Теорія і практика застосування комп’ютерних технологій у загальноосвітніх і професійних навчальних закладах Польщі

Головну увагу доцільно приділяти організації навчання нині працюючих викладачів. Крім навчання майбутніх викладачів у вищому навчальному закладі, працюючих - на курсах, доцільно передбачити форми обов'язкового неперервного удосконалення майбутніх викладачів у галузі інформатики. Для навчання і неперервного удосконалення треба використовувати всі наявні можливості. Поряд з навчальними закладами, що займаються підвищенням кваліфікації викладачів, відповідні курси можуть організовувати і проводити університети, а також наукові й промислові інституції. Необхідно також використовувати методи дистанційного навчання (відкриті університети, телевізійні навчальні програми, системи відео) і різноманітні інші засоби.

У третьому розділі дисертації - “Теоретичні основи підготовки викладачів” - розглянуто теоретичні проблеми викладацької професії. Подано різні орієнтації щодо підготовки викладачів, а також власну авторську концепцію підготовки викладачів інформатики. В розділі аналізуються погляди різних авторів (В. Оконь (W. Okon), Я. Легович (J. Legowicz), С. Кравцевич (S. Krawcewicz), Ф. Шльосек (F. Szlosek), Ч. Банах (Cz. Banach), Х. Беднарчик (H. Bednarczyk), Т. Саган (T. Sagan), М. Фейнер (M. Feiner), В. Вент (W. Went), А. Тхоржевський (A. Tchorzewski), Я. Юра (J. Jura), Т. Левовицький (T. Lewowicki), К. Конаржевський (K. Konarzewski), М. Черепаняк-Вальчак (M. Czerepaniak-Walczak), Я. Штумський (J. Sztumski), М. Мізерек (M. Mizerek), Р. Арендс (R. Arends) та ін.) на сутність і характер учительської професії, обґрунтовуються зміни в системі підготовки викладачів. Зроблено висновок про те, що сучасний викладач має змінювати свої дії, традиційно підпорядковані виконуваним до нинішнього часу функціям інформатора, інструктора, контролера та екзаменатора, а також оволодівати функціями, що передбачають підтримку і допомогу в розвитку учнів.

Функції помічника учнів у сучасній школі, які є наслідком телеологічної орієнтації, може виконувати вчитель, кваліфікація якого визначається такими якостями: наукова компетенція; педагогічна компетенція; емоційні мотивації; риси характеру, які дають змогу бути йому взірцем для учнів; усвідомленість та інтерналізація мети навчання.

Емансипаційна теорія підготовки викладачів акцентує увагу на таких особистісних якостях, якими має володіти вчитель:

§ відкритість, творчий, інноваційний підхід до розв'язання проблем, свідома відмова від шаблонів, стереотипів, ритуалів тощо;

§ допитливість у ставленні до світу в усіх його проявах і вимірах;

§ сміливість у прийнятті ризикованих рішень і готовність відповідати за їх наслідки;

§ оперативність і здатність до передбачення;

§ почуття індивідуальної і масової ідентичності, яке гарантує прагнення до досягнення свободи.

У розділі аналізуються концепції підготовки викладачів, розроблені різними дослідниками (Т. Левовицький, Х. Квятковська, Ф. Березницький, П. Шульц, Я. Рутковяк, З. Вятровський, Т. Новацький, К. Пацлавська, Ф. Мастерпаськва, С. Кравцевич, Ч. Банах, А. Пірсон, Ч. Куписевич), а також рекомендації міжнародних організацій з досліджуваної проблеми. Наприклад, Х. Квятковська виділяє три орієнтації у навчанні викладачів, а саме: технологічну, гуманітарну і функціональну. Характерною рисою останньої, функціональної, є пошук шляхів впровадження результатів досліджень у практику. Для функціональної освіти суттєвим є питання: як навчати викладачів, щоб наукові знання відображалися в їхній практичній діяльності і регулювали її?

Описані також педевтологічні теорії, пов'язані з системою навчання викладачів.

У звітах міжнародних організацій (ОЕСР, ООН, ЮНЕСКО) наголошується, що польська система освіти і виховання потребує радикальної реформи. Наприклад, у звіті ОЕСР до принципово слабких місць навчання викладачів у Польщі віднесено: недостатню увагу польських учителів до нових методів навчання і виховання; слабку і недостатню педагогічну практику під час навчання у вищих навчальних закладах; недосконале оснащення лабораторій відеотехнікою та іншими дидактичними засобами; спрямованість змісту підготовки на вивчення одного предмета (спеціальності), водночас - прагнення реалізувати доцільну модель; відсутність програми підвищення педагогічної майстерності (кваліфікації) для учителів, які починають свою діяльність.

З урахуванням цих зауважень, доцільно визначити шляхи перебудови системи підготовки викладачів.

На підставі аналізу теоретичних положень багатьох дослідників стосовно підготовки учителів та результатів спостережень за практикою, узагальнення наслідків власних досліджень теоретично обґрунтовано авторську концепцію підготовки вчителів інформатики, а також підготовки їх до застосування комп'ютерних технологій. В основі цієї концепції - положення загальних теорій педагогічної освіти, які цілком відповідають підготовці викладачів інформатики. У підготовці вчителів інформатики має враховуватися надзвичайно швидкий розвиток цієї галузі знань, у зв'язку з чим їх освоєння має відбуватися неперервно і ґрунтовно. Характер вивчення інформатики в школі досить суттєво відрізняється від вивчення інших навчальних предметів. Учитель інформатики не повинен виконувати роль тільки керівника, за командою якого учні мають виконувати певні завдання за допомогою комп'ютера. Він мусить бути добрим порадником учнів щодо вибору ними шляху наукового пізнання згідно з їхніми потребами і здібностями. Таким чином, викладач інформатики виступає творцем дидактичного процесу, підтримуючи учнів і допомагаючи їм в їхньому розвитку. Учитель інформатики повинен постійно враховувати ту обставину, що він далеко не єдине джерело знань у галузі інформатики. Багато важливої і різноманітної інформації про комп'ютери і комп'ютерні технології учні мають змогу одержувати з Інтернету, по телебаченню, в комп'ютерних клубах та ін. Це ще раз говорить про важливість ролі викладача як консультанта, як провідника учнів у світі знань.

Традиційна парадигма навчання-учіння інформатики характеризувалася ключовими поняттями: урок, домашнє завдання, класна робота, навчати, виховувати, вправляти, оцінювати та ін. Нині одним із завдань навчання є формування у викладачів та учнів уміння пристосовуватися до світу технологій, який надзвичайно швидко змінюється. Тому попередня парадигма поступово перетворюється на нову, основні поняття якої: проект, продукт, дискусія, порада, узгодження, співпраця. Під час навчання інформатики часто застосовуються два принципи навчання, а саме: поступове підвищення складності завдань і утворення тематичних груп. Така форма завдань дає змогу навчати по спіралі, тобто послідовно вводити матеріал, ступінь складності якого зростає.

Важливим завданням учителя інформатики є розвиток творчого комп'ютерного мислення. У процесі вивчення інформатики учні постійно мають переконуватися в існуванні різних способів розв'язання конкретної проблеми і важливості пошуку власних оригінальних рішень. Знаходження оригінального рішення має приносити задоволення учням, причому останнє буває тим більшим, чим складнішою була розв'язана проблема і чим витонченішим було рішення. Задоволення від розв'язання складних проблем позитивно позначається на мотивації навчання, на виробленні внутрішньої дисципліни учнів.

Проблема розвитку творчого мислення учнів у процесі застосування комп'ютерних технологій досліджена недостатньо, хоча в педагогічній літературі звертається увага на необхідність навчання шляхом самостійних відкрить учнів, на необхідність такого використання комп'ютерних технологій у навчанні, за яких учні самостійно шукають відповіді на поставлені запитання, розв'язують пізнавальні проблеми, а не просто користуються готовими відповідями і розв'язками. З цією метою викладач інформатики повинен ширше користуватися дослідницьким методом, навчати учнів висувати і перевіряти гіпотези, проектувати відповіді, виконувати пошукові експерименти тощо.

Інформатика є новим навчальним предметом, який вивчається в школах дещо більше десяти років. Учителі інформатики - це нова категорія педагогів, покликана задовольнити зрослі вимоги суспільства до освіти, її змісту і якості. Викладач інформатики, як ніхто інший, працює в неперервно мінливих умовах. Зміна обладнання і програмного забезпечення відбувається кожні кілька років, тому актуалізація знань має бути систематичною. Прогноз власного розвитку такий же невизначений, як і прогноз розвитку інформатики. Отже, викладач інформатики працює в умовах невпевненості й невизначеності. Цю тенденцію педагоги-теоретики помітили понад десять років тому. Цікаво, що викладачі жодного з предметів поки що не стикалися з цим явищем так близько, як викладачі інформатики.

У четвертому розділі дисертації - “Підготовка викладачів інформатики” - висвітлено різні форми підготовки цієї групи учителів.

У перший період (кінець 80-х рр.) більшість викладачів інформатики в середніх школах становили учителі математики або фізики, інколи - спеціальних предметів, які навчалися на річних курсах з інформатики. Перша програма таких курсів була розроблена в 1985 році. Вона передбачала вивчення упродовж 240 годин програмування, засобів інформатики, розв'язування завдань за допомогою комп'ютерів і методики вивчення основ інформатики в школі. Головним завданням курсів була підготовка вчителів до викладання основ інформатики в школах, а також підготовка їх до консультування своїх колег щодо застосування комп'ютерних технологій у навчанні. Програма курсів з інформатики швидко старіла. На межі 80 - 90-х років спеціальні курси, що їх проводили відділи Центру з удосконалення викладачів (ЦУВ), свою діяльність припинили. Передусім це було наслідком поганої організації їхньої роботи, відсутності викладачів, які мали бажання пройти перепідготовку. Після реорганізації на початку 90-х років центрів з консультування викладачів і відкриття Воєводських методичних центрів (ВМЦ) організацією курсів стали займатися вищі навчальні заклади, які часто співробітничали у цьому з ВМЦ. Тривалість курсів була від 2 до 4 семестрів (1-2 роки), а загальна кількість навчальних годин орієнтовно становила 400. Програма курсів орієнтувалася на стару програму з інформатики для шкіл, а тому не задовольняла багатьох викладачів курсів, які прагнули створити свої альтернативні програми. Найбільш вдалими виявилися три програми, які створили Інститут інформатики Вроцлавського університету, Відділ інформатики Вищої педагогічної школи в Слупську і програма автора цього дослідження, який працював на той час на педагогічному факультеті Вищої інженерної школи в Радомі.

Розроблена нами концепція курсів для учителів на базі вищої освіти у Вищій інженерній школі в Радомі передбачала одержання диплома викладача техніки й інформатики. Навчальним планом передбачалося вивчення 11 обов'язкових і 2 факультативних навчальних предметів (на навчання упродовж 4 семестрів відводилося всього 415 годин). Чотири навчальних предмети стосувалися безпосередньо інформатики, а саме: основи інформатики, мови програмування, комп'ютерна графіка і дидактика інформатики. Програми цих чотирьох предметів розроблені автором дисертаційного дослідження.

Програма з основ інформатики складається з двох частин: у першій частині розглядаються основні поняття інформатики, принцип побудови комп'ютера, системи DOS, приставка Norton Commander та редактор текстів Tag; у другій частині розглядається графічне середовище Windows, редактор текстів у Windows, укладач таблиць Quattro Pro або Lotus, програма Derive або Eureka, а також елементи антивірусної профілактики. У подальшому ця програма зазнавала суттєвих змін. Зокрема, скорочено визначений раніше для вивчення матеріал про систему DOS та приставку Norton Commander, а також про редактора текстів Tag; одночасно посилено увагу до практичних дій системи Windows”98 та споживацьких програм.

Програма з мов і систем програмування включала основи програмування на мовах Logo, Turbo Pascal, Base ІV. Користування мовою Logo у процесі роботи було дещо обмеженою натомість передбачався розгляд нових варіантів мови Pascal.

Програма курсу “Комп'ютерна графіка” передбачала формування у викладачів уміння користуватися програмуванням, а також редактором Paintbrush та пакетом Corel Draw. У подальшій роботі було розширено навчальний матеріал, пов'язаний з використанням пакета Corel Draw.

Курс “Дидактика інформатики” передбачав розгляд цілей інформатизації освіти, змісту шкільного курсу основ інформатики і технології його вивчення. Розглядаються, зокрема, можливі структури уроків інформатики, вимоги до програмного забезпечення навчання із застосуванням комп'ютерів, раціонального поєднання методів навчання, а також проблеми індивідуалізації процесу навчання та організації самостійної роботи учнів. Передбачено проведення в школах практичних занять.

Дослідження показало, що програма курсів з інформатики на базі вищої освіти виявилася надто широкою. На вивчення ряду питань було виділено мало часу і слухачам курсів доводилося деякі розділи програми вивчати самостійно.

Проаналізувати ефективність навчання на курсах на базі вищої освіти досить складно у зв'язку з досить значними відмінностями в змісті програм та підходах до навчання у різних вищих навчальних закладах. Якщо університети зосереджували основну увагу на вивченні теоретичних питань та методиці навчання інформатики в школах, то вищі навчальні заклади технічного профілю віддавали перевагу вивченню будови і принципів дії комп'ютерів, а вищі економічні навчальні заклади - проблемам застосування комп'ютерів у фінансовій системі.

Оцінка стану підготовки викладачів інформатики на основі даних Відділу інформатики Міністерства народної освіти Польщі дозволяє побачити картину сучасного стану цієї підготовки і визначити завдання на найближчі роки. Дані Міністерства свідчать, що лише 5% учителів, які викладають у школах, пройшли ті або інші форми навчання, підвищення кваліфікації і вдосконалення в галузі інформатики. В країнах Європейської Співдружності, які є лідерами у впровадженні комп'ютерів у шкільну практику, показник викладачів, які мають підготовку з інформатики, становить майже 30%.

Відділ інформатики Міністерства народної освіти Польщі зробив спробу визначити реальні можливості щодо підготовки викладачів інформатики. Беручи до уваги той факт, що більшість викладачів інформатики за досить короткий час можна підготувати на курсах на базі вищих навчальних закладів, яких в країні налічується 32, а також те, що такі курси щороку закінчують близько 40 тис. слухачів, автори прогнозу одержали число - майже 1,2 тис. викладачів на рік (за чотири роки - 4,8 тис.). Проте протягом чотирьох років реально до шкіл потрапляє лише кілька сот випускників інститутів інформатики та споріднених вищих навчальних закладів, а також близько тисячі випускників педагогічних коледжів інформаційного профілю. Тому реальна кількість нових викладачів інформатики, яких можна очікувати в школах у 2001 році, становить близько 6 тис., тобто менше чверті від потреби.

Основна мета центральних курсів - підготовка викладачів інформатики до застосування комп'ютерів при вивченні інших предметів. Уміння використовувати інформаційну технологію під час вивчення різних предметів включає в себе елементи інтеграції знань з інформатики зі знаннями з інших наук. Курси, організовані Міністерством народної освіти Польщі, підготували для багатьох шкіл учителів, які можуть досить успішно і цілеспрямовано користуватися комп'ютерними технологіями у навчанні.

Серед завдань системи підготовки викладачів інформатики в сучасному суспільстві специфічними є такі:

· підготовка лідерів інформатизації шкільної освіти, лідер інформатизації шкільної освіти повинен бути компетентний хоча б на рівні курсів інформатики на базі вищої освіти;

· підготовка викладачів до навчання учнів інформатики в загальноосвітніх і професійних школах;

· обов'язкове удосконалення вчителів у цій галузі, враховуючи постійний і швидкий розвиток інформаційних технологій;

· створення основ сучасних альтернативних форм удосконалення підготовки викладачів, зокрема дистанційного навчання за допомогою мережі Інтернет, а також самоосвітніх пакетів.

Аналіз накопиченого на сьогодні досвіду дав змогу дійти висновку, що у підготовці викладачів інформатики взагалі та в підготовці їх до застосування комп'ютерних технологій, зокрема, доцільно дотримуватися принципу: вплив й ефективність форм навчання й інформаційного вдосконалення підготовки викладачів у галузі інформатики полягає у їх різноманітності.

У п'ятому розділі - “Застосування комп'ютерів у вивченні окремих загальноосвітніх предметів” - розглянуті конкретні приклади використання комп'ютерів у школах на уроках під час вивчення окремих предметів. Підготовку викладачів у галузі інформатики ми розглядаємо в широкому плані. Справа не тільки в тому, як організувати один або два курси з інформатики чи навіть курси на базі вищої школи для якогось комп'ютерного забезпечення. Предметом особливого інтересу мають бути також програми навчання. Найчастіше перший крок у забезпеченні комп'ютерного навчання полягає в пошуку такої тематики за існуючою програмою навчання, яка сприятиме використання засобів інформатики. Саме на цьому етапі дуже суттєвим є аналіз навчальних програм. Проте не слід очікувати, що нові досконалі програми дуже швидко з'являться в результаті реформи системи освіти. Звичайно, нові програми вже з'являються, але не слід забувати, що головною метою реформи є саме те, щоб спонукати шкільного вчителя самостійно проектувати конкретні шляхи реалізації програми навчання.

Застосування інформаційних засобів пов'язане з серйозними інформаційними проблемами. Найчастіше в школі є одна комп'ютерна лабораторія (у великих школах - дві). Комп'ютерні лабораторії використовуються переважно для проведення уроків інформатики, а в другій половині дня - для занять гуртка інформатики. Проведення уроків, наприклад, з англійської мови із застосуванням комп'ютерів, практично неможливе. Тільки збіг обставин (скажімо, “вікно” в комп'ютерній лабораторії і добра воля викладача інформатики) може створити умови для проведення такого уроку. Як бути? Як у польських школах, так і в школах інших країн вивчення за допомогою комп'ютерів інших предметів стане можливим лише тоді, коли комп'ютерна лабораторія протягом цілого тижня буде доступною для викладачів інших дисциплін. Як це організувати? Школа повинна приймати на роботу двох викладачів інформатики (один з них має проводити урок з основ інформатики, другий у цей час перебуватиме в лабораторії, доступній для всіх).

Застосування комп'ютерів під час вивчення математики і фізики мало місце уже в початковому періоді комп'ютеризації польських шкіл. Техніка вважається близьким до інформатики предметом. Крім того, багато питань цієї дисципліни природним чином можуть оброблятися із застосуванням засобів інформатики. Медіальне образотворче мистецтво багато хто вважає такою галуззю мистецтва, яка розвивається найбільш динамічно. Підкреслимо важливість художньої реклами, яка може реалізуватися лише завдяки використанню комп'ютерних можливостей. Інші навчальні предмети були об'єднані нами у дві групи: природничі й гуманітарні.

У цьому розділі показано, як можна використовувати комп'ютер та інформаційну технологію. Далі дається оцінка програмного забезпечення, яке можна було б використовувати на уроках або під час самостійної роботи учнів. Поряд із спеціальними комп'ютерними програмами, призначених для даного предмета, наведено також приклади застосування універсального забезпечення фірми Microsoft, мультимедійні енциклопедії, словники та програмне забезпечення, яке можна знайти в Інтернеті. Показано, як можна досягти підвищення якості знань з інформатики.

З огляду на висловлене, зроблено такі висновки:

Інформативна підготовка викладачів різних предметів не має суттєвих відмінностей. Комп'ютерами та інформаційними технологіями цікавляться не лише викладачі точних наук, а й гуманітарії. Комп'ютерні курси призначені для викладачів усіх спеціальностей. Майже на всіх напрямах у галузі основ інформатики застосування комп'ютерів та інформаційних технологій навчання здійснюється досить уніфіковано.

Крім спеціалізованих комп'ютерних програм, викладачі користуються основним програмним забезпеченням, наприклад, таким, як, пакет Microsoft Office. Такий редактор текстів є чудовим інструментом не тільки для вчителя польської мови і літератури, а й для викладача математики, який готується до проведення контрольної роботи і передбачає скористатися складною математичною символікою, що є доступною в редакторі рівнянь. Подібні приклади можна навести для укладача таблиць Excel, презентаційної програми Power Point та бази даних Access.

Викладачі можуть і повинні використовувати програми типу мультимедійних енциклопедій. Їх також варто рекомендувати учням, оскільки вони є неперевершеним джерелом знань. Таким же джерелом знань є Інтернет, значення якого у польській школі зростає, зокрема тому, що реалізується дуже престижна програма підключення до цієї мережі всіх гімназій у Польщі.

Відмінності в дидактиці застосування комп'ютера викладачами різних предметів поступово зменшуються. Зрозуміло, що вчитель математики чи фізики повинен знати основи програмування, завдяки чому він може розв'язувати деякі питання, складаючи комп'ютерну програму. Фізик, хімік, біолог та інші педагоги мають володіти деякими мануально-практичними вміннями, щоб для проведення експерименту вміти підключати додаткові вимірювальні прилади до комп'ютера. Викладач професійних предметів повинен уміти застосовувати програми типу CAD. Цілком вірогідно, що вміння програмування мовою HTML найближчим часом знадобиться всім викладачам, у тому числі й гуманітаріям, щоб уміти відкривати свої сторінки WWW і в такий спосіб брати активну участь в Інтернеті.

Доступ до комп'ютерів, до інформації, вміння орієнтуватися в світі інформації - одне з найважливіших умінь людини ХХІ століття.

У шостому розділі дисертації - “ Організація та реалізація власних досліджень” - наведені результати дослідно-експериментальної роботи автора, детально описаний педагогічний експеримент, а також інші види наукового пошуку.

Вивчення ефективності застосування комп'ютерів у процесі навчання - це одночасно і з'ясування мети використання комп'ютерів у школі. Всупереч думці, що побутує, дуже часто застосування комп'ютерів на уроках не приносить видимого негайного “прирощення знань”. У розділі викладено результати дослідження, проведеного у кількох школах у 1997-1998 навчальному році. Спираючись на наявний дидактичний досвід та на результати спостережень за роботою інших викладачів, вивчивши відповідну спеціальну літературу, ми сформулювали перші дві гіпотези, викладені у вступі.

Експериментальні дослідження з математики проводилися двічі в Радомі та Седліці у двох класах - експериментальному та контрольному. В контрольному класі уроки проводив учитель, який на уроках користувався традиційними дидактичними засобами (дошкою і крейдою). В експериментальній групі для реалізації тих самих завдань був застосований комп'ютер з освітнім програмним забезпеченням. Після закінчення експерименту учні виконували контрольну роботу. Результати експерименту перевірені за допомогою t-критерію Стьюдента. Робоча гіпотеза, суть якої полягала в тому, що учні експериментальної групи, завдяки використанню комп'ютера як дидактичного засобу, досягнуть кращих результатів у навчанні, аніж їхні ровесники в контрольній групі, не підтвердилася. Зате підтвердилася друга гіпотеза, яка говорить, що застосування комп'ютерів на уроках підвищує інтерес учнів до виучуваних предметів. Застосування на уроках математики комп'ютерів з освітнім програмним забезпеченням сприяє мотивації навчальної діяльності учнів, підвищує їхній інтерес і активність на заняттях.

У загальноосвітньому ліцеї № 6 ім. Я. Кохановського в Радомі проводився педагогічний експеримент у 1997-1998 навчальному році. Досліджувалася ефективність використання комп'ютерів під час вивчення англійської і німецької мов та історії. Додатково до педагогічного експерименту було проведене опитування учнів експериментальної групи, тобто застосовувався соціографічний метод. З метою визначення, кого з учнів віднести до якої групи, було застосовано тест Равена, який дав змогу виявити рівень інтелектуальних здібностей. Розподіл учнів на групи здійснювався з урахуванням:

· середньої оцінки з усіх предметів;

· оцінки з англійської мови за перше півріччя;

· думки викладача.

Такий підхід до проведення педагогічного експерименту є новим, оскільки, як правило, учнів на групи розподіляли лише за тестом рівня інтелектуальних здібностей. Виявилося, що врахування оцінок, як і думки вчителя, були цілком слушними.

Дослідження, проведені методом педагогічного експерименту, доповнені анкетним опитуванням, інтерв'ю з викладачами і спостереженнями, дозволяють зробити деякі висновки, зокрема: не підтвердилося припущення про одержання “значного приросту знань” завдяки застосуванню комп'ютерів у навчанні. Іноді (наприклад, на уроках математики і німецької мови) навчання за допомогою традиційних методів виявлялося більш ефективним. Найчастіше результати були нейтральними. Тільки на добре підготовлених уроках, із спеціально призначеною для цього комп'ютерною програмою (читацька й інформаційна підготовка), можна домогтися кращих результатів у навчанні, ніж при використанні класичних методів.

Незалежність результатів навчання від приналежності до контрольної чи експериментальної груп підтверджують статистичні обчислення, що являють собою кореляційний зв'язок між досліджуваними якостями: коефіцієнт кореляції Пірсона та коефіцієнт Q-Кенделя. В обох випадках обчислені значення не показують жодної залежності між результатами, одержаними учнями в контрольній чи експериментальній групах.

Оскільки заняття із застосуванням комп'ютерів не дали значних позитивних результатів у навчанні, а також не показали кореляційної залежності між досліджуваними змінними, само собою напрошується запитання: чи необхідна нині і в майбутньому комп'ютерна допомога у навчанні, якщо вона не поліпшує його результативність? Проте не слід робити поспішних висновків із цих досліджень. Одержані результати, на нашу думку, означають, що або необхідне абсолютно нове програмне забезпечення, або викладачі не володіють необхідною підготовкою для застосування освітнього програмного забезпечення. Якщо викладач повністю керував дидактичним процесом, а не довірявся комп'ютерній програмі, результати роботи завжди були кращими.

Водночас підтвердилося позитивне ставлення молоді до навчання за допомогою комп'ютера. Позитивна оцінка такої форми навчання ґрунтується на тому, що учні вважають її привабливою, сучасною, ефективною. До такого способу навчання учні ставляться як до чогось цілком природного, без чого через кілька років обійтися буде неможливо. Отже, підтвердилася гіпотеза про те, що застосування комп'ютера на уроках підвищує інтерес учнів до навчального предмета.

Дослідження проблем підвищення кваліфікації і професійного удосконалення учителів у галузі інформатики здійснювалося на початку 1997 року в трьох типах шкіл:

· основних (дослідження проводилися у 15 основних школах колишнього Радомського воєводства);

· загальноосвітніх ліцеях (дослідження проводилися у 8 школах колишнього Радомського воєводства);

· професійних школах (дослідження проводилися в 7 школах Варшавського воєводства).

У ході дослідження потреб у підвищенні кваліфікації, удосконаленні підготовки викладачів у галузі інформатики вивчалися такі питання:

1.Чи достатній рівень підготовки викладачів для використання комп'ютерів на уроках?

2.Чи здійснюють вони на своїх уроках роботу з комп'ютером?

3.Чи підвищують свою кваліфікацію, чи вдосконалюють свої вміння викладачі в галузі обслуговування і застосування комп'ютерів на уроках?

Щоб відповісти на поставлені запитання, були сформульовані такі робочі гіпотези:

На думку педагогів, які були охоплені анкетуванням, лише незначна їх кількість має підготовку, достатню для проведення уроків з використанням комп'ютера.

Відсутність перспективи найближчим часом комп'ютеризувати школу не спонукає викладачів до підвищення своєї кваліфікації та постійного вдосконалення в галузі обслуговування і застосування комп'ютерів на уроках.

Сформульовані гіпотези піддавалися перевірці на основі зібраних під час досліджень матеріалів. З цією метою було застосовано кілька взаємодоповнюючих методів та дослідницьких прийомів, таких як:

– анкетування викладачів;

– вивчення й аналіз документів і результатів досліджень ситуації в інформаційній освіті у Польщі взагалі і в окремих регіонах;

– опитування співробітників воєводських методичних центрів з підвищення кваліфікації викладачів у галузі інформатики, а також координаторів з інформаційної освіти при відділах освіти.

Із 165-ти опитаних викладачів 92 (55,8%) працюють в школах, де є комп'ютерні лабораторії. Однак, лише 19 викладачів загальноосвітніх предметів (11,5%) використовують комп'ютери на своїх заняттях. Найчастіше комп'ютерами користуються викладачі техніки і математики. В Радомі 74,1% учителів основної школи мали можливість працювати з комп'ютером, однак лише 19,8% з них зрідка використовували комп'ютери на своїх уроках. жоден з викладачів сільської основної школи не мав можливості працювати з комп'ютером.

Аналіз дослідницьких даних показує, що курси інформатики, які організовують воєводські методичні центри, закінчили лише 8 викладачів, а центральні курси - 7. Це означає, що понад 95% опитаних не скористалися наявними можливостями для підвищення кваліфікації в галузі комп'ютерних технологій. Разом з тим, бажання пройти курсову перепідготовку виявили 136 осіб (82,4%), а бажання використовувати на своїх уроках комп'ютер - 58,8% всіх опитаних. Особливо велике бажання підвищувати кваліфікацію в галузі інформатики мають молоді викладачі.

Дослідження потреб у підвищенні кваліфікації в галузі інформатики викладачів загальноосвітніх ліцеїв проводилося на території колишнього Замойського воєводства у 1997 році. Понад 90% опитаних відчували потребу у поповненні своїх знань у галузі інформатики і задовольняють її різними способами: придбання комп'ютера, самостійне читання книг і журналів з інформатики, відвідування комп'ютерних курсів тощо.

Цікавими виявилися дані щодо участі викладачів загальноосвітніх ліцеїв у курсах та заняттях з інформатики. Виявилося, що більше половини викладачів не менше одного разу були на курсах. Особливо часто підвищували на курсах свою кваліфікацію в галузі інформатики викладачі з педагогічним стажем від 10 до 20 років, у тому числі багато викладачів гуманітарних предметів.

Викладачам пропонувалося також розкрити свої плани щодо способів підвищення кваліфікації в галузі інформатики, а також вказати теми, які бажано було б вивчати на курсах. Потенційні слухачі курсів виявляють найбільший інтерес до споживацьких і спеціалізованих програм, а також до Інтернету, програмного забезпечення.

Дослідження потреб у підвищенні кваліфікації викладачів професійних шкіл були проведені у Варшавському воєводстві на початку 1997 року. В ньому взяли участь 231 викладач спеціальних і загальноосвітніх предметів. Більшість з них мали загальну вищу (73,1%) або вищу професійну освіту (15,0%), 84,8% викладачів не менше одного разу брали участь у різних формах підвищення кваліфікації, в тому числі 26,6% підвищували кваліфікацію в галузі інформатики.

35% викладачів професійних шкіл мають намір протягом найближчих двох років підвищити кваліфікацію. Більшість із цієї групи (35,5%) планують підвищувати свою кваліфікацію саме в галузі інформатики. З 231 викладача, які брали участь в анкетуванні, лише 52 (22,5%) раніше мали можливість користуватися комп'ютером. 72,7% викладачів, охоплених анкетуванням, виявили готовність підвищувати інформатичну кваліфікацію в разі, якщо їм буде надана можливість користуватися комп'ютером. Решта своє небажання займатися інформатикою пояснюють такими причинами:

“комп'ютери не для мене” - 46,7%;

“важко мені було б знову зайнятися науковою працею” -18,3%;

“ у мене мало вільного часу” - 17,1%;

“вважаю, що надто мала фінансова мотивація для викладачів, щоб їм хотілося підвищувати свою кваліфікацію” - 13,3%;

“навчання надто дороге” - 4,6%.

Головною причиною відсутності бажання підвищувати кваліфікацію сміливо можна вважати різного роду фінансові причини. Таким чином, 74,8% викладачів професійних шкіл Варшавського воєводства виявили бажання підвищувати кваліфікацію в галузі інформатики, однак тільки 14,9% своє бажання здійснили.

Дослідження в школах трьох типів дають підстави для загального висновку про те, що викладачі належним чином оцінюють значення знань і умінь у галузі інформатики для удосконалення своєї професійної кваліфікації; переважна більшість з них (майже 100%) відчувають потребу в підвищенні кваліфікації. На жаль, значно менша частина (близько 50%) висловлюють бажання найближчим часом підвищувати свою кваліфікацію в різних формах навчання. Викладачі, котрі вже навчалися на будь-яких курсах з інформатики, становлять незначну групу. Наші дослідження підтвердили гіпотезу про те, що сьогодні в школах мало якісно підготовлених учителів для проведення уроків із застосуванням комп'ютерів.

Друга наша гіпотеза не підтвердилася: виявилося, що викладачі мають бажання підвищувати свою кваліфікацію і професійно вдосконалюватися незалежно від оснащення школи комп'ютерною технікою і програмним забезпеченням. Від навчання на курсах з інформатики їх не відштовхує навіть не дуже чітка перспектива багатьох шкіл у придбанні комп'ютерної техніки, адже знання і уміння в цій галузі високо оцінюються на ринку праці. Вивчення рівня засвоєння елементарних знань з інформатики в школі - це визначення рівня підготовки учнів з інформатики після закінчення навчання в школі. Основною дослідницькою проблемою була оцінка результатів навчання елементів інформатики в загальноосвітніх ліцеях і визначення відмінностей у рівні засвоєних знань учнями. Із головної проблеми були виділені такі окремі питання:

Чи дуже впливають на результати навчання тип закінченої викладачем школи, його стаж роботи, вік, стать?

Чи залежать результати від профілю класу і тижневої кількості годин, призначених для вивчення інформатики?

У дослідженнях перевірялися такі робочі гіпотези:

Результати дослідження значною мірою залежать від освіти викладача.

Суттєвий вплив на результати навчання має профіль класу та тижнева кількість годин, передбачена для вивчення інформатики.

Перше дослідження проводилося у травні 1996 року в 11 загальноосвітніх ліцеях, обраних за жеребкуванням (всього у радомському воєводстві було 22 ліцеї). Через три роки після цього напередодні реформи системи освіти подібні дослідження проводилися у 13 загальноосвітніх школах радомського регіону. Цікаво було порівняти зміни, що сталися за цей період, і особливо результати, одержані у школах.

Результати дослідження свідчать про недостатній рівень засвоєння учнями понять з інформатики.

Метою наступного дослідження було вивчити думку студентів останніх курсів (потенційних викладачів) стосовно правильності вибору для вивчення курсів з інформатики, актуальності їх змісту і ступеня його реалізації. Була висунута робоча гіпотеза: зміст курсів з інформатики визначений правильно, він відповідає очікуванням майбутніх учителів інформатики.Дослідженнями, що проводилися з лютого 1998 р., було охоплено 94 студенти 4 і 5 курсів. Всі вони навчалися майже за однаковою програмою: матеріал з інформатики був майже однаковим, актуальні знання і уміння студентів практично не відрізнялися.

Результати дослідження підтвердили гіпотезу: вибір змісту навчання інформатики був зроблений правильно. Найбільшою проблемою, на яку вказували вчителі, охоплені анкетуванням, була неповна реалізація змісту навчання. Студенти виявилися уважними і доброзичливими інформаторами. Більшість припущень виявилася правильною. Водночас дослідження дало змогу виявити ряд проблем, які негативно позначаються на якості підготовки викладачів інформатики: відсутність у навчальному плані вищого закладу освіти предмета, що розглядає функціонування комп'ютерних мереж; відсутність предмета, що вивчає технічну будову комп'ютерів і їх програмне забезпечення; існує потреба неперервного оновлення знань і умінь з інформатики студентів вищих навчальних закладів із спеціальних предметів інформативного профілю; зміст навчання реалізується не повністю; відсутня кореляція змісту між окремими предметами.

Дослідження показало, що студенти добре орієнтуються в актуальних завданнях своєї майбутньої професійної діяльності й усвідомлюють, які знання вони повинні здобути у стінах вищого навчального закладу. Останніми були проведені дослідження викладачів інформатики - випускників за спеціальністю “Інформатика” (92 особи). Головна мета дослідження - одержати інформацію про їхні професійні досягнення, а також оцінка знань і вмінь, одержаних ними під час навчання в Радомському політехнічному інституті. Дослідження здійснювалося згідно з такою гіпотезою: випускники ВНЗ за спеціальністю “Інформатика”, які брали участь в експерименті, працюють за професією, одержаною в інституті.

Узагальнення результатів анкетованого опитування допомогло з'ясувати, як склалася доля випускників інституту із спеціальності “Інформатика”. Передусім, не підтвердилося припущення, що більшість випускників працюють на фірмах. Майже половина випускників денного відділення і переважна більшість заочного відділення йдуть працювати у школи. Поліпшення фінансової ситуації у школах дає підстави для сподівання, що у майбутньому кількість таких випускників зростатиме.

Ряд відповідей стосовно мотивів навчання, й актуальності реалізованого змісту навчання тощо відповідає поглядам студентів і результатам навчання інформатики в радомських школах. Зміст навчання, якому віддають перевагу випускники, також відповідає запитам викладачів, котрі мають бажання підвищувати свою кваліфікацію.

викладач інформатика комп'ютер навчання

Висновки

1. Швидкий розвиток інформатики і обчислювальної техніки, широке використання в різних галузях народного господарства комп'ютерів зумовили розгортання в багатьох країнах світу, в тому числі в Польщі, педагогічних досліджень, пов'язаних з інформатизацією шкільної освіти і з використанням в навчально-виховному процесі комп'ютерних технологій. У загальноосвітніх і професійних школах створюються комп'ютерні лабораторії, організовується вивчення навчального предмета “Основи інформатики”, здійснюються численні спроби використання комп'ютерних технологій у процесі вивчення загальноосвітніх і спеціальних предметів. Досліджуються проблеми створення мікрокомп'ютерів спеціального використання в навчальному процесі. Однак аналіз досвіду багатьох розвинутих країн переконав у недоцільності створення спеціальних комп'ютерів для школи, а слід використовувати ті, з якими працюють в різних галузях народного господарства. В Польщі такими комп'ютерами можуть бути комп'ютери, сумісні з ІВМ РС і з програмним забезпеченням фірми Microsoft.

2. Одним із засобів інформатизації шкільної освіти в Польщі стало вивчення з 1986 року в школах як самостійного навчального предмета основ інформатики. Спочатку головним завданням вивчення цього предмета вважалося навчання учнів методам розв'язання простих задач з використанням комп'ютерів, ознайомлення з основами програмування. Створюється багато оригінальних програм з інформатики, а також програмного забезпечення. Однак вивчення інформатики в 90-х роках зазнало істотних змін. Було значно скорочено вивчення основ програмування і натомість посилена увага до розгляду прикладних програм, розв'язання різних задач, зокрема, до обробки текстів і побудови графічних зображень. Одночасно зросла увага до використання в навчальному процесі телебачення, записів на компакт-дисках, можливостей Інтернету тощо.

3. Світовий і польський досвід переконують, що ефективність інформатизації шкільної освіти істотно залежить від якості підготовки викладачів до навчання інформатики і до використання у навчальному процесі комп'ютерних технологій. Підготовка викладачів інформатики повинна враховувати швидкі темпи розвитку цієї галузі знань, бути фундаментальною і неперервною. При підготовці викладачів загальноосвітніх предметів до застосування комп'ютерних технологій важливо враховувати, що вивчення інформатики і застосування комп'ютерів зумовлюють необхідність внесення важливих змін у зміст і методику вивчення загальноосвітніх предметів.

4. З кінця 80-х років у Польщі широко розгортається курсова підготовка викладачів інформатики для шкіл, організована відділами Центру удосконалення викладачів (ЦУВ). Вона передбачала вивчення основ програмування, засобів інформатики, розв'язання задач з використанням комп'ютерів і методики та технології навчання інформатики. Значному поліпшенню якості підготовки викладачів інформатики сприяло створення, починаючи з 90-х років, курсів при вищих навчальних закладах.

Однією з найкращих концепцій таких курсів була визнана запропонована автором концепція курсів при Вищій інженерній школі в м. Радомі. Навчальним планом цих курсів передбачалося вивчення 4-х обов'язкових і 2-х факультативних предметів, у тому числі основ інформатики, мов програмування, комп'ютерної графіки і дидактики інформатики. Програми цих предметів опрацьовані автором дослідження. Після закінчення курсів слухачі діставали право на викладання техніки і інформатики.

Ефективною формою підвищення кваліфікації викладачів інформатики стали комп'ютерні курси, організовані як у регіонах, так і в центрі. Центральні курси передбачають навчання протягом тижня з відривом від основної роботи. Комп'ютерні курси передбачають підвищення кваліфікації викладачів усіх навчальних предметів у галузі інформатики.

5. Використання комп'ютера на уроках загальноосвітніх дисциплін значно підвищує мотивацію навчання, розвиває пізнавальні здібності учнів. Однак комп'ютер не може і не повинен замінювати викладача на уроці, а повинен органічно поєднуватися з іншими дидактичними засобами. Лише добре підготовлений урок, з добре опрацьованою комп'ютерною програмою, на якому пояснення викладача логічно пов'язані з використанням дидактичних можливостей комп'ютерних технологій, дає належний навчальний ефект.

6. Поряд із спеціалізованими комп'ютерними програмами викладачі загальноосвітніх дисциплін можуть успішно користуватися іншим програмним забезпеченням, зокрема Microsoft office. Наприклад, редактор текстів є ефективним дидактичним засобом не лише для вивчення польської чи будь-якої іншої мови, але й для вивчення математики, оскільки дає можливість скористатися складною математичною символікою, доступною в редакторі рівнянь.

7. Використання комп'ютерних технологій при вивченні окремих навчальних предметів чи курсів вимагає внесення необхідних змін у зміст і структуру програм вивчення цих предметів чи курсів. Окремі теми програм (звичайно, не всі) необхідно спланувати таким чином, щоб їх успішне вивчення було можливим лише за допомогою комп'ютера. Комп'ютерні технології будуть ефективно застосовуватися в навчальному процесі, коли цього вимагатимуть навчальні програми.

8. Для ефективного застосування комп'ютерних технологій при вивченні інформатики загальноосвітніх і спеціальних предметів у школах доцільно обладнувати спеціальні комп'ютерні лабораторії і також планувати їхню роботу, щоб учні могли працювати в лабораторії не лише під час уроків, але й у вільний час між уроками і після уроків. Для належного використання обладнання лабораторії і надання систематичної кваліфікованої допомоги викладачам загальноосвітніх і професійних предметів у застосуванні комп'ютерних технологій, зокрема, в організації самостійної роботи учнів з комп'ютером школа повинна бути забезпечена двома кваліфікованими викладачами, добре підготовленими в галузі комп'ютерних технологій навчання. Такий досвід організації роботи шкільних комп'ютерних технологій практикується в ряді загальноєвропейських країн і США.

9. У системі підготовки майбутнього викладача до застосування комп'ютерних технологій при вивченні інформатики, загальноосвітніх і професійних навчальних предметів особливу роль відіграє вивчення студентами чи слухачами курсів навчального предмету “Дидактика інформатики” В ньому розкривається загальна мета і завдання інформатизації освіти, проблеми змісту і методики вивчення “Основ інформатики” в школі, аналізуються дидактичні і методичні можливості комп'ютерних технологій. детально обговорюються ті зміни в організації навчально-виховного процесу, в методах його проведення, які вносить застосування комп'ютерних технологій. Велика увага при вивченні “Дидактики інформатики” приділяється організації практичної роботи студентів, зокрема, роботи по створенню педагогічного програмного забезпечення комп'ютерів для його використання при вивченні загальноосвітніх і спеціальних предметів.

10. Зміст і обсяг знань у галузі інформатики і комп'ютерних технологій постійно змінюються, весь час зростають, тому у майбутніх викладачів інформатики і викладачів інших предметів, які користуються комп'ютерними технологіями, має бути вироблена потреба в постійному вдосконаленні знань, підвищенні педагогічної майстерності. Модель професійної майстерності педагога найкраще підходить для формування творчого викладача, який цікавиться педагогічними інноваціями і їх впровадженням, шукає нові форми і методи навчання, допускає розумний ризик, може допускати і виправляти помилки. Якісно підготувати викладачів інформатики, а також викладачів, які використовують комп'ютерні технології при викладанні загальноосвітніх і спеціальних навчальних предметів можна лише у вищих навчальних закладах. Різного роду курси можуть виконувати лише допоміжну роль у підвищенні кваліфікації викладачів.

11. Результати дослідження дають підстави для висновку, що переважна більшість викладачів глибоко усвідомлює швидке зростання ролі інформатики й інформаційних технологій у житті сучасного суспільства, в тому числі і в галузі освіти. Вони розуміють, що використання комп'ютерів, доступ до сучасних джерел інформації є важливою складовою частиною освіти і культури людини ХХІ століття, і готові до кардинальних змін в освіті.

Велика і важлива проблема використання комп'ютерних технологій у навчально-виховному процесі загальноосвітньої і професійної школи, безперечно, не може вважатися повністю вичерпною в даному дослідженні.

1. Кедрович Г. Теория и практика использования компьютерных технологий в общеобразовательных и профессиональных учебных заведениях Польши: Монография - К.: Вища школа, 2001. - 356 с. - 28,7 авт. арк.

2. Кєдровіч Г. Теорія і практика інформаційної підготовки викладачів: Монографія. - Радом: Видавництво Радомської політехніки, 2000. - 428 с. - 26,5 авт. арк. Kiedrowicz G.: Teoria i praktyka informatycznego przygotowania nauczycieli, Wydawnictwo Politechniki Radomskiej, Seria Monografie Nr 45, Radom 2000 (428 s. - 26,5 aut. ark.)

3. Кєдровіч Г. Мікрокомп'ютери на підприємствах: Посібник для економістів. - Радом: Польське Економічне Товариство, 1987. - 125 с. - 8,0 авт. арк. Kiedrowicz G.: Mikrokomputery w przedsiкbiorstwie, poradnik dla sіuїb ekonomicznych, Polskie Towarzystwo Ekonomiczne, Radom 1987 (125 s. - 8,0 aut. ark.).

4. Кєдровіч Г. Молоді наукові працівники - сьогодні та у перспективі // Пошуки. - 1987. - № 7-8. - C. 49-58. - 0,67 авт. арк. Kiedrowicz G.: Mіodzi pracownicy nauki - stan obecny i perspektywy, „Poszukiwania” nr 7-8, 1987 (s. 49-58. - 0,67 aut. ark.).

5. Кєдровіч Г. Мікроком'ютери та проблематика миру // Студія політичних наук. - 1987. - № 5-6 (89-90). - C. 44-45. - 0,60 авт. арк.). Kiedrowicz G.: Mikrokomputery a problematyka pokojowa, „Studia Nauk Politycznych” nr 5-6 (89-90), 1987 (s. 44-55. - 0,60 aut. ark.).

6. Кєдровіч Г. Нова методика іспитів студентів за окремими дидактиками // Педагогіка вищої школи. - 1995. - № 2. - C. 105-111. - 0,47 авт. арк. Kiedrowicz G.: Nowa metoda egzaminowania studentуw z dydaktyk szczegуіowych, „Pedagogika Szkoіy Wyїszej” Nr 2, 1995 (s. 105-111. - 0,47 aut. ark.).

7. Кєдровіч Г. Роль вчителя інформатики на різних рівнях освіти // Педагогіка вищої школи. - 1996. - № 5. - C. 98-104. - 0,42 авт. арк. Kiedrowicz G.: Rola nauczyciela informatyki na rуїnych szczeblach edukacji, „Pedagogika Szkoіy Wyїszej” Nr 5. - 1996 (s. 98-104. - 0,42 aut. ark.).

8. Кєдровіч Г. Навчання інформатики в PWSOЊ у Радомі // Науково-дидактичний огляд PWSOЊ у Радомі. - Радом. - 1996. - T. 1. - C. 137-151. - 0,82 авт. арк. Kiedrowicz G.: Nauczanie informatyki w PWSOЊ w Radomiu „Przegl№d Naukowo-Dydaktyczny PWSOЊ w Radomiu”, Tom I, Radom 1996 (s. 137-151. - 0,82 aut. ark.).

9 Кєдровіч Г. Специфіка навчання майбутніх вчителів інформатики // Педагогіка вищої школи. - 1997. - № 8. - C. 209-220. - 0,65 авт. арк. Kiedrowicz G.: Specyfika ksztaіcenia przyszіych nauczycieli informatyki, „Pedagogika Szkoіy Wyїszej” Nr 8, 1997 (s. 209-220. - 0,65 aut. ark.).

10. Кєдровіч Г. Студенти PWSOЊ у Радомі: Образ суспільства // Педагогіка вищої школи. - 1997. - № 9/10. - C. 195-207. - 1,33 авт. арк. Kiedrowicz G.: Studenci PWSOЊ w Radomiu - obraz spoіecznoњci, „Pedagogika Szkoіy Wyїszej” Nr 9/10, 1997 (s. 195-207. - 1,33 aut. ark.).

11. Кєдровіч Г. Підготовка вчителів інформатики у світлі магістерських робіт, виконаних у 1992-1997 роках // Проблеми освіти вчителів. -1998. - Зошит 13. - C. 52-60. - 0,55 авт. арк. Kiedrowicz G. Przygotowanie nauczycieli informatyki w њwietle prac magisterskich realizowanych w latach 1992-1997, „Problemy Studiуw Nauczycielskich”, Zeszyt 13, 1998 (s. 52-60. - 0,55 aut. ark.).

12. Кєдровіч Г. Очікування, оцінки, погляди студентів PWSOЊ у Радомі // Науково-дидактичний огляд PWSOЊ у Радомі. - Радом. - 1998. - T. 2. - C. 353-379. - 1,64 авт. арк. Kiedrowicz G.: Oczekiwania, oceny, pogl№dy studentуw PWSOЊ w Radomiu, „Przegl№d Naukowo-Dydaktyczny PWSOЊ w Radomiu”, Tom II, Radom 1998 (s. 353-379. - 1,64 aut. ark.).

13. Кєдровіч Г. Мотиви вступу до ВНЗ та початковий стан інформаційних знань студентів-заочників // Педагогіка вищої школи. - 1998. - № 13. - C. 144-153. - 0,60 авт. арк. Kiedrowicz G.: Motywy podjкcia studiуw a pocz№tkowy stan wiedzy informatycznej studentуw zaocznych, „Pedagogika Szkoіy Wyїszej” Nr 13, 1998 (s. 144-153. - 0,60 aut. ark.).