Критська музична традиція у розвитку новогрецької композиторської школи другої половини ХХ століття (на прикладі творчості Димітріса Капсоменоса)

Размещено на http://www.allbest.ru/

ОДЕСЬКА ДЕРЖАВНА МУЗИЧНА АКАДЕМІЯ

імені А.В. НЕЖДАНОВОЇ

УДК 78.03(495) + 781.7(495)

Критська музична традиція у розвитку новогрецької композиторської школи другої половини ХХ століття (на прикладі творчості ДИМІТРІСА КАПСОМЕНОСА)

Спеціальність 17.00.03 - Музичне мистецтво

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата мистецтвознавства

Рябчун Ірина Володимирівна

Одеса 2006

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі історії зарубіжної музики Національної музичної академії імені П. І. Чайковського Міністерства культури і туризму України.

Науковий керівник: доктор мистецтвознавства, професор, член-кореспондент Академії мистецтв України ЧЕРКАШИНА-ГУБАРЕНКО Марина Романівна, Національна музична академія імені П. І. Чайковського, зав. кафедри історії зарубіжної музики.

Офіційні опоненти: доктор мистецтвознавства, доцент ДРАЧ Ірина Степанівна, Сумський державний педагогічний університет імені А. С. Макаренка, зав. кафедри хореографії, образотворчого мистецтва, теорії та історії музики і художньої культури (м. Суми);

кандидат мистецтвознавства, доцент АЛЕКСАНДРОВА Наталія Глібівна, Одеська державна музична академія імені А. В. Нежданової, професор кафедри теорії музики і композиції (м. Одеса).

Провідна установа: Харківський державний університет мистецтв імені І. П. Котляревського, кафедра гармонії і поліфонії (м. Харків).

Захист відбудеться “ 21” червня 2006 року о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 41.857.01 по захисту дисертацій на здобуття наукового ступеня кандидата наук в Одеській державній музичній академії імені А. В. Нежданової за адресою: 65020, м. Одеса, вул. Новосельського, 63, Малий зал.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Одеської державної музичної академії імені А. В. Нежданової за адресою: 65020, м. Одеса, вул. Новосельського, 63.

Автореферат розіслано “19” травня 2006 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради,

кандидат мистецтвознавства, доцент А. Д. Черноіваненко

Размещено на http://www.allbest.ru/

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми дослідження обумовлена зростанням зацікавленості українських учених музичним мистецтвом Греції, спорідненої Україні з огляду на релігію і ментальність, а також на спільну участь у творенні загальноєвропейського культурного ландшафту. Інший аспект актуальності теми обумовлений посиленням ролі новітніх композиторських шкіл у процесах розвитку європейської і світової музичної культури. У межах новітніх шкіл цікаво проявляють себе різні регіональні гілки і культурні надбання. Одним із таких регіональних відгалужень є музика острову Крит, на осмисленні і перетворенні якої засобами сучасної композиторської техніки базується творчість новогрецького композитора Димітріса Георгія Капсоменоса (1937-1994).

Острів Крит є одним із найдавніших осередків розвитку музики. Критські музиканти зображені у пам'ятках мінойської культури і гомерівського світу. Їхні нащадки були авторитетними дослідниками і теоретиками музики у часи стародавньої Греції. Визначеність критського етносу як частини загальногрецького впродовж віків проявлялася у спільній мові, міфології та релігії. У нові часи критська музика зазнала численних впливів у зв'язку з пануванням на острові Ромейської держави, вторгненням арабів. Після семи століть, коли Крит входив до складу Візантійської імперії і ще до її остаточного зруйнування, островом на тривалий час заволоділа Венеціанська республіка. Завдяки цьому після падіння Константинополя Крит понад два століття залишався однією з найбільших цитаделей християнства і притулком для візантійських митців. Піднесення культури острова у ХV-ХVІІ століттях увійшло в історію як Критське Відродження. Із другої половини ХVІІ століття і до початку минулого тривав тяжкий період окупації острова Османською імперією. Згадані історичні обставини, а також географічне положення Криту обумовили формування регіональних особливостей критської музичної культури, про які йдеться у пропонованому дослідженні.

У часи турецького панування хвиля культурного піднесення перемістилася з Криту у регіон Ептаніса (назва семи островів Іонійського моря), який залишався під владою Венеції. Розвинута греко-венеціанська культура створювала у цьому регіоні передумови для розвитку мистецтва західного типу. У ХІХ столітті на островах Ептаніса було організовано філармонічне товариство, з'явилися перші зразки оперного мистецтва, а також інші ознаки формування професійної композиторської школи. Діяльність ептанійців стала підґрунтям для становлення у ХХ столітті новогрецької національної композиторської школи.

Композитори перших двох її поколінь по-різному намагалися вирішити проблему створення національного музичного мистецтва. Після Другої світової війни виходить на арену нове покоління грецьких композиторів, серед яких швидко завойовують широке визнання М. Теодоракіс і М. Хадзідакіс. Довшим був шлях у мистецтво, що пройшов їхній сучасник - Димітріс Капсоменос. Поєднуючи у своїй творчості різноманітні стильові пласти народної музики своєї батьківщини - острову Крит - і надаючи їм оригінального сучасного звучання, композитор на якісно новому рівні продовжив справу попередників, видатних новогрецьких композиторів М. Каломіріса, Я. Констанідіса, Д. Мітропулоса, Н. Скалкотаса. Працюючи у жанрах симфонічної, камерної та інструментальної музики, Д. Капсоменос створив самобутні національно яскраві твори, у яких постає його непересічна особистість митця, художника, гуманіста.

Об'єктом дослідження є регіональні традиції музичної культури Греції, які вивчаються на прикладі Криту, його народної творчості, особливостей становлення музичного професіоналізму у ХХ столітті.

Предметом дослідження є життєвий шлях і творчість новогрецького композитора Димітріса Капсоменоса як видатного діяча національної музичної культури, яскравого представника її критського регіонального відгалуження, що розвивається і збагачується в контексті загальних тенденцій музичного процесу другої половини ХХ століття.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана за планами науково-дослідної роботи кафедри історії зарубіжної музики Національної музичної академії України імені П. І. Чайковського і відповідає темі № 8 “Історія зарубіжної музики” перспективного тематичного плану науково-дослідної діяльності Національної музичної академії України імені П. І. Чайковського.

Метою дослідження є виявлення специфічних рис і закономірностей розвитку критської музики та особливостей її відображення у творчості Димітріса Капсоменоса, визначення новаторства композитора як представника грецької професійної композиторської школи другої половини ХХ століття. критський музичний фольклор капсоменос

Предмет і мета обумовлюють головні завдання дослідження:

- виконати дослідження історії острова Крит від часу перших поселень і до наших днів для з'ясування процесів генезису критської музики;

- виявити особливості критського музичного фольклору, наголошуючи на його регіональній специфіці, визначити специфіку ладової і ритмічної будови, риси окремих жанрів, охарактеризувати народний інструментарій;

- дати огляд основних етапів життя і творчості Димітріса Капсоменоса як представника третьої генерації діячів новогрецької композиторської школи;

- здійснити аналіз жанрової основи й особливостей музичної мови основних творів Д. Капсоменоса з метою виявлення характерних рис його композиторської індивідуальності;

- охарактеризувати місце і роль Димітріса Капсоменоса як представника яскравої регіональної течії у межах новогрецької композиторської школи і в музиці другої половини ХХ століття.

Рівень вивченості тематики. Першим кроком у фундаментальному вивченні історії музики сучасної Греції в українському музикознавстві була дисертація Ліани Харалампіду “Музична освіта у сучасній Греції: історія, проблеми, перспективи” (Київ, НМАУ, 2001), у якій, зокрема, досліджувалися шляхи розвитку новогрецької композиторської школи. Проте конкретні персоналії представників цієї школи хоча і фігурували у дослідженні грецького вченого, однак, враховуючи спрямованість роботи, не могли стати предметом окремого вивчення. Творчості композитора Димітріса Капсоменоса були присвячені кілька публікацій у грецьких масових виданнях, які мали, здебільшого, публіцистичний характер, а також статті оглядового характеру у грецьких енциклопедичних музичних виданнях останнього часу. Аналіз його багатого доробку донині не здійснювався ні на батьківщині митця, ні в інших країнах, де звучала і звучить його музика. Тому пропоновану дисертацію можна вважати першим кроком на даному шляху. У грецькому й українському музикознавстві критська традиція аналізується вперше у контексті новогрецької композиторської школи.

Поштовхом для дослідження стало тісна співпраця автора з композитором у 1992-1994 роках, а також спілкування з оточенням Димітріса Капсоменоса у процесі організації і проведення концертів, присвячених його пам'яті у Греції у 1993-1996 роках.

Матеріал дослідження - документи архіву композитора, зокрема, автобіографія, спогади і листи вдови композитора В. Петти-Капсомену, його брата Е. Капсоменоса, його учня Т. Харидіса, друзів, знайомих композитора і шанувальників його таланту, а також статті у періодичних та енциклопедичних виданнях. Нотний матеріал, здебільшого рукописний, автору дисертації надав сам композитор, а також В. Петта-Капсомену. Для виявлення етнічної специфіки і її індивідуального відтворення у доробку Д. Капсоменоса досліджувалися численні матеріали з музичної історії Криту та критської культури.

Методологічну основу і методи дослідження становлять історико-порівняльний метод, основні положення системного підходу до культури як цілісності, конкретні методики, що склалися у музикознавчій науці. Базового значення набули праці з історії античної і візантійської музики грецьких авторів С. Караса, М. Мавроїдіса, Я. Пападопулоса, Г. Статіса, О. Толіки, а також корифеїв музичної науки західної і східної Європи, передусім Д. Комотті, К. Нефа, К. Шлєзінгер, Є. Герцмана. Щодо загальних музично-історичних і культурологічних питань позиція автора дисертації базується на положеннях учених - Б. Асаф'єва, А. Лосєва, Л. Гумільова, Л. Каваллі-Сфорца, С. Бо-Бові, М. Мавроїдіса, І. Ляшенка.

Теоретичною основою дисертації стали розробки М. Друскіна, Ц. Когоутека, Л. Мазеля, В. Протопопова, С. Скребкова, Ю. Холопова, Л. Христиансен, українських дослідників І. Драч, Л. Кияновської, Т. Мартинюк, С. Павлишин. Підґрунтям для вивчення критського фольклору стали праці грецьких дослідників, зокрема І. Амаргіанакіса, Ф. Аноянакіса, Е. Капсоменоса, і М. Каукаласа, Г. Хадзідакіса, присвячені критській народній пісні ХХ століття, розвідки з історії жанрів критського лірницького мистецтва І. Бухалакіса, К. Пападакіса і М. Пападакіса. Фундаментальною базою для осмислення процесів становлення і розвитку новогрецької композиторської школи стали статті Ф. Аноянакіса і С. Колмикова, а з новітніх досліджень - уже згадувана дисертація Л. Харалампіду.

Наукова новизна одержаних результатів полягає у тому, що вперше:

- виділяється критська регіональна традиція у розвитку грецької композиторської школи;

- детально досліджується творчість новогрецького композитора Д. Капсоменоса і визначається його зв'язок із провідними тенденціями загальноєвропейського музичного процесу;

- розглядається ідея “вільної серії”, розроблена засновником “нової флорентійської школи” Карло Проспері;

- у зв'язку з характеристикою творчості Д. Капсоменоса розкривається поняття “нова стилістична єдність”.

Практичне значення дослідження полягає у можливості використання одержаних результатів у навчальному процесі, у курсах історії світового фольклору та зарубіжної музики, а також при подальшому вивченні критської музики як одного з носіїв “античного культурного гену”, при введенні у виконавський репертуар творів Д. Капсоменоса.

Апробація результатів дослідження. Дисертація обговорювалась на кафедрі історії зарубіжної музики Національної музичної академії України ім. П. Чайковського. Основні ідеї дослідження були представлені у виступах на Всеукраїнській науковій конференції “Молоді музикознавці України”, Київ, 26-29 березня 2000 р., IV науково-практичної конференції “Стиль та позастильове у композиторській та музично-виконавській творчості” Українського товариства аналізу музики (Київ, 11-15 листопада 2003 р.); засіданні “Вагнер і Греція” Київського Вагнерівського товариства (Київ, 27 травня 2000 р.); у проекті фестивалю Афінської міської мерії “Дромена” (12 березня 1996 р. Афіни, Греція); у освітньому проекті “Музика ночі” міжнародного фестивалю ДжакАрт, Джакарта, Індонезія, Comunitas Bulan Purnama (Товариство Повного місяця), 24 червня 2001р.; у лекції-концерті “Шедеври західноєвропейської, української і грецької музичної класики. Музика західної Європи і новітні композиторські школи”, Київський будинок учених Національної академії наук України, (Київ, 23 листопада 2004 р.).

Публікації. За темою дослідження опубліковано шість статей у спеціалізованих фахових виданнях, затверджених ВАК України. Автор дослідження присвятила Димітрісу Капсоменосу окремі сторінки англомовного Інтернет сайту WWW.IrynaRiabchun.com.

Структура дисертації. Робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, нотографії та 11 додатків, де вміщено таблиці, схеми, каталог творів Д. Капсоменоса, нотні приклади, а також фотодокументи. Загальний обсяг дисертації - 259 сторінок, з них основного тексту - 184 сторінки. Список використаних джерел містить 413 позицій, з них - 161- грецькою, 33 - англійською, 10 - німецькою, 9 - італійською, 8 - французькою, 4 - давньогрецькою, 2 - латиною, 2 - польською мовами.

Основний зміст дослідження

У Вступі обґрунтовано актуальність обраної теми, наукову новизну окресленої проблематики, визначено мету, завдання і методи дослідження, теоретичне і практичне значення роботи.

У першому розділі “Музична культура острову Крит - сторінки історії і сучасність” акцентується роль Криту як передвісника європейської культури, окреслюються історичні і географічні аспекти розвитку музики критської традиції. Для визначення місця музичного мистецтва Криту як регіональної складової новогрецької музики простежується шлях формування його регіональних особливостей і загально-етнічних рис на найбільш важливих етапах критської новітньої історії. Акцентується зв'язок між народним і церковним музичним мистецтвом, які у Греції є повноправними компонентами традиційної музики. Робиться спроба пояснення причин збереження реліктових рис у фольклорі середземноморських островів. Уперше у музикознавстві простежується вектор: Критське Відродження - Ептанійська школа - Новогрецька композиторська школа як поетапне формування сучасної національної професійної музики Греції.

У підрозділі 1.1. “Новогрецька композиторська школа та її критський регіон” розглядаються історичні взаємозв'язки грецького професійного музичного мистецтва із західноєвропейським. З'ясовується проміжна роль Криту між візантійською і латинською культурами, шляхи яких розійшлися після поділу Римської імперії у 395 році. На основі культурологічних розробок учених Л. Каваллі-Сфорца, С. Бо-Бові і Л. Гумільова визначаються загальні гео- і соціокультурні фактори, які зумовили формування регіональних рис критського фольклору. Досліджується специфіка острівного типу культур, до якого належать критська й ептанійська культури, зокрема, йдеться про уповільнення процесу культурного обміну, яке призводить до консервації і регенерації архаїчних рис.

Іншим висвітленим у підрозділі аспектом взаємин між критською і західноєвропейською культурами є поява критської тематики і спалах зацікавлення давньою Грецією у творчості європейських композиторів після сенсаційних критських археологічних відкриттів 1900-1914 років. Простежується антична тема у творчості представників української культури - М.В. Лисенка і Лесі Українки.

Після здобуття Грецією незалежності у 1824 році, як на визволених островах, так і на материковій її частині, посилився вплив європейського музичного мистецтва. За умов національного піднесення “п'ятірка” новогрецьких композиторів - М. Каломирис (1883-1962) і його однодумці - Д. Лаврангас, Г. Ламбелет, М. Варвогліс, Е. Ріадіс, стали фундаторами новогрецької національної композиторської школи. Крит долучився до процесу її розбудови з відставанням майже на століття. Із 1920-30 років з ініціативи уряду, очолюваного Е. Венізелосом, на острові засновуються музичні навчальні заклади, створюються колективи виконавців традиційного мистецтва, здійснюються звукозаписи видатних народних виконавців.

Заслугою композиторів першого покоління новогрецької композиторської школи було створення народного музичного театру, яскравих творів інструментальної і вокальної музики, пов'язаних, здебільшого, зі стилістикою класико-романтичного стилю. У наступні десятиліття дехто з композиторів другого покоління новогрецької школи, а саме Я. Константинідіс і Д. Драгатакіс продовжували стильові пошуки М. Каломіріса. Інші, серед яких Д. Мітропулос (1896-1960), Н. Скалкотас (1904-1949) та Я. Ксенакіс (1922-2001), прагнучи до оволодіння більш універсальною музичною мовою, опановували найновітніші досягнення композиторської техніки. Уже із середини ХХ століття музика новогрецьких композиторів Н. Скалкотаса, Я. Ксенакіса, М. Теодоракіса (нар. 1925) і М. Хадзідакіса стає відомою далеко за межами їхньої батьківщини. На відміну від вищезгаданих композиторів, які зверталися до критського фольклору епізодично, для представника третього покоління новогрецької школи Д. Капсоменоса критська музика стала відправною точкою і основною метою творчості. Мистецька місія, здійснена композитором, полягала у створенні регіонального новогрецького мистецтва - ново-критської професійної музики, у якій відбилися історія і сьогодення середземноморського острова.

У підрозділі 1.2. “Біля витоків цивілізації: острів Крит і стародавня Греція” висвітлюються найдавніші сторінки історії острову Крит, які безпосередньо вплинули на становлення критського музичного мистецтва. Обґрунтовується місія острова як адепта і селектора культурного надбання трьох континентів, між якими він знаходиться. Здійснюється стислий огляд прадавньої історії Криту, починаючи з епохи палеоліту.

У ІІІ тисячолітті критський Кнос став центром великої морської держави, яка об'єднувала декілька країн середземноморського басейну. Суспільно-соціальний устрій Мінойського палацу ІІІ-І тисячоліть до н. е. був подібний до устрою прадавніх держав Близького Сходу. Представники різних каст і професій полісу були відтворені у пам'ятках критського образотворчого і декоративно-прикладного мистецтва мінойської доби. Високохудожні зразки критського образотворчого мистецтва наступних тисячоліть є свідченням гуманізму, відкритості світобачення, які стали загальними засадами нової цивілізації - європейської. Чимало з них прикрашені зображенням музикантів і співаків. У працях прадавніх учених, літераторів та істориків дається висока оцінка значення Криту в гомерівські часи для музичної теорії і практики грецького культурного масиву.

Занепад Кноса й усієї Крито-Мікенської культури з кінця ХV - початку ХIV століть до н. е. був наслідком міграції дорійських племен із Епіру (північ Апеннінського півострова), а також династійних і міжполісних війн, включаючи Троянську. Незважаючи на те, що Кнос спіткала доля прадавніх зниклих культур, в античних міфах, гомерівському епосі й античній літературі зберігається пам'ять про нього як істотно важливу частину грецької історії і культури. Культура мінойського Криту позитивно вплинула на розвиток племен материкової Греції.

Про високий авторитет критських музикантів у часи розквіту еллінської культури у V-ІV століттях до н. е. свідчать твори Платона, Аристофана, Плутарха, а також пам'ятки образотворчого мистецтва, деякі з них наводяться у додатку до дослідження.

У підрозділі І.3. “Крит і Візантія: історичні перехрестя і музична традиція” дається короткий огляд історії острова у перші століття Нової ери, коли він, як і у прадавні віки, залишався об'єктом посягань могутніх морських держав. Висвітлюються історичні передумови приєднання Криту до християнської ойкумени і самовизначення критського етносу як частини еллінського. Акцентується, що саме ці фактори сприяли збереженню критської етнічної культури впродовж двотисячолітнього ланцюгу окупації.

Початком Новітньої історії Криту вважається друга половина І століття Нової ери, коли через римських місіонерів тут починає поширюватися християнське вчення. У період між 62 і 64 роками Апостол Павло направив на острів Апостола Тита, котрий став першим критським архієпископом. У 69 році римські легіонери остаточно відвоювали острів у піратів-кілікійців, і на Криті розпочався Ромейський окупаційний період, який тривав понад три століття (69-395). Наприкінці ІV століття, після поділу Ромейської імперії імператором Феодосієм, Крит приблизно на сім століть (до 1204 року) підпорядковувався Візантії.

Саме за часів візантійського правління на Криті започатковується мистецтво мелургів - творців духовного канонічного церковного співу. У цій частині дослідження підкреслюється внесок Андрія Критського у розвиток візантійського гімнографічного мистецтва. Поряд із цим у дисертації наводяться згадки про різноманітні жанри візантійського народного мистецтва у працях Іоанна Хрисостома, Григорія Кедрина і Феофілакта Симокатти.

Одним із прикладів народного пісенно-поетичного мистецтва цього періоду стали пісні акритського циклу, що поширилися на Крит із Візантії у кінці Х століття. Ім'я героя циклу - Дігеніс Акрит українською перекладається як “народжений від двох різних родів”, “той що живе на краю”. Батьком Дігеніса був араб-сарацин, матір'ю - християнка. Походження героя визначило поліетнічний синтез, притаманний акритському циклу. Історія життя Дігеніса була вельми популярною на Криті у середні віки. Переписи акритського циклу давали різноманітні поетичні варіанти, у яких зароджувалась і селекціонувалася стилістика новітньої грецької літератури.

Підрозділ 1.4. “Культурні надбання Венеціанської республіки на Криті. Критське Відродження ХV-ХVІІ століть” присвячено огляду культурного життя Криту у 1204-1669 роках. Упродовж цього періоду на острові співіснувала церковна і світська музика східного, (візантійського) і західного (латинського) і типу. Як приклад контактів Криту із західноєвропейським мистецтвом у підрозділі згадується діяльність сучасника і соратника А. Вілларта й О. ді Лассо Франгіскоса Леонтарітіса.