Київська школа музики XVII ст.: київське пініє, київська нота, київська граматика

Праці Гаврила Головні та Стефана Бишковського були останніми авторськими посібниками для навчання музичної грамоти на вокально-хоровій основі, що призначалися для виховання виконавців як простого, ірмолойного, так і партесного співу.

Вироблена десятиліттями й відшліфована на практиці методика цього типу діяла в Україні протягом двох століть. З другої половини XVIII ст. в Україну проникає інший напрям музичної педагогіки, пов'язаний уже з інструментальною музикою, що поширювалась, зокрема, у поміщицьких маєтках (ансамблеве, оркестрове музикування). Основи музично-інструментальних навиків учні здобували з підручників зовсім іншого типу, які спиралися виключно на абсолютну нотацію, на ладотональну систему централізованого мажоро-мінору.

З останньої чверті XVIII ст. спостерігається розмежування між вокально-хоровим та інструментальним напрямками у вітчизняній педагогіці. Дидактичні праці новоєвропейської, інструментальної орієнтації з'являться в Україні згодом.

Відмирання давньої релятивної сольмізаційної системи й утвердження нових нормативів, вироблених інструментальною музикою, що спирається на централізований мажоро-мінор, засвідчено в Теорії музики харківського музиканта чеського походження Гесса де Кальве (Харків-Луганськ, 1818 р.). У цьому двотомнику представлено деякі елементи західноєвропейської теорії музики ранньофункціонального типу.

Однак живі корені загальноукраїнської, національної Київської школи музики XVII ст., високий рівень її музичної педагогіки на вокально-хоровій основі забезпечили тривалість цієї давньої традиції, яка, проте, у подальшому вже буде орієнтуватися головним чином на фольклорний репертуар.

Висновки. У дисертації, присвяченій основоположній науковій проблемі - феномену загальнонаціональної Київської школи музики XVII ст. як синтезу слов'яно-греко-латинських музичних традицій, розглядаються три визначальні напрямки її оновлення: київське пініє (ірмолойний напів), київська нотація (нотолінійне письмо), київська граматика (музична педагогіка).

Автором доведено змішаний, релятивно-мензуральний механізм функціонування п'ятилінійної київської нотації як національного варіанта, аналогічного іншим національним різновидам новолатинської ренесансно- барокової нотації: готичної, італійської, французької.

У дисертації висвітлюється одне з основоположних питань формотворення київського пінія (напівів українського Ірмолоя, перекладених на 5-лінійну русько-київську нотацію) як продукта тривалих греко-болгаро-руських зв'язків - своєрідність його структури як музично-словесного вірша, типологічно близького до тогочасної літературної силабіки. Авторові дисертації належить науковий опис цього синкретичного явища, його систематизація за різновидами метричної будови, класифікація типів фактури, а також методика запису іромолойних напівів у графічній музично-віршовій формі.

На основі вивчення київських граматик як складових поетапного засвоєння на вітчизняному ґрунті латинських музичних технологій автор мотивує завершення цього процесу появою в Україні музичних посібників уже суто національного типу, унікальних на тлі тодішньої латиномовної музичної педагогіки (національна мова навчання, демократичні методи викладання, висока професійна інформативність, опора на сучасну музичну практику).

ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ ДИСЕРТАЦІЇ ОПУБЛІКОВАНІ В ТАКИХ ПРАЦЯХ

1. Цалай-Якименко О. Київська школа музики XVII ст. - Київ; Львів; Полтава, 2002.- 512 с.

2. Цалай-Якименко О. Микола Дилецький. Граматика музикальна. - Фотокопія і транскрипція рукопису 1723 року / Підготувала до видання О.С.Цалай-Якименко. Редакційна колегія: М.М.Гордійчук, Я.Д.Ісаєвич, Л.Є.Махновець, С.О.Павлюченко, О.Я.Шреєр-Ткаченко.- К., 1970.- XCIV - 110 с.

3. Цалай-Якименко О. Духовні співи давньої України: Антологія / Редакційна колегія: Н.О.Герасимова-Персидська, Я.Д.Ісаєвич, В.В.Німчук, О.М.Панченко.- К., 2000.- 220 с.

4. Цалай-Якименко О. Опис рукопису Миколи Ділецького “Граматика музикальна“ // Архіви України.- 1967.- № 2.- С.66-71.

5. Цалай-Якименко О. Музыкально-теоретическая мысль на Украине и труды Николая Дилецкого // Musica antiqua.- II.- Быдгощ, 1969. - С. 347-367.

6. Цалай-Якименко О. Музично-теоретична думка на Україні в XVIIст. та праці М.Ділецького // Українське музикознавство.- К., 1971.- № 6.- С. 32-40.

7. Цалай-Якименко О. Київська нотація як релятивна система (за рукописами XVI-XVII ст.) // Українське музикознавство.- К., 1974.- № 9.- С.197-224.

8. Цалай-Якименко О. “Повість о пінії мусикійськом” - видатна пам'ятка вітчизняної музично-естетичної думки (середина XVII століття) // Українське музикознавство.- К., 1976.- №11.- С. 51-71.

9. Цалай-Якименко О. “Крыжовые“ и “сипавые“ пометы крюковой нотации XVII века - релятивные знаки альтерации в древнерусской певческой практике // Прошлое и настоящее русской хоровой культуры.- М., 1984.- С.58-60.

10. Цалай-Якименко О. Київська школа музики XVII ст. у її міжслов'янських та загальноєвропейських зв'язках // Роль Києво-Могилянської академії в культурному єднанні слов'янських народів.- К., 1988.- С.144-151.

11. Цалай-Якименко О. Музикознавство і педагогіка // Історія української музики: У 6 т.- К., 1989.- Т.1.- С. 403-433.

12. Цалай-Якименко О. Перекладна півча література XVI-XVII ст. в Україні та її музично-віршова форма // Записки НТШ. Праці Музикознавчої комісії.- Львів, 1993.- Т. CCXXVI.- С. 11-40.

13. Цалай-Якименко О., Ясиновський Ю. Музичне мистецтво давнього Острога // Острозька давнина.- Львів, 1995.- Вип.І.- С.74-89.

14. Цалай-Якименко О. “Літерні поміти” російських співацьких рукописів XVII ст - різновид київської релятивної нотації // Записки НТШ. Праці Музикознавчої комісії.- Львів, 1996.- Т. CCXXXII.- С.41-58.

15. Цалай-Якименко О., Ясиновский Ю. Греко-византийская гимнография в контексте украинской певческой культуры XVI-XVII вв. // Славяне и их соседи.- Вып.6: Греческий и славянский мир в средние века и раннее новое время / Институт славяноведения и балканистики Российской академии наук.- Москва, 1996.- С. 169-173.

16. Цалай-Якименко О., Ясиновський Ю. Наспів Острозький // Острозька Академія XVI-XVII ст.: Енциклопедичне видання.- Острог, 1997.- С.102-104.

17. Цалай-Якименко О., Михайлюк Я. Український дидактичний ксилофон у системі “Модус” у контексті проблеми “Музична грамота для всіх” // Формування національної культури молоді засобами народного мистецтва у контексті творчої спадщини В.М.Верховинця: Зб. наук. праць.- Полтава, 1999.- С. 254-261.

18. Цалай-Якименко О. Взаємодія мистецтв у творчості Шевченка: поезія і музика // Українська мова і література в середніх школах, гімназіях, ліцеях та колегіумах.- 1999.- №1.- С. 69-84.

19. Цалай-Якименко О. Музичні принципи організації музичної силабіки // Слово і час.- 2000.- № 9.- С. 16-25.

20. Цалай-Якименко О. Музичний ритм українських напівів як фактор стилю // Науковий вісник Національної музичної академії України ім.П.І.Чайковського.- К., 2001.- Вип.15.- С.78-94.

21. Цалай-Якименко О. Українська культура на переломі (друга половина XVI - перша половина XVII ст.): Культурно-національне відродження. Музика. Шляхи відродження // Історія української культури: У 5 т.- К., 2001.- Т.2.- С. 737-760.

22. Цалай-Якименко О. Стилістичні навествування в українському Ірмолої // Kалофонія: Наук. зб. з історії церковної монодії та гимнографії.- Львів, 2002.- Ч.1.- С.46-58.

23. Цалай-Якименко О. Давній Львів і оновлення української музики // Kалофонія: Наук. зб. з історії церковної монодії та гимнографії.-Львів, 2002.- Ч.1.- С.227-239.

24. Цалай-Якименко О., Михайлюк Я. Нотолінійний “Осмогласник” з молдавського монастиря в Драгомирні - пам'ятка молдово-українських музичних зв'язків XVIII ст.// Musica humana: Наук. зб. Львівської музичної академії ім.М.Лисенка.- № 1.- Львів, 2003.- C.213-234.

25. Устройство по обучению музыкальному ритму и динамике звуков. Авторское свидетельство № 1176367 СССР, G 09 B 15/00 / А.С.Цалай-Якименко, Я.В.Михайлюк (СССР).- № 3663930/28-12. Заявлено 18.11.83; опубл.30.08.85. Бюл. № 32.- 4 с.

26. Устройство для обучения музыке. Авторское свидетельство №1223268 СССР, G 09 B 15/00 / А.С.Цалай-Якименко, Я.В.Михайлюк, П.П.Гоц (СССР).- № 3813358/28-12. Заявлено 19.11.84; опубл.07.04.86. Бюл. №13.- 6 с.

27. Устройство для обучения музыкальным системам ладов и созвучий. Авторское свидетельство № 1254527 СССР, G 09 B 15/00 / Я.В.Михайлюк, А.С.Цалай-Якименко, П.П.Гоц (СССР).- №3837559/28 -12. Заявлено 11.01.85; опубл. 30.08.86. Бюл. №32.- 12 с.

28. Цалай-Якименко О. Острозький та київський напіви як явища ренесансно-барокової культури України XVII сторіччя // Духовне відродження слов'ян у контексті європейської та світової культур: Десята Всеукраїнська славістична конференція.- Чернівці, 1992.- Т.1.- С.45.

29. Цалай-Якименко О. Церковно-співоче мистецтво Полтавщини у XVII-XVIII ст. (Розділ 2) // Актуальні проблеми дослідження філософської культури східних слов'ян XI-XVIII ст.: Матеріали VIII Міжнародної наукової конференції, присвяченої 270-літтю від дня народження Г.С.Сковороди.- Полтава, 1992.- С.108-109.

30. Цалай-Якименко О., Ясиновський Ю. Греко-візантійська гімнографія в контексті української культури XVI-XVIII ст. // Другий Міжнародний конгрес україністів.- Львів, 1994.- С.163-166.

31. Цалай-Якименко О. Музичні образи Богородиці в українському Ірмологіоні XVI-XVIII ст.// Богородиця і українська культура:

32. Тези доповідей і повідомлень Міжнародної наукової конференції 14-15 грудня 1995 р.- Львів, 1995.- С.70-72.

33. Цалай-Якименко О. Взаємодія “Схід-Захід” і Берестейська унія в становленні музичного бароко в Україні // Берестейська унія і українська культура XVII ст.: Матеріали Третіх Берестейських читань.- Львів, 1996.- С.65-127.

АНОТАЦІЇ

Цалай-Якименко О.С.Київська школа музики XVII століття: Київське пініє. Київська нота. Київська граматика.- Опублікована монографія.

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора мистецтвознавства за спеціальністю 17.00.03 - музичне мистецтво.- Національна музична академія України ім.П.І.Чайковського.- Київ, 2004.

У праці висвітлюється один з вершинних етапів розвитку музичної культури України, яка сформувалася на основі синтезу слов'яно-греко-латинських традицій і представлена новими типами музичної творчості, нотації, педагогіки.

Уперше в музичній медієвістиці цілісно розглядається комплекс основоположних засобів формотворення в жанрі сакральної монодії (лад, метрика, ритміка); пропонуються методи стилістичної ідентифікації її національних різновидів (київського, болгарського, грецького напівів); пояснюються механізми сучасного прочитання давньої релятивної нотації; відтворюється процес становлення нової музичної педагогіки.

Ключові слова: сакральна монодія, лад, метрика, ритміка, музично-словесний вірш, музична граматика, нотація, історія, теорія, стилістика.

Цалай-Якименко А.С. Киевская школа музыки XVII столетия: Киевское пение.Киевская нота. Киевская грамматика.- Опубликованная монография.

Диссертация на соискание научной степени доктора искусствоведения по специальности 17.00.03 - музыкальное искусство.- Национальная музыкальная академия Украины им.П.И.Чайковского.- Киев, 2004.

Ренессансно-барочный период Киевской школы музыки XVII ст. занимает особое место в истории украинской культуры. Это один из вершинных этапов на 1000-летнем пути становления и развития письменно-музыкального творчества украинского народа; по многогранности, глубине и результативности его можно сопоставить разве что с культурой великокняжеской Киевской Руси.

Вкладом Киевской школы музыки XVII ст. в мировой культурный фонд является украинское сакральное пение, а также общедоступная высокопрофессиональная музыкальная педагогика, представленная выдающимися личностями во главе с Н.Дилецким.

В диссертации дано новое решение актуальной научной проблемы - раскрытие феномена Киевской (украинской) школы музыки XVII ст. как синтеза славяно-греко-латинских музыкальных традиций по трем главным направлениям: киевское пение, киевская нотация, киевская грамматика.

Исследование выявляет специфику киевского пения (сакральной монодии) как продукта длительных греко-болгаро-украинских связей, что нашло отражение в общем для этих монодических культур синкретическом типе формообразования (“музыкально-словесный стих”). Автор впервые исследовал это явление и дал его теоретическое обобщение.

Объект исследования - Киевская школа музыки XVII ст. как феномен синтеза отечественных византийско-славянских традиций с новейшими латинскими.

Предмет исследования - сакральная монодия в Украине XVII ст. и новые (латинские) формы ее нотной письменности и дидактики.

Цель диссертационной работы состоит в выявлении и обосновании некоторых основоположных закономерностей синкретического музыкально-стихового формообразования (модальной метрики, функциональной ритмики) в распевах украинского Ирмолоя (киевского, болгарского, греческого); в раскрытии музыкально-теоретических основ заимствованной и адаптированной релятивной нотации (в нотолинейной и безлинейной разновидностях); а также в освещении дидактических методов освоения новой теории музыки в педагогической практике.

Главные задачи исследования состоят в представлении Киевской школы музыки XVII ст. как целостной системы в единства ее составляющих:

1) творчества - киевского пения (обновленного репертуара традиционной монодии);

2) письменности - киевской ноты (адаптированной национальной разновидности новоевропейской 5-линейной нотации);

3) педагогики - киевской грамматики (новолатинской музыкальной эстетики и теории, приспособленной к потребностям национальной культуры).

Автором раскрыт специфический, релятивный механизм киевской нотации; определены принципы ее современного прочтения (в украинском линейном и русском безлинейном вариантах) и этапы ее эволюции к абсолютной системе нотного письма современного типа.

В диссертации воспроизводится также процесс становления новой музыкальной педагогики в барочной Украине. На основании изучения киевских грамматик как составляющих поэтапного усвоения на отечественной почве латинских музыкальных технологий автор мотивирует завершение этого процесса появлением уже суто национальных, киевских музыкальных пособий, уникальных на фоне латиноязычной музыкально-педагогической литературы того времени: они характеризуются национальным языком изложения, демократическими методами обучения, высокой профессиональной информативностью, опорой на современную музыкальную практику.

Кроме того, очерчены основные этапы творческой работы Н.Дилецкого над Грамматикой музыкальной (как автора, редактора и переводчика) и установлены вехи его жизненного пути. Исследована проблема автографа т. наз. Львовской рукописи Грамматики музыкальной 1723 г. Н.Дилецкого. Установлены также место, время создания выдающегося музыкально-эстетического трактата О пении Божественном (Москва, начало 1650-х гг.) и личность его автора (киевский ученый-энциклопедист Епифаний Славинецкий).

Монография состоит из введения, трёх частей (они включают 15 разделов, десятки таблиц, схем, моделей, фигур, 110 нотных примеров), содержит три приложения; снабжена множеством иллюстраций.

Ключевые слова: сакральная монодия, лад, метр, ритм, музыкально-словесный стих, музыкальная грамматика, нотация, история, теория, стилистика.

Tsalay-Yakymenko O.S. The Kyiv school of music XVII: the Kyiv singing, Kyiv note, Kyiv grammar.- Published monography.

Thesis for a Doctor's degree speciality 17.00.03 - musical art.- National Musical Tchaikovski Academy of Ukraine.Kyiv, 2003.

The research focuses upon one of the apical stages of the musical culture development in Ukraine, which was formed on the basis of synthesis between Slavonic and Greek traditions and is presented in terms of totally new types of musical notation, creation, pedagogics.

An integral complex of fundamental means to form a sacral monody genre (stop, metrics, rhythmics) as well as the methods of stylistic identification of its national variety (Kyiv, Bulgarian, Greek singings) are researched in musical Middle Ages Studies for the first time. Mechanisms of contemporary reading of ancient relative notation are explained.The process of formation of a new musical pedagogics in Ukraine has been reconstituted.

Key words: Sacral monody, stop, metrics, rhythmics, musical verse, musical grammar, notation, history, theory, stylistics.

Размещено на Allbest.ru