Екологічні дидактичні ігри в початковій школі

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Курсова робота

Екологічні дидактичні ігри в початковій школі

Київ - 2010

Зміст

педагогічний екологічний дидактичний гра школяр

Вступ

Розділ 1. Науково-педагогічні основи екологічного виховання учнів початкових класів

1.1 Основи екологічного виховання молодших школярів

1.2 Психолого-педагогічні засади ігрової діяльності учнів початкових класів

Висновки до першого розділу

Розділ 2. Застосування екологічних дидактичних ігор у педагогічній практиці початкової школи

2.1 Зміст і форми екологічних дидактичних ігор у початковій школі

2.2 Досвід використання екологічних дидактичних ігор в практиці молодшої школи

Висновки до другого розділу

Загальні висновки

Список використаних джерел

Додаток

Вступ

Актуальність теми. Історія людства нерозривно пов'язана з історією природи. На сучасному етапі питання традиційної взаємодії її з людиною виросли в глобальну екологічну проблему.

На початку 21 століття, як ніколи дотепер, перед усією людською спільнотою гостро постали проблеми екологічної безпеки на планеті, актуалізації екологічної політики для запобігання порушенню етичних норм ставлення до природи, деградації глобального навколишнього середовища, глобальної екологічної катастрофи. Для України ці проблеми є особливо актуальними. [31]

Розробка й реалізація національної екологічної стратегії у контексті переходу нашої країни до моделі сталого розвитку відповідно до рішень Конференції ООН з навколишнього середовища і розвитку (Ріо-де-Жанейро, 1992), Всесвітнього саміту в Йоганнесбурзі (2002) та політичних орієнтирів європейського процесу «Довкілля для Європи» потребують екологізації суспільної свідомості, впровадження для учнів системи екологічної підготовки , підвищення їхнього рівня екологічної освіти. А для цього треба виховувати екологічну культуру і відповідальність. І починати екологічне виховання, на нашу думку, треба з дошкільного віку, оскільки в цей час придбані знання можуть надалі перетворитися в міцні переконання.

У документах про освіту («Національна доктрина розвитку освіти», Закон України «Про освіту», програма 1-4 класів тощо) одним із пріоритетних завдань визначено активізацію пізнавальної самостійної діяльності учнів, яка забезпечується ефективними методами та технологіями навчання та виховання школярів [23]. На нашу думку, активізувати пізнавальну самостійну діяльність учнів можна за допомогою дидактичних ігор екологічного спрямування.

Проблеми екологічного виховання та формування екологічної культури школярів досліджували як класики педагогічної думки (В.О. Сухомлинський, К.Д. Ушинський та ін.), так і сучасні вчені-педагоги (В.П. Горощенко, Н.С. Жестова, Л.І. Іщенко, Н.Є. Мойсеюк та ін.), методисти (Н.П. Байбара, О.А. Біда, Н.С. Коваль та ін.) та вчителі-практики (Г.М. Бондаренко, О.А. Гавриленко та ін.). Відтак вчені виявили, що свідоме й бережливе ставлення до природи слід формувати з дитинства у сім'ї та школі, за умови активного формування екологічної культури й накопичення систематичних знань у цій галузі.

Актуальність зазначеної проблеми, відповідність ігрової діяльності віковим особливостям школярів і необхідність активізації пізнавальної діяльності дітей молодшого шкільного віку, недостатня теоретична й практична розробленість цієї проблеми зумовили вибір теми «Екологічні дидактичні ігри у початковій школі».

Мета дослідження: проаналізувати науково-педагогічну літературу з проблеми дидактичних ігор, екологічного виховання школярів і довести, що гра є одним з найефективніших засобів екологічного виховання школяра.

Завдання дослідження:

проаналізувати філософську, психолого-педагогічну та методичну літературу з проблеми екологічного виховання молодших школярів;

визначити сутність поняття “екологічні дидактичні ігри ” та уточнити його зміст стосовно молодших школярів;

дослідити досвід використання екологічних дидактичних ігор у молодшій школі.

Об'єкт дослідження: екологічне виховання учнів початкових класів.

Предмет дослідження: зміст і форми екологічних дидактичних ігор у початковій школі.

Для вирішення поставлених завдань використовувались такі методи дослідження:

- Теоретичні: аналіз філософської, психолого-педагогічної і методичної літератури з проблеми дослідження з метою вивчення психолого-педагогічних засад екологічної ігрової діяльності; вивчення та узагальнення педагогічного досвіду з метою виявлення особливостей практичної реалізації процесу екологічного виховання молодших школярів.

Теоретичне значення складає узагальнення наукових положень про екологічні дидактичні ігри; обґрунтування необхідності застосовувати ігри екологічного характеру у формуванні екологічної культури молодших школярів.

Практичне значення - дібраний науково-методичний матеріал може бути використаний у масовій педагогічній практиці роботи початкових закладів.

Робота складається зі вступу, двох розділів, висновків до розділів, загальних висновків, списку використаних джерел(32)та додатків (…).

Розділ 1. Науково-педагогічні основи екологічного виховання учнів початкових класів

1.1 Основи екологічного виховання молодших школярів

Необхідність подолання екологічних проблем сучасності поставила перед педагогічною теорією та шкільною практикою завдання:підготувати екологічно грамотну людину, яка розуміє значення життя як найвищої цінності, здатна визначати своє місце у світі, брати участь в охороні навколишнього середовища, раціонально використовувати природні багатства, приймати свідомі рішення у сферах життя, де перетинаються інтереси людини як живої істоти, суспільства і довкілля. У системі підготовки екологічно грамотної особистості важлива роль належить початковій школі, яку можна розглядати як початкову ланку збагачення людини знаннями про природне і соціальне середовище, ознайомлення її з цілісною картиною світу і формування науково обґрунтованого, гуманного ставлення до суспільства.

Однією з частин морального виховання школярів, що допомагає усвідомленню моральних норм суспільства і створенню моральних переконань, ідеалів та звичок поведінки, стимулює громадську і творчу активність людини, визначає мотиви її діяльності є екологічне виховання [32].

Проблема взаємовідношення людини і природи була предметом вивчення багатьох мислителів різних областей наукового знання минулого і сучасності. Ще в XVII столітті Я.А. Коменський звернув увагу на природовідповідність всіх речей, тобто на те, що всі процеси в людському суспільстві протікають подібно процесам природи. Цю ідею він розвинув у своїй праці «Велика дидактика». Епіграфом до цієї книги став девіз «Хай тече все вільно, без застосування насильства» [10, c.20]. Я.А. Коменський стверджував, що природа розвивається за певними законами, а людина - це частина природи, отже, в своєму розвитку людина підкоряється тим же загальним закономірностям природи [ 16;10, c. 23].

Найважливіше екологічне положення про невіддільність людини і природи і педагогічну цінність зміцнення гуманних відчуттів дитини засобами природи підкреслювали такі великі педагоги як Ж.-Ж. Руссо (1762 р.), Г. Песталоцці (1781-1787 рр.), Ф. Дістверг (1832 р.) і багато інших мислителів, кажучи про виховання у дітей «відчуття природи» як відчуття його ушляхетнюючого впливу на людину [14].

Не залишився в стороні від питань екології і К.Д.Ушинський. Слід зазначити, що пізнання об'єктивного світу неможливе без пізнання екологічних зв'язків, реально існуючих в ньому. [28]. Вивчення існуючих в навколишньому світі зв'язків служить однією з основних ланок формування екологічної культури школярів, необхідною умовою становлення відповідального відношення до природи. К.Д. Ушинський гаряче закликав розширити спілкування дитини з природою і нарікав, що виховний вплив природи так мало оцінено в педагогіці. [28]

Н.К. Крупська підкреслювала, що формування відношення до реальної дійсності, зокрема до природного середовища, протікає в процесі діяльності по охороні природи [10, c. 116].

Любов до природи слід виховувати з раннього дитинства. «Дітей, що не вміють ще ходити, - писав Г. Ващенко, - треба частіше виносити на свіже повітря, щоб вони могли бачити рідне небо, дерева, квіти, різних тварин. Все це залишається в дитячій душі, осяяне почуттям радості, і покладе основи любові до рідної природи» [20, с. 87].

Ідеї педагогів минулого про виховну цінність природи знайшли своє віддзеркалення в діяльності вітчизняних методистів у області природознавства О.Я. Герда, О.І. Бекетова, К.О. Тімірязєва, Д.М. Кайгородова і багатьох інших [14].

Завдяки зусиллям О.І. Бекетова і К.О. Тімірязєва в шкільну практику вводяться елементи самостійного дослідження природи. О.Я. Герд, розробляв проблему формування світогляду в процесі вивчення природи і науково обґрунтував методи, що формують у дитини пізнавальний інтерес, спостережливість, самостійність мислення [14].

На початку XX століття в російських гімназіях вводиться програма вивчення природи, складена професором Д.М. Кайгородовим, який ставив виховну мету: розкриття доцільності в природі. Згідно даній програмі пропонувалося вивчати природу за частинами: сад, ліс, поле, річка, луг тощо. Учні повинні були вивчати рослинний світ і неорганічне середовище у взаємозв'язку, тільки по сезонах (вперше вводиться принцип сезонності) і лише на екскурсіях, (оскільки природу треба вивчати живу, красиву, справжню, а не засушену в гербаріях і колекціях). Виховна мета даної програми - пізнання закону дивовижної доцільності в природі і того «Великого розуму», яким «все створюється і управляється в природі і у всьому Всесвіті» [8, c. 25]. На той час ідеї, запропоновані вченим, були новаторськими та сприяли як екологічній, так і етичній освіті учнів.

На сучасному етапі розвитку педагогічної науки особливості екологічного виховання молодших школярів досліджувались вітчизняними педагогами М. Колесник, В. Маршицькою, Ж. Масенко, О. Онопрієнко, Г. Пустовіт.

Необхідність екологізації сфери виховання з'явилася дуже давно у працях видатних педагогів. Відомі діячі наголошували на великому суспільному та виховному значенні екології. Ідеї про виховну цінність екології як науки знайшли своє віддзеркалення у працях сучасних педагогів-методистів у області природознавства. Адже екологічне виховання молодших школярів сприяє збагаченню знань про природу ,її вплив та значення на життя і здоров'я людини; формує екологічно свідому особистість.

Перед сучасною початковою школою гостро стоїть питання про таку організацію навчально-виховного процесу, який був би більш особистісно-орієнтованим на екологічну підготовку школярів, їхній цілісний і гармонійний розвиток та особисте зростання.

Екологічне виховання покликане забезпечити підростаюче покоління науковими знаннями про взаємозв'язок природи і суспільства, допомогти зрозуміти багатогранне значення природи для суспільства в цілому і кожної людини зокрема, сформувати розуміння, що природа - це першооснова існування людини, а людина - частина природи, виховати свідоме добре ставлення до неї, почуття відповідальності за навколишнє середовище як національну і загальнолюдську цінність, розвивати творчу активність щодо охорони та перетворення оточуючого середовища, виховувати любов до рідної природи.

Екологічне виховання - це систематична педагогічна діяльність, спрямована на розвиток в учнів екологічної культури [29]. Це безперервний педагогічний процес, що не має завершених часових меж, а поступово переходить з однієї стадії в іншу і спрямовується на усвідомлення учнями морально-етичних норм та правил суспільства стосовно природи, формування ціннісної сфери особистості, моральних переконань про необхідність шанобливого ставлення до всього живого та власної відповідальності за майбутнє довкілля [24].

Екологічна культура учня - це сформована система наукових знань, спрямованих на пізнання процесів і результатів взаємодії людини, суспільства і природи; відповідальність за природу як національну і загальнолюдську цінність, основу життя; готовність до природоохоронної діяльності» [12, с. 41].

У молодших школярів засвоєння знань відбувається через процеси аналізу, систематизації, узагальнення, формування понять та суджень про природні явища, їх взаємозв'язки та естетичні властивості. З'являються інтелектуальні почуття здивування та задоволення від самого процесу пізнання таємниць природи. Отже, природні явища поступово набувають значення джерела позитивних вражень, що згодом усвідомлюється самим учнем [17].

З огляду на ці вікові особливості, можна стверджувати, що молодший шкільний вік, є оптимальним у психологічному аспекті для виховання любові до природи, дбайливого ставлення до неї.

Основним вихідним положенням у розробці педагогічних завдань є те, що природа має бути представлена у виховному процесі не лише як матеріальне середовище людського існування, а і як духовний, живий естетичний об'єкт почуттєво-емоційного пізнання.

Дослідження свідчать, що значна частина молодших учнів не усвідомлює негуманну сутність протиприродних дій, не оцінює їх як недобрі, неестетичні, бездушні. Тому важливим аспектом змісту виховання дбайливого ставлення до природи є цілеспрямоване оцінювання вчителем фактів безглуздого руйнування об'єктів природи, порушення їх краси, гармонії. Це оцінювання має спиратися на емоційно-образні характеристики негативних явищ, а також співвідноситися з естетичними поняттями потворного, жахливого, навіть драматичного, трагічного для людини. Досить згадати відомі факти нещадного ставлення до дерев, дрібних тварин, птахів. Нерідко вони трапляються перед очима молодших школярів. Проте далеко не завжди такі дії викликають обурення, осуд. І саме тому втручання педагога необхідне. Традиційна естетика навряд чи оцінила б факт безжального знущання з маленької живої істоти з позиції високих категорій трагічного. Проте з погляду духовності, де підкреслюється єдність усього живого, унікальна цінність будь-якого життя, це розглядається саме так [17]. На сьогоднішній день екологічне виховання у початкових класах не обмежується формуванням у дітей уявлень про природу та її компоненти. Зміст екологічного виховання складає «система взаємопов'язаних понять, засвоєння учнями кожного з яких потребує спеціальної методичної підготовки вчителя» . Уроки природознавства, читання, рідної мови і т. ін. покликані виховувати у школярів екологічну культуру та формувати навички природоохоронної діяльності. Особлива увага приділяється вихованню в учнів відповідальності за збереження навколишнього середовища як важливого фактора існування людини. [2]

Процес пізнання природи і її законів нелегкий. Він здійснюється поступово, шляхом спостережень відкриттів. Особливе значення у формуванні гуманного ставлення до природи має приклад учителя. Інтерес педагога, його щире емоційне захоплення красою природи, дбайливе ставлення до її об'єктів неодмінно передаються вихованцям. На уроках і в позаурочний час учитель формує в учнів уміння приймати екологічно правильні рішення, виховувати почуття любові й бережного ставлення до природи, вчить застосовувати набуті знання в повсякденному житті [3].

В екологічному вихованні використовують загальноприйняті методи виховання (бесіда ,розповідь,гра, інтерв'ю, анкетування,спостереження тощо) і методи екологічного виховання (екологічна емпатія, екологічні асоціації, екологічна ідентифікація,екологічна турбота тощо).

Психологічною основою гуманних вчинків щодо живої природи є співчуття, що спонукає допомогти, захистити. У становленні емоційно-ціннісного, відповідального ставлення молодшого школяра до природи важливу роль відіграє гра. Найважливішим результатом гри є глибока емоційна задоволеність дитини її процесом, що найбільшою мірою відповідає потребам і можливостям пізнання навколишнього світу та побудові гармонійних стосунків з природою.

З метою збагачення естетичних вражень дітей розроблено ігрові завдання, тренінги [19].

1.2 Психолого-педагогічні засади ігрової діяльності учнів початкових класів

Для учнів початкових класів ігрова діяльність є близькою і зрозумілою. Під час гри діти вільніше, ніж слід будь-якої іншої діяльності, ставлять цілі, реалізовують їх, аналізують результати. Граючись, вони виступають суб'єктами ігрового процесу, його активними творцями, спроможними впливати на буття, постійно самовдосконалюючись.

Гра у навчальному процесі створює мотивацію, близьку до природної, збуджує інтерес, підвищує рівень навчальної праці, розвиває комунікативні навички. Порівняно з іншими формами навчання й виховання, перевага гри полягає в тім, що вона досягає своєї мети непомітно для вихованця, тобто не потребує ніяких способів насильства над особистістю дитини. Окрім того, під час гри діти молодшого шкільного віку почувають себе вільно і комфортно. Причому це стосується всіх учнів, які мають різні психологічні особливості. У процесі гри «навіть інтелектуально пасивна дитина спроможна виконати таке завдання, яке їй важко дається у звичайній життєвій ситуації, тому що тут не існує тієї «жорстокої смуги оцінювання», до якої потрапляє молодший школяр із перших днів перебування в школі, а отже, знижується його тривожність, напруження, негативне ставлення до навчальної діяльності».

Сучасна психологія визнає, що гра охоплює всі періоди життя людини. Це - важлива форма її життєдіяльності, а не вікова ознака. З грою людина не розлучається все життя, змінюються лише її мотиви, форми проведення, ступінь вияву почуттів та емоцій. Розробкою теорії дитячих ігор, з'ясуванням ролі, структури і значення гри для виховання і навчання дітей займалися психологи Г.О. Люблінська, Л.С. Виготський, П. Блонський, Д.Б. Ельконін та ін.

Першим серйозним кроком у цій сфері можна вважати дослідження Л.С. Виготського. Інтерес його до ігрової діяльності виник в ході вивчення проблеми розвитку вищих психічних функцій. Він намагався зрозуміти: гра -- це переважаючий тип діяльності чи провідний? «Можливо, гра -- це тільки дзеркало процесів, які здійснюються в інших областях?» [5 с. 65]. Вчений розглядав дитячу гру як дзеркало, в якому відображається доросле життя, до якого прагне дитина, і за допомогою якого дитина вивчає світ дорослих, а дорослий -- світ дитини.

Л.С. Виготський вважав, що «у грі усі внутрішні процеси подані у зовнішньому вигляді» [5 с. 67]. Увага Л.С. Виготського також була зосереджена на визначенні мотиву гри. Він вважав, що гра виникає тоді, коли з'являється тенденція до негайної реалізації своїх бажань. Гра і є виконанням цих бажань, що часто не усвідомлюються самою дитиною. Вчені вважають, що основним мотивом гри дитини у дошкільному віці є бажання «робити як дорослий». Тому мотивом гри у молодшому шкільному віці може бути бажання знати як дорослий.

Одним з перших вчений звернув увагу на такий важливий компонент гри, як -"уявна ситуація", яка полягає в прийнятті дитиною на себе ролі дорослого. Головними особливостями даного процесу є те, що під час гри відбувається перенесення значень одного предмета на інший і дії, які відтворюються, характеризуються узагальненістю та скороченістю. Тому, за Л.С.Виготським, гра -- це «уявна ситуація, яка створюється дорослим або самою дитиною, в якій реалізуються дитячі бажання, в якій внутрішні процеси дитини проявляються у зовнішньому вигляді і яка є джерелом розвитку дитини» [5 с. 73].

Проаналізувала суть та структуру гри Г.О. Люблінська. Вона вважала, що остання характеризується такими особливостями:

Гра є формою активного відображення дитиною навколишнього життя людей. Чим більше можливостей для активної дії, тим цікавіша гра.

Характерною особливістю гри є спосіб, який дитина використовує у ній. Гра здійснюється комплексними діями, а не окремими рухами.

Гра, як і всяка інша людська діяльність, має суспільний характер, тому вона змінюється із зміною історичних умов життя людей. Ігри дітей змінюються, бо вони відображають життя, яке зазнає змін.

Гра є формою творчого відображення дитиною дійсності. Граючись, діти не прагнуть до точного і бездумного копіювання дійсності, а вносять у свої ігри багато власних вигадок, фантазії. У творчій грі дітей у найрізноманітніших поєднаннях переплітаються реальність і вигадка, прагнення до точного відтворення дійсності з найнесподіванішими порушеннями цієї реальності.

Гра -- це оперування знаннями; засіб їх уточнення і збагачення, шлях виправлення, а отже, й розвитку пізнавальних, моральних і образотворчих здібностей і сил дитини [18 с. 236-237].

Більш глибокими, на наш погляд, є дослідження Д.Б. Ельконіна. Вчений довів, що саме рольова гра є соціальною за своїм походженням і за своїм змістом. Ним сформовано необхідні умови виникнення рольової гри (як правило, у рольові ігри діти починають грати у 4-5 років), яка з'являється не спонтанно, а формується під впливом виховання -- гра в молодшому шкільному віці є особливо сензитивна до сфери людської діяльності і міжособистісних взаємин.

Основним об'єктом гри є людина -- її діяльність і ставлення дорослих один до одного, тому що гра є формою орієнтації в прагненнях і мотивах людської діяльності. Гра є важливою умовою проникнення дитини в сферу соціальних взаємин, їх своєрідного моделювання в ігровій діяльності. Д.Б. Ельконін вважає, що значення гри не обмежується тим, що у дитини виникають нові по-своєму змісту мотиви діяльності і пов'язані з ними завдання. Істотним є те, що «у грі виникає нова психологічна форма мотивів. Можна припустити, що саме в грі відбувається перехід від мотивів, які мають форму афективно забарвлених безпосередніх бажань, до мотивів, які мають форму узагальнених намірів, що стоять на межі свідомого».

Крім цього, на думку Д.Б. Ельконіна, «у грі відбувається суттєва перебудова поведінки дитини: вона стає довільною, тобто здійснюється відповідно до прикладу, взірця і контролюється шляхом співставлення з ним як еталоном» [11 с. 65].

У сучасній психолого-педагогічній теорії гра розглядається як провідний вид діяльності дитини-дошкільника і важливий вид діяльності молодшого школяра. Провідне положення гри визначається не кількістю часу, що присвячується ігровій діяльності, а тим, як вона задовольняє його основні потреби. У надрах гри зароджуються і розвиваються інші види діяльності, гра найбільшою мірою сприяє психічному розвитку. Розглянемо ці положення більш детально.

Всередині гри зароджуються і диференціюються (виділяються) інші види діяльності (праця, навчання). В міру розвитку гри дитина опановує компоненти, властиві будь-якій діяльності: учиться ставити мету, планувати, домагатися результату. Потім вона переносить ці уміння в інші види діяльності.

У педагогіці особлива увага приділяється вивченню гри як засобу навчання, тобто дидактичної гри. Базовим при цьому є положення про те, що «гра є середовищем, у якому формується особистість, збагачується її внутрішній зміст» [15 с. 544].

Серед найбільш ефективних екологічних навчально-виховних методів, що дають можливість говорити та діяти, є ігрова діяльність учнів. Вона має і широкі навчальні можливості, оскільки дидактичні ігри мають штучний, навчальний зміст, і виховні, оскільки ігрове середовище виступає оптимальним для розвитку особистості гравця. [23]

Ігрова діяльність-різновид активної діяльності дітей, у процесі якої вони оволодівають суспільними функціями,відносинами та рідною мовою як засобом спілкування між людьми. Ігрова діяльність формує емоційну ,моральну та інтелектуальну сферу дитини, розвиває її уяву. [6]

Ігрова діяльність як педагогічна проблема чітко окреслена в науковому доробку В.В. Зеньковського. Учений підкреслював, що в процесі ігрової діяльності створюються особливо сприятливі умови для засвоєння дітьми нових знань і вмінь, для формування в них таких важливих якостей людського розуму, як здатність виконувати дії в розумовому плані, символічно замінювати реальні об'єкти й оперувати подібною заміною з пізнавальною метою [9].

Гра сприяє розвитку здібностей, що давали б дитині можливість надалі самостійно здобувати різноманітні знання і їх використовувати відповідно до вимог життя.

Дидактичні ігри, які використовуються в початковій школі, виконують різні функції: активізують інтерес та увагу дітей, розвивають пізнавальні здібності, кмітливість, уяву, закріплюють знання, вміння і навички, тренують сенсорні вміння, навички тощо. Правильно побудована цікава дидактична гра активізує процес мислення, формує почуттєву сферу, розвиває саморегуляцію, тренує вольові якості дитини.

У дитячих іграх вільна ігрова діяльність виступає переважно як самоціль. У дидактичних іграх, створених педагогікою (в тому числі й народною), ігрова діяльність спеціально планується і пристосовується для навчальних цілей. Дидактичні ігри - різновид ігор за правилами. У світовій педагогіці відомі системи дидактичних ігор, які вперше розробили для дошкільного виховання Ф. Фребель і М. Монтессорі, а для початкового навчання - О. Декролі.

Головний зміст дидактичних ігор на уроках полягає у тому, що дітям пропонується виконати завдання, яке подається дорослими у певній цікавій ігровій формі. Головна мета -- допомогти сформувати пізнавальну активність дитини. Гра при цьому виступає не тільки як засіб закріплення знань, але як і одна з форм навчання.

На відміну від усіх інших типів ігор, дидактична гра має свою структуру: зміст, дидактичну мету, правила та ігрові дії [4, с. 64]. Це доводить, що ігри з правилами беруть свій початок із сюжетно-рольових ігор. Крім нового елемента гри (дидактичної мети), ще виділяють інші новоутворення: мотив дидактичних ігор починає все більше орієнтуватися не на процес гри, а на її результати.

Отже, гра -- це «різносторонній процес, що визначається єдиною спільною метою, яка спрямована на розвиток дитини. І тільки усвідомлення особливостей кожного виду гри дає можливість, під час їх проведення, розвивати та пізнавати дитину» [26, с. 368].

У навчальному процесі ігрова діяльність має форму дидактичної гри, ігрової ситуації, ігрового прийому, ігрової вправи.

Дидактичні ігри можуть:

бути тільки в словесній формі;

поєднувати слово й практичні дії;

поєднувати слово й наочність;

поєднувати слово і реальні предмети [25, с. 121].

Дидактичне завдання гри визначається відповідно до вимог програми з урахуванням вікових особливостей дітей.

Дидактичні ігри на уроках застосовуються у навчанні всіх вікових груп дітей. Особливістю їх є те, що вони створюються і розробляються дорослими для навчання дітей. Дидактичні ігри поєднують елементи навчання з радісною для дітей ігровою діяльністю.

Особливо важливе поєднання гри з навчальною діяльністю в початкових класах, коли складний перехід від дошкільного дитинства до школи зумовлює поступову зміну провідних видів діяльності -- ігрової на навчальну.

Дидактичні ігри можна включати у систему уроків. Це передбачає попередній відбір ігор та ігрових ситуацій для активізації різних видів сприймання, де їх використання найбільш своєчасне й ефективне порівняно з іншими методами. Педагогічні дослідження дали можливість виділити оптимальні способи використання ігрової діяльності в системі уроків:

весь урок будується як сюжетно-рольова гра (наприклад, деякі уроки навчання грамоти, що мають на меті ознайомити дітей з новими звуком і літерою; уроки-мандрівки; уроки ознайомлення з навколишнім, розвитку мовлення тощо);

під час уроку як його структурний елемент;

під час уроку кілька разів створюються ігрові ситуації (за допомогою казкового персонажа, іграшки, незвичного способу постановки завдання, елементів змагальності тощо).

На уроці доцільно використовувати такі дидактичні ігри, організація яких не потребує багато часу на приготування обладнання, запам'ятовування громіздких правил. Перевагу слід віддавати тим іграм, які передбачають участь у них більшості дітей класу, швидку відповідь, зосередження довільної уваги.

Отже, дидактична гра в усіх своїх видах виконує різні функції, але домінує мотиваційна; саме з цих позицій слід оцінювати її переваги порівняно з іншими методами навчання [26].

Висновки до першого розділу

Таким чином,завданням сучасної школи є підготовка екологічно грамотної людини, яка розуміє значення життя як найвищої цінності, здатна визначати своє місце у світі, брати участь в охороні навколишнього середовища, раціонально використовувати природні багатства, приймати свідомі рішення у сферах життя, де перетинаються інтереси людини як живої істоти, суспільства і довкілля. Початкова школа відіграє важливу роль у підготовці екологічно грамотної особистості, збагачує знаннями про природне і соціальне середовище, ознайомлює з цілісною картиною світу і формування науково обґрунтованого, гуманного ставлення до суспільства.

Проблемою екологічного виховання почали займатися класики світової педагогіки (Я.А. Коменський, Ж.-Ж. Руссо, В.О. Сухомлинський, К.Д. Ушинський та ін.). Їх ідеї продовжують розвивати сучасні педагоги-методисти у області природознавства О.Я. Герда, О.І. Бекетова, К.О. Тімірязєва, Д.М. Кайгородова і багато інших.

Екологічне виховання здійснюється на всіх етапах навчання у школі відповідно до вікових особливостей школярів. До форм екологічного виховання відносять спеціальні уроки, екологічні бесіди, відверті розмови, диспути, лекції, тематичні вечори,екскурсії,конкурси тощо. Але у становленні відповідального ставлення молодшого школяра до природи важливу роль відіграє гра. Саме гра задовольняє потреби і можливості пізнання навколишнього світу та забезпечує побудову гармонійних стосунків молодшого школяра з природою.

Розділ 2. Застосування екологічних дидактичних ігор у педагогічній практиці початкової школи

2.1 Зміст і форми екологічних дидактичних ігор у початковій школі

У процесі гри в учнів виробляється звичка зосереджуватися. самостійно думати, розвивати увагу. Захопившись грою, діти не помічають, що навчаються, до активної діяльності залучаються навіть найпасивніші учні.

У становленні позитивного, емоційно-ціннісного, відповідального ставлення молодшого школяра до природи важливу роль відіграє гра. Найважливішим результатом гри є глибока емоційна задоволеність дитини її процесом, що найбільшою мірою відповідає потребам і можливостям пізнання навколишнього світу та побудові гармонійних стосунків з природою.

У розробленні змісту та форм ігрової діяльності, сприятливої для формування позитивного сприйняття об'єктів природи, доцільно спиратися на дані екологічної психології про вплив психологічних релізерів. Тому, добираючи об'єкти та явища природи для ігрових завдань, тренінгів, слід брати до уваги те, що ставлення дитини до природи загалом формується крізь призму й ставлення до об'єктів найближчого оточення.

Як зазначає Л. Печко, екологічні ігри, що проводяться в початковій школі, є різних видів:

а) рольові, що базуються на моделюванні соціального змісту екологічної діяльності;

б) імітаційні, що дозволяють, наприклад, прослідкувати роль кожного компонента системи і змоделювати наслідки антропогенного впливу на біоценози (гра «Екосистема водойм»), показати ланцюги живлення (гра «Екологічна пірамідка», «Ноосфера»);

в) змагальні, що стимулюють активність їх учасників у набутті і демонстрації екологічних знань, умінь і навичок (КВК, конкурси-аукціони, вікторини, «Поле чудес»);

г) ігри-мандрівки, з допомогою яких діти можуть побувати в будь-якій точці світу.

Психологічною основою гуманних вчинків щодо живої природи є співчуття, що спонукає допомогти, захистити. Ефективним методом формування співчуття є ігрові вправи-перевтілення. Сутність їх полягає в тому, щоб дитина, взявши на себе уявну роль певного об'єкта живої природи, усвідомила його основні потреби, відчуття, почуття.

Під час виконання таких ігрових вправ учні переконуються, що у них та у живої істоти, у яку вони «перевтілюються», є багато спільного. Розуміння того, що хтось відчуває, переживає так само, ототожнення із власним почуттєвим досвідом сприяє формуванню найпростішого співчуття.

Коли вчитель вперше пропонує учням вправу-перевтілення, він пояснює її правила. Школярам пропонуються зображення (картинки, фотографії) знайомих рослин та тварин. Кожний із гравців вибирає один образ за уподобанням і має «перевтілитися» в нього. Для цього гравцю необхідно зосередитись і пригадати, що йому відомо про цю рослину або тварину (де вона живе росте), що їй необхідно для життя, яким чином вона продовжує своє життя тощо. Далі вчитель дає зразок розповіді. Наприклад, учень «перевтілюється» у квітку ромашку. Розповідь квітки: «Я квіточка тендітна. Звуть мене ромашка. У мене золотава голівка і білий віночок-пелюсточки. Я люблю сонечко. А ще люблю водичку. Без вологи я можу загинути. Коли спекотно - мучить спрага. Коли обривають мої пелюсточки, мені боляче. Любі діти, бережіть мої квіточки, дайте водички в спеку, і я буду милувати вас своєю красою!».

Екологічні дидактичні ігри можуть включати один чи кілька етапів, проте у будь-якому випадку являють собою систему дій з боку вчителя (організаційно-початкових, поточних та завершувальних) і передбачають інтелектуальну, емоційну та практичну діяльність учнів у площині вивчення екологічної проблематики з метою підвищення екологічної компетентності учнів та формування їх екологічної культури. [23]

Екологічні дидактичні ігри бажано широко використовувати як засіб навчання, виховання і розвитку школярів. У процесі гри в учнів виробляється звичка зосереджуватися, самостійно думати, розвивати увагу. Це є необхідною умовою у формуванні екологічної свідомості молодших школярів.

Значний потенціал гри в екологічному вихованні молодших школярів може реалізуватися лише за відповідної спрямованості роботи педагога. [30]

Екологічну дидактичну гру слід створювати поетапно. Саме у такому випадку легше передбачити переваги створюваної гри та запобігти її недолікам. Ігрова діяльність є дуже ефективною для впливу на особистість, тому до проблеми створення ігор слід ставитись відповідально. Стихійно, „нашвидкоруч” створена гра може навіть зашкодити формуванню рис екологічної культури учня. [23]

Під час екологічної ігрової діяльності виховний вплив здійснюється не тільки самою грою, а і колективом, в якому перебуває гравець. Цей „колективний” вплив проявляється як когнітивно-екологічний (такий, що передбачався завданнями екологічного виховання), і загально-розвивальний. Правильно організований ігровий колектив підвищує ефективність екологічного виховання, а той, який дібраний невірно, може значно знизити результативність виховних впливів. [23]

Ефективність використання гри з метою виховання у молодших школярів чуйності до природи залежить від системи подачі ігрового матеріалу.

Всі ігри, які мають орієнтацію на екологічне виховання молодших школярів, можна поділити на три групи. Перша група - ігри, спрямовані на розвиток здатності молодших школярів розрізняти різноманіття зовнішніх виразних властивостей природних об'єктів і явищ. Друга - ігри, пов'язані із вдосконаленням уміння ставити себе на місце іншого, виявляти співчуття. Третя - ігри, які сприяють розвитку у школярів сприйнятливості до зовнішньої виразності в природі і здатності виявляти співчутливі реакції стосовно до антропоморфізованих природних об'єктів.

Перша група містить такі ігри: “Кольори”, “Яких кольорів більше?”, “Відмінки”, “Асоціації”, “Впізнай по голосу”, “Що ти чуєш за вікном?”, “Кого (що) тобі нагадують ці звуки”, “Хто як рухається”, “Зоопарк”, “Чарівне листя”, “Що змінилось?”, “Зайвий колір”, “Зайвий звук”, “Картина за вікном” та ні.

Майже всі запропоновані ігри передбачають виявлення школярами однієї зовнішньої виразності властивості природи. Наприклад, під час гри “Впізнай по голосу” молодші школярі після ознайомлення із записами чи імітацією “голосів” природи мають визначити, який природний об'єкт може утворювати подібні звуки (група звуків відповідає співу птаха, голосу тварин, шелесту трави і листя, шуму води і вітру). Гра розвиває здатність школярів розрізняти звук та групи звуків за висотою, силою, ритмічною організацією, тембровим забарвленням, диференціювати звуки природи. Такі ігри за правильного введення у виховний процес розвивають спостережливість, розширюють коло сприйняття естетично цінних об'єктів природи, сприяють формуванню у дітей потреби у спілкуванні з природою.

До другої групи входять ігри “Визнач настрій”, “Дикі та домашні тварини”, “Незавершене оповідання”, “Незвичайна ситуація”, “Озвучення картини” тощо. Вони орієнтовані на формування умінь розрізняти і розуміти емоційні етапи товаришів, однолітків, дорослих, пізніше - звірів, птахів, рослин; створювати образи, передавати їх за допомогою різних засобів художньої виразності. Наприклад, гра “Дикі та домашні тварини” спрямована на розвиток здатності виявляти характерне у руках, особливості поведінки тварин; одухотворення природних об'єктів.

Ігри третьої групи закріплюють знання й уміння, набуті під час виконання ігор перших двох груп. Під час ігор “Дивна подорож до лісу”, “Гра в лісових мешканців”, “Подорож до країни Див” тощо молодші школярі виявляють свою чутливість до природи, здатність до емоційної децентрації, створення образів, екологічної оцінки природних об'єктів і явищ з точки зору їх виразності.

Введення таких ігор сприятиме формуванню в дітей елементів екологічної культури. [30]

2.2 Досвід використання екологічних дидактичних ігор в практиці молодшої школи

Аналіз передового педагогічного досвіду, представленого у публікаціях, дав змогу виокремити окремі підходи до формування екологічної культури молодших школярів. Їх можна умовно назвати «теоретичним» і «практичним».

Теоретичний підхід «виявляється в методичних розробках формування екологічних знань та екологічної свідомості» [13, с. 32]; практичний - «спрямовує увагу на особливості формування екологічних умінь та виявляється в екскурсіях, іграх та інших прийомах екологічного виховання» [22, с. 39].

Для успішного екологічного виховання молодших школярів необхідно вичленити екологічний потенціал кожного навчального предмета. Основну роль при цьому слід відвести природознавству, під час вивчення якого необхідно закласти наукову основу природоохоронної діяльності дітей.

Уже в початкових класах слід підвести дітей до думки, що людина - невід'ємна складова частина природи, що вона, розвиваючись та задовольняючи свої потреби, впливає на навколишнє середовище. Причому, цей вплив може бути як позитивним, так і негативним. Доцільно на уроках природознавства навести приклади і показати, що в результаті безвідповідального ставлення до природи знищено ліси на значних територіях, суттєво скоротилася чисельність багатьох тварин, птахів і рослин, деякі - навіть повністю зникли [21, с. 66].

Оскільки для молодших школярів найдоступнішим є емоційно-естетичне сприйняття природного середовища, то педагогу необхідно знайти способи злиття емоційних почуттів у ставленні до природи з пізнавальними завданнями щодо її вивчення і практичними діями з охорони [27, с. 32].

Важливим засобом екологічного виховання молодших школярів, відповідним до даного вік, є екологічні ігри та цікаві завдання.

Робота за всіма напрямками виховання чуйності до природи у молодших школярів вдало поєднується у грі. Значення гри для виховання у молодших школярів естетичної чуйності до природи визначається можливостями гри у розвитку чуттєвої сфери дитини. Так, прийняття ігрової ролі потребує занурення в уявну ситуацію, використання чуттєвого досвіду.

Наприклад, прийняття ролі якоїсь тварини спирається на ознайомлення з її зовнішнім виглядом, особливостями поведінки, звучанням голосу, умовами життя. За відсутності таких знань школяр, прийнявши роль, змушений буде звернути увагу на ті властивості, на які раніше не зважав, але які мають суттєве значення для вирішення ігрової задачі. Таким чином, гра сприяє розвитку у молодших школярів уміння розрізняти зовнішні виразні властивості природи [7, с. 41].

Якщо пропонується роль мало знайомого об'єкта, спостереження за яким неможливе найближчим часом, школяр творчо переробляє отриману, а також наявну в чуттєвому досвіді інформацію. Подібна творча праця сприяє народженню образів, які дещо відрізняються від реальних об'єктів і є інтуїтивним відкриттям нового, незнаного в природі. Так збагачується чуттєвий досвід школяра.

Реальні стосунки, що складаються між гравцями, викликають переживання реальних почуттів, потребу в розумінні станів іншої людини чи об'єкта природи вияв співчутливих реакцій у взаєминах з іншим. Під час гри почуття, які виникли на основі спілкування з іншими людьми, сприйняття художніх образів, об'єктів і явищ природи, часто переводяться в певну дію. Подібна дія може виступати як вияв естетичної чуйності, а також як засіб її формування [7, с. 42]. Проте значний потенціал гри в екологічному вихованні молодших школярів може реалізуватися лише за відповідної спрямованості роботи педагога. Ефективність використання гри з метою виховання у молодших школярів естетичної чуйності до природи залежить також від системи подачі ігрового матеріалу.

Наведемо приклади таких ігор та вправ.

1. Гра «Малята»

Програмовий зміст. Розширити знання учнів про диких тварин (лисиця, заєць, ведмідь, білка, їжак, вовк) та їх повадки. Закріпити вміння правильно називати частини тіла тварин, виділяти істотні ознаки поняття «звірі».

Унаочнення. Картки із зображенням дорослих тварин та їх малят.

Хід гри

Клас поділяється на дві групи. Одна група отримує картки із зображенням дорослих тварин, інша - малят. «Малята» мають знайти своїх «батьків», потім описати зовнішній вигляд дорослого звіра. «Батьки» мають розповісти про спосіб живлення, окремі повадки та як вони піклуються про своїх малят.

Завдання:

1. Фантазування: барлога ведмедя зменшилася до розміру рукавички. Як буде жити ведмідь?

2. Метод фантограм:

Заєць бігає, стрибає. а) перенесемо зайця із степу в море - як буде?

3. Творчо-емпатійні вправи.

Поставити себе на місце тварини та передати її відчуття:

а) восени у лісі відбулися збори тварин на тему «Хто як до зими готується...»

б) зустрілися їжак з білкою і розговорилися...

II. Гра Знайди свою маму

Програмовий зміст. Розширити знання дітей про свійських тварин. Розвивати спостережливість та вміння виділяти характерні ознаки дорослих тварин та їх малят.

Унаочнення. Картки із зображенням дорослих тварин та їх малят.

Хід гри

На столі розкладаються картки із зображенням малят домашніх тварин. Учням роздаються картки із зображенням дорослих свійських тварин. Дається завдання: дібрати малят до дорослих тварин, описати дорослу тварину, виділити її характерні ознаки; розповісти, що цікавого помітили, спостерігаючи за домашніми тваринами. Виграє той, хто перший впорається із завданням.

Завдання:

1. Символічна синектика - імітація повадок свійських тварин.

2. Переплутати мам та малят, придумати спільні умови проживання - як будуть спілкуватися, як харчуватися?

а) як будуть жити собака із лошам?;

б) корова з кошеням?

Гра «Який це птах?»

Програмовий зміст. Розширення поняття «птахи»; формування вміння розпізнавати перелітних, осілих та зимуючих птахів за їх зображенням та характерними звуками (співом).

Унаочнення. Картки із зображенням типових для даної місцевості перелітних, осілих та зимуючих птахів; запис співу окремих птахів.

Хід гри

На магнітній дошці прикріпити зображення птахів у довільному порядку. Клас поділяється на 3 команди, визначаються лідери. На столі розкладені картки із написами: «перелітні», «осілі», «зимуючі». Лідери обирають певну картку. Дається завдання: дібрати ілюстрації птахів, що входять у це поняття, розмістити в ряд на дошці під написом. Командам дається 1 хвилина, щоб порадитися. За сигналом вчителя обговорення припиняється, а лідери, по черзі, виконують завдання. Інші команди стежать за правильністю виконання. Школярі мають право використати ту ілюстрацію, яка вже була розміщена, якщо вважають, що це було зроблено помилково. Виграє команда, яка правильно виконала завдання (або допустила найменше помилок).

Тема. Рослинний і тваринний світ лісів, луків, водойм.

Гра «Що де росте?»

Програмовий зміст. Закріпити знання дітей про назви знайомих рослин та місць, де вони ростуть (ліс, луки, водойма).

Унаочнення. Ілюстративний матеріал із зображенням природних угруповань (ліс, луки, водойми); гербарні зразки рослин цих угруповань або живі рослини.

Хід гри

Учням роздаються картки із зображенням лісу, луків, ставка, річки. Вони мають дібрати відповідні гербарні листки (живі рослини), розповісти про пристосування даних рослин до умов існування.

Завдання:

1. Перенести рослини лісу у водойму; рослини водойм - на луки; рослини луків - у ліс. Що в результаті цього трапиться?

2. Метод фантастичної проблеми.

Що трапиться, якщо: а) у лісі не буде дерев?;

б) у ставку - води?; в) на луках ростимуть лише дуби?

Гра «Хто де живе?»

Програмовий зміст. Продовжити формувати поняття про тварин диких та свійських, місце їх проживання та пристосування до умов існування.

Унаочнення. Ілюстративний матеріал різних типів середовища існування тварин, картки із зображенням диких і свійських тварин.

Хід гри

Учням роздаються картки із зображенням домашнього подвір'я, лісу, луків, водойми. На столі викладають зображенням вниз малі картки, на яких зображені тварини. Школярі добирають тварин відповідно до середовища існування. Називають тварину, розповідають про її пристосування до умов існування, визначають, до якого класу належить тварина (звір, птах, комаха, риба, земноводні, плазуни).

Завдання:

1. За методом каталогу створити нове середовище існування.

2. Мозковий штурм.

Як прожити: рибі у лісі?; ящірці у річці?; черепасі на луці?

Гра «Підбери гриб»

Програмовий зміст. Продовжити формувати уявлення дітей про гриби; закріпити знання про зовнішній вигляд і назву гриба; місця, де він полюбляє рости. Виробляти вміння відрізняти їстівні гриби від отруйних.

Унаочнення. Картки із зображенням грибів.

Хід гри

Учням роздаються картки із зображенням грибів. Діти мають назвати гриб, розповісти, коли він з'являється та де полюбляє рости. Визначити, який у них гриб: їстівний чи отруйний. Знайти пару - до їстівного гриба дібрати схожий на нього отруйний гриб; розповісти про способи розрізнення їстівних грибів і їх двійників - отруйних.

Завдання:

1. Екологічне прогнозування.

Що буде, якщо в лісі зникнуть гриби?

2. Фантазування: гриб виріс вищий від дерев, що буде?

3. Творчо-емпатійні вправи.

Уявити себе грибом і передати свої відчуття (мухомор; маслюки).

Організуючо-ігрове завдання "Телеграма"

Належить до категорії „довготривалих” ігрових завдань, оскільки, займатимаючи лише кілька хвилин на уроці, може стати регулярним виховним початком уроку чи його закінченням. Завдання полягає у зачитуванні кількома учнями екологічних "телеграм", що відображають явища природи, фенологічні спостереження, екологічні біди, надбання безпечних технологій, попередження капітанам танкерів з приводу підвищення безпеки перевезень, поздоровлення конкретним учням з приводу зданої макулатури, посадженого дерева, придбання екологічно безпечного дезодоранту тощо - всього того, що викликало емоційну реакцію учнів за певний проміжок часу (наприклад, тиждень) (Тому аналіз проблематики, представленої школярами, може виступати певною діагностичною ознакою). Дитячі телеграми можна заріпити на спеціальній дошці, щоб всі бажаючі могли з ними ознайомитись.

Мотиваційно-ігрове завдання "Симпатичні істоти"

Завдання може проводитись як у шкільному кабінеті, так і поза ним. Учні сідають у коло, а один з них - у центр. Викладач пропонує центральному гравцеві назвати неприємну йому істоту. Наприклад :"Мені не подобається пацюк". Інші діти, в тому порядку, як сидять, намагаються знайти у названої тварини риси симпатичності. Наприклад: "Пацюк повинен тобі подобатись, тому що у нього:

- пухнасте м'яке хутро;

- блискучі красиві очі;

- рухливі чутливі вуса, і т.д.

Після того, як кожний висловить свою думку, до центру сідає інший гравець, називаючи наступну істоту . Учасники гриі можуть називати не тільки зовнішні приємні риси, а і оцінювати користь, яку тварина приносить, чи роль, яку відіграє. Гра продовжується, поки всі учні не побувають в центрі кола.

Після гри можна провести конкурс малюнків фантастичних істот.

Мотиваційно-ігрове завдання “Не нашкодь!”

Мета завдання полягає у рефлексії емоційних станів у різних груп учнів - і тих, чиє “довкілля” руйнують, і у тих, хто це робить, їх корекції з боку вчителя та інших учнів.

Діяльність вчителя: перед початком гри необхідно провести бесіду про те, яке довкілля найбільше подобається учням. Нехай вони згадають поїздки у мальовничі місця, пояснять, що саме їм там сподобалось і запам'яталось. Можна заздалегідь попросити учнів принести фотографії улюблених куточків природи або використати власний наочний матеріал. Потім клас треба поділити на кілька груп по 5-6 учнів, роздати кожній групі великий листок паперу та набір олівців чи фломастерів і запропонувати створити (намалювати ) навколишнє середовище, яке подобається дітям (як правило вони зображають ліс, гори, річки, тварин, Сонце тощо), при чому так, щоб кожний з гравців доклав власної праці до колективної роботи (намалював якусь частину). Після закінчення цієї роботи запропонувати учням встати і роздивитись малюнки, створені іншими групами, оцінили, чи подобається їм “ довкілля”, зображене їх колегами, чим саме. У другій частині гри дати учням завдання „зруйнувати” довкілля, створене іншими групами учнів (намалювати простими олівцями гори сміття, плями, дими, вогнища, заводи тощо), створити „середовище озвучених емоцій”. Організувати завершення гри.

Діяльність учнів:

Перший етап: Малювання довкілля.

Другий етап: Міні-групи повинні стати так, щоб перед ними лежало “чуже” довкілля. Після цього гравці намагаються нашкодити намальованому іншими середовищу, зруйнувати кожну частину зображення. Потім кожна група повертається до свого малюнку і починає відновлювати його первинний вигляд. Учні діляться своїм обуреням та іншими думками з приводу руйнування намальованого довкілля у створеному вчителем „середовищі озвучених емоцій”.

Завершення гри: бесіда про те, що легше: руйнувати, чи відновлювати після руйнування, чи можна повністю відновити втрачені елементи, чи потрібно взагалі відновлювати зруйноване навколишнє середовище, що треба робити, щоб якомога довше зберегти довкілля у первинному вигляді. [23]

У процесі проведення дидактичних ігор екологічного спрямування ми використали такі прийоми та методи розвитку творчої уяви дітей:

Вправа «Робінзон Крузо»

Ситуативні завдання, мета яких - знайти способи виживання в екстремальних умовах.

Вправа «Чорний ящик»

Мета: знайти секрет «чорного ящика» за допомогою мінімальної кількості запитань.

У чорному ящику плід.

- Сухий чи соковитий?

- Великий чи малий?

- Круглий чи продовгуватий?

- Їстівний чи ні?

- Червоний чи зелений? і т.п.

Розглянута система завдань здатна підвищити ефективність навчально-виховного процесу і позитивно вплинути на екологічний розвиток дітей молодшого шкільного віку.

...