Формування педагогічної взаємодії у шкільних об’єднаннях підлітків за інтересами

Размещено на http://www.allbest.ru/

Криворізький державний педагогічний університет

УДК 370.186.6

13.00.01 - загальна педагогіка та історія педагогіки

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук

Формування педагогічної взаємодії у шкільних об'єднаннях підлітків за інтересами

Сас Наталія Миколаївна

Кривий Ріг - 2001

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана у Полтавському державному педагогічному університеті ім. В.Г. Короленка.

Науковий керівник - член-кореспондент АПН України, доктор педагогічних наук, професор, проректор з наукової роботи Полтавського державного педагогічного університету ім. В.Г. Короленка Бойко Алла Микитівна.

Офіційні опоненти:

- доктор педагогічних наук, професор, Запорізький інститут післядипломної педагогічної освіти, професор кафедри педагогіки Сущенко Тетяна Іванівна;

- кандидат педагогічних наук, доцент, Криворізький економічний інституту Криворізького національного економічного університету, доцент кафедри педагогіки і психології Вієвська Муза Георгіївна.

Провідна установа - Кіровоградський державний педагогічний університет

імені Володимира Винниченка,

Міністерство освіти і науки України, м. Кіровоград.

Захист відбудеться 21 березня 2001 року о 10.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 09.053.01 у Криворізькому державному педагогічному університеті (50086, м. Кривий Ріг, просп. Гагаріна, 54, к. 230).

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Криворізького державного педагогічного університету (50086. м. Кривий Ріг, просп. Гагаріна, 54).

Автореферат розісланий 20 лютого 2001 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради Г.Б. Штельмах

Анотація

Сас Н.М. Формування педагогічної взаємодії у шкільних об'єднаннях підлітків за інтересами. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук за спеціальністю 13.00.01 - загальна педагогіка та історія педагогіки. Криворізький державний педагогічний університет, Кривий Ріг, 2001.

У дисертації досліджується процес формування педагогічно доцільної взаємодії у шкільних об'єднаннях підлітків за інтересами. Теоретично обґрунтований цілісний процес формування суб'єкт-суб'єктної педагогічно доцільної взаємодії у шкільних об'єднаннях підлітків за інтересами у єдності трьох основних етапів: інформаційно-організаційного, регулятивно-стимулюючого, індивідуально-консультивного, визначених на основі таких критеріїв: інтерес, інтеракція, активність. Виявлена й експериментально перевірена система засобів формування педагогічної взаємодії, які охоплюють методи - організації діяльності, стимулювання поведінки й розвитку підлітка, формування його свідомості; прийоми - опори на позитивне, заохочення перспективою, індивідуальну етичну бесіду, координацію впливів, взаємної довіри; різноманітні види діяльності (пізнавальну, предметно-перетворювальну, художньо-ігрову, соціально-комунікативну) та її форми (індивідуальну, групову, колективну). Визначено умови (пізнавальні, процесуальні, емоційно-етичні), що забезпечують ефективність формування педагогічної взаємодії в рамках специфічної педагогічної системи - шкільного підліткового об'єднання за інтересами.

Ключові слова: шкільні об'єднання підлітків, педагогічна взаємодія, процес, умови, засоби.

Сас Н.М. Формирование педагогического взаимодействия в школьных объединениях подростков по интересам. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата педагогических наук по специальности 13.00.01. - общая педагогика и история педагогики. - Криворожский государственный педагогический университет, Кривой Рог, 2001.

В диссертации исследуется процесс формирования педагогического взаимодействия в школьных объединениях подростков по интересам.

В работе освещены генезис и современное состояние данного вопроса, определены и научно обоснованы пути его решения. Для современных исследований характерно многоаспектное изучение феномена "взаимодействие": взаимодействие подростка со значимыми взрослыми (В.М. Мясищев, А.Н. Леонтьев, С.Л. Рубинштейн и др.); структурные компоненты и механизмы взаимодействия (Е.И. Головаха, А.Г. Кирпичник, Р.С. Немов и др.); психолого-педагогические основы взаимодействия, способного привести к запланированным изменениям в структуре личности (И.Д. Бех, А.Н. Бойко, А.В. Киричук и др.); этапы становления межличностных отношений и взаимодействия (С.Т. Шацкий, А.С. Макаренко, О.С. Газман, и др.); взаимосвязь интереса и деятельности (А.Н. Прядехо, Г.И. Щукина и др.); активность личности, которая выявляется и развивается в творческой деятельности (Н.Ф. Добринин, Н.А. Рябухин, А.А. Сикорская и др.); пути усвоения содержания деятельности и ее оптимизация (Т.И. Сущенко, А.И. Донцов, Ю.А. Орн и др.); средства, содействующие взаимопониманию, взаимовлиянию, взаимообогащению субъектов воспитательного процесса (А.Е. Ершова, Н.Е. Щуркова, Н.В. Цзен, Ю.В. Пахомов и др.).

Анализ психолого-педагогической литературы по рассматриваемой проблеме позволил выяснить, что педагогическое взаимодействие является системообразующей основой воспитания, вызывающей закономерные последовательные непрерывные изменения в развитии членов школьного объединения подростков по интересам; установить взаимосвязь понятий: школьные объединения подростков, общая направленность личности, совместная деятельность, педагогическое взаимодействие, процесс, условия, средства.

В диссертационном исследовании доказано на основе диагностических методик А.Н. Бойко, А.В. Киричука, Н.В. Сергеева, что процесс формирования педагогического взаимодействия в школьных объединениях подростков как педагогический феномен - явление многофакторное, динамичное, протяженное во времени, неравномерное для всех участников субъект-субъектного взаимодействия.

Теоретически обоснован и экспериментально подтвержден целостный процесс формирования педагогического взаимодействия в школьных объединениях подростков по интересам в единстве таких трех основных этапов: информационно-организационного (знакомство между собой членов объединения; деятельность по образцам, предложенным руководителем; привлекательность педагога как условие регуляции и саморегуляции действий членов объединения); регулятивно-стимулирующего (выработка норм внутригрупповых отношений; определение внутригрупповой системы ценностей; выполнение заданий по алгоритму; обеспечение мотивации деятельности; содействие самоутверждению личности подростка, реализации его творческих возможностей); индивидуально-консультативного (закрепление норм отношений между членами объединения; самостоятельность в выборе, реализации заданий и анализе их выполнения; коррекция знаний, навыков деятельности подростка; помощь в выборе оптимальных путей его развития как личности. Этапы выделены на основе таких критериев, как интерес, интеракция, активность.

В экспериментальной части диссертации доказана эффективность предложенной системы средств формирования педагогического взаимодействия, которые охватывают методы - организации деятельности, стимулирования поведения и развития подростка, формирования его сознания; приемы - опоры на положительное, увлечения перспективой, индивидуальной этической беседы, координации влияний, взаимного доверия; разнообразные виды деятельности (познавательную, предметно-преобразующую, художественно-игровую, социально-коммуникативную) и ее формы (индивидуальную, групповую, коллективную). Определены условия (познавательные, процессуальные, эмоционально-этические), обеспечивающие эффективность формирования педагогического взаимодействия в школьном объединении подростков по интересам. Дан анализ констатирующего и формирующего этапов эксперимента. Его результаты подтвердили гипотетические положения о том, что процесс формирования педагогического взаимодействия в школьных объединениях подростков по интересам проходит более эффективно, если руководитель объединения осознает структуру и механизмы педагогического взаимодействия; разработан целостный процесс формирования педагогического взаимодействия; используется педагогически целесообразная система средств.

Ключевые слова: школьные объединения подростков, педагогическое взаимодействие, процесс, условия, средства.

Sas N. M. Formation of Pedagogical Cooperation in the School Units of Teenagers According to Their Interests. - Manuscript.

Thesis for a candidate's degree by speciality 13.00.01 - Theory and History of Pedagogics. Kryvyy Rih State Pedagogical University, Kryvyy Rih 2001.

The research deals with the formation process of expedient interaction in the school units of the teenagers according to their interests. Theoretical grounded integral process of formation subject-subjective pedagogically expedient interaction within the school teenagers units in accordance with their interests united three mains stages:

informatively-organization, controlling-stimulating, individually-consulting that were defined on the basis such criterions as: interest, interaction, activity. The system of means for pedagogical interaction formation has been determined and checked experimentally in following structure: methods - activity organization, stimulation of teenager behavior and development, his consciousness formation; ways - support for positive things, perspective encouragement, individual ethical talking, coordination of influences, mutual trust; different kinds of activity (cognitive, practically-remaking, social-communicative) and forms (individual, grouping, collective). Conditions (cognitive, legal, emotional-ethical) were defined. It provides the effective interaction within the special pedagogical system - school teenagers unit according to their interests.

Key words: school teenagers units, pedagogical interaction, process, condition, means.

Загальна характеристика роботи

Актуальність дослідження. Реформування національної системи освіти зорієнтоване на створення умов для вільного розвитку й самореалізації особистості дитини. "Діяльність навчального закладу має будуватися так, щоб сприяти становленню особистості як творця і проектувальника життя, гармонізації і гуманізації стосунків між учнями і педагогами, керуючись ідеєю самоцінності дитинства, діалогу, компетентного вибору особистого життєвого шляху"1. Тому як нагальну виділено проблему взаємодії між суб'єктами навчально-виховного процесу, зокрема, в об'єднаннях підлітків за інтересами. Ефективність функціонування об'єднань за інтересами визначається спеціально організованою педагогічно доцільною взаємодією, спрямованою на виховання й самоствердження кожної дитини, формування певних умінь і навичок.

Проте 82,7% опитаних керівників об'єднань, за даними нашого дослідження, не повністю усвідомлюють значення взаємодії на основі інтересу і зводять своє завдання тільки до озброєння дітей знаннями та вміннями відповідно до профілю об'єднання. Одним із наслідків цього є факт зниження на 34,4% участі шкільної молоді в роботі спеціально організованих гуртків, секцій, студій, а також збільшення кількості стихійно утворюваних угруповань школярів асоціального спрямування, у яких підлітки деструктивними способами намагаються задовольнити потребу в особистому визнанні.

Шкільні об'єднання підлітків за інтересами - це різноманітні за напрямом і змістом діяльності гуртки, секції, студії, товариства, гурти, спільноти, спілки, де на основі спеціально організованої суб'єкт-суб'єктної взаємодії відбувається навчання, виховання та розвиток особистості школяра.

Таким чином, спеціально організована педагогічно доцільна суб'єкт-суб'єктна взаємодія є системоутворюючим елементом виховання, середовищем, що викликає закономірні послідовні безперервні зміни в розвитку членів об'єднання. Виховання розуміється як саморозвивальна відкрита система, що має полісуб'єктний, взаєморозвивальний характер для всіх суб'єктів взаємодії.

Сучасним дослідженням притаманне багатоаспектне вивчення феномена "взаємодія": взаємодію підлітка із значущими дорослими вивчали В.М. М'ясищев, О.М. Леонтьєв, С.Л. Рубінштейн та ін.; структурні компоненти та механізми взаємодії досліджували Є.І. Головаха, А.Г. Кірпічник, Р.С. Нємов, Г.Л. Панченко та ін.; психолого-педагогічні основи взаємодії, здатної привести до запланованих змін у структурі особистості, - І.Д. Бех, А.М. Бойко, О.В. Киричук, О.М. Кобернік, Л.В. Кондрашова та ін.; етапи становлення міжособистісних стосунків і взаємодії - С.Т. Шацький, А.С. Макаренко, Р.В. Соколов, О.С. Газман, Є. С. Волков та ін.; взаємозв'язок інтересу та діяльності - А.М. Прядехо, Г. І. Щукіна та ін.; активність особистості, що виявляється і знаходить розвиток у творчій діяльності, - М.Ф. Добринін, М.А. Рябухін, А.А. Сікорська, І.В. Тисячник, І.Л. Федоришина та ін.; шляхи засвоєння змісту діяльності та її оптимізації - Т.І. Сущенко, А.І. Донцов, Ю.А. Орн та ін.; засоби, що сприяють взаєморозумінню, взаємовпливу та взаємозбагаченню суб'єктів виховного процесу, розглядались О. Є. Єршовою, Н. Є. Щурковою, Н.В. Цзеном, Ю.В. Пахомовим, В.С. Каспіною, Л.М. Карамушкою, І.Н. Жуковим, Г.А. Захарченко та ін.

У виконаних останнім часом кандидатських дисертаціях досліджуються лише деякі, хоч і вагомі аспекти зазначеної проблеми: досвід формування педагогічної взаємодії в історії педагогіки (С.В. Білецька); вироблення й розвиток окремих якостей учнів у позаурочній діяльності (Г.Я. Жирська, Л.Ю. Сироткін, І.П. Томашевська, Л.П. Харченко); соціалізація старшокласників в об'єднаннях за інтересами (Н.В. Заверико, В.В. Полукаров, Н.М. Соломко); діагностика й корекція педагогічної взаємодії (С. Є. Рафф) тощо.

Вимагають дослідження структура та механізми педагогічної взаємодії в урочній, позакласній і позашкільній діяльності дітей, етапи процесу формування педагогічної суб'єкт-суб'єктної взаємодії, його найважливіші умови й засоби, роль інтересів, мотивів та установок учнів, їх діяльності та спілкування у формуванні взаємодії. Недостатнє вивчення взаємодії в підліткових об'єднаннях гальмує розвиток дітей, процеси самоствердження, самореалізації і самотворення, негативно впливає на взаєморозвивальні функції суб'єктів взаємодії, їх компетентність і активність.

Таким чином, об'єктивна потреба практики та недостатня теоретична розробленість проблеми зумовили вибір теми дисертаційного дослідження: "Формування педагогічної взаємодії у шкільних об'єднаннях підлітків за інтересами".

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертаційного дослідження є плановою у структурі науково-дослідної роботи кафедри педагогіки Полтавського державного педагогічного університету ім. В.Г. Короленка, затверджена радою з координації наукових досліджень у галузі педагогіки і психології України (протокол № 8 від 15.09.1997 р.).

Об'єкт дослідження - взаємодія у шкільних об'єднаннях підлітків за інтересами.

Предмет дослідження - процес формування педагогічної взаємодії у шкільних об'єднаннях підлітків за інтересами.

Мета дослідження - теоретично обґрунтувати й експериментально перевірити цілісний процес формування педагогічної взаємодії у шкільних об'єднаннях підлітків за інтересами, його етапи та засоби.

Гіпотеза дослідження: процес формування педагогічної взаємодії у шкільних об'єднаннях підлітків за інтересами відбуватиметься більш ефективно за таких основних умов:

усвідомлення керівником об'єднання структури і механізмів педагогічної взаємодії у шкільних об'єднаннях підлітків за інтересами;

б) створення цілісного процесу формування педагогічної взаємодії у шкільних об'єднаннях підлітків за інтересами;

в) використання педагогічно доцільної системи засобів формування педагогічної взаємодії відповідно до кожного етапу процесу.

Завдання дослідження:

1. Охарактеризувати сутність та структуру педагогічної взаємодії у шкільних об'єднаннях підлітків за інтересами.

2. Науково обґрунтувати цілісний процес формування педагогічної взаємодії у шкільних об'єднаннях підлітків за інтересами.

3. Визначити й експериментально перевірити етапи процесу формування педагогічної взаємодії у шкільних об'єднаннях підлітків за інтересами.

4. Виявити систему засобів і розкрити психолого-педагогічні та соціальні механізми їх впливу на формування педагогічної взаємодії відповідно до кожного етапу процесу.

5. Розробити методичні рекомендації для керівників шкільних об'єднань щодо формування педагогічної взаємодії.

Методологічну основу дослідження становлять положення філософії про співвідношення біологічного й соціального, особистого й суспільного, діяльності, спілкування та відносин у формуванні особистості; висновки психологів про єдність інтересів, мотивів, потреб, спрямованості людської поведінки, про основні закономірності розвитку особистості в умовах малої соціальної групи з провідною роллю в цих процесах індивіда як активного суб'єкта; загальнонаукові положення про діяльнісне опосередкування міжособистісних стосунків, про феномен педагогічної взаємодії як системоутворюючого елементу навчально-виховного процесу, про формування всебічно й гармонійно розвиненої особистості.

Теоретична основа дослідження. Робота базується на результатах міждисциплінарних досліджень, що поєднують філософський, педагогічний, психологічний доробок про стосунки, спілкування та діяльність (Г.М. Андреєва, О.М. Леонтьєв, С.Л. Рубінштейн); на провідних ідеях нової філософії освіти та сучасної парадигми виховання (В.О. Білоусова, А.М. Бойко, В.К. Буряк, В.С. Лутай); на узагальненні даних про соціально-педагогічні й психологічні основи взаємодії суб'єктів педагогічного процесу та формування особистості в малій соціальній групі І.Д. Бех, В. Киричук, В.О. Моляко) і про стимулювання діяльності особистості й розвитку її індивідуальних рис в умовах навчально-виховного процесу.

Основні методи дослідження. Контент-аналіз філософської, педагогічної, психологічної літератури, метод теоретичного і процесуального моделювання, педагогічний експеримент дали змогу науково обґрунтувати цілісний процес формування педагогічної взаємодії та його етапи, методики дослідження інтеракції, методи включеного спостереження, анкетування, соціометрії дозволили розкрити психолого-педагогічні та соціальні механізми формування педагогічної взаємодії у шкільних об'єднаннях підлітків за інтересами.

Об'єктами експериментального дослідження стали школи № 38, 9 м. Полтави, № 7, 23, 25, 26 м. Кременчука. Усього в дослідницькій роботі було задіяно 3 782 чол.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в теоретичному обґрунтуванні й експериментальній перевірці цілісного процесу формування педагогічної взаємодії у шкільних об'єднаннях підлітків за інтересами в єдності таких основних трьох етапів: інформаційно-організаційного, регулятивно-стимулюючого, індивідуально-консультативного; у виявленні системи засобів педагогічної взаємодії (методів, прийомів, різноманітних видів і форм діяльності); у визначенні основних умов цього процесу (пізнавальних, процесуальних, емоційно-етичних).

Теоретичне значення дослідження. Обґрунтовано сутність педагогічної взаємодії в об'єднаннях дітей за інтересами, яка полягає в її суб'єкт-суб'єктному, гуманному особистісно-значущому характері, що забезпечує навчання, виховання школяра та розвиток його особистості; охарактеризовано багатофакторну структуру, виявлено зовнішні й внутрішні психолого-педагогічні та соціальні механізми педагогічної взаємодії у шкільних об'єднаннях підлітків за інтересами; розкрито динаміку процесу формування педагогічної взаємодії у шкільних об'єднаннях; дістали подальшого розвитку наукові знання про умови й засоби, які забезпечують ефективність формування педагогічної взаємодії у шкільних об'єднаннях підлітків за інтересами.

Практичне значення результатів дослідження. На основі результатів дослідження розроблено методичні рекомендації для керівників шкільних об'єднань підлітків "Учителю-керівнику об'єднання дітей за інтересами", спецкурс "Теорія і методика педагогічної взаємодії в об'єднаннях підлітків за інтересами" для студентів Полтавського педуніверситету, учнів Кременчуцького педучилища і слухачів Полтавського обласного інституту післядипломної освіти педагогічних працівників. Результати дослідження можуть бути використані в навчально-виховному процесі, у позакласній і позашкільній діяльності загальноосвітніх шкіл, позашкільних установ, в аудиторній і позааудиторній роботі освітніх закладів ІІ, ІІІ, ІV рівнів акредитації, при написанні підручників і посібників, при викладанні таких навчальних курсів вищої школи, як "Методика виховної роботи", "Соціальна робота", "Соціалізація школяра" та ін.

Вірогідність наслідків дослідження забезпечувалась адекватністю завдань і методів дослідження; позитивними результатами дослідно-експериментальної роботи; використанням різноманітних взаємодоповнюючих та взаємоперевіряючих методів дослідження, їх науковою надійністю; комп'ютерною обробкою статистичних матеріалів.

Апробація та впровадження результатів дослідження. Хід і результати дослідження обговорювались на засіданнях кафедри педагогіки Полтавського державного педагогічного університету ім. В.Г. Короленка, Кременчуцького педучилища ім. А.С. Макаренка, на методичних семінарах школи № 38, школи-гімназії № 9 м. Полтави, шкіл № 7, 23, 25, 26 м. Кременчука Полтавської області, на обласних семінарах-практикумах учителів. педагогічний підліток свідомість поведінка

Основні положення і висновки дослідження висвітлювалися на міжнародних науково-практичних конференціях і семінарах (м. Москва, 1993, 1995; м. Горлівка, 1994; м. Полтава, 1995; м. Харків, 1995); Всеукраїнських науково-теоретичних конференціях (м. Полтава, 1992, 1993, 1994, 1995 рр.); міжрегіональній науково-практичній конференції (м. Полтава, 1995), міжвузівській науково-практичній конференції (м. Глухів, м. Полтава, 1994).

Результати дослідження впроваджені у практику роботи школи-гімназії № 9 м. Полтави (довідка № 107 від 29.05.96.) та шкіл № 7 (довідка № 42 від 09.01.96.), № 23 (довідка № 27 від 09.01.96.), № 25 (довідка № 226 від 19.03.96.), № 26 (довідка № 113 від 26.02.96.) м. Кременчука Полтавської області; Полтавського педагогічного університету (довідка № 4699 від 16.11.2000), Кременчуцького педучилища (довідка № 149 від 24.12.95.) і курсів при Полтавському обласному інституті післядипломної освіти педагогічних працівників (довідка № 163 від 7.11.2000.).

Публікації. Матеріали досліджуваної проблеми висвітлені в 17 авторських публікаціях: з них 4 вміщено в наукових фахових виданнях.

Структура й обсяг дисертації. Робота складається із вступу, двох розділів, висновків, списку використаної літератури (252 найменуваня). Основний текст дисертації викладений на 165 сторінках комп'ютерного набору, включаючи 5 таблиць, 14 діаграм. Загальний обсяг дисертації становить 207 сторінок.

Основний зміст роботи

У вступі дається загальна характеристика роботи, обґрунтовується актуальність теми дисертації; визначається мета, об'єкт, предмет дослідження; формулюється гіпотеза й завдання дослідження; указується теоретико-методологічна основа та експериментальна база дослідження; визначається наукова новизна, теоретичне і практичне значення одержаних результатів, представлена їх апробація та впровадження.

У першому розділі - "Педагогічні та соціально-психологічні основи формування педагогічної взаємодії у шкільних об'єднаннях підлітків за інтересами", - у світлі концептуальних положень про сутність і функції педагогічної взаємодії, розроблених А.М. Бойко, О.В. Киричуком, Л.В. Кондрашовою, А.В. Мудриком та ін., охарактеризовано ґенезу й зміст педагогічної взаємодії у шкільних підліткових об'єднаннях за інтересами; розкриваються психолого-педагогічні та соціальні умови, які позитивно чи негативно впливають на взаємопізнання, взаєморозуміння та взаємозбагачення суб'єктів навчально-виховного процесу в шкільних об'єднаннях підлітків за інтересами.

Інтерес розглядається як ставлення, особиста прихильність до об'єкта діяльності з метою його пізнання та практичного оволодіння ним, пізнавальна активність, мотив, потреба, спрямованість особистості, а утворення об'єднань підлітків за інтересами пов'язується з їх прагненням пізнати себе, розкрити й розвинути свої здібності, ствердитися серед однолітків, відчути себе особистісно й соціально цінною людиною.

Вибір тієї чи іншої діяльності для особистого опанування проходить у підлітків у непростому процесі формування особистості, яка відбувається через ускладнення завдань, предметних дій, операційної й мотиваційної сфер діяльності, а також за рахунок зміни при взаємодії з керівником та іншими учасниками позиції самого підлітка, який, накопичуючи досвід, стає більш активним і самостійним.

Педагогічна взаємодія є суттєвою ознакою, системоутворюючим елементом виховання, середовищем, що викликає закономірні послідовні безперервні позитивні зміни суб'єктів педагогічного процесу. Спеціально організована педагогічно доцільна суб'єкт-суб'єктна взаємодія визначає статус учителя й учня в навчально-виховному процесі, впливає на формування емоційно-оцінних зв'язків школярів з навколишнім середовищем.

З огляду на це проблема педагогічної взаємодії завжди привертала увагу вчених-педагогів, про що свідчить аналіз наукових джерел. Зокрема, Я.А. Коменський ще у XVІІ ст. звернув увагу на те, що ставлення до оточуючої дійсності, до інших людей та до себе утворює основу виховання і в той же час становить предмет виховання, цілеспрямовано формується в процесі виховання. Г. Сковорода вперше у вітчизняній практиці зробив висновок, що стосунки між учителем і учнем носять різний характер залежно від морально-етичних поглядів обох і від нахилів та інтересу школяра до опанування навчального предмету. Наприкінці XІX - на поч. XX ст. увагу привертає думка Г. Рокова, що в колі однолітків у процесі спілкування утворюються спільні інтереси, погляди, поняття, переконання і дається оцінка подій. М. Рибнікова намагалась охарактеризувати умови, які формують педагогічну взаємодію в гуртках, утворених з ініціативи дітей, і які підтримуються їх вільними інтересами до справи, де забезпечується рівноправність між дорослими та підлітками і кожний може знайти заняття до душі. Робилися спроби виділити основні етапи розвитку дитячого угруповання. Основою для взаємопізнання, взаєморозуміння, згуртування дорослих і дітей у досвіді педагогів 20-х років була певна мета й домінуючий вид особистісної та суспільно цінної діяльності: обслуговуюча і виробнича у А.С. Макаренка, навчальна - у В.М. Сороки-Росинського, художньо-творча - у С.М. Рівеса та Н.П. Шульмана. Об'єднання на основі певного виду діяльності за інтересами давало змогу педагогам, вихователям не тільки добре вивчати своїх вихованців, а й формувати стосунки між ними, що забезпечувало можливість знайти своєрідний ключ до впливу на дітей.

Визначаючи місце й роль педагогічної взаємодії на сучасному етапі розвитку педагогічної науки й практики, доходимо висновку, що саме через педагогічну взаємодію відбувається систематичне й послідовне прилучення молоді до загальнолюдських цінностей і національних вартостей. Тому з організаційних форм практичної виховної роботи сьогодні набувають особливої актуальності шкільні об'єднання підлітків, де міжособистісна взаємодія і взаємини опосередковані суспільно корисною, особистісно значущою для них діяльністю, організованою на основі доборовільності, відповідно до їх інтересів і потреб. Саме клубна організація життєдіяльності школярів забезпечує систематичність і цілісність виховання на основі добровільного, полісуб'єктного, взаєморозвивального характеру учасників взаємодії.

У зв'язку з цим проводились пошуки соціально-психологічних механізмів взаємодії і педагогічних засобів стимуляції розвитку індивідуальних рис особистості та колективу в умовах шкільного об'єднання за інтересами.

На основі одержаних даних виокремлені такі види стосунків в об'єднаннях підлітків: стосунки "керівник - член об'єднання"; міжособова взаємодія членів угруповання; особистісне ставлення членів об'єднання до світу. З метою формування педагогічної взаємодії виділено її зовнішні і внутрішні механізми. Зовнішніми механізмами вважаємо: по-перше, вплив учителя (прямий і опосередкований); по-друге - особистісно значиму, спільну діяльність, коли виконання об'єктивних вимог, що їх становить спільна діяльність до учасників, потребує узгодженості в їхніх діях; по-третє - активність особистості, що виявляється в самостійній творчій діяльності з перетворення дійсності й самої себе. До внутрішніх механізмів педагогічної взаємодії відносимо: наслідування, навіювання, суб'єкт-суб'єктні відносини.

Експериментальна робота, узагальнення досвіду функціонування і розвитку шкільних об'єднань, власні спостереження дозволили виявити багатогранну структуру педагогічної взаємодії та основні її компоненти: а) спільні особистісно значущі завдання; б) зміст і організація діяльності; в) емоційно-вольові якості керівника й учасників;

Педагогічна взаємодія у шкільних об'єднаннях підлітків за інтересами передбачає безперервне становлення і розвиток підлітка через системне "одночасне" зрушення особистісної структури, де всі компоненти взаємодіють в кожний момент впливу на школяра, який визначається рівнем діяльності, емоційно-вольовою сферою й поведінкою керівника об'єднання.

Становлення міжособистісних, емоційно-етичних стосунків у шкільному об'єднанні підлітків мало певні закономірності і проходило ряд періодів, а саме: адаптаційний, "інкубаційний", період роботи в системі інших об'єднань, період колективного та самоудосконалення.

У діяльності на основі особистих інтересів і захоплень підліток пізнає себе: особливості власного прояву емоційно-вольової сфери, рівень здібностей та сформованості інтересу до опанування певного виду діяльності. Відбувається усвідомлення себе як особистості з притаманними їй позитивними якостями й певними недоліками. Підліток накопичує досвід творчої діяльності та життєвий досвід. У контактах з іншими членами об'єднання він засвоює правила поведінки серед людей і тренується у їх виконанні.

Експериментальна робота будувалася відповідно до мети, гіпотези й поставлених завдань: було визначено основний напрям і зміст експерименту. У доборі діагностичних методик експериментальної частини дослідження ми керувалися тим, що: а) загальна спрямованість педагогічної взаємодії у шкільному об'єднанні за інтересами визначається стосунками "керівник гуртка - члени об'єднання" та опосередкована спільними інтересами й діяльністю її суб'єктів; б) у спільній діяльності міжособові стосунки учасників об'єднань органічно поєднують комунікативну і предметну взаємодію (предметна взаємодія породжує комунікативну, остання, у свою чергу, забезпечує продуктивність першої); в) педагогічно доцільні зміни в структурі особистості відбуваються тільки за умови участі самої дитини в привабливій та значущій діяльності під управлінням керівника об'єднання.

Методикою, яка дозволила зафіксувати динаміку розвитку педагогічної взаємодії у шкільних об'єднаннях підлітків за інтересами, стала методика А.М. Бойко (аналіз інтеракції). Предметом педагогічного та соціально-психологічного спостереження була вербальна (мовна) і невербальна поведінка окремої людини, групи чи кількох груп у певному соціальному середовищі. Як додаткові ми використали методики Р. Бейлза та Ч. Фландерса. Динаміка взаємодії між керівником і членами об'єднання (методика А.М. Бойко) діагностувалася за такими чинниками: а) за метою і спрямованістю взаємодії; б) за змістом взаємодії; в) за способом взаємодії; г) за організацією взаємодії; д) за семантикою взаємодії; е) за характером взаємодії.

Оскільки педагогічна взаємодія у шкільних об'єднаннях підлітків опосередкована спільною діяльністю її суб'єктів, виникла необхідність окремо діагностувати діяльність. Об'єктивну інформацію про внутрішньогрупову діяльність дозволила отримати методика діагностики рівнів сформованості діяльності підлітково-молодіжних груп, розроблена В.М. Сергеєвим і адаптована нами у відповідності до завдань дослідження. Під час обробки результатів опитування відповіді групувалися за такими дев'ятьма параметрами: а) вплив соціально-спрямованої діяльності на міжособистісні стосунки; б) авторитарність педагога у постановці мети, завдань діяльності; в) авторитарність педагога під час безпосереднього керівництва діяльністю; г) вираженість мотиву реакції на примус з боку педагога; д) вираженість прагматичних мотивів; е) вираженість мотиву інтересу до предмета діяльності; ж) вираженість мотиву інтересу до спілкування в процесі діяльності; з) вираженість групових мотивів; к) вираженість суспільних мотивів.

Згідно з новою парадигмою виховання (А.М. Бойко), кожний член об'єднання розглядався як неповторна індивідуальність, своєрідна унікальність. Тому виникла потреба в показниках індивідуального розвитку дитини в процесі педагогічної взаємодії, для чого була обрана активність членів об'єднань. Обчислення рівня активності велося за методикою, розробленою О.В. Киричуком, з урахуванням специфіки становлення особистості дитини в об'єднаннях за інтересами. Складовими системного індикатора були: фізично-оздоровча активність, предметно-перетворювальна активність, художньо-ігрова активність, соціально-комунікативна активність, громадсько-організаторська активність.

У дисертації підкреслено необхідність активізації педагогічного впливу за рахунок не тільки кожної з існуючих форм роботи в об'єднаннях підлітків за інтересами, але й розробки якісно нових моделей занять у позаурочний час (використання в ролі етапів заняття емоційної розминки і групової рефлексії, створення ситуацій спільної діяльності, застосування ігрових дій, організація особистісно привабливих справ) згідно з інтересами учнів, що повинно забезпечити активне формування свідомості підлітка і стимулювати становлення та розвиток і кожної особистості, і колективу учнів.

У другому розділі - "Етапи процесу формування педагогічної взаємодії, його найважливіші умови та засоби" - ми довели, що спеціально організована педагогічно доцільна взаємодія - головний фактор формування особистості підлітка. Вона змінює особистісні характеристики учня й об'єднання в цілому, тому взаємодія розглядається нами як безперервний і цілісний багатофакторний процес, від якого залежить формування особистості й колективу підлітків. У процесі спеціально організованої педагогічної взаємодії зазнають цілеспрямованих педагогічно доцільних змін предметно-практичні (відповідно до специфіки діяльності) та міжособові (емоційно-етичні) стосунки її суб'єктів. Під час розробки етапів формування педагогічної взаємодії ми враховували те, що зазначені психолого-педагогічні явища змінюються відповідним чином у кожному її акті і мають свою специфіку. Таким чином, спеціально організована педагогічно доцільна суб'єкт-суб'єктна взаємодія виступає системоутворюючим елементом виховання, середовищем, яке зумовлює закономірні послідовні безперервні зміни в розвитку членів об'єднання.

Експериментальна робота дозволила виявити такі етапи формування педагогічної взаємодії у шкільних об'єднаннях підлітків за інтересами: інформаційно-організаційний, регулятивно-стимулюючий, індивідуально-консультативний.

Інформаційно-організаційний етап - знайомство між собою членів об'єднання. Керівник об'єднання працював над створенням мікрогруп на основі спільних симпатій, займався вивченням й аналізом знань, умінь та навичок, які мали діти з обраної діяльності, виділенням типологічних груп підлітків з приблизно однаковим рівнем опанування діяльністю. Діяльність учня підпорядковувалася виконанню вправ і дій за зразками, запропонованими керівником. Наставник розробляв систему дій, вправ, послідовно опановуючи які школяр засвоював елементарні навички та вміння для участі в обраній справі. Тобто низькому рівні самостійності підлітків у діяльності, епізодичному вияву їх активності відповідала взаємопідпорядкованість дій керівника гуртка та його учасників, а також стосунків між дітьми.

Головною умовою перетворення підлітків у суб'єктів взаємодії на першому етапі формування педагогічної взаємодії виступав передусім інтерес до основного виду діяльності в об'єднанні, що підкріплялося різноманітними мотивами, а також потребами підлітків у самоствердженні та самореалізації; необхідність адаптування до нового соціального середовища, що визначило загальну спрямованість особистості на активну участь у справах угруповання. На цьому етапі емоційним регулятором міжособистісних стосунків, умовою саморегуляції дій членів об'єднань виступала привабливість педагога, яка залежала й від того, наскільки висока його культура, глибокі знання, педагогічно доцільна діяльність, наскільки впевнені його рухи, поза, міміка, наскільки чітка його вимова, виправданий її ритм.

Регулятивно-стимулюючий етап виявився особливо складним для керівника. Відбувалося вироблення норм внутрішньогрупових стосунків, визначалася загальногрупова система цінностей. Завдання керівника полягало у виборі й визначенні завдань для виконання всіма учасниками об'єднання; у пошукові шляхів виконання обраних завдань; у втіленні творчого задуму; в аналізі результатів діяльності. На цьому етапі наставник пропонував підліткам тільки алгоритм, технологічну послідовність виконання того чи іншого завдання. Член об'єднання, консультуючись з керівником, здійснював добір матеріалів, визначав форму, розмір виробу тощо. Діяльність керівника і члена об'єднання у такому випадку визначалися нами не лише як спільна діяльність, а як взаємодія. Між ними у процесі взаємодії формувалися стосунки співробітництва.

Умовами успішного виконання завдань другого етапу формування педагогічної взаємодії стали: урахування вікових, індивідуальних, статевих особливостей; визнання автономності особистості кожного члена об'єднання; спрямування на самотворення через розкриття й реалізацію власних потенцій; забезпечення позитивного формального та неформального статусу підлітка в об'єднанні за інтересами. Керівник об'єднання забезпечував мотивацію діяльності, сприяв самоствердженню дитячої особистості, реалізації її творчих можливостей. На заняттях пропонувалися різні види робіт і кожний міг обрати завдання залежно від інтересу, можливостей, бажання й особистого рівня домагань. В умовах вільного вибору підлітки прислухалися до думки керівника й ураховували її при вирішенні особистих і групових проблем.

Індивідуально-консультативний етап - закріплення норм і стосунків між членами об'єднання; завдання керівника полягало в організації самостійної діяльності членів об'єднання. Підліток самостійно визначав завдання, етапи його здійснення, виконував завдання, підбивав підсумок, аналізував виконання. На цьому етапі стосунки між керівником об'єднання та підлітком нагадували творчу спілку й характеризувалися взаємовпливом, взаємозбагаченням, тобто відповідали стосункам співтворчості. Особливістю третього етапу формування педагогічної взаємодії у шкільному підлітковому об'єднанні за інтересами став вихід педагогічно доцільної діяльності за межі об'єднання.

Успішному виконанню завдань третього етапу формування педагогічної взаємодії сприяла підтримка взаємних симпатій в об'єднанні; тенденція до максимального зближення офіційної та неофіційної підсистем спілкування й діяльності. На цьому етапі керівник корегував знання, навички діяльності, що їх отримав підліток; сприяв усвідомленню ним власної самоцінності, збуджував до особистісного саморозкриття та самоствердження; допомагав кожному підлітку обрати оптимальний шлях свого розвитку як особистості.

Система засобів формування педагогічної взаємодії включала сукупність вербальних і невербальних методів (організації діяльності, стимулювання поведінки й розвитку підлітка, формування його свідомості), прийомів (опори на позитивне, заохочення перспективою, індивідуальної етичної бесіди, координації впливів, взаємної довіри), різноманітних видів діяльності (пізнавальна, предметно-перетворювальна, художньо-ігрова, соціально-комунікативна) і її форм (індивідуальна, групова, колективна), адекватних особливостям стосунків, що утворилися між школярами, логіці завдань, які стояли перед педагогом та відповідали контекстові конкретної реальної ситуації. Виховуючі завдання, психотехнічні ігри, соціоігрові та групові вправи використовувалися як спеціально організовані дії тренувального характеру з метою розвитку соціально-психологічних новоутворень: уявлення, уваги, швидкості реакції, активізації емоційного, розумового, соціально-психологічного настрою особистості.

Аналіз передового педагогічного досвіду і результатів дослідно-експериментальної роботи показав, що засоби формування педагогічної взаємодії змінювалися на кожному етапі цієї роботи відповідно до зростання рівня сформованості спільної діяльності, індивідуального розвитку підлітків, рівня взаємодії між керівником і членами об'єднання.

Згідно з системою експериментальної частини нашої роботи досліджувалася взаємодія та її чинники, зокрема вербальне й невербальне спілкування керівника і членів об'єднання (за методикою А.М. Бойко), рівень сформованості спільної діяльності (за методикою В.М. Сергеєва), індивідуальний розвиток підлітків (рівень активності за О.В. Киричуком).

Включене спостереження за взаємодією керівника і членів гуртка декоративно-ужиткового мистецтва та гуртка народного танцю дозволило нам зробити певні висновки. Взаємодія керівника і членів гуртка декоративно-ужиткового мистецтва в порівнянні з гуртком народного танцю мала кращі стартові позиції. Вже на початку експериментальної роботи, організовуючи діяльність, керівник гуртка декоративно-ужиткового мистецтва спирався на певні вміння та позитивні якості дитини і вдавався до різноманітних засобів заохочення. Зміст занять передбачав групування для спільного виконання завдань, дозволялися утворення мікрогруп дітей для пошуку шляхів розв'язання завдання. Під час заняття керівник переходив від однієї групи дітей до іншої, цікавився справами, давав поради, зоровий контакт був нетривалим, адресованим групі учнів. Це створювало сприятливі умови для успішного оволодіння діяльністю і для реалізації загальної спрямованості підлітків до встановлення соціальних контактів.

Порівняння загальних кількісних показників ознак різних видів взаємодії на початку і в кінці експериментальної роботи в гуртку декоративно-ужиткового мистецтва показало, що ознаки співпідпорядкування (перший рівень) суб'єктів взаємодії, які на початку експерименту становили 79% поведінкових і мовних реакцій учасників і керівника гуртка декоративно-ужиткового мистецтва, на кінець роботи зникли зовсім. Ознаки співробітництва (другий рівень) суб'єктів взаємодії, які на початку експерименту складали 21%, на кінець роботи зросли до 58%. На кінець експерименту 42% від загальної кількості мовних і поведінкових актів учасників і керівника гуртка декоративно-ужиткового мистецтва набували ознак співтворчості (третій рівень) суб'єктів педагогічної взаємодії.

У гуртку народного танцю на початку експериментальної роботи спостерігалась висока співпідпорядкованість (перший рівень) керівника і членів об'єднань. Цей факт ми пов'язуємо зі змістом хореографічної діяльності, особливостями її організації та способу оволодіння нею. Хореографічна діяльність майже не містить ситуацій, які б потребували спільного вирішення (усвідомлення мети, пошуку шляхів для її досягнення, підбиття підсумку). Добір хореографічних вправ, етюдів для розминок, сюжету та постановка танцювального номера відбувається без участі гуртківців. Особливості опанування хореографією в тому, що соціальні контакти в процесі діяльності майже не виникають. Завданням учасників хореографічних колективів було шляхом вправляння досягти майстерності у відтворенні необхідних рухів, хореографічних трюків тощо. Порівнюючи загальні кількісні показники ознак різних видів взаємодії у танцювальному гуртку, ми виявили, що на початку роботи 92% мовних і поведінкових реакцій керівника і членів об'єднання становили ознаки співпідпорядкуваня (перший рівень). На кінець експериментальної роботи ознаки співпідпорядкування складали 25%. У порівнянні з початком по закінченні експерименту ознаки співробітництва (другий рівень) суб'єктів взаємодії значно зросли (відповідно 8% та 67%). Загальні кількісні показники ознак співтворчості суб'єктів взаємодії у танцювальному гуртку на кінець експериментальної роботи дорівнювали 8%.

Позиції членів гуртків у спільній діяльності та їх ставлення до неї відобразив рівень сформованості спільної діяльності, досліджуваної за методикою В.М. Сергеєва. Зіставлення кількісних величин за всіма показниками виявило специфіку динаміки у формуванні спільної діяльності в гуртку народного танцю й в гуртку декоративно-ужиткового мистецтва. Початок експериментальної роботи в обох гуртках характеризувався пасивно-виконавчим рівнем сформованості спільної діяльності. Підлітки були особисто зацікавлені в предметі діяльності, поряд з мотивом прагматичного інтересу вони виявляли інтерес до спілкування з членами об'єднання. У той же час провідною рисою поведінки гуртківців на цьому рівні стала залежність від діяльності педагога. На кінець експериментальної роботи рівень сформованості діяльності в гуртку декоративно-ужиткового мистецтва й у гуртку народного танцю зріс до особистісно-групового рівня. Мотиви групової орієнтації переважали над мотивами ділової вигоди, інтересу до спілкування та до предмета діяльності. У поведінці найбільш здібних та наполегливих підлітків виявлялися риси самостійності, турботи про інших, товариської згуртованості. Незважаючи на спільні риси, гуртки народно-ужиткового мистецтва та народного танцю мали свої особливості. Так, у гуртку декоративно-ужиткового мистецтва значною виявилася суспільна орієнтація, бо виготовлення виробів мотивувалося на засадах альтруізму: для мами, бабусі, братика чи сестрички, для прикрашення класу, школи, житла тощо. Успіхи в гуртку народного танцю мотивувалися особистими досягненнями: кращі виступали в концертах, були солістами в танках. Тому в гуртку народного танцю значне місце і на кінець експериментальної роботи посідали прагматичні мотиви. У гуртку народного танцю в порівнянні з гуртком декоративно-ужиткового мистецтва більшою залишилася залежність змісту і форм спільної діяльності від керівника гуртка. Члени гуртка народного танцю і на кінець експериментальної роботи обмежувалися у виявах своєї самостійності щодо діяльності.

Одним із чинників формування педагогічної взаємодії в експериментальних об'єднаннях підлітків за інтересами був індивідуальний розвиток (рівень активності за О.В. Киричуком). Зміни у вияві всіх видів активності засвідчили, що загалом активність підлітків змінилася від нульового та низького рівнів до середнього та високого. Експеримент засвідчив, що інтегральні показники активності його учасників змінилися від нульового та низького рівнів до середнього та високого. Зокрема, на кінець експериментальної роботи інтегральний показник активності низького рівня був виявлений у 16,65% підлітків (проти 56,27% початку експерименту); середнього рівня 68,15% (проти 38,2%); високого - 22,82% (проти 4,88%). Це доводить, що в індивідуальному розвитку підлітків під впливом спеціально організованої педагогічно доцільної суб'єкт-суб'єктної взаємодії відбуваються позитивні зміни. Зіставлення результатів дослідно-експериментальної роботи за всіма чинниками педагогічної взаємодії сформованістю спільної діяльності; індивідуальним розвитком підлітків; рівнем стосунків "керівник - підлітки" - виявило, що формування педагогічної взаємодії в об'єднаннях підлітків за інтересами залежить від усвідомлення керівником об'єднання структури і механізмів педагогічної взаємодії у шкільних об'єднаннях підлітків за інтересами; створення цілісного процесу формування педагогічної взаємодії у шкільних об'єднаннях підлітків за інтересами; використання педагогічно доцільної системи засобів формування педагогічної взаємодії відповідно до кожного етапу процесу. Отримані результати підтвердили правомірність висунутої гіпотези й адекватність застосованої системи засобів формування педагогічної взаємодії у шкільних об'єднаннях підлітків за інтересами.

Проведене дослідження дозволило:

- з'ясувати, що одним із системоутворюючих елементів виховання, середовищем та головною умовою, що викликає закономірні послідовні безперервні зміни у розвитку членів об'єднання, виступає спеціально організована педагогічно доцільна суб'єкт-суб'єктна морально-естетична взаємодія;

- довести на основі діагностичних методик А.М. Бойко, О.В. Киричука, В.М. Сергеєва, що процес формування педагогічної взаємодії у шкільних об'єднаннях підлітків як педагогічний феномен - явище багатофакторне, динамічне, протяжне в часі, полісуб'єктне, взаємозбагачуюче, нерівномірне для всіх учасників суб'єкт-суб'єктної взаємодії;

- теоретично обґрунтувати й експериментально перевірити цілісний процес формування педагогічної взаємодії у шкільних об'єднаннях підлітків за інтересами в єдності таких основних трьох етапів: інформаційно-організаційного (знайомство між собою членів об'єднання; діяльність за зразками, запропонованими керівником; привабливість педагога як умова регуляції та саморегуляції дій членів об'єднань); регулятивно-стимулюючого (вироблення норм внутрішньогрупових стосунків, визначення загальногрупової системи цінностей; виконання завдань за алгоритмом; забезпечення мотивації діяльності; сприяння самоствердженню дитячої особистості, реалізації її творчих можливостей); індивідуально-консультативного (закріплення норм і стосунків між членами об'єднання; самостійне визначення, реалізація й аналіз виконання завдань; корекція знань, навичок діяльності підлітків, допомога їм у виборі оптимального шляху їх розвитку як особистості); етапи виділені на основі таких чинників, як інтеракція, інтерес, активність;

- охарактеризувати сутність педагогічної взаємодії, яка полягає в її суб'єкт-суб'єктному педагогічно доцільному характері, що забезпечує навчання, виховання й розвиток особистості школяра;