Теорія та практика підготовки майбутніх соціальних педагогів до соціально-правової діяльності

Размещено на http://www.allbest.ru/

НАЦІОНАЛЬНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ М.П. ДРАГОМАНОВА

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

доктора педагогічних наук

13.00.04 - теорія і методика професійної освіти

ТЕОРІЯ ТА ПРАКТИКА ПІДГОТОВКИ МАЙБУТНІХ СОЦІАЛЬНИХ ПЕДАГОГІВ ДО СОЦІАЛЬНО-ПРАВОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

КОВЧИНА ІРИНА МИХАЙЛІВНА

Київ-2008

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. В умовах демократизації життя, радикальних економічних і політичних змін суспільство потребує освіченого й активного громадянина із сталими поглядами, який постійно самовдосконалюється, чим сприяє розвитку України. В його підготовці особлива роль належить системі вищої освіти, завдання якої - підготувати компетентного фахівця, здатного задовольняти актуальні вимоги суспільства. Тому на часі модернізація вищих навчальних закладів, інтенсифікація змін навчальних планів, запровадження нових навчальних дисциплін, спецкурсів. Виконання цих завдань підтримується нормативно-правовою базою України, в основу покладено положення Державної національної програми „Освіта” („Україна ХХI століття”), Національної доктрини розвитку освіти.

Відповідно до нових документів, що спрямовані на модернізацію вищої школи, випуск фахівців поповнився за рахунок нових спеціалізацій з галузі соціальної педагогіки, зокрема введенням у ряді вищих навчальних закладів професійної спеціалізації „соціально-правовий захист населення”, що стало дієвою формою підготовки майбутніх соціальних педагогів, які володіють одним з найважливіших інструментів - соціальною та правовою освітою.

У зв'язку з цим виняткове значення має формування у студентів - майбутніх соціальних педагогів соціально-правових знань і технологій їх застосування у практиці як компонента педагогічної діяльності. Останнє зумовлює необхідність диференційованої підготовки соціальних педагогів. Такий підхід до обґрунтування мети навчання студентів суттєво впливає на якість підготовки фахівців своєї справи, які достатньою мірою володіють фаховими вміннями використовувати знання із соціально-правового захисту населення у своїй професійній діяльності.

Аналіз освітнього процесу, вивчення його особливостей у вищому педагогічному закладі, розкриття специфіки професійної діяльності соціального педагога, аналіз основних її напрямів та засобів впливу на дітей, їхні сім'ї та молодь фактично є відправною точкою для подальших пошуків оптимальних методик навчання педагогічних технологій, які нерозривно пов'язані із соціально-правовим захистом населення як засобом практичного відображення життя.

Проблема професійної підготовки соціального педагога в сучасній науці розглядається у двох аспектах:

а) формування особистості, підготовленої до виконання як освітніх, так і супутніх (правових, виховних, реабілітаційних тощо) функцій;

б) формування спеціаліста системи освіти та соціальної сфери, який поряд з основними професійними вміннями соціального педагога володіє ще й прикладними вміннями соціально-правової діяльності як засобами педагогічної дії.

У сучасних наукових дослідженнях простежується прагнення дослідників пояснити закономірності взаємозв'язку та взаємодії двох напрямів у системі підготовки соціального педагога - фахівця соціально-педагогічної діяльності: професійного та спеціального, що зумовлює необхідність досліджувати ефективність дії одного напряму через другий, зокрема щодо інтегрування положень філософії, педагогіки і психології - В.П. Андрущенко, В.П. Бех, В.Ф. Барановський, В.С. Богданов, В.Г. Вікторов, Г.І. Волинка, В.О. Огнев'юк, О.К. Чаплигін; взаємозв'язку соціології із педагогікою - В.М. Піча, О.Л. Сидоренко, О.Л. Скідін, Н.В. Скотна; зв'язку політології і педагогіки - М.Ф. Головатий, В.М. Огаренко, А.О. Сіленко; взаємозв'язку виховання і соціальної педагогіки - І.Д. Бех, Л.Я. Бондарев, Г.В. Троцко; впливу права на життєдіяльність суспільства - О.О. Бандура, Н.Б. Болотіна, В.С. Венедиктов, І.О. Воронов; впливу правової діяльності на формування особистості - І.Т. Васильківська, І.Д. Звєрєва, В.М. Оржеховська, С.С. Сливка, М.М. Фіцула. Психолого-педагогічним аспектам інтегративних зв'язків присвячено роботи О.І. Власової, Л.А. Дзюби, П.В. Лушина, О. Р. Охременко, Л.А. Снігур, Н.В. Хазратової, Н.В. Чепелєвої, Т.Д. Щербана. Соціально-педагогічні аспекти професійної підготовки розглядалися у працях Л.О. Ази, А.Й. Капської, Г.М. Лактіонової, М.П. Лукашевича, І.І. Миговича, Н.Г. Ничкало, Д.І. Пащенка, Ю.Й. Поліщука, А.О. Рижанової, Л.А. Стефана, С.Я. Марченка. Окремі аспекти підготовки студентів до соціально-педагогічної діяльності аналізувалися у працях Л.І. Міщик, В.А. Поліщук. Загальні напрями професійної підготовки майбутніх фахівців в умовах вищого навчального закладу досліджували І.М. Богданова, Г.Є. Гребенюк, Є.М. Пєхота, О.Л. Шевнюк, О.П. Щолокова.

В українській педагогічній науці питання формування педагогічних професійних умінь та навичок на основі використання правових знань займають доволі помітне місце. Науковим підґрунтям у розв'язанні проблеми підготовки до соціально-правової діяльності є наукові праці Г.П.Васяновича, І. В. Козубовської, В. П. Пастухова, М. К. Подберезського.

Вагому роль у розвитку педагогічної теорії і практики відіграють праці із дослідження змісту, форм та методів формування професійно-педагогічних умінь В.І. Бондаря, О.Г. Мороза, Л.О. Савенкової, В.В. Сагарди.

Водночас ґрунтовний аналіз філософських, соціологічних, політологічних, психологічних, правових науково-літературних джерел дає можливість зробити висновок: підготовка студентів - майбутніх соціальних педагогів до соціально-правової діяльності у різних соціальних інститутах досліджувалась лише частково, але не виокремлювалась як педагогічна проблема.

Як показало наше дослідження, не здобули достатнього обґрунтування закономірності, принципи, методи підготовки соціального педагога до соціально-правового захисту населення. До сьогодні у педагогічній науці не здійснювалися спеціальні дослідження з проблем підготовки студентів - майбутніх соціальних педагогів до соціально-правової діяльності в умовах вищого навчального закладу. Тим часом рівень організації навчання студентів з професійної підготовки до соціально-правової роботи не відповідає зрослим вимогам суспільства до системи освіти. У навчально-виховному процесі не завжди враховуються індивідуальні особливості студентів, їхні здібності, не аналізується динаміка умінь, методичний апарат не повною мірою спрямовується на поєднання професійної і спеціальної підготовки; не завжди досягається єдність навчальної і позааудиторної діяльності студентів; недостатньо враховується специфіка майбутньої соціально-правової діяльності.

Як відомо, в Україні підготовка студентів у педагогічних університетах до соціально-правової діяльності здійснюється лише в Інституті соціальної роботи та управління Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова, Чернігівському державному педагогічному університеті імені Т.Г. Шевченка, Харківській академії культури та Херсонському педагогічному університеті. Виявлено, що монопрофільність у підготовці соціального педагога на ступінь бакалавра звузила дієвість спеціальної підготовки до соціально-правової роботи. Отже, соціальне значення проблеми професійної підготовки майбутніх соціальних педагогів, недостатній рівень наукової розробки та доцільність теоретичного обґрунтування якісно нових підходів до змісту й організації методичного забезпечення підготовки майбутніх соціальних педагогів до соціально-правової діяльності у вищих навчальних закладах зумовили вибір теми дисертаційного дослідження - „Теорія та практика підготовки майбутніх соціальних педагогів до соціально-правової діяльності”.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами.

Дисертаційне дослідження виконане відповідно до плану науково-дослідної роботи кафедри соціальної педагогіки Інституту соціальної роботи та управління Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова і входить до плану наукових досліджень наукового напряму тематичного плану НПУ імені М.П. Драгоманова „Теорія і технологія навчання та виховання в системі освіти”.

Тема затверджена вченою радою університету 21.12.2001 року, протокол № 5 та узгоджена в Раді з координації наукових досліджень в галузі педагогіки та психології в Україні 20.03.2007 р., протокол № 3.

Мета дослідження - розробити та експериментально перевірити теоретичні й методичні засади професійної підготовки студентів вищих навчальних закладів - майбутніх соціальних педагогів до соціально-правової діяльності.

Концепція дослідження. Провідна ідея дослідження полягає у всебічному осмисленні теорії і практики підготовки майбутніх соціальних педагогів педагогічного університету до соціально-правової роботи, реалізації в освітньому полі правових цілей щодо соціального захисту населення, які уможливили виявлення закономірностей розвитку теорії соціально-правової діяльності фахівців системи освіти та державних громадських служб для сім'ї, дітей та молоді, сучасних потреб соціально-правової практики супроводу соціальними педагогами цих категорій населення та вплив особливостей різних соціальних інститутів на життєдіяльність кожної людини. Викладене вище спрямоване на теоретичне обґрунтування моделі підготовки соціальних педагогів до соціально-правової діяльності в умовах педагогічного університету, що охоплює взаємопов'язані між собою і взаємодоповнюючі елементи. Авторську модель покладено в основу освітньо-виховного процесу з професійної підготовки соціального педагога до роботи у загальноосвітній середній школі та державних громадських служб для сім'ї, дітей та молоді, у суспільних інститутах різного підпорядкування (притулках, школах-інтернатах, приймальниках-розподільниках, школах соціальної реабілітації, навчальних закладах пенітенціарної системи тощо). Запропонована авторська модель успішно функціонуватиме за умови високоякісної підготовки соціального педагога до професійної діяльності, на різних етапах якої удосконалюються соціально-правові знання та уміння студентів. Підготовка майбутніх соціальних педагогів до соціально-правової діяльності як цілісна модель будується на основі положень щодо єдності загального, особливого й індивідуального. Як загальне вона є складовою педагогічної підготовки соціального педагога у вищому навчальному закладі; як особливе має специфіку, зумовлену особливостями соціально-правової діяльності й підготовки до неї; як індивідуальне розкриває залежність підготовки від сформованих соціально-правових умінь у майбутніх соціальних педагогів.

Дослідження здійснювалося на основі системного підходу з урахуванням філософсько-педагогічних положень щодо неперервності і наступності у підготовці фахівців нової генерації в умовах інтегративних процесів, розвитку соціальної сфери, забезпечення випереджувального підходу, з урахуванням світових тенденцій, прогресивних ідей зарубіжного досвіду, а також вітчизняних традицій, етнонаціональних особливостей різних категорій населення та перспектив соціально-культурного розвитку України.

Концепція дослідження враховує теоретичне обґрунтування авторської моделі підготовки студентів до соціально-правової діяльності, яка включає п'ять взаємопов'язаних компонентів: мотиваційний, змістовий, процесуальний, комунікативний, соціально-правовий, що відображають результат їхньої реалізації - готовності до соціально-правової діяльності. Підготовка майбутніх соціальних педагогів до соціально-правової діяльності має спрямовуватися на формування в них професійних умінь.

Основні положення концепції знаходять своє відображення в загальній гіпотезі дослідження.

Загальна гіпотеза дослідження передбачає, що підготовка майбутніх соціальних педагогів до соціально-правової діяльності буде ефективною, якщо її зміст і технології спрямовуватимуться на оволодіння соціально-правовими знаннями і професійно-педагогічними вміннями для застосування в освітній та соціальній роботі, що передбачає забезпечення постійної взаємодії компонентів педагогічної та соціально-правової освіти; якщо вона здійснюється на основі інтенсифікації процесів інтегрування, варіативності й саморозвитку.

Загальну гіпотезу дослідження конкретизовано частковими:

1. Ефективність підготовки майбутніх соціальних педагогів до соціально-правової діяльності зумовлюється її орієнтацією на випереджувальний підхід в оволодінні соціально-правовими знаннями з урахуванням світових тенденцій, прогресивних ідей зарубіжного досвіду, вітчизняних традицій і перспективних потреб у розвитку професійної освіти.

2. Науково обґрунтоване використання соціально-правових прийомів педагогічної взаємодії, що передбачають реалізацію соціально-правових умінь, справляє значний позитивний вплив на якість підготовки майбутніх соціальних педагогів до соціально-правової діяльності.

Завдання дослідження:

1. Здійснити аналіз стану наукової розробленості проблеми підготовки соціальних педагогів до соціально-правової діяльності, обґрунтувати необхідність такої підготовки й окреслити напрями їх практичної соціально-правової діяльності.

2. Проаналізувати досвід підготовки фахівців до соціально-правової роботи у зарубіжних країнах та виявити її особливості в умовах становлення і розвитку цієї сфери в Україні.

3. Визначити критерії та рівні готовності майбутніх соціальних педагогів до соціально-правової діяльності.

4. Обґрунтувати, розробити та експериментально перевірити теоретичну модель підготовки майбутніх соціальних педагогів до соціально-правової діяльності.

5. Обґрунтувати структуру та зміст навчальних дисциплін фахової підготовки студентів педагогічного університету (соціальних педагогів). Розробити технології проектування їхньої майбутньої соціально-правової діяльності з урахуванням особливостей її напрямів.

6. Розробити науково-методичний комплекс для забезпечення соціально-правової підготовки студентів у вищих педагогічних закладах.

Об'єкт дослідження - система професійної підготовки соціальних педагогів до соціально-правової діяльності у вищому навчальному закладі.

Предмет дослідження - теорія та практика підготовки майбутніх соціальних педагогів до соціально-правової роботи в педагогічному університеті.

Для досягнення визначених мети і завдань нами використовувався такий комплекс теоретичних, емпіричних і математичних методів наукового дослідження:

– загальнонаукові теоретичні (аналіз, синтез, порівняння, узагальнення, систематизація, класифікація результатів теоретико-методологічних та експериментальних досліджень; теоретичне моделювання результатів дослідження та ін.) для виявлення, аналізу та обґрунтування професійної соціально-правової діяльності як педагогічної проблеми;

– емпіричні методи та методики дослідження: діагностичний, спостереження, бесіди, інтерв'ювання, анкетування (закрите, відкрите, вибіркове); педагогічний експеримент (констатувальний та формувальний); інтерактивні методи навчання та ін., що спрямовувалося на з'ясування взаємозалежності між діяльністю викладача і результативністю навчальної діяльності студента;

– методи статистичної обробки даних (обчислення пропорції, обчислення коефіцієнта кореляції - добуток моментів Пірсона, шкала інтервалів В.П. Беспалька, визначення достовірності відмінностей за критерієм Вілкоксона), що забезпечили достовірність результатів дослідної роботи.

Наукова новизна та теоретичне значення одержаних результатів дослідження полягає в тому, що:

– запропоновано й теоретично обґрунтовано новий науковий напрям у вирішенні педагогічної проблеми підготовки майбутніх соціальних педагогів до соціально-правової роботи;

– вперше виявлено закономірності й особливості специфіки професійної підготовки студентів до соціально-правової діяльності як інноваційної форми освіти в умовах динамічного розвитку інтеграційних процесів, що впливає на функціональні взаємозв'язки педагогічної та соціально-правової діяльності; визначено зміст понять „соціально-правова діяльність” та „соціально-правовий захист населення”; теоретично обґрунтовано розроблену модель підготовки майбутніх соціальних педагогів педагогічного університету до соціально-правової діяльності, що охоплює 5 взаємопов'язаних компонентів (мотиваційний, змістовий, процесуальний, комунікативний, соціально-правовий); обґрунтовано теоретичні і методичні засади підготовки студентів до соціально-правової діяльності згідно з напрямами їхньої майбутньої діяльності (захисний, консультативний, профілактичний, педагогічний, просвітницький); представлено та науково обґрунтовано зміст і технології підготовки студентів спеціальності „соціальний педагог” до соціально-правової діяльності;

– удосконалено підходи до професійної підготовки майбутніх соціальних педагогів у вищому закладі освіти як педагогічній системі, що функціонує з урахуванням наступності на всіх етапах цього процесу;

– подальшого розвитку набула педагогічна теорія і методика професійної підготовки студентів у вищому навчальному закладі шляхом забезпечення ефективності процесів екстраполяції педагогічних, соціальних, правових знань, умінь і навичок до сфери професійної діяльності соціального педагога.

Практичне значення одержаних результатів Дисертанткою розроблено складові Державного галузевого стандарту (освітньо-кваліфікаційна характеристика (ОКХ), освітньо-професійна програма (ОПП), навчальний план підготовки соціального педагога освітньо-кваліфікаційного рівня „бакалавр” та „магістр”). Розроблено дисципліни, які затверджено Міністерством освіти і науки України - “Основи соціально-правового захисту особистості”, спецкурс „Самозахист особистості” та „Соціально-педагогічна профілактика правопорушень серед молоді”, що викладаються у вищому навчальному закладі.

Автором розроблено і впроваджено у вищих навчальних закладах навчально-методичний комплекс, що складається із навчально-методичного посібника з підготовки майбутніх соціальних педагогів до соціально-правової діяльності: „Особливості підготовки студентів до соціально-правового захисту школярів”; методичних рекомендацій з підготовки майбутніх соціальних педагогів до соціально-правової діяльності (для студентів і викладачів вищих педагогічних закладів); тренінгів для дітей та молоді із навчання соціально-правового захисту населення різних категорій (для майбутніх соціальних педагогів, які навчаються у педагогічних університетах та працюють у загальноосвітніх середніх навчальних закладах, вищих та середніх професійних закладах освіти, школах соціальної реабілітації, а також у навчальних закладах пенітенціарної системи) - „Студент і соціальні права” (2004); системи творчих, контрольних і тестових завдань для студентів - майбутніх фахівців. Матеріали дослідження покладено в основу науково-методичного забезпечення процесу підготовки соціальних педагогів до роботи у різних сферах життєдіяльності суспільства. Окремі результати дослідження можуть знайти застосування в розробці інших освітніх програм, що стосуються змісту та удосконалення підготовки бакалаврів, спеціалістів і магістрів до майбутньої соціально-правової діяльності.

Результати дослідження впроваджено у практику роботи Херсонського національного університету (довідка № 11/1-10/1014 від 19.03.2008 р.), Харківської державної академії культури (довідка № 38-01-83 від 05.02.2008 р.), Відкритого міжнародного університету розвитку людини „Україна” (довідка № 41/36 від 03.06.2005 р.), філії Свентокшиської Академії імені Яна Кохановського - м. Кельце, Польща (довідка № 86-3/101 від 27.05.2005 р.), Гуманітарного ліцею при Кримському державному гуманітарному інституті (довідка № 12/03 від 02 червня 2004 р.), гімназії імені А.П. Чехова м. Ялта (довідка № 98 від 24.04.2003 р.), Управлінні внутрішніх справ Дніпровського району м. Києва (довідка 206/48 від 23.05.2003 р.), Миронівського районного відділу Головного Управління МВС України (довідка № 437 від 27.12.2002 р.), Богуславського районного відділу Головного Управління МВС України в Київській області (довідка № 146 від 28.08.2003 р.).

Апробація результатів дослідження. Основні теоретичні і практичні положення та результати роботи доповідалися і дістали схвалення на міжнародних наукових конференціях: Міжнародній конференції „Трансформація наукових систем в державах з перехідною економікою та роль науки у суспільстві, що змінюється” (Київ, 1998); Міжнародній науково-практичній конференції „Соціальна робота в Україні на початку ХХI ст.: проблеми теорії та практики” (Київ, 2002); Міжнародній науково-практичній конференції „Підготовка соціальних працівників/соціальних педагогів до профілактики адиктивної поведінки молоді” (Черкаси, 2003); Міжнародній науковій конференції „Перші міжнародні Драгоманівські читання” НПУ імені М.П. Драгоманова (Київ, 2003); Міжнародній науково-практичній конференції „Актуальні проблеми професійної підготовки фахівців соціальної роботи в Україні і за рубежем” (Ужгород, 2003); Міжнародній науково-методичній конференції „Підготовка вчителя початкової школи в умовах нової парадигми освіти” (Київ, 2004); Міжнародній науково-практичній конференції „Підготовка соціальних педагогів у вищій школі до здійснення соціального супроводу кризових категорій населення” (Чернівці, 2004); V Міжнародній науково-практичній конференції „Людина, культура, техніка в новому тисячолітті” (Харків, 2004); Міжнародному конгресі IV Слов'янські педагогічні читання „Розвиток особистості у полікультурному просторі” (Черкаси, 2005); Міжнародній науковій конференції, присвяченій 170-річному ювілею НПУ імені М.П. Драгоманова „Педагогіка духовності: поступ у третє тисячоліття” (Київ, 2005); Міжнародній науковій конференції „Другі міжнародні Драгоманівські читання НПУ імені М.П. Драгоманова” (Київ, 2006); VIII Міжнародній науково-практичній конференції „Гуманізм та освіта” (Вінниця, 2006); VI Міжнародній науково-практичній конференції „Соціальна робота і сучасність: теорія та практика” (Київ, 2006); V Міжнародній науково-практичній конференції „Теоретичні та методичні засади розвитку педагогічної освіти: педагогічна майстерність, творчість, технології” (Київ, 2007); Міжнародній науково-практичній конференції „Соціальна робота в Україні: вектор розвитку в третьому тисячолітті” (Київ, 2007); на загальноукраїнських наукових конференціях: Всеукраїнській науково-практичній конференції „Формування творчої особистості вчителя національної школи ХХI століття” (Умань, 1999); Всеукраїнській конференції „Інноваційні підходи до підготовки вчителів англійської мови (Київ, 2000); Всеукраїнській науково-практичній конференції з міжнародною участю „Розвиток соціальної роботи в Україні та за кордоном” (Київ, 2001); Круглому столі з обговорення студентських проблем (Київ, 2004); Всеукраїнській науково-практичній конференції „85 років освітнього шляху. Сторінки історії Хмельницької гуманітарно-педагогічної академії” (Хмельницький, 2006).

Публікації. Основний зміст дисертації викладено в одноосібній монографії (23,5 друк. арк.), 3-х навчально-методичних посібниках (1 одноосібний; особистий внесок у 2-х складає 2 друк. арк.), 2-х навчально-методичних матеріалах (одноосібних), 31 одноосібній статті у наукових фахових виданнях, затверджених ВАК України. Загальний обсяг особистого внеску 48,5 друк.арк.

Структура дисертації. Робота складається із вступу, чотирьох розділів, висновків до кожного розділу, загальних висновків, додатків, списку використаних джерел (549 найменувань, у тому числі 29 іноземними мовами). Загальний обсяг дисертації - 383 сторінки. Робота містить 30 таблиць, 7 рисунків.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність і доцільність дослідження, визначено його об'єкт, предмет і мету, викладено основні положення концепції та сформульовано гіпотезу дослідження, визначено методи та етапи дослідження, розкрито його наукову новизну й практичне значення, відображено відомості про апробацію та впровадження результатів дослідження.

Перший розділ „Професійна соціально-правова діяльність як педагогічна проблема” присвячений теоретичному аналізу стану наукової розробки проблеми підготовки соціального педагога до соціально-правової діяльності, обґрунтовуються напрями соціально-правової діяльності майбутніх соціальних педагогів, розкрито досвід підготовки фахівців до соціально-правової діяльності у деяких країнах світу; виявлено специфіку підготовки соціального педагога до соціально-правової діяльності.

У результаті застосування історико-ретроспективного методу в розділі здійснено аналіз наукової літератури щодо виявлення специфіки підготовки фахівців до професійної діяльності. У цьому плані значний внесок у педагогічну науку належить українським ученим Л.О. Азі, В.П. Андрущенку, І.Г. Богатирьову, Г.П. Васяновичу, А.П. Верхолі, А.Й. Капській, Л.І. Міщик, Н.Г. Ничкало, В.А. Поліщук, що сприяло розширенню та інтеграції наукових знань в галузі теорії і практики професійної підготовки майбутніх соціальних педагогів.

Соціально-правова діяльність нами розглядається як один із видів професійної діяльності соціального педагога, спрямованої на захист прав та інтересів особистості. Навчання соціально-правової роботи в умовах педагогічного університету здійснюється шляхом передачі інформації про законодавчо визначені соціальні норми і на її основі здійснюється формування знань і навичок з метою подальшого впровадження їх у соціальне середовище особистості. Це дало нам можливість говорити, що соціально-правова діяльність майбутніх соціальних педагогів нерозривно пов'язана із соціально-регулятивною сутністю законодавчих норм.

У ході дослідження виокремлено напрями соціально-правової діяльності майбутніх фахівців із соціально-правового захисту населення - захисний, консультативний, профілактичний, педагогічний, просвітницький. До захисного напряму діяльності майбутніх соціальних педагогів органічно входить соціально-правовий захист дітей. Захист забезпечується підтримкою дисципліни, а також на вимогу будь-якого громадянина або особи без громадянства згідно з Конституцією України. Захист прав людини соціальний педагог може здійснювати і на міжнародному рівні, через організацію ЮНІСЕФ. Такий захист дітей, їхніх сімей та молоді у процесі соціально-правової діяльності забезпечується шляхом застосування диференційованих індивідуальних планів розвитку особистості, навчальних завдань, освіти. У ході консультацій соціальний педагог повинен надавати поради або консультації з юридичних, правознавчих, захисних питань. Важливим і нелегким напрямом у діяльності соціальних педагогів в українському суспільстві є профілактика правопорушень серед дітей, їхніх сімей та молоді. Згідно з цим напрямом соціальний педагог організовує заходи, що запобігають виникненню і поширенню неправомірної або протиправної поведінки серед усіх категорій населення. Ще одним напрямом соціально-правової діяльності є педагогічний. Відповідно до цього напряму діяльності соціальний педагог повинен допомагати адаптуватися до нових умов навчання тим, хто звільнився із закладів кримінально-виконавчої системи, постійно підтримувати зв'язки з родиною або опікунами чи піклувальниками умовно засуджених неповнолітніх або дорослих, у сім'ях яких є неповнолітні. Згідно із завданням, що стоять перед соціальним педагогом у плані проведення соціально-правової роботи, він зобов'язаний опікуватися дітьми-сиротами шкільного віку. Окремої турботи соціального педагога потребують мешканці дитячих будинків сімейного типу. П'ятим напрямом майбутньої роботи спеціаліста із соціально-правової діяльності є просвітницький. Демократизм в Україні передбачає створення найсприятливіших умов для широкої та реальної участі дітей в освітньо-виховному процесі, забезпечення їхнього духовного, морального та культурного життя тощо. Для реалізації завдань потрібні спеціалісти-професіонали, які можуть допомогти знайти правильний вихід із неблагополучної ситуації будь-якій людини, особливо тій, яка достатньою мірою не обізнана із своїми правами та обов'язками. Це насамперед стосується учнів, які не систематично відвідують школу і погано навчаються, тютюно- та алкоголезалежними та їхніх сімей.

Розкриваючи напрями діяльності майбутніх соціальних педагогів, які відображають різні аспекти роботи з населенням, ми зробили акцент на категоріальному обмеженні: це діти-інваліди, діти-сироти всіх категорій - вихованці інтернатних закладів, „діти вулиці”, прийомні діти у будинках сімейного типу, дитячих будинках, діти із сімей національних меншин, сімей біженців, діти із неповних сімей, діти із багатодітних сімей, неповнолітні матері та їхні діти, діти військовослужбовців. Наголошується, що в Україні не охоплені турботою соціальних педагогів ті категорії населення, що потребують соціально-правового захисту - неповнолітні матері та породіллі, засуджені та умовно засуджені неповнолітні, учні шкіл соціальної реабілітації, діти із неблагополучних сімей, а також учні, що схильні до протиправної поведінки, засуджені жінки та діти, що народилися в умовах пенітенціарної системи.

У ході дослідження нами проаналізовано досвід підготовки фахівців до соціально-правової діяльності у деяких країнах світу. Зокрема, у країнах - членах Європейського Союзу з 1991 року пріоритетною є робота з дітьми та молоддю, до якої готують фахівців через курсове навчання (від 6 тижнів до 6 місяців). У Великій Британії навчання триває від 1 до 2 років, при цьому 40-відсотків часу відводиться на практичну роботу в школах, службах пробації, соціальних службах. У США працівників готують протягом 2-х років і видають диплом слухача, після навчання ще протягом 2-х років видають диплом бакалавра, магістерський диплом із правом займати керівну посаду можна отримати ще після 2-х років навчання, через 8 років від початку навчання фахівець має змогу отримати диплом доктора. У Франції не вдаються до ранньої спеціалізації, надаючи перевагу профілюванню, диференціації і глибокій загальноосвітній підготовці; зміст програм включає варіативну частину і факультативні компоненти, які конкретизують різні аспекти підготовки, що складають основу для практики. У Швейцарії студентами шкіл соціальної роботи стають громадяни старше 30 років, мотивація яких змінити кар'єру не пов'язана з матеріальним питанням, вони повинні мати стаж практичної роботи не менше 1 року. У Чилі відкрито 17 шкіл, які готують бакалаврів з вирішення трьох суспільних проблем - зміцнення демократизму, досягнення соціальної справедливості у суспільстві та інтеграції національної культури. В Ізраїлі підготовка до професійної діяльності на перший ступінь триває 3 роки (бакалавр), випускників готують до праці у різних дитячих та юнацьких громадських закладах, до консультування з питань шлюбу та сім'ї, до роботи у службах абсорбції нових репатріантів. У Гонконгу навчальний акцент ставиться на засвоєнні достатньої чіткої системи знань через відповідні види навчальної активності - читання, осмислення, обговорення, спостереження, вирішення проблемних ситуацій, моделювання. В Індії вивчається інтегративний курс „Робота з інвалідами та групами”, який дає можливість підготувати різнопланового фахівця для допомоги бідним.

Наукові дослідження і практика дали змогу з'ясувати специфіку підготовки соціального педагога до майбутньої соціально-правової діяльності, яка традиційно поділяється на теоретичну та практичну частини. Теоретична має три рівня: пояснювальний, діагностичний, прогностичний, практична - два - проектний та рефлексивний. Досліджуючи праці І.Д. Звєрєвої, Л.І. Міщик, Л.О. Шевнюк, Л.О. Савенкової з проблем систематизації професійної підготовки студентів, ми виділили компоненти їх підготовки до соціально-правової діяльності: мотиваційний, змістовий, процесуальний, комунікативний та соціально-правовий. Ми поділяємо твердження Г.Є.Гребенюка щодо етапності підготовки майбутніх фахівців, однак запропонуємо власні етапи підготовки майбутніх соціальних педагогів до соціально-правової діяльності: підготовчий, особистісно-діяльнісний та контрольно-корекційний. Визначені етапи зумовили структуру кожного, до якої увійшли чотири елементи, що відповідають видам педагогічної діяльності: цілевизначення, діагностування, аналітика та проектна технологія.

Нами встановлено, що підготовка студентів до соціально-правової діяльності буде результативною настільки, наскільки повно будуть враховані індивідуальні особливості кожного з них. Тому на початку кожного етапу ми проводили мініопитування, під час якого з'ясовували мотивації, знання та комунікативні якості кожного студента щодо соціально-правового захисту населення. Після визначення системи завдань та проведення педагогічної діагностики проводили всебічний аналіз, предметом якого були програми дисциплін соціально-правового напряму, освітній стандарт з соціальної педагогіки, зміст стабільного та альтернативного підручника, навчально-методичних посібників, методичних рекомендацій, дидактичних можливостей наукового експерименту та засобів нових інформаційних технологій. Специфіка змістовного навчання соціально-правової діяльності полягає в авторській розробці та викладанні дисципліни „Основи соціально-правового захисту особистості”, спецкурсу „Самозахист особистості” та „Соціально-педагогічна профілактика правопорушень серед молоді”. Завершується підготовка студентів до професійної діяльності контрольно-корекційним етапом, до якого ми включали співвіднесення результатів із поставленою педагогічною метою, ефективність використання методів, форм та засобів, які є основою відібраних навчальних програм та навчально-методичних посібників та рекомендацій. Результатом такої підготовки нами визначено оцінку рівня сформованості соціально-правових знань.

Таким чином, вивчення сутності соціально-правової діяльності як педагогічної проблеми дає змогу стверджувати, що заявлена у предметі дослідження підготовка студентів педагогічного університету повинна здійснюватися на інтегративних основах та взаємодії суміжних наук - соціології, психології, юриспруденції та педагогіки, що зумовлює напрями застосування знань та вмінь, впровадження кращих ідей зарубіжного досвіду підготовки фахівців та виокремленням специфіки підготовки до майбутньої роботи.

Зазначені вище чинники враховувались нами під час проведення педагогічного експерименту, а також при обґрунтуванні та моделюванні теоретико-практичних засад підготовки студентів до майбутньої соціально-правової діяльності, визначенні процесу та динаміки їх підготовки на етапі констатувального експерименту.

Другий розділ - „Теоретичні засади підготовки студентів до соціально-правової діяльності” - присвячений розробці теоретичної моделі професійної підготовки майбутніх соціальних педагогів до соціально-правової діяльності, обґрунтуванню процесу підготовки студентів та виявленню динаміки підготовки студентів до соціально-правової діяльності на етапі констатувальної частини експерименту. У педагогічній науці процес професійної підготовки студентів до майбутньої діяльності розглядається як модель (С.О. Сисоєва, М.Г. Чобітько, О.Л. Шевнюк), до складових частин якої входить як теоретична частина, так і практична, які складаються із взаємопов'язаних елементів. До теоретико-практичної частини нами включено дисципліни соціально-правового напряму („Основи соціально-правового захисту особистості” - 1 курс, спецкурс „Самозахист особистості” - 2 курс, „Соціально-педагогічна профілактика правопорушень серед молоді” - 4 курс), у результаті вивчення яких студент повинен оволодіти знаннями і вміннями, що базуються на критеріях готовності до професійної діяльності, а саме: мотиваційному (бажання допомогти будь-якій людини), змістовому (фундаментальність тлумачення норм міжнародного та українського законодавства), процесуальному (здатність застосовувати педагогічні та соціально-правові знання), комунікативному (здатність правильно будувати діалоги у своїй діяльності) та соціально-правовому (здатність адекватно застосовувати знання у різних напрямах соціально-правової діяльності). Результатом є уміння будувати соціально-педагогічну ситуацію та конструювання соціально-правової діяльності з використанням сформованих знань і вмінь. Визначені нами критерії функціонують на трьох рівнях, що визначають ступінь сформованості кожного компонента соціально-правової підготовки майбутніх соціальних педагогів - низькому, середньому та високому.

Рис. 1. Модель підготовки студентів до соціально-правової діяльності

За умов низького рівня показників діяльність студента характеризується засвоєнням основних знань та уміннями їх відтворювати на репродуктивному рівні. Майбутній соціальний педагог на означеному рівні підготовки до соціально-правової діяльності засвоює соціально-правову інформацію у загальному вигляді. Готуючись до майбутньої діяльності, такий студент не виходить за рамки виконання завдань, поставлених педагогами, а інколи навіть і не готовий до оволодіння потрібною інформацією. Цей рівень характеризується відсутністю мотивації студента до самоосвіти та саморозвитку.

Середній рівень підготовки студентів до соціально-правової діяльності характеризується засвоєнням професійної інформації не тільки під час навчання, а й завдяки самоосвіті та саморозвитку. Він ефективно володіє фундаментальними знаннями, уміннями та технологіями. Однак студент середнього рівня підготовки не завжди вміє знайти правильну інформацію та використати її в складній соціально-правовій ситуації.

Високий рівень підготовки до соціально-правової діяльності - це сформованість знань і вмінь згідно з загальною моделлю підготовки студентів у вищому навчальному закладі. Вони володіють широкими базовими знаннями, сформованими уміннями, які вміють застосовувати у будь-якій ситуації; володіють достатньою мірою комунікативними уміннями, високим мотиваційним потенціалом. Фахівець високого рівня працює із задоволенням, не боїться труднощів у майбутній професійній діяльності, вміє застосовувати інноваційні методи і технології.

Отже, майбутній соціальний педагог, володіючи низьким рівнем готовності до соціально-правової діяльності, не виходить за рамки виконання завдань, поставлених педагогами, а інколи і не готовий до оволодіння потрібною інформацією. Середній рівень готовності характеризується умінням знайти правильну інформацію та використати її в складній соціально-правовій ситуації. Для високо рівня готовності характерні фундаментальні базові знання, студент має високий мотиваційний потенціал, працює із задоволенням, знаходить розв'язання будь-якої ситуації.

Традиційно модель підготовки студентів, зокрема, до соціально-правової діяльності, складається із трьох частин: загальні цілі навчання у педагогічному університеті, зумовлені вимогами суспільства; загальні цілі навчання, зумовлені вимогами педагогічного процесу; цілі вивчення спеціальних дисциплін, метою яких є сформованість фундаментальних знань і вмінь.

Передбачена нами у моделі побудова соціально-педагогічних ситуацій включала володіння комплексом методів та прийомів застосування соціально-правових знань, для чого на аудиторних заняттях проводилося конструювання майбутньої соціально-правової діяльності з використанням сформованих знань і вмінь: наукові дискусійні клуби із захисту прав населення, школа правових знань, тематичні засідання „Якби я був Президентом...”, „Будемо захищати права дітей”, бесіди з історії розвитку законодавства, творча праця з розробки мінітренінгів, рецензування відеоматеріалів, проведення занять з дітьми у притулку, з вихованцями інтернатних закладів, дітьми-інвалідами, участь у волонтерських акціях, допомога батькам дітей, що потребують особливої уваги, керівництво дитячими та учнівськими гуртками „Товариство захисту прав дітей”, вивчення досвіду роботи колег, відвідування судових процесів соціально-правового напряму. Такий комплексний підхід сприяв реалізації педагогічних завдань підготовки майбутніх соціальних педагогів до соціально-правової діяльності: студенти поглиблювали та розширювали свої знання, порівнюючи їх з набутою раніше інформацією. Водночас створювалися оптимальні умови для реалізації вмінь прикладного характеру.

У дослідженні виявлено, що для реалізації моделі підготовки студентів до соціально-правової діяльності потрібно обґрунтувати способи підготовки соціального педагога, якими традиційно є навчання, виховання та позанавчальна робота з урахуванням специфіки майбутньої соціально-правової діяльності. Головним у навчанні для нас було застосування модульної системи, яка включає аудиторну та індивідуальну роботу, самостійну, курсову, практику та наукову роботу. Така технологія забезпечує всі елементи триєдиного завдання у підготовці студентів - змістовий організаційний і контрольно-оцінний. Ці завдання вирішуються при викладанні кожної дисципліни і кожного модуля під час підготовки студентів до майбутньої професії. Наприклад, під час викладання першого модуля дисципліни „Основи соціально-правового захисту особистості” при вивченні Конвенції ООН про права дитини, на якій ґрунтуються відповідні положення Конституції України, зверталася увага на те, що батьки зобов'язані забрати дитину із пологового будинку, зареєструвати та забезпечити повноцінне харчування (змістовий елемент завдання). Організаційний елемент завдання нами вирішувався таким чином: на семінарських заняттях проводилися різноманітні рольові ігри. Попередньо, після прослуховування лекції, студенти одержали домашнє завдання: уважно прочитати Конвенцію ООН про права дитини і вичленити основні (право на життя, право на сім'ю, право на безкоштовне медичне обслуговування, право на освіту тощо). У ході семінарського заняття студенти розподілялися на мінігрупи і кожна з них одержувала завдання рухами або мімікою відтворити зміст права. Контрольно-оцінне завдання реалізувалося при оцінюванні самостійної роботи студентів у формі співбесіди, на спеціальних колоквіумах, під час перевірки контрольних завдань з наступним обговоренням результатів на групових заняттях.

Виховний та практичний потенціал студенти набували під час відвідування школи-інтернату, притулку для неповнолітніх, приймальника-розподільника, дитячої кімнати міліції. Свої враження вони проектували на майбутню професійну діяльність. Наприклад, під час відвідування притулку, діти скаржилися на різні життєві труднощі; водночас студенти бачили, що дитина вулиці добре знає свої права (право на санацію, право на новий одяг, право на повноцінне харчування, які їм зобов'язані надати у притулку), але не хоче знати свої обов'язки - право на всебічний розвиток, право на освіту (такі діти погано пишуть, погано читають, відстають у навчанні).

До наукової діяльності студенти залучалися вже на другому курсі, у своїх курсових дослідження вони спиралися на власні знання та наукові джерела, тематика курсових робіт різноманітна: „Особливості соціально-правового захисту підлітків у системі освіти”, „Захист прав дітей та молоді засобами масової інформації”, „Профілактика правопорушень неповнолітніх в інтернатних закладах” тощо, в яких вони вперше окреслювали завдання дослідження, мету, розробляли план роботи. Цим забезпечувався рівень відповідних наукових досліджень, присвячених актуальним проблемам соціально-правової роботи.

Важливим є високий педагогічний вплив соціально-правових знань, який спостерігається не в кожній взаємодії між людьми. Нами визначено показники сформованості кожного компонента готовності студентів до соціально-правової діяльності, на основі яких проведено анкетування 242 студентів. Діагностика констатувального експерименту показала, що у 83 % респондентів є просто мотивація одержання вищої освіти, у 2 %, які мають стаж практичної роботи у державних громадських службах для сім'ї, дітей та молоді, високий рівень вмотивованості до освоєння обраного фаху, усвідомлення свого професійного обов'язку і готовності допомогти будь-якій людини, 15% мали інтегровані відповіді або відповідали некомпетентно чи нещиро; показники сформованості змістового компонента виглядають таким чином: низький рівень готовності - 58,67 %, середній - 24,79 %, високий - 16,52 %; процесуального - низький - 42,97 %, середній - 45,45 %, високий - 11,57 %, комунікативного - низький - 40 %, середній - 37 %, високий - 23,3 %; соціально-правовий - низький - 51,23 %, середній - 44,62 %, високий - 4,13 %. Проведене дослідження дає підстави стверджувати, що вищі навчальні заклади продовжують орієнтуватися на загальнофахову підготовку, залишаючи поза увагою майбутню соціально-правову діяльність, яка потребує спеціальної підготовки, що суперечить програмним документам з розвитку вищої освіти в Україні та світовим тенденціям підготовки соціальних педагогів.

Зазначені результати враховувалися нами при розробці змістової частини підготовки студентів до соціально-правової роботи, зокрема, інтеграція курсових дисциплін, моніторинг змісту розвитку у студентів соціально-правових умінь, технологій підготовки для майбутньої діяльності, а також контроль та корекція змісту підготовки майбутніх соціальних педагогів до соціально-правової діяльності.

Третій розділ - „Зміст і технології підготовки студентів педагогічного університету до соціально-правової роботи” - присвячений обґрунтуванню відбору і структури змісту підготовки студентів до майбутньої професійної діяльності, моніторингу змісту розвитку в студентів соціально-правових умінь як передумови розробки технологій підготовки майбутніх соціальних педагогів до соціально-правової діяльності та аналізу контрольно-корекційної частини змісту і форм технологій підготовки студентів до практичної роботи, в основу яких покладено принципи модульно-рейтингового навчання.

У розділі окреслено зміст і технології підготовки студентів, що сприяють успішній професіоналізації, в основі якої формування знань про особливості сучасної соціокультурної ситуації, що зумовлена переходом до правового суспільства. Проаналізовано основи соціально-правової діяльності як напрям соціальної педагогіки, соціальні проблеми та негативні соціальні явища, які є предметом соціально-правової діяльності, моделі соціально-правової діяльності в зарубіжній практиці, технології соціально-правового захисту населення та засоби попередження негативного впливу природного і соціального середовища. Крім того, успішній професіоналізації сприяють методи безпосередньої та опосередкованої профілактичної інтервенції, форми і методи профілактичної роботи, уміння визначати сутність соціальної проблеми, її причини, а також критерії і показники її розв'язання. Використовуючи індивідуальні та колективні пошукові методи, за допомогою заходів соціально-правової діяльності, соціального посередництва майбутні соціальні педагоги навчаються усувати негативний вплив соціального оточення на представників цільової групи, що потребують соціально-правового захисту або профілактики властивих їм негативних якостей. Спираючись на теоретичні положення Н.В. Абашкіної, Л.І. Антошкіної, Л.М. Ахмедзянової, І.М. Богданової, В.І. Бондаря, А.П. Верхоли, В.Г. Вікторова, О.С. Горенко, П.М. Гусака, С.Д. Гусарєва, І.Д. Звєрєвої, М.С. Коноха, Л.В. Кулачок, А.Ф. Линенко, В.В. Копейчикова щодо змістовності процесу підготовки студентів у вищому навчальному закладі, у дослідженні доведено, що наповнення змісту навчання студентів на всіх курсах має відбуватися на основі освоєних раніше, у ході вивчення предметів шкільної програми знань, сутності та структури соціально-правових знань, змістовної моделі майбутньої діяльності спеціаліста та вимог, що висуваються до цієї спеціальності сучасною освітою. У процесі вивчення і аналізу досвіду підготовки майбутніх соціальних педагогів, виявлення під час діагностики недоліків, нами виділено п'ять основних блоків, за якими здійснюється підготовка студентів до соціально-правової роботи. Ними є такі: актуалізації, психологічний. дидактичний, діагностичний, технологічний. Матеріал блоку актуалізації, спрямований на створення позитивної установки на вивчення предметного матеріалу, усвідомлення переваг соціально-правової діяльності у сучасній освітній системі, обґрунтування професійної компетентності. Навчальний матеріал психологічного блоку охоплює проблеми, що вивчаються шляхом застосування різноманітних рольових ігор тематичного напряму та виявлення психологічних основ соціально-правового захисту особистості. У дидактичному блоці нами передбачено обґрунтування мети та принципів соціально-правової діяльності і розкриття змісту підготовки майбутніх соціальних педагогів на основі визначених компонентів підготовки до соціально-правової роботи. У діагностичному блоці враховано особливості змістовної підготовки студентів за рахунок научіння їх здійснювати оцінку реального стану знань дітей, їх сімей та молоді щодо соціально-правових знань. До технологічного блоку нами включені знання, що передбачають проектування теоретичної частини та практичної з використанням різноманітних форм роботи (рольові ігри, тренінги, робота „за маячком” тощо), що дозволяє змоделювати різноманітні життєві ситуації та виконати дидактичні завдання (навчити дітей розумінню основ Конституції України, розповісти про становище дітей у різних країнах світу, виокремити країни, де діти, наприклад, „мають право на питну воду”, порівняти вимоги до освіти у Конвенції ООН про права дітей та Конституції України, розповісти молоді не тільки про її права, а й обов'язки, надати допомогу дітям із неблагополучних, малозабезпечених або багатодітних сімей тощо). Таким чином, оптимально організоване викладання великого обсягу навчального матеріалу дає можливість активізувати навчальну діяльність студентів не тільки під час семінарських занять, а й під час лекцій, спрямовувати їх зусилля на формування готовності компетентно надавати допомогу різним категоріям населення у майбутній соціально-правовій діяльності.