Музично-культурні взаємодії в процесі становлення української професійної музики XVII-XVIII століть

М. Березовський став акумулятором традицій, положень та ідей професійного музичного мистецтва у себе на батьківщині. В другій половині XVIII століття - періоді діяльності славного українця - він зміг залишити важливий відбиток в історії становлення та розвитку вітчизняного музичного мистецтва, збагачуючи національну культуру здобутками європейського музичного менталітету. В наш час з впевненістю можна говорити про Максима Березовського як про українського "пасіонарія" ідеї професіоналізму, заснованого на засадах єдності ознак національної та західноєвропейської музичної науки і творчості.

7. Наскрізною темою нашої роботи являється синтез народного, професійного та національного, що проявляється в творчості "пасіонаріїв" музичного мистецтва різних національних шкіл - Дилецького, Мартіні та Березовського. Постать Дилецького стає кульмінаційною ланкою в процесі формування професійної музичної науки в кінці XVII - на початку XVIII століття. Його діяльність була надзвичайно багатогранною; він проявив себе блискучим композитором, теоретиком та педагогом. Національна специфіка творчості Дилецького проявляється на характері відображення церковно-співацької традиції, пов'язаної з особливостями музичної культури свого часу, переломлюючи "старе" й "нове" мистецтво. Таким чином, він створює важливі перспективи для подальшого розвитку української музики та становлення національної композиторської школи. Крім того, Дилецького вважали представником різних народів (України, Росії, Польщі, Литви), тому в його творчості спостерігаємо ознаки музичної культури цих країн. Композиційний метод Дилецького демонструє наближення деяких елементів музичної тканини, зокрема, фактури, ладу, до живої народної музики. Навчаючись у Віленській академії, Дилецький засвоїв основи традицій західноєвропейської музики, що вплинуло на професіоналізм та збагачення творчого підходу в теорії, практиці та музичній педагогіці. Отже, композиторська, наукова та педагогічна особистість Дилецького, поєднуючи в собі найважливіші проблеми дослідження музичної теорії XVII - XVIII століть, надає змогу виявити стан музично-теоретичної науки в момент становлення професійної музики в Україні.

Діяльність Дж. Б. Мартіні також синтезує ознаки національного, професійного та народного. Його педагогічний талант зміг об'єднати представників різних національних культур, надаючи їм реалізувати власну обдарованість на теренах європейського музичного життя. Виявляючи особливості музичної лексики та творчого методу Мартіні на прикладі клавірної музики, відмічаємо й безпосередній зв'язок творів з традиціями народної, переважно італійської, творчості. Так, мартінівський сонатний цикл вміщує жанрові форми італійської сициліани, алеманди, менуету італійського зразка тощо.

Талант М. Березовського, що зростав на ґрунті національного українського музичного мистецтва, зміг акумулювати досягнення своїх попередників у галузі хорової творчості, в якій найбільше відобразилась яскрава індивідуальність композитора. Спираючись на основи партесного співу, що були науково представлені в діяльності М. Дилецького, М. Березовський розширив музичний потенціал вітчизняної хорової музики, створивши новий тип хорового духовного концерту. Цей жанр вмістив традиції національного мистецтва, як народної творчості, так і західноєвропейського професіоналізму.

8. Вплив західноєвропейського музичного мистецтва, зокрема, італійського, позначився на характері композиційних конструкцій. Різноманітність та складність поліфонічних прийомів і форм сприяє їх формотворчій функції. На прикладах партесних творів М. Дилецького, циклу духовного хорового концерту М. Березовського та інструментальних сонат Дж. Б. Мартіні проглядається значення поліфонії в становленні композиції. Отже, даний тип досить масштабної музичної структури, заснований на використанні поліфонічних форм, введених в твори гомофонно-гармонічної фактури, визначається як "велика поліфонічна форма". В українській музиці її зародки знаходимо в жанрі партесного концерту, західноєвропейська музика початку XVIII століття формує підґрунтя цієї конструкції, розквіт якої відбувається в класичний період музичної історії. В творчості М. Березовського, як одного з перших представників класицизму в українській музиці, відобразились основи "великої поліфонічної форми" у циклі хорового концерту. Таким чином, його циклічні композиції ймовірно вмістили й традиції італійської школи падре Мартіні, вихованцем якої був Березовський. Італійський вплив в певній мірі пов'язаний із знайомством Березовського з творчістю Б. Галуппі. Запропонована ним зміна темпів і розмірів знайшла відображення в порядку розташування частин концертів М. Березовського ("Не отвержи").

Деякі риси духовного концерту Березовського зближуються з характерними особливостями жанру західноєвропейського мотетного пасіону в його італійському, хоровому різновиді, чотири частини якого відображають смислові етапи розвитку "страсного концерту".

9. Суттєвим є вплив на українську музику західноєвропейської традиції в галузі тематизму. Вчення про музично-риторичні фігури сприяло широкому застосовуванню такого роду тематичних утворень в музиці різних часів і знайшло творчу реалізацію в духовних концертах М. Березовського. Для посилення драматизму композитором використовувались різного виду гармонічні та інтонаційні звороти, що отримали назву емфаз. Інше співзвучне поняття - емфазіс (навмисне зміщення музичного акценту в тексті) знайшло відображення в творчості західних композиторів та зустрічається в композиціях М. Березовського.

Отже, вплив західноєвропейської музичної освіти, підкріплений авторитетом болонського вченого - падре Дж. Б. Мартіні, здобув певну реалізацію в українській музичній практиці, позначившись на особливостях музичної лексики одного з перших представників класичного періоду в історії вітчизняної музики.

Таким чином, проблематика музично-культурних зв'язків, що зосереджена на питаннях впливу західноєвропейських традицій на процес становлення і розвитку вітчизняного професійного мистецтва, була досліджена в нашій роботі на прикладі італійського впливу. Це надає можливості для більш детального ознайомлення з теорією та практикою музичного мистецтва в період формування вітчизняної композиторської школи XVII - XVIII століть.

Основні положення дисертації викладено у наступних публікаціях

1. Каплієнко-Ілюк Ю.В. Вступні іспити та Падре Мартіні (до питання історії Болонської Філармонічної академії) / Ю.В. Каплієнко-Ілюк // Музичне мистецтво і культура: Науковий вісник ОДМА ім. А.В. Нежданової : [зб. статей / гол. ред. О.В. Сокол]. - Одеса: Друкарський дім, 2006. - Вип. 7, кн. 1. - С. 286-297.

2. Каплієнко-Ілюк Ю.В. Особливості синтезу західноєвропейського та східнослов'янського в творчості Максима Березовського / Ю.В. Каплієнко-Ілюк // Музичне мистецтво і культура: Науковий вісник ОДМА ім. А.В. Нежданової : [зб. статей / гол. ред. О.В. Сокол]. - Одеса: Друкарський дім, 2007. - Вип. 8, кн. 1. - С. 127-135.

3. Каплієнко-Ілюк Ю.В. М. Березовський - український послідовник Падре Мартіні / Ю.В. Каплієнко-Ілюк // Музичне мистецтво і культура: Науковий вісник ОДМА ім. А.В. Нежданової : [зб. статей / гол. ред. О.В. Сокол]. - Одеса: Друкарський дім, 2008. - Вип. 9. - С. 261-268.

4. Каплієнко-Ілюк Ю.В. Музична лексикографія XVIII століття / Ю.В. Каплієнко-Ілюк // Проблеми сучасності: культура, мистецтво, педагогіка: [зб. наук. праць / ред. колегія: М.О. Криволапов, Н.Л. Бабій та ін.]. - Харків; Луганськ: СтильІздат, 2008. - Вип. 11. - С. 139-147.

Размещено на Allbest.ru