Педагогічні засади організації діяльності студентського аматорського хорового колективу

Размещено на http://www.allbest.ru/

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

КУЛЬТУРИ І МИСТЕЦТВ

СІНЕНКО Оксана Олександрівна

УДК 37.013.42

ПЕДАГОГІЧНІ ЗАСАДИ ОРГАНІЗАЦІЇ ДІЯЛЬНОСТІ СТУДЕНТСЬКОГО АМАТОРСЬКОГО ХОРОВОГО КОЛЕКТИВУ

13.00.05 - соціальна педагогіка

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата педагогічних наук

Київ - 2008

Дисертацією є рукопис.

Роботу виконано у Київському національному університеті культури і мистецтв, Міністерство культури і туризму України, м. Київ.

аматорський хор участь студент

Науковий керівник: доктор філософських наук, професор

Пархоменко Тетяна Сергіївна,

Київський національний університет культури і мистецтв, професор кафедри культурології.

Офіційні опоненти: доктор педагогічних наук, професор

Дем'янчук Олександр Никанорович,

Луцький інститут розвитку людини Відкритого міжнародного університету «Україна», проректор з науково-методичної роботи;

кандидат педагогічних наук, доцент

Бойко Людмила Павлівна,

Київський національний університет культури і мистецтв, професор кафедри музичного мистецтва.

Захист відбудеться 23 травня 2008 р. о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 26.807.01 у Київському національному університеті культури і мистецтв (01601, м. Київ, вул. Щорса, 36, ауд. 209).

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Київського національного університету культури і мистецтв (01601, м. Київ, вул. Щорса, 36).

Автореферат розісланий 22 квітня 2008 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради Коваленко Н.В.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність дослідження. Одним з головних завдань сучасної вищої школи є формування творчої особистості за рахунок створення умов для соціального виховання студентської молоді шляхом її активної участі у продуктивно організованій культурно-дозвіллєвій діяльності, зокрема в аматорських художньо-творчих колективах. Тому важливого значення набуває залучення студентів до аматорського хору, зорієнтованого на розвиток їх творчих здібностей і якостей, художніх смаків, ціннісних орієнтацій, адже музичне хорове мистецтво сприяє збагаченню духовної культури, допомагає особистості глибше пізнати себе та збагатити свій внутрішній світ.

В сучасних наукових дослідженнях висвітлюються деякі аспекти теорії й методики організації діяльності студентського колективу. Як об'єкт і суб'єкт виховного процесу студентський колектив постає в роботах Ю. Бохонкової, Л. Орбан-Лембрик, В. Третяченко та ін.; з точки зору механізму формування особистості у сфері провідного виду діяльності він аналізується О. Леонтьєвим, Г. Костюком та ін.; питання організації діяльності студентського колективу порушуються в працях О. Глоточкіна, А. Макаренка, І. Мангутова, Л. Уманського та ін.; проблему формування міжособистісних відносин в колективі на засадах духовності, гуманізму, толерантності розглядають М. Боришевський, Г. Грибенюк, О. Киричук та ін.; розвитку творчих здібностей особистості у колективній діяльності присвячені роботи В. Андрєєва, Л. Буєвої, В. Моляко, В. Рибалки, М. Савчина та ін.

Проблеми розвитку хорового мистецтва досліджено в різних аспектах: в науково-мистецькому (Л. Бутенко, С. Казачков, А. Лащенко, В. Михайлець та ін.), питання організації хорового колективу (Г. Дмитрієвський, А. Мархлевський, К. Пігров, П. Чесноков та ін.), методичних засад хорового виконавства (Г. Голик, В. Сафонова, Л. Сбітнєва, Л. Сусіна та ін.), стилю керівництва і творчої взаємодії в хоровому колективі (А. Козир, Т. Смирнова та ін.), специфіки підготовки до керівництва хоровим колективом (Т. Естріна, Л. Остапенко, Т. Первушина, Е. Сет та ін.), методичних засад хорової аматорської діяльності (Р. Гудяліс, В. Закутський, А. Карпун, П. Левандо, Г. Маленкович, Н. Нарожна, Є. Смірнова, В. Чабанний та ін.). Однак спеціального дослідження організації діяльності студентського аматорського хорового колективу не створено. Поза увагою дослідників лишаються педагогічні можливості студентської хорової самодіяльності, специфіка організації діяльності студентського аматорського хорового колективу, педагогічні засади й методики роботи з ним, його структура, принципи реалізації розвивальної і рекреаційно-розважальної функцій дозвілля. Складність проблеми зумовила ряд суттєвих суперечностей: між можливостями впливу хорової аматорської творчості на процес соціалізації особистості і неузгодженістю форм, методів і засобів педагогічного керівництва, спрямованих на активізацію художньо-творчої діяльності студентської молоді; між вимогами соціокультурної практики до продуктивної організації діяльності студентських аматорських хорових колективів та недостатністю виявлених компонентів, що доводять її ефективність; між необхідністю розробки педагогічних засад як системи музично-естетичного виховання студентів в умовах діяльності аматорського хорового колективу і відсутністю наукових підходів для її створення. У зв'язку з цим доцільно переосмислити структуру і зміст організації діяльності студентського аматорського хорового колективу, обґрунтувати педагогічні засади відповідно до сучасних соціокультурних потреб.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами і темами. Дисертаційне дослідження виконано згідно з основними напрямами досліджень, передбаченими планами наукової роботи Київського національного університету культури і мистецтв. Зокрема, досліджувана тема є складовою комплексної наукової теми кафедри культурології Київського національного університету культури і мистецтв «Інноваційні педагогічні і рекреаційні технології в галузі дозвілля» (протокол №1 від 29 серпня 1999 р.).

Тема дисертації затверджена головною вченою радою КНУКіМ (протокол №3 від 06.12.2006р.) та Радою з координації наукових досліджень в галузі педагогіки і психології АПН України (протокол № 1 від 23.01.2007 р.).

Об'єкт дослідження - хорове аматорство у вищих навчальних закладах немистецького профілю.

Предмет дослідження - педагогічні засади організації діяльності студентського аматорського хорового колективу в умовах дозвілля.

Мета дослідження: розробити, обґрунтувати й експериментально перевірити ефективність методики організації діяльності студентського аматорського хорового колективу у вищих навчальних закладах немистецького профілю.

У відповідності з метою дослідження було висунуто такі завдання:

- здійснити теоретичний аналіз наукових джерел з проблеми дослідження;

- уточнити категоріальний апарат, розкрити зміст дефініцій «хорове аматорство», «музична самодіяльність», «студентський аматорський хоровий колектив»;

- охарактеризувати зміст та структуру організації діяльності студентського аматорського хорового колективу;

- дослідити стан і проблеми організації діяльності аматорського хорового колективу студентів вищих навчальних закладів немистецького профілю, визначити критерії та рівні активної участі студентів в діяльності аматорського хору;

- теоретично обґрунтувати й апробувати принципи та педагогічні засади ефективної організації діяльності аматорського хору студентів;

- розробити й експериментально перевірити ефективність методики організації діяльності студентського аматорського хорового колективу у вищих навчальних закладах немистецького профілю.

Методологічну основу дослідження становлять педагогічні концепції особистісного, діяльнісного та інтегративного підходів до мистецької освіти; філософське та психолого-педагогічне обґрунтування понять і категорій, що поглиблюють сучасне розуміння теорії й методики організації діяльності студентського аматорського хорового колективу; виявлення впливів, засобів і функцій виховного потенціалу хорового мистецтва; визначення педагогічних засад організації діяльності студентського аматорського хорового колективу.

Методи дослідження. У відповідності з визначеними завданнями в дисертаційній роботі застосовано: загальнонаукові теоретичні методи для аналізу філософської, мистецтвознавчої, педагогічної, психологічної літератури з досліджуваної проблеми, проектування процесів взаємодії та їх практичної реалізації в організації діяльності студентського аматорського хорового колективу; емпіричні методи - педагогічні спостереження, опитування, інтерв'ювання, бесіди, ілюстрації, пояснення, вирішення творчих завдань; експериментальні методи - педагогічні експерименти (констатувальний, формувальний), експертне оцінювання, апробація, методи комп'ютерного статистичного опрацювання отриманих даних.

Організація дослідження. Відповідно до визначених завдань дослідження здійснювалось у три етапи.

На першому етапі (2004 - 2005) було визначено мету і завдання дисертаційного дослідження, проаналізовано науково-методичну літературу з досліджуваної проблеми, уточнено зміст поняття «організація діяльності студентського аматорського хорового колективу», спроектовано методику констатувального експерименту.

На другому етапі (2005 - 2006) здійснено констатувальний експеримент, під час якого вивчено стан організації діяльності студентського хорового аматорства; визначено критерії та рівні оцінювання активної участі студентів в діяльності аматорського хорового колективу; розроблено методику формувального експерименту.

На третьому етапі (2006 - 2007) здійснено експериментальну перевірку педагогічної методики організації діяльності студентського аматорського хорового колективу, систематизовано одержані дані; здійснено порівняльний аналіз результатів констатувального і формувального експериментів, узагальнено матеріали дослідження, обґрунтовано висновки.

Експериментальна база дослідження. Дослідно-експериментальна робота здійснювалась на базі Київського національного торговельно-економічного університету, Вінницького державного педагогічного університету ім. Михайла Коцюбинського, Київського національного університету культури і мистецтв, Національного технічного університету України «КПІ», Іллінецького аграрного коледжу Вінницького державного аграрного університету, Київського державного вищого музичного училища імені Р. Глієра. Дослідженням було охоплено 333 респондента, серед них: студентів - 205, студентів-учасників аматорських хорових колективів - 70, керівників хорових колективів та викладачів хорових дисциплін вищих навчальних закладів - 49, відомих фахівців у галузі хорового мистецтва - 9.

Наукова новизна дослідження полягає в тому, що в ньому вперше:

- обґрунтовано основні теоретичні положення організації діяльності студентського аматорського хорового колективу;

- уточнено категоріальний апарат та введено в науковий обіг поняття студентського аматорського хорового колективу як цілісного соціокультурного об'єднання студентів, що має спеціальну організаційну структуру, ґрунтується на дотриманні принципів гуманістичної цілеспрямованості, свідомої ініціативи, опори на колегіальність, виконує специфічні функції у сфері художньо-творчої діяльності, сприяє соціалізації шляхом засвоєння учасниками певних культурних цінностей та об'єктивації набутих знань, умінь і навичок в хоровому виконавстві як формі самореалізації та соціального самоствердження;

- конкретизовано сутність та структуру організації діяльності студентського аматорського хорового колективу з його підструктурами - організаційної, соціокультурної спрямованості, організаційних форм художньо-творчої діяльності, спільної діяльності, морально-етичного і психологічного комфорту кожного учасника, міжособистісних відносин співаків, міжколективних зв'язків, спрямованості керівника студентського аматорського хорового колективу;

- узагальнено стан організації діяльності студентських аматорських хорових колективів у вищих навчальних закладах немистецького профілю;

- розроблено критерії для оцінювання рівнів активної участі студентів в аматорських хорових колективах відповідно до компонентної структури та специфічних особливостей досліджуваного феномена;

- запропоновано і впроваджено в художньо-творчий процес методику організації діяльності студентського аматорського хорового колективу, обґрунтовано педагогічні засади, що забезпечують творчий розвиток молоді у вищих навчальних закладах немистецького профілю;

- досліджено особливості і характер впливу творчої взаємодії особистості (учасника) і мікросоціуму (студентського аматорського хорового колективу) на процес соціалізації особистості.

Практичне значення дослідження полягає в тому, що в ньому визначено й експериментально перевірено педагогічні засади організації і керівництва студентською хоровою самодіяльністю, обґрунтовано й розроблено методику організації діяльності студентського аматорського хорового колективу. Висновки і рекомендації використано в роботі студентського камерного академічного хору Київського національного торговельно-економічного університету, Вінницького державного педагогічного університету ім. Михайла Коцюбинського, Міністерства культури і туризму України, Київського національного університету культури і мистецтв, Національного технічного університету України «КПІ», Іллінецького аграрного коледжу Вінницького державного аграрного університету, Київського державного вищого музичного училища ім. Р. Глієра. Матеріали дослідження можуть бути застосовані в роботі керівників аматорських хорових колективів, в спецкурсах для диригентів, в навчально-методичних посібниках і програмах, в дослідженнях з актуальних проблем соціального виховання особистості.

Вірогідність результатів дослідження забезпечено методологічною обґрунтованістю вихідних положень, варіативним використанням комплексу методів, адекватних предмету, меті й завданням дослідження, позитивними результатами апробації експериментальної методики в роботі ВНЗ немистецького профілю.

Апробація та впровадження результатів дослідження здійснювалося у виступах на міжнародних наукових конференціях: Першій міжнародній науково-практичній конференції «Наука і технології: крок у майбутнє - 2006» (Дніпропетровськ, 2006); Другій Міжнародній науково-практичній конференції «Гуманістичні орієнтири мистецької освіти» (Київ, 2007); Другій міжнародній науково-практичній конференції «Сучасні наукові досягнення - 2007» (Дніпропетровськ, 2007); на всеукраїнських науково-практичних конференціях: «Професіоналізм педагога у контексті Європейського вибору України» (Ялта, 2006); сьомій Всеукраїнській науково-творчій конференції «Музичне і театральне мистецтво України в дослідженнях молодих мистецтвознавців» (Харків, 2007); «Трансформаційні процеси в сучасній українській культурі» (Київ, 2007) та на щорічних науково-практичних конференціях кафедри теорії музики та музичного виховання Київського національного університету культури і мистецтв (2005-2007).

Публікації. Основні результати дисертаційного дослідження відображено в 12 одноосібних наукових публікаціях автора, з них 7 статей - в наукових фахових виданнях, затверджених ВАК України.

Структура дисертації. Дисертація складається із вступу, двох розділів, висновків до кожного розділу, загальних висновків, списку використаних джерел (256 найменувань, з них 7 іноземною мовою) та додатків (17). Обсяг основного тексту дисертації - 184 сторінки.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У Вступі обґрунтовано актуальність теми, визначено об'єкт, предмет, мету, завдання та методи дослідження, розкрито його наукову новизну і практичне значення, наведено дані про апробацію та впровадження результатів дослідження.

У першому розділі - «Соціально-педагогічні основи організації діяльності студентського аматорського хорового колективу» - проаналізовано наукову літературу з теми дослідження, узагальнено теоретичні положення як основу для розробки педагогічної методики організації діяльності студентського аматорського хорового колективу; висвітлено основні концепції культурно-дозвіллєвої діяльності в контексті соціалізації людини; охарактеризовано особливості аматорської хорової творчості як виду культурно-дозвіллєвої діяльності студентської молоді; розкрито специфіку організації діяльності студентського аматорського хорового колективу.

У науковій літературі соціокультурного спрямування відзначається, що особливістю соціалізації студентської молоді є її відповідність становленню соціальної зрілості особистості (М. Боришевський, Л. Виготський, С. Іконнікова, М. Іщенко, І. Кон, В. Лисовський, Л. Рубіна, К. Штарке та ін.). Цей віковий період характеризується вибором подальшого життєвого шляху, і не лише шляхом визначення професіоналізації, а й внаслідок входження в різні соціально-рольові контексти за межами основного. До таких належить і аматорська діяльність як один із засобів самореалізації та соціального самоствердження особистості (студента) в контексті художньо-дозвіллєвої діяльності.

Дослідники (Л. Аза, М. Аріарський, Л. Бойко, В. Бочелюк, О. Вишняк, Е. Еріксон І. Ільїнський, І. Мельников, С. Пішун, І. Степаненко, С. Струмілін, О. Шаров, Н. Цимбалюк та ін.) розглядають студентську культурно-дозвіллєву діяльність як процес соціалізації особистості, що характеризується задоволенням духовних потреб, мотивів, бажань, реалізацією інтересів у вільний час. Дозвілля студентів постає як сукупність видів діяльності, що сприяють засвоєнню певних норм поведінки, різноманітних ціннісних орієнтацій та уподобань, а також як форми комунікації молодих людей.

Г. Єскіна, Г. Загадарчук, О. Миронюк, Є. Смірнова зазначають, що художньо-творча діяльність аматора має об'єктивно-суб'єктивний характер, при цьому процес взаємодії культурного дозвілля і художньої творчості, їх зміст та результат включають безпосередню дію особистості, тобто суб'єкта життєтворчості, з його характерними індивідуальними особливостями мислення, здібностями, емоційно-вольовою, комунікативною сферою тощо. Виявляється ця взаємодія в системі художніх засобів, в механізмах соціально-культурної діяльності, у впливах мікросоціуму - аматорського середовища.

В контексті дисертаційного дослідження особливу увагу привертають роботи з проблем хорової самодіяльності (Р. Гудяліса, В. Закутського, А. Карпуна, Н. Нарожної, Є. Смірнової, В. Чабанного), в яких хорова самодіяльність розглядається як специфічна колективна творчість, що створює можливості для кожного учасника реалізувати власні творчі потреби, інтереси, розвинути індивідуальні здібності, досягти гармонізації міжособистісного спілкування, продуктивної самореалізації, духовного самовдосконалення. Вчені наголошують на основних чинниках хорової самодіяльності, що становлять її педагогічну сутність: по-перше, хорова аматорська діяльність є важливим засобом самовираження і самоствердження особистості; по-друге, вона є основою для збагачення естетичного і життєвого досвіду кожного учасника колективу; по-третє, сприяє „зануренню” особи у процес художньої творчості на рівні сприйняття музичного (хорового) мистецтва.

У працях Н. Нарожної всебічно розкрито умови діяльності самодіяльного хорового колективу, однак не висвітлено особливостей діяльності студентських аматорських хорових колективів. А. Карпун поглиблює важливі і недостатньо досліджені теоретичні положення про природу аматорського хорового співу на основі художніх традицій народного виконавства, що дозволило йому розкрити основу творчого процесу в самодіяльному хорі. Однак автор не торкається особливостей студентського аматорства у сфері хорового мистецтва. В. Чабанним обґрунтовано загальні методи педагогічного керівництва колективами художньої самодіяльності, висвітлено окремі напрями виховної роботи з різними категоріями населення та запропоновано загальну модель навчально-виховного процесу у дозвіллєвих колективах. Проте він не торкається питань організації діяльності художньо-творчих колективів в умовах дозвілля. У працях Є. Смірнової комплексно розглянуто специфіку різноманітних клубних об'єднань відповідно до їх дозвіллєвої природи, але недостатньо проаналізовано зміст художнього аматорства. В дослідженнях Р. Гудяліса, В. Закутського розкрито актуальні питання музично-освітньої практики в самодіяльних хорових колективах різних типів і видів організації клубної роботи, узагальнено хормейстерський досвід керівництва самодіяльними колективами, художньо-творчого розвитку співаків-аматорів, їх морально-естетичного виховання.

Таким чином, аналіз наукової літератури виявив, що особливості культурно-дозвіллєвої діяльності музично-хорового аматорства серед студентів немистецьких вищих навчальних закладів ще не стали предметом спеціального наукового дослідження. Водночас процес формування аматорського студентського колективу має як спільні ознаки з організацією інших закладів художнього дозвілля, так і відмінні. Як різновид культурно-дозвіллєвої діяльності, він є формою суспільного життя, в межах якого можуть бути вирішені суперечності між свободою (дозвіллям) і необхідністю (обов'язковою діяльністю), формами добровільної і нормативної регламентації. Саме тому дозвілля сприймається молоддю як позитивна основа для випробування фундаментальних особистісних потреб, а також для розвитку власного творчого потенціалу. Це надає специфічних ознак соціалізації засобами культурно-дозвіллєвої діяльності як процесу й результату засвоєння та відтворення індивідом соціального досвіду на основі двох основних компонентів - навчання (освіти) і виховання (цілеспрямованого формування особистості в діяльності та спілкуванні). У зв'язку з цим участь в аматорському хорі спрямована на засвоєння студентами естетичних і моральних цінностей, набуття музичних знань, співацьких умінь та навичок, формування яких не передбачене основними кваліфікаційними стандартами майбутньої професійної діяльності. Отже, для студентства хорове аматорство є альтернативною рекреацією (поряд з дискотеками, нічними клубами тощо) на основі духовних цінностей.

Для продуктивної соціалізації студентської молоді особливого значення набуває організація художньо-творчої діяльності в аматорських хорових колективах в умовах дозвілля. Такий колектив є мікросоціумом, в якому розвивається студент-аматор шляхом участі в художньо-творчій діяльності.

Істотним для досліджуваної теми є аналіз управлінських функцій керівника колективу (І. Мангутов, М. Обозов, В. Рубахін, В. Третяченко, Л. Уманський, Я. Філіпов та ін.), їх інтеграції в організації художньо-творчої колективної діяльності.

Аналіз наукових праць дозволив визначити системоутворюючі наукові підходи, на яких має ґрунтуватися організація діяльності студентського аматор-ського хору, а саме: особистісний, діяльнісний та інтегративний. З точки зору особистісного підходу (І. Бех, О. Пєхота, С. Сисоєва та ін.), ця діяльність зорієнтована на всебічний гармонійний розвиток виконавця шляхом реалізації його індивідуальних особливостей. З позиції діяльнісного підходу (І. Зязюн, О. Леонтьєв та ін.), участь студента в аматорському хорі має бути спрямованою на соціально значущий результат, що забезпечує ефективне набуття професійних умінь та навичок. Інтегративний підхід (І. Калашніков, М. Сова, О. Цокур та ін.) спирається на принцип взаємодії всіх складових творчого процесу, здатних створити умови для піднесення особистості на якісно новий рівень розвитку. Поєднання цих підходів створює теоретичну передумову для структурування специфічної діяльності студентського аматорського хорового колективу.

Розглядаючи структуру як сукупність стійких зв'язків між складовими компонентами об'єкта, що забезпечують його цілісність і тотожність процесу, доцільно визначити підструктурні компоненти організації діяльності студентського аматорського хорового колективу (А. Мархлевський, Н. Нарожна, К. Птиця, Т. Смирнова, В. Чабанний та ін.), а саме: організаційну (організація колективу, визначення мети (цілепокладання), прогнозування, планування, контроль, оцінка ефективності реалізованої діяльності), соціокультурної спрямованості (збереження, творення і маніфестації духовних цінностей), організаційних форм художньої творчості (індивідуальна, групова, колективна), спільної діяльності (спільна мета і завдання колективу, спрямованість форм співтворчості), морально-етичного і психологічного комфорту кожного учасника хору (відчуття власної значущості, формування загальнолюдських цінностей, розвиток духовної культури, етики, естетичних смаків, почуттів особистості), міжособистісних відносин співаків (згуртованість і сумісність, спрацьованість учасників), міжколективних зв'язків (наявність всебічних зв'язків з іншими художньо-творчими колективами), спрямованості керівника студентського аматорського хорового колективу.

Отже, виявлені наукові підходи до організації діяльності студентського аматорського хорового колективу вимагають дослідити педагогічні засади, визначені відповідно до названих підструктур організації діяльності студентського аматорського хорового колективу.

У другому розділі - «Експериментальне дослідження ефективності організації діяльності студентського аматорського хорового колективу» - розкрито хід констатувального та формувального експериментів, визначено критерії та рівні оцінювання активної участі студентів в діяльності аматорського хору; обґрунтовано форми, методи, етапи організації цієї діяльності.

Мета констатувального експерименту полягала у визначенні сучасного стану хорового аматорства серед студентської молоді з позицій художнього дозвілля. Особливого значення надавалось соціокультурному аналізу студентського хорового аматорства з позицій його духовно-естетичного виховного потенціалу, активізації творчих можливостей молоді, реалізації вільного часу. На цьому етапі важливо було виявити труднощі на шляху ефективної організації діяльності студентського аматорського хорового колективу.

Констатувальне дослідження здійснювалось шляхом: аналізу методичної документації, програм з організації культурного дозвілля студентів вищих навчальних закладів немистецького профілю; опитування (усного і письмового) фахівців-музикантів, які працюють з художньо-творчими колективами (керівників), викладачів хорових дисциплін у вищих навчальних закладах, а також студентів, в тому числі й учасників аматорських хорових колективів. Результати усного і письмового опитування про труднощі в діяльності студентського аматорського хорового колективу засвідчили: значне навчальне навантаження студентів у професійній підготовці впливає на зниження їх активності в аматорському хоровому колективі (58,54%); надмірна робота під час репетицій нівелює позитивні емоційно-естетичні переживання від зміни видів діяльності, а це знецінює їх творчу активність (71,22%); діяльність аматорських хорових колективів здебільшого не реалізує рекреаційних можливостей культурного дозвілля студентів (72,20%); оцінювання згуртованості аматорського хорового колективу студентів є недостатнім, оскільки враховує лише емоційний фактор (88,29%); питання психологічної сумісності лишається відкритим, бо не завжди дотримується індивідуальний підхід керівника аматорського хору до особистості (90,24%); керівник і колектив певною мірою тиснуть на співака-аматора, що призводить до конформізму, неоднозначних реакцій учасників хору, впливаючи на їх поведінку, стосунки (90,73%); не сприймають учасники аматорських хорів і авторитарного стилю керівництва (93,17%); не вистачає їм музично-естетичної ерудованості (82,44%), позитивних зон в міжособистісному спілкуванні (86,25%), продуктивної взаємодії у спільній художньо-творчій діяльності (89,25%), проявів емпатії, емоційного сприйняття один одного (81%), соціальної адаптації у першокурсників (94,5%); суттєво впливає масова культура на сучасні форми дозвілля, що не відповідає тим естетичним, моральним, художнім ціннісним нормам-еталонам, яких потребує суспільство (96%); наявність масовізації культурно-естетичної продукції унеможливлює якісну організацію музично-естетичного виховання студентської молоді в умовах аматорської хорової творчості під час дозвілля (75,75%); соціально-культурна практика не повною мірою забезпечує потреби дозвілля студентів-аматорів (90,75%); майже відсутнє методичне забезпечення організації художньо-творчої діяльності студентських аматорських хорових колективів (97,5%).

Під час констатувального експерименту було продіагностовано рівні активної участі студентів в діяльності аматорського хору. Відповідно до компонентної структури (підструктур) організації діяльності студентського аматорського хорового колективу критеріями були визначені: ініціативність взаємодії учасників аматорського хору з основними суб'єктами виховного впливу (керівник, концертмейстер, методист, психолог, організатор); активна участь у процесі самоуправління студентським аматорським хоровим колективом на рівні створення ініціативних груп, громадських рад; прагнення до творчого самовизначення, самовиявлення, самореалізації в хоровому аматорстві на дозвіллі (організаційний компонент); рівень засвоєння морально-етичних норм та перетворення їх на особистісні ціннісно-духовні здобутки; активність в соціокультурній сфері діяльності студентського аматорського хорового колективу; наявність стійкої мотивації до аматорської хорової творчості (соціокультурний компонент); інтенсивність входження студентів в художньо-творчу діяльність аматорського хорового колективу; активна участь в різних формах хорового аматорства; мобільність «занурення» в інтегровану діяльність студентського аматорського хорового колективу (художньо-творчий компонент); відкритість, рівноправність, толерантність позицій суб'єктів співтворчості; орієнтація на консенсус у прийнятті колективних творчих рішень; здатність регулювати спільну предметно-практичну діяльність (спільний компонент); зорієнтованість на емпатію (співчуття), конгруентність (щирість) у прояві власних переживань; рівень нівеляції негативних психологічних ситуацій; потреба в реалізації духовних цінностей, моральних імперативів у власному житті і творчості (компонент морально-етичного і психологічного комфорту); наявність гуманістичної домінанти в соціально-рольових диспозиціях партнерів; зорієнтованість на демократичний характер міжособистісних відносин; розуміння плюралізму смаків і уподобань партнерів (компонент міжособистісних відносин); стабільність міжколективних зв'язків; прагнення до реалізації міжколективного творчого виявлення з орієнтацією на спільний успіх; активність у творчій співпраці колективних суб'єктів взаємодії (компонент міжколективних зв'язків).

У процесі діагностування було визначено чотири рівні проявів активної участі студентів в діяльності аматорського хорового колективу: високий - творчий, достатній - інтерпретаційний, середній - репродуктивний, низький - стереотипний.

Високий (творчий) рівень характеризує студентів, які мають яскраво виражені стійкі мотиваційні орієнтації до хорового аматорства, широко обізнані з аматорською діяльністю. Віднесені до цього рівня студенти виявили зорієнтованість на активну участь в загальних і специфічних формах культурного дозвілля, розвинені духовні морально-етичні якості, прагнення до реалізації творчих можливостей в соціально-спрямованій і педагогічно організованій культурно-дозвіллєвій діяльності (17,96% від загальної кількості учасників).

Достатній (інтерпретаційний) рівень характеризує стійкість позитивної мотивації до участі в дозвіллєвій діяльності аматорського хорового колективу. Однак студенти цього рівня не завжди вміють вчасно застосовувати наявні знання. Рівень засвоєння морально-етичних норм та перетворення їх на особистісні ціннісно-духовні надбання оцінено як поверховий, хоча вони демонстрували розвиненість емоційно-чуттєвої сфери, орієнтацію на консенсус під час прийняття колективних творчих рішень, активність в діяльності аматорського хорового колективу (25,10%).

Середній (репродуктивний) рівень характеризує недостатність знань, відсутність потреби у поширенні й засвоєнні культурних цінностей. Студенти не виявили ініціативи у взаємодії з іншими учасниками колективу, цілеспрямованої орієнтації на спільний успіх. Їх відрізняє нерозвиненість духовних морально-етичних якостей, вони не зорієнтовані на демократичний характер міжособистісних відносин, не розуміють можливого плюралізму смаків і уподобань партнерів, недостатньо активні в суспільно-творчому житті аматорського хорового колективу (25,10%).

Низький (стереотипний) рівень характеризує слабкість мотиваційної орієнтації пізнавального характеру до соціокультурної діяльності взагалі і до музичного хорового мистецтва зокрема, відсутність знань, байдужість до нівеляції негативних психологічних ситуацій, у ставленні до інтегрованих форм художньо-творчої діяльності аматорського хорового колективу. Переважає неготовність засвоювати і поширювати культурні, духовні цінності у власній життєтворчості, до демократичного характеру взаємодії (31,84%).

Аналіз та узагальнення результатів констатувального етапу експерименту дозволили дійти висновку про необхідність розробки поетапної методики організації діяльності студентського аматорського хорового колективу з урахуванням зазначених проблемних моментів.

На основі обґрунтованих принципів (гуманістичної цілеспрямованості, свідомої ініціативи, опори на колегіальність), функцій (виховна, розвивальна, рекреаційна) та наукових підходів (особистісний, діяльнісний, інтегративний) було розроблено педагогічні засади (послідовне дотримання визначених принципів, забезпечення позитивного психологічного клімату в колективі, варіативне використання форм, прийомів і методів роботи, добір різнопланового музичного репертуару для аматорських хорів, застосування інтегративного підходу до організації діяльності студентського аматорського хорового колективу) з охопленням різних видів діяльності (підструктури) як основи реалізації педагогічної методики. Це дозволило проектувати динаміку результативності в досягненні цілей (соціалізації особи засобами участі у діяльності аматорського хору) та варіювати зміст і форми хорових занять в діяльності студентського аматорського колективу.

Формувальний експеримент здійснювався в чотири етапи:

Перший етап (діагностично-висхідний) передбачав організацію студентського аматорського хорового колективу, залучення студентів-аматорів до соціокультурної діяльності, здійснення психолого-педагогічного і музичного діагностування учасників хорового колективу за критеріями, що відповідають висхідним цільовим установкам, виявлення результативності таких методів та прийомів, як розповідь, пояснення, залучення хористів до обговорення питань виконавства.

Другий етап (інформаційно-орієнтаційний) спрямований на естетичне виховання учасників студентського аматорського хорового колективу, на підвищення їх загальнокультурного рівня, на розвиток інтересів і смаків до музичного хорового мистецтва. Заняття студентського аматорського хорового колективу здійснювались у таких формах: лекції-бесіди, колективне відвідування концертів та історичних і культурних пам'яток, зустрічі з відомими діячами хорового мистецтва, прослуховування аудіо-записів хорових творів у виконанні провідних хорових колективів, обговорення репертуару, усні анотації до хорових творів, планування і реалізація культурно-дозвіллєвих заходів, подальших проектів. Особливо активно на цьому етапі застосовувались методи, спрямовані на розвиток емоційно-вольової сфери та пізнавальної активності студентів-аматорів, що дозволило підвищити мотивацію учасників до хорового мистецтва, збагатити їх духовний потенціал.

Третій етап (змістово-технологічний) передбачав здобуття й реалізацію студентами необхідних музично-теоретичних знань з хорового мистецтва, практичних умінь і співацьких навичок в роботі над різноплановим репертуаром. На цьому етапі застосовувались такі форми роботи: індивідуальні заняття, колективні репетиції, уроки з сольфеджіо, робота над твором, аналіз хорових творів. Домінуючими методами роботи були пояснення, ілюстрування, відтворення, комбіновані вправи, читання з аркуша, творчі завдання, спрямовані на «занурення» у зміст кожного виду діяльності аматорського хорового колективу й надання свободи творчості всім виконавцям. Вирішальне значення на цьому етапі мали метод проектів, завдання з організації діяльності студентського аматорського хорового колективу; активізація раніше засвоєних теоретичних знань і набутих практичних навичок хорового співу; стимулювання самостійності студентів-аматорів у вирішенні питань життєдіяльності хорового колективу; удосконалення співтворчості всіх суб'єктів творчого процесу; розширення комунікативних процесів між учасниками творчої взаємодії; засвоєння необхідних практичних умінь і навичок з хорового співу в роботі над хоровим репертуаром. Слід підкреслити, що ці завдання вільно інтегрувались, взаємодіючи з іншими видами художньо-творчої діяльності колективу.

На четвертому етапі (узагальнюючо-реалізаційному) дослідження було вирішено головне завдання - реалізовано здобуті знання, уміння і навички учасників експериментальної групи у формі концертної діяльності студентського аматорського хорового колективу. Було застосовано інтегративні методи: дискусії, стратегії власної поведінки, порівняння, психологічного «зараження», співпідпорядкованості, врахування думок, круглі столи тощо. Серед форм роботи переважали: організація колективних виступів, участь у фестивалях і конкурсах хорової музики, обговорення учасниками художньо-творчих колективів мистецьких подій, музичних творів, вражень від власного виконання. Експериментальна програма включала різноплановий репертуар: твори українських композиторів-класиків, обробки українських народних пісень, духовні хорові твори, твори світової класичної музики. Було здійснено запис диску. Хоровий колектив студентів відзначений грамотою Міністерства культури і туризму України й дипломом Міністерства освіти і науки України. Це позитивно вплинуло на соціалізацію студентів-аматорів.

Методика педагогічного експерименту впроваджувалася в експериментальній групі студентів камерного академічного хору Київського національного торговельно-економічного університету (ЕГ, кількість студентів - 33 особи) та на основі порівняльного аналізу перевірялась у контрольній групі аматорського хорового колективу інституту філології і журналістики Вінницького державного педагогічного університету ім. Михайла Коцюбинського (КГ, кількість студентів - 37 осіб). Динаміка показників критеріальної структури у визначених напрямах (підструктурах) діяльності студентського аматорського хорового колективу (організаційна діяльність, соціокультурна спрямованість, організаційні форми художньо-творчої діяльності, спільна діяльність, морально-етичний і психологічний комфорт кожного учасника, міжособистісні відносини співаків, міжколективні зв'язки), в групах студентів під час спостереження була вивчена й узагальнена за допомогою порівняльно-описових, аналітично-синтетичних методів статистичної обробки експериментального матеріалу.

Аналіз отриманих у результаті педагогічних зрізів даних засвідчив позитивні зміни показників рівнів активної участі студентів у діяльності аматорського хору та підтвердив ефективність розробленої поетапної методики організації діяльності студентського аматорського хорового колективу. Динаміку змін рівнів активної участі студентів у діяльності аматорського хорового колективу у контрольній та експериментальній групах відображено в таблиці.

Таблиця 1

Порівняння динаміки рівнів у студентів-аматорів експериментальної та контрольної груп

Отже, результати формувального експерименту довели правомірність дослідження. Динаміка результативності здобутих статистичних кількісних і якісних даних підтвердила ефективність розробленої, апробованої та впровадженої у практику методики організації хорового аматорства серед студентської молоді.

ВИСНОВКИ

Дослідження є теоретичним узагальненням та практичним вирішенням проблеми ефективної організації студентських аматорських хорових колективів, що набуло експериментального підтвердження і дало підстави для відповідних висновків.

1. Сучасні тенденції в забезпеченні гуманістичної спрямованості студентської молоді в соціокультурних умовах потребують нових підходів до вирішення досліджуваної проблеми. Проблема організації діяльності студентських аматорських хорових колективів є багатоаспектною, оскільки передбачає: розгляд та обґрунтування організації культурного дозвілля студентів відповідно до специфіки аматорської художньо-творчої діяльності в контексті загальнотеоретичних досліджень; визначення специфіки аматорської хорової творчості як засобу соціалізації студентської молоді. Аналіз наукової літератури переконав, що діяльність культурно-дозвіллєвих установ, зокрема й мистецько-аматорських, важлива для соціалізації людини, особливо молоді. Проте функціонування студентських аматорських художніх колективів у вітчизняній педагогічній науці мало досліджене і потребує педагогічно обґрунтованих методик. Це стосується й аматорських хорових колективів студентів вищих навчальних закладів немистецького профілю.

2. В дисертації хорове аматорське мистецтво розглядається як багатогранний соціокультурний феномен, функціональний аналіз якого дозволив визначити гуманізуючу, адаптаційну, рекреаційну, виховну, морально-регулятивну, комунікативну, культуротворчу функції, а також специфічні ознаки (естетично-емоційні, інтелектуальні (когнітивні), комунікативні, соціально-орієнтовані), що сприяють цілеспрямованому духовно-творчому розвитку особистості учасника аматорського хорового колективу.

Здійснений аналіз дозволив сформулювати авторське визначення поняття студентського аматорського хорового колективу як цілісного соціокультурного об'єднання студентів, що має спеціальну організаційну структуру, спирається на принципи гуманістичної цілеспрямованості (розвиток творчої особистості, здатної до самореалізації та самовдосконалення), свідомої ініціативи студентів як активізації творчої взаємодії в хоровому колективі та принципу опори на колегіальність у вирішенні проблем життєдіяльності хорового колективу; виконує специфічні функції у сфері художньо-творчої діяльності, сприяючи соціалізації шляхом засвоєння учасниками певних культурних цінностей з подальшою об'єктивацією набутих знань, умінь і навичок в хоровому виконавстві як формі самореалізації та соціального самоствердження.

3. Виявлено, що в організації діяльності студентського аматорського хорового колективу важливо визначити цілі (формування суспільно виражених мотивів поведінки, колективних настанов, ціннісних орієнтацій, розвиток творчих можливостей співаків-аматорів), принципи (добровільності і дозвіллєвості), функції (виховну, розвивальну, рекреаційну), підходи (особистісний, діяльнісний, інтегративний). У відповідності з цим дисертантом виділено підструктури студентського аматорського хорового колективу: організаційну, соціокультурної спрямованості, організаційних форм художньо-творчої діяльності хорового колективу, спільної діяльності, морально-етичного і психологічного комфорту кожного учасника хору, міжособистих відносин співаків, міжколективних зв'язків, спрямованості керівника студентського аматорського хорового колективу.

4. Здійснене констатувальне дослідження виявило ряд проблемних моментів в організації діяльності студентського аматорського хорового колективу, а саме: наявність однотипних з професійною діяльністю форм і методів роботи, що призводить до непродуктивності художньо-творчої дозвіллєвої діяльності; нівеляція інтересів, смаків і уподобань студентської молоді, зокрема учасників хорового аматорства; недостатня реалізація виховної, розвивальної і рекреаційно-розважальної функцій в художньо-творчій діяльності хорового колективу.

У результаті структурного аналізу досліджуваного феномена визначено критерії активної участі студентів в діяльності аматорського хорового колективу: ініціативність взаємодії учасників аматорського хору з основними суб'єктами виховного впливу (керівник, концертмейстер, методист, психолог, організатор); активна участь у процесі самоуправління студентським аматорським хоровим колективом на рівні створення ініціативних груп, громадських рад; прагнення до творчого самовизначення, самовиявлення, самореалізації в хоровому аматорстві на дозвіллі (організаційний компонент); рівень засвоєння морально-етичних норм та перетворення їх на особистісні ціннісно-духовні здобутки; активність в соціокультурній сфері діяльності студентського аматорського хорового колективу; наявність стійкої мотивації до аматорської хорової творчості (соціокультурний компонент); інтенсивність входження студентів в художньо-творчу діяльність аматорського хорового колективу; активна участь в різних формах хорового аматорства; мобільність «занурення» в інтегровану діяльність студентського аматорського хорового колективу (художньо-творчий компонент); відкритість, рівноправність, толерантність позицій суб'єктів співтворчості; орієнтація на консенсус у прийнятті колективних творчих рішень; здатність регулювати спільну предметно-практичну діяльність (спільний компонент); зорієнтованість на емпатію (співчуття), конгруентність (щирість) у прояві власних переживань; рівень нівеляції негативних психологічних ситуацій; потреба в реалізації духовних цінностей, моральних імперативів у власному житті і творчості (компонент морально-етичного і психологічного комфорту); наявність гуманістичної домінанти в соціально-рольових диспозиціях партнерів; зорієнтованість на демократичний характер міжособистісних відносин; розуміння плюралізму смаків і уподобань партнерів (компонент міжособистісних відносин); стабільність міжколективних зв'язків; прагнення до реалізації міжколективного творчого виявлення з орієнтацією на спільний успіх; активність у творчій співпраці колективних суб'єктів взаємодії (компонент міжколективних зв'язків). Взаємодіючи, вони забезпечують цілісність досліджуваного феномена. Застосування критеріїв дозволило з'ясувати рівні активної участі студентів в діяльності аматорського хору - високий - творчий, достатній - інтерпретаційний, середній - репродуктивний, низький - стереотипний.

5. Дослідженням виявлено, що ефективної організації діяльності студентського аматорського хорового колективу можна досягти, дотримуючись відповідних педагогічних засад: визначених принципів (гуманістичної цілеспрямованості, що передбачає розвиток творчої особистості, здатної до самореалізації і самовдосконалення; свідомої ініціативи студентів як активізації творчої взаємодії в хоровому колективі та принципу опори на колегіальність у вирішенні проблем життєдіяльності хорового колективу); створюючи позитивний психологічний клімат, атмосферу творчої взаємодії в студентському аматорському хоровому колективі; систематично застосовуючи форми, прийоми й методи ефективної організації діяльності хору; добір різнопланового музично-хорового репертуару для аматорських хорів відповідно до умов соціокультурної практики з формування ціннісних орієнтацій, моральних імперативів, розвитку художніх смаків і творчих якостей студентів; застосування інтегративного підходу до організації діяльності студентського аматорського хорового колективу.

6. Дисертантом запропоновано поетапну методику організації діяльності студентського аматорського хорового колективу, визначено етапи (діагностично-висхідний, інформаційно-орієнтовний, змістовно-технологічний, узагальнюючо-реалізаційний), послідовного застосування методів та прийомів в організації діяльності студентських аматорських колективів від репродуктивних до проблемно-пошукових. Результати дослідно-експериментальної роботи дозволили констатувати позитивну динаміку активної участі в поліаспектній діяльності аматорського хору серед студентів експериментальної групи порівняно з контрольною, що свідчить про ефективність запропонованої методики організації діяльності студентського аматорського хорового колективу і можливість застосування її у сфері художнього дозвілля молоді як такої, що сприяє ефективній соціалізації.