Організація самостійної роботи студентів педагогічних університетів на основі індивідуально-орієнтованого підходу

Размещено на http://www.allbest.ru/

ІНСТИТУТ ПЕДАГОГІКИ І ПСИХОЛОГІЇ ПРОФЕСІЙНОЇ ОСВІТИ АКАДЕМІЇ ПЕДАГОГІЧНИХ НАУК УКРАЇНИ

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата педагогічних наук

організація самостійної роботи студентів педагогічних УНІВЕРСИТЕТІВ на основі індивідуально орієнтованого підходу

ВИКОНАЛА:

ШАЙДУР ІРИНА АНАТОЛІЇВНА

Київ - 20031. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА

Актуальність та доцільність дослідження. Реформування концептуальних, структурних і організаційних засад освітянської системи України вимагає підготовки нового покоління педагогічних кадрів, здатного до роботи в інших соціально-економічних, політичних умовах. Останнім часом здійснюються активні пошуки нових педагогічних технологій підготовки майбутнього спеціаліста, які зорієнтовані на формування особистості, розвитку його творчості й самостійності. Мова йде про розробку нової концепції навчання, де всі її складові спрямовані на особистісно орієнтований розвиток майбутнього фахівця, формування його як творця, здатного не лише самостійно здобувати знання, а й реалізувати їх відповідно до практичних вимог сьогодення. Важлива роль у цьому складному процесі належить самостійній роботі студентів. самостійна робота студент

Проблема вдосконалення самостійної роботи студентів стає все більш актуальною. Особливо це стосується підготовки вчителя, який завжди має бути духовно багатим, ерудованим, мати глибокі професійні знання, творчо працювати. Зрозуміло, що всі теоретичні і практичні знання, потрібні для фахової діяльності, у навчальному закладі одержати неможливо. Отже, протягом усього життя вчитель має самостійно працювати над собою.

Незважаючи на широкий і багатоплановий характер досліджень, присвячених організації самостійної роботи як учнів, так і студентів, багато питань цієї складної проблеми залишаються поки що не з'ясованими. Так, у теорії і практиці мають місце великі розходження, пов'язані з трактуванням ключового поняття-- “самостійна робота студентів”. Не розкриті достатньою мірою зв'язки і відношення між метою організації самостійної роботи студентів педагогічного вищого навчального закладу і способами її реалізації, не виявлені теоретичні передумови організації самостійної роботи студентів, орієнтованої на їхні індивідуальні особливості, не розроблені практичні рекомендації з організації самостійної роботи майбутніх учителів, у яких врахувалися б нові ціннісні орієнтації і підходи.

Актуальність проблеми, її недостатня дослідженість, потреби практики зумовили вибір теми дисертаційного дослідження ”Організація самостійної роботи студентів педагогічних університетів на основі індивідуально орієнтованого підходу”.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано за планом науково-дослідної роботи кафедри соціальної педагогіки і педагогіки початкового навчання Полтавського державного педагогічного університету імені В.Г.Короленка при розробці теми “Проблема вдосконалення психолого-педагогічної та професійної підготовки вчителя” та у контексті тематичного плану наукових досліджень відділу теорії і практики педагогічної майстерності Інституту педагогіки і психології професійної освіти АПН України “Концептуальні засади психолого-педагогічної підготовки вчителів у сучасних умовах (питання теорії і технологій)” (РК № 0197U006397).

Тема дисертації затверджена вченою радою Полтавського державного педагогічного університету імені В.Г.Короленка 26 грудня 1996 р., протокол № 6 та узгоджена у Раді з координації наукових досліджень у галузі педагогіки і психології в Україні 27 квітня 1999 р., протокол № 4.

Об'єкт дослідження -- самостійна робота студентів педагогічного університету.

Предмет дослідження -- форми і методи організації самостійної роботи студентів педагогічних університетів на основі індивідуально орієнтованого підходу (на матеріалі вивчення курсу інформатики).

Мета дослідження -- теоретично обґрунтувати і розробити технологію організації самостійної роботи студентів педагогічних університетів на основі індивідуально орієнтованого підходу.

Концептуальні ідеї дослідження. В умовах сучасного інформаційного простору підвищується значущість професійної підготовки спеціалістів вищої кваліфікації. Домінуючим є формування здатності особистості до самостійного здобування знань. Процес навчання доцільно організувати так, щоб самостійна робота студентів стала органічною складовою всіх його компонентів.

Забезпечення якісної професійної підготовки вчителя значною мірою залежить від урахування індивідуальних особливостей суб'єктів навчання. В реальних умовах вищого навчального закладу доцільним є застосування індивідуально орієнтованого й діяльнісного підходів, в ході реалізації яких майбутній учитель розглядається як індивід, особистість, суб'єкт власної діяльності, котрий постійно розвивається, змінюється, набуває нових особистісних та індивідуально-психологічних якостей, професійних знань та вмінь. Вирішення означеної проблеми передбачає розробку й теоретичне обґрунтування технології організації самостійної роботи студентів на основі індивідуально орієнтованого підходу.

Гіпотеза дослідження ґрунтується на припущенні, що організація самостійної роботи студентів буде ефективнішою за умов: реалізації алгоритму створення типологічних мікрогруп студентів з урахуванням виявлених психолого-педагогічних ознак і застосування технології організації самостійної роботи студентів на основі індивідуально орієнтованого підходу.

Відповідно до предмета, мети та гіпотези визначено основні завдання дослідження:

1. Провести теоретико-методологічний аналіз стану дослідженості проблеми організації самостійної роботи студентів у педагогічній та психологічній літературі.

2. Визначити психолого-педагогічні ознаки, які характеризують індивідуально-типологічні особливості студентів.

3. Розробити алгоритм формування типологічних мікрогруп студентів на основі виявлених психолого-педагогічних ознак.

4. Виявити специфіку діяльності педагога в організації самостійної роботи студентів на основі індивідуально орієнтованого підходу.

5. Теоретично обґрунтувати та експериментально перевірити ефективність технології організації самостійної роботи студентів на основі індивідуально орієнтованого підходу.

6. Розробити методичні рекомендації для викладачів педагогічних університетів щодо організації самостійної роботи студентів на основі індивідуально орієнтованого підходу.

Методологічну основу дослідження становлять загальнотеоретичні й методологічні принципи наукового пізнання; концептуальні положення педагогіки щодо розвитку і всебічного формування особистості; принцип єдності теорії і практики; принцип науковості, об'єктивності, цілісного дослідження дидактичних процесів та комплексного використання методів дослідження. Основою дослідження є системний, комплексний та діяльнісний підходи, за яких організація самостійної роботи студентів розглядається як функціональна система, утворена на основі взаємозв'язку навчально-виховних компонентів, що дає змогу аналізувати педагогічну взаємодію у змістовій цілісності й часовій неперервності.

Методи дослідження. Для розв'язання визначених завдань, досягнення мети, перевірки гіпотези використовувався комплекс взаємодоповнюючих методів дослідження, зокрема: а)теоретичні: аналіз, синтез, порівняння, узагальнення, систематизація теоретичних та дослідних даних (виявлення стану досліджуваної проблеми, підходів до організації самостійної роботи студентів, визначення основних понять дослідження); б) емпіричні: спостереження, тестування, анкетування, констатуючий і формуючий педагогічні експерименти, статистичні методи обробки експериментальних даних (кореляційний аналіз).

Організація дослідження. Дослідження проводилося протягом 1996-2002рр. і пройшло ряд етапів науково-педагогічного пошуку.

На першому етапу (1996-1997 рр.) - аналізувалася психолого-педагогічна література з питань самостійної роботи студентів, здійснення індивідуально орієнтованого підходу до організації навчальної діяльності, вивчався стан самостійної роботи студентів у різних педагогічних вищих навчальних закладах. Визначені об'єкт, предмет, сформульована мета дослідження, його гіпотеза і завдання, розроблена методика роботи і спланований загальний зміст.

На другому етапі (1997-1998 рр.) - продовжувалося вивчення літературних та періодичних видань; узагальнювався досвід впровадження індивідуально орієнтованого підходу до організації самостійної роботи студентів у вищій школі, здійснювався його аналіз, розглядалися тенденції розвитку; розроблялася технологія організації самостійної роботи студентів на основі індивідуально орієнтованого підходу й уточнювалися організаційні аспекти її впровадження у вищій школі.

На третьому етапі (1998-2001 рр.) - проводилася експериментальна перевірка результатів теоретичних досліджень шляхом впровадження технології організації самостійної роботи на основі індивідуально орієнтованого підходу у процес навчання студентів вищої школи; завершено експериментальну перевірку гіпотези дослідження; здійснено перевірку ефективності розробленої технології організації самостійної роботи студентів на основі індивідуально орієнтованого підходу.

На четвертому етапі (2001-2002 рр.) - здійснено систематизацію та обробку експериментальних даних, проведено експертні оцінки результатів дослідження, узагальнено його результати. Розроблено рекомендації викладачам педагогічних університетів, що забезпечують організацію самостійної роботи студентів на основі індивідуально орієнтованого підходу під час вивчення курсу інформатики.

Експериментальна база дослідження. Дослідно-експериментальна робота проводилася на базі фізико-математичного факультету Полтавського державного педагогічного університету імені В.Г.Короленка, а також Уманського державного педагогічного університету імені Павла Тичини. Усього дослідженням у 1997-2002 роках було охоплено 520 студентів і 30 викладачів.

Наукова новизна дослідження: вперше розроблено технологію індивідуально орієнтованого підходу до організації самостійної роботи студентів педагогічних університетів; визначено психолого-педагогічні ознаки, що характеризують індивідуально-типологічні особливості студентів; виявлено специфіку діяльності педагога в організації самостійної роботи студентів; удосконалено положення щодо процесу організації самостійної роботи студентів на основі індивідуально орієнтованого підходу; дістали подальшого розвитку концептуальні положення щодо способів діагностики типологічних особливостей створених мікрогруп студентів, які покладено в основу алгоритму формування типологічних мікрогруп студентів.

Теоретичне значення дослідження полягає у тому що, обґрунтовано технологію організації самостійної роботи студентів на основі індивідуально орієнтованого підходу у педагогічних університетах; розширено теоретичні уявлення про здійснення індивідуально орієнтованого підходу; виявлено типологічні особливості студентів та розкрито нові підходи до організації самостійної роботи з урахуванням типологічних особливостей студентських мікрогруп.

Практичне значення дослідження полягає в розробці та впровадженні у практику роботи педагогічних університетів технології організації самостійної роботи студентів, що ґрунтується на здійсненні індивідуально орієнтованого підходу; у розробці методичних рекомендацій викладачам педагогічних університетів щодо використання алгоритму формування типологічних мікрогруп студентів на основі виявлених психолого-педагогічних ознак для здійснення індивідуально орієнтованого підходу у професійній підготовці майбутніх учителів.

Отримані результати можуть бути використані в організації навчального процесу у ході професійної підготовки майбутніх учителів різних спеціальностей і спеціалізацій.

Результати дослідження впроваджено у практику роботи Житомирського державного педагогічного університету імені Івана Франка (довідка № 137-а від 04.03.2003 р.), Ніжинського державного педагогічного університету імені Миколи Гоголя (довідка № 01/233 від 27.02.2003 р.), Луганського державного педагогічного університету імені Т.Г.Шевченка (довідка № 1/658 від 15.05.2003р.).

Особистий внесок здобувача в одержанні наукових результатів полягає: в теоретико-методичному обґрунтуванні процедури діагностики і визначення системоутворюючих ознак, покладених в основу розробленого алгоритму формування типологічних мікрогруп студентів; в розробці технології організації самостійної роботи студентів педагогічних університетів; у виявленні специфіки діяльності педагога в організації самостійної роботи студентів і створенні методичних рекомендацій викладачам педагогічних університетів стосовно організації самостійної роботи студентів на основі індивідуально орієнтованого підходу.

Вірогідність результатів дослідження забезпечується використанням у ході роботи фундаментальних дидактичних і психологічних концепцій навчання та розвитку, професійної підготовки; комплексом застосованих методів науково-педагогічного дослідження, вибором процедур, адекватних меті і завданням роботи; репрезентативністю вибірки експериментальної роботи, кількісним та якісним аналізом одержаних даних, статистичною обробкою отриманих даних, позитивними наслідками впровадження результатів дослідження.

На захист виносяться:

1.Теоретико-методологічне обґрунтування підходів до структурування типологічних мікрогруп студентів, на основі якого виявлено психолого-педагогічні ознаки самостійної навчальної діяльності: успішність, рівень домагань, працездатність.

2.Алгоритм формування типологічних мікрогруп студентів на основі індивідуально орієнтованого підходу, який складається з таких етапів: встановлення основних видів типологічних мікрогруп на основі виділених психолого-педагогічних ознак; здійснення діагностичних процедур виокремлених психолого-педагогічних ознак; розподіл студентів з урахуванням особливостей типологічних мікрогруп.

3.Технологія організації самостійної роботи студентів на основі індивідуально орієнтованого підходу у педагогічних університетах (на прикладі засвоєння курсу інформатики).

Апробація результатів дослідження здійснювалася безпосередньо в процесі педагогічної діяльності автора; при проведенні формуючого експерименту у системі фахової підготовки студентів Полтавського державного педагогічного університету імені В.Г.Короленка (1997-2002 рр.), Уманського державного педагогічного університету імені Павла Тичини (2000-2001 рр.).

Основні положення і результати дослідження доповідалися і обговорювалися на Міжнародній науково-практичній конференції ”Теорія і практика сучасного естетичного виховання у контексті педагогічної спадщини В.О.Сухомлинського” (м.Полтава, 1998), Всеукраїнських науково-практичних конференціях ”Єдність педагогіки і психології у цілісному навчально-виховному процесі” (м.Полтава, 1995), ”Нові педагогічні технології викладання фізико-математичних дисциплін у середніх навчальних закладах нового типу” (м.Полтава, 2001), ”Здоровий спосіб життя студентської молоді: реалії і перспективи” (м.Полтава, 2002), ”Психолого-педагогічні проблеми сільської початкової школи” (м. Умань, 2003), Міжнародному семінарі ”Обдаровані діти: виявлення, діагностика і розвиток” (м.Полтава, 1995), науковій конференції ”Українська духовна культура в системі національної освіти” (м.Харків, 1995), опубліковані в збірниках наукових праць та науково-методичних журналах.

Основні результати дослідження висвітлено у 13 наукових працях, з них 11 написано без співавторів, у тому числі: 1 брошура з методичними рекомендаціями, 6 статей у провідних наукових фахових виданнях, затверджених ВАК України; 5 статей у збірниках наукових праць, 1 стаття у збірнику матеріалів конференції.

Структура дисертації. Робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків до розділів, загальних висновків, списку використаних джерел (231 назва, з них 9 -- іноземною мовою), 15 додатків на 41 сторінці. Загальний обсяг дисертації -- 239 сторінок, основна частина -- 178 сторінок. Робота містить 12 таблиць на 14 сторінках, 15 рисунків на 16 сторінках.

2. ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність та доцільність дослідження; визначено об'єкт, предмет, мету, сформульовано гіпотезу і завдання дослідження; розкрито його методологічну та теоретичну основи, методи і етапи дослідження, наукову новизну, теоретичне й практичне значення, особистий внесок автора; висвітлено напрями впровадження і апробації результатів експериментальної роботи; сформульовані основні положення, що виносяться на захист.

У першому розділі - ”Проблема організації самостійної роботи студентів у теорії і практиці вищої школи” - проаналізовано стан досліджуваної проблеми у вітчизняній психологічній та педагогічній літературі і зарубіжній дидактиці, розглянуто психолого-педагогічні аспекти організації самостійної роботи, теоретичні засади індивідуально орієнтованого підходу як основи організації самостійної роботи, а також вивчено стан реалізації ідей індивідуально орієнтованого підходу до організації самостійної роботи студентів (СРС) у педагогічних навчальних закладах України.

Тлумачення сутності самостійної роботи, її мети залежить від загальної концепції навчального процесу. Складність вивчення проблеми зумовлена відсутністю у дидактиці єдності думки стосовно того, що являє собою самостійна робота -- метод навчання, прийом учіння чи форму організації навчальної діяльності студентів. Якщо вбачити сутність навчання у передачі системи знань та способів діяльності, то самостійну роботу можна вважати засобом закріплення та тренування, вироблення вмінь та навичок. Одночасно, оскільки навчання розглядається як формування пізнавальної діяльності, то самостійна робота виступає способом розвитку творчих здібностей та професійного мислення. Виходячи із сучасного розуміння навчання як процесу управління формуванням особистості спеціаліста, тлумачення СРС є не чим іншим, як способом формування самостійності та активності особистості, її репродуктивних і творчих здібностей, уміння орієнтуватися в теорії та практичних ситуаціях, ставити й самостійно вирішувати теоретичні і практичні завдання.

Аналіз наукової літератури дозволяє виділити головні підходи до визначення поняття ”самостійна робота”, в основі яких лежать різні ознаки. Самостійною роботою прийнято вважати: 1)роботу, яка виконується власними силами, без сторонньої допомоги і керівництва, під час аудиторних занять (Кружельний Н.В.); 2) різноманітність типів навчальних завдань, які виконуються під керівництвом викладача (Гарунов М.К., Підкасистий П.І.); 3) систему організації педагогічних умов, яка забезпечує управління навчальною діяльністю студентів і відбувається за відсутністю викладача і без його безпосередньої допомоги та участі (Граф В., Ільясов І.І., Ляудіс В.Я.); 4)різноманітні види індивідуальної, групової пізнавальної діяльності студентів, які здійснюються ними на аудиторних заняттях і в позааудиторний час (Нізамов Р.А.); 5) обов'язкову роботу, яка проводиться в процесі навчальних занять і підготовки до них, або ж додаткову - позаобов'язкову академічну роботу чи за спеціальним індивідуальним навчальним планом, складеним на основі врахування особистих інтересів і нахилів студентів (Архангельський С.І.).

Теоретичне осмислення досліджуваної проблеми дало можливість сформулювали робоче поняття: самостійна робота -- це спеціально організована діяльність студентів з урахуванням їх індивідуальних особливостей, спрямована на самостійне виконання навчальних завдань різних рівнів складності як на аудиторних заняттях, так і в позааудиторний час. Метою організації СРС є її спрямування на виконання соціального замовлення, тобто у формуванні у студентів уміння самостійно поповнювати свої знання, орієнтуватися у потоці наукової інформації.

Теоретичний аналіз і вивчення практики діяльності вищих навчальних закладів показує, що розгортання СРС починається з постановки навчальних завдань. У розділі розглянуто різні підходи до класифікації навчальних пізнавальних завдань. Можна констатувати, що організацію СРС слід розпочинати з розроблення системи навчальних завдань різних рівнів складності залежно від особливостей виокремлених типологічних груп.

Загальним недоліком усіх підходів до організації СРС є їх однобічність, обмеженість дидактичного аналізу одним або декількома аспектами.

Незважаючи на відмінність підходів, більшість дослідників дійшли висновку, що сьогодні необхідний загальнопедагогічний, а не частково-аспектний підхід до організації самостійної роботи, який потребує єдності між тим, хто навчається, і тим, хто навчає, оскільки самостійна робота як частина педагогічного процесу завжди включає пряме або непряме педагогічне керівництво, тобто єдність методів навчання і способів учіння. Саме таке підхід призводить до комплексного впливу на засвоєння кожним студентом наукових понять, способів дій, на формування певних особистісних характеристик.

Ми погоджуємося з вченими, які важливе місце в розв'язанні даної проблеми відводять здійсненню індивідуально орієнтованого підходу до студентів. Аналіз психолого-педагогічної літератури дозволив зробити висновок, що індивідуально орієнтований підхід у навчанні розглядається вченими в різних аспектах: як засіб підвищення ефективності навчального процесу; як спосіб формування та розвитку пізнавальної активності й самостійності; як складова частина організації форм навчання; як спосіб розвитку мовленнєвих умінь і навичок; як засіб формування індивідуального стилю діяльності.

У розділі проаналізовано стан реалізації індивідуально орієнтованого підходу до організації СРС у вищих педагогічних навчальних закладах України (анкетні дані зібрано із двох педагогічних закладів: Житомирський державний педагогічний університет імені Івана Франка, Полтавський державний педагогічний університет імені В.Г.Короленка). Під час дослідження виявлено, що результативності СРС заважають дві групи причин, які мають місце в діяльності навчальних закладів:

1) ті, що залежать від самого студента: брак працелюбності, волі, наполегливості, загальної підготовленості, здібностей, відсутність уміння самостійно працювати тощо;

2) ті, що залежать від викладача, кафедр, деканатів.

Ці причини, передусім, пов'язані з організацією навчального процесу у вищих навчальних закладах, який здійснюється без належного індивідуально орієнтованого підходу; а також з відсутністю необхідних навчальних посібників з диференційованими завданнями; матеріально-побутових умов тощо.

На основі теоретичного узагальнення зроблено висновок, що організація СРС на основі індивідуально орієнтованого підходу являє собою сукупність способів і прийомів взаємозумовлених дій викладача і студентів на всіх етапах здійснення самостійної роботи. Реалізація такого підходу базується на знанні індивідуально-типологічних особливостей студентів, на посиленні особистісної основи навчання.

У другому розділі - “Методичне забезпечення організації самостійної роботи студентів на основі індивідуально орієнтованого підходу” - обґрунтовано сутність способів визначення індивідуально-типологічних особливостей студентів, представлено алгоритм формування типологічних мікрогруп; наведено опис труднощів, які відчуваються студентами в процесі самостійної роботи, та визначено роль викладача в організації самостійної роботи студентів.

Теоретичний аналіз психолого-педагогічної літератури дозволив обґрунтувати можливість проведення типології студентів як основи для здійснення індивідуально орієнтованого підходу в організації СРС. Для вирішення цієї проблеми проаналізовано різноманітні підходи до відбору суттєвих ознак, які мають бути врахованими в рамках реалізації індивідуально орієнтованого підходу; встановлено можливі шляхи його здійснення.

У розділі досліджуються психолого-педагогічні ознаки самостійної пізнавальної діяльності, які, визначаючи індивідуальні особливості студентів у навчанні, дозволяють здійснити їх типологізацію у відповідні мікрогрупи.

Як показало дослідження, при встановленні індивідуально-типологічних особливостей студентів в якості суттєвих ознак, які визначають самостійну навчальну діяльність, ми виділяємо: успішність, рівень домагань особистості, працездатність. Критеріями відбору названих вище психолого-педагогічних ознак для типолоґізації студентських груп є їх інтегральний характер, відносна простота і зручність вимірювання. Ці ознаки наділені доступністю і зручністю, тому що легко вимірюються за існуючими і добре апробованими методиками.

Для зручності проведення типології студентів обрано два критерії оцінки системоутворюючих ознак - високий і низький рівень їх прояву. Відповідно до цього, при виділенні типологічних мікрогруп можливі різні поєднання вказаних ознак з низьким і високими рівнями їх прояву. У вивченні індивідуальних особливостей студентів нами використовувалися в поєднанні метод тестування і педагогічний експеримент.

Для об'єктивної й оперативної оцінки успішності навчальної діяльності ми обрали успішність виконання діагностичного тестового завдання. Правильне виконання всього діагностичного тесту оцінювалося максимальною кількістю балів - 11. У тому випадку, якщо студент набирав 5 балів і вище, успішність вважалася високою; до 4,5 балів - низькою.

Друга системоутворююча ознака - рівень домагань особистості -визначалася методом повторного вибору студентом завдань певного ступеня складності. Для знаходження рівня домагань обстежуваних студентів нами використовувалася система навчальних завдань I-IV рівня складності. Кожен студент робив вибір завдання три рази. Залежно від успішності або неуспішності його виконання він міг обрати завдання такого самого рівня складності, вищого або нижчого. Рівень домагань оцінювався як високий, якщо середній рівень завдань трьох виборів дорівнював III-IV рівням, або як низький, якщо обиралися завдання I-II рівня.

Третя суттєва ознака - працездатність - визначалася на початку і в кінці заняття за коректурними пробами Анфимова. Для кожного студента, який брав участь в експерименті, нами визначалися середній коефіцієнт працездатності (за двома завданнями), середня швидкість виконання 1 і 2 завдання і середня помилковість. Проведені розрахунки дали змогу вважати в нашому дослідженні високою працездатність від 0,3 до 1, а низькою - від 0,06 до 0,3.

У розділі представлено алгоритм формування типологічних мікрогруп студентів на основі виявлених психолого-педагогічних ознак, який здійснювався у декілька етапів: І етап - розподіл контингенту студентів, які обстежувались, на дві групи: з високою успішністю (оцінка за тестом - 5-11 балів) і з низькою успішністю (оцінка за тестом 0-4,5 балів); ІІ етап: - розподіл групи студентів з високою успішністю на дві підгрупи, залежно від рівня домагань особистості (високий - вибір завдання ІІІ-ІV рівня; низький - вибір завдань І-ІІ рівня); розподіл групи студентів з низькою успішністю на дві підгрупи залежно від рівня працездатності (високий або низький); ІІІ етап - розподіл кожної з чотирьох отриманих груп ще на дві підгрупи, залежно від рівня працездатності (високий або низький).

Статистично значущими вважалися групи студентів чисельністю, не менше 30 чоловік.

У ході дослідження виділено такі типологічні мікрогрупи:

*мікрогрупа студентів, у яких успішність, рівень домагань, працездатність високі - добре встигаючі, впевнені в собі, з високою працездатністю (умовно позначена L-L-L);

*мікрогрупа студентів, у яких успішність, рівень домагань, працездатність низькі - слабкі, пасивні студенти (S-S-S);

*мікрогрупа студентів із високою успішністю, рівнем домагань, низькою працездатністю, тобто добре встигаючі студенти з уповільненим темпом роботи (L-L-S);

*мікрогрупа студентів із низькою успішністю, рівнем домагань, але з високою працездатністю. Вважаємо, що для цієї мікрогрупи студентів характерна відсутність базових знань, невпевненість у своїх силах (S-S-L);

*особлива мікрогрупа студентів, які мають низьку успішність, але високий рівень домагань і працездатність, тобто неадекватну самооцінку і підвищену активність (S-L-L).

Аналіз різних підходів до визначення індивідуально-типологічних особливостей, виділення психолого-педагогічних ознак, за якими проведено типологізацію студентських груп, дало можливість сформулювали поняття: типологічна мікрогрупа - це група студентів, яка характеризується системою ознак, що зумовлюють можливість досягнення певної успішності у фіксованих умовах її організації.

У третьому розділі - “Технологія організації самостійної роботи студентів на основі індивідуально орієнтованого підходу” - розкрито сутність запропонованої технології організації СРС на основі індивідуально орієнтованого підходу, а також за допомогою констатуючого і формуючого експериментів доведена її результативність.

Розробка і впровадження експериментальної технології організації самостійної роботи на основі індивідуально орієнтованого підходу розроблялася відповідно до встановлених типологічних особливостей студентів і здійснювалася в два етапи.

На першому етапі був проведений констатуючий експеримент, який полягав у визначенні індивідуальних особливостей студентів відповідно до виділених типологічних мікрогруп. На першому етапі було розроблено комплекси навчальних завдань, які мали ряд особливостей: а)навчальні завдання носять інтегративний характер, тобто вимагають для свого розв'язання знань і вмінь з різних навчальних дисциплін, що сприяє більшій ефективності навчального процесу; б)до кожної теми занять подається комплекс завдань усіх чотирьох рівнів складності; в)навчальні завдання дають можливість студентам працювати на доступному для них рівні складності: репродуктивному, адаптивному, частково-пошуковому і творчому; г) відмінні форми пред'явлення навчальних завдань різних рівнів складності; д) зміна тривалості часу їх виконання, залежно від рівня складності.

На другому етапі експериментального дослідження здійснювалася розробка технології організації самостійної роботи на основі індивідуально орієнтованого підходу стосовно виділених типологічних мікрогруп. При цьому використовувалися: 1) виявлені індивідуально-психологічні особливості студентів різних типологічних мікрогруп; 2) психолого-педагогічні закономірності навчального процесу; 3) дидактичні принципи; 4) вимоги до викладача для активізації самостійної роботи студентів; 5) методичні прийоми активізації пізнавальної діяльності студентів; 6) положення про те, що оптимальний вибір методу навчання пов'язаний з урахуванням його обумовленості всіма структурними компонентами педагогічної системи.

За структурну основу організації СРС у виділених типологічних мікрогрупах було прийнято ітераційні цикли. Цикл охоплює наступні дії педагога: пред'явлення навчальних завдань, контроль, корекція, допомога, які супроводжуються створенням позитивного емоційного фону. Такий цикл організації самостійної роботи повторюється доти, доки пред'явлене на певному рівні складності навчальне завдання не буде виконаним. Після цього пред'являється завдання на більш високому рівні складності і цикл повторюється в тій же послідовності. Загальним для всіх типологічних груп є наявність на початковому етапі самостійної роботи з конкретної теми блоку стимуляції формування позитивної мотивації в аудиторній і позааудиторній самостійній роботі, а на кінцевому етапі самостійної роботи - блоку заохочення, оцінки додаткового завдання.

Визначено етапи реалізації технології організації СРС на основі індивідуально орієнтованого підходу у всіх виділених типологічних мікрогрупах і представлено їх у вигляді блок-схем. Як приклад, наводимо блок-схему організації СРС у типологічних мікрогрупах S-S-S і S-S-L (рис.1).

Рис.1. Блок-схема організації самостійної роботи студентів

З урахуванням узагальнюючих результатів формуючого експерименту визначено особливості технології організації СРС на основі індивідуально орієнтованого підходу у виділених типологічних мікрогрупах.

Для студентів, віднесених до типологічних мікрогруп L-L-L і L-L-S:

1) доцільно створювати позитивну мотивацію самостійної роботи на всіх її етапах, яка включає пояснення необхідності вивчення даного матеріалу в майбутній професійній діяльності; 2)пред'являти індивідуальні навчальні завдання на ІІІ-ІV рівнях складності; 3) корекція виконання самостійної роботи здійснюється викладачем у процесі занять, на консультаціях, тобто викладач виступає в ролі консультанта, який “вчасно надає педагогічно доцільну допомогу” (Бабанський Ю.К.); 4) контроль і оцінка виконання навчального завдання з теми, яка вивчається, проводиться в кінці заняття або на консультаціях після виконання всього комплексу завдань з теми на ІІІ-ІV рівнях; 5) широке використання форм звертання, які стимулюють зближення, довіру, відкритість, дружелюбність, тобто створення позитивного емоційного фону самостійної роботи.

Для студентів, віднесених до типологічних мікрогруп S-S-S і S-S-L:

1) формування організаційних вмінь, тобто детальна інструкція з організації самостійної роботи, планування, конкретизація завдань до кожного заняття, планування методів і засобів самостійної роботи, самоорганізації і самоконтролю; 2) позитивна мотивація на всіх етапах самостійної роботи; 3) обов'язкове відвідування консультацій, на яких викладач у формі індивідуальної бесіди надає допомогу при вивченні навчального матеріалу, тобто впливає на самостійну роботу в процесі самопідготовки; 4) створення на аудиторних заняттях і консультаціях спеціальних ситуацій успіху шляхом підбору таких завдань, які в даний момент студенти цих типологічних мікрогруп можуть виконати; 5) довірливе ставлення, яке створює позитивний емоційний фон заняття і допомагає студентам позбутися невпевненості в собі; 6) активне заохочення, яке укріплює впевненість у своїх силах, успіхові, і, кінець кінцем, призводить до зростання рівня домагань; 7) постійна корекція самостійної роботи у всіх циклах при виконанні завдань усіх рівнів складності; 8) контроль і оцінка успішності виконання навчальних завдань наприкінці кожного робочого циклу; 9) після виконання завдань І-ІІ рівня пред'являються завдання ІІІ-ІV рівнів складності, при цьому студентів попередньо консультують про можливі шляхи їх розв'язання; 10)поєднання індивідуальної роботи з колективною, яке пропонується для студентів, що належать до типологічних мікрогруп L-L-L і L-L-S при виконанні завдань ІІІ і ІV рівнів складності.

Для студентів, які належать до типологічної мікрогрупи S-L-L:

1) контроль вихідного рівня знань та вмінь з наступною бесідою за його підсумками; 2)формування організаційних умінь шляхом проведення інструктажу з організації самостійної роботи; 3) позитивна мотивація на всіх етапах самостійної роботи; 4) надання постійної допомоги при виконанні навчальних завдань ІІІ-ІV рівнів складності з боку викладача і студентів, що належать до типологічних мікрогруп L-L-L і L-L-S; 5) постійна корекція самостійної роботи у всіх робочих циклах з наступною бесідою, заохоченням, докором; 6) створення позитивного емоційного фону заняття, довірливих стосунків; 7) контроль і оцінка успішності виконання навчальних завдань у кінці кожного робочого циклу; 8) бесіда зі студентами за підсумками контролю кожного робочого циклу, встановлення причин труднощів і можливих шляхів їх подолання; 9) пред'явлення завдань ІІІ-ІV рівнів складності з попередньою консультацією щодо їх виконання.

Для аналізу й оцінки ефективності розробленої технології організації СРС на основі індивідуально орієнтованого підходу було залучено 180 студентів контрольних (91 особа) й експериментальних (89 особа) груп. В контрольних групах заняття здійснювалися традиційним способом. В експериментальних групах використовувався індивідуально орієнтований підхід до організації СРС з урахуванням специфіки виділених типологічних груп.

Оцінка ефективності навчальної діяльності студентів при реалізації технології організації самостійної роботи проводилася на основі порівняльного аналізу результатів навчальної діяльності, досягнутих в експериментальних і контрольних групах за один часовий проміжок (табл.1).

Таблиця 1. Успішність навчальної діяльності студентів контрольних і експериментальних груп

№ типологічної групи	Поточна успішність (у балах)	Екзамен (у балах)	Час виконання навчального завдання (хв.)
	Контрольна	Експериментальна	Контрольна	Експериментальна	Контрольна	Експериментальна
L-L-L	3,7±0,6	4,2±0,5	3,9±0,6	4,4±0,4	35,9±8,2	23,8±7,0
S-S-S	2,8±0,6	3,3±0,4	2,9±0,6	3,4±0,5	41,8±6,7	27,0±7,9
L-L-S	3,5±0,5	4,0±0,4	3,6±0,7	4,1±0,5	39,1±8,7	24,5±8,0
S-S-L	2,9±0,6	3,4±0,3	3,0±0,6	3,3±0,6	34,8±6,6	26,3±6,2
S-L-L	3,2±0,5	3,7±0,4	3,3±0,6	3,8±0,5	33,8±8,6	25,3±8,7

Якісний і кількісний аналіз результатів педагогічного експерименту свідчить, що основний критерій ефективності - успішність самостійної навчальної діяльності, який включав оцінку за тестом, поточну успішність, оцінку на екзамені, час виконання навчального завдання, - в експериментальній системі навчання підвищився на 32%.

Оцінка експериментального виконання СРС на основі індивідуально орієнтованого підходу проводилася шляхом аналізу кореляційних зв'язків між психолого-педагогічними ознаками здійснення самостійної роботи. На основі отриманих зв'язків побудовано плеяди успішності, працездатності, ознак САН для традиційного й експериментального навчання за кожною з виділених типологічних мікрогруп. На основі вихідних даних, складених окремо для кожної із виділених типологічних мікрогруп, в обчислювальному центрі університету був проведений кореляційний аналіз.

Використання кореляційного аналізу дозволило встановити взаємозв'язок між показниками ефективності експериментальної технології організації СРС:

- успішність самостійної навчальної діяльності корелює з 4 групами психолого-педагогічних ознак: пізнавальної активності (активність, бажання працювати, задоволеність результатами), емоційними (самопочуття, настрій), працездатністю, рівнем домагань, напруженістю;

- працездатність корелює із двома групами ознак - пізнавальної активності й емоційними, а також з успішністю самостійної навчальної діяльності. Для всіх студентів у процесі експериментальної технології організації навчання характерна наявність кореляційного зв'язку між працездатністю на початку і в кінці заняття. У контрольних групах такий зв'язок виявлений лише для типологічної мікрогрупи L-L-L;

- ознаки САН при експериментальному навчанні, залежно від особливостей тієї чи іншої мікрогрупи, характеризуються чітким структурним утворенням у кінці заняття, яке включає: самопочуття, активність, настрій, бажання працювати, задоволеність результатами своєї праці, напруженість. При традиційному навчанні, навпаки, спостерігається руйнування кореляційних зв'язків у кінці заняття;

- різну тісноту кореляційних зв'язків, які складають критерії ефективності в процесі експериментального навчання, порівняно з контрольним, визначається особливостями здійснення індивідуально орієнтованого підходу до організації самостійної роботи студентів.

Функціонування розробленої технології організації СРС на основі індивідуально орієнтованого підходу здійснювалося в межах установленого бюджету часу, без додаткових матеріальних витрат, тобто призвело до інтенсифікації навчально-виховного процесу.

Загальні висновки

Для якісного оновлення системи професійної підготовки вчителів особливого значення набуває проблема загального і специфічного в підготовці майбутніх педагогів засобами організації самостійної роботи. Її формулювання є наслідком зіставлення певного запиту практики і тих можливостей його задоволення, які мають місце в педагогічній науці.

1. Проведений теоретичний аналіз довів, що проблема організації самостійної роботи широко досліджується у філософському, психологічному, педагогічному аспектах. Незважаючи на певні розбіжності, які визначаються дисциплінарними особливостями й окремими авторськими позиціями, більшість дослідників єдині в погляді на те, що самостійна робота базується на педагогічних і психологічних закономірностях, детермінується змістом, методами організації навчання, індивідуально-типологічними особливостями студентів.

Організація СРС на основі здійснення індивідуально орієнтованого підходу є однією з форм педагогічної діяльності, що зумовлена необхідністю системного впливу на студентів з метою коригування, упорядкування, удосконалення й підвищення ефективності та якості їх пізнавальної діяльності у навчанні.

2. Індивідуально орієнтований підхід до організації СРС полягає передусім у тому, щоб систематизувати індивідуально-психологічні відмінності студентів і на цій основі представити упорядковану картину індивідуальних відмінностей з їх взаємними відношеннями. Виявлено психолого-педагогічні ознаки самостійної навчальної діяльності, зокрема: успішність, працездатність, рівень домагань. Виявлено особливості кореляційних плеяд успішності, працездатності й ознак САН залежно від типологічних особливостей мікрогруп. Обґрунтовано, що структуризація й утворення відповідно до виділених ознак типологічних мікрогруп забезпечують умови практичної реалізації індивідуально орієнтованого підходу до організації самостійної роботи студентів.

3. На основі визначених психолого-педагогічних ознак, що характеризують індивідуально-типологічні особливості студентів, розроблено й експериментально перевірено алгоритм формування типологічних мікрогруп студентів, який включає функціонально пов'язані етапи: 1) встановлення основних видів типологічних мікрогруп на основі виділених психолого-педагогічних ознак; 2)здійснення діагностичних процедур виокремлених психолого-педагогічних ознак: а) тестові завдання (успішність); б) система навчальних завдань І-ІV рівнів складності (рівень домагань); в)коректурні проби Анфімова на початку і в кінці заняття (працездатність); 3) розподіл студентів відповідно до виділених типологічних мікрогруп.

4. Діяльність педагога, спрямована на організацію СРС на основі індивідуально орієнтованого підходу, має специфіку, що проявляється у структурі початкового етапу організації самостійної роботи; кількості ітераційних циклів, їх структурі, кількості їх повторень; використанні індивідуально-групової навчальної діяльності. Означена специфіка діяльності педагога реалізується через змістовий (визначення системи професійно спрямованих навчальних завдань чотирьох рівнів складності) і процесуальний (застосування індивідуально орієнтованого підходу до студентів різних типологічних мікрогруп) компоненти.

5. Теоретично обґрунтована та експериментально перевірена технологія організації СРС на основі індивідуально орієнтованого підходу. Педагогічна технологія включає чотири основні взаємопов'язані компоненти: цільовий, змістовий, операційно-діяльнісний і результативно-формуючий. Мета -- забезпечити високоефективну самостійну навчальну діяльність на основі індивідуально орієнтованого підходу. Зміст: 1)здійснити розподіл студентів відповідно до розробленого алгоритму; 2)дібрати до кожної типологічної мікрогрупи відповідного рівня завдань диференційованого тестування. Методи і форми: 1)проведення роботи на основі групового поділу; 2)спостереження і за потреби переміщення з однієї мікрогрупи в іншу.

Результати педагогічного експерименту підтвердили гіпотезу про те, що застосування педагогічної технології організації СРС на основі індивідуально орієнтованого підходу підвищує ефективність навчання в цілому й самостійної роботи майбутніх педагогів зокрема.

Розроблено методичні рекомендації для викладачів педагогічних університетів, які уможливлюють успішну реалізацію запропонованої технології організації СРС у педагогічних університетах на основі індивідуально орієнтованого підходу. Методичні рекомендації можуть бути використані для складання навчальних планів, удосконалення діяльності викладачів, для проведення оцінювання діяльності викладачів його колегами, а також для самооцінки.

Теоретичні та практичні результати дисертаційного дослідження можуть використовуватися вищими навчальними закладами України у професійній підготовці майбутніх учителів різних спеціальностей; викладачами вищих навчальних закладів з метою розробки навчальних програм з різних навчальних дисциплін.

До подальших напрямів досліджень вважаємо за доцільне віднести такі: диференціація підготовки викладачів вищих педагогічних навчальних закладів до організації СРС; особливості процесу оволодіння студентами навичками самостійної роботи; подальша розробка технології оволодіння студентами культурою самостійного засвоєння знань.

ЛІТЕРАТУРА

1. Шайдур І.А. Керівництво щодо вдосконалення якості навчального процесу: Методичні рекомендації для викладачів педагогічних університетів. - Полтава: ПДПУ, 2003. - 27 с. - 1,55 авт. арк.

2. Шайдур І.А. Індивідуально-диференційоване навчання у педагогічних ВНЗ України //Вісник Полтавського державного педагогічного інституту ім.В.Г.Короленка: Збірник наукових праць. - Полтава. - 1998. - Серія “Педагогічні і психологічні науки”. - Випуск ІІ. - Т.1. - С. 148-160. - 0,75 авт. арк.

3. Шайдур І.А. Навчальна взаємодія викладачів і студентів у процесі самостійної роботи //Вісник Полтавського державного педагогічного інституту ім. В.Г.Короленка: Збірник наукових праць. - Полтава. - 1999. - Серія “Педагогічна наука”. - Випуск І (5). - С. 129-137. - 0,50 авт. арк.

4. Шайдур І.А. Характер труднощів самостійної пізнавальної діяльності студентів //Вісник Полтавського державного педагогічного інституту ім. В.Г.Короленка: Збірник наукових праць. - Полтава. - 1999. - Серія “Педагогічні науки”. - Випуск 3 (7). - С. 190-195. - 0,35 авт. арк.

5. Шайдур І.А. Психолого-педагогічні аспекти організації самостійної роботи студентів //Рідна школа. - 2000. - № 3. - С. 54-55. - 0,25 авт. арк.

6. Шайдур І.А. Проблема самостійної роботи у вітчизняній психолого-педагогічній літературі //Вісник Полтавського державного педагогічного університету ім. В.Г.Короленка: Збірник наукових праць. - Полтава. - 2000. - Серія “Педагогічні науки”. - Випуск 2-3. - С. 209-216. - 0,50 авт. арк.

7. Шайдур І.А. Педагогічні умови визначення індивідуально-типологічних особливостей студентів //Психолого-педагогічні проблеми сільської школи: Збірник наукових праць Уманського державного педагогічного університету. - Київ: Науковий світ. - 2003. - Випуск 5. - С. 54-62. - 0,50 авт. арк.

8. Шайдур І.А. Індивідуально-диференційоване навчання як дидактична проблема //Наукові записки психолого-педагогічного факультету: Збірник статей: У 3-х частинах. - Полтава. - 1997. - Ч.ІІ. - С. 25-29. - 0,35 авт. арк.

9. Шайдур І.А. Сучасний підхід до підготовки спеціалістів у ВНЗ //Наукові записки психолого-педагогічного факультету: Збірник наукових праць. - Полтава.- 1998. - С. 170-173. - 0,30 авт. арк.

10. Шайдур І.А., Трипольська С.М. Формування педагогічної майстерності майбутніх вчителів //Наукові записки психолого-педагогічного факультету: Збірник наукових праць. - Полтава. - 1998. - С. 134-142. - 0,30 авт. арк.; (авторські- 0,20 авт. арк.).

11. Шайдур І.А., Трипольська С.М. Умови формування педагогічної культури вчителя як базового компонента професійного потенціалу педагога //Теорія і практика сучасного естетичного виховання у контексті педагогічної спадщини В.О.Сухомлинського: Збірник наукових праць. - Полтава. - 1998. - С. 117-120. - 0,15 авт. арк.; (авторські - 0,10 авт. арк.).

12. Шайдур І.А. Сучасні підходи до тлумачення сутності самостійної роботи студентів в системі фахової підготовки //Придніпровський науковий вісник: Науковий журнал. - Філологія та педагогіка. - Дніпропетровськ. - 1998. - № 127 (194). - С. 114-118. - 0,30 авт. арк.

13. Шайдур І.А. Оптимальні способи організації навчально-пізнавальної діяльності студентів молодших курсів педагогічного ВНЗ //Нові педагогічні технології викладання фізико-математичних дисциплін у середніх навчальних закладах нового типу: Збірник матеріалів Всеукраїнської науково-практичної конференції, присвяченої 200-річчю від дня народження М.О.Остроградського. - Полтава.- 2001. - С. 173-178.- 0,35 авт. арк.

АНОТАЦІЯ

Шайдур І.А. Організація самостійної роботи студентів педагогічних університетів на основі індивідуально орієнтованого підходу. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук за спеціальністю 13.00.04- теорія та методика професійної освіти. - Інститут педагогіки і психології професійної освіти АПН України, Київ, 2003.

Дисертація присвячена питанням організації самостійної роботи студентів, яка виступає важливою складовою якості професійної підготовки. У роботі розкривається сутність понять “самостійна робота”, “типологічна мікрогрупа”, аналізується індивідуально орієнтований підхід до організації самостійної роботи студентів.

Розроблено й експериментально перевірено алгоритм формування типологічних мікрогруп студентів з урахуванням виділених психолого-педагогічних ознак.

Науково обгрунтовано та впроваджено технологію організації самостійної роботи студентів на основі індивідуально орієнтованого підходу; перевірено ефективність використання запропонованої технології організації самостійної роботи; встановлена кореляційна залежність між способами організації самостійної роботи та успішністю, рівнем домагань, працездатністю; виявлено специфіку організації самостійної роботи залежно від індивідуально-типологічних особливостей студентів.

Ключові слова: самостійна робота, індивідуально орієнтований підхід, успішність, рівень домагань, працездатність, типологічна мікрогрупа.

Шайдур И.А. Организация самостоятельной работы студентов педагогических университетов на основе индивидуально ориентированного подхода. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата педагогических наук по специальности 13.00.04 - теория и методика профессионального образования. - Институт педагогики и психологии профессионального образования АПН Украины, Киев, 2003.

Диссертация посвящена теоретико-методическому обоснованию и практической реализации технологии организации самостоятельной работы студентов педагогических университетов на основе индивидуально ориентированного подхода.

В работе проанализировано состояние данной проблемы в отечественной психолого-педагогической литературе и зарубежной дидактике; рассмотрены психолого-педагогические аспекты организации самостоятельной работы, теоретические предпосылки индивидуально ориентированного подхода как основы организации самостоятельной работы; изучено состояние реализации идей индивидуально ориентированного подхода к организации самостоятельной работы студентов в педагогических учебных заведениях Украины.

...