Формування комунікативної компетенції фахівців митної служби в системі неперервної професійної освіти

3) є мовною комунікативною моделлю.

Для побудови моделі формування комунікативної компетенції фахівця митної служби синтезовано особистісний, професіографічний та системно-структурний підходи, що ґрунтуються на принципах єдності інваріантності та варіативності, а також на принципі особистісної спрямованості. Це дало можливість в основу конструювання моделі формування комунікативної компетенції фахівця митної служби закласти такі базові положення:

а) модель має містити особистісно орієнтований та професійний компоненти;

б) усі складові моделі мають однаково впливати на формування комунікативної компетенції особистості (інтеграція складових), бо у сукупності комунікативні, професійні, суспільно-психічні й особистісні якості митника визначають його спроможність виконувати ту чи іншу виробничу функцію на певному рівні;

в) прогностичність моделі, коли враховуються не тільки сучасні, але й майбутні потреби суспільства;

г) структура моделі має містити варіативні відкриті елементи, тобто мати динамічну структуру;

д) модель має бути діагностичною, тобто дати змогу оцінити ступінь досягнення мети.

На основі запропонованої структури комунікативної компетенції фахівця митної служби визначено критерії діагностування рівня її сформованості:

1) рівень володіння рідною і однією іноземною мовами;

2) мотиваційний фактор як особливість комунікативно-професійного самовизначення фахівців;

3) наявність організаторських і комунікативних здібностей;

4) володіння вербальними та невербальними засобами спілкування з метою досягнення прогнозованого ефекту;

5) знання й досвід вживання засобів справляти враження, засобів впливу на аудиторію.

Модель формування комунікативної компетенції має теоретичне і практичне значення:

- перше полягає в тому, що модель “відображає в загальних рисах теоретичну концепцію змісту освіти”, яка є підґрунтям підготовки конкретного фахівця;

- друге - в тому, що модель є основою для створення нормативного навчально-методичного забезпечення.

Обґрунтовуючи структуру моделі, ми виходили з доцільності орієнтування фахівця в системі освітнього простору, де наша увага зосереджена на освітньому просторі відомчої системи формування і неперервного розвитку комунікативної компетенції фахівця митної служби. Він дає уявлення про складові системи, взаємодія яких і зумовлює, гарантує неперервний розвиток досліджуваної нами комунікативної компетенції.

Проблема формування і розвитку комунікативної компетенції фахівців митної служби тісно пов'язана на сучасному етапі розвитку професійної освіти з педагогічними інноваціями. До інновацій у митній системі можна віднести:

1) оновлення змісту професійної освіти особового складу митних органів шляхом упровадження інтегрованих модулів гуманітарного спрямування з метою формування й розвитку комунікативної компетенції фахівця;

2) упровадження полімовної концепції в системі навчання;

3) інноваційні технології в аспекті навчання другої іноземної мови;

4) механізми аналізу результативності роботи як усієї служби в цілому, так і окремих митних органів зокрема, коригування відповідним чином структури всієї митної служби;

5) сам підхід до оцінювання результативності роботи фахівця на основі критеріїв та показників якості роботи, де значна увага приділяється рівню сформованості комунікативної компетенції.

Відмічається поширення поняття комунікативної компетенції фахівця й потреба в оновленні змісту професійної освіти особового складу митних органів, коли цілеспрямовано до головних аспектів навчання віднесені дисципліни з формування й розвитку комунікативної компетенції фахівця відповідно до його освітньо-кваліфікаційного та кваліфікаційного рівня. Комунікативна професійно орієнтована компетенція керівників охоплює не лише суто професійне спілкування, - багато часу й уваги приділяється питанням комунікативного менеджменту, тобто вирішенню завдань щодо формування позитивної популярності організації, її іміджу, визнання й просування організації або її керівника. Тому поняття комунікативної професійно орієнтованої компетенції значно розширюється. Основою лінгвістичного пласту комунікативної компетенції є кореляція комунікативних умінь співрозмовників і прагматичного потенціалу висловлення, знання й уміння використовувати мовні, паралінгвістичні та екстралінгвістичні засоби ділового спілкування.

Комунікативно-професійну компетенцію можна визначити як інтегрований компонент комунікативного менеджменту, комунікативної і професійної компетенцій, який:

1) передбачає володіння мовою і професійно орієнтованим мовленням на варіативно-адаптивному рівні, а також на рівні вільного ділового спілкування (для фахівців, що мають високий рівень комунікативно-професійної компетенції);

2) вирішення завдань щодо формування позитивного іміджу організації та/або особи тощо.

Оновлення змісту професійної освіти передбачає включити в кожну структурну одиницю моделі вимоги до обсягу знань, умінь і навичок; творчих здібностей; соціальних здібностей фахівця, які орієнтують на здійснення певної професійної діяльності на певному рівні. Формування іміджу, з одного боку, є метою і одним із завдань професійного спілкування працівників митних установ, а з іншого боку, формою ділової комунікації (так звані іміджеві комунікації). Навчання цих нових актуальних форм професійної комунікації є завданням педагогічної науки і практики сьогодення. За результатами проведеного дослідження, до найбільш розповсюджених засобів у роботі фахівців митної служби з громадськістю можна віднести 32 засоби. Вони, у свою чергу, розподіляються за групами:

1) засоби встановлення та підтримки контакту (прохання, вибачення, поздоровлення);

2) засоби ділового писемного мовлення (звіт, лист, скарга, список, матеріали для преси);

3) засоби усної ділової комунікації (переговори, застереження, співбесіда, діалог, дискусія: відкрита для преси й у вузькому колі, дебати, конференція);

4) інструменти митного дискурсу (закон, Митний кодекс);

5) екстралінгвістичні засоби (добір кадрів, добровільні помічники, команда однодумців, лідери думок, рейтинг).

Питання роботи з громадськістю, у тому числі зі ЗМІ, формування власного іміджу й іміджу свого підрозділу є для працівників митної служби України актуальними, невідкладними і ще недостатньо знайомими. Два концептуальні напрямки роботи щодо зв'язків із громадськістю конкретизувати можна так:

а) формування й підтримка позитивного іміджу митної служби;

б) профілактика правопорушень митних правил. 86,6% з опитаних фахівців митної служби бажають опанувати технологію і прийоми створення іміджу керівника, а також удосконалити свої вміння публічно виступати, 93,3% - технологізувати процес підготовки текстових матеріалів. 55,5% керівників митних органів середньої ланки усвідомлюють необхідність активної співпраці зі ЗМІ, систематичної роботи щодо зв'язків із громадськістю, навчання усній і писемній комунікації в системі підвищення кваліфікації ДМСУ.

Керівники вищого рівня посад демонструють вищий рівень узагальнення, декодування інформації за допомогою мовних засобів. Володіння ситуацією, більший практичний досвід з різного кола питань і краще знання ситуації дають можливість начальникам митних постів, на противагу начальникам відділів, широко та стратегічно оцінювати актуальні потреби, у тому числі й у нових знаннях, компетенціях.

Матеріал даного розділу дисертаційного дослідження був представлений автором у 7 наукових статтях, написаних без співавторів.

У розділі 3. “Педагогічне проектування розвитку комунікативно-професійної компетенції фахівців митної служби в системі неперервної освіти” досліджується проблема формування комунікативно-професійної компетенції майбутніх фахівців у системі допрофесійної і професійної освіти; структура і зміст комунікативно-професійної компетенції фахівців керівної ланки, а також відповідність структури комунікативних умінь багаторівневій моделі управлінських функцій. На основі аналізу численних даних обґрунтовано мету навчання, яка визначається як комунікативне програмування у професійній діяльності. Проаналізовано кореляцію сучасних освітніх і PR-технологій як базу професійної комунікативної підготовки фахівців.

Була приділена також увага психологічним, лінгвістичним, соціологічним особливостям формування комунікативної компетенції з обов'язковим урахуванням посади та загального культурного рівня фахівця, стану його комунікативних здібностей в інформаційному віці. Розглянуто сучасні підходи до формування креативного потенціалу особистості фахівця (на прикладі митних служб) і на основі даних теоретичного дослідження розроблено програму формування особистості керівника з погляду спілкування. Експеримент щодо використання у роботі різних прийомів PR проведено на різних рівнях контингенту.

Наше дослідження, здійснене на матеріалі митного дискурсу, підтвердило думку, що для науки другої половини ХХ - початку ХХІ століття характерне стирання чітких граней між її дисциплінами, що багато в чому пояснюється сильним впливом діалектики зіставлення мовної картини світу, яка формується, по-перше, у процесі онтогенезу і в процесі засвоєння мов, у тому числі й іноземних; а по-друге, на основі сильної професійно орієнтованої мотивації. У системі освіти України відбувається поширення змісту навчання та зміна мети виховання й навчання.

Під час навчання ділової комунікації простежується системно-структурний підхід, який проявляється, насамперед, у виявленні та використанні системно-цілісних характеристик лінгвістичної освіти для нефілологів і тенденцій її розвитку в аспекті професійної діяльності. Під час навчання мови і мовлення розглядається як один із найважливіших принцип єдності раціонального і емоційного, тобто поєднання теоретичних знань і їх практичного використання в ході насиченої комунікативно-професійної діяльності, вирішення проблемних комунікативних завдань. Виправдовує себе також і системно-діяльнісний підхід, коли передовсім практичну значимість мають знання семантичного і когнітивного рівнів комунікації, різних функцій мови.

З розвитком системи формування комунікативної компетенції особистості вирішується коло актуальних проблем, пов'язаних із викладанням на різних рівнях. Із них виділяємо основні:

- оновлення змісту навчання відповідно до вимог сьогодення;

- удосконалення системи навчання мови шляхом пошуку і впровадження нових освітніх технологій, оновлення навчальних програм і планів, методики викладання;

- зв'язок змісту навчання майбутніх фахівців і кваліфікаційних характеристик посадових осіб; розробка референтної системи комунікації, у тому числі й іншомовної.

У викладанні на першому етапі - довузівському (у школі, коледжі і т. ін.) - наголошується на розвиваючому навчанні, де реалізується зв'язок мовлення й мислення, бо в процесі розвитку мовлення розвивається й культура мислення.

На другому етапі - вузівському - з метою наближення до реальної та навчальної мовленнєвої діяльності слід ввести:

а) курси ділового мовлення (як українською, так й іноземною мовами);

б) курс української мови для активної комунікативної діяльності;

в) курс першої іноземної мови для активної комунікативної діяльності;

г) базовий курс другої іноземної мови як можливість розширення комунікативної компетенції.

У системі підвищення кваліфікації для кожного рівня посад передбачені семінари з удосконалення роботи з громадськістю, а саме:

- поведінки під час комунікації (усної, письмової);

- удосконалення державної мови з питань діловодства в митній справі.

Комунікативна професійно орієнтована компетенція є одним із компонентів міжкультурної комунікативної компетенції. Поряд з іншими, насамперед професійною, мовленнєвою і лінгвосоціокультурною, комунікативно-професійна компетенція закладає базу для професійного володіння прийомами ділового спілкування. Структурно-змістова модель комунікативно-професійної компетенції включає: мовні, предметно-змістові, соціальні (соціально-психологічні та соціолінгвістичні) знання, а також навички і вміння користуватися ними для вирішення завдань щодо спілкування у простих і комбінованих видах комунікативної діяльності. Тобто структура будь-якої компетенції охоплює знання, навички і вміння, а зміст компетенції виявляється у вищезазначених аспектах професійно орієнтованого спілкування. Визначення змісту інтегративних, комунікативно-організаторських і соціально-психологічних умінь наочно підтверджує відповідність структури комунікативних умінь багаторівневій моделі управлінських функцій. Наявність цих умінь є необхідною для управлінської діяльності керівника будь-якої ланки. Тому на кожному з рівнів системи професійної освіти необхідно формувати й удосконалювати комунікативні вміння, які є одним з компонентів комунікативної компетенції.

До актуальних питань, які мають вирішуватися, зокрема й професійною освітою, також належить стан комунікативних здібностей індивідуума в інформаційному віці, тому що впродовж останніх років значно поширився обсяг інформаційного простору навколо нас, а цим простором треба вміти управляти.

Актуальність цієї проблеми обумовлюється як розвитком самої системи неперервної професійної освіти, постійним оновленням змісту освіти, так і комунікативної підготовки як її складової. Розвиток і результати мовленнєвої взаємодії не в останню чергу обумовлюються творчими здібностями комунікантів, що виявляються в індивідуальному доборі вербальних і невербальних засобів, адекватних для даного мовленнєвого акту. Знання про невербальні засоби комунікації і досвід їх успішного використання свідчать про рівень сформованості паралінгвістичного і екстралінгвістичного пластів комунікативно-професійної компетенції особистості. Їх грамотне застосування, безперечно, впливає на результат професійної комунікації, а також на діловий імідж мовця. У зв'язку з цим слід говорити про необхідність формування особистості керівника з точки зору спілкування. З цією метою розробляються й впроваджуються в навчальний процес нові програми, суттєвою відмінністю яких є їх інтегрований характер. Таким чином, безперечно, комунікативно-професійна компетенція є інтегрованим компонентом комунікативної і професійної компетенції, який відповідає місії професійної освіти і потребам як окремої особистості, так і розвитку організації.

Перспективними для процесу удосконалення комунікативної компетенції визнається дистанційне навчання, тому що вже самі його технології, які складаються з педагогічних та інформаційних технологій дистанційного навчання, визнаються в системі неперервної професійної освіти ДМСУ інноваційними.

Матеріал даного розділу дисертаційного дослідження був представлений автором у 7 наукових і науково-методичних працях, 6 з яких написані без співавторів. Стаття “Відповідність структури комунікативних умінь багаторівневій моделі управлінських функцій” написана у співавторстві з О.В. Плахотнік, авторський доробок - 0,2 друк. арк.

У розділі 4. “Іншомовна комунікація як засіб формування комунікативно-професійної компетенції” розглядаються інноваційні та методичні підходи до вивчення іноземних мов у процесі професійної підготовки митників; досліджуються програма і зміст навчання іноземної мови в галузевій системі навчання й підвищення кваліфікації фахівців митної служби. Аналізується референтна система професійно орієнтованої іншомовної комунікації (аналіз європейського проекту Open Sesame) та критерії і показники рівня сформованості професійно-орієнтованої мовної компетенції на основі аналізу кваліфікаційного іспиту з іноземних мов та даних проекту Open Sesame. Планується запропонувати теоретичну модель більш функціональної оцінки рівня володіння іншомовною комунікацією фахівцями.

Як у подальшій практичній діяльності митника, так і в системі освіти в митній службі навчанню мов, удосконаленню професійно орієнтованої комунікативної компетенції приділяється велика увага. Тут слід виділити роботу у трьох напрямках:

1) добір фахівців з мовною вищою освітою;

2) полімовна підготовка курсантів АМСУ;

3) постійне удосконалення іншомовної комунікативної компетенції фахівців немовного профілю в рамках системи комунікативної підготовки в ДМСУ.

Серед актуальних тенденцій у розвитку системи комунікативної підготовки митників слід виділити, насамперед, зміни в технології навчання:

1) навчання іноземної мови шляхом викладання профілюючої дисципліни;

2) формування груп з першої (для АМСУ) іноземної мови на основі добрих показників з іншої іноземної мови, яка вивчалася у школі;

3) впровадження полімовної концепції, коли обов'язковим є вивчення двох іноземних мов. Такі зміни в технології навчання можна віднести до актуальних тенденцій у розвитку системи комунікативної підготовки митників.

Навчальний процес в АМСУ на старших курсах і робота з працівниками митних органів з удосконалення мовної підготовки в цілому відповідає вимогам максимального наближення до практичної діяльності митника. Цей висновок підтвердили результати роботи, проведеної в АМСУ серед курсантів і фахівців із груп факультету післядипломної освіти. Високий рівень мовної компетенції визначається як одна з передумов і як складова професійно орієнтованої комунікативної компетенції. Існує високий рівень залежності між комунікативними вміннями, яким приділяється більша і свідома увага з боку тих, хто навчається, і професійно орієнтованими навичками і вміннями, до яких, насамперед, респонденти відносять навички розумової аналітичної роботи.

Упровадження полімовної концепції в “немовному” вищому навчальному закладі є актуальною і ефективною технологією, яка, помножена на мотивацію, дає можливість досягти високого рівня комунікативної компетенції.

Аналіз отриманих результатів підтвердив нашу думку щодо важливості мотивації для результативності роботи і навчання. Так, респонденти з експериментальних груп, де викладачем акцент був зроблений на рівень комунікативної компетенції як передумову і складову службової кар'єри, досягнення престижної посади, досягнення матеріального становища, демонструють високі показники саме в питаннях, пов'язаних з майбутньою професійною діяльністю (на “відмінно” зробили анотацію - це демонстрація рівня володіння навичками розумової роботи - 53,5 %, переклали текст за фахом 62,5 %, провели бесіду 37,5 %). Граматика не входить в пріоритетні аспекти курсантів, тому високі показники тут показала приблизно однакова невелика кількість респондентів як з експериментальних (12,2 %), так і з контрольних груп (11,1 %). Порівняно з контрольними групами, де з двох аспектів був сталий відсоток незадовільних оцінок (переклад тексту - 5,5 %, бесіда - 5,6 %), в експериментальних групах з пріоритетних аспектів жоден респондент не отримав незадовільну оцінку. Цей факт пояснюється, на наш погляд, високою самомотивацією групи й правильними акцентами у мотивації викладачів.

Ще одним аргументом є той факт, що високі результати під час вивчення двох перших мов не обов'язково гарантують такі ж результати з іншої додаткової мови. Це дає підстави стверджувати, що причиною задовільної оцінки з третьої мови є не здібності респондента, а саме недостатня самомотивація. А мотивацією були обумовлені такі високі показники:

- 7 % склали міжнародний іспит з німецької мови (другої) на рівні вимог до основної мови;

- 23 % продемонстрували під час навчання стійку тенденцію зростання: удосконалення комунікативної компетенції.

Самомотивація передбачає як установку на глибокі, широкі знання, тобто на знання, що ведуть до успіху, так і розуміння вимог сучасної соціально-економічної ситуації. 100 % респондентів з англійської та української мов, які є необхідними для програмістів, їх професійно орієнтованої комунікативної компетенції і які належать до їх кваліфікаційних вимог, склали іспити на “відмінно” й “добре”. Що стосується німецької (другої) мови, тут, на наш погляд, первинною була мотивація, що йшла від викладача і була пов'язана з розширенням їх професійних можливостей, а не самомотивація.

Це ж припущення підтверджують результати двох інших факультетів, де володіння рідною мовою на достатньому рівні є обов'язковим, належить до кваліфікаційних вимог, а знання іноземної мови бажане. Власне самомотивація і мотивація, що закладається викладачем, коли він окреслює межі можливостей за обраною спеціальністю, що значно розширюються завдяки володінню мовами, є причиною отриманих результатів.

Аналізуючи рівень знань із різних мов і ставлення до них, можна стверджувати, що на показники впливають також інші фактори: за приблизно однакового рівня комунікативної компетенції з усіх мов, слід мати на увазі різні вимоги, які окреслені навчальною програмою, тобто різний рівень знань і вмінь для першої і другої іноземних мов.

Показники впровадження нової технології - формування груп з вивчення першої (для АМСУ) іноземної мови на основі хороших показників з іншої іноземної мови, яка вивчалася у школі, - дало вже на теперішньому проміжному етапі добрі результати.

Аналізуючи їх навчання у першому півріччі, можна стверджувати, що групи мають добру базу, а саме високий рівень загальної комунікативної компетенції (з рідної, спорідненої і першої іноземної мов), добре вмотивовані на вивчення іншої іноземної мови і працюють на хвилі ентузіазму після вступу до Академії. Тобто така технологія лише підтримала їх напружений режим у вивченні мов і отриманні нових досягнень.

Програма вивчення іноземних мов в АМСУ передбачає підвищення ефективності процесу навчання також за рахунок використання прийомів та елементів інтенсивних методів, різноманітних сучасних форм роботи в аудиторії та лінгафонному кабінеті, проведення групових та індивідуальних консультацій. Це має сприяти повсякчасній реалізації принципу професійної орієнтації навчання та формуванню професійно важливих умінь спілкування іноземною мовою. Зміст навчання і методичні підходи до навчання іноземних мов співробітниками Держмитслужби України базуються на загальних вимогах до працівників з використання мов у професійній діяльності, відображених у багатьох нормативних документах ДМСУ. Неможливо не відзначити вагомий вплив соціально-економічних та професійних умов на ставлення до кваліфікаційного іспиту і на рівень сформованості комунікативно-професійної іншомовної компетенції фахівців митної служби.

Кількісні і якісні показники за результатами галузевих іспитів підтверджують стійкий інтерес до іспитів і потребу в навчально-методичних матеріалах, які допомогли б у процесі підготовки. У них брали участь 226 чол. (100 %), із них жінки становили 68 чол. (30 %). Контингент іспитованих був дуже сильним. Так, під час іспиту “відмінно” отримали 50,4 % від загальної кількості, і ще 42,9 % мали оцінку “добре”. Слід указати на дуже низький відсоток задовільних оцінок (“3” - 0,9 %) і відсіву, а саме: лише 0,13 % були оцінені на “незадовільно”. Цей факт можна пояснити тим, що в іспитах, перш за все, брали участь дві категорії:

1) ті, хто працюють на кордоні і спілкуються цією мовою під час виконання своїх службових обов'язків (59,2 %, до того ж, вона часто є їх рідною мовою);

2) ті, хто нещодавно закінчили навчання, і знання з мови ще свіжі у пам'яті (7,9 %) або 3) ті, хто мають вищу освіту за мовною спеціальністю (2,2 %), а отже, і грунтовні знання з мови. Варто відмітити, що саме ця категорія серйозно ставиться до підготовки до іспиту.

Що стосується кореляції вищезазначеної компетенції і соціально-економічних та професійних умов, то найбільш вагомим фактором виступає той, що мова, яка складається під час іспиту, є мовою прикордонної країни для 41,2 % - 59,2 % респондентів, вони нею вільно і постійно спілкуються. 25,5 % становлять фахівці передпенсійного віку, що вказує саме на соціально-економічні фактори заохочення до підтримки фахівцями свого рівня іншомовної комунікативної компетенції навіть перед виходом на пенсію. А такий високий відсоток підтверджує, що ДМСУ має дієву систему заохочень до удосконалення комунікативної компетенції своїх фахівців навіть перед виходом їх на пенсію.

Іншою позитивною тенденцією виявилася та, що 4,8 % респондентів складали кваліфікаційний іспит і тим самим підтверджували свій високий рівень іншомовної комунікативної компетенції одразу з двох іноземних мов. Слід зазначити, що дослідження підтвердило потребу також у системі тестування професійно орієнтованої мовної і мовленнєвої компетенцій, яка була б наближена до вимог кожного робочого місця, кожної посади. Такою може стати система тестування на основі дескрипторів, розроблена групою виконавців проекту Open Sesame і рекомендована для впровадження в Україні загальноєвропейськими Рекомендаціями Ради Європи.

Матеріал даного розділу дисертаційного дослідження був представлений автором у 7 наукових і науково-методичних працях, написаних без співавторів.

У розділі 5. “Дослідно-експериментальна перевірка ефективності системи комунікативної підготовки особового складу митних органів” дається загальна характеристика етапів експериментальної роботи, описуються етапи впровадження методичної системи комунікативної підготовки митників у систему професійної освіти і наводяться результати експериментальної роботи та перспективи вдосконалення системи формування і розвитку комунікативної компетенції в системі неперервної професійної освіти митників. Дослідження проводилося впродовж 1993 - 2003 рр. та охоплювало кілька етапів науково-педагогічного пошуку.

На першому етапі (1993 - 1997 рр.) здійснювалося теоретичне осмислення і вивчення стану:

- дослідженості проблеми у психолого-педагогічній, філософській і лінгвістичній теоріях та практичній діяльності митних установ;

- вивчався вітчизняний та зарубіжний досвід професійної освіти особового складу митних органів;

- визначалися об'єкт, предмет, мета, гіпотеза та завдання дослідження;

- розроблялися й обґрунтовувалися його концептуальні положення;

- розроблялися програма та методика наукового пошуку.

На другому етапі (1997 - 2000 рр.) продовжувалося вивчення філософської, соціологічної психолого-педагогічної і нормативної літератури, проводився констатуючий експеримент, розроблялися й теоретично обґрунтовувалися концепція й методика експериментальної роботи.

На третьому етапі (1997 - 2002 рр.) - проведено експериментальну перевірку гіпотези, концептуальних положень дослідження, систематизувалися й аналізувалися експериментальні дані, впроваджувалися результати дослідження в ДМСУ.

На четвертому етапі (2002 - 2003 рр.) здійснено аналіз одержаних під час упровадження моделі комунікативно-професійної компетенції результатів комунікативної професійної та навчальної діяльності респондентів; проведено теоретичне узагальнення, розроблено методичні рекомендації щодо розвитку комунікативно-професійної компетенції фахівців митної служби; завершено оформлення рукопису дисертаційної роботи.

Хід і результати дослідження дозволяють зробити такі висновки:

Корективи до освітньо-кваліфікаційних та професійно-кваліфікаційних характеристик фахівців, які вносить сучасна соціально-економічна і політична ситуація, спрямовують науковців на розробку нової концепції і моделі ділової комунікації, впровадження їх у систему професійної освіти. У центрі уваги постають питання стосовно формування й розвитку комунікативної компетенції фахівців у системі неперервної професійної освіти. Історичний аналіз свідчить, що теоретико-методологічні засади проблеми формування комунікативної компетенції фахівців митної служби України складалися під впливом масштабних інтеграційних і соціально-економічних процесів в Європі.

Нові стратегії мовної освіти в країні визначили, що мовна освіта має забезпечити формування і розвиток комунікативної професійно орієнтованої компетенції особистості, зокрема й іншомовної, дати можливість особистості активно реалізувати свій творчий потенціал на потреби України.

Теоретичні засади формування й удосконалення комунікативної компетенції працівників митної служби у широкому розумінні являють собою систему понять і уявлень про зміст професійної комунікативної діяльності фахівців, а також про мету, зміст, форми і способи організації комунікативної підготовки в системі навчання, перепідготовки та підвищення кваліфікації митників.

Місія комунікативної підготовки полягає у створенні критичної маси фахівців у митній системі, чия комунікативна компетенція відповідає сучасним вимогам. Модель комунікативної компетенції працівників митної служби виконує цілезмістовну функцію в їх професійному зростанні. Удосконаленню їх професіоналізму сприяє діагностичний підхід до обґрунтування методики розвитку комунікативної компетенції митників. Комунікативна компетенція фахівців митної служби України є невід'ємною складовою їх загальної професійної компетенції, головною детермінантою у підготовці сучасного висококваліфікованого службовця, спроможного задовольнити зростаючі потреби сьогоднішньої соціально-економічної і політичної ситуації і, відповідно, вимоги кваліфікаційних характеристик. Нове вирішення наукової проблеми виявилося в урахуванні цільових, змістових, процесуальних характеристик розвитку комунікативної компетенції особового складу митних органів у рамках їх комунікативної професійно спрямованої підготовки.

Тому цю компетенцію можна визначити як компетенцію комунікативно-професійну.

Це визначення є адекватним часові. Система комунікативної підготовки набуває ефективності, якщо різні способи вирішення проблеми формування комунікативної компетенції фахівців, з одного боку, відтворюють інновації в методології науки, а з іншого, задають вектор її подальшого розвитку. Проблема формування і розвитку комунікативної компетенції фахівців митної служби тісно пов'язана на сучасному етапі розвитку професійної освіти з педагогічними інноваціями, до яких у митній системі можна віднести:

1) оновлення змісту професійної освіти особового складу митних органів шляхом упровадження інтегрованих модулів гуманітарного спрямування з метою формування й розвитку комунікативної компетенції фахівця;

2) упровадження полімовної концепції в системі навчання;

3) інноваційні технології в аспекті навчання другої іноземної мови;

4) механізми аналізу результативності роботи як усієї митної служби в цілому, так і окремих митних органів зокрема; корегування відповідним чином структури всієї митної служби;

5) сам підхід до оцінювання результативності роботи фахівця на основі критеріїв та показників якості роботи, де значна увага приділяється рівню сформованості комунікативної компетенції.

Проведений порівняльний аналіз теоретичних і методичних засад становлення і розвитку системи неперервної професійної освіти в митних службах України і декількох європейських держав, насамперед Німеччини, дає можливість зробити ряд висновків щодо сучасних тенденцій її розвитку.

У галузі митної справи в Україні функціонує національна розвинена і зважена система неперервної професійної освіти, яка охоплює всі рівні професійної освіти:

- професійну підготовку новоприйнятих, навчання, підвищення кваліфікації (у тому числі й через мережу аспірантури, докторантури;

- шляхом надання другої вищої освіти), систему самоосвіти.

Серед сучасних тенденцій розвитку професійної освіти фахівців у системі митної служби України слід відзначити удосконалення та впровадження єдиної концепції професійної освіти в системі митної служби України як сфери державного управління. Увага акцентується на тому, що професійне навчання працівників митних органів повинно стати невід'ємною складовою їх професійної діяльності.

Необхідність розвитку теоретичних основ удосконалення системи підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації працівників митної служби обумовлена потребою у формуванні концептуальних засад підготовки фахівців для професійної діяльності та в оновленні змісту навчання державних службовців. Для сучасного етапу розвитку важливим є також уточнення завдань системи освіти з урахуванням необхідності сформувати керівну еліту, а також забезпечити розширення навчання фахівців. Для цього має бути запроваджено новітні технології навчання, що дасть змогу прискорити виконання завдань, поставлених перед професійною освітою в галузі митної справи. Констатуюче дослідження показало, що розвиток системи професійної освіти в митній службі України характеризують такі сучасні тенденції:

1) створення дієвої системи підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації особового складу Держмитслужби;

2) централізація професійної освіти, розробка та впровадження єдиної освітньої концепції;

3) неперервний характер професійної освіти;

4) урахування кореляції традицій розвитку митної служби, що були у державі, та досвіду європейських країн з цього питання;

5) наповнення добре апробованих форм і методів новим, актуальним для сучасного фахівця змістом, використання новітніх технологій навчання. Це стосується й комунікативної підготовки як актуальної складової професійної освіти.

В Україні та країнах Європейської спільноти за багатоступеневої системи професійної підготовки акцентується на комунікативному аспекті як складової і елементу оцінки системи підвищення кваліфікації. У митній службі кожної з країн сформована своя система, відпрацьовуються моделі й методи комунікативної підготовки службовців. Проведене дослідження підтверджує, що професійна комунікативна підготовка митників має охоплювати як мовний, так і комунікативно-психологічний аспекти. Для кожного із рівнів служби має бути передбачена комунікативна підготовка, яка відповідає кваліфікаційним характеристикам посади. Розбудова впродовж останніх років у ДМСУ системи комунікативної підготовки відповідає актуальним вищезазначеним тенденціям.

Нове вирішення наукової проблеми виявилось у визначенні змісту понять “професійна освіта працівників митної служби”, “комунікативна компетенція фахівця митної служби” і “комунікативна підготовка особового складу митних органів”.

Під професійною освітою працівників митної служби пропонується розуміти систему підготовки в навчальних закладах та інших ланках системи відомчої освіти особового складу Державної митної служби України для трудової діяльності в митних органах. Це невід'ємна складова єдиної системи народної освіти. Професійна освіта працівників митної служби - це також результат оволодіння певним рівнем знань навичок з конкретної спеціальності в галузі митної справи та для професійної діяльності згідно з посадою, що відповідають місії та змісту кожного елементу структури професійної освіти в ДМСУ. Комунікативна підготовка стає в митних органах невід'ємною складовою професійної підготовки.

Змістом професійної освіти для виховання комунікабельної особистості, для формування її комунікативно-професійної компетенції є значною мірою зміст праці за фахом. Тому суть концепції комунікативної підготовки особового складу ДМСУ полягає в інтеграції спецкурсів суто митного і гуманітарного спрямування, в безперервному вдосконаленні навичок усного і писемного мовлення, прийомів аналітичної розумової роботи, які потребують знання мов.

Комунікативну підготовку особового складу митних органів пропонується трактувати як формування у фахівців митної служби загального уявлення про наукові закономірності розвитку лінгвістики, чіткого уявлення про особливості міжособистісних відносин у процесі комунікації, цілеспрямованого систематичного формування й розвитку комунікативних умінь, а також поглиблення лінгвістичних знань, набуття практичних навичок реалізації їх у реальній професійній діяльності.

У ході дослідження обґрунтовується також поняття комунікативної компетенції фахівця митної служби, яке пропонується розглядати як знання мови, високий рівень практичного володіння як вербальними, так і невербальними засобами мови, а також досвід володіння мовою на варіативно-адаптивному рівні залежно від конкретної мовленнєвої ситуації. Відмічається розширення поняття комунікативної компетенції фахівця та потреба в оновленні змісту професійної освіти особового складу митних органів, коли цілеспрямовано до головних аспектів навчання віднесені дисципліни з формування й розвитку комунікативної компетенції фахівця відповідно до його освітньо-кваліфікаційного та кваліфікаційного рівня.

Дослідженням визначено, що у своєму становленні як національної системи галузева професійна освіта митників в Україні пройшла шість етапів. Зараз ідеться про сьомий, котрий характеризується посиленою увагою до:

- нормативного регулювання питань професійної підготовки кадрів, централізацією професійної освіти, розробкою та впровадженням єдиної освітньої концепції;

- проведенням політики щодо створення єдиної системи професійної підготовки державних службовців в Україні, неперервним характером професійної освіти.

Визнано:

Що державну систему підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації особового складу ДМСУ становлять:

- підготовка фахівців за освітньо-кваліфікаційними рівнями;

- освітньо-професійні програми перепідготовки;

- професійні програми підвищення кваліфікації державних службовців - працівників митних органів;

- акредитовані та ліцензовані митні заклади освіти, що реалізують зазначені програми;

- професійне навчання без відриву від служби безпосередньо на митницях;

- підготовка та підвищення кваліфікації працівників митних органів з іноземних мов;

- органи, що здійснюють управління підготовкою, перепідготовкою та підвищенням кваліфікації працівників митних органів.

Для кожного із рівнів служби передбачена комунікативна підготовка, яка відповідає кваліфікаційним характеристикам посади. Система комунікативної підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації митників є системою неперервної професійної комунікативної підготовки особового складу ДМСУ і включає для кожного структурного елементу системи такі види і зміст комунікативної підготовки:

- у системі допрофесійної підготовки: вступні іспити з державної та першої іноземної мови, підготовчі курси з української, німецької, англійської та французької мов;

- у системі навчання: українська мова, іноземна мова (у коледжі АМСУ); ділова українська мова, ораторське мистецтво, дві іноземні мови, латинська мова, ділова англійська/німецька мова, гуманітарні дисципліни на вибір: “Німецька для професії”, третя/четверта іноземна мова (в АМСУ);

- у системі професійної підготовки особового складу: тематичні заняття з поглиблення знань державної мови, з питань оформлення митної документації, з вивчення іноземної мови;

- у системі підвищення кваліфікації: кваліфікаційний іспит з іноземних мов;

- у системі самоосвіти: удосконалення мовної підготовки з рідної та іноземної мов, підготовка до складання кваліфікаційного іспиту з іноземних мов, підготовка публічних виступів;

- участь у міжнародних конференціях, у т. ч. з питань комунікативної підготовки, спецкурси “Діловодство в митній справі”, “Формування іміджу працівників митних органів”, “Соціально-психологічні основи і особливості ділового спілкування в митних органах”, “Культура мови в діловому спілкуванні”, “Мовленнєвий етикет”.

Теоретично розроблена й експериментально перевірена модель комунікативної підготовки особового складу митних органів сприяє формуванню і вдосконаленню комунікативної компетенції фахівців митної служби. Для визначення змісту складових структури моделі комунікативної підготовки працівників митної служби враховується обсяг вимог, які висуває до фахівців сучасне науково-педагогічне знання, а також сутність соціальних потреб, адекватних часові. З огляду на це у структурі моделі виділяємо підструктури, а саме: структурно-складову підмодель, змістову підмодель та функціонально-діяльнісну підмодель.

У структурно-складовій підмоделі враховані учасники педагогічного процесу - курсанти/слухачі та викладачі; мета і завдання, зміст комунікативної підготовки для кожного рівня посад; організаційні форми і види комунікативної підготовки.

Змістова підмодель, яка визначається як інтегрований курс з урахуванням митного спрямування, складається з навчальних дисциплін та спецкурсів. Змістова підмодель упроваджується на основі актуальних програм, розробок спецкурсів і занять, дидактичного матеріалу, курсів лекцій тощо. Серед головних критеріїв реалізації змісту комунікативної підготовки слід зазначити наявність теоретико-методологічних, методичних і практичних знань, необхідних для створення освітнього простору системи неперервного розвитку комунікативно-професійної компетенції митників.

Функціонально-діяльнісна підмодель відображає організацію комунікативно-професійної або комунікативно-навчальної професійно орієнтованої діяльності митників щодо засвоєння та використання навчального матеріалу.

Структура і зміст навчальних одиниць кожного рівня логічно та ієрархічно взаємодіють у системі неперервної професійної освіти митників, у т. ч. в системі їх неперервної комунікативної підготовки.

Модель комунікативної професійно спрямованої компетенції фахівця - це система компонентів, яка являє собою об'єктивну і достатньо повну інформацію про зміст і характер діяльності фахівця, утворюючи ідеальну, описову, прогностичну модель.

Ця модель має теоретичне і практичне значення:

- перше полягає в тому, що вона “відображає в загальних рисах теоретичну концепцію змісту освіти”, яка є підґрунтям підготовки конкретного фахівця;

- друге - у тому, що модель є основою для створення нормативного навчально-методичного забезпечення.

Для побудови моделі формування комунікативної компетенції фахівця митної служби синтезовано особистісний, професіографічний та системно-структурний підходи, що ґрунтуються на принципах єдності інваріантності та варіативності, а також на принципі особистісної спрямованості. Специфіка формування комунікативної компетенції фахівців митної служби в системі галузевої неперервної професійної освіти ДМСУ полягає в тому, що проходить з урахуванням сучасного процесу стандартизації освіти, тобто базується на основі інваріантної та варіативної частин змісту освіти. Цей фактор відображається в моделі комунікативної компетенції, яка є інтегрованим компонентом, що:

1) зорієнтований на закон і професійні обов'язки й функції;

2) має блок політично орієнтованої комунікативної культури, тому що робота з громадськістю щодо створення іміджу стала актуальною формою професійної комунікації і необхідним компонентом компетенції фахівця);

3) є мовною комунікативною моделлю.

Для розробки структури комунікативної компетенції фахівців слід враховувати:

а) вітчизняний і міжнародний досвід з питань комунікативної підготовки в системі навчання і підвищення кваліфікації, її змісту й організації;

б) функції посади;

в) загальновизнані лінгвістичні теорії мовленнєвої комунікації. Комунікативна професійно орієнтована компетенція фахівців охоплює питання комунікативного менеджменту, тобто вирішення завдань щодо формування позитивного іміджу організації, її визнання або просування її керівника. Тому поняття комунікативної професійно орієнтованої компетенції значно розширюється.

Комунікативна професійно орієнтована компетенція є одним із компонентів міжкультурної комунікативної компетенції. Поряд з іншими, насамперед професійною, мовленнєвою і лінгвосоціокультурною, комунікативно-професійна компетенція закладає базу для професійного володіння прийомами ділового спілкування. Структурно-змістова модель комунікативно-професійної компетенції включає: мовні, предметно-змістові, соціальні (соціально-психологічні та соціолінгвістичні) знання, а також навички і вміння користуватися ними для вирішення завдань щодо спілкування у простих і комбінованих видах комунікативної діяльності. Тобто структура будь-якої компетенції охоплює знання, навички й уміння, а зміст компетенції проявляється у вищезазначених аспектах професійно орієнтованого спілкування.

Комунікативно-професійну компетенцію можна визначити як інтегрований компонент комунікативного менеджменту, комунікативної і професійної компетенцій, який:

1) передбачає володіння мовою і професійно орієнтованим мовленням на варіативно-адаптивному рівні, а також на рівні вільного ділового спілкування (для фахівців, що мають високий рівень комунікативно-професійної компетенції);

2) вирішення завдань щодо формування позитивного іміджу організації та/або особи тощо.

Освітній простір системи неперервного розвитку комунікативної компетенції фахівців митної служби включає вищезазначену систему неперервної комунікативної підготовки особового складу ДМСУ. Однією з обов'язкових вимог митної системи до сучасного фахівця з вищою освітою є високий рівень володіння комунікативно-професійною компетенцією, у тому числі й іншомовною. У той же час іншомовна комунікація розглядається організаторами навчання в ДМСУ як засіб формування і вдосконалення загальної комунікативної компетенції особистості.

Зміст навчання і методичні підходи до навчання іноземних мов співробітниками Держмитслужби України базуються на загальних вимогах до працівників з використання мов у професійній діяльності, які відображені у багатьох нормативних документах ДМСУ.

З розвитком системи формування комунікативної компетенції особистості вирішується коло актуальних проблем, пов'язаних із викладанням на різних рівнях. Із них виділяємо основні:

1) оновлення змісту навчання відповідно до вимог сьогодення;

2) удосконалення системи навчання мови шляхом пошуку і впровадження нових освітніх технологій, оновлення навчальних програм і планів, методики викладання;

3) зв'язок змісту навчання майбутніх фахівців і кваліфікаційних характеристик посадових осіб;

4) розробка референтної системи іншомовної комунікації для митного дискурсу.

Упровадження полімовної концепції в “немовному” вищому навчальному закладі є актуальною та ефективною технологією, яка, помножена на мотивацію, дає можливість досягти високого рівня комунікативної компетенції. Аналіз отриманих результатів підтвердив нашу думку щодо важливості мотивації для результативності роботи і навчання. Мотивація передбачає як установку на глибокі, широкі знання з іноземних мов, тобто на знання, що ведуть до успіху, так і на розуміння вимог сучасної соціально-економічної ситуації (рівень комунікативної компетенції як передумова і складова службової кар'єри, досягнення престижної посади, матеріального становища). Удосконаленню комунікативної компетенції курсантів сприяло впровадження нової технології в аспекті навчання другої іноземної мови - формування груп з вивчення першої (для АМСУ) іноземної мови на основі хороших показників з іншої іноземної мови, яка вивчалася у школі.

Дослідження підтвердило потребу також у системі тестування і оцінювання професійно орієнтованої мовної і мовленнєвої компетенцій, яка була б наближена до вимог кожного робочого місця, кожної посади. Такою може стати система тестування на основі дескрипторів, розроблена групою виконавців проекту Open Sesame і рекомендована для впровадження в Україні Міністерством освіти і науки, а також загальноєвропейськими Рекомендаціями Ради Європи.

Перспективні можливості вдосконалення системи неперервної професійної освіти в митному відомстві, які впливають на формування і розвиток комунікативної компетенції фахівця, полягають у використанні системно-структурного підходу, який проявляється, насамперед, у виявленні та використанні системно-цілісних характеристик лінгвістичної освіти для нефілологів і тенденцій її розвитку в аспекті професійної діяльності.

Етапи становлення і розвитку системи професійної освіти в галузі митної справи виявили, що її ефективність і перспективність може бути забезпечена шляхом реалізації певної сукупності психолого-педагогічних умов, де серед головних слід відзначити:

- оновлення змісту професійного навчання фахівців митної служби відповідно до потреб сучасної суспільно-політичної та економічної ситуації, урахування динаміки змін кваліфікаційних вимог та рівня розвитку системи освіти (поєднання освітньої, функціональної та галузевої складових професійної освіти);

- визначення комунікативної підготовки як невід'ємної складової сучасної професійної освіти особового складу митних органів; розробка різнорівневої системи комунікативної підготовки в ДМСУ, спрямованої на забезпечення постійного удосконалення комунікативної компетенції працівників Держмитслужби;

- урахування кореляції динаміки практичної роботи митної служби та рівня сформованості комунікативно-професійної компетенції її фахівців;

- перенесення комунікативних умінь і навичок у сферу професійної діяльності;

- визначення специфіки напрямків самоосвіти під час навчання, перепідготовки та підвищення кваліфікації митників відповідно до номенклатури посад та вимог до рівня комунікативної компетенції (поєднання, насамперед, освітньої, державної та функціональної складових професійної освіти);

- розробка відповідних принципів та методики професійного навчання.

Результати проведеного експериментального дослідження вказують на самосвідомість і самомотивацію як на перспективні можливості вдосконалення системи неперервної освіти в митному відомстві, які впливають на розвиток комунікативної компетенції фахівця.

Подальші перспективні можливості пов'язані з оновленням змісту професійної освіти, яке передбачає включити в кожну структурну одиницю моделі комунікативної компетенції фахівця вимоги до:

- обсягу знань, умінь і навичок;

- творчих здібностей;

- соціальних здібностей фахівця, які орієнтують на здійснення певної професійної діяльності на певному рівні.

У методологію професійної освіти в Україні свідомо закладені етичні аспекти вибору майбутньої діяльності, значна увага приділена самосвідомості у формуванні особистістю ідеального уявлення про суть своєї професії та у виборі оптимальних засобів упровадження цього уявлення в практику. Тому подальша робота полягає в розширенні системи самоосвіти і дистанційного навчання, тому що вже самі його технології, які складаються з педагогічних та інформаційних технологій дистанційного навчання, визнаються в системі неперервної професійної освіти ДМСУ інноваційними. Проведений аналіз показав, що з метою актуальної підготовки фахівців слід остаточно врегулювати питання стосовно формування змісту навчання та організації навчального процесу, урахувавши особливості соціально-економічного та політичного розвитку держави на основі сучасних наукових досліджень і широкого використання вітчизняного і зарубіжного досвіду навчання у галузі митної справи.

У пошуку резервів адаптації фахівця митної служби до сучасного рівня соціально-економічних і політичних вимог, резервів професійної актуальної підготовки митників перспективними вважаємо:

1) ідею комунікативної спрямованості системи професійної освіти особового складу ДМСУ;

2) неперервність і плановість професійної освіти, яку забезпечують основні види підвищення кваліфікації працівників митних органів України;

3) яскраво виявлену спеціалізацію під завдання замовника;

4) увагу до підвищення етико-психологічного та загальнокультурного рівня працівників керівних посад, до розвитку комунікативної компетенції;

...