Проектування програми підготовки молодшого спеціаліста зі спеціальності "Економіка і підприємництво"

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство науки, освіти, молоді та спорту

Українська інженерно-педагогічна академія

Кафедра педагогіки та методики професійного навчання

Курсова робота

На тему:

Проектування програми підготовки молодшого спеціаліста зі спеціальності «Економіка і підприємництво» для реалізації планової функції професійної діяльності з поглибленою розробкою технологій навчання по темі «Методи організації виробничих процесів» з дисципліни «Планування й організація діяльності підприємства»

Виконала:

Студентка групи ДСЕ-Ек9-2

Волвенкова Катерина

Харків 2012



Зміст

Вступ

Розділ 1. Проектування програми професійної підготовки за фахом «економіст»

1.1 Аналіз професійної діяльності фахівця

1.1.1 Характеристика господарської діяльності фахівця

1.1.2 Визначення видів діяльності фахівця

1.1.3 Характеристика трудових процесів, що виконуються фахівцем

1.2 Проектування кваліфікаційної характеристики фахівця

1.2.1 Професійне призначення і умови використання фахівця

1.2.2 Побудова функціональної структури діяльності фахівця

1.2.3 Визначення вимог до підготовки і умов атестації фахівця

1.3 Розробка змісту професійної підготовки фахівця

1.3.1 Зміст професіональної підготовки фахівця

1.3.2 Постановка тактичних цілей навчання

Розділ 2. Проектування технологій навчання за темою «Методи організації виробничих процесів» з дисципліни «Планування й організація діяльності підприємства»

2.1 Постановка оперативних цілей навчання і вибір джерел інформації

2.2 Проектування дидактичних матеріалів

2.3 Аналіз базових умов навчання. Вибір способів формування базових знань

2.4 Проектування мотиваційних технологій навчання

2.5 Проектування технологій поетапного формування навчальної діяльності

2.6 Складання перспективно-поурочного плану викладу теми

2.7 Розробка бінарних дій викладача і тих, хто навчається, на уроці «…»

Висновок



Вступ

На сучасному етапі розвитку суспільства та переходу на ринкові відносини актуальним є підготовка фахівців в галузі економіки. Професійна підготовка економістів є важливою та необхідною для підприємств, дозволить застосувати здобуті знання, уміння та навички для реалізації господарсько-економічних робіт, а саме здійснення економічного аналізу господарської діяльності підприємства, розрахунків витрат, необхідних для виробництва і реалізації продукції та розробка бізнес-планів підприємства, що дозволить в майбутньому підвищити ефективність та рентабельність виробництва.

У наш час впровадження досягнень НТП зазнали істотних змін. У зв'язку з цим науково-технічний соціальний розвиток нашого суспільства висуває нові вимоги до підготовки фахівців. Зростає значення творчого відношення до праці, уміння самостійно здобувати знання і підвищувати професійну майстерність та наявність професійних навиків та умінь, необхідних робітникові при вирішенні практичних завдань по плануванні, організації і регулюванні трудових процесів.

Саме тому в цьому курсовому проекті ми розглянемо професійну діяльність економіста.

Об'єкт дослідження: процес підготовки молодшого спеціаліста зі спеціальності «Економіка і підприємництво»

Предмет дослідження: процес професійної підготовки фахівця «економіст».

Мета дослідження: розробка дидактичного проекту підготовки фахівця за фахом «економіст» з поглибленою розробкою технологій навчання.

Задачі дослідження:

1. Провести аналіз умов здійснення професійної діяльності фахівця «економіст».

2. Визначити програму професійної підготовки фахівця «економіст».

3. Обґрунтувати доцільність вибраного змісту, об'єму і послідовності викладу навчального матеріалу.

4. Визначити технології навчання майбутнього фахівця на рівні теми розділу, теми уроку і обґрунтувати свій вибір.



Розділ 1. Проектування програми професійної підготовки за фахом «економіст»

1.1 Аналіз професійної діяльності фахівця

1.1.1 Характеристика господарської діяльності фахівця

Сучасні умови у процесі глобалізації та переходу на ринкову економіку передбачають обновлення техніки та технології на сучасному етапі розвитку для підвищення ефективності та рентабельності виробництва та реалізації господарсько-економічних робіт. Для економіста господарсько-економічними роботами є робота щодо здійснення економічної діяльності підприємства, спрямованої на підвищення ефективності та рентабельності виробництва, якості продукції і освоєння нових видів продукції, досягнення високих кінцевих результатів за оптимального використання матеріальних, трудових і фінансових ресурсів; підготовка вихідних даних для складання проектів господарсько-фінансової, виробничої та комерційної діяльності (бізнес-планів) підприємства з метою забезпечення зростання обсягів збуту продукції та збільшення прибутку. Дані, що входять у коло обов'язків економіста та його підготовка є на сьогоднішній час актуальними.

1.1.2 Визначення видів діяльності фахівця

На даний момент виділяють 5 видів професійної діяльності: технологічний, організаційний, проектно-плановий, науково-дослідницький та педагогічний.

Для спеціаліста економічного профілю виділяють 4 вида: технологічний, організаційний, проектно-плановий та науково-дослідницький. Наявність або відсутність певного виду професійної діяльності залежить від освітнього й освітньо-кваліфікаційного рівня.

Підготовка економіста здійснюється на базі коледжу. Освітній рівень даного спеціаліста - базова вища, освітньо-кваліфікаційний рівень - бакалавр.

Видами професійної діяльності для економіста є технологічний, організаційний та проектно-плановий.

1.1.3 Характеристика трудових процесів, що виконуються фахівцем

Існують три групи трудових процесів, які залежать від двох факторів - повторюваності операцій та їх залежності від ситуації: 1 група, основні частини яких можуть бути самостійними частинами процесу навчання, в яких велика повторюваність операцій при невеликій їх варіативності на різних виробах; 2 група, основні частини яких не можуть бути самостійними частинами процесу навчання, тобто невелика повторюваність операцій при значній варіативності у зв'язку з ситуацією та 3 група трудових процесів, що займають проміжне значення між 1 і 2 групою, у яких велика повторюваність операцій при трудності їх вичленення у виробничих умовах.

Для даного фахівця характерна 3 група трудових процесів, тому що економіст виконує з одного боку (повторюваність операцій) складання бізнес-планів підприємства, розрахунок матеріальних, трудових і фінансових витрат, необхідних для виробництва і реалізації продукції, аналіз господарської діяльності підприємства та його підрозділів, виявляє резерви виробництва, розробляє заходи щодо забезпечення режиму економії, підвищення рентабельності виробництва, конкурентоспроможності продукції, продуктивності праці, а з іншого боку (залежність від ситуації), бере участь у розгляданні розроблених виробничо-господарських планів, планової та облікової документації, здійснює контроль за ходом виконання планових завдань підприємством та його підрозділами, виконує роботу, пов'язану з нерегламентованими розрахунками і контролем за правильним здійсненням розрахункових операцій, бере участь у формуванні економічного поставлення задач або окремих їх етапів.



1.2 Проектування кваліфікаційної характеристики фахівця

1.2.1 Професійне призначення і умови використання фахівця

Щоб більш детально визначити систему виробничого навчання необхідно встановити місця працевлаштування фахівця та визначити його професіональні дії.

Професійне призначення та умови використання фахівця представлені у табл. 1.1.

Таблиця 1.1 Професійне призначення фахівця: економіст

Трудові процеси, що виконуються	Місця використання фахівця
1	2
Технологічний: -Планово-економічний відділ підприємства, фінансово-економічний відділ підприємства, бухгалтерія підприємства, каса підприємства. - виконує роботу щодо здійснення економічної діяльності підприємства; - виконує розрахунки з матеріальних, трудових і фінансових витрат, необхідних для виробництва і реалізації продукції; - здійснює економічний аналіз господарської діяльності підприємства та його підрозділів, виявляє резерви виробництва, розробляє заходи щодо забезпечення режиму економії, підвищення рентабельності виробництва, конкурентоспроможності продукції, продуктивності праці, зменшення витрат на виробництво і реалізацію продукції, усунення втрат та непродуктивних витрат;	Планово-економічний відділ підприємства, фінансово-економічний відділ підприємства, бухгалтерія підприємства, каса підприємства.
- веде облік економічних показників результатів виробничої діяльності підприємства та його підрозділів, а також облік укладених договорів;--готує періодичну звітність в установлені терміни; - визначає економічну ефективність організації праці та виробництва. - здійснює контроль за ходом виконання планових завдань підприємством та його підрозділами, використанням внутрішньогосподарських резервів; - бере участь у проведенні маркетингових досліджень і прогнозуванні розвитку підприємства. Організаційний: - Оформлює матеріали для укладання договорів, стежить за термінами виконання договірних зобов'язань; Проектно-плановий: - бере участь у розгляданні розроблених виробничо-господарських планів, проведенні робіт з ресурсозберігання, у впровадженні та вдосконаленні внутрішньо-господарського розрахунку, удосконаленні прогресивних форм організації праці та управління, а також планової та облікової документації; - Готує вихідні дані для складання проектів господарсько-фінансової, виробничої та комерційної діяльності (бізнес-планів) підприємства з метою забезпечення зростання обсягів збуту продукції та збільшення прибутку.

1.2.2 Побудова функціональної структури діяльності фахівця

Використання системного підходу до організації професійної діяльності фахівця припускає виділення предмету, засобів, процедур та продукту діяльності.

Предмет діяльності - це те, що має суб'єкт на початку діяльності, і те, що в остаточному підсумку перетвориться у продукт.

Засоби діяльності - це досвід суб'єкта, який може бути виражений через сукупність професійно-методичних задач, чи усі допоміжні об'єкти, за допомогою яких здійснюється діяльність.

Процедури діяльності - це сукупність цілеспрямованих дій фахівця по застосуванню предмета діяльності відповідно до заданої мети.

Продукт діяльності - це матеріальне подання того, що виходить при здійсненні діяльності.

Функціональна структура діяльності фахівця представлена у табл. 1.2.

Таблиця 1.2 Функціональна структура діяльності фахівця: економіст

Найменування функції діяльності	Функціональні етапи діяльності	Предмет діяльності	Матеріальні засоби діяльності	Процедури діяльності	Продукт діяльності
1	2	3	4	5	6
Планова	1.1 Розробка перспективних і поточних планів діяльності підприємства 1.2 Розробка бізнес-плану розвитку підприємства	Документація підприємства, техніко-економічні розрахунки діяльності підприємства Планово-облікова документація, показники діяльності підприємства	Методичні матеріали з планування діяльності підприємства, організацію планової роботи, порядок розроблення перспективних і річних планів господарсько-фінансової та виробничої діяльності підприємства Порядок розроблення бізнес-планів, законодавчі та нормативні правові акти, засоби обчислювальної техніки, Баланс, бухгалтерські документи, технічні дані.	За допомогою необхідних даних для складання планів здійснюється розробка перспективних і поточних планів діяльності підприємства з метою забезпечення зростання обсягів збуту За допомогою необхідних даних, які характеризують діяльність підприємства та порядку розроблення бізнес-планів здійснюється розробка плану розвитку підприємства.	Розроблені перспективні та поточні плани діяльності підприємстві Розроблений бізнес-план

1.2.3 Визначення вимог до підготовки і умов атестації фахівця

Кваліфікаційні вимоги, що пред'являються до фахівця, визначаються на основі функціональної структури діяльності, тобто групування функцій діяльності в залежності від її типів та визначення для них необхідних засобів діяльності, у вигляді систем знань і умінь.

Кваліфікаційні вимоги, що пред'являються до економіста представлені у табл. 1.3.

Таблиця 1.3 Кваліфікаційні вимоги, що пред'являються до економіста

Найменування функції	Уміння, що формуються	Знання, що формуються
	№ п/п	Найменування	Вид	№ п/п	Найменування
1.Планова	1.1	Розроблені перспективні та поточні плани діяльності підприємстві	ЗП	1.1.1	Порядок оформлення документів»
	1.2	Розробка бізнес-плану розвитку підприємства	ЗП	1.1.2	Порядок розроблення планово-облікову документацію

Навчальним планом підготовки фахівця передбачені такі цикли навчальних дисциплін: цикл гуманітарної підготовки, за яким передбачено 4 іспити та 10 заліків; цикл природно-наукової та загальноекономічної підготовки, який складається з 7 іспитів та 15 заліків; цикл професійної підготовки, за яким передбачається 5 іспитів та 6 заліків та цикл практичної підготовки. Цикл практичної підготовки передбачає навчально-комп'ютерну практику, на якій ретельно вивчається принципи та правила роботи з ПК, освоєння спеціальних програм щодо здійснення необхідних економічних розрахунків; виробничу практику, на якій формуються уміння та навички виконання розрахункових операцій; переддипломну практику, на якій збираються дані про діяльність підприємства для подальшого написання дипломного проекту.

До складу атестаційної комісії входять викладачі з провідних дисциплін, представники навчального закладу та представники від підприємства (частіше за все є головою атестаційної комісії).

1.3 Розробка змісту професійної підготовки фахівця

1.3.1 Зміст професіональної підготовки фахівця

Основними чинниками, що впливають на зміст професійної підготовки фахівця є об'єкт вивчення та вид формованої діяльності фахівця.

Зміст професійної підготовки економіста представлений у табл. 1.4.

Таблиця 1.4 Зміст професійної підготовки фахівця

№ уміння	№ знання	Перелік навчальних дисциплін і тем, що забезпечують формування приведені знання і уміння
		«Основи економічної теорії»	«Економіка підприємства»	«Техніко-економічний аналіз»	«Бухгалтерський облік»
1	2	3	4	5	6
1.1 1.2	1.1.1 1.2.1	Поняття економічної ефективності	Економічна ефективність виробництва Економічна ефективність виробництва	Показники та методи розрахунку економічної ефективності Характеристика методів економічного аналізу	Документація. Правила ведення документації. Поняття економічної ефективності. Економічна ефективність виробництва. Показники та методи розрахунку економічної ефективності. Характеристика методів економічного аналізу. Сутність та зміст звітності. Порядок складання звітності. Методи розрахунку операцій

1.3.2 Постановка тактичних цілей навчання

Тактичні цілі представляють собою конкретизовані стратегічні цілі, тобто цілі вивчення дисциплін чи цикли дисциплін. Ці цілі повинні відображати професійну спрямованість (змотивованість діяльності фахівця, які відображається через зацікавленість у високих результатах праці, бажання здійснити трудову дію швидко та якісно), професійну компетентність (якість праці), комунікативну готовність (уміння пояснювати, обґрунтовувати ухваленні рішення), економічну ерудицію і правову компетентність (дбайливо відноситися до засобів виробництва, дотримуватися правил праці і т.д.), характеристики професійної пам'яті та мислення, здатність творчого підходу в рішенні технічних задач, здатність саморегуляції і самоаналізу (уміння контролювати професійні дії).

Постановка тактичних цілей навчання економіста представлені у табл. 1.5.

Таблиця 1.5 Постановка тактичних цілей підготовки економіста в рамках дисципліни «Техніко-економічний аналіз»

Елементи структури особистості	Характеристика мети
	У загальному вигляді	У конкретному вигляді
Досвід особистості	Професійна спрямованість	Сформувати мотивацію та потребу у вивченні даної дисципліни, у результаті ознайомитися з теоретичними питаннями, а також в подальшому з практикою - основними теоретичними положеннями аналізу діяльності підприємства, визначенні економічної ефективності.
	Професійна компетентність	Сформувати уміння систематизувати економічну інформацію, готовити вихідні аналітичні дані, визначати показники економічної ефективності організації праці та виробництва, упровадження нової техніки та технології, раціоналізаторських пропозицій та винаходів, проводити економічний аналіз господарської діяльності підприємства та його підрозділів, виявляти резерви виробництва, заходи щодо забезпечення режиму економії, підвищення рентабельності, зменшення витрат на виробництво і реалізацію продукції, виявлення можливостей додаткового випуску продукції.
	Комунікативна готовність	Сформувати уміння спілкуватися за допомогою спеціальних термінів: економічна інформація, економічна ефективність, планова, оперативна, бухгалтерська та статистична інформація, коефіцієнти росту, приросту, вибуття, а також знання їх значень; формулювати відповіді на поставлені питання щодо сутності аналізу діяльності виробництва.
	Економічна ерудиція, правова компетентність	Сформувати знання законодавчих та нормативних актів, основ трудового законодавства. Постійно вивчати вітчизняний і зарубіжний досвід раціональної організації економічної діяльності підприємства в умовах ринкової економіки.
Функціональні механізми в психіки	Професійна пам'ять	Сформувати і розвивати зорову, довільну та оперативну пам'ять, які дозволяють запам'ятовувати необхідну інформацію для подальшої її обробки (економічний аналіз господарської діяльності підприємства, економічна ефективність та її показники).
	Технічне мислення	Сформувати і розвивати оперативне і логічне мислення, що дозволить ефективно працювати з необхідною інформацією та документами.
	Здатність творчого підходу в рішенні професійних задач	Сформувати вміння творчо підходити до поставлених задач
Типологічні властивості	Здатність саморегуляції і самоаналізу	Сформувати уміння перевіряти правильність своїх дій, аналізувати; уміння закріплювати та розширювати знання,
		розвиток уваги, самостійності, відповідальності, вимогливості до себе за доручену справу, самоконтроль.



Розділ 2. Проектування технології навчання за темою: «Методи організації виробничих процесів» з дисципліни «Планування й організація діяльності підприємства»

2.1 Постановка оперативних цілей по темі «Методи організації виробничих процесів» з дисципліни «Планування й організація діяльності підприємства»

Характеристика навчальної групи визначається за такими показниками:

- середній бал по опорних дисциплінах: «3» > 0%, «4» > 80%, «5» > 20%;

- поведінкова характеристика групи: дисциплінованість, згуртованість, наявність позитивного лідера, доброзичливість один до одного;

- переважаючий тип мислення: логічний;

- відношення до майбутньої професії: позитивне;

- відношення до навчання: позитивне;

- переважаючий тип темпераменту: холерик.

Оперативні цілі навчання по темі формулюються на підставі поставлених стратегічних і тактичних цілей. Мета вивчення повинна бути виражена через дії, згруповані за рівнями засвоєння тими, хто навчається, навчального матеріалу, кожний з яких має певні характеристики: умови, результат, критерії оцінки.

Згідно з теорією В. Беспалько, існують чотири рівні засвоєння навчального матеріалу.

На першому рівні ті, хто навчаються, не тільки сприймають інформацію, але у них формується загальне уявлення про об'єкт діяльності, з'являється пізнавальний інтерес. Для цього рівня характерно рішення простих задач на знаходження деякого об'єкту у ряді інших, пізнавання на слух і по зображенню (позначенню) заданих елементів (властивостей) і т.д.

Другий рівень характеризує алгоритмічну діяльність по пам"яті або здатність відтворювати і використовувати наявну інформацію для вирішення завдань по заданому алгоритму.

Третій рівень характеризує етап продуктивної дії (аналіз та синтез інформації). На цьому рівні орієнтовна основа діяльності засвоєна таким чином, що сформовані дії ідеалізуються і той, хто навчається, здатний виконати їх в думці. Він вирішує нестандартні задачі відповідно до конкретних ситуацій і об'єктів.

Четвертий рівень характеризує продуктивну дію, що виконується шляхом самостійного конструювання нової орієнтовної основи діяльності. На цьому етапі здобувається нова інформація, і цей рівень характеризує дослідницьку діяльність.

При засвоєнні навчального матеріалу враховуємо три рівні, які обумовлюються складністю матеріалу теми та загальною успішністю групи, яка складає досить високий рівень засвоєння матеріалу з дисциплін.

Таблиця 2.1 Постановка оперативних цілей вивчення теми «Методи організації виробництва»

№ рівня	Цілі навчання виражені у вигляді переліку дій тих, хто навчається	Еталони
		Умова	Результати	Критерії
1	2	3	4	5
1	З переліку визначень впізнавати основні поняття теми «Методи організації виробничих процесів» такі, як типи виробництва, одиничний тип виробництва, серійний тип виробництва, масове виробництво, методи організації виробництва, не потоковий метод організації виробництва , потоковий метод організації виробництва, автоматизований метод організації виробництва, коефіцієнт закріплення операцій, поточна лінія, дрібно-серійне виробництво, крупно-серійне виробництво, середньо-серійне виробництво	Знати визначення понять «виробництво», «метод», «вироб»,	Правильно названі основні поняття. 3 типи виробництва, 3 методи виробництва.	6 балів - 100% реалізації мети. 5 балів - 80% реалізації мети 1 рівня. Правильно названі 12 основних понять, 2 типи виробництва, 2 методи виробництва. 4 бали - 60 % реалізації мети. Правильно названі 9 основних понять, 1 тип виробництва, 1 метод організації виробництва
2	Розрізняти типи виробництва та методи організації виробництва. Розраховувати коефіцієнт закріплення операцій для кожного з 3 типів виробництва.	Виконання дій 1 рівня. Правильно названі основні поняття теми «Методи організації виробничих процесів»	Правильно розраховані 3 коефіцієнта закріплення операцій.	9 балів - 100 % реалізації мети. 8 балів - 80 % реалізації мети 2 рівня, розрахунок 2 коефіцієнтів закріплення операцій. 7 балів - 60% реалізації мети 2 рівня, розрахунок 1 коефіцієнта закріплення операцій.
3	Вміти правильно вибрати метод організації виробничих процесів для конкретного підприємства.	Виконання дій 2 рівня. Правильно розраховані коефіцієнти закріплення операцій для кожного типа виробництва	Правильно обраний метод організації виробничих процесів.	11 балів - 100 % реалізації мети. 10 балів - 80 % реалізації мети 3 рівня. 9 балів - 60 % реалізації мети 3 рівня

Оперативна мета навчання - формування знань, умінь та навичок у проведенні аналізу структури основних фондів, характеристики руху основних фондів, ефективності їх використання, темпів росту та приросту, динаміки.

2.2 Проектування дидактичних матеріалів по темі «Методи організації виробничих процесів»

До дидактичних матеріалів відносять: план викладу теми, текст і контурний конспект по темі.

Етапами розробки плану викладу теми є:

- вибір необхідних змістовних елементів по темі і встановлення типу існуючих між ними взаємозв'язків;

- вибір послідовності викладу змістовних елементів і формулювання заголовків, які об'єднують ці змістовні елементи за однорідними ознаками;

- вибір рівня складності плану.

План викладу теми може бути дедуктивним і індуктивним. Перехід від загальних положень до конкретних понять характерно для дедуктивного плану. Зворотний перехід реалізується в індуктивному плані.

На вибір типу плану впливають:

- особливості сприйняття, розуміння, запам'ятовування тими, хто навчається, нової інформації;

- рівень сформованості базових знань;

- рівень фахівців, що формується (вимога розвитку оперативності мислення реалізується шляхом вибору індуктивного плану, а дедуктивного - навпаки).

В результаті виявлення змістовних елементів по темі і встановлення їх взаємозв'язків утворюється логіко-структурна схема викладу навчального матеріалу.

Логіко-структурна схема, забезпечуючи уявлення про різноманіття змістовних елементів по темі, їх ролі і значенні в темі, дозволяє на наступному етапі вибрати послідовність їх вивчення і, тим самим, зробити другий крок на шляху конструювання такого дидактичного матеріалу, як план.

Логіко-структурна схема викладу теми «Методи організації виробничих процесів» представлена на мал. 2.1.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 2.1 Логіко-структурна схема викладання теми «Методи організації виробництва» дисципліни «Планування й організація діяльності підприємства

Ще одним питанням, що вирішується при конструюванні плану викладу теми, є ступінь його складності. На її вибір впливають:

- особливості сприйняття і розуміння тими, хто навчається, нової інформації;

- рівень підготовки учнів;

- цільове призначення тексту.

План викладу теми «Методи організації виробничих процесів»

1. Типи виробництва.

1.1 Визначення поняття «тип виробництва»

1.2 Класифікація типів виробництва.

1.2.1 Одиничне виробництво.

1.2.2 Серійне виробництво.

а) Дрібно-серійне виробництво.

б) Середньо-серійне виробництво.

в) Крупно-серійне виробництво.

1.2.3 Масове виробництво.

1.3 Коефіцієнт закріплення операцій.

2. Методи виробництва.

2.1 Організація непотокового виробництва.

2.1.1 Показники непотокового виробництва.

2.1.2 Модифікації непотокового виробництва.

а) Одинично-технологічна.

б) Партіонно-технологічна.

в) Предметно-групова

2.2 Організація потокового виробництва.

2.2.1 Ознаки потокового виробництва.

2.2.2 Класифікація потокових ліній.

2.3 Автоматизоване виробництво.

Детально представлений матеріал в послідовності, визначеною планом є контурний конспект. За способом представлення інформації конспекти діляться на плани-конспекти і конспекти-схеми.

У контурному конспекті повинні міститися тільки ключові положення нової основної інформації, виражені за допомогою таблиць, графіків, абревіатури, різного роду позначень, акцентів. План-конспект стисло представляє зміст кожного з пунктів плану

Конспект-схема - це ієрархія понять теми, впорядкованих згідно плану і доповнених основними відомостями.

Контурний конспект теми «Методи організації виробничих процесів»:

1. Любе промислове виробництво розрізняють по структурі і по об'єму випускаючої продукції, а також різній його номенклатурі. В залежності від цього робочі цехи, місця, підприємства розділяють на декілька видів - типів виробництва.

Основною ознакою поділу підприємства на типи виробництва є спеціалізація робочих місць, яка розраховуэться за допомогою коефіцієнта закріплення операцій.

1.1 Типи виробництва - це комплексна характеристика організаційно - технічного рівня виробництва, яке являє собою сукупність номенклатури продукції, об'єм виробництва, повторюваність продукції, характеристика загрузки робочих місць, собівартість продукції.

1.2 Є такі типи виробництва: одиничне, серійне, масове.

1.2.1 Одиничний тип виробництва - це широка номенклатура і виликий об'єм випуску однакових виробів. Обладнання має бути універсальне, оснастка універсальна, кваліфікація працівників висока, собівартість висока. Коефіцієнт закріплення операцій (КЗО) >40. Робочі місця не мають закріплених за ними операцій і загружаються без визначеної черги по мірі того, що можна виготовляти на даному обладнанні.

1.2.2 Серійний тип виробництва - це є обмежена номенклатура виробів, які періодично повторюються. Вироби запускаютьсяу виробництво серіями, деталі партіями у визначеній і встановленій періодичності. Для серійного виробництва використовують спеціальне обладнання. В залежності від масштабів, номенклатури, рівня спеціалізації розрізняють дрібно - , середньо - , крупно - серійне виробництво.

А) Дрібно - серійне - випуск продукції у невеликій кількості різної номенклатури КЗО21:40

Б) Крупно - серійне - випускає продукцію вузької номенклатури, але в великій кількості КЗО 2:10.

В) Середньо - серійне - це проміжне між дрібно - крупносерійним

1.2.3 Масове виробництво - це обмежена номенклатура з великою кількістю випуску. Тут використовують спеціальне обладнання, собівартість низька, широко використовують станки автомати, автоматизовані лінії КЗО = 1.

1.3 Показником, визначаючим тип виробництва, є закріплення за робочим місцем однієї чи кількох технологічних операцій.

Коефіцієнт закріплення операцій -- це середня кількість технологічних операцій, яка припадає на одне робоче місце за місяць. Він обчислюється за формулою:

Згідно з ГОСТ 3.1121-84 ЕСТД коефіцієнт закріплення операцій:

для одиничного виробництва -- більше 40;

для дрібно-серійного виробництва -- 20-40;

для середньо-серійного виробництва -- 10-20;

для крупносерійного виробництва -- 1-10;

- для масового виробництва -- не більше 1.

2. Кожному типу виробництва відповідають свої методи організації.

Методи організації виробництва - це спосіб здійснення виробничого процесу, який являє собою сукупність засобів і прийомів його реалізації і характеризується рядом принципів, головним з яких є взаємозв'язок послідовність виконання операцій технологічного процесу з порядком розміщення обладнання і ступінь безперервності виробничого процесу.

Три методи організації виробництва:

1) непотоковий (одиничний);

2) потоковий;

3) автоматизований;

2.1 Непотоковий метод використовують переважно в одиничному і серійному виробництвах. Устаткування в непотоковому виробництві універсальне, робітники - універсали високої кваліфікації.для непотокових методів характерне послідовне поєднання операцій, що поряд зі складними маршрутами збільшує тривалість виробничого циклу.

2.1.1 Непотокове виробництво характеризується слідуючими паказниками:

- всі робочі місця розміщуються по однотипних групах обладнання без будь - якого зв'язку з послідовним виконанням операцій;

- на робочих місцях обробляються різні по конструкції і технології виготовлення предмети праці, так як їх випуск обчислюється одиницями;

- технологічне обладнання в основному універсальне;

- деталі переміщуються в процесі виготовлення складними маршрутами, у зв'язку з цим виникають великі перериви в оборобці із - за очікування їх на проміжних складах і в підрозділах відділів технічного контролю. Кожний робітник отримує деталь для виготовлення слідуючої операції не з попередньої операції, а з проміжного складу або від контролера ВТК.

2.1.2 Залежно від номенклатури виробів та їхньої кількості він може мати різні модифікації:

1) Одинично - технологічний - коли окремі предмети праці одиницями або невеликими партіями, які не повторюються передаються далі по технологічниму процесу;

2) партіонно - технологічний - предмети праці надходять на іншу операцію технологічного циклу партіями, які періодично повторюються.

З одного боку, це дає змогу зменшити кількість переналагоджень устаткування, внаслідок чого поліпшується його використання, зменшуються затрати на його використання, зменшуються затрати на підготовчо - завершальні роботи, спрощується оперативне планування і облік.

З іншого боку, збільшується обсяг незавершеного виробництва, потрібно більше складських приміщень, а це приводить до додаткових витрат.

У цьому методі важливу роль відіграє визначення оптимальної партії, при якій будуть мінімальні затрати на її виготовлення.

3) предметно - груповий метод - вся сукупність предметів праці розподіляється на технологіно подібні групи. Обробка предметів праці здійснюється за приблизно одинаковою технологією і потребує однакового устаткування. Це дає змогу створювати для обробки спеціалізовані дільниці, підвищувати рівень механізації та автоматизації виробництва.

2.2 Організація поточного виробництва.

Потоковий метод виробництва - це такий метод, при якому предмет праці в процесі обробки проходить по встановленому найкоротшому маршруту з заздалегідь фіксованим темпом. Найважливіша умова поточної організації виробництва є концентрація в одному виробництва випуску однакової або конструктивно - технологічно подібної продукції.

Для потокового виробництва необхідно проводити ряд організаційно-технічних засобів. Високі вимоги пред'являють до вибору і розміщення обладнання, якості і поточності оснастки, якості матеріалів, прогресивності технології, планування і обліку.

2.2.1 Ознаки потокового виробництва:

1) розділяє виробничий процес на окремі операції і надовго закріплює за визначеним робочим місцем;

2) спеціалізація кожного робочого місця на виконання визначеної операції з закріпленням одного або декількох подібних предметів праці;

3)узгодження і ритмічне виконання всіх операцій на основі єдиного розрахункового ритму поточної лінії;

4) розміщення робочих місць в строгій відповідній послідовності технологічного процесу;

5) передача оброблюваних деталей з операції на операцію з мінімальною перервою і при допомозі спеціального транспортного обладнання.

2.2.2 Основна ланка потокового виробництва - це потокова лінія, тобто сукупність спеціалізованих робочих місць, розміщених у відповідності з технологічним процесом.

Потокові лінії класифікують:

1) по номенклатурі оброблюваних виробів:

- постійно - потокові однопредметні лінії за ними закріплені на тривалий термін обробка або збір одного найменування продукція, що можливе при умові масового виробництва.

- постійно - потокові багатопредметні лінії на них ведеться обробка декількох найменувань виробів, які подібні в конструктивному і технологічному відношенні без переналадки обладнання, що можливо при серійному виробництві;

2) по методу обробки закріплених предметів:

- змінно - потокові лінії, які створені для обробки декількох назв деталей по черзі, які мають подібні технологічні маршрути, при переході від виготовлення однієї деталі до іншої проводиться переналадка обладнання потокової лінії і використовується в серійному виробництві;

- групові потокові лінії, на яких обробляють або збирають по типових процесах і на одному і тому ж обладнанні значну кількість продукції, яка близька по формі і має спільний технологічний маршрут, предмети праці з одної операції на іншу рухаються без зупинки, застосовується паралельний метод руху предметів праці. Ці лінії забезпечують строгу ритмічність, коротку тривалість виробничого циклу;

- переривні (перемоточні) лінії , які не мають чіткої синхронізації всіх операцій, робота ведеться партіями, використовують при серійному виробництві;

4) по способу підтримки такту:

- лінії з регламентованим тактом, на яких вироби передаються з одної операції на іншу через точно фіксований час, це характерно для безперервно потокових ліній;

- лінії з вільним ритмом деталі на наступну операцію передаються по мірі готовності;

5) по охопленню виробництва:

- потокові;

- участкові;

- цехові;

- міжцехові;

- наріжні.

Для потокових ліній використовують спеціальні транспортні засоби, які виконують функцію не тільки переміщення предметів праці з одного робочого місця на інше, але і для підтримки такту роботи потокової лінії.

При наявності на потоковій лінії паралельних робочих місць, які виконують однакові операції, застосовують конвеєри з адресуванням предметів праці. За кожним робочим місцем закріплюють певний номер конвеєра.

Таким чином, діючи в комплексі і синхронно з іншими робочими машинами, конвеєри дозволяють регламентувати рух виробів на лінії шляхом застосування встановленого ритму. Це дозволяє паралельно виконувати операції, знижувати тривалість виробничого циклу, підвищувати продуктивність праці - це переваги потокового методу виробництва.

3.2.1 Автоматизоване виробництво

Автоматизація виробничого процесу досягається шляхом використання систем машин-автоматів, що являють собою комбінацію різнорідного устаткування та інших технічних пристроїв, розташованих у технологічній послідовності й об'єднаних засобами транспортування, контролю та управління для виконання часткових процесів виготовлення виробів. Особливо важливу роль при цьому відіграє комплексна автоматизація виробництва, коли без безпосереднього втручання людини, але під її контролем машинами-авто-матами здійснюються всі процеси виробництва -- від надходження сировини до виходу готового продукту.

Під автоматизацією виробництва розуміють процес, під час якого всі або переважна частина операцій, що потребують фізичних зусиль робітника, передаються машинам і здійснюються без його особистої участі, крім функції налагодження, нагляду і контролю.

Етапи розвитку автоматизації в промисловості визначаються розвитком засобів виробництва, електронно-обчислювальної техніки, наукових методів, технології та організації виробництва.

На першому етапі автоматизувалися окремі операції або їх групи з повним або частковим вивільненням робітника від виконання трудомістких, шкідливих, монотонних операцій. Для цього створювалися напівавтомати й автомати.

Напівавтомат -- машина, цикл роботи якої переривається автоматично після завершення виконання операції і для його поновлення необхідно втручання робітника.

Автомат являє собою саморегулюючу робочу машину, що здійснює всі елементи обробки, крім контролю і налагодження.

При застосуванні автоматів і напівавтоматів для виконання окремих операцій створюється частковий автоматизований виробничий процес з використанням принципів непотокових методів організації виробництва, організується багатоверстатне обслуговування.

Другий етап розвитку автоматизації характеризується впровадженням автоматичної лінії -- автоматичної системи машин, що розташовані за ходом технологічного процесу, яка здійснює без безпосередньої участі людини у визначеній послідовності і в заданому ритмі технологічні операції з виготовлення продукції. За робітником залишається виконання функцій налагодження та управління.

Автоматичні лінії стали етапом подальшого розвитку потокових. Вони, так характеристикою автоматичних верстатних ліній є спосіб кінематичного зв'язку устаткування, який може бути жорстким і гнучким.

При жорсткому кінематичному зв'язку все устаткування лінії пов'язане в жорстку систему єдиним транспортером, що одночасно переміщає предмети, які обробляються, з операції на операцію відповідно до заданого ритму. Основний недолік ліній із жорстким зв'язком полягає в тому, що зупинка одного з верстатів потребує зупинення всієї лінії. Якщо в лінію включається досить велика кількість верстатів з невисоким ступенем надійності їх роботи, то така лінія може бути неефективною.

На лініях із гнучким кінематичним зв'язком між кожною парою суміжних верстатів (або їх групою) є незалежний транспортний пристрій і накопичувач деталей (бункер). У випадку відмови одного з верстатів інші працюють за рахунок наявного заділу в міжопераційних накопичувачах. Така лінія менше простоює з причин відмови, але вона складніша конструктивно, дорожча і збільшує обсяг незавершеного виробництва.

Для третього етапу розвитку автоматизації характерна поява електронно-програмного управління: були створені верстати з ЧПУ, обробні центри і автоматичні лінії, оснащені обладнанням з програмним управлінням.

Четвертий етап розвитку автоматизації пов'язаний з новими можливостями ЧПУ, які базуються на застосуванні мікропроцесорної техніки, що дало змогу створити принципово нову систему машин, яка поєднує в собі високу продуктивність автоматичних ліній з вимогами гнучкості виробничого процесу.

П'ятий етап автоматизації характеризується створенням комплексно-автоматизованих дільниць, цехів і заводів у цілому з використанням електронно-обчислювальної техніки та комп'ютерних систем.

2.3 Аналіз базових знань учнів

Аналіз базових знань учнів включає декілька аспектів діяльності викладача та проводиться як перед початком вивчення нового навчального курсу (вхідний контроль), так й перед вивченням кожної з тем (поточний контроль та корекція сформованих знань). Мета цього полягає у визначенні рівня підготовки навчальної групи шляхом аналізу між-темних та між - предметних зв'язків, а також розробки способів контролю, які дозволять одержати повне представлення о дійсних знань учнів, необхідних для засвоєння ними нового матеріалу.

Виходячи з виду МТ-зв'язку і особливостей його реалізації, вибираються способи контролю базових знань з урахуванням характеристик навчальної групи, складності і важливості нового матеріалу, резерву часу. За формою ввідний контроль може бути індивідуальним, фронтальним, груповим або комбінованим. До засобів реалізації контролю відносяться завдання, питання, картки завдань, тести і т.д.

Залежно від результатів ввідного контролю вибираються способи формування базових знань учнів, серед яких:

- швидке і чітке відтворення необхідної інформації;

- включення базового матеріалу в орієнтовну основу діяльності при викладі нового матеріалу;

- рішення задач з міжпредметним змістом.

Методами формування базових знань можуть бути вибрані розповідь, пояснення і т.д., а засобами, відповідно, - план викладу матеріалу, план рішення задачі і т.д.

Вибір базового матеріалу, визначення способів контролю та формування базових знань представлені у таблиці 2.2.

Таблиця 2.2 Вибір базового матеріалу, визначення способів контролю та формування базових знань для теми «Методи організації виробництва»

Перелік базового матеріалу	Тип МТ-зв'язків	Способи (метод, форма и засоби) ввідного контролю	Критерії оцінки	Способи формування базових знань	Засоби формування базових знаний
1	2	3	4	5	6
Економіка підприємства: «Організація діяльності виробництва»(типи організації виробництва, методи організації виробництва, КЗО)	Супутня, по використанню знань різних предметів	Метод: письмове опитування. Форма: індивідуальне опитування. Питання для контролю: 1. Що таке виробничий процес? 2. Що таке технологічний процес? 3. Які існують принципи організації виробничого процесу?	У написанні самостійної роботи беруть участь 100% присутніх, 60% з них правильно відповідають на питання	Повторення	План: 1. Структура виробничого процесу 2. Принципи організації виробничого процесу.
Економічна теорія: «Типи організації виробництва» (типи виробництва, одиничне, серійне, масове виробництво)	Супутня, по використанню знань різних предметів	Метод: усне опитування. Форма: фронтальне опитування. Питання для контролю: 1.Що таке тип виробництва? 2. Що таке одиничний тип виробництва? 3. Що таке серійний тип виробництва 4. Що таке масовий тип виробництва?	У обговоренні беруть участь 100% присутніх на занятті, 80% з них правильно відповідають на питання	Пояснення	План: 1. Поняття «типи виробництва. 2. Класифікація типів виробництва.

2.4 Проектування мотиваційних технологій навчання

Мотивація - це система внутрішніх чинників (потреб, мотивів, інтересів, ідеалів, прагнень, установ, емоцій), які викликають та направляють поведінку суб'єкта, орієнтовані на досягнення мети.

Мета мотивації - забезпечення швидкого включення учнів в професійну навчально-пізнавальну і навчально-виробничу діяльність без тривалого «вживання» в роботу, підтримки діяльності на необхідному рівні активності.

Навчальна мотивація по характеру поведінки учасників ділиться на зовнішню і внутрішню. Зовнішня мотивація заснована на заохоченнях, покараннях і інших видах стимуляції, які або направляють, або гальмують поведінку людини. Внутрішня мотивація залежить від внутрішніх процесів, що відбуваються в свідомості людини.

Відповідно до етапів навчального процесу розрізняють вступну та поточну мотивацію. Вступна мотивація активізує навчальну діяльність тих, хто навчається, сприяє формуванню первинного бажання освоїти навчальну діяльність, викликає інтерес до процесу навчання. Вона може здійснюватися у формі бесіди, показу, демонстрації того або іншого предмету або явища, на освоєння якого буде направлений весь процес навчання. Основними методами є мотивуючий вступ і мотивуюча демонстрація. Поточна мотивація забезпечує оптимальне педагогічне спілкування в процесі навчання, сприяє формуванню стійкого інтересу до навчальної діяльності і підтримує цей інтерес на всіх етапах навчання. Вона може здійснюватися різними методами відповідно до етапів здійснення діяльності, а саме:

- в процесі його пояснення - бесіда, лекція, розповідь;

- в ході виконання практичних завдань - рішення задач і завдань, виконання лабораторних робіт;

- в процесі контролю - поточний, підсумковий, завершальний і ін.

Умовою вибору типу мотивації служить характеристика навчальної групи, а саме відношення учнів до навчання та майбутньої професії.

Характеристика мотивації: тип - внутрішня мотивація, вид - вступна мотивація, метод - мотивуючий вступ, прийом - віднесення до особистості.

Мотивуючий вступ при вивченні теми «Методи організації виробничих процесів»

«На цьому занятті ми познайомимося з темою «Методи організації виробничих процесів», зокрема з поняттями «тип виробництва», «метод організації виробництва», розглянули класифікацію типів виробництва, та види методів організації виробництва. Відповідно до вашої професії та діяльності знання цієї теми знадобляться вам для правильного вибору методу організації виробництва для підприємства . Вам, як економістам, це дозволить за даними підприємства залежно від особливостей виробничого процесу і типу виробництва на робочих місцях ділянки, цеху обрати певний метод організації виробництва, а також виявити недоліки у роботі підприємства. Від того, наскільки успішно ви справитеся з даним завданням, вже працюючи на підприємстві, залежить його благополуччя. Виявлення недоліків у виробництві заздалегіть веде до попередження неприємностей з боку зовнішніх контролюючих органів і ствердженню вас як висококваліфікованих фахівців.»

Відповідно до даної навчальної групи, у учнів якої позитивне ставлення до навчання, доцільно використати внутрішню мотивацію, а саме «віднесення до особистості», коли при вивченні даної теми важливим для тих, хто навчається є зацікавленість професіональною діяльністю.

технологія навчання підготовка молодший спеціаліст

2.5 Проектування технологій формування ООД, ВД, КД

Метою етапу проектування технологій формування ООД є формування «орієнтирів» майбутньої діяльності, які забезпечать правильність її виконання.

Структура ООД включає наступні елементи:

- образ кінцевого продукту або уявлення про кінцевий результат (у теоретичному навчанні - це відповіді до завдань, опис результатів, схеми, графіки, а в практичному - деякі зразки, макети, моделі);

- об'єкт перетворення або матеріал для діяльності (у теоретичному навчанні - це умови завдань, питання, сформульована проблема, а в практичному - заготовки, матеріали і т.д.);

- засоби діяльності (інструменти, інструкції і креслення, карти, таблиці, алгоритми і формули розрахунку, обґрунтування, теорії, висновки);

- технологія діяльності або уявлення про способи її здійснення (склад прийомів, послідовність їх виконання, представлена у формі карт, таблиць, навчальних елементів, методики вибору, порядку рішення, вказівок і інструкцій).

Виділяють три типи навчання: неповна ООД (перший тип), повна ООД в конкретному вигляді (другий тип), повна ООД в загальному вигляді (третій тип).

Неповна ООД характеризується тим, що викладач, представляючи навчальний матеріал, показує початкові дані, виконавчу частину дії і образ кінцевого продукту. Навчання здійснюється методом «проб і помилок», досить поволі.

Повна ООД в конкретному вигляді характеризується наявністю всіх умов, необхідних для правильного здійснення діяльності, які подаються у вигляді готового алгоритму діяльності в конкретній формі, стосовно деякого завдання.

Повна ООД в загальному вигляді буде тоді, коли викладачем не даються готові орієнтири, а пояснюються лише принципи їх формування. Цей тип навчання має повний склад, орієнтири представлені в загальному вигляді, характерному для цілого класу явищ.

Виходячи із характеристики групи і важливості вивчення даної теми для виконання майбутньої професійної діяльності учнів доцільно вибрати другий тип навчання, при якому діяльність викладача у викладанні теми здійснюється поетапно, тобто подається готовий алгоритм стосовно до рішення конкретної задачі.

Метою етапу проектування технологій формування ВД є формування умінь, навичок, тобто процес засвоєння дійсності, в якої пізнавальна діяльність набуває розумову форму, яка відбувається шляхом реалізації ряду етапів. Чинники ВД, що враховуються при їх розробці: зміст, цілі та характеристика групи.

Контроль дає можливість визначити ступінь досягнення мети навчання, недоліки процесу навчання тощо.

Діяльність по контролю можна розділити на наступні види: контрольно-проектувальну діяльність, тобто діяльність по створенню (розробці) технології контролю за навчальною дисципліною, її розділам і темам, при цьому контроль повинен забезпечувати діагностику ступеня досягнення мети навчання; контрольно-виконавчу діяльність, тобто діяльність по організації і здійсненню контролю; контрольно-аналітичну діяльність, тобто діяльність по аналізу і оцінці результатів навчального процесу і його корекції.

Діяльність по розробці системи контролю включає ряд етапів:

Перший етап - аналіз мети навчання, на якому необхідно проаналізувати цілі кожного з рівнів засвоєння, з тим, щоб здійснювати у відповідній послідовності і контроль формування умінь.

Другий етап - вибір видів контролю, у якому необхідно побудувати систему контролю і продумати способи контролю.

Третій етап - вибір способів контролю.

Четвертий етап - вибір засобів контролю.

На першому рівні засвоєння навчального матеріалу доцільно було використати лекцію як метод формування ООД, коли зміст навчального матеріалу не пов'язаний з досвідом практичної роботи та відсутні базові знання у тих, хто навчається. На цьому етапі ми формуємо знання з основних понять теми та видам показників основних засобів та виробничих потужностей. Методом фронтальної бесіди ми можемо активізувати виконавчу діяльність навчальної групи та за допомогою постановки питань будемо мати уявлення про вже сформовані знання у нашої групи. Контроль знань на даному етапі будемо проводити за допомогою тестування, яке доцільно використати для виявлення рівня засвоєння навчального матеріалу.

На другому рівні були використані бесіда та пояснення, тому як на цьому рівні вже є наявність базових знать та можливості постановки питань, дискусії, роз'яснення окремих питань змісту матеріалу. За допомогою індивідуальної бесіди, як метода формування ВД, ми активізуємо виконавчу діяльність учнів, яка дає можливість кожному з учнів проявити свої знання з теоретичних та практичних основ теми. Усне опитування, як метод контролю, дає можливість визначити рівень засвоєння навчального матеріалу кожного з учнів.

На третьому рівні доцільно було використати такий метод формування ООД, як пояснення, який вимагає роз'яснення окремих питань навчального матеріалу даної теми учням. Для метода формування виконавчих дій на даному етапі використовуємо метод рішення задач, який дає можливість при наявності базових знань у тих, хто навчається проявити свої знання на практиці. Як метод контролю ми вибираємо письмову контрольну роботу з рішенням задач, тому що за наявністю базових знань можливе постановка проблеми учням на основі конкретних ситуацій та розв'язування задач, що дає можливість у повній мірі оцінити знання та уміння навчальної групи з засвоєнням навчального матеріалу.

2.6 Складання перспективно-поурочного плану викладу теми «Методи організації виробничих процесів» дисципліни «Планування та організація діяльності підприємства»

...