Структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, двох розділів, висновків до кожного розділу, загальних висновків, списку використаних джерел (325 найменувань), додатків на 39 сторінках, 9 таблиць, 1 ілюстрації. Основний текст становить 180 сторінок.

У вступі розкрито сутність і стан наукової проблеми виховання патріотизму студентів засобами мистецтва, підстави і вихідні дані для розроблення теми, обґрунтовано актуальність теми, визначені об'єкт, предмет, мета і завдання дослідження, розкрита методологічна й теоретична основа роботи, названі методи дослідження, наукова новизна та практичне значення дисертаційної роботи, наведені дані про апробацію.

У першому розділі “Теоретико-методологічні основи виховання патріотизму студентів вищих навчальних закладів України” подається історико-ретроспективний аналіз поглядів на патріотичне виховання молодого покоління в контексті філософського, етнопсихологічного, психолого-педагогічного знання, визначено теоретико-методологічну базу патріотичного виховання студентів у вищому навчальному закладі, розкривається сутність понять “патріотизм”, “патріотичне виховання”, “націоналізм”, “національне виховання”, “громадянське виховання”, “патріотична свідомість”, “національна самосвідомість”. Визначені й обґрунтовані духовно-моральні основи патріотизму, структура патріотизму як духовно-моральної якості особистості, етапи становлення патріотичної свідомості особистості.

Історико-ретроспективний аналіз поглядів на становлення патріотичного виховання молодого покоління в контексті філософсько-педагогічної думки свідчить, що незалежно від часу й умов написання, переважна більшість джерел, трактуючи зміст слів “патріот”, “патріотизм”, роблять наголос на значенні любові до батьківщини, до рідної землі, до свого культурного середовища. З цими підставами патріотизму як природного почуття з'єднується його моральне значення як обов'язку і чесноти. Сучасне розуміння патріотизму багато в чому спирається на ідеї християнства як вищого блага, що не розділяє, а з'єднує людей. У цьому виявляється духовно-моральна сутність патріотизму.

Аналіз наукової літератури з проблеми виховання патріотизму у студентів ВНЗ свідчить, що патріотичні ідеї сучасного українського суспільства беруть свій початок з двох першоджерел:

1) античної філософської традиції, яка справила значний вплив на європейську культуру в цілому й українську культуру зокрема;

2) християнської філософії, яка обумовила подальший розвиток європейської філософської думки і, незважаючи на 70-тирічний період панування тотального атеїзму в СРСР, знову стала актуальною на новому етапі відродження народу України, його національних та духовно-моральних традицій.

Аналіз давньоруської літератури й філософсько-педагогічних творів дозволив зробити висновок, що в основу як українського патріотизму, так і патріотичної ідеї православних слов'янських народів, пов'язаних спільним походженням і духовними традиціями, покладено християнські духовно-моральні цінності.

Провідні філософи початку ХХ століття бачили історичний шлях держави в духовно-моральному вдосконаленні суспільства, яке є умовою його ефективного соціально-економічного розвитку (С. Аскольдов, М. Бердяєв, С. Булгаков, Є. та С. Трубецькі, В. Свенцицький, С. Франк, П. Флоренський, В. Ерн, Ф. Степун, П. Новгородцев та інші). Для нашого дослідження дуже важливими є: думка видатного вітчизняного філософа П. Новгродцева, який визначав поняття „батьківщина” як сукупність духовних благ, заповіданих нащадкам предками; визначення провідної ролі Православної Церкви у збереженні духовності народу, його моралі, культури, традицій (Г. Ващенко, І. Ільїн). Ми вважаємо, що на сучасному етапі української історії варто приділяти належну увагу патріотичному вихованню молоді саме як складовій її духовно-морального виховання, оскільки українське суспільство знаходиться на стадії пошуків ідеї, здатної його консолідувати.

Серйозними проблемами сучасної студентської молоді України є прояви ксенофобії, інтолерантності та кризи ціннісних орієнтирів. Пошук шляхів розв'язання цих проблем лежить, на нашу думку, у площині виховання патріотизму студентської молоді як духовно-моральної якості на основі історично притаманних українському народові християнських моральних цінностей, культури, мистецтва, його етнічних та психологічних особливостей.

Більшість дослідників українського національного характеру дійшла висновку, що „кордоцентризм", релігійність, невойовничість, здатність до гармонійного поєднання індивідуалізму з життям у великій громаді є важливими рисами української моделі соціалізації, основною характеристикою українського виховного ідеалу, заснованого на православній вірі та любові до своєї країни.

Ідея, що консолідує українське суспільство, повинна бути ідеєю патріотичною. Але процес виховання патріотизму, на наш погляд, повинен бути деідеологізованим. Здійснення процесу патріотичного виховання у ВНЗ як свідомого виховання духовно-моральних якостей особистості, допоможе запобігти поширенню тенденції маргіналізації молоді, розвитку націоналістичного радикалізму, загостренню міжетнічної напруженості у суспільстві.

Теоретичний аналіз філософської, культурологічної, політологічної, етнопсихологічної, педагогічної літератури дозволив нам визначити “патріотизм” як інтегральну цінність та духовно-моральну якість особистості, що виражається в почутті любові до Батьківщини як відчутті духовного зв'язку з нею, моральній відповідальності за долю Батьківщини і готовності її захищати, вільному етнічному та національному самовизначенні, свідомому збереженні та примноженні національних духовних і матеріальних цінностей.

Таке розуміння патріотизму дозволило нам визначити наступні етапи виховання патріотизму особистості:

- виховання любові й поваги до своїх батьків, своєї родини, що повинно формуватися в дошкільному віці в рамках родинного виховання;

- виховання позитивного ставлення до “малої батьківщини” (свого міста, краю, регіону) тобто етнічна самоідентифікація, що формується у підлітків у період шкільного навчання;

- виховання позитивного ставлення до своєї країни (державницького патріотизму) відповідає юнацькому віку; формується в період навчання у випускних класах школи та у ВНЗ;

- виховання усвідомлення своєї належності до історичної спільноти та культурно-релігійної традиції східнослов'янських народів, тобто формування через позитивну етнічну ідентичність толерантності в міжнаціональних відносинах - також є виховним завданням ВНЗ;

- виховання доброзичливого ставлення до всіх народів світу - якість, притаманна високодуховній особистості, яка формується у процесі самовиховання протягом усього життя.

Виховання державницького патріотизму, що ґрунтується на позитивному ставленні до своєї країни, неможливе без проходження людиною всіх попередніх етапів.

Патріотизм - складна інтегрована система патріотичних якостей духовно-морального, емоційно-почуттєвого, інтелектуального та діяльнісно-поведінкового характеру. Виходячи з цього, ми визначили структуру патріотизму, яку складають наступні компоненти:

1) духовно-моральний (почуття любові до Батьківщини, моральної відповідальності перед нею, відчуття духовного зв'язку зі своїм народом);

2) когнітивний (комплексні знання з історії та культури Батьківщини, патріотична свідомість);

3) ціннісний (потреба в інтеріоризації системи духовно-моральних і культурних національних і загальнолюдських цінностей, серед яких належне місце посідає патріотизм);

4) діяльнісний (готовність діяти на благо своєї країни, відстоювати її інтереси, захищати їх тощо);

5) ідентифікаційний: - етнічна самоідентифікація (толерантне ставлення до представників інших народів на основі позитивної етнічної самоідентифікації); - національна ідентифікація (національна гідність, відчуття своєї належності до нації, позитивне ставлення до співвітчизників); - громадянськість (потреба у належному виконанні громадянських обов'язків).

У другому розділі “Підвищення ефективності патріотичного виховання студентської молоді засобами мистецтва” були проаналізовані шляхи і педагогічні умови патріотичного виховання студентської молоді засобами мистецтва, сформульовані принципи виховання патріотизму як духовно-моральної якості особистості, визначені критерії добору творів мистецтва, що сприяють процесу патріотичного виховання.

Мета нашого дослідження - теоретичне обґрунтування та експериментальна перевірка шляхів і педагогічних умов виховання патріотизму як духовно-моральної якості особистості засобами мистецтва у студентської молоді, детермінувала основні завдання експериментальної роботи:

- визначити педагогічні умови і шляхи удосконалення змісту і форм патріотичного виховання засобами мистецтва;

- визначити та обґрунтувати критерії діагностування ефективності патріотичного виховання студентів ВНЗ;

- експериментально перевірити та проаналізувати ефективність розроблених методичних рекомендацій.

Проведене нами експериментальне дослідження показало, що по мірі освоєння та присвоєння студентською молоддю досягнень національної духовної культури, історії та мистецтва народу України, стійкішими стають її духовно-моральні зв'язки зі своєю землею, набувають нових якостей патріотичні почуття, громадянські переконання, усвідомлення своєї ролі у розвитку українського суспільства, зміцнюється прагнення до збагачення та збереження його духовно-моральних і матеріальних цінностей.

Специфіка української культури полягає у феномені культурного православ'я, у національних пам'ятках літератури, архітектури, образотворчого та музичного мистецтва, у своєрідності української пісні та народного танцю, декоративно-ужиткового мистецтва, досягнень сучасних українських митців, у приналежності української культури до загальної слов'янської культурної традиції. Провідною ідеєю розробленої нами методики виховання патріотизму сучасної студентської молоді є використання ефекту взаємодії мистецтв у навчально-виховному процесі вищої школи. У дослідженні доведено, що мистецтво може впливати на внутрішній світ особистості на декількох рівнях: емоційно-впливовому, формуючому, виховному та духовно-перетворювальному. Ефект використання комплексу взаємодіючих мистецтв виявляється на всіх означених рівнях. Як показала експериментальна перевірка найбільший виховний ефект досягається при взаємодії основних (література, музика, живопис, іконопис) та похідно-синтетичних (кіно, архітектура, театр) видів мистецтв. Згідно розроблених нами критеріїв відбору творів мистецтва формувався зміст виховної програми і методики її застосування.

Аналіз результатів діагностування ефективності виховання патріотизму студентів показав наявність певних недоліків цієї роботи, а саме:

- різноспрямованість векторів ідеології виховання патріотизму в регіонах країни;

- недооцінка значення використання ефекту взаємодії мистецтв у вихованні патріотизму;