Релігійно-моральне виховання в українських навчальних закладах східної Галичини кінця ХІХ - початку ХХ століття

Дослідження змісту викладання педагогіки у духовних навчальних закладах показало, що церква ґрунтовно готувала священиків до педагогічної діяльності, видавала для цього необхідну педагогічну літературу, її діячі часто самі були видатними педагогами (І. Бартошевський, Ю. Дзерович, А. Шептицький, Й. Сліпий), брали активну участь у педагогічних з'їздах та активно працювали в громадсько-просвітних товариствах, співпрацюючи з професійними педагогами.

Окрему увагу звернено на роль і місце дитячих та молодіжних організацій у системі виховання підростаючого покоління Східної Галичини на рубежі ХІХ-ХХ століть, йдеться про перші студентські товариства кінця ХІХ ст., які згодом переросли у молодіжні організації “Сокіл”, “Січ”, Марійські дружини, товариство “Пласт”. Аналіз документів, досліджень Б. Савчука, І. Андрухіва, показав, що товариство “Січ” через радикальне ставлення своїх керівників до духовенства та релігії втратило частину своїх членів, більше того місцеві осередки вийшли з його підпорядкування й перейшли у підпорядкування товариства “Сокіл”.

Педагогічний аналіз діяльності товариств “Сокіл” та “Пласт” засвідчив, що обидва товариства в умовах іноземного гніту скористалися історичним моментом для гуртування української молоді та виховання свідомої державотворчої еліти. У своїй виховній роботі ці товариства опиралися на християнські цінності, котрі мають загальнолюдський характер (зокрема Декалог), вдало використовували авторитет священнослужителів, а також послуговувалися їх фінансовою (неофіційно) й моральною підтримкою, працюючи на майбутнє України.

Уперше в сучасній педагогічній науці було вивчено діяльність Марійських дружин, які діяли в Україні при монастирях отців Василіан ще з ХVІІ ст. Це були станові товариства, в які могли входити підлітки й дорослі люди, займаючись благодійною діяльністю й вдосконалюючись духовно через реколекції, розважання, лекції, чайні вечори, різні реферати.

У дисертації зроблено аналіз й подано приклади використання народно-релігійних традицій у сучасному виховному процесі.

Узагальнення результатів наукового пошуку дає підстави окреслити перспективи подальшої роботи та зробити загальні висновки:

1. Формування українського етносу в усі часи пов'язане з релігійним світоглядом. Релігійно-моральне виховання є складовою частиною української системи виховання, відповідає українській ментальності.

2. Релігійно-моральне виховання в навчальних закладах Східної Галичини кінця ХІХ-початку ХХ століття зумовлено історичними умовами того часу (подвійним іноземним гнітом) і мало такі особливості: опора на українські національні традиції й досвід етнопедагогіки, єдність релігійних, національних і загальнолюдських цінностей; домінування цінностей релігійного характеру в змісті моральних норм; органічний зв'язок з національно-культурними процесами в Галичині та зростанням національної свідомості українців; поєднання здобутків світової наукової думки та досліджень видатних діячів Галичини для використання як теоретико-методичної основи релігійно-морального виховання (використання європейських підручників як зразка); розв'язання проблем релігійно-морального виховання в поєднанні з іншими напрямами національно-патріотичним, естетичним, трудовим, статевим, господарським;

3. Головною посадовою особою в освітніх закладах, яка відповідала за навчально-виховний процес означеного періоду, був її керівник (управитель чи директор), а поряд з ним усю виховну роботу в стінах навчального закладу організовував священик-катехит (як вихователь і психолог), залучаючи собі на допомогу “господарів класу” (тепер - класних керівників).

4. Головним засобом релігійно-морального виховання української учнівської молоді в досліджуваний період був навчальний процес. Залучення школярів до високих моральних цінностей відбувалося через використання змісту всіх навчальних предметів (особливо релігійних), організаційно-методичну діяльність педагогів і священиків-катехитів; забезпечення сприятливих умов для навчально-виховного процесу в українських навчальних закладах й менш сприятливих в утраквістичних. Навчальні плани, програми, підручники, посібники для вчителів і учнів були побудовані з узгодженням завдань навчально-розвиваючого і виховного характеру.

5. У процесі аналізу структури релігійно-морального виховання з'ясовано, що воно передбачало: а) оволодіння певними знаннями, нормами і правилами поведінки, яке здійснювалося шляхом викладання релігії в начальних закладах; б) формування почуттів стійкого емоційного ставлення учня до явищ дійсності через різні форми позакласної роботи, яку проводили священики-катехити й господарі класу; в) формування переконань через реколекції, диспути та викладання догматики, апологетики, пропедевтики філософії; г) формування умінь і навичок поведінки через викладання християнської етики, улаштування свят, концертів, чайних вечорів, шкільних вистав, бесід тощо.

6. Важливу роль у вихованні підростаючого покоління відіграла організаторська роль Церкви в поєднанні зусиль навчальних закладів, батьків та громадських молодіжних організацій. Діяльність студентських і молодіжних організацій в кінці ХІХ-на початку ХХ ст. (“Віденська Січ”, “Академічна Громада”, “Сокіл”, “Січ”, “Пласт”, “Марійські дружини”) показали, що тільки там, де була співпраця всіх зацікавлених у вихованні молоді сторін, вона давала позитивні результати й мала вагомі наслідки. Виразом такої практичної співпраці й діяльності у найскладніший період історії Української держави - Перша світова війна - стали Легіон УСС та УГА.

Багаторічна творча праця педагогів, сім'ї та Церкви показала, що в стінах українських закладів виховувалися покоління свідомих патріотів української землі, готових не тільки до збройної боротьби (Легіон УСС та УГА), але й спроможних в політиці (діяльність парламентарів, членів Конституанти та уряду ЗУНР) взятися за нелегку справу мистецтва державотворення.

7. Всі вчителі могли виконувати функцію священика на уроках релігії. Більшість із них були не тільки авторитетними вихователями для учнів і студентів, але й виступали носіями національної ідеї (І. Боберський, Т. Галущинський, С. Кархут, О. Макарушка, М. Осадца, А. Шептицький та ін.).

8. Поряд із кількісним зростанням української інтелігенції йшов процес її всестороннього розвитку. Свідченням цього стала підготовка до проведення І Педагогічного конгресу українців ще в 1914 році, але його проведенню перешкодила війна. Важливо те, що до його підготовки були залучені всі наукові сили, в тому числі й представники духовенства. Перши Український Педагогічний конгрес був проведений аж в 1935 р. Він подав всім виховним чинникам (школі, церкві, сім'ї) науково-педагогічні напрями виховання української молоді.

9. З праць українських вчених діаспори, Східної Галичини, Наддніпрянщини випливає, що в концепції української школи повинні бути враховані особливості української ментальності (С. Балей, Г. Ващенко, М. Костомаров, В. Москалець, Ю.Скороход, Л. Филипович, М. Шлемкевич, Я. Ярема, В. Ященко), невід'ємною складовою якої був релігійний світогляд.

10. Дотримуючись засад Національної доктрини розвитку освіти України в ХХІ столітті, Концепції національного виховання й виходячи із завдання формування різносторонннього світогляду, нами запропонована програма ”Основи релігієзнавства” для сучасних загальноосвітніх навчальних закладів України, а курс “Християнська етика” - пропонується як складова в структуру релігієзнавчого курсу. Це розширюватиме світогляд підростаючого покоління, виховуватиме в нього повагу до різних релігійних обрядів та культури та їх історії.

Звідси постає проблема кадрів, які готують філософські факультети університетів, де є спеціальність “Релігієзнавство” й студенти отримують необхідну фахову підготовку.

Однак потребують подальшого дослідження такі аспекти цієї проблеми, як релігіно-моральне виховання в німецьких, єврейських, польских, вірменських школах того часу; піднесення культури педагогічної діяльності суботніх і недільних шкіл.

Основні публікації

1. Геник Л.Я. Релігійно-моральне виховання молоді в навчальних закладах Східної Галичини кінця ХІХ - поч. ХХ ст. - Івано-Франківськ: Плай, 2000.-273с. (Монографія).

2. Геник, Любов. Використання народно-релігійних традицій зимових свят в сучасному педагогічному процесі // Рідна школа. - 2002.- № 6.- С. 37-43.

3. Геник, Любов. Виховне значення заповідей Божих (Декалогу) // Рідна школа. - 2002. - № 11-12.-С. 23-31, 22-26.

4. Геник, Любов. І. Кузич-Березовський - історик і педагог // Рідна школа.-2003.-№ 7.- С.43-46.

5. Геник, Любов. Марійські дружини в Україні // Рідна школа.-2002.- № 11.-С. 34-37.

6. Геник, Любов. Митрополит А. Шептицький у боротьбі за український університет у Львові в І чверті ХХ ст. // Рідна школа. - 2003.-№. 3- С. 18-20.

7. Геник Л.Я. Виховання української молоді у Львівській Богословській академії УГКЦ (1928-1944) // Вісник Прикарпатського університету ім. В. Стефаника. Педагогіка. Випуск VІІ. - Івано-Франківськ: Плай, 2002.-С. 157-166.

8. Геник Л.Я. Духовно-етичні цінності в педагогічній спадщині Східної Галичини // Міжнародна науково-практична конференція “Цінності християнської культури як фактор морально-етичного формування особистості”. Збірник наукових статей /За заг. Ред. В.М. Оржеховської. - К., 2002.-120 с. (С. 39-42).

9. Геник Л.Я. Ідеї релігійно-морального виховання на Першому Педагогічному Конгресі у Львові 1935 року. - Івано-Франківськ, 1995.- С. 16- 18.

10. Геник, Любов. Ідеї федералізму і ЗУНР // Визвольний шлях.-2003.-№ 1. - С. 36-45.

11. Геник, Любов. Митрополит Й. Сліпий і проблеми Східних Церков на ІІ Ватиканському соборі // Матеріали всеукраїнської наукової конференції “Кардинал Йосиф Сліпий і сучасність” з нагоди 110-ї річниці від дня народження Глави УГКЦ кардинала Йосифа Сліпого. 11-12 жовтня 2002 року. - Івано-Франківськ: Плай, 2002.- С. 72-76.

12. Геник Л.Я. Проблеми художньо-естетичної освіти молоді в Україні та шляхи їх розв'язання. - К.: КДПІ, 1992.- С. 33-35.

13. Геник, Любов. Філософська освіта у Львівській Богословській академії (1928-1944рр.) // Історія релігій в Україні. Матеріали міжнародного круглого столу 11-13 травня 1998 року. - Львів: Логос,-С. 59-61.

14. Геник Л.Я. Біблія - пам'ятка світової культури. Програма, плани практичних занять. - Івано-Франківськ, Плай, 1999.-60 с.

15. Геник Л.Я. Історія релігій в Україні. Програма для студентів філософських та історичних факультетів університетів, духовних вузів, вчителів історії, християнської етики. - Івано-Франківськ, 2000.-80 с.

16. Геник Л.Я. Історія християнства: Програми, методичні рекомендації. - Івано-Франківськ: Плай, 2000.- 266 c.

17. Геник Л.Я. Методика релігійного виховання. Програма для студентів філософських факультетів спеціальності “релігієзнавство”. - Івано-Франківськ: Плай, 2000.-46 с.

18. Геник Л.Я. Основи християнської етики. Методика викладання релігієзнавчих дисциплін. Методика викладання курсу “Основи порівняльної етики”. Програми для студентів філософських факультетів, вчителів і викладачів релігієзнавства, вчителів християнської етики. - Івано-Франківськ: Плай, 2003.-49с.

19. Геник Л.Я. Релігійна духовність українців. - Програми і плани семінарських занять для студентів-магістрів філософського факультету спеціальності “Релігієзнавство”. - Івано-Франківськ: Плай, 2000.-34 с.

20. Геник Л.Я. Релігійна філософія.-Програма і плани семінарських занять. - Івано-Франківськ, 2000.-33 с.

21. Релігійне мистецтво: Програми, плани семінарських занять, тести. - Івано-Франківськ, 1999.-144 с.

Размещено на Allbest.ru