Ягоди журавлини у харчуванні і народній медицині на Правобережному Поліссі України: традиції і сучасність

Размещено на http://allbest.ru

Волинський національний університет імені Лесі Українки

Кафедра музеєзнавства, пам'яткознавства та інформаційно-аналітичної діяльності

Ягоди журавлини у харчуванні і народній медицині на Правобережному Поліссі України: традиції і сучасність

Анотація

Мета статті -- висвітлити етнокультурні особливості використання ягід журавлини у життєзабезпеченні (харчуванні і народній медицині) мешканців Правобережного Полісся України та зміни, які відбулись у системі використання ягід в останні десятиліття. Проблеми використання ягід журавлини не були об'єктом спеціального етнологічного дослідження, що складає новизну і актуальність статті.

Завдання: висвітлити основні способи очищення зібраної журавлини; розкрити особливості «сухого» і «вологого» способів зберігання заготовлених ягід; проаналізувати місце журавлини у щоденному харчуванні: у свіжому, вареному вигляді і як складову певних страв; показати роль журавлини у лікуванні різноманітних хвороб; звернути увагу на використання журавлини у сучасній кулінарії, офіційній медицині та як туристичного/фестивального бренду; відзначити зростання ролі ягід у формуванні сімейного бюджету сучасних поліських родин.

Об'єктом дослідження є збиральництво як форма життєзабезпечення мешканців Правобережного Полісся, предметом -- традиційно сформована система використання ягід журавлини у харчуванні і народній медицині.

Джерельну базу склали польові матеріали, зібрані в ході історико-етнографічних експедицій (2005--2014 рр.), організованих Державним науковим центром захисту культурної спадщини від техногенних катастроф і Музеєм етнографії Волині та Полісся при Волинському національному університеті імені Лесі Українки.

Ключові слова: Правобережне Полісся, етнічна культура, збиральництво, ягоди, журавлина, народне харчування, народна медицина.

Abstract

The use of cranberries in food and folk medicine in the Right Bank of Polissia: traditions and modernity

Alla Dmytrenko

Candidate of History, docent, Lesya Ukrainka Volyn National University, Department of museum and monument studies and Information and Analytical Activities,, Lutsk,

The purpose of the article is to highlight the ethnocultural features of the use of cranberries in the life support (food and folk medicine) of the inhabitants of the Right Bank Polissia of Ukraine and changes that have occurred in the system of berry use in recent decades. Problems with the use of cranberries have not been the subject of special ethnological research, which is the novelty and relevance of this article.

Objectives: to highlight the main methods of cleaning harvested cranberries; to reveal the features of «dry» and «wet» methods of storing harvested berries; analyse the place of cranberries in the daily diet: fresh, cooked and as part of certain dishes; show the role of cranberries in the treatment of various diseases; pay attention to the use of cranberries in modern cooking, official medicine and as a tourist/festival brand; to note the growing role of berries in the formation of the family budget of modern Polissia families.

The object of the research is collecting as a form of livelihood for the residents of the Right Bank Polissia, the subject is the traditionally formed system of using cranberries in food and folk medicine.

The source base consisted of field materials collected during historical and ethnographic expeditions (2005--2014), organized by the State Research Centre for Protection of Cultural Heritage from Man-Made Disasters and the Museum of Ethnography of Volyn and Polissia at Lesya Ukrainka's Volyn National University.

The methodological basis was based on the principles of structural-functional and systemic approaches, methods of descriptive-analytical and contextual analysis were used, collection of field ethnographic materials was carried out according to the author's questionnaires by the spray method.

Keywords: Right Bank Polissia, ethnic culture, gathering, berries, cranberries, national food, folk medicine.

Вступ

Російсько-українська війна не тільки підняла народи різних держав на підтримку України, але й викликала величезний інтерес до української культури. Світ нарешті зрозумів, що Україна не Росія, і «відрубав пуповину», якою прив'язували нас до цієї держави. Україна перестає бути terra inkognita. Віримо, що після Перемоги нас чекає справжній туристичний бум, до якого ми маємо готуватися вже тепер. 2022 рік в Україні оголошено роком популяризації гастрокультури з метою формування регіональних «кошиків» продуктів та страв, які можна просувати у світі.

Збирання матеріалів для книги рецептів «Із бабусиної печі» розпочали у етнорезиденції «Ладомирія» (м. Радивилів Рівненської обл.). Все це актуалізує вивчення етнокультурних особливостей харчування, що склалися у тому чи іншому регіоні і базуються на місцевих продуктах, особливо природного походження. Це має сприяти не тільки вивченню гастрономічних традицій різних регіонів України, а й можливості формування гастрономічних турів, залученню традицій гастрономії у систему інших видів туризму.

В останні десятиліття особлива увага акцентується на збереженні етнокультурних традицій народів світу. Формується Репрезентативний список ЮНЕСКО, куди прагне потрапити і український борщ. Для його приготування на Українському Поліссі здавна використовували журавлину. Зростання інтересу до національних традицій харчування сприяє активному розвитку гастрономічного туризму.

У багатьох європейських країнах туристів приваблюють національними стравами з журавлиною. Значні перспективи розвитку має подієвий туризм, у т. ч. і пов'язаний з журавлиною. Ця ягода є брендом обласного фольклорно-етнографічного фестивалю «Журавлина» на Рівненщині. У польському селі Доброґоща щороку відбувається «Фестиваль журавлини».

Аналогічні фестивалі упродовж ряду десятиліть проходять у багатьох штатах США. Цілющі властивості ягоди журавлини, визнані офіційною фармацією, є у складі багатьох лікувально-профілактичних препаратів. Отож, дослідження багатовікових традицій ролі журавлини у життєзабезпеченні мешканців Правобережного Полісся є актуальним у плані розвитку традицій і пристосуванні їх до сучасних реалій.

Мета статті -- висвітлити етнокультурні особливості використання ягід журавлини у життєзабезпеченні (харчуванні і народній медицині) мешканців Правобережного Полісся України та зміни, які відбулись у системі використання ягід в останні десятиліття. Завдання: висвітлити основні способи очищення зібраної журавлини; розкрити особливості «сухого» і «вологого» способів зберігання заготовлених ягід; проаналізувати місце журавлини у щоденному харчуванні: у свіжому, вареному вигляді і як складову певних страв; показати роль журавлини у лікуванні різноманітних хвороб; звернути увагу на використання журавлини у сучасній кулінарії, офіційній медицині та як туристичного/фестивального бренду; відзначити зростання ролі ягід у формуванні сімейного бюджету сучасних поліських родин. етнокультурний полісся журавлина харчування

Об'єктом дослідження є збиральництво як форма життєзабезпечення мешканців Правобережного Полісся, предметом -- традиційно сформована система використання ягід журавлини у харчуванні і народній медицині. Методологічну основу склали принципи структурно-функціонального і системного підходів, використані методи описово-аналітичний і контекстологічного аналізу, збір польових етнографічних матеріалів проводився за авторськими запитальниками кущовим методом. Традиції використання ягід журавлини у системі харчування і народної медицини не були об'єктом спеціального етнологічного дослідження, що складає новизну і актуальність дослідження.

Джерельну базу склали польові матеріали, зібрані в ході історико-етнографічних експедицій (2005--2014 рр.), організованих Державним науковим центром захисту культурної спадщини від техногенних катастроф і Музеєм етнографії Волині та Полісся при Волинському національному університеті імені Лесі Українки. Джерельну базу доповнюють публікації в мережі Інтернет, в яких знаходимо окремі відомості про використання журавлини в харчуванні і народній медицині та як туристичного/ фестивального бренду. Питання використання ягід журавлини на сьогоднішній день не досліджувалися. Хоча окремі автори відзначали використання ягід у харчуванні [1, с. 40, 43, 47] і народній медицині [2, с. 102, с. 111--112] та їх роль у наповненні родинного бюджету мешканців Правобережного Полісся [3, с. 57--59; 4, с. 202--203].

Основна частина

Журавлина -- найпізніша поліська ягода, яка практично не потребувала зусиль для переробки, так як зберігалася дуже добре. Принісши ягоди з лісу, їх потрібно було очистити від листя, шматочків моху, гілочок та ін. домішок, які потрапляли при збиранні. Для цього журавлину слід було «пропадати» («палати», «вєтрити»), тобто провіяти. В одних селах для цього брали неглибокі дерев'яні ночовки (корито), насипали в них незначну кількість ягід, ставали проти вітру і підкидали ягоди -- ягідки падали назад у ємність, а домішки летіли за вітром: «Ну, ми ж беремо їх там не так по одненькій, а так, як багато журахвин нам на купині, то прийшов, да жменями, раз, раз, і ото в при- пол. А вже приньос додому, приньос, да в корито висипав, то так стаєш под вєтєр і так пудри- пуєш їх. Палаєш» (с. Старе Вело Стрс. Срн.) [5, од. зб. 16--4].

Для добре стиглої журавлини такий спосіб (підкидання у кориті) був непридатним, бо ягоди розбивалися. Тоді журавлину «перепускали на вітрі». Для цього у вітряний день на вулиці розстилали рядно і сипали на нього ягоди. Знову ж таки -- домішки вітер відносив у бік, а ягоди залишались на рядні: «Ми вєтрим їх. От, вєтьор як такий, то они в нас же сухенькі несом. То вже як вєтьор, то оно трош- кі просохло, то перепускаєм на вєтри, то вони в же чисти. Отакє полотно. Воно на вєтьор. Вот наберу в ведерце, да на таку, як ми кажем, постілку, то ж вони вєтратса. А так, як тими ночовками, то вони розбиваютса. Они вже мягкіє, да розбиваютса. Да так» (с. Кам'яне Брзв. Срн.) [5, од. зб. 11--3]; «На вєтьор, вєтрать. <...> Отакє во, на вєтьор. Да вже мох лєтіт, ти ліс- точкі, вєтьор несе» (с. Дроздинь Стрс. Срн.) [5, од. зб. 13--9].

Якщо не було відповідної погоди, або ж жінка не мала часу провіювати журавлину, то її виносили на горище, інколи заливали водою, а потім перебирали: «Передимаєм, перечищаєм» (с. Млинок Зрчн. Врс.) [6, од. зб. D9S8]; «Так вони стоять. Переберем їх, шоб чистенькіє» (с. Рудня Іванківська Ємлч. Н--В) [7, од. зб. D3S5]; «А потім її в воду мочилі, да вона в водє постоїть, на стол, єє пе- ребралі, шоб там мусору не було» (с. Старе Село Стрс. Срн.) [5, од. зб. 16--5].

Журавлину, зібрану зеленою, розсипали на горищі для достигання: «Зеленувата. То ми єє розсипаємо і вона дозриває. На горищі ранче, зара так розсипаєм, на клейонкі, або так, на ток. А ранче ж тока не було, бо такого ж цементу ніхто ж не знав, то ми на горище розсипалі. Є на горище. І вона дозревала там» (с. Старе Село Стрс. Срн.) [5, од. зб. 16--5].

Зафіксовано два основні способи зберігання журавлин. При першому, так званому «сухому» способі, вже переважно очищені від домішок ягоди насипали у різноманітні ємності і виносили в холодні приміщення -- найчастіше на горище (вишки), або ж в комору, де вони стояли до весни.

Для зберігання журавлини часто використовували плетені коробки, з якими ходили по ягоди, або ж спеціально сплетені з однорічних пагонів верби великі коші: «Наносювалі до хати, да насипалі в коші. Отакі здорові коші булі в нас. Насипалі в коші да виносілі на вишкі в сінях. Батько поставит на вишках того коша. А вони не бояліса, да змерзаліса вони» (с. Любиковичі Срн. Срн.) [8, од. зб. D2S4]; «Коши плели, таки коши, да в ти коши. З верби. <...> Але дубці тиї, шо годови наростут. Вони не ламнютса, от. Наплетеш кошув, жинка наносить ягод» (с. Озеро Кнн. Врс.) [9, од. зб. D1S1]; «Так як наберем, так у нас таки е тиї куши, таки з того, з дерева. І коробка. Ми кажемо, коробка. <...> Так стоять. Ну, стояли так!» (с. Зелене Влдм. Врс.) [9, од. зб. D13S3].

Другий вид ємностей для зберігання журавлини -- дерев'яні ночовки і корита: «А журахвини, колись брали, то стояли зиму. Мати ночовки таки. Висипле в ночовки, да в ночовках стоять зиму» (с. Курчиця Чжв. Н-В) [7, од. зб. D14S2]; «Вони (журах вини. -- А. Д.) <...> в ночви таки дерев'яни насипали, вони вже там на горі стоять у ночвах» (с. Березники Ємлч. Н-В) [7, од. зб. D13S2].

Часто журавлини насипали у старі, непридатні для приготування їжі глиняні горщики або глечики, при цьому важливо, аби ягоди були сухими: «їх так пра- мо, таки горшки, деяки стари, таки велики, да в горшки понасипают, так вони стояли цілу зіму. На гори» (с. Сварині Срн. Срн.) [9, од. зб. D2S1]; «Глеки такіе були, глечики. <...> посушили, шоб сухіе, висип у той глечик, накрий і положи, постав у погребі. І вони будуть стоять цілий год. <...> да сухіе, да висип їх у сухий глек. Да, стоять цілий год» (с. Рудня-Вересня, Івнк. Чрнб. з. в.) [10, од. зб. D2S2].

Для зберігання журавлини використовували дерев'яні діжки, а то й тримали просто у полотняних торбах: «Он, в нас такі дерев'яни дижкі були. В дижку, оньо в торбу. Да й вони зберегаютса» (с. Великі Цепцевичі Ант. Врс.) [9, од. зб. D4S1].

У ряді сіл зібрану журавлину просто розсипали на горищі на току, іноді підстилаючи якесь старе рядно, і так зберігали: «Висипали десь, і на горищи, хто де є висипали тако, розсипали і вони так лежали. Так, і вони лежать і все» (с. Бистри- чі Брзн. Рівн.) [11, од. зб. D13S1]; «Ну, висипли- мо на гору. На хату. Застелиця шо, й висиплемо» (с. Качин Сшч. К-К) [12, од. зб. D5S1]; «Колись єє заморожували. Якось тако посиплют, та вона так. На гориші, да вона так замерзне» (с. Мало- глумчанка Ємлч. Н-В) [7, од. зб. D7S1].

Більшість респондентів відзначали, що на горищах журавлина замерзала і таким чином зберігалася: «А, то я ж кажу, на гору весепиш, та воне змерзаються, то цілу зему воне лежєть» (с. Качин Сшч. К-К) [12, од. зб. D5S1]; «Наморозили. Вона й лежить і лежить, геть поки... Отако, пуйдут, да возьмут, да розморозят, да й єдят єє» (с. Ма- логлумчанка Ємлч. Н-В) [7, од. зб. D7S1].

Окремі ж, навпаки, наголошували на тому, що журавлину потрібно було накривати, аби вона не замерзала, інакше ягоди стають гірші на смак: «Вкрий так, шоб не померзли. Як уже померзнуть, то вже вони не такіє» (с. Рудня Іванківська Ємлч. Н-В) [7, од. зб. D3S5]; «А журахвіни, то то журахвіни вони можуть лежать. Отако десь їх там висіп десь на горищі і вкрий і вони можуть лежать до весни» (с. Підлуби Ємлч. Н-В) [7, од. зб. D3S1].

Зберігання журавлини просто в плетених ємностях, діжках чи горщиках мало певні недоліки. З часом ягоди втрачали вологу і присихали: «Но вони, як довго стоять, то вони ж тоже трошки присохають» (с. Березники Ємлч. Н-В) [7, од. зб. D13S2].

Щоб зберегти ягоди від висихання, у багатьох селах їх висипали у діжки (дижки, дижєчкє, кадки, насадки з чопиком), глечики, а тепер ще й у скляні банки, і заливають водою (так званий «вологий» спосіб): «В нас в глечику, чи такіє дижечкє є. Да насиплєм туда, водою наллєм, да зиму стоять <...>. А як в банки, в банках етіх о! Тепер в скляних» (с. Бишляк Влдм. Врс.) [9, од. зб. D13S6]; «А клюкву не то шо на гори висипали, тоді такиє були, колись називались насадкі дерев'яниє, як бочечка. Ще й з чопиком. То туда засипали, заливали водою да такій квас. Да. Без цукру. <...> Только клюкву. Вже вона зимує. Як на шо треба, то доставали» (с. Пути- ловичі Лгн. Крст.) [13, од. зб. 6--7]; «То наносимо, да, така кадка здорова, да насипєм туди. <...> Да, в бочци. <...> В комори» (с. Великі Цепцевичі Ант. Врс.) [9, од. зб. D4S1]; «Сеплють у таку яку в бочечку невеличку, чи таки колись глечики були здоровиї. Так туди насиплють, да наллють водою, да вона стоїть довго» (с. Кухітська Воля Зрчн. Врс.) [6, од. зб. D7S1].

Залита водою журавлина могла стояти не тільки до нового врожаю, а навіть і два-три роки: «Собі оставляли, а ето водою. <...> заливаєм і воне можуть і два роки, і три стояти» (с. Млинок Зрчн. Врс.) [6, од. зб. D9S8]; «<...> насиплють у цебер да воду наллють і стоять. Можуть стояти кілька років. <...> Тоді вони в етому, в цебри тому, в воді замерзнуть. Та такі холодни виймають» (с. Серники Зрчн. Врс.) [6, од. зб. D13S1].

Окремі респонденти стверджують, що для того, аби журавлина добре зберігалася, потрібно було періодично міняти воду: «Водичку золлю, да свіжеї налию, да таки во» (с. Млинок Зрчн. Врс.) [6, од. зб. D9S8]. Робити це слід не частіше як раз у місяць-півтора, інакше ягоди будуть «затухати», тобто закисати, псуватися: «А колись квасили. Брали отаке цибри дирив'яниї, вилекиї. Як типер бі- тони. Ну, й типер є воне, тиє диривляниї купляють. Да насеплиш. Помеєш, да насеплю, да водою наллєш. Да воне постоять, а потом воду зливаїш, свіжу наливаїш. Перимеїш. І так воне стоять, пока й знов новиї. <...> Вона (вода. -- А. Д.), то кесла, але вона затухає. Вона ж не може, шоб вона одна стояла <...>. Треба міняти. То отак постоїть, де з місяць, чи й пувтора, да треба її зливати, да честинько» (с. Малі Тел- ковичі Влдм. Врс.) [9, од. зб. D7S1].

Однак у більшості випадків воду не міняли. Навіть якщо вона зверху трошки «зацвітала», тобто покривалася білою цвіллю, то знімали («скидали) тільки верхню частину і доливали свіжою водою: «Засипаю в банки, насипаю і водою заливаєм і вони стоять, геть пока й до нових. <...> Заллю, а вони так трошки зверху, таке би зацвіте чуть. А воне одинакови стоять. Такєї гарни, шо й. То те зверху скінути, а воне одінакови там» (с. Зелене Влдм. Врс.) [9, од. зб. D13S3].

Респондентка із с. Старе Село (Стрс. Срн.) повідомила, що міняти воду в діжках із журавлиною не можна, тому що ягоди будуть псуватися: «<...> в бочкі засипалі, <...>. Водою залівалі. Клюква може стояті, токо не в мєняной водє. Вона може стояті хто знає скоко. Токо, шоб води не мєнять. Не мєнять води». Якщо в діжки засипали не провіяну журавлину, то діставши її з води і перебравши, слід було покласти назад у ту саму воду: «<...> от ми зараз засипаєм у вєлікіє (діжки. -- А. Д.). То перебралі, в ту воду назад, почистілі єє, в ту воду назад, бо вона вже портітса, всьо, в другой водє. Шоб в той самой водє вона стояла. В кіслой. А так, як свіжой водою наллєш, то вже вона портітса». Навіть, якщо журавлину діставали з діжки перед продажем (респондентка возила її до Києва), то ті ягоди, які не змогли продати, потрібно було знову висипати у ту ж воду, з якої їх дістали, інакше вони побіліють і зіпсуються: «<...> в Кійов везлі <...>. Якшо не продав єє, то хай вона в той самой водє стоїть, вона не попортітса. Можна дальше продавать, да. Токо, шоб свєжою водою не наліваєм, тому шо, кажуть, вона побелєє, попортітса» [5, од. зб. 16--5].

І сьогодні, в тих родинах, де журавлину продають на ринках, її також заливають водою: «І тепер залівають водою. <...> От понаносять багато, позалівають водою, да вже всю зіму возят на базар. Та заготовітєлям» (с. Дроздинь Стрс. Срн.) [5, од. зб. 13--9].

Тепер, коли журавлину збирають у незначній кількості тільки для власного споживання, її зберігають у невеликих ємностях, зазвичай скляних банках, які також наливають водою. Цю воду п'ють, а потім доливають свіжу: «А минулого року, то я у банки трохлітрови водою позаливала і та водичка добра і її можна пить, а потім обратно доливать» (с. Бистричі Брзн. Рівн.) [11, од. зб. D13S1]. Вірять у цілющі властивості не тільки ягід журавлини, а й води, в якій вони зберігаються: «А журахві- ни, то мати це наллє каплю водички, тако в слоїчок, туди жменьку журахвин і оце вони стоять, настоюються, ту воду випили. Да. Зроду стояла на шахви баночка і це журахвини. Ну, от зроду мати» (с. Березники Ємлч.) [7, од. зб. D13S2]. Дехто доливає воду в банки і міру того, як використовують ягоди: «Я не міняла води. Ото вже почала варити, ше баночка стояла двохлітрова, то, то вже я тоді поміняла воду, зливала» (с. Зелене Влдм. Врс.) [9, од. зб. D13S3].

В останні роки журавлину, залиту водою, часто зберігають у холодильниках: «<...> вона зберігається і в холодільнику. Вона може стоять цілий круглий рік. її водою залий, то вона буде стоять <...> в холодному місці. І вона може зиму стоять. <...> вона дуже сильно кисла. Вона зберігається довго» (с. Ставок Ілв. Рівн.) [11, од. зб. D15S2]. Одним із сучасних способів зберігання ягід журавлини є їх заморожування в морозильних камерах: «А як зара беруть і в морозіловку», який вважають не дуже добрим, тому що ягоди вимерзають і втрачають смак: «<...> але по-моєму, воно втєрає всьой вкус. Вони вимерзають» (с. Поліське Брзн. Рівн.) [11, од. зб. D11S1].

Взимку, у морози, заготовлена журавлина замерзала: «А потім, вже як зима, то геть на мороз, а вони позамерзають, як камінчики світяться. Видно, так краще було. А тоді вже можеш його споживати. Не знаю для чого так морозили. А водою то вони довго стояли» (с. Перекаллє Зрчн. Врс.) [6, од. зб. D5S1].

Мерзлі ягоди набирали у миски, приносили до хати, розморожували і їли: «Наморозили. Вона й лежить і лежить <...>. Отако, пуйдут, да возьмут, да розморозят, да й єдят єє» (с. Ма- логлумчанка Ємлч. Н-В) [7, од. зб. D7S1]. Мерзлі журавлини були справжнім смаколиком для дітей, які із задоволенням споживали ягоди: «А клюкву, то знаєте, на холоді. Занесеш у глечики з глини і як вона змерзне, то занесеш до хати, то діти бігом поїдять» (с. Межисить Смр. Квл.) [14, од. зб. D2S1]; «Насеплять і тех журахлен, і бруснець і цілу зиму ходимо ми малими, чи зносять нам, ми їмо цілу зиму» (с. Великий Обзир К-К К-К) [18, од. зб. D2S2]; «Зиму ємо так. Токо храп, храп, храп тиє журахвіни. Геть за зиму поїмо. І мало шо з їх робилі» (с. Рудня Іванківська Ємлч. Н-В) [7, од. зб. D3S5].

Подекуди, зняту з горища журавлину, заливали водою для того, щоб вона розмерзлася: «<...> занесуть десь на горище, да примерзнуть. А тоді наберуть таких змерзлих да в хату принесуть, да водою наллють, да вони розстануть. Аж вода змерзнетьса тая» (с. Березина Врс. Врс.) [9, од. зб. D5S5]; «От мороз, вони вже змерзнуть і тоді їх набереш у кружку, <...>, вуллєш воде і воне так злепляця, а посля розстануть. І вони таяк свіжи. І так їли їх. Ну, як свіжийкі, вже» (с. Качин Сшч. К-К) [12, од. зб. D5S1].

З поширенням цукру, перемерзлі ягоди присолоджували: «Водою наливали. А потім отак, як треба, то мисочку набрав, сахаром присолодив, да й їли» (с. Вовчиці Зрчн. Врс.) [6, од. зб. D14S3]; «Просто єлі да й усе. <...> а большинство то так: пойдем, да з дежкі такої мокрої навитягаєм, да в миску, да потрусим сахаром» (с. Люби- ковичі Срн. Срн.) [8, од. зб. D2S4].

Ягоди журавлини споживали жінки на «вечорках» і «прядках» -- переважно в період Пилипівського посту, коли збирались переробляти волокно на прядиво. Пряхи брали журавлину під язик для того, щоб подолати сон, а також, щоб виділялася слина, яка була необхідна для змочування пальців при постійній роботі з волокном: «А журахлени, <...> то сепали на вишку, вона змерзнецця і зимою, чи вечоркє, чи такі во, прадкє, на прадках, да вдень, і йдемо на вишку беремо їх -- і такє вони добри. Спати схочемо, то кєнемо їх, всьой сон проходить. О, то добри були тиє во, журахлени» (с. Пнівне К-К К-К) [12, од. зб. D3S2]; «А журахвини, то ходили збирали. Да бувало цілу бочку насиплем їх. Да наллєм водою. Да зимою берем да їмо. Бо ж прєли, да ете, да ж вечор сидиш, треба ж прєсти кудільку. То набере тих джурахвин мисочку да й з'їсть, щоб була й слина, що і спати не хотілоса» (с. Соломир Зрчн. Врс.) [6, од. зб. D14S8]; «І як уже прадеш, о, до вже в рот укинь, вельми слина тече -- кисле таке. Ну, таки добри журахвини» (с. Бронне Млнс. Рівн.) [11, од. зб. D2S4].

Подекуди ягоди журавлини їли з хлібом або картоплею: «Да пуйдем зімою, да черпем в міску тих джурахвін, да принесем у хату. А вони вже ж пе- ремержші, вже вони не кисли. їмо з бульбою, і з хлібом, з чим хоч. їмо й регочемо, ото засма- ка джурахвіни» (с. Любиковичі Срн. Срн.) [8, од. зб. D2S4].

Журавлину, часто із дичками, використовували для приготування квасу. У с. Пнівне (К-К К-К) такий квас робили взимку із сухих груш-дичок і примерзлої журавлини: «Але які то був сик хороший. Снецця. Озьме мати, да в якую діжку <...> да наквасить. Ой! То вже квас добрий! А ше жу- рахлен туде вкєне» (с. Пнівне К-К К-К) [12, од. зб. D3S2].

У с. Великі Цепцевичі (Ант. Врс.) квас готували із журавлини і диких (лісових) груш та яблук, які також заливали водою: «Да насипємо тих жу- рахвин, помиємо, от, да грушок. І десь і яблука. Дикі, дикі грушкі такіє <...>. Так. І дикі яблучка, якшо є. Лісови таки яблучка. Якшо є в ліси. <...> В ліси грушкі. Дичкі. Та й накидаєм. <...> Таке вкусне! <...> Сук (сік. -- А. Д.) пахне» [9, од. зб. D4S1].

В родинах, де тримали бджіл, квас із журавлини робили з хлібом і додаванням меду: «Тих, журахвин усиплют, да вкинут буханку хлєба, да оно кисне, да вже такє. Да водою, да ше меду вкінут. Да вже такій квас, о! Мир не відав! Мед, в нас булі свої пчо- ли» (с. Путиловичі Лгн. Крст.) [11, од. зб. 6--10].

Взимку журавлину запарювали окропом, готуючи «чай»/компот: «А журахвін, но чаю наваримо» (с. Кам'яне Брзв. Срн.) [5, од. зб. 11--3]; «Ну, то чай гріють» (с. Кухітська Воля Зрчн. Врс.) [6, од. зб. D7S1]; «Ну, як колись, то тиль- ки брали на кампот» (с. Зелене Влдм. Врс.) [9, од. зб. D13S3].

Але частіше ягоди журавлини додавали до киселю, надаючи йому не тільки приємного смаку та аромату, а й кольору, що тримався завдяки високому вмісту в ягодах кислоти: «Кісєль варили. <...> І не кіслий кісєль. Такий пахущий, з журахвінами» (с. Рудня Іванківська Ємлч. Н-В) [7, од. зб. D3S5]; «Кісєль робилі. Варилі да вельми смачний, паху- щий да такий розовий» (с. Немовичі Нмв. Срн.) [11, од. зб. D3S5].

Для приготування киселю журавлину зазвичай парили, переминали і проціджували: «Ну, в кисіль от як вариш. <...> возьмеш да цих журахвин начавиш. Отако. Да, І чавили. І шоб закислить цей, кисєль» (с. Підлуби Ємлч. Н-В) [7, од. зб. D3S1]; «Хто кисіль раньше варив. Попарать тиї журах- вини, да подушать, процідять, да гарний уже був кісіль. Топера то уже всякії є порошки, всьо, а ран- ше такого не було, тільки таке во» (с. Морочне Зрчн. Врс.) [6, од. зб. D2S5].

Кисіль із журавлини подекуди готують і тепер: «<...> такий кісєль варимо зари. Закіпіт, а воно такє красне, натовчеш, он красний, да бульбана мука, розмишаєш, да влєш, да той кисіль їси» (с. Томашгород Рктн. Срн.) [5, од. зб. 7--2].

У м. Сарни працював завод, на якому готували концентрат для журавлинового киселю: «<...> ки- сєль. Даже в Сарнах ше був цех, виготовляли ке- сєль, то дуже хороший кисіль був з його» (с. Цеп- цевичі Срн. Срн.) [8, од. зб. D5S1].

Ягоди журавлини використовували для підкислювання страв: «Як шось закислить, шось закислить шось треба» (с. Підлуби Ємлч. Н-В) [7, од. зб. D3S1]. Найчастіше їх додавали при приготуванні борщу та при заквашувані капусти: «Борщє закіслялі. Оцета не бралі, да етімі -- клюквою. За- кіслялі борщє, от капусту, як січуть у бочку, то кідають її, шоб скоро закісала» (с. Великі Озера Дбр. Срн.) [8, од. зб. D10S2]; «Сипали в капусту. Шаткувала капусту, кидала в капусту» (с. Прикладники Лкн. Врс.) [6, од. зб. D3S3]. Стосовно капусти, то журавлина виступала тут не так «закислювачем», як консервантом і сприяла кращому зберіганню продукту.

У с. Прикладники (Лкн. Врс.) наголошували на тому, що капуста, заквашена з журавлинами, була помічною: «Шаткували капусту, у капусту її кидали і кидали багато, бо вона по- мучная. Як зимою хто захворіє, то просить, мені принесіть теї капусти, що з журахвинами. Хочу сильно журахвин тих з'їсти» [6, од. зб. D3S1].

Практично всі респонденти відзначали лікувальні властивості журавлини: «Ну, то се збирали, <...> то це держали для лікарства» (с. Красностав Лгн. Крст.) [13, од. зб. 14--4]. Окремі мешканці відзначали, що журавлина, як і чорниця «од усього» (с. Великий Обзир К-К К-К) [17, од. зб. D3S2].

Окремі респонденти наголошували, що раніше люди не так хворіли саме тому, що вживали журавлину: «Ставляли, воне ж не портилися. І на гору ставляли. І мерзлих наберемо, і так їли. І поїмо за зему тиє журахлени. Бо воно пользітєльне було.

Колесь не боліли так і не було всякої такої во» (с. Нуйно Сшч. К-К) [12, од. зб. D1S1]; «Моя мати, свекруха, прожила восємдесят сім років. Вона в лікарні, мона сказать, шо й не була, но а ця вода, то в неї стояла зроду вік. Ягоди настоюютьса. Водичка чуть-чуть кисленька така. Чуть-чуть- чуть кисленька» (с. Березники Ємлч. Н-В) [7, од. зб. D13S2].

Найчастіше журавлину використовували при головних болях. В одних випадках ягоди радили їсти: «<...> голова болить там, або ще шо, то це туди полізе мати (на горище. -- А. Д.) да там навибирає таких гарних жменю. Да. Ягоди їли» (с. Березники Ємлч. Н-В) [7, од. зб. D13S2].

Подекуди головні болі лікували роздавленими ягодами журавлини, які прикладали до лоба, вважаючи, що вони «витягали» біль: «А як болеть голова, то давели і прикладали <...> ту журахлену. <...> Роздавлювали. <...> Ну, я знаю, чи витягала, але робели так» (с. Нуйно Сшч. К-К) [12, од. зб. D1S1].

Більшість респондентів вважають, що при головному болю журавлину слід закладати у вуха: «Як голова болить, то <...> закладали в уши ци ягодини, шоб витягало ту боль» (с. Підлуби Ємлч. Н-В) [7, од. зб. D3S1]; «Закладали в вуха, замерзли. Да, замерзли журахлени. Як голова (болить. -- А. Д.)» (с. Річиця Збрд. Квл.) [12, од. зб. D13S2].

Багато респондентів, знайомі із офіційними (медичними) назвами багатьох хвороб, одразу наголошують на тому, що журавлина помічна від тиску: «Вже я знаю, як голова колись болить, то все казали треба поїсти. Да хто тоді знав те, той тиск, що є, чи шо там, де яка.

Кажуть, болить голова, то поїж клюкви, і вже вона перестає боліти. То видно, кажуть, шо вона тиск понижає, о!» (с. Зелене Влдм. Врс.) [9, од. зб. D13S3]; «Журахвини дуже добри, дуже добри. Чи то варення, чи так зроби, то вони тепір регулірують давлєніє. Чи слабе, чи не слабе, то вони регулірують, журахвини» (с. Стобихва К-К К-К) [15, од. зб. D4S1]; «То її дуже треба їсти, як повишене давлєніє» (с. Малоглумчанка Ємлч. Н-В) [7, од. зб. D7S1]; «Вони таки добри од того, од давлєнія. Вони спадають давлєніє» (с. Сергіївка Ємлч. Н-В) [7, од. зб. D13S4].

При підвищеному артеріальному тиску ягоди журавлини радять вживати у різному вигляді. Одні готують варення: «І ще варення варать, та кажуть як вельми давлєніє велике, то їсти» (с. Бишляк Влдм. Врс.) [7, од. зб. D13S4]. Інші журавлиновий сік перемішують з цукром: «Через м'ясорубку. Ми один сік, а тоді засипали цукром і вона така як жилє, саме лучче» (с. Великий Обзир К-К К-К) [16, од. зб. D3S2]. При потребі, суміш розчиняють у холодній колодязній воді і вживають: «Я знаю, то ми робили шисть літрів чи більше. То ми води хо- лоднеї возьмем з колодязя і ложечку туди влєш, а то хороша вєщ. Но але так: бутила соку і досипаєш сахаром до повна. Воно густе таке. Воно таке, знаєш, там, мабуть, треба давали 30 або і більше часть тої юшки, і тоді сахар і вони всьо равно побіждають. Вони сильно кислі, але вони полєзні. Полєзні вони, сильно полєзні» (с. Стобихва К-К К-К) [15, од. зб. D4S1].

Частіше роблять настойки, засипаючи журавлину цукром, і п'ють сік, який виділяють ягоди: «Ше в мене то є літра свіжих, водою залетих. Так і стоїть от в мене є. <...> То було десіть літрів. Ото ложку взяв і вже. Воно до давлєнія добре» (с. Великий Обзир К-К К-К) [17, од. зб. D2S1].

У с. Хиночі (Влдм. Врс.), для виготовлення настойки, кожну ягоду проколювали голкою і заливали охолодженою кип'яченою водою, перемішаною з цукром. Коли настій випивали, знову робили розчин цукру і води й заливали ягоди: «В нас була одна така жинка, Мария Гаврилова <...>. І каж- ну ягодинку колола голкою. І сипала в бутьол і кип'ячону воду брала, отхолодювала і засолодювала ту кипячону воду і вона в той бутьол наливала. І вона її пила. То од давлєнія. Все випила тую воду. Тоді опять заварує. І знов ягоди наливає» [9, од. зб. D9S3].

У с. Оленине (К-К К-К) від тиску використовують журавлину, перемелену з цукром. Її розколочують у воді і п'ють: «З журахлени -- шо хоч. <...> я тако, возьму, намелю, до намелю з сахаром <...>. Як то тиск кажуть, то ше так. Ложку вкєнеш, дай добре» [12, од. зб. D7S1].

У багатьох випадках, для пониження тиску, ягоди журавлини закладають у вуха: «Полєзни. Кажуть. Од усього. Той каже, од давлєнія. А той каже, ше од нічого. <...> Ну, кажуть, шо од голови. В уши кладуть» (с. Омит Лкн. Врс.) [6, од. зб. D16S5]; «Полєзна, правда. І од давленія. Вобше добре, ягоди. <...> Мині Катюша всьо врем'я казала, коб я затикала, шо в мене високе давлєннє. Каже, собі затикай у вуха. Воно збиває» (с. Ниговищі Лкн. Врс.) [6, од. зб. D16S4].

Журавлина була першим засобом допомоги людям, які вчаділи, що колись, при пічному опаленні, траплялося дуже часто: «Тепер не чадіють люди, а колись як чаділи. <...> А чого ето чаділи? То хто його знає. Ой, комине позасмикають, а грубей не було, да й чаділи. Моя мати разів кілька, я помню, <...> то чаділа» (с. Вовчиці Зрчн. Врс.) [6, од. зб. D14S4]. Як і при високому тиску, ягоди журавлини закладали у вуха: «Вони дуже по- мочниє. Од усього. Од усього вони хароши. Голова болить. Давлєніє поднімаєтса, то тоже дуже добри. <...> Дуже добри ягоди! <...> То це, як учадіє людина. Да. То в вуши затикають» (с. Кочичине Ємлч. Н-В) [7, од. зб. D4S1]; «То як учє- диєш, то в вуши кладуть, жерахлени. Ну! В уши, шоб холод був, то вин той чєд виходив. Голова не болеть. Ну! Такє журахлени робели» (с. Полиці К-К К-К) [12, од. зб. D2S2]; «Ті, як бало, да палять дровами, етими дубовими, чи якими, в печі, да чад. То позатикають у вуши, да витягає чад. От яке. Ну. Було таке, було. То по- старому. Від чаду» (с. Серники Зрчн. Врс.) [6, од. зб. D13S1].

Родину Полюховичів із с. Серники (Зрчн. Врс.) від смерті врятувала бабуся, яка заставши членів родини своєї доньки непритомними від чаду, видавлювала всім у рот сік із журавлини і тормосила: «<...> перебралися ми на хутор да ще не було груби. <...> був мороз. А мати затопила піч, ще грубу не зробили <...>. А мати набрала чигун жару, да на такую бляху да й поставила. А ми всі як попосиділи над тим чигуном, да всі померли. Ну, почалі- ли. Почаділи, да мертви всі стали. Я крохи, крохи я так ворушиласа. А що мати, і там... <...> То коб не та баба, то ми померли б всі. <...> Що робила? Вона нас тельбушила, да воду лила, да ети ягоди в рот чавила, да не давала, щоб ми померли. <...>. Да ето журахвини нас спасли» [6, од. зб. D13S2].

У с. Малоглумчанка (Ємлч. Н-В) від чаду журавлину не тільки затикали у вуха, але й одночасно їли: «А вчаділа, то закладали в вуши і їли журах- вину. <...> Но од чаду вона дуже добре помагає. <...> А вчаділа, то закладали в вуши і їли жу- рахвину» [7, од. зб. D7S1].

У с. Курчиця (Чжв. Н-В), рятуючи людей від чаду також використовували журавлину, однак у те, що вона допомагала, не вірять. Переконані лише в її помічній дії при високому тиску: «Вони таки добри од того, од давлєнія. Вони спадають давлєніє. Як вчаділа людина, то затикали ці журахвіни і затикали калину, тоже. І журахвіни. Ну, воно не помагає» [7, од. зб. D14S2].

Рідше журавлину використовували при інших хворобах. Зафіксоване її вживання при захворюваннях нирок: «А помочна. Од почок чи що вона <...> помагає» (с. Бистричі Брзн. Рівн.) [11, од. зб. D13S2]; «Од усяких болєзней. Особливо, якщо почки хворі, то треба їх (ягоди. -- А. Д.) їсти і пити. Ну, то тепер уже навчилися, то товчуть, да варенням. Але їх не треба (варити. -- А. Д.)» (с. Пе- рекаллє Зрчн. Врс.) [6, од. зб. D5S1].

Часто журавлину вживають при простуді -- температурі та кашлі: «Од усього тоже: й од кашлю, й од усього» (с. Сновидовичі Рктн. Срн.) [5, од. зб. 1--10]; «Журахвина.

Колись мама казала, шо як простуда, ми її, чи намочимо чимсь, чи... То, на, трошки з'їж. На, трошки з'їж» (с. Березники Ємлч. Н-В) [7, од. зб. D13S2]; тімпіратура є, то її їдять» (с. Кухітська Воля Зрчн. Врс.) [6, од. зб. D7S1]; «Було, було такеє. Як тємпература була. <...> Як учадіють, то у вуші ставляють» (с. Залаззя Лбш. К-К) [18, од. зб. D10S2].

Подекуди журавлину використовують при хворобах шлунка, зокрема при низькій кислотності: «<...> оставляють на зіму собє на лєкарство, журахвіни. От в мене ше мо й зараз літошніє (минулорічні. -- А. Д.) журахвини десь у слоїку стоять. Бо <...> мені кіслотность треба, то я сют- тут, та й беру тиє журахвіни» (с. Кам'яне Брзв. Срн.) [5, од. зб. 11--3]; «<...> болію на тево, желудок, тоже купувала мені дочка журахлини. Да, шо треба їсти» (с. Самійличі Шцк. Квл.) [19, од. зб. D4S2].

Журавлину вживають при анемії: «Воно дуже добре при малокрі'ї, при низькому гемоглобіні. Оце ці журахвини і брушници. Дуже добрі!» (с. Бистричі Брзн. Рівн.) [11, од. зб. D13S1].

Ягоди журавлини використовують навіть при злоякісних захворюваннях, вірячи, що кисле середовище стримує розвиток пухлин: «А то наветь <...> чоловєкова родичка була, болєла вона раком. То брала все журахвини, вони таки кислиї, треба було їсти кисле» (с. Яполоть Кстп. Рівн.) [11, од. зб. D9S2].

В останні десятиліття для власних потреб збирають небагато журавлини. Найпоширенішим способом її заготівлі на зиму є перемелювання з цукром. Але для цього використовують лише добре стиглі, м'які червоні ягоди: «Ну такє вже, мі бером і кажем, хай будє про лєкарство, як вже она, мало єї, да вже пуйдем, да она така вже добра, м'яка, уже така виспєла. <...> Ну, то вже кажом, то вже оставляйом собі. Да <...> бером да перекручуєм на машинку. Та вже отак її, як кісєль варити, то ми єє закрашиваєм отою клюквою, тим, шо перекурутім. Або в ете, в чай, то кідайом да отой чай гарний такій, пахнє» (с. Кам'яне Брзв. Срн.) [5, од. зб. 10--4]; «А тепер, <...> оцими годами, то вже журахвіни мелють.

Вже роблять варенє дуже хароше із журахвін, так як і з бруш- ниц, добре варенє» (с. Сновидовичі Рктн. Срн.) [5, од. зб. 1--10]; «А тепер, як я наберу, то я перекручу з сахаром да й таке, стоять» (с. Курчиця Чжв. Н-В) [7, од. зб. D14S2]; «Тепер тиє беруть мнуть з цукром і то вельми добре! Перемелють. І вже вельми в кампот добре. Воно лєчебне» (с. Ти- шиця Брзн. Рівн.) [11, од. зб. D6S2].

Деякі господині для перемелювання журавлини не використовують сучасних технічних засобів, вважаючи, що від них ягоди набирають неприємного запаху, а подрібнюють їх традиційними дерев'яними товкачиками («верцебачок»): «А тепірко робимо так: брали одразу на машенку. Але з машенкі чути <...> якоюсь такою кєслою <...> такєй в нас є верцебачок і там, чи в мисці, чи у тому, каструлі, да возьмемо помнемо-помнемо і його ни- якого, ничого не чути. Тоді сахаром перетремо, і так в баночки висипаємо» (с. Пнівне К-К К-К) [12, од. зб. D3S2].

У с. Тулинь (Всцк. Срн.) на Коляду випікали коржі із червоними ягідьми. Для цього замішували борошно і ставили на піч. Потім брали ягоди журавлини і видушували сік.

Через деякий час цей сік перемішували з тістом, від чого воно набувало червонуватого кольору. Викладали на бляшку і випікали [20, од. зб. 70].

Сьогодні журавлина, як і чорниці, є одним із джерел поповнення сімейного бюджету. В радянські часи широкої мережі організованої закупівлі цих ягід не існувало: «На продаж їх ніхто не збирав, бо тоді ще їх ніде нихто не продавав» (с. Сварині Срн. Срн.) [9, од. зб. D2S1].

Зрідка ягоди приймали заготівельники, та й то лише в тих місцевостях, де існували переробні підприємства -- консервні цехи при лісгоспах, заводи по виготовленню харчових продуктів та ін.: «Багато! Збирали. Да. Здавали. Приймали в нас. Аякже. Колись <...> була заготовітєлєм. Я заготовлювала і калину, і всяку, всяку...» (с. Городець Срн. Срн.) [9, од. зб. D2S5]; «А, колись хоть і брали, то по тридцять копійок кілограм, по двадцять копійок кілограм» (с. Кухіт- ська Воля Зрчн. Врс.) [6, од. зб. D7S1].

Зазвичай поліські жінки впродовж зими возили зібрану журавлину на міські ринки: «О! Кілько я їх виносила, тих ягод, да продавали тиї ягоди. Да зайдем, да мишок наберем, да вельми ж важко їх. У мишок берем, да на плечи зачипим веровкою, да несем. Я попоносила їх» (с. Бистричі Брзн. Рівн.) [6, од. зб. D13S2].

Часто, шукаючи шляхи збуту, ягоди журавлини з Рівненщини везли навіть до Києва, про що повідомляло чимало респондентів: «А вєзлі продавалі в Кійові по дєсять копєйок стакан» (с. Березове Брзс. Срн.) [5, од. зб. 12--6]; «Колись тоже збирали да все люди возили в Київ, кудись -- продавали» (с. Сівки Брзн.) [11, од. зб. D10S2]; «В нас от в одної жонкі, то ше казала, мо п'ять мешков стоїть <...>. Якшо нема збута <...>. То вона тиє разии в Кійов вивозіть їх, а тепер шото юй, вже вона нє повезла, да они і осталісь» (с. Кам'яне Брзв. Срн.) [5, од. зб. 11--3].

У зв'язку з тим, що журавлина була важливим джерелом поповнення родинного бюджету, мешканці Полісся були стурбовані початком масового осушення боліт: «То, як пока в нас не осушували болота, то моя жинка, як пуйде, то цей мишечок з-пуд сахару вона набере. На шлейки, на плечи, тіки при- цупить додому. Бо в нас не було низкуль заробити копійки. Ми тільки, от, як стали осушувати болото, то ми зажурилиса, шо де копійку буде найти» (с. Озеро Кнн. Врс.) [9, од. зб. D1S1].

В останні десятиліття журавлину збирають у значних обсягах і переважну більшість (якщо не всю) здають заготівельникам, які впродовж ягідного сезону працюють у кожному поліському селі: «А зара, то на здачу носять. Здають» (с. Сівки Брзн.) [11, од. зб. D10S2]; «Колькі там з'єсі? Теперека ж все ж продайом. Все ж продайом. То вже тепер бером, бером, а самі, можна сказать, не наєлісь. Бо треба на гроши здать» (с. Дроздинь Стрс. Срн.) [5, од. зб. 13--9]; «А тепер їх і здають. Тепер забирають, да здають, да гроші» (с. Іванчиці Зрчн. Врс.) [6, од. зб. D1S3]. Сьогодні Україна входить в десятку постачальників лісової (дикої) журавлини на світовому ринку [21].

Сьогодні журавлина активно використовується в харчуванні, народній та офіційній медицині і фармації, стає туристичним брендом. Багато українських кухарів створюють страви із журавлиною і соусами з цієї ягоди: салати і закуски (з буряка, моркви, селери, яблук, капусти білокачанної, пекінської, броколі та ін.), м'ясні страви (із свинини і птиці -- паштети, шашлики, тефтелі, рулети), риба (оселедець, морський окунь), численні десерти (мафіни, чізкей- ки, пляцки і торти, кекси, манники, булочки-віночки, булочки, галети, безе, муси, морозиво), хліб з журавлиною напої (чай, пунш), варення і джеми, цукати та ін. [22].

Ягоди журавлини додають до цукерок і вітамінних батончиків, виготовляють журавлинове драже (ягоди, глазуровані в шоколаді) та ін. Фармацевтичні компанії пропонують ліки для лікування хвороб нирок і сечовидільної системи циститу, хвороб нирок, виготовлені на основі екстрактів журавлини [23]. Все це дає підстави для формування регіональних «кошиків», які б мали страви із журавлини. Такі страви можуть бути включені до меню сільських агросадиб (зелений туризм), що підвищить їх рейтинг.

В останні десятиліття журавлина, вслід за чорницею і лохиною, стає брендом фестивалів. Із 2016 року у с. Бродниця Зарічненської ТГ на Рівненщині у жовтні проводиться фольклорно-етнографічний фестиваль «Журавлина». Хоч його основна мета -- відродження нематеріальної культурної спадщини, однак час проведення заходу співпадає з періодом збирання журавлини, тому ця болотяна ягода є й головним продуктом свята [24]. Із 2018 року територіальні громади північної Рівненщини брали участь у Міжнародному «Фестивалі журавлини», що проходив на Ольманських болотах [25]. Фестивалі журавлини поширені у країнах Європи і Північної Америки. 2021 року Кашубська асоціація агротуризму провела 8-й «Фестиваль журавлини». Найбільший у світі триденний «Фестиваль журавлини» проходить у містечку Уорренс (штат Вісконсін, США). Найстарішим святом на честь журавлини є проведений 75-й фестиваль у Бандоні (США).

У програмах фестивалів, окрім численних страв із журавлиною, гостям пропонують взяти участь у їх виготовленні; влаштовуються конкурси на кращу страву з журавлини, дегустації, кулінарні шоу, концерти, ярмарки, паради костюмів «Місіс журавлинового фестивалю», мандрівки в «країну журавлини» на потязі; прогулянки, пробіжки і велопробіги по журавлинових місцях та ін. [26--31]. Нагромаджений досвід доцільно використати для активізації туристичного руху в Україні, тим паче, формується нова форма туристичної діяльності, номінована як «ягідний туризм» [32, с. 358].

Висновки

Отож, журавлина -- друга за значимістю (після чорниці) ягода на Правобережному Поліссі України. Зібрані пізньої осені ягоди, перед зберіганням, потрібно було очистити від численних домішок. Зафіксовано три способи очищення журавлини: палання (вєтрення) в дерев'яних ночовках, «перепускання на вітрі» і перебирання вручну.

Зважаючи на біологічні властивості, журавлина не потребувала особливої переробки для тривалого зберігання. Існувало два основних способи, які можна назвати сухим і вологим. При сухому способі журавлину зберігали на горищах розсипом (відкритою або накритою ряднами); у дерев'яних ночовках, коритах, діжках; у плетених кошах і коробках; у полотняних торбах; у керамічному посуді (горщики, глечики) . При вологому способі журавлину складали у дерев'яні діжки (насадки, кадки) і заливали водою; з появою скляного посуду для цього використовують банки різної місткості.

В одних селах воду періодично міняють, в інших -- ні, знімаючи тільки верхній «затухлий» шар і доливали свіжою водою. Такий спосіб практикують і тепер. Другий спосіб є більш практичним, так як ягоди не втрачають вологи і не присихають. У другій половині ХХ ст. з журавлини почали варити варення, перекручувати з цукром, робити желе і настоянки. В останні роки поширилось заморожування ягід журавлини у морозильних камерах.

Журавлина займала істотне місце і в системі традиційного харчування. Найбільш поширеним було вживання ягід у свіжому вигляді, особливо і Пилипівку, коли жінки були зайняті прядінням. Кислі ягоди сприяли виділенню слини, необхідної для змочування нитки, і сприяли подоланню сонливості.

Журавлини приносили з горища замерзлими, інколи розморожували або ж наливали водою і споживали. Іноді їли і замерзлими, особливо діти. З поширенням цукру, ягоди присолоджували.

Журавлину їли з хлібом і картоплею. З неї готували відвари (чай, компот). Поширеним був квас із журавлини. В одних селах його готували з додаванням сухих лісових груш і яблук, в інших такий квас робили з хлібом і медом. Журавлина була незамінним компонентом киселю, так як додавала страві не тільки смаку, але й кольору. Ягодами журавлини закислювали борщ, додавали до квашеної капусти.

Ягоди журавлини займали помітне місце і в народній медицині. Їх вживали від головного болю; високого тиску; як засіб для виведення чаду; при застуді (температурі та кашлю); хворобах шлунку і нирок; при анемії і для боротьби із злоякісними пухлинами.

Як бачимо, завдяки своїм біологічним властивостям, ягоди журавлини відігравали значну роль в харчуванні і народній медицині мешканців Полісся. Упродовж осінньо-зимово-весняного періоду вони були постачальниками вітамінів, а в останні десятиліття стали ще й важливим джерелом поповнення родинних бюджетів поліщуків. Розвивається і промислова заготівля журавлини лісгоспами для переробки її у консервних цехах. Створюються профілактично-лікувальні препарати із цією болотною ягодою. Журавлина є брендом багатьох фестивалів в Україні і світі.