Обряд Маланки: походження, взаємовпливи та сучасність

Сьогодні в тому ж селі склад маланкарів виглядає так. Ватага зазвичай складається з Царів і Цариць, роль яких найчастіше виконують діти, одягнені в білі костюми, щедро розшиті бісером. Є також персонажі в масках: пузаті Дід і Баба в етнічному вбранні, Лікар, Жид (його легко впізнати за височенним циліндром на голові і великим горбатим носом), Циганка з “дитям” на руках, яка вимагатиме в чоловіків аліменти на “їхнє” чадо. Інколи трапляються Вершники на реальних або бутафорських конях. Присутній в 1970-х роках чорт щез зовсім зі складу ватаги. Та найяскравішими героями Маланки в Красноїльську є, безсумнівно, Циган і Ведмідь.

Виконувати роль Ведмедя -- дуже почесна і важка, але добровільна справа. Ведмедями можуть бути тільки молоді неодружені хлопці. Одружені чоловіки, що до того перевдягалися Ведмедями, не припиняють маланкувати, а вдягають маски і стають Дідом, Бабою або Жидом. У Красноїльську сім кутів: Путна, Путна дін Жос, Тражани, Сус, Дял, Гута і Слатина, практично в кожному з них образи Цигана і Ведмедя мають свої виразні особливості.

Костюми Ведмедів робляться із сіна або соломи, яку спеціально запасають ще з літа Загалом є два типи Ведмедів: “крилаті” й “копиці”. Вбрання з плечима, схожими на крила, -- незйомне, робиться із канатів, які скручуються із сіна. Маланкар залазить у такий костюм тільки лежачи й носить його весь час, поки тривають гуляння. Відпочивати він може тільки лежачи на спині.

Косіюм-“копиця” робиться на основі кожуха, до якого прив'язуються жмути соломи. Він зазвичай важить менше за “крила” й легко знімається за потреби, виконуючи функцію крісла для перепочинку під час пауз у тривалих гуляннях.

На куті Тражани -- ведмеді з найдовшими крилами, причому вони ледве не щороку зростають: якщо десятиліття тому крила мали в середньому три метри довжини, то тепер уже можуть доходити до шести метрів. Важить такий костюм понад 50 кг. Цигани тут теж особливі -- у червоних штанах і з банданами на голові, із гіпертрофованими булавами, які можна підняти тільки обома руками.

“Крилаті” Ведмеді також ходять по Дялу й Сусу, причому останніх легко вирізнити з-поміж інших. Ведмеді з Суса невеликі, із “крилами” у формі серця і з вишиваним візерунком на грудях, усього роблять 15-20 таких костюмів. Цигани тут теж впізнавані -- у чорних розшитих кожухах і чорних смушевих шапках.

Ведмедів-“копиць” найбільше в Путні, другому за величиною куті Красноїльська Їх супроводжують Цигани в рогатих шоломах, перемазані сажею й обвішані шкурами тварин. Окрім класичної для цього образу булави -- зброї Цигана, якою він упокорює Ведмедя, -- тут ще використовують сокири, кувалди й мечі.

Такі персонажі, як два кубинці і дівчинка з голубом (Мир), що було відображенням реалій 1970-х років, отримали цілий ряд сучасних персонажів - прикордонників, АТО-шників, СБУшників, контрабандистів, героїв сучасних фільмів. У цілому, учасники обряду реагують на сучасні зміни в суспільстві.

Маланку в Красноїльську люблять і приймають у всіх хатах. Не піде ватага до господарів лише в тому разі, якщо хтось у цій родині помер.

Порядок вистави такий. Спершу Комендант вітає господарів і питає дозволу зайти у двір. Першими на “сцену” виходять Діди й Баби і віншують хазяїв. Дідів зазвичай більше, можливо, тому, що красноїльська Малайка -- це передусім чоловіче свято. Жінки сьогодні також беруть участь у дійстві, втім раніше маланкували переважно чоловіки. Потім виходять водити свої хороводи під звуки труби Царі й Цариці. За ними настає черга для танцю Жидів. Лікарі, Циганки з немовлятами та інші помічні герої тим часом нишпорять між гостями свята, роблячи дрібні капості.

Музика стає все швидшою, танці -- усе експресивнішими, поки не настає кульмінація. Цигани б'ють об землю своїми гротескними булавами - і Ведмеді починають танцювати й кидатися один на одного, ревучи. Бій між ними буде тривати доти, доки їх за допомогою ножів і сокир не втихомирять Цигани. Потім господар частує ватагу й дає гроші. Комендант виголошує отриману суму й маланкарі йдуть далі. Усе дійство супроводжується піснями й віншуваннями - святковими побажаннями господарям. Це найпоширеніший сценарій новорічної вистави, але бувають і інші варіанти. Наприклад, Маскарад. Герої його невеличкої ватаги, вдягнені в найрізноманітніші маски селян, із гумором відтворюють рільничі традиції.

Крім того, у Красноїльську збереглася дуже давня традиція -- “прокладання першої борозни”, або, як її ще називають румунською, “плугораш”. Суть її полягає в тому, що маланкарі за допомогою плуга роблять невелику борозну на подвір'ї господаря, імітуючи перший засів у Новому році.

Маланкарські ватаги ходять до ранку. Потім - кілька годин на сон перед частиною свята, яка захоплює вже весь Красноїльськ і яку найбільше полюбляють туристи.

Сьогодні в реквізитах маланкарів - мобільні телефони, мотоцикли, автомобілі різних марок і габаритів, деякі плюшеві ведмеді, коні, різні конструкції на підводах і автомобілях. На параді 14 січня можна побачити цілі гурти циганок, сіячів, ведмедів різних конструкцій (“скирта” і “крилатих”). Крила традиційних “крилатих” ведмедів зросли до 5-6 метрів, периметри крил обгорнуті ілюмінацією на мобільних акумуляторах. Поряд з національними костюмами - герої популярних фільмів про римський період і середньовіччя.

Стали популярними сцени з сьогодення. Для пропуску гостей до села ставлять “блок-пости прикордонників” під українським державним прапором. А в натовпі “СБУ-шники” ловлять контрабандиста з цигарками, запаковані у поліетиленові пакети. Сцена характерна для цього прикордонного села, де бували навіть перестрілки між прикордонниками і контрабандистами.

У плані дослідження еволюції обряду показові традиційні фестивалі маланок “Маланка-фест”, яка з 2011 року проводиться управлінням культури Чернівецької міської ради. Поряд з традиційними гуртами маланкарів зі всієї області перед численною публікою проходили: величезний пацюк, коник, українські козаки в шароварах, солдати, цигани, величезних розмірів кит, слон, беркут, кабан, білий ведмідь з чумом й шаманами - всі на вантажівках. Проходили вулицями міста римські легіонери, середньовічні воїни, опришки у супроводі румунської музики, пірати з українським прапором, арабські шейхи, казкові герої, турки-яничари, цілі гурти мишок, мисливці та ін.

На площі Філармонії зібралися тисячі городян і гостей міста, учасники дійства презентували традиційну Маланку і дивували сучасними образами. У номінації “традиційна Маланка” журі віддало перевагу колективу з села Горбова Герцаївського району (румунське село). Друге місце посів фольклорно-етнографічний гурт “Суховерхівська маланка”, а третє - маланковий гурт села Бузовиця Кельменецького р-ну (обидва українські села). За результатами голосування глядачів перше місце серед колективів, які представляли Переберію, з результатом 2476 голосів отримав гурт “Білий ведмідь і брусницькі ескімоси” с. Брусниця Кіцманського району (українське село). Друге та третє місця отримали колектив “Персидський слон” с. Чагор Глибоцького району (село зі змішанним українсько-румунським населенням) та колектив “Гігантська нутрія” с. Горбова Герцаївського району (румунське село). Усі переможці отримали грошові винагороди, що стимулює подальший розвиток народних традицій.

Висновки

обряд ритуал маланка буковина

Отже, якщо в традиційній Маланці в українських і румунських селах ще зберігаються відмінності, про які ми писали, то в “переберії” креатив учасників сконцентрований на сучасності.

Побутування обряду Маланка в буковинській етнографічній зоні є лише часткою величезного ареалу її поширення, яке становить маргінальний простір у смузі етнокультурних контактів і міжетнічного пограниччя українців та східних романців. Консервації обряду сприяла віддаленість і ізольованість від основного ареалу свого етносу. А сьогодні еволюція цього давнього ритуального дійства проходить під великим тиском сучасних соціальних процесів. В обряді “переберія”, що супроводжує Маланку як органічний елемент, сучасна реальність домінує.

Размещено на Allbest.ru