Волинська губернія: етнічні процеси у контактній зоні

Спосіб їхнього життя та господарювання носив яскраво виражений захисний характер від місцевих національних, релігійних, культурних впливів. І хоча з боку українського населення відчутної загрози асиміляції не існувало, урядом активно реалізовувалися заходи щодо «зросійщення» колоністів, їх русифікації. Німці всіляко протистояли таким спробам Стурбований посиленням німецької колонізації південно-західних губерній царський уряд з 80-х рр. ХІХ ст. звернувся до активної реалізації політики її обмеження. Одним із заходів такого характеру стало під-порядкування всіх іноземних шкіл на території Київської, Подільської та Волинської губерній Міністерству народної освіти, безпосередньо інспекторам народних училищ. Всі навчальні програми національних шкіл були перероблені на загальноросійський манер, у німецьких школах запроваджено обов'язкове вивчення ро-сійської мови. Однак, система навчання в німецьких школах, які були типовими зразками ортодоксально-кон-фесіонально шкіл, що існували в Німеччині, змінювалася дуже повільно. Значно зменшилася кількість батьків, що погоджувалися віддавати дітей у російськомовні школи, давала про себе знати нестача вчителів, які воло-діли російською мовою (Див.: ЦДІАК України, ф. 442, оп. 693, спр. 292, арк. 7). Нерідко німці виявляли не-покору при нав'язуванні їм нової системи навчання (ЦДІАК України, ф. 442, оп. 690, спр. 252, арк. 1-9)..

Волинський губернатор у свої доповіді (1887 р.) звертав увагу на те, що німецькі колоністи контактували головним чином з євреями, відносин з селянами практично не підтримували й ставилися до них із зневагою. Не було прикладів, щоб німець-колоніст одружився на селянці або німка вийшла заміж за селянина ЦДІАК України, ф. 442. оп. 617, спр. 114, арк. 1..

Однак, незважаючи на відсутність тісних контактів німців з місцевим населенням, неправильним буде повністю заперечувати наявність певних взаємовпливів. Упродовж декількох поколінь мовний словник колоністів поповнився значною кількістю запозичень з української, російської, польської мов. Так німецькі дослідники А. Мюллер і А. Янс звернули увагу на абсолютне домінування серед запозичень слів польського й українського походження, а також на використання німцями слів з російської мови та їдиш, які знайшли значне поширення й серед українців Jahns A. Aus dem Wortschatz der Wolhyniendeutschen // Wolhynische Hefte. 3 Folge. Historical Verein Wol-hynien. - Schwabach, Wisentheid, 1984. - S. 156; Mueller A. Mutterlaut...oder der Gebrauch frenider Woerter in Wolhynien // Wolhynische Hefte. 10 Folge. - Schwabach, Wisentheid, 1996. S. 32.. Запозичення стосувалися сфери господарського життя, оточуючого середовища, побуту й зовсім були відсутніми в духовному житті колоністів. Церква та школа залишалися основою збереження чистоти німецьких традицій, віри і культури в краї.

Частина німецького населення була залучена в систему російської народної освіти, де мала можливість вивчати російську мову. Загалом рівень знань російської мови серед німців був низьким. У 1897 р. в Волинській губернії назвали себе грамотними на основі російської мови 11,17% всіх колоністів. При цьому в містах, де німці мали ширші й активніші контакти з місцевим населенням, що і викликало об'єктивну необхідність знання російської мови для спілкування, цей показник був значно вищим - 62%. У сільській місцевості за відсутності такої необхідності - лише 10,9% Первая всеобщая перепись. С. 115, 119..

З появою ринку вільної робочої сили значним стало використання праці місцевого населення в німецьких колоніях, що створило сприятливий ґрунт для поширення в його середовищі віровчень різних течій християнства, котрі збереглися на Волині й до сьогоднішнього дня. Так в кінці ХІХ ст. в губернії вже нараховувалося 5 981 прибічників баптизму Памятная книжка Волынской губернии на 1895 год. Житомир, 1895. С. 13.. Із заселенням великої території Волині німцями тут з'явився і штундизм. Російський уряд переслідував штундистів, а поширення секти серед місцевого населення відніс до негативних наслідків німецької колонізації ЦДІАК України, ф. 442. оп. 618, спр. 58, арк. 5-6..

Антинімецька спрямованість політики російського уряду кінця ХІХ -початку ХХ ст. викликала активні міграційні процеси колоністів, які в пошуках більш вигідних економічних умов життя переселялися в Прибалтику, Курляндію, Сибір, а також емігрували в Америку, Бразилію, Аргентину.

Містечкові євреї:культурна відособленість чи взаємодія?

У досліджуваний період взаємодія культур наклала свій відбиток і на волинські міста і містечка. Урядові укази про входження краю до складу смуги єврейської осілості ПСЗРИ. Т. Х. СПб.,1806. С. 308-310. лише закріпили існуючий стан, при якому значну частину населення губернії складали євреї. Розташовуючись в статистичних оглядах поруч з Віленською і Ковенською губерніями, вже в середині ХІХ ст. Волинь за кількістю проживаючих на її території юдеїв випереджала інші регіони смуги осілості Волынские губернские ведомости. 1866. № 48. С. 3. Обзор Волынской губернии за 1913 год. Житомир, 1900. С. 25.. Найбільша після українців етнорелігійна група краю становила 13,21% загальної кількості жителів, досягнувши у 1913 р. 548 176 осіб Кабузан В.М., Наулко В.І. Євреї на Україні, в СРСР і світі: чисельність і розміщення // Український історичний журнал. 1991. № 6. С. 57.. Більш ніж десятикратне збільшення єврейської громади губернії визначалося в першу чергу процесами природного відтворення66 і лише частково внутрішніми міграціями, викликаними процесами законодавчого регулювання розселення євреїв в смузі осілості при збереженні заборони проживання за її межами. Це призвело до штучної концентрації євреїв у містах і містечках західних губерній імперії, Волині зокрема. Міста краю більше чим на половину (50,77% всіх жителів) складалися з єврейського населення, у містечках їх питома вага була ще вищою, досягаючи 80-90% Еврейская энциклопедия. Свод знаний о еврействе и его культуре в прошлом и настоящем. СПб., 1912. Т. V. С. 737..

Саме в міських поселеннях, які виступали в ролі своєрідних центрів релігійної, культурно- національної відособленості, традиційного побуту, сформувався особливий уклад єврейських громад. Він визначив риси планування й архітектури таких поселень. Тут на ярмаркових площах, а також у сільській місцевості в силу зайнятості євреїв торгівлею, ремеслами, орендним утриманням маєтків, промислових закладів, євреї активно контактували з місцевим населенням. Така взаємодія сприяла входженню в розмовну українську мову багатьох запозичень з їдиш, в якому в свою чергу були представлені полонізми й українізми, частковому мовному білінгвізму євреїв. Цілеспрямована діяльність царського уряду щодо поширення серед євреїв російської мови і російської культури через створену мережу казенних училищ не привела до бажаних результатів. При загальній грамотності 32,63% лише більше половини євреїв (17,36%) показали знання російської мови, 15,27% - грамотність на інших мовах Первая всеобщая перепись. С. ХІУ..

Сфера економічної діяльності євреїв, яка переважно визначала їх взаємини з місцевим населенням, а також антисемітизм, який став в Російській імперії офіційною політикою, сприяли

формуванню серед багатьох жителів Волині негативного стереотипу щодо євреїв. Обмежувальне законодавство і погроми викликали серед євреїв на початку ХХ ст. активні еміграційні процеси.

Висновки

Підводячи підсумки, можна відзначити, що у своєму розвитку в складі Російської імперії Волинь продовжувала залишатися зоною контактів народів, що накладало на регіон відбиток своєрідності. Складна багатоплановість етнокультурного розвитку значною мірою обумовлювалася міграційними рухами, пов'язаними, у тому числі, з прикордонним розташуванням краю. Якщо в першій половині ХІХ ст. їх викликали значним чином політичні причини, то подальші економічні перетворення імперії лише посилили міграції, що вплинуло на зміну етнічної структури населення губернії.

У результаті міграційних процесів і ряду факторів політичного, адміністративного, культурного і релігійного характеру на цій території склалася особлива громадська, етнічна та конфесійна структура населення, а також його мовна диференціація. Напередодні Першої світової війни серед жителів Волинської губернії з урахуванням рідної мови налічувалося 69,7% українців, 14,2% євреїв, 6,2% поляків, 5,1% німців, 3,6% росіян, 0,7% чехів. Найбільшою неоднорідністю характеризувався склад міського населення губернії, представлений 50,8% жителів єврейської національності, приблизно однаковим співвідношенням українців (19,7%) і росіян (19%), 7,6% поляків, 0,9% німців Статистический ежегодник России 1915 г. СПб., 1916. С. 68-69..

Царизм протягом усього історичного періоду в першу чергу прагнув звести до мінімуму польські впливи, що свідчили про минуле краю як складової Речі Посполитої. Реалізація такого політичного спрямування активізувалася польськими повстаннями і проповідуваними ідеями польського націоналізму, який розглядав ці землі як споконвічно польські. Обмеження економічного впливу польських землевласників, які посідали в губернії домінуючі позиції, заборона греко-католицької церкви, як інституції, що створювала основу для поширення прополь- ських настроїв в середовищі місцевого населення, підтримка іноземних селян у справі колонізації краю, русифікація (деполонізація), у першу чергу в сфері освіти, стали головними заходами в цьому напрямку. Безумовно, більш ніж столітній період був достатнім часом для того, щоб досягти поставлених цілей. Якщо співвідношення між польським і російським землеволодінням вдалося змінити лише частково, то в поширенні і зміцненні серед основної маси українців державної ідеології за допомогою православної церкви, яка залишалася стрижнем духовного життя населення, російський уряд досяг значних результатів. Разом з тим корінне населення не залишалося пасивним об'єктом асиміляції польської та великоросійської культур, місцева живе середовище не в меншій мірі впливало на політично домінуючі етнічні групи.

Складні взаємодії, що відбувалися в контактній зоні між сусідніми народами і окремими етнічними групами, справляли значний вплив на головні визначники етнічності - самосвідомість, мову, традиційно-побутову культуру. Для абсолютної більшості українців, селян-поляків у досліджуваний період основу етнічної свідомості продовжувала складати релігійна самоідентифі- кація. Місцеві жителі, тісно пов'язані із своїм селом, сусідами, рідною говіркою, фольклором, місцевими традиціями на перший план висували зв'язки з православ'ям або католицизмом, що дозволяли їм об'єднатися в певну конфесійну групу. Разом з тим тривале проживання в своєрідній контактній зоні вплинуло на формування неоднорідної мовної диференціації населення: етнічна самосвідомість і рідна мова не завжди і не скрізь збігалися. Так багато поляків розмовляло українською мовою, під впливом національної політики і шкільної освіти частина українців стала російськомовними.

Разом з тим на початку ХХ ст. поліетнічність створила ширшу основу для протиставлення «ми - вони». Саме вона послужила важливим чинником, що сприяв формуванню серед малоросів, які характеризувалися в основній своїй масі переважанням релігійної самоідентефікаціі, національної самосвідомості.

Необхідно також наголосити на важливості етнічних процесів для розвитку на Волині культурних зв'язків, традицій міжетнічної взаємодії, які залишили свій помітний слід у життєдіяльності всіх народів, які її населяли. На прикладі Волині можна спостерігати різні форми міжетнічних зв'язків корінного населення з етнічними групами: культурні контакти шляхом торгівлі та обміну, економічної діяль- ками і чехами). Також важливо підкреслити, що ності (з євреями, німцями), більш глибокі взає- вплив між етнічними групами був взаємним, мозв'язки інтеграційного характеру (з поля- а не одностороннім.

References

Adamowski, A. (1992). Wierzenia i szwyczaje polsko-ruskiego pogranicza. Tworczosc Ludowa. Kwartalnik Stowarzyszenia Tworcow Ludowych - People's Creativity. A quarterly of the Association of Folk Artists, 3-4, 40-45. [in Polish].

Askenazi, Sh. (1915). Carstvo Pol'skoe. 18151830. Moskva, [in Russian].

Balaban, M., Bershtejn-Vishnicer, R. i dr. (1914). Istoriya evrejskogo naroda (Vol. 11). Moskva. [in Russian].

Balinski, M. & Lipinski, T. (1844) Starozytna Polska pod wzgladem geograficznym, historycznym i sta- tystycznym. Warszawa. [in Polish].

Bruk, S. I. & Kabuzan, V. M. (1981). Chislennost' i rasselenie ukrainskogo e'tnosa v XVIII - nachale XX vv. Sovetskaya e'tnografiya - Soviet ethnography, 5, 81-88. [in Russian].

Buravs'kyj, O. А. (2004). Poliaky Volyni u druhij polovyni ХІХ - na pochatku ХХ st. Zhytomyr: Vyd-vo ZhDU. [in Ukrainian].

Central'nyj Statisticheskij Komitet MVD.

(Comps.). (1916). Statisticheskij ezhegodnik Rossii 1915 g. Petrograd. [in Russian].

Chubinskim, P. P. (Comp.). (1872). Trudy e'tno- grafichesko-statisticheskoj e'kspedicii v Zapadno- Russkij kraj snaryazhennoj imperatorskim Russkim ge- ograficheskim obshhestvom. Yugo-Zapadnyj otdel. (Vol. 7). Peterburg. [in Russian].

Dergachev, V. (1995) Koncepciya marginal'noj komplimentarnosti / Ed. by A. I. Chemov Odessa. [in Ukrainian].

Dubnov, S. M., Kacenel'son, L. I. (Eds.). (1912). Evrejskaya e'nciklopediya. Svod znanij o evrejstve i ego kul'ture v proshlom i nastoyashhem (Vol. V). Sankt-Peterburg: Typohrafyia Aktsyonernoho obshch- estva "Brokhauz-Efron". [in Russian].

Gromachevskij, S. G. (1904). Ogranichitel'nye za- kony po zemlevladeniyu v Zapadnom krae, s istorich- eskim obzorom ix, zakonodatel'nymi motivami i razy'asneniyami. Sankt-Peterburg. [in Russian].

Ivaschenko, O. M. & Polischuk, Yu. M. (1998). Yevrei Volyni: Kinets ' XVIII - pochatok ХХ stolittia. Zhytomyr: Volyn. [in Ukrainian].

Jahns, A. (1984) Aus dem Wortschatz der Wolhyniendeutschen. Wolhynische Hefte. Historical Verein Wolhynien - Volyn notebooks. Historian club Wolhynien, 3, 153-162. [German].

Kabuzan, V. M. & Naulko, V. I. (1991). Yevrei na Ukraini, v SRSR i sviti: chysel'nist' i rozmischennia.

Ukrains'kyj istorychnyjzhurnal- Ukrainian Historical Journal, 6, 56-68. [in Ukrainian].

Kabuzan, V. M. (1963). Narodonaselenie Rossii v XVIII-pervojpolovine XIXv. (po materialam revizij). Moskva, [in Russian].

Kalischuk, O. M. (2001). Riven' natsional'noi svido- mosti na Volyni ta Halychyni na pochatku KhKh st. Naukovyj visnyk Volyns'koho derzhavnoho universytetu imeni Lesi Ukrainky. Istorychni nauky - Scientific bulletin VGU. Historical sciences, 10, 11-19. [in Ukrainian].

Kappeler, Andreas. (2001). Mazepyntsi, malorosy, khokhly: ukraintsi v etnichnij iierarkhii Rosijs'koi imperii. Kyivs'ka starovyna - Kiev's antiquity, 5, 8-17. [in Ukrainian].

Kostiuk, M. (2003). Nimets'ki kolonii na Volyni (XIX - pochatok XX st.). Ternopil': Pidruchnyky i po- sibnyky. [in Ukrainian].

Kozak, D. N. (1992). Etnokul'turna istoriia Volyni (I st. do n. e. - IV st. n. e.) / AN Ukrainy, In-t arkhe- olohii. Kyiv. [in Ukrainian].

Krushel'nyts'ka, L. I. (1985). Vzaiemozv'iazky nase- lennia Prykarpattia i Volyni z zemliamy Skhidnoi i Tsent- ral'noi Yevropy. Kyiv: Naukova dumka. [in Ukrainian].

Kryzhanivs'kyj, O. P. & Plokhij, S. M. (1994). Istoriia tserkvy ta relihijnoi dumky v Ukraini. U 3-kh knyhakh. Kn. 3. Kinets' XVI - seredyna ХХ st. Kyiv. [in Ukrainian].

Kryzhanovskij, E. M. (1890). Chexi na Volyni. In E. M. Kryzhanovskij. Sobranie sochinenij. (Vol. 2, рр. 805-981). Kiev. [in Russian].

Lesiow, M. (1977). Folklor pogranicza polsko- ukrainskiego. Literatura i chlopska, 16-18, 173-194. [in Polish].

Levickij, O. (1906). Opolozhenii krest'yan Yugo-Za- padnogo kraya vo 2 j chetverti XIX st. (Otdel'nyj ottisk iz zhurnala "Kievskaya starina"). Kiev. [in Russian].

Makarchuk, S. A. (1983). E'tnosocial'noe razvitie i nacional'nye otnosheniya na zapadno-ukrainskix zemlyax vperiod imperializma. L'vov. [in Ukrainian].

Maraxov, G. I. (1967). Pol'skoe vosstanie 1863 goda na Pravoberezhnoj Ukraine. Kiev. [in Russian].

Marczynski W. (1820-1823). Statystyczne, topo- graficzne i historyczne opisanie gubernii Podolskie. T. I-III. Wilno. [in Polish].

Matsuzato, Kimitaka (Ed.). (2000). "Early Modern Ukraine Between East and West": projecturies of an Idea. Regions: A prism to View the Slavic-Eurasian

World. Towards a Discipline of "Regionology ". Sapporo: Slavic Research Center, Hokkaido University (pp. 50-69). [in Russian].

Matsuzato, Kimitaka. (2000). Pol's'kij faktor v Pravoberezhnoj Ukraine s XIX po nachalo XX veka. Ab Imperio, 1, 81-99. [in Russian].

Mueller, A. (1996). Mutterlaut...oder der Gebrauch frenider Woerter in Wolhynien. Wolhynische Hefte. Historical Verein Wolhynien - Volyn notebooks. Historian club Wolhynien, 10, 28-45. [German].

Naulko, V. I. (1965). Etnichnyj sklad naselennia Ukrains'koi RSR (statystyko-kartohrafichne doslid- zhennia). Kyiv: Nauk. dumka. [in Ukrainian].

Naulko, V. I. (1975). Razvitie mezhe'tnicheskix svyazej na Ukraine (istoriko-e'tnograficheskij ocherk). Kiev. [in Russian].

Naulko, V I. (1998). Khto i vidkoly zhyve v Ukraini. Kyiv: Holovna spetsializovana redaktsiia literatury mo- vamy natsional'nykh menshyn Ukrainy. [in Ukrainian].

Perkovs'kyj, A. L. (1969). Etnichna i sotsial'na struktura naselennia Pravoberezhnoi Ukrainy u XVIII st. Istorychni dzherela ta ikh vykorystannia, 4, 196209. [in Ukrainian].

Perogovskij, V. (1879). Materialy dlya istorii Volyni. Zhitomir. [in Russian].

Petrov, N.I. (Ed.). (1888). Volyn'. Istoricheskie sud'by Yugo-Zapadnogo kraya. Sankt-Peterburg. [in Russian].

Petrova, A. O. (2016). Porubizhzhia, pohrany- chchia, kontaktna zona: do pytannia vyvchennia temy v ukrains'kij istoriohrafii. Istorychnyj arkhiv. Naukovi studii - Historical archive. Scientific studios, 15, 205209. [in Ukrainian].

Polnoe sobranie zakonov Rossijskoj imperii (1806). Vol. X. Sankt-Peterburg. [in Russian].

Polnoe sobranie zakonov Rossijskoj imperii. (1830). Vol. XXIII. Sankt-Peterburg. [in Russian].

Ponomar'ov, A. P. (1996). Etnichnist' ta etnichna istoriia Ukrainy. Kyiv. [in Ukrainian].

Popovych, M. (1998). Narys istorii i kul'tury Ukrainy. Kyiv. [in Ukrainian].

Potockij, I. (1829). Drevnyaya istoriya Volynskoj gubernii. Sankt-Peterburg. [in Russian].

Rashin, A. G. (1956). Naselenie Rossii za 100 let (1811-1913 gg.). Statisticheskie ocherki. Moskva, [in Russian].

Rittix, A. F. (1863). Atlas narodonaseleniya Za- padno-Russkogo kraya po ispovedaniyam. Sankt-Peterburg. [in Russian].

Romantsov, V. (1998). Ukrains'kyj etnos: na od- vichnykh zemliakh ta za ikhnimy mezhamy (XVIII- ХХstolittia). Kyiv. [in Ukrainian].

Rykhlik, Ye. A. (1925). Doslidy nad ches'kymy koloniiamy v Ukraini. Zapysky etnohrafichnoho tovarystva - Notes of the ethnographic society, 1, 24-39. [in Ukrainian].

Saievych, M. (1997). Etnolinhvistychnyj atlas Pry- buzhzhia. Polissia. Etnikos, tradytsii, kul'tura, 63-67. [in Ukrainian].

Scherbak, N. O. (2005). Natsional'ne pytannia v politytsi tsaryzmu u Pravoberezhnij Ukraini (kinets ' XVIII - pochatok XX stolittia). Kyiv: PTs "Ryzohra- fika". [in Ukrainian].

Shandra, V. (1999). Kyivs'ke heneral-huberna- torstvo (1832-1914): Istoriia stvorennia ta diial'nosti, arkhivnyj kompleks i joho informatyvnyj potentsial. Kyiv. [in Ukrainian].

Shul'ha, S. A. (2018). Chekhy v Zakhidnij Volyni: vid oselennia do reemihratsii. Luts'k: Vezha-Druk,. [in Ukrainian].

Sokolovskij, S. V. (2001). Obrazy Drugix v rossi- jskoj nauke, politike, prave. Moskva, [in Russian].

Svod zakonov Rossijskoj imperii, dopolnennyj po prodolzheniyam 1906, 1908 i 1910 gg. i pozdnejshimi uzakoneniyami 1911 i 1912 godov. (1913). Vol. V-XII. Sankt-Peterburg. [in Russian].

Trojnickij N. A. (Ed.). (1904). Pervaya Vseobshhaya perepis' naseleniya Rossijskoj imperii, 1897 g. VIII. Volynskaya guberniya. Sankt-Peterburg. [in Russian].

Vaculik, J. (1997). Dejiny volynskych Cechu. T. 1. (1868-1914). Praha. [in Czech].

Vojtsekhivs'kyj, Yu. S. (1993). Z rodovodu ukrains'koi pol'schyzny: osoblyvosti movy i kul'tury. Vid- rodzhennia - Renaissance, 9, 72-74. [in Ukrainian].

Volynskij Gubernskij Statisticheskij komitet (Ed.). (1895). Pamyatnaya knizhka Volynskoj gubernii na 1895 god. Zhitomir: Tipografiya Gubernskogo Pravleniya. [in Russian].

Volynskij Gubernskij Statisticheskij komitet (Ed.). (1913). Pamyatnaya knizhka Volynskoj gubernii na 1914 god. Zhitomir: Tipografiya Gubernskogo Pravleniya. [in Russian].

Volynskij Gubernskij Statisticheskij komitet (Ed.). (1914). Obzor Volynskoj gubernii za 1913 god. Zhitomir: Tipografiya Gubernskogo Pravleniya. [in Russian].

Yakovenko, N. (2002). Paralel'nyj svit. Doslid- zhennia z istorii uiavlen ' ta idej v Ukraini XVI-XVII st. Kyiv. [in Ukrainian].

Yaroshevich, A. I. (1908). Ocherki e'konomiche- skojzhizni Yugo-Zapadnogo kraya. Kiev. [in Russian].

Zabelin A. (Ed.). (1887). Voenno statisticheskoe obo- zrenie Volynskoj gubernii. (Vol. I). Kiev. [in Russian].

Zahajkevych, M., Pylypchuk, R., Fedorchuk, O. & Kashuba, O. (1998). Ukrains'ko-pol's'ki mystets'ki vzaiemyny XXstolittia. L'viv ; Kyiv. [inUkrainian].

Размещено на Allbest.ru