молода йде за нелюба	<ІТ53> текст	ЛЕК-12-05_02.46	Чи я в тебе, матінко, не дитина	-	-	-	-
12	Пн: Снідання	<ІТ53>	ЛЕК-12-05_02.52	Що ми твого дворика не знали	-	-	-	-
13	Нд: Од вінця	<ІТ53> текст	ЛЕК-12-05_03.03	Попе попе, Гордію	-	-	-	-
14	Нд: Од вінця	<ІТ53> текст	ЛЕК-12-05_03.04	ішла Г алочка ... Вийшла мати з свєчами, вже ж мою донечку звєн- чали
15	Нд: збір поїзда Молодого	<ІТ53>	ЛЕК-12-05_03.06	Ой ви вороги, вороги			ОАЗ_ДАН- 2018-03_05.05	Ой ви вороги, вороги
16	-	<ІТ53>	ЛЕК-12-05_03.11	Низом боярочки, низом	-	-	-	-
17	Нд: Чоботи	<ІТ53>	ЛЕК-12-05_03.13	Як був Андрійко на торзі	-	-	-	-
18		<ІТ53>	ЛЕК-12-05_02.16	Сизокрилі голубоньки	-	-	-	-
19	Нд: збір поїзда Молодого	<ІТ53>	-		ЛЕК-12-05_06.13	Ой ви вороги, вороги	-	-
20	Нд: Молода здає молодецтво	<ІТ53>			ЛЕК-12-05_06.32	Ой трепала Галочка льон, льон, льон
21	Нд: дорогою в комору	<ІТ53>			ЛЕК-12-05_06.33	Вийди-вийди галочко з комори
22	Нд: як Молода йде за нелюба	<ІТ53>+<1 Т6>	ЛЕК-12-05_02.45	Чи я в тебе моя мати ленива була	ЛЕК-12-05_06.18	Чи я в тебе моя мати ленива була
23	Сб: Вільце	^Т6> текст	ЛЕК-12-05_02.01	Як ми вєлєчка вили	-	-	-	-
24	-	^Т6> текст	ЛЕК-12-05_02.06	Тут наша пава летіела	згадка	Сюди наша пава летіла	-	-
25	Нд: дражнилки між Свашками і Дружками	<ТТб>	ЛЕК-12-05_02.22	Перша дружка стружка			ОАЗ_ДАН- 2018-03_05.07	Перша дружка стружка
26	Сб: Коровай	^Т6> текст	ЛЕК-12-05_02.31	Коровайниці п'яни	-	-	-	-
27	Сб: Молода запрошує на весілля	^Т6> текст	ЛЕК-12-05_03.02	Г алочка на село пошла
28	Сб: Коровай	^Т6> текст			ЛЕК-12-05_06.34	Коровайниці п'яні, короваю немає
29	Нд: дражнилки між Свашками і Дружками	^Т6> текст			ЛЕК-12-05_06.35	Лізла сваха на хату
30	Нд: дражнилки між Свашками і Дружками	^Т6> текст			ЛЕК-12-05_06.36	... дід бабу лоскоче
31	Нд: дражнилки між Свашками і Дружками	<]Т6>					ОАЗ_ДАН- 2018-03_05.03 Т6	Дружку наш дружку
32	-	<Л"6(44)> текст	-		ЛЕК-12-05_06.37	Зарезала наша мати півня	-
33	Нд: Брат продає Молоду	УТбТТбте	ЛЕК-12-05_02.12	Пропила мати дочку	ЛЕК-12-05_06.19	Пропила мати дочку	-	-
34	Сб: Молода запрошує на весілля	УТбТТбте	ЛЕК-12-05_02.03	Шо Галочка да селом пошла
35	Нд: дражнилки між Свашками і Дружками	<7Тб>Тбт6	ЛЕК-12-05_02.19	Старший боярин патлатий	згадка	Старший боярин патлатий	ОАЗ_ДАН- 2018-03_05.06	Перший боярин патлатий
36	Нд: дражнилки між Свашками і Дружками	<]Т6>: 6Т6	ЛЕК-12-05_02.20	На першому боярину кафтан
37	Нд: дражнилки між Свашками і Дружками	<1Т6>: 6Т6	ЛЕК-12-05_02.21	Чого, свашки, да посоловіли	ЛЕК-12-05_06.30	Чого, свашки, да посоловіли
38	Сб: Коровай	<]Т6>: 6Т6	ЛЕК-12-05_02.32	Молодиці, золотар їде	-	-	-	-
39	Сб: Коровай, початок	<2тб7Гбт6	ЛЕК-12-05_02.33	Благослови, Боже	-	-	-	-
40	Нд: дражнилки між Свашками і Дружками	<7Тб>Т6Т6	ЛЕК-12-05_02.40	Світилочка пані	ЛЕК-12-05_06.25	Світилочка пані	ОАЗ_ДАН- 2018-03_05.02	Світилочка пані
41	Нд: збір поїзда Молодого	<]Т6>: 6Т6	ЛЕК-12-05_02.44	Ми їдемо да по Молодую	-	-	-	-
42	Нд: застілля	<7Тб>Т6Т6	ЛЕК-12-05_02.47	Брязнули ложки- тарілки	-	-	-	-
43	Нд: застілля	<]Т6>: 6Т6	ЛЕК-12-05_02.48	Втоптана стежечка	-	-	-	-
44	Нд: застілля	<Л"6>: 6Т6	ЛЕК-12-05_02.49	Їжте бояри капусту	-	-	-	-
45	Нд: застілля	<]Т6>: 6Т6	ЛЕК-12-05_02.50	Із-за гори гуска летіла	-	-	-	-
46	Сб: Коровай	<]Т6>: 6Т6			ЛЕК-12-05_06.01	Благослови Боже (до короваю, шишок)
47	Сб: Коровай	<2Т67Г6Т6	-		ЛЕК-12-05_06.05	Ми діло зробили	-	-
48	Нд: застілля	<]Т6>: 6Т6	-		ЛЕК-12-05_06.06	І їсти нам є що	-	-
49	Нд: застілля	<2Т67Г6Т6	-		ЛЕК-12-05_06.07	Обіщала весільная мати	-	-
50	Нд: застілля	<2т67Г6Т6	-		ЛЕК-12-05_06.08	Де наш батько Йосип	-	-
51	Нд: застілля	<2т67Г6Т6	-		ЛЕК-12-05_06.09	Шось у батька телепається	-	-
52	Нд: застілля	<2т6>7"6т6			ЛЕК-12-05_06.10	Нема батька вдома (сороміцька)
53	Нд: застілля	<]Т6>: 6Т6			ЛЕК-12-05_06.11	Заколов батьку свинку (сороміцька)
54	Нд: Скриня	<]Т6>: 6Т6	-		ЛЕК-12-05_06.14	Скриня наша да дубовая	ОАЗ_ДАН- 2018-03_05.08	Скриня моя да дубовая
55	Нд	<2т67Г6т6			ЛЕК-12-05_06.16	Оце ж тобі, матко,чужеє дитятко
56	Нд: зустріч родів	<2т6>7"6т6			ЛЕК-12-05_06.21	Наїхала битва, буде з нами биться
57	Нд: зустріч родів	^Т6>: 6Т6	-		ЛЕК-12-05_06.24	Стелися к нам, зятю	-	-
58	Нд: дражнилки між Свашками і Дружками	<7гб>7бте			ЛЕК-12-05_06.28	Ви бояри, ви чужосторонці

Ритмотип <} Т6>, як бачимо, має два втілення: з повтором першого рядка (ритмічно виділеним зачином, <} 6Т6>) та без нього <1 Т6>. Це пов'язане з тим, чи текст проспівувався, чи переказувався. У першому випадку це завжди <} 6Т6> (27 зразків), і лише один раз проспівана тирада мала форму без зачину, як і 9 зразків усно переказаних текстів.

Мелотипологія. Поєднавши силаборитміч- ний аналіз текстів збірки Малинки та отриманих в експедиції озвучень певної кількості творів, вдалося виявити у місцевому весільному репертуарі 8 ритмокомпозиційних видів мелодій. З- поміж них виокремимо:

(а)- групу наспівів, за якими закріплені численні сюжети (тирадні композиції <. Т6> і <ІГ53>);

(б)- групу форм з малочисельними або одиничними текстами (<“ 53²>, <* 6'>). їх перелік подано в таблиці 3. Як бачимо, цілий ряд форм утратився, а саме: <^ 53²;557>, <^553²>, <J 44р4²-Рано>, <} Т4>. Всі ці ритмотипи, як відомо з останніх досліджень лівобережних весільних традицій (Т. Зачикєвіч, О. Гончаренко, Г. Коропніченко) належать до доволі рідкісних.

Таблиця 3. Весільна мелотипологія с. Мрин (за записами 1897, 2012 і 2018 рр.).

Ритмотип	Кількість текстів у 1897 р.	Кількість текстів у 2012, 2018 рр.
<J Т6>	85	56
<J Т53>	70	31
контамінація <} Т53> +^ Т6>	5	1
<J 63>	5	2
<“532>	2	1
<J Т4>	4	0
<У5532>	4	0
<У532;557>	2	0
<J 44р14;44р24> (Рано-рано)	1	0
приспівка	1	близько 20
нерозпізнаний	1	0

Мелодії, які вдалося записати, представлено у нотаціях 1-13. У них показані 4 основних РТ - два тирадних і два строфічних, та їх типові різновиди. Нотації подаємо в морфологічному вигляді (без дрібних виконавських елементів). Оскільки деякі виконавці часом плутались в своїй партії, шукали потрібний щабель, створюючи дисонантне звучання, ми дозволили собі виправити такі недоліки співу згідно численних записів з цієї території. Попри тривалі заперечення групи молодших інформантів, все ж вдалося встановити (від старших ін- форманток), що в цьому селі існувала традиція «гукання» у весільних піснях наприкінці кожної строфи.

Тирадні наспіви належать до ладової системи, яку в працях останніх років прийнято називати «деснянською». Характеристики тиради такі: квартовий звукоряд з опорою на нижньому тоні, при цьому основні ладові протистояння відбуваються між першим та третім щаблями, важливою є також роль тонів субквартової зони. Строфічні форми <J 6³> та <“53²> мають особливі ладові втілення - так звані триопорні, характерні для сусідніх регіонів (див. далі).

Прокоментую кожен вид композиції.

Тирадні композиції. Тип <ІГ6>. Як показав статистичний підрахунок, найчисленнішим ритмотипом і в кінці ХІХ і на початку ХХІ ст. була 6- дольна тирада. Озвучення цієї форми дало можливість проаналізувати її ладові параметри, які показали належність до деснянського терцієво- квартового типу (відомо, що близько до цієї зони проходить ареал квінтових тирад).

Установлено, що наспіви мають виключно спондеїчний устрій, це розвіяло сумніви щодо деяких текстів, які на сусідній Переяславщині можуть виконуватися також в ямбічній версії. Також, завдяки озвученню, можемо стведжувати, що основний тип структури <ІГ6> слідовності зачину А (він відрізняється від основного рядка («ходу», за Б. Луканюком) подовженням двох останніх модельних складонот 6-складника), основного мелорядка В, його повторення (точного або у вигляді варіанту В Діапазон кількості безповторних поетичних рядків в композиції <1 Т6> коливається від 2 до 12.) та каденційної побудови ГД» (Зачикєвіч, Клименко, 2013, с. 119).

У прикладі №9 збірки Малинки «Кучеравий піч виметає» подано три рядки тексту, при співі (нот. 1) було виявлено, що перший і другий рядки повторюються двічі, утворюючи класичну 5- рядкову тираду. Далі, в подібних трирядкових композиціях (№ 14 та 87) Малинка вже вказує в дужках повтор рядків.

№ 9.

Кучеравый пить выметав,

А щ&стлывый сажав,

Бугъ ему да помогав.

№ Н.

Пусты мене, маты, (2)

Въ сев гав погуляти, (2)

Кускою помаяти.

№ 87.

Кланявся, Марушко. (2)

И ныаенько н покурненысо;

Одывъ тобн поклонъ буде.

Можна припустити, що наступні короткі 3 - і навіть 2-рядкові тексти розспівувалися подібним чином.

У наступному прикладі (нот. 2) кількість рядків більша, що досягається характерним для тирад тиражуванням 6-дольного мелоблоку В - у даному випадку 5-кратним¹. Привертає увагу мелодична варіантність цього блоку: він має дві версії (пор. такти 2 і 3), відмінність яких вимагає застосування нового маркеру, яким прийнято позначати мелодично контрастний матеріал (мелоблок Е). Такий мелоблок розповсюджений доволі широко на лівобережжі Десни (Бахмацький та Конотопський райони) (Клименко, 2013, нот. 15, 16). Послідовність блоків така: ВЕЕ'ВЕ', помічаємо тут тенденцію до парування блоків ВЕ. Така ситуація повторилася ще кілька разів у різних виконавців (нот. 1, 3), що говорить про цікаву локальну особливість трактовки «ходу» тиради як пари мелоблоків. У згаданих сольних версіях більш виразним є каданс мелоблоку Г - h-c, функція якого - «питання» у респонсорній парі Г А. Проте інтонація «питання» частіше заступається кадансами h-h, h-g, характерними для мелоблоку В. Як бачимо, місцеві тиради мають дещо розмиту меліку, можна навіть сказати певну індиферентність при трактовці мелоблоків (Клименко 2013, с. 96).

Інший відомий спосіб нарощування тирад - вставки 4-дольних груп - демонструє приклад «На першому боярину кафтан» (нот. 3). Цей запис 2012 року є одним з найдовших текстів. Розширення композиції відбувається за рахунок монохронного 4-дольника, який повторюється 3 рази, та незвичайного повернення до пари блоків ВЕ перед ре- спонсією ГА. (Пшенічкіна, 2015, 2017). Очевидно, цей же прийом використано в тексті №161 у Малинки (рядки 3-6 та 11-14), який ми розглянемо пізніше, як контамінацію трьох видів тирад.

Цікаво, що 4-дольні рядки у різних виконавців (гурт та старша за віком солістка) мають різну мелодику (пор. нот. 4 і 3).

Тирадні композиції. Тип <JT53>. Проблематичним було визначення ритмотипів текстів з основою 5+3, оскільки у такого вірша є дві можливості: бути оформленим як тирада, або ж як строфа. Часто Малинка наводив лише кілька рядків з віршами такої форми. Тож ідентифікувати ритмотип тексту доводилося з огляду на його функцію в обряді - як правило, строфічні тексти пов'язані з образом Молодої, а саме з лінією так званих «журних пісень» (Іваницький, 1982), а тиради здебільшого коментують хід обряду.

Найбільш повноцінним звуковим прикладом <J Т53> є зразок «Ой ви вороги, вороги», на відміну від багатьох інших, співачки виконали його злагоджено та впевнено (нот. 5). Він має ритміку спондеїчного типу з вільно-силабічними хитаннями вірша (початкові 2-3 позиції модельних силабогруп піддаються довільному силаборитмічному дробленню). Ладова система належить до типово деснянської, це мелодії квартового діапазону, з ладовою опозицією 3 ^1, опорні щаблі (1,3)ⁿ;1,2;3,1.

Кількість рядків у тирадах <J Т53> хитається в діапазоні від 2 до 14. Найкоротшою тирадою, або її уламком, є № 86 у збірнику Малинки, а найдовшою - № 57:

86.

Наливай, батенько, кубочки,

Прывитай, матюнко, дружечкиї

М 57.

Котыдося да яблочко

Изъ подвуръя;

Просилася да дивочка

(Марусенька)

Иаъ застулып

.Пусты--пусты, да Иваночко, Изъ застулья.

Побачу я батькового Да подвуръя*.

--Шо И--учора субутовька Пропуленькій день.

Було жъ тоби дывытыся На двуръ увесь день;

А сёгодви недялеаька

Смутнесенькій день;-- Сумовала Мярусенька Вь цей день увесь день.

Ой гцожь вона сумуючи Говорила?

Розсипала друбевь мачокь По комвіти.

Ой якь мини друбень мачокь Позбирати?

Ой якь мини свого свекра Називати?

Изберу я друбевь мачокь Шитимь рукавцемь,

Назову свого свекорка Хотя й пань-оцемь.*

Серед тирад, записаних у 2012 році, однією з найдовших (8 рядків) була «Як ми коровай ліпили» (нот. 6).

Текст №32 «Луговая калинонька, лугом ішла» складно піддавався точному визначенню ритмотипу через значні відхилення у структурі рядка. Завдяки озвученню вдалося визначити його, як <} Т53>, а також заповнити відсутні у Малинки позиції: наприклад, рядки 2-4 у співі розпочинаються словом «Шо...».

№ за.

Луговая калинонька лугомт. йшла,

Лугомг нгала,- тлумила,

МостомТ) йшла--дзвонина,

Дворомь ншла стихенька.

На столи стала рясненька.

Перша силабогрупа цієї тиради ритмізована як вторинний ритмомалюнок з ямбізацією (нот. 7) - ця особливість вирізняє деякі зразки з-поміж інших тирад. Зазвичай тиради <J Т53> характеризуються довільним дробленням, їхня «чиста» силабічна структура чітко моделюється. Але у пісні «Луговая калинонька» виконавиця розспівує перший рядок рубатно й у специфічному ритмі. Це створює ефект своєрідного заспіву, адже в кожному наступному рядку всі силабогрупи мають модельний вигляд (відомо, що тиради <J Т53>, на відміну від <} Т6>, заспіву не мають). Подібну форму спостерігаємо в піснях «Чи я в тебе моя мати» (нот. 8) і «Шо на небі сонечко колесцем». Думаю, що ямбізований «заспів» утворився під впливом строфи 53², яка у місцевій традиції завжди має ритміку вторинного ямбізованого типу.

До тексту №40 вдалося записати рядки, яких, можливо, не вистачає у версії Малинки.

Виконавиця, намагаючись згадати пісню, проказала лише кілька наступних рядків, які, напевно, слідували після третього рядка:

«Прийди, прийди, батенько до мене,

Та й надінь веночок на мене»

№ 40.

Да ходила Марусенька по полю,

Да вила вевочокъ зь куколю.

Да прохала батенька на размову.

--Ой не проси, донечко, не проси,

До вечора веночокъ износи,

А ввечерн дружечкамъ оддаси--

Контамінації в тирадах. Явище мікшування різних ритмічних моделей в одному пісенному творі тирадного типу описане неодноразово (зокрема, в статтях Т. Зачикєвіч, Г. Пшенічкіної). Найдовшою контамінованою тирадою у Малинки є текст № 161, що має 16 рядків. Озвучити його не вдалося, проте, можна досить впевнено віднести рядки 7, 8, 15, 16 до 6-дольних форм, 36 та 11-14 - до 4-дольних, а рядки 1, 2, 9, 10 логічно укладаються на формулу 53. Залишається лиш здогадуватися, як насправді колись звучав цей насичений яскравими виразами текст.

№ 161.

1 Гарилкн, свату, гарялкн:

2 Загорявся хвартухъ у днвки!

3 Прышовъ Герасымъ,

4 Хвартухъ пог&сывъ,

5 Хрннъ его просывъ,

6 Шобъ вунъ гасывъ;

7 Нехай бы горивъ до тела в Щобъ наша сванечка пощедрила 9 Пощедрій, сванечко, по щедрій, ю Намъ гарилочки пудогрій, її Пудсыпъ жарку,

12 Щобъ гараченько,

13 Пудбавъ медку, и Щобъ солоденько,А ще къ тому перцю,Щобъ пристало къ серцю.

З інших чотирьох текстів у Малинки, які можна визначити як мікст форм <} Т53> і <} Т6> (№№ 47, 49, 50, 54), не вдалося озвучити жодного. Зате було записано інший текст контамінованого типу «Чи я в тебе моя мати» (нот. 8). Перша силабогрупа, як і в прикладі «Луговая калинонька», має ямбізований вид. Перехід від <. Т53> до <} Т6> відбувається шляхом переосмислення другої силабогрупи третього рядка (на словах «за Дунай бистрий») на 4-дольну групу, що за своєю ладо-інтонацією збігається з кінцівкою мелоблоку В 6-дольної тиради. Тираду логічно продовжують мелоблок Е та кадансова структура.

Цікавий випадок подвійної версії озвучення тексту № 137 «Брала Марусенька льон, льон, льон», який можна віднести до контамінації <J Т53>+<J Т6>. Сучасні виконавиці запропонували дві автономні версії ритмізації того самого сюжету випроводжання дружок з хати. Старша за віком жінка заспівала його на мотив <\ Т6>, гурт трішки молодших жінок на наспів <\ Т53>. (нот. 9, 10).

М 137.

Врала Марусенька деігь, д«нь, лсвь,

Да выгавяла дружечокъ вовъ, вовъ, вовъ.

Мы до тебе ве самы прыйшды.

Мы одъ тебе ве саны пуйдемъ;

Наймите цивбары,

Проведите, бояре.

Юрій Рибак у статті про дослідження поліського весілля «слідами Оскара Кольберга» висловив слушну думку, що явище контамінації двох різних музично-ритмічних композицій «часто трапляється у весільній обрядовості різних регіонів і найчастіше зумовлене безперервністю оспівування кожного ритуального кроку, коли поміж відмінними наспівами може не бути пауз» (Рибак, 2014, с. 59).

Ритуальні зачинні формули (РЗФ). Малинці вдалося зафіксувати одне з рідкісних для Лівобережжя явищ - специфічні ритуальні зачини, що передують викладу власне тексту пісні. У львівській школі з подачі Б. Луканюка їх називають «пе- редладканками».У сучасній київській практиці використовується визначення «ритуальні зачинні формули» (РЗФ, за І. Клименко). Описуючи обряд виготовлення вільця, Малинка коментує (с. 105):

Каждую изъ этихъ вісевь дружки повторяють по 3 раза, при чегь ва вторыиъ разогь вь началі пісяи прибавляють: „Що первая квитка, то паробокъ Ивавко*, а за третьимъ рачомъ-- „Що другая квитка, то дивочка Маруся*.

4 22.

Перша квитка--то Ивавко!

Та летявъ соколонько Черезъ садъ,

Погубывъ пиръечко На весь садъ.

Позбирайте, дружечки,

Пиръечко,

Зсвъемъ Ивавку Вилечко.

На практиці таке узагальнення уявити важко, бо кількість текстів, про які говорить дослідник, дорівнює 17, а якщо повторити кожну пісню тричі, виходить, що обряд прикрашання вільця супроводжує 51 пісня з РЗФ (хоча це важко уявити людині ХХІ століття, тоді як ще півтори сотні років тому люди перебували в іншому тем- поритмі життя).

Це пісні №№ 21-37, серед яких 6 текстів розспівується як <\ Т6>, 10 текстів як <J Т53> і одна має форму <J 6³>. Безпосередньо у тексті пісні РЗФ зустрічаємо в № 22 («Перша квітка - то Іванко»).

Нажаль, озвучити його не вдалося. Традиція цих специфічних зачинів занепала вже давно, принаймні, з 2006 року на теренах Чернігівської області РЗФ мені вона не трапилася жодного разу.

Строфічні композиції. Тип <J 6³>. Трирядкові 6-дольники <J 6³> (семантична форма ААБ) в текстах Малинки можна розпізнати за розповсюдженими на Лівобережжі сюжетами з ліричної сфери, пов'язаної з образом Молодої, її прощанням з домівкою, або ж сирітської тематики («Зеленая да дубровонько», «Ой клен було чи не дерево», «У неділю рано синє море грало», «Що у мори да на камені»). У цій місцевості вірші з такою композицією виступають завжди у вторинній формі У44(45).

Через те, що Малинка у своїй публікації не позначав повтор першого рядка, деякі тексти доводиться ідентифікувати як належні до цього типу лише за такими примітками до текстів: «если у невесты нет отца или матери», «дружки поють заунывно» (№№ 125, 126). Також ми розпізнавали строфічні вірші за їх вторинними формами та парним римуванням рядків.

Жодного з тих текстів, які я зарахувала до цього типу, не вдалося озвучити. Натомість були записані 2 інші характерні для цього ритмотипу сюжети, відсутні у Малинки («Сидить мати під калиною» та «Шо в батенька да й на одході»). В цілому, можна говорити про побутування у весільному обряді с. Мрин 7-ми сюжетів, що поєднуються з трирядковим 6-дольним наспівом.

Озвучити даний тип повноцінно (у сольному та гуртовому варіантах) вдалося лише з текстом «Сидить мати під калиною». За мелікою - це лівобережний триопорний квінтовий тип. У статті, присвяченій особливостям ладової організації цього ритмотипу, авторка виокремлює 3 основновні меломоделі трирядкового 6-дольника. Наспів з с. Мрин, маючи опори 2||1||2, належить до І меломоделі, що має риси «класичного подільського» типу. Зазвичай функція субсекунди у зразках цієї групи нерозвинена. У зразку з Мрина, субсекунда стала основою для утворення гармонічних співзвуч (Данилейко, 2013, с. 157). Заспів має рубатно- імпровізаційний характер, інколи (переважно у сольній версії) у заспіві зачіпається субсекунда.

Порівнюючи два варіанти виконання цієї пісні (нот. 11, 12), бачимо, що сольна версія без гуртового варіанту, не дала б повного уявлення про її зву- ковисотну будову. У зразках, подібних до №64, трапляються рядки з явним порушенням меж, «відведених» алгоритмів. Такий весільний тип існує як самостійний (правобережні традиції), який ніколи не суміщається з варіантами У44 (У45). Напевно, це і є ті тексти, що були записані під диктовку (див. вище).

>4 64.

Що у мори да на каменя Тамъ седилы два янгоды;

Воны пыды, аилы,

Мыясъ собою говорылы:

Що у Марусеньки да батенька немм,

А мы йіи да порадымо.

Да на посади посады мо.

Изрйдылы, якъ паньску дытыну.

А посадылы, якъ бидну сыротыву.

Цікаво, що у 2012 році респонденти також переказували нам багато текстів, зберігаючи при цьому правильну будову вірша. Пояснення факту, що значна кількість текстів у збірнику має порушення, може полягати в тому, що Малинка іноді доручав запис «своїм близьким, які за його вказівками продовжували фольклорні записі в м. Мрині» (Якимович, 2004, с. 349). Ю. Рибак називає головною причиною спотворення ритму записаних у ХІХ столітті текстів загальні вади «тогочасної етнографічної роботи - етнографічна фіксація із переказування, а не співу» (Рибак, 2014, с. 57).

Тип <Л53²>. Як і щойно розглянута група <J 6'>....