Василіянське піснярство кінця ХІХ – першої половини ХХ ст. як феномен галицької музичної культури

4. Піснярська діяльність василіян була складовою їх багатогранної культурно-освітньої діяльності, спрямованої на піднесення релігійної і національної свідомості народу, його культурного рівня, виховання високих моральних якостей. Зміна суспільних пріоритетів, переосмислення ролі мистецтва у житті народу та його призначення впливали і на розвиток духовного піснярства. Вони були одними з головних чинників, які інспірували появу наприкінці ХІХ століття нової хвилі українського духовного піснярства, покликаної задовільнити певні вимоги часу. Народна розмовна мова і фонетичний правопис стали визначальними рисами василіянських пісень нового покоління (кінець ХІХ - перша половина ХХ ст.) і суттєво пришвидшили українізацію Греко-католицької церкви.

5. Дослідження духовних пісень, надрукованих у авторських збірках та періодичних виданнях, дозволило виявити початкові варіанти деяких пісенних текстів, визначити авторство багатьох пісень та уточнити час їх написання. Крім того, виявлено ряд пісень, варіанти яких створювали різні автори, наприклад, на той же віршований текст писалися різні мелодії, або кілька поезій об'єднував однаковий мелодичний матеріал. Така традиція створення пісні на мелодію іншої була дуже поширеною ще у бароковий період.

6. Прикладні цілі пісень нововасиліянського періоду впливали на вибір системи виразових засобів, прийнятних для широкого застосування. Віддаючи перевагу принципу дотримання традицій над мистецькою оригінальністю, піснярство цього етапу спиралося на вже випробувані музичні лексеми української духовної музики минулої доби, у т.ч. духовного піснярства, західноєвропейської паралітургійної спадщини, народної музики. У багатьох нововасиліянських піснях своєрідно відобразилося поєднання гимнічного та романсового начал, сплав яких зустрічаємо у творчості М. Вербицького, І. Лаврівського, у „старогалицьких” піснях. Внесене під впливом естетики Романтизму обережне оновлення музичної мови, більш особистісне ставлення до святих осіб, а також активна громадянсько-патріотична позиція автора, передані у піснях, вирізняють твори цього часу.

7. Завдяки близькій народу музичній мові духовна пісня була доступним і призначеним для широкого кола виконавців-вірян музичним жанром, що мимоволі готував грунт для сприйняття більш складних видів духовної музики, тобто музично розвивав людей. Нововасиліянські пісні мали важливе значення і для музичного розвитку підростаючого покоління, адже використовувались у школах, в позашкільній роботі, у молодіжно-релігійних організаціях, а збірки „Церковних пісень” часто використовувалися як підручники для співу, деякі з них навіть призначалися для методичної роботи. Виховний потенціал нововасиліянських пісень, відігравши важливу роль свого часу, може з успіхом викорисовуватися і в наш час у педагогічній роботі, адже не втрачають своєї актуальності вічні цінності, що пропагуються у духовних піснях, а патріотичне звучання більшості з них є важливим чинником національного виховання. Найкращі з нововасиліянських пісень, як і деякі давні духовнопісенні зразки, ввійшли у народно-пісенний репертуар. Окремі духовнопісенні композиції отримують нове життя як концертні твори.

8. Нововасиліянське піснярство, на відміну від попереднього періоду, розвивалося у вужчих територіальних і часових рамках. Провідні піснярі цього періоду творили і друкувалися переважно в Галичині. Виняток становить отець-василіянин Володимир Стех, який з 1906 року проводить місійну працю у Північній Америці, поєднуючи її із піснярством. Існування діаспорних видань у місцях компактного проживання українців відіграло велику роль для збереження української паралітургійної творчості у радянський період. На українські землі нововасиліянські пісні мали змогу поширюватися тільки в межах Австро-Угорщини (на Закарпаття, Буковину), а з часів польської експансії (1921 р.) - на західні терени Волині, Холмщину. З часів проголошення незалежності України ситуація змінилася. Збільшується географія українських видань духовнопісенників, багато з яких містять і нововасиліянські пісні. Це поєднується і з включенням василіянських пісень до репертуару прихильників інших релігій. Тому можна говорити про подолання локальних та конфесійних рамок нововасиліянського піснярства і його загальноукраїнське значення.

9. Василіянське піснярство кінця ХІХ - першої половини ХХ століття стало своєрідним феноменом, в якому віддзеркалює ноуменальний світ галицької музичної культури - регіональна етноментальність галичан, соціокультурна та мультинаціональна специфічність породжуючого середовища.

Основні положення дисертації відображені у публікаціях

1. Матійчин І. М. Українська католицька преса як фактор розвитку василіянської пісні кінця ХІХ - першої половини ХХ ст. / І. М. Матійчин // Наукові записки ТДПУ - НМАУ: Мистецтвознавство. - Тернопіль-Київ, 2003. - Вип. 1. - С. 68-77.

2. Матійчин І. М. Українська василіянська піснетворчість кінця ХІХ - першої половини ХХ ст. (до питання дослідження) / І. М. Матійчин // Наукові записки ТДПУ - НМАУ: Мистецтвознавство. - Тернопіль-Київ, 2004. - Вип. 1. - С. 9-16.

3. Матійчин І. М. Українська духовна пісня у галицьких авторських пісенних збірках кінця ХІХ - першої половини ХХ ст. / І. М. Матійчин // Вісник Прикарпатського університету: Мистецтвознавство. - Івано-Франківськ, 2008. - Вип. ХІІ-ХІІІ. - С. 133-139.

4. Матійчин І. М. Українські духовні пісні ліричного характеру у творчості західноукраїнських авторів кінця ХІХ - першої половини ХХ століття / І. М. Матійчин // Вісник Прикарпатського університету: Мистецтвознавство. - Івано-Франківськ, 2009. - Вип. XV-XVI. - C. 93-100.

5. Матійчин І. М. Українська духовна пісня у василіянській періодиці (кінець ХІХ - першої половини ХХ ст.) / І. М. Матійчин // Калофонія: науковий збірник з історії церковної монодії та гимнографії. - Львів, 2004. - Ч. 2. - С. 137-142.

6. Матійчин І. М. Василіянська піснетворчість кінця ХІХ - першої половини ХХ ст. / І. М. Матійчин // Мистецтво та освіта. - Київ, 2006. - № 3. - С. 16-19.

7. Матійчин І. М. Добромильська реформа василіян 1882 року та її вплив на розвиток української духовної пісні / І. М. Матійчин // Бойківщина: науковий збірник. - Дрогобич, 2007. - Т. 3. - С. 450-453.

8. Матійчин І.М. Василіяни в історії українського духовного піснярства / І. М. Матійчин // Духовна музика в контексті сучасного хорового виконавства: матеріали Міжнародної науково-практичної конференції (Кременець, 10 травня 2008 р.) / ред.-упор. В.Ф. Семчишин. - Тернопіль: вид-во ТНПУ ім. В. Гнатюка, 2008. - С. 18-27.

Размещено на Allbest.ru