Теоретичний аналіз і вивчення практики діяльності ліцеїв показують, що ліцейська освіта має більш широкий загальноосвітній характер; орієнтує учнів на продовження навчання у вищих навчальних закладах. Під час дослідження виявлено такі спільні риси організації діяльності ліцеїв: впровадження семестрово-залікової форми навчання з шестиденним режимом навчально-виховної роботи; проведення лекційних, лабораторних, практичних і семінарських занять; викладання переважної більшості профільних предметів, проведення консультативних, факультативних занять, контрольних заходів та спецкурсів викладачами вищих навчальних закладів, які є базовими для цього середнього навчального закладу, що здійснює допрофесійну підготовку; професійна спрямованість всього навчально-виховного процесу; випускники цих середніх загальноосвітніх навчальних закладів зараховуються до відповідного профільного вищого навчального закладу на підставі співбесіди або результатів випускних іспитів на атестат про повну загальну середню освіту.

У розділі доведено, що необхідність створення профільних ліцеїв зумовлена гуманними цілями, такими як: відхід від шкільної одноманітності; гуманізація освіти; підвищення якості самої освіти, її фундаменталізація; розвиток здібностей і обдарованостей учнівської молоді; підвищення рівня культури в молодіжному середовищі.

У другому розділі - “Медична освіта в системі професійної освіти” - проаналізовано системи освіти економічно розвинутих країн, місце і роль медичної освіти в означених системах й на теренах України, проблеми відбору учнів для навчання за медичними спеціальностями, діяльність медичних ліцеїв у системі медичної освіти України.

У розділі показано, що медичну освіту не можна розглядати у відриві від загальної системи професійної освіти, особливостей її розвитку на сучасному етапі Водночас наголошено, що при цьому необхідно враховувати традиції в системі охорони здоров'я населення в цілому, специфіку самої медичної освіти. Теоретичний аналіз показав, що системи освіти економічно розвинутих країн інтенсивно розвиваються й реформуються. Система освіти Великої Британії, яка вважалася однією з найконсервативніших у світі, нині інтенсивно змінюється на всіх рівнях - від дошкільного виховання до вищої школи, характеризується розгалуженою мережею різних навчальних закладів (коледжів, інститутів, навчальних центрів тощо) і передбачає фахову підготовку на різних рівнях - від професійно-технічної до вищої. В системі освіти США набули поширення дворічні коледжі, які зайняли чільне місце в системі вищої освіти. Вони виконують важливі профорієнтаційні функції, зокрема: в них здійснюється подальший (після середньої школи) відбір талановитої молоді, визначення їх нахилів і здібностей (до науково-дослідницької, викладацької, конструкторської роботи або до експлуатації техніки), а також подальших можливих шляхів навчання (А.І. Ґалаґан, Г.І. Полянська). Порівнюючи системи освіти в США й Україні, слід зазначити, що головною перевагою освітянської американської системи є її інформаційна відкритість. Поряд з цим слід зазначити, що загальна децентралізація, анархія в навчальних планах і програмах скоріше є недоліками, ніж перевагами. В централізованій системі освіти України, особливо в середніх загальноосвітніх школах, навчальні програми набагато складніші й більш наближені до рівня вищої школи. Разом з тим, в Україні існують свої недоліки, і в першу чергу, це вкрай недосконала трибальна система оцінювання знань у системі прийому до вищого навчального закладу, яка уможливлює зловживання і, як наслідок, несправедливість відносно багатьох абітурієнтів, які опиняються за стінами відповідного вищого навчального закладу, а також неможливість прояву індивідуальності учня в навчанні внаслідок обов'язкового оволодіння дуже широким колом навчальних дисциплін, часто таких, які не є необхідними в майбутньому. Характерною особливістю організації навчального процесу в японських університетах є чітке розмежування загальноосвітніх і спеціальних дисциплін, що сприяє успішному оволодінню загальноосвітніми знаннями, обов'язковими для будь-якого члена суспільства, незалежно від майбутньої професійної діяльності. Університет, як навчальний центр, прагне досягти високого рівня викладання й засвоєння студентами професійних та загальнонаукових знань, а також сприяти розвитку їх інтелектуальних, моральних якостей і практичних навичок (А.І. Ґалаґан). У системі середньої освіти Франції розвиток професійної орієнтації узгоджується з пріоритетними та нагальними потребами розвитку країни. Складний та багатогранний процес шкільної професійної орієнтації розглядається як передумова адекватної соціалізації учнівської молоді, висуває на кожному конкретному історичному етапі необхідні для його здійснення вимоги щодо засад функціонування інституції середньої освіти (Н.М. Лавриченко). Демократизм, як риса сучасної французької шкільної профорієнтаційної роботи, виявився, зокрема, в активізації діяльності самого учня як суб'єкта професійного орієнтування.

Систему медичної освіти в США відрізняє те, що до її складу входять: дворічні або молодші медичні коледжі, в яких поряд з загальноосвітньою підготовкою здійснюється допрофесійна медична освіта; чотирирічні медичні коледжі, які дають середню спеціальну медичну освіту; вищі медичні навчальні заклади, які називаються медичними школами, в яких проходить додипломна медична освіта та резидентура. Позитивним у системі медичної освіти США є виділення спеціального домедичного етапу в підготовці майбутнього лікаря в коледжі, який є невід'ємною складовою неперервної медичної освіти, оскільки медична освіта вбирає в себе навчання й професійний розвиток, який починається в коледжі, продовжується і поглиблюється в медичній школі, резидентурі й триває протягом всієї професійної діяльності лікаря.

Національна система медичної освіти, що склалася нині у Великій Британії, значною мірою відрізняється від інших країн і заслуговує на увагу як традиційна, британська, система професійної лікарської підготовки. Характерним для неї є те, що загальна лікарська практика - це частина потужної Національної системи охорони здоров'я (К.Н. Цейкович, Дж. Хуббарт). Повний курс навчання студентів-медиків у більшості країн Європи, США, Центральної і Південної Америки, Індії триває шість-сім років і більше. Тільки в окремих країнах світу (Іспанія, Франція, Австрія та деякі інші) лікарський диплом дає право займатися самостійною медичною практикою. В більшості ж країн це право надається тільки після обов'язкового навчання в інтернатурі. Крім того, спостерігається тенденція щодо збільшення терміну професійної підготовки медичних працівників.

Усталена система вищої медичної освіти в колишньому СРСР мала розгалужену мережу вищих медичних навчальних закладів, кілька медичних факультетів у складі університетів. Централізоване управління цією системою здійснювали Міністерства охорони здоров'я союзних республік. Реалізація такого підходу давала змогу вирішувати проблему забезпечення всіх регіонів медичними працівниками, в її межах сформувалися видатні наукові і клінічні школи, діяльність яких високо оцінювалася не тільки в СРСР, а й за кордоном. Однак така система вищої медичної освіти мала істотні недоліки, головні з яких - жорстка регламентація навчальних планів і програм, уніфікація навчального процесу, одноваріантність підручників, відсутність професійної орієнтації в змісті навчання. Система вищої медичної освіти в незалежній Україні сьогодні ще не повністю відповідає світовому рівню професійної підготовки лікарів та вимогам сучасної практичної медицини. Так, зокрема, вона позбавлена об'єктивного контролю професійного рівня медичних працівників на різних етапах їх підготовки, що вимагає розробки і впровадження в життя нової концепції розвитку неперервної медичної освіти.

Особливої уваги потребує дослідження проблеми щодо відбору студентів для здобуття вищої медичної освіти та вирішення цього процесу як невід'ємної складової системи підготовки медичних працівників. Аналіз зарубіжного досвіду показує, що в тих країнах, де в основному професійний відбір здійснюється до початку навчання в медичній школі, викладачі, студенти-медики та особи, відповідальні за медичне обслуговування, приділяють значну увагу процедурі відбору кандидатів. У тих країнах, де відбір практикується тільки після того, як студенти вже розпочали займатися медициною, має місце стурбованість щодо якості медичної освіти, оскільки збільшення за останній час кількості осіб, що вступають до вищих медичних навчальних закладів, не компенсується відповідним розширенням їх можливостей щодо підготовки спеціалістів. У розділі обгрунтовано висновок, що допрофесійна підготовка учнів на медичні спеціальності в профільних ліцеях має важливе значення, оскільки значною мірою сприяє розв'язанню такої складної проблеми, як проблема професійного добору.

На основі вивчення функціонування медичних ліцеїв в Україні виявлені ускладнення в їх діяльності й сформульовано основні напрями їх подолання: оптимізація й впорядкування мережі та основних напрямів діяльності медичних ліцеїв та гімназій, профільних медичних класів, клубів “Юний медик”, факультетів довузівської підготовки тощо; вдосконалення та уніфікація державної нормативно-правової бази, яка регламентує діяльність спеціалізованих середніх навчальних закладів; удосконалення освітньо-кваліфікаційних характеристик молодших медичних працівників, освітньо-професійних програм та засобів уніфікованої оцінки рівня знань щодо вступу, під час навчання й випуску; впровадження уніфікованих (інтегрованих з певними вимогами і категоріями студентського курсу) навчальних програм, робочих навчальних планів, форм і методів організації навчально-виховної і науково-методичної роботи в спеціалізованих середніх навчальних закладах; удосконалення системи кадрового забезпечення інноваційних навчальних закладів; запровадження багатоканальності фінансування системи допрофесійної підготовки на медичні спеціальності за рахунок бюджетних та позабюджетних коштів.

У третьому розділі - “Концептуальні засади організації допрофесійної підготовки учнів у ліцеї медичного профілю” - викладено розроблені й теоретично обґрунтовані концепцію і технологічну модель допрофесійної підготовки учнів у медичному ліцеї, модель випускника медичного ліцею; визначено основні засоби реалізації моделі допрофесійної підготовки в ліцеї медичного профілю: специфіку планування, управління навчально-виховним процесом; зміст й організаційні форми учнівського самоврядування, науково-дослідної роботи учнів, позааудиторної навчальної роботи з учнями, спрямованої на допрофесійну підготовку; викладено розроблені й теоретично обґрунтовані зміст і форми організації батьківського самоврядування як суб'єкта управління медичним ліцеєм; визначено напрями діяльності науково-психологічної служби в медичному ліцеї.

Система професійної підготовки майбутніх фахівців медичного профілю набуває цілісності й неперервності за умов якщо вузівський та післядипломний етапи медичної освіти спираються на допрофесійну підготовку учнівської молоді в спеціальних середніх загальноосвітніх закладах - ліцеях і охоплює різні напрями життєдіяльності й життєтворчості своїх вихованців. За таких умов ефективна допрофесійна підготовка старшокласників може здійснюватися тільки за рахунок створення цілісної системи функціонування середнього загальноосвітнього навчального закладу - ліцею, діяльність якого спрямована на психолого-педагогічну підтримку професійного становлення учня, його особистості, свідоме професійне самовизначення, забезпечення подальшого професійного розвитку в вищому медичному навчальному закладі. Допрофесійна підготовка учнівської молоді як ланка неперервної професійної освіти має створювати фундамент для розвитку індивідуальної професійної компетентності, яка вимагає оволодіння необхідними для цього знаннями і навичками, досвідом соціальної діяльності, серед яких найважливішим є вміння вчитися самостійно, набувати нові знання, аналізувати й інтегрувати отриману інформацію. Початкова професійна підготовка розглядається як складова допрофесійної підготовки учнівської молоді на медичні спеціальності, що виступає в органічній єдності загального, особливого й індивідуального. Як загальне, вона відображає закономірності набуття повної загальної середньої освіти та є складовою означеної системи; як особливе - має свою специфіку, зумовлену особливостями майбутньої професійної діяльності медичного працівника, необхідністю поглибленого вивчення профільних предметів; як індивідуальне - відображає залежність допрофесійної підготовки від індивідуальних особливостей учня, рівня його пізнавальних інтересів, особистісних якостей. Гуманістична спрямованість допрофесійної підготовки учнів на спеціальності медичного профілю виявляється у вихованні в майбутнього лікаря гуманістичних рис особистості; формування в нього професійно значущих якостей. Вона розглядається як засіб розвитку творчої обдарованості старшокласника, його талантів, різнобічних інтересів, інтелігентності, як така, що сприяє розвитку громадянськості молодої людини, її відданості своїй Батьківщині, народу, усвідомленню своєї громадянської позиції й відповідальності як людини і як лікаря. Допрофесійна підготовка учнів повинна сприяти розвитку здатності до комунікацій (яка забезпечує не тільки ефективне спілкування між людьми, а й культуру спілкування з різними джерелами інформації), розвитку власної готовності людини до сприйняття нової інформації, формування потрібних для цього якостей, що набуває особливого значення при високих темпах змін у технологіях відповідної професії.

Технологічна модель допрофесійної підготовки учнів на медичні спеціальності визначає мету, зміст і технологію організації допрофесійної підготовки учнів у медичному ліцеї. Виходячи з мети допрофесійної підготовки учнів на медичні спеціальності, в технологічній моделі допрофесійної підготовки учнів виділяються освітня, організаційна, дидактична та професійна складові (див. рис. 1).

Освітня складова відображає процес здобуття учнями в медичному ліцеї повної загальної середньої освіти, що є фундаментом допрофесійної підготовки учнів на медичні спеціальності. Освітня складова включає: виховання національно свідомого громадянина світового співтовариства з усвідомленням його різноманітності, цілісності та єдності; створення умов для формування в навчально-виховному процесі почуття національної гідності, любові до України, до її традицій і культури, що відповідає цілям духовного і культурного відродження української нації; створення в навчально-виховному процесі сприятливих умов для духовного, емоційного, гуманітарно-естетичного і фізичного розвитку учнів, формування культурної, інтелектуальної, громадсько-активної особистості, яка має нестандартне мислення, здатна до самоаналізу й саморозвитку.

Організаційна складова допрофесійної підготовки відображає організаційні й змістові форми взаємодії медичного ліцею з базовою середньою загальноосвітньою школою та шляхи його інтегрування у вищий медичний навчальний заклад. Організаційна складова включає: необхідність об'єднання зусиль у допрофесійній підготовці учнів педагогічних колективів базової школи медичного ліцею, вищого медичного навчального закладу; удосконалення системи добору висококваліфікованих педагогічних кадрів для роботи з ліцеїстами.

Дидактична складова відображає специфіку допрофесійної підготовки на медичні спеціальності, що враховується в інтегруванні змісту фундаментальних і профільних дисциплін, формах, методах і засобах, що використовуються в навчально-виховному процесі, спрямованому на таку підготовку учнів та його методичне забезпечення. Дидактична складова включає: створення робочих інтегрованих навчальних програм, які забезпечують перманентність навчально-виховного процесу в медичному ліцеї та вищому медичному навчальному закладі, підготовку обдарованих ліцеїстів до спеціального науково-педагогічного факультативу; розроблення системи методів викладання навчальних дисциплін, що поєднують індивідуальний і диференційований підходи в навчанні, й забезпечують глибоке та свідоме засвоєння базових знань з максимальним задоволенням індивідуальних запитів та інтересів особистості, її здібностей, нахилів та можливостей.

Професійна складова відображає засоби забезпечення процесу розвитку в учнів професійних інтересів, професійно значущих особистісних якостей, творчих здібностей. Вона включає: створення системи науково-психологічної підтримки ліцеїстів як майбутніх лікарів; здійснення профорієнтаційної роботи серед старшокласників середніх загальноосвітніх шкіл, відбір обдарованих учнів, здатних оволодіти професією лікаря й усвідомити її високу гуманістичну місію; формування у вихованців професіографічної компетенції, потрібної для професійного самовизначення.

В моделі допрофесійної підготовки учнів у ліцеї медичного профілю виділяються компоненти, які розкривають технологію організації такого профільного навчання й визначають мету, зміст, організаційні форми, методи, засоби управління допрофесійною підготовкою старшокласників на медичні спеціальності: інтеграційна (спільна діяльність: медичного ліцею з базовою середньою загальноосвітньою школою, медичного ліцею і вищого медичного навчального закладу), процесуальна (організація навчально-виховного процесу, спрямованого на якісне здобуття повної загальної середньої та початкової професійної освіти), науково-методична (спільна діяльність науково-методичного центру медичного ліцею з кафедрами вищого медичного навчального закладу, діяльність колегії кураторів навчальних класів, інформаційно-ресурсного центру, науково-психологічного центру, наукових і громадських об'єднань і товариств ліцеїстів), управлінська (координування внутрішніх і зовнішніх суб'єктів управління медичним ліцеєм, взаємодія Ради медичного ліцею з Вченою радою вищого медичного навчального закладу, з педагогічною радою базової середньої загальноосвітньої школи, з учнівським та батьківським самоврядуванням) і результативна (аналітична і прогностична діяльність, що забезпечує ефективність системи: вступ до медичного ліцею - випуск з медичного ліцею - навчання у вищому медичному навчальному закладі - професійне становлення). Кожний компонент означеної моделі сприяє реалізації виділених складових допрофесійної підготовки. Для характеристики діяльності медичного ліцею, який здійснює цілеспрямовану допрофесійну підготовку учнів на медичні спеціальності, запропоновано такі групи критеріїв: внутрішні та зовнішні. Внутрішні критерії відображають ефективність розвитку й взаємодії взаємопов'язаних і взаємозумовлених компонентів системи, якою є медичний ліцей. Зовнішні критерії відображають ефективність функціонування системи “медичний ліцей” як відкритої.

В основу навчально-методичного комплексу для медичного ліцею при вищому навчальному закладі покладено розроблений і теоретично обґрунтований Статут. У процесі дослідження обґрунтовано основні принципи планування навчально-виховної, науково-дослідної і методичної роботи медичного ліцею (цілеспрямованість; колегіальність; науковість; інтеграція; делегування повноважень; комплексність; поєднання перспективного і щоденного планування; наступність; забезпечення спеціалізації), розроблено структуру перспективного планування медичного ліцею. Результати дослідження показали, що вищим органом громадського самоврядування медичного ліцею повинна бути Конференція його трудового колективу педагогів, учнів, батьків на чолі з Радою медичного ліцею. В процесі дослідження визначено повноваження Конференції медичного ліцею, оптимальний склад Ради медичного ліцею, основні напрями її діяльності, основні напрями роботи педагогічної ради навчального закладу. Учнівське самоврядування розглядалося як добровільна самоорганізація учнів, як важливий елемент удосконалення навчально-виховного процесу, спрямованого на зростання в учнівської молоді соціальної активності, ініціативи та відповідальності за доручену справу, на гармонійний розвиток особистості старшокласників, формування в них навичок організатора, керівника. В розділі подана розроблена структура органів учнівського самоврядування медичного ліцею, повноваження конференції колективу учнів. Зроблено висновок, що в період між конференціями - вищим органом учнівського самоврядування може бути Парламент учнів медичного ліцею. Подано розроблене і впроваджене положення про Парламент учнів медичного ліцею, визначена періодичність його засідань, розроблено структуру й основні напрями діяльності. В процесі дослідження обґрунтована і розроблена нова форма творчого, наукового об'єднання учнів - “Космос-клуб” медичного ліцею, сформульовано мету його діяльності й структуру, розроблено форми співпраці клубу з лабораторіями науково-дослідного центру вищого медичного навчального закладу.

Важливим напрямом допрофесійної підготовки учнів на медичні спеціальності є діяльність наукового товариства ліцеїстів, головною метою діяльності якого є створення найсприятливіших умов для активної творчої науково-дослідної роботи старшокласників. Розроблено завдання наукового товариства медичного ліцею, форми його діяльності (робота наукових секцій, індивідуальна робота учнів; конференції; читання; конкурси творчих робіт; виїзні засідання; олімпіади з різних галузей знань тощо), модель управління ним. У процесі дослідження розроблено обов'язки і права членів наукового товариства медичного ліцею й доведено доцільність видання ним власного друкованого органу. В розділі доведена доцільність організації в медичному ліцеї літературних студій та фізико-математичного клубу. Викладено розроблені й теоретично обґрунтовані Положення про їх статус та діяльність.

Батьківське самоврядування розглядається в дослідженні як добровільна самоорганізація батьків учнів медичного ліцею, яка допомагає більш ефективному навчанню й вихованню ліцеїстів, координації діяльності медичного ліцею та громадських організацій, культурних установ, благодійних організацій, фондів, спонсорів та меценатів.

Зроблено висновок, що в період між батьківськими зборами вищим органом батьківського самоврядування медичного ліцею повинна бути батьківська Рада. Подано теоретично обґрунтовану структуру батьківської Ради медичного ліцею та основні напрями її діяльності. В процесі дослідження доведено доцільність створення Піклувальної Ради медичного ліцею та введення до структури навчального закладу науково-психологічного центру. Важливим напрямом діяльності медичного ліцею як відкритої освітньої системи є створення інформаційно-ресурсного центру.

В процесі дослідження розроблено й обґрунтовано модель випускника медичного ліцею, яка виступає орієнтиром у допрофесійній підготовці учнів на медичні спеціальності щодо їх особистісного і професійного розвитку. Розроблена модель включає дві складові: особистісну й діяльнісну, які відображають відповідно вимоги до особистості випускника медичного ліцею - майбутнього медичного працівника і до якості його допрофесійної підготовки як передумови майбутньої професійної діяльності.

У четвертому розділі - “Організаційно-методичні умови допрофесійної підготовки учнів у медичному ліцеї” - проаналізовано особливості діяльності медичного ліцею в структурі вищого медичного навчального закладу; доцільність введення в ліцеї медичного профілю інституту кураторів; викладено розроблений і теоретично обґрунтований зміст природничих і гуманітарних навчальних дисциплін, спрямований на допрофесійну підготовку учнів на медичні спеціальності, зміст і специфіку викладання фізичної культури, початкової професійної підготовки в медичному ліцеї; подано розроблені й теоретично обґрунтовані зміст і організаційні форми методичної роботи в медичному ліцеї та управління навчально-виховним процесом; проаналізовано основні напрями організації навчального процесу в медичному ліцеї й умови добору ліцеїстів.

Теоретичне осмислення проблеми допрофесійної підготовки учнівської молоді в медичному ліцеї й результати практичного впровадження дають підстави зробити висновок, що організація такого педагогічного процесу потребує: ґрунтовної зміни форм і методів навчання; перебудови системи професійного добору; забезпечення в процесі загальної середньої освіти можливості ознайомлення з різними напрямами діяльності медичного працівника, особливостями функціонування вищих медичних навчальних закладів в умовах ринкових відносин; забезпечення можливості для самореалізації особистості старшокласника в процесі навчання, його свідомого професійного самовизначення.

На основі аналізу педагогічної й психологічної літератури, результатів проведених досліджень у дисертаційному дослідженні визначено основні етапи організації навчально-виховного процесу в медичному ліцеї (адаптаційний і початково-професійний), обґрунтовано їх мету й очікувані результати щодо професійного становлення учнів. Визначення цих етапів дає можливість педагогам забезпечити послідовність і ефективність пропедевтичної підготовки майбутнього медичного працівника в умовах медичного ліцею.

Реалізації принципу наступності в організаційних формах здійснення виховного впливу на старшокласників сприяє введення в медичному ліцеї інституту кураторів. У процесі дослідження було визначено основні напрями діяльності педагога-куратора (індивідуальна робота з кожним учнем та з учнівською громадою, навчально-виховна робота, науково-методична робота, координація діяльності викладачів кафедр вищого медичного навчального закладу і вчителів базової середньої загальноосвітньої школи, робота з батьківською громадою, прогнозування професійного самовизначення вихованців та їх медико-психологічна підтримка).Доведено, що для координації та вдосконалення навчально-виховної роботи в медичному ліцеї доцільно створити дорадчий методичний колегіальний орган - колегію педагогів-кураторів, яка працює в тісній взаємодії з Радою медичного ліцею, батьківською Радою та Парламентом учнів медичного ліцею. В розділі окреслено зміст діяльності куратора на різних етапах навчально-виховного процесу, визначено критерії оцінювання діяльності педагога-куратора (професійні знання та вміння керувати системою виховної роботи, коригувати міжособистісні стосунки в колективі).

Організація допрофесійного навчання учнів у медичному ліцеї має забезпечувати отримання старшокласниками фундаментальної повної загальної середньої та початкової професійної (медичної) підготовки.

У процесі дослідження доведено доцільність спільної діяльності кафедр вищого медичного навчального закладу і вчителів базової середньої загальноосвітньої школи щодо розробки змісту навчального матеріалу з основних предметів, який спрямований на засвоєння ліцеїстами як державного стандарту повної загальної середньої освіти, так і варіативного професійно спрямованого змісту фундаментальних дисциплін, що не передбачені інваріантною складовою змісту повної загальної середньої освіти з відповідних предметів, але є основою для навчання у вищому медичному навчальному закладі. Забезпечення умов для здобуття якісної повної загальної середньої освіти відбувається за рахунок реалізації як інваріантної, так і варіативної складових змісту навчального плану, що дозволяє індивідуалізувати процес підготовки ліцеїста і створює сприятливі умови для самовираження особистості учнів.

У розділі доведено, що процес допрофесійної підготовки старшокласників на медичні спеціальності повинен спрямовуватися на оволодіння початковими основами сучасної медичної науки (основних понять, законів, фактів тощо), формування початкових професійних навичок, формування загально-навчальних вмінь та навичок (планування навчальної, наукової та самостійної роботи, володіння навчальною літературою, таблицями, довідниками, розвиток вміння використовувати новітні інформаційні технології, здійснювати самоконтроль тощо); забезпечити формування наукового світогляду, сприяти трудовому, моральному, естетичному, деонтологічному та фізичному вихованню майбутніх медичних працівників.

Необхідною умовою вирішення цього завдання є визначення оптимальної послідовності оволодіння тими чи іншими знаннями. Обов'язкові для вивчення дисципліни в медичному ліцеї, які складають міцну науково-теоретичну основу фундаментальної підготовки учнів і відповідають державним вимогам щодо повної загальної середньої освіти, забезпечують наступність змісту допрофесійної й професійної підготовки, включають: фізику, біологію, хімію, українську мову, українську літературу, алгебру, геометрію, інформатику, історію України, всесвітню історію, алгебру, геометрію, іноземну мову (англійську, німецьку або французьку мови), зарубіжну літературу, географію, фізичну культуру, допризовну підготовку юнаків та дівчат, основи життя і здоров'я дитини.

В дисертаційному дослідженні викладено розроблений і апробований зміст, робочі інтегровані навчальні програми з природничих, гуманітарних та спеціальних дисциплін. У результаті дослідження зроблено висновок, що головною метою експериментальних робочих інтегрованих навчальних програм з природничих дисциплін (фізика, біологія, хімія, інформатика, алгебра, геометрія, економічна і соціальна географія світу) є формування в ліцеїстів наукового світогляду, екологічного мислення, розуміння сутності живого як невід'ємного складового компонента планетарної екосистеми в її історичному розвитку, послідовності виникнення живих форм, вершиною піраміди яких є людина. Основне завдання циклу гуманітарних дисциплін в медичному ліцеї (українська мова, українська література, іноземна мова, історія України, всесвітня історія, зарубіжна література) полягає в формуванні гуманітарного мислення, опануванні державною та іноземними мовами, залученні ліцеїстів до світових шедеврів літератури, музики, образотворчого мистецтва, осмислення історичних фактів, подій і явищ, формування правової, світоглядної, моральної, політичної, художньо-естетичної та екологічної культури, утвердженні пріоритетів здорового способу життя, формування етичних ідеологічних принципів. Систему гуманітарної освіти та виховання в медичному ліцеї доцільно доповнити розгалуженою програмою фізичного та художньо-освітнього самовдосконалення ліцеїстів. У роботі подано розроблений і апробований зміст і робочу інтегровану навчальну програму з фізичної культури, яка спрямована на розвиток необхідних для медичного працівника рухів й реакцій. Початкова професійна підготовка здійснюється в процесі вивчення спеціального циклу дисциплін. Спеціальними вважаються дисципліни або їх розділи, які вивчаються за вибором учнів відповідно до їх наукових і практичних інтересів (медицина, валеологія, латинська мова). Робоча інтегрована навчальна програма з дисципліни “Медицина” (загальний і спеціальний догляд за хворими) передбачає розгляд найважливіших теоретичних основ і положень з історії медицини, а також умінь, якими має оволодіти майбутній медичний працівник (тому практичне значення занять ліцеїстів у обсязі такої програми виходить за межі потреб тільки професійної орієнтації). Особливого значення в допрофесійній підготовці учнів в умовах медичного ліцею надається оволодіння основами валеології, що допоможе майбутньому лікарю запобігти виникненню порушень здоров'я людини. Важливою складовою допрофесійної підготовки старшокласників на медичні спеціальності є вивчення “мови всіх лікарів світу” - латини. В теоретичній та практичній підготовці вихованців медичного ліцею помітне місце (не лише в лінгвістичному, але й в культурологічному планах) займає глибоке вивчення латинської й грецької мов, що допомагає учням глибше осягнути підвалини рідної мови та культури, відкриває перспективи для фундаментального опанування світової культури в цілому. В дисертаційному дослідженні зроблено висновок щодо доцільності запровадження в системі допрофесійної підготовки учнів у медичному ліцеї навчальних курсів за вибором, які дають змогу диференціації змісту підготовки старшокласників з врахуванням специфіки їхнього подальшого медичного фаху.

У процесі дослідження виявлено переваги використання в медичному ліцеї дванадцятибальної шкали оцінювання, а також дихотомічної (альтернативної) шкали типу “зараховано” або “не зараховано” та критеріально зорієнтованих тестів (завдань), які відповідають вимогам середньої загальноосвітньої школи, об'єктивного вимірювання, фіксації та репрезентативності. Така система характеризується циклічністю, що дозволяє вносити необхідні корективи до всіх компонентів структури на різних етапах процесу допрофесійної підготовки.

Узагальнення теоретичного матеріалу і результатів дослідження дозволило визначити уміння та навички, які сприяють успішній адаптації ліцеїстів у вищому медичному навчальному закладі (навчатися в умовах лекційно-семінарської системи; виконувати лабораторні, практичні роботи; комунікативні; працювати самостійно; здатність до самоконтролю; критично оцінювати власні досягнення в навчанні, враховуючи вимоги викладача і навчального закладу; працювати з науковою, навчальною і довідковою літературою, каталогами; висока техніка усного і писемного мовлення; навички роботи з різними сучасними інформаційними джерелами та комп'ютерною технікою тощо), і шляхи їх формування в процесі допрофесійної підготовки учнів на медичні спеціальності.

Специфічною для медичних ліцеїв є така форма навчальної роботи з учнями, як консультація. Її переваги полягають у тому, що вона дає можливість ліквідовувати індивідуальні прогалини в знаннях і провести адаптацію ліцеїстів до навчально-виховного процесу у вищому медичному навчальному закладі. Доведено доцільність проведення консультацій в медичному ліцеї завідувачами профільних кафедр, найдосвідченішими професорами, доцентами. Особливого значення надається передекзаменаційному циклу консультацій, які проводяться на профільних кафедрах вищого медичного навчального закладу та базової середньої загальноосвітньої школи протягом двох передекзаменаційних тижнів і до участі в яких обов'язково залучаються голови предметних екзаменаційних комісій. Результати дослідження також дозволили виділити основні методичні вимоги до проведення консультацій у медичних ліцеях (врахування побажань учнів при виборі теми консультації; проведення консультацій у малих групах (2-5 особи); виявлення орієнтовної тематики консультацій шляхом тестування учнів щодо їх знань і вмінь; діалогова форма взаємодії вчителя й учня під час проведення консультації).

У розділі викладено аспекти, пов'язані з організаційно-методичним забезпеченням навчально-виховного процесу, які сприяють ефективності здійснення допрофесійної підготовки учнів на медичні спеціальності. В процесі дослідження в медичному ліцеї запроваджені наступні організаційні форми методичної роботи: постійно діючі - методичні та творчі об'єднання викладачів, науково-дослідні лабораторії, наради при директорі, засідання кафедр вищого медичного навчального закладу і базової середньої загальноосвітньої школи, семінари тощо; періодичні - педагогічні наради, циклові комісії, колегії педагогів-кураторів, педагогічні читання, лекції відомих педагогів-практиків та науковців, науково-практичні конференції, методичні оперативні наради, семінари-практикуми, виставки, екскурсії, лекторії, групові консультації тощо; індивідуальні - самоосвіта, наукова робота, стажування, наставництво, консультації. У розділі викладено розроблені й апробовані вимоги до плану роботи методичного об'єднання медичного ліцею, показано доцільність створення науково-дослідної лабораторії, яка проводить педагогічні експерименти, вивчає й узагальнює досвід роботи колективів кафедр вищого медичного навчального закладу і базової середньої загальноосвітньої школи, наукового товариства медичного ліцею тощо; розроблено і впроваджено положення про їх діяльність.

У дисертаційному дослідженні показано, що структура і зміст управління медичним ліцеєм повинні відбивати інтеграційний зв'язок всіх учасників навчально-виховного процесу, враховувати особливості допрофесійної підготовки в системі “базова середня загальноосвітня школа - медичний ліцей - вищий медичний навчальний заклад”. У розділі обгрунтовано основні вимоги до вдосконалення системи управління медичним ліцеєм (проведення науково-прогностичних досліджень; інтеграція та координація управлінських дій з урахуванням завдань державної політики щодо освітянської галузі; поєднання державного керівництва з самостійністю вищого медичного навчального закладу і медичного ліцею в допрофесійній підготовці старшокласників на медичні спеціальності). Запропоновано основні вимоги до проведення контролю за роботою всіх ланок медичного ліцею і визначено основні види контролю в ньому (попередній, поточний, підсумковий тощо).

У розділі також розкрито значення атестації професорсько-викладацького складу кафедр вищого медичного навчального закладу і базової середньої загальноосвітньої школи для підвищення персональної відповідальності педагогів за стан допрофесійної підготовки учнів у медичному ліцеї.

У п'ятому розділі - “Впровадження моделі допрофесійної підготовки учнів у медичному ліцеї” - обґрунтовано використання методик дослідження організації допрофесійної підготовки учнів на медичні спеціальності; проаналізовано результати вивчення мотивації досягнень ліцеїстів, їх загальних творчих здібностей, навчальних інтересів і професійно значущих якостей; проаналізовано результати впровадження моделі допрофесійної підготовки старшокласників у медичному ліцеї за внутрішніми і зовнішніми критеріями.

Розробляючи програму експериментальної роботи ми враховували можливість адаптації до використання в медичних ліцеях комплексу методик, які традиційно використовуються для комплектування профільних класів.

На основі теоретичного аналізу були визначені зовнішні й внутрішні критерії ефективності допрофесійної підготовки учнів у медичному ліцеї. Внутрішні критерії відображають: щодо учнів медичного ліцею - кількість заяв до вступу; динаміку випуску; участь у наукових клубах, студіях, гуртках; участь в олімпіадах, наукових конкурсах, змаганнях тощо; знання іноземної мови; комп'ютерна грамотність; якість навчання; розвиток професійного інтересу; розвиток професійно значущих якостей; розвиток початкових професійних знань, умінь, навичок; розвиток творчих здібностей; розвиток мотивації досягнень; щодо викладачів медичного ліцею - публікація наукових, навчально-методичних праць, підручників і посібників тощо, посилання на них; кількість патентів, винаходів; ефективність консультативної роботи з ліцеїстами; участь у діяльності наукових товариств, відзнаки наукових товариств.

Зовнішні критерії відображають: кількість учнів, які вступають до вищих медичних навчальних закладів; динаміка їх випуску з цих закладів; результати першої сесії у вищому медичному навчальному закладі; репутація випускників (оцінка зовнішніми рецензентами); участь у науково-дослідній роботі; участь у наукових конференціях, читаннях, конкурсах, змаганнях; кількісне співвідношення “педагог-учень”; кількість учнів у класі та групі; функціонування навчальних курсів за вибором; педагогічне навантаження викладача; обсяг бібліотечного фонду; кількість комп'ютерної техніки.

Відповідно до цих критеріїв здійснено аналіз результатів впровадження технологічної моделі допрофесійної підготовки учнів на медичні спеціальності. Результати дослідження було узагальнено в 33 рисунках і 8 таблицях.

Аналіз за внутрішніми критеріями протягом останніх десять років показав, що: спостерігається позитивна динаміка вступу до медичного ліцею учнів, які мають свідоцтво про закінчення 9-го класу основної школи, або гімназії з відзнакою; вступу випускників медичного ліцею до вищого медичного навчального закладу; кількість учнів у класах та групах. Ліцеїсти беруть активну участь у науково-дослідній роботі, що підтверджується позитивною динамікою: кількості учнів у секціях наукового товариства, клубах та літературних студіях медичного ліцею, позитивними результатами конкурсів учнівських науково-дослідних робіт, призових місць на Міжнародних, Всеукраїнських олімпіадах та конкурсах з профільних дисциплін. Спостерігається позитивна динаміка якісного і кількісного складу викладачів кафедр вищого медичного навчального закладу і базової середньої загальноосвітньої школи, які беруть участь у навчально-виховному процесі медичного ліцею, діяльності викладачів ліцею з методичного забезпечення процесу допрофесійної підготовки учнів на медичні спеціальності.

Аналіз діяльності експериментального медичного ліцею за зовнішніми показниками протягом останніх десяти років довів, що успішність колишніх ліцеїстів на всіх факультетах у вищому медичному навчальному закладі в цілому на 0.65-0.9 бали вища порівняно з успішністю студентів бюджетної форми навчання, які вступали на загальних підставах; відсоток студентів-випускників медичного ліцею, які склали іспити на всіх факультетах та спеціальностях на “відмінно” та “відмінно” і “добре” на 15% вищий порівняно з студентами бюджетної форми навчання, які вступали на загальних підставах; колишні ліцеїсти в вищому медичному навчальному закладі мають високий середній бал оцінки за виробничу практику. В розділі показана динаміка щодо міжнародної діяльності експериментального медичного ліцею (членство в міжнародній асоціації “Зелених шкіл світу”, зв'язки з зарубіжними організаціями, з українською діаспорою (Російська Федерація, Канада, Австралія), медичними коледжами, гімназіями, школами і вищими навчальними закладами, входження до складу фундації шкіл під егідою ЮНЕСКО).

Особлива увага в процесі допрофесійної підготовки учнівської молоді на медичні спеціальності приділялася вивченню мотивації досягнень, навчальних інтересів ліцеїстів, їх загальних творчих здібностей, професійно значущих якостей.

Мотивація досягнень і загальні творчі здібності учнів вивчалися за стандартними методиками, які наведені в додатках до дисертації. На основі порівняння результатів експерименту в контрольних та експериментальних групах можна дійти висновку, що розвиток мотивації досягнень і рівень загальних творчих здібностей учнів за всіма критеріями і показниками в експериментальних групах вищий, ніж у контрольних. Навчальні інтереси учнів медичного ліцею вивчалися за методикою Б.О. Федоришина. Використання даної методики в ліцеї медичного профілю, потребувало її модифікації, обґрунтування комплексу питань щодо професії медичного працівника. Аналіз вивчення розвитку навчальних інтересів учнів медичних ліцеїв показав, що на завершальному етапі експерименту практично всі ліцеїсти експериментальних груп свідомо визначили своє позитивне ставлення до своєї майбутньої професійної діяльності.

Для педагогічного оцінювання рівня сформованості професійно значущих якостей учнів медичних ліцеїв було використано структурно-компонентний метод педагогічного оцінювання якостей особистості (СКМ), запропонований С.О. Сисоєвою. На основі теоретичного аналізу і власних досліджень були виділені професійно значущі якості особистості майбутнього лікаря, а саме - ставлення до людей: доброта, чуйність, милосердя, увага, дбайливість; моральність особистості: чесність, безкорисливість; особистісні якості: ввічливість, акуратність, терпіння, тактовність, сміливість, комунікативність, працьовитість, відповідальність, точність та швидкість рухів рук, концентрація уваги, оперативна пам'ять, ініціативність. Визначено їх зміст і критерії оцінювання. Кількісний аналіз при педагогічному оцінюванні доповнювався якісним. Результати дослідження свідчать про позитивні зрушення в формуванні професійно-значущих якостей учнів: коефіцієнт їх розвитку в експериментальних групах становить на початок експерименту 0,62, на кінець експерименту - 0,83; у контрольних групах на початок експерименту - 0,46, на кінець експерименту - 0,57. Вірогідність результатів педагогічного експерименту щодо формування професійно значущих якостей учнів доведена за допомогою t-критерію нормального розподілу (за методикою П.М. Воловика). З ймовірністю 0,95 було підтверджено, що є істотна відмінність у рівнях розвитку професійно значущих якостей учнів експериментальних і контрольних груп.

медичний ліцей допрофесійний

1. Результати теоретичного аналізу проблеми дослідження показують, що в педагогічній науці й практиці значна увага традиційно приділялася допрофесійній підготовці вчителя, організаційним формам професійно-педагогічної орієнтації школярів. Допрофесійна підготовка на інші спеціальності здебільшого проводилася в межах шкільної профорієнтації або у навчально-виробничих комплексах. Разом з тим, доведено, що система допрофесійної підготовки є винятково важливим елементом на шляху до оволодіння сучасною професією. На цьому етапі відбувається остаточне самовизначення учнем свого ставлення до майбутньої професійної діяльності й утвердження його професійного інтересу, оволодіння спеціальним досвідом, розвиток здібностей та їх корекція відповідно до вимог майбутньої професійної діяльності. В процесі допрофесійної підготовки учнівської молоді відкриваються можливості нівелювання негативних тенденцій при переході старшокласника в статус студента вищого навчального закладу. Тому допрофесійна підготовка не тільки сприяє свідомому вибору професії, формуванню стійких мотивів вибору подальшої професійної діяльності, формуванню й розвитку необхідних особистісних якостей, оволодінню початковими професійними знаннями, уміннями й навичками на основі фундаменту повної загальної середньої освіти, а й скороченню часу адаптації у вищому навчальному закладі. Ефективне запровадження особистісного підходу до профільного навчання старшокласників у школах нового типу можливе за умов суттєвої особистісно спрямованої трансформації існуючих форм і методів навчально-виховної роботи, проведення цілеспрямованої організаційної, науково-методичної діяльності педагогічних колективів та працівників психологічної служби. Особистісний підхід, як умова гуманізації навчально-виховного процесу в ліцеї, вимагає гуманістичного переосмислення функцій управління процесом підготовки учнів до навчання у вищому навчальному закладі, пошуку методів і засобів гуманізації всієї їх навчальної діяльності. Аналіз практичної діяльності ліцеїв дозволив виокремити спільні риси в організації діяльності ліцеїв різних напрямів: впровадження семестрово-залікової форми навчання з шестиденним режимом навчально-виховної роботи; проведення лекційних, лабораторних, практичних і семінарських занять; викладання переважної більшості профільних предметів, проведення консультативних, факультативних занять, контрольних заходів та спецкурсів викладачами вищих навчальних закладів, які є базовими для цього середнього загальноосвітнього навчального закладу, що здійснює допрофесійну підготовку; професійна спрямованість всього навчально-виховного процесу; випускники цих середніх загальноосвітніх навчальних закладів зараховуються до відповідного профільного вищого навчального закладу на підставі співбесіди або результатів випускних іспитів на атестат про повну загальну середню освіту.

У дисертаційному дослідженні доведено, що діяльність медичного ліцею доцільно будувати на таких принципах: доступність і рівність умов розвитку кожного ліцеїста з метою повної реалізації його здібностей, таланту, всебічного розвитку; гуманізація, гуманітаризація і демократизація навчально-виховного процесу; органічний зв'язок зі світовою та національною історією, культурою, традиціями; незалежність від політичних, громадських і релігійних організацій; диференціація змісту і форм навчання; гнучкість і прогнозованість, розвиваючий характер навчання; єдність, наступність, неперервність і різноманітність навчання; взаємозв'язок з освітою інших країн. Одне з найважливіших завдань медичного ліцею - це створення сприятливих умов для розвитку здібної, обдарованої учнівської молоді.

На основі теоретичного аналізу власного дослідження зроблено висновок, що допрофесійну підготовку учнів у ліцеї медичного профілю можна розглядати як систему підготовки учнів до майбутньої професійної діяльності медичного працівника в умовах спеціального середнього загальноосвітнього навчального закладу - ліцею, яка спрямована на: формування готовності особистості до професійного навчання з обраної спеціальності у вищому медичному навчальному закладі; формування професійно значущих якостей лікаря, професійних інтересів, мотивації досягнень в обраній галузі; полегшення адаптації до процесу здобуття вищої медичної освіти; розвиток здатності до професійного самовдосконалення впродовж усієї професійної діяльності.

2. Вивчення досвіду організації допрофесійної і професійної освіти за кордоном дає змогу врахувати такий досвід при реформуванні системи освіти незалежної і України, виявити критерії ефективності допрофесійної підготовки фахівців. Порівняння систем освіти економічно розвинутих країн і України свідчить, що головною перевагою освітянських систем таких країн є їх інформаційна відкритість, розгалужена мережа різних навчальних закладів (шкіл, коледжів, інститутів, університетів, навчальних центрів тощо), фахова підготовка на різних рівнях - від професійно-технічної до вищої, усвідомлення взаємозв'язку між економікою та загальним рівнем освіти населення, чітке розмежування загальноосвітніх і спеціальних дисциплін, узгодження стратегії і тактики педагогічної діяльності з пріоритетними потребами розвитку країни.

Аналіз зарубіжного досвіду показує, що в тих країнах, де в основному відбір триває до початку навчання в медичній школі, викладачі, студенти-медики та особи, відповідальні за медичне обслуговування, приділяють значну увагу критеріям, за якими здійснюється такий відбір, та самій процедурі відбору кандидатів. У тих країнах, де відбір практикується тільки після того, як студенти вже розпочали вивчати медицину, має місце стурбованість щодо якості медичної освіти, оскільки збільшення останнім часом кількості осіб, що вступають до вищих медичних навчальних закладів, не компенсується відповідним розширенням їх можливостей щодо підготовки спеціалістів.

3. Система вищої медичної освіти в Україні не повною мірою відповідає світовому рівню професійної підготовки лікарів, вимогам сучасної практичної медицини, оскільки вона позбавлена об'єктивного контролю професійного рівня медичних працівників на різних етапах їх підготовки. За останні роки в Україні, як і в інших розвинутих країнах світу, постає проблема щодо необхідності дослідження факторів, які детермінують кількість і якість кадрових резервів медицини, їх розподіл за різними ланками служб охорони здоров'я, а також вивчення функцій різних медичних професій щодо забезпечення потреб системи охорони здоров'я, взаємозв'язків між навчальними закладами, які готують спеціалістів медичної галузі, і службами, які надають медичну допомогу. Доведено, що особливої уваги потребує дослідження проблеми відбору студентів для отримання вищої медичної освіти як невід'ємної складової системи підготовки медичних працівників.