Актуальність і доцільність дослідження. Кардинальні зміни, що відбуваються в усіх сферах життєдіяльності суспільства, висувають нові завдання, вимагають нових підходів щодо виховання та соціалізації підростаючого покоління. Особливого значення набуває формування гармонійно розвиненої, суспільно активної, фізично досконалої, здорової особистості.

Проблема зміцнення здоров'я дітей та молоді гостро постає сьогодні, оскільки складні соціально-економічні умови, екологічна та духовно-культурна криза спричинили значне зниження рівня здоров'я підростаючого покоління. Зростає чисельність дітей з порушеннями стану здоров'я. У період навчання в школі кількість здорових дітей зменшується в 4 рази.

85% учнів мають відхилення у здоров'ї, набуває тривожної тенденції рівень зростання раннього алкоголізму, наркоманії, проституції. У зв'язку з цим першочерговим постає завдання формування здорового способу життя як умови збереження української нації, перспективи справжнього духовного оновлення наступних поколінь, запоруки якісних перетворень у масштабах держави.

Аналіз державних документів - Національної доктрини розвитку освіти України у ХХІ столітті (2002 р.), Наказу Міністра охорони здоров'я України „Про поліпшення діяльності органів і закладів охорони здоров'я з питань формування здорового способу життя, гігієнічного виховання населення” (1999 р.), Наказу Президента України „Про невідкладні додаткові заходи щодо зміцнення моральності у суспільстві та утвердженні здорового способу життя” (2002 р.), Постанови Кабінету Міністрів України „Про затвердження Національної програми патріотичного виховання населення, формування здорового способу життя, розвитку духовності та зміцнення моральних засад суспільства” (1999 р.) - свідчить про те, що пріоритетним завданням системи освіти є виховання людини в дусі відповідального ставлення до свого здоров'я та здоров'я оточуючих як до найвищої індивідуальної й суспільної цінності.

Проблема формування здорового способу життя підростаючого покоління існує як медична, психологічна, педагогічна, соціальна, тому що здоров'я має специфіку проявлятися на фізичному, психологічному, соціальному рівнях. На сьогоднішній день в Україні прийнято багато державних програм, спрямованих на пропаганду здорового способу життя, створено мережу центрів здоров'я, відкрито безліч різноманітних спортивних клубів, але значних позитивних зрушень у покращенні фізичного, духовного, психічного, соціального здоров'я школярів не відбувається.

Загальноосвітній заклад залишається основним соціальним інститутом, який надає дітям базову освіту, вирішує завдання розвитку та виховання школярів, але школа не в змозі створити всі умови для ефективного формування здорового способу життя, оскільки цей процес має низку специфічних відмінностей порівняно з навчально-виховним процесом.

Для підвищення рівня здоров'я підростаючого покоління необхідно створити валеонасичений простір, у якому всі соціальні інститути нашого суспільства були б об'єднані єдиною ідеєю, спільними зусиллями виконати замовлення держави щодо формування й виховання здорового покоління.

Сьогодення вимагає розробки:

- індивідуальних програм оздоровлення, різноманітних освітньо-оздоровчих послуг;

- ефективних форм і методів сполучення та взаємодії всіх соціальних інститутів з метою зміцнення здоров'я, формування здорового способу життя дітей та молоді;

- проведення психолого-розвивальних, корекційних, оздоровчо-реалібітаційних заходів, спрямованих на становлення, розвиток і соціалізацію особистості школяра.

Системний аналіз філософської, соціально-педагогічної, психологічної, медичної, валеологічної літератури доводить, що сьогодні триває новий етап у науковому дослідженні феномена здоров'я. Проблема здоров'я активно розроблялася відомими філософами, культурологами, психологами В. Казначеєвим, В. Климовою, В. Скуміним, Є. Спіріним, І. Фроловим, В. Леві, А. Маслоу. Не можна залишити поза увагою роботи М. Амосова, Г. Апанасенка, І. Аршавського, В. Волкова, Т. Данилюк, Л. Звиняковського, М. Саричева, що присвячені медично-біологічним особливостям зміцнення здоров'я підростаючого покоління. Такі вчені, як Е. Бєлік, В. Бобрицька, М. Болотова, І. Брехман, Е. Булич, М. Гончаренко, М. Гриньова, І. Муравов присвятили свої праці валеології - науці про здоров'я людини. Особливої актуальності набувають дисертаційні дослідження сучасних педагогів: В. Горащука, О. Дубогай, С. Кириленко, С. Лапаєнко, С. Свириденко, С. Тищенко, Н. Хамської, В. Шахненко, у яких розкриваються різні аспекти формування культури здоров'я та здорового способу життя учнів.

Привертають увагу багатогранні наукові доробки в галузі медицини, валеології, соціології щодо формування здорового способу життя підростаючого покоління, але проблема збереження та зміцнення здоров'я нації залишається актуальною потребою сьогодення. На жаль, педагогічною наукою не накопичено наукових підходів щодо обґрунтування теоретично-методичних засад функціонування відкритої соціально-педагогічної системи щодо підвищення рівня здоров'я. На нашу думку, останнє може бути вирішено за допомогою концептуальних положень соціальної педагогіки як науки та професійної реальної діяльності. У зв'язку з цим велику цінність становлять фундаментальні роботи І. Звєрєвої, А. Капської, Л. Коваль, О. Кузьменка, Н. Лавриченко, Г. Лактіонової, В. Оржеховської, С. Савченка, С. Харченка, у яких висвітлено соціально-педагогічну роботу з дітьми та молоддю, розкрито теоретико-методологічні засади соціалізації особистості, здійснено порівняльний аналіз різних підходів до уточнення змісту категорій „соціалізація”, „соціальне виховання”, „соціально-педагогічна технологія”.

Проте вищезазначені дослідження не вичерпують усіх питань щодо проблеми формування здорового способу життя школярів. Аналіз можливостей якнайповнішого розв'язання в теорії та практиці цієї проблеми дозволяє виявити низку суперечностей між:

- соціальним замовленням держави щодо виховання здорового покоління й недостатнім орієнтуванням соціальних та освітніх структур на формування здорового способу життя школярів;

- потребою суспільства в орієнтації соціально-педагогічних процесів на створення валеонасиченого простору здоров'я та відсутністю для цього науково-методичного забезпечення;

- прагненням дитини до фізичного й духовного вдосконалення та обмеженістю умов щодо задоволення цих потреб і прагнень;

- необхідністю своєчасної діагностики стану здоров'я учнів різновікових категорій та відсутністю механізмів її реалізації;

- вимогами, що висуваються до здорового способу життя учнів загальноосвітніх закладів, та усталеними уявленнями, звичками, поведінкою школярів;

- сучасними запитами соціально-педагогічної практики щодо створення системи взаємодії соціальних інститутів (відкритого типу) у формуванні здорового способу життя підростаючого покоління та автономним функціонуванням окремих соціальних інститутів.

З огляду на виявлені суперечності й науково-практичні потреби в їх розв'язанні, а також з урахуванням стану розробленості вищезазначеної проблеми було обрано тему дисертаційного дослідження „Теоретичні та методичні основи взаємодії соціальних інститутів суспільства в формуванні здорового способу життя учнів загальноосвітніх навчальних закладів”.

Зв'язок теми дослідження з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертаційного дослідження включена до плану науково-дослідної роботи кафедри соціальної педагогіки й соціальної роботи Луганського національного педагогічного університету імені Тараса Шевченка, а також до плану спільного з АПН України науково-дослідного центру проблем соціальної педагогіки та соціальної роботи при Луганському національному педагогічному університеті імені Тараса Шевченка як складова частина комплексної наукової теми „Теоретико-методичні основи змісту й технологій соціальної роботи” (державний реєстраційний номер 0101U001373). Тему дисертації затверджено Вченою радою Слов'янського державного педагогічного університету (протокол №2 від 04.11.2004 р.) та Радою з координаційних наукових досліджень у галузі педагогіки й психології в Україні (протокол №10 від 21.12.2004 р.).

Об'єкт дослідження - процес взаємодії соціальних інститутів суспільства з формування здорового способу життя учнів загальноосвітніх навчальних закладів.

Предмет дослідження - соціально-педагогічна система взаємодії соціальних інститутів суспільства у формуванні здорового способу життя учнів загальноосвітніх навчальних закладів.

Мета дослідження полягає в обґрунтуванні, розробці та експериментальній перевірці теоретично-методичних основ функціонування відкритої соціально-педагогічної системи взаємодії соціальних інститутів суспільства з формування здорового способу життя школярів.

Концепція дослідження. Основні концептуальні положення визначають стратегію й тактику наукового дослідження проблеми формування здорового способу життя школярів.

Перша концептуальна позиція розкриває сутність поняття „здоровий спосіб життя”, яке ми розглядаємо як взаємодію, взаємозалежність певних аспектів життя:

- фізичного, інтелектуального, емоційного, соціального, морального, особистісного;

- як умову фізичного, психічного, соціального здоров'я та благополуччя людини;

- основу гармонійного життя та щастя;

- як діяльність людини в напрямку зміцнення індивідуального та суспільного здоров'я.

Друга концептуальна ідея дослідження полягає в тому, що формування здорового способу життя ми розглядаємо не як один з напрямків роботи загальноосвітньої школи, а як відкриту соціально-педагогічну систему взаємодії різних соціальних інститутів суспільства в контексті досліджуваної проблеми. Під теоретичними основами ми розуміємо змістовну розробку концептуальної моделі взаємодії соціальних інститутів суспільства, а під методичними - сукупність технологічних моделей формування в учнів здорового способу життя.

У третьому концептуальному положенні акцентується увага на тому, що вищезазначена відкрита соціально-педагогічна система взаємодії різних соціальних інститутів суспільства є складною організованою, багатою функціональною, самостійною, взаємозв'язки та взаємодія складових компонентів якої не тільки стихійно та відносно спрямовано впливають на соціалізацію особистості, а й забезпечують формування в школярів здорового способу життя. В основу четвертої концептуальної ідеї покладено визначення ролей соціальних інститутів у формуванні здорового способу життя підростаючого покоління (навчальний заклад, позашкільні виховні заклади, родинне середовище, дитячі та молодіжні об'єднання, мікросоціум, громадські організації, релігія, культура, політика, держава), де саме загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів як структурний компонент цілісної відкритої соціально-педагогічної системи повинна стати тим стрижнем, домінантою у створенні умов та реалізації завдань щодо формування здорового способу життя учнів. Важливим концептуальним положенням є те, що планування роботи, прогнозування результатів, визначення основних напрямків щодо формування здорового способу життя школярів неможливі без урахування особливостей розвитку дітей певного регіону, мікро- та мезосередовища, у межах якого здійснювалася експериментальна робота.

Останньою шостою концептуальною ідеєю дослідження є визначення соціального педагога, психолога, учителя, вихователя, лікаря, культпрацівника, бібліотекаря, представника влади центральною фігурою, невід'ємним елементом відкритої соціально-педагогічної системи за умов їхньої високопрофесійної готовності до вирішення завдань з підвищення якості здоров'я підростаючого покоління, формування в школярів навичок і вмінь здорового способу життя. Основні положення представленої концепції знайшли своє вираження в гіпотезі дослідження, яка ґрунтується на припущеннях, що формування здорового способу життя школярів набуває ефективності, якщо:

а) розроблено концептуальну модель взаємодії соціальних інститутів суспільства як теоретичну основу та технологічні моделі як науково-практичне підґрунтя формування здорового способу життя учнів загальноосвітніх закладів;

б) буде створено валеонасичений простір здоров'я у межах системи функціонування соціальних інститутів суспільства;

в) вибір і використання форм та методів формування здорового способу життя буде базуватися на принципах гуманізації, природної відповідності, культурної відповідності, наступності та перспективності, неперервності та спадковості, багатоукладності та варіантності, партнерства, доступності та добровільності;

г) у процесі формування здорового способу життя в школярів будуть сформовані всі його компоненти, а саме: мотиваційний, когнітивний, аксіологічний, афективний.

Відповідно до об'єкта та предмета, мети та гіпотези сформульовано такі завдання дослідження:

1. Охарактеризувати рівень сучасної наукової розробки проблеми формування здорового способу життя школярів і визначити теоретико-методологічні підходи до її дослідження;

2. Уточнити та науково обґрунтувати поняття „здоров'я” та „здоровий спосіб життя”, визначити їх сутність та структуру;

3. Обґрунтувати завдання, принципи та механізми взаємодії соціальних інститутів у процесі формування здорового способу життя учнів;

4. Розкрити психолого-педагогічні особливості соціального портрета учнів загальноосвітніх навчальних закладів з метою подальшої діагностики вікової динаміки стану їх здоров'я;

5. Обґрунтувати теоретично-методичні засади соціально-педагогічної системи взаємодії соціальних інститутів суспільства у формуванні здорового способу життя учнів загальноосвітніх навчальних закладів як теоретичну основу функціонування валеонасиченого простору;

6. Розробити концептуальну модель взаємодії соціальних інститутів з формування здорового способу життя учнів;

7. Створити технологічні моделі формування здорового способу життя школярів та розкрити механізми їх взаємодії в межах відкритої соціально-педагогічної системи;

8. Визначити критерії та рівні сформованості здорового способу життя школярів;

9. Експериментально перевірити ефективність функціонування соціально-педагогічної системи взаємодії соціальних інститутів у формуванні здорового способу життя учнів загальноосвітніх навчальних закладів.

Методологічну основу дослідження становлять філософські, психологічні, педагогічні положення про:

- особистість як найвищу цінність суспільства, закономірності та механізми її розвитку;

- сучасні положення соціології про багатовимірний вплив суспільних чинників на формування особистості;

- загальнонаукові теорії системного підходу, соціального й психолого-педагогічного прогнозування;

- фундаментальні концептуальні основи валеології, цілісна система оздоровчих педагогічних технологій, спрямованих на формування ціннісного ставлення до власного здоров'я;

- державні документи про освіту.

Методологія.

До методологічних засад дослідження також внесено положення про єдність педагогічної теорії й практики, необхідність використання єдиних понятійно-термінологічних, логічних, змістовних і критеріальних підстав, на яких будується дослідницька робота.

Методологічна основа дослідження ґрунтується на системному, аксіологічному, культурологічному підходах до вивчення взаємодії соціальних інститутів суспільства у формуванні здорового способу життя учнів загальноосвітніх навчальних закладів.

Теоретичну основу дослідження становлять:

- філософські ідеї про сутність, природу та здоров'я людини (Алкмеон, Гіппократ, Платон, Арістотель, Сенека, Піфагор, Демокріт, Цицерон, Б. Спіноза, І. Кант, Г. Гегель, Р. Декарт, Ф. Ніцше);

- праці вчених-психологів щодо визначення понять „здоров'я”, „здоровий спосіб життя” (Ф. Меєрсон, Р. Енока, А. Маслоу, В. Франкл, К. Роджерс, З. Фрейд, К. Юнг, Е. Фромм, Г. Оллпорт, К. Хорні, Е. Еріксон, В. Бехтерев, Б. Братусь, В. Дорфман, Д. Леонтьєв, Ю. Орлов, В. Казначеєв, Є. Спірін, Р. Баєвський, В. Леві, А. Сухарев);

- антрополого-педагогічні ідеї класиків зарубіжної та вітчизняної педагогіки (Я. Коменський, Д. Локк, Ж.Ж. Руссо, Й. Песталоцці, А. Дістервег, Г. Сковорода, К. Ушинський, П. Лесгафт, С. Русова, В. Сухомлинський);

- сучасні дослідження з гуманізації навчально-виховного процесу (І. Бех, О. Савченко, І. Якиманська та ін.);

- дослідження проблеми здоров'я та здорового способу життя (О. Вакуленко, В. Горащук, О. Жаборницька, С. Кириленко, Г. Кривошеєва, С. Лапаєнко, С. Лебедченко, В. Нестеренко, Н. П'ясецька, Є. Чернишова);

- валеологічна освіта та виховання (Е. Бєлік, В. Бобрицька, М. Гриньова, В. Лободіна, Г. Малахова, Л. Татарникова);

- праці з проблем зміцнення фізичного здоров'я (М. Амосов, Г. Апанасенко, В. Борзов, А. Волошин, Д. Головко, В. Григоренко, О. Дубогай, А. Єфименко, А. Зелінський, І. Клопов, А. Коротченко, А. Романовський, Б. Шиян);

- етнічно-педагогічні аспекти проблеми здоров'я (Б. Кіндратюк, С. Литвин-Кіндратюк, І. Неумивакін, Л. Неумивакіна, М. Стельмахович);

- дослідження з проектування педагогічних технологій та інноваційних педагогічних систем (І. Дичківська, В. Докучаєва, С. Ільїна, М. Сибірська).

Важливу роль при розробці соціально-педагогічної системи взаємодії соціальних інститутів відіграють наукові праці з соціології, у яких подається класифікація соціальних інститутів як форм організації та регулювання суспільного життя людей (В. Харчева, Я. Щепанський, О. Радугін).

Сучасні фундаментальні роботи з соціальної педагогіки склали підґрунтя концептуальної моделі взаємодії соціальних інститутів (М. Галагузова, М. Гур'янова, І. Звєрєва, А. Капська, О. Кузьменко, Н. Лавриченко, Г. Лактіонова, Л. Міщик, А. Мудрик, А. Рижанова, С. Савченко, В. Тесленко, С. Харченко, Н. Чернуха, Л. Штефан).

Теоретичні підходи до визначення змісту соціально-педагогічної роботи в громаді (О. Безпалько) стали базовими для розробки механізмів взаємодії соціальних інститутів у межах адміністративно-територіальної одиниці.

Теоретичну основу дослідження складають також концептуальні положення загальнодержавних нормативних документів, у яких відбито основні ідеї щодо соціалізації особистості та формування здорового способу життя: Конституції України, Законів України „Про загальну середню освіту”, „Про соціальну роботу з дітьми та молоддю”, Концепції позашкільної освіти та виховання (1997 р.), Концепції загальної середньої освіти (12-річна школа) (2001 р.), Указ Президента України „Про концепцію розвитку охорони здоров'я населення України” (2000 р.), „Про додаткові заходи щодо вдосконалення соціальної роботи з дітьми, молоддю та сім'ями” (2001 р.), Національної програми виховання дітей і учнівської молоді в Україні (2004 р.), Національної програми виховання (2007 р.).

З метою перевірки гіпотези й розв'язання окреслених завдань необхідне застосування комплексу педагогічних, психологічних та соціологічних методів:

Теоретичні:

- вивчення філософської, соціально-психологічно-педагогічної літератури, нормативних документів з проблеми взаємодії соціальних інститутів суспільства з формування здорового способу життя учнів загальноосвітніх закладів - для визначення понятійного апарату дослідження, виявлення структурних елементів процесу формування здорового способу життя учнів загальноосвітніх закладів;

- аналіз, синтез, узагальнення - для визначення понятійного апарату дослідження, формулювання його концептуальних положень і висновків;

- теоретичне моделювання - для науково-методичної розробки концептуальної моделі взаємодії соціальних інститутів; емпіричні: анкетне опитування, бесіда, інтерв'ю, оцінка (експертна й самооцінка), тривале спостереження на пошуковому та констатувальному етапі для вивчення стану здоров'я учнів загальноосвітніх закладів;

- педагогічний експеримент (пошуковий, констатувальний, формувальний), що мав неперервний характер, педагогічний моніторинг на всіх етапах експериментальної роботи для слідкування динаміки зміцнення здоров'я та сформованості здорового способу життя;

- методи математичної статистики: для статистичної обробки даних педагогічного експерименту;

- кількісний та якісний аналіз для узагальнення одержаних результатів.

Дослідження здійснювалося впродовж 1999-2007 рр., та охоплювало кілька етапів науково-педагогічного пошуку.

На першому етапі (1999-2000 рр.):

- здійснено аналіз стану розробки цієї проблеми в теоретичному і прикладному аспектах;

- визначено положення дослідження, сформульовано робочу гіпотезу.

На другому етапі (2001-2003 рр.):

- проводився пошуковий та констатувальний етапи педагогічного експерименту, під час яких було визначено рівень сформованості здорового способу життя учнів загальноосвітніх закладів;

- розроблялися науково-методичні засади концептуальної моделі системи взаємодії соціальних інститутів суспільства.

На третьому етапі (2004-2007 рр.) здійснювалася дослідно-експериментальна перевірка гіпотези, концептуальних положень дослідження, апробація концептуальної моделі взаємодії соціальних інститутів суспільства з формування здорового способу життя школярів; статистична обробка експериментальних даних, систематизація отриманих наукових результатів, формулювання теоретичних висновків, визначення перспективи подальшого дослідження визначеної наукової проблеми.

Наукова новизна й теоретичне значення дослідження полягає в тому, що:

- уперше охарактеризовано теоретико-методологічні засади створення та функціонування соціально-педагогічної системи взаємодії соціальних інститутів суспільства з формування здорового способу життя учнів загальноосвітніх закладів;

- теоретично обґрунтовано та розроблено концептуальну модель, сутність якої полягає у визначенні завдань, принципів, методів та форм роботи зі створення валеонасиченого простору в межах окремої адміністративно-територіальної одиниці;

- розкрито механізми взаємодії технологічних моделей у межах загальної концептуальної моделі;

- удосконалено поняття, сутність, принципи, структуру й логіку формування здорового способу життя школярів;

- визначення провідної ролі батьків, учителів, лікарів, соціальних педагогів, психологів, вихователів, представників влади щодо виховання та формування здорової нації;

- подальшого розвитку набули наукові уявлення про здоров'я, здоровий спосіб життя підростаючого покоління;

- особливості та соціально-педагогічні можливості їх формування в межах відкритої соціально-педагогічної системи взаємодії соціальних інститутів суспільства.

Практичне значення полягає в розробці:

- методичних основ взаємодії соціальних інститутів суспільства у вигляді сукупності технологічних моделей формування здорового способу життя учнів загальноосвітніх закладів;

- авторської навчальної програми факультативного курсу „Здоров'я й особистість” для учнів 10-11 класів загальноосвітніх закладів; програми „Школи сприяння здоров'ю”;

- методичного посібника „Валеонасичений здоров'язберігаючий простір”;

- створенні центру здоров'я в селищі Райгородок Слов'янського району Донецької області.

Положення та висновки дослідження можуть бути застосовані працівниками вищих закладів освіти, учителями, батьками, лікарями, соціальними педагогами, соціальними працівниками, практичними психологами, представниками державної влади та членами громадських організацій у своїй професійній діяльності з метою підвищення рівня здоров'я підростаючого покоління.

Результати дисертаційного дослідження впроваджено в практику діяльності Державних соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді м. Донецька (довідка про впровадження №01-937 від 10.12.2007 р.), м. Луганська (довідка про впровадження №830 від 25.12.2007 р.), м. Слов'янська (довідка про впровадження №360 від 17.12.2007 р.), Слов'янського району Донецької області (довідка про впровадження №01-19 від 17.12.2007 р.), Райгородоцької селищної громадської організації „Успіх” Слов'янського району Донецької області (довідка №01-09/7 від 12.12.2007 р.), у навчально-виховний процес Райгородоцької загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Слов'янського району Донецької області (довідка №01-17/155 від 14.12.2007 р.), у практику діяльності відділів освіти Слов'янської міської ради (довідка №1652 від 18.12.2007 р.), Слов'янської районної державної адміністрації Донецької області (довідка №01-21/396 від 18.12.2007 р.), Краснолиманської міської ради Донецької області (довідка №01-08-19/1644 від 18.12.2007 р.), а також в освітньому середовищі Старобільського району Луганської області (довідка Головного управління освіти і науки Луганської обласної державної адміністрації №1-/06-4545 від 14.12.2007 р.).

Особистий внесок автора в роботі, опублікованій у співавторстві (Т. Євтухова), полягає в обґрунтуванні технології організації виховного процесу; характеристиці методів та прийомів виховання; розробці виховних заходів, спрямованих на формування здорового способу життя школярів.

Апробація результатів дослідження. Основні результати наукового дослідження автора було представлено в доповідях та повідомленнях на науково-практичних та науково-методичних конференціях різного рівня - Міжнародних:

- „Профессионализм педагога: cущность, содержание, перспективы развития” (Москва, 2005), „Ціннісні пріоритети освіти у XXI столітті: орієнтири та напрямки сучасної освіти” (Луганськ, 2005), „Інноваційний зміст фізичного виховання в умовах реформування вищих навчальних закладів України ІІІ-ІV рівнів акредитації” (Полтава, 2006), „Формування цінностей сучасної особистості” (Дрогобич, 2007), „Соціальна робота в Україні: вектор розвитку в третьому тисячолітті” (Київ, 2007);

- Всеукраїнських:„Психологічні засади здорового способу життя студентської молоді” (Чернігів, 2005), „Актуальні проблеми формування здорового способу життя учнівської та студентської молоді” (Ніжин, 2007), „Особистість ХХІ століття: проблеми виховання та шляхи вирішення” (Київ, 2007), „Василь Сухомлинський у діалозі з сучасністю: виховання громадянина” (Слов'янськ, 2007).

Апробацію дослідження здійснено в процесі реалізації грантових проектів „Створення центру здоров'я”, „Створення здоров'язберігаючого простору для підлітків та молоді селища Райгородок” (Програма малих грантів 2006 року. Представництво Світового Банку в Україні. Проект „Мережа громадянської дії в Україні” (UCAN)).

Про отримані результати та висновки роботи автор доповідав на засіданнях кафедри соціальної педагогіки й соціальної роботи Луганського національного педагогічного університету імені Тараса Шевченка, на засіданнях кафедри педагогіки, дошкільної освіти та соціальної педагогіки Слов'янського державного педагогічного університету, на звітних науково-практичних конференціях професорсько-викладацького складу вказаних університетів і науково-дослідного центру проблем соціальної педагогіки та соціальної роботи АПН України та Луганського національного педагогічного університету імені Тараса Шевченка.

Публікації. Зміст і результати дослідження відображено в 31 публікації, з них: 30 - одноосібних, у тому числі:

- 1 монографія;

- 2 науково-методичних посібники;

- 23 статті в наукових фахових виданнях, 1 стаття в інших виданнях, 4 статті в збірниках матеріалів науково-практичних конференцій.

Кандидатська дисертація „Формування морально-ціннісного ставлення до праці у старшокласників в умовах ринкової економіки” за спеціальністю 13.00.01 - теорія та історія педагогіки захищена в Луганському державному педагогічному інституті ім. Т.Г. Шевченка у 1997 році. Матеріали кандидатської дисертації в тексті докторської дисертації не використовуються.

Структура дисертації.

Дисертація складається зі вступу, чотирьох розділів, висновків до них, загальних висновків, списку використаних джерел (453 найменування, з них - 12 іноземними мовами), 20 додатків на 226 сторінках.

Робота містить 17 таблиць, 20 рисунків. Загальний обсяг дисертації - 431 сторінка.

2. ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ