Теорія і практика підготовки дітей до школи в умовах розвитку польського дошкілля (друга половина XIX віку - 1918 р.)

Аналіз педагогічної спадщини свідчить, що до засобів підготовки дитини до школи науковці відносили пробудження релігійних почуттів, розумових здібностей, сумління, моральності. Ці та інші ідеї оприлюднювалися у відомих на той час журналах "Педагогічний огляд", "Плющ", "Сім'я і школа". Їх функціонування було можливе завдяки ініціативам Товариства вивчення дитйни, в якому, окрім названих вчених, активно співпрацювали Е. Богданович, И. Ходецький та інші. Таким чином, нами виявлено історико-педагогічні матеріали про створення у Польщі певного теоретичного і методичного підґрунтя дошкільної педагогіки, розкрито особливості і напрямки досліджень та організації діяльності захоронок і дитячих садків, становлення демократичної педагогічної думки. Проведений аналіз змісту програм, Я. Давіда та А. Шицувни дозволив розширити наукову базу вивчення дитини дошкільного віку.

Аналітично доведено, що психолого-педагогічне вивчення дитини може стати фундаментом у її індивідуальному розвитку. У сучасному дитячому садку країни доцільне застосування запропонованих того часу методик, що й було підтверджено нашими подальшими науковими дослідженнями.

У четвертому розділі - "Функції і завдання домашнього виховання у підготовці дитини до школи"- розглядаються особливості сімейного виховання, поняття "сімейне виховання", "сімейне середовище"; функції і завдання батьків, вихователів у сім'ї; шляхи розвитку педагогіки сімейного виховання у системі дошкільного виховання дітей; методика, зміст, форми роботи батьків, (няньок, гувернерів) у процесі підготовки дітей до школи.

Виходячи з ,,багатоаспектного розуміння дослідниками поняття "сімейне виховання": взаємна любов батьків і дітей (А. Цембронєвич), виховання моралі і характеру (З. Коверська), виховання характеру, моралі і фізичних якостей дитини (С. Марцішевська), ми приймаємо за робочий варіант зміст цього поняття, що розкриває процес підготовки дитини до життя: як жити, мислити, правильно говорити. Адже від цього, без сумніву, залежить майбутнє дитини.

Суттєвим у понятті "сімейне середовище" є розуміння дитиною довкілля: кімнати, дому і, головне, родини як своєрідного навчального середовища для пізнання нею світу та її розвитку. Поняття родина тлумачиться Я. Цембронєвичем як перший і найважливіший "заклад виховання", який базується на взаємодії батьків і дітей.

А. Цембронєвич надає важливої ролі домашньому середовищу у навчанні та вихованні дитини у переддошкільний період: вчити говорити, загартовувати тіло, навчати посильній праці, розвивати пам'ять, виховувати мораль тощо. Доцільними, на нашу думку, є міркування Я. Добровольського, що вдома дитина має навчитися добре говорити і бачити, детально чути звуки, сприймати різні речі, фантазувати і з інтонацією відповідати.

Теоретичні засади сімейного виховання дитини і її підготовки в сімейному середовищі до школи визначалися з позицій суспільних потреб рубежу ХІХ-ХХ століть. Організаційно ці засади реалізувалися завдяки розвитку польської дошкільної педагогіки.

У кінці 19 на початку 20 століття питання сімейного виховання, на жаль, було занедбано як в теорії, так і в практиці. Необізнаність жінок з цілями та засобами виховання була суцільною. В цей період ознайомленню батьків з деякими виховними уміннями сприяли часописи, які виходили з 1861 року: "Дитина", "Сімейний опікун", "Сім'я та школа", "Польська школа", "Сімейні вечори", "Виховання вдома і в школі". Одні з них призначалися для батьків чи опікунів (няньок, гувернерів). Інші були розраховані на дітей, тому в них друкувалися вірші, оповідання, загадки, головоломки, ігри тощо.

Саме в цих журналах з'явилися перші теоретичні положення про сімейне виховання та обов'язки сімейних вихователів у підготовці дитини до школи· Їх орієнтували на те, що дитина, "мов губка, поглинає все, що її оточує": добро і зло, шляхетність і облудність, захоплення працею й лінощі, науку і глупство - без жодного розмежування, бо не має відповідних знань і сили опиратися впливам різних чинників, Тому вихователь має володіти системою психологічних знань, понять, а не експериментувати на дитині "власну педагогіку".

Зміст домашнього виховання висвітлено в публікаціях З. Жулінської, С. Марцішевської, І. Мощенської, В. Остерлоффа, Я. Снядецького, Я. Хмелєвського, Я. Цембронєвича та ін., а також у програмах М. Вериго-Радзивіловичової. В них зазначено, якими саме методами слід користуватися у сімейному вихованні та навчанні дітей перед школою. Основна увага приділяється дитячим іграм та забавам, які сприяють формуванню в них знань про світ, предмети, сім'ю, працю, моральну поведінку.

Удосконаливши рекомендації того часу, Я. Хмелєвський виробив своєрідні "Правила домашнього виховання" за такими напрямками: про любов (справжню і фальшиву), яка може робити дітей сильними або слабкими; про нечемність; про пильність (не відвертайся спиною до дитини); про поб6жність (щиру віру і багатство душі); про послідовність (це необхідна умова у вихованні); про веселість, радість (хто має душевний спокій, може передати його іншому); про права дітей (засудження морального чи фізичного варварства, дитина має залишатися дитиною); про вади та покарання (боротися з вадами можна за допомогою послідовних дій, спокою та віри у дитину, покарань дитини після зваженого рішення); про хороший тон, манери і ввічливість (щоб побачити, якою батьки виховали свою дитину, варто піти на дитячий бал); про сім'ю (тепла атмосфера домівки має допомогти дитині дозрівати до самостійного життя).

Основними завданнями сімейного виховання було формування здорової, працьовитої, побожної, чесної і розумної дитини. А це потребувало від батьків виконання відповідних функцій щодо фізичного, розумового та суспільно-морального розвитку дітей. Це зумовило визначення основних якостей, які мали виробляти в собі батьки, виконуючи функції вихователя: сумління і відповідальність при виконанні своїх обов'язків, чемність, лагідність і розуміння дитини, моральність, скромність і привітність, справедливість і розсудливість, веселість, порядність, неупередженість, ґречність і вихованість, досконале володіння польською мовою.

Виховна діяльність у сім'ї передбачала використання реальних умов та ігрової діяльності. В деяких методичних працях того часу є відверті прагнення зробити чи не єдиним вихователем саме матір (Г. Верніц, З. Коверс'ька, А. Єске, К. Сарніцький та ін.). Ці автори вбачали в матері ту людину, яка з перших днів вступає у стосунки з дитиною, знає її індивідуальні особливості й нахили і тому спроможна підготувати її до науки життя: як треба говорити, мислити, жити. Ми вважаємо цю думку слушною. Проте такий підхід міг ізолювати дитину в умовах лише домашнього виховання. Водночас чимало праць сприяли популяризації виховання дитини в захоронці як базі для доброї підготовки до школи. У зв'язку з цим з'явилася потреба розробити зміст конкретних занять, методик, прикладів і навіть методичних курсів, адресованих для домашнього виховання.

У розділі розкриваються методи виховання та приклади деяких занять, опублікованих у тогочасних часописах. Це дозволило виявити основні засоби, які рекомендували застосовувати у тогочасній практиці: повчання і привчання до доброго, приклади, співчуття, нагорода і покарання (Я. Цембронєвич); спостереження, порада, розвиток, пристосування, навчання, розвиток інтересу, поступовість (М. Барановський). В цих працях спостерігаються очевидні зміщення понять методів і засобів та відсутність їх класифікації. Та врешті цінність методу авторами визначалася тим, наскільки він допомагав краще підготувати дитину до школи.

Наведені в публікаціях приклади занять та вдалі описи батьків дозволяють простежити за використанням методик у сім'ях, які працювали з дітьми за відповідними рекомендаціями. На сторінках "Педагогічного огляду" аналізували досвід батьків, їх працю, вносили корективи, давали уточнення їх рекомендаціям.

Осмислення теорії свідчить про те, що саме в досліджуваний період започатковано визначення функцій і завдань, а пізніше методів і засобів сімейного виxовання. 3'явилося чимало праць, які переконливо довели доцільність застосування ігор як одного із важливих методів виховання, обґрунтованого Ф. Фребелем та перевіреного його послідовниками в Польщі.

У п'ятому розділі - "Місце та роль гри у теорії та практиці підготовки дитини до школи"- узагальнюється та оцінюється теорія і практика використання різних видів ігор з метою підготовки дитини до школи.

Педагогіка досліджуваного періоду на зламі 19-20 століть стверджує, що для малих дітей гра є передумовою праці; для старших - це відпочинок, пауза, під час розумової праці. 3 1883 до 1887 року в часописі "Педагогічний огляд" було опубліковано 95 статей із рекомендаціями з проблем гри. Ми виділили в цих публікаціях основні методичні положення, зокрема такі: гра розвиває у дітей уяву, гра є найкращим виразником розумового розвитку дитини, гра має відбуватися під наглядом вихователів. Лише за цих умов вона матиме значення для розвитку дитини (В. Козловський).

Аналіз поглядів теоретиків і практиків на гру та її значення у житті дитини виявив, що польські вчені знали праці визначних педагогів Д. Локка, Я.А. Коменського, І.Г. Песталоцці, К.Д. Ушинського, Й. Хайзінгера, Я.Ріхтера, котрі вбачали у дитячій грі своєрідну життєву школу, яка може допомогги дитині набути певного досвіду.

Для польської дошкільної педагогіки істотне значення мала теорія гри Герберта Спенсера, відома як теорія "надмірної енергії", яка проявляється у грі, оскільки не була використана для задоволення основних потреб житгєдіяльності дитини. Цю ідею розвинув Г. Верніц, який вважав гру найбільш природною та головною формою діяльності дитини, що дозволяє їй активно пізнавати світ, правильно розвиватися психіці й організму в цілому, а також вільно адаптуватися в суспільстві. Саме Г. Верніц висловлював ідею запровадження у дошкільну педагогіку важливого поняття - "радісного пізнання світу". Цінними є методичні рекомендації цього відомого педагога щодо предметів, які доцільно використовувати в іграх: пісок, горох, борошно, каштани, рослини, найпростіші іграшки. Автор вперше в історії польської педагогіки здійснив класифікацію ігор. Він розподілив їх на індивідуальні та групові (товариські), такі, що ґрунтуються на уяві та наслідуванні. Ця типологія була першою спробою здійснити не лише аналіз ігор, а й фактично допомогти педагогам застосовувати їх на певному професійному рівні. Важливо, що Г. Верніц визначив місце ігор у дошкільних та шкільних заняттяx.

Вперше в польській педагогічній науці з метою вивчення доцільності дитячих ігор А. Шицувна в книзі "3 психології забав" (1900 р.) подала результати обстеження (за американським методом) 2000 дітей і описала 25 ігор, найбільш вживаних у практиці. Серед них у хлопців домінували 17 рухливих ігор, а у дівчаток - 15. Як психолог, А. Шицувна вбачала в іграх оптимальну сферу для розумового, фізичного, суспільного розвитку та задоволення природних потреб людини. Її теоретичні положення послужили поштовхом до подальших досліджень проблеми використання ігор у розвитку та вихованні дітей.

У структурі дошкільних занять, спрямованих на розумовий розвиток дітей, А. Цешковський знайшов місце іграм. Він наголошував, що ігри в дитячих захоронках мають містити в собі елементи естетичного та музичного виховання. Е. Бояновський підкреслював можливість реалізувати в іграх природну потребу дітей рухатися, фізично розвиватися. На думку вченого, ігри, подібно до праці, потребують "здібностей долати труднощі, мислити, творити, оволодівати новими поняттями".

У монографії висвітлено також науково-педагогічні погляди на гру інших авторів, наприклад Б. Трентовського. Він доводив, що гра сприяє розвиткові слуху, дотику, зору, впливає на загальний розвиток; діти оволодівають досвідом, долаючи певні труднощі, водночас ігри відіфйвають в дітях нові якості. С.Карпович стверджував, що гра сприяє розвитку дитини, з6крема розвиває почуття справедливості, виробляє прямоту і гречність, пов'язані з естетичними почуттями.

Аналіз досліджень показав, що теорія й методика дитячих ігор розглядає їх як активний метод впливу на зміст і характер діяльності дитини, на її емоційну сферу, розумові здібності та активізацію рухів.

У дослідженні ми акцентували увагу на окремих видах ігор, оскільки кожен з них має певне педагогічне спрямування і впливає на розвиток тих чи інших якостей дитини. За класифікацією вчених, існувало три види ігор: ігри корекційні і навчальні, вільні та ігри-заняття, що розвивають інтелект, спостережливість і творчість (Б. Перез); Е. Бояновський дав більш узагальнену типологію ігор: тематичні, конструктивні, рухливі. Запропоновані ним на той час ігри мали комплексний характер.

Осмислення видів ігор дозволило науковцям надалі визначити функції ігор та іграшок у структурі навчальних занять при підготовці дітей до школи. Так, оволодіння досвідом є найважливішою серед таких функцій, оскільки, за твердженням С. Карповича, гра має бути "школою солідарності, товариськості, щирості і відвертості, схильності до порядку, до щирих почуттів". Ці погляди на функцію ігор поділяла С. Марцішевська, яка представила їх більш узагальнено: функція підготовки дітей до школи, дидактична та стимуляційна. А її педагогічні положення дещо розширила В. Пуффке. Вона вбачала значну допоміжну роль ігор у роботі з педагогічно занедбаною дитиною чи дитиною з певними фізичними вадами.

Винятковий інтерес до проблем гри як засобу всебічного розвитку дитини викликає праця В. Остерлоффа "Про ігри та іграшки дітей" (1909 р.). Він особливо акцентує увагу на формуванні у дітей окремих понять, спостережливості, пізнання взаємозв'язку різних речей. Зважаючи на природну схильність дитини до рухів, вчений обумовлює її потребу до дії з різними предметами, що зобов'язує батьків і педагогів вибирати іграшки відповідно до віку та інтересів дітей. Цінність іграшок у розвитку дитини відзначала у своїй праці Б. Жулінська. Вона підкреслювала, що дитина повинна мати речі, якими може вільно розпоряджатися. Найбільш корисні ті іграшки, які допомагають розвивати у дітей сприйняття світу, спостережливість, уміння дотримуватися порядку і, залежно від віку, розвивати; мислення, здатність до різних видів діяльності. Загальні функції іграшок, визначені вченими, досить подібні, але водночас кожна з них має виразне спрямування: дидактичне, виховне, стимулююче, пізнавальне, терапевтичне.

Як свідчать наукові пошуки, визначені функції іграшок дали змогу М. Вериго-Радзивіловичовій розробити завдання, які по суті випливають із зазначених функцій ("Про іграшки" 1905 р.). Вона рекомендувала батькам і вихователям вибирати для дитини такі іграшки, які б найкраще відповідали її силі, віку, індивідуальності, оскільки іграшка може "потішити і навчити, а може, навпаки, оглупити і навіть зіпсувати дитину".

Конкретизація і уточнення типології навчальних ігор дітей дошкільного віку зумовили, з одного боку, корекцію їх змісту, характеристик, залежно від сформульованих наукових засад, спрямованих на актуалізацію усвідомленого інтересу дітей до гри та іграшок, а з другого - поступове зростання кількості педагогічних ігор з урахуванням завдань розвитку, віку і статі дитини.

У шостому розділі - "Історично-педагогічна спадщина як джерело сучасної теорії та практики" - проведено емпіричне дослідження, яке ґрунтувалося на теоретичних засадах і практичному досвіді вчених-педагогів другої половини 19 - та початку 20 століття і трансформувало ці надбання у сучасну дошкільну педагогіку.

Головна мета експериментального дослідження - перевірити універсальність і непересічну цінність з'ясованих ідей, програм і методів виховання та підготовки дітей до школи. Вивчення деяких загальновизнаних психологічних та педагогічних концепцій від середини 19 - до початку 20 століття переконало, що в основу експерименту слід покласти ідеї Я. Давіда і А. Шицувни, які доводять, що готувати дитину до школи доцільно на основі діагностики її знань, умінь і досвіду. Для цього істотне значення має пізнання, уява, мовлення та засоби перцепції (зір, слух). 3 цією метою ми розробили навчальні ситуації, спрямовані на розвиток дитини, в основі яких є "наука про речі" Я. Давіда.

Ми також зупинилися на "біографічному" методі А. Шицувни, який передбачав опис і аналіз індивідуального випадку з життя і психологічного розвитку шестирічної дитини у конкретному середовищі. Цей метод посилювався за рахунок фотографічного спостереження і "саsе study".

В експерименті вирішувалися завдання:

1. Дослідити придатність в сьогоденні методів діагностики знань і умінь дітей, створених на межі 19-20 століть.

2. Організувати на основі пропозицій теоретиків та практиків минулого заняття з дошкільниками, спрямовані на стимулювання їх розвитку під час підготовки до навчання в школі.

3. 3'ясувати ефективність впливу експериментальної методики на готовність дітей до школи та їх загальний розвиток.

Емпіричні дослідження здійснили вчителі, які заочно підвищували свою кваліфікацію в Академії педагогічній м. Кракова. Вони впровадили у навчально-виховний процес положення методики, розробленої на основі зразків Я. Давіда та А. Шицувни.

Експеримент проводився в три етапи. На першому етапі продіагностовано психофізичні особливості дітей шестирічного віку за допомогрю "Питальника понять і поглядів" Я. Давіда у модифікації А. Шицувни. На другому етапі здійснили тестування дітей у шестиденному циклі розвираючих занять (20-хвилинне заняття на основі сконструйованої навчальної ситуації), спрямованих на виявлення понять і словникового запасу дитини та її перцептивних здібностей. На третьому етапі - після закінчення навчального експерименту - проведено новий замір рівня розвитку дитини за тими ж показниками і методикою.

У ході навчального експерименту використано чинники, які вплинули на зміну якостей дитини:

- 30 індивідуальних занять, присвячених збагаченню інформації дітей про сім'ю, частини тіла людини, форми, геометричні фігури, предмети і продукти, явища неорганічної природи та загальні уявлення про землю, що пов'язано із збагаченням та уточненням словника дітей; заняття, створені на основі методики А. Шицувни (тематичні ситуації), проводилися в чотирьох дитсадках: дитсадки №9, 116 в м. Кракові; дитсадок №1 у м. Кшешовіце і дитсадок у м. Матоноги біля Нового Сонча;

- 30 індивідуальних занять, на основі спеціально розроблених сценаріїв, присвячених зоровим перцепціям. Ці заняття спрямовувалися на стимулювання у дітей спостережливості (наприклад: гра з виявленням додаткових елементів, зайвого чи зміненого в оточенні. Вони проводились у дитячих садках м. Кракова №9, 26, 116, 133; у дитячому садку №1 у м. Кшешовіцах і дитячому садку м. Матаноги біля Нового Сонча;

- 30 індивідуальних занять, які передбачали різноманітні форми стимулювання фонематичного слуху, були проведені в дитячих садках №116, 133 у м. Кракові.

В експерименті використана також методика "Наука про речі", на основі якої розроблено комплексні теми, що використовувалися у виховній роботі з дітьми шостого року життя.

В результаті дослідження доведено, що підготовка дітей до школи в системі дошкільного виховання здійснюється в процесі спеціально організованої і цілеспрямованої методичної роботи батьків та вихователів: індивідуальні та групові заняття, регулювання і корекція взаємозв'язків дитини з довкіллям і світом природи, контрольні заміри рівня розвитку дитини, пошукові тематичні ситуації відповідно до індивідуальних здібностей дитини.

Аргументовано визначені основні психолого-педагогічні умови, які сприяють підвищенню рівня підготовки до школи і розвитку дитини в цілому. Основними організаційними формами навчально-пізнавальної діяльності дошкільників стали: тематичні заняття, бесіди, ігри, ситуації різного змісту. Теоретично обґрунтовано науково-методичні засади діяльності педагога, орієнтовані на підготовку дитини до школи: діагностика передбачає організацію навчально-виховного процесу із врахуванням результатів оцінювання певних визначених якостей дошкільників; оптимальність від6бражає доцільність вибору форм, методів і засобів навчання дошкільників на основі трансформації методик середини 19-го - початку 20 століть, і зокрема, Я. Давіда, і конкретних умов праці з дитиною; взаємодія відображає залежність індивідуального розвитку дитини від родинного вихователя; креативність як виявлення змістових можливостей дидактичного матеріалу посилення його творчої спрямованості на мовленнєвий, перцептивний і фізичний розвиток дитини; варіативність виражає потребу зміни змісту, форм, методів роботи з дітьми у процесі підготовки їх до школи.

Ми допускаємо, що в підготовці дитини до школи її діяльність на спроектованих заняттях буде оптимальною, якщо вона становитиме для неї певний інтерес, буде доступною і дитина відчуватиме чи бачитиме результати своєї праці. Саме тому до такої активної праці дитина має бути готовою в сім'ї і в дитячому садку. 3 цією метою створювалися відповідні ситуації і організація дослідницької діяльності та участі у розвивальних іграх.

Аналіз результатів проведеного експерименту дозволив з'ясувати основні умови ефективності застосування методів і прийомів стимулювання розвитку дитини на спроектованих заняттях: перше - було вибрано шість основних розділів "Питальника понять і поглядів" Я. Давіда у версії, змодифікованій А. Шицувною; друге - використано тест-малюнок для, виявлення рівня спостережливості (через певний час назвати елементи, за якими різняться пред'явлені малюнки); третє - дослідження фонематичното слуху за допомогою таких завдань: а) назвати слова, які починаються звуками "m", "t", "d", "а"; б) вказати на слово, яке не підходить до речення, складеного з чотирьох слів; в) "забрати звук"- забирати по одній букві з слова і називати ті букви, які залишилися. Використано слова: tak, sto, mama, jutro (на початку) і tak, kto, tata, futro (на кінці).

У шостому розділі детально представлено методику проведення експерименту за шістьма позиціями:

А - знайомство з частинами тіла;

Б - знайомство з формою;

В - знайомство зі ступенем родинних зв'язків;

Г - "звідки береться";

Г- знайомство з небесними тілами та явищами природи;

Є - питання з різних галузей.

В результаті експерименту на початку досліду поточні знання та індивідуальний досвід дитини показали залежність цих елементів від віку респондентів. Сила загальної кореляції представлена в межах 24-37. На основі аналізу результатів експерименту, які виявлені в експериментальній і контрольній групах, можна стверджувати, що знання дітей з групи Е були вищими, порівняно з групою К, за шістьма використаними категоріями ("Питальник..." Я. Давіда), а коефіцієнт кореляції (24-37) підтвердив ефективність застосованої методики для груп дітей як п'ятирічного, так і шестирічного віку.

Трансформація в сучасних умовах біографічного методу (А. Шицувни): дослідження розвитку особи, історії життя, поведінки, вчинків, взаємин з близькими, сприяння грі та застосування авторського "саsе study" дозволили виявити цінність методу у розвитку перцептивних якостей дітей, про що свідчать зміни у їх прояві на початку і в кінці експерименту. Дослідження виявило складність і важливість вивчення слуху для розвитку повноцінного функціонування шестирічної дитини.

Змодельовані нами навчальні ситуації були новими, але побудовані на ідеях дошкільної педагогіки середини 19 - початку 20 століття, яка передбачала оптимальні шляхи та умови підготовки дитини до школи.

Систематизація та узагальнення історико-педагогічних матеріалів, нормативних актів і положень, які висвітлюють процес становлення дошкільної педагогіки, дошкільного виховання підтвердили гіпотезу нашого дослідження і дозволили зробити висновки.

1. У дисертації наведено теоретичне узагальнення і нове вирішення проблеми підготовки дітей до школи у польському дошкіллі на зламі 19 і 20 століття. Це дозволило по-новому оцінити внесок теоретичних і практичних розробок польських вчених того періоду у становлення системи дошкільного виховання і можливості використання кращого з доробку для навчально-виховної роботи сучасного дошкільного закладу. Розв'язання актуальних проблем сьогодення і перспективи розвитку педагогічної освіти зумовлюють необхідність пошуку оптимальних методів навчання і виховання дітей дошкільного віку, особливо в період їх підготовки до школи.

2. Педагогічні пошуки в кінці 19 - на початку 20 століття, які особливо посилились в часи здобуття державою незалежності, сприяли р.озвиткові новаторської виховної практики дитини дошкільного віку. Мета цього прогресивного руху у педагогіці полягала в тому, щоб суспільство дбало про виховання молодого покоління "на основі моралі, релігії, доброго поляка", а захоронки мали стати ефективним підгрунтям у цьому процесі. 3 часу появи перших дошкільних закладів ("школи ігор") в Італії, Нідерландах, Швейцарії, Англії, в 1843 році - захоронок у Кракові (активізуються наукові пошуки у дошкільній педагогіці. Поява інтересу до цієї проблеми та наукового доробку таких визначних теоретиків та практиків, як А. Цешковський, Е. Бояновський, С. Карпович, М. Вериго-Радзивіловичова, Г. Верніц, Я. Давід, А. Шицувна значно сприяли розвитку дошкільної педагогіки як самостійної галузі науки.

3. Розвиток педагогічної теорії і практики дошкільного виховання в досліджуваний період характеризується зародженням і втіленням у життя нових освітніх інституцій (захоронок) та вітчизняних ідей щодо загального розвитку дітей дошкільного віку і, зокрема, їх підготовки до школи, утвердження інновацій в дошкільній педагогщі. Заперечувалася як невідворотна роль природних задатків, так і визначальний вплив навколишнього середовища. Розвивалася авторська методика індивідуалізації процесу навчання і розвитку дитини. Посилювалася увага теоретиків до організації навчання дитини залежно від виявленого рівня її знань, умінь і досвіду.

4. Польські вчені в цей період вивчають наявні на той час світові надбання і розвивають польську теорію дошкільного виховання так глибоко, багатогранно, на рівні уявлень того часу, що вона не відстає від розвитку світової педагогічної думки.

5. Теоретичний доробок польських вчених забезпечував розвиток практичної роботи дитячих садків. 3'явилися програми, методичні рекомендації, які орієнтувалися на потреби й можливості дитини. Розроблені такі важливі й досі методи організації дитячої діяльності, як елементарні дослідження, ігри та дитяча праця, спілкування, дозвілля.

6. Витоки багатьох сучасних тенденцій розвитку теорії та практики дошкільного виховання були виявлені нами в історії виникнення перших теорій, методичних розробок, досвіду перших дитячих садків, а саме: всебічного розвитку дитини, напрямків та особливостей підготовки її до школи, різноманітного впливу довкілля - "наука про речі", важливість раннього розвитку дитини та багато інших.

7. В цей період інтенсивно розвивалася психологічна думка. Польські вчені намагались пояснити індивідуальний темп й рівень розвитку дитини, показати, що зміст і обсяг уявлень і понять дитини залежить від середовища, в якому вона виховується. Для цих досліджень були створені перші оригінальні методики.

8. Проведений аналіз генезису пріоритетних тенденцій (рецепція іноземних надбань, емпіричні оригінальні дослідження і критичні студії та їхній прямий вплив на практику підготовки дитини до школи, визначення засад й методів виховання дітей тощо) дає можливість стверджувати, що у Польщі була закладена науково-теоретична і практично-організаційна основа дошкільної освіти загалом, яка базувалася на кращих програмах і методах, розроблених і на той час. Матеріали, що висвітлюють метод "науки про речі" Я. Давіда, "біографічний" А. Шицувни та "саsе studу" (авт.), засвідчують їх результативність. Своєрідність і глибинність цих методів, адаптованих і перевірених на досвіді нинішніх педагогів, підтверджують наші передбачення щодо їх ефективності при відповідній трансформації в сучасних умовах.

9. Важливим центром наукової та громадсько-педагогічної думки середини 19 - початку 20 століття стали дошкільні заклади (захоронки) при ордені Сестер Служебниць Діви Марії та при Товаристві Сестер Милосердя і Воскресенок, метою яких стало: формування християнської моралі, трудове виховання, розвиток розумових здібностей, навчання елементарним навичкам читати і писати, задоволення потреби дітей в рухах та іграх. 3 другої половини 19 століття захоронки стали своєрідною школою як для дітей, так і для вихователів. Водночас вони служили практичною базою для перевірки основних теоретичних положень та авторських концепцій і програм (М. Вериго-Радзивіловичової, Я. Давіда, А. Шицувни та ін.), Контроль і добір кадрів для світських захоронок здійснювали Комітет Захоронок, Товариство вивчення дітей.

10. Удосконалення педагогічного процесу в захоронках різного підпорядкування, спрямованого на забезпечення успішної підготовки дітей до школи, передбачає втілення в життєдіяльність дитини різного типу ігор, які сприяють пізнанню предметного середовища і людини та її взаємин з близьким довкіллям і світом. Найбільш ефективно навчання здійснювалося при проектуванні діяльності дітей, ії змісту, форм, у співраці з одноліткам.и та при організації індивідуальних занять ("біографічний метод"). Доведено, що впровадження у практику ігор та іграшок є одним із ефективних педагогічних методів і засобів розвитку пізнавальних здібностей, надання допомоги на початковому етапі навчання читати, рахувати, пізнання особистості дитини, започаткування плановості і систематизації виховних впливів під час підготовки дитини до школи.

11 Теоретичні положення і методичні розробки з концепції Я. Давіда та А. Шицувни щодо підготовки дітей до школи були покладені в основу розробки сучасних тематичних планів, програм і навчальних посібників та методичних рекомендацій з основ дошкільного виховання, використання ігор та іграшок для студентів Академії Педагогічної в Кракові, вихователів-практиків і методистів дитячих закладів. Реалізація основних положень спрямовується на якісне перетворення наявної педагогічної практики підготовки дитини до школи, а також на подальший розвиток теоретичних і методологічних засад психолого-педагогічної діяльності педагогів-практиків в умовах функціонування сучасної системи дошкільного виховання в Польщі.

До подальших напрямків дослідження цієї важливої проблеми вважаємо за доцільне віднести такі: еволюція підготовки педагога дошкільного закладу до роботи з дітьми, які перебувають поза освітніми структурами, до навчання в школі; історія, теорія і методика розвитку творчих можливостей дошкільників у процесі ігрової діяльності; просвітницька діяльність доброчинних і релігійних товариств у сфері дошкільного сімейного виховання.



ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДОСЛІДЖЕННЯ ВІДОБРАЖЕНИЙ В ТАКИХ ПУБЛІКАЦІЯХ АВТОРА:

Монографії:

1. Адамек Ірена. Теорія та практика підготовки дітей до школи в умовах розвитку польського дошкілля (друга половина 19 віку - 1918 р.).- 2-е вид., змінене, - Краків: Наукове Видавництво АП, 2000. - 381с, Аdamek Ігепа, Теогіа і ргаktyka ргzуgоtоwапіа dzieci do szkoly w warunkach rozwoju polskiego przedszkola (druga polowa XIX wieku - 1918 rok.-Wydawnictwo AP,Krakow, 2000, ss.381 (wydanie 2-zmienione).

2. Адамек Ірена. Дидактичні вміння вчителя 1-3 кл, початкової школи (стан та спроби їх формування).- Краків: Наукове Видавництво ВПШ, 1989.-249 с. Adamek Irena. Umiejetnosci dydaktyczne nauczyciela klas I-III szkoly podstawowej (stan oraz proby ich ksztaltowania).- Wydawnictwo WSP, Krakow, 1989, ss.249.

3. Адамек Ірена. Вирішення проблем дітьми, - 1-е вид, - Краків: Наукове Видавництво ВПШ, 1996.- 88с. Adamek Irena. Rozwaizywanie problemow przez dzieci.- Wydawnictwo WSP, Krakow, 1996,ss.88 (wydanie 1).

4. Адамек Ірена. Вирішення проблем дітьми.- 2-е вид, - Краків: Імпульс, 1997.-90 с. Adamek Irena. Rozwiazywanie problemow przez dzieci.- Impuls, Krakow, 1997, ss.90 (wydanie 2).

5. Адамек Ірена. Практика розвитку у вихованні малої дитини.- 1-е вид, -Краків: Наукове Видавництво ВПШ. 1996.- 145с. Adamek Irena. Praktyka rozwojowa w wychowaniu malego dziecka.-Wydawnictwo WSP, Krakow, 1996, ss. 145 (wydanie 1).

6. Адамек Ірена. Практика розвитку у вихованні малої дитини.- 2-е вид.-Краків: Наукове Видавництво ВПШ. 1998.-140 с. (Видання 11). Adamek Irena. Praktyka rozwojowa w wychowaniu malego dziecka.-Wydawnictwo WSP, Krakow, 1998, ss.140 (wydanie 2).

7. Адамек Ірена, Основи виховання у початкових класах.- Краків:

Імпульс, 1997.-192 с. Аdamek Irena. Podstawy edukacji wczesnoszkolnej.- Impuls, 1997, ss.192.

8. Адамек Ірена. Підготовка дітей до школи в умовах розвитку дошкільного виховання на польських землях (друга половина 19 - початок 20 ст.). - 1-е вид. - Краків: Наукове Видавництво ВПШ. 1999.-381с. Adamek Irena. Przygotowanie dzieci do szkoly w warunkach rozwijajacego sie wychowania przedszkolnego na ziemiach polskich (druga polowa XIX wieku - 1918 rok. - Wydawnictwo WSP, Krakow, 1999, ss. 381( wydanie 1).

9. Адамек Ірена. Ідеї та стратегії навчання вчителів І-ІІІ класів та дитсадків.-Краків, Наукове Видавництво ВПШ. 1998. (Авторських 21 с.) Аdamek Irena. Idee i strategie ksztalcenia nauczyciel klas I-III i przedszkoli, Wydawnictwo Naukowe WSP, Krakow, 1998 (Aut. 21s.).

Посібники

10. Адамек Ірена, Методичні рекомендації для студентів магістерських заочних студій педагогіки початкових класів).-Краків: Видавництво кафедри дошкільної та ранньошкільної педагогіки, 1996. - (Авторський колектив - бс.). Adamek Irena. Przewodnik metodyczny (dla studentow trzyletnich magisterskich studiow zaocznych kierunku pedagogika wczesnoszkolna).- Wydawnictwo Katedry Pedagogiki Przedszkolnej i Wczesnoszkolnej, Krakow, 1996. (Авторський колектив -6с.)

11. Адамек 1рена. Методичні рекомендації до початкового навчання і виховної роботи.-Краків: Видавництво ВПШ, 1988. - 90 с. Adamek Irena. Przewodnik do metodyki nauczania poczatkowego i praci wychowawczej. Wydawnictwo WSP, 1988, Krakow, ss.90.

Статті та матеріали конференцій

12. Адамек Ірена. Вплив педагогічних студій на фахову працю// Рух педагогічний.-1973.-№1.-086-89. Adamek Irena. Wplyw studiow pedagogicznych na prace zawodowa, “Ruch Pedagogiczny”, 1973, nr 1, s.86-89.

13. Адамек Ірена. Його житгєві захоплення// Освіта і виховання.- Серія Б і Д.-1975.-№7.-С.24-25. Adamek Irena. Jego zyciowa pasja, “Oswiata i Wychowanie”, Seria B i D, 1975,nr 7, s.24-25.

14. Адамек Ірена, Коли і як починати навчати читати// Сім'я та школа.-1975.-№7/8.- С.211. Adamek Irena. Kiedy i jak zaczynac nauke zcytania, “Rodzina i Szkola”, 1975, nr 7/8, s.211.

15. Адамек Ірена. Проблема переведення до вищого класу з поганою оцінкою на пропедевтичному рівні // Освіта і виховання. - 1979. - № 3.-Серія Д, С.31-36; серія Ц, 025-30. Adsmek Irena. Problem promowania z ocena niedostateczna na szczeblu propedeutycznym, “Oswiata i Wychowanie”, 1979, nr seria D, s.31-36, seria C, s. 25-30, - 1979, №3.

16. Адамек Ірена. Коли Ясь іде до школи // Освіта і виховання. - 1980, - №2. - Серія Д. - С.31-32; Серія Ц. С.23-24. Adamek Irena. Kiedy Jas idzie do szkoly. “Oswiata i Wychowanie”, 1980, nr 2 seria D, s.31-32, 1980, nr 2, seria C, s. 23-24.

17. Адамек Ірена. Участь батьків у дидактично-виховній праці в школі// Проблеми освіти на селі.- 1989.- №4. - C.59-62. Adamek Irena. Wspoludzial rodzicow w pracy dydaktyczno-wychowawczej w szkole, “Problemy Oswiaty na Wsi”, 1989, nr 4, s.59-62.

18. Адамек Ірена. Теоретичні основи аналізу дидактичної діяльності вчителя// Річник Комісії Педагогічних Наук.- Оссолінеум, 1990.- Вип, ХLIV.- С.77-78. Adamek Irena. Teoretyczne podstawy analizy dzialalnosci dydaktycznej nauczyciela. “Rocznik Komisji Nauk Pedagogicznych.”- Ossolineum, 1990, XLIV.- s.77-78.

19. Адамек Ірена. Значення проблеми у розвитку активності дитини дошкільного і ранньошкільного віку // Квартальник освітній.- 1994.- №3/4. - С.39-50. Adamek Irena. Znaczenie problemu w rozwijaniu aktywnosci dziecka w wielu przedszkolnym i wczesnoszkolnym. “Kwartalnik Edukacyjny”, 1994, nr 3/4, s. 39-50.

20. Адамек Ірена. Виховання пошани до іншої людини // Сучасні зміни у вихованні в початкових класах/ За ред. М.Яковіцької.- Зелена Гура: Наукове Видавництво ВПШ.- 1995.- С.73-79. Adamek Irena. Wychowanie w tolerancji wobec drugiego czlowieka, [w:] Wspolczesne przemiany edukacji wczesnoszkolnej, pod red.M.Jakowickiej, Zielona Gora Wydawnictwo Naukowe WSP, 1995, s.73-79.

21.Адамек Ірена. Свобода і примус в антиупереджувальному вихованні // Поміж свободою й примусом. У пошуках золотої середини.- Краків: Наукове Видавництво ВПШ.- 1995.- C.100-104. Adamek Irena. Wolnosc i przymus w edukacji antyuprzedzeniowej, [w:] Pomiedzy wolnoscia a przymusem/ W poszukiwaniu zlotego srodka. Krakow, Wydawnictwo Naukowe WSP,1995.- s.100-104.

22. Адамек Ірена. Навчання педагога у Краківській Вищій Педагогічній Школі (з питань педагогіки у початкових класах ) // Демократія й виховання. -Торунь: Видавництво Торунського Університету. - 1995. - С. 4-5. Adamek Irena. Ksztalcenie nauczycieli w krakowskiej Wyzszej Szkole Pedagogicznej (w zakresie pedagogiki wczesnoszkolnej), “Demokracja a wychowanie”, Torun, Wydawnictwo Uniwersytetu Totunskiego, 1995, s.4-5.

23. Адамек Ірена. Методичні рекомендації для студентів трьохрічних магістерських студій з дошкільної педагогіки та педагогіки у початкових класах / За ред. Ірени Адамек.- Краків: Видавництво Кафедри Дошкільної Педагогіки та Педагогіки у початкових класах. 199б.- С. 2-8; 17-19. Adamek Irena. Przewodnik metodyczny dla studentow trzyletnich studiow magisterskich kierunku pedagogika przedszkolna i wczesnoszkolna, pod red. Ireny Adamek, Krakow, Wydawnictwo Katedry Pedagogiki Przedszkolnej i Wczesnoszkolnej, 1996, s.2-8; 17-19.

24. Адамек Ірена. Терапевтична та стимуляційна функція гри// 199б.- №6.- С. 97-98. Adamek Irena. Terapeutyczna i stymulujaca funkcja zabawy. “Rocznik Pedagogika”, 1996, nr 6, s.97-98.

25. Адамек Ірена. Суб'єктивне розуміння учня в процесі розв'язання проблем // Відчуття суб'єктивності у ранньошкільному навчанні/ За ред. Вл.Пушлєцького.- Ополє: Видавництво Опольського Університету - 1997.- С.91-98. Adamek Irena. Podmiotowe traktowanie ucznia w procesie rozwiazywania problemow [w:] Doswiadczenie podmiotowosci w edukacji wczesnoszkolnej, pod red. W. Puslecki, Opole, Wydawnictwo Uniwersytetu Opolskiego, 1997, s.91-98.

26. Адамек Ірена. Удосконалення вчителів початкового навчання та дошкільного виховання // Квартальник едукаційний / Звіт з конференції.- 1998. - №2.- С.75-76. Adamek Irena. Unowoczesnianie nauczycieli nauczania poczatkowego i wychowania przedszkolnego (sprawozdanie z konferencji), “Kwartalnik Edukacyjny”, 1998, nr 2, s.75-76.

27. Адамек Ірена. Цінність сімейного середовища у підготовці дитини до школи// Квартальник едукаційний.- 1999.- №1-2. С.9-16. Adamek Irena. Wartosc srodowiska rodzinnego w przygotowaniu dziecka do szkoly, “Kwartalnik Edukacyjny”, 1999, nr 4, s.9-16.

28. Адамек Ірена. Питання підготовки дітей до школи у світлі психологічної теорії, що розвивалася на польських землях на межі 19-20 століть // Наука і сучасність.- К.:Національний педагогічний університет, 1998.-Т.1.-С.101-117.

29. Адамек Ірена. Інноваційність і відкритість у навчанні вчителя// Педагогіка вищої школи. - 1998.- №11-12.- С.177-182. Adamek Irena. Innowacyjnosc i otwartosc w edukacji nauczycielskiej, “Pedagogika Szkoly Wyzszej”, Szczecin-Warszawa, 1998, nr 11/22, s.177-182.

30. Адамек Ірена. Роль проблемних завдань у навчанні дошкільників і школярів // Соціалізація особистості / За ред. А. Капської.- К.: Національний педагогічний університет, 1999.-Вип.1. - С.194-199.

31. Адамек Ірена. Розвиток польської теорії дошкільного виховання (на зламі 19- 20 століть) // Наукові записки.- К.: Національний педагогічний університет, 1998.- Вип.4, - С.12-22.

32. Адамек Ірена. Розв'язання проблем у грі - творча практика розвитку особистості дитини // Стимуляційна і терапевтична функція гри/ За ред. М. Келяр-Турської, Б. Муxацької. Краків: Агат, 1999.- С.179-187. Adamek Irena. Rozwiazywanie problemow w zabawie - kreatywna praktyka rozwoju osobowosci dziecka [w:] Stymulacyjna i terapeutyczna funkcja zabawy, pod red. M. Kielar-Turska, B. Muchacka, Krakow, Agat, 1999, s.179-187.

33. Адамек Ірена. У пошуках цілей голістичного навчання дитини// Цілі навчання у шкільній едукації/ За ред. В. Пусьлєцького.- Ополє: Видавництво Університету Опольського, 1999.- С.185-191. Adamek Irena. W poszukiwaniu ksztalcenia holistycznego dziecka, [w:] Cele ksztalcenia w edukacji szkolnej, pod red. W.Puslecki, Opole, Wydawnictwo Uniwersitetu Opolskiej, 1999, s.185-191.

34. Адамек Ірена. Свобода і примус в упереджувальному вихованні // Преса, 1999.-С.114-120.

35. Адамек Ірена. Проблема підготовки до школи у світлі проведених психологічних досліджень на польських землях на зламі 19- 20 століття// Річник Комісії Педагогічних Наук.- Оссолінеум.- 2000. - Т, LХХХ. - С.67-98. Adamek Irena. Problem przygotowania do szkoly w swietle prowadzonych badan psychologicznych na ziemiach polskich na przelomie XIX-XX wieku, “ Romisji Nauk Pedagogicznych”, Ossolineum. T.LXXX, 2000,s.67-98.

36. Адамек Ірена, Цінність сімейного середовища в процесі підготовки дітей до школи // Наука і сучасність.- К.: Логос, 1999.-Вип, 2.- 4.1.-0.10-20.

37. Адамек Ірена. Теоретичні основи практики розвитку виховання дитини // Українське дошкілля / Наукові записки.- Умань, 2000.-С. 22-27.

38. Адамек Ірена. Вирішення проблем за допомогою творчої гри в індивідуальному розвитку дитини. I.Adamek. Problem solving at play-creative practice of child's personality development. Socialiniani - edukaciniani pokyciai ikimokykliniame ugdyme, Klaipedos Universitas. - Klaipeda, 2000.- C.139-143.

39. Адамек Ірена. Теорія і практика підготовки дітей до школи в умовах розвитку польського дошкілля (друга половина ХІХ - початок ХХ століття.)// Соціалізація особистості/ За ред. А. Капської.-К.: Національний педагогічний університет, 2001 .- Вип.1.- С.142-151.



АНОТАЦІЇ

Ірена Адамек. Теорія та практика підготовки дітей до школи в умовах розвитку польського дошкілля (друга половина ХІХ віку-1918 р.)

Дисертація у вигляді монографії на здобуття наукового ступеня доктора педагогічних наук за спеціальністю 13.00.01 - загальна педагогіка та історія педагогіки. - Національний педагогічний університет імені М.П. Драгоманова, Київ, 2001.

Дисертація висвітлює процес становлення і розвитку педагогічної науки і, зокрема, однієї з її галузей - дошкільної педагогіки. На основі аналізу архівних матеріалів, оприлюднених джерел, психолого-педагогічних часописів та низки перших концепцій, теоретичних розробок, узагальнені основні тенденції і обґрунтовані причини та потреби розвитку дошкільних закладів (захоронок) різного підпорядкування на межі ХІХ - ХХ століть.

Важливе місце в дисертаційній роботі відводиться концепціям відомих вчених і практиків Я. Давіда та А. Шицувни - "наука про речі" та "психологічне вивчення дітей". Визначено і розкрито теоретико-методичні та організаційні засади навчально-виховного процесу у різних типах навчальних закладів створених офіційними структурами (освітніми управліннями воєводств), благодійними та релігійними товариствами (при різних жіночих монастирях) та світськими особами.

В дисертації розглядається також проблема підготовки дітей до школи в умовах спеціально змодельованого процесу дошкільного виховання, яке ґрунтується на використанні спадщини польської теорії і практики дошкільної педагогіки.

Проведені емпіричні дослідження дозволили вирішити такі завдання: дослідити доцільність сконструйованих перших методів діагностування дітей; апробувати систему занять, спрямованих на підготовку дітей до; школи; виявити ефективність впливу експериментальних методик на визначені якості дитини; розкрити особливості залежності розвитку дитини від взаємодії компонентів "вихователь - дитина - батьки".

Автором представлені авторські розробки дидактичних засобів із врахуванням специфіки дошкільної освіти.

Ключові слова: дошкільне виховання, захоронка (охоронка), дитячий садок, сімейне виховання, сімейне середовище, виховання дитини, підготовка до ШКОЛИ, гри.

Ірена Адамек. Теория и практика подготовки детей к школе в условиях развития польского дошкольного воспитания (вторая половина ХІХ века -1918 г.)

Диссертация в виде монографии на соискание ученой степени доктора педагогических наук по специальности 13.00.01 - общая педагогика и история педагогики. - Национальный педагогический университет имени М.П. Драгоманова, Киев, 2001.

Диссертация содержит разработанную автором новую теорию учебно-воспитательного процесса подготовки детей дошкольного возраста к школе, теоретически обоснованную и зкспериментально апробированную систему обучения и развития детей 6 -7 летнего возраста.

Диссертация раскрывает особенности становления и развития педагогической науки в Польше и одной из ее отраслей - дошкольной педагогики на стыке 19-20 веков. В результате анализа архивных материалов, опубликованных источников, психолого-педагогической периодики и журналов выявлены и обобщены основные тенденции и обоснованы причины, потребности развития дошкольных учреждений (захоронок) в новых исторических условиях существования польской нации.

Особое место в диссертации отводится концепциям выдающихся ученых конца 19 - начала 20 века - Я. Давида и А. Шицувны, которые внесли существенный вклад в развитие теории и практики национального дошкольного воспитания. Разработанные ими концепции обучения и развития детей дошкольного возраста ("наука о предметах" и "биографический" метод) стали одним из весомых явлений научно-исследовательской мысли и педагогической практики на стыке двух веков, Установлено: концептуальными основами взглядов Я. Давида на воспитание дошкольников является гуманизация, индивидуализация, взаимосвязь с миром природы и предметов, с окружением людей; сущность основных положений А. Шицувны заключается в том, что обучение и подготовка ребенка должна опираться на диагностику его знаний, умений и опыта. При зтом существенную роль играют познание, представление, речь и перцепция. Учитывается, что успешность обучения дошкольников в значительной мере определяется уровнем овладения ими общенаучными злементами о мире, природе, человеке, родственных связях.

Одним из направлений исследования было определение функций и задач семьи в системе подготовки ребенка к школе, которые обусловливаются с позиций общественных потребностей и индивидуального развития, интересов воспитанника; выявление и обоснование основных правил домашнего воспитания как ориентира для родителей и гувернеров.

Предложенная система подготовки детей дошкольного возраста к школе включает несколько важных требований: диагностика ребенка, создание змоционально-комфортной среды, учет индивидуальных особенностей и интересов детей, использование игры и игровой деятельности. При зтом мы опираемся на положения педагогов прошлого: игра для детей младшего школьного возраста - зто развлечение, для детей старшего дошкольного возраста - это отдых. Объединив зти две позиции, мы нашли оптимальный вариант: играя - обучай. В такой ситуации игры превращаются в активный метод влияния на содержание и характер деятельности ребенка, на его змоциональную сферу, интеллектуальные особенности и физическую подвижность. Функции игр могут усиливаться за счет использования в них различных предметов и, в частности, игрушек, которые по типологии можно отнести к разным группам: дидактические, воспитательные, стимулирующие, познавательнне, терапевтические.

Змпирическая проверка выявленных методик и совокупности педагогических условий, обеспечивающих их зффективность, осуществлялась с помощью учебных ситуаций и игр. Это позволило решить следующие задачи: исследовать целесообразность сконструированных на стыке веков методов диагностирования детей; апробировать систему занятий, направленных на стимулирование развития детей в период их подготовки к школе; определить зффективность влияния зкспериментальных методик на выделенные нами качества детей; раскрыть особенности зависимости развития ребенка от взаимодействия компонентов "воспитатель - родители - ребенок".

Основные результаты работы нашли применение в дошкольных учреждениях разных городов и сел Краковского воеводства.

Ключевые слова: дошкольное воспитание, захоронка (охоронка), Детский сад, семейное воспитание, семейная среда, воспитание ребенка, игры.

Irena Adamek. The Theory and Practise of School Preparation of Children in the Conditions of the Development of the Polish Preschool (second half of 19 c. - 1918)

The dissertation is a monograph for the degree of Doctor of Education on speciality 13.00.01 - General Pedagogics and history of Pedagogics, pre-school pedagogy. National Dragomanov Pedagogical University, Kyiv.2001.

The process of school preparation of children in the conditions of modelled pre-school education, based on the usage of Polish pre-school pedagogy heritage was examined in the work.

The dissertation contais researches on the process of development of pedagogical sciences and pre-school pedagogy. On the basis of analysis of archive materials, psychological and pedagogical magazines, the main trends in the development of pre-school institutions (okhronka) were defined.

An large part of the work is devoted to the conceptions of wide-known scientists and practitioners Ya. Dawid and A. Shitsuvni, “science about things” and “psychological study of children”. It reveals theoretic methodical and organizational basis educational process in different types of institutions: official ones, charity communities and temporal persons. Trends of influence of family environment on children development in general and their pre-school training in particular were found out.

The results of newly-used, transformed methods of Ya. Dawid and A. Shitsuvni are presented and the effectiveness of their usage in pre-school education system was proved.

Didactic means for pre-school education are presented.

Key words: pre-school education, ochronka (19 c. Polish day - nursery), kindergarten, family education, family environment, child up-bringing, pre-school training, games.

Размещено на Allbest.ru

...