Шляхи підвищення рівня розумового виховання молодших школярів шляхом інтеграції змісту освіти в початковій школі

За спостереженнями О.Я.Савченка, у початковій школі найкращий час для усвідомлення учнями суті пізнавальних умінь та алгоритму їх виконання - початок третього класу. Сприятливою є ситуація, коли ця діяльність відбувається під час закріплення, повторення, систематизації матеріалу.

Для усвідомлення школярами послідовності виконання загальнопізнавальних умінь корисно застосовувати схеми-опори, пам'ятки, які допомагають їм планувати свою навчальну роботу, запитувати, відповідати, аналізувати, порівнювати, виділяти головні ознаки, узагальнювати, встановлювати причинно-наслідкові зв'язки, доводити. Ці схеми розкривають сутність уміння (приміром, що означає довести, узагальнити, порівняти ...), алгоритм його виконання, зразок міркування, який можна використати для самостійного розв'язання пізнавальних завдань.

Використання зорових опор для учнів з різним рівнем підготовки має різний смисл. Невпевнена, повільна дитина пришвидшує темп роботи, дивлячись на опору, для слабенької - це підказка, для лінивої - об'єктивна потреба пройти увесь ланцюжок міркування. Схему-опору треба вміти „прочитати", тому будь-який знак, символ, що вводиться учителем, має бути так усвідомлений учнями, щоб за схемою вони побачили конкретну практичну чи розумову дію.

3. Обов'язковою ознакою самостійного учіння є оволодіння учнями контролем і самоконтролем. Для формування цих умінь від команд і закликів („Перевіряйте дуже уважно, ще раз перевірте!") треба перейти до систематичного запобігання можливим помилкам і навчання учнів спеціальних способів перевірки. Поки діти не засвоять складний спосіб дії, бажано використовувати різноманітні зорові опори для коментованого управління, думати, пояснювати вголос. Треба довести до усвідомлення учнями всіх умов якісного виконання роботи. Тут важлива переорієнтація уваги школяра з кінцевого результату на спосіб його досягнення. Обов'язковим це є при засвоєнні складних тем (правопису ненаголошених голосних, відмінкових закінчень, ділення і множення багатоцифрових чисел, розв'язання складених задач та ін.), коли одночасно із засвоєнням послідовності дій слід навчати дітей і надійних способів перевірки, тобто як саме перевірити підсумкові, а в багатьох випадках і проміжні результати завдання.

4. Щоб знання перетворилися в уміння, треба довести їх застосування до рівня усвідомленості і дієвості. Усвідомленість виявляється у розумінні учнями зв'язків між поняттями, в умінні висловлюватись „своїми словами", згрупувати, систематизувати матеріал. Дієвість, гнучкість знань і вмінь добре формується у різних випадках їх переносу. Як правило, це досягається шляхом розв'язання пізнавальних завдань на аналогію, диференціювання суттєвих ознак, бачення нової функції предмета, його різнобічного аналізу тощо.

Усвідомленості і дієвості знань, способів їх здобуття сприяє залучення дітей до рефлексивної діяльності. Її сутність - заохочення до самоаналізу і самооцінювання своїх дій, способу мислення, почуттів. Рефлексивні судження - це внутрішньо проаналізовані думки. Наприклад, такі міркування: „розкажи вголос, як ти думав, що тобі вдалось легко, а що - складніше". Рефлексії сприяють запитання щодо виявлення ставлень учнів до певного об'єкта. Наведемо відповіді учнів 4-го класу однієї зі шкіл м. Києва на запитання анкети „Моє ставлення до навчання:"„люблю тільки математику", „подобається малювання", „із задоволенням іду на урок", „мені важко зосередитись, коли в класі шумно", „я не можу довго сидіти над уроками".

Психологи визначають критичне мислення як індивідуальну властивість мислення людини поряд із глибиною, гнучкістю, швидкістю, допитливістю. У згадуваному журналі „Уроки мислення"подано таке визначення цього поняття: „широкий спектр когнітивних явищ і процесів, які передбачають вміння ставити й висловлювати власні позиції, тобто мислити логічно, самостійно, творчо". Звернемо увагу на типи завдань, що спонукають до рефлексії: подати інформацію в іншій формі, пояснити зв'язки, застосування знань у різних ситуаціях; самооцінні судження, постановка взаємних запитань у групі, в парі, запитання як діалог з автором тексту, переформулювання заголовка тексту в питальне речення, перевірка, чи на всі запитання у підручнику є відповіді у тексті тощо.

5. Неможливо досягти навчальної самостійності учня без формування усталених позитивних мотивів учіння. Саме у цій справі слід багато що змінити у педагогічній практиці. Довгі роки у школі розривались два взаємопов'язані поняття: результати навчання і способи їх досягнення. У вихованні пізнавальних потреб учнів ця ціна виявилась у поступовому втрачанні ними бажання вчитися, читати книжки, думати, вдосконалювати свою працю.

Щоб сформувати зацікавлене ставлення учнів до пізнання, треба спиратися не лише на почуття обов'язку, волю, оцінку-бал, які у цьому віці є ще слабким регулятором пізнання і поведінки, а й на природну допитливість, емоційність, інтелектуальність, на почуття дитини, її самооцінку, роль у колективі тощо.

Прислухайтесь до такої думки В.О. Сухомлинського: „Не має і не може бути дітей, які б не хотіли вчитися із самого початку учіння. Невміння трудитися породжує небажання, небажання - лінь. Кожна нова ланка у цьому ланцюгу пороків стає все міцнішою і розірвати його все важче. Головний засіб упередження цих пороків - навчати вихованців самостійно трудитися у молодшому віці".

Можна стверджувати, що чим молодші учні, тим більше значення для формування позитивного ставлення до навчання мають стимули опосередкованого впливу, які діють сильніше і триваліше. Найсуттєвішим для забезпечення такого впливу, на наш погляд, є стимулююче педагогічне спілкування, використання дидактичних ігор, інсценізація, взаємне навчання дітей з різними навчальними можливостями, створення ситуацій програмованого успіху, різні засоби педагогічної підтримки.

Особливо важливим є стиль навчального спілкування з дітьми. Дохідливість мови, її жвавість, енергійність, мелодійність, залучення до діалогу запобігають пасивному слуханню, породжують активність мислення. Якщо вчитель уміє тримати паузу, робити логічні наголоси, обирати темп, доречно ілюструє свої міркування малюнком, опорними словами, то з часом у дітей виробляється уміння осмислено слухати, розбірливо сприймати почуте, слухати, думаючи при цьому.

Уміння вчитися включає в себе і здатність учня керувати своєю увагою. Недарма вчителі кажуть, що „бути в класі - ще не означає вчитися". Уважний учень, як правило, має кращі успіхи у навчанні, ніж неуважний („Він міг би вчитися значно краще, якби був уважним", „Вона не припускається помилок, коли пише уважно"). Без уваги неможливе сприймання, розуміння і засвоєння навчального матеріалу. Увагу образно порівнюють з лінзою, яка збирає у фокус розумові сили людини і спрямовує їх на розв'язання певної проблеми. Увага ніби загострює і посилює всі психічні процеси: пам'ять, мислення, уяву.

За чим стежить думка школяра на уроці, що саме привертає його увагу? Навіть у найтихішому класі увагу учня, крім рухів і слів учителя, можуть привертати безліч подразників: сусід перекладає зошит, за вікном гальмує машина, у дівчинки, яка сидить попереду, розплелися кіски... Та й після перерви у голові рій думок, почуттів. І все це сприймається школярем одночасно, а в процесі навчання треба зосередитися. До чого ж це непросто! І все-таки досвідчений вчитель уміє підтримати увагу класу майже протягом усього уроку: то зміною видів роботи і словесними настановами, то яскравою ілюстрацією або змаганням, ігровою ситуацією, фізкультурною паузою тощо.

У навчанні виявляється довільна, мимовільна і післядовільна увага. Мимовільною є увага дітей під час захоплюючої гри, слухання цікавої розповіді у всі ті моменти, коли їх щось захопило, схвилювало. Пригадайте, як діти дивляться телепередачі, вистави, слухають казки. Затамований подих, застиглі пози, широко розплющені очі, ледь розкриті ротики - вони не помічають, що діється навкруги, не відчувають напруження, незручності пози - таким всевладним є бажання дізнатися, а що ж далі.

Хоча мимовільна увага і переважає у молодших школярів, однак вона не може бути основною під час навчання. Далеко не завжди дітям випадають захоплюючі завдання, дуже часто потрібне вольове зосередження на предметі, свідоме керування увагою. Заклик „Будь уважним!", запитання „Куди ти дивишся?", „Про що думаєш?"молодші школярі майже не сприймають. Доцільніше зацікавити їх змістом наступної роботи, привернути увагу до якихось нових властивостей виучуваного, до можливості їх практично використати. Довільна увага у молодших школярів не буває тривалою. Тбму на кожному уроці проводяться фізкультурні вправи, змінюються вида сприймання, які сприяють подальшому зосередженню уваги. І вдома, під час виконання домашніх завдань, необхідно робити перерви, щоб організм міг перепочити. Враховуйте, що у стомленої дитини увага дуже слабка, тому не варто примушувати дитину працювати у такому стані, краще зробити перерву.

Увагу, як і інші психічні якості, можна успішно розвивати. Для цього доцільно використати чимало ігрових прийомів і в класі, і в групі продовженого дня. Ось, наприклад, гра „Хто більше?". Запропонуйте двом учням упродовж хвилини розглянути іграшковий автомобіль, а потім позмагатись, хто найбільше помітив деталей і може правильно розказати про них. Відповівши, гравці повторно розглядають іграшку, щоб перевірити, чи не лишилось щось непоміченим. У таку гру можна фати по-різному, все залежить від вашої фантазії. Можна, скажімо, зробити так: на столику розкласти з десяток дрібних речей і запропонувати дітям запам'ятати розташування їх. На кілька секунд вони заплющують очі, а дорослий змінює розташування одного-двох предметів. Тільки уважна, спостережлива дитина, як правило, відразу помічає зміни. Діти люблять фати з дорослими, але швидко впевнюються, що перемогти їх не дуже легко.

Тренувати увагу і пам'ять можна ще й так. Увійшовши до кімнати, охопити її швидким поглядом, а потім називати речі, які стоять на незвичному місці. Цю ж мету має фа „Чарівна скринька" - перед дитиною на хвилинку відкривають невеличку коробку з дрібними іграшками, предметами, а потім кришка закривається, і феба розповісти якомога точніше про побачене.

Часто буває у житті, що на початку роботи важко зосередитись, а через певний час ми непомітно „входимо" у роботу, увага підфимується ніби сама собою. Така увага називається післядовільною. Вона має величезне значення і в навчанні молодшого школяра. Післядовільна увага з'являється, як правило, тоді, коли виробляються деякі навички розумової праці, певний ритм навчальних занять. Як можна допомогти дитині розвинути цю увагу? Привчаючи до того, що починати будь-яку роботу феба з усвідомлення її мети, мисленого добору і оцінки можливих шляхів виконання. За цих умов діти швидше і свідоміше виконують завдання, а отже, увага стає більш цілеспрямованою і стійкою.

Добре розвиває уважність відомий у психології метод коректурної проби. Суть його у тому, що дітям пропонується розглянути кілька рядків букв. Вони мусять закреслити або підкреслити лише певну букву з-поміж багатьох інших. Завдання може мати кілька варіантів: знаходити дві букви або певне буквосполучення: у одному рядку букву закреслювати, а у другому - обводити кружечками і т.п. Методику і результативність цих дослідів описала психолог B.C. Юркевич. За місяць занять, які поступово ускладнювалися і тривали щоразу до 12-15 хвилин, піддослідний (семирічний хлопчик) став значно уважнішим. До початку експерименту на запитання „Що означає бути уважним?" першокласник відповів: „Добре поводитися"і, трохи подумавши, додав: „І не малювати танків". Після місячних занять хлопчик на це запитання відповів: „Бути уважним - означає стежити за тим, щоб правильно все зробити, думати про те, що треба зробити".

6. Уміння вчитися обов'язково передбачає уміле користування підручником. Основні вимоги до роботи з навчальною книгою такі:

1) Вміти користуватися змістом, тобто знати, що, скажімо, назви всіх оповідань, віршів, байок є у змісті, тому, щоб знайти потрібний твір, не треба гортати сторінки, швидше буде знайти його назву в змісті, а потім зазначену сторінку в книжці.

2) Користуватися підрядковим словником, у якому пояснюються всі незрозумілі слова з читаного твору.

3) Розуміти, що собою являє (і знаходити) червоний рядок, абзац, діалог, знати римські цифри.

4) Знати і користуватися умовними позначеннями, які є у підручнику.

Працюючи з підручником, учні вчаться сприймати матеріал диференційовано, бо знають, що виділені у книжці особливим шрифтом слова, визначення треба прочитати кілька разів, повторюючи вголос.

Діти повинні знати, що підручники дбайливо готували для них багато людей: вчені, редактори, поліграфісти та ін., а школи одержують книжки безкоштовно. Завдання вчителів і батьків - виховувати у дітей бережливе ставлення до підручників, щоб по них змогли навчатися й інші діти.

Неабияке значення в оволодінні умінням вчитися мають прийоми запам'ятовування. Запам'ятовування в навчальному процесі буває довільним, коли ставиться спеціальне завдання запам'ятати матеріал, і мимовільним - коли така мета не ставиться. Продуктивність довільного запам'ятовування залежить від рівня розумової активності і самостійності, яку виявляють учні у роботі з матеріалом, що запам'ятовують, від раціональності прийомів запам'ятовування.

У молодших школярів, якщо їх не вчать розуміти, усвідомлювати матеріал, переважає дослівне запам'ятовування і відтворення. Дитина, побоюючись, що скаже щось неправильно, неточно, прагне дослівно відтворити текст. Тому нерідко завдання вчителя „прочитати і переказати"діти сприймають як „вивчити". А це вимагає багаторазового, одноманітного повторення доти, поки текст не закріпиться в пам'яті. Що робити в таких випадках? Треба заохочувати дітей використовувати смислову пам'ять. Смислова пам'ять - це здатність до запам'ятовування і відтворення смислу, сутності матеріалу. Чим більше засвоює дитина різноманітних знань, умінь і навичок, тим важливішу роль відіграє саме смислова пам'ять. Якщо матеріал запам'ятовується осмислено, то можна запам'ятати у 4-8 разів більше і міцніше, ніж тоді, коли його механічно, неусвідомлено повторювати багато разів. Отже, найпершою умовою успішного запам'ятовування є розуміння того, що потрібно запам'ятати.

Дітей, особливо у 3-4-х класах, необхідно навчати деяких прийомів смислового запам'ятовування. Це, передусім, смислове групування, користування планом, порівняння. Молодші школярі спочатку з недовір'ям застосовують ці прийоми, бо вони здаються їм зайвими. Але пересвідчившись, що це корисно, діти охоче вдаються до них.

При заучуванні віршів також доцільно спочатку визначити послідовність думок у змісті, а потім заучувати строфами, якщо вірш невеликий. Такий вірш краще прочитати 2-3 рази весь, а потім відтворювати. Психологічні досліди показують, що при дослівному запам'ятовуванні дітям легше заучувати текст не відразу, а розподіляючи цей процес у часі. Наприклад, прочитати вірш 5-6 разів, відтворити його, потім займатися іншими справами, увечері знову прочитати вірш 2-3 рази і повторити, вранці проглянути його ще 1-2 рази.

Отже, і при смисловому, і при дослівному запам'ятовуванні важливо, щоб діти добре зрозуміли матеріал, повторювали його усвідомлено і розподіляли заучування у часі. За таких умов запам'ятовування відбувається легше, а вивчене довше зберігається у пам'яті.

7. Різноманітність форм організації навчання.

Діалогізація навчання, широке використання парної і групової роботи є серйозним імпульсом активності розумової діяльності дітей різних рівнів мислення. Ці переваги з'являються за рахунок того, що в групах іде жвавий обмін думками, є можливість виявити більший обсяг знань, вислухати різні точки зору. У різних формах співпраці діти набувають досвіду взаємного навчання, в них формуються такі риси характеру, як повага один до одного, довіра, уміння слухати, лідерські якості. Учні 3-4-х класів, якщо мають досвід спільної праці, можуть самостійно виявляти лідера, елементарно презентувати результат роботи групи.

Для успішного „думання"важливо сформувати у дітей про себе позитивну думку. Щоб молодший школяр почувався впевнено, був налаштований переборювати труднощі, у нього має бути позитивна самооцінка. Діти з негативною самооцінкою схильні бачити причини невдач у тому, що вони „тупі", „нерозумні" і т. п. Цього не можна допускати. Вчителям необхідно упереджувати такі настрої, сприяти тому, щоб у всіх дітей були позитивні уявлення про свої пізнавальні можливості.



ВИСНОВКИ

Розумове виховання передбачає набуття знань, формування наукового світогляду, розвиток пізнавальних і творчих здібностей, вироблення культури розумової праці, виховання інтересу і потреби в розумовій діяльності, у постійному збагаченні науковими знаннями, у застосуванні їх на практиці.

Основною з поставлених цілей розумового виховання є розумовий розвиток, що відбувається в процесі одержання наукових знань. А щодо завдань, то серед них можна виокремити такі, як набуття, свідоме засвоєння та уміле використання на практиці знань, які стануть світоглядними переконаннями особистості, її духовним багатством, які будуть позначатися на ідейній спрямованості людини, на результаті її діяльності, на її суспільній активності та інтересах.

Успіх вирішення проблеми розумового розвитку учнів багато в чому залежить від педагогічної майстерності, культури, знань вчителя, багатства і різноманітності його інтелектуального життя та уміння захопити жадобою пізнання. В.О. Сухомлинський здійснював на практиці правило Арістотеля: «Мислення починається із питання, здивування». У своїй викладацькій діяльності педагоги мають керуватися такими принципами: поєднання практичної роботи учнів з первісним сприйняттям знань, з їх поглибленням, розвитком, застосуванням; застосування знань у різних ситуаціях з метою їх удосконалення, виявлення, перевірки, обміну; поступовість процесу оволодіння знаннями. Сухомлинський відзначив, що перш ніж навчити дітей запам'ятовувати, їх потрібно навчити думати, мислити, аналізувати перші враження, перші думки дітей про причину, наслідок, розвиток якогось явища завжди ґрунтувати на особистих спостереженнях.

Успіху розумового виховання сприяє навчання та такі його складові, як позаурочні заняття, читання учнями науково-популярної літератури, науково-предметні гуртки, домашня робота, спрямована на накопичення фактів пізнання, питань, роздумів; дослідницькі гуртки, конструювання і моделювання. Всі вони формують інтелектуальне багатство дитини, творчий розум, прагнення жити у світі думок, постійне бажання збагачувати і розвивати свій розум.

Виняткову роль у навчанні відіграє і праця, але не будь-яка, а перш за все складна, творча, яка вимагає тонкого уміння і майстерності, вдумливого аналізу, встановлення причинно-наслідкових зв'язків, закономірностей. І саме за такої різноманітності видів праці та взагалі працелюбству формується живий, допитливий розум особистості.

Крім опанування знань, які дитина отримує на заняттях, вона має ще й активно займатись самоосвітою та самовихованням, читати багато художньої та науково-педагогічної літератури, що не включена у навчальний план, формувати власну бібліотеку творів вітчизняної та зарубіжної літератури. Кожна наступна докладно вивчена книга має супроводжуватись аналізом, власними думками та висновками, які в майбутньому можливо стануть в нагоді для вирішення певних життєво-важливих ситуацій.

Тож, успіх повноцінного розумового виховання залежить від незліченої кількості факторів, серед яких: інтелектуальне багатство життя школи; духовне багатство учителя, його ерудиція, світогляд, культура; зміст навчальних програм і характер методів навчання; організації розумової праці на уроці і вдома. Учень розумово виховується і тоді, коли відносно знань він займає дієву, активну позицію.

Тільки за таких умов навчання пізнанню надає учню глибоке почуття радості, задоволення, схвильованості та емоційної піднесеності.



СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Савенков А.И. «Одаренные дети в детском саду и школе» - М., 2000.

2. Савенков А.И. «Детская одаренность: развитие средствами искусства» - М., 2003.

3. Савченко О.Я. Виховний потенціал початкової освіти - К., 2009

4. Замашкіна О. Ідеї розвивального навчання молодших школярів у педагогічній спадщині В.О. Сухомлинського // Початкова школа. - 2001. -№10.-С. 74-78.

5. Стельмахович М.І. Теорія і практика українського національного виховання // Івано - Франківськ, 2011р.;

6. Луцик Д.В. Виховання розумових потреб у молодших школярів //Початкова школа, 2009р. № 11;

7. Бухлова Н. Як навчити учня учитись // Шкільний світ, 2007р.;

8. Пасічник А. Особливості розумового виховання молодших школярів у процесі навчального матеріалу // Початкова освіта, 2009р. №5-7 (лютий);

9. Ельконіна Д.В. - Навчання і розумовий розвиток у молодшому шкільному віці // Початкова освіта 2008р. №16

10. Гальперин П.Я. Введение в психологию. - Ростов-на-Дону: Феникс, 2000. - 329с.

11. Гончаренко О. Культурологія і проблема інтегрованого навчання учнів // Педагогіка і психологія професійної освіти. - 2001. - №2.

12. Гончаренко С.У. Український педагогічний словник. - К.: Либідь, 2007. - 376 с.

13. Лозниця В.С. Психологія і педагогіка. - К., 2002. - 302с.

14. Пушкарьова Т. Програма інтегрованого курсу „Навколишній світ” //Початкова школа. - 2011. - № 8. - с. 31 - 36.

15. Розин В.И. Психология: Теория и практика. - М.: Форум, 2005.



ДОДАТОК А

Вправи, спрямовані на розвиток мислення

Загадки

Загадки допомагають розвивати образне і логічне мислення, вміння виділяти суттєві ознаки і порівнювати, тренують швидкість і гнучкість розуму, кмітливість, здатність знаходити оригінальні рішення. Можна запропонувати дітям і самостійно скласти загадки про будь - яких відомих предметах. [22.42]

Гуляю по світу,

Чекаю відповіді,

Знайдеш відповідь -

Мене і немає. (Загадка)

Забурчав живий замок,

Ліг біля дверей впоперек. (Собака)

На ніч два віконця

Самі закриваються,

А зі сходом сонця

Самі відкриваються. (Очі)

Не море, не земля,

Кораблі не плавають,

А ходити не можна. (Болото)

Сидить на віконці кішка,

Хвіст, як у кішки,

Лапи як у кішки,

Вуса як у кішки,

А не кішка. (Кіт)

Два гуся - попереду одного гусака,



Два гуся - позаду одного гусака,

І один гусак - посередині.

Скільки всього гусей? (Три)

У сімох братів по одній сестриці.

Чи багато всіх? (Вісім) [22.43]

Складання пропозицій

Ця гра розвиває здатність швидко встановлювати різноманітні, іноді зовсім несподівані зв'язки між звичними предметами, творчо створювати нові цілісні образи з окремих розрізнених елементів.

Беруться навмання три слова, не пов'язані за змістом, наприклад, «озеро», «олівець», «ведмідь». Треба скласти якомога більше пропозицій, які обов'язково включали б в себе ці три слова (можна міняти відмінок і використовувати інші слова). Відповіді можуть бути банальними ("Ведмідь упустив в озеро олівець»), складними, з виходом за межі ситуації, позначеної трьома вихідними словами, і введенням нових об'єктів («Хлопчик взяв олівець і намалював ведмедя, що купається в озері»), і творчими, що включають ці предмети в нестандартні зв'язку («Хлопчик, тонкий, як олівець, стояв біля озера, яке ревло, як ведмідь»). [22.44]

Виключення зайвого

Беруться будь-які три слова, наприклад, «собака», «помідор», «сонце». Треба скласти тільки ті слова, які позначають у чому - то подібні предмети, а одне слово, «зайве», що не володіє цією ознакою, виключити. Слід знайти якомога більше варіантів виключення зайвого слова, а головне - більше ознак, що об'єднує кожну пару, що залишилася слів і не властивих забороненому, зайвої. Не ігноруючи варіантами, які відразу ж напрошується (виключити «собаку», а «помідор» і «сонце» залишити, тому що вони круглі), бажано пошукати нестандартні і в той же час дуже влучні рішення. Перемагає той, у кого відповідей більше.

Ця гра розвиває здатність не тільки встановлювати несподівані зв'язки між розрізненими явищами, але легко переходити від одних зв'язків до інших, не зациклюючись на них. Гра вчить також одночасно утриманню в поле мислення відразу кілька предметів, і порівнювати їх між собою. Важливо, що гра формує установку на те, що можливі абсолютно різні способи об'єднання і розчленування певної групи предметів, і тому не варто обмежуватися одним - єдиним «правильним» рішенням, а треба шукати ціле їх безліч. [22.44]

Пошук аналогів

Називається який-небудь предмет або явище, наприклад, «вертоліт». Необхідно виписати якомога більше його аналогів, тобто інших предметів, схожих з ним по різних істотним ознаками. Слід також систематизувати ці аналоги за групами в залежності від того, з урахуванням якого властивості заданого предмета вони підбиралися. Наприклад, в даному випадку можуть бути названі «птах», «метелик», (літають і сідають); «автобус», «поїзд» (транспортні засоби); «штопор (важливі деталі обертаються) та інше. Перемагає той, хто назвав найбільшу кількість груп аналогів.

Ця гра вчить виділяти у предметі найрізноманітніші властивості й оперувати в окремо з кожним із них, формує здатність класифікувати явища за їх ознаками. [22.45]

Способи застосування предмета

Називається який - або добре відомий предмет, наприклад, "книга". Треба назвати якомога більше різних способів його застосування: книгу можна використовувати як підготовку для кінопроектора, можна нею прикрити від сторонніх очей папери на столі і т. д. Слід ввести заборону на називання аморальних, варварських способів застосування предмету. Перемагає той, хто вкаже більше різних функцій предмета. Ця гра розвиває здатність концентрувати мислення на одному предметі, вміння вводити його в самі різні ситуації і взаємозв'язку, відкривати в звичайному предметі несподівані можливості. [22.46]



ДОДАТОК Б

Вправи, спрямовані на розвиток уяви

Незакінчені фігури

Дітям лунають аркуші паперу з намальованими на них фігурками (колами, квадратами, трикутниками, різними ламаними лініями і т. д.). У кожної дитини набори фігурок повинні бути однаковими. Діти повинні за 5 - 10 хвилин домалювати до фігуркам все, що завгодно так, щоб вийшли предметні зображення. Коли дитина здає листочок, експериментатор обов'язково запитує, як можна назвати кожен із восьми малюнків і підписує під кожною картинкою її назву. [21.20]

Вивчення географічної карти

Дитині дається карта - туристська маршрутна схема, із зображенням який - або річки. По берегах річки нанесені схематичні зображення міст, сіл, залізниці, мостів і т. д. Дітям кажуть: «Бачиш, по річці пливе теплохід. Уяви собі, що ти стоїш на палубі, дивишся на береги. І ось про все, що ти бачиш і відчуваєш, розкажи, будь ласка, мені ».

Можливі такі варіанти оповідань:

Діти сумлінно перераховують все, що бачать на карті, нічого не додаючи від себе, ніяких образів у них не виникає.

Сюжетний розповідь відсутня, але діти розповідають багато, іноді дуже емоційно, вільно уявляють себе пливли на теплоході.

Діти дають зв'язну розповідь про уявному подорожі. Такі розповіді емоційні, барвисті, велику роль у них грає уява, але воно постійно контролюється свідомістю, яке спрямовує його в певне русло.

«Чарівні плями»

До початку гри виготовляється кілька плям: на середину аркуша паперу виливається трохи чорнила або туші, і лист складається навпіл. Потім лист розгортається, і можна починати гру. Гравці по черзі говорять, які саме предметні зображення вони бачать у ляпки або в окремих її частинах.

Завершення розповіді

Дітям пропонується початок, будь - якого оповідання. Наприклад: «Був ясний сонячний день. По вулиці йшла дівчинка і вела на повідку смішного цуценя. Раптом звідки не візьмись ... ».

Необхідно придумати продовження і закінчення розповіді. Час роботи - 10 хвилин.

Розповідь можна оцінити за такими критеріями:

- Закінченість оповідання;

- Яскравість і оригінальність образів;

- Незвичайність повороту і сюжету;

Несподіванка кінцівки.

Складання розповіді з використанням окремих слів

Дітям пропонуються окремі слова.

Наприклад:

а) дівчинка, дерево, птах;

б) ключ, капелюх, човен, сторож, кабінет, дорога, дощ.

Потрібно скласти зв'язну розповідь, використовуючи ці слова.[21.44]



ДОДАТОК В

Вправи, спрямовані на розвиток уваги

Коректурних завдань

Виконання коректурного завдання сприяє розвитку концентрацій уваги та самоконтролю при виконанні школярами письмових робіт.

Для його проведення будуть потрібні будь-які друковані тексти (старі непотрібні книги, газети тощо), олівці або ручки. Для дітей 6-11 років тексти повинні бути з великим шрифтом.

Завдання може виконуватися з учнями 6-17 років

Час виконання: 5 хв. Щодня (мінімум 5 разів на тиждень) протягом 2-4 місяців.

Заняття може бути індивідуальним або груповим. Кожній дитині лунають стара книга, олівець чи ручка. Для підлітків-газети і журнали.

Інструкція виглядає наступним чином: «Протягом 5 хв. Потрібно знайти літери «А» (можна вказати будь-яку літеру): і маленькі, і великі. І в назві тексту, і у прізвищі автора ».

У міру оволодіння грою правила ускладнюються: змінюються відшукуються літери, по-різному закреслюються; одночасно відшукуються дві літери, одна закреслюється; одночасно відшукуються дві літери, одна закреслюється, друга підкреслюється; на одному рядку літери обводяться кружечком, на другий відзначаються галочкою і т.п . Всі зміни, що зміни відображаються в інструкції, що дається на початку заняття.

За підсумками роботи підраховується кількість пропусків і неправильно закреслених букв. Показник нормальної концентрацій уваги - чотири і менше пропусків. Більше чотирьох пропусків - слабка концентрація.

Це завдання рекомендується проводити у формі гри, дотримуючись наступних правил:

Гра проводиться в доброзичливій атмосфері. Молодших дітей можна зацікавити додатково, запропонувавши їм тренувати увагу для того, щоб стати хорошими водіями, льотчиками, лікарями (попередньо з'ясувавши, ким вони хочуть бути).

Програш не повинен викликати почуття невдоволення, тому можна ввести веселі «штрафи»: промуркотів стільки разів, скільки зробив помилок, прокукурікати, проскакати на одній ніжці і т.п.

Для малюків норма дозволених пропусків на кожному занятті повинна змінюватися і приблизно дорівнює того реальній кількості пропусків, які робить дитина.

Час проведення заняття ні в якому разі не повинно перевищувати 5 хв.

Обсяг переглянутого тексту не має, значення може бути різним для різних дітей: від 3-4 речень до декількох абзаців або сторінок.

Перевірка виконання завдання в групових заняттях проводиться самими учнями один у одного, вони ж придумують «штрафи».

Практика роботи з цим завданням показує, що після перших 3 - 4 тижнів занять спостерігається скорочення помилок у письмових завданнях у 2 - 3 рази. Для закріплення навичок самоконтролю необхідно продовжувати заняття протягом 3 - 4 місяців. Якщо після 4 місяців занять поліпшення не настає. Заняття потрібно припинити і звернутися за допомогою логопеда.

При роботі з дітьми 6 - 8 років дуже важливо дотримуватися ще одна умова: кожне заняття починати з нового договору про можливе кількості помилок. Необхідно виходити з реально допущеного кількості помилок, з тим, щоб у дитини не виникало відчуття безнадійності, неможливості досягти потрібного результату. Ця умова легко дотримати на індивідуальних заняттях. У групових заняттях загальну норму встановити буває важко, тому тут можна звернути увагу на різноманітність штрафів, що призначаються дітьми один одному, і індивідуальну підтримку дитини.

Для того, щоб розвиваючий ефект цієї гри був більш помітний, при виконанні дитиною письмових навчальних завдань необхідно, вводячи гру, змінити установку дитини на читання підручника з російської мови. Це може бути досягнуто порівняльним поясненням того, як слова читаються і як вони пишуться. Необхідно пояснити дітям, що в підручнику російської мови всі слова в вправ треба читати вголос так. Як ніби це написав «інший хлопчик (дівчинка), і ти знаєш, про що тут написано. Тому вимовити кожну букву так, як вона пишеться ». Потрібно звернути спеціальну увагу на те, що вправу потрібно сприймати так, як ніби воно писалося кимось іншим-«іншою дівчинкою», «погано навченим цуценям», так як діти, перевіряючи свій текст. Відштовхуються від сенсу (він уже відомий), і "жодні заклики читати уважно справи не покращують: діти не бачать пропущених і неправильно написаних букв. Приписування виконаного завдання іншому відчужує власне творіння і дозволяє віднестися до нього критично. Для дітей, що зазнають труднощі з концентрацією уваги, необхідний більш деталізований етап зовнішніх дій.

Гра «Муха»

Ця гра також спрямована на розвиток концентрації уваги. Для її проведення потрібні аркуші паперу з розкресленим девятіклеточним ігровим полем 3 x 3, фішки (фішками можуть бути гудзики, монетки, камінчики і т.д.).

Гра проводиться протягом 5 - 10 хв. 2 - 3 рази на тиждень протягом 1 - 2 місяців.

Грати можуть діти 7 - 17 років.

Завдання виконуються в парах. Кожній парі грають дається по листу з розкресленим ігровим полем і по одній фішці

Інструкція до завдання звучить наступним чином: «Подивіться на аркуш паперу з розкресленими клітинами. Це ігрове поле. А ось ця фішка-«муха». «Муха» села на середину листа в середню клітку. Звідси вона може рушити в будь-яку сторону. Але рухатися вона може тільки тоді, коли їй дають команди «нагору», «вниз», «ліворуч», «праворуч», відвернувшись від ігрового поля. Один з вас, той, хто сидить зліва, відвернеться і, не дивлячись на полі. Буде подавати команди, інший-пересувати «муху». Потрібно постаратися протримати «муху» на полі протягом 5 хв. І не дати їй полетіти. Потім партнери міняються ролями. Якщо «муха полетить» раніше, значить, обмін ролями відбудеться раніше. Все зрозуміло? »

Ускладнення гри йде за рахунок того, що грають об'єднуються по троє. Двоє по черзі подають команди, намагаючись утримати «муху» на полі. Третій контролює «політ». Той, хто раніше домовленого часу упустить «муху», поступається ше місце контролерові. Якщо всі укладаються у відведений час, то ролями міняються по черзі.

Гра втрьох займає не більше 10 хв., Тобто по три хвилини на кожного. Виграє той, хто протримається в своїй ролі весь відведений час.

«Переплутав лінії»

Це завдання також орієнтоване на розвиток концентрації уваги у дітей.

Для його проведення необхідні картки розміром 12 x 7, на яких намальовані переплутані лінії одного кольору.

Гра проводиться з дітьми 6 - 17 років.

Час виконання 3 - 5 хв. Щоденно протягом 3 - 4 тижнів.

Заняття може бути організоване як індивідуальне або як групове. Кожна дитина отримує картку.

Інструкція до завдання така: «Подивися на картку. По краях картки проведені вертикальні лінії з нанесеними на них шкалами. Біля кожної рисочки стоїть цифра. Ці цифри з'єднані переплутаними лініями (доріжками). Протягом декількох хвилин потрібно тільки очима без допомоги рук знайти доріжку («пройти» по ній), що веде від однієї цифри в іншу: від одиниці до одиниці, від двійки до двійки т т.д. Все зрозуміло? »

У міру оволодіння грою пропонуються нові картки з більш заплутаними лініями і з'єднують різні цифри: одиницю з трійкою, двійку з сімкою т т.д. На зворотному боці картки записують відповіді: пари з'єднуються цифр.

Норма виконання за 3 хв. Потрібно визначити всі 10 пар різних цифр, з'єднаних лініями.

Загальними правилами проведення гри є:

Доброзичлива атмосфера заняття. Після закінчення часу, відведеного на проведення гри, можна поговорити про те, хто скільки разів «збився з дороги», «перейшов не на ту стежку».

Дітям 6-7 років пропонується пройти тільки по 3 будь-яким доріжках протягом 5 хв. Якщо діти справляються із завданням, то можна запропонувати «пробігтися» по такій кількості доріжок, по кожному встигну за 5 хв. Хлопцям 8-10 років пропонується «пройти» за 5 хв. 5 - 7 доріжок або скільки встигну; 11-17 років-всі 10 доріжок за 5 хв.

Картки з більш складними лініями пропонуються після того, як всі 10 пар цифр встановлюються за 3 хв.

Зазвичай через 1,5 - 2 тижні щоденних занять діти самі помічають, що їм легше включатися в будь-яку інтелектуальну діяльність. Настало поліпшення означає, що вправу треба припинити, а концентрація уваги стала стійкою. Заняття необхідно щодня повторювати ще такий же період: 1, 5 - 2 тижні. Потім протягом ще 3 тижнів проводити 2 заняття на тиждень.

«Знайди відмінності»

Дитині даються дві дуже схожі картинки, що розрізняються певною кількістю дрібних деталей (наприклад, рис. 18 а, б). Необхідно виявити наявні відмінності - не менше двадцяти).

«Плутанина»

Дитині пропонуються малюнки, які містять кілька накладених одне на інше контурних зображень різних предметів, тварин та ін (рис. 19 а, б, в, г). Необхідно якомога швидше відшукати всі замасковані зображення.



ДОДАТОК Г

Вправи, спрямовані на розвиток пам'яті

розумовий виховання сухомлинський уміння

Смислова пам'ять полягає в розумінні, тобто на діяльності мислення, і пов'язана з розвитком мови. У процесі смислового запам'ятовування в першу чергу створюються придатні для запам'ятовування зв'язку - великі структурні одиниці пригадування, так званих мнемічіскіе опори, що і дозволяє долати обмеження короткочасного запам'ятовування. Зв'язки, що використовуються для запам'ятовування, носять не самостійний, а допоміжний характер, вони служать засобом, що допомагає щось пригадати. Найбільш ефективними будуть мненміческіе опори, що відображають головні думки якого-небудь матеріалу. Вони і є укрупнені смислові одиниці. Для дітей зі слаборозвиненою пам'яттю основні шляхи її компенсації лежать у розвитку смислової пам'яті: умінні узагальнювати матеріал, виділяти в ньому головні думки.

«Смислові одиниці»

Частина I. Навчання створенню мнемічних опор

Інструкції: «Зараз ми з тобою будемо вчитися запам'ятовувати текст. Спочатку потрібно прочитати розповідь, а потім виділити головні думки цієї розповіді. Для цього тобі потрібно кілька разів задати два питання до тексту: про кого (або про що) йдеться на початку тексту і що про це говориться? Після того як відповіси на ці питання, треба поставити такі: про кого (або про що) йдеться далі і що про це говориться? І так будемо працювати до кінця тексту. Чи всі тобі ясно? »

Для читання і подальшої роботи дається, наприклад, розповідь К. Паустовського «Заячі лапи»*.

Заячі лапи

Влітку дід пішов на полювання в ліс. Йому попався зайченя з рваним лівим вухом. Дід вистрілив у нього з рушниці, але промахнувся. Заєць утік.

Дід пішов далі. Але раптом злякався: з одного боку сильно тягло димом. Піднявся вітер. Дим густішав. Його вже несло по лісу. Дим покривав кущі. Стало важко дихати. Дід зрозумів, що розпочалася лісова пожежа, і вогонь швидко йде прямо на нього. За словами діда, і поїзд не міг би піти від такого вогню.

Дід побіг по купинах, дим виїдає йому очі. Вогонь майже хапав його за плечі.

Раптом з під ніг діда вискочив заєць. Він біг повільно і волочив задні лапи. Потім тільки дід зауважив, що вони у зайця обгоріли.

Дід зрадів зайцю, як рідного. Дід знав, що звірі краще людини чують, звідки йде вогонь, і завжди рятуються. Вони гинуть тоді, коли вогонь їх оточує.

Дід побіг за зайцем. Він біг, плакав від страху і кричав: «Почекай, милий, не біжи так сильно!» Заяць вивів діда з вогню.

Заєць і дід вибігли з лісу до озера. Обидва впали від втоми. Дід підібрав зайця і приніс додому. У зайця обгоріли задні ноги і живіт. Заєць страждав. Дід вилікував його і залишив у себе.

Це був той самий зайченя з рваним лівим вухом. У якого стріляв дід на полюванні.

Після прочитання розповіді задаються питання. На першому занятті, якщо дитина відчуває будь-які труднощі, питання можуть задаватися експериментатором або ж відразу самим учнем.

Е.: Про кого йдеться на початку тексту?

У.: Про дідуся.

Е.: Що говориться про дідуся?

У.: Що він пішов на полювання (і не потрапив в зайченя).

Е.: Про кого йдеться далі?

У.: Про дідуся.

Е.: Що про нього йдеться?



У.: Дідусь потрапив в лісову пожежу.

Е.: Потім про кого йдеться?

У.: Про дідуся.

Е.: Що про нього йдеться?

У.: Дідуся врятував від пожежі зайченя.

Е.: Про кого йдеться в кінці оповідання?

У.: Про дідуся.

Е.: Що про нього йдеться?

У.: Дідусь вилікував обгорілого зайця.

Загальні правила виділення мнемічних опор

Текст не розбивається попередньо на частини.

Головні думки виділяються по ходу читання матеріалу.

Частини формуються самі собою навколо головних думок.

Головні думки тексту повинні мати єдину смислову зв'язок - витікати одна з одної, як «струмочок».

Правильно виділені основні думки повинні скласти коротку розповідь.

Якщо якесь записане пропозиція не відповідає іншим, значить, виділена не головна думка і потрібно повернуться до цього місця в тексті.

Мнемічні опорні пункти (головні думки) повинні представляти собою розгорнуті, самостійно складені або взяті з тексту, пропозиції.

Через 3 -4 заняття обидва питання «Про кого (або про що) йдеться?» І «Що про це кажуть?» - Зливаються в один, пропадає потреба ставити їх вголос.

Навчальна методика по створенню мнемічних опор займає 5 - 7 занять з частотою 2 - 3 заняття на тиждень по 20 - 30 хв. Запам'ятати і переказати коротка розповідь (виділивши основну думку) не складе труднощів для будь-якої дитини з нормальним інтелектом.

Мнемическую діяльність можна зробити ефективнішою, використовуючи другу частину методики.



Частина II. Складання плану

Ця частина методики спрямована на навчання складання плану як смислової опори запам'ятовування.

Виділені головні думки являють собою не просто коротенькі розповіді, а план тексту. На це етапі, коли опорні пункти починають виступати в якості пунктів плану, до них пред'являються вимоги, з якими відразу знайомиться учні:

А) в пунктах плану повинні бути виражені головні думки, щоб було зрозуміло, про кого (або про що) і що говориться в кожній частині оповідання.

Б) Вони повинні бути пов'язані між собою за змістом;

В) Пункти плану повинні бути чітко виражені.

Чіткість пунктів плану в рамках даної навчальної методикою означає, що вони повинні бути сформульовані у вигляді пропозицій, в яких є підмет і присудок і інші члени речення. Таке розгорнуте пропозицію дійсно виражає головну думку. І, крім того, план це тільки інструмент, і кожен може вибрати такий інструмент, який йому більше подобається і дозволяє досягти мети: запам'ятати.

Після того як план складений, потрібно прочитати текст і відзначити, що йдеться по першому пункту, по другому і т.д. Потім закрити підручник і спробувати переказати вголос усе, що запам'ятав, заглядаючи в план (але не в підручник). Далі прочитати ще раз текст, відзначаючи, що забулося при переказі, а що пам'ятається, і ще раз переказати вголос.

Досить часто буває, що після роботи з текстом за запропонованою схемою запам'ятовуються не тільки головні думки, а й інший матеріал.

Гра «Зауваж і запам'ятай»

Ця гра допомагає розвивати зорову пам'ять, спостережливість. Барвистий її приклад рід назвою «гра Коштовностей» описаний у романі Р. Кіплінга «Кім».

«Хлопчик ... кинувся в глибину лавки, звідки повернувся з мідним підносом ...

-Тихіше ... тихше, - відповів Ларган і, вийнявши з шухляди столу півжмені брязкали камінців, кинув їх на піднос.

-Ну, - сказав хлопчик, розмахуючи старої газетою, - дивись на них, скільки хочеш, незнайомець. Вважай, а якщо потрібно, так і помацай. З мене вистачить і одного погляду, - він гордо повернувся спиною.

-Але в чому полягає гра?

-Коли ти перелічиш їх, помацаєш і переконаєшся у тому, що запам'ятав усе, я накрию їх цим папером, а ти повинен будеш описати їх Ларгону - Сахіб. Своє опис я зроблю письмово.

-О - а! - У грудях Кіма прокинувся інстинкт змагання. Він нахилився над тацею. На ньому було лише п'ятнадцять каменів. - Це легко, - промовив він через хвилину.

Хлопчик закрив папером мерехтливі дорогоцінні камені і почав щось дряпати в тубільної лічильної книзі.

-Під папером п'ять синіх каменів ... один великий, один трохи менше і три маленьких, - квапливо говорив Кім. - Чотири зелених каменю, один з дірочкою; один жовтий камінь, прозорий, і один схожий на люльковий чубук. Два червоних каменю і ... і ... я нарахував п'ятнадцять, але два забув. Ні! Почекайте. Один був зі слонової кістки, маленький і коричневий, і ... і ... зараз ...

-Раз ... два ... - Ларган - Сахіб порахував до десяти. Кім похитав головою.

-Слухай тепер, що я розглянув! - Вигукнув хлопчик, трясучись від сміху. - В - перше, там два сапфіра з вадою, один у дві раті (одиниця ваги) і один в чотири, наскільки я можу судити. Сапфір у дві раті обколоти з краю. Одна туркестанська бірюза, проста, з чорними жилками, і дві з написами .- на одній ім'я бога золотом, а інша тріснула поперек, тому що вона вийнята з старого персня і напис на ній прочитати не можу. Значить, все у нас п'ять синіх каменів. Чотири пошкоджених смарагду, причому один просвердлений у двох місцях, а один злегка покритий різьбою ...

-Їх вага? - Байдуже спитав Ларган - Сахіб.

-Три, п'ять, п'ять і чотири раті, наскільки я можу судити. Шматок старого зеленуватого бурштину для трубок і гранований топаз з Європи. Бірманський рубін у дві раті без пороку і блідий рубін з пороком у дві раті. Шматок слонової кістки, виточений у вигляді щури, що смокче яйце, китайської роботи і, нарешті, ... а - ха! Кришталеву кульку завбільшки з біб, прикріплений до золотого листку.

Він закінчив і заплескав у долоні.

-Ха! Він знав, як називаються каміння, - сказав Кім червоніючи. - Спробуємо знову! На звичайних речах, які ми обидва знаємо.

Вони знову завалили піднос всякою всячиною. Зібраної в крамниці і навіть в кухні, і хлопчик щоразу вигравав до чималого здивування Кіма ».

Таким чином, гра полягає в наступному: на столі викладають 7 - 10 різних предметів і прикривають їх, наприклад, газетою. Потім, відкривши приблизно на 10 сек., Знову закривають і пропонують дитині їх перерахувати. Привідкрити ті ж предмети на 8 - 10 сек., Запитати, в якій послідовності вони лежать. Помінявши місцями, 2 будь-якого предмета, показати, знову всі предмети на 10 сек. запропонувати дитині визначити які два предмети перекладені. Попросити дитини, не дивлячись більше на предмети, сказати якого кольору кожен з них. Поклавши один на інший 8 предметів, запропонувати дитині перерахувати їх підряд знизу вгору, а потім зверху вниз (розглядати 20 сек). Розмістити 5 - 6 предметів у різних положеннях-перевернути, поставивши на бік, покласти один до одного, один на інший і т.д. Дитина повинна сказати, в якому положенні перебуває кожен предмет (показувати 20 сек).

Размещено на Allbest.ru

...