Теорія і практика технічної підготовки вчителів трудового навчання

Размещено на http://www.allbest.ru/

Національний педагогічний університет імені М.П. Драгоманова

УДК 372.833:37.035.3

Теорія і практика технічної підготовки вчителів трудового навчання

13.00.04 - теорія і методика професійної освіти

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

доктора педагогічних наук

Корець Микола Савич

Київ 2007

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Національному педагогічному університеті імені М.П. Драгоманова, Міністерство освіти і науки України

Захист відбудеться “11” квітня 2007 року о 1400 на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.053.01 в Національному педагогічному університеті імені М.П. Драгоманова за адресою: 01601, Київ, 30, вул. Пирогова, 9.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова за адресою: 01601, Київ, 30, вул. Пирогова, 9.

Автореферат розісланий “10” березня 2007 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради О.Г. Ярошенко

трудовий навчання вчитель підготовка

1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. На основі Конституції України, законів України “Про освіту”, “Про вищу освіту”, Національної доктрини розвитку освіти України у ХХІ столітті в державі визначено основні пріоритети розвитку освіти, створено відповідну правову базу, розпочато практичне реформування її у відповідності до “Концептуальних засад розвитку педагогічної освіти України та її інтеграції в Європейський освітній простір”. Водночас потребують оновлення та модернізації зміст освіти відповідно до національних досягнень інформаційно-комунікаційних технологій. Запровадження Державних стандартів освітньої галузі “Технології”, якісно нових програм з трудового навчання у загальноосвітніх навчальних закладах вимагає відповідних змін у системі професійної підготовки вчителів цього навчального предмета, де важливе значення надається оновленню змісту їх технічної підготовки.

У цій ситуації увагу привертає те, що як у вітчизняній, так і в світовій педагогічній науці протягом останнього десятиліття здійснено багато новаторських розробок, спрямованих на вдосконалення техніко-технологічної підготовки учнів, що потребує забезпечення підготовки педагогічних кадрів (А. Вихрущ, В. Гусєв, Р. Гуревич, Й. Гушулей, А. Дьомін, М. Жиделєв, О. Коберник, В. Мадзігон, В. Сидоренко, М. Скаткін, Г. Терещук, Д. Тхоржевський, П. Яковишин). У час входження вищої педагогічної освіти України в Європейський освітній простір постало чимало проблем теоретичного, практичного й організаційного характеру. Виникла потреба у виробленні якісно нового підходу до технічної підготовки майбутніх учителів.

Наукові основи технічної підготовки вчителів з трудового навчання є базовою і системотвірною ланкою у формуванні їхніх професійних знань та умінь, що і зумовлює внесення відповідних змін та коректив у зміст навчальних дисциплін техніко-технологічного циклу. Аналіз системи професійної підготовки вчителів трудового навчання у вищих навчальних закладах та результатів констатувального експерименту засвідчили, що рівень технічної підготовки майбутніх учителів є недостатнім для кваліфікованого виконання своїх обов'язків у сучасних умовах, які позначені переорієнтацією трудового навчання на проектно-технологічну діяльність учнів.

Розв'язанню практичних проблем реформування змісту трудового навчання та розробці теоретико-методичних засад підготовки вчителів присвячені дослідження В. Гусєва, Р. Гуревича, О. Коберника, О. Коваленко, Г. Кондратюка, Г. Левченка, В. Мадзігона, В. Сидоренка, В. Стешенка, Г. Терещука, Д. Тхоржевського та інших.

Проблеми вдосконалення професійної підготовки майбутніх учителів, їх адаптації до реальної професійної діяльності перебували у полі зору А. Алексюка, С. Архангельського, В. Бондаря, П. Воловика, П. Гусака, В. Казакова, О. Мороза, В. Моляки, С. Сисоєвої та інших учених. Вагомий внесок у визначення професійних якостей майбутнього вчителя та організації навчального процесу у вищих навчальних закладах зробили В. Беспалько, Ф. Ганоболін, С. Гончаренко, Н. Кузьміна, І. Кобиляцький, І. Огородніков, О. Піскунов, О. Щербаков та інші.

Одним із основних шляхів реформування освіти, визначених Державною національною програмою “Освіта. Україна ХХІ століття”, є запровадження у навчальний процес сучасних педагогічних технологій та науково-методичних досягнень. Пріоритетними в освіті є нове ставлення до знань та інтелекту підростаючого покоління, кардинально нові підходи до інвестиційної політики в освітній сфері. Із вищевикладеного можна зробити висновок, що чинна система підготовки вчителів для освітньої галузі „Технології” потребує змін відповідно до сучасного змісту трудового навчання.

Нове змістове наповнення трудового навчання передбачає більш глибоке ознайомлення учнів із сучасними досягненнями техніки і технологій, опанування практикою проектно-технологічної діяльності. З огляду на це, актуальним є питання розробки наукових засад технічної підготовки майбутніх вчителів трудового навчання, що потребує теоретичного обґрунтування та експериментальної перевірки ефективності структурних змін у навчальних програмах і посібниках з технічних навчальних дисциплін.

Вирішуючи лише окремі локальні питання, наукові дослідження, що проводилися з метою вдосконалення технічної підготовки вчителів трудового навчання, не мали систематизованого характеру. Водночас останнє десятиліття характеризується значними змінами у вимогах до вчителів, що викликані запровадженням стандартів середньої та вищої педагогічної освіти. Підготовка вчителів відповідно до вимог Болонського процесу, в свою чергу, потребує нового підходу до формування змісту технічної підготовки вчителів трудового навчання. За таких умов здійснюється безпосередній вплив досягнень сучасних вимог до професійної підготовки вчителів на зміст освіти, пов'язаний із рівнем науково-технічного прогресу, а також непрямий - за рахунок виникнення сучасних виробничих та інформаційних технологій.

Отже, виникло протиріччя між новими вимогами до рівня професійної підготовки вчителя трудового навчання та сучасним станом його готовності до здійснення педагогічної роботи у 12-річній школі. Системне розв'язання цієї проблеми, цілісне теоретичне обґрунтування технічної підготовки майбутніх учителів трудового навчання та розробка механізмів прикладної її реалізації визначили вибір теми дисертаційного дослідження “Теорія і практика технічної підготовки вчителів трудового навчання ”.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дослідження виконано згідно з тематичним планом науково-дослідних робіт Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова (затверджений Вченою радою, протокол № 5 від 28.12.2000 р.) за напрямом “Зміст, форми, методи і засоби фахової підготовки вчителів”, а також як складова проектів “Використання ЕОМ у загальнотехнічній підготовці вчителів праці” (РК 0193U026497), 1992-1994 рр.; “Основи професійної підготовки вчителів трудового навчання” (РК 0298U002760), 1995-1997 рр.; “Оптимізація структури та змісту технічної механіки як засіб активізації пізнавальної діяльності студентів” (РК 0198U001679), 1997-1999 рр.; “Методичне забезпечення вивчення фізико-технічних дисциплін при підготовці вчителів трудового навчання” (РК 0100U006886), 2000-2001 рр.; ”Розробка комп'ютерних програм до навчально-методичного комплексу професійної підготовки вчителів для освітньої галузі “Технології” (РК 0102U002821), 2002-2004 рр. Тема дисертації затверджена Вченою радою Національного педагогічного університету імені М.П.Драгоманова (протокол № 1 від 31 серпня 2005 року) та узгоджена Радою з координації наукових досліджень у галузі педагогіки і психології в Україні (протокол № 7 від 27 вересня 2005 року).

Об'єктом дослідження є процес професійної підготовки майбутніх учителів трудового навчання.

Предмет дослідження - зміст, форми і методи технічної підготовки майбутніх учителів трудового навчання.

Мета дослідження полягає в теоретичному обґрунтуванні наукових основ, проектуванні, розробці та експериментальній перевірці моделі технічної підготовки майбутніх учителів трудового навчання в умовах реформування освітньої галузі “Технології”.

Концепція дослідження. Провідна ідея концепції полягає у розгляді технічної підготовки майбутніх учителів трудового навчання як складової всього педагогічного процесу у вищій школі. Технічна підготовка повинна бути підпорядкована змісту освітньої галузі “Технології”, сучасним досягненням техніки і технологій, забезпечувати наступність у змісті й формах професійної підготовки фахівців на різних освітньо-кваліфікаційних рівнях (бакалавр, магістр).

Розробка моделі технічної підготовки має базуватися на ситемно-цілісному, особисто-діяльнісному й інтегрованому підході з урахуванням специфіки педагогічної роботи майбутніх учителів трудового навчання та орієнтації їх на творчу і дослідницьку діяльність.

Розробка змісту технічної підготовки майбутніх учителів трудового навчання базується на онтодидактичному перетворенні наукового знання в навчальний матеріал, у процесі якого акумулюються нові знання, досягнення окремих прикладних наук, техніки і технології, а також враховуються зміни у змісті трудового навчання та пріоритети у розвитку сучасного виробництва. Інтегрування змісту окремих навчальних дисциплін за ознакою практичного використання навчального матеріалу у практичній діяльності має становити основу для формування системи знань і вмінь у процесі технічної підготовки майбутніх учителів трудового навчання.

Технічна підготовка потребує розробки методів та дидактичних засобів, розвитку творчого потенціалу майбутніх учителів трудового навчання у процесі вивчення технічних навчальних дисциплін. Для досягнення цього необхідно розробити модель технічної підготовки студентів, передбачивши посилення наукового рівня технічної підготовки майбутніх учителів трудового навчання відповідно до сучасного стану розвитку техніки і технологій у провідних галузях виробництва, практичної спрямованості з урахуванням розширених функціональних можливостей учителя (споріднені та додаткові кваліфікації, зокрема, такі як учитель креслення і основ безпеки життєдіяльності, а також кваліфікації спеціальностей непедагогічного профілю).

У процесі дослідження висунуто робочу гіпотезу: ефективність технічної підготовки майбутніх учителів трудового навчання на освітньо-кваліфікаційних рівнях “Бакалавр” і “Магістр” значно підвищиться за таких умов:

- інтеграції змісту окремих технічних навчальних дисциплін у цілісний зміст технічної підготовки майбутніх учителів трудового навчання;

- створення якісно нових навчально-методичних комплектів з інтегрованих курсів, у яких реалізувати принцип наступності та єдності змістової й процесуальної сторін навчальної діяльності студентів на різних освітньо-кваліфікаційних рівнях підготовки;

- застосування у процесі вивчення технічних навчальних дисциплін особистісно-орієнтованого навчання для забезпечення розвитку творчого потенціалу майбутніх учителів зазначеної спеціальності;

- комплексного використання сукупності таких дидактичних засобів, як інформаційно-комунікаційні технології, вдосконалені на основі модульного принципу побудови змісту матеріалу традиційні лабораторні експерименти, комп'ютерне моделювання, тестування як одного із методів контролю засвоєння змісту технічної підготовки.

Відповідно до мети, об'єкта, предмета й гіпотези визначено такі завдання дослідження:

1) дослідити розвиток та сучасний стан фахової підготовки вчителів трудового навчання й окреслити напрями створення моделі їх технічної підготовки в період реформування освітньої галузі “Технології”;

2) розробити наукові основи технічної підготовки вчителів трудового навчання на освітньо-кваліфікаційних рівнях “Бакалавр” та “Магістр” й теоретично обґрунтувати її модель;

3) науково обґрунтувати та здійснити на засадах інтеграції структурування та формування змісту навчальних дисциплін технічної підготовки вчителів трудового навчання, а також проектування лабораторного практикуму відповідно до сучасних умов;

4) розробити науково-методичні основи формування змісту інтегрованих курсів технічної підготовки майбутніх учителів трудового навчання та науково обґрунтувати проектування для них лабораторного практикуму;

5) дослідити пропедевтичні можливості навчальних дисциплін природничо-наукової предметної підготовки для реалізації технічної підготовки майбутніх учителів трудового навчання;

6) розробити й експериментально перевірити ефективність методів розвитку творчого потенціалу майбутніх учителів трудового навчання у процесі вивчення технічних навчальних дисциплін;

7) провести дослідно-експериментальну перевірку розробленої моделі технічної підготовки майбутніх учителів трудового навчання й запропонувати шляхи і форми її впровадження у педагогічних університетах та коледжах.

Методологічну основу дослідження становлять: теорія наукового пізнання; концептуальні положення системного і комплексного підходів та методу аналогій до вивчення теорії і практики педагогічних процесів; теорія систем, діяльнісна теорія навчання, концепція моделювання складних педагогічних об'єктів та процесів, основні положення філософії освіти, соціології, психології, педагогіки щодо наукової організації навчального процесу у вищій школі з метою підвищення професійної підготовки фахівців на різних освітньо-кваліфікаційних рівнях, дидактика трудового навчання; положення щодо цілісності, наступності, інтегрованості змісту технічної освіти; діяльнісний підхід до виховання особистості студента як активного творчого суб'єкта пізнавальної діяльності.

Теоретичну основу дослідження складають нормативні документи в галузі освіти (Державна національна програма “Освіта. Україна ХХІ століття”, Закони України “Про загальну середню освіту”, “Про вищу освіту”, Національна доктрина розвитку освіти України у ХХІ столітті, Державна програма “Вчитель”, “Концептуальні засади розвитку педагогічної освіти України та її інтеграції в Європейський освітній простір”); Державний стандарт базової і повної загальної середньої освіти (освітня галузь “Технології”); положення і висновки теорії та практики педагогіки вищої школи щодо організації навчального процесу у вищих навчальних закладах, зокрема, у вищих педагогічних закладах (А. Алексюк, Ю. Бабанський, В. Бондар, С. Гончаренко, П. Гусак, О. Мороз, Т. Ільїн, В. Палмарчук, М. Скаткін та інші); теорія змісту навчання (С. Гончаренко, В. Гусєв, Р. Гуревич, О. Коваленко, В. Ледньов, Н. Ничкало, М. Скаткін та інші); теоретичні засади професійної підготовки вчителів трудового навчання (О. Коберник, В. Кузьменко, Є. Кулик, В. Сидоренко, Д. Тхоржевський та інші); теоретичні підходи до створення інтегрованих курсів технічного циклу (В. Курок, В. Сидоренко, Д. Тхоржевський, П. Яковишин та інші); психолого-педагогічні основи загальнотехнічної підготовки учнів (А. Вихрущ, Й. Гушулей, А. Дьомін, Г. Лєвченко, В. Мадзігон, В. Сидоренко, Д. Тхоржевський та інші); психолого-педагогічні положення теорії розвитку творчих здібностей особистості (Б. Ананьєв, Л. Виготський, П. Гальперін, Н. Кузьміна, В. Моляко, Н. Тализін, Б. Теплов та інші).

Методи дослідження. Для вирішення поставлених завдань і перевірки гіпотези використовувалися такі методи дослідження:

- теоретичні: теоретичний аналіз і синтез філософської, соціологічної, психолого-педагогічної та наукової літератури, навчальних програм і нормативної документації з питань підготовки вчителів; системний та функціональний аналіз, порівняння, моделювання, класифікація, систематизація й узагальнення теоретичних й експериментальних даних, які дозволили з'ясувати сучасний стан теорії і практики технічної підготовки вчителів трудового навчання, систематизувати та узагальнити отриману інформацію про досліджуваний об'єкт;

- емпіричні: анкетування й опитування; педагогічні спостереження і метод експертної оцінки, тестування; самооцінювання застосовувалися для вивчення рівня технічної підготовки майбутніх вчителів трудового навчання;

- педагогічний експеримент (констатувальний, формувальний) здійснювався з метою перевірки ефективності розробленої моделі технічної підготовки майбутніх вчителів трудового навчання;

- математичні методи обробки результатів дослідження використані для опрацювання експериментальних даних і встановлення кількісних залежностей між явищами та процесами, що досліджувались, якісного та кількісного аналізу результатів дослідження.

Експериментальна база дослідження. Дослідно-експериментальна робота проводилася у Національному педагогічному університеті імені М.П. Драгоманова, Переяслав-Хмельницькому державному педагогічному університеті імені Г.С. Сковороди та в Уманському державному педагогічному університеті імені Павла Тичини. Окремі складові технічної підготовки майбутніх учителів трудового навчання уточнювались у процесі пошукового експерименту у державних педагогічних університетах Бердянська, Полтави, Кам'янця-Подільського. В експерименті взяли участь 931 студент педагогічних університетів, 235 учителів, 48 викладачів вищих педагогічних навчальних закладів.

Організація дослідження. Дослідження здійснювалося протягом 1990-2005 рр. і охоплювало такі етапи:

На першому етапі (1990-1996 рр.) вивчався стан проблеми дослідження, визначалася експериментальна база, велася підготовка матеріалів до розробки навчальних програм та навчальних посібників, формулювалася робоча гіпотеза.

Під час проведення другого етапу (1997-2001 рр.) проводився констатувальний експеримент, продовжувалися теоретичні дослідження, розроблялася теорія і модель наукових основ технічної підготовки вчителів трудового навчання на всіх освітньо-кваліфікаційних рівнях; були створені навчальні плани, проводився формувальний експеримент, визначався можливий вплив інтеграції змісту технічних дисциплін на підвищення рівня технічної підготовки вчителів зазначеної спеціальності, розроблялася структурно-функціональна модель розвитку творчого потенціалу майбутніх учителів у системі технічної підготовки.

На третьому етапі (2001-2003 рр.) здійснювалися систематизація та узагальнення результатів педагогічного експерименту, використовувалися у навчальному процесі розроблені навчальні програми з інтегрованих курсів технічних дисциплін, розроблялися і готувалися до друку навчальні посібники та лабораторний практикум, впроваджувалися результати досліджень в систему ступеневої підготовки вчителів трудового навчання. За основними результатами дослідження підготовлено та видано монографію та навчальні посібники.

На четвертому етапі (2003-2005 рр.) здійснювалося корегування розробленої моделі технічної підготовки майбутніх учителів трудового навчання та впровадження в практику роботи вищих педагогічних навчальних закладів розробленого навчально-методичного комплекту.

Наукова новизна дослідження полягає в тому, що вперше теоретично обґрунтовано та експериментально перевірено наукові основи технічної підготовки вчителів трудового навчання в умовах запровадження Державного стандарту базової повної загальної середньої освіти (освітня галузь “Технології”) та навчальних програм, які відповідають сучасному розвиткові педагогічних технологій і спрямовані на самореалізацію майбутніх учителів трудового навчання в умовах особистісно-орієнтованого навчання; визначено недоліки технічної підготовки та вказані основні напрями її вдосконалення в сучасних умовах техногенного суспільства; вперше розроблена модель технічної підготовки вчителів трудового навчання на освітньо-кваліфікаційних рівнях “Бакалавр” та “Магістр”; розроблено підходи до створення інтегрованих курсів технічних навчальних дисциплін, які враховують вимоги до діяльності сучасного вчителя трудового навчання, міжпредметні зв'язки та ціннісно-орієнтаційну значущість навчального матеріалу; теоретично обґрунтовано загальну структуру та зміст технічної підготовки, яку представлено у вигляді комплексу інтегрованих курсів технічного циклу; обґрунтовані складові системи технічної підготовки вчителів, серед яких основними є інтегровані курси “Основи виробництва”, “Прикладна механіка”, “Машинознавство”, а також “Технічна творчість”, що опановуються на освітньо-кваліфікаційному рівні “Бакалавр”, а технічна підготовка для різних спеціалізацій реалізується на освітньо-кваліфікаційному рівні “Магістр”, яка має широкий спектр напрямів відповідно до профільного технологічного навчання учнів у старшій школі; розроблено засоби розвитку творчого потенціалу майбутніх учителів трудового навчання та дидактичні підходи до проектування, формування і використання навчальних посібників із дворівневою складністю подання навчального матеріалу; вперше визначено взаємозв'язок фундаментальності й професійної спрямованості навчальних дисциплін природничо-математичної підготовки і можливість започаткування пропедевтичної професійної підготовки в процесі їх вивчення; розроблено критерії та рівні технічної підготовки майбутніх учителів, науково обґрунтовано ефективність використання у навчальному процесі інформаційно-комунікаційних технологій та кредитно-модульної системи організації навчального процесу.

Теоретична значущість результатів дослідження полягає у розробці теоретичних засад та принципів побудови моделі технічної підготовки вчителів трудового навчання; концептуальному обґрунтуванні змісту професійної підготовки майбутніх учителів трудового навчання в сучасних умовах; визначенні принципів проектування структури та змісту технічної підготовки; розробці наукових основ формування змісту інтегрованих курсів; створенні структурно-функціональної моделі розвитку творчих здібностей майбутніх учителів трудового навчання; теоретичному обґрунтуванні здійснення суміжної підготовки вчителів трудового навчання з іншими спеціальностями; обґрунтуванні критеріїв оцінювання технічної підготовки майбутніх учителів трудового навчання; посиленні значення розвитку ролі формалізації змістових суджень і моделювання із залученням сучасних педагогічних технологій.

Практичне значення одержаних результатів визначається тим, що, на основі проведеного дослідження розроблено, апробовано й впроваджено у навчальний процес цілісну модель технічної підготовки вчителів трудового навчання, розпочинаючи від навчальних планів, навчальних програм із дисциплін технічного циклу і завершуючи навчальними посібниками та методичними рекомендаціями щодо проектування лабораторного практикуму з технічних навчальних дисциплін. Розроблено та запроваджено до навчального процесу методику розвитку творчого потенціалу майбутніх учителів трудового навчання.

За матеріалами досліджень створено навчальні програми для вищих педагогічних навчальних закладів з інтегрованих курсів “Основи виробництва”, “Машинознавство”, “Технічна механіка”, “Технічна творчість” та навчальних дисциплін “Прикладна механіка”, “Технічне моделювання”, “Основи машинознавства, взаємозамінності та технічних вимірювань”, “Методика викладання основ безпеки життєдіяльності”, визначено комплекс навчальних дисциплін для спеціалізації “Інформаційна техніка”, укладено навчальні програми з державної атестації випускників, а також з технічних навчальних дисциплін для підготовки магістрів, яким надано відповідний гриф Міністерства освіти і науки України і які впроваджені у навчальний процес вищих педагогічних навчальних закладів.

Навчальні посібники “Машинознавство”, “Лабораторний практикум з машинознавства”, “Опір матеріалів” і “Основи машинознавства”, які підготовлені автором особисто та у співавторстві, рекомендовані Міністерством освіти і науки України і впроваджуються у вищих педагогічних закладах, які здійснюють підготовку вчителів трудового і професійного навчання.

Особистий внесок автора. Ідеї та думки, що належать співавторам публікацій, не використовувались у матеріалах дисертації. У навчальному посібнику „Основи машинознавства”, написаному у співавторстві з І.Г. Трегубом та А.М. Тарарою, особисто дисертанту належить обґрунтування підходів до інтеграції знань з машинознавства. У навчальному посібнику “Опір матеріалів” автором обґрунтовані методичні підходи до формування змісту посібника та підготовлені 13 розділів. У навчально-методичному посібнику „Використання нових інформаційних технологій при викладанні технічних дисциплін” особисто дисертанту належить ідея комп'ютерного моделювання лабораторного експерименту та обробки його результатів. У статтях, опублікованих у співавторстві, особистого внеску здобувача стосується такі аспекти: концептуальні підходи реалізації наступності підготовки вчителів за різними освітньо-кваліфікаційними рівнями [22]; методичні основи організації гурткової роботи учнів, спрямовані на розвиток їх творчих здібностей [23]; наукові підходи до проектування змісту навчальних посібників дворівневої складності [48]; обґрунтування державної атестації бакалаврів та магістрів [44]. У методичних посібниках, підготовлених у співавторстві, дисертанту належать: науково-методичні підходи до організації самостійної роботи студентів [53]; у посібнику [54] - авторською є розробка методичних основ постановки лабораторно-практичних занять.

Достовірність і вірогідність результатів дослідження й основних висновків забезпечується методологічним обґрунтуванням вихідних положень, використанням взаємодоповнюючих та взаємокоректуючих методів, адекватних меті дослідження, аналізом теоретичного та емпіричного матеріалу, застосуванням аналізу й обробки результатів педагогічного експерименту за допомогою методів математичної статистики, повнотою і статистичною значумістю емпіричного матеріалу, об'єктивністю критеріїв оцінки кількісних і якісних показників експериментальних даних, репрезентативністю вибірки учасників педагогічного експерименту, запровадженням навчальних програм, посібників, методичних розробок і рекомендацій, тестових завдань до навчального процесу педагогічних університетів, у яких здійснюють підготовку вчителів трудового навчання; тривалим педагогічним експериментом та кількісним і якісним аналізом його результатів; обговоренням результатів дослідження на численних науково-методичних і науково-практичних конференціях і семінарах.

Апробація і впровадження результатів дослідження здійснювалися на міжнародній науково-теоретичній конференції до 80-річчя НПУ імені М.П. Драгоманова (Київ, 2000); міжнародних науково-практичних конференціях: “Теоретичні і методичні проблеми підготовки педагога професійної школи до впровадження інноваційних технологій навчання” (Київ, 2001); “Сучасний стан та перспективи розвитку трудового навчання в Європейському освітньому просторі” (Київ, 2003, 2005 рр.); “Сучасні освітні технології та напрямки підготовки майбутнього вчителя трудового навчання” (Полтава, 2003); на Всеукраїнських наукових конференціях “Фундаментальна і професійна підготовка фахівців з фізики” (Київ, 1998; Миколаїв, 2000; Київ, 2001; Київ, 2002); на науково-методичній конференції з проблем підручника для вищої школи (Вінниця, 2001); на науково-звітних конференціях Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова (Київ, 1990-2006 рр.); звітних наукових конференціях Інституту педагогіки АПН України (Київ, 1998-2005 рр.); на конференції “Удосконалення викладання фізики у вищих закладах освіти” (Львів, 1999) та науковій конференції “Проблеми трудової і професійної підготовки” (Слов'янськ, 1997); на Всеукраїнському науково-методичному семінарі “Модернізація підготовки майбутніх учителів трудового навчання до реалізації у загальноосвітній школі нового змісту освітньої галузі “Технології” (Умань 2005); на першій міжнародній конференції “Інноваційні технології в професійній підготовці вчителя трудового навчання: проблеми теорії і практики (присвячена пам'яті академіка Д.О. Тхоржевського)” (Полтава, 2006); на ХІІ міжнародній науково-практичній конференції “Інформаційні технології в економіці, менеджменті та бізнесі. Проблеми науки, практики і освіти” (Київ, 2006).

Результати дослідження впроваджені у Національному педагогічному університеті імені М.П.Драгоманова (акт впровадження від 03.10.2005 р.), у Дрогобицькому державному педагогічному університеті імені Івана Франка (довідка № 1080 від 07.10.2005 р.), в Уманському державному педагогічному університеті імені Павла Тичини (довідка № 1095/01 від 3.10.2005 р.), у Кам'янець-Подільському державному університеті (довідка від 24.05.2005 р.), у Переяслав-Хмельницькому державному педагогічному університеті імені Григорія Сковороди (довідка № 482 від 05.10.2005 р.), у Хмельницькому національному університеті (довідка № 128/1014 від 7.10.2005 р.).

Публікації. Основні результати дисертаційного дослідження відображено у 54 публікаціях автора загальним обсягом понад 100 друкованих аркушів, з них: 1 монографія, 2 одноосібні навчальні посібники, 3 навчальні посібники у співавторстві, 11 навчальних програм з технічних та методичних навчальних дисциплін для вищих педагогічних навчальних закладів з грифом МОН України у співавторстві; 29 статей у фахових педагогічних виданнях. Одноосібних публікацій - 33.

Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається із вступу, п'яти розділів, висновків до розділів, загальних висновків, переліку використаних джерел з 396 найменувань (з них 24 іноземними мовами), розміщених на 34 сторінках; має 5 додатків на 24 сторінках. Повний обсяг роботи - 503 сторінок, з яких основного тексту - 397 сторінок. Робота містить 57 рисунків, 46 таблиць.

2. Основний зміст дисертації

У вступі обґрунтовано актуальність і доцільність досліджуваної проблеми, проаналізовано загальний стан її розробки у науковій теорії та психолого-педагогічній практиці; визначено об'єкт, предмет, мету, гіпотезу і завдання дослідження, сформульовано концепцію та окреслено методичні основи дослідження; розкрито його наукову новизну, теоретичне і практичне значення, особистий внесок автора, обґрунтовано вірогідність отриманих результатів, розкрито форми апробації і впровадження результатів дослідження.

У першому розділі “Технічна підготовка вчителів трудового навчання як педагогічна проблема” проаналізовані теоретичні та практичні проблеми технічної підготовки майбутніх учителів трудового навчання та сучасний стан її реалізації в освітній практиці. Досліджено генезис процесу підготовки вчителів трудового навчання за весь період існування цього навчального предмета, починаючи з 1918 року. Здійснено критичний аналіз науково-теоретичних розробок та практичних шляхів удосконалення підготовки вчителів трудового навчання із урахуванням міжнародного досвіду. Підготовка вчителів трудового навчання системно започаткована у 1921 році і тривала по 1936 рік, часто видозмінюючись, що викликано неоднозначними підходами в той чи інший період розвитку освіти до навчального предмета трудового навчання.

Після поновлення трудового навчання як шкільного навчального предмета у 1954 році було започатковано підготовку вчителів фізики і основ виробництва. З 1961 року в провідних педагогічних інститутах розпочато підготовку вчителів за напрямами: машинознавство, технологія матеріалів і праця в навчальних майстернях, яким на вивчення загальнотехнічних і спеціальних дисциплін (політехнічний цикл) відводилося 70% загального обсягу навчального часу. Незважаючи на те, що окремі навчальні дисципліни не мали між собою органічної єдності та копіювали ідентичні навчальні дисципліни, що вивчалися у технічних навчальних закладах, вони забезпечували високий рівень технічної підготовки майбутніх учителів. На початку 70-их років минулого століття цю спеціальність почали широко запроваджувати у вищих педагогічних закладах освіти СРСР і України зокрема. У цей час добре функціонували міжшкільні навчально-виробничі комбінати, які створювались у містах і селах України. Наприкінці 1982 року ними було вже охоплено практично всіх старшокласників шкіл республіки, а в 1996 році у сільській місцевості залишилось лише 75 міжшкільних навчально-виробничих комбінатів, скоротилася й кількість міжшкільних майстерень та майстерень у базових господарствах і підприємствах.

Аналіз стану справ за кордоном про статус навчальних предметів, які є аналогами нашому трудовому навчанню, дав можливість аргументувати, що виникла нагальна потреба у запровадженні проектно-технологічної діяльності учнів та осучасненню його змісту відповідно до вимог державних стандартів шкільної освітньої галузі „Технології”.

Наукові дослідження, які були спрямовані на розвиток системи підготовки вчителів трудового навчання, помітно активізувалися останніми десятиліттями, однак вони не мали систематизованого характеру. Це, в першу чергу, стосується технічної підготовки вчителів цього фаху, в той час, коли без будь-якого наукового обґрунтування змінюється перелік та обсяг вивчення технічних навчальних дисциплін, знижується при цьому в цілому рівень професійної підготовки випускника.

Запровадження профільного навчання у сучасній старшій школі з 12-річним терміном навчання за технологічним напрямом визначає додаткові корективи у технічній підготовці вчителів. У дослідженні розкрито методологічну основу технічної підготовки майбутніх вчителів трудового навчання. Підготовка вчителів трудового навчання методологічно ґрунтується на тому, що навчальний предмет “Трудове навчання” є рівноправним загальноосвітнім предметом школи, а також може забезпечувати допрофесійну або, за наявності відповідної матеріальної бази, професійну підготовку. Водночас нами визначений напрям здобуття майбутніми вчителями трудового навчання суміжних спеціальностей, які мають наближено подібну структуру та зміст соціально-економічної та технічної підготовки фахівців. Обґрунтовується необхідність запровадження підготовки вчителів трудового навчання на різних освітньо-кваліфікаційних рівнях.

Нині залишаються невідпрацьованими схеми співпраці між педагогічними коледжами та університетами в системі підготовки вчителів трудового навчання. На рівні підготовки стандартів вищої освіти для освітньої галузі “Технології” така робота теоретично проведена, але вона не відповідає вимогам Болонського процесу.

Аналізуючи результати проведених досліджень, інформацію з літературних джерел, передовий досвід учителів та викладачів, визначено, що протягом існування системи підготовки вчителів трудового навчання розвитку зазнали основні підходи щодо формування змісту їх науково-предметної підготовки. Ґрунтуючись на завданнях освітньої галузі „Технології”, були сформовані такі принципові підходи:

1) трудове навчання як елемент загальної освіти забезпечує вирішення таких загальношкільних завдань: трудове виховання, політехнічна освіта, профорієнтація, формування творчого ставлення до праці, поєднання навчання з продуктивною працею. Водночас трудове навчання має специфічні завдання щодо формування практичних умінь та навичок з технології обробки матеріалів. Виконанню цих завдань повинні бути підпорядковані структура і зміст навчального плану з підготовки вчителів трудового навчання;

2) підготовка вчителів трудового навчання має бути підпорядкована сучасному проектно-технологічному змістові трудового навчання, який є рівноправним загальноосвітнім предметом у школі, окрім того, за певних умов може забезпечувати професійну підготовку учнів;

3) суттєвим недоліком чинних навчальних планів з підготовки вчителів трудового навчання є те, що здебільшого вони на перших етапах копіювали відповідні навчальні плани з підготовки інженерів. Із появою нових навчальних планів до запровадження державних стандартів вищої педагогічної освіти виник інший дисбаланс - суттєве скорочення обсягу вивчення навчальних дисциплін технічної підготовки;

4) підготовка вчителів трудового навчання має бути поєднана з підготовкою вчителя креслення і безпеки життєдіяльності, а також споріднених спеціальностей. При цьому передбачено запровадження спеціалізацій, які враховують різноманітність змісту профільного навчання у VIII-XI класах залежно від обраного напряму;

5) сучасний комплекс навчальних дисциплін з технічної підготовки вчителів трудового навчання створений без наукового обґрунтування, базуючись лише на основі практичного досвіду викладачів, із копіюванням у скороченому варіанті аналогів із системи професійної підготовки інженерних кадрів. Тому в період реформування освітньої галузі „Технології” слід розробити наукові основи формування системи технічної підготовки вчителів трудового навчання, замість дрібних навчальних курсів створити інтегровані, що забезпечить фундаменталізацію всієї професійної підготовки.

У другому розділі “Науково-теоретичні засади технічної підготовки вчителів трудового навчання” визначено концептуальні засади технічної підготовки вчителів трудового навчання. Необхідність зміни змістової підготовки вчителя трудового навчання аргументується відповідно до вимог державних стандартів шкільної галузі “Технології” та якісно нового змістового наповнення навчальних дисциплін технічної підготовки.

Констатувальний експеримент засвідчив, що середній бал оцінок з трудового навчання за п'ятибальною шкалою становив 2,6 бала. Низький рівень техніко-технологічної підготовки випускників шкіл, вказує на необхідність покращення змісту трудового навчання, а відповідно до цього внесення коректив до обсягу та змісту технічних навчальних дисциплін у системі професійної підготовки вчителів трудового навчання.

Виходячи із існуючих моделей професійної підготовки вчителів та аналізу навчальних програм освітньої галузі “Технології”, нами побудовано структурно-лінійну модель підготовки вчителів трудового навчання, яка передбачає наявність на кожному ступені декількох профілів або спеціалізацій, а саме:

- бакалавр може здобувати кваліфікацію вчителя за напрямами “Технічна праця” чи “Обслуговуюча праця” з правом викладання трудового навчання, креслення, безпеки життєдіяльності у базовій середній школі;

підготовка магістра здійснюється за спеціалізаціями профільного навчання старшої школи з опануванням додаткових кваліфікацій вчителя креслення та безпеки життєдіяльності. На освітньо-кваліфікаційному рівні магістра замість спеціалізації допускається освоєння кваліфікації вчителя споріднених навчальних предметів; магістр освіти є вчителем профільного навчання старшої школи.

Науково обґрунтовано положення про те, що технічна підготовка вчителів є одним із складників усієї системи професійного становлення вчителів трудового навчання. За вихідну позицію у створенні моделі технічної підготовки вчителів трудового навчання було взято теорію механізмів і машин І. Артоболевського, теорію технічних систем Р. Коллера і В. Хубка та теоретичні підходи до формування змісту технічної освіти В. Гусєва і В. Ледньова.

Розроблена методологія трансформування процесу підготовки майбутніх учителів трудового навчання в сучасних умовах передбачає зростання обсягу вивчення навчальних дисциплін науково-предметної підготовки, але зменшення їх обсягу на першому і другому курсах і перенесення навантаження на старші курси, що забезпечить умови для кращої адаптації студентів до умов навчання у вищій школі. Це забезпечило впорядкування та усунення дублювань вивчення технічних навчальних дисциплін на різних освітньо-кваліфікаційних рівнях.

Згідно з розробленою у дослідженні концепцією зміст технічної підготовки майбутніх учителів трудового навчання визначається у вигляді трьох складників: техніко-технологічні знання; уміння працювати з технікою та технологічні уміння і технічна ерудиція. Перша складова формується під час засвоєння теоретичних знань інтегрованих курсів, а вміння працювати з технікою опановується під час практикумів у навчальних майстернях, лабораторних занять із природничо-математичних навчальних дисциплін (загальна фізика, загальна хімія) та лабораторних практикумів інтегрованих курсів. Технологічні уміння майбутні вчителі здобувають під час виконання лабораторних робіт з матеріалознавства, обробки матеріалів різанням та практикуму в навчальних майстернях. Технічна ерудиція формується як під час комплексного вивчення інтегрованих технічних курсів та інших навчальних дисциплін, так і під час студентської наукової діяльності.

Технічна підготовка майбутніх учителів трудового навчання включає мету та завдання цієї підготовки студентів та викладачів як учасників педагогічного процесу, методи, форми та засоби навчання, критерії ефективності та рівні підготовки. Функціювання цієї підготовки досягається через реалізацією принципів навчання (науковість та фундаментальність, системність та наступність, варіативність та оптимальність тощо) і на основі різнорівневих зовнішніх та внутрішніх зв'язків із урахуванням специфічних особливостей професійної діяльності вчителів трудового навчання, за якими визначався зміст їх технічної підготовки. Аналізуючи Державний стандарт базової і повної загальної середньої освіти (освітня галузь “Технології”), теорію технічних систем, системну класифікацію машин, ми дійшли висновку, що основу технічної підготовки повинні складати інтегровані, найбільш узагальнені знання про сучасну техніку та технології, відповідні уміння, якими можна опанувати переважно у процесі вивчення інтегрованих курсів “Основи виробництва”, “Прикладна механіка”, “Машинознавство” та “Технічна творчість”. При цьому наводиться системно-структурна інтерпретація технічної підготовки вчителя, згідно з якою професійна підготовка буде відповідати вимогам сучасної освіти. Базуючись на створеній організаційній, процесуальній моделі та на змістовому рівні професійної підготовки вчителів трудового навчання, розроблено цілісну модель технічної підготовки студентів та принципи її реалізації (рис.1).

Науково обгрунтований механізм створення інтегрованих курсів технічної підготовки вчителів трудового навчання. При цьому навчальний зміст окремих курсів технічних дисциплін акумулює передові досягнення відповідних прикладних наук з урахуванням пріоритетів у розвитку сучасної техніки і технологій. Отже, відбувається онтодидактичне перетворення наукового знання в навчальний матеріал. Водночас слід забезпечувати методичну та предметну підготовку вчителів креслення й основ безпеки життєдіяльності, кваліфікації яких опановуються як супутні для вчителя трудового навчання.

З урахуванням потреби в забезпеченні педагогічними кадрами малокомплектних сільських шкіл було науково обґрунтовано та запропоновано можливі варіанти спеціалізацій та поєднання спеціальності 7.01.01.03 “Педагогіка і методика середньої освіти. Трудове навчання” із такими спорідненими спеціальностями, як „Фізика”, „Основи інформатики” та „Професійна освіта”. З метою підвищення мобільності випускників на ринку праці науково обґрунтовується, виходячи із спільності технічної підготовки, можливість поєднання підготовки вчителів трудового навчання із спорідненими спеціальностями виробничого характеру (працівники служби охорони праці, дорожніх служб, патентознавці та ін.).

У третьому розділі “Зміст технічної підготовки вчителів” проведено формування змісту таких основних інтегрованих курсів, як “Основи виробництва”, “Прикладна механіка”, “Технічна творчість”, “Машинознавство”.

Компоненти технічної підготовки вчителя можна класифікувати за різними ознаками, але для вчителя трудового навчання першочерговою є професійна компетентність. Таким чином, можна виділити теоретичну і практичну складові цієї підготовки, беручи за основу предметну класифікацію. Це дало можливість визначити перелік навчальних дисциплін, які забезпечать майбутньому вчителю трудового навчання належну технічну підготовку.

Розроблений інтегрований курс “Основи виробництва”, який включає такі структурні підрозділи, як “Матеріалознавство і технологія конструкційних матеріалів”, ”Обробка матеріалів різанням”, “Основи техніки і технологій”, “Економічні основи виробництва”, “Практикум з технології обробки матеріалів” та технологічну практику. Теоретично обґрунтована та практично реалізована послідовність вивчення цих розділів із навчальними дисциплінами природничо-математичної підготовки. Весь інтегрований курс поділяється на два блоки:

І. Матеріалознавство і технологія матеріалів; обробка матеріалів різанням; практикум з технології обробки матеріалів.

ІІ. Основи техніки і технологій; економічні основи виробництва і технологічна практика.

У першому блоці студенти опановують знання та навички, потрібні їм для безпосереднього проведення занять з ручної та механічної обробки матеріалів (деревини, металу) в середній школі 2-го ступеня. Другий блок надає майбутнім учителям трудового навчання відомості про сучасне виробництво, його техніко-технологічну оснащеність, економіку і організацію, готує їх до здійснення політехнічної освіти учнів. Завершує цей розділ технологічна практика, яка дає можливість поглиблено ознайомитися з сучасним виробництвом, і після складання державного екзамену передбачається присвоєння студентові кваліфікаційного розряду однієї із робітничих професій (залежно від спеціалізації підприємства).

У роботі обґрунтовується зміст та обсяг вивчення кожного із складників інтегрованого курсу відповідно до чинної програми з трудового навчання загальноосвітньої школи. Якісно новим є доповнення курсу “Основ виробництва” практикумом з технології обробки матеріалів і технологічною практикою на виробництві, які поєднують у собі технологію конструкційних матеріалів, теорію і технологію обробки матеріалів з практикумом та економічними основами виробництва як засобом оцінки ефективності технологій.

Прикладна механіка в системі технічної підготовки вчителів трудового чи професійного навчання має важливе значення не лише для вивчення основ статики, динаміки, різновидностей деформацій, розрахунку деталей машин, а й як основа для опанування в подальшому знаннями професійно спрямованих навчальних дисциплін. Розроблено шляхи формування інтегрованого курсу “Прикладна механіка” та його змістового наповнення з більш обґрунтованим аналізом супроводження сучасних машинних методів розрахунку та поданням широкого матеріалу про сучасні досягнення у розвитку науки та практичної механіки. Науково обґрунтовано доповнення навчальної програми інтегрованого курсу якісно новими розділами “Вибрані питання прикладної механіки” та „Машинні методи розрахунку”. Доведено, що вивчення цього інтегрованого курсу слід здійснювати на початковій стадії навчання, тобто поряд з викладанням інших технічних дисциплін.

Зміст інтегрованого курсу “Прикладна механіка” поділяємо на такі розділи: статика; кінематика і динаміка; опір матеріалів та основи розрахунку деталей машин; використання машинних методів розрахунку в механіці; вибранні питання прикладної механіки. Під час вивчення цього курсу передбачалося застосування сучасних машинних методів розрахунку, які охоплюють теоретичні основи методів проектування машин, механізмів та інших механічних систем і конструкцій та засвоєння практичної методики створення моделей об'єктів з наступним розрахунком і аналізом його результатів. Розділ “Вибрані питання прикладної механіки” покликаний сформувати у студентів систему знань про сучасні досягнення механіки з проекцією на прикладне застосування їх на заняттях із технічної творчості.

Важливим у підготовці вчителів трудового навчання є опанування системою технічних знань, серед яких чільне місце належить знанням з машинознавства. Машинознавство як навчальна дисципліна в структурі фахової підготовки майбутніх учителів трудового навчання має на меті сформувати у студентів цілісне уявлення про машини як найважливіший речовий елемент продуктивних сил, матеріальну основу сучасного механізованого та автоматизованого виробництва. До сьогодні машинознавство вивчалося у вигляді сукупності таких окремих технічних дисциплін, як - гідравліка, теплотехніка, електротехніка, автомобіль та автоматизація виробничих процесів, поєднання яких мало формальний характер, а програма окремих курсів повторювала у скороченому вигляді зміст навчальних курсів із професійної підготовки інженерів. В основу створення курсу машинознавство нами покладено положення про те, що його зміст повинен бути максимально наближений до змісту програми трудового навчання в школі, а також врахований той факт, що вчителю трудового навчання потрібно мати певний обсяг узагальнених знань про всі сучасні різновидності машин без надмірно поглибленого їх вивчення.

За результатами наших досліджень вивчення курсу машинознавство передбачає ознайомлення майбутніх учителів трудового навчання з основними видами сучасних машин відповідно до їх класифікації, техніко-технологічних можливостей та конструктивних особливостей машин, поширених у провідних галузях сучасного виробництва. Для визначення структури та змісту машинознавства в основу було покладено загальноприйняте визначення машинознавства, класифікація сучасних машин та розробка у дослідженні основних підходів для оптимізації змісту. Ці підходи дали можливість розробити наукові основи проектування змісту машинознавства в умовах реформування освітньої галузі “Технології”, з урахуванням яких створено інтегрований курс на основі селекції та концентрації інформації. Курс створений за таким форматом, коли майбутні вчителі опановуватимуть знання про основні види сучасних типових машин, про їх техніко-технологічні можливості та конструктивні особливості. Нами машинознавство структуровано таким чином: Розділ І. Енергетичні машини (1.1. Електричні машини та електропривод. 1.2. Теплові машини. 1.3. Гідравлічні машини. 1.4. Електростанції та енергозабезпечення). Розділ ІІ. Робочі машини (2.1. Технологічні машини. 2.2. Транспортні машини. 2.3. Транспортуючі машини). Розділ IІІ. Контрольно-інформаційні машини та основи автоматизації виробництва.

Відповідно до сучасних тенденцій проектування та конструювання технічних об'єктів науково обґрунтовано формування змісту інтегрованого курсу “Технічна творчість”. Він містить такі розділи: теорія і практика технічної творчості, практикум з технічної творчості, комп'ютерне проектування та моделювання, а також винахідництво та патентознавство. Такий інтегрований курс спрямований на створення цілісної системи знань у майбутніх учителів про технічну творчість, на формування умінь конструювати, моделювати та створювати найпростіші моделі об'єктів техніки, усуває повторення навчального матеріалу, охоплює інформаційно-комунікаційні технології, що відповідають сучасному рівню розвитку техніки і технологій. Якісно новим у цьому курсі є вивчення курсу моделювання технічних об'єктів засобами комп'ютерної техніки, комп'ютерне проектування окремих деталей, складання вузлів, механізмів та машин, динаміки взаємодії окремих вузлів у цілісному спроектованому об'єкті.