Педагогічні засади організації науково-методичної діяльності викладачів медичних училищ

Размещено на http://www.allbest.ru/

Харківський національний педагогічний університет імені Г.С. Сковороди

УДК 378.124:61

Педагогічні засади організації науково-методичної діяльності викладачів медичних училищ

13.00.04 - теорія та методика професійної освіти

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата педагогічних наук

Лебединець Тетяна Михайлівна

Харків 2008

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Харківському національному педагогічному університеті імені Г.С. Сковороди, Міністерство освіти і науки України.

Захист відбудеться „16” травня 2008 р. о „1200” годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 64.053.04 у Харківському національному педагогічному університеті імені Г.С. Сковороди за адресою: 61002, м. Харків, вул. Артема, 29, ауд. № 216.

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Харківського національного педагогічного університету імені Г.С. Сковороди за адресою: 61168, м. Харків, вул. Блюхера, 2, ауд. № 215-В.

Автореферат розісланий „15” квітня 2008 р.

Учений секретар спеціалізованої вченої ради Штефан Л.А.

АНОТАЦІЇ

Лебединець Т.М. Педагогічні засади організації науково-методичної діяльності викладачів медичних училищ. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук зі спеціальності 13.00.04 - теорія та методика професійної освіти. - Харківський національний педагогічний університет імені Г.С. Сковороди. - Харків, 2008.

У дисертації теоретично обґрунтовано педагогічні засади (структуру, напрями, форми) організації науково-методичної діяльності викладачів медичних училищ. Визначено та експериментально перевірено організаційно-педагогічні умови, які сприяють підвищенню ефективності науково-методичної діяльності викладачів медичних училищ: нормативно-правове забезпечення науково-методичної діяльності викладачів в медичному училищі; розробка структури, напрямів і форм організації науково-методичної діяльності викладачів медичного училища; використання узагальненого передового досвіду науково-методичної діяльності викладачів у практиці медичного училища.

Визначено критерії й показники для перевірки ефективності виявлених організаційно-педагогічних умов здійснення науково-методичної роботи з метою підвищення рівня педагогічної майстерності й професійної результативності викладачів медичного училища: мотиваційно-цільовий (усвідомлення викладачами ролі науково-методичної діяльності в підвищенні педагогічної майстерності; динаміка активності викладачів у такому виді роботі; задоволеність станом роботи науково-методичної служби медичного училища); змістово-процесуальний (сформованість знань і вмінь викладачів з питань організації педагогічного процесу; рівень знань та умінь організації науково-методичної діяльності); професійно-компетентнісний (навчальна успішність студентів; стан вихованості майбутніх фахівців).

Ключові слова: науково-методична діяльність, нормативно-правове забезпечення, передовий педагогічний досвід, педагогічні умови, педагогічні засади, викладач медичного училища.

Лебединец Т.М. Педагогические основы организации научно-методической деятельности преподавателей медицинского училища. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата педагогических наук по специальности 13.00.04 - теория и методика профессионального образования. - Харьковский национальный педагогический университет имени Г.С. Сковороды. - Харьков, 2008.

В диссертации доказано, что повышение качества и культуры медицинской помощи населению Украины, результативное проведение широких профилактических мероприятий для укрепления здоровья детей и взрослых возможно только в случае улучшения в учебных медицинских учреждениях профессиональной подготовки будущих медицинских сестер. А это, в свою очередь, требует существенной реорганизации научно-методической работы в высших медицинских учреждениях образования, изучения и внедрения в учебно-воспитательный процесс последних достижений педагогики, передового опыта преподавателей-новаторов, эффективных образовательных технологий.

На основе анализа научной литературы, современных документов в области высшего образования в диссертации определено состояние теоретической разработки проблемы и нормативно-методического обеспечения организации соответствующей работы преподавателей ВУЗов. Установлено, что научно-методическую деятельность можно определить как целостную систему диагностическо-проективной, содержательно-организационной и контрольно-коррекционной деятельности, направленной на усовершенствование профессиональной компетентности преподавателей и повышения результативности учебно-воспитательного процесса.

На основе изучения работ по теме исследования определено, что содержание научно-методической деятельности в современном учебном медицинском учебном заведении должно включать такие составляющие: методологическую и теоретическую подготовку, общекультурную подготовку, подготовку по отдельным предметам; психологическую подготовку преподавателей и т.д. В свою очередь, это предусматривает: изучение преподавателями основных государственных нормативных документов, которые определяют методологию современного образования, овладение знаниями актуальных проблем фундаментальных наук; изучение требований к организации и содержанию учебно-воспитательной деятельности в медицинском учебном заведении; формирование общей профессиональной культуры и компетентности; усвоение достижений психолого-педагогической науки; овладение передовым педагогическим опытом, новыми педагогическими технологиями; участие преподавателей в научно-экспериментальной работе, научно-практических конференциях, педагогических чтениях и т.д.

В диссертации теоретически обоснованы педагогические основы (структура, направления, формы) организации научно-методической деятельности преподавателей медицинских училищ. Определены педагогические условия, которые способствуют повышению ее эффективности: нормативно-правовое обеспечение; разработка структуры, направлений и форм организации; использование обобщенного передового опыта этой деятельности преподавателей в практике медицинского училища.

В работе определены критерии и показатели для проверки эффективности указанных педагогических условий организации научно-методической роботы по поводу повышения уровня педагогического мастерства и профессиональной результативности преподавателей медицинского училища: мотивационно-целевой (осознание преподавателями роли научно-методической деятельности в повышении педагогического мастерства; динамика активности преподавателей в таком виде работы; удовлетворенность состоянием работы научно-методической службы медицинского училища); содержательно-процессуальный (сформированность знаний и умений преподавателей по вопросам организации педагогического процесса; уровень знаний и умений организации научно-методической деятельности); профессионально-компетентностный (учебная успешность студентов; состояние воспитанности будущих специалистов).

В ходе педагогического эксперимента было доказано, что указанные педагогические условия действительно обеспечивают повышение уровня педагогического мастерства преподавателей и позитивно влияет на результаты их профессиональной деятельности.

Ключевые слова: научно-методическая деятельность, нормативно-правовое обеспечение, передовой педагогический опыт, педагогические условия, педагогические основы, преподаватель медицинского училища.

Lebedynets' T.M. Pedagogical Foundations of Scientific and Methodological Activity Organization of Medical Colleges' Teachers. - Manuscript.

The dissertation for the degree of Candidate of Pedagogical Science, speciality 13.00.04 - Theory and Methodology of Professional Education. - Kharkiv G.S.Skovoroda National Pedagogical University, Kharkiv, 2008.

Pedagogical foundations (structure, directions and forms) of scientific and methodological activity organization of medical colleges' teachers are theoretically grounded in the dissertation. Organizational and pedagogic conditions promoting the efficiency of scientific and methodological activity of medical colleges' teachers (official documents that govern scientific and methodological activity of medical colleges' teachers, elaboration of structure, directions and forms of scientific and methodological activity organization of medical colleges' teachers, use of the wealth of advanced experience of teachers' scientific and methodological activity organization in medical colleges) are defined and experimentally verified.

Criteria and indices to control the efficiency of the given pedagogical conditions in relation to the promotion of scientific and methodological activity of medical colleges' teachers are specified: goal-oriented criterion (understanding of scientific and methodological activity role for the development of teachers' pedagogic skills; dynamics of teachers' activity in this sphere, work of scientific and methodological department in the medical college), content and procedure-oriented criterion (the level of teachers' knowledge and skill formation in the organization of the teaching process; the level of knowledge and skills in the organization of scientific and methodological activity), profession and competence-oriented criterion (students' academic results, the education level of future specialists).

Key words: scientific and methodological activity, pedagogical foundations, pedagogical conditions, advanced pedagogical experience, medical college teacher.

1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність та доцільність дослідження. В умовах реконструювання всіх ланок системи вищої професійної освіти в Україні відповідно до вимог Болонського процесу, надання навчальним закладам значних повноважень для самостійного вирішення питань організації навчально-виховного процесу в освітньому закладі з урахуванням його професійної спрямованості та специфічних особливостей функціонування виникає нагальна потреба в пошуку нових ефективних шляхів організації науково-методичної роботи викладачів вищих навчальних закладів.

Особливо актуальне це завдання для викладачів медичних закладів освіти, оскільки загальновідомо, що професійна діяльність медичних працівників відрізняється високою соціальною значущістю. Від рівня професійної компетентності лікарів, медичних сестер та іншого медичного персоналу значною мірою залежить стан здоров'я людей, а часто і можливість збереження їм життя.

Сучасні вимоги до організації науково-методичної роботи зумовлені необхідністю вирішення завдань, що відображені у провідних державних документах: Національній доктрині розвитку освіти в Україні, Законах України “Про освіту”, “Про вищу освіту”, “Про загальну середню освіту” та інших. При цьому стратегічними напрямами є створення умов для постійного підвищення освітнього і кваліфікаційного рівнів фахівців, оновлення професійних і загальноосвітніх знань громадян, збагачення духовного та інтелектуального потенціалу суспільства.

Теоретичними засадами реформування системи науково-методичної роботи з викладачами медичних навчальних закладів є праці відомих вітчизняних і зарубіжних науковців. Аналіз наукової літератури свідчить про те, що вченими висвітлюються різні аспекти проблеми її організації: компонент системи підвищення кваліфікації педагогів (Ю. Бабанський, М. Ващенко, С. Єлканов, І. Жерносек, С. Крисюк, М. Кузьміна, Н. Кухарєв, А. Панасюк, С. Смирнова та ін.); компонент організаційної структури управління освітнім процесом і контролю (Е. Березняк, Л. Даниленко, Ю. Конаржевський, Н. Островерхова, М. Поташник, Н. Худоминський, Т. Шамова та ін.); форма організації вивчення та впровадження досягнень педагогічної науки й передового педагогічного досвіду (Б. Бондар, С. Бондаренко, О. Гельмонт, В. Журавльов, П. Карташов, В. Крижко, М. Красовицький, І. Кривонос, А. Макаренко, С. Максимюк, М. Махмутов, Л. Момот, Е. Моносзон, З. Онишків, Є. Павлютенков, В. Паламарчук, П. Підкасистий, Є. Рапацевич, М. Скаткін, Е. Сердюк, В. Сухомлинський, М. Фіцула, М. Ярмаченко, О. Ярошенко та ін.); форма виявлення педагогічної творчості (Д. Богоявленська, С. Бондаренко, І. Демакова, В. Загвязинський, С. Ільїн, С. Кондратенков, Б. Коротяєв, В. Краєвський, М. Лазарєв, Л. Новикова, Н. Посталюк, С. Сисоєва, Р. Скульський, С. Соловейчик, Р. Шакуров та ін.); структурна ланка системи неперервної освіти (Є. Барбіна, А. Владиславлєв, Б. Гершунський, Г. Данилова, І. Дроздова, А. Єрмола, Г. Коптаж, М. Красовицький, В. Маслов, О. Сидоренко та ін.); специфічна галузь соціальної дії, свідомо зорієнтована на соціальну активізацію суб'єктів освіти і пов'язаних з ними соціальних інститутів з метою підтримки й розвитку ціннісного стандарту системи (А. Воловиченко, В. Пуцов та ін.).

Значна увага в науковій літературі приділяється вивченню проблеми підготовки медичних працівників і підвищення її якості. Так, історичні аспекти розвитку медсестринської справи й підготовки медичних сестер на українських теренах досліджують Л. Духін, С. Захарчук, О. Тушин, Н. Фелістович, І. Шапіро, М. Шегедин та ін. Питаннями оптимізації медичної освіти та реформування системи охорони здоров'я займаються М. Ваганов, Н. Волкова, А. Гиоргієвський, В. Гирін, О. Голяченко, О. Гриніна, Л. Гришина, Д. Кича, Г. Кривошеєв, С. Мучинська, М. Нарійчук, О. Приходський, С. Рєзников, А. Сердюк, Р. Тонкова-Ямпольська, В. Трофимов, Я. Цехмістер та ін. Вивченню систем вищої освіти, зокрема медичного профілю, в розвинених країнах і можливостей творчого використання зарубіжного досвіду присвячені праці таких науковців, як А. Галан, І. Соколова, М. Шегедин та ін.

Однак вивчення наукових праць свідчить про те, що в науковій літературі проблема теоретичного обґрунтування та практичного впровадження педагогічних засад організації науково-методичної діяльності викладачів медичних училищ не порушувалась. Утім аналіз наукових і науково-методичних праць, державних документів у галузі вищої медичної освіти, а також реального стану науково-методичної діяльності викладачів медичних закладів свідчать про те, що загострилася суперечність між сучасними вимогами суспільства до рівня професійної майстерності медичного персоналу і викладачів навчального закладу, які забезпечують їхню підготовку, з одного боку, та реальним рівнем педагогічної компетентності викладачів медичних училищ, які не завжди здатні кваліфіковано виконувати свої професійні обов'язки, з іншого боку.

Отже, актуальність, недостатня дослідженість проблеми та необхідність вирішення визначеної суперечності на теоретичному і практичному рівнях зумовили вибір теми дисертаційного дослідження ”Педагогічні засади організації науково-методичної діяльності викладачів медичних училищ”.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконане згідно з темою науково-дослідної роботи кафедри загальної педагогіки Харківського національного педагогічного університету імені Г. С. Сковороди ”Підвищення ефективності навчально-виховного процесу в середніх загальноосвітніх та вищих педагогічних навчальних закладах” (РК №1 - 20019U004104). Тему дисертаційного дослідження затверджено Вченою радою професорів Харківського національного педагогічного університету імені Г. С. Сковороди (протокол № 3 від 29 червня 2004 р.) й узгоджено в Раді з координації наукових досліджень у галузі педагогіки та психології в Україні (протокол № 8 від 26 жовтня 2004 р.).

Мета дослідження - теоретично обґрунтувати педагогічні засади організації науково-методичної діяльності викладачів медичних училищ, визначити та експериментально перевірити організаційно-педагогічні умови її успішного функціонування.

Відповідно до мети дослідження були сформульовані такі завдання:

визначити стан теоретичної розробленості проблеми і нормативно-методичного забезпечення організації науково-методичної роботи викладачів ВНЗ;

теоретично обґрунтувати педагогічні засади (структуру, напрями, форми) організації науково-методичної діяльності викладачів медичних училищ та виявити організаційно-педагогічні умови її успішного функціонування;

уточнити критерії й показники ефективності організації науково-методичної діяльності викладачів;

експериментально перевірити ефективність визначених організаційно-педагогічних умов організації науково-методичної діяльності викладачів медичних училищ.

Об'єкт дослідження - науково-методична діяльність викладачів вищих навчальних закладів.

Предмет дослідження - організаційно-педагогічні умови здійснення науково-методичної діяльності викладачів медичних училищ.

У ході дослідження було зроблено припущення, що організація в медичних училищах науково-методичної діяльності на основі визначених педагогічних засад забезпечує підвищення педагогічної майстерності викладачів і позитивно впливає на результати їхньої професійної діяльності за наявності таких організаційно-педагогічних умов:

нормативно-правового забезпечення науково-методичної діяльності викладачів у медичному училищі;

розробки структури, напрямів та форм організації науково-методичної діяльності викладачів медичного училища;

використання узагальненого передового досвіду науково-методичної діяльності викладачів у практиці медичного училища.

Методологічну й теоретичну основу дослідження становлять теорія діяльнісного підходу до процесу навчання (О. Леонтьєв, С. Рубінштейн), педагогічні засади професійної освіти й підготовки майбутніх медичних працівників (С. Архангельський, М. Ваганов, Н. Волкова, В. Гирін, О. Голяченко, О. Гриніна, В. Гриньова, Л. Гришина, М. Нарійчук, С. Рєзников, М. Шегедин), праці щодо організації неперервної освіти та науково-методичної роботи педагогів (Ю. Бабанський, І. Бондар, І. Жерносек, М. Поташник, М. Скаткін), основоположні нормативно-правові документи про діяльність навчальних закладів, зокрема медичного профілю.

Для виконання висунутих завдань і перевірки гіпотези використано комплекс методів:

теоретичних: вивчення, аналіз та узагальнення наукової літератури з метою ознайомлення зі станом досліджуваної проблеми; систематизація, порівняння, узагальнення - для визначення понятійного апарату дослідження, виявлення структури та змісту організації науково-методичної діяльності викладачів медичних училищ;

емпіричних: спостереження, анкетування, тестування, незалежна експертиза для діагностики стану науково-методичної роботи в медичних училищах; педагогічний експеримент - для перевірки ефективності визначених педагогічних організаційно-педагогічних умов організації науково-методичної діяльності викладачів медичних училищ;

статистичних: методи математичної статистики для обробки результатів експериментальної роботи.

Експериментальною базою дослідження було Харківське медичне училище та Куп'янське медичне училище імені М. Шкарлетової. Різними видами експериментальної роботи було охоплено 79 викладачів і 1246 студентів. У контрольну групу входили викладачі та студенти Богодухівського медичного училища та Харківського медичного училища № 2 (всього 73 викладача і 1239 студентів).

Наукова новизна й теоретичне значення отриманих результатів дослідження полягають у тому, що:

вперше теоретично обґрунтовано педагогічні засади (структура науково-методичної служби, до якої входять педагогічна, науково-методична й адміністративна ради, організаційно-методична, циклові та предметні методичні комісії й інші структурні складники; напрями: методологічна і загальнотеоретична, загальнометодична й технологічна підготовка викладачів; форми: конференції, наради, педагогічні читання, практикуми, наставництво та ін.) організації науково-методичної діяльності викладачів медичного училища й визначено організаційно-педагогічні умови її успішного функціонування (нормативно-правове забезпечення науково-методичної діяльності викладачів в медичному училищі; розробка структури, напрямів і форм організації науково-методичної діяльності викладачів медичного училища; використання узагальненого передового досвіду науково-методичної діяльності викладачів у практиці медичного училища);

уточнено критерії (мотиваційно-цільовий, змістовно-процесуальний, професійно-компетентнісний) й показники (усвідомлення викладачами ролі науково-методичної діяльності в підвищенні педагогічної майстерності; динаміка активності викладачів у такому виді роботи; задоволеність станом роботи науково-методичної служби медичного училища; сформованість знань і вмінь викладачів з питань організації педагогічного процесу; рівень знань і вмінь організації науково-методичної діяльності; навчальна успішність студентів; стан вихованості майбутніх фахівців) ефективності визначених організаційно-педагогічних умов організації науково-методичної діяльності викладачів медичних училищ;

подальшого розвитку набули поняття “науково-методична діяльність” і, зокрема, “науково-методична діяльність викладачів медичних училищ”.

Практичне значення отриманих результатів дослідження полягає в тому, що підготовлено і впроваджено в навчальний процес медучилищ методичні рекомендації з питань організації науково-методичної діяльності викладачів медичних училищ.

Основні результати дослідження впроваджено в педагогічний процес Харківського медичного училища (акт про впровадження № 243 від 9.11.2007 р.), Куп'янського медичного училища імені М. Шкарлетової (акт про впровадження № 1-0402 від 16.11.2007 р.), Харківського медичного університету (акт про впровадження № 23/1-342 від 12.11.2007 р.).

Розроблена та апробована система науково-методичної діяльності може бути використана в навчально-виховному процесі медичних училищ, а також у системі підготовки й перепідготовки викладачів медичних училищ та інших медичних навчальних закладів І - ІV рівнів акредитації.

Вірогідність та аргументованість результатів дослідження забезпечено застосуванням комплексу методів, адекватних об'єкту, предмету, меті й завданням дослідження; репрезентативністю вибірки для експериментальної роботи; впровадженням результатів дослідження у практику медичного закладу.

Особистий внесок здобувача у працях, написаних у співавторстві, полягає в розкритті сутності, змісту та структури організації науково-методичної діяльності викладачів медичного училища.

Апробація результатів дослідження здійснювалася в ході навчально-виховного процесу та управління науково-методичною роботою в Харківському медичному училищі, під час виступів на конференціях і науково-методичних семінарах різного рівня, а саме: на Харківських обласних науково-практичних конференціях “Практичне навчання як складова формування майбутнього фахівця” (Харків, 2005), “Студентське самоврядування як фактор вдосконалення навчально-виховного процесу та формування особистості майбутнього фахівця” (Харків, 2007), ІІ Міжнародній науково-практичній конференції “Сучасні наукові дослідження - `2006” (Дніпропетровськ, 2006), ІІ Міжнародній науково-практичній конференції “Научный прогресс на рубеже тысячелетий - 2007” (Дніпропетровськ, 2007), Всеукраїнській науково-практичній конференції “Освіта і доля націй” (Харків, 2007), Всеукраїнському науково-практичному семінарі “Педагогічна майстерність керівника освітнього закладу: теорія і практика” (Полтава, 2007), Міжвузівській науково-практичній конференції “Формування професійної компетентності педагога» (Харків, 2007).

Публікації. Основні положення та результати дослідження відображено в 15 публікаціях, що відтворюють зміст дисертації, з них - 8 одноосібних статей у провідних фахових виданнях, 1 - інші видання, 5 - у матеріалах наукових конференцій, 1 - методичні рекомендації.

Структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, двох розділів, висновків до розділів, загальних висновків, списку використаних джерел. У тексті міститься 22 таблиці (на 10 стор.), 3 рисунки та 12 додатків (на 16 стор.). Загальний обсяг дисертації 216 сторінок (обсяг основного тексту - 167 сторінок). Список використаних джерел містить 352 найменування, з них 13 - іноземними мовами.

2. ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано вибір теми та її актуальність, визначено мету, завдання, об'єкт, предмет, гіпотезу, методи дисертаційного дослідження, розкрито наукову новизну, теоретичне і практичне значення, наведено відомості про апробацію та впровадження отриманих результатів дослідження.

У першому розділі - “Теоретичні питання організації науково-методичної діяльності викладачів медичних училищ” - на основі аналізу психолого-педагогічної літератури з проблеми дослідження виокремлено місце медичної освіти в системі професійної освіти України й зарубіжжя, визначено організаційно-педагогічні умови здійснення науково-методичної діяльності викладачів медичних училищ.

З'ясовано, що медичну освіту необхідно розглядати в системі професійної освіти України, враховуючи специфіку її функціонування. Значну увагу фахівці приділяють дослідженню чинників, які детермінують кількість і якість медичних кадрів, їхній розподіл за різними ланками служб здоров'я, а також визначення функцій фахівців різних медичних професій. Звертаючи увагу на зростання спеціалізації в медичній сфері, науковці (Н. Волкова, Ю. Вороненко, С. Рєзников, Т. Чернишенко, М. Шегедин та ін.) констатують інтенсивний розвиток сестринської справи в сучасному суспільстві, який зумовлений такими основними причинами: погіршенням стану здоров'я населення й низькою динамікою демографічних процесів; старінням населення й необхідністю посилення медичної допомоги людям похилого віку; потребою охорони материнства й дитинства; розвитком сімейної медицини; зростанням потреб медико-санітарної допомоги на селі; зростанням потреби в розвитку паліативної й хоспісної допомоги хворим; появою нових форм сестринської допомоги.

Аналіз наукової літератури й сучасного стану системи охорони здоров'я в Україні свідчить про те, що рівень підготовки медсестер сьогодні ще не повністю відповідає світовим стандартам і вимогам практичної медицини. Вивчення наукових праць (Р. Андерсен, І. Бауман, Р. Бермак, Є. Браун, А. Галан, К. Джонсон, В. Кардашева, М. Кашин, Р. Ригбі, І. Соколова, К. Хелвій, Є. Холлан, М. Шегедин та ін.), в яких висвітлюється специфіка організації медичної освіти в розвинених країнах світу, зокрема медсестринської освіти, дає можливість творчо використовувати доробки зарубіжних медиків і викладачів медичних закладів у процесі реформування професійної підготовки майбутніх медсестер відповідно до сучасних вимог. Зокрема це передбачає: розробку системи чіткого об'єктивного контролю професійного рівня медичних працівників на різних етапах їхньої підготовки; вдосконалення та уніфікацію державної нормативно-правової бази, яка регламентує діяльність медичних навчальних закладів; удосконалення освітньо-кваліфікаційних характеристик молодших медичних працівників, освітньо-професійних програм і засобів уніфікованої оцінки рівня знань під час вступу до навчального закладу, навчання й випуску майбутніх фахівців; впровадження уніфікованих навчальних програм, робочих навчальних планів, форм і методів організації навчально-виховної й науково-методичної діяльності в медичних навчальних закладах.

На основі аналізу науково-педагогічних праць (А. Алексюк, Ю. Андрущенко, Г. Балл, Н. Білик, Г. Данилова, Г. Єльникова, І. Жерносек та ін.) дійшли висновку про те, що в умовах підвищення вимог до освіти особливого значення набуває оволодіння викладачами сучасними формами і методами організації навчально-виховного процесу, його діагностики, аналізу й корекції результатів, формування вмінь наукової організації управління освітнім процесом, вивчення психолого-педагогічних основ педагогічної взаємодії викладачів і студентів тощо. Пріоритетним напрямом та основним засобом досягнення цієї мети вченими визначається науково-методична діяльність викладачів. З урахуванням ідей прихильників різних наукових підходів обґрунтовано, що науково-методичну діяльність можна визначити як цілісну систему діагностично-проективної, змістово-організаційної й контрольно-коригувальної діяльності, спрямованої на вдосконалення професійної компетентності викладачів і підвищення результативності навчально-виховного процесу.

У ході дослідження виявлено, що метою науково-методичної діяльності викладачів медичних училищ є неперервне вдосконалення рівня їхньої педагогічної майстерності, ерудиції й компетентності в галузі викладання загальноосвітніх і профільних дисциплін.

Установлено, що зміст науково-методичної діяльності викладачів у сучасному навчальному медичному закладі має включати такі складники: методологічну й теоретичну підготовку; загальнокультурну підготовку, підготовку з окремих предметів; психологічну підготовку, загальнотехнологічну підготовку та ін. У свою чергу, це передбачає: вивчення викладачами основних державних нормативних документів, які визначають методологію сучасної освіти, оволодіння знаннями актуальних проблем фундаментальних наук, котрі зумовлюють зміст навчальних предметів, вивчення вимог до організації та змісту навчально-виховної роботи, формування загальної професійної культури й компетентності; опанування досягнень психолого-педагогічної науки, передового педагогічного досвіду, оволодіння новими педагогічними ідеями й технологіями; участь викладачів у науково-експериментальній роботі, науково-практичних педагогічних конференціях, семінарах, педагогічних читаннях, конкурсах професійної майстерності, виставках-ярмарках педагогічних ідей і технологій тощо.

Відповідно до змісту науковцями визначаються перспективні на теперішній час форми науково-методичної діяльності. Причому в науковій літературі пропонуються різні класифікації таких форм: фронтальна, групова й індивідуальна (М. Скаткін), масова, групова, індивідуальна (Ю. Бабанський, І. Жерносек), традиційні і нетрадиційні (А. Бабешко, Є. Барбіна, Н. Волкова, Г. Полякова, Н. Стяглик та ін.). Зокрема вчені констатують підвищення ролі нетрадиційних форм організації науково-методичної діяльності педагогів. Під нетрадиційними формами в науковій літературі маються на увазі або відомі організаційні форми, які використовуються для вирішення принципово нових завдань, або такі, які відрізняються об'єктивною новизною. Серед перспективних для застосування в сучасних навчальних закладах освіти вченими визначаються такі форми, як дослідно-експериментальний майданчик, ініціативна група, методичний фестиваль, методичний ринг, “Педагогічна гостинна”, “Телеміст”, захист авторських проектів і розробок, відкритий професійний клуб, методичний тиждень, група взаємовідвідувань та психолого-методичної підтримки, панорама педагогічних досягнень навчального закладу, створення картотеки знахідок тощо.

Доведено, що ефективність науково-методичної діяльності залежить від певних організаційно-педагогічних умов як сукупності конкретних факторів і правил, впровадження яких і зумовлює позитивні зміни в цій діяльності.

З урахуванням ідей науковців (А. Ватченко, М. Великий, О. Гнатчук, В. Івченко, В. Казаков, П. Ліщинський, Л. Одинцова, М. Первак, О. Талалаєнко та ін.) й результатів власного досвіду роботи нами визначено, що першою умовою для успішної організації науково-методичної діяльності викладачів медичного училища є розробка її нормативно-правового забезпечення. Таке забезпечення виступає своєрідним теоретичним підґрунтям і дозволяє чітко зорієнтувати науково-методичну діяльність викладачів на реалізацію сучасних вимог у цій галузі з урахуванням специфічних особливостей функціонування медичного навчального закладу.

На основі врахування наукових положень спеціалістів (Н. Волкова, А. Єрмола, І. Жерносек, О. Сидоренко та ін.) та реального стану науково-методичної діяльності викладачів медичних училищ нами зроблено висновок, що другою необхідною умовою для ефективного здійснення діяльності цього виду є розробка відповідної структури, напрямів і форм її організації. Зокрема в дисертації обґрунтовано, що оптимальними напрямами організації цієї діяльності є такі: методологічна й загальнотеоретична, загальнометодична та технологічна підготовка викладачів.

Із наукової літератури (О. Автомонова, Т. Бабкіна, Е. Бочковський, І. Кривонос, В. Лозова, Г. Троцко та ін.) і практичного викладацького досвіду нами також з'ясовано, що третьою умовою, яка забезпечує підвищення ефективності науково-методичної діяльності викладачів медичних училищ, є вивчення, узагальнення й поширення передового досвіду педагогічної й науково-методичної роботи педагогів. Ми поділяємо точку зору науковців (І. Жерносек, А. Ісаєва, М. Красовицький, В. Крижко, С. Крисюк, С. Ліцерова та ін.), відповідно до якої педагогічний досвід трактується як сукупність знань, умінь і навичок, набутих викладачем у процесі професійної діяльності. Передовий педагогічний досвід є результатом творчого пошуку педагогів, який виявляється в розробці принципово нових педагогічних ідей, засобів, технологій і т. ін. чи в істотно модифікованих відповідно до актуальних завдань навчання й виховання молоді існуючих форм, методів і прийомів педагогічної роботи.

У другому розділі - “Експериментальна перевірка організаційно-педагогічних умов здійснення науково-методичної діяльності викладачів у медичному училищі” - висвітлено хід експериментальної роботи, визначено ефективність упровадження організаційно-педагогічних умов функціонування науково-методичної діяльності викладачів медичного училища.

Для перевірки результатів науково-методичної діяльності, організованої за визначеними вище умовами, в експериментальних навчальних закладах було проведено педагогічний експеримент. Експериментальною базою було обрано Харківське медичне училище й Куп'янське медичне училище імені М. Шкарлетової, викладачі та студенти якого і складали експериментальну групу, в якій реалізовувались зазначені умови. Усього експериментальною роботою було охоплено 79 викладачів і 1246 студентів. Експеримент проводився у природних умовах функціонування медичних училищ.

На відміну від експериментальних медичних училищ науково-методична робота в контрольних медичних училищах організовувалася традиційним способом.

Було також створено групу незалежних експертів - керівники різних підструктур науково-методичної служби Харківського медичного училища, Богодухівського медичного училища, Харківського медичного училища № 2, Куп'янського медичного училища імені М. Шкарлетової, а також провідні фахівці чотирьох вищих навчальних закладів: Харківського національного медичного університету, Національного фармацевтичного університету, Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна і Харківського національного педагогічного університету імені Г. С. Сковороди (всього 19 осіб).

Для оцінки ефективності науково-методичної діяльності викладачів медичного училища було визначено систему критеріїв з відповідними показниками: 1) мотиваційно-цільовий критерій (усвідомлення викладачами ролі науково-методичної роботи в підвищенні педагогічної майстерності; динаміка активності викладачів у науково-методичній роботі; задоволеність педагогів станом роботи науково-методичної служби); 2) змістово-процесуальний критерій (сформованість знань і вмінь викладачів з питань організації педагогічного процесу; рівень знань та умінь організації науково-методичної діяльності); 3) професійно-компетентнісний критерій (навчальна успішність студентів; стан вихованості майбутніх фахівців).

Дані констатувального зрізу засвідчили, що за всіма визначеними критеріями й показниками і в експериментальній, і в контрольній групах суттєвих відмінностей не було.

На формувальному етапі експерименту в Харківському медичному училищі та Куп'янському медичному училищі імені М. Шкарлетової було проведено реорганізацію науково-методичної служби, до процесу здійснення науково-методичної діяльності викладачів було внесено зміни відповідно до гіпотези дослідження.

Реалізація першої з визначених організаційно-педагогічних умов передбачала розробку нормативно-правового забезпечення науково-методичної діяльності викладачів медичних училищ. Організаційно-правовою основою для організації діяльності цього виду виступали державні документи, що регламентують здійснення педагогічного процесу у вищих навчальних закладах. Нормативно-правові засади науково-методичної діяльності викладачів медичних училищ головним чином визначалися Законами України “Про Освіту”, “Про професійно-технічну освіту”, “Про вищу освіту”, “Про загальну середню освіту”, “Концепцією розвитку професійно-технічної (професійної) освіти в Україні” та іншими нормативно-правовими актами в галузі освіти.

Відповідно до положень, відображених у нормативних державних документах і наукових працях провідних педагогів-теоретиків, сучасні заклади освіти, зокрема медичного профілю, мають широкі повноваження в організації як навчально-виховного процесу студентів, так і в науково-методичній роботі викладачів. Тому з урахуванням змісту нормативно-правових документів загальнодержавного, регіонального та галузевого значення в експериментальних медичних училищах було розроблено пакет нормативних документів внутрішнього використання, які дозволяли найбільш повно враховувати специфіку функціонування цього навчального закладу і накопичений ним досвід практичної роботи. Так, упродовж усього терміну проведення експерименту діяльність цих медичних училищ значною мірою регламентували такі документи внутрішнього рівня: Статут навчального закладу, “Положення про педагогічну раду”, “Положення про адміністративну раду”, „Положення про організаційно-методичну раду”, “Положення про науково-методичну роботу”, “Положення про циклову методичну комісію”, “Положення про методичний кабінет”, “Положення про систему контролю”, “Положення про бібліотечну раду”, „Положення про кабінет” та ін. Усі вищеназвані документи у своїй сукупності створювали єдину систему нормативно-правового забезпечення науково-методичної діяльності викладачів медичних училищ. Докладне вивчення і всебічний аналіз змісту нормативно-правових документів, які регламентували різні аспекти роботи навчального закладу, а головне - керування цими положеннями під час організації науково-методичної діяльності викладачів на практиці забезпечувало можливість її проведення на високому науковому рівні.

Упровадження другої організаційно-педагогічної умови передбачало реалізацію визначених структури, напрямів і форм науково-методичної діяльності викладачів медичних училищ. З урахуванням специфіки професійної підготовки в медичних училищах і накопиченого в ньому досвіду щодо організації навчально-виховного процесу та методичної діяльності було також визначено оптимальну структуру науково-методичної служби в масштабі кожного з указаних медичних навчальних закладів, яку відображено на рис. 1.

Відповідно до провідних завдань науково-методичної діяльності викладачів медичних училищ та чинних нормативних інструкцій її здійснення відбувалося через циклічне чергування таких послідовних етапів: прогностично-проективного, змістово-організаційного та контрольно-коригувального.

На першому з визначених етапів - прогностично-проективному - науково-методичною службою медичного училища вирішувалися такі важливі завдання: 1) визначення провідної мети, стратегічних і тактичних цілей та завдань науково-методичної діяльності; 2) діагностика наявних умов і поточного стану науково-методичної роботи; 3) прогнозування майбутніх результатів; 4) проектування та планування подальшої організації науково-методичної діяльності.

На змістово-організаційному етапі науково-методичної роботи відбувалося впровадження розроблених планів у реальну практику. На цьому етапі використовувалися різноманітні організаційні форми: масові (педагогічні ради, науково-методичні ради, інструктивно-методичні наради, науково-методичні конференції, педагогічні семінари тощо); групові (циклові методичні комісії, методичні об'єднання, психолого-педагогічні консиліуми, семінари-практикуми, “оперативки”, творчі зустрічі та ін.); індивідуальні (наставництво, консультації, самоосвіта, взаємовідвідування занять, курси підвищення кваліфікації, стажування, атестація та ін.).

Третім етапом в організації науково-методичної роботи був контрольно-коригувальний етап, на якому на основі системного аналізу й узагальнення результатів контролю за проведенням окремих педагогічних заходів установлювалося, якою мірою досягнуті поставлені перед науково-методичною службою завдання, які зміни відбулися у стані навчально-виховного процесу й навчально-методичної діяльності в межах училища за поточний період. У цілому організація науково-методичної діяльності як цілісної системи передбачала, що всі її складники взаємозумовлюють функціонування кожного з них і тісно взаємодіють між собою.

Упровадження третьої визначеної організаційно-педагогічної умови забезпечувало використання узагальненого передового досвіду науково-методичної діяльності викладачів у практиці медичних училищ. Процес вивчення, узагальнення і впровадження передового педагогічного досвіду у діяльність викладачів медичних училищ являв собою цілісну сукупність педагогічних заходів, спрямованих на: 1) виокремлення передового досвіду, визначення його сутності, основних ідей і принципів, визначення ефективності й результативності дослідженої інноваційної діяльності; 2) ознайомлення всіх членів колективу закладу з досвідом, який вивчався, а також послідовного й системного засвоєння ними передових методів, прийомів і форм педагогічної роботи, реалізації їх у власній викладацькій діяльності; 3) проведення з боку адміністрації й керівників усіх структурних підрозділів науково-методичної служби відповідної роботи щодо контролю і в разі необхідності корекції науково-методичної діяльності; 4) систематичне дослідження ефективності запропонованих інноваційних методів, прийомів і форм роботи за результатами навчально-виховної роботи.

Для перевірки ефективності визначених організаційно-педагогічних умов здійснення науково-методичної діяльності в медичних училищах досліджувалися зміни у відповідних параметрах за вказаними раніше критеріями й показниками. Так, для вивчення динаміки змін за мотиваційно-цільовим критерієм керівниками науково-методичної служби проводилися бесіди, анкетування, інтерв'ювання, тестування викладачів, використовувались інші методи діагностики. Зміни у викладачів експериментальної й контрольної групи за вказаним критерієм і відповідними йому показниками вивчалися також іншими представниками групи незалежних експертів.

Так, на початку дослідження тільки 29 % викладачів експериментальної групи вважали, що науково-методична робота є суттєвим фактором підвищення педагогічного професіоналізму, 49 % - що вона впливає деякою мірою, решта педагогів заперечували значущу роль цієї роботи у зростанні педагогічної майстерності. У контрольній групі 28 % викладачів поділяли тезу про те, що науково-методична робота дозволяє істотно підвищити рівень педагогічної майстерності, 51 % - що вона впливає деякою мірою, решта з тезою про значущість науково-методичної роботи як фактору підвищення професіоналізму педагогів не погоджувалися. Наприкінці експериментальної роботи вже 48 % викладачів експериментальної групи були переконані в тому, що науково-методична робота є суттєвим фактором підвищення педагогічного професіоналізму, 45 % - що вона впливає деякою мірою, 7 % заперечували її значущість.

У контрольній групі спостерігалася більш повільна динаміка. Так, ідею про те, що науково-методична робота є значущим фактором підвищення педагогічної компетенції педагогів, поділяли 32 %, що вона деякою мірою впливає на підвищення професіоналізму викладачів - 52 %, решта викладачів її значущість заперечували.

Активність викладачів у науково-методичній роботі впродовж експерименту оцінювалась за допомогою спостереження, використання різних видів опитування, а головне - за рівнем ініціативності, інтенсивності їхньої участі в різних видах науково-методичної роботи: підвищенні професійної кваліфікації, проведенні науково-дослідницької роботи, поданні науково-методичних праць для публікацій, прийманні участі в науково-методичних конференціях, семінарах, конкурсах, виставках різного рівня, підготовці студентів до участі в олімпіадах і конкурсах тощо. Так, аналіз результатів дослідження показав, що на початку експериментальної роботи тільки 26 % викладачів експериментальної групи виявляли високу активність у проведенні науково-методичної роботи, ініціювали організацію різноманітних науково-методичних і навчально-методичних заходів. У 53 % педагогів така активність виявлялася на середньому рівні. Решта викладачів демонстрували низький рівень активності у науково-методичних справах. У викладачів контрольної групи аналогічні дані виражалися такими числами: 26 %, 52 % і 22 %.

Наприкінці експериментальної роботи вже 47 % викладачів демонстрували високу активність у проведенні науково-методичної роботи, ініціювали, організовували й проводилися різні педагогічні заходи. 49 % педагогів виявляли середній рівень такої активності, допомагаючи більш ініціативним колегам у проведенні науково-методичної роботи. І тільки у 5 % викладачів спостерігалася низька активність у такому виді роботи. У контрольній групі аналогічні дані виражалися такими числами: 31 %, 52 %, 17 %.

Упродовж експериментальної роботи кількість викладачів, у яких задоволеність станом роботи науково-методичної служби в навчальному закладі була виражена на високому рівні, збільшилася на 19 %, а з низьким рівнем - зменшилася на 15 %. У контрольній групі аналогічні дані мають такий вигляд: 5 % та 7 %.

Для оцінки змін у стані науково-методичної роботи за змістово-процесуальним критерієм використовувалися такі методи й методики: анкетування, тестування, спостереження під час відвідування занять, діагностичні письмові роботи, ділові ігри, самооцінка, метод незалежних експертних оцінок тощо. Аналіз отриманих результатів свідчить, що кількість педагогів в експериментальній групі, які демонстрували творчий рівень сформованості знань і вмінь з питань організації педагогічного процесу, збільшилася на 22 %, а репродуктивний рівень - зменшилася на 21 %. У контрольних групах аналогічні дані виражалися такими числами: 8 % і 14 %. У свою чергу, кількість педагогів в експериментальній групі зі сформованими на творчому рівні знаннями і вміннями організації науково-методичної діяльності збільшилася на 28 %, а на репродуктивному рівні - зменшилася на 30 %. У контрольній групі аналогічні дані мали такий вигляд: 8 % і 18 %.

Аналіз отриманих даних щодо змін за третім критерієм свідчить, що протягом проведення експериментальної роботи у 29 % студентів експериментальної групи спостерігалася висока динаміка позитивних змін в навчальній успішності, у 65 % - середня, у 6 % - низька. Аналогічні дані в контрольних групах мають такий вигляд: 7 %, 75 %, 18 %. Що стосується динаміки позитивних змін у стані вихованості студентів протягом експерименту, то в експериментальній групі студентів високий ступінь спостерігався у 29 %, середній - у 65 %, низький - у 6 %. У контрольній групі аналогічні дані виражаються такими числами: 5 %, 71 %, 24 %.

Отже, за всіма визначеними критеріями і показниками більш суттєві зміни відбувалися у викладачів і студентів експериментальних медичних училищ порівняно з викладачами та студентами контрольних медичних училищ. Достовірність результатів експериментальної роботи доведена засобами математичної статистики за допомогою розрахування критерію Пірсона.

ВИСНОВКИ

У дисертації наведено теоретичне узагальнення й новий підхід до розв'язання проблеми організації науково-методичної діяльності в медичних училищах, що виявляється в обґрунтуванні педагогічних засад організації науково-методичної діяльності викладачів у цих медичних закладах освіти та визначенні організаційно-педагогічних умов її успішного функціонування.

Установлено, що на сучасному етапі розвитку вища медична освіта характеризується процесами подальшої гуманізації, демократизації, а також інтеграції в європейський і загальносвітовий освітній простір. У таких умовах особливого значення набуває роль науково-методичної діяльності, яка спрямована на підвищення кваліфікації викладацьких кадрів і забезпечення формування в них теоретичної та практичної готовності до розв'язання поставлених педагогічних завдань.

З'ясовано, що у працях сучасних науковців приділяється значна увага дослідженню різних аспектів цієї проблеми. Однак ними не вивчалася проблема виявлення організаційно-педагогічних умов, які забезпечують ефективне здійснення науково-методичної діяльності в медичних училищах. Проте сьогодні, коли значно підвищується вимоги до професійної підготовки випускників медичних училищ і педагогічної майстерності викладачів, які забезпечують таку підготовку, ця проблема набуває особливої актуальності й потребує невідкладного розв'язання на теоретичному та практичному рівнях.

2. Проведене дослідження дозволило зробити висновок, що науково-методичну діяльність можна визначити як цілісну систему діагностично-проективної, змістово-організаційної й контрольно-коригувальної діяльності, спрямованої на вдосконалення професійної компетентності викладачів і підвищення результативності навчально-виховного процесу.

3. У представленій дисертації теоретично обґрунтовано педагогічні засади науково-методичної діяльності викладачів медичних училищ (структура, напрями й форми її організації), а також виявлено організаційно-педагогічні умови її успішного здійснення.

Так, доведено, що організація в медичних училищах науково-методичної діяльності забезпечує підвищення педагогічної майстерності викладачів і позитивно впливає на результати їхньої професійної діяльності у разі дотримання таких організаційно-педагогічних умов, як: 1) упровадження науково-обґрунтованого нормативно-правового забезпечення науково-методичної діяльності в медичному училищі; 2) розробка структури, напрямів і форм організації науково-методичної діяльності викладачів медичного училища; 3) використання узагальненого передового досвіду науково-методичної діяльності викладачів у практиці медичного училища.

4. У ході дослідження визначено критерії й показники для перевірки ефективності виявлених педагогічних умов організації науково-методичної роботи з метою підвищення рівня педагогічної майстерності та зростання професійної результативності діяльності викладачів медичних училищ: 1) мотиваційно-цільовий (усвідомлення викладачами ролі науково-методичної діяльності в підвищенні педагогічної майстерності; динаміка активності викладачів у такому виді роботі; задоволеність станом роботи науково-методичної служби медичного училища); 2) змістово-процесуальний (сформованість знань і вмінь викладачів з питань організації педагогічного процесу; рівень знань та умінь організації науково-методичної діяльності); 3) професійно-компетентнісний (навчальна успішність студентів; стан вихованості майбутніх фахівців).