Аналіз твору "Весенняя гроза" Усович

Размещено на http://www.allbest.ru//

Міністерство освіти й науки України

ВНКЗ « Білгород-Дністровське педагогічне училище»

Одеської області

Анотація на хоровий твір

« Весенняя гроза» музика В. Усовича слова Ф. Тютчева

студентки IV курсу

відділення «Музичне мистецтво»

Тодорової Ольги

клас викладача: Юнак О.Е.

2018-2019 н.р.

I. Загальний аналіз

1.1 Відомості про авторів твору

музика твір диригентський усович

Федір Івамнович Тюмтчев (23 листопада [5 грудня] 1803,Овстуг, Орловська губернія -- 15[27 липня] 1873, Царське Село) -- російський лірик, поет-мислитель, дипломат, публіцист, член-кореспондент Петербургської Академії Наук.

Федір Тютчев народився у садибі Овстуг Брянського повіту Орловської губернії у дворянській родині. Його дитинство минуло в садибі Овстузі, у Москві та підмосковному маєтку Троїцьке. У сім'ї панував патріархальний поміщицький побут.

Федір рано виявив нахили до навчання, здобув добру домашню освіту. Його вихователем був поет і перекладач С. Раїч (1792--1855), який познайомив Тютчева з творами античності та класичної італійської літератури. У 12 років майбутній поет під керівництвом свого вчителя перекладав Горація і писав, наслідуючи його, оди. За оду «На новий 1816 рік» у 1818 р. був удостоєний звання співробітника Товариства любителів російської словесності. У «Працях» Товариства у 1819 р. був уперше опублікований його твір -- вільний переспів «Послання» Горація до Мецената.

У 1819 р. Тютчев вступив до відділу словесності Московського університету. За роки навчання зблизився з М. Погодіним, В. Одоєвським. У той час почали формуватися його слов'янофільські погляди. Студентом Тютчев продовжував писати вірші. У 1821 р. закінчив університет і отримав місце в Колегії іноземних справ у Петербурзі.

У 1822 р. його призначили позаштатним чиновником російської дипломатичної місії у Мюнхені. У Мюнхені Тютчев як дипломат, аристократ і літератор опинився у центрі культурного життя одного з найбільших міст Європи. Він вивчав романтичну поезію і німецьку філософію, зблизився з Ф. Шеллінґом, подружився з Г. Гейне. Переклав російською мовою вірші Гейне (перший із російських поетів), Й. К. Ф. Шиллера, Й. В. Ґьоте та інших німецьких поетів. Власні вірші Тютчев публікував у російському журналі «Галатея» і альманасі «Північна ліра» («Северная лира»).

У 1820--1830 pp. були створені шедеври філософської лірики Тютчева «Silentium!» (1830), «Не то, что мните вы, природа…» (1836), «О чем ты воешь, ветр ночной?..» (1836) та інші. У віршах про природу була очевидною головна особливість тютчевської творчості на цю тему: єдність зображення природи і думки про неї, філософсько-символічний зміст пейзажу, одухотвореність природи. У 1836 р. у пушкінському журналі «Современник» за рекомендацією Т. Вяземського і В. Жуковського була опублікована збірка з 24 віршів «Вірші, надіслані з Німеччини», підписана «Ф. Т.». Ця публікація стала етапною у літературній долі поета, принесла йому визнання. На загибель О. Пушкіна Тютчев відгукнувся пророчими рядками: «Тебе, немов кохання перше, Росії серце не забуде» («29-е січня 1837»).

Ранні вірші поет створював у руслі поетичної традиції XVIII століття. У 1830-х роках у його віршах сильними є традиції європейського (особливо німецького) романтизму. Це філософська (медитативна) лірика, основні теми якої: міркування про світобудову, людську долю, природу.

У 40-ві роки написав кілька політичних статей, присвячених проблемі взаємин Росії та Західної цивілізації.

У 1850-х роках Тютчев створив низку пронизливих любовних віршів, у яких кохання осмислюється як трагедія. Ці вірші пізніше об'єднані в так званий «денисьєвський цикл», присвячений коханій жінці поета Олені Денисьєвій.

У 1860-1870-і роки у творчості Тютчева переважали політичні вірші. Один із найвідоміших віршів: «Silentium!» -- гіркий заклик до мовчання, жаль про те, що одна людина ніколи не зможе до кінця зрозуміти іншу. Рядок «Думка висловлена є неправда» (в оригіналі -- «Мысль изреченная есть ложь») -- один з часто цитованих афоризмів Тютчева, поряд із «Розумом Росію не зрозуміти» і «Нам не дано вгадати, як слово наше відгукнеться».

Першим науковим виданням поетичної, публіцистичної та епістолярної спадщини Тютчева став шеститомник «Повне зібрання творів і листи» (рос. «Полное собрание сочинений и письма»), виданий до 200-річчя з дня народження поета в 2002--2004 роках у Москві. До першого тому увійшли вірші 1813--1849 років, до другого -- вірші 1850--1873 років, до третього -- публіцистичні твори. Останні три томи відведено листам: відповідно 1820--1849, 1850--1859 та 1860--1873 років.

Українською мовою вірші Тютчева перекладали Павло Грабовський, Максим Рильський та інші.

Серед композиторів, для яких джерелом натхнення стала поезія Ф.Тютчева, слід назвати такі відомі прізвища, як П.Чайковський, С.Танєєв, С.Рахманінов, М.Мясковський, А.Гречанінов, О.Глазунов, В.Ребіков, Г.Свірідов, В.Сільвестров, М.Коваль та інші.

Віктор Олексійович Усович - відомий композитор, педагог і громадський діяч з ім'ям і талантом якого пов'язано більше трьох десятків років розвитку культури і музичного мистецтва Східного Сибіру і Забайкалля.

Композитор, художній керівник Бурятської державної філармонії, народився 16 квітня 1950 в м. Улан-Уде; в 1975 році закінчив Уральську державну консерваторію ім. Мусоргського, м. Свердловськ; в 1979 році - асистентуру-стажування в тому ж вузі; доцент Східно-Сибірської державної академії культури і мистецтв, м. Улан-Уде.

Він заслужений діяч мистецтв Бурятії, лауреат Всеросійської премії ім. Я. Френкеля, лауреат Держпремії Бурятії, заслужений діяч мистецтв Росії, член Спілки композиторів Росії.

Віктор Усович - автор творів практично у всіх музичних жанрах: опер, балетів, симфоній, фортепіанних концертів, кантат, камерно-інструментальних, вокально-хорових, творів для бурятських народних інструментів, естрадної музики. Його музичні твори відомі далеко за межами Бурятії і виконувалися на різних концертних майданчиках Росії.

Протягом багатьох років творчість композитора нерозривно пов'язана з роботою Дитячої філармонії, з його ініціативи спільно з міським Управлінням культури був створений концертний проект дитячих шкіл мистецтв міста Улан-Уде.

Серед його творів:

Опери: «Ночь умирает с рассветом»; «Товарищ Шариков»; «Песнь о Корчагине», «Медея», «Волшебная тетива любви».

Для симфонічного оркестра: три симфонії; три концерта для фортепіано з оркестром; Фантазія для фортепіано з оркестром; Концерт для чанзи з оркестром.

Кантати: «Сцены из рыцарских времён», «Мы - юность рабочего класса»,

«Камерна кантата на вірші К. Кулієва»

Камерна музика: три струнних квартета; соната для фортепіано, фортепіанний цикл «Новые пьесы для моих старых друзей», «Елєгія», п'єси для струнних, ударних, фортепіано.

Для хору: - П'ять пісень на cл. А. Твардовського; для дитячого хору - «Веселі пісеньки для маленьких і немаленьких», «Озорняшки», пісні, в т. ч. цикли «Наше місто», «Юні бамовці» та інші. Також серед творів композитора вокальні цикли, пісні, романси, мюзікли, музика до драматичних спектаклів.

Віктор Олексійович - природжений Творець, щаслива людина, яка розуміє музику, в серці його горить вогонь творчості. Кожний твір В.Усовича надихає на нові пошуки і втілює прекрасні образи. Музика для талановитого композитора - це його життя, любов і натхнення.

2. Загальна характеристика твору

«Весенняя гроза»

Люблю грозу в начале мая,

Когда весенний, первый гром,

Как бы резвяся и играя,

Грохочет в небе голубом.

Гремят раскаты молодые,

Вот дождик брызнул, пыль летит,

Повисли перлы дождевые,

И солнце нити золотит.

С горы бежит поток проворный,

В лесу не молкнет птичий гам,

И гам лесной, и шум нагорный -

Всё вторит весело громам.

Ты скажешь: ветреная Геба,

Кормя Зевесова орла,

Громокипящий кубок с неба,

Смеясь, на землю пролила.

«Люблю грозу в начале мая...» - так починається вірш Тютчева «Весенняя гроза», написаний ним за кордоном на початку 1850-х років. В його назві прикметник «весняна» привносить певний сенс: весна для Тютчева - символ оновлення природи і людської душі. Ось чому весь вірш наповнений диханням «справжнього, щасливого» травневого дня. Побудований як монолог ліричного героя, вірш зворушує щирістю і підкуповує своєю простотою. Поет приходить в захват, милуючись грою молодого грому, який сильно і гучно заявляє про урочисту ходу весни, задаючи всьому живому радісний, мажорний тон. На його звуки відгукуються дзюркотливі молоді струмки, йому вторять гучні гірські потоки.

Тютчев проводить тонку паралель між природою і світом людей, ототожнюючи весняну грозу з часом молодості - часом становлення людської душі. Ступивши з дитинства у доросле життя, молодість намагається гучно, привселюдно заявити про себе.

Поет - філософ Тютчев вважає природу частиною мікрокосмосу, де панує гармонія і порядок. Наскрізні образи його поезії - небо, земля, сонце і вода - передають ідею єдності природи і людини. Сяйво і світло, яким наповнений художній простір, символізують початок, що об'єднує світ. Поет підкреслює з'єднання цього божественного початку з природою і вводить мотив давньогрецьких міфів. Богиня вічної молодості Геба в жарт, сміючись, пролила на землю грім і блискавки та радіє разом з гомінкою природою.

Картина весняної грози у Тютчева представлена ??чудовими деталями: «первый гром», «раскаты молодые», «поток проворный», «шум нагорный»; насичена фарбами: «небо голубое», «солнце нити золотит» і звуками( «гром гремит »).

Вражає звукова організація вірша «Весняна гроза». Алітерації «г» і «р» допомагають почути звуки грози, велика кількість сонорних приголосних роблять твір мелодійним і музичним. Вірш повний яскравих метафор, уособлень, епітетів(«повисли перлы дождевые», «ветреная Геба», «громокипящий кубок», «гром резвяся и играя»), які роблять образи яскравими, зримими, надають мові барвистість і виразність.

Написаний чотиристопним ямбом, полегшеним пиррихиєм, цей твір надзвичайно мелодійний. Достатня кількість дієслів і відсутність коротких прикметників і дієприкметників вказує на наявність дії, розвитку життя, підкреслює велич і значимість того, що відбувається в природі.

На думку Тютчева, світ весняної природи - це втілення ідеальної світлої чистоти. Поет насолоджується цією чистотою і щиро зізнається у своїх почуттях: «Люблю ...».

Вражає і те, що про вічні проблеми світобудови можна написати вірш, який дозволяє нам ще й ще раз зануритися в світлий і загадковий, таємничий і величний світ природи, спробувати розгадати її велику таємницю.

Композитор В.Усович повно і яскраво втілив задум поета в хоровому творі, його музика прекрасно розкриває і доповнює літературний текст. Хорова партитура «Весенняя гроза» є зразком сучасного прочитання вже давно відомого вірша поета 19 століття. Композитор подарував нове життя, нове звучання поетичному твору Ф.Тютчева. Він скористався найбагатшим арсеналом засобів музичної виразності: це швидкий темп, загальна світла мажорна тональність, ніжний тембр жіночих голосів, співуча виразна вокальна мелодія, яка передає відчуття радісного хвилювання, поліфонічні переклички хорових партій, звукові імітації шуму падаючих дощових краплин, яскраві неповторні синкоповані ритми, змінний розмір, сучасна гармонія - все це передає життєстверджуючий, радісний, піднесений, блискучий, натхненний характер композиції.

Хор «Весенняя гроза» - це музичний твір, повний бурхливої сили пробудження природи, молодості, радості та оптимізму.

II. Музично - теоретичний аналіз

3.1 Музична форма

Форма твору складна тричастинна репризна.

А (1-44т.) зв`язка В (61-76т) А1(77-114т.)

/ З \ (45-60 т) / \ / \

І п-д ІІ п-д ІІІ п-д с с1 І п-д ІІ п-д кода

(1-22т) (23-40т) (41-44т) (8т) (8т) (22т.) (11т) (5т)

/ \ / \ З / \ З З

а а1 в в1 а2 а а1 в2 а3

(5т)(17т)(10т) (8т) (4т) (5т.) (17т.)

Перша частина твору(А) написана композитором в простій трьохчастній формі. Перша частина - своєрідний неквадратний період, близький до вільної побудови, перше речення якого складається з 5-ти тактів, друге речення розширене за рахунок висхідного секвенційного розвитку(17 тактів).

Другий період з двох речень, побудованих на єдиному тематичному матеріалі: 10 і 8 тактів. Перше речення розширене за рахунок невеличкого 2-тактового доповнення.

Третій період-речення складається з 4 тактів, має ознаки повторності з першим періодом, його можна визначити як скорочену репризу.

Першу і другу частини твору( А і В) поєднує зв'язка з двох речень по 8 тактів на новому музичному матеріалі, який побудований на повторенні одного тематичного зерна-такту на різній висоті.

Друга частина (В) - це класичний квадратний період з двох речень по 8 тактів. Друге речення майже ідентично першому за виключенням двох останніх тактів.

Третя частина - це реприза першої. Але реприза не буквальна: якщо перший період повторюється повністю, то другий - частково: відсутнє друге речення, замість якого завершує твір невеличка кода з 5-ти тактів на матеріалі першого речення першого періоду частини А, що створює тематичну арку між крайніми частинами.

3.2 Ладо-тональний план

Загальна тональність хорової партитури «Весенняя гроза» А-dur, яка( по О.Скрябіну) асоціюється з зеленим кольором молодої весняної трави. По Г.Виноградову кольрово-звуковий спектр А-dur жовтий, сонячний. Обидві асоціації відповідають світлому, життєрадісному, енергійному, схвильованому, бурхливому характеру хору.

Однак у другій частині твору відбувається тональна зміна - модуляція. З 64 такту звучить паралельний до загальної тональності fis-moll натуральний, що вносить ліричний, тремтливий настрій. А в 67, 68, 75 тактах мінор подвійно-гармонічний(з підвищеними IV та VII ступенями), це додає деяку напругу і значно динамізує розвиток.

В репризі основна тональність твору відновлюється і звучить до його завершення, що разом з іншими засобами музичної виразності створює запальний, завзятий, блискучий, бадьорий загальний характер композиції.

3.3Фактура

Хоровий твір «Весенняя гроза» написаний для жіночого хору без супроводу(a cappella).

Склад письма - мішаний, тому що композитор у відношенні до викладу музичного матеріалу проявив творчу свободу - для нього рамки одного виду фактури затісні, тому він вільно чергує декілька її різновидів - ніби художник змішує фарби.

Уважно розглянемо фактуру хору «Весенняя гроза».

Перша частина

1-5 т. - двоголосся, яке є прикладом дубльованого в терцію одноголосся або монодії( від грецького monos - один і ode - спів), що є перехідним типом фактури між одноголоссям і багатоголоссям.

6-22 т. - акордово-гармонічний виклад, при якому голоси утворюють послідовність акордів. В 6-7 тактах бачимо елементи імітаційної поліфонії. Принцип імітаційної поліфонії полягає в неодночасному, послідовному вступі голосів, що проводять ту саму мелодію або близькі її варіанти.

23-40 т. - гомофонно-гармонічна фактура(партія сопрано виконує мелодію, а інші голоси відіграють роль акомпанементу). Виклад збагачений елементами підголосної поліфонії: під час довгих звуків в мелодії партія альтів виконує підголоски.

41-44 т. - гармонічна фактура з елементами імітації.

Зв'язка

45-60 т. - гомофонно-гармонічна фактура( мелодія доручена партії S1, інші партії - це гармонічна підтримка). Присутні елементи імітаційної поліфонії в партії А2, наприклад в 48, 52 тактах.

Друга частина

60-76 т. - гомофонно-гармонічна з елементами підголосної поліфонії(соло).

Третя частина і кода

З 77 т. - реприза (повторення 1-29 тактів)

107-114 т. - акордово-гармонічна фактура.

Підсумовуючи вище сказане, слід відмітити, що фактура в творі «Весенняя гроза» є вагомим засобом виразності, і її багатоваріантність сприяє створенню музичної картини пробудження весняної природи.

4. Розмір та особливості ритму

Метроритм належить до головних провідників музичної думки. Він має властивості організовувати силу музичного потоку і групування довгих та коротких тривалостей, акцентуацій сильних і слабких долей.

Розмір твору не періодично змінний - чергуються 7/8, 5/8, 3/8, 4/4, 2/4, 9/8.

7/8 - складний несиметричний розмір, який складається з 3х простих 3/8+2/8+2/8, в якому 1, 4 і 6 долі сильні, 2 , 3 і 5, 7 долі - слабкі.

5/8 - складний розмір, який складається з 2х простих розмірів 2/8+3/8 або 3/8+2/8. Вибір угрупування залежить від наголосу в поетичному тексті.

Наприклад, в 4 такті використовуємо угрупування 2/8+3/8, у 22 такті використовуємо угрупування 3/8+2/8. В І випадку 1і 3 долі-сильні, 2, 4 і 5 -слабкі, у ІІ випадку 1 і 4 долі -сильні, 2, 3 і 5 долі - слабкі.

3/8 - простий розмір, в якому 1 доля -сильна, 2 і 3 долі-слабкі.

4/4 - складний розмір. Складається з 2 простих: 2/4+2/4. У розмірі 4/4 1 доля, сильна, 2 доля слабка, 3 доля відносно сильна, 4 доля - слабка.

2/4 - простий розмір, в якому 1доля сильна, 2 доля слабка.

9/8 -складний розмір, який складається з 3х простих 3/8+3/8+3/8. У творі «Весенняя гроза» використовуємо угрупування 3/8+2/8+2/8+2/8, яке обумовлено синкопованим ритмом у музичному тексті. Диригуємо по 3х дольній схемі, дублюючи 2 долю.

Ритмом в музиці називається організація звуків і пауз за їх тривалостями.

Композитор В.Усович вільно чергує різноманітні ритми в партитурі «Весенняя гроза».

У творі використовуються такі ритмічні малюнки: рівномірний, пунктирний та синкопований. Але слід зауважити, що головну роль виконує синкопований ритм, який присутній майже у всіх розмірах і має багато варіантів. І це не випадково, бо синкопи надають музиці додатковий імпульс, родзинку, створюють грайливий настрій.

Композитор використав в партитурі такі тривалості:

Дрібними тривалостями автор ніби малює картину маленького дощу, який поступово набирає силу і перетворюється на велику зливу. Композитор додає у текст склади «та-да-та-дам», «бом-бом-бом» та «па-пам-па-па-па-па» для більш кращої схожості з дощем та громом.

Завдяки частим, а іноді несподіваним змінам метру і ритмів весняна гроза сприймається нами як жива стихія, як багатоголосий оркестр, керований невидимим диригентом.

5. Динаміка і темп

Динаміка - це сила звучання музики. Чим багатіша палітра динамічних забарвлень хору, тим більші його можливості в створенні різноманітних художніх образів (агогіка і статика, інертність і експресія, тривога і спокій - передаються відповідними динамічними нюансами). Хоровий спів завжди повинен зберігати повноту тембрових забарвлень та м'якість звучання голосів, помірність відтінків.

Партитура «Весенняя гроза» містить єдину динамічну позначку на початку твору - mf, що означає помірно гучно. Композитор надає диригенту-хормейстеру повну свободу трактовки в плані динаміки. Тому, діючи на свій розсуд, і аналізуючи тканину хорового твору, обираємо відтінки, які якнайбільше сприяють розкриттю художнього образу.

Динамічна палітра твору яскрава, різноманітна (від mр до FF) і переважно рухлива (крещендо та димінуендо). Приклад рухливої динаміки - такти 8-22, в яких поступовий рух мелодії вверх підкріплюється сrescendo, а низхідний рух в кінці речення виконується diminuendo. Динамічні хвилі використовуються і далі: у другому періоді( з 23 такту) кожне речення починається в середній динаміці(mр), поступове накопичення сили звуку приводить до яскравої динаміки в кінці речення, тому початок репризи першої частини(з 41 такту) одразу звучить F - голосно, сміливо, завзято. Новий тематичний матеріал з 45 такту(зв'язка) нагадує ніжний, привітний, лагідний наспів, тому доречно виконувати його mр.

Друга частина складається з двох подібних речень - наростаючих динамічних хвиль, що приводить до кульмінації цієї частини в 75-76 тактах ( динаміка F ).

В репризі всього твору динамічний план спочатку аналогічний до першої частини, а далі - в тактах 104-109 сrescendo приводить до яскравої кульмінації всього твору в коді( такти 110-114), яка лунає блискуче, іскристо, феєрично в динаміці FF.

Важливим засобом музичної виразності є темп (швидкість виконання).

Під час виконання твору дуже важливо обрати правильний темп, бо не вірно взятий темп негативно відображається на всіх елементах виконання, яке втрачає свою природність, виразність, стає невпевненим.

Творче усвідомлення темпо-ритмічного процесу та його змістовної сторони є основою виконавської інтерпретації. Швидкість виконання пов'язана з емоційним і психологічним станом виконавців, мірою їх творчого відчуття змісту партитури. Відображення голосом та словом художнього образу твору потребує від виконавців тонкого відчуття темпу, який запропонував композитор і означив російською мовою «Скоро», метроном: чверть = 132. Загальний швидкий темп створює піднесений, радісний характер.

Враження, що темп змінився виникає в ті моменти, коли відбувається зміна мілких тривалостей на більш крупні. Наприклад, 16-17 такти, 44-45 такти. І навпаки - поява шістнадцятих після великих тривалостей створює ефект прискорення темпу(наприклад, в тактах 40-41). Такі темпо-ритмічні засоби малюють звукову картину дощу, який то слабшає, то набирає силу.

Завдання диригента-керівника хору полягає в тому, що необхідно під час виконання твору утримувати єдиний для всієї партитури темп, вказаний композитором, уникати не виправданого прискорення або уповільнення, що зашкодить створенню художнього образу, закладеного автором.

6. Характеристика мелодики

Серед компонентів музичної мови мелодія займає головне місце. Видатні композитори минулого і сучасності завжди розглядали мелодію як важливіший засіб виразності. Так, наприклад, характеризуючи мелодію як основу музичної виразності, М.І. Глінка підкреслював, що призначення інших засобів - « доповнювати, домальовувати мелодичну думку».

Розглядаючи мелодику хорового твору «Весенняя гроза», слід зауважити, що партитура містить декілька мелодій, кожна з яких разом з іншими засобами музичної виразності створює різноманітні художні образи.

Яскравий початок першої частини має риси звукового наслідування шумам дощової зливи, тим більш, що виконується на склади. Звуковисотна лінія представляє собою чергування підйомів і спадів, багаторазових повторень одного звуку, поступового руху з включенням стрибків ч.4. Незвичайне метро-ритмічне оформлення мелодії - в частих змінах метру, синкопованому ритмі. Мелодичний розвиток мінливий, динамічний: мелодія передається з партії S1 в партію А1, дублюється в терцію, рух невеликими хвилями переходить в довгу висхідну лінію по секундам. А далі спад(з 17 такту) - низхідний рух по терціям і квартам, зміна ритму на рівномірний більшими тривалостями: чвертями та восьмими.

Ця мелодія - тема дощу повністю або частково ще неодноразово прозвучить протягом твору: у ІІІ періоді першої частини твору, в сольних підголосках(2 частина), в репризі і коді - вона ніби цементує весь твір.

Другий період 1 частини починається зі співу на поетичний текст першої строфи, тематичний матеріал новий - це пісня-розповідь, пісня - захоплене враження від чудової картини природи. Голосоведіння різноманітне: звуки, які неодноразово повторюються, чергуються з хвилями по тонам D53, VI53 загальної тональності А-dur, стрибками на м6, ч4, ч.5, мелодія збагачується підголосками. Ритми рівномірні з включенням синкоп( наприклад: 24, 28 такти).

Новий тематичний матеріал з'являється у зв'язці з 45 такту - це ніби простенька мелодія, яку наспівує людина у доброму гуморі. Однотактовий мотив із закругленою спиралевидною мелодією( складається з секунд та м.3) повторюється на різній висоті. Ритмічне оформлення синкоповане.

Друга частина твору - період, який складається з двох подібних речень, що змальовують сильну зливу з блискавками та сердитими громами. Висхідне голосоведіння по тонам тонічного тризвуку нової тональності fis-moll чергується зі стрибками ч4 вниз, ч5 вверх. Діапазон мелодії досить широкий - в межах великої децими. Ритми різноманітні: пунктирні, синкоповані, рівномірні. Відмінною рисою метро-ритмічного оформлення є 4-ридольний метр та наявність великих тривалостей (цілих, половинних з крапкою).

Третя частина є репризою першої в плані мелодичного розвитку. Висхідний рух мелодії в 105-108 тактах, накопичення напруги шляхом багаторазових повторів у 109 такті приводить до феєричної кульмінації в коді. Мелодія - імітація шумам зливи з початку 1 частини, але дубльована в дециму, звучить на тлі тоніки, що постійно повторюється у високій теситурі в партії S1( звук «а» другої октави, який дублюється в октаву у А1). Так яскраво і бурхливо завершується твір «Весенняя гроза».

7.Характеристика гармонічної мови

Аналізуючи гармонічну мову твору «Весенняя гроза», слід відмітити її багатство і різноманітність: композитор поряд з простою гармонією (наприклад, мажорні і мінорні тризвуки та їх обернення) використовує дисонуючі акорди(септакорди та їх обернення, акорди з квартовою(47т., 109т.), секундовою структурою(54, 56т). У зв'язку з поліфонічністю фактури гармонічна вертикаль ускладнена не акордовими прохідними та допоміжними звуками. Неповторна сучасна гармонія хорового твору «Весенняя гроза» є важливим засобом музичної виразності, який працює на створення загального променистого, стрімкого, життєстверджуючого характеру композиції.

Перша частина

I період. Гармонія з`являється з 6 такту.

Перше речення (1-5) A-dur

Друге речення (6-22т .) A-dur :

6т./ Т5/3, S6/4, II2(-5)/ 7т./ Т5/3 , D4/3(-3). Т5/3 / 8т./ VI 6/ 9т./S6/4 / 10т./II5/3 / 11т. /D6/4 / 12т. /III5/3/ 13т. / VI6/4/ 14т. / S5/3/ 15т. / II6/ 16т / D5/3/ 17т. / T6 / 18т. / S5/3, II5/3 / 19т. / T6/ 20-21т. / II5/3 , II2(-5) /

II період

Перше речення (23-32 такти). A-dur: 22т.D4/3(-3), 23т. D4/3(-3), D65, T5/3, D6/5(-3), D2(-5), D2(-3), 24т. III7(-5), T6, III5/3, 25т. S7(-5), S5/3, VII4/3(-3), S5/3 , 26т.D4/3(-3), T5/3, D4/3(-3), 27т. D4/3(-3), T5/3, D4/3(-3), D2(-5), D2(-3), 28т. III7(-5), T6, S5/3, 29т. III6, D5/3, 30т. S6, II4/3(-3), 31т. D5/3, II6, III7(-5), II6, III7(-5), 32т. III7(-5), T9(-5-7), D4/3(-3).

Друге речення повністю повторює друге речення II епізоду.

IІI період-речення(41-44т) A-dur: III6 , D9 ,D7 , VI7 , III6 , II6 , T6 , II6, VII4/3, S6 , VI4/3, II7.

Зв'язка (45-60 такти), , III2(-5), D4/3, D6/5, III2(-5), D4/3, II5/3, T5/3, VI4/3(-3), III2(-5), D4/3, II 5/3 , T53 , D6 .

Друга частина( 61-76т.)

Тональність fis-moll

Перше речення: 62т. t5/3,62т. II7(-5), 63т.t6 , 65т. t4/3(-3), III6, 66т. S6, 67т. S^6, D5/3.

У другому реченні гармонія аналогічна за винятком 75-76 тактів: S^6, D5/3, VII4/3= D4/3 тональності A- dur.

Третя частина - реприза першої. Тональність A- dur.

Гармонічні відмінності: 107т. III6, D5/3, 108т. II5/3 , II7 , 109т. D7/4 , D7(-5).

Кода (110-114 т.) A dur: 110т. T6, S5/3, II7(-5), 111т. T6, II7(-5), 112т. II7(-5), 113т.S5/3, 114т.T6.

III Вокально-хоровий аналіз

1.Тип, вид, склад хору

Твір «Весенняя гроза» виконує 4-х голосний жіночий хор. В склад входять такі партії: S1, S2, A1, A2.

2.Діапазони хорових партій

Загально- хоровий діапазон

fis-a2

Діапазон S1

h-a2

Діапазон S2

h-e2

Діапазон A1

gis-a1

Діапазон A2

fis- fis1

Всі хорові партії переважно знаходяться в зручних теситурних умовах, винятком є звук «h» малої октави в партії сопрано, та звук «fis» в партії альтів, які знаходяться за межами робочого діапазону.

3.Вокально-хорові технічні особливості.

Хорове дихання - це один з моментів хорового співу, без засвоєння найважливіших елементів якого останній стає неможливим. Існує декілька видів дихання. Найкращим з них слід вважати мішане (грудо-черевне), при якому грудна клітина розширюється вперед. По суті воно природне, але більш активне та глибоке.

В творі «Весенняя гроза» використовується переважно по-фразне дихання. Співати хористи повинні на опорі з відчуттям напруги м'язів в зоні нижніх ребер. Повітря слід набирати швидко, бо темп досить рухливий, також необхідно економити видих, щоб дихання вистачило до кінця фрази. Така техніка дає можливість співати гарним, повним звуком.

Іноді в кульмінаційні моменти, коли динаміка яскрава, а фраза тривала, на її виконання може не вистачити дихання (наприклад, такти 29-32 в партії S; 66-69т., 73-76т.). В цьому випадку корисно застосувати ланцюгове дихання. Ще його бажано використовувати у зв'язці в тактах 45-60 та у другій частині в партіях S2, A1, A2 під час акордів великої тривалості, на тлі яких звучить мелодія у S1( в цій партії дихання відновлюється по фразам).

Ланцюгове дихання - це дихання, під час якого співаки міняють його не одночасно, а нібито ланцюжком для збереження безперервного звучання. Важливо без поштовхів закінчувати спів, знов вступати непомітно.

Момент виникнення звуку називається атакою. В цей час здійснюється не тільки змикання зв'язок, але й швидкий перехід положення гортані від дихального до співацького стану. Однотипова атака в хорі обов'язкова, бо вади неодночасної атаки -- незібраність, шумові призвуки, «під'їзди» призводять до поганого інтонування.

М'яка атака: момент початку звука збігається з переходом зв'язок до голосового положення, причому останні змикаються не щільно. М'яка атака виявляється найбільш придатною та доцільною в хорі, оскільки вона пов'язана з природною узгодженістю роботи всіх органів звукоутворення.

Тверда атака: перед моментом початку звука голосові зв'язки щільно замкнуті, і натиск повітря, яке проходить крізь них, ніби розсуває їх. На початковій стадії навчання хоровому співу тверда атака найзручніша: з нею несумісні в'ялість, пухкість, невпевненість звучання. В даному разі форсування звука, звичайно, повинно бути виключене.

В творі «Весенняя гроза» використовується переважно м`яка атака. В коді під час кульмінації атака тверда. У фрагментах імітації дощу, наприклад, в 1-22, 41-44, 77-98 тактах тип атаки близький до твердої, тим більш, що виникнення звуку оформлюється за допомогою приголосних «т», «п», «р», та дзвінкої «д». Але динаміка не дуже голосна, темп швидкий, співати треба легко, грайливо, тому твердою атакою слід підкреслити не всі, а деякі звуки( сильні долі такту).

Дикція

Хоровий спів - це мистецтво, що поєднує музику і поезію. Напрацювання ясної, чіткої вимови слів під час співу є важливим елементом роботи в хорі. Це сприяє формуванню важливих якостей співацького звуку, активізує дихання, допомагає формуванню звука в «високій позиції», досягненню близького звучання. Запорука успіху - правильна, природна вимова слів при вірних наголосах та акцентах.

Під час виконання творів у швидкому темпі, до яких відноситься «Весенняя гроза» нелегко домогтися чіткої вимови. Необхідно уникнути дуже голосного співу, текст вимовляти легко, близько і активно при мінімальних рухах вільного артикуляційного апарату.

Важлива умова доброї дикції в хорі - це збереження legato на голосних і миттєва, активна вимова приголосних. Голосні формуємо в єдиній академічній манері - прикрито, округло, уникаємо строкатості, прагнемо до чистого співу ненаголошених голосних. Виконуємо правило відкритого складу. Приклад: Сго-ры-бе-жи-тпо-то-кпро-во-рный V вле-су-не-мо-лкне-тпти-чи-йгам.

Найбільш частий недолік - нечітка вимова приголосних в кінці фраз перед диханням, або перед паузами - це ускладнює розуміння тексту, на що слід звернути увагу хористів.

При співі необхідно приголосні вимовляти на висоті голосних, з якими вони створюють склад, щоб уникнути «під`їздів» до звуку.

Особливої уваги потребують моменти збігу двох і більше приголосних: грохочет в небе, не молкнет, вот пробилась, струя та інші.

Дуже примхлива у вокалізуванні приголосна «с», часто вона ріже слух сипінням, тому її вимовляють швидко, миттєво(в словах весенний, резвяся, раскаты, повисли, солнце, побилась, струя).

Необхідно виконувати правила орфоепії російської мови: ненаголошене «о» формується між «о» і «а»; дзвінкі приголосні перед глухими змінюються: вторит - «фторит», солнце - вимовляється сонце.

В творі крім швидкого темпу є декілька факторів, що ускладнюють чітку дикцію - це розбіжність підтекстовки, відмінність ритмів в партіях. Такі моменти потребують додаткової роботи хормейстера та хористів над дикцією.

Тембр. В роботі з хором треба обов'язково добитися рівного звучання, голоси повинні добре зливатися, зберігаючи свої індивідуальні особливості. Це сприяє досягненню єдиного тембрового колориту для тієї чи іншої партії і, природно, хору в цілому.

Тембр - забарвлення звуку, завдяки якому відрізняються звуки однієї й тієї ж висоти у виконанні різних голосів або інструментів. Темброва забарвленість голосу тісно пов'язана з його насиченістю: у сопрано легкий, світлий, прозорий колорит; у альтів - густий, м'який; у тенорів дзвінкий, світлий, у басів «оксамитовий».

Яскравий, грайливий, радісний, оптимістичний характер твору обумовлює світле, сріблясте, прозоре темброве звучання. Спів жіночого хору в тісному розміщенні акордів є сприятливою умовою тембрової однорідності хорових партій. Хормейстер повинен вимагати від співаків світлого тембру за допомогою близького звукоутворення, необхідно уникати глибокого прикриття звуку.

Звуковедення залежить від характеру твору, від темпу, ритму і змісту літературного тексту. В творі «Весенняя гроза» звуковедення різноманітне. Під час імітації шуму дощу(в першому епізоді 1 та 3 частин, коді) застосовується легке non legato(іт. - не зв'язно). Non legato характеризується розмежованістю кожного звука мелодії при збереженні її безперервності. Спів зі словами поетичного тексту виконується legato(іт. - зв'язно, злито). Мається на увазі плавний, рівний перехід від звука до звука, виразне, пластичне відтворення музичних структур.

4.Аналіз мелодичного строю

До вокально-хорової техніки відноситься вміння хору тримати стрій, тобто співати чисто, як кажуть, чисто інтонувати. Стрій потребує постійної клопіткої роботи, уваги виконавців під час співу. Особливо важливий стрій при виконанні творів a cappella.

Мелодичний стрій - це горизонтальний стрій, тобто чисте інтонування мелодії кожною хоровою партією. Розглянемо мелодичний стрій на прикладах.

Приклад №1 S1(1-5 такти)

Приклад починається з п'ятої ступені А-dur, яка за правилами інтонування ступенів мажору інтонується стійко.

e-e- звуки, які повторюються треба інтонувати стійко з підтягуванням.

e-fis- в2 вгору, інтонуємо в сторону однобічного розширення, тому звук fis інтонуємо гостро.

fis-fis- інтонується стійко з підтягуванням.

fis-d- в3 вниз, інтонуємо в сторону однобічного розширення, тому звук d інтонуємо тупо.

d-d- цей звук повторюється двічі, інтонується стійко з підтягуванням.

d-e- в2 вгору, інтонуємо в сторону однобічного розширення, тому звук e інтонуємо гостро

e-e- інтонується стійко з підтягуванням.

e-d- в2 вниз, інтонуємо в сторону однобічного розширення, тому звук d інтонуємо тупо.

d-d- інтонується стійко з підтягуванням.

d-cis- м2 вниз, як малий інтервал інтонуємо в сторону однобічного звуження, тому звук cis інтонуємо гостро.

cis-cis- звуки, які повторюються треба інтонувати стійко з підтягуванням.

cis-h- в2 вниз, інтонуємо в сторону однобічного розширення, тому звук h інтонуємо тупо.

h-h- інтонується стійко з підтягуванням.

h-e - ч4 вгору, як чистий інтервал, інтонуємо стійко;

e-e- інтонуємо стійко з підтягуванням.

e-d- в2 вниз, інтонуємо в сторону однобічного розширення, тому звук d інтонуємо тупо

d-d- стійко з підтягуванням.

d-cis- м2 вниз, як малий інтервал інтонуємо в сторону однобічного звуження, тому звук cis інтонуємо гостро.

cis-cis- звуки, які повторюються треба інтонувати стійко з підтягуванням.

cis-d - м2 вгору, як малий інтервал інтонуємо в сторону однобічного звуження, тому звук d інтонуємо тупо.

d-e- в2 вгору, інтонуємо в сторону однобічного розширення, тому звук e інтонуємо гостро

e-h- ч4 вниз, інтонуємо стійко;

h-h- інтонуємо стійко з підтягуванням.

h-cis- в2 вгору, інтонуємо в сторону однобічного розширення, тому звук cis інтонуємо гостро

cis-d - м2 вгору, як малий інтервал інтонуємо в сторону однобічного звуження, тому звук d інтонуємо тупо.

Приклад № 2. S1(73-76такти) тональність fis moll.

Приклад починається з першої ступені, яка за правилами інтонування ступенів мінору інтонується стійко з підтягуванням.

fis-fis- звуки, які повторюються треба інтонувати стійко з підтягуванням.

fis-a- м3, вгору, як малий інтервал інтонуємо в сторону однобічного звуження, тому звук а інтонуємо тупо.

a-cis- в3 вгору, інтонуємо в сторону однобічного розширення, тому звук cis інтонуємо гостро

cis-h- в2 вниз, інтонуємо в сторону однобічного розширення, тому звук h інтонуємо тупо.

h-fis2 - ч5 вгору, інтонуємо стійко, як чистий інтервал.

Слід звернути увагу хористів на чергування діатонічного та хроматичного полу тонів у 75 такті: fis2 -eis2 - м2 вниз, інтонуємо в сторону однобічного звуження, тому звук eis2 інтонуємо гостро. А eis2 - e2 - це хроматичний півтон, який інтонується в сторону знака - в цьому випадку відбулося пониження, тому інтонуємо e2 тупо.

Приклад №3 S2(41-44такти)

Приклад починається з третьої ступені в A-dur, яка за правилами інтонування ступенів мажору інтонується гостро. Голосоведення в цьому фрагменті хвилеподібне поступове, слід звернути увагу на чергування малих і великих інтервалів.

cis- cis - звуки, які повторюються треба інтонувати стійко з підтягуванням.

cis-d- м2 вгору, як малий інтервал інтонуємо в сторону однобічного звуження, тому звук d інтонуємо тупо.

d- d - треба інтонувати стійко з підтягуванням.

d -h- м3 вниз, як малий інтервал інтонуємо в сторону однобічного звуження, тому звук h інтонуємо гостро.

h - h звуки, які повторюються треба інтонувати стійко з підтягуванням.

h - cis- в2 вгору, інтонуємо в сторону однобічного розширення, тому звук cis інтонуємо гостро

cis-h - в2 вниз, інтонуємо в сторону однобічного розширення, тому звук h інтонуємо тупо.

h -a в2 вниз, інтонуємо в сторону однобічного розширення, тому звук а інтонуємо тупо.

a -a звуки, які повторюються треба інтонувати стійко з підтягуванням.

a - h- в2 вгору, інтонуємо в сторону однобічного розширення, тому звук h інтонуємо гостро

h -gis - м3 вниз, як малий інтервал інтонуємо в сторону однобічного звуження, тому звук gis інтонуємо гостро.

gis- fis - в2 вниз, інтонуємо в сторону однобічного розширення, тому звук fis інтонуємо тупо.

Приклад № 4 S2(66-69такти).

Починається з І ступені в fis moll, яка інтонується стійко з підтягуванням.

Голосоведіння висхідне, спочатку по тонам t53, далі поступове з повторами одного звуку. Слід звернути увагу на відмінність інтонування діатонічного та хроматичного півтонів:

fis-fis- звуки, які повторюються треба інтонувати стійко з підтягуванням.

fis-a- м3, вгору, як малий інтервал інтонуємо в сторону однобічного звуження, тому звук а інтонуємо тупо.

a-cis- в3 вгору, інтонуємо в сторону однобічного розширення, тому звук cis інтонуємо гостро

cis-h- в2 вниз, інтонуємо в сторону однобічного розширення, тому звук h інтонуємо тупо.

h - h звуки, які повторюються треба інтонувати стійко з підтягуванням.

h-his - хроматичний півтон, який інтонується в сторону знака, тобто гостро.

his-his- цей звук повторюється двічі, а звуки, які повторюються треба інтонувати стійко з підтягуванням.

his-cis- м2 вгору, інтонуємо в сторону однобічного звуження, тому звук cis інтонуємо тупо.

Приклад №5 A1(31-36 такти)

Приклад починається з сьомої ступені A-dur, яка в мажорі інтонується гостро. Спочатку бачимо хвилеподібне поступове голосоведіння по м2 і в2, що є значною інтонаційною складністю. Малі інтервали інтонуємо в сторону однобічного звуження, великі - в сторону однобічного розширення. Звуки, які повторюються інтонуються з підтягуванням.

Приклад №6 A2(22-31 такти)

Приклад починається з другої ступені A- dur, яка за правилом інтонування ступенів мажору інтонується гостро. Голосоведіння хвилеподібне поступове з багаторазовими повтореннями звуків, які співаються стійко з підтягуванням. Малі інтервали інтонуємо в сторону однобічного звуження, великі - в сторону однобічного розширення.

5. Аналіз гармонічного строю

Гармонічний стрій - це інтонування гармонічних послідовностей у вертикальному порядку (одночасне звучання тонів).

Розглянемо гармонічний стрій на прикладах.

Мажорний тризвук - найпростіший вид акорду. Кожен звук тризвуку має свою назву і особливості інтонування. Основний тон акорду (звук «а») - його фундамент - у мажорному тризвуці інтонується стійко, без напруження до підвищення чи пониження. Середній звук (звук «cis»)- терція акорду - «створює акорд», визначає лад і тому найменша неточність у інтонуванні спотворює і знищує весь акорд. Терцію мажорного тризвуку й будь якого мажорного акорду необхідно виконати завжди з великим напруженням до підвищення. Квінта (звук «е») мажорного тризвуку складності для інтонування не має і співається стійко, як і основний тон. Слід пам`ятати, що правила інтонування акорду діють також в його оберненнях.

(6т.)

T5/3

(19т.)

T6

(9т.)

IV6/4

Мінорний тризвук. Виконання цього акорду набагато важче, ніж мажорного. У кожному звуці мінорного тризвуку містяться інтонаційні складності. Основний тон має тенденцію до пониження. Під час виконання мінорного тризвуку основний тон треба співати стійко, але з деяким напруженням до підвищення. Терція мінорного тризвуку визначає і встановлює лад, тому не чітке інтонування терції порушує хоровий стрій. У мінорному акорді перша терція мала і вимагає звуження інтервалу, отже, співати слід з напруженням до пониження. Під час виконання мінорного тризвуку квінту слід інтонувати стійко, але з деяким напруженням до підвищення.

(10т.)

II5/3

(8т.)

III6

(13т.)

III6/4

Малі мінорні септакорди складаються з мінорного тризвуку й малої терції над ним чи малої септими стосовно основного тону. Інтонуються ці акорди за схемою мінорного тризвуку, септима акордів завжди інтонується низько.

(42 т.)

ІІІ7

Малий мажорний септакорд складається з мажорного тризвуку й малої терції над ним чи малої септими до основного тону. У всіх оберненнях спосіб інтонування інтервалів акорду залишається незмінним: септима подається «тупо », низько, а прима, терція та квінта - за схемою мажорного тризвуку.

(23т.)

D4/3

(41т.)

D7

Малий ввідний септакорд складається із зменшеного тризвуку й великої терції над ним чи малої септими стосовно основного тону ( м3+ м3+в3). Малий ввідний вимагає гострої подачі основного тону й септими, а терція і квінта інтонуються « тупо », низько. У цьому акорді найбільшу небезпеку для чистоти інтонування становить основний тон, який надає акорду звукової напруженості. Спосіб інтонування інтервалів акорду в оберненнях залишається незмінним.

(25т.)

VII4/3

6. Особливості загально-хорового ансамблю

Ансамбль (ensemble) з французької означає разом, одночасно, врівноважено, одноманітно, виражає поняття про спільну колективну працю.

Унісонний ансамбль - ансамбль частковий, тобто ансамбль однієї хорової партії ( всі співаки цієї партії співають як один: в одному темпі, ритмі, на одній висоті, з однаковою силою звука, злагоджено промовляють поетичний текст, в єдиній манері формують звук).

Загальний ансамбль хору створюється лише за умови унісонних ансамблів всіх партій та їх узгодженості і рівноваги між собою.

Ансамбль художній Художнє виконання хорового твору обов'язково охоплює роботу над такими видами ансамблю, як метроритмічний, темповий, динамічний, тембровий, вокальний, дикційний.

У процесі роботи над художнім ансамблем, тобто над засобами художньої виразності, кожен елемент ансамблю є частиною цілого. Це означає, що, працюючи над дикцією, неможливо забувати про ритм, темп, характер звука; під час роботи над ритмом не слід забувати про звукоутворення й динаміку, фразування й логічні наголоси і т. д. Порушення одного з видів ансамблю у виконанні твору призводить до втрати художнього ансамблю.

Всі перелічені види художнього ансамблю єдині як для часткового, так і для загального ансамблів, лише методи і прийоми роботи над ними вирізняються, як вирізняються методи роботи з одним співаком від заняття з групою.

Розглянемо окремо кожний вид ансамблю з одночасним аналізом вокально-хорових труднощів.

Гармонічний ансамбль - повна рівновага всіх хорових партій у творах гармонічного складу та у творах гомофонно-гармонічного складу - з деяким посиленням мелодичного голосу. В першій і третій частині твору мелодія знаходиться в партії S1, цей голос добре чути без додаткового виділення. В роботі над гармонічним ансамблем в тактах 8-22, 84-98, 105-109 рівновагу за силою звучання слід розуміти умовно: треба виділяти найбільш важливі звуки під час зміни гармонії.

Поліфонічний ансамбль (polyphonia, грец. - багатоголосся) - передбачає володіння кожною партією виконавською самостійністю. Встановлення першого плану не складно. Більш складна задача зберегти ясність і виразність другого, третього плану. Тільки за цієї умови виникає поліфонічність звучання, де всі голоси рівноправні партнери.

Виразність проведення музичної теми створюється не лише засобами динаміки, але і чіткістю вступу голосу, хорошою дикцією вимови тексту й іншими засобами. Прикладом поліфонічного ансамблю може бути 6-7т., де мелодія переходить з партії сопрано в партію альтів. Додаткового виділення мелодія в партії альтів не потребує, тому що в цей час у сопрано витриманий звук. Елементи поліфонії також присутні в тактах 22-28. Партії альтів доручені підголоски, виконання яких повинно бути тихіше, щоб вони динамічно не перекривали спів довгого звука в мелодії.

Ритмічний ансамбль включає всі моменти, пов'язані з темпом, метром та ритмом хорового виконання. Уміння співати разом, ритмічно чітко, одночасно вимовляти слова, зберігати єдиній темп, разом брати дихання. Ритмічними складностями твору «Весенняя гроза» є виконання різноманітних синкопованих ритмів, зміна розмірів, неспівпадіння ритмів в фрагментах з елементами поліфонії. Щоб подолати ці ритмічні труднощі корисно хористам розучувати твір з тактуванням, застосовуючи відповідно до змін розміру диригентські схеми, також під час співу слід звертати увагу на покази диригента.

Динамічний ансамбль - врівноваженість голосів в середині партій і збалансованість гучності звучання хорових партій в загальному ансамблі.

В творі «Весенняя гроза» яскрава динаміка від mp до ff, тому хормейстеру слід звернути увагу хористів на те, що голосний спів не означає спів крикливий, а спів mp повинен бути на опорі з активною артикуляцією. Постійна динаміка чергується з динамічними хвилями. Наприклад: 8-16 відбувається поступове crescendo, з 17 - diminuendo. Також прикладом рухливої динаміки можуть бути такти 104-109, де відбувається crescendo, яке готує кульмінацію твору. Тому важливе напрацювання навичок виконання crescendo та diminuendo. Для створення загально-хорового динамічного ансамблю хору можна порекомендувати вправи під час розспівування на рухливу динаміку на одному звуці, акорді, або фрагментах твору. Мета цих вправ напрацювання важливого навику - вміння хористів разом гнучко змінювати силу звука відповідно до динамічного плану твору.

Темповий ансамбль Цей вид ансамблю охоплює єдність і одночасність руху.

Темп дуже впливає на досягнення якісного хорового ансамблю. Спокійні й помірні темпи є найзручнішими для всіх типів хорових ансамблів. Але темп твору «Весенняя гроза» досить рухливий. Головна складність - утримати єдиний темп на протязі твору, тому що є небезпека поступового прискорення. Для кращого якісного інтонування в швидкому темпі, рекомендую найбільш складні для інтонування фрагменти розучувати у повільному темпі сольфеджіо з тактуванням. Корисно проставляти стрілки за правилами інтонування в небезпечних фрагментах. Репетеційний темп повинен бути не швидким, щоб забезпечити можливість виконання всіх завдань.

Природній ансамбль - утворюється при однакових теситурних умовах в хорових партіях, рівномірному використанні регістрів кожної з хорових партій. У ньому найбільш повно розкриваються характерні властивості абсолютно всіх голосів, партій, хору в цілому. Теситурні умови в партіях хорового твору «Весенняя гроза» переважно зручні, що сприяє створенню природнього ансамблю.

Термін « штучний ансамбль» має на увазі оперування різними теситурними умовами й регістрами окремих хорових партій. Змінюючи динамічне напруження в останніх можна згладити теситурну строкатість. Прикладом різних теситурних умов в партіях є такти 110-114, де у сопрано звук «а2» за межами робочого діапазону, звучить голосно, яскраво, дещо напружено. Інші хорові партії знаходяться в зручних теситурних умовах і повинні динамічно підтримати спів S1 для створення кульмінації твору.

Робота над природним та штучним ансамблем залежить не тільки від теситури, динаміки( використання динамічних нюансів, що відповідають натуральній природі звучання партій на даній висоті, зумовлює гарний ансамблевий ефект, і навпаки), а також від хорової фактури. Наприклад, є фрагменти з елементами підголосної поліфонії (23, 24, 31-33 та інші). Під час довгих звуків в мелодії підголоски виконуються нюансом тихіше.

IV Диригентський аналіз

Диригування означає переклад звукового образу в зоровий з метою управління колективним виконанням. Музичні образи, які чує диригент внутрішнім слухом, він повинен передати виконавцям. Свої художні наміри він може донести до слухача тільки шляхом впливу на хоровий колектив через міміку та систему умовних жестів. Диригентові належить бачити та чути, володіти швидкою реакцією та бути рішучим. Крім того він повинен володіти особливим емоційно-вольовим обдаруванням, без якого не можливий зв`язок між ним і хористами.

Колектив виконавців, яким управляє диригент, створює звучання, підкоряючись пластичним показам, що відповідають творчим намірам диригента. Головне завдання, що стоїть перед хором та його керівником - з найбільшою повнотою розкрити задум композитора. Диригентська техніка хормейстера - це засіб втілення, розкриття музичного змісту твору.

В творі «Весенняя гроза» значні виконавські труднощі і у хорового колективу, і у диригента пов'язані зі швидким темпом. Дуже важливий вибір правильного темпу: занадто швидкий приведе до поспішливості, а занадто повільний - до обтяжливості. Ще більш важливо утримати єдиний темп на протязі всього твору, не допускати прискорення. Диригентські покази повинні бути чіткими, зрозумілими, а головне - вчасними. Миттєва реакція потрібна диригенту для того, щоб вчасно показувати зміни темпу, розмірів, ритму, динамічних відтінків, вступи повного складу хору та окремих хорових партій на різні долі такту, обов'язково зі зверненнями, з використанням диригентських площин (наприклад, у 62, 64,70, 72 тактах вступ соло на 3 долю в розмірі 4/4 організуємо з попередньої 2 долі такту).

Також значною складністю партитури є змінний розмір: чергуються 7/8, 5/8, 4/4, 2/4, 3/8, 9/8.

У зв'язку з наголосами в поетичному тексті в розмірі 7/8 групування 3+4. Темп композиції швидкий, тому застосовуються скорочені схеми. Диригуємо в розмірі 7/8 по 3-дольній схемі: 3/8+2/8+2/8.

В розмірі 5/8, застосовується 2-дольна схема, в тактах 4-5 2/8+3/8, а в 22, 30, 112-113 тактах угрупування 3/8+2/8.

...