1

Размещено на http://www.allbest.ru

Зміст

Вступ

Розділ І. Теоретичні засади виховання естетичних почуттів

у дітей дошкільного віку до природи

1.1. Психологічні особливості формування у старших дошкільників естетичного ставлення до природи

1.2. Природа як засіб впливу на розвиток естетичних почуттів

1.3. Виховання естетичних почуттів до природи під час екскурсій

Розділ ІІ. Методика удосконалення виховання естетичних почуттів у дітей дошкільного віку до природи

2.1. Визначення рівня естетичних почуттів дітей дошкільного віку

2.2. Експериментальна технологія удосконалення роботи з виховання естетичних почуттів до природи

Висновки

Список використаної літератури

Вступ

Актуальність дослідження. У нинішній час, коли людство знаходиться на порозі неймовірних винаходів та відкриттів у різних сферах життєдіяльності, для окремої особистості важливо духовно не загубитися у шаленому вирі подій, у комп'ютерно-віртуальній дійсності, важливо залишитися справді Людиною. Тому перед освітою гостро постало завдання максимально гуманізувати навчально-виховний процес, виховати гармонійно розвинену, морально зрілу особистість, яка була б здатна створити цивілізацію Добра і Любові, Розуму, Краси, Творчості та високої Духовності.

Національні концепції вітчизняної освіти і виховання, враховуючи культурно - історичний досвід свого та інших народів, головними завданнями ставлять не лише вивести справу навчання і виховання з тієї глибокої кризи, в якій вона нині перебуває, а й докорінно реформувати її, піднести до вищих світових стандартів. Концептуальне осмислення провідних проблем національної освіти і виховання переконує в тому, що демократизація, гуманізація і гуманітаризація неможливі без відродження вітчизняних культурно - історичних, народно - педагогічних, народознавчих виховних традицій.

Національна система виховання постійно відтворює і поглиблює емоційно-естетичний, художньо-творчий, моральний та інтелектуальний компоненти свідомості народу, створює умови для розвитку і розквіту природних задатків і талантів кожного громадянина України, формування духовного потенціалу -- найвищої цінності нації, держави. Національне виховання реалізує глибоке і всебічне пізнання рідного народу, його історії, культури, духовності і на цій основі -- пізнання кожною дитиною, вихованцем самого себе як індивідуальності і як частки своєї нації, а через неї всього людства, організацію самонавчання і самовиховання, найефективніших шляхів розвитку і самовдосконалення особистості.

В останні роки зросла увага до проблем теорії і практики естетичного виховання як найважливішого засобу формування ставлення до дійсності, засобу морального і розумового виховання, тобто як засобу формування всебічно розвиненої, духовно багатої особистості.

На необхідність формування в особистості естетичної культури - вказують багато письменників, педагогів, діячів культури (Д.Б.Кабалевський, А.С.Макаренко, Б.М.Нєменський, В.А.Сухомлинський, Л.М.Толстой, К.Д.Ушинський), - особливо важливо в найбільш сприятливому для цього дошкільному віці.

Відомий грузинський педагог - новатор Шота Амонашвілі, автор багатьох навчально - методичних збірок, в художній формі аналізує головні чинники та методи формування у дошкільника бажання вчитися, дізнаватись нового та постійно вдосконалюватися. На думку Амонашвілі: “Головною силою, яка встановлює погоду в духовному світі дитини є почуття, і тому потрібно, щоб воно було добрим і звеличуючим. Які у дитини створюються враження в організованому нами виховному процесі - від цього буде залежати направленість її особистісних орієнтацій, мислення та поведінки.” [8, 12]

Почуття краси природи, оточуючих людей, речей створює в дитині особливі емоційно психічні стани, збуджує безпосередній інтерес до життя, загострює допитливість, розвиває мислення, пам'ять, волю й інші психічні процеси.

Навчити бачити прекрасне навколо себе, у навколишній дійсності покликана система естетичного виховання. Для того, щоб ця система впливала на дитину найбільш ефективно і досягала поставленої мети,

Науково-теоретичний аналіз проблеми, вивчення перспективного педагогічного досвіду свідчить про постійне вдосконалення педагогічних технологій естетичного розвитку дітей і про ряд питань, які є не вичерпними. Проблема розвитку естетичних почуттів засобами природи потребує подальшого дослідження як на теоретичному так і на практичному рівнях. Причиною цього є різні зовнішні та внутрішні фактори. Це особливість і багатогранність почуттів, складність їх розвитку; використання і впровадження різних методів та підходів педагогами, науковцями; негативний реальний стан шкіл сьогодення як з боку матеріального так і з боку неусвідомленості усієї важливості і обережності цього питання вихователями і батьками. Тому зважаючи на важливість і актуальність проблеми, ми обрали тему дослідження: “Методика виховання естетичних почуттів до природи”.

Об'єктом дослідження є навчально-виховний процес в ДНЗ.

Предмет дослідження - умови ефективного розвитку естетичних почуттів дітей дошкільного віку до природи.

Гіпотеза дослідження: якщо доповнити роботу з розвитку естетичних почуттів дітей дошкільного віку засобами природи, то процес формування і розвитку естетичних почуттів можна зробити більш ефективним. Можна припустити, що якщо на основі базисної програми розробити комплекс занять, спрямований на удосконалення роботи з естетичного виховання дошкільників засобами природи, то можна одержати наступні результати:

-- підвищити рівень розвитку естетичних почуттів дітей дошкільного віку;

-- забезпечити комплексний підхід до гармонійного розвитку дошкільників;

-- підвищити ефективність роботи вихователів по формуванню в дітей пізнавального інтересу до краси навколишнього світу;

Мета дослідження - обґрунтування і визначення умов розвитку естетичних почуттів у дошкільників до природи.

Завдання дослідження:

1.Науково-теоретичний аналіз проблеми розвитку естетичних почуттів дітей дошкільного віку засобами природи.

2.Вивчення особливостей розвитку естетичних почуттів у дошкільному віці засобами природи.

3.Вивчення, аналіз та узагальнення перспективного педагогічного досвіду розвитку естетичних почуттів у дошкільному віці засобами природи.

Методологічну основу дослідження складають загальнофілософські положення про цілісність природи, єдність природи і суспільства, про необхідність гармонізації та гуманізації взаємовідносин суспільства з природою, про виховну і розвиваючу функції природи, закономірності психічного розвитку дітей старшого дошкільного віку.

Теоретичною основою дослідження є: філософсько-соціологічні концепції сутності культури особистості (М.Каган, М.Колєсов, В.Крисаченко Б.Марков, В.Межуєв); психологічна теорія особистості (Л.Виготський, О.Леонтьєв, С.Рубінштейн); теорія суб'єктивних ставлень (І.Бех, О.Лазурський, Б.Ломов, В.М'ясищев); концептуальні положення теорії екологічної освіти (А.Захлєбний, І.Звєрєв, І.Суравєгіна); типологія ставлень до природи в системі екологічної культури (С.Дерябо, В.Ясвін), положення про розвиток особистості у дошкільному віці (Л.Артемова, О.Запорожець, О.Кононко, Д.Ельконін, П.Якобсон).

Методи дослідження:

аналіз наукової літератури з проблеми дослідження;

спостереження;

індивідуальні бесіди з вихователями та дітьми;

класифікація та узагальнення отриманої інформації.

База дослідження. Дослідження проводилось на база ДНЗ №68 м.Житомира.

Розділ І. Теоретичні засади виховання естетичних почуттів у дітей дошкільного віку до природи

1.1 Психологічні особливості формування у старших дошкільників естетичного ставлення до природи

Актуальність проблеми формування естетичного ставлення до природи у старших дошкільників обумовлена тенденціями нового світогляду сучасної людини. Прагматичне ставлення людства до довкілля призвело до виникнення загрозливої ситуації щодо умов його існування. Відсутність почуттєвого, безкорисливого ставлення до природи, вміння бачити красу у природі породжує черствість, байдужість, а іноді й хаос у людських душах. «Вертикальне сходження до вершин духу», за визначенням В.Вернадського, є ознакою докорінної зміни наукового світогляду, що накладає певні зобов'язання на розвиток духовної сфери людини, зокрема дошкільника, а відтак забезпечує формування почуттєвого (естетичного) ставлення до дійсності і до природи. Вироблення його базується на психологічних механізмах формування ставлення, що є результатом єдності мислення і почуття.

Психологічний зміст категорії “ставлення” вбирає в себе не стільки всі багатогранні зв'язки особистості з навколишнім світом, скільки її суб'єктивну позицію відносно всього, що її оточує. [6, 46] Категорія ставлення є однією з основних у психологічній науці. Вона виконує гносеологічну функцію при розробці проблем характеру, мотивів, установок, ціннісних орієнтацій, диспозицій особистості, соціально-психологічного клімату та багатьох інших, що пов'язані із виявленням суб'єктивних якостей особистості (Б.Ананьєв, Г.Андрєєва, В.Бойко, А.Ковальов, Я.Коломінський, Б.Ломов, В.Мясищев, М.Обозов, С.Рубінштейн, В.Ядов).

Проблеми формування ставлення особистості до об'єктів та явищ дійсності, розвитку почуттів, потреб досліджувались у працях О.Лазурського, О.Леонтьєва, В.Мясищева, С.Рубінштейна, П.Якобсона, А.Маслоу. Розробка категорії “ставлення” у вітчизняній психології пов'язана насамперед з ім'ям В.Мясищева. Через цю категорію він пояснює природу суб'єктивного в структурі особистості, розкриває соціально-психологічний зміст зв'язків особистості із середовищем, простежує взаємодію мотиваційних компонентів психіки у їх внутрішній єдності, з'ясовує походження характеру та соціопатій.

В.Мясищев дав визначення поняття “ставлення” як об'єктивованого принципу активності особистості. Суб'єктивні ставлення є концентрацією мотиваційних утворень особистості та впливів середовища, суспільної дійсності. На його думку, психологія ставлення особистості у розвинутому вигляді є цілісною системою індивідуальних, вибіркових, свідомих зв'язків особистості з різними сторонами об'єктивної дійсності. [3, 16] У ставленнях утілюються емотивні (емоційно-чуттєві) та конативні (установочно-вольові) функції психічної діяльності особистості. Психофізіологічні механізми цих функцій визначають реакцію на зовнішню дію спочатку у вигляді елементарного психічного ставлення, сутність якого полягає у переживанні приємного-неприємного та відповідних до цього переживання афектних реакціях. Це ставлення відзначається мимовільністю реагування на якості об'єкта та супроводжує будь-який акт пізнавальної діяльності на конкретно-чуттєвому рівні відображення, визначаючи її емоційну забарвленість. У порівнянні з психічним ставленням, психологічне ставлення є довільним, воно спрямовує поведінку та діяльність особистості у певне русло, включаючи у цей процес знання, потреби, почуття, інтереси, переконання, оцінку, волю, увагу, мотив. Схематично це можна відтворити таким чином (схема 1):

1

Размещено на http://www.allbest.ru

Рис. 1. Основні структурні елементи поняття “ставлення”

В.Мясищев вважав, що основне ставлення особистості пов'язане з потребами, пояснюючи це тим, що компонентами потреб є: “а) суб'єкт, що відчуває потребу, б) об'єкта потреби, в) зв'язок між суб'єктом та об'єктом, що проявляється у переживанні прагнення до об'єкту” [2,13].

У психології терміном «потреби» визначають три феномени:

1. Потреба людей у певних умовах, які забезпечують їх життя та розвиток.

2. Якості особистості, що визначають її ставлення до дійсності та власних обов'язків, визначення її життя та діяльності.

3. Певні стани психіки людини, що відображають її потребу у джерелах енергії та інших факторах, що необхідні для функціонування живого організму [5, 18].

Згадані феномени та їх класифікація вивчались А.Маслоу, який запропонував так звану “піраміду потреб”, у якій естетична потреба віднесена ним до вищих потреб, тобто до тих, які задовольняють духовність. Цей факт виступає на користь сучасних тенденцій виховання підростаючого покоління, свідчить про пріоритетність виховання духовно багатої особистості та дає змогу нам ще раз переконатися в актуальності обраної нами теми дослідження: формування естетичного ставлення до природи. Щодо останньої, то вона у контексті вище сказаного характеризує повноту задоволення потреб особистості на різних рівнях (біогенному, психофізіологічному, соціальному, вищому).

Міру задоволення потреб визначає напруженість психологічного ставлення, яка виявляється у переживаннях та почуттях. Потреби пов'язані з інтересами особистості, що передбачають позитивне емоційне ставлення до об'єкта та концентрацію уваги на ньому і формуються під впливом діяльності, оточення та виховання. Естетична потреба є суб'єктивним фактором, який спонукає до естетичного освоєння дійсності (В.Бажанова). За даними дослідження В.Бажанової, естетична потреба є синтетичною та має складну структуру й зміст. Вона включає у себе потребу в певній інформації, власне естетичну потребу, потребу знайти вирішення життєвих питань, потребу в естетичній насолоді, потребу у відпочинку тощо. Всі компоненти естетичної потреби знаходяться у єдності, взаємозв'язку. Естетична потреба охоплює всі сфери життя та особистісних відношень. Естетична потреба не може бути принципово відметованою від інших потреб. Проте її розвиток збагачує всі інші потреби особистості.

Формування естетичної потреби передбачає різносторонній, гармонійний розвиток особистості [1, 193-194]. В.Мясищев дав визначення інтересу як спонукальній силі пізнання, що розкриває духовний бік її взаємодії з оточуючим світом людей та явищ. У структурі психологічного ставлення В.Мясищев указував на присутність емоційного компонента та оцінки - форми виявлення ставлення, його свідомої об'єктивації. Таким чином, на основі аналізу досліджень В.Мясищева ми робимо висновок, що естетичне ставлення - це вироблена людством у процесі історичного розвитку суспільна форма оцінки особистістю об'єктів та явищ навколишньої дійсності і взаємодія з ними, яка має суб'єктно-індивідуальні характеристики прояву. В основі естетичного ставлення лежить сукупність певних складових компонентів, що представлені у схемі 2.

1

Размещено на http://www.allbest.ru

Рис. 2. Компоненти естетичного ставлення.

Естетичне сприймання завжди має емоційний та безпосередній характер. Втрачаючи безпосередність почуттів, людина більшою чи меншою мірою втрачає і власне емоційне ставлення до об'єктів та явищ. Безпосередність почуттів може мати інтуїтивні прояви, а може виступати і результатом цілеспрямованої попередньої підготовки.

В основі вироблення естетичного ставлення лежать естетичні почуття, які відрізняються різною інтенсивністю: від легкого захоплення (почуття приємного, радісного) до великого емоційного піднесення, пристрасного захоплення прекрасним; та тривалістю, яка зумовлена фізіологічним станом організму. Сила та тривалість естетичних почуттів залежать від знань, рівня інтелектуального розвитку, індивідуальних особливостей особистості. Виникнення естетичних почуттів пов'язане із стадією захоплення, яка є основою повноцінного естетичного сприймання (зміст твору мистецтва потрібно спочатку пережити почуттям, а потім зрозуміти думкою). Почуття збуджується певними предметами, а не загальними поняттями. Виходячи із цієї специфіки почуттів, слід вказати, що особливою здатністю збуджувати естетичні почуття володіють твори мистецтва. естетичні почуття тісно пов'язані з естетичним смаком, судженнями та уявленнями людини. Відмінною рисою естетичних почуттів є їх “безкорисливий характер”, адже вони не пов'язані безпосередньо із задоволенням наших матеріальних потреб.

Взаємозв'язок естетичних почуттів та естетичного ставлення особистості до оточуючого має двосторонній характер. З одного боку, естетичні почуття виникають у процесі естетичного ставлення людини до дійсності, з іншого - в естетичному почутті проявляється ставлення особистості до дійсності. Початок естетичного почуття лежить в естетичному сприйманні. Естетичне сприймання завершується почуттям, думкою, ідеєю, роздумами, спогляданням на вищому рівні. Естетичні почуття тісно пов'язані із пізнавальною стороною естетичного ставлення особистості до дійсності, з процесами художнього мислення, з думками, які існують у формі естетичних суджень. у дошкільному віці можна спостерігати виявлення естетичних почуттів (Н.Аксаріна, П.Блонський, Н.Менчинська, С.Рубінштейн), акцентуючи увагу на емоційністі, яка є суттєвою особливістю дитячого мислення (В.Котирло, Д.Ельконін, М.Лісіна, С.Новосьолова, Л.Божович та ін.). естетичний почуття природа виховання

Таким чином аналізуючи механізм формування в дітей естетичного ставлення до природи, ми визначаємо такі його психологічні аспекти:

- емоційний безпосередній характер та висока емоційність естетичного сприймання. За цим показником діти старшого дошкільного віку знаходяться найближче до художників-професіоналів;

- залежність сили та тривалості естетичних почуттів від рівня інтелектуального розвитку та індивідуальних особливостей дитини;

- асоціативні механізми, що лежать в основі утворення естетичних уявлень дитини під час сприймання нею об'єктів і явищ природи та художніх картин;

- естетичне сприймання завершується почуттям, думкою, ідеєю, мисленням. Естетичні почуття тісно пов'язані із пізнавальною стороною естетичного ставлення особистості до дійсності, з процесами художнього мислення, з думками, які існують у формі естетичних суджень.

Отже, психологічні дослідження підтверджують здатність дітей дошкільного віку до естетичного сприймання, переживання та прояву естетичних почуттів.

1.2 Природа як засіб впливу на розвиток естетичних почуттів

Любов до рідної природи -- часточка живого, невгасаючого патріотизму. Куди б не занесли людину обставини, у її свідомості і почуттях завжди живуть враження про пейзаж дитячих років. Дуже добре сказав про це поет К. Симонов:

Ти згадуєш не країну велику,

В яку ти з'їздив і довідався,

Ти згадуєш Батьківщину-таку,

Яку її ти в дитинстві побачив.

Захід сонця, небокрай з пухнатими хмарами, синяв зоряного неба, пишнота зеленого, завжди мінливого лісу, кришталева чистота дощових крапель, веселка на тлі темно-лілових хмар, поле, що розстеляється яскравим килимом,-- усе це глибоко западає в душу дитини.

У спілкуванні з природою розвивається дитяча допитливість, накопичуються корисні знання, розширюється кругозір, з'являються різні уміння й інтерес до праці. Діти спостерігають за комахами, збирають букети квітів, ходять у ліс по гриби і ягоди. Вони дбайливо доглядають за домашніми тваринами, вирощують кроликів, курей, саджають насіння рослин. У них завжди вдома запас черепашок і камінчиків, зібраних на річковому чи морському березі, колекції метеликів, жуків, рослин.

Але природа для дитини -- не прості збори мінералів, рослин, тварин. Вона вийшла зі сторінок казок і байок на простір полів, лісів, водойм, вони в представленні дитини живуть великим, повнокровним життям, радуються і страждають. Глибокі переживання викликає в дітей доля зайця, якого підстерігають вороги і якому так погано доводиться в осінню негоду. Жорстоке звертання з домашніми тваринами боляче ранить душу дитини. Навесні, коли розпускаються бруньки на деревах, обновляється вся природа, діти переживають радісне хвилювання. Спілкування з природою -- прекрасна школа виховання в дітей шляхетності, чуйності й інших добрих почуттів.

Природа зі своєю різноманітною красою будить у душі дитини почуття прекрасного. Дитина здатна захоплюватися і дивуватися на кожнім кроці: який красивий метелик, як яскраво горить квітка-вогник! Глянувши на дерева в сніжному уборі, дитина скаже, що вони “схожі на дідів-морозів у шубах і рукавицях”. Дуже свіжими і влучними бувають такі порівняння. Великий російський педагог К. Д. Ушинський писав: “А вода, а простір, а природа, а прекрасна околиця міста, а запашні яри і що колишуться полючи, а рожева весна і золотава осінь хіба не були нашими вихователями?” [5,36]

Чудово передає красу природи фільм, що полюбився дітям,

С. В. Образцова “Диво поруч”. Фільм також учить дітей спостерігати природу, не бути сліпими серед краси і жебраками серед багатства.

Природа -- найбагатше джерело фізичного розвитку дітей. Чисте, свіже повітря, сонце, вода, рухи і фізична праця в полі, у лісі, у саду, на городі, на березі ріки загартовують, зміцнюють організм.

Але не відразу дитина вміє вловлювати різноманіття фарб і квітів, голосів і звуків природи, бачити кипуче життя в кожнім її куточку. Від батьків залежить ставлення дитини до природи, навчити її любити і розуміти, бачити її красу, берегти її багатства. Для цього є дуже багато засобів: прогулянки з дітьми, туристичні вилазки і походи, спільна з дітьми робота на городі, у полі, у саду, на тваринницькій і птахівницькій фермах, домашнє квітництво, підготовка до прильоту птахів, озеленення дворів. А картини художників і чудові книги, що оспівують рідну природу!

Без зближення дитини з природою неможливе дійсне виховання. “Бідне дитя, якщо воно виросло, не зірвавши польової квітки, не пом'явши на волі зеленої травички,-- писав К. Д. Ушинський.-- Ніколи воно не розів'ється з тією повнотою і свіжістю, до яких здатна душа людська” [4,38].

Велика роль у збагаченні інтелектуального багажу дошкільників належить сезонним екскурсіям і прогулянкам, під час яких діти сприймають красу природи рідних місць у різні пори року в її динаміці, в розвитку. Важливо показати їм безмежне багатство барв у тихі сонячні дні “бабиного літа”, урочисту красу білосніжної зими, весняне пробудження природи, квітування садів, буйноцвіття природи влітку. Красиве в оточуючій природі є всюди -- треба тільки вміти відкрити дітям цю красу. Для дошкільників, у яких естетичний досвід ще незначний, для спостережень слід обирати об'єкти, які характеризуються виразністю, максимально концентрують у собі естетичні якості. Так, барви осіннього вбрання дерев краще показати дітям на клені, червоному дубі, де можна спостерігати найрізноманітніші відтінки багатьох кольорів -- від зелено-жовтого до багряно-червоного. Весною об'єктами для спостережень можуть бути верба гостролиста, або шелюга, верба козяча. Діти зможуть помилуватися сріблястоволосистими сережками (“котиками”) рослини, відчути їх тонкий аромат, послухати гудіння бджіл і джмелів, побачити красу і різнобарвність перших весняних метеликів, які знаходять тут поживу (кропивницю, траурницю, денне павичеве око, адмірала).

Важливо включити в процес сприйняття всі органи чуттів: зір, слух, нюх, дотик; ставити перед дітьми завдання, які б спрямовували їхню увагу на естетичні властивості об'єктів природи. Так, дошкільники вважають, що листя на деревах восени лише жовте, бо цей колір переважає у природі, їм пропонуються завдання, які б зацікавили, стимулювали до порівнянь, зіставлень:

1) визначити, у які кольори розфарбувала осінь листя клена, груші, дуба;

2) зібрати гербарій осіннього листя найрізноманітніших кольорів;

3) відшукати листя різних відтінків жовтого, зеленого, багряного кольорів.

Так, сніг дітям здається білим, і тільки. Проте, коли вихователь дасть завдання придивлятись до снігу у різну погоду, при різному освітленні, у різний час дня, то діти переконаються, що сніг буває й оранжевим, золотим, синювато-білим, голубим, а окремі сніжинки на сонці іскряться і виблискують, неначе діамантові.

Під час подорожей у природу, які відбуваються взимку, восени, навесні, діти відкривають (за допомогою вихователя) десятки відтінків кольорів: від червоного -- до жовтого, від жовтого -- до зеленого, від зеленого -- до синього, що приховують у собі ліси, луки, поля, небо, степ. Вони слухають музику природи, бачать гру фарб. Сьогодні діти дивляться на світ через краплину роси, завтра слухають бджолину “арфу” в розквітлому садку або “оркестр” коників-стрибунців у надвечір'ї. В лісі, на березі річки, у полі вихователь привчає дітей вслухатися в різноманітні звуки -- у щебетання птахів шепіт колосків, дзюрчання струмочка і стук дятла, шурхіт листя під лапками тварин, бджолину “арфу” та дзижчання джмеля.

Естетичні почуття виникають і при сприйнятті ароматичних властивостей об'єктів природи. Необхідно, щоб діти відчули і ніжний запах конвалії, і медовий -- липи, і солодкуватий -- білої акації, і ледь гіркуватий -- берези; вдихнули тонкий аромат тополиних бруньок, ялинової хвої, прілого листя. Сприйняття запахів збагачує естетичні почуття людини.

Пізнання краси неможливе без яскравого, емоційного слова вихователя. Він не лише сам яскраво описує спостережувані явища, а й допомагає дітям підібрати образні порівняння, епітети, метафори, синоніми. Так, осінній дощ діти описують за допомогою таких епітетів: дрібний, затяжний, холодний, мрячний; снігопад при різній погоді -- за допомогою метафор: сніг кружляє, в'ється, січе, сипле, ліпить...

Передавати свої враження від побаченого і почутого допоможе образне слово: творчість класиків, видатних майстрів слова. Вихователь привчає описувати побачене, почуте, пригадуючи відповідні уривки з поезії і прози. Наприклад, для опису осені у різні періоди можна використати рядки з віршів: “Ніби притомилось сонечко привітне, у траві пожовклій молочай не квітне” (Б. Чалий) -- ранньої осені; “Висне небо синє, синє, та не те! Світить, та не гріє сонце золоте” (Я. Щоголів) -- середини осені; “Йдуть, і йдуть, і йдуть дощі... Стали чорними кущі. І дерева чорні стали, бо листочки всі опали” (М. Познанська) -- пізньої осені.

Неперевершені зразки опису природи знайде педагог у творах О. С. Пушкіна, М. Ю. Лєрмонтова, Л. М. Толстого, І. С. Тургенєва, К. Г. Паустовського, М. М. Пришвіна, Т.Г. Шевченка, Лесі Українки, В.М. Сосюри, М. Т. Рильського та багатьох інших майстрів слова.

Сприйняти красу рідної природи допоможуть дітям пейзажні полотна художників І. Левітана “Золота осінь”, “Весна. Велика вода”, В. Полєнова “Золота осінь”, О. Пластова “Перший сніг”, І. Шишкіна “Зима”, “Осінь”,

Т. Яблонської “Весна” та ін., які вихователь використовує при підготовці дітей до екскурсії, на узагальнюючих заняттях. Ознайомлення з пейзажними картинами великих майстрів сприяє розвитку естетичного смаку, пробуджує бажання і розвиває вміння дітей розповісти про цю красу, побачити аналогічні картини в житті, серед оточуючої їх природи, зберегти красу природи. Висловити враження від пейзажного полотна допоможуть дітям запитання вихователя: “Який настрій викликає у вас картина? Які фарби використав художник, щоб передати цей настрій? Чому художник так назвав картину?”

Для кращого сприйняття творів живопису доцільно використати прийом введення в уявну ситуацію: запропонувати дітям порівняти зображене на картині з тим, що вони спостерігали в оточуючій природі.

Естетичні почуття викликають у дітей акваріумні рибки. Тому вихователю слід за допомогою батьків створити красиво обладнаний акваріум і організувати систематичний догляд і спостереження за ним дітей.

Важливим є естетичне оформлення результатів праці: проведення свята врожаю, свята квітів, свята весни, Дня птахів, виготовлення виробів з природних матеріалів, складання композицій тощо.

1.3 Виховання естетичних почуттів до природи під час екскурсій

Формування понять “Вода, повітря і ґрунт -- середовище для життя рослин і тварин» направляє на вивчення пристосувальних ознак рослин і тварин до життя у воді, ґрунті, повітрі і не тільки вимагає опису особливостей їхнього зовнішнього вигляду, але і приводить до розуміння, чому вони живуть у тому чи іншому середовищі, які пристосувальні особливості мають для цього. Зміна середовища сприятливе на несприятливе позначається на житті організмів, а в деяких випадках приводить їх до загибелі.

Більш глибоке вивчення під час екскурсій взаємозв'язків рослин і тварин допомагає дошкільникам усвідомити, що живі організми існують у природі не ізольовано, а утворюють визначені співтовариства, постійно вступають у контакти, в основі яких лежать харчові зв'язки і відносини, пояснювати взаємини деяких груп організмів, наприклад птахів і комах, рослин і травоїдних тварин, культурних рослин і бур'янів і ін.

Розширення і поглиблення понять про використання і вплив людини на природу дає можливість показувати дошкільникам численні зв'язки, що зв'язують людину як трудівника, що виконує визначене коло робіт у природі, турботливого хазяїна, захисника природи, але в той же час часом робить і негативний вплив на неї. І сьогодні ще спостерігається хижацьке винищування диких тварин і рослин, руйнування середовища їх існування, недотримання норм і термінів полювання, рибного лову, браконьєрство, що приводить у кінцевому рахунку до скорочення чисельності ряду видів і навіть їх повному зникненню, порушенню рівноваги в природних співтовариствах. Тому необхідно знати і враховувати взаємозв'язки в природі, не руйнувати, а підтримувати і розвивати їх.

Кожна екскурсія готується і розробляється при участі дітей так, щоб закріпити в них потребу і викликати стійкий інтерес до спостережень у природі.

Вихователь використовує різні прийоми залучення дошкільників до екскурсій.

Організується екскурсія в пересувний зооцирк, що працює в місті. У багатьох дітей з'являється бажання докладніше довідатися про спосіб життя тварин, де вони зустрічаються в природі, чим харчуються.

Перед проведенням екскурсій у природу увага дітей направляється на пророкування погоди по місцевих ознаках і перевірку народних прикмет.

Наприклад, дим стовпом -- до морозу; горобці купаються в пилу -- перед дощем; закрилися квітки кульбаби -- бути дощу; квітки -- нігтиків (календули) розкриті -- до гарної погоди й ін.

Цілеспрямований і продуманий підбор питань і завдань дає поштовх мисленню, бажанню неодмінно знайти відповіді. Створюється обстановка, що розташовує до аналізу, міркуванню, пошуку.

Так вихователь викликає в дітей потребу активно включатися в процес пошуку знань, учить систематичному умінню бачити, слухати, запитувати.

Дошкільники здобувають уміння і навички пошуку інформації про природу з різних джерел і задовольняють виникаючий пізнавальний інтерес шляхом міркувань, власних висновків і спостережень.

Оскільки засвоєння знань про природну взаємозалежність є основою для виховання дбайливого відношення до природи, то робиться акцент на виявлення дітьми цих зв'язків, на формування поняття “пристосованість живих організмів до середовища існування”. Для цього на конкретних і доступних розумінню прикладах, показується: зв'язок живих організмів з неживою природою й один з одним; різноманіття пристосувань до середовища існування; відносний характер пристосованості.

Приступаючи до екскурсій, вихователь уточнює поняття “природа” і знайомить з термінами “навколишнє середовище”, “пристосованість організмів до навколишнього середовища” і “відносний характер пристосованості”. Діти довідаються, що навколишнє природне середовище -- це частина природи як живої, так і неживої, котра оточує досліджуваний предмет або об'єкт і робить на нього прямий або непрямий вплив, а для людини -- “комора”, де є все для життя (вода, ґрунт, рослини, тварини). Ці поняття вводяться поступово, у міру того як дошкільники засвоюють їх. Вихователь на конкретних прикладах показує, у чому виявляється пристосованість організмів до навколишнього середовища (фарбування рослин і тварин, форма і будова окремих частин тіла тварин і ін.).

Потім дошкільники встановлюють ознаки пристосованості рослин і тварин до того чи іншого середовища існування і, нарешті, застосовують отримані на екскурсіях знання в нових умовах.

У процесі вивчення компонентів неживої природи усвідомлюють зв'язок не тільки між ними, але і між живими організмами.

Внаслідок вивчення рослинного світу з'ясовують зв'язки, що існують між живою і неживою природою, зокрема роль ґрунту, води, повітря і світла для життя рослин, способи поширення плодів і насінь і т.д.

Вивчаючи представників тваринного світу, встановлюють зв'язки між характером їжі, пристроєм ротового апарату і способом видобутку їжі, зовнішнім виглядом і середовищем існування, наприклад зміною фарбування вовни зі зміною часу року.

Розділ ІІ. Методика удосконалення виховання естетичних почуттів у дітей дошкільного віку до природи

2.1 Визначення рівня естетичних почуттів дітей дошкільного віку

Нами було проведене спостереження за роботою вихователів ДНЗ №68 м. Житомира по вихованню естетичних почуттів до природи відповідно до програмних вимог. У дослідженні брали участь діти старшого дошкільного віку. Був ретельно проаналізований стан справ по цій проблемі. Результати показали, що робота з формування в дітей пізнавального інтересу до краси навколишнього світу проводилася без визначеної системи, не був досить оснащений педагогічний процес. Вихователі не приділяли увагу вихованню в дошкільників естетичного сприйняття прекрасного, не знали закономірностей його розвитку в дітей.

У такий спосіб перед нами встала задача намітити шляхи удосконалювання роботи з виховання естетичних почуттів дошкільників до природи.

На початковому етапі дослідно-експериментальної роботи нами виявлялися елементарні образні уявлення дітей про навколишній світ: тваринами і їхнім середовищем існування.

На даному етапі дослідження ми мали на меті визначити рівень естетичного розвитку дошкільників, виявити недоліки вихователів у роботі з цієї проблеми, а також намітити шляхи удосконалення роботи з естетичного виховання дітей.

Дослідження проводилося в двох групах - контрольному та експериментальному.

Для визначення рівня естетичного розвитку дітям було запропоновано два завдання відповідно до теоретичних положень, описаних в першому розділі.

Першим завданням була методика “Нісенітниці”.

Методика “Нісенітниці”

За допомогою цієї методики нами оцінювалися елементарні образні уявлення дітей про навколишній світ: про живу і неживу природу, про життя домашніх і диких тварин. За допомогою цієї ж методики нами також визначалися уміння дітей міркувати логічно і граматично правильно виражати свою думку.

Процедура проведення методики була наступною: спочатку дитині показували картинку. У ній існують трохи безглузді ситуації із тваринами. Під час розглядання картинки дитина одержувала наступну інструкцію:

“Уважно подивися на цю картинку і скажи, чи усі тут знаходяться на своєму місці і правильно намальовані. Якщо що-небудь тобі покажеться не так, не на місці чи неправильно намальовано, то вкажи на це і поясни, чому це не так. Далі ти повинний сказати, як насправді повинно бути”.

Час експозиції картинки і виконання завдання обмежені трьома хвилинами.

Рівень розвитку оцінювався в такий спосіб:

10 балів - дуже високий

8-9 балів - високий

4-7 балів - середній

2-3 бала - низький

0-1 бал - дуже низький

10 балів - за відведений час дитина правильно назвала і зв'язала всі 8 нісенітниць, встигла (за 3 хвилини) задовільно пояснити що не так і сказати, як насправді повинно бути.

8-9 балів - дитина помітила і відзначила всі наявні нісенітниці, але від однієї до трьох з них не зуміла до кінця пояснити, як насправді повинно бути.

6-7 балів - дитина помітила і відзначила всі наявні нісенітниці, але три-чотири з них не встигла до кінця пояснити і сказати, як насправді повинно бути.

4-5 балів - дитина помітила всі наявні нісенітниці, але 5-8 з них не встигла за відведений час до кінця пояснити і сказати, як насправді. повинно бути.

2-3 бала - за відведений час не встигла помітити 1-4 з 8 наявних нісенітниць, а до пояснення справа не дійшла.

0-1 бал - за відведений час дитина встигла знайти менше 4-8 наявних нісенітниць.

Другим завданням послужила система питань, що виявляє в дітей знання про зимуючих і перелітних птахів, про зовнішні особливості тварин і їх середовище існування, про листяні і хвойні рослини, про особливості поводження птахів і тварин узимку, а також про сезонні сільськогосподарські роботи.

Система питань:

1.У якої тварини є голки? (У їжака)

2.Хто в лісі спить усю зиму? (Ведмідь)

3.У який час року на деревах розпускаються листочки?

(Навесні)

4.Лев - дика чи домашня тварина? (Дика)

5.Назви домашніх птахів, що вміють плавати?(Качки, гусаки)

6.Коли збирають врожай з полів і городів? (Восени)

7.Чим виділяється береза узимку серед інших дерев? (Кольором стовбура).

Результати, отримані за допомогою методики “Нісенітниці” і заданих питань, представлені у діаграмі № 1.

Діаграма № 1

Рівень естетичного розвитку дошкільників (у %)

Як видно з діаграми № 1 рівень естетичного розвитку дітей однаково невисокий. Багато дітей погано справилися з завданням. Обидві групи знаходяться на однаковому рівні розвитку, оскільки розбіжності у балах дуже незначні. Виявлений у ході дослідження рівень розвитку є недостатнім, тому що робота здійснювалася без комплексного підходу, мало місця приділялося екскурсіям, спостереженням і практичній діяльності, було відсутнє розмаїтість методів, форм занять.

2.2 Експериментальна технологія удосконалення роботи з виховання естетичних почуттів до природи

На підставі отриманих результатів нами був розроблений комплекс занять, спрямований на удосконалювання роботи з виховання естетичних почуттів до природи.

Наша робота була спрямована на досягнення оптимального загального розвитку дошкільників, розвитку естетичного смаку, їхніх почуттів, а також прилучення дітей до краси навколишнього світу.

Основними задачами дослідно-експериментальної роботи були наступні:

1) Дати дітям можливість побачити і почути світ, що оточує їх.

2) Дати основні поняття про взаємозв'язки в цьому світі.

3) Пробудити почуття маленької людини.

4) Розвити здатність розрізняти відтінки кольору і звуку, відчувати єдність із природою.

5) Перевірити можливість використання розробленої системи занять, спрямованої на розвиток естетичного сприйняття дошкільників засобами природи.

У контрольній групі робота продовжувалася по традиційному шляху, а в експериментальній -- по розробленому нами комплексу занять.

Процес пізнання світу людиною починається за допомогою органів чуттів і найважливішим серед них є зір. Світ, що оточує дитину, різнобарвний. Різнобарвна природа. Величезний первісний інтерес дитини до цього світу взагалі і природи зокрема. От чому нам представляється можливим почати естетичне виховання дітей засобами природи на основі інтересу дитини до різнобарвної природи. Природно, що в процесі пізнання світу беруть участь всі органи чуттів, але у віці шести-семи років основним у них є зір.

Для роботи з виховання естетичних почуттів до природи була розроблена цілеспрямована система занять. Кожне заняття в цій системі відчувається дітьми як захоплююча подорож, що чим довше не кінчається, тим краще. У кожне заняття включені різноманітні ігри, прийоми, досвіди. Велике місце приділяється сезонним екскурсіям, що проводилися на одному місці.

Основний шлях естетичного розвитку дитини - це формування її діяльності і прагнення до творчості. Це також враховувалося при розробці системи занять. Естетичне виховання повинне стати органічною частиною будь-якого виду виховання. Воно тісно зв'язано з моральним і розумовим вихованням, трудовою діяльністю.

Взаємозв'язок естетичного виховання з усіма сторонами виховного процесу забезпечує комплексний підхід до гармонійного розвитку підростаючого покоління.

Зміст і методику виховання естетичних почуттів дошкільників до природи викладено у наступних заняттях.

Заняття 1. Екскурсія в осінній ліс “Різнобарвна природа”.

Ціль: показати дітям колір навколишнього світу: чим більше ми вдивляємося в природу, тим більше квітів і їхніх відтінків ми бачимо. Головне питання: скільки різних квітів ви бачите навколо себе? Бажано, щоб переважний колір у цю пору був зелений. До кінця заняття потрібно підвести дітей до висновку, що колір живої природи - зелений, тобто домінантою в пору бурхливого розвитку життя є колір зеленої рослини. Але відтінків зеленого кольору дуже багато, це теж ми спостерігали: трава, листи, стебла рослин. Колір неба і води, землі і рослин, квітів і трави, весни і літа, зими й осені. Хоч домінантою є колір зелений, але світ у будь-яку пору й у будь-якім місці - різнобарвний.

Заняття 2. Сонце і чарівна веселка.

Ціль: дати дітям можливість зрозуміти природу кольору і причину різнобарвного світу.

Схема заняття:

1.Сонце і його промені - майстра розфарбовування. Ловимо сонячний зайчик.

2.Сім квітів веселки. Робимо зелений колір - колір життя. Був проведений досвід: різнобарвні вогники. Ціль експерименту: довідатися, з яких квітів у дійсності складається сонячний промінь.

Процес: експеримент проводився в ясний сонячний день. Лист наповнявся водою і ставився на стіл біля вікна так, щоб на нього падало ранкове світло сонця. Дзеркальце містилося всередині листа, поклавши його верхньою стороною на край листа, а нижньою - у воду під таким кутом, щоб воно відбивало сонячне світло. Однією рукою брався лист папера і необхідно було його тримати перед дзеркалом. Другою рукою злегка посувалося дзеркало. Регулювалося положення дзеркала і папера, поки на ній не з'явилася різнобарвна веселка.

Підсумок: на білому папері з'являються різнобарвні вогники, що іскряться.

Заняття 3. Екскурсія по місту “Де ростуть рослини?”

Ціль: показати, що рослини можна знайти скрізь, але в різних середовищах існування ростуть різні рослини. З'ясувати чим відрізняється ліс і луг? Чи ростуть на березі ріки рослини? А в самій ріці? З'ясувати чим відрізняються рослини лісу і лугу. Спостерігати колірні розходження.

Заняття 4. Різноманіття і розмаїтість осінніх листів. Конспект інтегрованого заняття (ознайомлення з природою + Образотворче мистецтво).

Ціль: 1.Розширити уявлення дітей про різноманіття форм і квітів листів різних дерев.

2.Сформувати елементарні уявлення про процеси, що відбуваються в природі.

3.Виховувати уміння зауважувати красу в осінній природі.

4.Познайомити з новою технікою зображення осінніх листів.

Заняття 5. Різнобарвні плоди рослин.

Ціль: показати, що в різнобарвних рослин діти - плоди різнобарвні.

1.Парад картинок: батьки-діти. Люди, кішки, яблука і т.д. Діти - плоди всього живих і вони всі різні. Гра “Різнобарвні плоди”.

2.Прийом “Перемішай і співвіднеси”.

3.Аплікація з різнобарвних насінь (орнамент, тварина, рослина, візерунок).

Заняття 6. Різноманіття плодів у природі.

Ціль: показати різноманіття плодів.

На екскурсії ми використовували ігрові прийоми - запускали насіння-летючки, відгадували які насіння якій рослині належать і т.д.

Заняття 7. Відкрите заняття на тему: “Осінь - прекрасна пора!”

На цьому святі ми закріплювали й обігравали теми і поняття: різнобарвна природа, веселка, сонячне світло, зелений колір - колір життя.

Заняття 8. Зима у вікно стукається

Ціль: побачити зміну різнобарвного світу на іншу гаму.

1.Ha основі казки “Бабка і мураха” ми показали зміну умов існування в різних середовищах існування всіх живих істот.

2.Показали причину зміни часів року, використовуючи гру “Сонце - Земля”.

3.Складали мозаїку - підбор колірної гами різних часів року.

Заняття 9. Екскурсія в ліс “Природа готується до зими”.

Ціль: спостереження в тім же середовищі існування, але при інших умовах (відсутність листів на деревах, практично немає живих істот). Як змінився колір?

Питання: Які кольори ви бачите? Що залишилося зеленим?

Чому немає яскравих квітів?

Гра: Що я бачу нагорі, унизу, збоку? - “По колу”.

Заняття 10. Підготовка тварин до зими.

Ціль: дати поняття про пристосувальні функції живих організмів для виживання в різних умовах існування (на основі зміни кольору).

* Як люди готуються до зими: їжа, одяг, будинок.

* Тварини готуються до зими по-різному. Заєць змінює колір шубки. Гра в різнобарвних зайців на тлі різнобарвної природи. Гра з дітьми в схованки.

Заняття 11. Як зимують домашні тварини.

Ціль: познайомити дітей із зимівлею тварин, яким не потрібно пристосовуватися до зими.

* Казка старого кота, що лежить на грубці.

* Хто живе в зимовій хатинці? Картинка-макет великого сільського будинку, у якому живуть: кішка, собака, кури, корова, коза.

* “Розповідь по колу” про свою домашню тварину.

Заняття 12. Розмаїтість птахів у природі.

Ціль: звернути увагу на птахів.

Парад картинок із зображенням різних тварин. З'ясовували, що робить птаха птахом. Гра “Різнобарвні перинки”.

Збирали з дітьми птахів (картинки). Пантоміма.

Заняття 13. Птахи взимку.

Ціль: дати дітям можливість відчути себе птахом і звернути увагу на труднощі зимуючих птахів.

Гра “Птаха”. Послідовно вибувають із гри ті, хто:

а) не живе в наших краях;

б) хто летить на зиму;

в) хто залишається на зиму. Діти малювали “портрети” зимуючих птахів, вирізували і розміщали на “зимовому” дереві.

Заняття 14. Екскурсія в паркову зону “сліди і птахи”.

Ціль: показати дітям розмаїтість птахів і слідів.

Заняття 15. Краса і розмаїтість зимових дерев.

Ціль: дати можливість дітям побачити красу і розмаїтість зимових дерев.

З хлопцями ми з'ясовували, що відбувається з деревами узимку, чи всі дерева узимку втрачають листи. Гра: “по колу” називали листопадні і вічнозелені дерева нашого лісу. Пропонувалося дітям намалювати дерево узимку, використовуючи кольорові крейди, вугілля.

Заняття 16. Кора. Її розмаїтість і значення в житті дерев.

Ціль: розповісти про роль кори в житті дерева і привернути увагу до її розмаїтості. Ми запропонували дітям «таємничий мішок», вони на дотик знайомилися з корою різних дерев. Малювали кору дерев (техніка “м'ятою” папера).

Заняття 17. Зелені рослини узимку в природі.

Ціль: познайомити дітей з мохами і лишайниками. Показати дітям чудо мохів і лишайників, розмаїтість відтінків зеленого кольору. Виконали колективну роботу в техніку “монотипія” - “Старе дерево узимку”.

Заняття 18. Кімнатні рослини. Ціль: дати дітям побачити кімнатні рослини.

1.Ми з'ясовували де узимку можна побачити зелені рослини, чому в них не обпадають листи.

2.Розглядали різні кімнатні рослини. Прийом “перемішай і співвіднеси”. Діти вибирали рослини, що сподобалися, розглядали їхній і грали в гру “Я садівником народився...”

Заняття 19. Відкрите заняття “Здраствуй, гостя-зима!”

Заняття 20. Мешканці зимового лісу (1).

Ціль: розповісти дітям про зимівлю великих ссавців.

До заняття ми підготували модель зимового лісу і поговорили про те, що, крім рослин, у зимовому лісі є тварини. Діти ліпили з пластиліну “великих” тварин зимового лісу.

Як перевірку ефективності запропонованої системи занять по вихованню естетичних почуттів до природи було використано два завдання.

Першим завданням була використана методика “Пори року”, що дозволяє визначити знання дітей про сезонні зміни в природі.

Методика “Пори року”

Дитині показували малюнок і попросили, уважно подивившись на нього, сказати, яка пора року зображена на кожній частині малюнка. Час виконання завдання - 2 хвилини. Дитина повинна назвати не тільки відповідний час року, але й обґрунтувати свою думку про нього, тобто пояснити чому він так думає, вказати ті ознаки, що на її думку, свідчать про те, що на даній частині малюнка саме це, а не інша пора року.

Рівень розвитку оцінювався в такий спосіб:

10 балів - дуже високий

8-9 балів - високий

6-7 балів - середній

4-5 бала - низький

0-3 бала - дуже низький

10 балів - за відведений час дитина правильно назвала і зв'язала всі картинки з часом року, указавши на кожній з них не менш двох ознак, що свідчать про те, що на картинці зображений саме дана пора року.

8-9 балів - дитина правильно назвала і зв'язала з потрібними порами року всі картинки, указавши при цьому 5-7 ознак, що підтверджують її думку, на всіх картинках разом узятих.

6-7 балів - дитина правильно визначила на всіх картинках пори року, але вказав тільки 3-4 ознаки, що підтверджують її думку.

4-5 балів - дитина правильно визначила пору року тільки на одних-двох картинках з чотирьох і вказала тільки 1-2 ознаки в підтвердження своєї думки.

0-3 бала - дитина не змогла правильно визначити жодного часу року і не назвала точно жодного ознаки.

Потім дітям були запропоновані питання для перевірки знань про зимуючих і перелітних птахів, зовнішніх особливостях тварин, про листяні і хвойні рослини. Діти чітко повинні розрізняти овочі і фрукти і знать особливості поводження тварин узимку.

Система питань:

а) Яких птахів, що зимують у нас ви знаєте? (горобці, голуби, снігурі).

б) У якого дерева голки як у їжака? (сосна, ялина).

в) Яке дерево узимку залишається зеленим? (сосна, ялина).

г) Назви овочі, що ростуть на городі, (картопля, морква, буряк).

д) Як заєць готується до зими? (змінює шубку).

Результати проведеного дослідження представлені у діаграмі 2.

Діаграма 2

Рівень естетичного розвитку старших дошкільників (у %)

Як видно з діаграми № 2, експериментальна група знаходиться на високому рівні розвитку, що уможливлює використовувати розроблену систему занять з виховання естетичних почуттів до природи.

Висновки

Науково-теоретичний аналіз показав, що естетичним почуттям є особливе індивідуальне емоційне переживання, яке відображає відношення особистості до естетичного предмету і розвивається в процесі суспільного розвитку людини лише в процесі виховання та змінюється від конкретних соціальних умов. Виховання як педагогічний процес стимулює дитину сприймати і емоційно переживати відчуття прекрасного в дійсності через природу. А також сенситивним періодом розвитку естетичних почуттів є саме дошкільний вік, специфічною рисою якого є підвищена емоційність, образність мислення, пізнавальна активність.

Дослідно-експериментальна робота показала, що ефективне здійснення естетичного виховання підростаючого покоління і формування всебічно і гармонічно розвинутої особистості в даний час неможливо без комплексного підходу, що містить у собі наступні елементи:

а) проведення екскурсій і походів у природу;

б) демонстрація художніх ілюстрацій (картинок, фотографій, діафільмів, наочних приладдя);

в) бесіди з елементами художнього опису;

г) читання уривків художньої прози, поезії, опис подорожей;

д) демонстрація експонатів, природної наочності;

е) використання естетичних вражень, отриманих під час прогулянок і екскурсій;

Ми вважаємо, що такі форми роботи, як постановка дослідів, збір колекцій, гербаріїв, створення макетів, посадка дерев і вирощування квітів, догляд за тваринами в живому куточку, дають можливість тісно зв'язати вивчення природи з життям, а також сприятиме розвитку естетичних почуттів засобами природи. Оскільки спілкування з природою, спостереження за її життям, уміння помічати красиве в природі, насолоджуватися нею - важливий засіб естетичного виховання.

...