Музичне повсякдення Волині (середина XVI - початок XVII століть)

Дримба(варган). До нашого дослідження вдалося залучити й археологічні джерела. Так, на околиці сучасного села Дорогобуж Гощанського району Рівненської області під час розкопок житла, з явними ознаками слідів пожежі, була знайдена дримба (варган) (Іл. 6) (Войтюк 2018, с. 112). Предмет виготовлений із ромбовидного у перетині стрижня, кінці якого плавно звужуються. У місці згину помітні залишки пластинки, з якої був виготовлений язичок. Дослідники датували знахідку за супутніми матеріалами. Поруч із дримбою були знайдені два дводенарії Сигізмунда ІІ Августа 1566 року емісії. Особливість цих монет - їх добра збереженість, що могло б свідчити про нетривале перебування в обігу. Гіпотетично можна визначити приблизний час цієї пожежі, адже збереглися писемні свідчення, що протягом 1577 та 1578 років татарськими нападами було спустошено ряд населених пунктів у володінняї князів Острозьких, серед яких був і Дорогобуж. Таким чином, існують підстави вважати, що дримбу було виготовлено щонайпізніше у 1570-х роках.

3. Музика в танцях та волочебному обряді

Ще два явища культури Волині, частиною яких була музика, винесені нами в окремий розділ. Мова про танці та волочебний обряд. Кожне з явищ представлене у свідченнях з кількох актових документів, а також фрагментами з полемічних творів Івана Вишенського.

Танці. Найдавнішу згадку про танці на Волині отримуємо із судової справи житомирського старости князя Романа Федоровича Сангушковича з Михайлом Мишкою Варковським про відмову останнім видати на суд Валента Желеха, якого звинуватили у вбивстві князя Ярослава Сангушковича. Документ датується 24 листопада 1564 року та розкриває подробиці перебігу трагічних подій. В будинку княгині, дружини Матвія Васильовича Четвертинського, у Яровицькому передмісті міста Луцьк, на «бесіді», тобто на світській зустрічі, відбувалися танці, під час яких танцював і князь Ярослав, і Валента Желех: «княз Ярославь таньцовал, а гаркабуз при собе за поесомь маючи... Тамь жо, дей, в таньцу Желехови, кгды онь таньцоваль, велель княз Ярославь выростьку своему по трикроть ногу заставовать» (Мянжьінскі 2006, с. 119). Саме щодо останнього князь задумав неприємність і намовив свого слугу підлітка підставити йому ногу, аби той упав. Зрештою, ображений Желех підстеріг та вбив князя Ярослава.

Іл. 6 Дримба (варган) з розкопок у Дорогобужі, приблизно 1570-ті роки. Фото надане Олексієм Войтюком

Про танці на Волині, при чому в негативному сенсі, дізнаємося з духовного заповіту Василя Загоровського, брацлавського каштеляна та володимирського городничого, який був складений 14 липня 1577 року та вписаний до актових книг Володимирського ґродського уряду 10 серпня 1579 року. Тут танці фігурували в одному ряду з такими осудними християнською мораллю діяннями, як чародійство, ворожіння, ігри: «танцами, играми, прохожками пустошными, чародействы, ворожками и иншими, Богу противныни» (Архивъ... 1859, с. 76).

У вже згадуваній скарзі від 24 квітня 1591 року луцького та острозького єпископа Кирила Терлецького стверджується, що луцький староста Олександр Семашко «заводив» у церковних притворах музику та танці і наказав гайдукам стріляти в соборній церкві: «въ притворехъ церковныхъ седЬлъ, танци и иншие игри, собе ку воли, мЬлъ» (Архивъ. 1859, с. 292).

Цінну інформацію про танці знаходимо у скарзі урядника владики Гедеона Балабана Юрія Гладкого на дії князя Станіслава Станіславовича Воронецького. Так, останній з помічниками та слугами 18 травня 1594 року у селі Боголюбе, начебто, вломилися в дім місцевого орендаря Федора, і, не знайшовши господаря, вчинили погром. Зокрема, нападники познущалися з челядниці Ганни: князь «казал ее бити, гайдука скакати и пивом очизаливати» (ЦДІАК, ф. 25, оп. 1, спр. 45, арк. 586). Отже, ця згадка дає не лише назву й зараз відомого народного танцю, але й скупо розкриває характер рухів для його виконання.

Ще одне свідчення про танці пов'язане з корчмою. Зокрема, у «Посланні до Домінікії» (1605) Івана Вишенського в одному смисловому ряді згадані «корчмар» та «танцоводець»: «днесь корчмар и танцоводец, а заутра богослов и народоводец...» (Українська. 1988, с. 372).

Волочебний обряд. Дослідники наполягають, що волочебний обряд був властивий виключно білорусам, хоча великодня обрядовість була притаманна усім східним слов'янам (Соколова с. 123-124). Проте з актових джерел та літературних творів Івана Вишенського стає зрозумілим, що волочебний обряд у XVI столітті був поширений і на Волині. Характерними атрибутами обряду, згідно із актовими документами, були лялькові вистави, які влаштовувалися простими мешканцями і супроводжувалися грою, щонайменше, на одному музичному інструменті.

Так, згідно скарги серницького урядника Яна Яребинського, у середу, 30 березня 1562 року (очевидно після Великодня) 10 селян з села Серники, піддані князя Миколая Збаразького, прийшли з ляльками до маєтку дружини Івана Чаплича Шпановського у село Миловші: «люди серницкий ходили с куклами» (ЦДІАК, ф. 25, оп. 1, спр. 4, арк. 60). Однак, в результаті конфлікту місцеві жителі на чолі з урядником Халецьким поранили та пограбували кількох учасників гурту, чиї імена задокументовано: «Панаса Макаровича, Андрейца Кочана, Конаша Виноградника и Климка а Миша Германовича» (ЦДІАК, ф. 25, оп. 1, спр. 4, арк. 60). Підкреслимо, що лялькарями були пересічні селяни, які мандрували у сусіднє село.

Про «кукольників» йдеться й у скарзі дубенського урядника Гнівоша Вороновича, що була внесена у Луцьку замкову книгу 23 квітня 1563 року. За його свідченням 14 підданих князя Василя Костянтина Острозького з села Іваннє 16 квітня у п'ятницю на великоденному тижні ходили з ляльками до міста Муравиця: «куколников людей кнзя его млсти иванчицких чотырнадцати чоловеков» (ЦДІАК, ф. 25, оп. 1, спр. 5, арк. 61 зв.). З невідомих нам причин на міській вулиці на них напали дорогостайські піддані Миколая Кухмистровича, і в результаті бійки «кукольники» сильно постраждали: «с которого, дей, збитя оден человек на мя Исай Максимович того ж дня у пятницу сконал, а шест на смертелной постеле лежат, который дей не могут бытии живы...». Подаються й імена поранених: «Грицко, зять Мартина, Ленарт, Юско Стецевич, Антон, Грицко Пашкович та Сенец Войтович» (ЦДІАК, ф. 25, оп. 1, спр. 5, арк. 62).

У третьому джерелі зазначено, що «кукольників» супроводжував щонайменше один музикант (ЦДІАК, ф. 25, оп. 1, спр. 55, арк. 434зв. - 437). Цей документ був поданий до Луцького ґродського суду 16 травня 1599 року від імені Стефана Брезинського - намісника крупського маєтку, слуги князя Костянтина Острозького. У скарзі зазначалося, що у Світлий Понеділок, який припадав на 19 квітня 1599 року, піддані князя Костянтина Острозького із села П'яне, згідно із давнім звичаєм ходили з ляльками: «водле звычаю своего стародавного» (ЦДІАК, ф. 25, оп. 1, спр. 55, арк. 435). Перебуваючи того дня у селі Свищів, вони були в домі місцевого шляхтича Тимофія Свищовського, який «перед собою имъ кграти казавши и с тоє кгры ихъ утєшившися» (ЦДІАК, ф. 25, оп. 1, спр. 55, арк. 435). Утім, шляхтич раптово розгнівався на запрошених лялькарів. У результаті він разом зі слугами та підданими жорстоко побили та пограбували гостей. Загалом лялькарів було 15 чоловік, зокрема Петро, швець за фахом, якого обрали старшим у товаристві. Він, до речі, на відміну від інших акторів, був мешканцем Свищова. Окремої уваги вартий Омелько Щесник, «скрипник» - ймовірно єдиний зі згаданого гурту, який грав на музичному інструменті. Його названо власником скрипки, яка була відібрана Тимофієм Свищовським. Цікаво, що йому також належали захоплені під час інциденту ляльки. Вони коштували за тодішніми цінами досить дорого - 20 злотих. Про інших учасників гурту відомо лише імена, кількість та вартість відібраного у них майна - Кондрат Будинич, Кузьма Іванович, Грицко Полумацкович, Івашко Шимкович, Карп Євхимович, Грицко Івашкович, Ігнат Кондратович, Миц, Тимош Михайлевич, Федір Проценя, Хведко Лойко, Гуц Жданович та Макон Тарасович. Опис пограбованих речей засвідчує, що актори не були жебраками. Вони мали добрий одяг - тут згадуються жупани, саф'янове взуття, шапка підшита лисячим хутром тощо. Дехто з лялькарів мав при собі гроші - від одної до п'яти кіп литовських грошів (2,5-12,5 злотих). У акторів-аматорів було відібрано лише готівкових коштів на суму 24 кіп литовських грошів (60 злотих). Цікаво, що лялькарі були добре озброєними. Всього під час конфлікту у Свищові в акторів було відібрано п'ять шабель, два пулгаки, коротку рушницю, сагайдак з луком і стрілами, два чекани і один корд. Зрештою, масив актового матеріалу свідчить, що одяг з імпортних тканин та зброя були поширеними та звичними елементами селянського повсякдення (Безпалько 2015, с. 11-13).

Про обряд волочіння з негативною конотацією також коротко згадував Іван Вишенський у творі «Книжка...» (близько 1600 року). Це дійство порівнюється з «диявольським сміхом та наругою» і, очевидно, протиставляється правильному, з релігійної точки зору, образу життя: «ВолочЬлное по воскресении з мЬст и з сЬл выволокши, утопЪте; не хочет бо Христос при своем воскресении славном того смЬху и руганя дияволского имЬти» (Українська... 1988, с. 332). Також, зі слів автора можна зробити висновок, що волочіння було масово поширеним явищем і у містах, і у селах.

Висновки

На противагу усталеним міфам, масив зібраних джерел переконливо свідчить, що на Волині у середині XVI - на початку XVII століть музичне життя вирувало повною мірою. Хоча наявні документи не здатні відтворити цілої картини, проте вони відкривають типові та специфічні сюжети з музичного повсякдення. Зокрема, стає відомо про існування в містах, містечках і селищах десятків професійних музикантів, які мусили сплачувати податки центральній владі. Проте професійні музиканти не були організовані у спеціальні музичні цехи, чи братства, як це відбувалося у XVII-XVI11 століттях. Про десятки музикантів стає відомо з прізвиськ, які надавалися за професійною ознакою їхніх власників. Окрім професійних міських та сільських музикантів з історичних документів стає відомо про військових музикантів, католицьких органістів та канторів-юдеїв. Ще одним результатом дослідження стало виокремлення різних назв для позначення професійних музикантів, а також суміжних професій (Таблиця 2). Окремим пластом у дослідженні музичного повсякдення виступають музичні інструменти, які належали непрофесійним музикантам. їхніми власниками чи користувачами були селяни та міщани, шляхтичі, пани та слуги й служебники, дорослі й діти (дитина шляхтича). Інколи в однієї особи згадується два різних інструменти (Таблиця 3). Серед згадок цих інструментів найчастіше фігурує кобза, при чому часто зазначалося її турецьке походження. Кілька разів зустрічаються згадки про лютні. До рідкісних випадків слід зарахувати наявність дорогої італійської скрипки. У випадках із трубами та дудами маємо справу виключно із професійними музикантами та слугами. По одному разу маємо справу зі згадкою бубна (барабана) та археологічною знахідкою дримби (варгана). Невід'ємною частиною музичного повсякдення були танці, про що збереглося кілька свідчень. Цілковито несподіваним результатом дослідження стало виявлення ряду документів, що засвідчують практикування на Волині волоченого обряду, який відбувався одразу після Великодня, хоча раніше укорінилася думка, що він був властивий виключно білорусам. Характерними атрибутами обряду були лялькові вистави, які влаштовувалися пересічними мешканцями і виконувалися під акомпанемент музичного інструменту.

Головними здобутками у роботі з корпусом історичних джерел стало логічне сепарування документів з музичною тематикою, їхнє структурування та професійне вписування у музикологічний контекст. Залучений багатий джерельний матеріал та широке коло піднятих тем дають усі можливості цій роботі претендувати не лише на статус новаторської, а й стати зразковою для подальших досліджень у царині музичного повсякдення інших українських теренів ранньомодерного часу.

Таблиця 1 Музиканти на Волині за реєстром вибирання поборового податку 1583 року

Таблиця 2 Назви музикантів та пов'язаних із музикою професій

музикант волинь волочебний обряд

Таблиця 3 Музичні інструменти

Список джерел та літератури

1. AGRICOLA, M., 1542, Musica instrume[n]talis deudsch jnn welcher begriffen ist: wie man nach dem gesange auff mancherley Pfeiffen lernen sol, Auch wie auff die Orgel, Harffen, Lauten, Geigen, vnd allerley Jnstrumenten vnd Seitenspiel, nach der rechtgegrьndten Tabelthur sey abzusetzen. Wittemberg.

2. Archiwum Narodowe w Krakowie. Oddziat na Wawelu. Archiwum Sanguszkцw (ANK AS). Rзkopisy, № 24.

3. Archiwum Narodowe w Krakowie. Oddziat na Wawelu. Archiwum Sanguszkцw (ANK AS). Rзkopisy, № 27, s. 184-185.

4. Archiwum Narodowe w Krakowie. Oddziat na Wawelu. Archiwum Sanguszkцw (ANK AS). Rзkopisy, № 27, s. 185-186.

5. Archiwum Narodowe w Krakowie. Oddziat na Wawelu. Archiwum Sanguszkцw (ANK AS). Rзkopisy, № 27, s. 186.

6. Archiwum Narodowe w Krakowie. Oddziat na Wawelu. Archiwum Sanguszkцw (ANK AS). Rзkopisy, № 27, s. 277-280.

7. BEYAZIT, M., 2014, Aizanoi Antik Kentinde Bulunan Graffitilerde Kopuz ve Asiklar, Sanat Tarihi Dergisi (Journal of Art History), XXIII, 1, 83-119.

8. ENGEL, J. C., 1797, Geschichte des ungarischen Reichs und seiner Nebenlдnder. Halle. JABLONOWSKI, A. (Ed.), 1889, Zrфdfa dziejowe. T. XIX. Polska XVI wieku pod wzglqdem geograficzno- statystycznym. T. VIII. Ziemie ruskie. Wofyn i Podole. Warszawa.

9. PAWINSKI, A. (Ed.), 1886, Zrфdfa dziejowe. T. XIV. Polska XVI wieku pod wzglзdem geograficzno- statystycznym. T. III. Mafopolska. Warszawa.

10. PRAETORII, M., 1619, Syntagmatis musici. Tomus Secundus de Organographia. Darinen Aller Musicalischen Alten und Newen... Instrumenten Nomenklatur..., Wolfenbьttel.

11. SOYDA§, M. E., 2017, Evaluating Different Sources for the Reconstruction of an Extinct Instrument: The Turkish kopuz. Historical Sources of Ethnomusicology in Contemporary Debate, 156-169. VIRDUNG, S., 1511, Musica getutscht und auЯgezogen durch Sebastianus Virdung, Priester von Amberg verdruckt, um alles Gesang aus den Noten in die Tabulaturen dieser benannten dreye Instrumente der orgeln, der Lauten und der Flцten transferieren zu lernen kьrzlich gemacht. Basel. 1910, Archiwum XX. Sanguszkцw w Sfawucie (Dyplomatariusz gafзzi niesuchojezskiej T. II). T. VII: 1554-1572. Lwцw.

12. АТАМАНЕНКО, В., 2007 (a), Інвентар Кременецького староства 1548 року, Наукові записки Національного університету «Острозька академія». Серія «Історичні науки», 8, 8-36. АТАМАНЕНКО, В., 2007 (b), Свідчення описово-статистичних джерел про населення Луцька в другій половині XVI - першій половині XVII ст., Минуле і сучасне Волині та Полісся. Луцька міська громада: історія, традиції, люди. 26, 48-54.

13. АТАМАНЕНКО, В., 2010, Описи волинських маєтків князів Чорторийських XVI ст., Минуле і сучасне Волині і Полісся: Луцьк в історії Волині та України. Науковий збірник. 35, 71-82. АТАМАНЕНКО, В., 2015, Описово-статистичні джерела до історії населення Володимира другої половини XVI - першої половини XVII ст., Минуле і сучасне Волині та Полісся. Місто

14. Володимир-Волинський та Побужжя у світовій та українській історії. Успенський собор в історії міста Володимира-Волинського та України. Науковий збірник. 55, 95-106. БАРАНОВИЧ, О., 1930, Залюднення України перед Хмельниччиною. І. Волинське воєводство. Залюднення Волинського воєводства в першій половині XVII ст. Київ.

15. БЕЗПАЛЬКО, В. та ін. (Упоряд.), 2014, Українське повсякдення ранньомодерної доби: збірник документів. Вип. 1: Волинь XVI ст., Київ: "Фенікс".

16. БЕЗПАЛЬКО, В., 2015, Деякі факти про матеріальний вимір селянського повсякдення (за документами Волині кінця XVI - початку XVII ст.), Пам'ятки, 15-16, 11-21.

17. ВОЙТЮК, О., 2018, Дослідження монастирського села XVI ст. біля Успенської церкви у с. Дорогобуж на Рівненщині, Наукові записки Рівненського обласного краєзнавчого музею. XVI, 109-113.

18. ГОРДІЙЧУК, М. (Голова ред. колегії), 1989, Історія української музики. В шести томах. Том 1. Від найдавніших часів до середини XIX ст., К.: Наукова думка.

19. ГРИНІВ, Є. та ін. (Упоряд.), 1988, Боротьба Південно-Західної Русі і України проти експансії Ватікану та унії (X- початок XVII ст.): 3б. док. і матеріалів. Київ: Наукова думка. ДОВБИЩЕНКО, М. та КУЗЬМІНСЬКИЙ, І., 2018, Нові документи з історії театрального та музичного мистецтва Волині (кінець XVI - початок XVII століть), Мистецтвознавчі записки, 33, 209-215.

20. КОРНІЙ, Л., 1996, Історія української музики: у 3 частинах. Ч. 1. Київ, Харків, Нью-Йорк: Видавництво М. П. Коць.

21. КРОВИЦЬКА, О., 2002, Назви осіб в українській мовній традиціи XVI-XVIII ст. Семантика і словотвір. Львів: Інститут українознавства ім. І. Крип'якевича НАН України.

22. МОЙСІЄНКО, В. та ПОЛІЩУК, В., 2013, Луцька замкова книга 1560-1561 рр. Луцьк. МЯНЖЬІНСКІ, В. (Падрыхтавау), 2006, Метрика Вялікага КнястваЛітоускага. Кніга 46. 15621565. Кніга запісау 46 (копія канца XVI ст.), Мінск: БелЭн.

23. НІМЧУК, В. (Упоряд.), 1961, Лексикон словенороський Памви Беринди, Київ.

24. ПОЛІЩУК, В., 2007, Князі Масальські на Волині у XVI ст. за документами Державного історичного архіву Литви (руська титулована знать у просторі Великого Князівства Литовського). Київ.

25. СМОЛІЙ, В. (Ред.), 2001, Історія української культури: у п'яти томах. Т. 2. Українська культура ХІІІ - першої половини XVII століття. К.: Наукова думка.

26. ЦАЛАЙ-ЯКИМЕНКО, О. та ЯСИНОВСЬКИЙ, Ю., 1995, Музичне мистецтво давнього Острога, Острозька давнина, 1, 74-89.

27. 1859, Архивъ Юго-Западной Россіи, издаваемый временною коммиссіею для разбора древнихъ актовъ, высочайше учрежденною при К'евскомъ Военномъ, Подольскомъ и Волынскомъ Генералъ-ГубернаторЬ. Акты, относящіеся къ исторіи православной церкви въ Югозападной Россіи. Часть первая. Томъ первый. Кювъ.

28. 1886, Архивъ Юго-Западной Россіи, издаваемый комиссіею для разбора древнихъ актовъ, состоящей при К'евскомъ, Подольскомъ, Волынскомъ Генералъ-ГубернаторЬ. Акты о заселеніи Юго-Западной Россіи. Часть VII. Том I. Кювъ.

29. 1890, Архивъ Юго-Западной Россіи, издаваемый временною коммиссіею для разбора древнихъ актовъ, состоящей при Кевскомъ, Подольскомъ и Волынскомъ Генералъ- ГубернаторЬ. Акты о заселеній юго-западной Россіи. Часть седьмая. Томъ ІІ. Кювъ.

30. 1914, Литовская Метрика. ОтдЬлы первый-второй. Часть третья: Книги Публичных дЬлъ. Томъ первый. Юрьевъ.

31. 1988, Українська література XIV-XVI ст. Київ: Наукова думка.

32. Центральний державний історичний архів України у Києві (ЦДІАК України), ф. 25, оп. 1, спр. 4, арк. 159-161.

33. Центральний державний історичний архів України у Києві (ЦДІАК України), ф. 25, оп. 1, спр. 5, арк. 61 зв.-62.

34. Центральний державний історичний архів України у Києві (ЦДІАК України), ф. 25, оп. 1, спр. 12, арк. 150-150 зв.

35. Центральний державний історичний архів України у Києві (ЦДІАК України), ф. 25, оп. 1, спр. 21, арк. 156 зв.-159.

36. Центральний державний історичний архів України у Києві (ЦДІАК України), ф. 25, оп. 1, спр. 26, арк. 24-24 зв.

37. Центральний державний історичний архів України у Києві (ЦДІАК України), ф. 25, оп. 1, спр. 26, арк. 126 зв.

38. Центральний державний історичний архів України у Києві (ЦДІАК України), ф. 25, оп. 1, спр. 26, арк. 1041 зв.-1047.

39. Центральний державний історичний архів України у Києві (ЦДІАК України), ф. 25, оп. 1, спр. 26, арк. 1054 зв.-1056

40. Центральний державний історичний архів України у Києві (ЦДІАК України), ф. 25, оп. 1, спр. 43, арк. 112 зв.

41. Центральний державний історичний архів України у Києві (ЦДІАК України), ф. 25, оп. 1, спр. 44, арк. 198-198 зв.

42. Центральний державний історичний архів України у Києві (ЦДІАК України), ф. 25, оп. 1, спр. 45, арк. 585 зв.-588.

43. Центральний державний історичний архів України у Києві (ЦДІАК України), ф. 25, оп. 1, спр. 48, арк. 699 зв.-701.

44. Центральний державний історичний архів України у Києві (ЦДІАК України), ф. 25, оп. 1, спр. 50, арк. 628 зв.-635.

45. Центральний державний історичний архів України у Києві (ЦДІАК України), ф. 25, оп. 1, спр. 55, арк. 435-437.

46. Центральний державний історичний архів України у Києві (ЦДІАК України), ф. 25, оп. 1, спр. 56, арк. 488-492.

47. Центральний державний історичний архів України у Києві (ЦДІАК України), ф. 25, оп. 1, спр. 61, арк. 70-71.

48. Центральний державний історичний архів України у Києві (ЦДІАК України), ф. 25, оп. 1, спр. 62, арк. 343 зв.-344.

49. Центральний державний історичний архів України у Києві (ЦДІАК України), ф. 25, оп. 1, спр. 62, арк. 378.

50. Центральний державний історичний архів України у Києві (ЦДІАК України), ф. 25, оп. 1, спр. 62, арк. 408 зв.-409.

51. Центральний державний історичний архів України у Києві (ЦДІАК України), ф. 25, оп. 1, спр. 62, арк. 610-611 зв.

52. Центральний державний історичний архів України у Києві (ЦДІАК України), ф. 25, оп. 1, спр. 65, арк. 305 зв.-306.

53. Центральний державний історичний архів України у Києві (ЦДІАК України), ф. 25, оп. 1, спр. 67, арк. 906 зв.-907.

54. Центральний державний історичний архів України у Києві (ЦДІАК України), ф. 25, оп. 1, спр. 70, арк. 177-180.

55. Центральний державний історичний архів України у Києві (ЦДІАК України), ф. 25, оп. 1, спр. 70, арк. 180-182 зв.

56. Центральний державний історичний архів України у Києві (ЦДІАК України), ф. 25, оп. 1, спр. 72, арк. 203-203 зв.

57. Центральний державний історичний архів України у Києві (ЦДІАК України), ф. 25, оп. 1, спр. 72, арк. 367.

58. Центральний державний історичний архів України у Києві (ЦДІАК України), ф. 25, оп. 1, спр. 73, арк. 113 зв.-115.

59. Центральний державний історичний архів України у Києві (ЦДІАК України), ф. 28, оп. 1, спр. 12, арк. 260-261.

60. References

61. AGRICOLA, M., 1542, Musica instrume[n]talis deudsch jnn welcher begriffen ist: wie man nach dem gesange auff mancherley Pfeiffen lernen sol, Auch wie auff die Orgel, Harffen, Lauten, Geigen, vnd allerley Jnstrumenten vnd Seitenspiel, nach der rechtgegrьndten Tabelthur sey abzusetzen. Wittemberg.

62. Archiwum Narodowe w Krakowie. Oddziat na Wawelu. Archiwum Sanguszkцw (ANK AS). Rзkopisy, № 24.

63. Archiwum Narodowe w Krakowie. Oddziat na Wawelu. Archiwum Sanguszkцw (ANK AS). Rзkopisy, № 27, s. 184-185.

64. Archiwum Narodowe w Krakowie. Oddziat na Wawelu. Archiwum Sanguszkцw (ANK AS). Rзkopisy, № 27, s. 185-186.

65. Archiwum Narodowe w Krakowie. Oddziat na Wawelu. Archiwum Sanguszkцw (ANK AS). Rзkopisy, № 27, s. 186.

66. Archiwum Narodowe w Krakowie. Oddziat na Wawelu. Archiwum Sanguszkцw (ANK AS). Rзkopisy, № 27, s. 277-280.

67. BEYAZIT, M., 2014, Aizanoi Antik Kentinde Bulunan Graffitilerde Kopuz ve Asiklar, Sanat Tarihi Dergisi (Journal of Art History), XXIII, 1, 83-119.

68. ENGEL, J. C., 1797, Geschichte des ungarischen Reichs und seiner Nebenlдnder. Halle. JABLONOWSKI, A. (Ed.), 1889, Zrфdfa dziejowe. T. XIX. Polska XVI wieku pod wzglqdem geograficzno- statystycznym. T. VIII. Ziemie ruskie. Woiyn i Podole. Warszawa.

69. PAWINSKI, A. (Ed.), 1886, Zrфdfa dziejowe. T. XIV. Polska XVI wieku pod wzglqdem geograficzno- statystycznym. T. III. Maiopolska. Warszawa.

70. PRAETORII, M., 1619, Syntagmatis musici. Tomus Secundus de Organographia. Darinen Aller Musicalischen Alten und Newen... Instrumenten Nomenklatur..., Wolfenbьttel.

71. SOYDA§, M. E., 2017, Evaluating Different Sources for the Reconstruction of an Extinct Instrument: The Turkish kopuz. Historical Sources of Ethnomusicology in Contemporary Debate, 156-169. VIRDUNG, S., 1511, Musica getutscht und auЯgezogen durch Sebastianus Virdung, Priester von Amberg verdruckt, um alles Gesang aus den Noten in die Tabulaturen dieser benannten dreye Instrumente der orgeln, der Lauten und der Flцten transferieren zu lernen kьrzlich gemacht. Basel. ATAMANENKO, V., 2007 (a), Inventar Kremenetskoho starostva 1548 roku [Inventory of Kremenets Starostwo 1548], Naukovi zapysky Natsionalnoho universytetu «Ostrozka akademiia». Seriia «Istorychni nauky», 8, 8-36.

72. ATAMANENKO, V., 2007 (b), Svidchennia opysovo-statystychnykh dzherel pro naselennia Lutska v druhii polovyni XVI - pershii polovyni XVII st. [Testimony of descriptive-statistical sources about the population of Lutsk in the second half of the 16th - the first half of the 17th century], Mynule i suchasne Volyni ta Polissia. Lutska miska hromada: istoriia, tradytsii, liudy, 26, 48-54. ATAMANENKO, V., 2010, Opysy volynskykh maietkiv kniaziv Chortoryiskykh XVI st. [Descriptions of the Volhynia estates of the princes of the Czartoryski 16th centuries], Mynule i suchasne Volyni i Polissia: Lutsk v istorii Volyni ta Ukrainy. Naukovyi zbirnyk, 35, 71-82.

73. ATAMANENKO, V., 2015, Opysovo-statystychni dzherela do istorii naselennia Volodymyra druhoi polovyny XVI - pershoi polovyny XVII st. [Descriptive and statistical sources to the history of Volodymyr's population of the second half of the 16th - the first half of the 17th century], Mynule i suchasne Volyni ta Polissia. Misto Volodymyr-Volynskyi ta Pobuzhzhia u svitovii ta ukrainskii istorii. Uspenskyi sobor v istorii mista Volodymyra-Volynskoho ta Ukrainy. Naukovyi zbirnyk, 55, 95-106. BARANOVYCH, О., 1930, Zaliudnennia Ukrainy pered Khmelnychchynoiu. I. Volynske voievodstvo. Zaliudnennia Volynskoho voievodstva v pershii polovyni XVII st. [Ukraine's settlement before Khmelnytsky Uprising. I. Volhynian Voivodeship. Settlement of the Volhynian Voivodeship in the first half of the 17th century]. Kyiv.

74. BEZPALKO, V. et al. (Ed.), 2014, Ukrainske povsiakdennia rannomodernoi doby: zbirnyk dokumentiv. Vyp. 1: Volyn XVI st. [Ukrainian everyday life of the early modern period: a collection of documents. Issue 1: Volhynia 16th century]. Kyiv: "Feniks".

75. BEZPALKO, V., 2015, Deiaki fakty pro materialnyi vymir selianskoho povsiakdennia (za dokumentamy Volyni kintsia XVI - pochatku XVII st.) [Some facts about the material dimension of the peasant's everyday life (according to Volhynia documents of the end of the 16th - early 17th centuries)], Pamiatky, 15-16, 11-21.

76. HORDIICHUK, M. (Ed.), 1989, Istoriia ukrainskoi muzyky. Vshesty tomakh. Tom 1. Vid naidavnishykh chasivdoseredynyXIXst. [History of Ukrainian music. In six volumes. Volume 1. From ancient times to the middle of the 19th century], K.: Naukova dumka.

77. HRYNIV, Ye. et al. (Ed.), 1988, Borotba Pivdenno-Zakhidnoi Rusi i Ukrainy proty ekspansii Vatikanu ta unii (X-pochatokXVII st.): Zb. dok. i materialiv [Fighting Southwest Rus' and Ukraine against the expansion of Vatican and the Union (10 - the beginning of the 17th century): Collection of documents and materials]. Kyiv: Naukova dumka.

78. DOVBYSHCHENKO, M. et KUZMINSKYI, I., 2018, Novi dokumenty z istorii teatralnoho ta muzychnoho mystetstva Volyni (kinets XVI - pochatok XVII stolit) [New documents to the history of theatrical and musical art of Volhynia (end of the 16th - the beginning of the 17th centuries)], Mystetstvoznavchi zapysky, 33, 209-215.

79. KORNII, L., 1996, Istoriia ukrainskoi muzyky: u 3 chastynakh. Ch. 1 [History of Ukrainian music: in 3 parts. Part 1]. Kyiv, Kharkiv, New-York: Vydavnytstvo M. P. Kots.

80. KROVYTSKA, O., 2002, Nazvy osib v ukrainskii movnii tradytsiy XVI-XVIII st. Semantyka i slovotvir [Names of persons in the Ukrainian linguistic tradition of the 16th-18th centuries. Semantics and word formation]. Lviv: Instytut ukrainoznavstva im. I. Krypiakevycha NAN Ukrainy.

81. MOISIIENKO, V. et POLISHCHUK, V., 2013, Lutska zamkova knyha 1560-1561 rr. [Lutsk Castle Book 1560-1561 years]. Lutsk.

82. MJANZHYNSKI, V. (Ed), 2006, Mjetryka VJalikaga KnJastva Litowskaga. Kniga 46. 1562-1565. Kniga zapisaw 46 (kopiJa kanca XVI st.) [The metric of the Grand Duchy of Lithuania. Book 46. 1562-1565. Book entries 46 (a copy of the end of the 16th century)], Minsk: BjelEn.

83. NIMCHUK, V. (Ed.), 1961, Leksykon slovenoroskyi Pamvy Beryndy [Lexicon of Slavenorussian of Pamwo Berynda]. Kyiv.

84. POLISHCHUK, V., 2007, Kniazi Masalski na Volyni u XVI st. za dokumentamy Derzhavnoho istorychnoho arkhivu Lytvy (ruska tytulovana znat u prostori Velykoho Kniazivstva Lytovskoho) [Princes Massalski in Volhynia in the 16th century on the documents of the State Historical Archives of Lithuania (Ruthenian titled knight in the space of the Grand Duchy of Lithuania)]. Kyiv.

85. SMOLII, V. (Ed.), 2001, Istoriia ukrainskoi kultury: u piaty tomakh. T. 2. Ukrainska kulturaXIII - pershoi polovyny XVII stolittia [History of Ukrainian culture: in five volumes. V. 2. Ukrainian culture of the 13th - the first half of the 17th century]. K.: Naukova dumka.

86. TSALAI-YAKYMENKO, O. et YASYNOVSKYI, Yu., 1995, Muzychne mystetstvo davnoho Ostroha [Musical art of the ancient Ostroh], Ostrozka davnyna, 1, 74-89.

87. VOITIUK, O., 2018, Doslidzhennia monastyrskoho sela XVI st. bilia Uspenskoi tserkvy u s. Dorohobuzh na Rivnenshchyni [Research of the monastery village of the 16th century near the Assumption Church in the village Dorogobuzh in the Rivne Oblast], Naukovi zapysky Rivnenskoho oblasnoho kraieznavchoho muzeiu. XVI, 109-113.

88. 1859, Arkhiv Yugozapadnoy Rossоi, izdavayemyy vremennoyu kommissоeyu dlya razbora drevnikh aktov, vysochayshe uchrezhdennoyu pri Kоevskom Voyennom, Podolskom i Volynskom General- Gubernatore. Akty, otnosyashchоesya k istohi pravoslavnoy tserkvi v Yugozapadnoy Rossоi. Chast pervaya. Tom pervyy [The archive of South-Western Russia, published by the temporary commission for the analysis of ancient acts, established in the Kiev Military, Podolia and Volhynia GovernorGeneral. Acts relating to the history of the Orthodox Church in South-Western Russia. Part 1. Volume 1]. Kоev.

89. 1886, Arkhiv Yugo-Zapadnoy Rossоi izdavayemyy komissieyu dlya razbora drevnikh aktov sostoyashchey pri Kievskom, Podolskom, Volynskom General-Gubernatore. Akty o zaselenii Yugo- Zapadnoy Rossii. Chast VII. Tom I [The archive of South-Western Russia, published by the temporary commission for the analysis of ancient acts, established in the Kiev, Podolia and Volhynia GovernorGeneral. Acts on the settlement of south-western Russia. Part 7. Volume 1]. Kоev.

90. 1890, Arkhiv Yugo-Zapadnoy Rossii, izdavayemyy vremennoyu kommissieyu dlya razbora drevnikh aktov, sostoyashchey pri Kоevskom, Podolskom i Volynskom General-Gubernatore. Akty o zaselenii Yugo-Zapadnoy Rossоi. Chast sedmaya. Tom ІІ [The archive of South-Western Russia, published by the temporary commission for the analysis of ancient acts, established in the Kiev, Podolia and Volhynia Governor-General. Acts on the settlement of south-western Russia. Part 1. Volume 2]. Kоev. 1910, Archiwum XX. Sanguszkow w Siawucie (Dyplomatariusz gafзzi niesuchojezskiej T. II). T. VII: 1554-1572. Lwow.

91. 1914, Litovskaya Metrika. Otdely pervyy-vtoroy. Chast tretya: Knigi Publichnyh del. Tom pervyy [Lithuanian Metric. Departments first and second. Part Three: Books of Public Affairs. Volume one]. Yur'ev.

92. 1988, Ukrainska literatura XIV-XVI st. [Ukrainian literature of 14th-16th centuries]. Kyiv: Naukova dumka

Размещено на Allbest.ru