Організаційно-педагогічні умови підготовки дітей до школи

Размещено на http://www.allbest.ru/

ПІВДЕННОУКРАЇНСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ К.Д. УШИНСЬКОГО

УДК 372.2.18

Організаційно-педагогічні умови підготовки дітей до школи

13.00.08 - дошкільна педагогіка

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата педагогічних наук

Черепаня Наталія Іванівна

Одеса 2006

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Південноукраїнському регіональному інституті післядипломної освіти педагогічних кадрів, Міністерство освіти і науки України, м. Херсон.

Захист дисертації відбудеться “03” червня 2006 р. о 12 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 41.053.04 при Південноукраїнському державному педагогічному університеті імені К. Д. Ушинського за адресою: 65029, м. Одеса, вул. Ніщинського, 1.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Південноукраїнського державного педагогічного університету імені К. Д. Ушинського за адресою: 65091, м. Одеса, вул. Старопортофранківська, 26.

Автореферат розісланий “03” травня 2006 року

Учений секретар спеціалізованої вченої ради О.А. Копусь

АНОТАЦІЯ

Черепаня Н.І. Організаційно-педагогічні умови підготовки дитини до школи. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук зі спеціальності 13.00.08 - дошкільна педагогіка. - Південноукраїнський державний педагогічний університет імені К. Д. Ушинського, Одеса, 2006.

Дисертаційне дослідження присвячено проблемі підготовки дитини до навчання в школі. У дисертації обґрунтовано організаційно-педагогічні умови підготовки дитини до школи, розкрито педагогічні детермінанти підготовки дітей до систематичного навчання; здійснено аналіз ефективності сучасної практики формування у дітей готовності до школи; уточнено зміст і співвідношення понять “підготовка до школи”, “готовність до школи” і “шкільна зрілість”; розроблена комплексна методика діагностики готовності дитини до навчальної діяльності, що передбачає кваліметричний механізм оцінювання за визначеною системою критеріїв та показників; описано методику формування новоутворень дошкільника, що забезпечують успішність його підготовки до навчання в школі, яка включає діагностико-прогностичний, діяльнісно-формувальний та прикінцево-оцінний етапи.

Ключові слова: готовність до школи, шкільна зрілість, організаційно-педагогічні умови, діагностика готовності до систематичного навчання, компоненти готовності, дидактична модель.

АННОТАЦИЯ

Черепаня Н.И. Организационно-педагогические условия подготовки детей к школе. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата педагогических наук по специальности 13.00.08 - дошкольная педагогика. - Южноукраинский государственный педагогический университет имени К.Д. Ушинского, Одесса, 2006.

Диссертационное исследование посвящено проблеме подготовки детей к школе. Актуальность исследования обусловлена социально-экономическими и культурологическими процессами, связанными с обновлением общества, модернизацией национальной системы образования Украины, отношением общества к проблеме детства, необходимости сохранения его самоценности как важнейшего и уникального этапа в жизни и развитии каждого человека.

В работе рассмотрены теоретические и практические предпосылки формирования готовности детей к обучению в школе и учебной деятельности. Представлен обзор отечественной и зарубежной литературы по данной проблеме, который свидетельствует о необходимости поиска новых путей и способов ее решения в современных условиях. Проанализированы педагогические детерминанты готовности шестилеток к систематическому обучению в школе. Охарактеризована система работы детских дошкольных учреждений в плане подготовки шестилеток к обучению в школе, уровень ее эффективности, а также содержание компонентов готовности ребенка к успешному обучению в школе.

Автором подчеркивается, что, несмотря на значительное количество исследований, существующая практика подготовки детей к обучению в школе не соответствует в полной мере требованиям современной стратегии образования. В частности, это проявляется в требованиях учебной деятельности, неадекватных темпам развития дошкольника его реальным возможностям; искусственном смещении сроков систематического включения ребенка в учебную деятельность, перенесении технологий и стандартов начального образования на дошкольную ступень; отсутствии преемственности между дошкольной и школьной ступенями образования, отвечающей интересам и возможностям дошкольного детства.

Ситуация усложняется в связи с тем, что подавляющее большинство детей не посещает систематически дошкольные учреждения и их подготовка к школе осуществляется с учетом тех требований, которые предъявляет школа, куда они будут поступать, а не реальных возможностей самого ребенка.

В работе подробно анализируются существующие подходы к исследованию структуры и содержания подготовки дошкольников к обучению в школе, основные направления в разработке данной проблемы. Рассматриваются и сопоставляются различные точки зрения в определении понятий “подготовка к школе”, “готовность к обучению”, “школьная зрелость”. Обосновывается правомерность рассмотрения готовности ребенка к обучению и его школьной зрелости как единых по своей природе феноменов, отражающих разные грани определенного новообразования в структуре его личности: готовность - потенциальное и идеальное состояние, школьная зрелость - актуальное и реальное.

На основании критического анализа существующих методик, при помощи которых сегодня определяется уровень готовности ребенка к обучению в школе, предложено квалиметрический механизм оценивания такой готовности с соответствующими критериями, показателями, уровнями и коэффициентами значимости.

Обоснованные в диссертации организационно-педагогические условия эффективной подготовки детей к обучению в школе предусматривают: взаимодействие и сотрудничество семьи, детского дошкольного учреждения и школы; прогностическую комплексную диагностику готовности ребенка к школе; учет зависимостей между ключевыми показателями готовности и успехами детей в освоении учебного материала; вариативность и оптимальное сочетание традиционных, интерактивных методов и организационных форм работы; соответствующее кадровое и дидактико-методическое обеспечение.

Реализация данных условий обеспечивается дидактической моделью, которая включает блоки целеполагания, методический, содержательно-процессуальный, а также действенную обратную связь (диагноз, прогноз, планирование, организация, мониторинг, коррекция).

Методика формирования соответствующих обучению в школе новообразований в структуре личности дошкольника включает несколько логически взаимосвязанных этапа: диагностико-прогностический, деятельностно-формирующий и итогово-оценочный. Содержательное наполнение данной методики направлено на обеспечение комплексного подхода к формированию “школьной зрелости” ребенка и предполагает развитие функциональ символической и коммуникативной функций, накопление понятийного тезауруса, развитие познавательного отношения к обучению, произвольного поведения, управления своими действиями и др.

Результаты экспериментального исследования предложенных организационно-педагогических условий, дидактической модели их реализации убедительно свидетельствуют об их эффективности.

Ключевые слова: готовность к школе, школьная зрелость, организационно-педагогические условия, диагностика готовности, дидактическая модель.

ANNOTATION

Cherepanya N.I. The organizational and pedagogical conditions of children's preparation for school. - The Manuscript.

The Dissertation on co-research work to defend a scientific degree of the candidate of pedagogical sciences on a speciality 13.00.08 - preschool pedagogics.-The South-Ukrainian State Pedagogical University after K.D.Ushinskiy, Odessa, 2006.

The dissertational research is devoted to a problem of children's preparation for studying at school. In the dissertation organizational and pedagogical conditions of the child's preparation for a school process are revealed, pedagogical determinants of children's preparation for regular training are clearly defined. The efficiency analysis of modern practice in children's formation of readiness for school is carried out; the essence and correlation of such notions as “preparation for school”, “readiness for school” and “a school maturity” are distinguished. The complex diagnostics technique of the child's readiness for educational activity which provides qualimetrical evaluation mechanism on the certain criteria system and parameters is developed. The methods of the child's newly obtained personal qualities at preschool establishments which provide success of its preparation for training at school are described in this work. They include prognostic, activity-forming and the final-estimating stages.

Keywords: readiness for school, a school maturity, organizational-pedagogical conditions, diagnostics of readiness, didactic model.

школа навчання педагогічний

1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність дослідження. Дитинство, яке є найважливішим етапом у житті кожної людини, її розвитку й особистісному становленні, значною мірою пов'язане з освітою. Реформаційні процеси, що відбуваються у вітчизняному та світовому освітньому просторі, і потребують зниження віку дітей, що починають систематичне навчання в школі з 6-ти років, зумовлюють нагальність комплексного вирішення низки соціально-педагогічних проблем. Серед них найбільш гостро постає проблема збереження самоцінності й унікальності дошкільного дитинства.

Початок навчання з шести років передбачає вдосконалення системи дитячих дошкільних установ, оптимізації навчально-виховного процесу, органічною частиною якого є створення передумов для систематичної навчальної діяльності дитини, що ґрунтується на ідеї її всебічного і гармонійного розвитку. Зміни в освіті вимагають нових підходів у вирішенні питання наступності й перспективності взаємодії дошкільної і початкової ланок, у яких забезпечення „шкільної зрілості” дитини стає одним із головних завдань дошкільних навчальних закладів. Готовність дитини до систематичного навчання є підґрунтям, від якого залежать її подальші успіхи в навчальній діяльності, здатність до довільної діяльності, самодостатність і самопочуття, яке значною мірою впливає на її психічне та соматичне здоров'я.

Утім, в Україні станом на 2005 рік дошкільні навчальні заклади відвідували лише 38% дітей дошкільного віку. Поява освітніх закладів нового типу, потреба відбору дітей у гімназійні класи, що працюють за різними системами навчання, необхідність створення наскрізних стратегій реалізації особистісно орієнтованої концепції освіти в контексті входження України в Європейський освітній простір зумовлюють пошук шляхів удосконалення системи підготовки дітей до систематичного навчання в школі.

Проблема підготовки дітей до школи знайшла широке відображення у світовому й вітчизняному історико-педагогічному досвіді. Її вивчення започатковано класиками психології і педагогіки (Л. Виготський, О. Запорожець, Г. Костюк, О. Леонтьєв, Ж. Піаже, К. Ушинський, Ф. Фребель). У працях розкрито окремі психологічні, педагогічні і методичні аспекти зазначеної проблеми (Т. Кондратенко, В. Котирло, Г. Кравцов, Н. Пушкін, Є. Сапогова, К. Щербакова, F. Nylor, Y. Ossola, D. Cadman, D. Wilson, L. Miller, G. Cummings); обґрунтовано систему організованих занять у дитячому садку (О. Усова, Ф. Сохін); розроблено методику розвитку компонентів навчальної діяльності на спеціальних заняттях із дошкільниками (Л. Артемова, Л. Венгер, А. Давидчук, Т. Доронова, П. Лучанська); досліджено різні аспекти готовності дитини до школи (М. Безруких, І. Дубровіна, Я. Коломінський, Р. Нємов, Є. Панько); з'ясовано роль сім'ї в цьому процесі (О. Докукіна, В. Тостовий, S. Valter, A. Rydell, D. Cookson, M. Roussey, I. Senecal, V. Stein та ін.). Особливу увагу приділено наступності в навчанні та вихованні дітей старшого дошкільного та молодшого шкільного віку (Л. Артемова, В. Кузь, Л. Калмикова, О. Проскура, О. Савченко, Д. Струннікова, Т. Назаренко, Л. Федорович та ін.).

Про гостроту проблеми підготовки дитини до школи свідчать праці А. Богуш, Н. Бібік, Л. Іщенко, М. Вашуленка, О. Кононко, С. Лаврентьєвої, Т. Піроженко, З. Плохій, К. Прищепи, Н. Шиліної. У них звернено увагу не тільки на можливості дошкільників у засвоєнні предметних знань, але й на те, що надмірне і раннє перевантаження дитини негативно впливає на її здоров'я, загальний розвиток, змінює сенс і зміст дошкільного дитинства.

Констатуючи суттєвий внесок учених, як теоретиків, так і практиків, у розробку означеної проблеми, відмітимо, що серед досліджень немає таких, у яких процес підготовки до школи ґрунтується на цілісній концепції розвитку дитини і забезпечується комплексом організаційно-педагогічних умов. З урахуванням цієї потреби, а також рівня науково-теоретичної і практичної розробленості проблеми ефективної підготовки дітей до школи було обрано тему дослідження “Організаційно-педагогічні умови підготовки дітей до школи”.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дослідження є складовою частиною тематичного плану наукових досліджень Південноукраїнського регіонального інституту післядипломної освіти педагогічних кадрів “Теоретико-методологічні основи вдосконалення системи освіти та поліпшення її кадрового забезпечення” (№ 0104U010624). Тема дослідження затверджена вченою радою Південноукраїнського регіонального інституту післядипломної освіти педагогічних кадрів (протокол № 4 від 13.09.2003 р.) і узгоджена в Раді з координації наукових досліджень у галузі педагогіки та психології в Україні (протокол № 1 від 27 січня 2004 р.). Автором було досліджено аспект підвищення ефективності підготовки дітей дошкільного віку до навчання в школі.

Мета дослідження - визначити, теоретично обґрунтувати й експериментально перевірити організаційно-педагогічні умови підготовки дітей до школи.

Завдання дослідження.

Виявити взаємозв'язки основних складових готовності шестирічок до школи та їх вплив на успішність навчання першокласників.

Розробити механізм комплексного діагностування готовності дитини до систематичного навчання, визначити критерії, показники та рівні її сформованості.

Визначити й обґрунтувати організаційно-педагогічні умови підготовки дітей до школи.

Розробити та експериментально перевірити ефективність дидактичної моделі впровадження організаційно-педагогічних умов підготовки дітей до школи.

Об'єкт дослідження - процес підготовки дітей до школи.

Предмет дослідження - організаційно-педагогічні умови підготовки дітей до школи.

Гіпотеза дослідження базується на припущенні, що ефективність процесу підготовки дітей до систематичного навчання в школі суттєво підвищиться за наявності сукупності організаційно-педагогічних умов, які передбачають: взаємодію і співпрацю сім'ї, дошкільного навчального закладу й школи; прогностичну комплексну діагностику готовності дитини до школи; урахування залежностей між ключовими елементами компонентів готовності й успіхами дітей у засвоєнні навчального матеріалу; варіативність і оптимальне поєднання традиційних та інтерактивних методів і організаційних форм роботи; відповідне кадрове і дидактико-методичне забезпечення.

Методологічними засадами дослідження виступили положення філософії, психології і педагогіки щодо активності суб'єкта в пізнанні; впливу соціуму, навчання і виховання на розвиток особистості, унікальності дошкільного дитинства; взаємозв'язку теорії і практики; принципу системності й комплексності під час аналізу соціально-педагогічних явищ. Дослідження базується на Законі України „Про дошкільну освіту”, Національній доктрині розвитку освіти України у ХХІ столітті, Базовому компоненті дошкільної освіти.

Теоретичними джерелами дослідження стали праці вітчизняних і зарубіжних дослідників з особистісно орієнтованої освіти (І. Бех, С. Подмазін, О. Савченко, В. Сухомлинський, І. Якиманська та ін.), проблем дошкілля та початкової освіти (Л. Артемова, Т. Беньова, О. Кононко, З. Плохій, О. Проскура, Дж.Чепи), наступності дошкільної і початкової освіти (А. Богуш, З. Борисова, О. Киричук, В. Кузь, Т.Назаренко, Д. Струннікова, Г. Халаша та ін.); сутності і компонентів готовності дитини до навчання в школі (Л. Божович, Л. Венгер, Ю. Гільбух, О. Кононко, Д. Ельконін та ін.).

Для вирішення поставлених у дисертації завдань використано комплекс методів дослідження. На теоретичному рівні з метою обґрунтування теоретичних положень дослідження та уточнення основних наукових понять було використано аналіз і узагальнення літературних джерел, вітчизняного й зарубіжного досвіду; для визначення основних організаційно-педагогічних умов підготовки дітей до школи і розробки дидактичної моделі їх упровадження було використано методи моделювання, зіставлення та прогнозування.

На емпіричному рівні з метою виявлення реального стану готовності дітей до навчання в школі, ефективності наявних методик підготовки до школи і досліджуваних організаційно-педагогічних умов було використано меметоди експертизи, анкетування, бесіди, тестування, спостереження, педагогічно педагогічного експерименту. Для групування експериментальних даних та їх подальшої комп'ютерної обробки було використано методи математичної статистики.

База дослідження. Дослідно-експериментальну роботу було здійснено на базі дошкільних навчальних закладів № 11 і № 13 та загальноосвітньої школи № 20 м. Мукачевого, дошкільних навчальних закладів № 45 і № 82 та загальноосвітніх шкіл № 4, № 45, № 56 м. Херсона.

Усього в дослідженні взяло участь 342 дитини дошкільного та шкільного віку, 58 педагогів, 179 батьків.

Наукова новизна і теоретична значущість результатів дослідження полягає в тому, що в ньому вперше обґрунтовано та перевірено комплекс організаційно-педагогічних умов, що забезпечують необхідний рівень підготовки дітей до навчання в школі; уточнено сутність і співвідношення понять “готовність до школи”, “шкільна зрілість” та структуру готовності дитини до навчання в школі; визначено коефіцієнти вагомості комплексного критерію педагогічної та психічної готовності, її показники та рівні; розроблено кваліметричний механізм діагностування шкільної зрілості дошкільника; виявлено соціально-педагогічні чинники впливу на якість підготовки дитини до школи; розкрито залежності між розвитком компонентів готовності дітей до школи та їх успіхами в навчанні з провідних навчальних предметів у початкових класах; подальшого розвитку набули організаційні форми й методи взаємодії сім'ї, дошкільних закладів і початкової школи в процесі підготовки дітей дошкільного віку до систематичного навчання в загальноосвітній школі.

Практична значущість результатів дослідження визначається створенням дидактичної моделі реалізації організаційно-педагогічних умов підготовки дітей до навчання в школі на основі спеціально організованої суб'єкт-суб'єктної взаємодії учасників виховного процесу. За результатами дослідження підготовлено методичні рекомендації з підготовки дитини до школи та методику комплексної діагностики компонентів шкільної зрілості дітей-шестирічок, що дозволяє оптимізувати процес визначення шкільної зрілості дитини, рекомендувати батькам вибір школи, адекватної психофізіологічному розвитку та особистісним нахилам дитини; прогнозувати майбутні успіхи дошкільнят на старті шкільного навчання.

Результати й матеріали дослідження можуть бути використані в роботі дошкільних навчальних закладів, центрах розвитку дитини, загальноосвітніх шкіл різних типів, у системі вищої педагогічної освіти під час підготовки вихователів дошкільних навчальних закладів та вчителів початкових класів, у процесі підвищення кваліфікації педагогічних кадрів та в системі післядипломної педагогічної освіти.

Упровадження результатів дослідження здійснено в дошкільних навчальних закладах № 11 і № 13 м. Мукачевого (довідка №137 від 12.03.2006 р.); ЗОШ № 20 м. Мукачевого (довідка № 137-2 від 12.03.2006 р.), дошкільному навчальному закладі №45 м. Херсона (довідка № 145 від 06.04.2005 р.), ЗОШ № 45 м. Херсона (довідка № 2/1-4016 від 3.06.2004 р.), на факультеті дошкільної та початкової освіти Херсонського державного університету (довідка № 10-25/245 від 28.02.2006 р.).

Матеріали дослідження було використано під час читання лекцій студентам факультету початкового навчання Мукачівського гуманітарно-педагогічного інституту (довідка №49 від 08.02.2006 р.) та слухачам Південноукраїнського регіонального інституту післядипломної освіти педагогічних кадрів (м. Херсон).

Достовірність результатів та висновків дисертаційного дослідження забезпечувалася методологічною обґрунтованістю вихідних позицій, їх відповідністю визнаним науковим положенням; застосуванням комплексу взаємопов'язаних методів наукового дослідження, адекватних його меті та завданням; якісною та кількісною обробкою експериментальних даних; паралельною перевіркою даних дослідження; підтвердженням результатів формувального експерименту практикою роботи дошкільних навчальних закладів і початкових шкіл.

Апробація результатів дослідження. Основні результати дослідження було обговорено на звітних науково-практичних конференціях Мукачівського гуманітарно-педагогічного інституту (2002-2005), семінарах НДІ педагогіки АПН України (Київ, 2002-2003), засіданнях кафедри дошкільного виховання та початкового навчання Південноукраїнського регіонального інституту післядипломної освіти педагогічних кадрів (м. Херсон, 2003-2005), а також викладено на міжнародній науково-практичній конференції (м. Херсон, 2004), всеукраїнських науково-практичних конференціях та семінарах (м. Київ, 2003, м. Херсон, 2005, м. Полтава, 2005).

Основні теоретичні положення та практичні результати дослідження викладено в 7 одноосібних публікаціях автора, з них 4 - у фахових виданнях України.

Структура роботи обумовлена логікою дослідження і складається зі вступу, двох розділів, висновків, списку використаних джерел і додатків. Загальний обсяг роботи складає 207 сторінок. З них основного тексту - 174 сторінки. У дисертації міститься 6 таблиць та 8 рисунків, що обіймають 5 сторінок основного тексту. Список використаних джерел нараховує 276 найменувань, з них 41 - іноземних авторів. Додатки викладено на 10 сторінках.

2. ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність теми дослідження, визначено об'єкт, предмет, мету, завдання, гіпотезу, розкрито наукову новизну, теоретичну значущість, висвітлено методологію та методи дослідження, відомості про апробацію й упровадження результатів.

У першому розділі “Теоретичні засади підготовки дітей до школи” розкрито педагогічні детермінанти готовності дошкільника до систематичного навчання; здійснено характеристику структури та змістового наповнення компонентів готовності дитини до школи; визначено специфіку та етапи її формування в практиці роботи дошкільних навчальних закладів; обґрунтовано систему критеріїв, рівнів, показників сформованості цього новоутворення в дітей дошкільного віку з урахуванням вимог сучасної освітньої парадигми.

Установлено, що феномен „готовність до школи” відрізняється складністю та неоднозначністю підходів до його визначення, кількісних і якісних характеристик його компонентів. Розробка проблеми готовності дитини до навчання в школі в психолого-педагогічних дослідженнях здійснювалась у декількох напрямах. Перший напрям представлено дослідженнями, що спрямовані на формування в дітей дошкільного віку певних знань, які полегшують у подальшому засвоєння навчального матеріалу під час систематичних занять у школі (О. Аніщенко, Л. Артемова І. Будницька, Л. Журова, В. Логінова, О. Усова, Дж. Чепи та ін.). Зазначений підхід вимагає чіткого планування й організації занять, використання спеціальної методики навчання, адекватної віковим можливостям старших дошкільників, особливостям їх мислення.

За другим напрямом феномен готовності дитини до школи пов'язується з новоутвореннями і змінами в психіці дитини, які спостерігаються наприкінці дошкільного віку і співвідносяться з поняттям “шкільна зрілість” та передбачають комплекс якостей, що утворюють уміння вчитися (Л. Божович, О. Запорожець, С. Коробко, В. Котирло, Є. Кулачківська, С. Ладивір, О. Проскура та ін.). У сучасному розумінні семантика феномену шкільної зрілості дитини деякими вченими розглядається як синонім до поняття “готовність до навчання” (М. Бітянова, М. Безруких, О. Дьяченко, І. Дубровина, Є. Кравцова, І. Кулагіна, М. Удовенко).

У цілому готовність до школи тлумачиться як інтегральна властивість дитини, що містить у собі комплекс факторів і визначає її успішність у педагогічному процесі. Під готовністю дитини до шкільного навчання (“шкільна зрілість”) розуміють такий рівень морфологічного, функціонального і психічного розвитку дитини, при якому вимоги систематичного навчання не призводять до порушення її здоров'я.

За третім напрямом (Р. Бардін, Л. Венгер, Н. Гуткіна, Н. Денісович, Н. Сафронов та ін.) дослідження скеровані на визначення в дитини передумов і психічних утворень, необхідних для шкільного навчання, на розробку відповідного діагностичного інструментарію. Розглядаючи дошкільника з точки зору його відповідності статусу учня, цей інструментарій не повною мірою забезпечують прогностичну інформацію про ймовірні темпи й успіхи дітей у подальшому навчанні в школі. Зокрема, поза увагою дослідників залишається прогноз щодо можливих труднощів дитини в адаптації до школи і навчальної діяльності.

В останні роки особливу увагу дослідників приділено підготовці дітей до школи в умовах навчально-виховних комплексів, у складі яких об'єднуються дошкільні навчальні заклади і початкові школи (А. Богуш, Л. Іщенко, В. Кузь, В. Прокопенко, Л. Федорович та ін.). Поєднання дошкільної і початкової ланок освіти в єдиний навчальний заклад створює більш сприятливі умови для оперативного реагування на особливості розвитку дітей. Воно узгоджує вимоги щодо рівня їх підготовленості до виконання певної діяльності і дозволяє спільними зусиллями педагогів обох ланок виявляти оптимальні шляхи і засоби вдосконалення навчально-виховного процесу.

Результати наукових доробків, а також узагальнення практики роботи дошкільних навчальних закладів засвідчують, що готовність дитини до школи є складним і системним психолого-педагогічним утворенням. Психологічна готовність у цьому утворенні визначається якісною своєрідністю інтелектуального розвитку дитини, її особистісних психологічних особливостей, без яких неможливо успішно виконувати навчальну діяльність у масовій школі. Педагогічна готовність складається з досвіду дитини, її знань, умінь і навичок, набутих у спілкуванні і діяльності та наявних на момент вступу до школи. Системність цього новоутворення у структурі особистості дитини виявляється в органічній цілісності його складових.

Доведено, що готовність дитини до навчання в школі раціонально розглядати як оптимальне поєднання взаємодії комплексу компонентів, який охоплює всі основні сфери розвитку дитини: інтелектуальну, емоційну, вольову, морфологічну, а також психічне і соматичне здоров'я. Їх сукупність на певному рівні розвитку виявляється як шкільна зрілість дитини, складові якої тісно взаємопов'язані і взаємозумовлені.

Готовність дитини до навчання в школі і шкільна зрілість, на нашу думку, визначають єдиний за своєю природою, але різний за станом феномен: готовність - це стан потенційних і тому ідеальних можливостей дитини; шкільна зрілість - це стан її актуальних і реальних можливостей. Саме такий підхід створює необхідні передумови для повноцінного розвитку особистісних якостей майбутнього школяра, які гарантують йому всебічну психофізіологічну захищеність і сприяють успішній навчальній діяльності.

Державою гарантована дошкільна освіта кожній дитині, але більша частина з них з різних причин не відвідують дитячих садків. Така категорія дітей приходить до школи без належної підготовки, що спричиняє певні труднощі в її подальшому систематичному навчанні. Збільшується період шкільної адаптації дитини, погіршується стан її здоров'я та успішність, створюються нерівні стартові умови в оволодінні шкільною програмою.

Водночас, результати вивчення діяльності дошкільних навчальних закладів засвідчили, що стан готовності дітей шести років до систематичного навчання не повною мірою відповідає сучасним вимогам, новому соціальному замовленню на рівень освіченості й вихованості дітей. У роботі дошкільної та початкової ланок освіти переважає функціональний і формальний підходи до забезпечення наступності в навчанні дітей дошкільного та молодшого шкільного віку, що виявляється у форсуванні темпів розвитку дошкільників і пристосуванні рівня їх знань і вмінь до рівня вимог школи з подальшим їх удосконаленням уже в умовах початкового навчання. Установлено, що підготовка дитини до систематичного навчання на засадах функціонального підходу має ряд негативних наслідків, призводить до ігнорування самоцінності дошкільного й молодшого шкільного віку.

Аналіз підготовки дітей до школи в зарубіжному і вітчизняному прогресивному педагогічному досвіді доводить необхідність створення нової нормативної моделі першокласника, яка базується на понятті шкільної зрілості дитини і має прогностичний характер. Така модель повинна стати орієнтиром не тільки під час визначення державних стандартів, розробки нормативних документів і рекомендацій, а насамперед при створенні варіативних особистісно орієнтованих програм і методик підготовки дитини до школи. Останнє вимагає розширення системи підготовки дитини до школи за рахунок як традиційних форм (підготовчі групи), так і створення нових, короткотермінових, прогулянкових груп, центрів розвитку дитини, служб соціально-педагогічного патронату сім'ї, методичних центрів для батьків, комплексів “Школа-сад” тощо.

Узагальнення теоретичного і практичного матеріалу дало можливість розробити й описати модель готовності дитини до шкільного навчання, що включає інтелектуальну, особистісну і соціально-психологічну складові, що є важливими як для успішної навчальної діяльності, так і безболісної адаптації дошкільника до нової системи взаємин.

Означена модель базується на розумінні змістового навантаження “готовності” як комплексного, багаторівневого поняття. Зміст його складників визначається системними механізмами взаємодії домінантних психологічних новоутворень і виявляється в показниках, що є ключовими для характеристики сформованості того чи іншого компонента. Зокрема, вони харак розвиток логічного мислення дитини, її ставлення до навчальної ситуації, організованість, стан здоров'я, навички спілкування і мовлення.

Розроблений нами кваліметричний механізм діагностики готовності дитини до шкільного навчання базується на поєднанні педагогічних і психологічних методів дослідження. Основним критерієм було обрано усталений прояв показників інтелектуальної, фізичної, мотиваційної, емоційно-вольової зрілості дитини, що відбивається у величині статистично узагальнених і усереднених значень.

Кількісні характеристики коефіцієнтів, значущість впливу компонентів на загальну готовність дитини до школи визначались шляхом аналізу відповідних літературних джерел, узагальнення досвіду роботи з підготовки дітей до школи в дошкільних навчальних закладах і початкових класах загальноосвітніх шкіл, а також результатів анкетування, бесід із вихователями й учителями. Обробка матеріалів здійснювалася за допомогою матриці рядів даних про частоту вибору респондентами того чи іншого компонента готовності з наступним обчисленням його питомої ваги у структурі готовності до навчання. Коефіцієнт значущості кожного з компонентів розраховано за допомогою формули:

де: - коефіцієнт значущості компонента;

- повне число вибору компонента;

- максимальне число можливих виборів.

Одержані кількісні дані нами розглядались як орієнтир першого наближення для прогнозування успішності майбутньої навчальної діяльності дітей.

Комплексна оцінка рівня шкільної зрілості дитини на етапі її підготовки до навчання в школі передбачала врахування розрахованих нами коефіцієнтів вагомості кожного компонента. На підставі якісної і кількісної обробки емпіричних даних для кожної дитини було визначено рівень її шкільної зрілості.

Високий рівень характеризувався чітким і усталеним проявом усіх показників складових компонентів готовності і виявляється в 75-100% виконанні тестових завдань. Середній рівень передбачав постійний прояв не менше як половини показників у кожному компоненті і виявлявся у виконанні тестових завдань на межі 50-74,99 %. Низький рівень шкільної зрілості характеризувався слабким і неусталеним проявом показників компонентів готовності і виявлявся у виконанні тестових завдань менше ніж 50 %.

Результати констатувального експерименту, проведеного нами в старших групах дошкільних навчальних закладах наприкінці навчального року та в перших класах загальноосвітніх шкіл на початку навчального року в м. Мукачевому і м. Херсоні, засвідчили про недостатню ефективність наявної системи підготовки дітей до школи. Переважна кількість дітей виявила низький (59,5 - 62,5 %) і середній (32,5 - 35,7 %) рівні готовності до навчання в школі. Високий рівень виявили лише 4,8 - 5,0% досліджуваних нами дітей в обох регіонах. Особливо низькі показники були зафіксовані в компонентах фізичної, мотиваційної і комунікативної готовності.

Слід зазначити, що одержані нами дані охоплювали дітей, що пройшли підготовку до школи не тільки в різних регіонах, але й за різними організаційними формами, різними термінами і програмами, тобто вони відображали все різноманіття сучасної практики підготовки дітей дошкільного віку до навчання в школі та її ефективності.

Отже, аналіз сучасної практики підготовки дітей до навчання в школі на рівні емпіричних фактів засвідчив недостатню ефективність наявної педагогічної системи.

У другому розділі “Експериментальне дослідження ефективності організаційно-педагогічних умов підготовки дитини до школи” обґрунтовано організаційно-педагогічні умови підготовки дитини до систематичного навчання; подано опис і результати експериментальної перевірки ефективності дидактичної моделі впровадження цих умов у процес підготовки дітей до школи; охарактеризовано динаміку показників готовності дошкільників до навчання в школі в процесі зростання їх шкільної зрілості та залежність між компонентами цього феномену й успіхами першокласників у навчанні.

Сукупність організаційно-педагогічних умов було визначено на підставі критичного аналізу практики підготовки дитини до навчання в школі в системі дошкільної і початкової освіти, сімейного виховання. Доведено, що різноманітні форми організованої підготовки дітей до школи можуть ефективно виконувати свою функцію лише спираючись на спеціально організовану і педагогічно спрямовану взаємодію та співпрацю сім'ї, дошкільного навчального закладу й школи; систематичну і прогностичну за своїм характером комплексну діагностику рівня шкільної зрілості дитини (за показниками готовності до школи); урахування залежностей між ключовими показниками компонентів готовності й успіхами дітей у засвоєнні навчального матеріалу; варіативність і оптимальне поєднання традиційних та інтерактивних методів і організаційних форм роботи; відповідне кадрове і дидактико-методичне забезпечення.

Розроблена нами дидактична модель реалізації організаційно-педагогічних умов підготовки дитини до навчання в школі базувалася на поетапному формуванні в дошкільників комплексу якостей шкільної зрілості, необхідного для успішного навчання й адаптації в умовах загальноосвітньої школи. Механізм педагогічної діяльності ґрунтувався на врахуванні специфіки розвитку дітей дошкільного віку, корекції впливу суб'єктивних і об'єктивних чинників, а також створення педагогічно доцільних умов, що сприяли поступальному формуванню шкільної зрілості дитини.

В експерименті брали участь діти, які проходили підготовку до школи в дошкільних навчальних закладах різних форм власності, навчально-виховних комплексах “Школа - сад”, короткотермінових і довготермінових групах і центрах розвитку дитини, групах вихідного дня, підготовчих групах при загальноосвітніх школах тощо.

За основу в розробці моделі реалізації організаційно-педагогічних умов було прийнято положення, згідно з яким підготовка дитини до шкільного навчання - це цілісний процес, що має концентричний характер, основу якого складає проходження певних змістових орієнтирів, але на різному рівні розвитку. З огляду на це, розроблена нами дидактична модель побудована за змістовими лініями, визначеними в Базовому компоненті дошкільної освіти, які розглядаються як основні напрями розвитку компонентів готовності дитини до навчання в школі й є наскрізними для всіх її етапів.

Система роботи з упровадження організаційно-педагогічних умов підготовки дітей до навчання в школі складалася з декількох етапів. На першому (діагностико-прогностичному) етапі було проведено визначення реальних психофізіологічних характеристик дітей, фактичного рівня їх шкільної зрілості за показниками інтелектуального, фізичного, емоційно-вольового і соціального компонентів готовності, а також здійснено індивідуальне проектування шляхів і способів виховних педагогічних впливів на процес підготовки кожної дитини до школи. Виконуваний фахівцями-педагогами, які проходили спеціальну підготовку на спільних семінарах при школах і дошкільних навчальних закладах, етап передбачав безпосередню участь і допомогу батьків досліджуваних дітей. Їм пояснювали мету діагностування, процедуру, зміст одержаних результатів та їх прогностичну роль. На цьому ж етапі разом з батьками було визначено шляхи і засоби підтримки дитини в процесі розвитку її готовності до школи, завдання, що необхідно вирішувати.

На другому (діяльнісно-формувальному) етапі під керівництвом педагогів і за участю батьків було здійснено розширення кола знань і вмінь дошкільників, розвиток у них основних фізичних якостей і утворень, знаково-символічної та комунікативної функцій, навичок спілкування, формування позитивного ставлення до занять, становлення довільної поведінки, уміння усвідомлено керувати власними діями, оволодіння елементами навчальних навичок, розвиток логічного мислення. Вирішення цих завдань здійснювалось на відкритих заняттях з дошкільниками, на які залучались батьки, вихователі дошкільних навчальних закладів, учителі початкових класів, і продовжувалось надалі в умовах сім'ї.

Реалізація навчально-виховних завдань другого етапу базувалась на створенні спеціальних ситуацій, що стимулювали розвиток специфічних для дошкільного віку дітей типу взаємин з дорослими, а також з особистісно значущим партнером (вихователь, няня, батьки, знайомі). У процесі таких штучно створюваних ситуацій діти усвідомлювали суспільні функції людей, правила поведінки і діяльності.

Уміння підпорядковуватися певним правилам формувалося в групових іграх, під час яких здійснювався двобічний контроль: діти добровільно ставали носіями певних умовностей і вимог та стежили за їх виконанням. Особливе місце в системі роботи з дошкільниками відводилося засвоєнню правил поведінки в товаристві однолітків, що забезпечувало гуманістичну спрямованість малюка, уміння співвідносити власні інтереси з інтересами інших, установлювати партнерські стосунки.

Значне місце на діяльнісно-формувальному етапі було відведено розвитку самосвідомості, тобто розумінню дитиною того, що вона собою являє, які здібності має, як до неї ставляться інші люди. Найяскравіше це виявлялося в самооцінці, тобто в тому, як дитина оцінювала свої успіхи та невдачі, особисті якості та можливості. Розвиток у дітей упевненості в собі, становлення почуття особистої гідності досягалися створенням для них “ситуації успіху”, методами заохочення, стимулювання ініціативності, самостійності.

Успішність навчання першокласника безпосередньо залежить від його мовленнєвого розвитку. Базовий компонент дошкільної освіти визначає мінімально необхідний та достатній рівень мовної і мовленнєвої компетентності дітей дошкільного віку. З урахуванням цього, зміст, організаційні форми і методи мовленнєвої освіченості дітей було спрямовано на розвиток лексичних, фонетичних, граматичних та комунікативних аспектів. Збагачувався активний словник дитини: узагальнювальні слова, абстрактні поняття, синоніми, антоніми, образні вирази, прислів'я, загадки, скоромовки, приказки, уміння вживати формули мовленнєвого етикету в ситуаціях вітання, знайомства, подяки. У процесі навчання створювались умови для розвитку зв'язного мовлення, розмов з іншими дітьми, дорослими, підтримання діалогу в межах ситуації на запропоновану тему, полілогу і бесіди. Широко використовувались переказування художнього тексту, складання розповіді за зразком (описові, сюжетні, з власного досвіду), перекази знайомих оповідань і казок, заучування напам'ять віршів, забавлянок, пісень, інсценування, виразне читання та ін.

Розвиток мислення, кругозору та оволодіння навичками навчальної діяльності здійснювалися засобами логічно побудованої системи знань з використанням дидактичних, сюжетно-рольових ігор, телепередач з відповідним обговоренням, вправ, включення дошкільника в проблемні ситуації, використання елементів методу Делфі, розучування пісень, прослуховування казок, розповідей, складання переказів за малюнками, про побачене на вулиці, по телебаченню. Оволодіваючи мовою, дитина набуває здатності до мислення, узагальнення, усвідомлення своїх дій.

Безпосереднім показником рівня готовності дитини до систематичного навчання є її бажання йти до школи, наявність пізнавального інтересу, який знаходиться в прямій залежності від кількості, якості і характеру інформації, знань одержаних дитиною, а також від способу їх подачі. З огляду на це, розвиток пізнавального інтересу здійснювався не на абстрактному змісті, а на відомих, чуттєво сприйнятих дітьми явищах у систематичній практичній діяльності. Постійну роботу було спрямовано на створення ситуацій для виникнення питань пізнавального характеру, бажання поповнити свої знання про предмети чи явища навколишньої дійсності, прагнення робити висновки з власних спостережень, володіння певними вміннями і навичками у тих видах занять, які дітям подобаються (конструювання, праця, образотворча діяльність, заняття музикою).

Важливою реакцією дитини на успіх чи невдачу в діяльності є її увага, зосередженість, бажання залучити інших дітей до улюбленої справи, поділитися з ними результатами своїх спостережень. Формування позитивного ставлення до навчальної діяльності, прагнення до самоствердження досягалося через створення і включення дошкільника у відповідне предметно-ігрове середовище з необхідним дидактичним і методичним забезпеченням. Саме вони були основними носіями інформації про природу, культуру, соціум, базою для творчої самореалізації дошкільників.

Третій (прикінцево-оцінний) етап забезпечував активізацію освітніх компетенцій дошкільника в умовах ігрової діяльності, закріплення позитивних навичок взаємин, розширення активного тезауруса, завершення формування довільної поведінки, сфери самосвідомості і самооцінки, розвиток пізнавальної сфери і здатності до вольових дій та комплексне оцінювання рівня шкільної зрілості дитини відповідно до норм Базового компонента дошкільної освіти.

Протягом усіх етапів роботи планування занять з дошкільниками проводилося з урахуванням результатів їх діагностичного обстеження і виявленого рівня шкільної зрілості. Крім того, вихователі дошкільних навчальних закладів, учителі початкових класів і батьки дітей, що брали участь в експериментальній роботі, постійно консультувалися у фахівців, які проводили основну роботу щодо впровадження організаційно-педагогічних умов і одержували від них необхідні дидактико-методичні матеріали у вигляді завдань для дітей, методичних розробок, порад тощо.

Під час визначення якості підготовки дітей контрольних і експериментальних груп до навчання в школі на початковому, поточному і заключному етапах експерименту використовувались діагностичні методики А. Бойко, Є. Бугрименко, О. Венгера, Ю. Гільбуха, Н.Гуткіної, В. Дубровіної, А. Керна-Йерасика, Є. Павлютенкова, Тулуз-П'єрона та авторська методика.

У процесі формувального експерименту здійснювалось пролонговане спостереження за розвитком рівнів шкільної зрілості майбутніх першокласників. Моніторинг і діагностика розглядались нами як складова частина процесу поетапної підготовки, що відповідало досліджуваним організаційно-педагогічним умовам і на яких ґрунтувався зміст, методи і форми роботи дошкільних установ, школи і родини.

Підсумкове обстеження готовності дітей до нового періоду в їхньому житті, до нових вимог і робочих навантажень за рівнем загального фізичного і психічного розвитку здійснювалось у травні - серпні, коли формувався контингент дітей у перші класи загальноосвітніх шкіл. Експертною групою, до складу якої входили вихователь дошкільного навчального закладу, учитель початкових класів, медичний працівник та психолог, за розробленою нами методикою визначалися рівні психічного, фізичного та розумового розвитку кожної дитини, яка брала участь в експериментальному обстеженні.

Показники статистичної обробки й узагальнення результатів формувального експерименту засвідчили, що підготовка дітей до школи як за показниками компонентів готовності, так і за рівнями прояву шкільної зрілості в цілому в експериментальних групах значно вища, ніж у контрольних. У більшості випускників-дошкільнят з числа експериментальних груп спостерігалася чітко виражена сформованість умінь долати певні труднощі, вони, як правило, мали адекватне уявлення про норми поведінки, володіли визначеною сумою знань про довкілля, їм були доступні операції аналізу, синтезу, порівняння, узагальнення. У дітей діагностувалися навички самостійності, достатньо швидкий темп роботи та здатність правильно оцінювати результати своєї діяльності. Ця категорія дошкільників відрізнялася високими розвитком довільної поведінки (свідоме підкорення визначеним правилам, уміння слухати, точно виконувати завдання, зосереджуватись).

У майбутніх учнів були сформовані якості, які дозволяли їм будувати взаємини з дорослими і ровесниками, у них виявлялась розвинена потреба в спілкуванні, наявний раціональний підхід до явищ дійсності та здатність до розуміння і використання символів, розвинене аналітичне мислення та логічна пам'ять. Крім того, для шестирічок з високим і середнім рівнями були характерні бажання навчатися, розвинена так звана „внутрішня позиція школяра”, тобто поєднання потреб у спілкуванні з пізнавальними особистісними інтересами, наявна спрямованість на навчання.

Оцінка емпіричних даних дозволила не лише виявити ефективність ор реалізації в процесі підготовки дітей до шкільного навчання, але й простежити динаміку сформованості в них рівнів шкільної зрілості (див. таблицю).

Таблиця 1 Динаміка сформованості рівнів готовності дитини до навчання в школі (у %)

де: КЕ - констатувальний експеримент; ФЕ - формувальний експеримент;

Р - різниця в показниках.

Як бачимо, кількість дітей з високим рівнем готовності до навчання в школі в контрольних групах наприкінці формувального експерименту зросла на 6% і фактично спостерігалась у 10,8%. В експериментальних групах кількість дітей з високим рівнем готовності до навчання в школі збільшилась на 14,6% і була зафіксована в 19,6% досліджуваних. Із середнім рівнем готовності в контрольних групах після формувального експерименту стало на 6,5% дітей більше і в цілому спостерігалася в 42,2%. В експериментальних групах дітей з таким рівнем готовності до навчання в школі стало більше на 18,9% і реально спостерігалося в 51,4%. Кількість дітей з низьким рівнем готовності і в контрольних, і в експериментальних групах зменшилась відповідно на 9,8% і 31,3%. Фактично цей рівень після проведення формувального експерименту було виявлено в 49,7% дітей контрольних груп і 31,2% - експериментальних груп.

Наведені дані засвідчують, що загальна тенденція зростання кількості дітей за рівнями шкільної зрілості була однаковою в контрольних і експериментальних групах, але динаміка цих змін в експериментальних групах відбувалася більш інтенсивно і була помітнішою.

Отже, результати експериментального дослідження підтвердили висунуту гіпотезу щодо ефективності запропонованих нами організаційно-педагогічних умов і дидактичної моделі їх реалізації в підготовці дітей до навчання в школі.

У висновках подано результати дослідження, основні з них такі.

У дисертації вперше було досліджено ефективність організаційно-педагогічних умов підготовки дітей до навчання в школі. Автором визначено зміст цих умов та дидактичну модель їх реалізації в навчально-виховному процесі дошкільної і початкової ланок освіти.

Реформування сучасної системи освіти безпосередньо пов'язано з удосконаленням підготовки шестирічної дитини до школи. Незважаючи на ґрунтовну наукову розробку цієї проблеми, накопичений досвід підготовки дитини до школи, практика засвідчує, що вона не повною мірою відповідає вимогам сучасної стратегії особистісно орієнтованого виховання й навчання, не забезпечує наступності між дошкільною та початковою ланками освіти. Зокрема, це виявляється у форсуванні темпів розвитку дошкільника і штучному перенесенні вимог початкової школи на дошкільний ступінь, що передчасно нав'язує непритаманний дитині дошкільного віку соціальний статус учня.

За результатами дослідження розроблено та експериментально перевірено дидактичну модель підготовки дитини до школи, що базується на ієрархічній системі концептуальних вихідних положень як філософського (усебічний причинно-наслідковий зв'язок і взаємообумовленість педагогічних явищ і процесів, прогностичність передбачення кінцевих результатів розвитку дитини, пізнання об'єктивної реальності, у тому числі педагогічної діяльності), так і міжпредметного (комплексність і програмно-цільовий підхід до вивчення освітніх процесів, системність) рівнів. До суто специфічних принципів віднесено діяльнісно-особистісний підхід до розвитку задатків дошкільника, орієнтацію на активний характер навчання і мислення, цілеспрямованість і цілісність організованого впливу на самостійну діяльність як суб'єкта навчально-виховного процесу, а також відомі дидактичні вихідні положення.

3. Структура моделі включає цілепокладання, методологічний і змістово-процесуальний блоки та механізм зворотного зв'язку, який реалізує діагностичну, організаційну, моніторингову та корекційну функції. Сутнісне наповнення змістово-процесуального блоку спрямоване на реалізацію цілісного підходу до формування шкільної готовності (збагачення тезауруса знань, розвиток фізичних і нервово-психічних якостей організму, формування логічного мислення та мовленнєвої компетенції, розвиток позитивного ставлення до навчання і готовності до довільної регуляції поведінки). Процес підготовки дошкільника до системної навчальної діяльності передбачає декілька логічно взаємопов'язаних етапів: діагностико-прогностичний, діяльнісно-формувальний, прикінцево-оцінний.