Концепція музичного виховання Д. Кабалевського та її адаптований варіант в Україні

Учитель з перших кроків має орієнтувати дітей на осмислення інтонаційно-пластичних витоків музики, самостійну інтерпретацію її художнього світу.

Важливою метрологічною проблемою музичної педагогіки розкриття співвідношення об'єктивного і суб'єктивного у музичному сприйманні. Вчителеві слід довірливіше ставитися до емоційних вражень учнів, спиратися не тільки на музичні знання а й на широкі життєві та художні асоціації. Нав'язування школярам певної інтерпретації музичного твору, нерідко чужої їм, призводить до зниження активності музичного слуху. Отже індивідуальність музичного сприймання - об'єктивна необхідність, пов'язана з особистісним смислом. Музичне сприймання не може бути наслідком засвоєння певної суми знань.

Не можна нав'язувати учневі конкретний образ, не порушивши законів художнього сприймання.

Неможливо “вкласти” в учня особисте ставлення до музики, як неможливо відчувати “за нього”. Важливим чинником впливу мистецтва на учнів є створення умов для самостійного відкриття ними естетичних цінностей творів, а не тільки адаптації до усталених цінностей.

Рівність між учнями на уроках музики має досягатися не за рахунок однаковості знань і вмінь для всіх, а завдяки виявленню унікальності кожної дитини. Наголошуємо на необхідності нерозривної єдності музичного навчання - виховання як органічного зв'язку знань, умінь і навичок музичної діяльності з одного боку, та осягнення естетичної суді музичного мистецтва - з іншого.

Музика і діти - ось що має спрямовувати педагогічну творчість учителя. Учень повинен цікавити вчителя не як суб'єкт музичної діяльності, а як особистість з її інтересами і запитами.

Найбільшою проблемою методики музичного виховання є розвиток музичного слуху. Запропонована програма ґрунтується саме на художньому інтонаційно-образному розумінні музичного слуху, тобто на здатності сприймати музику як змістовне мистецтво. При цьому пропонується така логіка розвитку музичного слуху дітей:

· розвиток музичного слуху відбувається від виховання музичного слуху в широкому значенні до музичного слуху в вузькому значенні, через їх взаємовплив і взаємозв'язок до повної єдності;

· на початкову етапі особливо важливий зв'язок музичного слуху з іншими сенсорними і сенсорно-моторними здібностями; штучне роз'єднання зорових, рухових та інших відчуттів гальмує розвиток музичного слуху;

· основою для розвитку звуковисотного слуху в школярів є формування методичного слуху як узагальненої музичної здібності;

· показником рівня розвитку музичного слуху в школярів є здатність змістовно сприйняти суто інструментальну музику (без зовнішньої програмності).

Розгляд методологічних і методичних проблем музичного навчання і виховання школярів виявляє тісний взаємозв'язок цих проблем, залежність ефективності педагогічної діяльності від розуміння вчителем теоретичних основ музично-виховного процесу.

Наголошуємо на тому, що навчальна діяльність учнів з дисциплін художньо-естетичного циклу у початковій та основній школі можуть проводитись у різних формах окрім письмових (запис учнями будь-якої інформації зі слів учителя чи з дошки, контрольних, самостійних робіт, написання рефератів), які спричиняють додаткове недоцільне навантаження учнів.

Примусове ведення учнями зошитів, виконання письмових домашніх завдань є недоцільним і несприятливим для організації творчої мистецької діяльності.

Разом з тим, завдання та запитання наприкінці кожного підрозділу спонукають учнів пригадати (з подальшим обговоренням) твори інших видів мистецтва, що інтегрують навчальний процес з музичного мистецтва, які мають образний зміст, відповідний змістові певного музичного твору.

Інший вид завдань спрямовує учнів відгукнутися на прослухану чи виконану музику власним творчим доробком - віршем, малюнком, мелодією. Тому пропонуємо на уроках музичного мистецтва використовувати.

Робочий зошит для учнів загальноосвітніх навчальних закладів «Щоденник музичних вражень» (авт. О.В. Корнілова) та звичайний зошит, в якому учні зможуть стисло занотувати інформацію, отриману на уроці (прізвище, ім'я, по-батькові композитора, назву музичного твору, деякі визначення). Але, слід наголосити на тому, що недоцільно використовувати зошити для записів лекцій, написання текстів пісень, нотної грамоти тощо.

З метою підвищення якості шкільної художньо-естетичної освіти слід уникати таких недоліків у навчально-виховному процесі:

- недотримання вчителем вимог навчальних програм та їх довільне трактування, зокрема на користь власних мистецьких уподобань або фахової спеціалізації (теоретик, хоровий диригент, інструменталіст, вокаліст тощо);

- перенесення вчителем функцій спеціальної мистецької освіти в загальноосвітню школу (зокрема, нав'язування учням спеціальних теоретичних знань, не передбачених шкільними державними стандартами і програмами);

- заміна уроків мистецтва репетиціями чергових шкільних свят;

- проведення вчителем початкових класів замість уроків мистецтва уроків з інших дисциплін, не фахове й методично неграмотне проведення ним уроків мистецтва.

Художньо-естетична освіта завдяки розмаїттю засобів впливу на особистість і потенціальним можливостям посідає особливе місце в системі загальної середньої освіти, впливаючи на процес саморозвитку людської духовності, залучає людину до світових художніх надбань, що позитивно позначається на творчих та інтелектуальних здібностях не лише окремої особистості, а й суспільства в цілому як у певно визначених історичних умовах, так і в умовах його власного самовідтворення.

Висновки

Провівши дослідження педагогічної спадщини відомого музиканта, композитора, педагога-новатора ХХ ст., людини, яка все своє життя присвятила музиці і дітям Дмитра Борисовича Кабалевського, ми можемо впевнено відвести йому особливу роль у розвитку музичної педагогіки.

Дякуючи просвітницькій діяльності Д. Кабалевського, мільйони школярів на уроках музики зіштовхнулись із “живим” мистецтвом, стали не тільки виконувати і слухати, але і роздумувати над музикою, проникаючи в її глибини.

Ознайомившись із життєвим і творчим шляхом Дмитра Борисовича, ми можемо побачити перед собою людину, яка все своє життя прожила з людьми і для людей. Ми бачимо його як прекрасного композитора, який особливу увагу приділяв “дитячій” тематиці, незрівняного педагога, що більшу половину свого життя присвятив вирішенню найважливіших питань у становленні та розв'язанні проблем музичного виховання, а також музичного критика.

Розглянувши сутність музично-педагогічної концепції Д. Кабалевського, ми можемо сказати, що вона є фундаментом всієї музичної освіти. Вся методична система педагога виступає вінцем музичної педагогіки ХХ ст., оскілки увібрала ідеї його попередників і ґрунтується на міцному методологічному ґрунті сучасних наук. Ефективність педагогічної концепції Д. Кабалевського визначили її провідну роль удосконаленні системи музичного виховання в загальноосвітніх школах України. Життєвість і перспективність створених на її основі програм полягає у тому, що вони відповідають розбудов чим процесам у школі, дають змогу подолати стереотипи застарілого педагогічного мислення, повною мірою використати передовий педагогічний досвід.

Головним девізом Дмитра Борисовича було: “Навчання музики - засіб, виховання музикою - мета”. Щоб узагальнити, то за методикою Кабалевського ціль занять з музики в загальноосвітній школі ставиться така: ввести дітей у світ великого мистецтва, виховати в них музичну культуру, як частину загальної духовної культури. Урок повинен сприяти творчому розвитку дітей, стимулювати їх до самостійного мислення, проявленню ініціативи, бажанню зробити дещо нове, краще.

Як ми вже зрозуміли, Дмитро Борисович приділяв багато уваги естетичному вихованню дітей, яке є основою музичного виховання, адже музика є одним із наймогутніших засобів виховання, який надає естетичного забарвлення духовному життю людини.

Виходячи з усього вищесказаного, на мою думку, в останні роки зроблено великі внески, щодо вдосконалення музичної освіти та розвитку музичної педагогіки. Фундаментом всіх нових ідей є велика праця Д.Б. Кабалевського, який залишив педагогам-музикантам всього світу чудовий, неоціненний спадок. Він був впевнений і доказав, що музика виховує в дітей естетичний смак і творче уявлення, любов до життя, до людей, до природи, до батьківщин, викликає інтерес і почуття дружби до всіх народів світу. Музикантам і педагогам буде не вистачати людини Дмитра Кабалевського, його дружньої підтримки. Однак показаний ним приклад, його думки, його музичні твори стануть і надалі збагачувати життя дітей, їх вчителів і взагалі всіх, хто любить музику.

Але не забуваємо і те, що насамперед ефективність музичного виховання школярів залежить від особистості вчителя, його світогляду і професійної підготовки педагогічного балансу і майстерності, високого рівня інтелекту і душевної чуйності. Він повинен не лише любити музику, а й уміти зацікавити нею дітей, знати і розуміти її в значно більшому обсязі, ніж хоче навчити цього своїх вихованців, бути поінформованим у питаннях педагогіки і психології, естетики і мистецтва, постійно збагачуватися новими знаннями. Учителю слід пам'ятати, що оволодіння музичними знаннями не є самоціллю, а є необхідним дидактичним засоби музичного навчання, розвитку їх інтересу до музики, формування естетичного ставлення до неї.

Педагогічна концепція Д. Кабалевського увібрала в себе досягнення світової і вітчизняної педагогіки і вирізняється науковою обґрунтованістю, підпорядкованістю гуманістичним ідеалам, спрямованістю на формування музичної культури особистості засобами музики як невід'ємної частини її духовної культури. Основою музичного виховання є активне, зацікавлене музичне сприймання.

Життєвість і перспективність, створених на основі системи Д. Кабалевського, програм полягає у тому, що вони дають змогу подолати стереотипи застарілого педагогічного мисленні. Повною мірою використати передовий педагогічний досвід, з урахуванням регіональних традицій, та с забезпеченням формування музичної культури школярів на основі української національної культури.

Список використаної літератури

1. Абдулін Е.Б. Теорія і практика музичного навчання у загальноосвітній школі. - М., 1983.

2. Адольф В.А. Теоретические основы формирования профессиональной компетентности учителя: автореф. дис. докт. пед. наук: 13.00.01 / Адольф Владимир Александрович М., 1998. - 49 с.

3. Алиев Ю.Б. Настольная книга школьного учителя-музыканта / Ю.Б. Алиев. - М.: 2000.-336 с.

4. Асафьєв Б.У. «Музична форма як процес», Ленінградське відділення,1971г.

5. Апраксина О.А. З історії музичного виховання - М.: Просвещение, 1990.-207с.

6. З. Бервенецький, Л. Хлобникова “Виховувати музичну культуру” Київ. “Радянська школа” 1989 р.

7. Вендрова Т.Е. Художественно-педагогический анализ на уроке музыки / Т.Е. Вендрова // Музыка в школе. 1989. - № 3.

8. Вентцель К.Н. Новые пути воспитания и образования детей / К.Н. Вентцель. - М, 1923.

9. Ветлугина Н.А. Музыкальное развитие ребенка / М., 1968.

10. В. Горюнова Актуальные проблемы теории и методики музыкального воспитания в школе. / Научн. ред. Л.В. Горюнова. М.: 1991. - 98 с.

11. Гродзенская Н.Л. Школьники слушают музыку / Н.Л. Гродзенская. - М.: Просвещение, 1969.

12. Д. Кабалевський “Виховання розуму і серця”. Москва, “Просвіта” 1984 р.

13. Д. Кабалевський, Є.Б. Абдунін “Музика в навчальних класах. Москва. “Просвіта” 1985 р.

14. Д. Кабалевський “Про трьох китів та інші цікаві речі”. Київ. “Музична Україна” 1973 р.

15. Кабалевський Д. Виховання розуму і серця: Кн. для вчителя / Сост. В.І. Вікторов. - М.: Просвещение, 1981.-192с.

16. Кабалевський Д.Б. Як розповідати дітям про музику - М.: Просвещение, 1989.-191с.

17. Красильникова М. Ідеї Д.Б. Кабалевського в світлі оновлення змісту музичної освіти. / Мистецтво в школі. - 1997. - № 3.

18. Кириченко Н., Науменко Т. Мистецтво розвиває творчість. - Тернопіль: Мальва - ОСО, 1998.

19. Костюк О. Сприймання музики і художня культура слухача. - К.: Наукова думка, 1965.

20. Сизова Л.С. Теоретичні основи методики музичного виховання в школі. - М., 1997.

21. Г. Панкевич “Мистецтв музики”. Москва. “Знання” 1987 р.

22. Я. Ростовський “Педагогіка музичного сприймання” Київ. “ІЗМН” 1997 р.

23. О.Я. Ростовський “Методика викладання музики у початковій школі”. Тернопіль “Навчальна книга - Богдан” 2000 р.

24. Г. Падалка “Учитель, музика, діти” Київ “Музична Україна”. 1982 р.

25. Халабузарь Н., Попова Є., Добровольська Л. Методика.

26. Енциклопедичний словник «Музика». - М., 1998.

Размещено на Allbest.ru