Музикознавчі рефлексії у формі "Прелюдії та фуги": авторський концерт Сергія Турнєєва
Дослідження секретів творчої майстерні досвідченого українського музиканта С. Турнєєва. Роль в професійній діяльності майстра доленосних творчих зустрічей. З’ясування світоглядних складових композиторського стилю і методу заслуженого діяча мистецтв.
| Рубрика | Музыка |
| Вид | статья |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 13.11.2023 |
| Размер файла | 89,4 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Размещено на http://www.Allbest.Ru/
Харківський національний університет мистецтв імені І.П. Котляревського
Кафедра теорії музики
Музикознавчі рефлексії у формі «Прелюдії та фуги»: авторський концерт Сергія Турнєєва
Борисенко М.Ю., к. мистецтв., доцент
Анотація
Стаття є першим в українському музикознавстві досвідом висвітлення значної мистецької події в культурному житті сучасного передвоєнного Харкова авторського концерту композитора, заслуженого діяча мистецтв України, професора і донедавна декана Харківського національного університету мистецтв імені І.П. Котляревського Сергія Турнєєва. Подія відбулася за участю відомих музикантів-солістів, а також одного з найкращих в Україні творчих колективів симфонічного оркестру Харківської обласної філармонії на чолі з народним артистом України Юрієм Янком. Концерт символічно відкрив ланцюг урочистостей до 105-річчя заснування Університету, хоча «контрапунктом» до цієї святкової лінії були суворі життєві події пандемія, а невдовзі й війна. Ця «контрастна поліфонія», а найголовніше притаманне С. Турнєєву поліфонічне мислення уможливили концептуальну метафору уподібнення композиції авторського концерту структурній логіці фуги; метафору, яка стала ключом до розкриття нових змістовних граней творів, що прозвучали в концерті, та яка покликана поглибити аналіз художніх сенсів мистецького заходу і його рецепцію слухачем.
Отже, метою дослідження стала спроба наблизитися до розуміння секретів творчої майстерні досвідченого українського музиканта. Розкрито роль в його професійній діяльності доленосних творчих зустрічей, що спонукали майстра до створення власних опусів, а також з'ясовано змістовні складові композиторського портфоліо / стилю / методу С. Турнєєва шляхом розгляду історії написання, музично-виразових засад і виконавської долі творів, що прозвучали в його авторському концерті (Симфонічні фрески «Тарас Бульба», «Lamentoso» для альта і струнного оркестру, «П'ять фламандских танців» для кларнета і струнного оркестру, симфонічна картина «Награвання»).
Підсумовано, що авторський концерт С. Турнєєва став масштабною презентацією його багаторічного професійного досвіду, а також традицій харківської теоретико-композиторської школи, історично сформованої саме в такому інтегрованому форматі звідси, органічне єднання музичної теорії та практики відчутне у творчості С. Турнєєва на рівні світоглядної константи. Саме «школа» фахової підготовки дозволила йому побудувати міцний фундамент для подальшого самостійного творчого пошуку, дала відчуття впевненості та внутрішньої свободи, перетворившись для композитора з «шаблону» з обмеженим колом норм і правил на «простір» для широких творчих можливостей.
Ключові слова: теоретико-композиторський факультет ХНУМ; харківська теоретико-композиторська школа; авторський концерт С. Турнєєва; концептуальна метафора; прелюдія та фуга; поліфонія; поліфонічне мислення; композиторський стиль; композиторський метод; композитор; виконавці.
Annotation
Musicological reflections in the form of “Prelude and Fugue”: Serhii Turnieiev's author's concert
M. Borysenko, Kharkiv I.P. Kotlyarevsky National University of Arts, PhD in Art Studies, Ass. Professor, the music theory department
Statement of the problem. The article is the first experience in Ukrainian musicology to cover a significant artistic event in the cultural life of modern pre-war Kharkiv the author's concert of the composer Serhii Turnieiev, Honored Artist of Ukraine, Professor and until recently the Dean of the Kharkiv I.P. Kotlyarevsky National University of Arts. The event took place with the participation of famous solo musicians, as well as one of the best creative groups in Ukraine the Symphony Orchestra of the Kharkiv Regional Philharmonic led by People's Artist of Ukraine Yurii Yanko. The concert symbolically opened the chain of festive actions for the 105th anniversary of the University's founding, although the “counterpoint” to this festive line was severe life events: the pandemic, and soon the war. This “contrasting polyphony”, and most importantly, S. Tournieiev's inherent polyphonic thinking made possible a conceptual metaphor likening the composition of an author's concert to the structural logic of a fugue. This metaphor that became the key to revealing new meaningful facets of the works performed in the concert, is designed to deepen the analysis of the artistic meanings of the celebrate event and its reception by the listener.
So, the purpose of the study is an attempt to get closer to understanding the inner processes in an experienced Ukrainian composers creative “workshop”.
The methodological basis of the study consists of several directions: consideration of biography, vectors of action and existing musical pieces by S. Turnieiev; definition of role and place of some opuses in composer's portfolio; systematization of the present scientific works; involvement of facts still not well known and our interviews with participants of recent artistic events; observation made upon such musicological spheres, as musical thinking, perception, composer's artistic process on the example of complex analysis of content and performance vectors of S. Turnieiev's musical pieces.
Recent research and publications have shown the priority of some relevant issues: personalities and artistic life of modern composers (Ukrainian in the case); consideration of artist person “formula”, his musical thinking / style / method; belonging to traditions of particular school; studying of the process of art and its “consequences composer's and performer's realization / interpretation of an artistic idea in musical piece. These trends actively integrating to spheres of the modern humanitarianism: philosophy, psychology, sociology of art, history, cultural studies, ethics, aesthetics and others. Among the authors whose works contributed to reveal our topic are М. Bevz (2017), Ye. Belova (2020), V. Bohatyrov (2021), І. Drach (2002), R. Kashyrtsev (2021), I. Horbunova (2015), I Konovalova (2018), D. Malyi (2017, 2018, 2021), Yu. Nikolaievska (2020), О. Roshchenko (2007, 2017), P Rud (2021), H. Savchenko (2017, 2018, 2021), L. Shapovalova (2008), L. Maltseva, 2005, О. Shchetynsky (2017, 2019), and others. Some of publications by S. Turnieiev (2005, 2010, 2014) were studied.
Results and conclusion. The role of the fateful creative meetings in the professional activity of the composer was revealed, thatprompted him to create his own opuses. The meaningful components of the compositional portfolio / style / method of S. Turnieiev were clarified by the way of considering the history of writing, musical and expressive principles and the performing fate of the works that were performed in his author's concert: the Symphonic Frescoes “TarasBulba”, “Lamentoso”for viola and string orchestra, “Five Flemish Dances” for clarinet and string orchestra, symphonic picture “Tunes” (“Nahravannia”).
It was concluded that S. Turnieiev's author's concert became a large-scale presentation of his many years of professional experience, as well as the traditions of the Kharkiv theoretical-composing school, which was historically formed namely in such integrated format therefore the organic unity of musical theory and practice is felt in S. Turnieiev's work at the level of worldview constants. It was the “school” of professional training that allowed him to build a solid foundation for further independent creative search, gave him a sense of confidence and inner freedom, and became for the composer not a “template” with a limited range of norms and rules, but a “space” for wide creative possibilities.
Keywords: Faculty of Theory and Composition of Kharkiv Conservatory; Kharkiv I.Р. Kotlyarevsky National University of Arts; Kharkiv theory and composition school; Serhii Turnieiev's author's concert; conceptual metaphor; prelude and fugue; polyphony; polyphonic thinking; compositional style; composer method; composer; performers.
Постановка проблеми
Створення цієї публікації було викликане враженнями авторки цих рядків від значної й актуальної мистецької події в культурному житті Харкова, яка відбулася у Харківській обласній філармонії [далі ХОФ. М. Б.] напередодні трагічного реверсу в історії нашого міста і країни, пов'язаного з початком війни. Йдеться про авторський концерт заслуженого діяча мистецтв України, композитора й музикознавця Сергія ТурнєєваТурнєєв Сергій Петрович також є відомим в Україні громадським діячем, членом Національної Спілки композиторів України [далі НСКУ. -М.Б.] (1985), Національної всеукраїнської музичної спілки (1998), головою Луганського осередку НСКУ (1994), членом правління НСКУ (2008). (Див.: Турнєєв Сергій Петрович, 2022)., яскравого представника харківської школи, який поєднав два її напрями (що історично взаємодіють протягом існування найстарішого з консерваторських факультетів теоретико-композиторського), професора і донедавна співробітника Харківського національного університету мистецтв імені І.П. Котляревського [далі ХНУМ. М.Б.]. Війна, на жаль, вже вдруге в житті музиканта кардинально змінила його долю та місце проживання. У 2014 році він переїхав із Луганська до Харкова, залишивши посаду декана музичного факультету Луганської державної академії культури і мистецтв (2006-2014), а в 2022-му вимушений був покинути Харків і свою Alma Mater, тоді Харківський державний інститут мистецтв, який закінчив у 1981 році в класі композиції видатного українського музиканта професора Валентина БорисоваБорисов Валентин Тихонович (1901-1988) один із корифеїв харківської теоретико-композиторської школи, композитор, педагог, громадський діяч, співавтор державного гімну УРСР, ректор Харківської Консерваторії (1944-1949), голова правління Харківської організації Спілки композиторів України (1944-1948), згодом професор Харківського інституту мистецтв (зараз ХНУМ імені І. П. Котляревського)., і де у 2014-2022 роках працював на посадах професора кафедри теорії музики, потім також кафедри композиції та інструментування, та з 2015 по 2022 роки (до від'їзду) знову обіймав посаду декана, але вже виконавсько-музикознавчого факультету ХНУМ.
Композитора і авторку цього дослідження (також представницю харківської музично-теоретичної школи) поєднують багато років дружби, творчого спілкування та співпраці над низкою освітніх та концертних проектів, підготовкою нотних, навчально-методичних видань (Турнєєв, 2017, 2019; Кравцов, Турнєєв, 2020 та ін.). Також авторці належить розгорнута публікація, присвячена першому монографічному концерту С. Турнєєва у Харкові, де надано відомості щодо біографії музиканта і його творчого доробку, напрямів і тематики останнього; аналітику композиторських опусів (що прозвучали) в контексті авторського стилю та сучасних мистецьких течій; інформацію про виконавців музики та виконавські завдання його творів (Борисенко, 2016). Отже, публікацію про другий авторський концерт С. Турнєєва у Харкові авторка вважає логічним продовженням цих спостережень.
Метою дослідження стала спроба наблизитися до усвідомлення секретів творчої майстерні досвідченого українського музиканта: ролі в його професійній діяльності доленосних творчих зустрічей, котрі спонукали майстра до створення власних опусів, а також з'ясування змістовних складових композиторського портфоліо / стилю / методу С. Турнєєва шляхом розгляду історії написання, музично-виразових засад і виконавської долі творів, що прозвучали у другому харківському авторському концерті композитора.
Останні дослідження і публікації за темою. Запропоновану статтю слід розглядати в руслі досліджень та окремих публікацій останніх двох десятиліть, позначених увагою науковців до персоналій і творчості сучасних композиторів, зокрема України. Цей напрям сьогодні продовжують також «композиторські дисертації», створені науковцями-композиторами праці, що містять «живе слово» композитора / про композитора: висловлювання, авторські коментарі до творчості, діалоги, матеріали, спогади тощо.
У цих розвідках порушується широке коло актуальних для українського музикознавства питань: від розгляду формули індивідуальності митця, його музичного мислення, стилю, методу, відтворення традицій певної школи, до вивчення творчого процесу та його «наслідків» композиторської та виконавської реалізації/ інтерпретації художнього задуму в музичному творі. Кожний з названих напрямів становить як окрему дослідницьку галузь, так і інтегровану до інших сфер сучасної гуманітаристики: філософії, психології, соціології творчості, історії, культурології, етики, естетики та інших.
Не маючи можливості у межах публікації повністю навести перелік цих розробок, назвемо лише деякі з них, що концептуально центруються навколо означеної вище проблематики. Серед них велику частку складають праці представників харківської композиторської / виконавської / наукової шкіл М. Бевз (2017), М. Борисенко (2007; 2016, О. Григор'євої (2021), І. Драч (2002), Р. Каширцева (2021), І. Коновалової (2018), Д. Малого (Malyi, 2017; Малий, 2018; 2021), Ю. Ніколаєвської (2020), М. Плющенка (2021), О. Рощенко (2007; 2017, П. Рудь (2021), Г. Савченко (2017; 2018; 2021), А. Стрільця (2021), Л. Шаповалової (2008), О. Щетинського (2017; 2019), а також публікації у співавторстві (Borysenko, Chernyavska, & Ocheretovska, 2022; Serhaniuk, Shapovalova, Shehda, Kazymyriv, & Kolubayev, 2021; Shapovalova, Romaniuk, Chernyavska, & Shchelkanova, 2021) та інші.
Певну групу становлять публікації, присвячені вивченню власне композиторського доробку С. Турнєєва. Вони переважно сфокусовані на розгляді окремих напрямів його творчості Н. Поклад (2016); або конкретних творів: Концерту для гобоя, фагота і камерного оркестру К. Луценко (2009), Є. Міхальова (2004), А. Ткачова (2014), симфонічної картини «Награвання» І. Горбунова (2014), «Lamentoso» для альта і струнного оркестру Л. Мальцева (2005), квінтетів духових інструментів «Скерцо» і «Пасторалей» Л. Воротинцева (2009), Симфонічних фресок «Тарас Бульба» Є. Бєлова (2020), В. Богатирьов (2021b). Серед спеціальних праць про творчість українського музиканта в аспекті його оркестрового стилю слід назвати магістерське дослідження В. Богатирьова (2021a) випускника класу композиції професора С. Турнєєва. При написанні цього матеріалу автором були залучені й публікації самого С. Турнєєва (2005, 2010, 2014a, 2014b). Натомість, сучасному українському музикознавству й досі бракує монографічного дослідження про цього композитора та його творчість.
Ця публікація містить посилання на джерела з теорії концептуальної метафори, а також теорії поліфонії, що були задіяні для обґрунтування обраної методології дослідження (Kerman, 2015; Marlowe, 2013; Messori, 2011; Lakoff & Mark, 1980; Prindle, 2011; Vlahopol, 2018).
Методологія дослідження, що визначається його метою та новизною обраної проблематики, спирається на загальні наукові та спеціальні музикознавчі підходи. Серед них найважливішими є біографічний, застосований при розгляді відомостей про життя, напрямів діяльності, творчого доробку С. Турнєєва, визначення ролі та місця окремих опусів в його композиторському портфоліо; історіографічний, необхідний для розуміння сучасного стану вивченості обраної теми, систематизації існуючих наукових праць, історичних відомостей та маловідомих сучасних фактів, хронікальних матеріалів, інтерв'ю учасників нещодавніх мистецьких подій; історичний пов'язаний, по-перше, з оцінкою історичних подій в Україні, що вплинули на творчість С. Турнєєва, по-друге, із вивченням історії створення, редагування композитором власних опусів, їхньої виконавської долі; метод спостереження та дослідницько-пошуковий метод при розгляді, з одного боку, сфер музичного мислення, сприйняття, композиторської творчості, з іншого при усвідомленні змісту музичних творів, що отримують новий для них дискурс дослідження, зокрема, із залученням аналогії, концептуальної метафори; також застосовано додаткові інструменти інтерпретативного та компаративного аналізу. Використано, у тому числі, методи системно-функціонального, жанрово-стильового, композиційно-семантичного, композиційно-структурного, інтонаційного, виконавського аналізу музичних зразків. Виклад основного матеріалу дослідження.
Кінцева мета музичних теорій, з позиції філософського узагальнення, полягає в осягненні музичного буття. Отже, будь-яка музична теорія перевіряється художньою практикою; натомість, практика має надихати науково-теоретичну думку. Звідси, і музикознавча рефлексія може скеровуватися логікою музичного формотворення та наближатися, у такий спосіб, до музичної композиції. Саме такого принципу дотримувався фундатор харківської теоретико-композиторської школи Семен Богатирьов при створенні власних наукових концепцій, ґрунтовно «повіряючи» їх музично-художньою практикою. Відповідно, й у цій статті пропонуються аналітичні нариси про нещодавню історичну мистецьку подію, резонансну для Харкова та України, що осмислюється та розглядається автором як «концептуальна метафора» (Lakoff & Johnson, 1980) форми прелюдії та фуги. Обраний ракурс стає своєрідним «шляхом “пошуку глибини” при створенні концепції та мотивованого методу до її здійснення» (Malyi, 2017: 260). Як результат, виникають дві паралельні «сюжетні лінії» дослідження музично-подієва та музично-буттєва, чия взаємодія покликана поглибити аналіз художніх сенсів мистецького заходу та його рецепцію небайдужим слухачем.
«Рефлексія-прелюдія»
Прелюдія постає як «форма руху», що «...складається із загальної структури, яка виникає через контрапункт музичних вимірів ..., [що] віртуально можуть включати будь-який аспект звукового світу твору» (Prindle, 2011: 2).
Поліфонічні паралелі виникають завдяки «контрапункту» подієвих / буттєвих «вимірів», ситуацій / смислів «звукового світу» авторського концерту професора Сергія Турнєєва: з одного боку, святковий «вимір» мистецької ювілейної події, першої у 2022 році, що символічно відкрила ланцюг урочистостей до 105-річчя заснування ХНУМ імені І.П. Котляревського; з іншого суворі карантинні обмеження, в умовах яких пройшли і репетиції, і концерт. Він виявився знаковим, адже відбувся в Органній залі ХОФ 3 лютого 2022 року за три тижні до найтрагічнішої події сучасної історії України початку масштабної війни, жорстокої руйнації українських кордонів, селищ, міст з центрами освіти, науки та культури, серед яких, на превеликий жаль, саме в ювілейну річницю опинився і ХНУМ.
Авторський концерт завдав необхідний урочистий тон іншим ювілейним проектам, які було проведено на факультетах Університету мистецтв протягом 2022 року попри екстремальні антимистецькі військові умови, за яких виникаюча «контрастна поліфонія» подієвої та буттєвої (тут суто життєвої) ситуацій парадоксальним чином підтвердила історичну місію вишу класичного Мистецтва, котре покликане протидіяти хаосу і злу.
Отже, різноаспектні роздуми про авторський концерт С. Турнєєва важлива для дослідника нагода наблизитись до розуміння його особистості, таємниць його творчої майстерності, специфіки композиторського методу і стилю, оцінити внесок митця у розвиток сучасної української культури. Розгляд виконавських концепцій творів надає можливість осягнення «авторської інтонації», яка «звучить» на кожній сходинці життя музичного твору від його задуму до композиторської реалізації та виконання, від буттєвого до виконавського часо-просторів. Адже «бути виконаним» означає для композитораСеред них науково-творчі заходи за співмодерацією двох університетських кафедр теорії музики, а також композиції та інструментування, присвячені річниці заснування ХНУМ і його найстарішого теоретико-композиторського факультету (в яких взяла участь, у тому числі, авторка пропонованої публікації):Міжнародна конференція «Богатирьовські читання» (Програму див.: Богатирьовські читання: школа теорії та практики, 2022);Міжнародний Круглий стіл, присвячений питанням викладання музично-теоретичних дисциплін (Програму див.: Актуальні питання методології, методики і практики викладання музичних дисциплін історико-теоретичного циклу, 2022) та інші. Ці поняття обґрунтовані та впроваджені в дослідженні А. Тарабанова (2021). можливість «бути почутим» сучасниками. І найвищою нагородою для будь-якого досвідченого композитора, безумовно, є панорамна презентація його творчості, що уможливлюється саме у жанрі авторського монографічного концерту.
С. Турнєєв є автором камерно-інструментальних, камерно-вокальних творів, хорів a cappella, опусів для симфонічного, камерного оркестрів, театральної музики. Кожен із названих напрямів творчості композитора заслуговує на окреме системне дослідження. Однак у цьому процесі головним фактором, насамперед, стає виконання творів.
У портфоліо композитора чотири авторські концерти в межах 20-річного періоду. Перші два відбулися у Луганську: Луганському державному інституті культури і мистецтв (15.03.2002), Луганському академічному українському музично-драматичному театрі (18.05.2005), третій і четвертий у Харкові: Великій залі ХНУМ імені І.П. Котляревського (18.03.2016) та Органній залі ХОФ (03.02.2022)Окрім численних українських виконань, твори С. Турнєєва звучали більш ніж у 100 концертах у Австрії, Бельгії, Ізраїлі, Іспанії, Македонії, Польщі, Росії, Сербії, США, Україні..
Панораму харківських прем'єр під час двох останніх авторських концертів склали твори композитора різних років і жанрів. До програми концерту 2016 року увійшли пісні на вірші К. Чуковського і С. Маршака «Муха в бані» (1982 рік створення), «Веселий король» (1984); фортепіанна Соната (1982), опуси кінця 1980-х і 2000 років «Пасторалі» для квінтету дерев'яних духових інструментів (1987), «Lamentoso» для альта і струнного оркестру (2004), «Концерт у стилі Бароко» для кларнета і струнного оркестру (2008)Детальніше про перший авторський концерт С. Турнєєва йшлося у нашій попередній статті (Скірта-Борисенко, 2016)..
У виконанні взяли участь викладачі, студенти, творчі колективи ХНУМ лауреати міжнародних конкурсів Марія Вінцерська (сопрано), Емма Купріяненко (альт), Петро Рудик, Ігор Седюк (фортепіано), Кирило Тимофєєв (кларнет), університетський Камерний оркестр (художній керівник і диригент професор Леонід Холоденко), Квінтет дерев'яних духових інструментів у складі Ксенії Коновал (флейта), Руслана Широкова (гобой), Гургена Барсегяна (кларнет), Олексія Ніколаєнка (фагот), Євгена Савенка (валторна); ведуча концерту кандидат мистецтвознавства (нині доктор) Юлія Ніколаєвська.
Концерт 2022 року презентували: один із найкращих в Україні творчих колективів Симфонічний оркестр ХОФ на чолі з директором і головним диригентом, народним артистом України Юрієм Янком, а також відомі українські солісти (деякі з них були й виконавцями-учасниками першого авторського концерту) заслужений діяч мистецтв України Марина Бевз (фортепіано), лауреати міжнародних конкурсів Емма Купріяненко (альт), Владислав Петрик (кларнет), заслужена артистка України Тетяна Грінік та лауреат міжнародних конкурсів Антон Гусак (читці); ведуча Ольга Губко.
Прозвучали твори С. Турнєєва Симфонічні фрески «Тарас Бульба» для оркестру та читців (у другій редакції, 2016), «Lamentoso» для альта і струнного оркестру (2004), «П'ять фламандських танців» для кларнета і струнного оркестру (2020, світова прем'єра), симфонічна картина «Награвання» (друга редакція, 2017), а також симфонічні варіації для фортепіано з оркестром «Етюди оптимізму» (1986) В. Борисова.
«Рефлексія-фуга».
«Фуга, що супроводжує цю Прелюдію, містить кілька цікавих експериментів у контрапунктичному письмі, що розкриває любов [тут Й.С. Баха. -М.Б.] до цього жанру» (Prindle, 2011: 2).
Концептуальна метафора, що уподібнює композицію авторського концерту структурній логіці фуги, звичайно, не є випадковою. Вона обумовлена «контрапунктом» кількох причин, але найголовніша поліфонічне мислення, притаманне С. Турнєєву, який у власних творах застосовує різноманітні історико-стильові форми і техніки поліфоніїЦілком справедливо на цю ознаку композиторського стилю вказує В. Богатирьов (2021b: 187): «В активному використанні поліфонії, яка відіграє важливу формотворчу роль, він [С. Турнєєв. М.Б.] продовжує традицію харківської композиторської школи, закладену С. Богатирьовим. У своїй творчості С. Турнєєв частіше застосовує підголосковий та імітаційний різновиди поліфонії, проте зустрічаються епізоди в техніці канону, самостійні фуги та фугатні розділи (особливо, в масштабних опусах). Лінеарне мислення композитора суттєво впливає на формування гармонічної вертикалі його музики. На рівні формотворення митець мислить чітко та логічно».. Ця проблематика заслуговує на окреме системне дослідження.
Але слід додати, що, вочевидь, поліфонічність творів композитора закономірно пов'язана з іншими якостями його музики мелодизмом і полімелодизмом, мультиплікацією тембрових і мелодичних ліній, великим значенням ланцюгового (часто терасоподібного) голосоведення (яке спричиняють поліладові, модальні / неомодальні принципи музичної організації), природно втіленими тембро-фактурними засобами оркестру. Мислення оркестровими «темброво-фактурними комплексами»Це поняття набуло системного обґрунтування у дослідженнях М. Плющенка (2021), Р. Каширцева (2021). якраз і впливає на названі властивості. За словами самого С. Турнєєва, коли він пише твір для оркестру, то відразу відчуває його політемброві якостііЗ інтерв'ю, наданого композитором автору статті.. Тут доречно згадати, шо більшість його фуг і фугато, в яких акумулюється поліфонічна логіка музичного розвитку, міститься саме в оркестрових опусах (у деяких із них знаходимо, наприклад, подвійну фугу фінал «Концерту у стилі Бароко» для кларнета і струнного оркестру). Композитор також згадує, що тривалий час він вважав себе послідовником поліфонічних настанов Л. РешетніковаРешетніков Леонід Борисович (1933-1997) український музикознавець, викладач, кандидат мистецтвознавства, доцент; випускник Харківської державної Консерваторії, класу професора М. Тіца (1958); доцент кафедри теорії музики Харківського державного інституту мистецтв (тепер ХНУМ), на якій працював з 1960 по 1987 роки, з 1987 року поєднував роботу на кафедрі композиції та у Харківській середній спеціальній музичній школі-інтернаті (нині Харківський державний музичний ліцей)., у якого ще студентом тоді Харківського державного інституту мистецтв слухав курс поліфонії. Натомість, саме під час авторського концерту у ХОФ, де було виконано (солісткою М. Бевз) «Етюди оптимізму» В. Борисова, композитор усвідомив, що поліфонія його оркестрових творів споріднена з оркестрово-поліфонічним письмом його вчителя з класу композиції. І це стало для нього справжнім відкриттям, адже названий твір він раніше ніколи не чув.
Поза сумнівом, серед художньо-естетичних факторів впливу творчості В. Борисова на формування композиторських принципів його учня можна позначити не тільки оркестрування та поліфонію, а й інші чинники змістовно-концептуальні, жанрово-стильові, формотворчі, тематичні тощо. У загальному контексті творчих, дослідницьких і педагогічних настанов видатного музиканта вони мають стати окремими темами для вивчення. Тим більше, що, за висловом самого С. Турнєєва, він відчув значний вплив на власний композиторський стиль не тільки школи свого педагога, але й його особистості: «він мене сформував і як музиканта, і як людину»«Етюди оптимізму» В. Борисова прозвучали за життя музиканта та після його кончини лише чотири рази у 1986, 1987, 2009, 2022 роках. Солістами у різні роки стали піаністи: заслужений артист України Сергій Полусмяк, заслужений діяч мистецтв України Марина Бевз, авторка єдиної в сучасному українському музикознавстві монографії «Етюди оптимізму з Валентином Борисовим» на честь майстра. Вона, зокрема, зазначає: «За життя композитора “Етюди оптимізму” прозвучали в концертах Харківського відділення Спілки композиторів України (Харків, 1986) та на Пленумі Спілки композиторів України (Київ, 1987). Після кончини маестро твір був виконаний у 2009 році на Міжнародному фестивалі класичної музики “Харківські Асамблеї” автором монографії та камерним оркестром Харківського національного університету мистецтв імені І.П. Котляревського під орудою заслуженого діяча мистецтв України, професора С. Кочаряна видатного виконавця, диригента та викладача, друга В. Борисова, якому композитор присвятив Третю симфонію та низку камерно-інструментальних творів» (Бевз, 2017: 165). З інтерв'ю композитора авторці статті..
З приводу сказаного зазначимо, що твори В. Борисова вирізняє, насамперед, яскрава образна експресія, віддзеркалена у комплексі музично-виразових засобів, і серед них впізнаваний тематизм, зокрема мелодичний. Ця якість властива і музиці С. Турнєєва, незважаючи на наявні ознаки в ній авангардних течій ХХ століття, під впливом яких мелодика руйнується чи не найпершою, активно «вбираючи» звукові експерименти. У творчому доробку С. Турнєєва знаходимо багато сторінок виразних мелодичних і полімелодичних соло: показовими стають «П'ять рефлексій» для сольного кларнета, де спостерігаємо широке застосування автором прихованого багатоголосся і прихованої політембровості.
Додамо і те, що природне мелодичне обдарування музиканта та пристрасть до композиторства знайшли втілення не тільки в його музиці, а й у педагогіціС. Турнєєв у різні роки викладав навчальні курси теорії музики, сольфеджіо, гармонії, поліфонії, інструментознавства, української музичної культури для теоретиків і виконавців у Ворошиловградському музичному училищі (перейменованого згодом у Луганське музичне училище, Луганський коледж культури і мистецтв, 1982-2001); пізніше курси композиторського циклу композицію, інструментознавство, оркестрування, читання симфонічних партитур у Луганській академії культури і мистецтв (2002-2014); музично-теоретичний і композиторський навчальні цикли музикант викладав під час роботи у ХНУМ імені І.П. Котляревського (2014-2022). насамперед, виданих ним навчально-методичних посібниках (про них йшлося вище). Цей «контрапункт» знань С. Турнєєва з музично-теоретичного та композиторського циклів навчальних дисциплін (єднання теорії та практики) розгалужений у створених ним численних музичних диктантах, як одноголосних (200), так і багатоголосних дво-, триголосних (усього близько 600), у завданнях із навчальних курсів гармонії, поліфонії, розробках конкурсних вимог та критеріїв оцінювання з музично-теоретичних дисциплін, творчих завдань для всеукраїнських змаганьС. Турнєєв входив і входить зараз до складу журі різних всеукраїнських конкурсів молодих композиторів, музично-теоретичних змагань. Серед останніх Всеукраїнський конкурс з теорії музики імені Т. С. Кравцова, що проводиться у ХНУМ, Всеукраїнський конкурс «Сольфеджіада» Харківського музичного фахового коледжу імені Б. Лятошинського, котрі С. Турнєєв багато років очолює як голова журі.. За словами композитора, фундаментальні знання, які він отримав у своїх викладачів представників харківської теоретико-композиторської консерваторської школи, а також завдяки подальшій творчій і навчально-освітній практиці, надали йому відчуття внутрішньої свободи, широких, передусім творчих, можливостей.
Повертаючись до авторського концерту, зазначимо, що інші «проєкції» основних структурних компонентів форми фуги на його композицію можуть усвідомлюватися як метафори «теми», «відповіді», «протискладення», «інтермедії», «стрети». Далі у статті будуть розглянуті твори концертної програми відповідно до послідовності їх виконання в концерті (зазначимо, що вона не збігається із хронологією створення опусів).
Програма першого відділення містила два опуси: Симфонічні фрески «Тарас Бульба» для оркестру та читців; «Lamentoso» для альта і струнного оркестру.
«Тема»
«Мелодична структура тем [фуги М.Б.] є безпосереднім вираженням композиторської думки, що належить авторам, які наблизилися до техніки фуги» (Vlahopol, 2018: 165).
З іншого боку, тема фуги як концентроване «безпосереднє вираження композиторської думки», яка послідовно проводиться в усіх голосах, є стислим «конспектом», «каркасом» форми, тим компонентом, що генерує та об'єднує, інтегрує її.
Авторський концерт відкрив монументальний опус С. Турнєєва «Тарас Бульба» для симфонічного оркестру, що задав його загальну емоційну «тональність», подібно до теми / dux в архітектоніці фугі, став фокусом кількох образно-семантичних векторів програми національного патріотизму, епіки, героїки, драми, різноманітної лірики витонченої, жанрової, трагедійної. Кожен з «експонованих» на початку концерту тематичних модусів знайшов своє подальше втілення в інших творах програми.
Виконання «Тараса Бульби» С. Турнєєва у Харківський філармонії, яка зараз розташована у приміщенні старого Оперного театру Харкова по вулиці Римарській, нагадало про іншу історичну подію. Адже саме в цьому театрі майже 100 років тому у 1924-му відбулася прем'єра однієї з вершин української класичної оперної спадщини «Тараса Бульби» М. Лисенка за М. Гоголем, на лібрето М. Старицького. Композитор понад 10 років працював над створенням клавіру цього опусу, що народжувався у найдраматичніший період історії розвитку України, наче «повертаючи до життя» події літературного першоджерела. «Попередня робота над тематичним матеріалом майбутніх арій, сцен, хорів провадилася більш як тридцять років» (Кузик, 2010: 20).
Аналізуючи історичну та сучасну долі цього сюжету, зокрема, у творчості С. Турнєєва, зазначимо, що його «Тарас Бульба» у різних композиторських / виконавських версіях (враховуючи перерви) перебуває у полі зору автора вже досить тривалий час. Як виявилося, твір увібрав тему не тільки минулої, легендарної, а й сучасної історії України: його виконання, на жаль, ставало «пророцьким» щодо майбутніх трагічних подій прем'єра його театральної версії 2008 року в Луганську сталася за шість років до драми відмежування міста та області від України (йдеться про події 2014-го); прем'єра симфонічної версії у Харкові в 2016-му за шість років до початку повномасштабної війни проти України (2022), а друге її виконання у Харкові (3 лютого 2022-го), про яке йдеться у статті, буквально на три тижні «випередило» війну (24 лютого 2022-го). Сьогодні, як і 100 років тому, цей видатний літературний сюжет надихає українських музикантів та приваблює слухачів.
Два музичних «життя» одного літературного сюжету у творчості С. Турнєєва театральне і симфонічне, пов'язані з двома його різними жанровими проекціями та, відповідно, виконавськими складами. Адже спочатку композитором була створена епічна драма музика до драматичного спектаклю «Тарас Бульба» Леоніда Тома за мотивами літературного першоджерела Миколи Гоголя для хору та синтезаторного оркестру (2008; про прем'єру твору того ж року у Луганському обласному академічному українському музично-драматичному театрі згадувалось вище). Постановка була номінована на здобуття Національної премії України імені Т.Г. Шевченка. Появі цієї версії «Тараса Бульби» сприяла доленосна зустріч С. Турнєєва з українським режисером, заслуженим діячем мистецтв України Володимиром Московченком. Її результатом сумарно стали п'ять із шести музичних вистав (окрім «Різдвяної казки» М. Бартенєва, О. Усачова), що є у творчому портфоліо композитораМузика С. Турнєєва до вистав: «Ніч під Івана Купала» М. Старицького, музична драма, прем'єра у м. Луганськ, 1997; «Сватання на Гончарівці» Г Квітки-Основ'яненка, музична комедія, Луганськ, 1999; «Свіччине весілля» І. Кочерги, музична драма, Луганськ, 2002; «Бик, Віслюк і Зірка» М. Бартенєва, О. Усачова, Різдвяна казка,
Луганськ, 2004; «Титарівна» М. Кропивницького за Т Шевченком, музична драма, Луганськ, 2004; «Тарас Бульба» за М. Гоголем, Л. Тома, епічна драма, Луганськ, 2008.. Всі шість прем'єр відбулися у Луганському муздрамтеатрі. За словами музиканта, завдяки його співпраці з режисером, він майже був готовий до написання опери у процесі практичної роботі з ним композитор набував досвід побудови драматургії у спектаклі, адже за часів отримання ним консерваторської освіти навчальним планам бракувало курсу «Музика і театр».
У 2011 році на основі цього першотвору виникла нова оркестрова композиція: Симфонічні фрески «Тарас Бульба» (назва автора) в першій редакції твір зі змішаними жанровими ознаками симфонічної сюїти-картини та картини-циклу, що має номерну структуру (12 частин) і циклічну драматургію.
2013 року з'явилася нова версія «Фресок» для симфонічного оркестру та читців. Однак вона не є другою редакцією, оскільки читці не позначені автором в оркестровій партитурі (отже виконання може бути або з ними, або без нихЗ інтерв'ю композитора авторці статті; про це також йдеться у статті В. Богатирьова (2021b: 190).). Водночас, їм доручені вступні віршовані тексти до восьми з 12 частин циклу, запозичені композитором (за участю В. Московченка) із поеми «Тарас Бульба» Л. Тома, які стають літературними епіграфами. Читці, у такий спосіб, наче промовляють «голосом поета». Введення композитором сценічного образу «героя», його віршованого тексту, що органічно «підхоплюється» симфонічним розвитком з яскравою контрастною (завдяки номерній структурі) образністю музичної топіки, сходить, з одного боку, до літературної, театрально-сценічної першооснови твору, а з іншого до жанру поеторії.
Власне друга редакція «Симфонічних фресок» була здійснена автором 2016 року. У ній кількість частин твору було скорочено до десяти.
Всі версії оркестрового опусу С. Турнєєва зберегли органічний зв'язок із виставою «Тараса Бульби», увібравши театральну стихію, яскравість музичного втілення літературного сюжету, опосередковану сюжетну лінію, що віддзеркалює події гоголівського роману у прочитанні Л. Тома. Стосовно виконавської долі опусу зазначимо, що в Україні він неодноразово звучав у Луганську та двічі у ХарковіУ Луганську виконавцями стали Молодіжний симфонічний оркестр Луганської академії культури і мистецтв, диригент Сергій Йовса (2011), симфонічний оркестр Луганської обласної філармонії, диригент заслужена артистка України Вікторія Жадько (2013); у Харкові Молодіжний симфонічний оркестр «Слобожанський», диригент Вікторія Жадько (2016), симфонічний оркестр Харківської обласної філармонії під орудою народного артиста України Юрія Янка (в авторському концерті 3 лютого 2022 року)..
Виокремлюючи «домінанти» композиторського втілення літературного сюжету у другій авторській редакції (що прозвучала у концерті 2022 року), наголосимо кілька важливих тез. Обраний С. Турнєєвим великий склад симфонічного оркестру щонайкраще відповідає задуму, адже уособлює об'єктивну образність епіко-драматичного плану та монументальність стилю al fresco. Отже, назва «Симфонічні фрески» не є лише метафоричною вона відповідає жанру твору. З одного боку, вона апелює до образного строю відповідного жанру живопису, картинної, візуалізованої епіки або зображень образів святих у настінних розписах церковних споруд одне з концертних виконань опусу навіть поєднувалось з відеорядом із зображенням ікони Божої Матері, створюючи органічне синтетичне мистецьке дійство (Луганськ, 2013). З іншого музичний твір наче переймає ідею фрескової техніки живопису, в основі якої висихання фарби, нанесеної на вологу штукатурку, а виникаюча при цьому тонка прозора кальцитна плівка робить фреску довговічною. У творі С. Турнєєва акцентуються вічні ідеї і теми духовних цінностей: віри, надії, батьківського благословення, національної гідності, соборності, героїчної визвольної боротьби. Отже, жанрові паралелі між живописом та музикою виявляються доречними.
Як твір-«тема» композиції авторського концерту, «Симфонічні фрески» заслуговують на спеціальну дослідницьку увагу. Літературному першоджерелу твору повісті «Тарас Бульба» М. Гоголя притаманні історизм і філософська глибина у трактуванні подій та образів, насиченість розгорнутого сюжету, що містить описовий наратив тощо. Це обумовлює певні змістовні особливості однойменного музичного твору: філософські узагальнення, споглядальність, а також описовість у вигляді наявних ознак програмності, картинності, звукозображальності (імітування місця, часу, національного колориту подій); його характеризує «складна драматургія» (Богатирьов, 2021b: 189) з її монументальною багатошаровістю (на композиційно-семантичному та композиційно-структурному рівнях), що утворює «ансамбль» музичних фресок на кшталт архітектурного (наявність значної кількості змістовно пов'язаних між собою частин: 12 у перших двох версіях твору, 10 в останній; ознаки циклічності).
Деякі з названих характеристик, хоча й в іншому аспекті, маркують також інші автори публікацій, присвячених цьому твору (Бєлова, 2020; Богатирьов, 2021b). Однак подальшої конкретизації потребують принципи та прийоми композиторського та відповідного виконавського втілення цих особливостей. Адже оповідальність, живописність, ліризм, з одного боку, і драматизм, трагізм з іншого, на тлі національної тематики, історії українського козацтва, у композиторському висловлюванні відбиваються у музичних виразових засобах: формі твору, тематизмі й типах його розвитку, та інших. З цього приводу зазначимо окремі важливі позиції, за браком можливості у межах цієї статті розглянути твір у повному обсязі, тим більше, що він вже привертав певну увагу українських музикознавців.
Масштабний композиторський задум, майстерно реалізований у виконавському втіленні, породжує низку аналітичних спостережень щодо рис авторського стилю, специфіки композиторського методу. Так, кожний номер цього яскравого твору сприймається як своєрідна «симфонічна замальовка», відповідно до авторського жанрового імені твору. Аналогічно фресковим стінописам, що вирізняються серед інших видів живопису масштабними змісто-формами, багатоскладовістю технології створення з використанням різного типу так званих хроматичних та ахроматичних кольорів, музичним фрескам С. Турнєєва притаманні:
* образно-емоційна різноплановість музичних характеристик, від одноафектних (монообразних, наче «однобарвних») до контрастних («різнобарвних»), посилених тематичною багатоелементністю (відповідно, й різноманітною артикуляційною виразністю) у поліфонічному поєднанні чистих (по оркестрових групах) і змішаних темброво-оркестрових сполучень («темброво-фактурних модусів» (Каширцев, 2021: 118, 142);
• «епізодичність» у переважній більшості номерів (як одночастинних, так і контрастно-складених за будовою) є ознаки відкритих форм, що єднає всю композицію;
• сполучні інтонаційно-тематичні та відповідні змістовно-семантичні арки, риси лейтмотивного принципу (серед наскрізних у творі семантико-інтонаційних комплексів теми матері, козацтва, розореної, спаленої України);
• поєднання музичних номерів за «сюжетно-сценічним» змістом драми музичний матеріал деяких номерів є спорідненим за тематизмом і типом його розвитку як спільна «оповідь», «жанрова сцена», драматична чи трагічна «подія» (№№1, 2; 1, 7, 10; 4, 5; 2, 6, 10);
• принцип образно-семантичного контрасту, покладений в основу музичної драматургії твору (окремих номерів і цілісної композиції) як її дієвий та «подієвий» компоненти (театралізація музичного процесу та форми).
Названі риси цілком підкорені втіленню (крізь призму сучасного композиторського мислення) української тематики, яскраво вираженого національного колориту, реалізованих на різних музично-змістовних рівнях жанровому, композиційному, стилістичному, артикуляційному у мелодиці, гармонії, метро-ритміці, тембро-фактурі. Це використання жанрово-стильових, формотворчих, інтонаційних (хоча й без прямого цитування) рис українського козацького фольклору історичних, ліричних пісень, дум, танців, інструментальних награвань. Про це свідчать і наявні стилізації, імпровізаційність, варіаційність, поліфонізація музичного розвитку типу розгортання (серед безлічі поліфонічних прийомів народна підголосковість, діатонічна гетерофонія, наче архаїзована, з ефектом старовини, і хроматична гетерофонія з широким застосуванням дисонантної основи, кластерів, терпких сонорних звучань); мікшування пісенної розпівності, кантиленної мелодики із поспівковим тематизмом вузькоамбітусного типу, декламаційністю, ладо-гармонічної діатоніки з хроматикою (полілад, розширена тональність, неомодальність); широко втілене ланцюгове голосоведення, що часто відображено у терасоподібному тембро-фактурному типі музичної організації; зазначена вище відкритість форм; імітування засобами оркестровки традицій народного інструментального музикування награвань, театралізованих запальних танців, ігрових змагань, обрядовості. При виконанні твору слухач легко вирізняє у деяких його фрагментах тембри умовно «козацького» інструментарію та розпізнає фольклорні інструментальні традиції театралізованих народних дійств, обрядів, свят, ігор, змагань розширена група ударних інструментів, що поєднані зі свистячими духовими та іншими інструментами дерев'яної та мідної груп (літаври+великий барабан+коробочкам+ флейта-пікколо №1, бубен+фаготи №4, літаври+великий барабан+гобої №7, літаври, малий та великий барабани, бубен, тарілки, дерев'яні духові №8 тощо). З урахуванням народної манери музикування, що відчувається у метро-ритмічному русі, акцентуації, ладо-гармонічних, інструментальних прийомах, часто створюються також імітації гри військового оркестру, «нестрункого» аматорського оркестрового фальш-звучання, імпровізаційного «спотикання» скрипки соло по відкритих струнах соль-ре-ля-мі, з'являються гротесковий танцювальний діалог тамбурина та струнно-смичкових інструментів, пусті квінти фаготів, скрипки-соло, контрабасів (№4), навіть квазі-акомпанемент кобзи (арфа+вібрафон). Ці приклади можна продовжити.
Незважаючи на загальну сюїтну композицію твору, в ньому присутні ознаки симфонізму / симфонічного розвитку, симфонічного циклу з наявними героїко-драматичним, лірико-трагічним, жанрово-побутовим центрами композиційної драматургії. Показовим в цьому плані є фінал №10 (в останній версії твору). За словами композитораІз бесіди С. Турнєєва з авторкою статті., фінал подібний до «моря», в яке влилися тематичні потоки попередніх частин №1, №7 із семантикою тривожної невизначеності; тема матері з №2, №6, від якої у фіналі залишається тільки фрагмент і настає «велика тиша» післямова.
З розглянутим вище широким тематико-семантичним колом, окресленим Симфонічними фресками «Тарас Бульба», гармонують також наступні твори, що звучали в авторському концерті С. Турнєєва від «Lamentoso» до «П'яти фламандських танців» і «Награвань», а також і «Етюди оптимізму» В. Борисова. Як і перший твір умовна «тема» концерту вони заслуговують на окрему дослідницьку увагу, проте у межах однієї публікації здійснити їх ретельний аналіз неможливо. Тому надамо узагальнені характеристики цим композиціям у проєкції на висловлювання самого автора музики та виконавців. Запропонований ракурс огляду концертної програми, представленої у формі «фуги», якраз і дозволяє знайти нові змістовні грані, а також певні, навіть неочікувані паралелі між творами, що прозвучали.
український творчий композиторський музикант турнєєв
«Тема-відповідь»
«Весь дискурс розділу <... > будується шляхом накладання і зіставлення різних варіантів основного і похідного рядів <...>. Взаємозв'язок двох структур визначається, з одного боку, звуковою єдністю цілого, а з іншого боку, шляхом <...> відчуття монотематизму, що народжує форму <... > фуги у вільному аспекті» (Vlahopol, 2018: 169).
Як «тема-відповідь» у структурі авторського концерту постає другий твір програми «Lamentoso» для альта і струнного оркестру. Його змістовна глибина, яскравий концертний стиль, загостреність контрастних емоційних станів експресивно-драматичного, лірико-трагічного, лірико-піднесеного наче діалогізують із настроями «Симфонічних фресок», розвиваючи ці образні сфери, але, так би мовити, на іншій емотивно-змістовній висоті (тема-відповідь у фузі зазвичай транспонується). Цієї висоти автор сягає, скоріше, не в об'єктивній образній сфері, як у «Тарасі Бульбі», а в суб'єктивній, з її проникливою особистісною чуттєвою інтонацією, адже «Lamentoso» присвячено пам'яті батьків композитора. Назва вказує на жанр та форму / тип висловлювання, характерні для жалобної, скорботної пісні, тут скоріше сумного «монологу без слів», котрі синтезується з іншими жанровими та формотворчими ознаками, зокрема одночастинної оркестрової п'єси, сольного альтового концерту. Нагадаємо, що жанр концерту широко представлений у творчості С. Турнєєва це Концерт для оркестру (1981), подвійний Концерт для гобоя, фагота та камерного оркестру (1991), кларнетовий «Концерт у стилі Бароко» (2008).
Відповідно до задуму, присвяти і назви твору, композитор залучає певне коло музично-виразових ресурсів. Серед них особливого значення набувають секундові лейтінтонації, графічна мелодика, хроматизована гармонія (розширена тональність межує з атональністю), змінний метро-ритм, наскрізна динамізована форма, поліфонізована фактура, яскраві тембро-артикуляційні прийоми. Провідним композиторським методом тут постає генерування та вибудовування тематизму всього твору з початкової інтонаційної ідеї теми сповідального характеру (на кшталт «авторського монологу»), експонованої в партії альта-соло, з якої починається «Lamentoso»Зміст цього методу становить багаторазове повернення протягом твору його початкового матеріалу, але на якісно новому рівні, наче «шліхтування кристалу» першообразу. Про це докладніше йдеться у нашій, присвяченій першому з авторських концертів С. Турнєєва (Скірта-Борисенко, 2016).. Сталою у творі також виявляється «атональна формула» (притаманна також іншим опусам композитора): лише у цифрі 16 (Lento) секундовий рух набуває тонального забарвлення (dis-moll, cis-moll, e-moll, fis-moll і т.д.), що сприймаєтья як теплий промінь, світлий спомин про життя найдорожчих людей. Цей тональний епізод триває лише 18 тактів (загальний обсяг твору 298 тактів, тональний осередок присутній також у цифрі 5, 9-10 такти, h-moll; отже, сумарно тональні фрагменти тривають у творі 20 тактів), а потім музика наче повертає слухача до реальності (атональна каденція альта).
...Подобные документы
Основні моменти життя і творчої діяльності видатного українського композитора та громадського діяча В.М. Івасюка. Таємниця трагічної загибелі. Вірші присвячені йому. Фотографії, що описують життєвий шлях Володимира. Його творчі здобутки з Софією Ротару.
презентация [825,2 K], добавлен 21.05.2012Поняття музики, характеристика та особливості її складових. Значення артикуляції та техніки у музиці, сутність тембру. Фразування в музиці, роль динаміки у гучності та звучанні музики. Вміння слухати і чути, як основна і найважливіша якість музиканта.
статья [22,9 K], добавлен 24.04.2018Вивчення інструментальної творчості французького композитора, піаніста та музичного критика Клода Дебюссі. Стильові особливості творів композитора та жанровий аналіз збірки "24 прелюдії для фортепіано". Образна тематика музичних портретів Дебюссі.
курсовая работа [22,7 K], добавлен 31.01.2016Дослідження творчої діяльності Тараса Сергійовича та Петра Івановича Кравцових. Вивчення хорового твору "І небо невмите", створеного на вірші українського поета Т.Г. Шевченка. Теситура партії альта, басу та тенора. Пунктирний ритм та паузи у творі.
реферат [106,5 K], добавлен 26.06.2015Дослідження творчості видатного українського композитора, музично-громадського діяча, світоча національної музики Л. Ревуцького. Його творча спадщина, композиторський стиль, виразна мелодика творів, що поєднується з напруженою складною гармонікою.
презентация [10,8 M], добавлен 01.10.2014Краткая биография русских музыкантов и композиторов В.М. Блажевича и А. Гурилева. История появления и развития жанров "концерт" и "ноктюрн". Анализ технической и художественной сторон музыкальных произведений авторов и их формообразующих компонентов.
курсовая работа [705,5 K], добавлен 24.05.2015Дослідження творчого спадку визначного носія українського народного музичного мистецтва - бандуриста і кобзаря Штокалка. Особливі риси музичного стилю виконавця, його внесок у розширення репертуарної палітри кобзарсько-бандурного мистецтва ХХ століття.
статья [22,5 K], добавлен 24.04.2018Дослідження трансформаційних процесів в системі музичної освіти. Особливості підготовки студентів творчих спеціальностей до практичної виконавської діяльності. Вивчення впливу інноваційних технологій на формування цінностей професійного інструменталіста.
статья [20,2 K], добавлен 07.02.2018- Переосмислення виконавської сутності майстра оперної сцени у проекції на творчі поступи Д.М. Гнатюка
Аналіз творчої особистості Д.М. Гнатюка в культурі. Визначення вектору роботи що стимулює до перманентного переосмислення численних культурно-мистецьких подій і явищ 70-х років з проекцією на театральні досягнення та міжнаціональну творчу комунікацію.
статья [27,5 K], добавлен 06.09.2017 Педагогічний погляд на розвиток творчих здібностей учнів у процесі хорового співу як найбільш доступної виконавської діяльності школярів. Активізація ритмічного почуття школярів в музично-ритмічних рухах. Основні етапи розвитку співочих навичок учнів.
курсовая работа [39,9 K], добавлен 30.04.2011Інструментальне музикування як засіб розвитку музичних творчих здібностей дітей. Погляди вчених на проблему творчого розвитку в процесі музикування на інструментах. Методика викладання уроку гри на баяні. Розвиток творчої ініціативи і самостійності.
курсовая работа [66,7 K], добавлен 09.04.2011Национально-романтическое направление в музыке Германии. Классические черты и особенности художественного стиля. Творческий путь Ф. Мендельсона. Художественное наследие Мендельсона. Симфонические произведения: увертюры, симфонии, скрипичный концерт.
реферат [37,8 K], добавлен 14.01.2011Аналіз хорового концерту М. Березовського, інтерпретація біблійного тексту композитором. Аналіз засобів виразності, які акцентують змістовні моменти твору. Виявлення особливостей хорового письма Березовського для встановлення закономірностей його стилю.
статья [899,7 K], добавлен 24.04.2018Жизненный и творческий путь И.Г. Альбрехтсбергера. Общая характеристика и структурный анализ концерта для тромбона и струнных И.Г. Альбрехтсбергера. Композиционные и исполнительские особенности концерта. Выработка рекомендаций для исполнителей.
курсовая работа [1,9 M], добавлен 18.03.2018Найхарактерніші риси вокального стилю Шумана. Перший зошит пісень про кохання "Коло пісень". Різноманітність творчої ініціативи композитора. Другий період творчості Р. Шумана. Вибір віршів для твору вокальної музики. Цикл "Вірші королеви Марії Стюарт".
курсовая работа [1,5 M], добавлен 20.11.2015Изучение творчества А. Онеггера – французского композитора и музыкального деятеля. История создания камерного концерта для флейты, английского рожка и струнных, в котором проявились черты неоромантизма и неоклассицизма в сочетании с импрессионизмом.
реферат [566,6 K], добавлен 24.04.2019Жанр фортепианного концерта второй половины ХХ века. Творчество Альфреда Шнитке, жанр фортепианного концерта в творчестве композитора. Концерт для фортепиано и струнного оркестра (1979) в контексте символики творческого мышления Альфреда Шнитке.
дипломная работа [57,9 K], добавлен 16.06.2010Арам Ильич Хачатурян – выдающийся советский композитор. Биографические факты его жизненного пути, путь к славе выдающегося композитора. Первые сочинения молодого композитора. Основные сочинения Хачатуряна. Концерт для скрипки с оркестром, балет "Гаянэ".
реферат [22,4 K], добавлен 20.12.2010Ознакомление с творчеством великого французского композитора Жана Франсе. Художественный и исполнительский анализ "Концерта для фагота и одиннадцати струнных". Изучение музыкальной формы и рассмотрение методических задач произведения знаменитого автора.
дипломная работа [5,9 M], добавлен 18.05.2014Дослідження творчого шляху видатного кобзаря Чернігівщини Терентія Пархоменка і наслідувачки його творчості, його дочки Євдокії Пархоменко. Аналіз репертуару та творчого спадку чернігівських кобзарів, дослідження історії їх гастрольних подорожей.
статья [30,6 K], добавлен 24.04.2018
