Екологічне виховання студентів вищих навчальних закладів І-ІІ рівнів акредитації будівельного профілю

Размещено на http://www.allbest.ru/

Херсонський державний університет

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук

13.00.07 - теорія та методика виховання

Екологічне виховання студентів вищих навчальних закладів І-ІІ рівнів акредитації будівельного профілю

Сапожников Станіслав Володимирович

Херсон - 2006

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Дніпропетровському національному університеті Міністерства освіти і науки України.

Науковий керівник - доктор педагогічних наук, професор Орлов Валерій Федорович, Апарат Верховної Ради України, головний консультант Комітету з питань науки і освіти, професор кафедри суспільних і гуманітарних наук Київського університету економіки і технологій транспорту.

Офіційні опоненти:

доктор педагогічних наук, професор Шмалєй Світлана Вікторівна, керівник інституту природознавства, завідувач кафедри фізіології людини і тварин Херсонського державного університету;

кандидат педагогічних наук, доцент Нінова Тетяна Степанівна, доцент кафедри загальної та неорганічної хімії Черкаського національного університету імені Богдана Хмельницького.

Провідна установа - Тернопільський національний педагогічний університет імені Володимира Гнатюка, кафедра методики викладання біології та кафедра загальної біології Міністерства освіти і науки України, м. Тернопіль.

Анотація

Сапожников С.В. Екологічне виховання студентів вищих навчальних закладів І-ІІ рівнів акредитації будівельного профілю. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук за спеціальністю 13.00.07 - теорія та методика виховання. Херсонський державний університет. Херсон, 2006.

Дисертація присвячена проблемам екологічного виховання студентів вищих навчальних закладів І-ІІ рівнів акредитації будівельного профілю.

У роботі розкрито й детально обґрунтовано суттєві характеристики екологічної вихованості майбутнього будівельника, визначено показники екологічної вихованості особистості, педагогічні умови екологічного виховання майбутніх будівельників і розкрито сутність кожної з них; уточнено визначення понять “екологічне виховання” і “екологічна вихованість”; “еколого-пізнавальна діяльність”, розроблено й обгрунтовано теоретичну модель екологічної вихованості майбутнього будівельника; доведено ефективність оптимально організованої самостійної пізнавальної діяльності студентів за авторською методикою формування екологічної вихованості.

У дисертації подальшого розвитку дістало наукове осмислення процесу формування екологічної вихованості майбутніх фахівців будівельного профілю, що розширює їх можливості щодо збереження навколишнього природного середовища, набуття ціннісно-творчого ставлення до професійної діяльності та самих себе як суб'єктів природоохоронної діяльності.

Апробація результатів дослідження проводилась у процесі експериментальної роботи та перевірки розробленої моделі у вищих навчальних закладах будівельного профілю.

Матеріали дослідження можуть бути використані в практиці вищої школи, зокрема у системі післядипломної освіти.

Ключові слова: екологічне виховання, екологічна вихованість, методика формування екологічної вихованості, самостійна пізнавальна діяльність.

Аннотация

Сапожников С.В. Экологическое воспитание студентов высших учебных заведений І-ІІ уровней аккредитации строительного профиля. - Рукопись. Диссертация на соискание ученой степени кандидата педагогических наук по специальности 13.00.07 - теория и методика воспитания. Херсонский государственный университет. Херсон, 2006.

В диссертации предложено новое решение проблемы формирования экологической воспитанности будущих строителей в высших учебных заведениях І-ІІ уровней аккредитации строительного профиля, что нашло свое отображение в обосновании, разработке и экспериментальной проверке организационно-методической системы, направленной на эффективное обеспечение этого процесса.

Проведенное исследование подтвердило, что экологическое воспитание студентов высших учебных заведений І-ІІ уровней аккредитации строительного профиля является личностно ориентированным процессом формирования экологической воспитанности, основными проявлениями которой определены следующие: осознание цели и функций экологической деятельности, свободное владение современными технологиями строительно-монтажных работ, приемами планирования и управления производственными процессами, экологически направленной структурой деятельности за счет интеграции профессиональных, общенаучных, экологических, специальных экологических знаний, умений и навыков. Определено, что экологическое образование и воспитание не могут быть реализованы в рамках отдельных дисциплин с использованием традиционных педагогических технологий. Для повышения эффективности данного педагогического направления обоснована необходимость обновления системы экологического образования и воспитания, которая бы охватывала весь период обучения с помощью различных форм и методов.

В работе по результатам структурного анализа выделены ценностно-мотивационный, познавательно-аналитический и деятельностный компоненты экологической воспитанности будущего строителя; определены основные ее критерии и уровни, разработана методика формирования экологической воспитанности, педагогические условия экологического воспитания будущих строителей, раскрыта сущность каждого из них; уточнены понятия “экологическое воспитание” и “экологическая воспитанность”, “эколого-познавательная деятельность”, доказано, что они являются направленными на формирование ценностного потенциала личности. Разработана и обоснована теоретическая модель экологической воспитанности будущего строителя; доказана эффективность оптимально организованной самостоятельной познавательной деятельности студентов по авторской методике формирования экологической воспитанности.

В диссертации дальнейшее развитие получило научное осмысление процесса формирования экологической воспитанности будущих специалистов строительного профиля, что расширяет их возможности к сохранению окружающей природной среды, приобретения ценностно-творческого отношения к профессиональной деятельности и к самим себе как субъектов природоохранной деятельности.

Апробация результатов исследования проводилась в процессе экспериментальной работы и проверки разработанной модели в ряде высших учебных заведениях строительного профиля Украины.

Ключевые слова: экологическая воспитанность, интеграция знаний, формы и методы формирования экологической воспитанности, самостоятельная познавательная деятельность, система экологического образования и воспитания.

Annotation

Sapozhnikov S.V. Ecological education of students in Higher educational establishments of the I-II levels of accreditation of construction profile. - manuscript.

The scientific thesis for the degree of candidate of Pedagogical science in Specialty 13.00.07 - Theory and Methodology of Education. Kherson State University, Kherson, 2006.

The scientific thesis is devoted to the problems of ecological education of students in Higher Educational establishments of the I-II levels of accreditation of construction profile.

The main characteristics of ecological education for the future builder are presented and grounded in the work. The work focuses on the indicators of personal ecological knowledge, pedagogical conditions of ecological education of the future builder and the their peculiarities; the notions “ecological education” and “ecological knowledge” have got the further development and clarification, this impacts the effectiveness of the ecological education in the process of preparing for the professional activity; The theoretical model of ecological education of a future builder is worked out and grounded; the effectiveness individual cognitive work of students, that is optimally organized, is proved according to the authorized methods of forming the ecological knowledge.

The scientific interpretation of the process of ecological knowledge for future specialists of construction profile, that extends the possibilities for protecting the natural environment, gaining the creative attitude to the professional activity and thyself as the subjects of nature protection activity.

The results approbation of the research took place in the process of experimental work and testing the model, that was worked out, in the establishments of Higher education of construction profile.

The results of the work can be used in the practice of Higher schools, especially in the system of post-graduate education.

Key words: ecological education, ecological knowledge, methodology of ecological knowledge forming, individual cognitive activity.

1. Загальна характеристика роботи

Актуальність дослідження. Актуальність дослідження зумовлена глобальними екологічними проблемами, які вимагають невідкладних радикальних змін у ставленні людини до природи. На попередніх етапах розвитку людства, коли інтенсивність негативного впливу на природу не перевищувала її можливостей до самовідтворення, екологічні проблеми не ставали перед людством з такою гостротою.

У наш час науковці намагаються вирішити суперечність, що виникає між рівнем екологічної грамотності, екологічної вихованості майбутніх спеціалістів будівельного профілю з одного боку, та сучасною необхідністю бачення ними взаємовідносин між природою і людиною, вміннями оцінювати і прогнозувати наслідки втручання людини в навколишнє природне середовище та вміннями здійснювати необхідні дії з оздоровлення природи та самої людини - з другого боку.

Масштабність проблеми дозволяє розглядати формування соціального замовлення на екологічну освіту і виховання майбутнього спеціаліста будівельного профілю як багатофакторний процес державного рівня.

Теоретичні аспекти екологічної освіти і виховання, висвітлені в дисертації, складалися під впливом гуманістичних ідей передових мислителів різних епох (Платон, І.Г. Песталоцці, Я.А. Коменський, Ж.-Ж. Руссо, К.Д. Ушинський) і вітчизняних учених (Г.С. Сковорода, В.І. Вернадський, В.О. Сухомлинський).

Ця проблема завжди була в центрі уваги вітчизняних педагогів (Н.А. Пустовіт, Г.П. Пустовіта, В.С. Крисаченка, М.І. Дробнохода, І.М. Костицької, Л.Б. Лук'янової, І.С. Мітрясової, Г.С. Тарасенко, А.В. Степанюк, О.В. Плахотнік, С.В. Шмалєй, Н.П. Єфименко, Н.А. Негруци, Т.С. Нінової, Т.Г. Вайди).

Вагомий внесок у теорію і практику екологічної освіти й виховання зробив В.О. Сухомлинський, педагогічні ідеї якого лише зараз починають усвідомлюватися сучасниками. Ним сформульовані принципи педагогічного керівництва емоційним і раціональним сприйняттям природи. Процес, історія становлення і розвитку екологічної освіти і виховання в Україні були предметом наукового дослідження О.В. Плахотнік, С.В. Шмалєй, І.М. Костицької.

Власні погляди на мету, завдання й принципи екологічної освіти виклали І.Д. Звєрев, О.М. Захлєбний, визначивши теоретичні й методичні засади побудови системи екологічної освіти та її змісту в середній школі. Проблема екологічної освіти й виховання розглядалася поаспектно.

Так, питанням теорії і практики формування відповідального ставлення школярів до природи присвячені роботи Л.М. Немець, Н.А. Пустовіт, Д.І. Трайтака. Загальнопедагогічні й психологічні аспекти екологічного виховання молоді відображені в роботах Я.І. Габєва, А.М. Галєєвої, С.Д. Дерябо, О.М. Захлєбного, І.Д. Звєрева, Б.Г. Йоганзена, І.С. Матрусова, Р.А. Науменко, С.Є. Павлюченко, І.Т. Суравегіної, А.П. Сидельковського та інших. На вікових особливостях формування екологічної культури учнів акцентуються роботи О.В. Коваль, С.Г. Лебідь. Процес комплексного формування в дітей дбайливого ставлення до рослинного світу досліджувала Г.С. Марочко. Теорія й методика формування еколого-педагогічної культури вихователя дошкільного закладу в системі вищої педагогічної освіти України розроблена Н.В. Лисенко. Концептуальні підходи, принципи та критерії відбору й побудови різнорівневого змісту екологічної освіти і виховання учнів 1-9 класів у позашкільних установах досить повно висвітлені в роботах Г.П. Пустовіта.

Особливий інтерес для нашого дослідження мали праці Л.Б. Лук'янової. Її погляди на шляхи й засоби формування екологічної культури учнів ПТУ відкривають широкі можливості для подальших розробок інноваційних педагогічних технологій засвоєння основ екології, формування екологічного світогляду учнів у системі професійно-технічної освіти. Особливості екологічного виховання студентів вищих навчальних закладів І-ІІ рівнів акредитації аграрного профілю в процесі вивчення економічних дисциплін певною мірою розкриті в праці Н.А. Негруци. Педагогічна доцільність формування екологічних знань учнів професійно-технічних закладів освіти в межах інтегрованих курсів досліджувалася Н.Л. Магурою. Формування екологічного мислення, екологічної культури студентів природничих факультетів вивчали Н.С. Назарова, М.С. Швед та ін.

Значна частка досліджень проблеми екологічної освіти й виховання пов'язана з професією вчителя. Так, формуванню естетико-екологічної культури вчителя, обґрунтуванню структури, змісту та основних компонентів екологічної культури студентів вищих педагогічних закладів освіти присвячене дослідження Г.С. Тарасенко. Автором установлені критерії виміру естетико-екологічної культури вчителя на рівні готовності педагогів до оперування естетичними факторами екологічного виховання, розроблена і впроваджена в навчально-виховний процес шкіл і педагогічних вузів методика естетико-екологічного виховання учнів як засіб реалізації естетико-екологічної культури вчителя, формуванню екологічної культури студентів педвузів засобами туристсько-краєзнавчої діяльності присвячене дослідження Т.Г. Вайди. Вплив народних традицій на процес природоохоронного виховання вивчала В.І. Скутіна. Взаємозв'язок естетичного, морального та екологічного виховання висвітлений у роботі Л.П. Печко. Структурно-функціональну модель поетапної підготовки майбутніх учителів хімії у ВНЗ до екологічної освіти й виховання та технологію її реалізації запропонувала у своїй роботі Т.С. Нінова, наукові проблеми підготовки вчителів біології до формування екологічної культури старшокласників вивчала О.В. Чернікова. Зміст та прийоми формування системи знань з хімічних основ екології в студентів сільськогосподарських спеціальностей висвітлено в дисертаційному дослідженні О.П. Мітрясової.

Суттєвий інтерес для нашого дослідження становлять праці А.В. Степанюк, де вперше розкрито та науково обґрунтовано сутність таких принципів конструювання цілісного змісту навчального матеріалу про живу природу, як орієнтація на структуру об'єктивної реальності та структуру навчального предмета, конкретизовано принципи фундаменталізації та інтеграції знань щодо вивчення живої природи; Л.І. Білик, де вперше обґрунтовано критерії відбору та побудови змісту екологічної освіти та виховання студентів вищих технічних навчальних закладів, розроблено рівні сформованості екологічної відповідальності студентів; Н.Ю. Олійник, де розроблено та науково обґрунтовано методику формування екологічної компетентності студентів гідрометеорологічного технікуму.

Таким чином, актуальність досліджуваної проблеми зумовлена необхідністю:

вирішення однієї з найбільш уразливих, невідкладних проблем сучасності - гармонійної взаємодії з навколишнім природним середовищем;

формування екологічного мислення як передумови гармонізації взаємовідносин між людиною і навколишнім природним середовищем;

підвищення рівня екологічної вихованості майбутніх фахівців будівельників як складової екологічної культури людського суспільства;

вирішення суперечності, яка виникає між рівнем екологічної грамотності, екологічної вихованості майбутніх спеціалістів будівельного профілю та необхідністю бачення ними взаємовідносин між природою і людиною, вміннями оцінювати і прогнозувати наслідки втручання людини в навколишнє природне середовище та вміннями здійснювати необхідні дії з оздоровлення природи та самої людини;

розроблення критеріїв оцінки впливу технології будівельного виробництва на навколишнє природне середовище і збитків, що завдаються природі;

обґрунтування методів і засобів екологічного виховання майбутніх будівельників.

Вивчення науково-педагогічної літератури, результати спостережень за практичною діяльністю викладачів вищих навчальних закладів І-ІІ рівнів акредитації та власна педагогічна практика переконують, що проблема формування екологічної вихованості студентів у процесі організації самостійної пізнавальної діяльності поки що не була предметом цілеспрямованого комплексного дослідження.

Соціально-педагогічна значущість екологічного виховання майбутніх фахівців будівельного профілю в процесі їх професійної підготовки та недостатня дослідженість проблеми, потреби суспільства і вищої школи в розробці нових теоретичних та методичних підходів до вирішення цієї проблеми зумовили вибір теми “Екологічне виховання студентів вищих навчальних закладів І-ІІ рівнів акредитації будівельного профілю”.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота складає частину наукових досліджень, які виконувалися відповідно до плану науково-дослідних робіт викладачів Дніпропетровського державного університету та затверджена Вченою Радою ДДУ (протокол №7 від 21.03.1996 р.). Тема узгоджена Радою з координації наукових досліджень у галузі педагогіки та психології в Україні (протокол № 9 від 27.11.2001 р.).

Об'єкт дослідження - процес професійної підготовки у вищих навчальних закладах І-ІІ рівнів акредитації будівельного профілю.

Предмет дослідження - педагогічні умови екологічного виховання студентів вищих навчальних закладів І-ІІ рівнів акредитації будівельного профілю.

Мета дослідження полягає у визначенні й науковому обґрунтуванні педагогічних умов та розробці методики поетапного формування екологічної вихованості майбутніх будівельників у професійній підготовці.

Концепція дослідження. Проблема формування екологічної вихованості майбутніх фахівців будівельного профілю розглядається в контексті створення системи неперервної екологічної освіти України як важливої складової національної системи освіти. Основні напрями дослідження базуються на філософії освіти, в якій обґрунтовуються гуманістичний, особистісно орієнтований підхід до процесу виховання майбутніх фахівців у системі неперервної професійної освіти.

В основу концепції покладено ідею самопізнання і самовдосконалення, яка знаходить свою реалізацію в підвищенні пріоритету духовних потреб та активній еколого-практичній діяльності. Вона ґрунтується на гуманістичних принципах особистісно-орієнтованого навчання і виховання. Суть концепції полягає в єдності особистісного і професійного розвитку майбутнього фахівця, що детермінується особливостями педагогічно адаптованого соціального досвіду людства у сфері взаємодії його з природою. Цей досвід містить у собі відповідну систему знань, умінь і навичок.

Ефективність екологічного виховання й освіти в навчальних закладах будівельного профілю безпосередньо залежить від педагогічних умов, організації процесу екологічного виховання та навчання і передбачає розробку навчально-методичного забезпечення як форми фіксації змісту навчання і виховання на етапах професійної та екологічної підготовки. За умов оптимально організованої самостійної пізнавальної діяльності студентів ефективність цього процесу підвищується.

Найвищим рівнем екологічної вихованості майбутніх будівельників, які набувають освіту у вищих навчальних закладах І-ІІ рівнів акредитації, є прагнення до оволодіння певним рівнем екологічної культури.

Провідні ідеї концепції знайшли своє відображення в гіпотезі дослідження - рівень екологічної вихованості майбутніх будівельників значно підвищиться, якщо:

екологічне виховання здійснюється за розробленою теоретичною моделлю екологічної вихованості;

процес формування екологічної вихованості майбутніх будівельників буде відбуватися за спеціально створеними педагогічними умовами, які є чинниками зовнішнього впливу, та умовами, що визначають розвиток структури внутрішніх особистісних перетворень.

навчально-виховний процес у вищих навчальних закладах І-ІІ рівнів акредитації будівельного профілю організовано з урахуванням сучасного навчально-методичного забезпечення.

Мета, концепція та гіпотеза дослідження зумовили необхідність вирішення таких завдань:

Обґрунтувати теоретичні та методичні засади екологічного виховання студентів вищих навчальних закладів І-ІІ рівнів акредитації будівельного профілю в процесі їх професійної підготовки.

Уточнити зміст базових понять екологічної освіти: “екологічне виховання”, “еколого-пізнавальна діяльність”, “екологічна вихованість”.

Розробити методику формування екологічної вихованості (далі ФЕВ) у вищих навчальних закладах І-ІІ рівнів акредитації будівельного профілю та експериментально перевірити її ефективність.

Визначити критерії та рівні екологічної вихованості студентів вищих навчальних закладів І-ІІ рівнів акредитації будівельного профілю.

Виявити педагогічні умови екологічного виховання студентів вищих навчальних закладів І-ІІ рівнів акредитації будівельного профілю.

Розробити методичні рекомендації для викладачів спеціальних дисциплін та викладачів екології щодо формування екологічної вихованості студентів навчальних закладів відповідного профілю.

Методологічну основу дослідження складають основні положення філософії про єдність процесів пізнання і самопізнання, особистісного розвитку і самовдосконалення; про взаємозалежність та взаємовплив екологічних явищ та екологічного виховання як діалектичну взаємодію загального і часткового, цілого та його елементів суспільних й індивідуальних цінностей; про системно-цілісний підхід, що забезпечує різнорівневу оцінку структурно-логічних і змістових аспектів розглянутих категорій.

Провідними є концептуальні положення щодо об'єктивної (соціальної) природи і суб'єктивної (особистісної) природи (Г. Гегель, І. Кант, М.О. Бердяєв), про соціальну природу розвитку суспільства й особистості (В.І. Вернадський, Г.С. Сковорода, П.Д. Юркевич).

Теоретичною основою дослідження є наукові ідеї в галузі педагогіки, психології, екології, висновки сучасних міждисциплінарних досліджень щодо екологічної освіти і виховання (В.О. Сухомлинський), різних аспектів теорії і практики освітньої діяльності, педагогічного управління розвитком особистості (Б.Г. Ананьєв, І.Д. Бех, О.М. Леонтьєв, Б.Ф. Ломов, О.В. Сухомлинська, Б.М. Андрієвський); положення про пріоритетність світоглядних функцій професійного навчання та виховання (С.У. Гончаренко, Н.Г. Ничкало, В.Ф. Орлов), наукові дослідження в галузі екологічної освіти (І.Д. Звєрев, М.М. Моїсєєв, О.В. Плахотнік, А.В. Степанюк, С.В. Шмалєй, Г.С. Тарасенко, І.Т. Суравегіна та інші).

Для досягнення поставленої мети та вирішення висунутих завдань використано комплекс методів дослідження:

теоретичні (аналіз, класифікація та систематизація теоретичних і експериментальних даних, теоретичне моделювання й узагальнення даних, спостереження, самоспостереження);

емпіричні (педагогічне спостереження, зовнішньої експертної оцінки, анкетування, опитування, інтерв'ю, бесіда);

статистичні методи обробки результатів дослідження.

Дослідження включало констатувальний та формувальний експерименти.

Експериментальна база та організація дослідження. Дослідно-експериментальна робота проводилась упродовж 11 років у декілька взаємопов'язаних етапів.

На першому етапі дослідження (1995-1997 рр.) основна увага спрямовувалася на обґрунтування проблеми дослідження, вивчення його об'єкта, предмета, мети, завдань та розробку гіпотези. Здійснювалося вивчення наукової літератури з проблеми, аналіз досвіду викладачів екології в школах і вищих навчальних закладах І-ІІ рівнів акредитації, здійснювалися дослідження діагностуючого і констатувального характеру, розроблялися вихідні теоретичні положення.

На другому етапі (1997-1999 рр.) проводився констатувальний експеримент, який охоплював 420 студентів Дніпропетровського та Могилів-Подільського монтажних технікумів, Київського будівельного технікуму, Дніпропетровського індустріально-педагогічного технікуму, будівельно-технологічного факультету Придніпровської державної академії будівництва та архітектури. На цьому етапі здійснювалися попередні спостереження за станом об'єкта дослідження, аналізувалися виявлені зв'язки між змінами стану об'єкта і певними педагогічними ситуаціями; проводилося пілотажне дослідження рівнів екологічної вихованості випускників Дніпропетровського та Могилів-Подільського монтажних технікумів.

За результатами теоретичного аналізу проблеми визначалися педагогічні умови формування екологічної вихованості студентів вищих навчальних закладів І-ІІ рівнів акредитації будівельного профілю, на їх основі розроблялася програма дисципліни “Основи екології”, авторська методика формування екологічної вихованості.

На третьому етапі дослідження (1999-2005 рр.) розроблено теоретичну модель екологічної вихованості студентів і проведено формувальний експеримент, за результатами якого визначені оптимальні педагогічні умови та засоби формування екологічної вихованості, доведена ефективність авторської методики ФЕВ.

Під час проведення експерименту здійснювалася корекція змісту дисципліни “Основи екології”, вдосконалювалася методика експериментального дослідження, збагачувалося навчально-методичне забезпечення екологічної освіти, оброблялися результати наукового пошуку, формувалися висновки.

На основі отриманих експериментальних даних створені методичні рекомендації, спрямовані на вдосконалення екологічної підготовки майбутніх будівельників і підвищення рівня їх екологічної вихованості.

Наукова новизна одержаних результатів дослідження полягає у тому, що вперше виявлено зміни у структурно-функціональній характеристиці екологічної вихованості майбутніх будівельників, нові підходи до визначення критеріїв і рівнів екологічної вихованості особистості студентів, розкрито і обґрунтовано сутність кожного з її структурних компонентів.

Подальшого розвитку дістало наукове осмислення процесу формування екологічної вихованості майбутніх фахівців будівельного профілю, де зміст і процес становлять єдність, а метод “проектного пошуку” призначений для встановлення відповідності між зовнішнім впливом і внутрішніми особистісними перетвореннями. Це сприяє самовдосконаленню студентів, забезпечує набуття ціннісно-творчого ставлення до професійної діяльності й усвідомлення самих себе суб'єктами природоохоронної діяльності.

Теоретичне значення результатів дослідження полягає в уточненні поняття “екологічна вихованість”, а також створенні моделі екологічної вихованості майбутнього будівельника, що зумовлює підвищення рівня якості професійної екологічної діяльності.

Практична цінність одержаних результатів дослідження визначається упровадженням у навчально-виховний процес експериментальної програми дисципліни “Основи екології” та авторської методики формування екологічної вихованості студентів вищих навчальних закладів І-ІІ рівнів акредитації будівельного профілю; виявленням оптимальних педагогічних умов формування екологічної вихованості у вищих навчальних закладах І-ІІ рівнів акредитації будівельного профілю; розробкою та експериментальною перевіркою методичних рекомендацій щодо змісту, форм і методів формування екологічної вихованості майбутніх фахівців будівельного профілю та створенням методичних посібників.

Матеріали дослідження можуть бути використані в практиці вищої школи, системі післядипломної освіти.

Особистий внесок дисертанта полягає в розробленні критеріїв оцінки рівнів та етапів формування екологічної вихованості студентів; теоретичної моделі екологічної вихованості; визначенні умов її функціонування, здійсненні експериментальної перевірки та аналізі результатів проведеної роботи. Участь пошукувача в одержанні наукових результатів виявилася в розробці тематичних планів, навчальних програм, науково-методичних рекомендацій; написанні за його участю навчальних посібників, а також у процесі читання лекцій, проведення семінарських і практичних занять, керівництва курсовими та дипломними роботами студентів Дніпропетровського монтажного технікуму та Дніпропетровського національного університету.

У навчально-методичному посібнику, опублікованому в співавторстві, здобувачем розроблено ІІІ розділ “Заходи для профілактики забруднення атмосферного повітря в будівництві”.

Вірогідність та обгрунтованість одержаних результатів та висновків наукового дослідження забезпечується методологічною та теоретичною обгрунтованістю його вихідних положень, відповідністю методів дослідження меті, предмету та завданням дослідження; використанням фундаментальних психолого-педагогічних концепцій навчання, виховання та управління; використанням сучасних методик обробки педагогічних результатів; репрезентативністю вибірки; усебічним кількісним та якісним аналізом експериментальних даних; широким обговоренням ходу й результатів дослідження.

Апробація та впровадження результатів дослідження. Положення, висновки, рекомендації й результати дослідження обговорювалися на Міжнародній науково-практичній конференції “Система неперервної освіти: здобутки, пошуки, проблеми” (м. Чернівці, 1996 р.), Другій міжнародній конференції “Наука і освіта - 99” (м. Дніпропетровськ, 1999 р.), Міжнародній науково-практичній конференції “Проблеми розробки та впровадження модульної системи професійного навчання” (м. Харків, 2001 р.), Міжнародній науково-практичній конференції “Сучасні проблеми екологічної психології” (Київ, 2005 р.), VIII міжнародній науково-практичній конференції “Наука і освіта - 2005” (м. Дніпропетровськ, 2005 р.), міжвузівській науково-методичній конференції “Шляхи підвищення ролі кафедри у вихованні студентів, залучення їх до наукової творчості в контексті Болонського процесу” (м. Дніпропетровськ, 2005 р.).

Результати дослідження впроваджено в практику роботи вищих навчальних закладів І-ІІ рівнів акредитації будівельного профілю Дніпропетровського монтажного технікуму (довідка № 12 від 09.01.06), Могилів-Подільській монтажного технікуму (довідка № 15 від 10.01.06), Дніпропетровського індустріально-педагогічного технікуму (довідка № 36 від 19.01.06), Київського будівельного технікуму (довідка № 18 від 17.01.06 ), Придніпровської державної академії будівництва та архітектури (довідка № 355/02 від 16.02.06).

Публікації. Результати дослідження висвітлено в 10 публікаціях. З них 8 статей уміщено у фахових виданнях.

Структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, переліку ключових визначень, списку використаних джерел (237 найменувань, з них 4 - іноземними мовами), 4 додатків на 23 сторінках. Загальний обсяг дисертації - 191 сторінка, обсяг основної частини становить 164 сторінки. У роботі міститься 16 таблиць на 21 сторінці та 10 рисунків на 6 сторінках.

2. Основний зміст дисертації

У вступі обґрунтовано актуальність і доцільність обраної теми, визначено об'єкт, предмет, мету, сформульовано гіпотезу, концептуальну ідею та завдання дослідження, методи дослідження, пошукову новизну, етапи дослідження, теоретичне та практичне значення, особистий внесок; наведено дані про апробацію та впровадження результатів дослідження в практику, структуру дисертації.

У першому розділі “Екологічна вихованість особистості як предмет науково-педагогічних досліджень” розглянуто теоретичні та методологічні основи екологічної освіти і виховання в навчальних закладах означеного профілю.

На основі проведеного аналізу науково-педагогічної літератури з'ясовано, що однією з ефективних форм розв'язання екологічних проблем, раціоналізації взаємовідносин між суспільством і природою є належним чином організована система екологічної освіти і виховання, які останнім часом сформувалися в самостійну галузь педагогічної теорії і практики з відповідними принципами, методами і завданнями.

Проведений теоретичний аналіз основних понять “екологічна освіта”, “екологічне виховання”, “екологічна вихованість” свідчить, що вони є взаємопов'язаними, і дозволив виявити основні показники екологічної вихованості: здатність усвідомлювати духовну і матеріальну цінність природи для усього суспільства взагалі і окремої особистості зокрема; рівень засвоєння ключових понять, законів, принципів, наукових фактів, які дозволяють визначити оптимальний влив на навколишнє середовище в процесі професійної діяльності і в повсякденному житті; рівень набуття практичних знань, умінь і навичок оцінювати влив господарської діяльності людини; уміння передбачати можливі наслідки своїх дій і упереджувати негативні впливи на навколишнє природне середовище в усіх видах діяльності; потреба в активній практичній діяльності щодо покращення стану довкілля і пропаганді сучасних ідей охорони навколишнього природного середовища; уміння аналізувати екологічну ситуацію; результативність практичної екологічної діяльності; прагнення до професійного самовдосконалення та самопізнання.

Співставлення понять екологічне виховання й екологічна вихованість дає нам підстави розглядати перше поняття як процес, а друге як результат цього процесу. На основі аналізу теоретичних підходів щодо понять “екологічна освіта” і “екологічне виховання” визначено, що в методологічному плані ці поняття взаємопов'язані і розглядаються як єдине ціле, але феномен екологічного виховання не може бути зведений лише до набуття освіти і за своїм змістом є набагато складнішим. Екологічне виховання студентів вищих навчальних закладів І-ІІ рівнів акредитації будівельного профілю ми визначаємо як особистісно орієнтований процес формування екологічної вихованості майбутнього будівельника, який усвідомлює цілі і функції такого виду професійної діяльності.

Відповідно до отриманої теоретичної моделі екологічна вихованість особистості майбутнього будівельника складається з трьох компонентів: ціннісно-мотиваційного, пізнавально-аналітичного та діяльнісного.

Установлено, що механізмом внутрішніх особистісних перетворень, який забезпечує формування екологічної вихованості, є взаємодія означених компонентів, а рушійною силою в реалізації потреби особистості в екологічному навчанні може бути представлена позитивна мотивація природоохоронної діяльності. Мотиви як суб'єктивна емоційна зацікавленість людини виконують специфічну для особистості спонукальну функцію. Механізмом, що забезпечує реалізацію потреби особистості майбутнього будівельника, є мотиваційне переключення майбутнього будівельника.

У другому розділі “Педагогічні умови екологічного виховання студентів вищих навчальних закладів будівельного профілю” нами розроблено методику дослідження екологічної вихованості, яка передбачає використання зовнішнього спостереження (обробка результатів за допомогою методу експертів) та проведення опитування за допомогою питальника “Натурафіл” та вербально-асоціативної методики “Езоп”. Визначені об'єкти вимірювання (ціннісно-мотиваційний, пізнавально-аналітичний та діяльнісний компоненти екологічної вихованості особистості студентів вищих навчальних закладів І-ІІ рівнів акредитації будівельного профілю), рівні сформованості, критерії та методи вимірювань.

Проаналізовано структуру та запропоновано сфери формування особистості майбутнього будівельника, а саме: пізнавальна - визначається об'ємом, якістю знань про зовнішній світ, особливостями пізнавальної діяльності людини; ціннісна - визначається системою життєвих цінностей, моральних орієнтацій, ідеалів, переконань, свідомістю та самосвідомістю особистості, розумінням її місця в навколишньому природному середовищі, при цьому використовуються емоційно-вольові та інтелектуальні механізми і, як результат дії цих механізмів, розглядаємо світовідчуття, світогляд, світоспрямованість; творча - визначається отриманими та самостійно опанованими вміннями і навичками, здатністю до дій, продуктивних чи репродуктивних, творчих чи руйнівних, та ступінню їх реалізації; комунікативна - визначається мірою включення до соціальних контактів, силою та міцністю цих контактів; художньо-естетична - визначається сферою почуттів та уявлень про красу навколишнього світу, оцінними судженнями.

Екологічне виховання має бути спрямоване на формування та розвиток ціннісного потенціалу особистості, процес виховання спирається на пізнавальний та творчий потенціали особистості. Таким чином результат екологічного виховання можна спостерігати за сформованістю таких компонентів екологічної вихованості: ціннісно-мотиваційного, пізнавально-аналітичного та діяльнісного.

У межах цих трьох компонентів (за результатами констатувального експерименту) нами виявлені критерії екологічної вихованості: екологічне сприйняття; екологічне почуття; екологічні оцінні судження; екологічна діяльність; активність в опануванні природного світу; здатність до самовдосконалення; потенційна екологічна активність; психічна включеність до світу природи.

Проведене дослідження дало змогу виявити рівні екологічної вихованості. У контексті нашого дослідження провідним критерієм сформованості екологічної вихованості вважаємо спрямованість особистості на самовдосконалення.

Результати дослідження дають підстави вважати, що показниками професійного самовдосконалення особистості майбутнього будівельника є такі: спрямованість та активність особистості фахівця на отримання знань (у галузі екотехнології будівельного виробництва, у галузі проектування, реконструкції монтажу та ремонту технологічного устаткування промислових підприємств, на набуття умінь здійснювати процеси будівництва, монтажу та ремонту об'єктів цивільного та промислового значення і навичок виконувати вищезазначені процеси з точки зору екотехнологій будівельного виробництва); мотивація еколого-професійного самовдосконалення; чутливість до ситуацій самовдосконалення; впевненість у своїх силах; позитивний настрій; внутрішній локус контролю; адекватність самооцінки.

У результаті теоретичного аналізу ми дійшли до висновку, що найбільш вагомою для формування екологічної вихованості студентів вищих навчальних закладів І-ІІ рівнів акредитації будівельного профілю є психічна включеність до світу природи, як така, що має систему показників (якісно-змістовна характеристика ставлення до природи (прагматична/непрагматична), суб'єктивність ставлення до природи (суб'єктне/об'єктне), інтенсивність включеності (перцептивно-афективна/ пізнавальна/ практична /поведінкова); дозволяє сформувати типологію екологічної свідомості; на базі рівнів досягнення за окремим показниками виникає можливість окреслити загальні рівні сформованості екологічної свідомості, що визначає екологічну вихованість особистості.

До педагогічних умов, які є факторами зовнішнього впливу на процес екологічного виховання майбутніх будівельників відносимо такі: стан психолого-педагогічних досліджень зазначеної проблеми і результати впровадження наукових розробок; умови, викладені у нормативних документах; науково-методичне забезпечення навчання і виховання (навчальні плани і програми, методики і технології професійної підготовки).

Серед умов, які визначають розвиток структури внутрішніх особистісних перетворень, виявлено такі: мотивацію суб'єктів до здійснення навчально-виховного процесу, ставлення до діяльності в будівельній галузі, оволодіння способами професійного самовдосконалення; відповідність між полем об'єктивної інформації та полем суб'єктивних уявлень студента, ступінь адекватності такої конгруентності з позиціями викладача; рівень рефлексивності в спілкуванні суб'єктів навчально-виховного процесу і оптимізація взаємодії з метою професійного розвитку майбутніх будівельників.

Нами визначено три блоки педагогічних умов щодо організації навчального процесу у вищих навчальних закладах І-ІІ рівнів акредитації будівельного профілю з формування екологічної вихованості, а саме: умови щодо організації навчально-виховного процесу; умови щодо конструювання змісту навчального матеріалу; умови щодо посилення ролі самостійної пізнавальної діяльності.

Ці умови створюються шляхом оновлення змісту дисципліни “Основи екології” з метою її професійного спрямування і посилення еколого-виховної функції; залучення студентів до курсового і дипломного проектування, в процесі якого зусилля викладачів і студентів спрямовуються на формування екологічної вихованості.

Слід визначити, що виявлені педагогічні умови піддаються певним перетворенням під впливом зовнішніх і внутрішніх факторів.

У третьому розділі “Дослідно-експериментальна перевірка ефективності методики формування екологічної вихованості студентів” здійснювалося дослідження процесу формування екологічної вихованості студентів Дніпропетровського монтажного технікуму, Придніпровської державної академії будівництва та архітектури, Могилів-Подільського монтажного технікуму, Дніпропетровського індустріально-педагогічного технікуму, Київського будівельного технікуму, узагальнення підсумків формувального експерименту дозволили нам встановити ефективність використання в навчально-виховному процесі методики формування екологічної вихованості студентів вищих навчальних закладів І-ІІ рівнів акредитації будівельного профілю, результативність теоретичної моделі екологічної вихованості. Методика спрямована на підвищення рівня екологічної вихованості студентів у процесі оволодіння професійними знаннями та вміннями. Вона ґрунтується на органічному поєднанні змісту, методів, організаційних форм в умовах вищих навчальних закладів І-ІІ рівнів акредитації будівельного профілю.

В основу методики покладено впровадження в навчально-виховний процес активних методів навчання, зокрема метод “проектного пошуку”, тестування, ситуаційного моделювання. Змістова частина методики формування екологічної вихованості студентів вищих навчальних закладів І-ІІ рівнів акредитації будівельного профілю визначається вимогами освітньо-кваліфікаційної характеристики молодшого спеціаліста та бакалавра, яка міститься в Галузевому стандарті вищої освіти України за напрямом “Будівництво”.

За результатами експериментального дослідження ефективності авторської методики формування екологічної вихованості найбільш оптимальними виявилося використання методів “проектного пошуку” та ситуаційного моделювання. Саме ці методи сприяють формуванню екологічного мислення студентів, їх пізнавальних потреб та забезпечують формування стійкого інтересу, який спонукає особистість до самостійної пошукової діяльності, збагачуючи її інтелектуальну та емоційну сферу; активізують спілкування викладача і студентів, створюють атмосферу творчого пошуку, завдяки чому знання набувають сили переконань і допомагають коригувати поведінку студентів. Передбачений комплекс методів виховуючого навчання направлений на усвідомлення морально-етичних компонентів регулювання стосунків особистості з природним середовищем; виховання дбайливого ставлення до екологічних проблем у будівництві; виховання відповідальності за стан природного середовища; пріоритет загальнолюдських цінностей.

Установлено, що в результаті впровадження методики формування екологічної вихованості студентів вищих навчальних закладів І-ІІ рівнів акредитації будівельного профілю в контрольній групі рівень екологічної вихованості у 48% визначений з допомогою експертної оцінки як низький. У 28% - середній рівень. У 17% - як умовно високий і лише у 7% визначений експертами як високий. Структура експериментальної групи істотно відрізняється від контрольної в першу чергу кількістю досліджуваних з середнім рівнем екологічної вихованості (38,4%). Кількість досліджуваних з умовно високим рівнем екологічної вихованості складає 27,3% у порівнянні з 17% контрольної групи. До групи з високим рівнем екологічної вихованості за результатами експертної оцінки увійшло 15,3% студентів у порівнянні з 7% досліджуваних з даною оцінкою в контрольній групі (Табл. 1).

Уявлення про взаємозв'язок світу людини і світу природи в студентів експериментальної групи не носить відвертого споживацького характеру. Більшість студентів цієї групи поєднані із світом природи. У них сформоване розуміння того, що будь-яка їх дія може мати непередбачені наслідки, що порушують баланс в екосистемі.

Теоретично обґрунтовано та експериментально доведено, що методика поетапно забезпечує процес формування екологічної вихованості майбутнього будівельника. Вимоги до цієї методики охоплюють спрямування навчальних програм на еколого-доцільну професійну діяльність на основі реалізації сучасних освітніх завдань, сутність яких полягає в урахуванні ролі самостійної пізнавальної діяльності та комплексу педагогічних умов щодо формування екологічної вихованості студентів будівельних спеціальностей; забезпечення взаємозв'язку теоретичних знань з практичними вміннями та навичками.

Таблиця 1. Результати статистичної обробки даних експерименту з формування екологічної вихованості студентів вищих навчальних закладів будівельного профілю І-ІІ рівнів акредитації будівельного профілю (КГ-контольна група; ЕГ-експериментальна група)

Рівень екологічної вихованості	Результати виявів
	Констатувальний експеримент	Формувальний експеримент
	ЕГ	КГ	ЕГ	КГ
Низький	52,1%	50,7%	19,0%	48,0%
Середній	34,6%	37,9%	38,4%	28,0%
Умовно високий	11,0%	10,4%	27,3%	17,0%
Високий	2,3%	2,0%	15,3%	7,0%

Обґрунтовано необхідність розроблення нових сучасних навчально-виховних програм з обов'язковим урахуванням: специфіки галузі, для якої готують фахівців; природних і антропогенних умов місця проживання чи навчання студентів, що сприятиме формуванню екологічної вихованості молоді.

У ході формувального експерименту визначено рівні екологічної вихованості залежно від показників включеності до світу природи і подано обґрунтування кожного з них.

За результатами формуючого етапу експерименту виявлено значне підвищення рівня екологічної вихованості, доведено значний вплив комплексу навчально-вихованих заходів на формування екологічної вихованості студентів.

Проведене наукове дослідження дозволило зробити такі висновки:

1. Сучасна екологічна ситуація примушує по-новому оцінювати вплив господарської діяльності людини на природне середовище і вимагає перегляду багатьох чинників світоглядного методологічного і соціального плану на комплекс “природа-суспільство”. Однією з ефективних форм розв'язання означених проблем є належним чином оновлена існуюча система екологічної освіти і виховання у всіх навчальних закладах, зокрема у вищих навчальних закладах І-ІІ рівнів акредитації будівельного профілю.

Обґрунтування теоретичних та методичних основ екологічного виховання студентів будівельних навчальних закладів свідчить, що сучасний етап розвитку професійної освіти вимагає впровадження нових форм і методів екологічного виховання в процесі професійної підготовки студентів будівельних навчальних закладів.

Ґрунтуючись на узагальненні наукової, психолого-педагогічної літератури, екологічне виховання студентів вищих навчальних закладів будівельного профілю рекомендовано тлумачити як особистісно орієнтований процес формування екологічної вихованості майбутнього будівельника, який усвідомлює цілі і функції такого виду професійної діяльності, володіє сучасними технологіями будівельно-монтажних робіт, прийомами планування й управління виробничими процесами, еколого-доцільною структурою діяльності за рахунок інтеграції професійних, загальнонаукових, екологічних, фахово-екологічних знань, умінь і навичок.

На підставі вивчення теорії і практики розвитку екологічної освіти і виховання в Україні і за кордоном, аналізу процесу екологічної освіти і виховання як самостійної науково-педагогічної проблеми, вивчення ролі практичної фахової діяльності екологічного спрямування, ми дійшли до висновку щодо необхідності пошуку сучасних методичних прийомів і педагогічних технологій у навчально-виховному процесі вищих навчальних закладах І-ІІ рівнів акредитації будівельного профілю.

З'ясовано, що екологічна освіта і виховання не можуть реалізовуватися лише в межах окремих предметів з використанням усталених педагогічних технологій. Для досягнення підвищення ефективності зазначеного педагогічного напряму обґрунтовано необхідність оновлення системи екологічної освіти і виховання, яка б охоплювала увесь період навчання за допомогою різних форм і методів.

Установлено, що важливою вимогою до процесу формування екологічної вихованості є обґрунтоване і виважене використання міжпредметних зв'язків, усебічне врахування можливостей кожної дисципліни, що вивчається в процесі підготовки фахівців-будівельників у вищих навчальних закладах І-ІІ рівнів акредитації, зокрема належним чином організована система пізнавальної діяльності в процесі самостійної роботи.

2. Уточнено зміст основних понять: “екологічне виховання”, “екологічна вихованість”, “еколого-пізнавальна діяльність”, доведено, що їх взаємозв'язок реалізується за умов єдності змістової й процесуальної сторін теоретичної моделі екологічної вихованості.

Співставлення понять “екологічне виховання” і “екологічна вихованість” дає нам підстави розглядати перше поняття як процес, а друге як результат цього процесу і визначити екологічну вихованість як моральну якість особистості. Вона характеризується такими показниками, як здатність усвідомлювати духовну і матеріальну цінність природи, як рівень набуття теоретичних і практичних знань, умінь і навичок оцінювати вплив господарської діяльності людини; потреба в активній практичній діяльності щодо покращення стану довкілля тощо.

Проведене пошукове дослідження, узагальнення науково-педагогічної і психолого-педагогічної літератури, урахування потреб сучасних реалій, дало нам підстави визначити екологічну вихованість як моральну якість особистості, яку характеризують такі показники: здатність усвідомлювати духовну і матеріальну цінність природи для усього суспільства взагалі й окремої особистості зокрема; рівень засвоєння ключових понять, законів, принципів, наукових фактів, які дозволяють визначити оптимальний влив на навколишнє середовище в процесі професійної діяльності і в повсякденному житті; рівень набуття практичних знань, умінь і навичок оцінювати вплив господарської діяльності людини; уміння передбачати можливі наслідки своїх дій і упереджувати негативні впливи на навколишнє природне середовище в усіх видах діяльності; потреба в активній практичній діяльності щодо покращення стану довкілля і пропаганді сучасних ідей охорони навколишнього природного середовища; уміння аналізувати екологічну ситуацію; результативність практичної екологічної діяльності.

Відповідно до отриманої теоретичної моделі, на підставі результатів формувального експерименту виявлено, що екологічна вихованість складається з трьох компонентів: ціннісно-мотиваційного, пізнавально-аналітичного, діяльнісного.

3. Розроблена, експериментально перевірена та впроваджена в навчально-виховний процес методика формування екологічної вихованості студентів вищих навчальних закладів І-ІІ рівнів акредитації будівельного профілю, складовою якої стало навчально-методичне забезпечення дисципліни “Основи екології”. Доведена результативність використання теоретичної моделі екологічної вихованості.

...