Дитячий суїцид, як соціально педагогічна проблема

Ми вважаємо зайвими - а в більшості випадків і неможливим - вимагати від пацієнта обіцянки, що він ніколи не робитиме замах на своє життя. Такою ж безглуздою представляється нам практика укладення "договору" з пацієнтом, в якому той зобов'язується "відкласти" на два-три тижні виконання суїцидальних намірів: якщо людина відчує непереборне бажання померти, її не зупинять ніякі зобов'язання. Найбільш ефективний підхід полягає в тому, щоб спонукати пацієнта до об'єктивного аналізу своїх суїцидальних бажань і підвести його до усвідомлення того, що ці бажання можуть виявитися безпідставними; таким чином терапевт може створити у пацієнта мотивацію до продовження дослідження.

Рішення про здійснення суїциду слід розглядати як результат боротьби між бажанням жити і бажанням померти. Так само як при оголошенні війни, непоправне рішення часом ухвалюється при перевазі в один голос, і тому терапевт повинен зосередити свої зусилля на тому, щоб створити перевагу на користь життя.

Добившись згоди пацієнта зважити всі "за і проти" суїциду, терапевт просить його перерахувати доводи на користь життя і доводи на користь смерті. Зрозуміло, пацієнтові в його нинішньому стані важко привести доводи на користь життя, проте він може пригадати, що примушувало його жити раніше, коли він не був в депресії. Для наочності можна записати ці доводи в двох колонках на дошці або на листі паперу. Після цього терапевт просить пацієнта назвати, які з "минулих" доводів актуальні в сьогоденні або можуть мати силу в майбутньому. Треба відмітити, що суїцидальниє пацієнти схильні анулювати ті позитивні моменти, які були або присутні в їх житті: вони або забувають, або ігнорують, або знецінюють їх. Допомагаючи пацієнтові пригадати позитивні чинники або прямо указуючи на них, ми створюємо противагу його численним доводам на користь смерті [17].

Втім, вважаємо потрібними застерегти терапевтів від зайве напористого підходу. Якщо пацієнт відчує, що терапевт просто намагається "відрадити" його від самогубства, в нім може прокинутися негативізм. У пропозиціях і діях терапевта повинен протягати дух експериментатора, неначебто він говорив пацієнтові: "Хай ви переконані в правильності вашого рішення - все одно варто перерахувати позитивні моменти, щоб з'ясувати ваше відношення до них".

Після перерахування позитивних чинників терапевт і пацієнт перераховують всі доводи "за і проти" суїциду. В результаті цієї процедури пацієнт зазвичай приймає об'єктивніший погляд на речі, і доводи на користь здійснення суїциду вже не здаються йому такими ж незаперечними, як раніше.

Приведені пацієнтом доводи на користь смерті повинні бути сприйняті терапевтом серйозно; від не має права відмахуватися від них, навіть якщо вони здаються тривіальними або ірраціональними. Недопустимі також заяви типу "Якщо вам так хочеться, давайте, убийте себе". Подібного роду "прийому" можуть мати найсумніші наслідки.

2.4 Робота з відчуттям безвихіддя

На питання про те, чим викликане бажання накласти на себе руки, суїцидальні пацієнти звичайно дають такі відповіді.

Життя не має сенсу. Мені нічого чекати від життя.

Я не можу більше жити. Я не буду ніколи щасливий.

Це єдина можливість покласти край стражданням.

Я став тягарем для сім'ї. Їм буде краще без мене.

Помітьте, що всі ці твердження так чи інакше пов'язані з відчуттям безвихіддя. Людина не бачить виходу з нестерпної для нього ситуації і вважає, що тільки самогубство звільнить його від гніту "нерозв'язних" проблем.

У тих випадках, коли ядром суїцидального бажання є відчуття безвихіддя, терапевт, застосовуючи різні методи, повинен показати пацієнту: а) що його буденна життєва ситуація допускає інші, не такі безрадісні тлумачення і б) що у нього є можливість розв'язати свої проблеми іншим способом. Ілюстрацією дезадаптивної поведінки може служити така дуже прозаїчна історія. Дівчина, доведена до відчаю тим, що її коханий не телефонує їй вже кілька днів, починає розмірковувати про самогубство. Коли терапевт питає, що вона могла б зробити замість того, щоб сидіти біля телефону і чекати дзвінка, дівчина відповідає: "Я могла б зателефонувати йому сама" [17].

Ми прагнемо виявити відчуття безвихідності вже в ході першого інтерв'ю. У подальшому ми прагнемо підвести пацієнта до усвідомлення того, як це відчуття пов'язане з помилками мислення і сприйняття. Розроблена "Шкала безвихідності", яка служить корисною підмогою при оцінці ступеню суїцидального ризику (Веск et al., 1974). Високий показник за цією шкалою майже завжди свідчить про наявність суїцидальних думок. Оскільки заповнення опитувальника займає всього декілька хвилин, його можна давати пацієнту перед кожною сесією.

Якщо клінічне і психометричне дослідження показують високий рівень безвихіддя і асоційованих з ним суїцидальних бажань, терапевт зобов'язаний негайно приступити до розв'язання цієї проблеми. В даному випадку тактика вичікування є неприпустимою розкішшю; терапевт не має права чекати, коли суїцидальні думки і бажання заявляти про себе в повний голос. Пацієнт може просто не дожити до наступної сесії. Більш того, ми радимо підтримувати з пацієнтом зв'язок по телефону між сесіями, поки не мине суїцидальна криза. Іноді корисно проінформувати про проблему близьких пацієнта.

Терапевтична стратегія, що використовується при роботі з відчуттям безвихідності, витікає з положення про те, що мислення і сприйняття депресивного пацієнта скуті рамками упереджених висновків. Пацієнту не приходить в голову поставити під сумнів свої упередження. Завдання терапевта полягає в тому, щоб збудити у пацієнта інтерес до дослідження негативних упереджень. Терапевт указує пацієнту на факти, що суперечать його висновкам, і, створюючи таким чином "когнітивний дисонанс", спонукає пацієнта переглянути свою позицію [17].

Пацієнтка відчула сильне бажання померти після розлучення з другим чоловіком. На питання терапевта, чому вона вважає суїцид єдино можливим виходом із створеної ситуації, жінка відповіла: "Я не можу без Пітера". Подальші розпитування дали можливість отримати таку відповідь: "Я не зможу жити без мужчини".

Терапевт поцікавився, чи завжди їй для нормального існування була необхідна присутність мужчини, і саме це питання зіграло роль "когнітивного ключика". Жінка задумалася і потім раптом призналася: "Знаєте, адже найщасливішим часом був для мене період, коли я жила одна. Мій перший чоловік тоді служив в армії. Я працювала і жила одна". Усвідомлення того, що їй колись чудово жилося без мужчини, дозволило пацієнтці зрозуміти, що вона не така вже безпорадна, як їй здається. Поступово пацієнтка набула відчуття незалежності і самостійності і перестала думати про самогубство.

Слово "стрес" міцно увійшло до житейського буття. Чому ж так багато з нас схильні до стресу? Результати досліджень американських учених, опубліковані в журналі "Фемілі серкл" ("Сімейне коло"), дозволяють хоча б частково відповісти на це питання. Цікаво, що ці дані могли б, ймовірно, бути співзвучні тим, які були б отримані при вивченні російських сімей, якби таке дослідження проводилося.

Більшість людей, відповідаючи на питання, в чому вони бачать основне джерело нервової напруги, скаржаться на брак часу і надмірну кількість справ, які необхідно виконати. Встановлено, що сучасні американки в середньому працюють на 300 годин в рік більше, ніж четверть століття тому. При цьому не зайве відмітити, що американки позбавлені безлічі побутових проблем, що забирають стільки часу і сил у наших співвітчизниць.

Фахівці з психічного здоров'я відзначають: небезпечним джерелом душевного розладу виступає відчуття самотності, що дедалі більше загострюється у багатьох людей, відторгнення, емоційної ізоляції. Протягом багатьох років Америка сповідувала культ особистих досягнень. Головною цінністю людини виступала вона сама, її власне благополуччя. Проте, концентруючись на собі, людина раптом знаходить, що вона оточена такими ж самозосередженими індивідами, абсолютно байдужими до неї і до її переживань. Сьогодні у нас на противагу казенному колективізму активно насаджується напористий індивідуалізм. Дехто вже відчув, що у цієї блискучої медалі є і зворотний бік.

Змучена погонею за успіхом (або боротьбою за виживання), втративши душевні зв'язки і упевненість у собі, людина опиняється в лещатах стресу. Внутрішня напруга виявляється в пригніченому настрої, що несе з собою несподівані емоційні спалахи, загальне погіршення самопочуття. Чи можна з цим боротися?

Розділ 3. Емпіричне дослідження суїцидної поведінки

3.1 Методики дослідження депресії

Безпосередньо методик діагностики суїцидальної поведінки ще не створено. Однак лакмусовим папірцем, що дає можливість припустити наявність суїцидальних намірів у людини, є методики, що вимірюють рівень депресії. Так як депресивний стан є пусковим механізмом суїдидальних думок і намірів, дослідження аутоагресивної поведінки можливо проводити за допомогою методик, що вимірюють депресію. До найбільш поширених у використанні виміру депресії є: методика виміру депресії Бека і методика диференційної діагностики депресивних станів Зунге.

3.1.1 Методика диференціальної діагностики депресивних станів Зунге (адаптація Т.І. Балашової)

Опитувальник Зунге розроблений для діагностики депресивних станів та станів, близьких до депресії, для скрінінг-діагностики при масових обстеженнях та з метою попередньої, долікувальної діагностики. (Стимульний матеріал методики див. в Додатку І).

Шкала Зунга [Zung W. та Durham N.С., 1965] призначена для самооцінки депресії. На основі факторного аналізу виміряють 7 параметрів: відчуття душевної спустошеності, зміна настрою, соматичні і психомоторні симптоми депресії, суїцидальні думки і дратівливість - нерішучість.

Шкала включає 20 пунктів, кожний з яких визначає суб'єктивну частоту («майже ніколи або рідко», «іноді», «часто», «майже завжди або постійно») симптомів депресії. При заповненні бланка шкали пацієнт відзначає хрестиком місце тих варіантів відповідей, які найбільш точно відповідають його стану. Підрахунок балів робиться таким чином:

* пункти 1, 3, 4, 7, 8, 9, 10, 13, 15 і 19 оцінюються від 1 до 4 балів в прямій послідовності;

* пункти 2, 5, 6, 11, 12, 14, 16, 17, 18 і 20 (виділені фоном) -- в зворотній послідовності, т. е. від 4 до 1 бала.

Повне тестування з обробкою займає 20-30 хвилин. Досліджуваний відмічає відповіді на бланку.

Рівень депресії (РД) розраховується за формулою:

РД= Спр - Сзвр

де Спр - сума закреслених цифр «прямих» висловлювань; Сзвр - сума цифр «обернених» висловлювань.

При інтерпретації даних слід враховувати наступне:

В результаті набираємо суму РД, яка коливається від 20 до 80 балів.

Якщо РД не більше 50 балів, то діагностується без депресивний стан.

Якщо РД більше 50 - менше 59 балів, то робиться висновок про легку депресію ситуативного чи невротичного ґенезу. При показниках від 60 до 69 балів діагностується субдепресивний стан чи замаскована депресія. Дійсно депресивний стан діагностується при РД більше 70 балів.

3.1.2 Шкала депресії Бека

Дана методика служить для визначення ступеню вираженості депресії за самооцінкою. Вона охоплює 21 симптом депресії: знижений настрій, песимізм, відчуття незадоволення собою, незадоволеності, провини, самозвинувачення, потяг до смерті, дратівливість, нездатність до роботи, порушення сну і таке інше. (Питання до методики див. в Додатку ІІ).

Стосовно кожного питання можливі чотири ствердження, які відображають різні ступені самооцінки.

Обробка результатів проводиться у відповідності з таблицею:

Варіант відповіді	Відповідає балам
Відповідь форми 0	0
Відповідь форми 1	1
Відповідь форми 2	3
Відповідь форми 3	4

Підраховується загальна кількість балів (в тому випадку, якщо вибрано не одне, а декілька тверджень, їх теж рахують).

Оцінка результатів.

0-9 - відсутність депресивних симптомів

10-15 - легка депресія (субдепресія)

16-19 - помірна депресія

20-29 - виражена депресія (середньої важкості)

30-63 - важка депресія

Пункти 1-13 - когнітивно-афектна субшкала (К-А)

Пункти 14-21 - субшкала соматичних проявів депресії (S-Р)

Однак, якщо підраховувати результати окремо по шкалам К-А та S-Р, то їх доцільно підраховувати у % вираженості, для легшого порівняння між собою показників двох шкал. Тому інтерпретацію даних доцільно проводити за наступною таблицею

Загальні результати у балах	Загальні результати у %	Нормативне значення
0-9	0% - 14.3%	відсутність депресивних симптомів
10-15	15.9% - 23.8%	легка депресія (субдепресія)
16-19	25.4% - 30.2 %	помірна депресія
20-29	31.7% - 46,1%	виражена депресія (середньої важкості)
30-63	47.6% - 100%	важка депресія

3.2 Дослідження схильності до депресії студентів коледжу

3.2.1 Хід роботи

У дослідженні прийняли учать 5 студентів (3 дівчат і 2 юнака) педагогічного коледжу відділення «соціальна педагогіка», другого курсу. Участь у дослідженнях була добровільною.

Форма проведення тестування - групова.

В дослідженні використовувалась методика «Шкала депресії Бека».

3.2.2 Результати дослідження та їх аналіз (за методикою депресії Бека)

При обробці первинних результатів індивідуальним відповідям присвоюємо бали згідно таблиці:

Варіант відповіді	Відповідає балам
Відповідь форми 0	0
Відповідь форми 1	1
Відповідь форми 2	3
Відповідь форми 3	4

Спочатку підраховується загальна кількість балів (в тому випадку, якщо вибрано не одне, а декілька тверджень, їх теж рахують). Однак слід врахувати те, що крім загальних показників депресії, є можливість визначити показники по когнітивно-афектній субшкалі К-А і по субшкалі S-Р соматичних проявів депресії.

Тому крім загального показника у кожного досліджуваного підраховуємо також суму результатів по шкалі К-А (питання 1-13), та по шкалі S-Р (питання 14-21). Всі ці дані групуємо у загальну таблицю результатів.

Досліджуваний	Загальна сума балів	Когнітивно-афективна субшкала	Субшкала соматичних проявів
1 Ю.	8	4	4
2 А.	21	11	10
3 Н.	24	13	11
4 О.	8	4	4
5 З.	8	4	4
Загальна сума	69	36	33
Середньоарифметичне	13.8	7.2	6.6

Результати оцінюємо згідно нормативної шкали. В даному випадку спостерігаємо, що у трьох досліджуваних (під № 1, № 4 та № 5) відсутня депресивна симптоматика. А у двох досліджуваних (під № 2 та № 3) спостерігається виражена депресія середньої важкості. Подальше виявлення причин такого стану виявило нещодавні перенесення важкого респіраторного захворювання цими студентами (під № 2 та № 3)

Слід звернути увагу на різницю показників субшкал К-А та S-Р. На перший погляд, ці результати можна інтерпретувати в плані простого порівняння. При такому аналізі виходить, що у досліджуваних із відсутніми депресивними симтомами когнітивно-афектні показники так само виражені як показники соматичних проявів депресії. Тобто емоційні сприйняття відповідають соматичному рівню. А у досліджуваних з депресією середньої важкості спостерігається перевага когнітивно-афективних показників в порівнянні із соматичними проявами. Тобто при такій обробці результатів, ми можемо стверджувати, що ті хто недавно переніс хворобу мають неусвідомлену тенденцію емоційно драматизувати і та переоцінювати важкість соматичних наслідків захворювання або ще не мають достатніх сил після хвороби увійти в навчальний процес. І це викликає відповідний пригнічений стан.

Однак таке порівняння певно недоцільне, тому що за шкали відповідає різна кількість відповідей. Потрібно звернути увагу на те, що за когнітивно-емоційні показники відповідають 13 питань (з 1 по 13), а соматичні прояви депресії всього 8 питань (з 14 по 21). Тому, доцільніше буде порівнювати набуті показники по шкалам у відсотковому відношенні. Тобто для субшкали К-А максимальна 100% вираженість показника буде дорівнювати 39 балам (13 х 3), а для шкали S-Р - максимальна 100% вираженість буде дорівнювати 24 балам (8х3). Будуючи нормальну арифметичну пропорцію підраховуємо відсоткову вираженість показників по кожній із шкал спочатку в індивідуальних результатах, а потім в загальних.

Таке підрахуванні відбувається за наступним алгоритмом . Наприклад, нам треба підрахувати загальні результати не у балах, а у відсотковому виражені. Тоді припускаємо, що максимальна кількість балів, яка дорівнює 63 (21х3) відповідає 100% результатів. Тоді набуті результати, наприклад 8 балів, відповідають невідомій кількості відсотків. Відсоткову вираженість результату підраховуємо за наступною формулою: Х= 8*100/63. Виходить, що відсоткова вираженість результату у 8 балів дорівнює 12.7 %.

Підраховані результати заносимо до таблиці

Досліджуваний	Загальна сума балів у %	Когнітивно-афективна субшкала (%)	Субшкала соматичних проявів (%)
1 Ю.	12.7	10.3	16,7
2 А.	33.3	28.3	41,7
3 Н.	38.1	33.3	45,8
4 О.	12.7	10.3	16,7
5 З.	12.7	10.3	16,7
Загальна сума	109.5	92.4	137.6
Середньоарифметичне	21.9	18.5	27.5

Порівняння результатів у відсотковому виражені показників когнітивно-емоційного сприйняття та соматичних характеристик відкрили цікаву тенденцію, яку демонструє малюнок 1.



З малюнку видно, що у всіх досліджуваних когнітивно-емоційних характеристики депресії нижче соматичних депресивних характеристик. Це може свідчити про те, що у юнацькому віці відбувається недооцінка соматичних змін організму навіть після перенесеної хвороби.

Накопичення фізіологічних змін викликаних хвороботворними чинниками в свою чергу спливає на пониження емоційного стану і може викликати депресію. Як видно з малюнку, що залежність стану здоров'я прямо пропорційно пов'язана із емоційним станом: чим більше виражена хвороба, тим більш проявляється репресивність.

Отже, високий фактором, що провокує депресію, а отже і можливість виникнення суїцидальних мотивів є хвороба. Недооцінка такого стану призводить до того, що суїцид важко попередити. Зміна нейрофізіологічних показників людини через хворобу сприяє виникненню таких емоцій як депресія.

Размещено на Allbest.ru

...