У вступі обґрунтовано актуальність дослідження, визначено його обєкт, предмет, мету, завдання, методологічні й теоретичні засади, схарактеризовано рівень дослідженості проблеми, розкрито наукову новизну, теоретичне і практичне значення, основні положення, що виносяться на захист, а також шляхи апробації і впровадження одержаних результатів у практику.

У першому розділі - "Спадщина Януша Корчака і Антона Макаренка як історико-педагогічна проблема” - розглядаються стан дослідженості спадщини Януша Корчака і А.С. Макаренка в Україні та Польщі, проаналізовано ідеї польського і українського педагогів у контексті розвитку гуманістичних педагогічних теорій, особливості їх становлення як педагогів.

Творча спадщина Януша Корчака і Антона Макаренка є предметом уваги і досліджень педагогів Польщі й України з 20-х років минулого століття. Як свідчить здійснений нами аналіз 180 наукових, літературно-критичних праць, матеріалів симпозіумів, конференцій, спадщина педагогів вивчалася не однаковою мірою. Дослідження основних напрямів та тенденцій у вивченні педагогічної спадщини Януша Корчака і Антона Макаренка свідчить про подібні у часових межах, однак відмінні за особливостями та рівнем досліджуваності в Україні та в Польщі періоди: від 20-х років ХХ століття до Другої світової війни; кінець 40-х - початок 80-х років; початок 80-х років - до сьогоднішнього дня. У сучасних умовах до спадщини видатних гуманістів ХХ століття звертаються науковці, педагоги-практики, громадські діячі різних країн з метою виявлення і творчого застосування педагогічних ідей Януша Корчака і Антона Макаренка.

Нашим дослідженням передбачено обґрунтування значення педагогічного доробку Януша Корчака і Антона Макаренка для розвитку гуманістичних педагогічних теорій. Вирішуючи це завдання, ми приділили особливу увагу проблемі гуманістичного формування особистості та історичним аспектам її розвитку. З цією метою нами проаналізовано 118 джерел. Проблеми гуманістичного формування особистості розглядали Аристотель, Демокрит, Е. Роттердамський, В. де Фельтре, Я.А. Коменський, Дж. Локк, Ж.Ж. Руссо, Й.Г. Песталоцці, Дж. Дьюї, Ф. Фребель, С. Френе, Е. Клапаред та інші. Особливого розвитку проблема гуманізації процесу виховання набула на початку ХХ століття із проголошеним ЮНЕСКО століття дитини. Саме у цей період активізується гуманістичне ставлення до дитини, її особистості, здійснюються пошуки форм організації виховного процесу, максимально наближених до суспільного життя, які забезпечували б їй всебічний гармонійний розвиток з урахуванням індивідуальних здібностей та можливостей. Сучасні психолого-педагогічні підходи до розуміння проблеми гуманізації виховного процесу передбачають не лише можливість вільного розвитку кожної особистості, вияву її індивідуальності, а й визнання права кожної людини на реалізацію своїх здібностей, сприяння у розв'язанні внутрішніх суперечностей, у переборенні труднощів.

Аналіз суті понять "особистість”, "формування”, "гуманізм” за результатами вивчення енциклопедичних, філософських, психологічних, педагогічних та інших українських і польських джерел, а також праць В.П. Андрущенка, Г.О. Балла, І.Д. Беха, А. Брухельмеєра, І.А. Зязюна, Г.С. Костюка, В.Г. Кременя, В.С. Лутая, Х. Мушинського, Б. Наврочинського, В. Оконя, К. Роджерса дав змогу зробити висновок, що гуманістичне формування особистості доцільно розглядати як відповідну організацію навколишнього середовища, яке забезпечувало б його систематичний вплив на індивідуальність з метою вироблення у неї прагнення до самовдосконалення та формування певних особистісних рис на засадах людиноцентризму, цілісного ґрунтовного вивчення дитячої індивідуальності та створення умов для її належного розвитку, визнання її прав і врахування їх у процесі виховання, сприймання розвитку людського потенціалу та можливостей шляхом самоактуалізації.

На основі здійсненого порівняльного аналізу у розділі доведено, що концепції польського та українського педагогів формувалися в руслі ідей "нового” виховання з урахуванням досвіду та ідей класичної гуманістичної педагогіки, багатства природничих, антропологічних, соціально-економічних знань, які активно розвивалися на початку ХХ століття. Обидва гуманісти значно випередили своїх сучасників, оскільки одними з перших обґрунтували і впровадили систему гуманістичного формування особистості людини-громадянина в умовах колективу, організованого на засадах взаємоповаги та самовдосконалення.

У розділі проаналізовано історичні та соціально-політичні умови педагогічного становлення Януша Корчака і Антона Макаренка, виявлено спільні періоди формування їхніх педагогічних поглядів: перший період охоплює дитячі роки майбутніх педагогів, коли на інтуїтивному рівні формувалося їхнє прагнення змінити світ; другий пов'язаний з вибором життєвого шляху, першим педагогічним досвідом та формуванням власних поглядів на педагогіку і процес виховання дітей; третій період характеризується створенням і впровадженням власних форм роботи з дітьми й організації колективу, критичним аналізом своєї педагогічної діяльності та прагненням до її постійного вдосконалення, досягнення вершин педагогічної майстерності.

У дисертації обґрунтовано положення про те, що на становлення Януша Корчака і Антона Макаренка як педагогів-гуманістів визначали суспільно-політичні умови, соціальне походження, родинні традиції та сімейна атмосфера, ранній початок педагогічної діяльності тощо. Провідним було прагнення обох змінити світ, зацікавлення людською долею, бажання працювати з дітьми. Виявлено, що значний вплив на становлення гуманістичних педагогічних концепцій Антона Макаренка і Януша Корчака мало їхнє захоплення літературою, звернення до філософських праць і прагнення знайти відповіді на питання, що їх хвилювали. На українського педагога велике враження справили твори О. Вайнінгера, Ф. Ніцше, Е. Ренана, В. Соловйова, А. Шопенгауера тощо. Януш Корчак шукав відповіді на питання, пов'язані з особистістю дитини, впливом на її розвиток індивідуального внутрішнього світу, психологічними особливостями, зовнішніми умовами, що її оточують, зокрема у творах Б. Пруса, Марка Аврелія, Діогена, Секста.

Здійснений порівняльний аналіз дозволив зробити висновок, що світоглядне бачення, педагогічні погляди та гуманістичне ставлення Януша Корчака і Антона Макаренка до дитини формувалися на основі різних підходів. Перший брав початок у гуманістичній педагогіці, філософському, психологічному і медичному розумінні природних потреб людини і, зокрема - дитини, її прагнення до морального вдосконалення та саморозвитку, другий - у філософській ідеї волі як першооснови та рушійної сили всіх явищ.

У другому розділі - "Гуманізм педагогічної спадщини Януша Корчака і Антона Макаренка" - обґрунтовано спільне та відмінне у педагогічних концепціях формування особистості в спадщині видатних гуманістів, здійснено порівняльну характеристику створених ними виховних систем та особливостей педагогічної майстерності польського і українського педагогів, проаналізовано стан та основні напрями використання педагогічних ідей Януша Корчака і Антона Макаренка в сучасних Польщі та Україні.

У результаті вивчення та аналізу творів Януша Корчака і Антона Макаренка, понад 150 наукових та публіцистичних матеріалів виявлено, що педагогічні концепції гуманістів ґрунтуються на ідеях повноцінності та повноправності дитини, її рівності з дорослими, важливості періоду дитинства у становленні особистості.

Здійснений порівняльно-педагогічний аналіз доводить, що особливе розуміння педагогами-гуманістами місця і ролі педагогіки та виховання у процесі формування особистості зумовили інноваційні підходи до трактування основних компонентів педагогічного процесу - мети, завдань, змісту, методів, засобів та форм взаємодії педагогів і вихованців, а також результату.

Як показало вивчення, визначену мету виховання - сприяти розвитку вихованців - педагоги втілювали в життя на основі власних педагогічних концепцій, що характеризуються системністю ідей і поглядів, а їх зміст - цілісним уявленням про закономірності, сутнісні зв'язки процесу виховання. На основі їх осмислення організовували практичну діяльність Януш Корчака і Антон Макаренко у створених ними виховних закладах. Український і польський педагоги надавали важливого значення особистісному становленню вихованців у процесі набуття індивідуального, соціального досвіду шляхом засвоєння досвіду колективного співжиття.

Януш Корчак і Антон Макаренко прагнули створити у дитячому середовищі ідеальне суспільство і навчити своїх вихованців жити у ньому. Такий підхід давав можливість педагогам-гуманістам створити атмосферу, яка забезпечувала б не тільки фізичний, моральний, розумовий розвиток особистості й готувала її до життя у демократичному суспільстві, в якому кожен громадянин є господарем, дбає про поліпшення суспільного добробуту і обов'язково несе відповідальність за свої дії, вчинки, результати своєї праці. Відмінність полягає у різному баченні педагогами його суті. На думку польського педагога, організація суспільства має ґрунтуватися на розумінні людини ролі її прагнень та їх максимального задоволення з метою вдосконалення самого суспільства. Мета ідеального суспільства, на думку Антона Макаренка, забезпечення максимального розвитку індивідуальних здібностей людини для усвідомленого його вдосконалення.

На основі психолого-педагогічного аналізу спадщини видатних педагогів з'ясовано, що у процесі виховання Януш Корчак і Антон Макаренко застосовували подібні методи, а саме: діагностико-прогностичні; організації діяльності, спілкування та формування позитивного досвіду суспільної поведінки; виховання в процесі суспільно-практичної діяльності; стимулювання позитивної та послаблення негативної поведінки; самовиховання. Однак, реалізацію їх здійснювали шляхом використання різних форм і засобів.

Ґрунтовний порівняльний аналіз дає змогу зробити висновок, що Антон Макаренко і Януш Корчак незалежно один від одного дійшли подібних висновків, спираючись на свої педагогічні спостереження, розробили схожі педагогічні теорії на основі власного досвіду, критичного осмислення та систематичного поповнення наукових знань про дитину, процес виховання, педагогічну науку в цілому. Аналіз концепцій видатних педагогів свідчить про схожість їхніх теоретичних підходів до процесу виховання та всіх його компонентів. Доведено, що відмінності полягають у глибині розгляду окремих педагогічних положень, використанні різних засобів та форм роботи у процесі гуманістичного виховання особистості.

Порівняльний аналіз особливостей організації виховних систем, обґрунтованих і впроваджених Янушем Корчаком та Антоном Макаренком у дитячих закладах, засвідчив, що вони були практичним підтвердженням їхніх педагогічних теорій і базувалися на таких принципах: динамізму, відкритості й самоорганізації; єдиного демократичного колективу вихованців, вихователів, працівників закладу; дотримання встановлених правил та рівності у правах і обов'язках всіх членів колективу шляхом застосування нормативних документів закладів - статут, кодекс (Януш Корчак), конституція (А.С. Макаренко); забезпечення необхідних умов для відповідного і належного розвитку кожного члена колективу; застосування методів виховання, спрямованих на пошук та розвиток індивідуальних можливостей дитини та її самоактуалізації; самоврядування із застосуванням самообслуговування та здійсненням виробничо-господарської діяльності; привчання до аналізу вчинків, їх причин та наслідків шляхом участі вихованців у діяльності товариського суду; вивчення дитячої особистості та віра у її кращі якості; створення можливостей для розвитку суспільної активності та вміння жити у соціумі.

У розділі на основі узагальнення результатів порівняльного аналізу доведено, що виховні системи Януша Корчака і Антона Макаренка є близькими по суті, за особливостями діяльності, мали подібну структуру, складові яких виконували такі ж або подібні функції. Це були дві схожі виховні системи, створені у різних соціальних умовах, на різних територіях, на основі різних культур.

Водночас виявлено, що кожна система мала й певні особливості. Так, організація життєдіяльності у корчаківському Будинку сиріт передбачала активізацію участі дітей у вихованні, допомогу у пошуку шляхів формування особистості її власними зусиллями, сприяння набуттю дітьми необхідного досвіду самоорганізації власного життя, не порушуючи прав та свобод інших. Організація колективу у закладах, які очолював А.С. Макаренко, спрямовувалася на формування вміння особистості жити в соціумі й гармонійно поєднувати особисті та суспільні потреби, спрямовувати свої зусилля на їх задоволення.

Здійснений аналіз свідчить, що Януш Корчак і Антон Макаренко створили педагогічні системи, які відзначаються високим рівнем оригінальності. Це зумовлено тим, що педагоги знали і враховували у процесі виховання реалії щоденного дитячого життя у соціумі, вміли системно розглядати й інтерпретувати різні явища педагогічної діяльності й розвитку особистості, глибоко продумано і раціонально точно організовували життєдіяльність дитячих колективів. Виховна система А.С. Макаренка ґрунтувалася на професійному знанні педагогічного процесу. Такий підхід дав змогу йому обґрунтувати та втілити у практику педагогічні інновації, які не втратили актуальності й сьогодні. Свою виховну систему Януш Корчак створював на основі логічного поєднання принципів медичного спостереження та аналізу особистісної дитячої поведінки у контексті життєдіяльності всієї спільноти.

У контексті специфічності педагогічної діяльності особливо гостро постає питання педагогічної майстерності, якому польський та український педагоги надавали особливого значення. Здійснений порівняльно-педагогічний аналіз їхньої творчої спадщини свідчить про аналогічні підходи до складових педагогічної майстерності, що визначається розумінням мети виховання, знанням виховного процесу і вмінням ним керувати та формується на основі високого професіоналізму вчителя, його постійного прагнення до самовдосконалення, духовного і морального розвитку, поглиблення професійної компетентності. Це дозволяє реалізувати творчий потенціал особистості.

Узагальнення результатів вивчення творчої спадщини польського й українського педагогів дало змогу обґрунтувати подібні підходи до педагогічної майстерності, зокрема:

– гуманістичну спрямованість діяльності педагога, яка визначається любов'ю до дітей і оцінюється любов'ю з боку дітей; відповідному сприйнятті вихователем своїх вихованців; забезпеченні останнім права на повагу, бути тим, ким є; вмінням увійти у світ дитячих почуттів, уяви, реакцій;

– професійну компетентність, яка є триаспектною і передбачає: вміння пізнавати педагогом самого себе (самопізнання); всебічне вивчення та обґрунтування фізичного, психічного і суспільного розвитку кожної окремої дитини на основі поєднання педагогічного, психологічного і медичного аналізу її проблем та потреб; систематичний ґрунтовний критичний аналіз власних починань і помилок у вихованні;

– самовіддану працю, свідомість, наполегливість та постійне прагнення до вдосконалення своєї професійної компетенції, розвитку та розширення своїх педагогічних здібностей і технік (послідовність, логічність, оперативність, ініціативність, винахідливість, вміння шукати правильний підхід до кожного вихованця, швидко й виважено приймати рішення, враховуючи почуття і настрої дітей, тощо);

– володіння педагогом професійно необхідними особистісними рисами і якостями - емпатія, вміння відчувати іншу людину, співпереживати, виявляти свої внутрішні душевні переживання тощо;

– високий моральний рівень педагога, що виявляється у рівні культури, вихованості, вимогливості до себе як людини і як педагога, естетичності та виразності зовнішнього вигляду, поведінки, постійній готовності до дії, вмінні та бажанні бути взірцем для наслідування.

У дисертації доведено, що педагогічна майстерність Януша Корчака і Антона Макаренка формувалася на основі творчого аналізу свого минулого досвіду, який був лише переходом до глибшого, кращого знання майбутнього, вдосконалення їхньої педагогічної діяльності. Виявлено, що закоханість педагогів у свою професією, віра в її соціальне, історичне значення, прагнення до створення кращого гуманістичного суспільства, глибока переконаність у тому, що обраний шлях є надзвичайно важливим у його становленні та розвитку, виступали тими передумовами, котрі надихали гуманістів на творчість.

Виконуючи дослідницьке завдання щодо виявлення можливостей творчого розвитку основних ідей педагогічних концепцій Януша Корчака і Антона Макаренка в умовах реформування систем освіти в Польщі та в Україні, проаналізовано досвід практичного використання спадщини видатних педагогів-гуманістів в обох країнах. З цією метою вивчено досвід роботи 30 освітньо-виховних закладів Польщі та України, Польського і Українського товариства Януша Корчака, проаналізовано діяльність Української та Польської Макаренківських асоціацій.

На основі проведеного дослідження обґрунтовано положення про те, що творче використання педагогічної спадщини Януша Корчака і Антона Макаренка може здійснюватися за такими напрямами: застосування ідей та основних положень педагогічних концепцій у діяльності опікунських закладів, дитячих будинків, шкіл-інтернатів, сиротинців; використання досвіду Януша Корчака і Антона Макаренка в організації дитячого колективу на засадах самоврядування в освітньо-виховних закладах (школи, дитячі організації, виховні установи); впровадження ідей педагогів у практику діяльності спеціальних установ, у тому числі виправних та ресоціалізуючих; використання обґрунтованих педагогами методів, форм роботи у різних видах соціально-педагогічної діяльності; підготовка, підвищення кваліфікації сучасних психологів, педагогів, соціальних працівників з урахуванням ідей польського і українського педагогів.

Таким чином, педагогічні системи Януша Корчака і Антона Макаренка, їхні ключові концептуальні ідеї є перспективними і можуть творчо використовуватися в сучасних умовах європейської інтеграції Польщі та України.

У загальних висновках викладено основні результати дослідження.

1. На становлення Януша Корчака і Антона Макаренка впливали історичні та соціально-політичні умови суспільства, сімейна атмосфера і родинні традиції, громадянська позиція батьків та їх близького оточення. Формування педагогічних поглядів відбувалося на основі ознайомлення з науковими, педагогічними ідеями, досвідом тогочасних реформаторів виховання, представників руху "нового виховання”, участі у прогресивних таємних гуртках, постійного зацікавлення людською долею, прагнення змінити світ, бажання працювати з дітьми. Вирішальний вплив на становлення світогляду і педагогічних поглядів видатних педагогів мало виявлення різних філософських течій. Концепція польського педагога формувалася на основі філософського і медико-психологічного розуміння потреб людини, прагнення до морального вдосконалення і саморозвитку. Український педагог розглядав педагогічний процес крізь призму філософської ідеї волі як першооснови та рушійної сили всіх явищ.

Досліджено й обґрунтовано три аналогічні періоди становлення Януша Корчака і Антона Макаренка як педагогів-гуманістів, які свідчать, що формування, розширення та поглиблення їхніх поглядів і педагогічних концепцій відбувалося протягом усього свідомого життя: перший період охоплює дитячі роки майбутніх педагогів, коли на інтуїтивному рівні формувалося їхнє прагнення змінити світ; другий пов'язаний з вибором життєвого шляху, початковим педагогічним досвідом та формуванням власних поглядів на педагогіку і процес виховання дітей; третій період характеризується створенням та апробацією власних форм роботи з дітьми та організації їх колективу, критичним аналізом своєї педагогічної діяльності та прагненням до її подальшого вдосконалення, досягнення вершин педагогічної майстерності.

2. Порівняльний аналіз особливостей організації виховних систем Януша Корчака і Антона Макаренка свідчить, що їхні системи ґрунтувалися на подібних принципах: динамізму, відкритості й самоорганізації; єдиного демократичного колективу вихованців, вихователів, працівників закладу; дотримання встановлених правил і рівності у правах та обов'язках усіх членів колективу через застосування нормативних документів закладів (статут, конституція, кодекс); забезпечення кожному члену колективу відповідного і належного розвитку; використання методів виховання, спрямованих на пошук та розвиток індивідуальних можливостей дитини і їх самоактуалізації; самоврядування із застосуванням самообслуговування та здійсненням виробничо-господарської діяльності; привчання до аналізу вчинків, їх причин та наслідків шляхом участі вихованців у діяльності товариського суду; вивчення дитячої особистості та віра в її кращі якості; створення можливостей для розвитку суспільної активності та вміння жити у соціумі.

Створені педагогами у дитячих закладах виховні системи були близькими за специфікою діяльності, аналогічними за структурно-функціональною будовою, є логічним втіленням їхніх педагогічних концепцій; вони становили в сукупності з ними цілісні педагогічні системи. Застосовуючи різні форми і засоби, Януш Корчак і Антон Макаренко реалізовували подібні методи: діагностико-прогностичні; організації діяльності, спілкування та формування позитивного досвіду суспільної поведінки; виховання в процесі суспільно-практичної діяльності; стимулювання позитивної та послаблення негативної поведінки; самовиховання.

3. Аналіз творчої спадщини Януша Корчака і Антона Макаренка дав змогу виділити подібні підходи до педагогічної майстерності, які не втратили своєї актуальності й нині. До них відносимо гуманістичну спрямованість діяльності; професійну компетентність, яка передбачає вміння самопізнання, комплексного пізнання дитини і критичного осмислення власної педагогічної діяльності; самовідданість, наполегливість і постійне прагнення до професійного вдосконалення; володіння професійно необхідними особистісними якостями; високий культурно-моральний рівень особистості педагога.

4. Педагогічній спадщині Януша Корчака і Антона Макаренка належить вагоме місце у світовій гуманістичній педагогіці, оскільки вони одні з перших концептуально обґрунтували і практично апробували власні ідеї гуманістичного виховання особистості як людини і громадянина шляхом організації такого оточуючого середовища, яке забезпечувало б його систематичний вплив на індивідуальність з метою формування у неї прагнення до самовдосконалення та вироблення певних особистісних якостей.

Здійснений науково-педагогічний аналіз свідчить, що у результаті особливого розуміння місця і ролі педагогіки та виховання у процесі формування особистості Януш Корчак і Антон Макаренко, незалежно один від одного, на основі власного досвіду, педагогічних спостережень, систематичного поповнення наукових знань та критичного мислення обґрунтували подібні підходи до визначення основних складових педагогічного процесу. Водночас педагогічні системи гуманістів відрізняються глибиною розгляду окремих педагогічних положень і використанням відмінних засобів та форм виховної роботи у процесі гуманістичного формування особистості.

5. Здійснений аналіз досвіду використання педагогічної спадщини Януша Корчака і Антона Макаренка в Польщі та в Україні дав можливість виділити основні напрями і можливості творчого використання ідей концепцій видатних педагогів за нинішніх умов реформування системи освіти. До них віднесено: застосування ідей та основних положень педагогічних концепцій у діяльності опікунських закладів, дитячих будинків, шкіл-інтернатів, сиротинців; організацію дитячого колективу на засадах самоврядування в освітньо-виховних закладах (школи, дитячі організації, виховні установи); роботу спеціальних установ, в тому числі виправних та ресоціалізуючих; використання методів, форм роботи у різних видах соціально-педагогічної діяльності; підготовку, підвищення кваліфікації сучасних психологів, педагогів, соціальних працівників.

Враховуючи прогностичність педагогічних поглядів Януша Корчака і Антона Макаренка, вважаємо за доцільне:

– у навчальних закладах педагогічного профілю ввести інтегровані курси з медико-психолого-педагогічної діагностики особистості учнів і вихованців освітньо-виховних закладів;

– підготувати програму і навчально-методичні матеріали до спецкурсу, присвяченого вивченню ідей гуманістичного формування особистості у спадщині Януша Корчака і Антона Макаренка для педагогічних, соціальних працівників;

– розробити соціально-педагогічні програми підготовки батьків, педагогів, психологів, соціальних працівників до ефективної взаємодії з дітьми на засадах ідей гуманістичного формування особистості;

– розробити і запровадити в освітньо-виховних установах психолого-педагогічні тести для виявлення рівня професійної майстерності працівників та придатності до педагогічної діяльності;

– розробити технології педагогічної взаємодії з дитячим колективом;

– опрацювати і запровадити моделі організації дитячого колективу на засадах самоврядування в освітньо-виховних установах в цілому і, зокрема - дитячих будинках, притулках для неповнолітніх, школах-інтернатах тощо.

Проведене дослідження не претендує на вичерпне висвітлення широкого комплексу питань гуманістичного формування особистості у спадщині Януша Корчака і Антона Макаренка. Подальші дослідження доцільно спрямувати на вивчення методики індивідуального підходу, соціально-педагогічних проблем, особливостей організації процесу самовиховання, педагогічних технологій у доробку видатних педагогів-гуманістів.

Основні положення дисертації відображені у публікаціях автора

1. Гайда Й. Вплив телебачення на агресивну поведінку в дітей і молоді // Проблеми сучасного мистецтва і культури. Педагогічна наука та мистецтвознавство на межі століть: Збірник наукових праць. - Харків. - 1999. - С.125-129.

2. Гайда Й. Наркоманія серед дітей і молоді // Проблеми сучасного мистецтва і культури. Організація та зміст становлення професійної підготовки в умовах національної системи освіти: Збірник наукових праць. - Харків. - 1999. - С.9-14.

3. Гайда Й. Причини шкільної неуспішності учнів // Проблеми сучасної педагогіки, мистецтва і культури. Проблеми загальної і професійної педагогіки: Збірник наукових праць. - Харків. - 2000. - С.13-18.

4. Гайда Й. Погляди А. Макаренка на виховання // Неперервна професійна освіта: теорія і практика: Науково-методичний журнал. - 2001. - Вип.3. - С.173-180.

5. Гайда Й. Педагогіка любові до дитини Януша Корчака // Неперервна професійна освіта: теорія і практика: Науково-методичний журнал. - 2002. - Вип.1 (5). - С. 201-213.

6. Гайда Й. Активність дітей і молоді в корчаківських будинках сиріт // Неперервна професійна освіта: теорія і практика: Науково-методичний журнал. - 2003. - Вип.1. - С.231-236.

7. Гайда Й. Погляди Януша Корчака на роль і завдання вихователя // Професійна освіта: педагогіка і психологія: Польсько-Український, Українсько-Польський щорічник / За ред.Т. Левовицького, І. Вільш, І. Зязюна, Н. Ничкало. - Ченстохова-Київ. - 2003. - № 4. - С.409-415.

8. Gajda J. Pogl№dy Janusza Korczaka na rolк i zadania wychowawcy // Ksztaіcenie zawodowe: pedagogika i psychologia, polsko-ukraiсski, ukraiсsko-polski rocznik. - Czкstochowa-Kijуw. - 2003. - N 4. - S.409 - 415.

9. Гайда Й. Методи і техніки формування вчительських умінь // Професійна освіта. Стан і перспективи розвитку освіти вчителів професійних предметів в технічних, економічних і сільськогосподарських інститутах. - Краків. - 1998. - С.101-107.

10. Gajda J. Metody i techniki ksztaіtowania umiejкtnoњci nauczycielskich // Ksztaіcenie zawodowe. Stan i perspektywy rozwoju ksztaіcenia nauczycieli przedmiotуw zawodowych w uczelniach technicznych, ekonomicznych i rolniczych. - Krakуw. - 1998. - S.101-107.