Значення освітньої реформи

Размещено на http://www.allbest.ru/

ЗМІСТ

I. ОСВІТНЯ РЕФОРМА: МІСІЯ СУЧАСНОЇ ШКОЛИ СУЧАСНОГО ВЧИТЕЛЯ

II. ЩО РОЗУМІЮТЬ ПІД ТЕХНОЛОГІЄЮ У ПЕДАГОГІЧНІЙ НАУЦІ

III. ЩО ТАКЕ ІНТЕРАКТИВНЕ НАВЧАННЯ

IV. ІНТЕРАКТИВНИЙ УРОК

V. ІНТЕРАКТИВНІ ВПРАВИ

1. Виріши „ПРАВИЛА"

2. Вирам „ЗНАЙОМСТВО"

3. Як працювати в малих групах

4. „Мета план"

5. Як працювати в парах

6. Ротаційні (змінювані) трійки

7. „Пошук інформації1"

8. „Мозковий штурм"

9. Займи позицію

10. Шкала думок

11. Навчаючи - вчуся

12. Мікрофон

13. Незакінчені речення

14. Метод „прес"

15. Розігрування ситуації за ролями

16. Аналіз ситуації

17. Дискусія

18. Ток-шоу

19. „Ажурна пилка"

20. Коло ідей

21. Суд від свого імені

22. Пущений по колу лист паперу

23. Акваріум

24. „Діалог Ривіна"

25. „Діалог Сократа"

26. Метод „Снігова куля" („Два -- чотири -- вісім")

27. Метод „Карусель"

28. Метод „Броунівський рух"

29. Метод проектів

30. Метод демаршів

31. Метод усіх можливих варіантів („дерево рішень")

32. Метод вільних дебатів

33. Метод Таби

34. Метод „Дилема Хельги"

35. Методи підготовки до участі у суспільному житті

VI. РУХАВКИ

СТИСЛИЙ ГЛОСАРІЙ

І. ОСВІТНЯ РЕФОРМА: МІСІЯ СУЧАСНОЇ ШКОЛИ ТА СУЧАСНОГО ВЧИТЕЛЯ

У світлі останніх подій та процесів, що відбуваються в системі освіти України, кожен керівник загальноосвітнього навчального закладу реалізовує пріоритетні принципи сучасної освіти, визначені Державною національною програмою «Освіта України ХХІ століття», а саме демократизації, інтенсифікації, національної спрямованості, відкритості тощо.

Сприяє цим перетворенням й новий Закон « Про загальну середню освіту»,який передбачено впровадження нової розливальної освіти, що забезпечує перехід від репродуктивного засвоєння учнями змісту навчання до творчого, перетворювального.

Тому на сьогодні дирекція сучасної школи шукає шляхи оперативної адаптації освіти до суспільних явищ, реалізації сучасних принципів функціонування галузі, визначення місії школи. Визначити місію школи - це означає дати чіткі й зрозумілі відповіді на такі питання:

З яким контингентом учнів планує працювати навчальний заклад?

Які функції будуть пріоритетними: пізнавальні, виховні, оздоровчі?

3. Який асортимент освітніх послуг І якого рівня надаватиме школа своїм учням?

Індивідуальність будь-якої освітньої установи визначає її конкурентні переваги над іншими, а це, в свою чергу, сприяє зростанню суспільною авторитету школи, залученню до неї кращих вчителів та учнів. У школи, що немає свого обличчя, як правило, не має так само якісно нової мети. Такий заклад не користується популярністю ні у дітей, ні у батьків, ні у гарних вчителів, ні у інших соціальних замовників. Ніколи без „родзинки», без неповторного обличчя - це завжди слабко розвинена, збиткова освітня установа.

Сьогодні актуальним для керівництва шкіл є питання раціонального використання варіативної складової навчальною плану. У Концепції 12-річної школи зазначено, що старша школа є профільною. Тому потрібно визначити, як організувати профільну освіту, які можуть бути профілі і як забезпечити навчання за ними, враховуючи при цьому насамперед освітні запити і професійну орієнтацію.

Україна, на державному рівні заявивши про входження до європейського освітнього простору, здійснює низку реформ: запровадження ступеневого 12 - річного навчання учнів з 6 - річного віку, 12-бальної системи оцінювання, поділу навчального року на семестри. Крім звичних для кожного освітянина понять, "знань, умінь та навичок", виникло поняття „компетенція" як синонім інтегрованих досягнень школяра.

Потреба в таких реформах є очевидною і зрозумілою. На сьогодні вивчено головні стратегічні принципи української освіти, зокрема:

гуманізація освіти

гуманітаризація,

екологізація,

впровадження нових моделей освіти,

реалізація нових розливальних технологій.

Усі вище названі процеси мають інтегративний характер.

Інтеграція в навчанні передбачає впорядкованість, єдність навчальних процесів, що забезпечує підвищення ефективності як здобуття учнями знань, так і їх використання. Інтеграція змісту освіти - це творчість, що не має усталеної форми.

„Світ ідей змінюється швидше, ніж покоління людей. Без інновацій немає чого робити в світі", - саме так визначив роль інноваційної педагогічної діяльності міністр освіти і науки України, В.Кремень. завдання освітян - створити атмосферу суспільного прийняття інновацій. Діяльність кожного педагога бути інноваційною, і спонукати вчителя до вибору саме таких форм потрібно за допомогою всіх можливих засобів. Джерелом інновацій є дослідницька діяльність, пошукова практика вчителя, колективу школи.

Учитель був є й буде ключовою фігурою освітнього процесу. Тому до сучасного вчителя висуваються особливі вимоги. Це повинна бути фаховограмотна людина, а й кожен вчитель повинен мати у своєму „арсеналі» широкі найновіші знання із педагогіки, психології, методики та практично застосовувати їх у своїй професійній діяльності.

Професія вчителя - чи не найдавніша, представники якої покликані не лише дати освіту, а й зберегти людське в людині, власне, зберегти рід людський, передати найкраще, що виробило людство протягом своєї історії, нинішнім і майбутнім поколінням.

Курманський Ю.І. директор Хмельницького Технологічного багатопрофільного ліцею

ІІ. ЩО РОЗУМІЮТЬ ПІД ТЕХНОЛОГІЄЮ У ПЕДАГОГІЧНІЙ НАУЦІ

Педагогічна технологія - це наука про розвиток, освіту, навчання і виховання особистості школяра на основі позитивних загальнолюдських якостей та досягнень педагогічної думки, а також інформатизації.

Предмет педагогічної технології - це навчально-виховний процес у сучасній школі, який впливає на розвиток особистості школяра як вільною і вільного громадянина суверенної держави. Предмет педагогічної технології є стрижнем науки, головною її базою і визначає основні завдання розвитку педагогічної науки.

Завдання сучасної педагогічної технології є:

а) виховувати інтелектуально розвинуту особистість (цінити людину за розум, її ділові та людські якості);

б) виховувати свідомих громадян незалежності України;

в) формувати творчу особистість для праці в майбутніх ринкових відносинах, з почуттям гідності, розумінням суті приватної та державної власності;

г) виховувати почуття потреби для одержання високих професійних якостей у майбутньому, вміння при необхідності змінювати професію.

Слово „технологія" грецького походження й означає „знання про майстерність".

Поняття „педагогічна технологія" останнім часом дедалі більше поширюється в науці й освіті. Його варіанти „педагогічна технологія", ..технологія навчання", „освітні технології, технології її навчанні", „технології в освіті" - широко використовуються в психолого-педагогічній літературі і мають понад 300 формулювань, залежно під того, як автори уявляють структуру і компоненти освітнього процесу.

По-перше, педагогічна інновація новостворена (застосована) чи вдосконалена технологія, яка істотно змінює обсяги, структуру та якість освіти.

По-друге, педагогічна інноваційна діяльність є однією з форм інвестиційної діяльності, що забезпечує розробку, поширення та застосування інновацій у системі освіти з метою її вдосконалення чи оновлення і характеризується такими процесами, як: виявлення інноваційної ініціативи, власне створення самої інновації, експерименту, апробації, поширення, освоєння, збереження та постійної експертизи кожного з названих етапів.

По-третє, встановлення системи оцінювання педагогічних інновацій, яка включає три сторони розгляду: мотиваційну, змістову, операційну - складається з таких основних параметрів як: новизна, необхідність, можливість реалізації, перспективність, цілісність, мобільність, результативність, надійність та економічність.

Застосовуючи таку систему оцінювання педагогічних інновацій, можна визначити той чи інший педагогічний проект на предмет його інноваційності (об'єктивної чи суб'єктивної).

Проаналізувавши сукупність експериментальних педагогічних програм, що діють у системі загальної середньої освіти України на експериментуваннях, об'єктивно інноваційними педагогічними програмами загальної середньої освіти можна вважати такі, як вносять суттєві зміни в :

освітні, дидактичні і виховні системи;

державні стандарти освіти;

інваріативпий компонент змісту загальної середньої освіти;

систему організації навчально-виховного процесу;

технологію управління освітою певного регіону.

Під такі вимоги підлягають, на наш погляд, і заслуговують на занесення їх у Всеукраїнський банк педагогічних інновацій АПН України такі педагогічні інноваційні проекти, як: навчальна програма „Довкілля" (програма інтегрованого навчання з природничих дисциплін, автор - доктор педагогічних наук, В.Р. Ільченко); програма „Росток" (програма гуманістичного виховання, автор - кандидат педагогічних наук Т.В. Пушкарьова); „Життєтворчість» (програма оптимістичного розвитку особистості, автор - кандидат історичних наук І.Г. Єрмаков); „Крок за кроком" (програма навчання учнів із застосуванням інтерактивних методів навчання, керівник - доктор педагогічних наук, Л.І. Кочина); програма „Особистісно-зорієнтованого навчання" (програма реалізації принципу індивідуалізації в навчанні, керівник програми - кандидат психологічних наук С.І. Подмазін.)

Всі названі програми є розвивальними, бо в них кардинально змінюється парадигма освіти: від знання до розвитку, тобто від того, що в процесі навчання знання є пріоритетними, до того, що в процесі навчання важливими за знання стають творчі якості особистості - такі, як: уява, фантазія, інтуїція. А ці якості, у свою чергу, надають можливість учневі швидше зорієнтуватися в сукупності теоретичних знань, викликають у нього інтерес до навчання, спонукають до постійного пошуку, розвивають самостійність, сміливість, оригінальне мислення.

Особливе місце серед педагогічних технологій у світлі освітніх реформ займає технологія інтерактивного навчання.

Технологія інтерактивного навчання - це така організація навчального процесу, за якої неможлива неучасть у процесі пізнання: або кожен учень має конкретне завдання, за виконання якого він має публічно відзвітуватися, або від його діяльності залежить якість виконання поставленого перед групою завдання. Інтерактивні технології охоплюють чітко спланований очікуваний результат навчання, окремі інтерактивні методи і прийоми, що стимулюють процеси пізнання, а також умови й процедури, за допомогою яких можна досягти запланованих результатів.

Кенц О.Д. заступник

ІІІ. ЩО ТАКЕ ІНТЕРАКТИВНЕ НАВЧАННЯ

освіта школа інтерактивний навчання

Одним із важливих завдань сучасної Української школи є формування майбутнього країни, виховання вільних, відповідальних людей, гідних громадян своєї країни. Яким чином це можна зробити»? За допомогою яких форм та методів? Як і чому вчити? На ці та інші питання немає однозначної відповіді.

Більшість вчителів та науковців у світі сьогодні погоджуються з тим, що треба переходити від «передачі знань» до „навчання життю", тобто опанування учнями умінь і навичок саморозвитку особистості, шляхом упровадження технологій, організації процесу навчання, пошуками відповіді на питання: „як навчати, як створити умови".

Досягнути цієї мети найбільш ефективно можливо, при застосуванні таких методів навчання, які активізують учня, замість переказування інформації, відірваної від життя і суспільного досвіду учнів.

Отже сучасні уроки повинні:

навчати критично мислити, приймати рішення, розв'язувати проблеми,

вчити спілкуватися, ставити запитання, представляти різні позиції, заохочувати до співпраці, вчити досягати компромісу,

* створювати ситуації, в яких учні безпосередньо визначають і розв'язують конкретні суспільні проблеми та ситуації ( особливо проблеми своєї місцевості, найближчого середовища та інших груп, до яких належить учень).

Виходячи з таких завдань, форми роботи на сучасних уроках повинні бути далекими від сухого переказу абстрактних знань. Вони повинні захоплювати учнів, пробуджувати у них інтерес та мотивацію, навчати самостійному мисленню та діям. Ефективність і сила впливу на емоції й свідомість учнів у великій мірі залежить саме від тісною зв'язку форм навчання з уміннями й стилем роботи вчителя.

Досягнення цих результатів можливе при застосуванні активних (Інтерактивних) методик.

У педагогічній літературі описано чимало типів організації навчання (за рівнем активності учнів, рівнем залучення їх до продуктивної діяльності, за дидактичною метою, за способами організації тощо). Ще у 60-х роках XX століття

Я. Голант поділив типи і методи навчання на активні та пасивні залежно від участі учнів у навчальній діяльності. Під пасивністю розуміється низький рівень активності учнів, переважно репродуктивна діяльність за майже цілковитої відсутності самостійності й творчості. Інтерактивне навчання є різновидом активного, однак мас свої особливості.

Пасивний (репродуктивний) тип навчання. Учені, виступає у ролі «об'єкта» навчання, має засвоїти й відтворити матеріал, переданий йому вчителем, текстом підручника тощо - тобто джерелом правильних знань. До відповідних методів навчання належать методи, що вимагають від учнів лише слухати й дивитися (лекція - монолог, читання, пояснення, демонстрація й відтворювальне опитування учнів). Учні, як правило, не спілкуються одним і не виконують жодних творчих завдань.

Активне навчання. Такий тип навчання передбачає застосування, що стимулюють пізнавальну активність і самостійність учнів. Учень виступає «суб'єктом» навчання, виконує творчі завдання, вступає у діалог з учителем. Основними методами цього навчання є: самостійна робота, проблемні й творчі завдання (часто домашні), питання учня до вчителя і навпаки, що розвивають творче мислення.

Інтерактивне навчання. Сутність інтерактивного навчання полягає в тому, що навчальний процес відбувається за умов постійної, активної взаємодії усіх учнів. Це спів навчання, взаємо навчання (колективне, групове, навчання в співпраці), де учень і вчитель є рівноправними, рівнозначними суб'єктами навчання. Педагог виступає в ролі організатора процесу навчання лідера групи. Організація інтерактивного навчання передбачає моделювання життєвих ситуацій, використання рольових ігор, спільне розв'язання проблем. Воно ефективно сприяє формуванню цінностей, навичок і вмінь, створенню атмосфери співпраці, взаємодії, дає змогу педагогу стати справжнім лідером дитячого колективу.

Науковий аналіз проведений вченими США у 80х роках XX ст. засвідчує, що інтерактивне навчання вможливлює різке збільшення відсотка за матеріалу, бо впливає не лише на свідомість учня, а й на його почуття, волю( дії, практику). Результати цих досліджень відображено у схемі, яка дістала назву «Піраміда навчання».

Лекція - 5% засвоєння

Читання -10% засвоєння

Відео-аудіо матеріали - 20% засвоєння

Демонстрація -30% засвоєння

Дискусійні групи - 50% засвоєння

Практика через дію - 75% засвоєння

Навчання інших/ застосування отриманих знань одразу - 90% засвоєння

«Піраміда навчання» демонструє, що найменших результатів можна досягти за умов пасивного навчання ( лекція 5 %, читання - 10 %), а найбільших - інтерактивного ( дискусійні групи - 50 %, практика через дію - 75 %, навчання інших або негайне застосування знань - 90 %).

Слід ще раз зазначити, що проведення інтерактивних уроків передбачає зміну ролі вчителя, який перестає бути особою, що інформує й опитує учнів, а стає організатором діяльності учнів у ситуації вільного обміну думками й поглядами. Учитель відступає від формули роботи з цілим класом, - до самостійної роботи учнів у малих групах або у парах, а також учнівських проектів, як індивідуальних так і колективних. Отже такі уроки дають можливість диференціації й індивідуалізації навчання.

Інтерактивна методика проведення уроків забезпечує розвиток наступних вмінь та навиків учнів;

Критично аналізувати інформацію,

Аргументувати , доводити та висловлювати власні погляди,

Описувати, аналізувати та зіставляти процеси й явища суспільного розвитку,

Удаватися до ненасильницьких методів розв'язання проблем,

Брати на себе відповідальність,

Давати власну оцінку та формулювати незалежні судження,

Робити вибір, займати власну позицію,

Впливати на політику та процес прийняття рішень (подання петицій, лобіювання),

Створювати коаліції, об'єднуватися з партнерськими організаціями,

Вести переговори, досягати компромісу та консенсусу,

Брати участь у соціальних та політичних процесах (членство в політичних партіях ,громадських організаціях, голосування, політичне обговорення, писанні листів, проведення демонстрацій тощо),

Впливати на процес прийняття рішень.

Толерантно вирішувати конфлікти...

Уроки, які ґрунтуються на інтерактивній методиці мають такі особливості :

На кожному уроці використовуються ті чи інші види пізнавальної, розумової та навчальної активності учнів,

Для успішного вирішення завдань на уроках широко використовуються активні методи роботи,

При такій методиці й побудові уроку у класі створюється максимально демократична атмосфера, учні самостійно діють, приймаючи рішення на свою відповідальність, що сполучається з рівнем їх розвитку.

Працюють виключно всі учні, по кілька разів приймаючи участь у різних методах роботи за урок, при цьому спостерігається надзвичайно активність і бажання приймати участь на уроці, - діти вчаться на свободі, яка їм надається і правилах, котрі їх обмежують,

* Досягається висока ефективність засвоєння матеріалу ,

Учитель стає зразком демократичних відносин, а самі уроки організовуються на демократичних принципах і стають моделлю (міні моделлю ) демократичною суспільства,

Навчання виходить за межі аудиторії, класу, предмету, - активно застосовуються знання у шкільному житті, сімейних стосунках.

Для того щоб вчитель ефективно використовував інтерактивні технології слід:

* поступово використовувати ці технології (ретельно готуючи в вправи) поки учні та вчитель звикнуть до них;

* не зловживати, безмірно використовуючи лише ці технології; не перетворювати уроки на „ігри заради ігор";

давати учням випереджувальні завдання для самостійної підготовки (прочитати., продумати, виконати);

ретельно планувати й обмірковувати заняття (вивчити і обміркувати матеріал; мотивувати учнів до вивчення теми, шляхом підбору проблем, цікавих випадків; оголошувати очікувані результати; визначати час на вправи, ролі учасників, питання, оцінювання);

під час виконання вправ давати учням час на обдумування завдання з метою серйозного виконання;

на одному занятті використовувати одну, у окремих випадках дві інтерактивних технології;

після виконання вправи обов'язково проводити ґрунтовне обговорення за підсумками.

Ратушняк С.М. заступник директора ліцею з н роботи, тренер Всеукраїнської асоціації вчителів та суспільних дисциплін „Нова Доба"

IV. ІНТЕРАКТИВНИЙ УРОК

Слово "інтерактив" походить від англійського слова "іnter" - це взаємний, «act» - діяти. Інтерактивний - здатний взаємодіяти або перебувати в режимі бесіди, діалогу з будь-чим (наприклад, комп'ютером) або з будь-ким (людиною). Отже, інтерактивний урок - це передусім діалогове навчання, під час якого відбувається взаємодія учня з вчителем. Спеціальна форма організації пізнавальної діяльності з цілком конкретними цілями, досягнення яких можна прогнозувати. Одна з таких цілей - створення комфортних умов на уроці, при яких вчитель відчуває свою успішність, інтелектуальну спроможність, що робить продуктивним сам процес навчання.

Сенс інтерактивного уроку полягає у тім, що навчальний процес організований так, щоб практично всі учні були залучені до процесу пізнання. Мали можливість розуміти і рефлектували з приводу того, що вони знають і думають. Спільна діяльність учнів у процесі пізнання, засвоєння навчального матеріалу означає, що кожен робить власний висновок, відбувається обмін знаннями, ідеями, способами діяльності. До того ж це відбувається в атмосфері доброзичливості і взаємної підтримки, що дозволяє не тільки отримувати нові знання, але й розвивати власну пізнавальну діяльність, переводити її на вищі форми співробітництва.

Інтерактивний урок передбачає організацію і розвиток діалогового спілкування, котре веде до взаєморозуміння, взаємодії. До спільного розв'язання завдань, важливих для кожного учасника. Інтерактивність виключає домінування того, хто виступає над іншими, однієї точки зору над іншою. Під час діалогового навчання учні вчаться критично мислити, вирішувати складні проблеми на основі аналізу обставин та відповідної інформації, зважувати альтернативні погляди, продумані рішення, брати участь в дискусіях, спілкуватися з іншими людьми. Для цього на уроці організовується індивідуальна, парна, чи групова робота з документами, різноманітними джерелами інформації, використовуються творчі роботи.

Слід зауважити, що інтерактивний урок дає змогу вирішувати одночасно кілька завдань. Важливим є те, що він розвиває комунікативне вміння і навички, допомагає встановити емоційні контакти між учнями, забезпечує виховну задачу оскільки привчає працювати в команді, прислухатися до думки друзів. Як показує практика, використання інтерактивності під час уроку знімає нервове навантаження школярів, дає можливість змінювати форми їх діяльності, зосереджувані увагу на головних питання теми уроку.

Структура інтерактивного уроку

Застосування інтерактивних методик висуває певні вимоги до структури уроку Як правило, пропонується така структура:

1. Мотивація навчальної діяльності (Фокус). З хв. - 5% часу.

Мета цього етапу - сформувати увагу учнів на проблеми й викликати інтерес до обговорюваної теми. Прийомами навчання можуть бути питання , цитата, коротка історія, невеличке завдання, розминка і т.п.

2. Представлення теми та очікування навчальних результаті -5% часу.

Головна мета цього етапу - забезпечити розуміння учнями зміст діяльності, тобто того, чого вони повинні досягти в результаті уроку і чого від них очікує вчитель. Часом буває доцільно залучити до визначення очікуваних результатів усіх учасників заняття.

3. Засвоєння нової інформації. 5-Ю хв. - 10% часу.

Метою є надання учням достатньої інформації, для того щоб на її основі виконувати практичні завдання. Це може бути міні-лекція, читання роздаткового матеріалу, виконання домашнього завдання. Для економії часу на уроці для максимального ефекту уроку можна подавати інформацію в письмовому вигляді для попереднього вивчення.

4. Інтерактивна вправа - це центральна частина уроку. 25-30 х: - 60% часу.

Мета - практичне засвоєння матеріалу. Досягнення поставлених цілей уроку.

Послідовність проведення цього елементу така:

а) Інструктування - вчитель розповідає учасникам про цілі вправи, про правила, послідовність дій і кількість часу на виконання завдань, запитує чи все зрозуміло учасникам.

б) Поділ на групи або розподіл ролей.

в) Виконання завдання, при якому вчитель виступає як організатор , помічник, ведучий дискусії. Намагаючись надати учасникам максимум можливостей для самостійної роботи і навчання у співпраці один з одним.

г) Презентація результатів виконання вправи.

5. Підбиття підсумків, оцінювання результатів уроку. 10-15 х - 20 %.

Основна мета-рефлексія, удосконалення того, що було зроблено на уроці чи досягнуто поставлених цілей, як можна застосовувати отримане не уроці в майбутньому. Підбиття підсумків бажано проводити у формі питань: що нового дізналися, яких навичок навчилися, наскільки це може бути корисно в житті. Крім того, можна задати питання із проведення самого уроку: що було найбільш вдале, що ще сподобалося, що слід змінити в майбутньому. Важливо, щоб самі учні змогли сформулювати відповіді на всі питання.

Рибак Т.Л. вчитель історії

V. ІНТЕРАКТИВНІ ВПРАВИ

1. Вправа „ПРАВИЛА"

(тривалість - 15 хв.)

Послідовність проведення:

* Проведення вправи дисциплінує та полегшує у майбутньому роботу вчителя,

Необхідною умовою вправи є послідовне подання правил з їхніми роз'ясненнями та їх позитивне спрямування.

Перші правила пропонує вчитель, а інші-учні. Після запису кожного - правила необхідно запитати: Чи всі погоджуються із цим правилом?

Чи всі розуміють , що означає це правило?

Приклади ПРАВИЛ:

1. приходити вчасно;

2. бути позитивними;

3. говорити від себе;

4. говорити по черзі;

5. дотримуватись добровільності; .

6. бути конфіденційним.

Запропонуйте використовувати в разі порушення правил жест - «піднятих рук»

Питання для обговорення вправ:

І. Чи хочете Ви щось додати?

2. Навіщо ми робили цю вправу?

Поясніть, що ця вправа дає можливість навчитись дотримуватись правил не тільки під час занять, а й у повсякденному житті

2. Вправа „ЗНАЙОМСТВО"

(тривалість - 15-20 хв.)

Мета проведення вправи: створити доброзичливу, невимушену атмосферу для роботи; спробувати з'ясувати особистісні риси та професійні якості учасників групи, спрямувати роботу семінару на досягнення поставленої мети.

Послідовність проведення: (оберіть один з варіантів):

ВАРІАНТ -1

попросіть учнів назвати своє ім'я та розповісти свою історію ( чому батьки так назвали);

назвати рису власного характеру, що починається з літер, які є в імені;

вказати, за що його (її) поважають інші люди.

Для проведення вправи скористайтеся методом незакінченого та уявного мікрофона. Щоб уникнути затягування часу, обов'язково наголосіть, що у представленні має бути лише 1 речення та для зразка розпочніть вправу («Мене звуть Наталія. Народившись у Полтаві, я за логікою своїх батьків бути Наталкою-Полтавкою», «Моє ім'я Петро, я - толерантний»).

ВАРІАНТ - ІІ

Поділіть аудиторію на пари й попросіть протягом 2 хв. Розповісти одному про себе (місце проживання, інтереси тощо). Представлення учня у великому колі робить його партнер.

Обмежте час для представлення (до 1 хв.)

Питання для обговорення вправи:

Навіщо ми робили цю вправу?

Які почуття вона у Вас викликала?

Чому Ви особисто навчилися?

Які труднощі можуть виникнути при проведенні цієї вправи?

3. Як працювати в малих групах

Робота в малих групах дозволить вам набути навичок спілкування співпраці. Обговорення в малій групі - це діяльність, яка дозволяє і обмінюватися досвідом та враженнями чи вирішувати проблему.

Учні об'єднуються у групи по 4-6 осіб і отримують завдання у Встановлюється певний визначений учителем час для виконання цього;

Організовується робота в групі так:

Учням слід швидко розподілити ролі у групі.

1. Спікер (керівник групи);

зачитує завдання групи;

організовує порядок виконання;

пропонує учасникам групи висловитися по черзі;

заохочує групу до роботи;

підводить підсумки роботи;

за згодою групи визначає доповідача.

2. Секретар:

веде коротко і розбірливо записи результатів роботи своєї групи;

як член групи має бути готовим висловити думку групи під час підведення підсумків або допомогти доповідачеві.

3. Посередник:

слідкує за часом;

заохочує групу до роботи.

4. Доповідач:

* чітко висловлює спільну думку, до якої дійшла група;

* доповідає про результати роботи групи.

Інструкції для учнів:

Починайте висловлюватися спершу за бажанням, а потім по черзі.

Дотримуйтесь одного з правил активного слухання , головне, - не перебивайте один одного.

Обговорюйте ідеї, а не особи учнів, які висловили цю ідею.

Утримуйтесь від оцінок та образ учасників групи.

Намагайтесь у групі прийти до спільної думки, хоча в деяких випадках у когось з групи може бути особлива думка і вона має право на існування.

МАГІЧНІ ДРІБНИЧКИ (рекомендації, які допоможуть вам побудувати навчання найефективнішим шляхом):

Намагайтеся уникати слова «розподілятись», «розподіляти» дітей на пари, трійки, групи тощо. Пам'ятайте: учні об'єднуються! З об'єднаних учнів виростають дорослі, здатні об'єднуватися і працювати разом, виростає об'єднана країна, держава або нація.

Все, що пропонують учні, має бути прийняте й обговорене. Не слід казати їм, що це „правильна чи неправильна відповідь ", варто лише допомогти опанувати інформацію і прийняти власні рішення. Стелете, щоб ніхто і учнів не залишався поза обговоренням.

Рішення учнів треба сприймати серйозно, якщо ви бажаєте налагодити процес навчання взаємодії її розвитку навичок критичного мислення.

Деякі учні готові активно працювати й у великій групі, але по-справжньому ефективною групова робота буде в групі, що не перевищує 5-6 учасників. Великі групи потребують інших технологій!

4. „Мета план" (план обміну думками)

Цей метод обміну думками особливий у тому, що учасники не можуть спорити між собою.

Робота виконується на невеликих листках паперу із чітким викладом думок. Цей метод використовується для проведення аналізу ситуації, якою в даний момент займається група.

Організація роботи. Обирається певна проблема. Учасники об'єднуються у групи. У цих групах вони складаються відповіді на пов'язані із цією проблемою за 4-ма позиціями:

Реальний стан справ,

Як повинно бути,

Чому у дійсності саме так, а не як повинно бути,

Пропозиції.

Завдання виконується на плакаті за схемою (всі чотири поля з кожна група):

Проблема
Реальний стан справ.	Як повинно бути?
Чому у дійсності саме так, а не як повинно бути?	Пропозиції.

5. Як працювати в парах

Робота в парах є різновидом роботи в малих групах. Вона дозволить учням оволодіти вміннями висловлюватися та активно слухати.

Робота учнів організовується таким чином (інструктаж вчителя):

Разом прочитайте надане завдання та інформацію до його виконання.

Визначте, хто говоритиме першим.

Висловіть свої думки, погляди на проблему по черзі.

Прийдіть до спільного рішення.

Визначте, хто представлятиме результати роботи класу та підготується до представлення.

Для ефективного спілкування в парах:

1) Зверніть увагу на мову тіла: сідайте обличчям до того, з ким говорите, нахиляйтеся вперед, установіть контакт очима.

2) Допомагайте співрозмовнику говорити, використовуючи звуки та жести заохочення: кивок головою, доброзичлива посмішка, слова «так-так».

Якщо необхідно, ставте уточню вальні запитання (запитання, які допомагають прояснити ситуацію, уточнити дещо з того, що вже відомо. Наприклад, такі : «Ти маєш на увазі, що...?», «Чи я правильно зрозуміла, що...?»).

4) Під час висловлювання говоріть чітко, по суті справи, наводячи приклади і пояснюючи свої думки.

Під час активного спухання не слід:

- давати поради;

-. змінювати тему розмови;

- давати оцінки людині, яка говорить;

- перебивати;

- розповідати про власний досвід.

Кожна пара обмінюється своїми ідеями аргументами з усім класом, що допомагає провести дискусію

6. Ротаційні (змінювані) трійки

Діяльність учнів у цьому разі подібна до роботи в парах. Цей варіант кооперативного навчання сприяє активному, ґрунтовному аналізу й обговоренню нового матеріалу з метою осмислення, засвоєння, закріплення його.

Як організувати роботу.

Розробіть різноманітні питання, аби допомогти учням почати обговорення нового або роз'ясненого матеріалу. Використовуйте переважно питання, що потребують неоднозначної відповіді.

Об'єднайте учнів у трійки. Розмістіть трійки так, щоб кожна з них бачила трійку праворуч і трійку ліворуч. Разом усі трійки мають утворити коло.

Поставте кожній трійці відкрите питання (однакове для всіх). Кожен у трійці має відповісти на це питання по черзі.

Після короткого обговорення запропонуйте учасникам розрахуватися від 0 до 2. Учні з номером 1 переходять до наступної трійки за годинниковою стрілкою, а учні з номером 2 переходять через дві трійки проти годинникової стрілки. Учні з номером 0 залишаються на місці й є постійними членам трійки. Результатом буде зовсім нова трійка.

Ви можете змінювати трійки стільки разів, скільки у вас є питань. Так наприклад, коли проходить три ротації, кожен учень зустрічається із іншими учнями.

7. „Пошук інформації"

Різновидом роботи в малих групах є командний пошук ін( (зазвичай тієї, що доповнює раніше прочитану вчителем лекцію або попереднього уроку, домашнє завдання), а потім відповіді на запитані

Використовують з метою пожвавлення сухого, іноді нецікавого м

Для груп розробляють запитання, відповіді на які можна знайти джерелах інформації. Ними можуть слугувати:

роздатковий матеріал;

документи;

підручники;

довідкові видання;

доступна інформація на комп'ютері;

артефакти (пам'ятки матеріальної культури);

прилади.

Учнів об'єднують у групи. Кожна група отримує запитання з теми уроку. Визначають час на пошук та аналіз інформації. Наприкінці уроку заслуховують повідомлення від кожної групи, які потім повторюються або доповнюю класом.

8. Мозковий штурм

Це - ефективний метод заохочення творчої активності швидкого генерування великої кількості ідей. Він спонукає учнів розвивати уяву і творчість, відверто висловлювати думки, знаходити кілька рішень конкретної проблеми. Його слід застосовувати саме для вирішення конкретних проблем або пошуку відповіді на якесь питання.

Порядок проведення:

* Запропонуйте учням сісти так, щоб вони почувалися зручно і невимушено.

Визначте основні правила (див. нижче).

Повідомте їм проблему, яку треба вирішити.

Запропонуйте учасникам висловити свої ідеї.

Записуйте їх в порядку надходження. Не вносьте в ідеї жодних коректив.

Спонукайте учасників до висування нових ідей. Додаючи при цьому свої власні.

Намагайтеся уникати глузування, коментарів або висміювання будь-яких ідей.

Продовжуйте доти, доки надходитимуть нові ідеї.

Наостанку обговоріть та оцініть запропоновані ідеї.

Правила проведення „мозкового штурму", які варто запропонувати учням:

Почніть висувати ідеї щодо розв'язання проблеми. Ідеї можуть бути будь-якими, навіть фантастичними.

Один з вас записуватиме їх на дошці.

Коли кожен і кожна вважатимуть кількість поданих ідей достатньою, їх висування припиняється.

Після того як ідеї зібрано, вони групуються, аналізуються, розвиваються всім класом.

Відбираються ті ідеї, що, на думку класу, допоможуть вирішенню поставленої проблеми.

Під час «матового штурму»;

Намагайтеся зібрати якомога більше ідей;

Заставте працювати всю уяву: не відкидати ніяку ідею тільки тому, що вона суперечить загальноприйнятій думці;

Може подавати скільки завгодно ідей або розвивати ідеї інших; не обговорюйте і ні критикуйте висловлення інших.

9. Займи позицію

Цей метод допоможе вам обговорення чи дискусію зі спірного питання надасть можливість висловитися кожному і кожній, продемонструє думки з теми, обґрунтувати свою позицію або навіть перейти на іншу в будь який час, якщо аргументи протилежної сторони були переконливими. Слід використовувати дві протилежні думки, які не мають однозначної (правильної) відповіді.

Порядок проведення:

Розмістіть плакати в протилежних кінцях кімнати. На одно

написано „Згоден (згодна)", на іншому - „Не згоден (не згодна)", на третьому

„Не визначився (не визначилася)". Як інший варіант , - на плакатах можна

викласти протилежні позиції щодо проблеми: наприклад „пробувати наркотики

заборонено" і „пробувати наркотики дозволено всім"

Вивісьте (розкажіть) правила проведення вправи (див. нижче) з

можливим обговоренням.

Після того як учитель назве тему учні стають біля відповідного плакату, залежно від їхньої думки з обговорюваної проблеми.

Дається кілька хвилин для підготування до обґрунтування своєї позиції.

Вислуховуються різні точки зору по кілька учасників від кожної позиції (учні обираються довільно, за власним бажанням).

Вислухавши різні точки зору, запитайте чи не змінив хтось із учасників своєї думки, чи не бажає перейти до іншого плакату? Якщо такі учні є, слід попросити їх обґрунтувати причини свого переходу.

* Попросіть учнів назвати найпереконливіші аргументи своєї та протилежної сторони.

Правила проведення вправи, що пропонується учням:

Говорити по черзі, не переривати.

Одночасно говорить тільки одна людина.

Не сперечатися між собою. Наводити нові причини або ідеї.

Перейти від одного плакату до іншого можна у будь-який час. Будьте готові пояснити причини зміни своєї позиції.

Вислухайте аргументи й ідеї інших. Якщо вас запитають, будьте готові сказати, які аргументи або ідеї вам сподобалися найбільше.

10. ШКАЛА ДУМОК

Різновидом методу «займи позицію» є метод «шкала думок». Підготувавши аргументи щодо проблеми, яка обговорюється, розташуйтеся однією лінією у будь-якому вільному місці класу (наприклад, біля дошки). Визначити вам ваше місце допоможуть плакати, що розміщуватимуться на початку, посередині та у кінці шкали («згодна, згоден на 100%», «згодна, згоден на 50%», «згодна, згоден на 0%»). Після аргументації всіма, хто вишикувався по шкалі, ви можете змінити свою позицію, пояснивши, які саме аргументи вплинули на ваше рішення.

11. Навчаючи - вчуся

Цей метод надасть учням можливість взяти участь у навчанні та передачі знань своїм однокласникам.

Порядок організації роботи:

Після того як учитель роздасть учням картки із завданням, слід ознайомитися з інформацією, що міститься на них.

Якщо учневі щось незрозуміле, слід запитати про це в учителя, перевіривши, чи правильно він розуміє інформацію.

Учень ознайомлює зі своєю інформацією у доступній формі інших однокласників.

Слід говорити тільки з однією особою. Переказавши їй свою інформацію, та уважно вислухавши інформацію від неї;

Коли час виконання вправи сплине, учні розказують у класі, про що вони дізналися від інших.

12. Мікрофон

Метод «мікрофон» надасть можливість кожному й кожній сказати щось швидко, по черзі, відповідаючи на запитання або висловлюючи свою думку чи позицію.

Правила проведення:

Вчитель учням: „уявіть, що у вас в руках мікрофон і вам потрібно

висловити думку".

Говоріть тільки той або та, у кого «уявний» мікрофон;

Подані відповіді не коментуються і не оцінюються.

13. Незакінчені речення

Цей прийом часто поєднують із „мікрофоном». Він дає змогу ґрунтовніше працювати над формою висловлення власних ідей, порівнювати їх з іншими. Робота за такою методикою дає присутнім можливість долати стереотипи вільніше висловлюватися стосовно запропонованих тем, відпрацьовував говорити стисло, але по суті й переконливо.

Як організувати роботу.

Визначивши тему, з якої учні будуть висловлюватися в колі ідей або використовуючи уявний мікрофон, учитель формулює незакінчене речення і пропонує учням закінчувати його. Кожен наступний учасник обговорення має починати свій виступ із запропонованої формули. Учасники працюють із відкритими реченнями, наприклад: „на сьогоднішньому уроці для мене найважливішим відкриттям було...»; або: „ця інформація дає нам підставу для висновку, що...»; або: „це рішення було прийнято, бо...» тощо.

14. Метод „прес"

Метод «прес» використовується у випадках, коли виникають суперечливі питання і вам потрібно зайняти й аргументувати чітко визначену позицію суспільної проблеми, що обговорюється. Метою застосування цього надання учням та ученицям можливості під час уроків навчитися формулювати й висловлювати свою думку з дискусійного питання аргументовано в стислій формі.

Метод «прес» має таку структуру та етапи (слід роздати (написати на дошці, на плакаті) учням матеріали, в яких зазначені чотири етапи

ПОЗИЦІЯ Я вважаю, що ...(висловіть свою думку, поясніть, у чому полягає ваш погляд)

ОБҐРУНТУВАННЯ .. тому, що.. .(наведіть причину появи цієї думки, тобто на чому ґрунтують на підтримку вашої позиції)

3. ПРИКЛАД ... наприклад...(наведіть факти, які демонструють ваші докази, вони підсилять Вашу позицію)

4. ВИСНОВКИ Отже (тому, я вважаю(узагальніть свою думку, зробіть висновок про те, що необхідно робити; тобто, це є заклик прийняти вашу позицію)

Захищаючи свою позицію, намагайтесь дотримуватися структури методу «прес».

15. Розігрування ситуації за ролями

Рольова гра -- це невеличка п'єса, яку можна поставити на уроці. В її основі лежить імпровізація. Учні інсценують запропоновані вчителем ситуації. Метою розігрування конкретної життєвої ситуації за ролями є визначення учнями власного ставлення до неї, набуття ними досвіду шляхом гри, подальший розвиток уяви й навичок критичного мислення; сприяння висловленню суджень та думок; виховання здатності находити і розглядати альтернативні можливості дій; співчування іншим.

Порядок підготовки й реалізації:

Якщо рольову гру використовують у навчальному процесі, вона потребує ретельної підготовки. Початкові вправи мають бути простими, з подальшим складенням.

Є чотири основні елементи: а) попереднє планування і підготовка вчителя, б) підготовка і тренування учнів, в) активна участь класу в проведенні вправи, г) ретельний аналіз і обговорення з приводу вправи.

Не очікуйте відшліфованої гри від самого початку. Дайте учням змогу провести рольову гру й імітувати історичні та сучасні ситуації. Змінюйте види діяльності.

Такі вправи треба проводити в обстановці довіри, щоб учні не почувалися ніяково. Учні мають розуміти, що реагувати можна по-різному. Практика допоможе учням почуватися впевненіше під час проведення цих вправ.

Після завершення вправи учасники та „спостерігачі" ретельно і поглиблено аналізують набутті досвід, власні думки і почуття.

Після проведення гри необхідно вивести дітей із ролей. Для цього проводять детальне обговорення ситуації. Пам'ятайте, що кожен (кожна) мають відповісти на запитання:

Як ви почувалися в тій чи іншій ролі?

Що подобалося під час гри, а що ні -?

Яким чином цей досвід може вплинути на ваше подальше життя?

Рекомендації вчителя для учнів-виконавців:

чітко дотримуйтеся своєї ролі;

слухайте інших «акторів» і вчителя;

не коментуйте дій інших, перебуваючи в ролі;

ставтесь до своєї ролі як до реальної життєвої ситуації, в яку потрапили

16. Аналіз ситуації

Учні можуть аналізувати:

нормативно-правові акти (закони, постанови ...),

статті із періодики (газет, журналів ),

статистичні данні,

історичні джерела,

художню літературу, тощо

Цей метод є надзвичайно важливим при правильному та ефективному його застосуванні. У процесі його використання учні здійснюють самостійний пошук і добір інформації; критично її аналізують, оцінюють достовірність; аналізують специфіку конкретної доби, ситуації за якої був створений текст, а також погляди його автора.

Аналіз ситуації відбувається за схемою:

А) факти: Що відбулося? Хто є учасниками справи? Що ми про них знаємо? Які факти є важливими? Які є другорядними?

Б) проблеми: В чому полягає конфлікт? Яке питання ми повинні вирішити для розв'язання ситуації?

В) аргументи: Якими є ваші аргументи на захист кожної зі старін ситуації?

Г) рішення: Яким буде рішення зі справи? Якими є причини ваного рішення? Якими можуть бути його наслідки?

17. Дискусія

Дискусія дає прекрасну нагоду виявити різні позиції з певної або з суперечливого питання. Обговорення в ході дискусії навчить учнів слухати свого співрозмовника та подавати переконливі аргументи. Для того щоб вона була відвертою, необхідно створити в класі атмосферу довіри та взаємоповаги.

При проведенні дискусії слід дотримуватись таких правил:

Говорити по черзі, а не всі одночасно.

Не перебивати того, хто говорить.

Критикувати ідею, а не особу, яка її висловила.

Поважати всі висловлені думки (позиції).

Не сміятися, коли хтось говорить, за винятком хіба що жарту

Не змінювати тему дискусії.

Намагатися заохочувати до участі в дискусії інших.

У класі ви можете доповнити ці правила, прийняти їх після обговорення та дотримуватися під час проведення дискусій.

18. Ток-шоу

Метою «ток-шоу» є набуття навичок публічного виступу та дискутування.

Учитель на такому уроці є ведучим на «ток-шоу».

Робота організовується таким чином:

Оголошується тема дискусії.

Запрошуються «гості» висловитися із запропонованої теми.

Слово надається глядачам, які можуть висловити свою думку або поставити запитання «запрошеним» за одну хвилину.

«Запрошені» мають відповідати якомога коротше і конкретніше.

Ведучий може ставити своє запитання або переривати промовця через ліміт часу.

Ця форма роботи допоможе учням навчитися брати участь у загальних дискусіях, висловлювати й захищати власну позицію.

19. „Ажурна пилка"

Метод дозволяє учням працювати разом, щоби вивчити значну кількість інформації за короткий відтинок часу, а також заохочує учнів допомагати один одному вчитися, навчаючи.

Під час роботи за методом «ажурна пилка» учні повинні бути готовими працювати в різних групах.

Спершу кожен учень працюватиме в «домашній» групі. Завданням для кожного учня у домашній групі є аналіз та засвоєння певної порції інформації на такому рівні, щоб мін бум здатним чітко і зрозуміло викласти її з метою навчання інших учнів.

Потім в іншій групі, яка називається експертною, такі учні виступатимуть в ролі «експертів» із питання, над яким вони працювали в домашній групі, вчитимуть цій інформації інших та відповідатимуть на їхні питання. В експертній групі учні також повинні отримати інформацію від представників інших груп. Завдання експертної групи здійснити обмін інформацією.

В останній частиш уроку учні знову повертаються до своєї «домашньої» групи, щоби поділитися тією новою інформацією, яку їм надали учасники та учасниці інших груп. їхнім завданням тепер буде знов обмінятись інформацією, узагальнити її та виробити спільні рішення разом з учасниками домашньої групи.

Порядок роботи в домашніх групах такий:

* кожна група отримує завдання, вивчає його та обговорює свій матеріал;

* бажано обрати в групі головуючого, тайм-кіпера (той, хто слідкує за часом ): та особу, яка ставить запитання, аби переконатися, що кожний ( кожна) розуміє зміст матеріалу.

Порядок роботи в експертних групах буде таким:

після того як учитель об'єднав вас у нові групи, ви стаєте експертами

з тієї теми, що вивчалась у вашій «домашній» групі;

по черзі кожний або кожна мають за визначений вчителем час якісно і в повному обсязі донести інформацію членам інших груп і сприйняти нову

інформацію від представників інших груп.

Під час повернення до «домашніх груп»:

учні мають поділитися інформацією з членами своєї «домашньої» групи

про нову інформацію, яку вони отримали від представників інших груп

узагальнюють її;

учні виробляють спільні висновки та рішення.

Таким чином, за допомогою методу «ажурна пилка» за короткий відтинок часу можна отримати велику кількість інформації.

20. Коло ідей

Цей метод є ефективним щодо вирішення гострих суперечливих корисним для створення списку ідей. Цей метод дозволяє залучити усіх учнів до дискусії. Він добрий, коли відбувається загально класне обговорення питання або виступають доповідачі від малих груп.

Метою методу є залучення всіх до обговорення поставленого питання. Він дозволяє уникнути ситуації, коли перша група, що, виступає, подає всю інформацію з проблеми.

Порядок проведення:

учитель висуває дискусійне питання та пропонує обговори

кожній групі;

після того як вичерпався час на обговорення, кожна група, представляє лише один аспект того, що ви обговорювали;

групи висловлюються почередно (по колу), поки не буде вичерпано всі відповіді;

під час обговорення теми на дошці складається список зазначених ідей.

Цей метод можна застосовувати й при створенні списку ідей. Попросіть кожного подавати по одній ідеї по черзі.

Цей метод є ефективним також під час вирішення гострих проблем. Попросіть учні написати свою думку або ідею на аркуші паперу без імені.

Вчитель збирає усі відповіді і складає список зазначених у них ідей, користуючись інформацією з карток.

21. Суд від свого імені

Цей метод дозволить учням отримати уявлення про спрощену процедуру винесення судового рішення та провести рольову гру - судовий процес із мінімальною кількістю учасників від трьох осіб: судді, що слухатиме обидві сторони і винесе остаточне рішення, позивача та відповідача (якщо йтиметься про розгляд кримінальної справи, то учасниками будуть обвинувач та обвинувачений).

Після того як учитель об'єднав вас у три групи - судді, позивачі та відповідачі, протягом відведеного часу:

судді - знайомляться зі судовою процедурою та готують запитання до обох сторін;

позивачі - обговорюють зміст вступної промови та можливі аргументи;

* відповідачі-готують зміст заяви-відповіді та аргументи захисту.

Після того як сплине час, відведений учителем, учні об'єднуються в групи по три особи - суддя, позивач, відповідач. Відтепер можна починати судовий розгляд справи у кожній групі за таким порядком:

Суддя викладає суть справи.

Заслуховується заява позивача.

Позивач викладає аргументацію, суддя ставить йому запитання.

Відповідач викладає аргументи захисту, суддя ставить йому запитання.

Суддя виносить рішення.

«Судді» оголошують свої рішення після об'єднання груп у велике коло.

Різновидом методу «суд від свого імені» є такий спосіб, коли «судове засідання» відбувається за участю трьох груп одночасно:

групи «суддів», групи «захисників», групи «прокурорів». Кожна група по черзі має слово під час процедури: спочатку «прокурори», потім «захисники», нарешті «судді» - вони приймають та мотивують рішення.

22. Пущений по колу лист паперу

Цю техніку слід використовувати для збору максимальної кількості інформації.

Організація роботи. Клас ділиться на групи. Кожна група отримує окреме завдання, наприклад, визначити фактори, причини, наслідки тощо. Всі групи сидять у формі кола. Кожна група (одночасно працюють всі групи) визначає у своєму колі одну причину ( наслідок, фактор, тощо), записуючи її на листку. Цей листок вона передає наступній груп, і таким чином, листок ходить по колу до тих пір, поки дана тема не буде вичерпаною.

Слід звернути увагу на те щоб учасники заняття не дублювали вже записаних думок.

23. Акваріум

Цей метод є ефективним для розвитку вмінь дискутування в малих групах.

Після того як учитель об'єднав учнів у три-чотири групи (4 - 6 учнів) і надав кожній із них завдання та необхідну інформацію, одна з груп сідає в центр кола класу, утворивши внутрішнє коло. Поки група займає місце в центрі, вчитель знайомить клас із цим завданням і нагадує правила дискусії у малих групах.

Учасники та учасниці цієї групи обговорюють запропоновану вчителем проблему таким чином:

один з групи прочитує вголос ситуацію,

група обговорює ситуацію у ході дискутування;

приймається спільне рішення, або підсумовується дискусія.

На цю роботу групі відводиться 3-5 хвилин. Усі інші учні класу не втручаються в обговорення, а лише спостерігають за ходом дискусії вони знаходяться начебто за товстим склом акваріума.

Після цього група повертається на свої місця, а вчитель ставить запитання:

Чи погоджуєтесь ви з думкою групи?

Чи була ця думка достатньо аргументованою, доведеною?

Який аргумент ви вважаєте найпереконливішим?

Така бесіда триває 2-3 хв., а місце першої групи в «акваріумі» займає інша група та обговорює наступну ситуацію.

Усі групи почередно мають побувати в «акваріумі», і діяльність кожної з них мусить бути обговорена класом.

Наприкінці вчитель має прокоментувати ступінь володіння навичками дискусії у малих групах і звернути увагу на необхідність та напрями подальшого вдосконалення навичок-2-3 хв. У межах „Акваріуму2 можна підсумувати весь урок, або, за браком часу, обмежитись обговоренням роботи кожної групи.

24. Діалог Ривіна

Робота методикою Ривіна передбачає читання або вивчення тексту абзацами. Під абзацом слід розуміти частину тексту, до 12 лінійок, яка має закінчену думку і зміст якої можна передати і реченням (до 10 слів). Для вивчення абзацу необхідно спочатку з'ясувати його суть. Для виокремлення головної думки кожного абзацу пропонується:

Знайдіть у тексті нові слова і словосполучення.

Поясніть їх значення своїми словами чи прочитайте за текстом. При необхідності користуйтеся додатковою літературою.

...