Теоретичні та методичні засади застосування художньо-естетичної інформації у підготовці соціального педагога до професійного спілкування

Виявлено, що сприйняття художньо-естетичної інформації твору мистецтва включає два аспекти: власне перцепцію (перцептивну дію), спрямовану на цілісний потік інформації, та художнє сприйняття, що передбачає одержування інформації кожного типу через призму художності (або художньої форми) і образності, естетичності як специфічної, емоційної сприйнятливості. Специфічність сприйняття художньо-естетичної інформації, вираженої художньо-естетичним характером приймання інформації, визначається психологічними інваріантами: предметністю, цілісністю, структурністю, константністю, категоріальністю (перший аспект). Отже, основу наявного процесу становить перцепція та її основні особливості, що детермінують процес сприйняття як один із щаблів пізнання. Сприйняття художньо-естетичної інформації розглядається в роботі у контексті когнітивно-інформаційного підходу, тому перцептивний процес є базисним елементом цілісного сприйняття твору мистецтва. У дисертації доведено, що предметність, цілісність, структурність, константність, категоріальність і апперцепція як залежність сприйняття від минулого досвіду психічної діяльності виконують роль психологічних чинників, які є визначальними, постійно діючими й такими що безпосередньо впливають на адекватність сприйняття інформаційної системи твору мистецтва. Фізіологічний механізм перцептивної дії є специфічним чинником, який у процесі приймання кожного типу художньо-естетичної інформації не може безпосередньо фіксуватися й підлягати контролю, але визначає та забезпечує цей процес. Розглянуті психофізіологічні чинники сприйняття художньо-естетичної інформації обумовлюють (підтверджують, пояснюють) можливість використання твору мистецтва як інформаційної системи в навчальному процесі підготовки майбутніх фахівців (соціальних педагогів). Психофізіологічні особливості сприйняття та його механізми забезпечують приймання необхідного типу художньо-естетичної інформації з метою її використання як дидактичний засіб у процесі вирішення певних завдань, спрямованих на професійну підготовку студентів, зокрема, формування якостей і навичок професійного спілкування. Для включення цього механізму необхідні такі умови (чинники): наявність відповідних знань у реципієнта; уміння їх класифікувати, визначати через специфічність понятійного апарату того виду мистецтва, який споглядається; бажання, внутрішнє спонукання (мотив) до зосередження уваги на відповідному типі інформації.

У розділі розглянуто психофізіологічні й соціально-педагогічні особливості та механізми сприйняття художньо-естетичної інформації твору мистецтва, які взаємозумовлені й детермінують характер перебігу цього процесу. Психофізіологічні особливості визначаються соціально-історичним розвитком суспільної свідомості, що відбивається в індивідуальній свідомості особистості.

Сприйняття особистістю твору мистецтва, а точніше, зміст сприйняття того, що потрапляє до художньо-перцептивного поля індивіда, залежить також від соціально-педагогічних чинників. Регуляторами сприйняття інформаційної системи твору мистецтва є такі соціально-особистісні характеристики, як світогляд, система особистісних ідеалів (суспільного, морального, естетичного), ціннісні орієнтири, ставлення до життя в цілому, морально-емоційна сфера (чутливість), які характеризують вибірковість сприймання не тільки виду мистецтва та конкретного твору, але й того або іншого типу художньо-естетичної інформації твору. До соціально-педагогічних механізмів, що визначають сприйняття художньо-естетичної інформації твору, відносяться також експектації та соціальний досвід (слухова, зорова практика реципієнта, практика відчування, практика мовної комунікації). У сукупності вони складають систему механізмів, які, з одного боку, регулюють процес сприйняття, а з іншого - виступають соціальною нормою, стосовно якої і відбувається особистісна регуляція спрямованості на сприйняття через конкретну мету, що пов'язано із внутрішнім світом особистості, її духовним змістом.

У дисертаційному дослідженні доведено, що художньо-естетична інформаційна система твору мистецтва виграє в пізнавальному відношенні порівняно з іншими категоріями інформації тому, що тільки мистецтво - сховок відомостей - здатне, пропускаючи всі інші види інформації (політичну, економічну, моральну, психологічну та ін.) через художню форму й художній образ, дати можливість найбільш цілісного й повного відображення і рефлексії соціально-історичних подій, життєвих ситуацій, людського ставлення до навколишньої дійсності та ставлення до окремої особистості.

Розглянуті в дослідженні нормативно-регулятивні механізми - світогляд, ідеали, ціннісні орієнтири, потреби, соціальний досвід - забезпечують процес сприйняття твору мистецтва як інформаційної системи, а виходячи з цього, - розвиток умінь сприйняття (прийому) різних типів інформації, закладених у ньому.

Сприйняття твору мистецтва відрізняється від сприйняття будь-якого об'єкта дійсності тим, що спонукає суб'єкта не тільки до перцептивної дії. У процесі сприйняття мистецтва паралельно із власне перцепцією відбувається приймання специфічної, властивої тільки для творів мистецтва, інформації, що і становить другий аспект процесу сприйняття художньо-естетичної інформації.

Інші характеристики художньо-естетичної інформаційної системи твору мистецтва - оригінальність, емоційність, умовно-символічна форма, емоційна заразливість - визначають і особливості сприйняття, наявні як на рівні звичайної перцептивної дії, так і на рівні художньо-естетичного сприйняття. Останнє й детермінує особливість, специфічність приймання різних типів інформації твору як сховища відомостей про навколишню дійсність і духовний світ людини, що відображаються автором через художній образ і в художній формі. Виходячи з цих характеристик, вказаний процес має особистісно орієнтовану спрямованість. Зміст, ступінь видобування (обсяг) інформації з твору залежать від особистісних характеристик: світогляду, естетичних поглядів, смаків, потреб, рівня художньої підготовленості (освіченості) та досвіду спілкування з різними видами мистецтва, ступеня емоційної сприйнятливості як психологічної характеристики. Особливостями сприйняття, що відрізняють характер приймання інформації твору мистецтва від інших видів соціальної інформації та, власне кажучи, й визначають особистісно орієнтовану спрямованість, є ідентифікація, катарсис, гедоністичність. Для видобування найбільшого обсягу інформації з системи для реципієнта необхідно, окрім певного рівня вказаних вище характеристик, мати навички розуміння мови мистецтв, емпатію, здатність до сприйняття твору як співтворчості. Враховуючи названі особливості процесу сприйняття художньо-естетичної інформації та створюючи педагогічні умови для розвитку вмінь і навичок сприйняття, можна використовувати матеріал художньо-естетичної інформаційної системи твору як дидактичний засіб у підготовці соціальних педагогів до професійної діяльності взагалі та до професійного спілкування зокрема.

У роботі висвітлено результати аналізу використання художньо-естетичної інформації в навчальному процесі. Для виявлення якісної характеристики використання функціональних можливостей основних типів художньо-естетичної інформації творів мистецтва було введено ранги, що визначали ступінь вибірковості викладачами тієї або іншої функції. Всього було встановлено вісім рангів. Якісно найвищим є перший ранг, а якісно найнижчим - восьмий. Виявлено таку тенденцію використання художньо-естетичної інформації: чим старшим є вік педагогів і більшим стаж їх роботи у вищій школі, тим частіше у своїй практиці вони спираються на твори мистецтва і, навпаки, чим молодші колеги за віком і менший стаж їх роботи, тим рідше вони послуговуються художньо-естетичною інформацією. До класичних творів частіше звертаються викладачі з великим життєво-професійним досвідом, а сучасні зразки творів мистецтва застосовують переважно молоді педагоги. У реальному навчальному процесі інформаційна система в дидактичному застосуванні є і засобом ілюстрації окремих положень навчальної дисципліни (здебільшого), і інструментом психоенергетичного керування суб'єктом, і засобом демонстрації у циклі психологічних навчальних дисциплін. Однак ступінь використання творів мистецтва, як інформаційного забезпечення є все-таки явно недостатнім. Застосування кожного з розглянутих типів інформації творів мистецтва могло б дати більш ефективні результати в професійній підготовці соціальних педагогів у цілому, а також у формуванні вмінь і навичок професійного спілкування зокрема.

Процес підготовки майбутніх фахівців до професійного спілкування - одного з головних елементів діяльності соціального педагога - багатопланове явище, важливою складовою якого є інформаційний аспект. Інформаційні підходи до різних сфер суспільної життєдіяльності знаходяться зараз на новому витку актуальності та стосуються не тільки сфери обчислювальної техніки, але й нових інформаційних технологій у різних галузях знання і практики. Сьогодні увага працівників вищої школи спрямована на можливості використання різноманітних підходів до проблеми підвищення якості підготовки фахівців.

В інформаційному контексті ефективність підготовки соціального педагога до професійного спілкування може здійснюватися на двох рівнях - змістовому (інформаційне забезпечення змісту підготовки до оволодіння уміннями й якостями професійного спілкування; інформаційні потоки у професійному спілкуванні соціального педагога) та операційно-методичному (інформаційні засоби навчання; художньо-естетична інформація як засіб розвитку умінь і якостей фахівця у професійному спілкуванні) .

Використання художньо-естетичної інформації твору як дидактичного засобу сприятиме поглибленому осягненню соціально-психологічних явищ життєдіяльності людини: пізнавальна інформація твору, як і наука, відбиває навколишній світ; морально-етична, естетична - бере участь у створенні цінностей, їх переоцінці; психологічна, індивідуально-авторська - забезпечує спілкування на різних рівнях; морально-естетична, емоційна, художня - здійснює виховально-розвиваючий вплив на особистість; прагматична - прикрашає життя людини, заповнює дозвілля, приносить радість, задоволення, насолоду.

Третій розділ “Професійне спілкування як домінанта професійної діяльності соціального педагога” присвячено обґрунтуванню теоретичної та практичної сутності проблеми підготовки соціального педагога до професійного спілкування, аналізу системи професійного спілкування фахівця, розкриттю провідних аспектів та визначенню основних принципів і критеріїв професійного спілкування соціального педагога.

У життєдіяльності людини, її особистісному становленні спілкування відіграє провідну роль. Воно супроводжує практично всі види діяльності людини та виступає як потреба в контактуванні з іншими людьми. Спілкування забезпечує планування, здійснення діяльності (спільної фізичної або розумової праці, учіння й навчання, колективних ігор тощо) та контроль за нею. Разом з тим, характер перебігу процесу спілкування залежить безпосередньо від розуміння (усвідомлення) сутності поняття "спілкування", оскільки будь-яке поняття є регулятором дій людини. Від того, який зміст вкладається в те чи інше поняття, залежать і форми поведінки та діяльності людини. Зазначений вид спілкування соціального педагога виступає засобом вирішення професійних завдань, системою соціально-психологічного забезпечення професійної діяльності соціального педагога, способом організації певної системи взаємовідносин фахівця та клієнта. Поняття “професійне спілкування соціального педагога” є цілісною категорією, поза якою професійне становлення соціального педагога неможливе. Усвідомлення змісту поняття “професійне спілкування соціального педагога” визначає професійну позицію майбутнього фахівця. У роботі розглянуто різні модифікації поняття “спілкування” (педагогічне, професійне, ділове спілкування, професійно-педагогічне спілкування, професійне спілкування соціального педагога). Робочим у дослідженні стало поняття “професійне спілкування соціального педагога”, детерміновано його в такий спосіб: „Професійне спілкування соціального педагога - це складний багатоплановий процес сприйняття клієнта як об'єкта своєї професійної діяльності, встановлення контакту і взаємодії з ним із метою визначення його соціально-психологічних потреб, запитів і надання соціально-педагогічної допомоги та послуг”. Розуміння фахівцем сутності ключового професійного поняття є особливо важливим для професійної діяльності соціального педагога, оскільки сфера педагогічної праці, як відомо, належить до так званого соціономічного типу професій, тобто до такого виду професійної діяльності, у якому головну роль відіграє процес спілкування. З одного боку, професійне спілкування соціального педагога є основною умовою реалізації завдань інших видів професійної діяльності фахівця соціальної сфери: консультативної, превентивної, дозвіллєвої, соціально-педагогічної діагностики, соціально-педагогічної корекції тощо. У цьому контексті професійне спілкування соціального педагога містить потужний резерв підвищення його професійної майстерності та компетентності, удосконалення організації соціально-педагогічної діяльності стосовно всіх систем спілкування. Від того, як буде організовано певний вид діяльності, забезпечено взаємодію між фахівцем і клієнтом, залежить здійснення того виду діяльності, елементом якого є спілкування, а це означає, що без певного, - кваліфікованого - володіння навичками професійного спілкування соціальний педагог не досягне мети у конкретній справі, не вирішить проблеми конкретного замовника. З другого боку, професійне спілкування може бути самостійним видом діяльності соціального педагога. Це пов'язано з необхідністю вирішення певного окремого завдання - формування позитивного ставлення клієнта до іншої людини, налагодження контакту і взаєморозуміння між фахівцем і тим, кому необхідна соціальна допомога у розв'язанні загальних проблем спілкування з людьми, ліквідації комунікативних ускладнень, які гальмують їх вирішення. Фахівець через самостійний вид діяльності - професійне спілкування - готує людину до роботи з ним у певних видах діяльності, до яких клієнт ще не готовий. У цьому випадку професійне спілкування є самостійним видом професійної діяльності, бо має конкретну мету та мотив щодо вказаного виду діяльності. І в першому, і в другому випадках передбачається результат, а його характер, рівень та якість залежать від ступеня володіння фахівцем професійним спілкуванням. Професійне спілкування соціального педагога - специфічний вид діяльності, який має особливості, безпосередньо пов'язані з об'єктом та предметом його праці. Специфіка обумовлюється та пояснюється завданнями і функціями соціального педагога, а саме: діагностичною, прогностичною, організаторською, комунікативною, правозахисною, превентивною, соціально-педагогічною, соціально-економічною (І.Звєрєва, Л.Коваль, Г.Лактіонова, В.Поліщук, С.Хлєбик). Функціональні обов'язки, виконувані соціальним педагогом, спрямовані на надання соціальної допомоги людині, яка її потребує, а виходячи зі змісту обов'язків, професійне спілкування реалізується або як самостійний вид діяльності, або є компонентом іншої. У певних видах діяльності соціального педагога професійне спілкування є базовим і визначальним елементом, без якого цей вид діяльності та процес, який він забезпечує, є неможливим.

Доведено, що професійне спілкування як елемент діяльності соціального педагога є багатоаспектним явищем. Характер перебігу процесу спілкування, а також результативність вирішення професійних завдань визначається певними аспектами: інформаційним, морально-етичним, соціальним, психологічним та безпосереднім і опосередкованим спілкуванням. Кожен із названих аспектів включає як загальні елементи, характерні для спілкування в інших галузях життєдіяльності людини, так і специфічні. Спілкування для соціального педагога є професійним інструментом, без якого не здійснюється жодний вид діяльності, не реалізується жодний напрямок роботи фахівця в соціумі. Спираючись на знання загальних і специфічних характеристик морально-етичних, інформаційних, соціальних, психологічних аспектів, зміст яких ґрунтовно розкрито в дисертації, соціальний педагог кваліфіковано керує процесом спілкування в усіх його системах і компетентно вирішує професійні завдання щодо будь-якої сфери своєї діяльності: освіти, охорони здоров'я, правозахисту, соціального забезпечення тощо.

Професійне спілкування соціального педагога має певні сутнісні характеристики, які визначають характер перебігу даного процесу. Такими елементами системи спілкування є мета спілкування, суб'єкти спілкування, функції, засоби, зміст та результат спілкування. Сутнісні характеристики кожного елемента системи розкриті в підрозділі 3.2 дисертації.

Будь-яка система спілкування містить один, декілька або безліч суб'єктів спілкування. Спілкування в системі "людина - людина" виражається якісними показниками, що визначаються характером стосунків, які можуть бути суб'єктно-суб'єктними (S - S) або суб'єктно-об'єктними (S - O). Для соціального педагога визначальною у професійному спілкуванні є суб'єктно-суб'єктна спрямованість стосунків з клієнтом.

Умови успішного, ефективного виконання будь-якої діяльності, закладені у вимогах до неї, є обов'язковими для одержання бажаного результату. Вимоги до професійного спілкування соціального педагога відображені у принципах і правилах поведінки, дій фахівця, що випливають із них, а також в уміннях і якостях, необхідних для здійснення процесу спілкування на професійному рівні. Принцип, який є основним, вихідним положенням у будь-якій формі життєдіяльності людини, має нормативний характер. Тому принципи професійного спілкування соціального педагога визначають сутність і нормативність поведінки і дій фахівця у процесі контакту з клієнтом як об'єктом його професійної діяльності. Принципи спілкування соціального педагога відтворюють універсальні норми поведінки, що стосуються однаковою мірою кожного члена суспільства, та особливі, специфічні, властиві лише для діяльності соціального педагога. Універсальні - визначають характер спілкування в усіх видах діяльності соціального педагога, часткові - залежно від специфіки обраного виду професійної діяльності, конкретної ситуації спілкування (індивідуальних особливостей клієнта, характеру його проблеми, умов спілкування тощо).

У розділі обґрунтовуються принципи професійного спілкування соціального педагога, що складають систему основних, вихідних вимог до фахівця, виконання яких забезпечує ефективність вирішення професійних завдань як глобального, так і ситуативного плану. Їхній зміст визначає характер перебігу розглянутого процесу та його результат. Принципи професійного спілкування соціального педагога виконують нормативну, регулятивну й організаційну функції. У дисертації обґрунтовано систему вимог до професійного спілкування соціального педагога, що охоплює чотири підсистеми. Перша підсистема включає принципи, які є визначальними в процесі професійного спілкування, а ступінь їхньої реалізації безпосередньо відбивається на всій діяльності фахівця та її результаті. Зміст принципів становлять вимоги, закладені безпосередньо в самому формулюванні та правилах, спрямованих на їхнє виконання. Друга група принципів визначає характер перебігу процесу спілкування, емоційний стан суб'єктів спілкування. Принципи, що складають цю підсистему, забезпечують і розкривають зміст морально-етичної сторони професійного спілкування фахівця. Їхня реалізація здійснюється за рахунок внутрішньої установки, що визначає характер спілкування, яке соціальний педагог як професіонал повинен організувати, незважаючи на своє самопочуття, настрій, фізичний стан. До третьої групи віднесено принципи, що визначають ставлення соціального педагога до клієнта у професійному спілкуванні. Основна вимога, яка випливає із принципів цієї групи, полягає не просто в доброзичливому, чемному ставленні фахівця до суб'єкта спілкування, а в тому, що характер цього ставлення закладено у професійній характеристиці, визначеній соціально-педагогічними цінностями, що складають діяльність соціального педагога, а професійне спілкування є одним із основних видів цієї діяльності. Тому, керуючись даною групою принципів у повсякденній поведінці, соціальний педагог забезпечує собі морально-емоційне задоволення своєю роботою, своєю спеціальністю. Четверта група містить принципи, що спрямовують особистісне ставлення соціального педагога до себе як до фахівця, до свого професійного рівня, до власних особливостей та можливостей у професійній самореалізації. Принципи професійного спілкування соціального педагога, перебуваючи в тісному взаємозв'язку, доповнюють і внутрішньо пронизують один одного. Вони органічно пов'язані між собою, так само, як і правила та вимоги, що їх складають, реалізуються не ізольовано, а в єдності, спрямовані на виконання основних цілей і завдань професійного спілкування фахівця. Реалізація соціальним педагогом принципів професійного спілкування у практичній діяльності визначає ефективність процесу та результату вирішення професійних завдань, а також забезпечує професійний компетентний рівень фахівця.

На підставі зазначених принципів, вимог та правил у нашому дослідженні виділено систему критеріїв, що визначають підготовленість майбутніх фахівців до професійного спілкування як виду діяльності соціального педагога: 1)інтелектуальні (рівень розвиненості інтелекту; рівень сформованості практичності - розвиненої уяви; рівень консерватизму - радикалізму; рівень сформованості самооцінки); 2) емоційно-вольові (рівень розвиненості емоційної стійкості; рівень сформованості нормативності поведінки; рівень розвиненості чутливості; рівень сформованості впевненості в собі; рівень сформованості самоконтролю; рівень сформованості якості розслабленість - напруженість; рівень сформованості стресостійкості; рівень розвиненості емпатії (раціонального каналу емпатії, емоціонального каналу емпатії, інтуїтивного каналу емпатії, сформованості установки, що сприяє емпатії, проникаючої здібності до емпатії, ідентифікації при емпатії); 3) комунікативні та особливості взаємодії (рівень сформованості товариськості; рівень розвиненості сміливості; рівень розвиненості стриманості - експресії; рівень сформованості домінантності; рівень сформованості нонконформізму; рівень розвиненості дипломатичності; рівень розвиненості довірливості). Використання розроблених критеріїв може дати узагальнену картину рівня сформованості професійного спілкування як у майбутніх фахівців, так і в соціальних педагогів-практиків. На підставі аналізу ряду ключових понять досліджуваної проблеми і внаслідок спроби детермінації поняття “професійне спілкування соціального педагога” зроблено висновки про те, що згаданий вид спілкування виступає, по-перше, як засіб вирішення професійних завдань; по-друге, як система соціально-психологічного забезпечення професійної діяльності соціального педагога; по-третє, як спосіб організації певної системи взаємовідносин фахівця та клієнта, по-четверте, як цілісна категорія, поза якою професійне становлення соціального педагога неможливе.

У дисертації підкреслюється, що аспекту підготовки соціальних педагогів до професійного спілкування приділено недостатньо уваги і в науково-теоретичних дослідженнях, і в практиці. Проаналізовано роботи, в яких розглянуто ряд питань з проблеми соціальної педагогіки як науки та навчальної дисципліни, розроблено концепції системи підготовки соціальних педагогів у вищих навчальних закладах. Це фундаментальні дослідження, в яких поглиблено висвітлюються питання соціальної педагогіки (О.Безпалько, І.Звєрєвої, А.Капської, Р.Короткової, Г.Лактіонової, Ю.Мацкевіч, Л.Міщик, С.Пащенко, О.Пономаренко та ін.).У них розглянуто різні аспекти соціальної роботи: розробка загальних положень соціальної педагогіки, технології дозвіллєвої роботи, техніки мовленнєвої діяльності соціального педагога, методи роботи з людьми похилого віку, напрями соціальної роботи з молоддю, підготовки соціального педагога до різних аспектів соціальної роботи тощо. Проблема формування професійного спілкування соціального педагога не висвітлена і глибоко не досліджена. Нами розглянуто наукові праці, присвячені питанням професійного спілкування в інших галузях життєдіяльності людини, а також питанням комунікативної культури (І.Аннєнкова, Н.Горбунова, В.Гриньова, Л.Дарійчук, В.Лівенцова, О.Пєхота, О.Уваркіна, Т.Шепеленко та ін.). Незважаючи на широке коло питань, порушених у наукових працях згаданих авторів, проблема професійного спілкування соціального педагога як складова загальної фахової підготовки відповідних спеціалістів не знайшла достатнього висвітлення. Разом з тим усі знання та вміння, що необхідні для використання у професійній діяльності соціального педагога, реалізуються через професійне спілкування та безпосередньо у процесі професійного спілкування, що здійснюється як вид професійної діяльності.

У четвертому розділі “Організаційно-педагогічні умови застосування художньо-естетичної інформації у підготовці студентів до професійного спілкування соціального педагога” подано модель застосування художньо-естетичної інформації у навчальний процес підготовки майбутніх фахівців до професійного спілкування, зміст та результати діагностики рівнів сформованості у студентів навичок професійного спілкування та готовності до сприйняття художньо-естетичної інформації, описано методику та аналіз використання художньо-естетичної інформації в підготовці майбутнього фахівця до професійного спілкування.

Встановлено, що моделювання глибоко проникає в теоретичне мислення і практичну діяльність людини (Б.Бірюков, А.Лапунов, І.Новик, В.Налимов, В.Штофф). У процесі дослідження соціально-психологічних явищ, що становлять складні системи, функціонування яких залежить від численних факторів та взаємозв'язків, і використовується метод моделювання. Професійне спілкування соціального педагога є такою системою, що має як внутрішню структуру і взаємозв'язок між її елементами, так і зовнішні зв'язки з іншими соціально-психологічними, педагогічними системами та їх окремими елементами. Моделювання - один із методів дослідження - припускає застосування абстрагування та ідеалізації. Використані в дисертації цей метод та експериментальні методики дозволили розробити модель, яка виступає засобом відображення реально існуючого соціально-психологічного явища (процесу) і водночас є еталоном та засобом перевірки сформованості професійного спілкування соціального педагога. Базуючись на розглянутих положеннях, було здійснено спробу змоделювати застосування художньо-естетичної інформації у навчальний процес підготовки до професійного спілкування соціального педагога (Таблиця 1). Процес використання ХЕІ творів мистецтва, що містять певні відомості, які працюють на конкретні характеристики професійного спілкування, складається з чотирьох етапів. Кожному етапу відповідають модулі, зміст яких відтворює реалізацію програмно-методичного забезпечення: завдання та процесуальна спрямованість кожного модуля, характеристики професійного спілкування соціального педагога відповідно до мети певного модуля, типи художньо-естетичної інформації стосовно формування певних характеристик професійного спілкування (матрикул), характер дидактичних завдань з використання ХЕІ. Кожний етап ґрунтується на основних структурних компонентах навчального процесу: цільовому, мотиваційно-стимулюючому, змістовому, операційно-діяльнісному, контрольно-корекційному, оціночно-результативному. Зміст кожного етапу визначається завдяки основним завданням, відбитим у цільовому компоненті моделі. Матрикул професійних характеристик, що складає змістовий компонент, має структурно-функціональний характер і несе інформацію про два елементи професійного спілкування: якості - характеристики, які забезпечують цей процес, та взаємозв'язок між ними. Розроблений матрикул містить систему характеристик, що забезпечують достатній(робочий) та високий (ідеальний) рівні професійного спілкування фахівця в галузі соціальної роботи та складає шість блоків базових характеристик: блок - інтелектуальні характеристики, блок - емоційно-вольові, блок - комунікативні характеристики та особливості взаємодії, блок - стресостійкість, блок - емпатичні здібності, блок - адекватність самооцінки.

Таблиця 1

Модель застосування ХЕІ у підготовці до професійного спілкування

Перші три блоки містять відповідні змістовому навантаженню підблоки, що деталізують конкретну характеристику через уточнюючі елементи характеристики, які одночасно виступають критеріями сформованості професійного спілкування соціального педагога. Кожна окрема характеристика будь-якого блоку має кількісні показники, які визначають рівень сформованості цієї характеристики. Крім кількісних показників поданої моделі, у дисертації до кожного блоку характеристик додаються якісні характеристики, які розкривають їх сутнісне навантаження. Представлена в дисертації модель є орієнтиром у підготовці фахівця до здійснення ним як професійного спілкування, так і інших видів професійної діяльності соціального педагога, і може бути використана у профвідборі фахівців у галузі соціальної роботи.

Констатуючий експеримент складався з двох етапів. Результати першого етапу показали, що загальна картина сформованості необхідних властивостей і якостей особистості соціального педагога для здійснення ним ефективного професійного спілкування є задовільною. У кількісному відношенні найкращих показників - середніх і вищих за середні - більше. Однак характеристики реципієнтів, що мають нижчий за середній і середній рівні, потребують якісного вдосконалення. Це свідчить про те, що у підготовці фахівців необхідно орієнтуватися не тільки на реальний рівень практики, але й на ідеальний варіант, що дасть орієнтири для роботи над формуванням властивостей і якостей соціального педагога, необхідних для успішного професійного спілкування.

На другому етапі був проведений кількісний аналіз, який виявив процентний зміст потенційної можливості та сформованості умінь сприймати інформаційну систему творів мистецтва у обстежених майбутніх фахівців: низький рівень виявили 4,2 % опитаних, нижчий за середній - 16,7 %, середній рівень - 25,0 %, вищий за середній - 29,2 %, високий рівень - 25,0 %. Характерною є залежність рівня сприйняття художньо-естетичної інформації від наявної базової підготовки: так, респонденти, що показали високий і вищий за середній рівні, за незначним винятком, мають музичну, початкову або середню художню фахову освіту. Для решти фахівців необхідним став спецкурс, спрямований на підвищення загальноосвітніх і спеціальних знань і умінь в галузі мистецтва. Ці показники ще раз підтверджують висновок про те, що загальний рівень сприйняття художньо-естетичної інформації студентів, котрі готуються оволодівати професією соціального педагога, є достатнім, аби використовувати різні типи інформації творів мистецтва, які відповідають необхідному змісту для формування у майбутніх фахівців навичок і якостей професійного спілкування.

Формування вмінь та якостей професійного спілкування соціального педагога у майбутнього фахівця відбувалося за методикою, яка включала 4 модулі: готовність до здійснення професійного спілкування; формування перцептивних умінь та якостей професійного спілкування; формування комунікативних умінь та якостей професійного спілкування; формування інтерактивних умінь та якостей. Робота за кожним модулем була спрямована на відпрацювання характеристик, які забезпечують необхідний рівень професійного спілкування соціального педагога, спиралася на певні види та характер завдань, що склали дидактичну систему, спрямовану на вирішення необхідних завдань. Дидактичним матеріалом у кожному модулі були твори провідних видів мистецтва: літератури, музики, образотворчого мистецтва, які містили необхідні типи художньо-естетичної інформації відповідно до змісту певної характеристики, що забезпечує належний рівень професійного спілкування соціального педагога. В основу кожного модуля було покладено етапи процесу спілкування та критерії, що визначають рівень сформованості умінь, навичок і якостей, необхідних для професійного спілкування соціального педагога. Перші два модулі мали установчо-орієнтаційну спрямованість на використання художньо-естетичної інформації в розвитку професійного спілкування студентів. Зміст видів завдань на цих модулях пов'язаний із формуванням мотивації (готовності) і сприйняття (перцепції) студентів, де робота спирається на емоційно-почуттєву сферу реципієнтів. Робота третього і четвертого модулів здійснювалася в операційно-діяльнісному режимі, оскільки вона пов'язана з комунікативним та інтерактивним компонентами спілкування, що вимагають дії, і спирається на сферу діяльності. Отже, перший модуль був присвячений формуванню готовності майбутнього фахівця до професійного спілкування. Готовність до здійснення професійного спілкування відпрацьовувалася за рахунок роботи над характеристиками, які забезпечують потенційні можливості професійного спілкування соціального педагога, компетентного фахівця: стресостійкістю, емпатією, екстраверсією, умінням інтерпретувати власний психічний стан, володінням найпростішими способами психологічної саморегуляції. Другий модуль спрямований на розвиток соціально-перцептивних умінь, навичок і якостей студентів. Сприйняття клієнта як об'єкта професійної діяльності з позиції суб'єктно - суб'єктних стосунків формується через соціально-перцептивні вміння, навички та якості: індивідуально-орієнтоване сприйняття, вміння бачити й чути, емоційну сприйнятливість, уміння визначити позитивне в клієнті, рефлексивні вміння, ідентифікацію, вміння “розшифровки” дій і вчинків співрозмовників. На третьому модулі проводилася робота з формування комунікативних умінь, навичок і якостей реципієнтів. Увага приділялася формуванню та розвитку мовних умінь і навичок, експресивних умінь і навичок, умінь адекватного (об'єктивного) прийняття інформації від співрозмовника, грамотного використання невербальних засобів спілкування, опануванню навичками безпосереднього й опосередкованого спілкування, поширеної уваги, вмінню володіти собою, вмінню дати психологічну характеристику особистості співрозмовника. Уся ця робота проводилася для того, щоб навчити майбутніх фахівців орієнтуватися в різних інформаційних потоках, якими насичене професійне спілкування соціального педагога, керувати ними, а також уміти володіти ситуацією. Четвертий модуль був спрямований на формування інтерактивних умінь, навичок і якостей майбутнього соціального педагога. Професійно грамотний вплив на клієнта, організація продуктивної взаємодії, діалогу, спрямованого на взаєморозуміння у вирішенні проблеми клієнта, забезпечуються різними стилями спілкування, володінням системою методів педагогічного впливу, гармонізації спілкування (методами стимулювання, гальмування, корекції), почуттям гумору, домисленням і прогнозуванням ситуації спілкування і поведінки співрозмовника, вміннями парного, конкретного добору та передачі інформації клієнтові, створенням ситуацій самоаналізу клієнта.

Поданий у дисертаційному дослідженні аналіз результативності експериментальної роботи з використання художньо-естетичної інформації показав позитивну динаміку рівнів сформованості якостей та вмінь професійного спілкування у студентів відповідно до визначеної системи критеріїв. Співвідношення результатів констатуючого та контрольного експериментів свідчить про наявну ефективність розробленої методики підготовки майбутніх фахівців до професійного спілкування соціального педагога (Таблиця 2).

Виходячи з того, що професійне спілкування соціального педагога є необхідним елементом, який визначає характер, процес та результат усіх видів та напрямів діяльності фахівця, підготовка студентів повинна базуватися на певних організаційно-педагогічних умовах. Проведене дослідження показало, що такими можуть бути спрямованість у підготовці фахівця на особистісно орієнтований підхід до професійної підготовки взагалі і професійного спілкування зокрема; урахування специфіки професійного спілкування соціального педагога, посилення гуманістичної спрямованості змісту, форм та методів підготовки майбутнього фахівця; творче ставлення до застосування художньо-естетичної інформації в навчально-виховному процесі; використання моделі, що включає кількісні та якісні показники характеристик фахівця як еталона високого професійного рівня спілкування соціального педагога з клієнтом та іншими суб'єктами спілкування; використання пакета діагностик для виявлення у студентів умінь і здібностей до професійного спілкування та рівня сприйняття художньо-естетичної інформації; реалізація методики використання художньо-естетичної інформації як дидактичного засобу у формуванні вмінь та навичок професійного спілкування у студентів. Результати дослідження довели, що художньо-естетична інформація може бути дидактичним засобом у підготовці соціального педагога до професійного спілкування, оскільки, по-перше, мистецтво має значний інформаційний потенціал; по-друге, твір мистецтва може надати такі пізнавальні можливості, особливо соціально-психологічного плану, яких не мають жодні інші; по-третє, студенти обраної спеціальності мають потенційні можливості і необхідний рівень сприйняття інформаційної системи розглянутого дидактичного засобу, (ХЕІ твору мистецтва); по-четверте, використання художньо-естетичної інформації творів мистецтва сприяє успішному формуванню наведених вище характеристик професійного спілкування у студентів, а також підвищенню загальнокультурного рівня майбутніх фахівців.

Таблиця 2.

Кількісні показники результатів формуючого експерименту

Предметом професійної діяльності соціального педагога є людина, клієнт, а це означає, що він працює з емоційно-почуттєвою сферою, яка виявляється часом амбівалентно й суперечливо. Пізнання, а тим більше уміння вплинути на перебіг цих процесів, активізувати або гальмувати їх є професійним завданням соціального педагога. Тому для нього художньо-естетична інформація твору мистецтва може бути професійним інструментом. У дисертації розглянуто використання ХЕІ у таких напрямах, формах і видах діяльності зазначеного фахівця: 1) використання в реабілітаційно-корекційній роботі соціального педагога: музикотерапії (соціально-психологічній та соціально-педагогічній реабілітації засобами музики, вирішенні комунікативних проблем клієнтів); соціальній роботі засобами театру, хореографії, казкотерапії; 2) використання ХЕІ в соціально-педагогічній діагностиці; 3) використання ХЕІ в цілісній професійній підготовці фахівців в галузі соціальної роботи; 4) використання ХЕІ як засобу соціалізації особистості; 5) використання ХЕІ у певних сферах професійної діяльності соціального педагога (дозвіллєва робота соціального педагога; телефон довіри; робота з родиною, з людьми похилого віку тощо). Підготовка соціального педагога до названих видів роботи зазначена в Державному галузевому стандарті зі вказаної спеціальності на рівні змісту професійних умінь.

ВИСНОВКИ

Завдяки своїй багатофункціональності, що репрезентована в даній роботі, твір мистецтва досліджується різними галузями наукових знань і розглядається з різних позицій, якими можуть бути мистецтво як творчий процес, мистецтво як засіб пізнання світу, мистецтво як джерело насолоди, мистецтво як психотерапевтичний метод тощо. Твір мистецтва як художньо-інформаційна система є об'єктом зацікавлення педагогів, особливо у плані використання пізнавально-виховного потенціалу в підготовці висококваліфікованого фахівця, що працює в системі “людина - людина”. До такої системи й належить соціальний педагог. Зважаючи на специфіку професійної діяльності майбутнього фахівця, його підготовка до професійного спілкування становить стратегічне завдання. Застосування художньо-естетичної інформації є ефективним, доцільним шляхом до вирішення цього завдання. Проведене нами дослідження підтвердило основні положення висунутої гіпотези, дало змогу сформулювати основні висновки відповідно до поставлених у дослідженні завдань.

1. Вивчення сучасного стану проблеми інформаційного підходу до різних напрямів життєдіяльності людини та до мистецтва зокрема, а також категоріальний аналіз проблеми дали можливість обґрунтувати концептуальні засади художньо-естетичної інформації у філософському та психолого-педагогічному аспектах. Це позначилося у з'ясуванні сутності поняття художньо-естетичної інформації як різновиду соціальної інформації, що є змістом процесу відображення, вираженого в художній формі й через художні образи, які мають естетичну цінність і викликають естетичні почуття та переживання. Аналіз проблеми використання інформаційного потенціалу творів мистецтва безпосередньо в пізнавальному процесі привів до нового вирішення питань підготовки фахівців.

2. Розкриття змісту природної, соціальної та культурно-смислової детермінації художньо-естетичної інформації уможливило визначення різних типів інформації творів мистецтва, що відбивають багатоманітність людського життя та навколишньої дійсності й дають уявлення про сутність соціальних та природних явищ. Аналіз різних підходів до визначення типів інформацій, кількісного та якісного інформаційного наповнення показав, що твір мистецтва становить єдину інформаційну систему, яка включає такі типи інформації: пізнавальну, інтелектуальну, естетичну, художню, емоційну, психологічну, психоенергетичну, морально-етичну, особистісно-авторську, прагматичну. Всі вони об'єднані в цілісний інформаційний потік художньо-естетичної інформації.

Досліджений нами діяльнісний аспект художньо-естетичної інформації твору мистецтва, зокрема, виявлення функцій кожного типу інформації та цілісного потоку ХЕІ, визначив її можливості. Через функціональність як реалізацію інформації, яка певним чином впливає на одержувача (розширює тезаурус, реалізує нездійснені бажання, очищує, розвиває естетичні смаки, розкриває актуальні проблеми тощо), можна використовувати цей потенціал, представлений у широкому спектрі. Виходячи з цього, художньо-естетична інформація може бути застосована в такому соціальному процесі, як підготовка майбутніх фахівців у вищому навчальному закладі.

3. Теоретично обґрунтовані механізми сприйняття художньо-естетичної інформації як провідної детермінанти у використанні твору мистецтва в підготовці соціального педагога до професійного спілкування. Психолого-фізіологічні та соціально-педагогічні фактори сприйняття художньо-естетичної інформації обумовлюють відповідні нормативно-регулятивні механізми сприйняття ХЕІ. Виділені нами характеристики художньо-естетичної інформаційної системи твору мистецтва - оригінальність, емоційність, умовно-символічна форма, емоційна заразливість - визначають особливості сприйняття, як на рівні звичайної перцептивної дії, так і на рівні художнього сприйняття. Останнє й детермінує особливість, специфічність сприймання різних типів інформації твору як сховища відомостей про навколишню дійсність і духовний світ людини, що відтворені автором через художній образ і в художній формі. Виходячи з цих характеристик, зазначений процес має особистісно орієнтовану спрямованість. Кількісне (стосовно прийому кількості типів інформації) та якісне сприйняття інформації твору залежать від особистісних характеристик: світогляду, естетичних поглядів, смаків, потреб, рівня художньої підготовленості (освіченості) та досвіду спілкування з різними видами мистецтва, ступеня емоційної сприйнятливості як психологічної характеристики. Особливостями сприйняття, які відрізняють характер сприймання інформації твору мистецтва від інших видів соціальної інформації та визначають особистісно орієнтовану спрямованість, є ідентифікація, катарсис, гедоністичність, емпатія.

4. Концепція, спрямована на вирішення досліджуваної проблеми, сприяла розробці системи та змісту професійного спілкування соціального педагога як детермінанти професійної діяльності соціального педагога, як засобу вирішення професійних завдань, як системи соціально-психологічного забезпечення професійної діяльності соціального педагога, як способу організації визначеної системи взаємовідносин фахівця та клієнта, а також як цілісної категорії, поза якою професійне становлення соціального педагога неможливе. Розуміння змісту поняття “професійне спілкування соціального педагога” визначає професійну позицію майбутнього фахівця. Виділені сутнісні характеристики процесу спілкування та їхнє з'ясування дозволили охарактеризувати систему професійного спілкування соціального педагога, елементами якої є суб'єкти спілкування, зміст спілкування, засоби, способи, функції, результат.

5. Функціональна значущість (нормативна, регулятивна, організаційна) розробленої системи принципів професійного спілкування складається з трьох груп показників: принципи, що є визначальними у процесі професійного спілкування, а ступінь їхньої реалізації безпосередньо відбивається на ході та результаті всієї діяльності фахівця; принципи, що регулюють характер перебігу процесу спілкування, емоційний стан суб'єктів спілкування; принципи, що визначають ставлення соціального педагога до клієнта у професійному спілкуванні; принципи, які спрямовують особистісне ставлення соціального педагога до себе як до фахівця, до свого професійного рівня, до своїх особливостей та можливостей у професійній самореалізації і полягають у тому, що характер стосунків між фахівцем та клієнтом закладений у самих професійних характеристиках, які визначені соціально-педагогічними цінностями, складають діяльність соціального педагога, а професійне спілкування є одним із основних видів цієї діяльності .

6. Аналіз практики використання художньо-естетичної інформації творів мистецтва в реальному навчальному процесі дозволив розробити та впровадити у практику роботи закладів вищої освіти модель застосування художньо-естетичної інформації у підготовці соціального педагога до професійного спілкування, що включаєє такі структурні компоненти: цільовий, мотиваційно-стимулюючий, змістовий, операційно-діяльнісний, контрольно-корекційний, оціночно-результативний.

На підставі концептуальних засад нашого дослідження у модель введено систему формування вмінь та якостей студентів, яка охоплює чотири етапи (готовність до професійного спілкування, формування соціально-перцептивних умінь, формування комунікативних умінь, формування інтерактивних умінь), що визначають високий рівень професійного спілкування майбутнього фахівця. Зазначена система спирається на оптимальні організаційно-педагогічні умови: 1) спрямованість у підготовці фахівця на особистісно-орієнтований підхід до професійної підготовки взагалі та професійного спілкування зокрема; 2) урахування специфіки професійного спілкування соціального педагога, посилення гуманістичної спрямованості змісту, форм та методів підготовки майбутнього фахівця; 3) творче ставлення до застосовування художньо-естетичної інформації в навчально-виховному процесі; використання моделі, що включає кількісні та якісні показники характеристик фахівця як еталона високого професійного рівня спілкування соціального педагога з клієнтом та іншими суб'єктами спілкування; 4) використання пакета діагностик для виявлення у студентів умінь і здібностей до професійного спілкування та рівня сприйняття художньо-естетичної інформації; 5) реалізація методики використання художньо-естетичної інформації як дидактичного засобу у формуванні вмінь та навичок професійного спілкування у студентів, що забезпечували вирішення поставлених завдань.

7. Проведене дослідження дало змогу внести пропозиції щодо використання ХЕІ в цілісній професійній підготовці майбутніх фахівців, де художньо-естетична інформація може розглядатися як професійний інструмент соціального педагога в таких напрямках його роботи: музикотерапії (соціально-психологічна та соціально-педагогічна реабілітація засобами музики, вирішення комунікативних проблем клієнтів); соціальній роботі засобами театру, хореографії; телефону довіри; використання ХЕІ в соціально-педагогічній діагностиці; використання в реабілітаційно-корекційній роботі соціального педагога; як дидактичний засіб ХЕІ може бути ефективним завдяки ряду позитивних якостей порівняно з іншими засобами. По-перше, сприйняття художньо-інформаційної системи має особистісно орієнтований характер, що, власне кажучи, має першочергове значення й у процесі професійного спілкування соціального педагога, і майже в усіх формах роботи з клієнтом. По-друге, твір мистецтва спроможний продемонструвати в тій чи іншій аудиторії в конкретний час певний предмет вивчення з відповідної теми, спостерігати всі ланки тих або інших соціальних подій у певній послідовності, не завантажуючи їх другорядними фактами, деталями, які б відволікали увагу; він також дає можливість продемонструвати психологічні стани, емоції й почуття людини зсередини. І, по-третє, художньо-інформаційна система твору може бути використана як ефективний засіб для підвищення загальної культури майбутнього фахівця, що є важливим як для соціального педагога, так і для спеціалістів інших професій, які працюють у системі “людина - людина”. Загальнокультурний компонент у професійній діяльності виступає носієм національних та загальнолюдських цінностей.