Система організації фізкультурно-оздоровчої роботи з дітьми молодшого шкільного віку у процесі позакласної роботи на прикладі хортингу

Размещено на http://www.allbest.ru/

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ імені Т.Г. ШЕВЧЕНКА

Кафедра педагогіки, психології і методики фізичного виховання

СИСТЕМА ОРГАНІЗАЦІЇ ФІЗКУЛЬТУРНО-ОЗДОРОВЧОЇ РОБОТИ З ДІТЬМИ МОЛОДШОГО ШКІЛЬНОГО ВІКУ У ПРОЦЕСІ ПОЗАКЛАСНОЇ РОБОТИ НА ПРИКЛАДІ ХОРТИНГУ

Студент:

Шаповал Олександр Миколайович

спеціальність Фізичне виховання

Науковий керівник:

к. пед. наук, доц. Воєділова О.М.

Чернігів, 2013.

Зміст

Вступ

Розділ 1. Загальні основи теорії фізичного виховання школярів

1.1 Анатомо-фізіологічні особливості дітей молодшого шкільного віку

1.2 Фізичне виховання як елемент суспільного життя

1.3 Рухова активність - необхідна умова розвитку дитячого організму

1.4 Позакласна фізкультурно-оздоровча робота, для здоров'я школярів

1.5 Актуалізація впровадження фізкультурно-оздоровчих занять з хортингу в позакласній роботі дітей молодшого шкільного віку

Розділ 2. Методи, методики та організація дослідження

2.1 Характеристика методів та методик дослідження

2.2 Організація дослідження

Розділ 3. Система фізкульнурно-оздоровчої роботи з дітьми молодшого шкільного віку у процессі позакласної роботи на прикладі хортингу

3.1 Обґрунтування та розробка системи організації фізкультурно-оздоровчої роботи з дітьми молодшого шкільного віку у процесі позакласної роботи

3.2 Ефективність впровадження системи організації фізкультурно-оздоровчої роботи з дітьми молодшого шкільного віку у процесі позакласної роботи

3.2.1 Характеристика змін показників фізичного розвитку та здоров'я дітей молодшого шкільного віку в контрольній групі

3.2.2 Характеристика змін показників фізичного розвитку та здоров'я дітей молодшого шкільного віку в експериментальній групі

3.2.3 Порівняльний аналіз змін показників фізичного розвитку та здоров'я дітей молодшого шкільного віку в контрольній та експериментальній групах

3.2.4 Рівень прояву мотивації до успіху у дітей молодшого шкільного віку та її вплив на результативність

Висновки

Список використаних джерел

Вступ

Актуальність теми. Останнім часом унаслідок різноманітних несприятливих чинників в Україні простежується чітка тенденція до зниження рівня фізичного і психічного здоров'я дітей. Зокрема, за період навчання в школі кількість здорових дітей з першого до одинадцятого класу зменшується у 3-4 рази. Тому сучасна школа має сприяти розв'язанню цієї актуальної проблеми з тим, щоб забезпечити всебічний розвиток особистості дітей, починаючи з молодшого шкільного віку.

Найбільш дієвими складовими вирішення визначених завдань є організація фізкультурно-оздоровчої роботи у закладах освіти. Тобто доцільно впроваджувати у систему урочної і позакласної освіти учнів початкової школи різноманітні види фізичної активності, що можуть створити оптимальні умови для розкриття і розвитку не тільки фізичних, але й моральних і духовних якостей учнів, забезпечити гармонійний розвиток особистості дитини. Одним із таких видів є досить популярна українська система індивідуальної бойової майстерності - хортинг.

Ідея виникнення хортингу, як комплексної системи самовдосконалення особистості, заснованої на фізичному, морально-етичному та духовному вихованні, пов'язана з відродженням давніх народних традицій, що передавались з покоління в покоління. Основна мета хортингу - популяризація та підвищення ролі фізичної культури і спорту, патріотичне виховання, залучення дітей та юнацтва до здорового способу життя, виховання особистості в дусі добропорядності та любові до Батьківщини.

Аналіз науково-методичної літератури дозволив зробити висновок про ефективність хортингу, як оздоровчої системи, для розвитку фізичних здібностей та морально-вольових якостей дітей (Е.А. Єрьоменко, 2010; Є. Сверстюк, 2011; В.Д. Гаєвський, 2012; А. Орлова, 2011), а отже, і про доцільність його використання у позакласному фізичному вихованні школярів.

Проблема системного та організаційно-методичного забезпечення занять хортингом протягом тривалого часу акцентується практиками і теоретиками, відображаючи різноманітні думки щодо удосконалення шляхів удосконалення навчально-виховного процесу. Але на сьогодні відсутні вичерпні та науково обґрунтовані методичні основи навчання хортингу дітей молодшого шкільного віку, що обумовлює доцільність їх визначення.

Метою дослідження є обґрунтування та розробка системи організації фізкультурно-оздоровчої роботи з дітьми молодшого шкільного віку у процесі позакласної роботи (на прикладі хортингу). Завдання дослідження:

1. Вивчити, проаналізувати та узагальнити дані щодо організації фізкультурно-оздоровчої роботи з дітьми молодшого шкільного віку та визначити сучасний стан розвитку хортингу в загально освітніх закладах.

2. Теоретично обґрунтувати та розробити систему організації фізкультурно-оздоровчої роботи з дітьми молодшого шкільного віку у процесі позакласної роботи (на прикладі хортингу).

3. Визначити ефективність впровадження системи організації фізкультурно-оздоровчої роботи на фізичний розвиток дітей молодшого шкільного віку у процесі позакласної роботи.

Об'єкт дослідження - навчально-виховний процес дітей молодшого шкільного віку у позаурочний час. Предмет дослідження - система організації фізкультурно-оздоровчої роботи з дітьми молодшого шкільного віку у процесі позакласної роботи (на прикладі хортингу).

Наукова новизна одержаних результатів:

- обґрунтовано та розроблено систему організації фізкультурно-оздоровчої роботи з дітьми молодшого шкільного віку у процесі позакласної роботи (на прикладі хортингу);

- одержано нові дані про впровадження системи організації фізкультурно-оздоровчої роботи у процесі позакласної роботи (на прикладі хортингу) на показники фізичного здоров'я дітей молодшого шкільного віку.

Розділ 1. Загальні основи теорії фізичного виховання школярів

1.1 Анатомо-фізіологічні особливості дітей молодшого шкільного віку

Молодший шкільний вік - ввжливий період у житті дитини, коли закладається фундамент її подальшого фізичного розвитку, активно розвиваються інтереси і звички, формується характер.

Запорукою здоров'я і гармонійного всебічного розвитку є оптимально організоване фізичне виховання дітей як в режимі шкільного дня, так і самостійні заняття.

Для правильного фізичного виховання дитини для фахівця з фізичного виховання в сучасній школі необхідно знати особливості її вікового розвитку. Молодшого школяра не доречно вважати зменшеною копією дорослої людини. Адже її розвиток супроводжується такими змінами в організмі, що мають кількісні і якісні показники та залежать від біологічних і соціальних факторів.

Анатомо-фізіологічним особливостям дітей молодшого шкільного віку приділяли увагу багато провідних вчених (А.А. Маркосян, 1974; А.Д. Дубогай, 1991; А.С. Cолодков 2001 і ін.). Автори відзначають, що саме в цей віковий період змінюються пропорції тіла, відбуваються ріст, збільшення маси тіла, окружності грудної клітки.

Важливим фактором в оцінці фізичного розвитку й здоров'я є визначення особливостей формування зросту - вагових характеристик з урахуванням віку й статі дітей молодшого шкільного віку. У зв'язку з цим неоднозначними є думки в багатьох авторів щодо домінанти (вік або стать), яка впливає на зміни в антропометричних показниках дітей. Так, наприклад, (C.В. Цвек 1979; В.Г. Савка й ін. 2005) підкреслюють, що в дітей молодшого шкільного віку чіткої різниці між хлопчиками й дівчатами в довжині й масі тіла не відзначається. М.О. Носко відзначає, що до 9 років процес росту в дівчат і хлопчиків однаковий. Ю.С. Єрмолаєв; О.М. Микитюк вважають, що до 10 років статевих особливостей темпів росту й маси тіла в хлопчиків і дівчат майже немає.

Дещо інше стверджують ряд дослідників щодо наявних у процесі онтогенезу статевих розходжень у дітей молодшого віку в антропометричних показниках. Так, А.А. Маркосян вказує, що від 7 до 11-12 років темп приросту в дівчат трьох розмірів тіла трохи вищий, ніж у хлопчиків. З результатів досліджень, проведених В.А. Кашубою, видно, що найбільш високі темпи збільшення маси відзначені в хлопчиків з 7до 8 років, а в дівчат з 9 до 10 років. З результатів досліджень, проведених В.П. Гавриш, видно, що у віковий період від 7 до 9 років виявлена деяка перевага хлопчиків за показниками довжини й маси тіла. У процесі вікового розвитку школярів відбувається нерівномірне збільшення лінійних розмірів нижніх кінцівок. Так, з результатів досліджень, проведених К. Сергієнко, видно, що в хлопчиків найбільша швидкість подовження нижніх кінцівок була відзначена в 7-8 і 9-10 років (8-4 %), а в дівчат максимальний приріст довжини нижніх кінцівок спостерігався від 9 до 10 років (8 %).

У сучасній літературі показники фізичного розвитку прийнято виділяти за такими ознаками: соматометричні (довжина тіла стоячи й сидячи, маса тіла, окружність грудей і ін.), фізіометричні (ЖЄЛ, сила кисті, станова сила) і соматоскопічні (форма хребта, грудної клітки, ніг, постава, розвиток мускулатури й статеве дозрівання). Саме за цими величинами можливо оцінити рівень фізичного розвитку дитячого організму.

У молодшому шкільному віці відбувається інтенсивний розвиток організму дитини: за даними досліджень зріст щороку збільщується на 3-5 см вага - на 2-2,5 кг. Процес окостеніння не закінчений, поперекова кривизна не сформована, кістки таза не зрослись, і тому всі кістки скелету легко зазнають деформації.

Хребет відзначається великою гнучкістю і рухомістю. М'язи і зв'язки слабкі - потрібне велике напруження м'язів, щоб утримати тіло вертикально; тому неправильне положення тіла, однобічне навантаження, велике м'язове напруження можуть призвести до викривлення хребта. Даний період характеризується окостенінням кисті руки, і надає їй певної міцності - важливої якості, необхідної для ручної праці. Скорочення м'язів кисті і плеча спричиняють прискорення росту відповідної ділянки кисті як в перпендикулярному напрямі до її сили, так і уздовж неї. Необхідно стежити за симетричним розвитком лівої і правої рук, оскільки це має велике значення для правильного фізичного розвитку дитини. Виокремимо вправи, що сприяють гармонійному розвитку рук:

- вправи з малим і великим м'ячем;

- вправи з гімнастичними палицями, обручами, нетрадиційним обладнанням;

- стрибки з короткою і довгою скакалкою;

- городки, кегльбан, боулінг;

- ходьба на лижах;

- плавання.

М'язова система розвивається інтенсивно, але нерівномірно - відстають у розвитку дрібні м'язи. Внаслідок великої рухливості діти цього віку витрачають багато енергії і через це швидко стомлюються, особливо, коли виконують одноманітну роботу. У 7-8-річної дитини м'язи становлять 27% ваги тіла, а в 15 років - 33%. М'язова сила рук збільшується приблизно на 2 кг щороку. У 7 років сила правої руки повинна досягати 10-12 кг, у 10 років 16-17 кг, а до 12 років - 21-22 кг.

Тісно пов'язані із системою кровообігу органи дихання. Вони збагачують кров киснем, потрібним для окислювальних процесів, що відбуваються у тканинах.

Окружність грудної клітки збільшується до 64 см, її форма стає більш пристосованою до виконання своєї функції. Зміцнюється співвідношення окружності грудної клітки з половиною зросту. У 6-7 років ці величини рівні між собою, а в 11 років завдяки швидкому зросту окружність грудної клітки стає на 2-4 см менше половини довжини тіла.

Діти цього віку дихають частіше, ніж дорослі. Для підтримання їхньої працездатності особливо важливо, щоб у класі та вдома було чисте повітря.

У дітей добре розвинені всі органи чуття, але деякі з них мають свої особливості. Так, очі, завдяки еластичності кришталика, можуть швидко змінювати свою форму залежно від пози під час читання і письма. Якщо не враховувати цієї особливості органів зору молодших школярів і не виправляти їх пози під час уроків, то це може призвести до підвищення очного тиску, нечіткості зображень на сітківці й до короткозорості.

Під час навчання - основної діяльності учнів - якісно і кількісно розвиваються пізнавальні процеси. Вони виявляються у розвитку сприймання. Кількісні зміни полягають у збільшенні швидкості процесу сприймання та кількості сприйнятих об'єктів, розширенні обсягу їх запам'ятовування тощо. Якісні зміни свідчать про зростання пізнавальної ефективності.

Сприймання стає вільнішим, цілеспрямованим і категоріальним процесом, але трапляються труднощі в сприйманні форми та її відображенні, написанні букв, цифр. Розвивається здатність розрізняти висоту звуків, чому сприяють заняття з музики і співів. Для початку занять з музики молодший шкільний вік є найсприятливішим.

В учнів формується здатність спостерігати явища навколишньої дійсності, тобто, виходячи з певної мети, помічати їх, виявляти істотні деталі, з'ясовувати взаємозв'язки між ними.

Значні якісні зміни відбуваються в розвитку пам'яті. Під впливом навчання формується логічна пам'ять, яка має вирішальне значення у здобутті знань. Але не вміючи ще диференціювати завдання (запам'ятати і відповісти) від інших навчальних завдань (зрозуміти тощо), молодші школярі виробляють у себе настанову на дослівне запам'ятовування і відтворення. За правильного педагогічного керівництва учні осмислено запам'ятовують доступний для них матеріал. Проте дослівне запам'ятовування й відтворення має і позитивне значення. Воно є важливим засобом нагромадження словникового запасу і культури дитячого мовлення, розвитку довільної пам'яті. У процесі заучування розвиваються самоконтроль, уміння помічати помилки у відтвореному та їх виправляти. Зростають продуктивність, обсяг, міцність, точність запам'ятовування матеріалу. У цей період учні частіше вдаються до спеціальних немічних прийомів запам'ятовування.

1.2 Фізичне виховання як елемент суспільного життя

Фізичне виховання виникло разом з появою людського суспільства і було обумовлене перш за все соціальними факторами: потребами трудової та військової діяльності людей, потребами взаємних змагань, тощо.

Фізичне виховання являє собою тривалий, організований педагогічний процес, мета якого - виховання здорових, життєрадісних, фізично-розвинутих дітей. У процесі фізичного виховання розв'язуються такі основні завдання:

1. гармонійний розвиток форм і функція організму, зміцнення здоров'я, загартування та підвищення працездатності людини;

2. формування життєво необхідних рухових навичок і засвоєння спеціальних знань для досягнення високого рівня загальної фізичної підготовленості і на цій базі - спортивної майстерності в обраному виді спорту;

3. розвиток фізичних якостей (швидкості, сили, спритності, витривалості, гнучкості). Правильне застосування різних засобів фізичного виховання глибоко і всебічно впливає на організм людини, зміцнює її здоров'я, дає потрібну фізичну підготовку;

4. виховання моральних і вольових якостей особистості.

Специфічним засобом фізичного виховання є фізичні вправи. Систематичні заняття ними позитивно впливають на діяльність центральної нервової системи, на розвиток і зміцнення м'язової системи, органів кровообігу й дихання, знижують стомлюваність кори головного мозку і підвищують працездатність людини.

Вагоме значення фізичних вправ для розвитку і зміцнення опорно-рухового апарата: кістки набувають більшої міцності, збільшується рухливість у суглобах тіло стає гнучкішим.

Заняття фізичною культурою і спортом у тісному зв'язку з розумовим, моральним та трудовим вихованням, а також естетичним.

Зв'язок фізичного виховання з моральним. Такі моральні вольові якості, як патріотизм, дисциплінованість, мужність, сміливість виховуються в процесі занять фізичною культурою, спортивного тренування та на змаганнях.

Зв'язок фізичного виховання з розумовим. Гармонійний фізичний розвиток та міцне здоров'я забезпечують продуктивну розумову діяльність. Дослідження, проведені в школах, свідчать про те, що учні, які систематично займаються фізичною культурою та спортом у позаурочний час, мають більшу розумову працездатність і кращу успішність, менше втомлюються (особливо на уроках).

Зв'язок фізичного виховання з розумовим передбачає оволодіння спеціальними знаннями з фізичної культури, гігієни, набуття певних умінь і навичок інтелектуальної діяльності, а також розвиток у учнів пізнавальних здібностей, пов'язаних з їхньою руховою діяльністю.

Зв'язок фізичного виховання з трудовим. Виконуючи фізичні вправи, учні вчаться володіти темпом, ритмом та амплітудою руху, вмінням розподіляти свої рухи в часі та просторі. Ці властивості організму дають людині змогу швидше засвоювати різноманітні трудові операції.

Правильно організована праця дітей не тільки формує відповідні трудові навички, й розвиває спритність, силу, витривалість, сприяє поліпшенню фізичного розвитку людини.

Отже, якщо фізичне виховання є необхідною умовою праці, то праця, в свою чергу, значно впливає на фізичний розвиток учнів.

Зв'язок фізичного виховання з естетичним. У процесі фізичного виховання розвиваються здатність сприймати, відчувати і правильно розуміти прекрасне у руховій діяльності та поведінці людини, красу гармонійної будови тіла, різноманітних видовищ (гімнастичні виступи). На формування естетичних почуттів помітно впливає навколишнє середовище, зокрема чистота і порядок у спортивному залі, зручний інвентар. Глибокий вплив на формування естетичних почуттів і смаків має застосування у фізичному вихованні таких засобів мистецтва, як музика і танці. Музичний супровід під час ходьби, деяких рухливих ігор підвищують емоційний стан і сприяють більш чіткому виконанню рухів.

1.3 Рухова активність - необхідна умова розвитку дитячого організму

На сучасному етапі розвитку національної школи в Україні важливим стратегічним завданням реформування змісту освіти є необхідність сприяння фізичному, психічному здоров'ю молоді, врахування потреб індивідуальної корекційно-компенсаційної спрямованості навчання і виховання дітей, утвердження пріоритетів здорового способу життя людини.

При формуванні всебічно гармонійно розвиненої особистості, важливе місце відводиться зміцненню здоров'я учнів, яке, як відомо, закладається з дитинства в школі. Тому їх здоров'я значною мірою залежить від ефективності оздоровчої роботи в школі.

У шкільні роки діти одержують знання і уміння, проходять школу виховання і формування основних ділових, морально-вольових та психічних якостей, необхідних для подальшого життя в суспільстві. Але якими б широкими і глибокими знаннями не володів учень, як би добре не був він професійно підготовлений до вступу в самостійне життя, багато чого в нього може не виходити, якщо з дитинства не забезпечено нормального фізичного розвитку його організму, не буде закладений фундамент міцного здоров'я.

У шкільні роки діти одержують знання і уміння, проходять школу виховання і формування основних ділових, морально-вольових та психічних якостей, необхідних для подальшого життя в суспільстві. Але якими б широкими і глибокими знаннями не володів учень, як би добре не був він професійно підготовлений до вступу в самостійне життя, багато чого в нього може не виходити, якщо з дитинства не забезпечено нормального фізичного розвитку його організму, не буде закладений фундамент міцного здоров'я.

У контексті формування всебічно гармонійно розвиненої особистості, важливе місце відводиться зміцненню здоров'я учнів, яке, закладається з дитинства в школі, через яку за умови обов'язковості загальної освіти проходять всі діти. Як зазначають педагоги, фізіологи, медики, гігієністи і психологи, останнім часом рухова активність дітей поступово знижується, а в зв'язку з інтенсифікацією процесу навчання підвищується рівень розумового навантаження на нервово-емоційну сферу учнів.

Як свідчать роботи Н.В. Андрощука, А.В. Огнистого, В.Г. Григоренка, Ю.В. Павлова, В.С. Язловецького та ін., у типових школах навчаються 30-50% учнів з відхиленнями у фізичному і функціональному розвитку, з порушеннями функцій опорно-рухового апарату, з затримкою психічного розвитку, з порушеннями зору тощо. Діти з відхиленнями у фізичному і психічному розвитку мають особливу потребу в заняттях фізичними вправами, спрямованими на зміцнення здоров'я.

Для підтримки високої працездатності організму необхідна м'язова робота, діти повинні щоденно одержувати певну норму фізичного навантаження кожного дня.

З метою виправлення такого негативного явища, необхідний новий методичний підхід до фізичного виховання в школі, спрямований не тільки на розвиток рухових здібностей, вмінь і навичок, але і, на основі системи самостійних занять, формувати у школярів мотивацію до фізкультурної діяльності, виховувати у них потребу до фізичного самовдосконалення.

Фізична активність є головним стимулятором практично всіх фізіологічних функцій організму, запорукою нормального розумового і фізичного вдосконалення людини. Фізичні вправи сприяють розвитку опорно-рухового апарату, центральної нервової системи і внутрішніх органів, збагачують дитину новими відчуттями, допомагають швидше та більш глибоко пізнати оточуючий світ. Вони укріплюють здоров'я і загартовують організм, роблять дітей більш організованими, вольовими та цілеспрямованими. Таким чином, достатня рухова активність є необхідною передумовою гармонійного розвитку організму і особистості дітей. Але спостереження свідчать, що в останні роки у більшості сучасних дітей шкільного віку, особливо міських поселень, спостерігається дефіцит рухової активності в режимі дня.

В цілях подолання негативного впливу гіподинамії необхідно, перш за все, сприяти широкому раціональному застосуванню ігор і фізичних вправ в проміжку між уроками та під час виконання домашніх завдань. Після занять у школі обов'язково необхідно дітям передбачати час для активного відпочинку, для занять фізичними вправами і іграми на відкритому повітрі. Це заспокоює і укріплює нервову систему, знімає напругу, створює бадьорість, сприяє підвищенню розумової і фізичної працездатності, підвищує успішність навчання школярів.

Рухова активність може давати найбільший ефект лише тоді, коли заняття фізичними вправами і іграми дозуються за часом і інтенсивністю, а також враховують вікові і індивідуальні особливості організму дітей та місце проведення.

Оптимальний руховий режим дітей повинен складатися з ранкової гімнастики, рухливих ігор на шкільних перервах, уроків фізичної культури, активного відпочинку на повітрі після обіду, занять в гуртках і спортивних секціях, організованих занять фізичними вправами і іграми в оздоровчо-фізкультурних комплексах за місцем проживання, прогулянок перед сном, активного відпочинку у вихідні дні і канікули. Тільки комплексне впровадження всіх вказаних вище заходів рухового режиму дітей може принести бажаний результат - виховання фізично і розумово розвинутих та здорових людей. Рухова активність може давати найбільший ефект лише тоді, коли заняття фізичними вправами і іграми дозуються за часом і інтенсивністю, а також враховують вікові і індивідуальні особливості організму дітей та місце проведення.

Оптимальний руховий режим дітей повинен складатися з ранкової гімнастики, рухливих ігор на шкільних перервах, уроків фізичної культури, активного відпочинку на повітрі після обіду, занять в гуртках і спортивних секціях, організованих занять фізичними вправами і іграми в оздоровчо-фізкультурних комплексах за місцем проживання, прогулянок перед сном, активного відпочинку у вихідні дні і канікули. Тільки комплексне впровадження всіх вказаних вище заходів рухового режиму дітей може принести бажаний результат - виховання фізично і розумово розвинутих та здорових людей.

1.4 Позакласна фізкультурно-оздоровча робота, для здоров'я школярів

Фахівці в галузі фізичного виховання і спорту розглядають позакласну і позашкільну роботу як цілеспрямовані заняття з учнями, які проводяться школою у позанавчальний час. Позаурочна робота з фізичного виховання є продовженням навчальної роботи, яка була розпочата на уроках фізичної культури. Спільною думкою є те, що ці види роботи мають сприяти розширенню та поглибленню знань, умінь та навичок школярів, розвитку їх самостійності, індивідуальних здібностей, а також задоволенню інтересів та забезпеченню активного відпочинку.

Так, наприклад, Г.П. Богданов зазначав, що позакласна робота організується школою та проводиться в режимі її дня (ранкова гімнастика, фізкультхвилинки, рухливі перерви, спортивна година у групах продовженого дня, секції та гуртки з різних видів спорту, змагання, фізкультурні вечори, спортивні свята тощо) і це відрізняє її від позашкільної роботи, яка проводиться з учнями різних шкіл у спеціальних дитячих закладах: Будинках і Палацах піонерів, дитячих спортивних школах, дитячих парках, піонерських таборах і т. д.

Проте позакласна робота пов'язана з позашкільною - ці дві форми доповнюють і збагачують одна одну.

За визначенням І.А. Винниченко, позакласною роботою називається та різноманітна освітня і виховна робота, організована педагогічним колективом школи, що здійснюється в позаурочний час і спрямована на задоволення інтересів і запитів учнів. У визначенні відмінностей між позакласною та позашкільною роботою І.А. Винниченко наголошувала, що педагоги-практики нерідко змішують позакласну роботу з позашкільною, вважаючи, що кожний позаурочний захід, який відбувається поза стінами школи, є заходом позашкільним, а до позакласної відносять тільки ту роботу, яка проводиться у шкільному приміщенні. Акцентуючи на помилковості цієї думки, вона підкреслювала, що і екскурсія, і відвідування театру, і зустріч з передовими робітниками на підприємстві, які організовані педагогами школи, є заходами позакласними.

В.Н. Короновський, викладаючи основні положення для учителів фізичного виховання у школі щодо позакласної спортивно-навчальної роботи у секціях шкільного колективу фізичної культури та висвітлюючи питання масової роботи з фізичного виховання, стверджував, що поєднання позакласної спортивної та масової (фізкультурно-оздоровчої) роботи має за мету звернути увагу учителя фізичної культури на тісний зв'язок цих двох сторін позакласної роботи і їх взаємну залежність.

Для учнів початкових класів позакласна робота з фізичного виховання будується з урахуванням задач, які передбаченні навчальною програмою, при цьому використовуються доступні види фізичної культури.

А.А. Гужаловський виділяє дві форми проведення позакласної роботи: систематичні заняття в секціях (гуртках) шкільного колективу фізичної культури і так названа епізодична робота: прогулянки, відвідування ковзанок, катання з гір на санках, фізкультурні виступи, змагання, фізкультурні свята тощо. У зв'язку з особливостями психічного та фізичного стану дітей молодшого шкільного віку, робота з фізичного виховання у позакласний час не може проводитися учнями самостійно, а повинна бути організована у рамках фізкультурного гуртка під керівництвом викладача.

Керівник гуртка (найчастіше це учитель фізичної культури) може обрати у кожному класі із числа учнів помічника учителя з фізичної культури. Всю роботу гурток повинен проводити за планом. Спираючись на цей план, у школі можуть організовуватись фізкультурні свята, показові виступи, спортивні змагання. Роботу фізкультурного гуртка доцільно висвітлювати на спортивному стенді або у спільному випуску спортивної газети.

Гурток фізичної культури звично комплектується з учнів, які мають бажання після уроків додатково займатися фізичною культурою і не мають для цього медичних протипоказань. У гуртку повинно бути не більш 20 осіб. Комплектування гуртка проводиться з урахуванням віку, фізичної підготовки, а також за статевим складом учнів.

Робота у гуртках найчастіше проводиться на основі навчальної програми з фізичної культури. У заняття включаються різні ігри, елементи легкої атлетики та гімнастики. При цьому слід частіше, змінювати характер вправ, проводити заняття ігровим методом, включаючи елементи змагань.

У процесі визначення змісту, способів організації та методики проведення заходів потрібно враховувати вікові особливості учнів, рівень їхньої фізичної підготовленості, характер впливу навчальної праці й робочої пози на функціональний стан організму, динаміку працездатності протягом навчального дня, умови проведення занять.

1.5 Актуалізація впровадження фізкультурно-оздоровчих занять з хортингу в позакласній роботі дітей молодшого шкільного віку

Останнім часом унаслідок різноманітних несприятливих чинників в Україні простежується чітка тенденція до зниження рівня фізичного і психічного здоров'я дітей. Сучасна школа має сприяти розв'язанню цієї актуальної проблеми з тим, щоб забезпечити всебічний розвиток особистості дітей, починаючи з молодшого шкільного віку.

Молодший шкільний вік 6 - 10 років - це один з найважливіших перехідних етапів у житті людини від раннього дитинства до свідомого. І саме у цей момент необхідно приділити увагу дитині у питанні вольового загартування та виховання наполегливості, яке може пройти з дитиною все її подальше життя. Однією з найбільш складних і значущих у вихованні є проблема волі, в основі якої лежить свідоме спрямування людиною своєї діяльності відповідно до поставлених цілей і завдань, здатність долати перешкоди на шляху їх досягнення.

Таким чином актуальним є впровадження у систему урочної і позакласної освіти учнів початкової школи різноманітних видів фізичної активності, що можуть створити оптимальні умови для розкриття і розвитку не тільки фізичних, але й моральних і духовних якостей учнів, забезпечити гармонійний розвиток особистості дитини. Одним із таких видів є досить популярний вид спорту, заснований на культурних, оздоровчих та бойових традиціях укранїнського народу, комплексний вид оздоровчого та бойового мистецтва - хортинг.

Ідея виникнення Хортингу, як комплексної системи самовдосконалення особистості, заснованої на фізичному, морально-етичному та духовному вихованні, пов'язана з відродженням давніх народних традицій, що передавалися з покоління в покоління.

Ідея відродження оздоровчих, бойових, культурних, військово-патріотичних традицій Запорозької Січі у вигляді сучасного хортингу, як комплексної системи самовдосконалення особистості, заснованої на фізичному, морально-етичному та духовному вихованні, пов'язана з відродженням давніх народних традицій всіх етнічних груп і народностей, які населяли Хортицю. З історії відомо, що серед вільних козаків Січі, які переносили тяготи бойового життя і разом брали участь у походах, були представники близько 40-ка різних національностей. Серед такого великого інтернаціоналу на Січі основними групами були представлені слов'яни, а також зустрічалися представники татар, австро-угорці, романської групи, грузини, азербайджанці, вірмени, турки, азіатська група, євреї, цигане і навіть окремі араби та африканці. Закон існував для всіх один - жити по честі, слідкувати за своїм здоров'ям і дотримуватися військової традиції.

Аналізуючи наукову літературу, історичні документи, фольклорні та етнографічні матеріали можна констатувати, що на Запорозькій Січі існував культ фізичної досконалості людини. Це було зумовлене тим, що:

- запорозькі козаки ніколи не обирали старшинами фізично недосконалих людей;

- свій вільний час практично всі запорожці присвячували виконанню фізичних вправ та особистій бойовій підготовці;

- одним з основних критеріїв переходу молодика в ранг “істинного” запорожця була його фізична підготовленість;

- у січових школах і школах джур-боло запроваджено посилене фізичне виховання дітей;

- існувала велика кількість легенд і переказів про надприродні можливості козаків.

Поєднання культу фізичної досконалості і високої моралі та духовності створило справжніх лицарів, еліту й гордість українського народу. Його фізична культура, розвиваючись на власній національній основі, не мала замкнутого й обмеженого характеру. Водночас, вбираючи в себе найкращі зразки європейської культури, фізична культура українців за своїм соціальним значенням та спрямованістю ґрунтувалася передусім на звичаях і традиціях свого народу.

Хоча з часів козацтва минуло декілька століть, на цих землях і досі відроджуються і розвиваються приватні оздоровчі системи, народні навички і методи лікування, спортивні, бойові та прикладні єдиноборства. Вагому роль в цьому грає генетична пам'ять народу. На жаль, тих, хто перейняв козацьке бойове мистецтво від далеких пращурів, практично не залишилося. Тому, сьогодні група заслужених тренерів і майстрів спорту з контактних видів єдиноборств, керуючись особистим спортивним досвідом участі у змаганнях найвищого рівня, власними відчуттями і віковими традиціями, створила новий вид змішаного єдиноборства - хортинг, який успішно розвивається у спортивному любительському і професійному напрямках, визнаний в Україні національним видом спорту.

Сучасний український хортинг - універсальна система змішаного єдиноборства, яка втілила в собі найбільш ефективні та дієві прийоми спортивних і прикладних єдиноборств та бойових мистецтв. Виховна і філософська основа хортингу - здоровий спортивний дух людини та славні традиції козаків Запорозької Січі.

Розвиток хортингу має на меті спортивне виховання сильного й здорового суспільства на основі традиційних духовних цінностей українського народу.

Основна мета хортингу - охоплення оздоровчим рухом всі версти населення України від маленьких дітей до людей літнього віку, популяризація і підвищення ролі фізичної культури та спорту, патріотичне виховання, залучення дітей та юнацтва до здорового способу життя, відвернення їх від шкідливих звичок, виховання особистості в дусі добропорядності, патріотизму та любові до своєї Батьківщини. Безперечно стержнем заснованого виду спорту хортинг є багатовікові традиції, що передавалися з роду в рід, від покоління у покоління від часів сарматів до Київської Русі, а далі до запорозьких козаків. Хортинг в Україні є важливою складовою загальнодержавної системи фізичної культури і спорту, патріотичного та духовного виховання молоді, відродження та розвинення українських бойових традицій, зміцнення здоров'я, розвитку фізичних, морально-вольових та інтелектуальних здібностей людини шляхом залучення її до участі у спортивних змаганнях, оздоровчих таборах, навчально-тренувальних семінарах та інших заходах фізкультурно-оздоровчого характеру. У формуванні фізично здорової та фізично розвиненої особистості із високою потребою у руховій активності та підвищеній розумовій працездатності, важливе значення у загальноосвітній школі мають гуртки та секції.

Однак варто відзначити недосконалість науково-методичної бази, що стосується особливостей навчання хортингу дітей молодшого шкільного віку. Отже, проблему розробки методичних основ організації фізкультурно-оздоровчих занять з хортингу учнів початкової школи в позаурочний час слід вважати актуальною, такою, що потребує розв'язання.

Метою організації шкільного гуртка (секції) хортингу, як однієї з форм навчального процесу є створення цілісної системи, що забезпечує соціальний захист учнів та оптимальні умови для учнів початкової та основної ланок загальноосвітніх навчальних закладів відповідно до їх вікових та індивідуальних здібностей, рівня актуального розвитку, стану соматичного та нервово-психічного здоров'я.

В навчальному процесі спортивної секції хортингу в школі окрім навчально-тренувальних занять суттєве місце займає проведення фізкультурно-оздоровчих занять з дітьми. На відміну від навчально-тренувальних занять, які мають на меті досягнення високих спортивних результатів, фізкультурно-оздоровчі заняття проводяться з метою оздоровлення дітей засобами хортингу. В секції хортингу на заняттях з дітьми молодшого шкільного віку 1-4 клас загальноосвітньої школи фізкультурно-оздоровчі заняття займають 60% від всього запланованого навчального часу занять.

Критеріями ефективності проведення фізкультурно-оздоровчих занять з дітьми молодшого шкільного віку можуть бути показники здоров'я дітей, рівень їхнього загального фізичного стану, відсутність захворювань та травм, підвищення та якість технічного рівня виконання базової техніки хортингу, подальша мотивація для занять та виявлене бажання займатися фізичною культурою і спортом, щире відношення учнів секції хортингу до дотримання здорового способу життя та уникнення шкідливих звичок, моральне та психічне здоров'я і врівноваженість у спілкуванні з тренером-викладачем, педагогами в школі та батьками, загальне позитивне налаштування у спілкуванні з однолітками в школі.

Розділ 2. Методи, методики та організація дослідження

2.1 Характеристика методів та методик дослідження

Для вирішення поставлених задач і одержання об'єктивних даних у роботі були використані наступні методи досліджень:

- теоретичні: аналіз, систематизація та порівняння спеціальної наукової та науково-методичної літератури з проблеми дослідження для виявлення основних підходів до фізкультурно-оздоровчої роботи школярів молодшого шкільного віку в позакласної роботи; вивчення й аналіз медичних карток учнів Прилуцької ЗОШ І-ІІІ ст. з метою виявлення індивідуальних даних про стан здоров'я досліджуваних;

- емпіричні: педагогічне спостереження за навчально-виховним процесом учнів молодших класів з метою виявлення дієвих шляхів фізкультурно-оздоровчої роботи; бесіди з учнями та батьками з метою надання теоретичних знань з даної проблеми;

- експеримент з використанням антропометричних показників (довжина і маса тіла), а також деяких функціональних - частота серцевих скорочень, артеріальний тиск систолічний, життєва ємність легень, сила м'язів кисті, індекс фізичної працездатності за формулою Руф?є, комплексна оцінка фізичного здоров'я (Л.П. Апанасенко);

- методи обробки даних: кількісна та якісна обробка одержаних результатів дослідження за допомогою методів математичної статистики: метод середніх величин для отримання об'єктивної оцінки даних; t-критерій Стьюдента для виявлення ефективності розробленої нами системи організації фізкультурно-оздоровчої роботи з дітьми молодшого шкільного віку у процесі позакласної роботи (на прикладі хортингу).

У роботі вивчалися 5 груп показників, а саме:

- медичні показники рівня здоров'я (наявність хронічних захворювань та ступінь резистентності організму зовнішнім факторам);

- антропометричні показники (довжина та маса тіла);

- фізіологічні показники (фізичного здоров'я - рівень розвитку життєво необхідних систем організму: дихальної, серцево-судинної, рівень фізичної працездатності за формулою Руф'є -Діксону);

- функціональні показники (частота серцевих скорочень, артеріальний тиск систолічний, життєва ємність легень, сила м'язів кисті, індекс фізичної працездатності за формулою Руф?є);

- психологічні показники (метолика діагностики особистості дитина на мотивацію до успіху (тест Т. Елерса)).

Антропометрія. З метою визначення особливостей соматометричного профілю учнів, які регулярно займалися хортингом та учнів, які не займалися хортингом, до якої входили дослідження таких показників: маса тіла та довжина тіла. Дані вимірювання проводилися відповідно вимог методики (антропометричні вимірювання здійснювались для кожного випробуваного в положенні стоячи; маса тіла визначалась за допомогою медичних вагів (точність - 50 г); довжина тіла - за допомогою ростоміру (точність - 0,5 см)). Для обчислення співвідношення маси та довжини тіла використовувався масо-ростовий індекс (відношення маси тіла (в грамах) до довжини тіла (в сантиметрах).

Фізіологічні методи дослідження: індекс Руф'є, життєва ємність легенів, комплексна оцінка фізичного здоров'я (Г.Л. Апанасенко) проводились з метою визначення впливу занять хортингом на фізичний розвиток та здоров'я учнів.

Під час фізіологічних досліджень визначалися показники дихальної та серцево-судинної системи, такі як, життєва ємність легень, ЧСС до навантаження та після дозованого навантаження (індекс Руф'є), артеріальний тиск (АТ).

Індекс Руф'є. Для проведення проби вимірюється ЧСС випробуваного за 15 сек. у положенні сидячи після 5 хв. відпочинку (ЧСС 1), потім обстежуваний за 45 сек. виконує 30 глибоких присідань, виносячи руки вперед, і відразу ж сідає на стілець. Підраховується пульс за перші 15 сек. після навантаження (ЧСС 2), потім через 60 сек. після навантаження (ЧСС 3).

Індекс Руф'є розраховується за формулою:

Результати цього індексу оцінювались за величиною від 0 до 15. Менше 6 - добра працездатність, 7-14 - середня, 15 і вище - погана.

Життєва ємність легенів вимірювалась за допомогою сухого спірометра. Середній показник вираховувався за результатами двох спроб.

Артеріальний тиск вимірювався за допомогою тонометра в стані спокою.

Динамометрія кисті вимірювалася за допомогою динамометра.

Комплексна оцінка фізичного здоров'я (за методикою Г.Л. Апанасенка) дозволила об'єднати перераховані показники. В основу методики кількісної експрес-оцінки рівня фізичного здоров'я покладені показники антропометрії, стану серцево-судинної та дихальної систем. Критерієм резерву й економізації функції серцево-судинної системи є показник індексу Руф'є. Критерій резервів функцій зовнішнього дихання - показник ЖЄЛ.

Відповідно до методики вимірювалися зріст, маса тіла, ЖЄЛ, кистьова динамометрія учнів. У положенні сидячи підраховувався пульс за 15 с, вимірювався АТ систолічний, обчислювався їх добуток і визначалася оцінка отриманих результатів у балах.

Потім обстежуваному пропонувалося виконати дозоване фізичне навантаження і обчислювався індекс Руф'є. Після оцінки відповідності маси й довжини тіла, відношення ЖЄЛ до маси тіла та динамометрії сильнішої кисті до маси тіла підраховувалася сума балів і робилася загальна оцінка рівня фізичного здоров'я.

За результатами вимірювань обчислювалось:

- відношення ЖЄЛ до маси тіла (мл/кг) (менше 47 - 1 бал; 48-55 - 2 бали; більше 56 - 3 бали);

- відношення динамометрії сильнішої кисті до маси тіла (%) (менше 45 - 1 бал; 46-50 - 2 бали; більше 51 - 3 бали);

- індекс відповідності маси тіла довжині (0,18-0,21 - -3 бали; 0,21-0,27 - -1 бал; 0,3-0,4 - 0 балів);

- добуток ЧСС та АТсист у спокої поділений на 100 (ум.од.) (більше 91 - 0 балів; 90-81 - 2 бали; менше 80 - 4 бали);

- індекс Руф'є (більше 10 - -1 бал; 6-10 - 2 бали; менше 6 - 5 балів); сума балів та загальна оцінка рівня фізичного здоров'я (менше 5 - низький; 6-10 - середній; більше 11 - високий).

Психологічні методики: Діагностика особистості дитини на мотивацію до успіху (тест Т. Елерса). Методика діагностики особистості на мотивацію до успіху Т. Елерса. Опитувальним матеріалом є 41 твердження, на які випробовуваному необхідно дати один з 2 варіантів відповідей "так чи ні". Тест відноситься до моношкальних методик. Ступінь вираженості мотивації до успіху оцінюється кількістю балів, співпадаючих з ключем. Інструкція: "Вам буде запропоновано 41 питання, на кожне з яких відповідайте "так чи ні". Ключ: по 1 балу нараховується за відповіді "так" на наступні питання: 2, 3, 4, 5, 7, 8, 9, 10, 14, 15, 16, 17, 21, 22, 25, 26, 27, 28, 29, 30, 32, 37, 41. Також нараховується по 1 балу за відповіді "ні" на питання: 6, 18, 19, 20, 24, 31, 36, 38,39. Відповіді на питання 1, 11, 12, 13, 19, 23, 33, 34, 35, 40 не враховуються. Далі підраховується сума набраних балів.

Аналіз результатів: від 1 до 10 балів - низька мотивація до успіху; від 11 до 16 балів - середній рівень мотивації; від 17 до 20 балів - помірно високий рівень мотивації; більше 21 балів - дуже високий рівень мотивації до успіху.

Педагогічні методи дослідження. В результаті педагогічного експерименту було визначено ефективність системи організації фізкультурно-оздоровчої роботи з дітьми молодшого шкільного віку у процесі позакласної роботина прикладі занять хортингом, з цією метою було організовано та проведено порівняльний педагогічний експеримент.

Для перевірки ефективності впровадження розробленої системи організації фізкультурно-оздоровчої роботи з дітьми молодшого шкільного віку у процесі позаклансої роботи (на прикладі хортингу) було створено контрольну та експериментальну групи учнів початкової школи (на базі Прилуцької ЗОШ І-ІІІ ст.) (по 17 осіб в кожній групі).

2.2 Організація дослідження

Дослідження проводилось в 5 етапів. Експериментальна частина - в умовах Прилуцької ЗОШ І-ІІІ ст. У дослідах взяли участь 34 учні 2 класу.

Дослід проводився протягом року. В позакласну роботу було впроваджено систему фізкультурно-оздоровчої роботу з хортингу.

На 1 етапі досліджень проводився аналіз літератури по проблемі дослідження, були відібрані і опробуванні методи досліджень, які адекватні меті і поставленим задачам.

На 2 етапі досліджень було розроблено систему організації фізкультурно-оздоровчої робот из дітьми молодшого шкільного віку у процесі позакласної роботи на прикладі хортингу.

На 3 етапі - апробація систему організації фізкультурно-оздоровчої робот из дітьми молодшого шкільного віку у процесі позакласної роботи на прикладі хортингу.

На 4 етапі дослідження - статистична обробка і систематизація отриманих результатів, аналіз та їх обговорення.

Розділ 3. Система фізкульнурно-оздоровчої роботи з дітьми молодшого шкільного віку у процессі позакласної роботи на прикладі хортингу

3.1 Обґрунтування та розробка системи організації фізкультурно-оздоровчої роботи з дітьми молодшого шкільного віку у процесі позакласної роботи

Одним із дієвих засобів фізичного та морально-етичного виховання дітей є хортинг, який сприяє вихованню особистості з високою внутрішньою культурою та гармонійному формуванню фізичного розвитку. Як національний вид спорту України, хортинг заснований на культурних, оздоровчих та бойових традиціях українського народу.

Фізкультурні заняття - основна форма організованого систематичного навчання фізичним вправам у загальноосвітньому навчальному закладі. Додаткове фізичне виховання із спеціальним направленням несе в собі фізкультурно-оздоровча робота дитячого гуртка хортингу.

На основі аналізу літературних джерел нами обґрунтовано та розроблено систему організації фізкультурно-оздоровчої роботи з дітьми молодшого шкільного віку у процесі позакласної роботи (на прикладі хортингу) (рис. 3.1).

В ході навчання фізичним вправам за даною системою з хортингу важливо давати дітям знання про техніку виконання рухів, щоб формування рухових умінь і навичок здійснювалося не тільки через велику кількість повторень, а впливало на швидкість засвоєння рухів через реалізацію принципу усвідомленості в навчанні.

Тим самим ставиться питання не тільки про формування рухових навичок, але і про прилучення школярів до фізичної культури суспільства загалом.

У зв'язку з цим дані заняття мають назву фізкультурних, що передбачають передачу молодшим школярам суспільно-історичного досвіду, культури виконання рухів, виробленої людством, специфіки вправ хортингу, які застосовувалися багатьма попередніми поколіннями українців.

Рис. 3.1 - Система організації фізкультурно-оздоровчої роботи з дітьми молодшого шкільного віку у процесі позакласної роботи:

Ця форма роботи є провідною для формування правильних рухових вмінь і навичок, створює сприятливі умови для засвоєння загальних положень і закономірностей при виконанні фізичних вправ, сприяє розвитку різнобічних здібностей дітей. Навчальні заняття у гуртках хортингу одночасно з усіма дітьми певної групи дозволяють забезпечити свідоме засвоєння матеріалу, підвести дітей до узагальнень, пов'язаних з оволодінням руховими діями початкової базової техніки хортингу і їх використанням. Без узагальнення неможливе перенесення правильного виконання руху в інші ситуації.

Метою системи організації є: патріотичне виховання громадянина-патріота на культурних та оздоровчих традиціях українського народу, формування морально-етичних якостей, зміцнення здоров'я та всебічна фізична підготовка дітей та молоді засобами хортингу.

Дана система організації фізкультурно-оздоровчої роботи з дітьми молодшого шкільного віку у процесі позакласної роботи ґрунтується на загальних і методичних принципах і спрямована на вирішення оздоровчих, освітніх і виховних завдань.

Загальними принципами функціонування даної програми є: науковість, синтез інтелектуальної і практичної діяльності, індивідуальний підхід, послідовність і поступовість викладення матеріалу.

Курс шкільного гуртка з хортингу засвоюється на принципах:

- реалізації бажання дітей займатись національним видом спорту України;

- комплексного підходу до укріплення і збереження здоров'я учнів;

- урахування вікової специфіки навчальних занять;

- поступового підвищення фізичного м'язового навантаження;

- педагогічного і лікарського контролю з боку тренера-викладача і навчального закладу;

- різноманітного фізичного напрямку діяльності учнів школи;

- наступності урочних і неурочних занять.

Навчальний матеріал програми адаптований до занять з вихованцями різного рівня підготовленості, містить теоретичні відомості, елементи базової техніки хортингу, що подані у вигляді оздоровчих фізичних вправ, імітаційних формальних комплексів та вправ з елементами самозахисту.

Щоб рухова активність доставляла радість дитині і забезпечила їй комфортність та приємність занять, вона організується за принципом непомітності навантажень та без нервових напружень, для чого в першу чергу вона впроваджується максимально різноманітними методами.

Основні завдання програми:

- оволодіння основами базової техніки хортингу в обсязі, необхідному та достатньому для участі у фізкультурно-оздоровчих та спортивних заходах;

- розвиток фізичних здібностей, вольових та морально-етичних якостей;

- формування навичок здорового способу життя;

- формування критичного ставлення до особистої спортивної майстерності;

- залучення до кращих зразків світового та вітчизняного спорту;

- сприяння професійному визначенню вихованців.

У гуртки хортингу приймаються діти, які виявляють інтерес та бажання до занять хортингом, не мають медичних протипоказань та відносяться до основної медичної групи. Групи формуються за рівнями підготовки з урахуванням віку та підготовленості вихованців.

Система організації передбачає проведення теоретичних і практичних навчальних занять. Теоретичні відомості хортингу можуть повідомлятися у процесі практичних занять. Програма передбачає заняття за окремими видами підготовки та синтезовані заняття (поєднання основ техніки хортингу та акробатики, ударних комбінації та кидкової техніки, техніки у стійці та техніки у партері - продовження атакуючих дій, захисних та атакуючих дій тощо). Для дітей молодшого шкільного віку застосовується переважно ігровий метод. При необхідності можливе окреме навчання дівчат і хлопців. На заняттях рекомендується здійснювати особистісне орієнтований підхід до навчання вихованців за статевими та індивідуальними особливостями фізичного розвитку, а також з урахуванням їхніх потреб і здібностей.

Заняття в групах з дітьми молодшого шкільного віку проводяться груповим методом. У період підготовки до виступів на змаганнях групові заняття можуть бути замінені зведеними тренуваннями з іншими клубами хортингу (постановка та вивчення індивідуальних технічних дій, комбінацій на партнерах різної комплекції - високому, низькому, важкому, легкому і т. п.). Типи гурткових занять з хортингу характеризуються великою різноманітністю. Можна виділити заняття за змістом: спеціальне дитяче заняття - "дискотека хортингу", гімнастика і рухливі ігри, навчання спортивним вправам і елементам хортингу, навчання елементам спортивних ігор, розвиток орієнтування, заняття-походи (елементарний туризм).

...