Епістологічні документи історії української музики: методологія, теорія, практика

Спостереження над матеріалами епістолярної спадщини Б. Лятошин-ського приводять до висновку, що музична культура України багата на матеріали, які стосуються унікальних творчих особистостей, і в цьому контексті епістолярну спадщину Б. Лятошинського важко переоцінити.

Підрозділ 4.2 "Д. Шостакович та Б. Гмиря. Взаємини крізь листування" присвячено історії стосунків двох видатних митців. Шістнадцять листів і чотири телеграми від Д. Шостаковича зберігаються у квартирі-архіві Б. Гмирі в Києві. Листи Д. Шостаковича до Б. Гмирі написані в період від 11 грудня 1954 року і до 11 серпня 1962 року. У них досить рельєфно оживає один із нелегких періодів творчої біографії генія ХХ століття. Вимальовуються образи митців, воскресає атмосфера тієї непростої епохи, її колізій та обставин часу. Зворотні листи Б. Гмирі до Д. Шостаковича, на жаль, не збереглись, оскільки композитор, побоюючись репресій, знищував майже всі епістоли.

Історія написання вокального циклу Д. Шостаковича на слова Є. Долматовського і виконання його Б. Гмирею, а також відмова співака від виконання 13 симфонії були не просто історією їхнього спілкування. Це акт перетину творчих доль обох митців, де віддзеркалено історичну концепцію епохи, відтворено соціально та культурно значимі події. На основі вивчення рукописів, записів зі щоденника Б. Гмирі, листів Д. Шостаковича відтворено творчу співпрацю, визначено особливості біографічних чинників, мистецьких процесів, характеру творчої роботи визначних музикантів.

У пункті 4.2.1 "Агонія системи" аналізується етап едиції, тобто історія виникнення листування, пов'язаного з циклом Д. Шостаковича на вірші Є. Долматовського, історико-культурна ситуація трагічного повоєнного часу, коли "ідеологічні катюші" почали бити по своєму народові. Концепція циклу, який має лірико-драматичне, інтимне забарвлення, суперечить картині агонії тоталітарної влади.

У пункті 4.2.2 "Кроки творчої співпраці. Є. Долматовський" аналізуються творчі стосунки поета і композитора у написанні деяких хорових творів (ораторія "Пісня про ліси"), музики до кінофільмів, пісень, серед яких - загальновідома "Родина слышит". Ідея створення музики до п'яти ліричних вір-шів-настроїв, пов'язаних сюжетом яскравої, але пізньої любові, належить Є. Долматовському.

У пункті 4.2.3 "Свідчення історичної правди" за листами Д. Шостаковича досліджено етапи роботи Б. Гмирі над циклом. Листи написані переважно на невеликих аркушах зі шкільного зошита (блакитного, жовтуватого чи сіруватого кольору), деякі - на поштовому папері, частина - на папері в лінійку. Робота над циклом тривала в період між лютим і травнем 1955 року, на цей час припадає інтенсивне листування і навіть приїзд Д. Шостаковича до Києва 3 червня; і вже 4_го та 5_го червня композитор і співак натхненно працювали над нотним рукописом. Інтенсивна робота над редагуванням Б. Гмирі продовжилась і після від'їзду композитора.

У пункті 4.2.4 "Музичні версії" подається аналіз драматургії "П'яти романсів", які є віддзеркаленням глибинних процесів творчості самого композитора та епохи, в яку вони були створені. Музика підносить поетичний текст, нівелює його прорахунки. Обравши тональність ліричної сповіді про раптовий спалах кохання, коли, здається, його вже й не чекаєш, композитор не захопився різким емоційним нагнітанням, поляризацією почуттів у душевному стані свого героя. Навпаки, музичні образи циклу розвиваються лінією задушевної "тихої" лірики, демонструючи амплітуду інтонаційного висловлювання в рамках стриманості та цнотливості. Одна із найсуттєвіших рис стилю Д. Шостаковича - увага до нюансів психології, душевного стану людини, задавленої "перемогами у світі насильства", людини, яку епоха "забула, відкинула". Тут проглядається провідна тема композитора - тема морального боргу людства перед кожною особистістю.

Такі глибокі істини викладено не через патетико-гімнічні моделі інтонаційної будови, а через аскетичний відбір рельєфно поданого музичного матеріалу. Мелодико-інтонаційна система циклу базується на поєднанні побутово-пісенних або танцювальних інтонацій із декламаційно-мовним рядом. Усі компоненти твору - форма, ладотональність, гармонія, фактура - гранично прості, але кожна виразна деталь не залишає жодного сумніву щодо характерності авторської мови. Фортепіанний супровід не заважає мистецтву вокального монологу, інколи перериваючи свою нейтральність, втручаючись у монолог згущеннями та розрідженнями фактури, передчуттями емоційних переломів. Усі ці якості давали наснагу в пошуках творчих інтерпретацій і приваблювали Б. Гмирю. Напружена робота розпочалася з корективів у музичному й поетичному текстах.

У підпункті 4.2.5 "Інтерпретація" досліджено етапи роботи Б. Гмирі над циклом "П'ять романсів", адже співак в історії виконавства вважається майстром "доконцертної" розробки твору. Знайомлячись із епістолярною та мемуарною спадщиною Б. Гмирі, переконуємось у його надзвичайній ерудованості, глибині інтелекту, силі творчого проникнення у задум камерного чи оперного твору. Аналізуючи листи Д. Шостаковича, бачимо, що в них віддзеркалюється професійний підхід співака до авторського тексту. В архіві Б. Гмирі зберігається безцінна реліквія: нотний рукописний автограф п'яти романсів Д. Шостаковича із помітками співака олівцем і яскраво-синім чорнилом. Проаналізовані помітки Б. Гмирі, які стосуються поетичного тексту, інтонаційно-смислового контексту, штрихів, відтінків, нотної орфографії, динаміко-агогічних нюансів, доводять, що у даному випадку йдеться про узагальнену редакторсько-інтерпретаційну роботу. В опублікованому в 1988 р. "Музичною Україною" факсимільному варіанті нот циклу не відтворено рукопис з авторськими редакторськими помітками. У тексті не можливо розрізнити правки авторські та внесені рукою Б. Гмирі. Ці вади усунено у виданій 2006 року монографічній праці "Гмиря і Шостакович", де вміщено факсимільний варіант нот циклу. Темпові, виразові, динамічні, агогічні та інші позначки у клавірі зроблені рукою Б. Гмирі олівцем, за винятком кількох позначок синім чорнилом у романсі № 3 "День обид". Згрупувавши музичні й літературні прав-ки Б. Гмирі в кожному з п'яти романсів, отримуємо такі види коректив:

- поетичного тексту;

- нотної орфографії;

- динаміко-агогічної деталізації.

Отже, завдяки листам Д. Шостаковича стала можливою актуалізація хронологічних, біографічних, творчо-музичних обставин процесу написання та виконання циклу "П'ять романсів на вірші Є. Долматовського".

У підпункті 4.2.6 "Документальна правда останніх листів" доведено, що листи стали правдивими свідченнями причин відмови Б. Гмирі від виконання партії баса у Тринадцятій симфонії Д. Шостаковича. Причини виявилися дуже вагомими і переконливими, що дало можливість спростувати усталену, але неправильну оцінку вчинку українського співака у працях російських біографів Д. Шостаковича, які звинувачують Б. Гмирю у боягузстві. Співак залюбки взявся розучувати партію (лист від 27 липня 1962 року), але для відтворення повної фактографічної картини його відмови потрібні новознайдені джерела. Поки їх нема - об'єктивні факти залишаються такими, якими вони відображені в листах і спогадах сучасників.

У підрозділі 4.3 "Юлій Мейтус. Епістолярний щоденник" констатовано, що епістолярний архів Ю. Мейтуса ще не введений до наукового обігу через незавершеність комплектації, невпорядкованість джерелознавчих пояснень та приміток. В архіві Ю. Мейтуса зберігається понад три тисячі епістолярних документів. Листуванням охоплено період від 1941 р. до середини 1990_х років. Увесь епістолярій може бути систематизовано за адресатами: композитори (Л. Аустер, В. Барвінський, С. Богатирьов, А. Гозенпуд, Д. Кабалевський, О. Чишко, Д. Шостакович, Р. Щедрін), виконавці (О. Благовидова, А. Мокренко, Г. Проваторов, В. Тольба, Б. Хайкін), поети й драматурги (В. Коротич, П. Бровка, Л. Первомайський, Д. Павличко, М. Рильський), музикознавці (Л. Архімович, Ю. Келдиш, Г. Тюменєва, Б. Ярустовський), іноземні журналісти, любителі музики, продюсери. Особливий шар - листування з державними установами, редакціями, видавництвами, адміністрацією театрів, керівництвом Спілки композиторів. Збереглися кореспонденції працівників музеїв Ашхабада, Мінська, Кіровограда, Львова, Тернополя, музеїв видатних особистостей - П. Бровки, М. Лермонтова, М. Рильського, І. Франка. Найбільше листів (понад 1000) - від молоді, дитячих гуртків, музичних шкіл.

Життєвий і творчий шлях Ю. Мейтуса формувався на традиціях дожовтневого покоління (йдеться про єлисаветградське коріння школи Густава Нейгауза), продовжувався у добу українського розстріляного Відродження. Творчість митця позначена урбаністичними новаціями (оркестровий маніфест "На Дніпробуді"), джазовими пошуками (паралельно з І. Дунаєвським, К. Шульженко), співпрацею з кінематографом (О. Довженко), театральними новаціями (Л. Курбас). Музика Ю. Мейтуса не зупинила свій рух, продовжуючи розвиватися в ногу зі століттям аж до його присмерків у хвилях модерну й постмодерну.

За допомогою аналізу епістолярної спадщини митця можемо заповнити численні лакуни в музикознавстві фактами україно-угорських (Б. Барток), російських (Д. Шостакович), німецьких (П. Гіндеміт), грузинських (З. Паліашвілі), туркменських зв'язків; дізнатися про захоплення композиторів, з якими листувався Ю. Мейтус, новими стильовими течіями (урбанізм, неофольклоризм, джаз); висвітлити невідомі сторінки з життя української інтелігенції в період агонії режиму; відродити імена незаслужено забутих митців; виразніше окреслити шляхи становлення українського театру; дізнатися про життя спілки композиторів з його "непарадної" сторони.

Без перебільшення можна констатувати, що епістолярний матеріал, який зберігається в архіві Ю. Мейтуса, - це великий мистецький скарб, за допомогою якого відкриються невідомі сторінки його біографії, реконструюється історія написання творів, з'ясовується їхня подальша доля.

У підрозділі 4.4 "Онисія Яківна Шреєр-Ткаченко. Епістолярна хроніка знакових подій" зазначено, що архів О. Шреєр зосереджений у двох великих архівах Києва - ЦДАМЛМ України та архіві НМАУ ім. П.І. Чайковського. В епістолярній спадщині налічується близько двохсот одиниць. Адресати - наукова музикознавча еліта східнослов'янського світу: Польщі, Чехії, Болгарії, Росії, України, Білорусії. Дослідниця зберігала і розвивала традиції своїх духовних учителів - М. Грінченка, А. Ольховського - у справі становлення концепційних засад української музичної науки, презентації досягнень українського музикознавства на міжнародному рівні.

У непростий час 1940-1960_х років О. Шреєр розробила та ввела до наукового обігу віднайдені й незаслужено забуті матеріали з історії української музики. У листах дослідниці відчутна активна позиція захисника вчених, здобутки яких із політико-соціальних причин у ті часи не визнавалася. "Компрометуючі" факти своєї біографії - перебування у роки Другої світової війни на окупованій території - не завадили О. Шреєр сміливо захищати ідеї національної культури, ігноруючи доноси "доброзичливців" - побратимів по перу.

Особливе місце серед архівних матеріалів музикознавця посідають листи. У них ідеться про створення різноманітних підручників, посібників та хрестоматії з історії української музики, яких конче потребували музичні навчальні заклади.

Іноді листування з діячами музичної культури Росії, редакторами видавництв перетворювалося на запеклу боротьбу за подолання тенденції меншовартості історії української музики. Спираючись на епістолярій О.Я. Шреєр-Ткаченко, вдалося поетапно відтворити одну з доленосних подій, пов'язаних з утвердженням медієвістських досягнень національної культури - виступ ученої на першому фестивалі старовинної музики Середньої та Східної Європи, що відбувся у польському місці Бидгощі у вересні 1966 р. Всупереч заборонам із центру, О. Шреєр вдалося гідно презентувати українську музичну культуру XVII-XVIII ст. Цією акцією був започаткований потужний медієвістський рух, сформувалися наукові школи, медієвістика стала самостійною галуззю музикознавства.

У підрозділі 4.5 "Іван Ляшенко. Ідейний стрижень життя - через епістологію" аналізується творча епістолярна спадщина вченого, що зберігається в домашньому архіві. У листах відтворено широке поле наукових інтересів адресанта. Відмітимо дисциплінованість, точність аж до педантизму у справі зберігання вченим своїх наукових матеріалів. Рукописи, чернетки, гранки статей або розділів монографій розміщено в папках, кожна з яких має назву. Таких папок понад п'ятдесят.

Епістолярна спадщина І. Ляшенка свідчить, що все своє життя, досвід ученого й організатора він присвятив розбудові музичної культури України, справі згуртування достойних творчих сил для утвердження високого статусу україністики, її історії та практики. Спираючись на матеріали архіву, окреслимо три періоди творчої діяльності І. Ляшенка:

- 1960-1970 роки - реформаторська діяльність у Київській консерваторії;

- 1980_ті роки - робота в Інституті мистецтвознавства, фольклористики та етнології імені М. Рильського НАН України;

- 1990_ті роки - наукова діяльність на кафедрі історії української музики Київської консерваторії - Національної музичної академії України імені П. Чайковського.

Очоливши Київську консерваторію (на посаді ректора він перебував з 1968 по 1974 рік), І. Ляшенко дуже обережно, не ламаючи найкращих традицій навчального закладу, став на шлях його новаторської розбудови. Він здійснив оновлення кафедр композиції, історії та теорії музики, фортепіано, колективу оперної студії. За його ініціативою у консерваторії стали працювати непересічні особистості: Д. Башкіров, В. Задерацький, Т. Кравченко, А. Котляревський, О. Криса, М. Скорик, В. Топілін, М. Чайковська. Тут проводили консультації та майстер-класи І. Белза, В. Бобровський, К. Птиця, М. Ростропович, А. Хачатурян, С. Хентова, очолювали комісії з державних іспитів А. Дмитрієв, В. Протопопов. Усе це сприяло створенню творчої духовної аури за короткий, але важливий період його ректорства. Пізніше, вже після оголошення незалежності України, І.Ф. Ляшенко очолив новостворену кафедру історії української музики та заснував при Київській консерваторії Центр україністики.

– Унікальність постаті І. Ляшенка на теренах України вимірюється серією багатоаспектних проектів. Українську музичну культуру вчений розбудовував у методологічному, педагогічному, інституційному ракурсах. Порушені в його епістолярії ідеї підтверджують, що досліджувані проблеми видатний музикознавець та музичний діяч вирішував в етно-мистецтвознавчому, естетичному, соціологічному, психологічному, семіотичному ракурсах.

Підрозділ 4.6 "Віталій Губаренко. Творче становлення крізь епістологічне скло" присвячено епістолярному жанру у творчості не тільки митця, а й співавторів його мистецької долі, свідків напруженого пошуку власної дороги, індивідуального стилю. У листах до композитора розкриваються неповторні риси характеру творця.

Архів митця зберігся в ідеальному стані - професійно складено опис, акуратним, майже друкарським почерком написані нотні автографи. Чудово збережена в архіві епістолярна спадщина. Усі кореспонденції офіційного характеру, а також ті, що стосуються творчих контактів, у хронологічному порядку вклеєні в кілька великих фотоальбомів. Листи дописувачів доповнено іншою інформацією, переважно статтями з періодичної преси - газет, журналів, альманахів. Є й такі свідчення часу, як запрошення, програмки і навіть мінікопії афіш концертів. Складається враження, що В. Губаренко цінував епістолярний тип стосунків. Припустимо, що цей жанр віддзеркалився у поетичному опусі митця - моноопері "Листи кохання" за мотивами ранньої романтичної есеїстики А. Барбюса. Підрозділ присвячено яскравому творчому злету молодого митця, коли свої бажання матеріалізувати твір у звучанні, почути реакцію слухачів чи думку виконавця він не боявся довірити епістолі. Через листування формувалася активна комунікативність автора, відображена у багатій епістолярній спадщині: від листів до редакції газети "Пионерская правда" і до листів-есеїв, опублікованих у провідних періодичних виданнях тих часів - журналах "Советская музыка", "Мистецтво" й інших.

Ще одна важлива риса мислення В. Губаренка, що постає через листування, - нонконформізм його поведінки щодо соціально-політичних реалій своєї епохи. Митець жив у сфері чистого мистецтва, його захоплював процес творення, етапи становлення і реалізації задуму, бажання бачити свій твір у виконавському втіленні. Усе, що не входило в орбіту цих інтересів, відступало на другий план. Індивідуальна, притаманна цьому митцеві культура комунікації проступає крізь рядки епістоли-відповіді, особливо в листуванні з виконавцями, диригентами. В. Губаренко ставився до виконавців як до співавторів свого твору на етапах задуму та реалізації. Це помітно з листів О. Кудряшова, Н. Рахліна, С. Турчака, В. Фейгіна. Митець не боявся надсилати виконавцям ще не завершений твір, окремі його фрагменти. Він дослухався до їхніх порад, міг змінити драматургічну вісь, не раз ретельно переробляв уже написаний опус. Такий глибокий професіоналізм, уміння поглянути на твір "чужими очима" властиві не кожному митцеві.

У жанровому плані епістоли-відповіді В. Губаренкові належать до листів-роздумів, презентацій творчих намірів, інформативних повідомлень, професійних зауважень. Стосовно історико-культурного феномену, епістолярні матеріали є документами часу відносно:

- хронографії твору;

- історії кристалізації творчого задуму;

- версії редагування;

- естетичних поглядів.

У вимірах біографії В. Губаренка в листуванні презентовано багатий матеріал, де віддзеркалені виконавські долі творів, варіанти їхнього функціонування у культурному соціумі.

У підрозділі 4.7 "Іван Карабиць. Аура пам'яті у дзеркалі епістоли-документа" міркування над творчою особистістю митця, його духовною домінантою здійснюються на тлі епістолярних матеріалів особистого архіву.

Епістолярна спадщина І. Карабиця - масштабна і різновекторна за своїми жанровими видами. Її хронологічні межі - від 1960_х років до початку ХХІ століття (2001) - дають можливість констатувати: незважаючи на швидко прогресуючі форми сучасних засобів комунікативного спілкування (Інтернету, факсу чи телефонних SMS), якими, до речі, також активно користувався І. Карабиць, він залишився прихильником традиційного епістолярного жанру.

В архіві митця зберігається тільки частина листування, інші матеріали розпорошені по приватних і державних архівах України, США, Канади, Австралії, Швейцарії, Японії, тощо. Уваги потребує велика за обсягом кореспонденція, що міститься у приватних архівах українки американського походження І. Стецюри, кадрового дипломата, поета і перекладача В. Батюка, видавця М. Коця, композитора В. Балея та багатьох інших офіційних осіб. Листування з матір'ю, яке могло би не тільки відкрити трагічні сторінки сім'ї Карабиців, але й допомогло пізнати духовну ауру митця, - збереглися частково. Опосередковано - через зворотні кореспонденції матері до сина - можна відтворити ту харизму співчутливості, глибокої людяності, що панувала в сім'ї.

Наявність багатого епістолярного матеріалу свідчить про успадковане від учителів і старших колег Б. Лятошинського, Ю. Мейтуса прихильне ставлення до епістолярного жанру. В архівній спадщині митця листи займають почесне місце, презентуючи не тільки творчі стосунки чи біографічні подробиці у житті композитора, а й потужний пласт мистецького життя України напруженої і складної доби останньої третини ХХ століття. Жанрова амплітуда епістолярію охоплює листування приватне й офіційне.

Основні напрями творчої діяльності проглядаються з епістол досить чітко. Уже перші листування молодого новобранця Радянської армії (1963) до вчителя Б. Лятошинського свідчили про серйозність обраного юнаком шляху в мистецтві й підтвердили неоціненну творчу і людяну підтримку великим Maestro свого учня. Листування і підтримка вирішили долю обдарованого композитора на початковому етапі професійного становлення.

Значна частина ділового листування характеризує І. Карабиця як неординарну особистість, обдаровану не лише композиторським талантом, а й схильністю до активної громадської діяльності. Йому вдалося організувати різноманітні презентаційні акції не лише у Спілці композиторів України, а й у межах Радянського Союзу. Епістолярій проливає світло на витоки, народження ідеї та кроки до її реалізації, а саме - функціонування першого масштабного Міжнародного фестивалю "Київ Музик Фест" ще до початку проголошення України незалежною державою.

Яскраво реалізовані громадські потенції І. Карабиця були частиною світобачення митця. Концепти категорій Матері, Долі, Духа, Богообраності своєї землі для композитора були органічними. Відчуття причетності до долі Батьківщини, відповідальність за її майбутнє, жертовність у тлумаченні місії творця - в епістолярній спадщині І. Карабиця, як і в його публіцистичних інтенціях, інтерв'ю, статтях, проглядається досить рельєфно. У цьому - риса громадянського таланту митця, його вміння знайти своє достойне місце в період складних світоглядних змін.

Епістоли І. Карабиця з текстологічного боку постають об'ємними. Мовний ряд текстів вирізняється яскравою подачею думки, з дотепними натяками, м'яким гумором. У синтаксичному ряді відчувається повага до співбесідника. Жанрові різновиди: листи-інформації, листи-документи, листи-прохання. Є в архіві композитора і такі епістолярні опуси, як лист-провокація, лист-плітка, написані, на жаль, побратимами по мистецькому цеху. Це свідчить про непросту психологічну ситуацію у Спілці композиторів України 1960-1980 років. Важкі часи тоталітарного минулого позначені судовими процесами, приниженням митців, заохоченням до брудних пліток. У цьому ряду - безпідставні звинувачення В. Годзяцького, В. Сильвестрова, виключення зі Спілки композиторів Ю. Шамо, спроби заплямувати честь В. Губи, Л. Дичко. Усі композитори, без жодних доказів їхньої вини, зазнали жорстокого психологічного терору у стилі горезвісних постсталінських "репресій духу". Проте, судячи з епістолярного матеріалу, вони вистояли, зуміли зберегти душевну рівновагу та не втратити людської гідності.

ВИСНОВКИ

У висновках узагальнено результати дослідження, а також зроблено евристичні прогнози щодо теоретичних узагальнень та вирішення наукових проблем, які стоять перед музичною епістологією. У дисертації стверджується, що з усіх матеріалів джерельного спрямування особового походження епістола - найбільш об'єктивний свідок тієї чи іншої події, факту. Це визнають не тільки епістологи, яких, на жаль, небагато, а й вчені, що вивчають інші документальні джерела. Відомий російський дослідник публіцистичних праць С. Прокоф'єва та І. Стравинського, упорядник унікального зібрання листів останнього В. Варунц вважав, що найвищий рівень документальності і правдивості притаманний не жанру інтерв'ю, спогадам чи мемуарам, а саме епістолярію. Минуле століття трагічно обійшлося з численними документами епістолярного жанру: вони були заборонені, урізані, знищені. Це своєю чергою сформувало викривлене уявлення про перебіг музичного процесу, про цілий ряд подій, фактів, важливі сторінки біографій митців, реалії людських взаємин, духовних перепитій.

Епістолярна творчість являє собою форму діяльності, за допомогою якої зафіксований безцінний особистісний досвід. Реалізація історичного самопізнання особистості - найважливіша і специфічна соціальна функція епістоляріїв як джерела. Процес дослідження листів є тривалим, трудомістким, загалом досить нелегким. Як було доведено конкретним матеріалом, проаналізованим у дисертації, у пошуково-дослідницькій роботі однаково важливими є всі три зазначені у теоретичному розділі етапи.

Перед ученими-епістологами стоїть ще одне важливе завдання: реанімувати, докладно вивчити та ввести до наукового обігу роботи представників класичної джерелознавчої школи ХІХ - початку ХХ століття, використати цінні напрацювання в процесі створення нових сучасних методик у роботі над епістолою.

Наступним принципом у науковому осмисленні епістологічної спадщини є необхідність логічної вмонтованості епістолярію в систему музично-історичних процесів. На жаль, в освітній сфері, зорієнтованій на перевірені роками методики викладання дисциплін, у навчальному плані не передбачено вивчення предмету, пов'язаного з епістологією як наукою.

Лист - не тільки духовний феномен, лист - це культурний материк, на якому стоїть музикознавча наука. Скажемо більше: без вивчення епістолярної спадщини духовний світ музичної культури уявляється вкрай збідненим. Яким багатогранним, живим, незабронзованим постає М.В. Лисенко у правдивому, без купюр виданому епістолярії. Глибокі й цікаві думки теоретичного спрямування тільки зараз знайшли історико-біографічне, правдиве підґрунтя, необхідне для написання повноцінної фактологічно та хронологічно уточненої біографії Б. Лятошинського. А 79 листів О. Кошиця, віднайдених і упорядкованих Л. Пархоменко, розпочинають складний шлях до майбутнього відтворення музичного світу митця.

До методологічних питань епістології віднесемо необхідність її вбудованості в періодизацію історії музики. Від початку проголошення перших ідей у роботах Б. Яворського й М. Грінченка, подальших напрацювань А. Ольховського й П. Козицького, М. Гордійчука й О. Шреєр-Ткаченко, через серйозні дослідження І. Ляшенка і принципові висновки, викладені у багатотомній "Історії української музики" (ІМФЕ ім. М. Рильського, 1980-2000 роки), шлях лежить до утвердження української музикознавчої науки на європейських теренах.

Через епістолярні матеріали з архіву В. Губаренка проглядає безмежне захоплення реалізацією задуманого у співпраці з виконавцями як співавторами творчої долі митця. В інформаційно насичених біографічними відомостями епістолах І. Карабиця відтворено характер функціонування і методи організації міжнародних музичних акції, конкурсів, фестивалів, що суттєво розширило музично-інформативне поле української культури. Через епістолу можна дізнатися про існування серйозних морально-етичних проблем творчих організацій тих часів, від яких страждали Б. Лятошинський, Ю. Мейтус, І. Карабиць, Л. Дичко.

Важливою ознакою аналізованих епістол є їх інтертекстуальна природа. М. Коцюбинська розглядає лист у літературознавстві як "протеічний" (мінливий), для якого важливі монологічність і віртуальний діалог, інформативна насиченість та сповідальність, розмаїтий жанровий характер.

Рівень виміру епістоли - її комунікативна природа та двонаправлений діалог. Важко спрогнозувати, якими саме шляхами в культурному просторі музичних процесів ітиме епістолярна практика. Спілкування розвивається за сценарієм комп'ютерних, електронних, віртуальних взаємин. Зникає кордоцентричність у зверненні адресатів один до одного. Листування перетворюється в лист-повідомлення, інформацію, наказ. Але, безсумнівно, ландшафт багатовікового існування епістоли залишив по собі значущі здобутки, осмислення яких потребує тривалого часу, аж до можливого відродження традицій листування у їх новому вимірі.

ПУБЛІКАЦІЇ

Монографії:

1. Копиця М. Епістологія в лабіринтах музичної історії / М. Копиця // Монографія / До 100_річчя Національної музичної академії. - К.: Автограф, 2008. - 528 с.

2. Копица М. Симфонии Б. Лятошинского. Эпоха. Коллизии. Драматургия / М. Копица // Исследование. - Киев: Музична Україна, 1990. - 134 с.

3. Копиця М. Драматургічні колізії симфоній Бориса Лятошинського / М. Копиця // Навчально-методичний посібник. - К.: НМАУ ім. П.І. Чайковського, 2002. - 162 с.

4. Борис Лятошинський. Епістолярна спадщина: У 2 т. - Т. 1. Борис Лятошинський - Рейнгольд Гліер. Листи (1914-1956) / Розшифрування, упорядкування, вступна стаття, коментарі та примітки М. Копиці. Редактор О. Голинська. Головний консультант і хранитель архіву Б. Лятошинського І. Царевич. - К., 2002. - 768 с.

5. Принц Г., Копиця М., Цимбаліста Н. Гмиря і Шостакович / Г. Принц, М. Копиця, Н. Цимбаліста. - К., 2006. - 296 с.

Статті:

6. Копица М.Б. Н. Лятошинский и А.П. Довженко в период Великой Отечественной войны / М. Копица // Борис Николаевич Лятошинський: Сб. статей / Ред. коллегия: Н.М. Гордийчук (председатель), И.Ф. Карабиц, В.Л. Клин. - К.: Музична Україна, 1987. - С. 25-33.

7. Копица М. Взаимодействие искусств в украинском вертепе / М. Копица // Из истории национальных оперных школ: Сборник научных трудов / Рук. выпуска И.А. Котляревский, отв. ред. И.Д. Безгин, ред. Л.С. Неболюбова / Государственная ордена Ленина консерватория имени П.И. Чайковского. - К., 1988. - С. 22-32.

8. Копиця М., Степанченко Г. Київ Музик Фест'93 / М. Копиця, Г. Степанченко // Музика. - 1994. - № 1. - С. 5-6.

9. Копиця М. Джерелознавчий аспект у вивченні спадщини Б. Лятошинського / М. Копиця // Музичний світ Бориса Лятошинського: Збірка матеріалів Міжнародної теоретичної конференції, присвяченої 100-річчю від дня народження композитора. - К.: Центрмузінформ, 1995. - С. 89-93.

10. Копиця М. Епістолярна спадщина Бориса Лятошинського / М. Копиця // Науково-теоретична конференція, присвячена 100-річчю від дня народження Бориса Лятошинського: Матеріали / Вступна стаття та редагування Р. Стельмащук. - Львів, 1995. - С. 27-35.

11. Копиця М. Присвячена Майстру / М. Копиця // До 100_річчя Б.М. Лятошинського. - Музика. - 1995. - № 4. - С. 6-9.

12. Копица М. "… а когда воскресну - не знаю…" / М. Копица // Музыкальная академия. - 1996. - № 1. - С. 29-38.

13. Копица М. Последний музыкальный гений эпохи (Шостакович на Украине) / М. Копица // Музыкальная академия. - 1997. - № 4. - С. 176-177.

14. Копиця М., Царевич І. Листи Лятошинського / М. Копиця, І. Царевич // Art-Line. - 1998. - № 1. - С. 30-33.

15. Копиця М. Епістолярна спадщина Б. Лятошинського з архівів Москви - духовний пам'ятник української культури / М. Копиця // Повернення культурного надбання України: проблеми, завдання, перспективи. Матеріали музичної спадщини / Ред. -упорядник А.К. Терещенко. - Вип. 13. - К., 1999. - С. 67-74.

16. Копиця М. Імператив краси / М. Копиця // Музика. - 1999. - № 1-2. - С. 4-6.

17. Копиця М. Джерелознавчі аспекти історії української музики ХХ ст. / М. Копиця // Сучасний стан українського мистецтвознавства та шляхи його подальшого розвитку: Матеріали наукової конференції / Ред. колегія: І.Д. Безгін (голова), Л.С. Міляєва, О.К. Федорук, В.В. Цвіркунов, Н.О. Герасимова-Персидська, Н.М. Корнієнко, В.А. Овсійчук / Академія мистецтв України. - К.: ВПП "Компас", 2000. - С. 109-111.

18. Копиця М. Листи Майстра до Маргарити / М. Копиця // Музика. - 2000. - № 6. - С. 7-9.

19. Копиця М. Творчість М. Скорика в дзеркалі сучасності / М. Копиця // Наук. вісник НМАУ. - Вип. 10. Мирослав Скорик: Зб. наук. пр., присвячений 60_річчю від дня народження М.М. Скорика / Гол. редактор О.В. Торба, ред. -упорядник М.Д. Копиця; Ред. колегія: О С. Тимошенко (голова), І.Ф. Ляшенко, А.П. Лащенко, І.А. Котляревський та ін. - К., 2000. - С. 9-15.

20. Копиця М. Методологічні інваріанти джерелознавства як складові формування нової концепції історико-музичних процесів ХХ ст. / М. Копиця // Академія мистецтв України // Мистецькі обрії 2000: Альманах. - Київ, 2002. - С. 72-81.

21. Копиця М. Англійський композитор Девід Гоу і Україна / М. Копиця // Наук. вісник НМАУ. - Вип. 17. Українська тема у світовій культурі: Зб. наук. праць. / Упорядник та автор вступної статті М.Д. Копиця, ред. колегія: О С. Тимошенко (голова), І.Ф. Карабиць, С.Б. Кримський, Д.С. Наливайно, Н.О. Герасимова-Персидська та ін. - К., 2002. - С. 49-53. - К., 2001. - С. 304-314.

22. Копиця М. Аура пам'яті / М. Копиця // Наук. вісник НМАУ. - Вип. 31. Vivere memento (Пам'ятай про життя). Іван Карабиць: Зб. наук. пр. / Упорядник М.Д. Копиця, ред. О.А. Голинська; ред. колегія: О С. Тимошенко (голова), Н.О. Герасимова-Персидська, А.П. Лащенко, А.К. Терещенко, І.Б. Пясков-ський та ін. - К., 2002. - С. 9-20.

23. Копиця М. Епістолярна спадщина в аспекті вивчення музичного твору / М. Копиця // Наук. вісник НМАУ. - Вип. 21. Музичний твір як творчий процес: Зб. наук. пр. / Упорядник В.Г. Москаленко; ред. колегія: О С. Тимошенко (голова), Н.О. Герасимова-Персидська, І.А. Котляревський, В.Г. Москаленко, А.П. Лащенко, та ін. - К., - С. 70-81.

24. Копиця М. Епістолярна спадщина Р. Гліера - Б. Лятошинського в світлі завдань музичної археології / М. Копиця // Матеріали до українського мистецтвознавства: Збірник наукових праць / Національна академія України, Інститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології імені М.Т. Рильського, Асоціація етнологів / Ред. колегія Г. Скрипник (відповідальний редактор), С. Безклубенко, С. Грица, Т. Кара-Васильєва та ін. - Вип. 1. - К., 2002. - С. 36_41.

25. Копиця М. Міркування та роздуми над епістолярієм Б. Лятошинскього / М. Копиця // Борис Лятошинський. Епістолярна спадщина: У 2 т. - Т. 1. Борис Лятошинський - Рейнгольд Гліер. Листи (1914-1956) / Розшифрування, упорядкування вступна стаття, коментарі та примітки М. Копиці. Редактор О. Голинська. Головний консультант і хранитель архіву Б. Лятошинського І. Царевич. - Київ, 2002. - С. 5-26.

26. Копиця М. Громадський діяч, вчений і педагог / М. Копиця // Наук. вісник НМАУ: Зб. наук. пр. - Вип. 16. Культурологічні проблеми української музики (наукові дискурси пам'яті академіка І.Ф. Ляшенка) / Упорядник М.Д. Копиця; ред. колегія: О С. Тимошенко (голова), А.П. Лащенко, І.А. Котляревський, Н.О. Герасимова-Персидська та ін. - К., 2002. - С. 6-10.

27. Копиця М. Питання джерелознавства ХХ ст. у світлі ідей музичної україністики І.Ф. Ляшенка / М. Копиця // Наук. вісник НМАУ: Зб. наук. пр. - Вип. 16. Культурологічні проблеми української музики (наукові дискурси пам'яті академіка І.Ф. Ляшенка) / Упорядник М.Д. Копиця; ред. колегія: О С. Тимошенко (голова), А.П. Лащенко, І.А. Котляревський, Н.О. Гераси-мова-Персидська та ін. - К., 2002. - С. 49-53.

28. Копиця М. Епістолярій та його роль в трансформації курсів історії музики / М. Копиця // Трансформація музичної освіти: культура і сучасність: Матеріали міжнародного музикологічного семінару, присвяченого К.Ф. Даньке-вичу / Редактори-упорядники О.М. Маркова, О.І. Самойленко / Міністерство культури і мистецтв України, Одеська державна музична академія імені А.В. Нежданової. - Одеса, 2003. - С. 132-133.

29. Копиця М. Митець та співавтори його долі / М. Копиця // Наук. вісник НМАУ. - Вип. 32. - Кн. 4. Віталій Губаренко: сторінки творчості. Статті, дослідження, спогади: Зб. наук. пр. / Упорядники С.Р. Черкашина-Губаренко, О.С. Таранченко; Ред. колегія: О С. Тимошенко (голова), А.П. Лащенко, І.А. Котляревський, О.С. Зінькевич, Л.П. Корній, М.М. Скорик та ін. - К., 2003. - С. 33-43.

30. Копиця М. Олександр Григорович Костюк і Національна музична академія України (з особистих спогадів) / М. Копиця // Матеріали до українського мистецтвознавства (Пам'яті академіка О.Г. Костюка): Збірник наукових праць / Національна академія України, Інститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології імені М.Т. Рильського, Асоціація етнологів / Ред. колегія Г.А. Скрипник (головний редактор), І.М. Юдкін (відповідальний редактор), О.К. Федорук, А.І. Муха, Т.В. Кара-Васильєва та ін. - Вип. 2. - К., 2003. - С. 11-13.

31. Копиця М. Епістолярна спадщина Бориса Лятошинського / М. Копиця // Музика. - 2004. - № 6. - С. 26.

32. Копиця М.М. В. Лисенко в епістолярній спадщині Р. Гліера та Б. Лятошинського / М. Копиця // Микола Лисенко та українська композиторська школа: Зб. наук. пр. / Інститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М.Г. Рильського НАН України / Ред. колегія Г.А. Скрипник (головний редактор), Л.О. Пархоменко, А.І. Муха, М.П. Загайкевич та ін. - К., 2004. - С. 48-53.

33. Копиця М. Іван Карабиць - варіації на тему / М. Копиця // Теоретичні та практичні питання культурології: Зб. наук. пр. - Вип. ХХІ. Спеціальний випуск "Художня культура і освіта: традиції, сучасність, перспективи" / Ред. колегія: А.П. Лащенко, О.С. Зінькевич, С.В. Тишко, М.Р. Черкашина-Губаренко та ін. / Мелітопольський державний педагогічний університет; Національна музична академія України імені П.І. Чайковського. - Мелітополь: Видавництво "Сана", 2005. - С. 3-9.

34. Копиця М. Стратифікаційні засади музичної епістології / М. Копиця // Наук. вісник НМАУ. - Вип. 34. - Кн. 1. Українська та світова музична культура: сучасний погляд / Редактор-упорядник М.Д. Копиця; ред. колегія: В.І. Рожок (голова), М.М. Скорик, М.Р. Черкашина-Губаренко, А.П. Лащенко, І.А. Котляревський, І.Б. Пясковський та ін. - К., 2005. - С. 5-12.

35. Копиця М. Дискурс маловідомого та невідомого в українській музичній історії крізь методологічне скло / М. Копиця // Наук. вісник НМАУ. - Вип. 55. Маловідомі та забуті сторінки України: Зб. наук. пр. / Ред. колегія: В.І. Рожок (голова), М.М. Скорик, М.Р. Черкашина-Губаренко, А.П. Лащенко, І.А. Котляревський, І.Б. Пясковський та ін. - К., 2006. - С. 6-15.

36. Копиця М. Шостакович і Гмиря / М. Копиця // Дмитро Шостакович і світова культура. До 100_річчя з дня народження Дмитра Шостаковича у рамках Міжнародного музичного фестивалю "Я тисячами душ живу в сердцах": Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції. - Луганськ. - 2006. - 1-2 грудня. - С. 26-28.

37. Копиця М. Митець з ласки Божої / М. Копиця // Наук. вісник НМАУ. - Вип. 34. Юлій Сергійович Мейтус. Сторінки життя і творчості. Спогади. Статті. Листи. Матеріали (До 100-ліття від дня народження) / Редактор-упорядник М.Д. Копиця; ред. колегія: В.І. Рожок (голова), М.М. Скорик, М.Р. Черкашина-Губаренко, А.П. Лащенко, І.А. Котляревський, І.Б. Пясков-ський та ін. - К., 2006. - С. 5-8.

38. Копиця М. Юлій Мейтус. Сторінки епістолярію / М. Копиця // Наук. вісник НМАУ. - Вип. 34. Юлій Сергійович Мейтус. Сторінки життя і творчості. Спогади. Статті. Листи. Матеріали (До 100-ліття від дня народження) / Редактор-упорядник М.Д. Копиця; ред. колегія: В.І. Рожок (голова), М.М. Скорик, М.Р. Черкашина-Губаренко, А.П. Лащенко, І.А. Котляревський, І.Б. Пясков-ський та ін. - К., 2006. - С. 110-118.

39. Kopytsa Marianna. Archetypy w њwiecie muzyki ukraiс / M. Kopytsa // Dzieіo muzyczne i jego archetyp (2) / Pod redakcj№ Anny Nowak. - Bydgoszcz, 2006. - S. 65-71.

40. Копиця М. Евристика на зламі століть / М. Копиця // Наук. вісник НМАУ. - Вип. 56. Музика третього тисячоліття: перспективи і тенденції: Збірник статей. / Редактори-упорядники М.М. Скорик, О.А. Портянко; ред. коле-гія: В.І. Рожок (голова), М.М. Скорик, М.Р. Черкашина-Губаренко, А.П. Ла-щенко, І.А. Котляревський, І.Б. Пясковський та ін. - К., 2007. - С. 18_25.

41. Копиця М. История одной переписки / М. Копиця // Шостаковичу посвящается… К 100_летию со дня рождения композитора / Ред. -составитель Е.Б. Долинская; редколлегия А.В. Богданова, Е.С. Власова / Московская государственная консерватория имени П.И. Чайковского. - М.: Издательский дом "Композитор", 2007. - С. 129-140.

42. Копиця М. Пам'ять. Ігор Шамо: ескіз до портрету / М. Копи-ця // Наук. вісник НМАУ. - Вип. 49. Ігор Наумовича Шамо. Сторінки життя та творчості: Зб. статей / Упорядники М. М Скорик, О.А. Портянко, Д.П. Червінський; ред. колегія: В.І. Рожок (голова), М.М. Скорик, М.Р. Черкашина-Губаренко, А.П. Лащенко, І.А. Котляревський, І.Б. Пясковський та ін. - К., 2007. - С. 4-17.

43. Копиця М. Уклін Майстру / М. Копиця // Наук. вісник НМАУ. - Вип. 66. Шостакович та ХХІ століття. До 100_річчя від дня народження: Збірник статей / Упорядник М.Д. Копиця; ред. колегія: В.І. Рожок (голова), М.М. Скорик, М.Р. Черкашина-Губаренко, О.Г. Зінькевич, В.Т. Посвалюк, І.Б. Пясковський. - Київ: НМАУ ім. П.І. Чайковського, 2007. - С. 6-9.

44. Копиця М. Шостакович і Гмиря: правда про взаємини двох великих митців / М. Копиця // Наук. вісник НМАУ. - Вип. 66. Шостакович та ХХІ століття. До 100_річчя від дня народження: Збірник статей / Упорядник М.Д. Копиця; ред. колегія: В.І. Рожок (голова), М.М. Скорик, М.Р. Чер-кашина-Губаренко, О.Г. Зінькевич, В.Т. Посвалюк, І.Б. Пясковський. - Київ: НМАУ ім. П.І. Чайковського, 2007. - С. 222-233.

45. Kopytsa Marianna. Recepty vne aspekty dziedzictwa epistolarnego Crazyny Bacewicz Borysa Latoszynskiego / M. Kopytsa // Dzieіo muzyczne i jego rezonans (4) / Pod redakcj№ Anny Nowak. - Bydgoszcz. - 2008. - S. 151-159.

46. Копиця М. Натан Рахлін та Україна: два епізоди з життя Maestro / М. Копиця // Наук. вісник НМАУ. - Вип. 68. Музика в просторі сучасності: друга половина ХХ - початок ХХІ ст.: Збірка наукових статей / Упорядники О.Г. Таранченко, Г.В. Степанченко / Ред. колегія: В.І. Рожок (голова), А.П. Лащенко, М.Р. Черкашина-Губаренко, М.М. Скорик, Н.О. Герасимова-Персидська, А.І. Муха І.Б. Пясковський та ін. - К., 2008. - С. 132-137.

47. Копиця М. Академічна музична культура в умовах ринку / М. Копиця // Наук. вісник НМАУ. - Вип. 75. Композитор і сучасне соціокультурне середовище: Збірник статей / Редактори-упорядники: Г.В. Степанченко, О.Г. Таранченко; Ред. колегія: В.І. Рожок (голова), В.Т. Посвалюк, Н.О. Гера-симова-Персидська, Б.О. Сюта, М.М. Скорик, І.Б. Щербаков. - Київ: НМАУ ім. П.І. Чайковського, 2009. - С. 71-78.

Упорядкування збірників наукових праць:

Матеріали джерелознавчо-епістологічного профілю використані у 12 збірниках, у яких дисертантка виступає як упорядник та автор вступної статті.

48. Борис Николаевич Лятошинский: Сб. статей. - К.: Музична Україна. 1987.

49. Музичний світ Бориса Лятошинського: Матеріали Міжнародної теоретичної конференції, присвяченої 100-річчю від дня народження композитора. - К., 1995.

50. Питання музичного менеджменту. - К., 1996.

51. Шостакович і Україна. - К., 1997.

52. Київ Музик Фест: Дайджест. - К., 1999.

53. Науковий вісник НМАУ ім. П.І. Чайковського. - Вип. 10. Мирослав Скорик: Зб. наук. пр., присвячений 60_річчю від дня народження М.М. Скорика. - К., 2000.

54. Науковий вісник НМАУ ім. П.І. Чайковського. - Вип. 17. Українська тема в світовій культурі: Зб. наук. пр. - К., 2001.

55. Науковий вісник НМАУ ім. П.І. Чайковського. - Вип. 16. Культурологічні проблеми української музики (Наукові дискурси пам'яті академіка І.Ф. Ляшенка): Зб. наук. пр. - К., 2002.

56. Науковий вісник НМАУ ім. П.І. Чайковського: Зб. наук. пр. - Вип. 31. Vivere memento (Пам'ятай про життя). Іван Карабиць. - К., 2002.

57. Науковий вісник НМАУ ім. П.І. Чайковського. - Вип. 36. - Кн. 1. Українська та світова музична культура: сучасний погляд: Зб. ст. - К., 2005.

58. Науковий вісник НМАУ ім. П.І. Чайковського. - Вип. 43. - Кн. 2. Українська та світова музична культура: сучасний погляд: Зб. ст. - К., 2005.

59. Науковий вісник НМАУ ім. П.І. Чайковського. - Вип. 34. Юлій Сергійович Мейтус. Сторінки життя та творчості. Спогади. Статті. Листи. Матеріали (До 100-ліття від дня народження). - К., 2006.

Матеріали листів, мемуарів, щоденників було використано й узагальнено в авторському курсі "Музика XX-XXI століть. Східна Європа та українське зарубіжжя", відображеному в авторській навчальній програмі та методичних матеріалах для студентів спеціальності 6.020205 "Музичне мистецтво" з усіх спеціалізацій (Київ, 2005), а також у збірнику "Давид Копиця - митець і громадянин" (Київ: Вітчизна, 2006. - 332 с.), ініціатором публікації та автором проекту якого була авторка даної дисертації.

АНОТАЦІЇ

Копиця М.Д. Епістологічні документи української музичної історії: методологія, теорія, практика. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора мистецтвознавства, спеціальність 17.00.03 - Музичне мистецтво. - Інститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М.Т. Рильського НАН України - Київ 2009.

Дисертацію присвячено дослідженню епістоли як науки про листування, а також вивченню епістологічних матеріалів у контексті історії музики України. Епістологія усе ще залишається падчеркою в системі історико-джерелознавчих і мистецтвознавчих наук. Через листування відтворено доленосні події, невідомі факти біографії і творчості видатних митців. Доповнено й уточнено відомості з історії створення і побутування їхніх творів.

Уперше у вітчизняному музикознавстві розроблено методологію і теорію епістолярних джерел, уточнено категоріальний апарат, систематизовано типи і види листів, розроблено їх жанрову класифікацію. До наукового обігу введено понад 2000 листів видатних діячів музичної культури України, Росії, Польщі, Франції, Бельгії. Проаналізовано праці Б. Яворського, Б. Асаф'єва, М. Грінченка в системі загального джерелознавства. Виявлено й проаналізовано нові епістолярні пам'ятки музичної культури: листування І. Блажкова, Р. Гліера, Б. Гмирі, В. Губаренка, К. Данькевича, І. Карабиця, Б. Лятошинського, І. Ляшенка, Ю. Мейтуса, В. Тольби, Д. Шостаковича, О. Шреєр-Ткаченко, залучено також епістолярій, опублікований в Україні в останні десятиліття ХХ століття.

Ключові слова: епістологія, листування, теорія і методика джерел листування, історія української музики, джерелознавчі студії, спадщина митця, етап едиції, тематико-жанровий зріз, текстологія, науково-історичний факт.

Копица М.Д. Эпистологичекие документы украинской музыкальной истории: методология, теория, практика. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени доктора искусствоведения по специальности 17.00.03 - Музыкальное искусство. - Институт искусствознания, фольклористики и этнологии им. М.Ф. Рыльского Национальной Академии Наук Украины. - Киев, 2009.

Диссертация посвящена исследованию эпистологии как науки о корреспонденции, а также об изучении и эпистологических материалов в контексте истории музыки Украины. Эпистология все еще остается падчерицей в системе историко-источниковедческих и искусствоведческих наук. Исследуя корреспонденции разных времен и эпох, можна реконструировать судьбоносные события и факты, неизвестные страницы биографии и творчества выдающихся деятелей национальной культуры, дополнить и существенно уточнить историю создания и бытования художественных произведений.

Впервые в отечественном музыкознании введен научный термин "эпистология", разработана методология и теория эпистолярных источников, уточнен категориальный аппарат, систематизированы типы и виды корреспонденций, представлена их жанровая классификация. В научный обиход введено более 2000 писем выдающихся деятелей украинской музыкальной культуры, а также музыкантов России, Польши, Франции, Бельгии, Германии. Проанализированы малоизвестные страницы рукописных трудов Б. Яворского, Н. Гринченко, труды Б. Асафьева в системе общего источниковедения, актуализированы их взгляды по эпистологии.

В диссертации впервые после столетнего забвения введены в научный оборот работы выдающихся ученых - источниковедов прошлого, школы которых были разгромлены в 1930-е годы прошлого века, а работы упрятаны в спецхраны библиотек с грифом "для служебного пользования". Это выдающиеся труды М. Кареева, А. Лаппо-Данилевского, В. Перетца, В. Антоновича, В. Ключевского и многих других профессоров Санкт-Петербургского, Киевского, Московского и других университетов.

В работе предпринята попытка системно обобщить на основе анализа новых фактов эпистолярного наследия И. Блажкова, Р. Глиэра, Б. Гмыри, В. Губаренка, И. Данькевича, И. Карабица, Б. Лятошинского и других выдающихся деятелей отечественной культуры, разработаны теоретико-методологические параметры эпистологии как самостоятельной науки источниковедческого цикла.

Процесс исследования корреспонденций очень трудоемкий, длительный и требует от исследователя энциклопедических знаний анализируемого отрезка истории и глубоких выводов по творчеству того или иного автора писем.

В поисково-исследовательской работе выделено три этапа:

1. Собирание. Расшифровка. Изучение.

2. Установление информационной ценности, возможных вариантов использования.

3. Создание примечаний, комментариев, каталогов, указателей (имен, произведений, терминов, географических указателей проч.).

Корреспонденция - не только духовный феномен, это культурный материк, на котором зиждется музыковедческая историческая наука. К главным методологическим принципам эпистологии отнесены ее необходимость "вмонтироваться" в периодизационные процессы истории музыки, ее коммуникативная природа и двунаправленный диалог. Ландшафт многовекового существования эпистолы оставил значимые историко-культурные векторы, осмысление которых требует длительного, кропотливого изучения - вплоть до нового времени - возрождения эпистолы на новом витке истории.

Ключевые слова: эпистология, корреспонденция, теория и методика источников переписки, история украинской музыки, источниковедение, наследие творца, этап эдиции, тематически-жанровый срез, текстология, научно-исторический факт.

Kapytsya M.D. Epistological documents of the Ukrainian musical history: methodology, theory, practice. - Manuscript.

A thesis submitted in fulfillment of the requirements for the degree of doctor of arts in specialty 17.00,03 - Musical art. - Rylsky Institute of art studies, folklore and ethnology, National Academy of Sciences of Ukraine - Kyiv, 2009.

Dissertation concerns the research of epistole as a science about correspondence and the studying of epistological materials in the context of the musical history of Ukraine. Epistology still remains a Step-daughter in the system of history and art science. Though correspondence is recreated fate-making events, unknown facts from biographies and works of outstanding creators. Research added and classified information from the history of creation and their works.

For the first time in native musicology there is a developed methodology and theory of epistological science, classification of categories, systematization of types of letters, their genre classification. Over 2000 letters of famous leaders of musical culture of Ukraine, Russia, Poland, France, Belgium were introduced. The works of B. Yavorsky, B. Asafiev, M. Grinchenko were analyzed in the system of general source.

...