Ігрова діяльність як необхідний засіб виховної роботи в школі

Завдання для поетапного рішення проблемної ситуації складають заздалегідь, і вони мають різний ступінь складності. Отже, до мети можна просуватися різними шляхами: або вибираючи багато простих завдань, або найкоротшим, але більш складним маршрутом. Розташування груп, а також темп їхнього просування до мети фіксують на карті-схемі на дошці. Періодично з'являються «привали», під час яких групи здійснюють допомогу відстаючим. Група, яка першою досягла мети, отримує той самий «коштовний вантаж» у вигляді високих оцінок. Гра на цьому може не закінчуватися. Переможці розходяться по групах, що залишилися, й допомагають їм у боротьбі за друге місце тощо. На завершення уроку вчитель іще раз нагадує суть проблеми, і всі групи формулюють своє бачення її розв'язання. Зрозуміло, що ця гра потребує значної підготовки, але вся робота потім дає певні результати, якщо врахувати, що знання, здобуті своєю працею, людина засвоює набагато краще, та й радість «відкриття», відчута при цьому, не забувається.

Закріплення отриманих знань, вироблення практичних умінь і навичок:

Звичайно ж, такі уроки створюють дуже сприятливі умови для навчальних ігор. З іншого боку, проведення цих уроків в ігровій формі підвищує їхню ефективність, дає змогу обробити великий обсяг матеріалу, не перевтомлюючи учнів. При цьому, як і на традиційних уроках, необхідно застосовувати різноманітні види діяльності, комбінувати індивідуальні, групові й колективні форми роботи тієї чи іншої гри. Усе розмаїття таких форм можна почерпнути в телевізійних іграх, наповнивши їх необхідним корисним змістом. Як приклад гри під час узагальнення матеріалу з теми і підготовки до тематичної атестації можуть бути наведені всім знайомі і всіма улюблені «хрестики-нулики».

«Хрестики-нулики». На дошці - традиційне для цієї гри поле ЗхЗсм. Перемагає, як завжди, команда, яка першою закреслить рядок із трьох секторів. Ходи роблять по черзі. Причому, якщо команда, яка вибрала сектор, із завданням справляється, в ньому виставляють її знак (скажімо, хрестик), а якщо завдання не виконано, - сектор програний і в ньому з'являється знак суперників (нулик) без будь-яких зусиль з їхнього боку. Така форма була придумана в Клубі Знавців десяток років тому і, за всієї простоти, приховує в собі дуже великий потенціал, тому що дає змогу максимально урізноманітнити види діяльності учнів.

Сектори можуть бути такими: «задача» - розв'язати розрахункову задачу; «шпаргалка» - назвати чи дописати формулу; «?» - відповісти на запитання вчителя або суперника; «вірю-не вірю» - вибрати з декількох тверджень правильне; «поле чудес» - закінчити визначення явища чи поняття; «кімната сміху» - несерйозне завдання, але зі змістом; «практикум» - виконати практичне завдання; «бліц» - три нескладних завдання виконати за хвилину; «супербліц» - завдання виконує одна людина тощо. В процесі уроку проводять дві відбіркові і фінальну ігри, причому під час ігор кожній команді видають жетони для тих гравців, які були найбільш корисні для команди під час відповіді на дане запитання. Наприкінці уроку переможці отримують додаткові призові жетони, їх підраховують і перетворюють на оцінки, які виставляють у журнал за бажанням учнів.

Підбиваючи підсумки, хотілося б навести ще один вагомий аргумент на користь необхідності найактивнішого використання елементів гри у навчальному процесі. Подивіться в очі учнів, які заходять з ігрового уроку, і учителя. Перед вами - люди, котрі отримали радість від праці. Що тоді - щастя, якщо не це?!

Висновки

Про гру сказано багато добрих слів. Її називають і джерелом радості, і королевою дитинства.

Обидва визначення правильні, одна гра для дитини - саме життя з усіма його радощами, хвилюваннями, тривогами, перемогами і прикрасами. Гра - це природний для дитини вид діяльності, мотив її лежить у самій сутності. В іграх школярі не тільки відображають реальне життя, а й перебудовують його. Ігрове дійство дає змогу дитині виразити найфантастичніші бажання, свої мрії, чи відкривається широкий простір для вияву творчості, активності, кмітливості. Вияв творчості у грі дозволяє дитині глибше зрозуміти навколишній світ, дає їй деякий досвід, викликає потребу виразити його у своїй діяльності. Гра охоплює всі сторони особистості учня, вона потребує активної роботи думки і трудових умінь, багата емоціями та щирими почуттями сучасна освіта орієнтується на особистість, на розвиток кожної дитини, залежно від її розумових здібностей і фізичного стану.

Ґрунтовно вивчивши особливості організації ігрової діяльності в сучасній школі, виявляється, що:

- гра - найприродніша і найпривабливіша діяльність дитини. Але слід пам'ятати, що при використанні ігрової діяльності на уроках з метою вивчення нових знань, узагальнення і систематизації - це не розвага, а звичайні вправи, замасковані в цікаву форму.

Отже, навчальна діяльність визріває в надрах ігрової форми.

- гра органічно об'єднує триєдину мету навчання: освітню, розвиваючу, виховну.

- гра потребує від учня здібностей, зібраності, витримки, бажання допомогти тим, хто не встигає.

У курсовій роботі, я розкрила місце гри в структурі уроку:

- тривалість гри визначається завданням уроку та змістом самої гри.

- перші хвилини уроку повинні бути цікавими, інтригуючи ми.

- основний шлях виховання і навчання у грі - вплив на її зміст (вибір, теми, розвиток сюжету, розподіл ролей).

Гра формує у дітей основи культури поведінки, відбувається засвоєння соціального досвіду, здійснюється розвиток різноманітних сил і можливостей дітей і розумових моральних, фізичних, естетичних.

Педагогічне спрямування гри допомагає учителям формувати поведінку, взаємостосунки дітей на основі дружби, довіри, взаємоповаги.

Нажаль не всі вчителі застосовують ігри в своїй діяльності. Діти ж прагнуть постійного руху, всидіти на місці для них надзвичайно важко. За допомогою гри навчання для молодих школярів стає радістю, захопливою і життєво важливою справою бо саме в грі маленька особистість пізнає світ, отримує позитивні емоції, вдосконалює розумові здібності. А найважливіше те, що гра запобігає зубрінню, дозволяє виховувати дитину допитливою, творчою мислячою.

Значна частина недоліків у вихованні може бути пояснена, тим, що вихователі погано знають теорію і методику керівництва ігровою діяльністю школярів. Однак слід зазначити також те, що ряд психолого-педагогічних проблем гри ще не знайшов свого вирішення. До них слід віднести проблему психофізичних основ гри розвитку дитячої творчості у різних видах ігор, вплив гри на моральний розвиток дитини у взаємозв'язку реальних та ігрових стосунків тощо.

Отже ми переконались, що вміле поєднання навчання з ігровою діяльністю „навчання у грі граючись” сприяє, розвитку позитивних мотивів діяльності, зростанню інтересу пізнавальних дій, що виконуються; розвитку самостійності творчості учнів відтак - формується вміння вчитися, підвищується уміння школярів, зростає позитивне ставлення до навчання.

Список використаної літератури

1. Абраменкова В. В мире детских игр.//Воспитание школьников.-2000.-№7.

2. Баранов С.П. Сущность процесса обучения.- М.: Просвещение, 1981.-143с.

3. Бардин К.В. Как научить детей учится.- М.: Просвещение, 1988.- 172с.

4. Бибанский Ю.К. Рациональная организация учебной деятельности.- М.: Знание,1986.-96с.

5. Бондаренко С.М. Почему детям трудно учится.- М.: Знание,1995.-64с.

6. Бондаренко А.К., Матусик А.И. Воспитание детей в игре.- М.: Просвещение,1983.-192с.

7. Варзацька Л.У. Гра як засіб пізнання. // Поч. школа.-1999.-№4.-60с.

8. Выготский Л.С. Игра и ее роль в психическом развитии ребенка.// Вопросы психологии.-1996.-№6.-50-55с.

9. Газман О.С., Харитонова Н.Э. В школу - с игрой. - М.: Просвещение,1991.-39-43с.

10. Галкін С. Організація ігрової діяльності на уроці. // Завуч.-2005.-№2.-17-20с.

11. Граник Є.П. Гра - найсерйозніша справа. // Поч. школа.-1999.-№4.-60с.

12. Грицюк Л.К., Завацька Л.А., Семенов О.С. Ігри та розваги у навчально-виховному процесі з учнями. - Луцьк: РВВ ВДУ ім. Українки, 1998.- 148с.

13. Державна національна программа «Освіта» («Україна XXI століття»).- К.: Райдуга, 1994.-34с.

14. Ельконин Д.Б. Психология игры.- М., 1978.

15. Жуковская Р.И. Игра и ее педагогическое значение.- М., 1975.

16. Карпенчук С.Г. Теорія і методика виховання.- К.: Вища школа, 1997.-265с.

17. Макаренко А.С. Твори: В 7 т. - К.: 1954. - Т.4.

18. Міністерство освіти України. Концепція національного виховання, 1994.

19. Рижук В.В. Гра як метод навчання і виховання // Початкове навчання і виховання. - 2005. - № 16-18. - С.20-25.

20. Рудакова Т.І. Дидактична Гра - дієвий засіб активізації пізнавальної активності учнів. // Початкове навчання та виховання. - 2005. - № 16-18. - С.7-13. виховний ігровий урок

21. Савченко О.Я. Дидактика початкової шоли. - К.: Генеза, 1999, - 367 с.

22. Сухомлинський В.О. Серце віддаю дітям. - К.: Рад. школа, 1982. - 96 с.

23. Фурман А.В. Проблемні ситуації в навчанні. - К.: Рад. школа, 1982. - 96 с.

24. Щербань П.М. Навчально педагогічні ігри. - К.: Вища школа. 1993. - 96 с.

Размещено на Allbest.ru