Сучасний урок біології

1. Пригадайте, що необхідно розуміти під поняттям «навчальні цілі теми», навіщо їх визначати.

2. Встановіть, який сенс вивчення даної теми (модуля), в загальному курсі дисципліни. Досягненню яких цілей відповідного розділу буде сприяти її вивчення. Що дає її вивчення для розуміння певної наукової дисципліни.

3. Продумайте, на яких фактах (подіях, явищах, процесах), що розглядаються в темі, необхідно зупинити увагу учнів, щоб сприяти досягненню ними навчальних цілей уроку чи розділу. Укладаючи зміст теми, формулюйте її проблематику таким чином, щоб виділити ті аспекти наукових фактів, на яких ви зосереджуєте увагу учнів.

4. Встановіть, які елементи знань: події, явища, процеси, факти, поняття та судження - мають засвоїти учні для того, щоб скласти для себе загальне уявлення про поняття даної наукової дисципліни.

5. Встановіть, які вміння учнів дозволяють їм осмислити поняття даної дисципліни. Сформулюйте для учнів завдання, що пов'язані та взаємозалежні: реалізація одних має бути умовою для виконання інших. Вилучіть з-поміж сформульованих вами завдань ті, які не відповідають цій умові. Доповніть навчальні цілі теми, щоб забезпечити їх систематичний характер.

Алгоритм «дерева» навчальних цілей

1 етап: Виберіть загальну мету

1. Дайте відповідь на запитання: Які суспільно значущі ролі може відігравати «ідеальний випускник», завдяки отриманій ним підготовці з цієї дисципліни? Спробуйте назвати якомога більше ролей.

2. Послідовно оцініть кожну роль під кутом зору таких запитань:

- Як ці ролі представлено в суспільному житті?

- Чи треба підтримувати їх, готуватися до виконання учневі?

3. Виберіть одну-дві ролі, як пріоритетні. Саме ці ролі стануть головними при уточненні цілей.

4. Сформулюйте вибрані орієнтири як навчальні цілі.

2 етап: Конкретизуйте вибрану загальну мету вивчення дисципліни

1. Спробуйте назвати всі ознаки досягнення даної мети, які можна придумати. Для цього сформулюйте відповіді на запитання:

- Чим буде відрізнятися учень, який вивчав даний предмет, від учня, який його не вивчав?

- Яким повинен стати учень?

- Які дії він зможе виконати після закінчення процесу навчання;

2. Критично перегляньте записи: чи немає повторень, випадкових думок. Сформулюйте кожну ознаку за правилом формулювання навчальних цілей.

ІІІ етап: Побудуйте «дерево навчальних цілей» у вигляді схеми

Дидакт Р.Мейджер запропонував алгоритм конкретизації навчальної цілі:

1. Записати ціль;

2. Описати у кількох варіантах (різними словами чи фразами) результати навчання, які засвідчують її досягнення;

3. Посортувати свої варіанти, відкинути дублі та небажані пункти, повторити перший і другий кроки для всіх абстрактних (неясних) формулювань;

4. Записати повний опис для кожного із свідчень досягнення цілі (кожної дії), включаючи його (свідчення) характер, якість чи кількісні показники, що їх вважаєте важливими;

5. Перевірити формулювання, запитуючи себе: « Якщо хтось досягне цих результатів і продемонструє кожну із названих дій, чи зможу я сказати, що він досягнув запланованої цілі».

У дидактиці проблема рівнів навченості («рівнів знань», «рівнів складності знань», «рівнів глибини засвоєння навчального матеріалу») розроблялась, починаючи із 1970 -х років. З точки зору І.Я. Лернера та ММ. Скаткіна перший рівень - це сприйняття, розуміння і запам'ятовування нових знань, другий рівень - їх застосування у знайомій учневі ситуації, здійснення діяльності за зразком (підручником, поясненням вчителя, спеціальною інструкцією); третій - застосування знань і засобів діяльності і нових для учнів ситуаціях.

Дослідник В.П. Беспалько пропонує першим рівнем вважати «знання-знайомства» (розпізнавання засвоєної інформації або дії з нею при повторному сприйнятті); другий - «знання-копії» (репродуктивна діяльність із самостійним відтворенням і застосуванням інформації на попередньо засвоєній орієнтованій схемі); третій - «знання-вміння і навички» репродуктивна діяльність у типових ситуаціях за відомим правилом чи набором дій); четверта - «знання-трансформації» (створення нових правил дій у непередбачуваних ситуаціях, тобто творча діяльність).

Учений В.П. Сімонов визначає п'ять рівнів навченості: розрізнення, запам'ятовування, розуміння, елементарні вміння та навички і перенесення.

Таблиця 2. Типові помилки та правила формулювання навчальних цілей

Типові помилки	Приклади неправильних формулювань	Характеристика прикладів	Правила формулювання навчальних цілей
Визначення через діяльність вчителя	«розповісти», «пояснити учням»	Мета навчання - репрезентація бажаних змін, а не поведінки вчителя, тому в поданому варіанті відображені цілі викладання, а не навчання	1. Навчальні цілі мають бути сформульовані для учнів
Абстрактне формулювання	«засвоїти матеріал», «набути знання, досвід»	Процес і результат навчання залишається незрозумілим і підходить для будь-якої теми.	2. У формулюванні навчальної мети мають використовуватися конкретні дієслова, опис конкретних результатів, засобів, умов, норм.
Опис проміжних результатів навчання	«прослухати матеріал», «законспектувати підручник», «відповісти на запитання», «написати реферат»	Залишаються незрозумілими кінцеві результати навчання, тобто бажані зміни в досвіді учня.	3. Навчальна мета має визначити те, що вмітиме робити учень після реалізації навчальної діяльності.
Заміна цілей змістом	«вивчити правило…, тему…»	Мета замінюється видом діяльності учня.	4. У формулюванні навчальної мети має бути відображено визначений зміст навчання, але мета не мусить обмежуватися лише цим.
Постановка цілей через внутрішні процеси інтелектуального, емоційного, особистісного розвитку учня	«розвиток пізнавальної самостійності, формування екологічного мислення, забезпечення активності»	Такі цілі є глобальними, найчастіше не можуть бути реалізованими на конкретному змісті навчання (в межах вивчення окремої теми чи навіть предмета). Окрім цього, всі зміни не можна наочно побачити, а відтак проконтролювати міру їх досягнення. Отже, для правильного опису цілей навчання необхідно з'ясувати не тільки те, які зміни мають відбутися в досвіді учня, але і те, як ці зміни можна зробити очевидними, щоб їх можна було досягти, спостерігати та контролювати.	5. Навчальні цілі мають описувати реальну поведінку, дію, яку учні починають виконувати після вивчення окремого навчального матеріалу, що і засвідчує зміну їхнього досвіду.

Тема №4. Сучасний урок біології: теорія і практика. Самоаналіз уроку

Сучасні уроки окремого предмету - це сукупність методів і засобів для реалізації змісту навчання в межах окремої дисципліни. Іншими словами - це методика викладання предмету, або технології навчання. На сьогодні освітня технологія функціонує і як наука, що досліджує найраціональніші способи навчання, і як система принципів та способів навчання, і як реальний процес навчання.

Головні ознаки традиційної класно - урочної системи.

· учні одного віку;

· клас працює за єдиним річним планом;

· жорстка регламентація навчальних програм, що веде до їх перевантаження;

· основна форма навчання - урок;

· роботою на уроці керує вчитель;

· підручники використовуються в основному для домашньої роботи.



Традиційна система орієнтована в основному на засвоєння знань, формування вмінь, навичок, а не на розвиток особистості. Вона є авторитарною педагогікою вимог.

· Примушення учня до навчання

· Централізований контроль

· Орієнтація на середнього учня

За цією системою більш 90% навчального часу загальноосвітньої школи витрачається на уроки, у ході яких викладається майже весь навчальний матеріал. Найчастіше серед типів уроків використовується комбінування, хоча творчі вчителі використовують і інші типи уроків. Традиційне навчання має свій позитив:

· систематичний характер;

· логічно впорядкована подача навчального матеріалу;

· оптимальні витрати ресурсів при масовому навчанні;

· постійній емоційній вплив особистості вчителя на учнів.

Але поряд з позитивом є і негатив:

· перевага репродуктивного навчання;

· одноманітність навчання, однотипність методів, що призводить до зниження пізнавального інтересу;

· відсутність (недостатній рівень) самостійності учнів, індивідуального навчання;

· пасивність школярів.

Слід відзначити, що різкий перехід від репродуктивного типу завдань до пошукового, успіхів не принесе, а навпаки, викличе багато труднощів та невдач як для учня, так і для вчителя. Формування пізнавальних потреб, творчої діяльності потребує тривалого часу та певної методики. Підвести школярів від простого і часто необдуманого відтворення знань до їх самостійного добування, вміння міркувати, робити висновки і висувати гіпотези за декілька уроків не можливо. Тому повинна бути проміжна та сполучна лінія між завданнями репродуктивними та творчими. Під час їх рішення школярі вчаться встановлювати причинно-наслідкові зв'язки, формувати логічні висновки на основі проведених дослідів та експериментів.

Сучасна молодь, як ніколи, потребує вміння вирішувати складні проблеми, критично ставитися до обставин, порівнювати альтернативні точки зору та приймати зважені рішення. Також очевидно, що здатність мислити критично є навичкою, яку треба формувати, розвивати в навчальному середовищі. Тобто необхідно створити та впровадити таку інноваційну систему навчання яка б мала на меті розвиток особистості учня, формування таких властивостей мислення, як критичність, самостійність, швидкість, гнучкість, широта і глибина, а вміння критично мислити повинне бути визначальним. Тому цілеспрямована робота з розвитку критичного мислення повинна розпочинатися вже з перших уроків біології. Критичне мислення - це складний процес, що починається із залучення інформації та закінчується прийняттям рішення. Невід'ємний елемент структури уроків з використання стратегії критичного мислення є розминка. Вона допомагає створити психологічний клімат, налаштовує учнів на активну й плідну індивідуальну, парну, групову форми роботи. Розширення функціональних меж розминок є шлях до ефективного навчання.

Реалізація стратегії критичного мислення в рамках класно - урочної системи навчання обмежує розминку коротким проміжком часу від 3 до 5 хвилин. Але навіть за цей період можна зробити багато чого. Потрібно тільки критично оцінювати можливості розминки, розширити її функціональні межі.

Також можливо використовувати розминки для мотивації навчання, для ненав'язливого формування мети і завдань уроку.

Завдяки розминці створюються умови, за яких мета і завдання навчального процесу, визначені вчителем, усвідомлюються кожним учнем як особистісно значущі.

Завдання для розминки: Розв'яжіть анаграми. Як ці слова пов'язані з нашим уроком біології? Чому?

Квітка К А В Т І К

Пагін П Г А Н І

На уроках за даною системою на стадії актуалізації учням часто пропонують здійснити ”мозкову атаку” -- укласти списки того, що вони знають або думають, що знають. Іноді ”мозкова атака” -- проводиться індивідуально, іноді в парах, а вже потім у групі. Хтось записує на дошці ідеї, висловлені під час ”мозкової атаки” приймаючи всі ідеї, безвідносно до того, правильні вони чи ні. Вчитель може уточнити деякі ідеї, розпитуючи учнів про речі, пов'язані з предметом ”мозкової атаки”. На цьому етапі важливо, щоб учитель утримувався від висловлення власних ідей якомога довше і дав можливість виговоритися учням. Роль учителя - спрямувати роботу, виявляти думки учнів та уважно прислухатися до учнівських ідей.

Мозкова атака:

Морські черепахи:

Мають важкий панцир

Кігті

Перетинчасті лапи чи плавники?

Несуть яйця (10 - 200 яєць)?

(м'які / тверді)?

Вегетаріанці

Вага близько 50 - 200 кілограмів

Їдять рибу

Живуть у тропічних водах

Рептилії / ссавці?

Можуть затримувати дихання під водою

Доісторичні.

І т.д.

Гроно (гронування)

Гронування є стратегією навчання, яка спонукає учнів думати вільно та відкрито на певну тему. Вона націлена, передусім, на стимулювання мислення про зв'язки між окремими поняттями. Це нелінійна форма мислення, яка подібна до принципу роботи нашого мозку. Гронування може бути використане як на стадії актуалізації, так і на стадії рефлексії. Його можна використовувати для стимулювання мислення тоді, коли тема ще недостатньо вивчена. Воно також може бути використане для підведення підсумків вивченого, як спосіб побудови нових зв'язків чи як спосіб графічного зображення нових уявлень. Це різновид роботи з письма, який може стати потужним інструментом для залучення до процесу письма учнів, неохочих писати. Гронування - це стратегія, яка допомагає тому, хто пише, краще зрозуміти самого себе, свої знання, переконання щодо теми. Оскільки асоціювання являє собою письмовий вид діяльності, воно може прояснити авторові поняття та зв'язки, які він до цього міг не усвідомлювати.

Етапи гронування є простими і дуже добре запам'ятовуються:

1. Напишіть центральне слово або фразу посередині аркушу паперу, на слайді, на дошці або на будь-якій іншій поверхні для письма.

2. Починайте записувати слова та фрази, які спадають на думку з обраної теми.

3. Коли всі ідеї записані на папері, починайте встановлювати, там де це можливо, зв'язки між поняттями.

4. Пишіть стільки ідей, скільки дозволить час, або ж доки всі вони не будуть вичерпані.

Діаграма Вена.

Діаграма Вена будується на основі двох або більше великих кіл, які частково накладаються одне на одне так, що посередині утворюється спільний простір. Порівнюючи 2 об'єкти - малюється 2 кола, вільний простір - ознаки відмінності, спільний простір - ознаки схожості.

Тема уроку: ”Квітка - видозмінений пагін. Будова і різноманітність квіток.”



Сенкан -- це вірш, що складається з п'яти рядків.

Слово ”сенкан” походить від французького слова ”п'ять” і позначає вірш у п'ять рядків. Перш ніж застосувати методику сенкана, поясніть, як складати такі вірші. Далі продемонструйте це на прикладах. Потім запропонуйте групі скласти сенкан.

На перших кроках складання сенкана може виявитися для декого складним завданням, отже найкращим шляхом запровадження цієї методики є поділ групи на пари. Запропонуйте тему для ”вірша”. Кожен з пари матиме 5 - 7 хвилин для того, щоб скласти свій вірш. Потім вони об'єднають зусилля, вибираючи з двох віршів кращий, і складуть один спільний вірш. Це може спричинити обговорення, чому вони написали те або інше, що підштовхне їх до подальших розміркувань та критичного аналізу теми. Як видно, ця методика також вимагає від учнів уміння вислуховувати інших та здатність відбирати з роботи, виконаної іншими, думки, з якими обидва учасники погоджуються. Вірші, вироблені в парах, можна буде представити на обговорення групи. Якщо під рукою є проектор і слайди, було б добре презентувати складений у парі вірш саме на слайді. Це може викликати нову дискусію.

Під час складання сенканів необхідно дотримуватися таких правил:

1. Перший рядок має містити слово, яке позначає тему (звичайно, це іменник)

2. Другий рядок - це опис теми, який складається з двох слів (два прикметника)

3. Третій рядок називає дію, пов'язану з темою, і складається з трьох слів (звичайно це дієслова).

4. Четвертий рядок є фразою, яка складається з чотирьох слів і висловлює ставлення до теми, почуття з приводу обговорюваного.

5. Останній рядок складається з одного слова -- синоніма до першого слова, в ньому висловлюється сутність теми, ніби робиться підсумок.

Приклад сенкану складеного на основі життєвого досвіду для вивчення теми: ”Загальна характеристика земноводних.”

1. Земноводні

2. Слизькі, голі

3. Квакають, плавають, плигають

4. Живуть як у воді так і на суші

5. Амфібії.

Групове навчання на уроках біології.

Груповим є навчання, коли учні працюють разом у парах чи невеликих групах, спільно вирішують проблему, аналізують спільну тему або приходять до порозуміння заради створення нових ідей, нових комбінацій або чогось зовсім нового.

Результати групового навчання.

Вважається, що в класі, де практикується групове навчання, результативність навчання успішніша:

· учні швидше та результативніше запам'ятовують;

· є можливість у вчителя залучати учнів до обмірковувань, обговорення, формувати критичне мислення;

· більша частину часу йде на виконання завдань і менша - на деструктивну поведінку;

· вищий рівень мотивації, зокрема внутрішньої, до навчання;

· підвищення здатності розглядати ситуації під різними кутами зору;

· кращі стосунки з ровесниками, в яких виявляються терпимість, взаємодопомога (незалежно від етнічної приналежності, статі, здібностей, соціального статусу або якихось вад);

· більша соціальна підтримка;

· створення умов для психічного здоров'я, рівня адаптації та гарного самопочуття;

· підвищення позитивної самооцінки на основі самовизнання;

· позитивне ставлення до вчителів-фасилітаторів.

Сьогодні набирають темпи використання комп'ютера як засобу навчання у викладанні біології. Існує метод навчального проекту, під час якого учні попередньо ознайомлюються з новим матеріалом і за допомогою комп'ютерів готують презентацію (за програмою ”Intel”), яку демонструють під час уроку. За допомогою комунікативних технологій можна розробляти міні посібники, роздатковий матеріал, здійснювати моніторинг якості освіти, створювати позитивний емоційний стан (через музичне оформлення, проведення фізкульт - хвилинок).

Приклад створення міні-посібників на уроках біології за допомогою комп'ютерних технологій:

Новітні технології дають можливість отримати позитивний результат в освітньому процесі:

1. Розвиток компетентностей учнів.

2. Формування уміння самостійно працювати.

3. Здатність до творчого виконання завдань

4. Формування творчої соціально - орієнтованої особистості.

Самоаналіз уроку.

Формула ефективності уроку включає дві складові частини: ретельність підготовки і творчість ведення. В основі творчої праці учителя лежить передусім уміння аналізувати власну педагогічну діяльність на уроці: встановлювати причинно-наслідкові зв'язки між умовами своєї педагогічної діяльності і засобами досягнення освітніх цілей, між педагогічними впливами на учня і їх наслідками, між способом своїх дій і кінцевим результатом уроку. Це дозволяє учителеві правильно сформулювати цілі і завдання власної діяльності та діяльності учнів, чітко спланувати і передбачити результати педагогічного процесу.

Сильним, досвідченим стає той педагог, який уміє аналізувати свою працю... В.О. Сухомлинський

Наводимо один з варіантів алгоритму системного самоаналізу уроку.

Характеристика класу. Структура міжособистих взаємин: лідери, коло бажаного спілкування кожного учня, наявність груп, їх склад; взаємодія структур особистих взаємин і організаційної структури класу.

Недоліки біологічного розвитку учнів: дефекти зору, слуху; соматична (гр. soma -- тіло) послабленість; особливості вищої нервової діяльності (надмірна загальмованість чи збудженість); патологічні відхилення.

Недоліки психічного розвитку: слабкий розвиток інтелектуальної сфери тих чи інших учнів; слабкий розвиток емоційної сфери окремих учнів; слабкий розвиток вольової сфери особистості. Розвиток психічних властивостей; відсутність пізнавального інтересу, потреб у знаннях, установки на учіння; недоліки в ставленнях особистості до себе, учителя, сім'ї, товаришів, класу.

Недоліки в підготовці учнів класу: проблеми у фактичних знаннях і уміннях; прогалини в навичках навчальної праці; дефекти у звичках і культурі поведінки.

Недоліки дидактичних і виховних впливів школи. Недоліки впливів сім'ї, ровесників, соціального середовища.

Звичайно, не обов'язково при кожному самоаналізі уроку давати таку детальну характеристику класу, в якому він проходив. Проте самоаналіз учителя завжди повинен орієнтуватися не лише на конкретний клас, а й на конкретного учня.

Зовнішні зв'язки уроку. Необхідно встановити місце і роль даного уроку в темі, що вивчається; характер зв'язку уроку з попередніми і наступними уроками.

Характеристика триєдиної цілі уроку з опорою на характеристику класу передбачає з'ясування таких питань: чого необхідно досягти в знаннях, уміннях і навичках; який виховний вплив здійснити на учнів; які якості почати, продовжити, закінчити розвивати.

Характеристика задуму уроку (плану) спричиняє отримання відповідей на питання: що собою являє зміст навчального матеріалу, як його будуть засвоювати учні; які обрано методи навчання і форми організації навчально-пізнавальної діяльності; що з раніше вивченого необхідно повторити, актуалізувати; яку частину матеріалу учні можуть засвоїти самостійно, а яка потребує допомоги вчителя; що необхідно осмислити, а з чим лише ознайомитись; як закріпити нові знання; яким чином будуть досягнуті на уроці виховні і розвиваючі аспекти триєдиної цілі уроку.

Як був побудований урок, виходячи з його замислу?

Морфологічний аспект самоаналізу. Характеристика навчально-виховних моментів уроку (НВМ) і їх навчально-виховних завдань. Навчально-виховний момент є найменшою структуроутворюючою одиницею уроку, яка може ділитися лише в його межах. Навчально-виховний момент складається із взаємодії таких складових: завдання (навчання, розвитку, виховання) моменту , змісту навчального матеріалу (ЗМ), методів навчання (М), форм організації пізнавальної діяльності (Ф). У ході взаємодії цих компонентів утворюється результат моменту (РМ), а в ході взаємодії моментів -- кінцевий результат уроку (КРУ).

Фактично навчально-виховним моментом є завдання вчителя, відповідні дії учнів, кінцевий результат. Практично урок з будь-якого предмета складається із НВМ.

При самоаналізі навчально-виховні моменти об'єднуються в етапи. З усіх НВМ виділяються ті, які найбільш позитивно чи негативно вплинули на хід уроку, формування кінцевого результату.

Структурний аспект самоаналізу. Детальний аналіз мікроструктури тих НВМ, які, на думку вчителів, найсильніше позитивно чи негативно вплинули на формування кінцевого результату уроку; аналіз відповідності завдань, змісту, методів, форм у межах цих НВМ; аналіз здійснюється через усі три аспекти завдання моменту. Якщо є час і можливість, то такому аналізу слід піддати всі навчально-виховні моменти уроку.

Функціональний аспект аналізу. На основі встановлених способів взаємодії змісту навчального матеріалу, методів навчання, форм організації навчально-пізнавальної діяльності учнів визначається механізм формування кінцевого результату уроку; відповідність структури уроку триєдиній його меті, задуму, можливостям учнів класу; уточнюються, як здійснення моделі уроку, дії учителя й учнів вплинули на КРУ (найбільш вдалі і не зовсім вдалі моменти); аналізується відповідність стилю взаємин учителя й учнів успішному формуванню кінцевого результату уроку.

Аспект оцінки КРУ: оцінка якості знань, умінь і навичок, одержаних учнями на уроці; визначення розриву між триєдиною ціллю і кінцевим результатом уроку; з'ясування причин цього розриву; оцінка досягнень розвиваючого і виховного аспекту триєдиної цілі; висновки і самооцінка уроку.

Системний підхід до самоаналізу уроку формує системне бачення його у вчителя, допомогаючи цим самим краще осмислити власну роботу.

Пам'ятка для вчителя з метою самоаналізу уроку

1. Якими принципами навчання, вимогам нових і удосконалених програм користувалися при підготовці і проведенні даного уроку?

2. Що використали при підготовці до уроку (методичну, дидактичну літературу, періодику і т.і.)?

3. Яку роль відводите даному уроку в системі уроку усієї теми (як даний урок пов'язаний з попереднім і наступним)?

4. Як Ви визначали цілі уроку і конкретні завдання з кожної з них? Чим керувались при цьому? Що було самим цінним у змісті навчального матеріалу і чи вдалося зосередити на ньому увагу учнів?

5. Виходячи з чого Ви вибрали тип уроку і розробили його структуру?

6. Поясніть вибір методів і прийомів навчання. Чи виправдали вони себе, чи вдалося реалізувати поставлені завдання? Чому було вибрано дане поєднання методів, форм і засобів навчання?

7. Якою була мотивація процесу учіння на різних етапах уроку? Які способи, прийоми мотивації учіння Ви використали?

8. Яким передбачався хід уроку, як збулися Ваші передбачення?

9. Які труднощі виникли у всього класу і в окремих учнів? Як учні їх подолали?

10. Як спланували діяльність учнів на уроці? Які види діяльності учнів для вироблення загально-навчальних і спеціальних навиків Ви застосували? Обґрунтуйте їх доцільність. Які із спеціальних і загальних навчальних умінь вдалося сформувати, удосконалити? Ступінь самостійності розумової активності учнів на уроці. Чи велась диференційована робота з слабо встигаючими і найбільш підготовленими учнями?

Размещено на Allbest.ru

...