Організація волонтерської роботи майбутніх соціальних педагогів в умовах вищого навчального закладу

Размещено на http://www.allbest.ru/

АКАДЕМІЯ ПЕДАГОГІЧНИХ НАУК УКРАЇНИ

ІНСТИТУТ ПРОБЛЕМ ВИХОВАННЯ

УДК 37.013.42

Організація волонтерської роботи майбутніх соціальних педагогів в умовах вищого навчального закладу

13.00.05 - соціальна педагогіка

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата педагогічних наук

Бондаренко Зоя Петрівна

Київ 2008

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Інституті проблем виховання АПН України.

Захист відбудеться ”13” травня 2008 року о 16 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 26.454.01 в Інституті проблем виховання АПН України за адресою: 04060, м. Київ, вул. М. Берлинського, 9.

З дисертацією можна ознайомитись у науковій частині Інституту проблем виховання АПН України (04060, м. Київ, вул. М. Берлинського, 9).

Автореферат розісланий 11 квітня 2008 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради Л.М. Масол

АНОТАЦІЯ

Бондаренко З.П. Організація волонтерської роботи майбутніх соціальних педагогів в умовах вищого навчального закладу. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук за спеціальністю 13.00.05 - соціальна педагогіка. - Інститут проблем виховання АПН України, Київ, 2008.

Дисертаційне дослідження присвячене теоретичним і практичним питанням організації волонтерської роботи майбутніх соціальних педагогів в умовах вищого навчального закладу. Розкрито сутність понять „волонтерська робота” в контексті соціально-педагогічної діяльності, „готовність до волонтерської роботи”; визначено професійні функції соціального педагога, що реалізуються у волонтерській роботі; удосконалено зміст навчально-виховного процесу підготовки майбутніх соціальних педагогів до виконання професійних функцій та форми і методи волонтерської роботи в умовах вищого навчального закладу. Розроблено та впроваджено модель організації волонтерської роботи майбутніх соціальних педагогів в умовах вищого навчального закладу, спрямовану на підвищення рівня підготовки майбутніх соціальних педагогів до виконання професійних функцій через залучення їх до доброчинної діяльності, підтримки та розвитку соціальних ініціатив.

Встановлено, що професійне становлення та особистісний розвиток майбутніх соціальних педагогів у вищому навчальному закладі забезпечується завдяки організації їх участі у волонтерській роботі.

Ключові слова: волонтерська робота, благодійність, функції соціального педагога, готовність до волонтерської роботи, модель організації волонтерської роботи, вищий навчальний заклад.

АННОТАЦИЯ

Бондаренко З.П. Организация волонтёрской работы будущих социальных педагогов в условиях высшего учебного заведения. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата педагогических наук по специальности 13.00.05 - социальная педагогика. - Институт проблем воспитания АПН Украины, Киев, 2008.

Диссертация представляет собой исследование проблемы организации волонтёрской работы будущих социальных педагогов в условиях высшего учебного заведения.

В работе определены сущностные особенности волонтёрской работы, исследовано историю развития благотворительности и волонтёрской работы в Украине, России, за рубежом, проанализировано состояние изученности проблемы на современном этапе в трудах отечественных и зарубежных исследователей, определены профессиональные функции социального педагога, которые реализуются в процессе волонтёрской работы; раскрыто понятие готовности будущих социальных педагогов к волонтёрской работе; выявлены и охарактеризованы критерии готовности будущих социальных педагогов к волонтёрской работе, показатели данных критериев и уровни сформированности каждого из них.

В работе усовершенствовано, структурировано содержание подготовки будущих социальных педагогов в условиях высшего учебного заведения к осуществлению профессиональных функций в волонтёрской работе, которое представлено такими компонентами: целевой, содержательный, процессуально-технологический, рефлексивно-аналитический, компонент супервизии, компонент мониторинга.

Теоретически обоснована, содержательно разработана и экспериментально проверена модель организации волонтёрской работы будущих социальных педагогов в условиях вуза, которая содействует формированию их готовности к волонтёрской работе при определенных организационно-педагогических условиях: учета личностно ориентированного подхода в учебно-воспитательном процессе; формирования готовности студентов к будущей профессиональной деятельности; создании социально-воспитательной среды для реализации знаний, умений и профессионально-личностных качеств студентов, внедрения в процесс подготовки учебного спецкурса, ориентированного на раскрытие социально-педагогических основ волонтёрской работы. Составляющей частью модели является созданный в Днепропетровском национальном университете Центр социальных инициатив и волонтерства, который представляет собой структурированное общественное объединение с разработанным положением, направлениями и содержанием деятельности. Реализации цели и задач деятельности Центра содействовала координация действий работников просвещения и практиков социальной сферы в процессе организации волонтёрской работы в высшем учебном заведении, а именно: между университетским координационным советом Центра социальных инициатив и волонтерства (совет по гуманитарно-воспитательной работе, заместители деканов по воспитательной работе, центр гуманитарных проблем образования, кафедра педагогики и психологии, студенческий совет) и общественным советом социальных партнеров Центра (управление/служба по делам детей Днепропетровского городского совета, центр социальных служб для семьи, детей и молодежи, приюты для несовершеннолетних, детские дома, центр реабилитации для несовершеннолетних). Экспериментальное исследование позволило сделать вывод, что разработанная и внедренная в практику работы вуза модель организации волонтерской работы способствует положительной динамике формирования готовности будущих социальных педагогов к волонтёрской работе. Его результаты подтвердили эффективность организационно-педагогических условий, выдвинутых в рабочей гипотезе. Ключевые слова: волонтёрская работа, благотворительность, функции социального педагога, готовность к волонтерской работе, модель организации волонтерской работы, высшее учебное заведение.

волонтерський соціальний педагог

SUMMARY

Bondarenko Z.P. Оrganization of the voluntary work of social pedagogues-to-be in the conditions of the higher educational establishment. - Manuscript.

Thesis for a Candidate's degree in educational science іn specialty 13.00.05 - social pedagogics. - Institute of the problems of upbringing, PSA Ukraine, Kуiv, 2008. Thesis is dedicated to theoretical and practical issues concerning organization of the voluntary work of social pedagogues-to-be in the conditions of higher educational establishment. In this thesis the essence of such concepts as „voluntary work” in the context of social pedagogics, „readiness of social pedagogues-to-be for the voluntary work” is revealed; professional functions of a social pedagogue, which are realized in the process of voluntary work, are defined; the content of teaching process of preparation of social pedagogues-to-be for the fulfillment of their professional functions, forms and methods of the voluntary work in the conditions of higher educational establishment are perfected. In the thesis the model of organization of voluntary work of social pedagogues-to-be in higher educational establishment conditions is created and implemented, directed on raising the level of skills of social pedagogues-to-be through engaging them into charity activities, supporting and developing their social initiatives.

It has been ascertained that personality development and professional growth of social pedagogues-to-be in higher educational establishment can be provided owing to their participation in the voluntary work.

Key words: voluntary work, charity, functions of social pedagogue-to-be, readiness for voluntary work, the model of organization of voluntary work, higher educational establishment.

1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність дослідження обумовлена динамічністю соціальних процесів, спрямованих на гуманізацію сучасного суспільства. Саме цей соціальний пріоритет є методологічною основою організації процесів навчання і виховання особистості, формування її соціальної активності. Одним із напрямів на шляху гуманізації суспільства є цілеспрямована підготовка майбутніх соціальних педагогів на принципах гуманізму, поваги до інших і самоповаги, доброзичливості та милосердя, толерантності й неупередженого ставлення до тих, хто потребує допомоги, вимогливості до себе, динамічності та соціальної активності. Ці принципи відображають характер соціального замовлення в системі професійної педагогічної освіти, яке має чітко окреслену законодавчу базу, як-от: Національна доктрина розвитку освіти України у ХХІ столітті (2002), закони України „Про освіту” (1991, 1996), „Про вищу освіту” (2002), у яких передбачені заходи, спрямовані на становлення соціального педагога як носія ефективних форм взаємодії із суб'єктами педагогічного процесу.

Різноманіття напрямів, форм та методів волонтерської діяльності відкриває широкі перспективи для активізації духовного, інтелектуального та культурного потенціалу, що детермінує розвиток людини і суспільства як сьогодення, так і майбутнього. Усвідомлення майбутнім соціальним педагогом місця і ролі волонтерської роботи як засобу особистісного розвитку та самореалізації, самовизначення та самоствердження, як способу надання допомоги людям, які її потребують, є шляхом не тільки саморозвитку, а й професійного становлення.

Наукові доробки філософів, істориків (М. Аркас, М. Грушевський, Ю. Хорунжий, Д. Яворницький та ін.) свідчать, що благодійництво та меценатство в Україні мають власну історію, традиції й особливості. У цьому контексті найпоширенішим феноменом благодійності, доброчинності є волонтерство, початок розвитку якого припадає на ХІХ століття.

Вагомий внесок у становлення теорії волонтерства, розробку його теоретичних та методологічних засад зроблено російськими (І. Айнутдинова, О. Акімова, Л. Вандишева, В. Пестрикова), українськими (О. Безпалько, І. Звєрєва, Н. Заверико, Г. Лактіонова, Л. Міщик, І. Мигович, С. Пальчевський, В. Петрович, Ю. Поліщук, А. Рижанова, М. Тименко) й зарубіжними (Р. Лінч, С. Маккарлі (США), Л. Питка, Є. Матерна (Польща) дослідниками, які визначили сутність, ознаки, особливості, напрями та принципи волонтерської роботи.

Істотний інтерес для проведеного дослідження становлять праці, в яких простежуються концептуальні засади професійно-педагогічної підготовки освітянських кадрів (А. Алексюк, С. Архипова, С. Гончаренко, А. Капська, О. Мороз, С. Литвиненко, В. Радул, В. Сагарда, Є. Холостова, М. Фірсов та ін.).

Вітчизняна педагогічна наука збагачена рядом фундаментальних досліджень, в яких розглядаються різноманітні аспекти підготовки майбутніх соціальних педагогів (І. Бех, М. Галагузова, Н. Гарашкіна, Л. Коваль, Л. Міщик, І. Мигович, В. Поліщук, С. Харченко та ін.); фахівців із соціально-педагогічної роботи (В. Бочарова, Б. Вульфов, М. Гур'янова, І. Лавриненко, Л. Нагавкіна, В. Сидоров, О. Сорочинська та ін.). Вагомим для дослідження є досвід зарубіжних науковців стосовно підготовки соціальних працівників до професійної діяльності: І. Валліман (Швейцарія), Г. Вільфінг (Австрія), Б. Вул (США), Л. Гур'є (Франція), Е. Норланн (Німеччина), Є. Потуліцька (Польща), Ш. Рамон (Великобританія) та ін.

У центрі уваги сучасних науковців - питання модернізації підготовки майбутніх соціальних педагогів: диференціація змісту, форм і методів роботи з дітьми, які залишилися без батьківської опіки (С. Кавула, А. Поляничко, М. Шакурова та ін.); організація соціально-педагогічної роботи з „дітьми вулиці” (Р. Вайнола, О. Воронова, В. Келасьєв, Г. Курганова, С. Тетерський); профілактика негативних явищ (О. Митрохіна, В. Оржеховська, О. Пилипенко); освітньо-дозвіллєва діяльність (С. Пащенко, Н. Птицина); робота у громаді (О. Безпалько, О. Песоцька, Т. Семигіна та ін.).

Незважаючи на інтенсивні різнопланові дослідження, жодний із охарактеризованих підходів не забезпечує сповна виконання завдання щодо організації волонтерської роботи майбутніх соціальних педагогів в умовах вищого навчального закладу.

Аналіз результатів теоретичних напрацювань, практичного досвіду підготовки студентів у вищих навчальних закладах до майбутньої соціально-педагогічної та волонтерської роботи виявив низку суперечностей: між потребою суспільства у фахівцях цього профілю, здатних до здійснення волонтерської роботи, і недостатнім рівнем підготовки майбутніх соціальних педагогів у вищому навчальному закладі до її виконання; між визнанням волонтерської роботи як цілісного феномену і неузгодженістю цілей, функцій, їх недостатнім відображенням у змісті вищої освіти та діяльності суб'єктів педагогічного процесу вищого навчального закладу.

Зняття зазначених суперечностей можливе за умови переосмислення теоретичних засад організації волонтерської роботи у вищому навчальному закладі та розробки концептуальних підходів до підготовки майбутніх соціальних педагогів, здатних до вирішення сучасних проблем, а також визначення мети, змісту навчання волонтерів у контексті особистісно орієнтованої парадигми освіти.

Актуальність, теоретичне і практичне значення проблеми, недостатність її опрацювання зумовили вибір теми дослідження: „Організація волонтерської роботи майбутніх соціальних педагогів в умовах вищого навчального закладу“.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано в межах комплексної теми лабораторії соціальної педагогіки Інституту проблем виховання АПН України „Соціально-педагогічні засади виховання особистості в сучасних умовах”, державний реєстраційний номер 0103U001163. Тема дисертаційної роботи затверджена вченою радою Інституту проблем виховання АПН України (протокол № 4 від 31 березня 2005 року) і радою з координації наукових досліджень у галузі педагогіки та психології АПН України (протокол № 6 від 14 червня 2005 року).

Об'єкт дослідження - навчально-виховний процес у вищому навчальному закладі.

Предмет дослідження - волонтерська робота майбутніх соціальних педагогів в умовах вищого навчального закладу.

Мета дослідження: теоретично обґрунтувати та практично впровадити модель організації волонтерської роботи майбутніх соціальних педагогів у вищому навчальному закладі.

Гіпотеза дослідження ґрунтується на припущенні, що професійне становлення та особистісний розвиток майбутніх соціальних педагогів у вищому навчальному закладі стане ефективним, якщо організація їхньої участі у волонтерській роботі відповідатиме таким умовам: врахування особистісно орієнтованого підходу у навчально-виховному процесі; формування готовності студентів до майбутньої професійної діяльності; створення соціально-виховного середовища для реалізації знань, умінь та професійно-особистісних якостей студентів.

Відповідно до об'єкта, предмета, мети та гіпотези дослідження сформульовано його основні завдання:

Проаналізувати ступінь розробленості досліджуваної проблеми у вітчизняній та зарубіжній науковій літературі.

Розкрити сутність поняття „волонтерська робота”.

Визначити критерії та показники рівнів готовності майбутніх соціальних педагогів до волонтерської роботи.

Обґрунтувати та розкрити зміст підготовки майбутніх соціальних педагогів до здійснення волонтерської роботи.

Перевірити результативність впровадження моделі організації волонтерської роботи майбутніх соціальних педагогів в умовах вищого навчального закладу.

Теоретико-методологічні основи дослідження становлять положення філософської, психологічної та педагогічної наук про соціальну сутність людини, механізми соціалізації, структуру гуманістичних і соціальних цінностей; положення теорії пізнання; взаємозв'язок теорії та практики у процесі пізнання; гуманістичні філософські ідеї про особистість як найвищу цінність суспільства; основні положення психолого-педагогічної науки про закономірності розвитку особистості, засади особистісно орієнтованого підходу до виховання, активну роль особистості у пізнанні й перетворенні соціального середовища; системний підхід до організації навчального-виховного процесу. Дослідження організації волонтерської роботи майбутніх соціальних педагогів в умовах вищого навчального закладу ґрунтується на положеннях й висновках щодо концептуальних ідей теорії діяльності, навчання й розвитку особистості (О. Леонтьєв, С. Рубінштейн); особистісно орієнтованої освітньої парадигми (Т. Алєксєєнко, І. Бех, Є. Бондаревська, С. Гончаренко, О. Кононко, Є. Пєхота, В. Сєриков, Т. Яркіна та ін.); єдності індивідуального й соціального (Б. Вульфов, І. Звєрєва, Л. Коваль та ін.); особливостей підготовки до соціально-педагогічної роботи у вищому навчальному закладі (А. Алексюк, А. Капська, С. Литвиненко, Л. Міщик, І. Мигович, О. Мороз, В. Поліщук, С. Савченко, С. Харченко, та ін.); визначення поняття волонтерської роботи в історичному контексті (М. Аркас, М. Грушевський, Ю. Хорунжий, Д. Яворницький та ін.); методологічних та теоретичних засад волонтерства (Л. Бадя, О. Безпалько, Р. Вайнола, Н. Заверико, Р. Лінч, С. Маккарлі, Ю. Поліщук, Є. Холостова, та ін.).

Означена діяльність має ґрунтуватися на нормативно-правових засадах волонтерської роботи та благодійної діяльності, до яких належать закони України „Про благодійництво та благодійні організації”, „Про волонтерський рух”, „Про соціальні послуги”, „Про соціальну роботу з дітьми та молоддю”, наказ Міністерства України у справах сім'ї, дітей та молоді „Про затвердження Програми розвитку і підтримки волонтерського руху на 2005 - 2006 роки”.

Для досягнення мети і реалізації завдань дослідження застосовувався комплекс загальнонаукових методів: теоретичних: аналіз і синтез, порівняння, моделювання (для теоретичного узагальнення основних підходів до розв'язання проблеми організації волонтерської роботи майбутніх соціальних педагогів в умовах вищого навчального закладу, визначення теоретичних та методичних основ її вирішення); метод конкретизації та систематизації теоретичних знань (для розробки завдань дослідження); емпіричних: вивчення й узагальнення досвіду роботи, програмно-нормативних документів, педагогічні спостереження та самоспостереження (для збору фактичного матеріалу упродовж дослідження; забезпечення перевірки одержаних даних); діагностичні: опитування, анкетування, бесіди (для з'ясування рівня знань, умінь, сформованості професійно-особистісних якостей); соціально-педагогічний експеримент та моніторинг (для вивчення стану досліджуваної проблеми, перевірки результативності запропонованої моделі, у т.ч. шляхом кількісного і якісного аналізу зміни рівня сформованості готовності студентів до волонтерської роботи); статистичних: метод математичної статистики для визначення валідності та надійності одержаних результатів, порівняння експериментальних даних із вихідними.

Експериментальна база дослідження. Дослідно-експериментальна робота виконувалася в Дніпропетровському національному університеті, Дніпропетровському університеті економіки та права, Запорізькому національному університеті, Волинському державному університеті імені Лесі Українки, Луганському національному педагогічному університеті імені Тараса Шевченка, Академії праці і соціальних відносин Федерації профспілок України. До експериментальної роботи було залучено 963 студенти, 117 викладачів вищих навчальних закладів, 87 соціальних педагогів м. Дніпропетровська, Кривого Рогу Дніпропетровської області.

Наукова новизна та теоретичне значення одержаних результатів полягає в тому, що: вперше здійснено цілісне дослідження волонтерської роботи як різновиду доброчинної діяльності майбутніх соціальних педагогів; уточнено сутність поняття „волонтерська робота” в контексті соціально-педагогічної діяльності та поняття „готовність до волонтерської роботи”; визначено критерії та показники рівнів сформованості готовності майбутніх соціальних педагогів до волонтерської роботи; удосконалено зміст підготовки майбутніх соціальних педагогів до виконання професійних функцій та обґрунтовано модель організації волонтерської роботи в умовах вищого навчального закладу; набуло подальшого розвитку наукове положення про волонтерську роботу як засіб професійного становлення та особистісного розвитку майбутніх соціальних педагогів.

Практичне значення дисертаційного дослідження полягає у: розробці та впровадженні авторської моделі організації волонтерської роботи у вищому навчальному закладі; спецкурсу „Соціально-педагогічні основи волонтерської роботи”; організації громадського об'єднання „Центр соціальних ініціатив і волонтерства” у Дніпропетровському національному університеті та розробленні інформаційно-методичного забезпечення його діяльності. Результати дослідження можуть використовуватися у навчально-виховному процесі вищих навчальних закладів, післядипломній підготовці та системі підвищення кваліфікації фахівців соціально-педагогічної діяльності. Результати дослідження впроваджені у Дніпропетровському національному університеті (довідка № 88-552-452 від 09.11.2007), Дніпропетровському університеті економіки та права (довідка № 838 від 14.11.2007), Волинському національному університеті імені Лесі Українки (довідка № 3/3249 від 09.11.2007), Запорізькому національному університеті (довідка № 01-25/56 від 07.11.2007), Дніпропетровському міському центрі соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді (довідка № 02/05-07 від 12.11.2007), Всеукраїнській благодійній організації „Український фонд „Благополуччя дітей” (довідка № 199 від 13.11.2007).

Апробація та впровадження результатів дисертаційного дослідження. Результати доповідались на конференціях: міжнародних: „Виховання - профілактика - ресоціалізація” (Чудець (Польща), 2001), „Дистанційне навчання - основа нової освітньої парадигми” (Дніпропетровськ, 2002), „Удосконалення програм підготовки спеціалістів системи соціального захисту населення для роботи з людьми похилого віку” (Москва, 2003), „Обличчя соціальної держави” (Київ, 2006), „Соціальна робота в Україні: вектор розвитку в третьому тисячолітті” (Київ, 2007); всеукраїнських: „Україна в ХХІ столітті: перспективи розвитку гуманітарних наук та освіти” (Дніпропетровськ, 2000), „Психолого-педагогічні аспекти профілактики асоціальної поведінки серед студентської молоді” (Дніпропетровськ, 2001), „Гуманістична педагогіка ХХІ століття” (Дніпропетровськ, 2004), „Теоретико-практичні реалії сучасного виховання дітей та учнівської молоді” (Київ, 2005), „Філософія освіти і педагогіка особистості ХХІ століття” (Дніпропетровськ, 2006), „Теорія і практика підготовки соціальних педагогів та психологів у вищому навчальному закладі: досвід, проблеми та перспективи” (Запоріжжя, 2007), „Актуальні проблеми формування здорового способу життя учнівської та студентської молоді” (Ніжин, 2007); міжвузівських: „Виховна парадигма в системі національної вищої школи: головні складові та джерела” (Дніпропетровськ, 2003); міжрегіональних: „Управління розвитком сучасної школи на порозі ХХІ століття” (Дніпропетровськ, 1998), „Виконання Конвенції ООН про права дитини: досвід, проблеми, перспективи” (Дніпропетровськ, 2001); науково-практичних конференціях Дніпропетровського національного університету (Дніпропетровськ, 1997 - 2007), „Діти у кризі: альтернативи вирішення проблеми” (Дніпропетровськ, 1998), „Діти у конфлікті із законом. Підліткове правосуддя. Дотримання прав неповнолітніх як найважливіший чинник профілактики дитячої злочинності” (Дніпропетровськ, 1999). Результати дисертаційного дослідження обговорювалися на засіданнях лабораторії соціальної педагогіки Інституту проблем виховання АПН України (2005-2007).

Публікації. Основні положення і результати дисертації висвітлено у 14 одноосібних друкованих працях, зокрема 5 статей опубліковано у фахових виданнях, затверджених ВАК України, 1 навчальний посібник.

Результати експериментально-дослідної роботи відображено у дисертації, яка складається зі вступу, двох розділів, висновків до кожного з розділів, загальних висновків, списку використаних джерел (332 найменування, з них 9 - іноземною мовою) та 14 додатків. Робота містить 26 таблиць, 6 рисунків. Основний зміст викладено на 174 сторінках, повний обсяг - 247 сторінок.

2. ОСНОВНИЙ ЗМІСТ

У вступі обґрунтовано актуальність теми, визначено об'єкт, предмет, мету, завдання, гіпотезу, методи; основні теоретико-методологічні засади, теоретичне і практичне значення роботи; експериментальну базу; розкрито наукову новизну; подано інформацію про апробацію та впровадження результатів дослідження; наведено відомості про структуру та обсяг дисертації.

У першому розділі „Теоретичні засади волонтерської роботи” охарактеризовано ступінь дослідження проблеми, розкрито її теоретико-методологічні засади, виокремлено основні підходи щодо визначення змісту підготовки майбутніх соціальних педагогів до виконання професійних функцій у ході волонтерської роботи, здійснено аналіз досвіду організації волонтерської роботи у зарубіжній і вітчизняній науці та практиці.

Здійснено аналіз праць Р. Апресяна, М. Аркаса, О. Безпалько, І. Григи, М. Грушевського, В. Мельникова, В. Назарука, А. Огорчак, Є. Холостової, в яких розкрито історію волонтерської роботи, висвітлено генезу громадської доброчинності, благодійництва, добровільної й філантропічної діяльності, меценатства в Україні, Росії, США та європейських країнах.

На основі аналізу наукових підходів дослідників О. Акімової, І. Айнутдинової, Л. Вандишевої, О. Безпалько, В. Бочарової, Б. Вульфова, О. Главника, Т. Дружченко, Р. Лінча, С. Маккарлі, І. Миговича, В. Петровича, Ю. Поліщука визначено сутність самого поняття „волонтерська робота” як різновиду доброчинної діяльності індивідів або груп, що здійснюється на основі загальних цілей, спрямованих на вирішення соціальних проблем людини для забезпечення добробуту й процвітання спільнот і суспільства загалом.

У розділі представлено цілі, принципи, види, напрями, провідні ознаки волонтерської роботи як вагомого джерела соціалізації особистості, розвитку тривалих взаємовідносин з представниками різних соціальних груп суспільства, набуття досвіду соціально-педагогічної діяльності й просоціальної поведінки, формування особистості, готової до самореалізації свого гуманістичного потенціалу, становлення та розвитку професійно важливих особистісних якостей соціального педагога.

Аналіз досліджень В. Бочарової, М. Галагузової, І. Звєрєвої, Г. Медвєдєвої, Л. Міщик, В. Поліщук, С. Харченка, Є. Холостової та інших дозволив виділити професійно-особистісні якості соціального педагога, найвагоміші для здійснення волонтерської роботи (соціальна активність, толерантність, емпатія, альтруїзм, милосердя, вимогливість до себе та інших, комунікативність).

Дослідження теоретичних засад волонтерської роботи логічно продовжено в дисертації обґрунтуванням педагогічних теорій: соціалізації, соціальної взаємодії, просоціальної поведінки (теорій соціального обміну, соціальних норм, еволюційної теорії альтруїзму), особистісного розвитку [А. Адлер, І. Бех, В. Гордієнко, Л. Копець, Ч. Кулі, А. Мудрик, Е. Еріксон, О. Леонтьєв, Р. Мертон, Т. Парсонс, К. Роджерс, Дж. Роттер, С. Савченко, Н. Смелзер та ін.] і наукових підходів - діяльнісного, особистісно орієнтованого, гуманістичного та філантропічного [Т. Алєксєєнко, Р. Апресян, І. Бех, Б. Вульфов, А. Гусейнов, О. Леонтьєв, К. Роджерс, С. Рубінштейн, В. Сєриков, Є. Холостова та ін.]. Вони стали підґрунтям для: визначення волонтерської роботи як основи соціалізації особистості, соціальної взаємодії, соціального обміну, соціальних норм, саморозвитку, самовиховання, самовдосконалення особистості; розробки змісту підготовки майбутніх соціальних педагогів до професійної діяльності, розробки моделі організації волонтерської роботи майбутніх соціальних педагогів в умовах вищого навчального закладу.

У розділі проаналізовано існуючий зарубіжний досвід організації волонтерської роботи (напрями, форми організації, технології), розкрито особливості її реалізації в Україні. Акцентовано увагу на особливостях організації волонтерської роботи у процесі теоретичної і практичної підготовки майбутніх соціальних педагогів у вищих навчальних закладах (Дніпропетровський національний університет, Запорізький національний університет, Волинський національний університет імені Лесі Українки, Луганський національний педагогічний університет імені Тараса Шевченка та ін.).

Обґрунтування змісту підготовки майбутніх соціальних педагогів до виконання професійних функцій базувалося на їхньому аналізі. Контент-аналіз наукових праць провідних вітчизняних фахівців із соціальної педагогіки/соціальної роботи (Т. Алєксєєнко, О. Безпалько, Н. Заверико, І. Звєрєвої, А. Капської, Л. Коваль, В. Петровича, В. Поліщук, Ю. Поліщука, В. Сидорова та ін.), російських (В. Бочарової, Б. Вульфова, М. Галагузової, М. Гур'янової, В. Загвязинського, І. Зимньої, О. Сорочинської, Л. Топчій, Є. Холостової та ін.) та зарубіжних авторів (Б. Бітінаса, Б. Вула, Р. Ларсена, Є. Матерни, Е. Норланна, Л. Питки, Є. Потуліцької, Ф. Шервиша) дозволив простежити спільність думок науковців щодо переліку та визначення функцій, що досліджуються, їх змістовного навантаження. Це дало можливість виокремити сукупність функцій соціального педагога (посередницька, організаційно-комунікативна, охоронно-захисна, соціально-педагогічна, діагностично-прогностична, соціально-терапевтична, профілактична, корекційно-реабілітаційна), які максимально реалізуються у волонтерській роботі, та обґрунтувати авторський підхід щодо змісту підготовки майбутніх соціальних педагогів до здійснення професійних функцій у волонтерській роботі. Основними компонентами змісту підготовки було визначено: цільовий (спрямований на забезпечення сформованості у майбутніх соціальних педагогів готовності до волонтерської роботи), змістовий (представлений у вигляді комплексу знань, етичних норм волонтерської роботи, що забезпечують формування у студентів практичних умінь здійснення волонтерської роботи, їх самореалізацію), процесуально-технологічний (передбачає впровадження методів навчання, що забезпечують розвиток особистості майбутнього соціального педагога у різновидах волонтерської роботи, поетапне відпрацювання умінь та навичок), рефлексивно-аналітичний (реалізується через включення майбутніх фахівців в аналітико-оціночну, пошуково-практичну діяльність, що сприяє формуванню стійких уявлень про себе, людей та навколишнє середовище, збагачує інтенсивність контактів, підвищує рівень комунікативності), компонент супервізії (забезпечує психолого-педагогічну підтримку майбутніх соціальних педагогів на професійному рівні; завбачає періодичну професійну допомогу їм із розв'язання окремих ситуацій, обмін інформацією), компонент моніторингу (дає можливість для здійснення систематичного обліку та контролю за різними формами волонтерської роботи).

У другому розділі „Експериментальне дослідження моделі організації волонтерської роботи майбутніх соціальних педагогів в умовах вищого навчального закладу” охарактеризовано хід підготовки та проведення соціально-педагогічного експерименту, розробка та результати апробації моделі організації волонтерської роботи в умовах вищого навчального закладу.

У розділі розкрито сутність поняття готовності до волонтерської роботи, що розуміється як інтегративне особистісне утворення, ядро якого складають позитивне ставлення до професії, наявність певного комплексу знань, умінь та професійно-особистісних якостей, потрібних для успішного здійснення волонтерської роботи.

До дослідження було залучено 403 студенти спеціальності „Психологія. Соціальна педагогіка” Дніпропетровського національного університету.

У процесі констатувального експерименту розроблено та обґрунтовано критерії та показники рівнів сформованості готовності до волонтерської роботи у майбутніх соціальних педагогів, а саме: мотиваційний (ставлення студентів до майбутньої професії, ступінь задоволеності нею); когнітивно-діяльнісний (наявність знань і практичних умінь здійснення волонтерської роботи); особистісний (усвідомлення професійно-особистісних якостей, як-от: комунікативність, толерантність, вимогливість до себе та інших; прояв певної якості під час виконання окремих професійно спрямованих дій в межах волонтерської роботи, соціально-педагогічної діяльності). Одержані дані в ході експериментальної роботи дозволили визначити рівні готовності майбутніх соціальних педагогів до волонтерської роботи (найвищий, високий, середній, низький, наднизький).

З'ясовано, що найвищий рівень готовності до волонтерської роботи за мотиваційним критерієм виявили 5,7 % студентів, високий - 23,3 % респондентів, середній - 34,0 %, низький - 25,8 % та наднизький - 11,2 %.

За когнітивно-діяльнісним критерієм лише 6,7 % майбутніх соціальних педагогів виявили найвищий рівень готовності до волонтерської роботи; 25,0 % - високий рівень теоретичних, методичних та прикладних знань з волонтерської роботи; 30,3 % - середній; 24,9 % - низький; у 13,1 % студентів такі знання взагалі відсутні. Щодо рівня сформованості в студентів умінь здійснення волонтерської роботи з дітьми, то він виявився нижчим порівняно із знаннями майбутніх соціальних педагогів. Лише 2,7 % студентів виявили найвищий рівень сформованості; 17,4 % - високий; 27,3 % - середній. 32,3 % студентів продемонстрували низький та 20,3 % - наднизький рівні сформованості умінь здійснення волонтерської роботи.

Особистісний критерій готовності визначався за такими показниками: усвідомлення професійно-особистісних якостей та прояв певної якості під час виконання окремих професійно спрямованих дій в межах волонтерської роботи, соціально-педагогічної діяльності. Результати засвідчують, що серед досліджуваних не виявлено жодного студента, хто б відповідав найвищому рівню прояву професійно-особистісних якостей у процесі здійснення волонтерської роботи. 22,5 % студентів продемонстрували високий рівень, 31,0 % - середній. Переважна більшість майбутніх соціальних педагогів показали низький та наднизький рівні (відповідно 33,7 % і 12,8 %).

Констатувальний експеримент довів, що майже половина респондентів знаходяться на низькому (29,8 %) та наднизькому (18,4 %) рівнях готовності до волонтерської роботи. Високий рівень мають 22,9 % студентів, середній - 24,2 %. Найвищий рівень показали лише 4,7 % студентів.

Констатація недостатнього рівня готовності студентів до волонтерської роботи, як-от: низький ступінь мотивації до майбутньої професій, відсутність системних, глибоких знань про зміст, форми та методи, технології волонтерської роботи, низький рівень сформованості умінь щодо її виконання, недостатнє опанування професійно-особистісних якостей, потрібних для здійснення волонтерської роботи, зумовили нагальну потребу в удосконаленні роботи вищих навчальних закладів в цьому напряму, необхідність розробки та впровадження моделі організації волонтерської роботи майбутніх соціальних педагогів в умовах вищого навчального закладу, що забезпечило у подальшому реалізацію змісту їх підготовки до виконання професійних функцій.

У розділі представлено перебіг формувального експерименту, який спрямовувався на апробацію моделі організації волонтерської роботи в умовах вищого навчального закладу, та наведено результати експериментального дослідження. Подано обґрунтування розробки моделі організації волонтерської роботи в умовах вищого навчального закладу, спрямованої на підвищення рівня підготовки майбутніх соціальних педагогів до здійснення професійних функцій шляхом залучення їх до доброчинної діяльності, підтримки та розвитку соціальних ініціатив (рис. 1).

Експериментальна соціально-педагогічна робота у контрольних групах (198 студентів) здійснювалась на традиційних засадах. В експериментальних групах (205 студентів) вона передбачала реалізацію моделі організації волонтерської роботи майбутніх соціальних педагогів, а саме: напрямів, змісту, форм та методів підготовки студентів до волонтерської роботи та їхньої безпосередньої участі у практичній діяльності, об'єктами якої були вихованці дитячого будинку № 1 м. Дніпропетровська, обласного дитячого будинку „Сім'я”, притулку для неповнолітніх „Надія”, центру реабілітації для неповнолітніх, діти-сироти з особливими потребами міського дитячого будинку. Важливою складовою моделі визначено Центр соціальних ініціатив і волонтерства - структуроване громадське об'єднання зі своїм положенням, створене з метою формування готовності майбутніх соціальних педагогів до волонтерської роботи. Реалізації мети і завдань діяльності Центру сприяла координація дій освітян і практиків соціальної сфери у процесі організації волонтерської роботи у вищому навчальному закладі, а саме: між університетською координаційною радою Центру соціальних ініціатив і волонтерства (рада з гуманітарно-виховної роботи, заступники деканів з виховної роботи, центр гуманітарних проблем освіти, кафедра педагогіки і психології, студентська рада) і громадською радою соціальних партнерів Центру (управління/служба у справах дітей Дніпропетровської міської ради, центр соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді, притулки для неповнолітніх й дитячі будинки, міський центр реабілітації для неповнолітніх).

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 1 Модель організації волонтерської роботи майбутніх соціальних педагогів

Визначені мета та завдання діяльності Центру соціальних ініціатив і волонтерства - організація волонтерської роботи та підготовка студентів до здійснення професійних функцій шляхом залучення їх до доброчинної діяльності, підтримки і розвитку соціальних ініціатив студентів - враховували як принципи волонтерської роботи (гуманізм, милосердя, добровільність, альтруїзм, безкорисливість, гласність, законність, чуйність, самовідданість, співчуття, партнерство), так і вищезазначені функції соціального педагога. Обґрунтовано напрями, визначено зміст, форми та методи діяльності Центру соціальних ініціатив і волонтерства: підготовка майбутніх соціальних педагогів до професійної діяльності у процесі навчання (аудиторна робота: інтеграція педагогічних та соціально-педагогічних складових в межах навчальних дисциплін: „Соціальна педагогіка”, „Історія педагогіки”, „Вступ до спеціальності”, спецкурсу „Соціально-педагогічні основи волонтерської роботи”); реалізація професійно-особистісних якостей, знань та умінь студентів, що сприяє розширенню кола інтересів, професійній та особистісній самореалізації у позанавчальній роботі (участь у науково-дослідній роботі; навчання у школі волонтерів, діяльність тренерської студії); здійснення професійних функцій у позааудиторній волонтерській роботі в межах надання соціально-педагогічних, психологічних, інформаційних, просвітницьких, реабілітаційних, юридичних, дозвіллєвих, освітніх послуг дітям, які їх потребують, шляхом проведення консультацій, бесід, різнопланових заходів: театралізованих вистав, благодійних і трудових акцій, вуличних ігротек, агіттеатрів тощо).

Доведено доцільність включення у зміст навчальних дисциплін блоку знань щодо сутності волонтерської роботи, її специфіки, історії розвитку, особливостей здійснення волонтерської роботи у дитячому середовищі, що сприяло підвищенню мотивації студентів до участі у доброчинній діяльності. Впровадження авторського навчального спецкурсу „Соціально-педагогічні основи волонтерської роботи” у процес підготовки майбутніх соціальних педагогів забезпечило поетапне формування професійно-особистісних якостей; сприяло формуванню професійно важливих умінь та навичок, виробленню на практичних заняттях відповідних способів соціально-орієнтованої поведінки майбутніх соціальних педагогів; убезпечило поступове ускладнення змісту, різноманітність форм та методів практичної підготовки, комплексне й творче їх застосування (лекції-бесіди, диспути, дискусії, рольові, ділові ігри, під час проведення яких створювалися різноманітні професійні ситуації, виконання тренувальних вправ тощо); позитивно вплинуло на: міжособистісне спілкування, яке ґрунтувалося виключно на суб'єкт-суб'єктній взаємодії викладача й студентів, створення позитивних, доброзичливих взаємин між ними; на підбір методів навчання, що залучають студентів до активної пізнавальної та організаторської діяльності; встановлення партнерських взаємин між вищою школою і закладами/установами соціально-педагогічного спрямування як майданчиками для проходження практики та вдосконалення процесу волонтерської роботи; підготовку супервізорів з числа викладачів, аспірантів та магістрів.

Визначено й охарактеризовано основні вміння, якими мають оволодіти студенти: аналізувати та оцінювати складні життєві ситуації, в яких опинилися діти групи ризику та діти-сироти; вибирати доцільні форми, методи та засоби волонтерської роботи з різними категоріями дітей; застосовувати на практиці особистісно орієнтований та диференційний підходи до роботи з вихованцями дитячих будинків та притулку для неповнолітніх; професійно взаємодіяти з фахівцями інших закладів, які надають допомогу дітям, що опинилися у складній життєвій ситуації (юристами, психологами, медичними працівниками та ін.) для забезпечення координації успішної соціально-педагогічної роботи; планувати та організовувати роботу з дітьми та підлітками, які цього потребують; розробляти соціально-педагогічні тренінги за різною тематикою та проводити їх; застосовувати етичні норми соціального педагога/працівника під час волонтерської роботи з різними категоріями дітей; використовувати соціально-педагогічні методи у вирішенні життєвих проблем дітей та молоді; спілкуватися з клієнтами різного віку.

Здійснено опис форм та методів позанавчальної роботи (тренінги, заняття у школі волонтерів, участь у науково-дослідній роботі), що сприяли набуттю конкретних вмінь та навичок, реалізації особистісних та професійних можливостей майбутніх соціальних педагогів у волонтерській роботі у соціально-виховному середовищі. Акцентовано увагу на перевагах навчання студентів волонтерської справи у школі волонтерів Центру соціальних ініціатив і волонтерства, основні завдання якої полягають у сприянні набуттю волонтерами спеціалізованих знань з психолого-педагогічних, правових, соціально-медичних питань, потрібних для реалізації соціальних проектів і програм; сприянні професійному зростанню та оволодінні практичного досвіду, розвитку професійно-особистісних якостей, творчих здібностей, самовираженню та становленню волонтерів як активних членів суспільства.

Участь спеціалістів міської соціальної служби для сім'ї, дітей та молоді у проведенні теоретичних і практичних занять, використанні інтерактивних форм та методів навчання забезпечила практико-орієнтовану підготовку студентів до волонтерської роботи як засобу професійного і особистісного розвитку.

Охарактеризовано форми та методи позааудиторної роботи в межах надання волонтерами різних видів послуг вихованцям дитячих будинків та притулків, а саме: освітніх (організація гуртків, індивідуальних і групових занять, семінарів, соціально-педагогічних тренінгів, майстер-класів, надання методичних порад); соціально-педагогічних (бесіди, конкурси, організація клубів за інтересами, дозвілля, консультації, спортивно-оздоровча, технічна та художня діяльність тощо); посередницьких (посередницька діяльність між об'єктом волонтерського впливу та іншими соціальними інституціями, залучення до роботи різноманітних закладів, громадських організацій, заінтересованих осіб); правових (надання консультацій з питань чинного законодавства, захист прав та інтересів неповнолітніх, які перебувають у складних життєвих обставинах, оформлення правових документів тощо); інформаційних (довідкові, рекламно-пропагандистські послуги); просвітницьких (тренінги, диспути, круглі столи, презентації тощо).

Реалізація мети та завдань діяльності Центру соціальних ініціатив і волонтерства вищого навчального закладу, здобутки впровадження моделі було досягнуто завдяки організаційно-педагогічним умовам: врахування особистісно орієнтованого підходу у навчально-виховному процесі; створення соціально-виховного середовища для реалізації знань, умінь та професійно-особистісних якостей студентів; впровадження у процес підготовки навчального спецкурсу, зорієнтованого на розкриття соціально-педагогічних основ волонтерської роботи.

Після контрольного етапу формувального експерименту проводилась обробка даних та їх аналіз на основі статистичних методів. Для оцінки результативності запропонованої моделі організації волонтерської роботи майбутніх соціальних педагогів в умовах вищого навчального закладу враховувались розроблені критерії та показники рівнів готовності студентів до волонтерської роботи, аналізувалися позитивні й негативні моменти, що виникали в процесі здійснення соціально-педагогічного експерименту.

На підставі аналізу результатів формувального експерименту в експериментальних групах відбулися суттєві позитивні зрушення рівнів сформованості у студентів готовності до волонтерської роботи: значні зміни відбулися на найвищому (від 4,9 % до 21,0 %), високому (від 21,0 % до 39,5 %) рівнях - показники значно збільшилися; на наднизькому (від 19,1 % до 0 %) та низькому (від 29,8 % до 10,7 %) рівнях - суттєво зменшилися, що відображено на рис. 2.

Рис. 2 Динаміка рівнів сформованості у майбутніх соціальних педагогів готовності до волонтерської роботи

Найбільш показовими стали результати аналізу зміни рівнів за критеріями. Так, найвищий (23,3 % студентів) та високий (48,8 %) рівні готовності до волонтерської роботи за мотиваційним критерієм значно змінилися: підвищення ступеню задоволеності професією свідчить про те, що відповідним чином організована волонтерська робота позитивно впливає на ставлення студентів до майбутньої професії, сприяє розвитку їх позитивної мотивації. Характерно, що середній рівень (22,1 %) зменшився, низький склав 5,8 %, а наднизький - зовсім відсутній.

За когнітивно-діяльнісним критерієм 25,8 % майбутніх соціальних педагогів виявили найвищий рівень готовності до волонтерської роботи. 40,0 % студентів продемонстрували високий рівень теоретичних, прикладних та методичних знань; 20,5 % - середній; 13,7 % - низький; наднизький не виявлено. Стосовно рівня сформованості у студентів умінь здійснення волонтерської роботи у дитячому середовищі, то він змінився таким чином: 7,8 % студентів виявили найвищий рівень; 40,0 % - високий; 32,8 % - середній. Низький та наднизький рівні сформованості умінь здійснення волонтерської роботи продемонстрували відповідно 17,0 % та 2,4 % студентів.

За особистісним критерієм готовності отримано такі результати: найвищий рівень склав 14,8 %, високий - 37,1 %, середній - 29,1 % . Низький та наднизький рівні склали відповідно 18,4 % і 0,6 %.

Математична перевірка рівня значущості відмінностей між показниками початкового та остаточного вимірів в експериментальних та контрольних групах проведена за допомогою t-критерію Стьюдента.

Отже, експериментальна перевірка запропонованої моделі підтвердила її результативність і доцільність у підготовці до волонтерської роботи майбутніх соціальних педагогів в умовах вищого навчального закладу.

Узагальнення теоретичних та емпіричних результатів дослідження дають підстави для таких висновків:

Аналіз ступеню розробленості досліджуваної проблеми у вітчизняній та зарубіжній науковій літературі сприяв обґрунтуванню теоретичних засад волонтерської роботи. З'ясовано, що вона знаходиться на стадії розробки. Насамперед потребує обґрунтування сутність поняття „волонтерська робота”.

Підґрунтям для визначення волонтерської роботи як різновиду доброчинної діяльності індивідів або груп, що здійснюється на основі загальних цілей, спрямованих на вирішення соціальних проблем людини для забезпечення добробуту й розвитку спільнот і суспільства загалом, стали вітчизняні та зарубіжні педагогічні теорії (соціалізації, соціальної взаємодії, просоціальної поведінки (теорій соціального обміну, соціальних норм, еволюційної теорії альтруїзму), особистісного розвитку, наукові підходи (особистісно орієнтований, діяльнісний, гуманістичний, філантропічний тощо). Волонтерська робота майбутніх соціальних педагогів в умовах вищого навчального закладу визначена як важлива складова частина виховання та підготовки майбутніх соціальних педагогів до професійної діяльності.

Історія розвитку волонтерства, практика волонтерської роботи в Україні та за кордоном, надбання вітчизняного та міжнародного досвіду соціально-педагогічної роботи стали основою для розробки та впровадження різнопланових сучасних моделей волонтерської роботи (громадське об'єднання, волонтерська група, студія волонтерської діяльності тощо) та форм і методів (консультації, „Телефон довіри”, акції, свята, участь у соціальних проектах, тренінг, дискусія, ділова гра тощо) підготовки засобами волонтерської роботи майбутніх фахівців до здійснення професійної діяльності. Визначено, що за традиційною системою навчання, тобто без спеціальної підготовки майбутніх соціальних педагогів, формування готовності майбутніх соціальних педагогів до волонтерської роботи залишається недостатньо результативним. Цілеспрямоване формування професійно-особистісних якостей соціального педагога у процесі волонтерської роботи впливає на свідомість студента, сприяє переведенню теоретичних знань у його особистісні переконання, створює необхідне мотиваційне підґрунття, що стимулює гуманні, доброчинні, альтруїстичні вчинки.

Обґрунтовано, удосконалено та структуровано зміст підготовки майбутніх соціальних педагогів до здійснення визначених професійних функцій у волонтерській роботі, що представлений такими компонентами: цільовий (спрямований на забезпечення сформованості у майбутніх соціальних педагогів готовності до волонтерської роботи), змістовий (поданий у вигляді комплексу знань, етичних норм волонтерської роботи, що забезпечують формування у студентів практичних умінь здійснення волонтерської роботи, їх самореалізацію), процесуально-технологічний (передбачає впровадження методів навчання, що забезпечують розвиток особистості майбутнього соціального педагога у різновидах волонтерської роботи, поетапне відпрацювання умінь та навичок), рефлексивно-аналітичний (реалізується через включення майбутніх фахівців в аналітико-оціночну, пошуково-практичну діяльність, що сприяє формуванню стійких уявлень про себе, людей та навколишнє середовище, збагачує інтенсивність контактів, підвищує рівень комунікативності), компонент супервізії (забезпечує психолого-педагогічну підтримку майбутніх соціальних педагогів на професійному рівні; завбачає періодичну професійну допомогу їм з приводу розв'язання окремих ситуацій, обмін інформацією), компонент моніторингу (дає можливість для здійснення систематичного обліку та контролю за різними формами волонтерської роботи).