Музична діяльність Гната Хоткевича в контексті української культури першої третини ХХ століття

Експериментальні твори для сцени проаналізовано у підрозділі 3. 4. “Театральні жанри”. “Сирітка”, “Містерія” і “Етапи”, ймовірно, були віхами, які знаменували сходження до нереалізованого твору оперно-ораторіального жанру. Маючи досвід створення численних п'єс і перекладу, Г. Хоткевич випробував себе і в музичній драмі. Серед інших зразків музично-сценічного жанру, найяскравіше виявляються модерні пошуки композитора у “Містерії”. У цій композиції виявились тенденції, що панували на початку ХХ ст.: стильова фрагментарність музичної тканини і граничний суб'єктивізм висловлювання; відмова від цитування народного мелосу на користь “ментального резонансу” (Д. Дувірак), пануючий ліризм та послідовне змальовування принад смерті, що виокремлюється в окрему драматургічну лінію; загальна плинність та наскрізність розвитку тощо [4, 10].

Педагогічна діяльність Гната Хоткевича, що становила суттєву частину його музичного життя, висвітлена у підрозділі 3. 5. “Музика для дітей”. Справжня майстерність композитора проявилася в написанні творів для майбутніх музикантів. У цих творах поєднується простота виконання і мистецька досконалість музичного оформлення твору. Вальс “Жук” для скрипки соло, “Кізлик” для фортепіано (бандури), Козачок “Таранина” чи “Сопливець” для скрипки соло, “Торжественний урочистий марш” для віолончелі і фортепіано - ось неповний перелік інструктивних і оригінально виконаних п`єс для юних музикантів, які написав Г. Хоткевич. Безумовно, що і в цій сфері композитор намагався втілити свої знахідки з театральної царини. Саме такі композиції утворюють найрепрезентативніші сторінки цього жанру. Так, згадувана у листі до П. Калюжного композиція “Сирітка” є твором, у якому, як і в “Містерії”, Г. Хоткевич шукав можливості переосмислення засад і стилістики оперного жанру. Це одночастинна музично-хореографічна композиція для дитячого хору, фортепіано і струнного квартету, у якій митець прагне не тільки відтворити художні ідеї, але й закцентувати на особливостях дитячої психології. Втілення аналогічних принципів спостерігаємо у “Чижиковому весіллі” - яскравій, динамічній “дитячій опері” для хору і струнного квартету.

Важливою складовою творчого універсуму Г. Хоткевича є його музикознавча, зокрема етномузикознавча, діяльність (підрозділ 3. 6), представлена науковими розвідками та підручниками. Рецензії і музично-критичні статті Г. Хоткевича були даниною суспільним потребам часу та наслідком пасіонарної особистості митця. Соціопросвітницька спрямованість аналітичної частини робіт не зменшує наукової цінності музикознавчої спадщини Г. Хоткевича. Найбільш ранньою вважаємо рецензію “Мазепа” - опера П. Сокальського”, найціннішим у якій є висвітлення історії написання іншими композиторами опер на пушкінський сюжет. Підписану до друку 19. 11. 1924 р. рецензію “Тарас Бульба” - опера М. Лисенка” було написано для газети “Чорноморський шлях”. За побажанням редактора Г. Хоткевич згодом доповнив рецензію оглядом творів на сюжет М. Гоголя, що могло б вважатися окремою статтею - “Сюжет “Тараса Бульби” у російських композиторів”. До музикознавчих праць також належать виступи Гната Хоткевича, котрі передували його тематичним концертам. В архіві є два такі зразки: передмови до виступів Українського художньо-вокального квартету і Харківського національного хору.

У Попередніх висновках (підрозділ 3. 7) констатуються основні позиції щодо поглядів Г. Хоткевича, що яскраво віддзеркалювали віяння межі ХІХ-ХХ ст. Музичні твори митця, зокрема, характерно доповнюють портрет цієї епохи “fin de siecle”. Вочевидь, загалом композитор гнучко реагував на зміни світосприйняття та світовідчуття; набуті традиційні знання та досвід збагачували його творчу манеру. Його композиторська творчість розгорталася в різних сферах, де так чи інакше виявляється професіоналізм чи, навпаки, відсутність необхідного для того чи іншого жанру досвіду.

Романтична основа стилю Гната Хоткевича проявляється у домінуванні вокальних жанрів, та, зокрема, творів ліричного змісту. Витоки цього виявляються не тільки у композиторській творчості ХІХ ст., але й у кобзарсько-лірницькому досвіді митця, величезній кількості дум і “баляд”, які прослухав і вивчив композитор.

Як у літературних композиціях, так і в музичних творах помітна тенденція до „змішування” жанрів. “Вінок галицьких коломийок”, покладена на музику поема Т. Шевченка “Сирітка”, музика до драми індійського поета Калідаси “Шякунталя”, а також, судячи зі спогадів, цикл етнографічних концертів - це задуми, драматургія яких увібрала риси сценічного мистецтва, зокрема ораторіального та оперного жанрів. Специфічний спектр елементів музичної мови композитора значною мірою зумовлений саме бажанням випрацювати оригінальну драматургію в царині синтетичних жанрів. На цій підставі можна навіть говорити про специфічне відображення у творчості Г. Хоткевича вагнерівської ідеї синтетичного мистецтва.

Загалом музична творчість відтворює типові для особистості Г. Хоткевича мистецько-естетичні та стильові тенденції, виявляючи його оригінальність і наполегливість в освоєнні нових царин музичної практики.

Мистецька діяльність Г. Хоткевича репрезентує досить специфічний універсалізм, який додав цікаві і плідні задуми в українську музику, особливо - музикознавство (органологія), та в організаційну розбудову культурного простору; його музично-просвітницька діяльність стала щонайважливішою складовою особистісного універсуму. Не підтвердилися тези про однозначну непрофесійність його композиторської діяльності, яка насправді поєднує в собі риси дилетантської та професійної творчості, містить оригінальні і цікаві ідеї, що загалом відтворюють важливі тенденції розвитку української музики періоду кінця ХIХ - початку ХХ ст. Його рідкісне відчуття прогресивних завдань та вимог часу, що виявляється з історичної дистанції, демонструє неабияку перспективність його ідей, методології, методики та досліджень і в процесі розвитку мистецтвознавства отримує щораз грунтовніше визнання наступними поколіннями вчених.

СПИСОК ЛИТЕРАТУРИ

1. Гнат Хоткевич. Музичні твори та мистецтвознавчі матеріали з особистого архіву: Джерелознавчий покажчик / Упоряд. та вступ. ст. М. Семенюк. - Львів: Фенікс, 2004. - 182 с.

2. Семенюк М. Архівний матеріал про Гната Хоткевича як театрального діяча // Народознавчі зошити. - 2000. - Ч. 1 (31). - С. 85-95.

3. Семенюк М. Архівні дослідження музичної спадщини Гната Хоткевича // Традиція і національно-культурний поступ: Зб. наук. пр. / Уклад. П. Г. Черемський, О. Г. Романовський. - Харків, 2005. - С. 153-158.

4. Семенюк М. Гнат Хоткевич: думки про людину і творчість // Слово і час. - 2000. - № 6. - С. 72-78.

5. Семенюк М. Гнат Хоткевич - композитор // Україна в минулому. - 1994. - Вип. 6. - С. 118-122.

6. Семенюк М. Гнат Хоткевич як теоретик і практик аматорського театру // Вісн. Львів. ун-ту. Сер. мистецтвознавство. - 2005. - Вип. 5. - С. 180-220.

7. Семенюк М. Іван Франко у дзеркалі творчості Гната Хоткевича // Вісн. Львів. ун-ту. Сер. мистецтвознавство. - 2006. - Вип. 6 (До 150-річчя від дня народження Івана Франка). - С. 191-198.

8. Семенюк М. Микола Лисенко і Гнат Хоткевич (з матеріалів ЦДІА у Львові) // Микола Лисенко та українська композиторська школа. До 160-річчя від дня народження М. В. Лисенка: Зб. наук. пр. - К., 2004. - С. 105-107.

9. Семенюк М. “Одинокий модерніст між наймолодшими письменниками...” // Народознавчі зошити. - 2000. - № 3. - С. 553-557.

10. Семенюк М. Світоглядно-естетичні засади музичної творчості Гната Хоткевича // Вісн. Львів. ун-ту. Сер. мистецтвознавство. - 2003. - Вип. 3. - С. 214-225.

Размещено на Allbest.ru