Теорія і практика культурологічної освіти майбутніх учителів у вищій школі

Вирішення поставлених завдань культурологічної освіти майбутніх учителів вимагає забезпечення адекватності досліджуваного феномена меті, завданням, принципам і змісту педагогічної діяльності. Основою цього в дослідженні виступає структурування культурологічної освіти студентів вищого навчального закладу відповідно до компонентного складу педагогічної культури вчителя. Ізоморфізм структури культурологічної освіти структурі педагогічної культури вчителя полягає у взаємозв'язку компонентів:

· когнітивного, представленого цілісною системою культурологічного знання, яка спрямовує студентів на проектування культурно-пізнавальної діяльності учнів;

· аксіологічного, представленого історико-культурним досвідом емоційно-ціннісного ставлення людини до світу, який забезпечує формування емоційно-ціннісних критеріїв педагогічної культури студентів;

· комунікативного, представленого системою норм, принципів і форм людських взаємозв'язків у процесі накопичення і трансляції соціокультурного досвіду, який орієнтує студентів на принципову суб'єктну рівність взаємодії в педагогічному процесі;

· праксеологічного, представленого динамічним досвідом культурних практик людини як способів її самореалізації, який визначає характер організації адекватної соціальним потребам суспільства культуротворчої діяльності вчителя;

· суб'єктного, представленого системою антропологічних знань, який вмотивовує гуманістичну орієнтацію їх педагогічної культури.

Аналіз компонентної структури культурологічної освіти майбутніх учителів дозволяє виділити в контексті професійної підготовки студентів найбільш значимі її функції - пізнавальну, ціннісно-орієнтаційну, комунікативну, праксичну, гуманістичну, а також обґрунтувати її вплив на основні складові педагогічної культури вчителя.

Предметно-структурний і процесуально-функціональний аналіз досліджуваного феномена вмотивовує доповнення і конкретизацію загальнодидактичних принципів навчання, на які спирається культурологічна освіта як підсистема системно організованої вищої педагогічної освіти (фундаментальності, системності, єдності логічного та історичного, єдності загальнолюдського і національного, теорії й практики, навчання й виховання тощо), рядом принципів, в яких реалізується специфічна сутність, мета, завдання і структура культурологічної освіти майбутніх учителів:

· інтегральності, який передбачає відтворення онтологічних, антропологічних, гносеологічних аспектів певного історико-культурного типу в згорнутому вигляді в універсальній картині світу, що дозволяє актуалізувати потенціал системної форми культурної рефлексії на становлення цілісного світобачення майбутніх учителів;

· варіативності, який визначає полілінійність руху від опорного (відповідна фаховому профілю підготовки вчителя галузь культури) до домінантного компонентів змісту, що уможливлює врахування специфіки майбутньої спеціалізації студентів і одночасне усталення цілісності їх світосприйняття;

· антропологізму, який зумовлює акцентування людинознавчої проблематики культурологічного знання, що забезпечує професійну орієнтацію підготовки вчителя у вищому педагогічному навчальному закладі;

· аксіологізму, який передбачає залучення студентів до досвіду емоційно-ціннісного ставлення до світу і людини в ньому, що визначає характер формування ціннісних орієнтацій майбутніх учителів;

· діяльності, який передбачає переведення студентів на позицію суб'єктів культури, що дозволяє узгодити культурологічне знання з логікою їх професійного становлення.

Обґрунтування принципів культурологічної освіти майбутніх учителів, а також урахування психофізіології студентського віку як вихідної проектування освітнього процесу зумовлюють підходи до відбору її змісту. В дослідженні на основі сучасних концепцій стадійності, полілінійності та цивілізаційної дискретності соціокультурного процесу виокремлено територіально-типологічний, послідовно-історичний і паралельно-синхронний підходи до відбору змісту культурологічної освіти майбутніх учителів. Багатовимірне розкриття навчального матеріалу уможливлюється на основі моделі полілінійної концентричної структури змісту з універсальною картиною світу як його ядром. Істотним моментом організації змісту культурологічної освіти майбутніх учителів є збереження пріоритетності українознавчого компонента у кроскультурному балансі вітчизняної та зарубіжної культур. Виокремлюються також варіативні моделі змісту для природничого, соціально-гуманітарного і мистецького профілів професійної підготовки вчителя.

Проведений цілезмістовий, предметно-структурний, процесуально-функціональний аналіз культурологічної освіти майбутніх учителів у вищому навчальному закладі дозволяє побудувати її модель (рис. 2), яка відповідає дидактичним вимогам цілісності, відкритості, гнучкості та динамічності.

У четвертому розділі - "Педагогічна система культурологічної освіти майбутніх учителів" - конкретизовано показники, критерії та рівні культурологічної освіченості студентів вищих педагогічних навчальних закладів, виявлено основні культурологічні вміння майбутніх учителів, обґрунтовано систему організаційно-методичного забезпечення культурологічної освіти майбутніх учителів, визначено педагогічні умови її ефективності, представлено методику та аналіз результатів констатуючого і формуючого експерименту.

Експериментальне дослідження ефективних шляхів культурологічної освіти майбутніх учителів спиралось на обґрунтовані теоретико-методологічні положення щодо її сутності, структури, принципів і змісту, а також на результати аналізу реального стану практики культурологічної освіти у вищих навчальних закладах. Перевірка гіпотез здійснювалась шляхом переносу дидактичної моделі з обґрунтованими цільовими, змістовими, організаційними та результативними характеристиками культурологічної освіти в реальні умови навчального процесу у вищому навчальному закладі з урахуванням потреб педагогічної практики.

Рис. 2. Модель культурологічної освіти майбутніх учителів.

Обґрунтоване діагностико-прогностичне відстеження станів і розвитку досліджуваного феномена в модельованих умовах ефективності вимагає висунення критеріїв культурологічної освіченості майбутніх учителів. У контексті системи професійної підготовки культурологічна освіченість студентів визначається як прояв ефективного володіння фахівцями соціокультурними смислами особистісної та професійної життєдіяльності. Зміст культурологічної освіченості майбутніх учителів детерміновано системою культурологічних умінь. Культурологічні вміння як змістовно задана мета культурологічної освіти студентів у вищому педагогічному навчальному закладі диференційовані в дослідженні на репродуктивні, продуктивні та творчі.

Вибір критеріїв і показників культурологічної освіченості майбутніх учителів обумовлений внутрішніми (структура культурологічних умінь) і зовнішніми (адекватність поставленій меті та завданням дослідження) чинниками. Критерії (інтеграційно-гностичний, ціннісно-орієнтаційний, соціально-комунікативний, організаційно-діяльнісний, творчо-рефлексивний) як зміст узагальнених характеристик компонентів досліджуваного процесу і показники (на рівні знання, розуміння, застосування, аналізу і синтезу) як ідеальні еталони, що задають досконалий рівень їх досягнення, взаємодіють у цілісній системі, яка відповідає багатогранності й динаміці цілісного педагогічного процесу та є повністю діагностичною.

У дослідженні виокремлено три рівні культурологічної освіченості студентів. Понятійно-репродуктивний рівень характеризує освоєння студентом елементарного понятійно-категоріального змісту культурологічних знань, ігнорування його при вирішенні завдань професійної діяльності, відсутність постійної потреби в культурному саморозвитку. Фундаментально-продуктивний рівень специфічний здатністю студента до розуміння й аналізу культурних процесів, володінням аксіологічним потенціалом культурологічного знання, продуктивним використанням його в ситуаціях педагогічної взаємодії з учнями. Системно-творчий рівень характеризує системність культурологічного мислення студента, усвідомлення ним взаємозв'язку між професійними і загальнокультурними цінностями, здатність до переносу принципів культурних практик у контекст професійної діяльності, орієнтацію на культуровідповідні діалогові стратегії міжособистісної взаємодії, постійну потребу в культурному саморозвитку й самовдосконаленні.

Обґрунтовані критерії та показники культурологічної освіченості студентів визначили параметри організації констатуючого експерименту, причинно-наслідковий аналіз його результатів, постановку педагогічного діагнозу. Констатуючий експеримент, до якого було залучено 987 студентів вищих навчальних закладів, спрямовано на якісний і кількісний аналіз вихідного рівня культурологічної освіченості майбутніх учителів. Методологічною основою констатуючого експерименту виступило обґрунтування інтегральної сутності світогляду особистості та його функціонування як системи зв'язків між людиною і культурою. Проведене в ході констатуючого експерименту дослідження категоріальних структур світогляду студентів методом контент-аналізу (за методикою С. В. Тарасова) дозволило виявити їх культурні детермінанти, що якісно характеризують зміст культурологічної освіченості майбутніх учителів.

Результати констатуючого експерименту показали недостатній рівень цілісності особистісного світогляду студентів (16,9 %), редукцію його емоційно-ціннісних компонентів (9,7 %), домінування прагматичного ставлення до оточуючої дійсності (17,1 %), незначні показники образності світосприйняття (6,1 %), а також деструктурованість світогляду майбутніх фахівців (не виокремлено категорій в текстах 37,4 % респондентів). Це дозволило виявити об'єктивно існуючу потребу в актуалізації світоглядного й ціннісного потенціалу культурологічних знань, інтегральна природа яких спрямована на становлення категоріальних взаємозв'язків в структурі індивідуальної свідомості студентів. Співвідношення виявлених категорій світогляду майбутніх фахівців (прагматизм, цілісність, особистісність, естетизм, образність) дало змогу підтвердити доцільність виокремлення таких основних напрямків методичної системи культурологічної освіти майбутніх учителів - когнітивного, аксіологічного, комунікативного, праксеологічного і суб'єктного.

Відповідно, констатуючий експеримент передбачав також діагностування стану сформованості кожного з компонентів культурологічної освіченості студентів. Аналіз вихідного стану її когнітивного компонента на основі методики визначення культурологічної компетентності засвідчив недостатню культурологічну ерудованість майбутніх учителів (понятійно-репродуктивний рівень у 76,8 % респондентів). Використання методики "передбачення музики" дозволило виявити у студентів редуковану емоційну реакцію на культурні явища, що підтверджується середнім рівнем сформованості аксіологічного компонента культурологічної освіченості (фундаментально-продуктивний рівень у 51,8 % опитаних). Дослідження вихідного стану комунікативного компонента культурологічної освіченості майбутніх учителів на основі методики "деформованих текстів" виявило відсутність повноцінного досвіду інтерпретації знакової природи культурного тексту (81 % респондентів на понятійно-репродуктивному рівні). Аналіз розроблених студентами текстів музейних екскурсій підтвердив неготовність студентів до ефективного використання культурологічних знань в професійній діяльності (77,3 % опитаних виявили понятійно-репродуктивний рівень сформованості праксеологічного компонента культурологічної освіченості). Результати констатуючого експерименту виступили підґрунтям проектування педагогічної системи культурологічної освіти студентів у вищому навчальному закладі.

Теоретично обґрунтована в дослідженні педагогічна система культурологічної освіти майбутніх учителів базується на взаємозв'язках її мети та завдань, виокремлених принципів, змісту навчання, основних процесуальних підходів (особистісно орієнтованого, герменевтичного, діалогового), ефективних методів (структуризації й компаративізації знань, їх проблематизації та наративізації, фасилітації, проектів), продуктивних засобів (медіа освіти, використання потенціалу музейного середовища, робота з автентичними текстами культури, впровадження робочих зошитів), організаційних форм навчально-виховного процесу (проблемна лекція, робота у малих групах, музейні екскурсії), сучасних освітніх технологій (модульної, інформаційної, рейтингової), що забезпечують професійно-педагогічне спрямування культурологічної освіти студентів. Операціональною опорою системи виступав процес розпредмечення-опредмечення як обґрунтований в дослідженні механізм формування готовності майбутніх учителів до культурного саморозвитку. Інноваційний характер пропонованої педагогічної системи полягає в досягненні резонансності управління шляхом організації ефективних взаємододаткових впливів, що спирається на принципи забезпечення зростання рівня самоорганізації системи в синергетичній методології.

Мета формуючого експерименту полягала у дослідній оцінці ефективності педагогічної системи культурологічної освіти майбутніх учителів. В процесі експерименту здійснено конструктивну трансформацію методичних основ культурологічної освіти у вищому навчальному закладі відповідно до висунутої гіпотези. Організація експерименту передбачала паралельне порівняння вихідних (I), проміжних (II) і підсумкових (III) результатів спостереження однорідних об'єктів (студентських груп третього року навчання у вищих навчальних закладах) з використанням експериментальних факторів впливу і без них.

Обґрунтування масштабу формуючого експерименту обумовлене, по-перше, його кількісними параметрами: в процесі організації експерименту були задіяні 1376 студентів вищих навчальних закладів освіти, з яких 794 студента навчалися за експериментальною методикою, а 582 - за традиційною. По-друге - довготривалістю експерименту, який здійснювався протягом 1996-2003 рр.

Процесуальна основа формуючого експерименту базувалась на виокремленні теоретично обґрунтованих компонентів культурологічної освіти майбутніх учителів, що було продиктовано потребами експериментального дослідження з метою унаочнення і конкретизації її організаційно-методичної структури. В реальному навчальному процесі кожен з компонентів культурологічної освіти студентів існує в системі взаємозв'язків і взаємовпливів. Оскільки суб'єктний компонент, спрямований на мотивацію функціонування майбутнього вчителя в якості суб'єкта культури, розглядається в концепції таким, що організує цілісність всієї системи культурологічної освіти, його формування забезпечується всередині кожного з основних напрямків її методичної організації у вищому навчальному закладі.

Формування когнітивного компонента культурологічної освіченості майбутніх учителів передбачало використання модульної технології конструювання навчального змісту культурологічного курсу, що спрямовувалась на забезпечення гнучкої варіативності навчання та розвиток у студентів навичок самоуправління пізнавальною діяльністю. Взаємодія раціональної та емоціональної складових процесу засвоєння студентами культурологічних знань реалізовувалась шляхом додатковості методу структуризації культурологічного знання (на основі компонентів універсальної картини світу історико-культурного типу) та методів проблематизації (акцентування аксіологічної або антропологічної домінанти) культурологічної лекції та її наративізації (включення елементів екзистенційної реальності). В якості засобів оптимізації педагогічного управління досліджуваним процесом використовувались потенціал сучасних медіа технологій (відеофільми, слайд-фільми, комп'ютерні енциклопедії), а також упровадження в навчальний процес розроблених культурологічних практикумів і робочих зошитів з культурології для студентів.

Аналіз динаміки формування когнітивного компонента культурологічної освіченості майбутніх учителів, яка проявилась у переведенні 67,8 % студентів експериментальних груп на фундаментально-продуктивний і 11,5 % студентів на системно-творчий рівні культурологічної освіченості (відповідно, в контрольних групах - 46 % і 3,3 % (рис. 3а)), дав можливість зробити висновок про ефективність запропонованих експериментальних факторів впливу.

Формування аксіологічного компонента культурологічної освіченості майбутніх учителів спиралось на особистісно-орієнтований підхід до культурологічної освіти студентів у вищому педагогічному навчальному закладі, який забезпечував трансформацію культурологічних знань в особистісні смисли життєдіяльності майбутніх фахівців як її суб'єктно значущі ціннісні орієнтири. Засобами реалізації цього підходу виступали актуалізація ціннісних смислів того чи іншого історико-культурного типу, зіткнення цінностей минулого і сучасного, характеристика через окрему деталь, уявне перенесення в культурне минуле, ідентифікація з історико-культурним персонажем, створення уявного діалогу представників різних культур тощо. Взаємододатковість компаративного методу (виокремлення і зіставлення аксіологічних домінант культурних текстів в системі актуалізуючих, стимулюючих і творчих завдань) й методу фасилітації як педагогічної підтримки інтерпретаційної діяльності студентів забезпечувалась реалізацією механізмів "повернення чуттєвого досвіду" (О.М. Леонтьєв) і бінарності сприймання текстів культури, чим і зумовила ефективність педагогічного керівництва процесом формування емоційно-ціннісного ставлення майбутніх фахівців до соціокультурної дійсності.

Експериментальним підтвердженням цього стали результати відстеження динаміки аксіологічного компонента культурологічної освіченості майбутніх учителів, яка виявилась у збільшенні в експериментальних групах числа (59,0 % порівняно з 9,9 % в контрольних) студентів, здатних до інтерпретації соціокультурних явищ в їх ціннісному вимірі на системно-творчому рівні (рис. 3б), в той час як більшість студентів контрольних груп (73,1 %) залишилось на фундаментально-продуктивному рівні культурологічної освіченості.

Формування комунікативного компонента культурологічної освіченості майбутніх учителів передбачало організацію системи його методичного забезпечення на основі процесуальної моделі комунікацій в культурі. Передкомунікативної складовою цього процесу студенти опановували шляхом засвоєння семантичного тезаурусу культури за допомогою комп'ютерних технологій трансформації знакової системи тексту культури. Другим взаємодоповнюючим компонентом стало опанування майбутніми вчителями основами герменевтичного методу інтерпретації змісту на основі роботи з різними перекладами одного й того ж твору, а також аналізу так званих "редукованих текстів", що сприяло формуванню навичок онтологічного розуміння культурних явищ. Взаємододатковість цих фаз забезпечувала готовність студентів як до реконструкції авторського смислу тексту культури, так і до організації на його основі власного смислу. Реалізація завдань передкомунікативної та комунікативної фаз дозволяла переходити до конструювання навчальних діалогів із зіткненням альтернативних філософських, історичних і соціокультурних позицій, що сприяло формуванню у майбутніх учителів досвіду використання діалогічних стратегій в педагогічній діяльності, освоєнню ними толерантності як основної засади педагогічної етики.

Аналіз динаміки формування комунікативного компонента культурологічної освіченості майбутніх учителів дозволяє стверджувати ефективність пропонованої системи, оскільки в результаті формуючого експерименту досягнуто переведення 11 % студентів експериментальних груп на системно-творчий рівень, 50,2 % студентів на фундаментально-продуктивний рівень (відповідні дані в контрольних групах - 3,1 % і 26,4 % (рис. 3в)).

Формування праксеологічного компонента культурологічної освіченості майбутніх учителів спиралось на поетапну систему організаційно-методичного забезпечення формування готовності студентів до використання культурологічних знань у практичній діяльності. На першому етапі організація роботи в малих групах на основі позиційного навчання (перехід студентів з позицій нормативних та історико-культурних на позиції естетичні й культурологічні) спрямовувалась на формування навичок самостійного прирощення знання та обміну освоєною інформацією. Другий етап забезпечував готовність майбутніх учителів до конструювання і реалізації педагогічних проектів - інформаційних, рольових, дослідницьких і музейних. Реалізація такого проекту орієнтувалась на формування умінь і навичок майбутніх учителів щодо вибору теми та визначення завдань проекту, організації інформаційного пошуку, вибору адекватних методів, урахування вікових особливостей аудиторії, конструювання освітнього діалогу.

Як свідчать кількісні результати динаміки формування праксеологічного компонента культурологічної освіченості майбутніх учителів, 37,9 % студентів експериментальних груп виявили готовність до генералізації культурологічних знань на площину професійно-педагогічної діяльності на системно-творчому рівні, 34 % - на фундаментально-продуктивному (відповідні показники в контрольних групах - 0,7 % і 38,1 % (рис. 3г)).

Етапи експерименту: I-вихідний; II - проміжний; III - підсумковий.

ПРРК і ПРРЕ - понятійно-репродуктивний рівень відповідно у контрольних і експериментальних групах.

ФПРК і ФПРЕ - фундаментально-продуктивний рівень відповідно у контрольних і експериментальних групах.

СТРК і СТРЕ - системно-творчий рівень відповідно у контрольних і експериментальних групах.

Рис. 3. Динаміка формування компонентів культурологічної освіченості майбутніх учителів.

Отримані результати дозволяють стверджувати, що впроваджена у практику професійної підготовки студентів вищого навчального закладу педагогічна система культурологічної освіти дозволяє досягнути високого рівня володіння культурологічними знаннями, цінностями, системами культурних комунікацій і практик, які виступають однією з необхідних умов самовизначення майбутніми вчителями змісту і принципів їх педагогічної культури. культурологічна освіта вчитель педагогічна

Динаміка категоріальних структур світогляду майбутніх учителів (рис. 4), виявлена на основі контент-аналізу розроблених студентами текстів музейних навчальних екскурсій, проявляється в інтенсифікації цілісного, системного відображення соціокультурної дійсності (динаміка категорії "Цілісність" від 13,7 % на початку експерименту до 31,3 % після його завершення). Отримані дані свідчать також про продуктивність процесів становлення суб'єктної позиції студентів (динаміка категорії "Особистісність" відповідно 8,1 % і 26,9 %). Якісна динаміка проявляється у гармонізації співвідношень між основними категоріями в структурі світогляду майбутніх учителів, яка характеризує достатній рівень їх ціннісно-смислової рефлексії та збалансованість системи їх ставлення до культурних явищ.

Рис. 4.Динаміка категоріальної структури світосприйняття майбутніх учителів.

Результати діагностування навчальної успішності студентів (табл.1) підтверджують ефективність пропонованої педагогічної системи культурологічної освіти майбутніх учителів, оскільки 89 % студентів експериментальних груп виявляють системно-творчий і фундаментально-продуктивний рівень володіння культурологічними знаннями. Такі ж показники мають лише 41,4 % студентів контрольних груп.

Таблиця 1.

ВИСНОВКИ

У дисертації наведено теоретичне узагальнення і нове вирішення наукової проблеми культурологічної освіти майбутніх учителів у вищому навчальному закладі, що полягає у визначенні методологічних засад і концептуальних основ забезпечення її професійно-педагогічного спрямування, розробці та впровадженні в освітню практику педагогічної системи формування готовності студентів до продуктивного культурного саморозвитку. Обґрунтовано науково-педагогічну сутність культурологічної освіти як складової професійної підготовки майбутніх учителів. Доведено, що культурологічна освіта є процесом і результатом педагогічно організованого формування особистості студента як суб'єкта культури шляхом оволодіння системою культурологічних знань, цінностей, принципів комунікації та досвіду культурних практик. Виявлено діалектику співвідношення загальнокультурного і фахового в педагогічній культурі вчителя, на основі якої показано, що культурологічна освіта виступає одним з необхідних факторів формування педагогічної культури студентів. Вперше розроблено модель культурологічної освіти студентів на основі її ізоморфізму структурі педагогічної культури вчителя. Показано, що активізація суб'єктної позиції студента в процесі культурологічної освіти виступає істотним чинником забезпечення його продуктивного культурного саморозвитку. Вперше визначено зміст культурологічної освіченості майбутнього вчителя, обґрунтовано її критерії та показники, виокремлено систему його культурологічних умінь. Виявлено умови ефективності культурологічної освіти у вищих навчальних закладах.

1. На основі аналізу сучасної соціокультурної ситуації доведено актуальність культурологічної освіти майбутніх учителів як компонента оновленого змісту їх професійної підготовки у вищому навчальному закладі. Історико-культурний аналіз парадигм педагогічної культури вчителя підтверджує органічність діалектичної взаємодії в ній загальнокультурного і фахового. Загальнокультурний потенціал учителя забезпечує його ефективне входження у педагогічну культуру і в процесі перетворення з потенційної форми на актуальну проектується на площину фахової діяльності. Власне професійні якості вчителя повноцінно формуються, розвиваються і проявляються у неперервному процесі самореалізації його особистості в культурі.

Теоретичний аналіз усталених підходів до професійної підготовки студентів у вищому навчальному закладі дозволяє виявити наявну тенденцію до підпорядкування загальнокультурної освіченості майбутнього вчителя фаховій. Відповідно теоретики і практики культурологічної освіти досліджують її в основному як компонент фахової підготовки вчителя мистецького профілю.

2. Обґрунтовані в дослідженні методологічні засади культурологічної освіти студентів вищого навчального закладу дозволяють розглядати її як компонент загальної освіти вчителя за всіма профілями навчання. Методологія суб'єктного підходу до особистості вчителя в системі культури визначає орієнтацію культурологічної освіти студента на формування його готовності до активного культурного саморозвитку, до ініціювання і реалізації культурно детермінованих професійних стратегій, до професійної мобільності в умовах сучасного ринку праці. Доведено, що соціокультурна активність майбутнього вчителя найбільш повно реалізується в умовах університетської педагогічної освіти, яка орієнтована на розвиток фундаментальної полікультурної освіченості студента і формування його наукового системно-методологічного мислення.

Визначено концептуальні основи культурологічної освіти майбутніх учителів: інтегральність, аксіологічність, антропологічність, полікультурність, професійно-педагогічне спрямування. Вони забезпечують соціокультурну адекватність майбутніх фахівців шляхом формування цілісного уявлення студентів про культурний континуум і місце у ньому людини, педагогічної підтримки розвитку їх емоційно-ціннісного ставлення до дійсності, активізації суб'єкт-суб'єктної педагогічної взаємодії.

3. Аналіз методологічних і концептуальних засад культурологічної освіти майбутніх учителів дає підстави для її визначення як процесу і результату педагогічно організованого становлення особистості студента в якості суб'єкта культури шляхом освоєння системи культурологічних знань, цінностей, принципів комунікації та досвіду культурних практик, що забезпечує залучення до культурно детермінованих шляхів вирішення завдань особистісної й професійної життєдіяльності та створює умови для самовизначення майбутнім фахівцем основних параметрів його педагогічної культури. Культурологічна освіта майбутніх учителів як система об'єктивується взаємозв'язком нормативних культурологічних курсів, ряду спецкурсів культурологічного і професійно-педагогічного спрямування, культурологічного підходу в змісті навчальних дисциплін циклу гуманітарної та соціально-економічної підготовки студентів, а також позааудиторних форм музейно-педагогічної роботи студентів. У контексті аналізу культурологічної освіти студентів вищих навчальних закладів як педагогічного феномена доведено її вплив на формування основних компонентів педагогічної культури вчителя.

4. Визначено структуру культурологічної освіти студентів вищого навчального закладу на основі її теоретично обґрунтованого ізоморфізму структурі педагогічної культури вчителя. Змістом когнітивного компонента є цілісна система культурологічних знань, що розкриває суспільно значущі смисли культурних процесів і визначає характер проектування майбутнім фахівцем культурно-пізнавальної діяльності учнів; аксіологічного - система загальнокультурних цінностей, яка забезпечує формування емоційно-ціннісних критеріїв педагогічної культури студентів; комунікативного - система історично усталених принципів трансляції соціально значущого культурного досвіду, що орієнтують студентів на суб'єкт-суб'єктне розуміння педагогічної взаємодії; праксеологічного - система культурних практик студентів як способів їх самореалізації та саморозвитку, що визначає характер адекватної соціальним потребам суспільства педагогічної діяльності вчителя; суб'єктного - система антропологічних знань, що розкриває місце людини у просторі культури і вмотивовує суб'єктну позицію вчителя у соціокультурних процесах. Виявлено взаємозв'язки когнітивного, аксіологічного, комунікативного, праксеологічного і суб'єктного компонентів у цілісній структурі культурологічної освіти майбутніх учителів. Доведено, що суб'єктний компонент є системоутворюючим, оскільки забезпечує реалізацію змісту всіх інших компонентів культурологічної освіти студентів.

Розроблено модель культурологічної освіти майбутніх учителів, спрямовану на досягнення її провідної мети - становлення майбутнього вчителя як суб'єкта культури, що забезпечує активізацію процесів його культурної самореалізації та саморозвитку, формування його готовності до здійснення підтримки дитини на шляху її визначення у світі культурних цінностей. Згідно розробленої моделі мета культурологічної освіти реалізується шляхом вирішення таких завдань: оволодіння студентами системою культурологічних знань, їх уведення в ціннісні настанови загальнолюдської та національної культур, опанування основними принципами і формами комунікативного досвіду різних сфер культури людства, формування досвіду культуро-творчої діяльності, засвоєння суб'єктної природи культурних процесів як інструмента гуманізації стратегій професійної діяльності.

5. Обґрунтовано специфічні принципи культурологічної освіти майбутніх учителів, які розвивають загальнодидактичні принципи. Ними визначено такі принципи: інтегральності, варіативності, антропологізму, аксіологізму і діяльності. Їх реалізація дозволяє актуалізувати потенціал системної форми культурної рефлексії на становлення цілісного світобачення студентів, впливати на усталення системи їх морально-етичних цінностей, посилювати мотивацію до виконання соціокультурних функцій професій, враховувати логіку професійного становлення майбутніх учителів у процесі переведення студентів на позицію суб'єктів культуротворчих практик.

Розкрито дидактичні підходи до відбору змісту культурологічної освіти майбутніх учителів на основі обґрунтованих принципів і аналізу психофізіології студентського віку як вихідної в проектуванні навчального процесу. Зміст культурологічного курсу структуровано відповідно до територіально-типологічного, послідовно-історичного і паралельно-синхронного підходів за умови пріоритетності українознавчого компонента в кроскультурному балансі культур. Взаємодія і взаємозв'язок між компонентами змісту здійснюється за моделлю полілінійної концентричної структури на основі багатовимірного розкриття навчального матеріалу, змістовним ядром і основним механізмом інтегральності якого виступає універсальна картина світу певного історико-культурного типу.

6. Розроблено і експериментально перевірено педагогічну систему культурологічної освіти майбутніх учителів у вищому навчальному закладі, яка відповідає вимогам цілісності, відкритості, гнучкості та динамічності. В основу цієї системи покладено взаємозв'язок мети та завдань культурологічної освіти, її принципів і змісту, основних процесуальних підходів (особистісно орієнтованого, герменевтичного, діалогового), ефективних методів (структуризації й компаративізації знань, їх проблематизації та наративізації, фасилітації, проектів), продуктивних засобів (медіа освіти, використання потенціалу музейного середовища, робота з автентичними текстами культури, впровадження робочих зошитів), організаційних форм навчально-виховного процесу (проблемна лекція, робота у малих групах, музейні екскурсії), сучасних освітніх технологій (модульної, інформаційної, рейтингової). Реалізація взаємозв'язків всередині системи забезпечує професійно-педагогічне спрямування культурологічної освіти студентів та формування готовності майбутніх учителів до культурного саморозвитку. Новизна пропонованої педагогічної системи культурологічної освіти майбутніх учителів полягає в досягненні резонансності управління шляхом організації ефективних взаємододаткових впливів.

Результати формуючого експерименту підтвердили продуктивність розробленої системи критеріїв (інтегрально-гностичний, ціннісно-орієнтаційний, соціально-комунікативний, організаційно-діяльнісний і творчо-рефлексивний), показників і рівнів культурологічної освіченості майбутніх учителів як прояву їх ефективного володіння соціокультурними смислами особистісної та професійної діяльності, а також обґрунтованість виокремлення компонентів системи культурологічних умінь студентів вищих педагогічних навчальних закладів. Встановлено на основі аналізу динаміки індивідуальних показників сформованості кожного з компонентів культурологічної освіченості майбутніх учителів стійку тенденцію переходу студентів експериментальних груп з понятійно-репродуктивного на фундаментально-продуктивний та системно-творчий її рівні (відповідно по когнітивному компоненту - 67,8 % і 11,5 %, аксіологічному - 38,2 % і 59 %, комунікативному - 50,2 % і 11 %, праксеологічному - 34 % і 37,9 %). Виявлені в результаті дослідження системність категоріальної структури світогляду студентів (у 57,2 % респондентів експериментальних груп), високий рівень їх культурологічних знань (89 % в експериментальних групах), пріоритетність вибору продуктивних і творчих стратегій навчальної діяльності (у 96 % студентів в експериментальних групах) засвідчили сформованість в експериментальному процесі культурологічної освіченості майбутніх учителів на її мотиваційному, змістовому і операційному рівнях.

Аналіз експериментальних результатів впровадження педагогічної системи культурологічної освіти майбутніх учителів дозволив обґрунтувати загально-педагогічні, особистісно-комунікативні та організаційно-методичні умови її ефективності у вищому навчальному закладі.

7. Теоретично обґрунтована та експериментально перевірена система культурологічної освіти майбутніх учителів покладена в основу розробленого і впровадженого навчально-методичного комплексу, який містить навчальні програми, навчальні посібники, курс лекцій, робочий зошит студента з культурологічного курсу, серії методичних рекомендацій для викладачів і студентів, систему творчих завдань, різнорівневі форми контролю навчальної успішності студентів. Розроблений навчально-методичний комплекс може бути продуктивно використаний викладачами, методистами, вчителями, студентами педагогічних спеціальностей вищих навчальних закладів.

Здійснене дослідження дозволяє сформулювати ряд практичних рекомендацій, зокрема, фаховим методичним комісіям Міністерства освіти і науки України щодо впровадження його результатів на теоретичному і прикладному рівнях. На теоретичному рівні його використання доцільне для розробки концепції та стандартів культурологічної освіти у вищих навчальних закладах, для методологічного забезпечення системи культурно-просвітницької виховної роботи серед студентів. На прикладному рівні пропонована педагогічна система культурологічної освіти студентів може бути використана для вдосконалення навчального процесу у вищих навчальних закладах, а також у системі перепідготовки педагогічних працівників і дистанційної освіти. Проведене дослідження засвідчує необхідність подальшого розроблення проблеми за такими основними напрямками: теоретичне обґрунтування процесу формування світогляду майбутнього фахівця в системі його культурологічної освіти, аналіз теоретико-методичних основ музейно-краєзнавчої роботи у вищих педагогічних навчальних закладах, визначення педагогічних умов інтеграції мистецтв як фактору розвитку системного мислення майбутніх учителів, розробка і стандартизація діагностичного забезпечення культурологічної освіти студентів, підготовка майбутніх учителів до культурно-просвітницької діяльності в навчальних закладах, організація системи культурологічної підготовки студентів у різних формах освітньо-дозвіллєвої діяльності.

1. Шевнюк О.Л. Культурологічна освіта майбутнього вчителя: теорія і практика. - Київ: НПУ ім. М.П. Драгоманова, 2003.- 232 с.

Навчальні посібники:

2. Шевнюк О.Л. Українська і зарубіжна культура: Навчальний посібник. - К.: Знання-Прес, 2002. - 277 с. (гриф МОН України).

3. Шевнюк О.Л. Українська і зарубіжна культура: Навчальний посібник. - 2-ге вид., виправлене. - К.: Знання-Прес, 2003. - 277 с. (гриф МОН України).

4. Шевнюк О.Л. Культурологія: Навчальний посібник. - К.: Знання-Прес, 2004. - 353 с. (гриф МОН України).

Статті у провідних фахових виданнях, затверджених ВАК України:

5. Шевнюк О.Л. Діагностування готовності майбутніх учителів до естетико-орієнтованої педагогічної діяльності // Соціалізація особистості: Зб. наук. статей.- К.: НПУ імені М.П. Драгоманова, 1999. - С. 152-157.

6. Шевнюк О.Л. Діагностуючі завдання з курсу "Українська і зарубіжна культура" у структурі професійної підготовки вчителя // Наукові записки: Зб. наук. статей НПУ імені М.П. Драгоманова. - К.: НПУ імені М.П. Драгоманова, 2000. - С. 161-166.

7. Шевнюк О.Л. Художньо-оцінна діяльність студентів у структурі їх педагогічно-орієнтованої культурологічної підготовки // Наукові записки: Зб. наук. статей НПУ імені М. Драгоманова. - К.: НПУ, 2000. - Ч.4.- С. 124-129.

8. Шевнюк О.Л. Народний одяг у системі цінностей української культури // Мистецтво та освіта. - 2000. - №4. - С. 41-46.

9. Шевнюк О.Л. Педагогічна освіта як процес і результат становлення вчителя у якості суб'єкта культури // Теорія і методика мистецької освіти: Зб. наук. праць. - Вип.2.- К.: НПУ імені М.П. Драгоманова, 2001. - С. 77-87.

10. Шевнюк О.Л. Навчальний діалог у курсі української та зарубіжної культури у вищій школі // Педагогіка і психологія. - 2001.- №2.- С. 89-99.

11. Шевнюк О.Л. Дидактичні тести в курсі "Українська та зарубіжна культура" у вищій школі // Мистецтво та освіта. - 2001.- №2.- С. 52-56.

12. Шевнюк О.Л. Малі групи як оптимальна умова вивчення курсу "Українська та зарубіжна культура" // Соціалізація особистості: Зб. наук. пр. - Вип. XIII. - К.: Логос, 2001. - С. 185-198.

13. Шевнюк О.Л. Метод проектів у курсі "Українська та зарубіжна культура" у педагогічному вузі // Творча особистість учителя: проблеми теорії і практики: Зб. наук. пр. - К., НПУ імені М.П. Драгоманова, 2001. - Вип.5. - С. 293-301.

14. Шевнюк О.Л. Принцип голографічності в культурологічній освіті майбутнього вчителя // Наукові записки: Зб. наук. статей НПУ імені М.П. Драгоманова. - К.: НПУ імені М.П. Драгоманова, 2001. - Вип. 38.- С. 137-146.

15. Шевнюк О.Л. "Українська та зарубіжна культура" в структурі предметів соціально-гуманітарного циклу у вищій школі // Наука і сучасність: Зб. наук. праць НПУ імені М.П. Драгоманова. - К., Логос, 2001. - Том XXVI. - С. 159-170.

16. Шевнюк О.Л. Інформаційні технології у культурологічній освіті // Зб. наук. праць Бердянського державного педагогічного інституту. - Бердянськ: БДПІ, 2001. - С. 348-354.

17. Шевнюк О.Л. Українська культура на зламі XIX-XX століть у структурі змісту культурологічної освіти студентів // Мистецтво та освіта. - 2001.- №3. - С. 14-19.

18. Шевнюк О.Л. Принципи інтегральності та варіативності у культурологічній підготовці майбутнього вчителя // Педагогіка і психологія професійної освіти. - 2002.- №3.- С. 131-140.

19. Шевнюк О.Л. Учитель як суб'єкт педагогічної діяльності // Наукові записки. - Вип.45.-Ч.II.- Серія: Педагогічні науки. - Кіровоград: РВЦ КДПУ ім. В. Винниченка, 2002.- С. 170-175.

20. Шевнюк О.Л. Дослідження категоріальних структур світогляду студентів як умова проектування культурологічної освіти у вищій школі // Сучасні інформаційні технології та інноваційні методики навчання у підготовці фахівців: методологія, досвід, проблеми. Зб. наук. пр. -Ч.2.- Вінниця: ДОВ Вінниця, 2002.- С. 475-481.

21. Шевнюк О.Л. Загальнокультурне і фахове в педагогічній культурі вчителя // Проблеми педагогічних технологій: Зб. наук. пр. - №1.- Луцьк, 2002. - С. 133-140.

22. Шевнюк О.Л. Принципи культурологічної освіти майбутнього вчителя // Соціалізація особистості: Зб. наук. праць / За ред. А.Й. Капської. - Том XVIII.- К.: Логос, 2002.- С. 85-96.

23. Шевнюк О.Л. Зміст культурологічної освіти майбутнього вчителя // Творча особистість учителя: проблеми теорії і практики: Зб. наук. пр.. - Вип.7. - К., НПУ, 2002. - С. 169-177.

24. Шевнюк О.Л. Ідеї І. Огієнка у контексті сучасної культурологічної освіти // Вісник Житомирського педагогічного університету. - Вип. 9.- Житомир, 2002. - С. 113-116.

25. Шевнюк О.Л. Моделі культурологічної освіти майбутнього педагога у вищій школі // Імідж сучасного педагога. - 2002.- №4-5.- С. 65-68.

26. Шевнюк О.Л. Оцінювання знань з курсу "Українська і зарубіжна культура" у вищій педагогічній школі // Педагогіка і психологія професійної освіти.- 2002.- №1.- С. 171-179.

27. Шевнюк О.Л. Принцип інтегративності в організації змісту курсу "Українська та зарубіжна культура" у вищій школі" // Педагогічні науки. Зб. наук. пр. - Вип. 30.- Херсон: Вид-во ХДПУ, 2002. - С. 137-140.

28. Шевнюк О.Л. Проблемні текстові ситуації в курсі української та зарубіжної культури // Мистецтво і освіта. - 2002.- №2.- С. 58-62.

29. Шевнюк О.Л. Стан культурологічної освіти студентів у вищій педагогічній школі // Соціально-педагогічні аспекти професійного навчання. Зб. наук. праць. - Київ: Науковий світ, 2002. - С. 186-196.

30. Шевнюк О.Л. Загальнокультурне в історичних парадигмах педагогічної культури вчителя // Теорія і методика мистецької освіти: Зб. наук. пр. - Вип. 3.- К.: НПУ, 2002. - С. 6-13.

31. Шевнюк О.Л. Методика формування культурологічних знань майбутнього вчителя // Науковий вісник Південноукраїнського державного університету ім. К.Д. Ушинського: Зб. наук. пр. - Спеціальний випуск "Підготовка майбутніх учителів образотворчого мистецтва: проблеми і досвід". - Одеса, 2002.- С. 128-137.

32. Шевнюк О.Л. Структура і функції культурологічної освіти майбутнього вчителя // Наука і сучасність. Зб. наук. праць НПУ імені М.П. Драгоманова. - Том XXXIII. - К., Логос, 2002. - С. 3-12.

33. Шевнюк О.Л. Соціоісторичні передумови становлення культурологічної освіти майбутнього вчителя у вищій школі // Зб. наук. праць Полтавського державного педагогічного університету імені В.Г. Короленка. - Випуск 5/6 (26-27). - Серія "Педагогічні науки". - Полтава, 2002. - С. 181-188.

34. Шевнюк О.Л. Музейно-педагогічний проект в системі культурологічної освіти майбутнього вчителя // Наукові записки: Зб. наук. статей НПУ імені М.П. Драгоманова. - К.: НПУ, 2002. - Вип.49.- С. 177-185.

35. Шевнюк О.Л. Культурологічна освіта майбутнього вчителя. - Мистецтво і освіта. - 2003.- №2. - С. 2-6.

36. Шевнюк О.Л. Загальнокультурне і фахове в суб'єктній парадигмі педагогічної культури вчителя // Теорія і методика мистецької освіти: Зб. наук. пр. - Вип.4. - К.: НПУ імені М.П. Драгоманова, 2003. - С. 3-12.

Статті у збірниках наукових праць:

37. Шевнюк О.Л. Організація художньо-естетичної інформації у навчальній структурі культурологічних дисциплін // Наукові записки: Соц. -гуманіт. дисципліни: Вип. "Актуальні проблеми сучасної культурології". - К., 1998. - С. 3-7.

38. Шевнюк О.Л. Художньо-естетична орієнтація системи гуманітарних дисциплін у структурі професійної підготовки майбутнього вчителя // Наукові записки: Соц. - гуманіт. дисципліни: Вип. "Актуальні проблеми сучасної культурології". - К., 1998. - С. 50-55.

39. Шевнюк О.Л. Культурологічна освіта у вищій школі // Вища школа. - 2001.- №2-3.- С. 68-72.

Статті у збірниках матеріалів науково-практичних конференцій:

40. Шевнюк О.Л. Педагогічна культура вчителя як виявлення суб'єктного загальнокультурного досвіду // Психолого-педагогічні основи гуманізації навчально-виховного процесу в школі та вузі.- Рівне: Волинські обереги, 2002.- С. 164-168.

41. Шевнюк О.Л. Аксіологічна модель дидактичної організації курсу української і зарубіжної культурі у вузі // Зміст загальної середньої образотворчої освіти і підготовка вчителів образотворчого мистецтва. - К.: КМІУВ, 2000. - С. 84-88.

Навчальні програми та навчально-методичні матеріали:

42. Шевнюк О.Л. Програма курсу "Українська та зарубіжна культура" для студентів соціально-гуманітарних факультетів педагогічних вузів // Моделювання виховної діяльності в системі професійної підготовки студентів: Теорія, практика, програми / За ред. А.Й. Капської. - К.: ІЗМН, 1998. - С. 170-183.