Підготовка викладачів вищого навчального закладу до здійснення дистанційного навчання

Размещено на http://www.allbest.ru/

ДЕРЖАВНИЙ ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД

«УНІВЕРСИТЕТ МЕНЕДЖМЕНТУ ОСВІТИ» АПН УКРАЇНИ

УДК 378. 147:378.12

Підготовка викладачів вищого навчального закладу до здійснення дистанційного навчання

13.00.04 - теорія і методика професійної освіти

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата педагогічних наук

Бодненко Дмитро Миколайович

Київ 2008

Дисертацією є рукопис.

Роботу виконано в Черкаському національному університеті імені Богдана Хмельницького, Міністерство освіти і науки України.

Захист відбудеться “12“ вересня 2008 року о 14 год. на засіданні спеціалізованої вченої ради К 26.455.01 в Державному вищому навчальному закладі «Університет менеджменту освіти» Академії педагогічних наук України за адресою: 04053, м. Київ, вул. Артема, 52-А, Корпус 3, актова зала.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Державного вищого навчального закладу «Університет менеджменту освіти» Академії педагогічних наук України за адресою: 04053, м. Київ, вул. Артема, 52-А.

Автореферат розісланий 13 серпня 2008 року.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради О.І. Зайченко

АНОТАЦІЇ

Бодненко Д.М. „Підготовка викладачів вищого навчального закладу до здійснення дистанційного навчання”.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук за спеціальністю 13.00.04 - теорія і методика професійної освіти. - Державний вищий навчальний заклад “Університет менеджменту освіти” АПН України, Київ, 2008.

Дисертаційна робота є теоретико-експериментальним дослідженням проблеми підготовки викладачів вищого навчального закладу до здійснення дистанційного навчання.

В дисертаційному дослідженні на основі досвіду використання дистанційного навчання в світі окреслено перспективи його розвитку в Україні.

У дисертації уперше розроблено організаційно-методичну модель підготовки викладачів вищого навчального закладу до здійснення дистанційного навчання, яка передбачає комплексну підготовку викладачів за п'ятьма функціональними напрямками (організаційний, навчально-методичний, інформаційно-комунікаційний, нормативно-правовий та психолого-педагогічний); удосконалено систему підготовки викладачів вищого навчального закладу до здійснення дистанційного навчання за рахунок чіткої структуризації напрямів та змісту підготовки.

Ключові слова: дистанційне навчання, технології дистанційного навчання, викладач-тьютор, слухач, курс дистанційного навчання, інформаційний ресурс, підготовка викладачів.

Бодненко Д.М. «Подготовка преподавателей высшего учебного заведения к осуществлению дистанционного обучения»

Диссертация на соискание ученой степени кандидата педагогических наук по специальности 13.00.04 - теория и методика профессионального образования. - Государственное высшее учебное заведение «Университет менеджмента образования» АПН Украины, Киев, 2008.

Диссертация посвящена теоретическим и экспериментальным исследованиям проблемы подготовки преподавателей высшего учебного заведения к осуществлению дистанционного обучения.

В диссертационном исследовании на основе опыта использования дистанционного обучения в мире очерчены перспективы его развития в Украине.

В диссертации впервые разработана организационно-методическая модель подготовки преподавателей высшего учебного заведения к осуществлению дистанционного обучения, которая предвидит комплексную подготовку преподавателей по пяти функциональным направлениям (организационный, учебно-методический, информационно-комуникационный, нормативно-правовой и психолого-педагогический); усовершенствована система подготовки преподавателей высшего учебного заведения к осуществлению дистанционного обучения за счет четкой структуризации направлений и содержания подготовки.

Ключевые слова: дистанционное обучение, технологии дистанционного обучения, преподаватель-тьютор, слушатель, курс дистанционного обучения, информационный ресурс, подготовка преподавателей.

Bodnenko D.N. «Training of teachers for providing distance education in higher education establishments»

The Dissertation for the degree of Candidate of Pedagogical Sciences on the specialty 13.00.04 “Theory and Method of Professional Education”. Statement Higher of Educational Establishment University “University of educational Management” APS of Ukraine, Kyiv, 2008.

Dissertation is devoted to theoretical and experimental researches of the issue concerning training of teachers for providing distance education in higher education establishments.

The usage of distance education in the beginning of the 21st century and its future development has been studied. Characteristics of approaches, forms, methods, means and technologies of distance education were represented.

In this thesis work, basing on didactics of higher school pedagogy a system of psychological and pedagogical characteristics for higher school teachers was created. Due to pedagogical experiment, the particularities of training of teachers for providing distance education were found out. They are informational and communicative, didactical, constructive, organizational, cognitive, communicational, perceptional, suggestive, practical skills as well as in the sphere of the applied psychology.

On the basis of the developed during the research “Pedagogical Basics of Distance Education” study program, three experimental groups were prepared.

Within the framework of the research normative-legal documents and guidance manuals were created.

The result of the research gave the possibility to create the model of training of teachers for providing distance education in higher education establishments that consists of five fields of trainings. They are: organizational, guidance, informational and communicative, normative-legal, psychologically-pedagogical directions. A list of criteria of forming of skills, knowledge and experience was represented.

The prior direction that was controlled during the process of experimental works was the preparation of a teacher to practice distance education.

The organizational direction of level of preparation of the teacher was determined by the organizational skills in the sphere of distance education.

The guidance directions included for creating distance course in the selected discipline and studying using technologies of distance education.

The informational and communicative directions were determined by some skills and methods that a teacher must have, especially, skills of D-education at lecturing for students of continuous, correspondence and others forms of education (skills of producing information data in a electronic virtual database environment.

The normative-legal directions in the preparation process of distance education specialists based on the skills of using necessary normative and legal documents of the system of distance education prepared and approved at the different levels.

Psychologically-pedagogical aspect of the preparation of higher education institutions teachers aimed to formation of psychologically-pedagogical knowledge of teacher at higher school that is stipulated by specific character of distance education.

During the preparation process of experimental course participant within “Pedagogical basis distance education” a conceptual category database for distance education teacher was created and every participant completed a special set of individual tasks that contributed to the forming of skills and distance education tuition experience.

It is necessary to point out that in the mentioned list of educational directions there are no of those that have priority or are less important. All of them have equal priority and deserve the same attention. Furthermore, the elements of every part of the directions are closely related to each other and their location is determined and selected by the author of this dissertation according to the main principals and approaches of the most correspondence with didactic parameters of the related direction. In the result of the work, using the experience of leading the Ukrainian educational establishments, unified model of training of teachers for providing distance education in higher education establishments was created.

Keywords: distance education, technologies of distance education, tutor, listener, course of distance education, informative resource, training of teachers.

дистанційний навчання викладач

ВСТУП

Актуальність дослідження. Сьогодні в Україні гостро відчувається нестача висококваліфікованих фахівців з вищою освітою, конкурентоспроможних на міжнародному ринку праці. Одним із шляхів вирішення цього завдання є широке використання освітніх інновацій, заснованих на сучасних психолого-педагогічних підходах та інформаційно-комунікаційних технологіях. Стрімка динаміка комунікативного простору, процеси глобалізації та інформатизації, комп'ютеризація всіх сфер життєдіяльності потребують суттєвого та оперативного розширення пізнавальних можливостей людини, залучення їх до неперервного самовдосконалення. У контексті цього розвивається нова перспективна форма навчального процесу - дистанційне навчання (ДН), що відкриває широкі можливості для надання освітніх послуг у необмеженому географічними критеріями просторі. Активне впровадження дистанційного навчання - це наслідок об'єктивного процесу комп'ютеризації освіти та інформатизації суспільства, що використовує ефективні елементи інших форм навчання.

У виступі президента АПН України, академіка НАН України Василя Кременя на ювілейній сесії АПН наголошувалося, що освітяни, не протиставляючи дистанційну освіту традиційній, яка лишиться основою і надалі, повинні всіляко розвивати її, задовольняти потреби в дистанційному навчанні на національному освітньому ринку й експортувати освітні послуги за кордон. Такі міркування, на нашу думку, відображають перспективи розвитку дистанційного навчання на всіх рівнях освіти.

Прагматична система освіти передбачає не лише здобуття знань тими, хто навчається, але й, внаслідок постійного і швидкого оновлення інтелектуальної бази, формування здатності індивіда до безперервного оволодіння навичками і вміннями самоосвіти, а також до продуктивно-креативного підходу до навчання протягом усього активного життя людини. Освіта має стати таким соціальним інститутом, який створює умови для надання кожній особі різноманітних послуг, зокрема, отримання післядипломної та додаткової освіти, протягом усього працездатного життя. Цей процес неможливий без запровадження у вищих навчальних закладах України дистанційного навчання, а отже, виникає потреба в спеціально підготовлених викладачах, які б були спроможні кваліфіковано навчати людей, застосовуючи технології дистанційного навчання (ТДН).

У галузі теорії і практики ДН працює багато відомих вітчизняних учених і фахівців, які зробили вагомий внесок у пропагування, організацію наукових досліджень і впровадження в педагогічну практику ідей ДН. На особливу увагу заслуговують праці таких науковців, як: В.Ю. Биков, Н.І. Білик, Є.В. Веренич, В.О. Гравіт, В.І. Гриценко, М.Б. Євтух, В.О. Жулкевська, С.А. Калашникова, М.Ю. Карпенко, Т.І. Койчева, В.В. Колос, С.П. Кудрявцева, В.М. Кухаренко, В.. Мисюра, Н.І. Муліна, В.В. Олійник, М.А. Семенов, Н.Г. Сиротеко, Є.М. Смирнова-Трибульська, О.В. Собаєва, В.Г. Сословський, П.В. Стефаненко, Н.Є. Твердохлєбова, О.В. Хмель, Б.І. Шуневич та ін.

Історико-педагогічний аналіз проблем становлення і розвитку ДН в Україні та за кордоном засвідчив, що нині у світі накопичено позитивний досвід реалізації систем дистанційного навчання (СДН). Незважаючи на нестабільне соціально-економічне становище, виникає й інтенсивно розвивається система ДН як у вищій школі, так і в корпоративній освіті.

Значний внесок у теорію і практику впровадження ДН зробили такі російські вчені: О.О. Андрєєв, Ю.Н. Афанасьєв, А.М. Бурлак, А.В. Барабанщиков, В.В. Вержбицький, Т.П. Вороніна, Ю.Н. Дьомін, Ж.Н. Зайцева, В.П. Кашицин, Ю.Г. Круглов, М.П. Карпенко, А.О. Кривошеєв, В.Г. Кінелев, С.Л. Лобачов, В.И. Овсянніков, Є.С. Полат, В.П. Тихомиров, А.Н. Тихонов, А.В. Хуторський, А.В. Хорошилов та інші.

Досвід зарубіжної педагогічної думки, що знайшов відображення в роботах Д. Кігана, Р. Холмберга, Р. Деллінга, Ф. Ведемеєра, М. Мура, О. Петерса, Дж. Боата, Дж. Даніеля, К. Сміта, а також у працях інших авторів, потребує ретельного вивчення й узагальнення, спонукає до пошуку закономірностей і шляхів використання технологій ДН в українській педагогічній практиці.

Вивчення матеріалів конференцій і семінарів, присвячених проблемам ДН, дозволяє зробити висновок про те, що, в основному, ініціаторами й виконавцями досліджень і розробок у цій галузі є здебільшого фахівці, які мають технічну, а не педагогічну освіту. Пояснення цього факту очевидне, оскільки історично склалося так, що інформаційно-комунікаційні технології - об'єкт вивчення представників технічної частини наукового світу. Цим зумовлена менша кількість психолого-педагогічних досліджень у галузі ДН, що можуть ефективно проводитися науково-педагогічними працівниками.

Аналіз широкого кола джерел, участь автора у семінарах, нарадах і „круглих столах” свідчать, що проблема цілісного та цілеспрямованого організаційно-методичного забезпечення підготовки викладачів вищого навчального закладу до застосування дистанційного навчання досі не була предметом спеціального педагогічного дослідження, що й зумовлює її актуальність.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертацію виконано в межах науково-дослідної теми кафедри теорії та історії педагогіки („Інтенсифікація едукаційного процесу в закладах освіти на засадах комплексного використання педагогічних технологій”), затвердженої на засіданні Вченої ради Черкаського національного університету імені Богдана Хмельницького (протокол № 5 від 16 січня 2007 року) та кафедри педагогіки вищої школи („Педагогічна діагностика рівня навчальних досягнень студентів у вищому навчальному закладі”, № 0102V007103).

Тему дисертації затверджено на засіданні Вченої ради Черкаського національного університету імені Богдана Хмельницького (протокол № 1 від 30 серпня 2004 року) та узгоджено в Раді з координації наукових досліджень у галузі педагогіки і психології в Україні (протокол № 1 від 25 січня 2005 року).

Об'єкт дослідження - професійна підготовка викладачів вищих навчальних закладів.

Предмет дослідження - організація, зміст, форми, методи і засоби підготовки викладачів вищих навчальних закладів до здійснення дистанційного навчання.

Метою дослідження є створення науково обґрунтованої організаційно-методичної моделі підготовки викладачів вищих навчальних закладів до здійснення дистанційного навчання та експериментальна перевірка її ефективності.

Гіпотеза дослідження. Якщо розробити науково-обґрунтовану організаційно-методичну модель підготовки викладачів вищого навчального закладу до здійснення дистанційного навчання, яка ґрунтується на системному, цілеспрямованому, організаційному, навчально-методичному, інформаційно-комунікаційному, нормативно-правовому та психолого-педагогічному забезпеченні підготовки майбутніх викладачів-тьюторів, то можна досягти підвищення якості та успішності впровадження дистанційного навчання в освітній сфері, розширення умов для реалізації безперервної освіти шляхом впровадження новітніх психолого-педагогічних та інформаційно-комунікаційних технологій навчання, підвищення гнучкості, варіативності, конкурентоспроможності підготовки високопрофесійних фахівців із вищою освітою.

Відповідно до предмета, мети та гіпотези дослідження сформульовано такі його завдання:

Проаналізувати літературні джерела та стан використання дистанційного навчання на початку ХХІ століття в світі та в Україні й окреслити перспективи його розвитку в вітчизняній системі освіти.

Визначити проблеми в підготовці викладачів вищих навчальних закладів до застосування дистанційного навчання.

Створити та обґрунтувати організаційно-методичну модель підготовки викладачів до здійснення дистанційного навчання у вищому навчальному закладі.

Експериментально перевірити ефективність створеної організаційно-методичної моделі підготовки викладачів вищого навчального закладу до здійснення дистанційного навчання.

Розробити та впровадити в практику діяльності вищого навчального закладу методичні рекомендації з теми дослідження.

Методологічною основою дослідження є - загальнодидактичні засади педагогіки і психології; психолого-педагогічні теорії навчально-пізнавальної, самостійної діяльності учнів і студентів; теорія організації навчального процесу у вищій школі; педагогічні положення щодо розвитку дидактичних систем, технологій дистанційного навчання; положення про роль безперервної освіти у формуванні професіоналізму особистості.

Теоретичними джерелами дослідження стали наукові праці, присвячені проблемам: змісту педагогічної діяльності та проектуванню педагогічного процесу (А.А. Алексюк, С.І. Архангельський, В.П. Беспалько, В.А. Бондар, П.Я. Гальперін, С.У. Гончаренко, В.В. Давидов, М.Б.Євтух, Л.В. Занков, О.О. Золотарьов, Н.В. Кузьміна, О.О. Леонтьєв, В.М. Мадзігон, Н.Г. Ничкало, В.В. Рибалка, Н.Ф. Тализіна та ін.); теорії організації навчального процесу (Ю.К. Бабанський, В.П. Беспалько, І.Д. Бех, Н.М. Бібік, Т.А. Ільїна, М.І. Махмутов, М.М Фіцула, І.Ф. Харламов, А.В. Хуторський, П.В. Юцявіченє та ін.); теорії особистісно-орієнтованого навчання (Б.Г. Ананьєв, Г.О. Балл, Л.С. Виготський, А.І. Кузьмінський, О.О. Леонтьєв, С.Л. Рубінштейн, Н.Ф. Тализіна та ін.); застосування інформаційно-комунікаційних технологій у вищій школі (В.Ю. Биков, А.Ф. Верлань, О.М. Довгялло, М.І. Жалдак, Ю.О. Жук, В.М. Кухаренко, Ю.І. Машбиць, В.Д. Породніков, В.І. Руденко, М.А. Семенов, О.В. Співаковський, Ю.В. Триус та ін.).

Методи дослідження. Для реалізації завдань використано такі методи:

- теоретичні: аналіз наукової та методичної літератури з проблем розвитку дистанційного навчання для з'ясування стану розробленості досліджуваної проблеми та визначення поняттєво-категоріального апарату; систематизація теоретичних та експериментальних даних зі змісту, методів та засобів навчання - для визначення педагогічно доцільних підходів до розвитку засобів дистанційного навчання у ВНЗ; методи моделювання - для створення моделі організаційно-методичного забезпечення підготовки викладачів університету до застосування дистанційного навчання; логічне узагальнення та прогнозування при формулюванні висновків та обґрунтуванні перспективності використання дистанційного навчання у ВНЗ.

- емпіричні: анкетування викладачів на рівень оволодіння засобами дистанційного навчання; опитування, педагогічне спостереження за навчально-пізнавальною діяльністю слухачів; педагогічний експеримент (констатувальний, формувальний) для визначення ефективності моделі підготовки викладачів до здійснення дистанційного навчання;

- статистичні: математично-статистичні методи обробки результатів, отриманих у ході проведення дослідження.

Окреслені методи взаємно доповнювали один одного і дали можливість отримати комплексну залежність між показниками дослідження.

Експериментальна база дослідження: Черкаський національний університет імені Богдана Хмельницького, Луганський національний педагогічний університет імені Тараса Шевченка, Мелітопольський державний педагогічних університет, Бердянський державний педагогічний університет. Усього експериментальним дослідженням охоплено 4 вищі навчальні заклади III - IV рівнів акредитації. Всього в експерименті взяло участь понад 500 осіб, з них: 187 представників професорсько-викладацького складу та близько 300 студентів вищих навчальних закладів.

Наукова новизна та теоретичне значення одержаних результатів:

- уперше створено організаційно-методичну модель підготовки викладачів вищого навчального закладу до здійснення дистанційного навчання; систематизовано за технологіями дистанційного навчання використання засобів навчання, організаційних форм навчання, засобів взаємодії учасників едукаційного процесу; розроблено критерії та показники визначення рівня підготовки викладачів ВНЗ до здійснення ДН;

- удосконалено процес підготовки викладачів вищого навчального закладу до здійснення дистанційного навчання за рахунок чіткої структуризації напрямів та змісту підготовки;

- подальшого розвитку набули теорія ДН і практика запровадження технологій дистанційного навчання в освітній процес вищих навчальних закладів.

Практичне значення одержаних результатів полягає у розроблені технології визначення рівня підготовки викладачів вищого навчального закладу до здійснення дистанційного навчання, створенні навчальної програми підготовки викладачів до здійснення дистанційного навчання, навчально-методичного посібника для викладачів та навчального посібника для слухачів дистанційних курсів на базі освітньо-наукового порталу, збірки нормативно-інструктивних рекомендацій для вищого навчального закладу щодо запровадження дистанційного навчання.

Здійснюючи експериментальну верифікацію дослідження, автор розробив і запровадив за допомогою технологій дистанційного навчання курс „Педагогічні основи дистанційного навчання”.

Результати дослідження впроваджено в практику навчання студентів та підготовку викладачів ВНЗ у галузі дистанційного навчання в Черкаському національному університеті імені Богдана Хмельницького (довідка про впровадження № 225/03 від 15.06.07), Луганському національному педагогічному університеті імені Тараса Шевченка (довідка про впровадження № 1/1355 від 19.06.07), Мелітопольському державному педагогічному університеті (довідка про впровадження № 06/1011 від 14.05.07), Бердянському державному педагогічному університеті (довідка про впровадження № 64/1230-43 від 25.07.07).

Особистий внесок автора. У працях, написаних у співавторстві з Ю. В. Триусом, Н. В. Шакун, І. Т. Лещенко, В. А. Пустовітом, Бєсєдковим В. В., авторові належить розробка структури курсу дистанційного навчання та вимог до нього, наповнення змістової частини всіх публікацій здійснено однаковою мірою з усіма співавторами.

Вірогідність результатів дослідно-експериментальної роботи забезпечується: методологічним і теоретичним обґрунтуванням вихідних концептуальних положень; використанням системи методів дослідження; якісним та кількісним аналізом отриманих даних із застосуванням теорії ймовірності та методів математичної статистики.

Апробація результатів дослідження. Основні положення дисертації було викладено в доповідях на Міжнародному конгресі „Розвиток особистості в полі-культурному освітньому просторі” (Черкаси, 2005); на міжнародних науково-практичних конференціях: „Інформатизація освіти України: стан, проблеми, перспективи” (Херсон, 2005), „Інформаційно-телекомунікаційні технології в сучасній освіті: досвід, проблеми, перспективи” (Львів, 2006); на всеукраїнських науково-практичних конференціях: „Педагогічна творчість, майстерність, професіоналізм: проблеми теорії і практики підготовки вчителя-вихователя-викладача” (Київ, 2005), „Інформаційні технології в освіті, науці і техніці” (Черкаси, 2004, 2006); на Всеукраїнській науково-методичній конференції „Підготовка педагогічних кадрів у вищих навчальних закладах у контексті процесів глобалізації” (Київ, 2005); на всеукраїнських педагогічних читаннях „Формування загальнолюдських цінностей засобами едукаційного процесу в закладах освіти” (Черкаси, 2006); регулярних засіданнях робочої групи з формування єдиного інформаційно-освітнього простору “Комп'ютерні та інноваційні технології у навчальному процесі” (Херсон, Кривий Ріг, 2005); на робочих нарадах представників Регіональних центрів з розробки та апробації електронних навчальних засобів (Мелітополь, 2007), засіданнях науково-практичного семінару „Впровадження технологій дистанційного навчання в практику вищих навчальних закладів” (Київ, 2007).

Окремі розділи дисертації та роботу в цілому обговорено на засіданнях науково-методичної ради, Вченої ради, науково-практичних семінарах Черкаського національного університету імені Богдана Хмельницького (2005 - 2007); на науково-методичному семінарі з підготовки викладачів до здійснення дистанційного навчання (Луганськ, Мелітополь, Львів, 2007).

Публікації. Основні положення й результати дослідження висвітлено у 15 опублікованих працях, із них 9 одноосібні. Підготовлено одну навчальну програму, один навчально-методичний та один навчальний посібники, одну збірку нормативно-інструктивних рекомендацій для вищого навчального закладу. Опубліковано 7 статей у провідних фахових наукових виданнях, затверджених ВАК України; 4 - у збірниках матеріалів наукових конференцій.

Структура й обсяг дисертації. Дисертаційна робота складається із вступу, двох розділів, висновків до розділів, загальних висновків, списку використаних джерел, додатків. Робота включає 16 таблиць, 31 рисунок і 15 додатків на 57 сторінках. Список використаних джерел, обсягом 27 сторінок, містить 241 найменування, з них 7 - іноземними мовами. Загальний обсяг роботи становить 256 сторінок друкованого тексту, з яких основна частина - 172 сторінки.

1. ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність і доцільність дослідження, визначено його мету, об'єкт, предмет, гіпотезу та завдання, розкрито наукову новизну, практичну значущість дослідження, особистий внесок здобувача в розробку проблеми, викладено методи експериментального дослідження, вказано шляхи апробації та впровадження результатів дослідження.

У першому розділі - “Теоретичні засади та практика підготовки викладачів вищих навчальних закладів до здійснення дистанційного навчання” на основі аналізу наукових джерел, присвячених проблемам розвитку дидактики і практики дистанційного навчання, зроблено висновок про те, що дистанційна форма навчання активно використовується у вищих навчальних закладах усього світу, попри певні соціально-економічні та психологічні перешкоди, особливо в країнах, що розвиваються. В Україні зафіксовано стійку тенденцію до інтенсифікації запровадження дистанційного навчання в навчальний процес ВНЗ. Кожний навчальний заклад обирає свій шлях до реалізації ДН, однак спостерігається певна низка чинників, що практично уніфікують моделі запровадження технологій дистанційного навчання в діяльність ВНЗ України.

На підставі аналізу розвитку дистанційного навчання у вітчизняних і зарубіжних системах освіти та впровадження його у вищих навчальних закладах зроблено систематизацію характеристик, яка висвітлює технології дистанційного навчання з використанням засобів навчання, організаційних форм навчання, засобів взаємодії учасників навчального процесу, а також окреслено принципи й організаційні підходи, що використовуються в дистанційному навчанні.

Встановлено що, дистанційне навчання має значний потенціал в Україні, при цьому існують додаткові переваги, коли регіони об'єднують свої зусилля в цій сфері освітньої діяльності. Позитивним фактором є використання міжнародної співпраці, особливо коли існує близькість і спорідненість регіонів і менталітету населення. Інформатизація - об'єктивний і закономірний процес, що поширюється і на систему освіти. Новітні інформаційно-комунікаційні технології є підґрунтям для становлення і розвитку системи дистанційного навчання. Дидактику дистанційного навчання в Україні можна уявити собі як сукупність ідей, поглядів, уявлень, авторських шляхів, що спрямовані на тлумачення навчального процесу в системі дистанційного навчання.

Виявлено що, підготовка викладача до здійснення дистанційного навчання - це один із вирішальних факторів, який впливає на успішне запровадження технологій ДН у вищому навчальному закладі. Аналіз літературних джерел свідчить, що в науковій літературі представлено численну кількість відомостей, які стосуються проблеми підготовки тьютора (викладача) дистанційного навчання. Однак теоретична база відзначається несистематизованістю. Переважно розглядаються аспекти діяльності викладача з використанням ІКТ, проте принципово бракує чіткої моделі підготовки викладача вищого навчального закладу до здійснення дистанційного навчання.

У другому розділі - „Модель підготовки викладачів вищого навчального закладу до здійснення дистанційного навчання та її дослідно-експериментальна перевірка ” розкрито основні етапи експериментальної роботи, проведеної протягом 2004 - 2007 навчальних років на основній базі (Черкаський національний університет імені Богдана Хмельницького) та допоміжних (Луганський національний педагогічний університет імені Тараса Шевченка, Мелітопольський державний педагогічний університет, Бердянський державний педагогічний університет). На основі проведених досліджень розкрито структуру, зміст і технологію підготовки викладачів вищого навчального закладу до здійснення дистанційного навчання, практичну підготовку фахівців у галузі дистанційного навчання та послідовні етапи запровадження ДН у ВНЗ.

Розроблено концептуальні підходи до розвитку системи дистанційного навчання у вищому навчальному закладі та окреслено етапи проведення експерименту. У межах наукового пошуку створено низку нормативних документів, що у відповідному порядку було розглянуто та затверджено керівними органами університету (ректорат, Вчена рада). Ці документи визначали перспективну структуру й логіку організації педагогічного експерименту. Експериментальну частину дисертації здійснено в два етапи: констатувальний, що передбачав з'ясування ступеня готовності викладачів до запровадження дистанційного навчання, окреслення шляхів підготовки викладачів-тьюторів у системі дистанційного навчання; формувальний, що мав на меті формування організаційно-методичної моделі підготовки викладачів вищих навчальних закладів до здійснення дистанційного навчання, підготовку суб'єктів навчання до застосування технологій ДН в навчальному процесі, аналіз результатів здійсненої роботи.

Сформовано систему психолого-педагогічних вимог до викладачів ВНЗ у галузі дистанційного навчання, що складається з інформаційно-комунікаційних, дидактичних, конструктивних, організаторських, пізнавальних, комунікативних, перцептивних, сугестивних, прикладних умінь та вмінь у галузі психотехніки. Підкреслимо, що компоненти підготовки ґрунтуються на складових педагогічної майстерності викладача вищого навчального закладу і вбирають в себе практично всі його функції, обов'язки і вміння, але посилене використання інформаційно-комунікаційних технологій обумовлює специфіку класифікації системи психолого-педагогічних вимог до вмінь викладача дистанційного навчання у вищій школі.

З метою забезпечення системного, цілеспрямованого, комплексного та ефективного розв'язання завдань дисертації нами створено організаційно-методичну модель підготовки викладачів вищого навчального закладу до здійснення дистанційного навчання (рис. 1.). Ця модель передбачає діагностику, атестацію, рефлексію та комплексну підготовку викладачів за п'ятьма функціональними напрямами: організаційним, навчально-методичним, інформаційно-комунікаційним, нормативно-правовим та психолого-педагогічним.

Дано аналіз кожного напряму підготовки. Організаційна підготовка передбачає організаційний аспект діяльності як викладача, так і вищого навчального закладу у сфері застосування дистанційних технологій навчання. Результативною діяльністю вищого навчального закладу є створення умов для тісної взаємодії викладачів однієї дисципліни в межах навчального закладу, а також обмін досвідом в рамках співпраці в межах країни або ж близького зарубіжжя в єдиному інформаційному освітньому просторі.

За таких умов викладач має можливість координувати власну діяльність у галузі ДН із фахової дисципліни на терені країни і сам виступає активним учасником створення з числа однодумців (колег, студентів) творчої групи зі створення якісного курсу ДН (КДН).

Навчально-методична підготовка здійснюється у межах спецкурсу “Педагогічні основи дистанційного навчання” і спрямована на формування понятійного апарату у слухачів щодо розробки і впровадження КДН; вмінь і навиків використання організаційних форм, методів і засобів дистанційного навчання. Викладачі і студенти схвально відгукувалися про використання методу навчання у малих групах, методу проектів, індивідуального підходу в процесі навчання запропонованого спецкурсу.

Об'єднання слухачів у малі групи передбачає формування невеликих колективів (3-5 осіб), які керуються спільними інтересами, що спонукає слухачів до здобуття найкращого результату, адже оцінюється робота всієї групи, а успішно виконана роль кожного позитивно впливає на всіх. У межах цілої групи (потоку) цей метод сприяв стимулюючій конкуренції, мотивованій в нашому випадку можливістю автоматично отримати залік.

Метод проектів активізує роботу слухачів у контексті розв'язування “глобальної” проблеми. При цьому існує змагання за: винайдення своєї родзинки при вирішенні поставленого завдання; формування ефективної форми проблеми; оригінальне вирішення завдання з обов'язковим дотриманням принципу науковості; звітування про виконання поставленого завдання в “неперевершеному” вигляді. Індивідуальний підхід застосовуються в процесі вивчення теоретичного матеріалу, вирішення поставлених завдань незалежало від часу (крім кінцевих часових обмежень).

Інформаційно-комунікаційна підготовка передбачає формування насамперед навичок використання засобів мережі Інтернет: тематичних форумів, дискусійних чатів, перетворення (трансформації) відомостей в електронний формат, зокрема, у сторінку HTML, автоматизовану систему тестування. Викладачі позитивно оцінили технологію застосування контролю знань за допомогою системи тестування, що надає можливість переглядати статистику проходження тесту; використовувати різноманітні типи тестових завдань і варіативні засоби формування тесту зі створеної бази даних.

Нормативно-правова підготовка, ґрунтується на базі нормативних документів ДН, визначає поведінку викладача в дистанційному навчальному процесі, забезпечує збереження прав автора, окреслює обов'язки тьютора в галузі дистанційного навчання, унормовує роботу викладачів у галузі дистанційного навчання, забезпечує матеріальне стимулювання викладачів до діяльності в галузі ДН.

Психолого-педагогічна підготовка сприяє вдосконаленню вмінь викладача вищої школи адаптуватися до використання системі дистанційного навчання. Зокрема, мова йде про дидактичні, конструктивні, комунікативні, організаційні, перцептивні, сугестивні, психотехнічні вміння. Вищеперелічені складові такої підготовки (див. рис. 1) є специфічними, оскільки зумовлюються як відмінністю дистанційного навчання від традиційних форм навчання, так і особливістю пріоритетів освітньої діяльності навчального закладу, факультету, кафедри.

Експериментальна частина дисертаційного дослідження була проведена в два етапи.

Перший етап (констатувальний) (2003-2004, 2004-2005 навчальні роки) передбачав вирішення завдань, що були спрямовані на: визначення стану обізнаності викладачів з теорією і практикою дистанційного навчання, готовністю запроваджувати новітні освітні технології в навчальний процес; створення творчої групи з питання впровадження дистанційного навчання у вищому навчальному закладі; підготовку співробітників університету до використання технологій дистанційного навчання у вищому навчальному закладі.

Поставлені завдання, передбачали наступні напрями діяльності: організаційний (координація, керівництво процесом впровадження дистанційного навчання в діяльність університету); методичний (підготовка і проведення семінарів-занять “Дистанційне навчання як повноцінна форма організації навчання” з метою запровадження технологій дистанційного навчання в навчальний процес, а також ознайомлення викладачів зі специфікою теорії і практики дистанційного навчання); технологічний (пошук і визначення доцільного програмного забезпечення для підтримки навчального процесу технологіями ДН).

Після першого етапу експерименту навчальний заклад мав такі надбання: Центр дистанційного навчання і тестових технологій, який активно співпрацював з робочою групою зі „Створення єдиного інформаційного простору” в Україні та забезпечував впровадження технологій ДН в освітній процес Черкаського національного університету імені Богдана Хмельницького; "Освітньо-науковий портал" як середовище для запровадження технологій дистанційного навчання викладами університету в едукаційний процес; групу викладачів та студентів-ентузіастів, які підтримували і удосконалювали роботу цієї системи; розроблену систему навчання для ознайомлення з технологіями ДН різних категорій учасників навчального процесу (зокрема студентів, лаборантів, викладачів).

На другому етапі (2005-2006, 2006-2007 навчальні роки) був проведений формувальний експеримент, яким було охоплено:

1) викладачів, які здійснювали підготовку студентів перших курсів заочної форми навчання на факультетах історико-юридично-філософському, психологічному, економічному, біологічному та факультеті інформаційних технологій та біомедичної кібернетики (далі ІТБМК) за допомогою технологій дистанційного навчання за окремими спеціальностями;

2) судентів 4, 5, та 6 курсів навчання різних спеціальностей.

Усього в експерименті взяло участь понад 500 осіб.

Головним завданням, яке вирішувалось в процесі підготовки і проведення другого етапу педагогічного експерименту, було впровадження технологій дистанційного навчання у ВНЗ та підготовка професорсько-викладацького складу до здійснення дистанційного навчання.

Використовуючи передовий досвід навчальних закладів України, а також результати педагогічного експерименту, визначено основні етапи запровадження дистанційного навчання у ВНЗ, а саме: створення підрозділу, відповідального за запровадження дистанційного навчання; вирішення технічних питань (вибір програмної платформи, налаштування мережі, встановлення апаратного забезпечення); створення творчої групи з питання впровадження дистанційного навчання; створення нормативної бази; проведення ознайомчих семінарів і тренінгів з метою підготовки викладачів до застосування технологій дистанційного навчання; визначення пріоритетних для використання технологій ДН напрямів, спеціальностей, спеціалізацій підготовки студентів тощо; визначення фахівців, відповідальних за створення курсів ДН; адміністративне визначення термінів створення курсів ДН для кожного розробника; створення інформаційних навчальних ресурсів та їх перенесення на програмну платформу; визнання інформаційного ресурсу курсом дистанційного навчання за допомогою спеціалізованої комісії; визначення технології розрахунку між університетом і розробником за створений курс дистанційного навчання за визначеними критеріями; апробація курсу ДН в навчальному процесі; формування бази курсів ДН; інтенсивне використання технологій дистанційного навчання на заочній та екстернатній формах, з перспективним запровадженням дистанційної форми навчання (запровадження дистанційної форми навчання відбудеться після затвердження відповідної нормативно-правової бази на державному рівні).

Підготовка викладачів на формувальному етапі запровадження дистанційного навчання спиралась на навчальну програму спецкурсу “Педагогічні основи дистанційного навчання“. Програма складається з двох модулів „Загальні питання дистанційного навчання” та „Технології дистанційного навчання”.

Основні завданнями програми:

формування знань та умінь самостійно вести просвітницьку діяльність використанням мережі Інтернет як освітнього-наукового й навчального середовища;

формування уявлення про існуючі середовища електронного навчання та роботу в них;

навчання користуватися обраним середовищем електронного навчання;

формування навичок виконання функцій користувача, тьютора та розробника курсів, у яких використовуються дистанційні технології навчання;

навчання застосовувати дистанційні технології навчання в навчальному процесі освітнього закладу.

З метою ефективної підготовки викладачів до здійснення дистанційного навчання були використані метод проектів та метод навчання у малих групах.

Проведення формувального експерименту показало ефективність підготовки викладачів ВНЗ до здійснення дистанційного навчання за п'ятьма напрямами підготовки на основі поданої на рис. 1 моделі.

Пріоритетним напрямом, який контролювався у процесі експериментальної роботи, була підготовка викладача ВНЗ до здійснення дистанційного навчання.

У процесі підготовки слухачів експериментальних груп за програмою “Педагогічні основи дистанційного навчання” було сформовано понятійний апарат викладача дистанційного навчання та виконано кожним слухачем спеціальний набір індивідуальних завдань, що сприяли формуванню вмінь і навичок тьютора дистанційного навчання.

Під час реалізації експериментальної частини роботи було отримано наступні результати:

- визначено рівень моральної та інтелектуальної готовності викладачів до запровадження дистанційного навчання, сформовано шляхи підготовки викладачів-тьюторів у системі дистанційного навчання (констатувальний етап);

- запропоновано модель підготовки викладачів вищих навчальних закладів до здійснення дистанційного навчання, здійснено підготовку суб'єктів навчання до застосування технологій ДН у навчальному процесі, проаналізовано результати такої підготовки (формувальний етап).

У дисертації ретельно опрацьовано статистичні дані, які отримані під час експерименту. Одержані результати свідчать про: високий професіоналізм слухачів групи професорсько-викладацького складу вищих навчальних закладів; якість змісту навчання та ефективність підготовки слухачів за окресленими напрямами; доцільність обраного варіанта підготовки викладачів у контексті запровадження дистанційного навчання у ВНЗ.

Загалом до застосування технологій дистанційного навчання в освітній діяльності було підготовлено:

- на високому рівні - 64 слухачі (12 % контингенту);

- на середньому рівні - 185 слухачів (35 % контингенту);

- на достатньому рівні - 242 слухачі (47 % контингенту);

- на низькому рівні - 31 слухач (6 % контингенту).

Про ефективність моделі, вказаної на рис. 1, свідчать підсумки запровадження технологій дистанційного навчання в Черкаському національному університеті імені Богдана Хмельницького. Незважаючи на те, що мотиваційний аспект діяльності викладачів був вирішений в університеті лише наприкінці проведення педагогічного експерименту, має місце низка досягнень.

На рис. 2 подано статистику запровадження технологій ДН на факультетах, які брали участь в експерименті щодо впровадження ДН на перших курсах заочної форми навчання Черкаського національного університету імені Богдана Хмельницького.

Рис. 2 Статистка запровадження ТДН на факультетах університету

Отже, запропонована модель підготовки викладачів вищих навчальних закладів до здійснення дистанційного навчання, достатньою мірою охоплює всі аспекти, що необхідні при підготовці викладача як тьютора в системі ДН.

ВИСНОВКИ

У дисертації досліджено проблему підготовки викладачів вищих навчальних закладів до здійснення дистанційного навчання, визначено та теоретично потрактовано пріоритетні напрями, розроблено та експериментально показано ефективність організаційно-методичної моделі підготовки викладачів дистанційного навчання у ВНЗ.

За отриманими під час дослідження результатами окреслимо основні теоретичні та практичні здобутки автора в контексті проблеми дисертаційного дослідження:

1. Аналіз літературних джерел, присвячених проблемам розвитку дидактики і практики дистанційного навчання, свідчить про активне використання дистанційної форми навчання у вищих навчальних закладах усього світу, попри певні соціально-економічні та психологічні перешкоди, особливо в країнах, що розвиваються. Новітні інформаційно-комунікаційні технології є підґрунтям для становлення і розвитку системи дистанційного навчання. На підставі аналізу головних тенденцій розвитку дистанційного навчання у вітчизняних та зарубіжних системах освіти та впровадження його складових у вищих навчальних закладах зроблено систематизацію характеристик, які висвітлюють технології дистанційного навчання з використанням засобів навчання, організаційних форм навчання, засобів взаємодії учасників навчального процесу, а також окреслено принципи й організаційні моделі, що використовуються в дистанційному навчанні.

В Україні зафіксовано стійку тенденцію до інтенсифікації запровадження дистанційного навчання в освітній процес ВНЗ. Дидактику дистанційного навчання в Україні можна уявити собі як сукупність ідей, поглядів, уявлень, авторських шляхів, що спрямовані на тлумачення навчального процесу в системі дистанційного навчання. Кожний навчальний заклад обирає свій шлях до реалізації ДН, однак спостерігається певна низка чинників, що практично уніфікують моделі запровадження технологій дистанційного навчання в діяльність ВНЗ України. Дистанційне навчання має значний потенціал для нашої країни, при цьому існують додаткові переваги, коли навчальні заклади та регіони об'єднують свої зусилля в сфері освітньої діяльності. Позитивним фактором є використання міжнародної співпраці, особливо коли існує близькість і спорідненість регіонів і менталітету населення.

2. Підготовка викладача до здійснення дистанційного навчання один із вирішальних факторів, що впливає на успішне запровадження технологій ДН у вищий навчальний заклад. Аналіз джерел свідчить, що в науковій літературі представлено численну кількість відомостей, які стосуються проблеми підготовки тьютора (викладача) дистанційного навчання, проте теоретична база відзначається несистематизованістю. Теоретичний аналіз друкованих видань, електронних ресурсів мережі Інтернет, досвід організації ДН у ВНЗ країни дає підстави стверджувати, що існують епізодичні, загальноописові праці, спрямовані на вирішення технічних питань, окреслення принципів організації навчального процесу, формування курсу в різних освітніх системах. Однак практично відсутні роботи присвячені питанням комплексної підготовки викладачів вищого навчального закладу до здійснення дистанційного навчання, немає чіткої моделі підготовки викладачів-тьюторів, яка б охоплювала психолого-педагогічну підготовку в поєднанні з інформаційно-комунікаційною підготовкою та здобуттям методичних компетенцій.

3. Унаслідок наукового пошуку у дисертації запропоновано організаційно-методичну модель підготовки викладачів вищого навчального закладу до здійснення дистанційного навчання. Модель передбачає діагностику, атестацію, рефлексію та комплексну підготовку викладачів за п'ятьма функціональними напрямами: організаційний, навчально-методичний, інформаційно-комунікаційний, нормативно-правовий та психолого-педагогічний.

Для забезпечення системної, цілеспрямованої, комплексної та ефективної підготовки викладача ВНЗ до здійснення дистанційного навчання необхідно поєднати:

- організаційний напрям підготовленості викладача - формує вміння здійснювати організацію своєї діяльності в галузі дистанційного навчання;

- навчально-методичний напрям підготовленості - сприяє підготовці до створення дистанційного курсу з обраної дисципліни та здійснення навчального процесу з використання технологій дистанційного навчання;

- інформаційно-комунікаційний напрям - формує вміння використовувати технології ДН при викладанні дисципліни студентам денної, заочної та екстернатної форм навчання (вміння створювати інформаційні ресурси в електронному віртуальному середовищі, спілкуватись за допомогою мережі Інтернет);

- нормативно-правовий напрям - формує знання та вміння використовувати у своїй діяльності нормативно-регулюючі документи системи дистанційного навчання всіх рівнів затвердження;

- психолого-педагогічний напрям - сприяє формуванню психолого-педагогічних умінь викладачів вищої школи, зумовлених специфікою дистанційного навчання.

4. Результати дослідження підтверджують доцільність визначених в моделі напрямів підготовки (організаційний, навчально-методичний, інформаційно-комунікаційний, нормативно-правовий та психолого-педагогічний) та ефективність проведення зазначеної підготовки за обраними напрямами.

У роботі запропоновано критерії, згідно з якими формуються знання, уміння і навички підготовки викладача за кожним напрямом, та обґрунтовано доцільність використання запропонованої моделі підготовки викладачів вищих навчальних закладів до здійснення дистанційного навчання. Порівняння результатів вхідного та підсумкового контролю компетенцій дають підстави зробити висновок, що за рахунок застосування організаційно-методичної моделі підготовки викладачів вищого навчального закладу до здійснення дистанційного навчання відбулися наступні зміни: рівень сформованості високих компетентостей зріс від 0 % (0 осіб) до 12 % (64 слухачів), рівень низьких компетентностей зменшився від 98 % (511 осіб) до 6 % (31 слухача).

Аналіз статистичних даних засвідчує, що запропонована нами модель підготовки викладачів вищих навчальних закладів до здійснення дистанційного навчання є ефективною і достатньою мірою охоплює аспекти, необхідні для підготовки викладача як тьютора в системі ДН.

5. У межах дослідно-експериментальної роботи впровадження дистанційного навчання у вищому навчальному закладу було розроблено нормативно-методичну базу, методичні рекомендації, методичні посібники з теми дослідження, які було використано в едукаційному процесі експериментальних навчальних закладів. На основі досвіду провідних вищих навчальних закладів України та аналізу емпіричних надбань відомих фахівців країни в галузі дистанційного навчання було сформовано узагальнену структуру дистанційного курсу та окреслено педагогічні вимоги до нього. Створено навчально-методичний посібник для викладачів та практичний посібник для слухачів дистанційних курсів у специфічному середовищі дистанційного навчання „Освітньо-науковий портал”, нормативно-інструктивні рекомендації для вищого навчального закладу з питань упровадження дистанційного навчання та інформатизації університету.

Таким чином, було підтверджено гіпотезу дослідження про те що, завдяки розробленій комплексній організаційно-методичній моделі підготовки викладачів вищого навчального закладу до здійснення дистанційного навчання, яка ґрунтується на системному, цілеспрямованому, організаційному, навчально-методичному, інформаційно-комунікаційному, нормативно-правовому та психолого-педагогічному забезпеченні підготовки майбутніх викладачів-тьюторів можна досягти: підвищення якості та успішності впровадження дистанційного навчання в освітній сфері; розширення можливостей для реалізації безперервної освіти шляхом впровадження новітніх психолого-педагогічних та інформаційно-комунікаційних технологій навчання; підвищення гнучкості, варіативності, конкурентоспроможності підготовки високопрофесійних фахівців із вищою освітою.

...