Обряд Маланки: походження, взаємовпливи та сучасність

Методологічною основою дослідження стане аналіз джерельних матеріалів, здобутих попередніми дослідниками теми, архівні матеріали¹¹, результати власних польових спостережень TSNA ANRM - Tsentral'nyy naukovyy arkhiv Akademiyi nauk Respubliky Moldova [CNA ANRM - Central Scientific Archive of the Academy of Sciences of the Republic of Moldova], Fond N 19. Materialy naukovykh ekspedytsiy, provedenykh u period 1946-1985 rr. na terytoriyi Moldavs'koyi ta Ukrayins'koyi RSR. MEE CHNU 1997-2009 - Materialy etnohrafichnykh ekspedytsiy Chernivets'koho natsional'noho universytetu imeni Yuriya Fed'kovycha (1997-2009) [Materials of ethnographic expeditions of Yuri Fedkovych Chernivtsi National University (1997-2009)]. Ekspedytsiynyy material zibranyy pid kerivnytstvom avtora vid mistsevykh zhyteliv rumunomovnykh ta ukrayins'kykh sil Chernivets'koyi oblasti Ukrayiny.. Порівняльний метод буде застосований при вивченні відмінностей та спільних рис побутування обряду в українців і румунів Буковини. Методи аналізу і синтезу допоможуть у визначенні параметрів змін в елементах Маланки.

Виклад основного матеріалу

На півночі Республіки Молдови, а також у таких областях України, як Івано-Франківська, Тернопільська, Хмельницька, Вінницька, Одеська, Кіровоградська, Черкаська, Полтавська, Дніпропетровська, Харківська, Київська та Чернівецька - поширений ритуал “Маланка”. Це - комплекс однотипних рівнофункціональних драматичних ритуалів, сформованих у міжетнічному українсько-румунському порубіжжі. Детальне вивчення проблеми первісної локалізації обряду привело проф. Г.К. Бостана, який досліджував молдавський ареал та його розповсюдження, а також проф. О.В. Курочкіна, який вивчав той же процес у всьому українському етнічному просторі, до єдиної думки про Придністров'я та північ Бессарабії Bostan G.K. Tipologicheskoye sootnosheniye..., op. cit., P. 42.. У цих районах зареєстровані найбільш цілісні варіанти згаданого обряду, структурна розвиненість яких виявляється через багатство карнавальної атрибутики, склад виконавців, супровідний фольклор у його словесному, музичному і танцювальному вираженні. У цьому ареалі обряд зберігає найдовше свої архаїчні риси Kurochkin O. Ukrayins'ki novorichni obryady..., op. cit., P. 107-108..

Наші польові дослідження дозволяють констатувати, що мотив, пов'язаний з Придністов'ям (“Маланочка з Хирлеу / Гуляла в Могилеві / Ма1апси)а de Нагіаи se рІітЬа ргіп Моуііаи”), трапляється лише серед східнороманського населення Новоселицького, Герцаївського та Глибоцького районів Чернівецької області України та в північних районах Республіки Молдови, зате він не характерний для Сторожинецького району та Сучавського повіту. Більше того, навіть для східнороманського населення Новоселицького, Герцаївського та Глибоцького районів цей мотив не основний у текстах Маланки.

Південним рубежем території поширення Маланки є північ історичної Молдови: Сучавський та частково Ботошанський повіти Румунії. У цьому контексті варто наголосити на тому, що термін Маланка часто подибується у змішаних українсько-румунських або у румунських селах, розташованих по сусідству з українськими: Петрівці Село умовно розподіляється на дві частини (кути): “румуни” (у долині) і “русини” (на горі); крім того, воно розташоване у безпосередній близькості до українських сіл Дерменешти, Келінешти;, Гренічешти Село Гренічешти розташоване поблизу українських сіл Шербівці, Васілаке, Балківці, Келінешти, Мілішівці; с. Воловец - поблизу укр. сіл Бурла, Кліт;, Воловец Noul Atlas lingvistic al Romвniei. Moldova §i Bucovina. Date despre localitвfi §i informatori [New linguistic atlas of Romania. Moldova and Bukovina. Data on the area and informants], Alcвt. de V. Arvinte, S. Dumistrвcel, I. Florea, I. Nufв, A. Turculef, Bucureзti: Editura Academiei RSR, 1987, P. 66, 86, 105 [in Romanian].. На території Сучавського повіту у напрямку північ-південь спостерігається поступове зникання терміна. Нижнім кордоном ареалу розповсюдження терміна Маланка є лінія Сучава-Гура Гуморулуй-Кимпулунг Молдавський.

Перші згадки про побутування Маланки в східнороманського населення Буковини знаходимо у І.Г. Сбієри та Є. Нікуліце-Воронки. Так, ідентифікуючи Маланку з туркою, І.Г. Сбієра відзначав, що під час проведення обряду колядники перевдягалися на євреїв, арабів, а найчастіше - турків і росіян, один з них - на дівчину. Підійшовши до вікна, починали співати: “Slobozi)i Malanca-n casa, / C-afara ploua de varsa, / Ea casa va matura / §i blidele v-a spala”. / “Впустіть Маланку до хати, / Бо надворі дощ іде, / Вона хату підмете / І посуд помиє” Sbiera I. Colinde, cвntece de stea..., op. cit., P. 4. Niculifв-Voronca E. Datinele §i credinfele..., op. cit., Vol. I., P. 92-93.. Місцевість атестації даного тексту дослідником не зазначена.

Є. Нікуліце-Воронка записала текст Маланки у Магалі сучасного Новоселицького району та у румунів с. Михальча Сторожинецького району (наприкінці ХІХ ст.). Основними дійовими особами гурту були: баба та дід, Манолє, турок, туркиня, генерали, митник, канонір, гуцул, жид тощо. Дослідниця зафіксувала, що у Магалі текст Маланки виконували під вікном українською мовою і, лише з кінця ХІХ ст. книжниками були введені румунські вірші.

Окрім мотиву “Маланочка з Хирлеу / Гуляла в Могилеві”, у східнороманського населення Буковини ще з другої половини ХІХ ст. був поширений мотив “Впустіть Маланку до хати, / Бо надворі ллє дощ” та дійства, які зображають Маланку як працелюбну і вродливу дівчину (“Вона піч натопить / І хату підмете, / І посуд помиє”). Він є найпоширенішим мотивом тексту Маланки у східнороманського населення Буковини, про що свідчить його реєстрація у Динівцях, Боянах, Малинівці, Маршинцях, Магалі Новоселицького, Купці, Димці Глибоцького, Буденці, Нижніх та Верхніх Петрівцях Сторожинецького, Колінківцях Хотинського районів Чернівецької області MEE CHNU 1997-2009; Cвntecul Malancei (Dвmca-Hliboca - inf. D. Sanduliac, col. A. Ioneac) [Malanka's song (village of Dymka,

Hlybokaje district - informant D. Sandulyak, collected by A. Ionyak)], Zorile Bucovinei, 1967, 17 decembrie.; Tochifв D. De la lume adunate..., op. cit., P. 13. 79. У текстах Маланки, популярних на Буковині, спостерігається вплив румунських щедрівок. Наприклад, у деяких румуномовних селах Буковини залишилася лише вступна частина тексту Маланки, занотованої Є. Нікуліце-Воронкою у Михальчі, основний же - замінений колядками. Подеколи зафіксовано, що вступна частина тексту Маланки об'єдналася з румунським Плугушорул MEE CHNU 1997-2009. Noul Atlas lingvistic al Romaniei..., op. cit., P. 38, 63-64..

Уважний розгляд маланчиних обходів дає змогу констатувати, що у румуномовних селах Буковини даний драматичний обряд міг проводитись і без традиційних слів чи пісень. Навіть було зафіксовано, що у більшості румуномовних сіл він відбувається без узвичаєного тексту Маланки, натомість виконуються слова інших новорічних ритуалів, як-от: кози, ведмедя тощо. Спостерігається лише назва гурту ряджених - Маланка. Найприкметнішою тут є територія південної частини Буковини.

Також зауважимо, що румуни і молдавани Буковини запозичили від українців лише саму дефініцію терміна Маланка для визначення драматичного дійства в цілому. Так, у більшості румуномовних сіл, згідно із джерельними матеріалами, під цією назвою проводили суто румунські вистави, такі як ведмідь, коза, гайдуцькі вистави тощо. Не запозичили румуни і молдавани Буковини головних персонажів українського обряду - Василя і Маланку. Про це чітко свідчить склад румунської (молдавської) Маланки на всій території Буковини. Про запозичення цього терміна як назви гурту ряджених у південній частині Буковини свідчать дані з “Нового лінгвістичного атласу Румунії”, які стосуються с. Стража, де звичаю ходити з Маланкою передувало ходіння з ведмедем; у с. Марджіня інформатори повідомили, що раніше Маланки ходили лише з козою та коником.

У селі Нижній Віков з півдня Буковини, за джерелами, існували окремі гурти: коза, ведмідь і Маланка. За наявності у гурті гайдука та мисливця розігрувалася така сценка: мисливець затримував гайдука, звертаючись до нього - “Radu татеі / Dа-te legat / Dacа - пи, уіі ітрагаҐ' / “Мамин Раду, / Здавайся, / Якщо ні, станеш царем”. Гайдук здавався, і всі присутні починали танцювати хору Sarbatori §i obiceiuri. Raspunsurile la chestionarele Atlasului Etnografic Roman [Holidays and ceremonies. Answers to the questionnaires of the Romanian Ethnographic Atlas], Bucurejti: Editura enciclopedica, 2001, Vol. IV, P. 298, 301, 304. Reboshapka I. Oy u sadu - vynohradu..., op. cit., P. 26-27.. Отже, під терміном Маланка відбувалося дійство, відоме у румунів під назвою Весілля, в яке були вплетені елементи гайдуцьких драматичних вистав (наприклад, Банда Жояна та ін.).

Отже, персонаж Маланка в тій ролі, яку він відігравав в українців, не характерний для румунів і молдаван Буковини, а там, де він присутній, то, на відміну від українських варіантів, одягнений та поводиться, як наречена. На підтвердження можна також навести спостереження бухарестського дослідника І. Ребошапки, який констатував, що румунська обрядова гра з нагоди Нового року зазнала впливу української драматичної гри Маланки як Весілля, на що чітко вказують хустки, рушники та ін., а не виникла під впливом української колядки.

Також відзначимо і зворотній вплив, а саме: запозичення українською Маланкою румунських персонажів. Так, в Олексіївці Сокирянського району у 1980 р. під час проведення обряду, поряд із головною дійовою особою Маланкою брав участь ще один персонаж - Меленкуца, який уособлював румунського гостя. Зазвичай, під час дійства він мав розмовляти румунською. Зауважимо, що господарі віддавали даному персонажу перевагу серед інших, обдаровували щедріше грішми, що мало свідчити про їхню гостинність і привітність. Подібне явище зафіксоване у Вашківцях на Сокирянщині. Тут у головних ролях були Маланка і козак. Але в окремих випадках замість козака Маланку міг супроводжувати румунський офіцер MEE CHNU 1997-2009..

Підсумовуючи, можна констатувати, що, як у румунів і молдаван, так і в українців Буковини обряд Маланка є конгломератом зоо-, антропоморфних персонажів інших зимових драматичних обрядів.

Аналізуючи румунські та українські версії проведення обряду, наголосимо і на деяких відмінностях. Так, у румунських маланкових ритуалах відсутні такі персонажі, як Василь і козаки, натомість вони головні та найбільш популярні персонажі української Маланки. Крім цього, в українській Маланці немає традиційних румунських дійових осіб: гайдуків, капітана, королів і королев, турка і туркені, бунгерів, мисливця, купця та ін. Зате більш характерний для румунських версій Маланки такий персонаж, як коник. Спільними є дід і баба, наречені, циган і циганка, єврей і єврейка, коза, пані, ведмідь та ін.

Є ще одна відмінність у проведенні драматичного обряду. Так, у румунів і молдаван для Маланки є найбільш характерна єдина змістова композиція проведення окремих епізодів обряду. В них існує чіткий порядок виконання тих чи інших драматичних виставсцен. По черзі виконуються фрагменти вистави з ведмедем, коником, козою тощо, сигнал про початок і кінець яких дає керівник гурту. Кожний окремий епізод має свої ритуальні слова. А в українців - характерне намагання створити свято, на якому панує церемоніальний безлад. Окремі епізоди української Маланки відбуваються одночасно та синхронно, розпорошуючи увагу господарів. Якщо в румунів і молдаван головною метою драматичного обряду є побажання господарям добробуту, щастя, врожайності; то, в українських варіантах перевага надається гумористичним мотивам. Сам персонаж Маланка своїм виглядом і діями має показати нехлюйство молодої дівчини, яка робить усе недоладно: розкидає подушки, розпліскує воду, мастить глиною лави та інші хатні предмети, цілує присутніх тощо.

Однією з відмінностей у проведенні українських і румунських варіантів Маланки є звичай освячування вогнем і водою учасників і ритуальні костюми ряджених після проведення драматичних дійств. Зафіксовано, що для румуномовних сіл такий звичай нехарактерний. А ось в українських селах такі звичаї загальнопоширені. Купання маланкарів зареєстровано у Зеленому Гаї, Слободі Новоселицького, Боянчуку Заставнівського, Вашківцях Вижницького районів та ін. селах.

В українців був поширений звичай освячення вогнем. Після обходів маланкарі вранці йшли на роздоріжжя палити “діда”, або “дідуха”. Всі стрибали через багаття (Веренчанка Заставнівського, Давидівка гумористичним мотивам. Сам персонаж Малайка Сторожинецького районів Чернівецької області)²⁶. У с. Онут і Боянчук Заставнівського району маланкарі підпалювали на світанку солом'яного ведмедя MEE CHNU 1997-2009; Kurochkin O. Bukovyns'ka novorichna “pereberiya”..., op. cit., P. 25-33. Babukh V. Pereberiya [The Pereberia], Chernivtsi, 11 Jan 2002, P. 20 [in Ukrainian]. MEE CHNU 1997-2009..

Під час радянської влади Маланку забороняли як забобони минулого: не дозволяли ходити рядженим селом, ловили “ведмедів”, палили костюми і маски. Але, не зважаючи на подібні переслідування, обряд законсервувався і зберігся до наших часів²⁸.

З отриманням Україною незалежності і розвитком у ній демократичних процесів традиційна народна культура дістала нове дихання. Держава підтримує цей процес організацією фестивалів народної творчості. У Чернівецькій області вже стали традиційними такі заходи, як “Маланка-фест” у Чернівцях (це фестиваль Маланок зі всієї області, на якому запрошуються і закордонні колективи) та етнографічне свято “Від Різдва Христового до Йордана” (проводиться управлінням культури Чернівецької ОДА на території Музею народної архітектури та побуту під відкритим небом), де лунають виступи колективів маланкарів зі всієї області. І в цьому процесі Маланка стала одним з головних обрядів зимового циклу. Народна творчість дала поштовх новій еволюційній хвилі. Вона відчувається у складі основних персонажів обряду, костюмації ряджених і нових сюжетах дійства.

Візьмемо для порівняння фіксацію складу гуртів маланкарів у селі Красноїльськ Сторожинецького району на початок 1970-х років. Тоді в обряді брало участь близько 30-50 персонажів, до яких приєднувалось майже все село. Дослідником Г. Спатару подано назви, одяг і реквізит найголовніших дійових осіб драматичного обряду: 1) лікар (doctorul) - одягнений у білий халат, на голові - шапочка, зі шприцом, флаконами з ліками; 2) коза (сарга) - голова кози з рогами, прикрашена торочками (бахромою); 3) баба (baba) - у масці, спідниці до землі, лейбику, на плечі накинута велика шаль, у руці - палиця; 4) дід (moзneagul) - у шапці навиворіт, плащі без одного рукава, підперезаний дротом або мотузкою з вузликами, у масці з відірваним носом; 5) коваль (fierarut) - у сіряку, з вимащеним сажею обличчям, торбиною за плечима (у торбині - молоток), на голові - чорний капелюх; 6) дружина (nevasta) - у широкій спідниці, великій шалі, з картами для ворожіння; 7) гайдук (haiducut) - в одязі з червоними стрічками, сірій шапці, білих штанах, постолах, з шаблею, булавою, старим пістолем, бородою, вусами з вовни; 8) Ліца (Lifa) - гарно одягнена дівчина з нафарбованими губами, ходила з гайдуком під руку; 9) два кубинці (cubaneji) - у чорних беретах, спортивному одязі, з ланцюгами, один з них при зброї; 10) Новий Рік (Anul Nou) - у новому білому кожусі, білій шапці навиворіт, з великою бородою, вусами, у постолах, підперезаний червоним поясом, на спині напис “Новий Рік”; 11) “Старий Рік” (Anul Vechi) - у лахміттях, з великою сивою бородою, що волочиться по землі, у постолах; 12) Мир (Paced) - приємної зовнішності дівчина у вінку з написом “Мир”, у довгій білій спідниці, в руці - голуб; 13) перукар frizerul) - у білому халаті, масці з овечої шкіри, зубами, виготовленими з квасолі, мав ніж, пакунок, ножиці; 14) св. Петро (sf Petru) - з віником у руках; 15) св. Параскева (sf Paraschiva) - у пістрявому одязі; 16) піп (popa) - у подертій рясі, горбань, із хрестом і кадилом; 17) чорт (dracul) - у чорній рясі, з хвостом, рогами, балалайкою; 18) турок (turcul) - у червоному халаті, з фескою на голові, шаблею при поясі, з намистом; 19) боярин (boierul) - у дірявому чорному пальті, з великим черевом, горбатий, у чоботах, з портфелем. Зрозуміло, що дослідник не охопив усіх персонажів Красноїльської Маланки. Однак, у даному разі, характеристика 19 персонажів обряду має для нас значення насамперед тому, що є одним із перших і скрупульозних досліджень складу найбільш відомих на Буковині обрядових гуртів. Матеріал привертає увагу з погляду відстеження еволюції даного дійства, вивчення процесів його трансформації. У цьому контексті зауважимо, що нині (2021 р.) у красноїльському карнавалі бере участь понад 350 ряджених і три-п'ять тисяч глядачів.