Размещено на http://www.allbest.ru/

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОБЛАСНИЙ ІНСТИТУТ ПІСЛЯДИПЛОМНОЇ ПЕДАГОГІЧНОЇ ОСВІТИ ІМЕНІ ВАСИЛЯ СУХОМЛИНСЬКОГО

ПЕДАГОГІЧНИЙ ЕКСПЕРИМЕНТ

Навчально-методичний посібник

Укладач - О. Жосан

КІРОВОГРАД - 2008

Педагогічний експеримент : навч.-метод. посіб. / [укладач О. Е. Жосан]. - Кіровоград : Видавництво КОІППО імені Василя Сухомлинського, 2008. - 72 с.

Жосан Олександр Едуардович - завідувач відділу інноваційної діяльності та інтелектуальної власності Кіровоградського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти імені Василя Сухомлинського

Навчально-методичний посібник розроблений відповідно до нормативних документів Міністерства освіти і науки України, за даними наукових досліджень та результатами вивчення й узагальнення досвіду експериментальної роботи всеукраїнського та регіонального рівнів колективів загальноосвітніх навчальних закладів Кіровоградської області.

У посібнику висвітлені основні засади науково-дослідної роботи, системи науково-методичного забезпечення інноваційної освітньої діяльності, описано порядок здійснення експериментальної роботи в загальноосвітньому навчальному закладі.

Посібник має стати у пригоді завідувачам та методистам методичних кабінетів (центрів), керівникам і педагогічним працівникам загальноосвітніх навчальних закладів, викладачам вищих педагогічних навчальних закладів.

Друкується за рішенням вченої ради Кіровоградського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти імені Василя Сухомлинського (протокол № 1 від 07.02.2008 року).

Рецензенти:

Горська Г.О., завідувач кафедри практичної психології Кіровоградського державного педагогічного університету імені Володимира Винниченка, кандидат психологічних наук, доцент;

Мельничук І.Я., доцент кафедри корекційної педагогіки Кіровоградського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти імені Василя Сухомлинського, кандидат психологічних наук.

Відповідальна за випуск - Корецька Л.В.

ЗМІСТ

1. Наука і практика

1.1 Поняття та сутність науки

1.2 Науково-дослідна діяльність

1.3 Педагогічний досвід

2. Педагогічний експеримент у системі інноваційної освітньої діяльності

2.1 Мета, зміст і види інноваційної освітньої діяльності

2.2 Підготовка до планування інноваційної освітньої діяльності

2.3 Види та основні напрямки планування інноваційної освітньої діяльності

2.4 Методичне забезпечення інноваційної діяльності

2.5 Психологічний супровід інноваційної діяльності

2.6 Поняття експерименту

2.7 Сутність і види педагогічного експерименту

2.8 Рівні педагогічного експерименту

3. Підготовка та проведення педагогічного експерименту

3.1 Розроблення програми експерименту

3.2 Складання перспективного плану дослідно-експериментальної роботи

3.3 Організаційна робота щодо початку експерименту

3.4 Проведення експерименту

4. Експериментальний загальноосвітній навчальний заклад

4.1 Поняття та види експериментального загальноосвітнього навчального закладу

4.2 Особливості організації роботи експериментального загальноосвітнього навчального закладу

5. Експерименти в навчальних закладах Кіровоградської області

5.1 Наукові ідеї експериментів

5.2 Реалізація наукової ідеї в умовах експерименту в загальноосвітньому навчальному закладі

6. Науково-дослідна та експериментальна діяльність у позашкільних навчальних закладах

6.1 Передумови діяльності

6.2 Основні напрямки, зміст та форми діяльності

7. Умови успіху експериментальної діяльності

7.1 Наукова організація педагогічної праці

7.2 Правильне планування діяльності, готовність педагогів та адміністрації

Література

Додатки:

Заявка на проведення експерименту регіонального рівня

Орієнтовна форма програми науково-дослідної експериментальної роботи

Звіт про хід дослідно-експериментальної роботи

Звіт про результати дослідно-експериментальної роботи

…Як яскраві самоцвіти, горять вогники тих щасливих відкриттів, які надихали тебе, і - що особливо важливо для керівника - товаришів по роботі, вчителів. Немає сумніву, що ці відкриття, ці злети творчого натхнення саме і є тим вогником, який розсіює і виганяє байдужість, інертність, пробуджує в педагогічному колективі іскру творчості. Один із секретів педагогічної творчості і полягає в тому, щоб пробудити в учителів інтерес до пошуку, до аналізу власної роботи.

В.О. Сухомлинський

1. Наука і практика

1.1 Поняття та сутність науки

Кожному педагогу потрібно мати уявлення про науку, її основні поняття, про методику й організацію науково-дослідницької діяльності.

Наука - це сфера людської діяльності, спрямована на вироблення нових знань про природу, суспільство і мислення. Як специфічна сфера людської діяльності вона є результа­том суспільного розподілу праці, відокремлення розумової праці від фізичної, перетворення пізнавальної діяльності в особливу галузь занять певної групи людей. Необхідність наукового підходу до всіх видів людської діяльності змушує науку розвиватися швидшими темпами, ніж будь-яку іншу галузь діяльності [32].

Поняття “наука” містить як діяльність, спрямовану на здобуття нового знання, так і результат цієї діяльності - суму здобутих наукових знань, що є основою наукового розуміння світу. Науку ще розуміють як одну з форм людської свідомості. Термін "наука" застосовується для назви окремих галузей наукового знання. Закономірності функціонування та розвитку науки, структури і динаміки наукового знання та наукової діяльності, взаємодію науки з іншими соціальними інститутами і сферами матеріального й духовного життя суспільства вивчає спеціальна дисципліна - наукознавство. Одним з основних завдань наукознавства є розробка класифікації наук, яка визначає місце кожної науки в загальній системі наукових знань, зв'язок усіх наук. Наука виникла в момент усвідомлення незнання, що в свою чергу викликало об'єктивну необхідність здобуття знання. Знання - перевірений практикою результат пізнання дійсності, адекватне її відбиття у свідомості людини. Це - ідеальне відтворення умовною формою узагальнених уявлень про закономірні зв'язки об'єктивної реальності [32].

Процес руху людської думки від незнання до знання називають пізнанням, в основі якого лежить відбиття і відтворення у свідомості людини об'єктивної дійсності. Наукове пізнання - це дослідження, яке характерне своїми особливими цілями і задачами, методами отримання і перевірки нових знань. Воно сягає сутності явищ, розкриває закони їх існування та розвитку, тим самим вказуючи практиці мож­ливості, шляхи і способи впливу на ці явища та зміни згідно з їхньою об'єктивною природою. Наукове пізнання покликане освітлювати шлях практиці, надавати теоретичні основи для вирішення практичних проблем 32.

Основою і рушійною силою пізнання є практика, вона дає науці фактичний матеріал, який потребує теоретичного осмислення. Теоретичні знання створюють надійну основу розуміння сутності явищ об'єктивної дійсності. Діалектика процесу пізнання полягає в протиріччі між обмеженістю наших знань і безмежною складністю об'єктивної дійсності. Пізнання - це взаємодія суб'єкта й об'єкта, результатом якого є нове знання про світ. Процес пізнання має двоконтурну структуру: емпіричні і теоретичні знання, які існують в тісній взаємодії та взаємозумовленості. Знання зводяться до відповідей на декілька запитань, які схематично можна зобразити таким чином:

Що? Скільки? Чому? Яке? Як? - на ці запитання має дати відповідь наука.

Як зробити? - на це запитання дає відповідь методика.

Що зробити? - це сфера практики.

Відповіді на запитання зумовлюють безпосередні цілі науки - описування, пояснення і передбачення процесів та явищ об'єктивної дійсності, що становлять предмет її вивчення на основі законів, які вона відкриває, тобто у широкому значенні - теоретичне відтворення дійсності 32.

Істинні знання існують як система принципів, закономірностей, законів, основних понять, наукових фактів, теоретичних положень і висновків. Тому істинне наукове знання об'єктивне. Разом з тим наукове знання може бути відносним або абсолютним. Відносне знання - це знання, яке, будучи в основному адекватним відображенням дійсності, відрізняється певною неповнотою збігу образу з об'єктом. Абсолютне знання - це повне, вичерпне відтворення узагальнених уявлень про об'єкт, що забезпечує абсолютний збіг образу з об'єктом. Безперервний розвиток практики унеможливлює перетворення знання на абсолютне, але дає змогу відрізнити об'єктивно істинні знання від помилкових поглядів. Наука, як специфічна діяльність, спрямована на отримання нових теоретичних і прикладних знань про закономірності розвитку природи, суспільства і мислення, характеризується такими основними ознаками:

* наявністю систематизованого знання (наукових ідей, теорій, концепцій, законів, закономірностей, принципів, гіпотез, основних понять, фактів);

* наявністю наукової проблеми, об'єкта і предмета дослідження;

* практичною значущістю як явища (процесу), що вивчається, так і знань про нього 32.

Розглянемо основні поняття науки.

Наукова ідея - інтуїтивне пояснення явища (процесу) без проміжної аргументації, без усвідомлення всієї сукупності зв'язків, на основі яких робиться висновок. Вона базується на наявних знаннях, але виявляє раніше не помічені закономірності. Наука передбачає два види ідей: конструктивні й деструктивні, тобто ті, що мають чи не мають значущості для науки і практики. Свою специфічну матеріалізацію ідея знаходить у гіпотезі.

Гіпотеза - наукове припущення, висунуте для пояснення будь-яких явищ (процесів) або причин, які зумовлюють даний наслідок. Наукова теорія включає в себе гіпотезу як вихідний момент пошуку істини, яка допомагає суттєво економити час і сили, цілеспрямовано зібрати і згрупувати факти. Гіпотези мають імовірнісний характер і проходять у своєму розвитку три стадії:

* накопичення фактичного матеріалу і висунення на його основі припущень;

* формулювання гіпотези і обґрунтування на основі припущення прийнятної теорії;

* перевірка отриманих результатів на практиці і на її основі уточнення гіпотези.

Якщо при перевірці результат відповідає дійсності, то гіпотеза перетворюється на наукову теорію. Гіпотеза висувається з надією на те, що вона, якщо не цілком, то хоча б частково, стане достовірним знанням.

Закон - внутрішній суттєвий зв'язок явищ, що зумовлює їх закономірний розвиток. Закон, винайдений через здогадку, необхідно потім логічно довести, лише в такому разі він визнається наукою. Для доведення закону наука використовує судження.

Судження - думка, в якій за допомогою зв'язку понять стверджується або заперечується що-небудь.

Висновок - розумова операція, за допомогою якої з певної кількості заданих суджень виводиться інше судження, яке певним чином пов'язане з вихідним.

Наука - це сукупність теорій. Теорія - вчення, система ідей, поглядів, положень, тверджень, спрямованих на тлумачення того чи іншого явища. Це не безпосереднє, а ідеалізоване відображення дійсності. Теорію розглядають як сукупність узагальнюючих положень, що утворюють науку або її розділ. Вона виступає як форма синтетичного знання, в межах якого окремі поняття, гіпотези і закони втрачають колишню автономність і перетворюються на елементи цілісної системи 7; 20.

До нової теорії висуваються такі вимоги:

* адекватність наукової теорії описуваному об'єкту;

* можливість замінювати експериментальні дослідження теоретичними;

* повнота опису певного явища дійсності;

* можливість пояснення взаємозв'язків між різними компонентами в межах даної теорії;

* внутрішня несуперечливість теорії та відповідність її дослідним даним.

Теорія являє собою систему наукових концепцій, принципів, положень, фактів.

Наукова концепція - система поглядів, теоретичних по­ложень, основних думок щодо об'єкта дослідження, які об'єд­нані певною головною ідеєю.

Концептуальність - це визначення змісту, суті, смислу того, про що йде мова.

Під принципом у науковій теорії розуміють найабстрактніше визначення ідеї. Принцип - це правило, що виникло в результаті об'єктивно осмисленого досвіду.

Поняття - результат узагальнення суттєвих ознак об'єкта дійсності, сукупність поглядів на що-небудь, рівень розуміння чогось. Воно відбиває суттєві й необхідні ознаки предметів та явищ, а також їх взаємозв'язки. Якщо поняття увійшло до наукового обігу, його позначають одним словом або використовують сукупність слів - термінів. Розкриття змісту поняття називають його визначенням. Останнє має відповідати двом найважливішим вимогам:

* вказувати на найближче родове поняття;

* вказувати на те, чим дане поняття відрізняється від інших понять.

Поняття, як правило, завершує процес наукового дослідження, закріплює результати, отримані вченим особисто у своєму дослідженні. Сукупність основних понять називають понятійним апаратом тієї чи іншої науки.

Науковий факт - подія чи явище, яке є основою для висновку або підтвердження. Він є елементом, який у сукупності з іншими становить основу наукового знання, відбиває об'єктивні властивості явищ та процесів. На основі наукових фактів визначаються закономірності явищ, будуються теорії й виводяться закони. Рух думки від незнання до знання керується методологією.

Методологія наукового пізнання - вчення про принципи, форми і способи науково-дослідницької діяльності. Метод дослідження - це спосіб застосування старого знання для здобуття нового знання. Він є засобом отримання наукових фактів 7; 9; 20.

1.2 Науково-дослідна діяльність

Науково-дослідна діяльність - інтелектуальна творча діяльність, спрямована на здобуття і використання нових знань. У межах науково-дослідної діяльності здійснюються наукові дослідження. Наукове дослідження - цілеспрямоване пізнання, результатами якого є система понять, законів і теорій. Розрізняють дві форми наукових досліджень: фундаментальні та прикладні.

Фундаментальні наукові дослідження - наукова теоретична та (або) експериментальна діяльність, спрямована на здобуття нових знань про закономірності розвитку та взаємозв'язку природи, суспільства, людини.

Прикладні наукові дослідження - науково-дослідна і науково-технічна діяльність, спрямована на здобуття і використання знань для практичних цілей.

Наукові дослідження здійснюються з метою одержання наукового результату. Науковий результат - нове знання, здобуте в процесі фундаментальних або прикладних наукових досліджень та зафіксоване на носіях наукової інформації у формі наукового звіту, наукової праці, наукової доповіді, наукового повідомлення про науководослідну роботу, монографічного дослідження, наукового відкриття тощо. Науково-прикладний результат - нове конструктивне чи технологічне рішення, експериментальний зразок, закінчене випробування, яке впроваджене або може бути впроваджене у практику 7; 20.

До основних результатів наукових досліджень належать:

* наукові реферати;

* наукові доповіді (повідомлення) на конференціях, нарадах, семінарах, симпозіумах;

* курсові (дипломні, магістерські) роботи;

* звіти про науково-дослідну (дослідно-конструкторську; дослідно-технологічну) роботу;

* наукові переклади;

* дисертації (кандидатські або докторські);

* автореферати дисертацій;

* депоновані рукописи;

* монографії;

* наукові статті;

* аналітичні огляди;

* авторські свідоцтва, патенти;

* алгоритми і програми;

* звіти про наукові конференції;

* препринти;

* підручники, навчальні посібники;

* бібліографічні покажчики та ін. 7; 20.

Науково-дослідною діяльністю займається значне коло людей. Тих, хто робить це постійно, називають дослідниками, науковцями (науковими працівниками), вченими. Дослідником називають людину, яка здійснює наукові дослідження. Науковець - той, хто має відношення до науки, виробляє нові знання, є спеціалістом у певній галузі науки. Вчений - фізична особа, яка провадить фундаментальні та (або) прикладні наукові дослідження з метою здобуття наукових та (або) науково-технічних результатів. Науковий працівник - вчений, який за основним місцем роботи та відповідно до трудоводо договору професійно займається науковою, науково-технічною або науково-педагогічною діяльністю та має відповідну кваліфікацію, підтверджену результатами атестації. Люди науки мають відповідну спеціальність і кваліфікацію, працюють як самотужки, так і об'єднуючись у наукові колективи (постійні чи тимчасові), створюють наукові школи 7; 9. Науковими дослідженнями також мають право займатися й практики, зокрема педагогічні працівники.

У час кардинальних політичних, соціальних та економічних змін, що відбуваються в українському суспільстві, зростає роль педагогіки. Вона визначає мету і зміст, форми й методи виховання та підготовки підростаючого покоління до життя і праці, впливає на розвиток та удосконалення національної системи освіти. У період розбудови національної школи розв'язання теоретичних проблем освіти, практичних шляхів підвищення якості навчально-виховного процесу повинні якнайповніше задовольняти потреби практики.

Педагогіка - наука про виховання людини. Вона має власну історію становлення та розвитку, аналіз якої дозволяє зрозуміти суть і специфіку предмета дослідження. Педагогіка є наукою, бо вона має:

1) чітко визначений, відокремлений і зафіксований

власний предмет;

2) для його вивчення застосовуються об'єктивні методи дослідження;

3) зафіксовані об'єктивні зв'язки (закони і закономірності) між факторами, процесами, що складають предмет вивчення;

4) встановлені закони й закономірності дозволяють передбачати (прогнозувати) майбутній розвиток досліджуваних процесів.

Методи педагогічних досліджень - це шляхи, способи пізнання педагогічної дійсності. За допомогою методів педагогіка здобуває інформацію про те чи інше явище, процес, аналізує і обробляє одержані дані, включає їх в систему відомих знань. Тому темп і.рівень розвитку педагогічної теорії залежить від того, які методи дослідження вона використовує.

Особливості процесу навчання й виховання вивчити і розкрити нелегко. Педагогічні процеси мають неоднозначний характер. Їх результати залежать від одночасного впливу багатьох причин. Достатньо змінити вплив одного фактора, щоб результати процесу суттєво відрізнялись один від одного. Для педагогічних процесів характерна неповторність. Якщо дослідник природничих наук (у хімії, фізиці) може кількаразово повторити експеримент, використовуючи ті самі матеріали, створюючи незмінні умови, то педагог-дослідник такої змоги не має: повторне дослідження пропонує вже інші умови праці, і як наслідок - інші результати. Ось чому «чистий» експеримент у педагогіці неможливий. Зважаючи на цю обставину, педагоги роблять свої висновки обережно й коректно, розуміючи відносність умов, в яких вони були отримані. Кількаразове повторення спостережень дає змогу в узагальненій формі формулювати висновки, визначати найхарактернішу тенденцію 22.

Важливим завданням педагогічного дослідження є виявлення порядку в процесі, що вивчається, тобто встановлення закономірності. На основі емпіричних закономірностей процесу навчання й виховання розкриваються теоретичні закони. Закони існують незалежно від того, як повно вони розкриті наукою. Пізнання закону дозволяє зрозуміти його дію і правильно використати в інтересах виховання. Кінцевою метою педагогічного дослідження є виявлення закономірностей і законів 20.

У даний час педагогічні дослідження здійснюються за допомогою цілої системи різноманітних методів. До них належать:

1. Традиційно-педагогічні методи. Традиційними називають методи, які педагогіка дістала у спадок від дослідників, що стояли біля витоків педагогічної науки. До складу традиційних педагогічних досліджень входять: педагогічне спостереження, дослідницька бесіда, вивчення й узагальнення педагогічного досвіду, першоджерел, вивчення шкільної документації, продуктів діяльності учнів.

2. Педагогічне тестування (англ. test - випробовування, перевірка). Тестування - цілеспрямоване, однакове для всіх досліджуваних обстеження, що проводиться в умовах строгого контролю. Від інших способів обстеження тестування відрізняється простотою, доступністю, точністю, можливістю автоматизації. Це дозволяє об'єктивно виміряти характеристики педагогічного процесу, що вивчаються.

Як метод дослідження тестування до останнього часу мало застосовувалось у вітчизняній педагогіці. Проте цей метод не новий. Ще у 80-90 роках минулого століття його використовували для вивчення індивідуальних особливостей людей. Це призвело до виникнення так званого випробовувального експерименту - дослідження за допомогою тестів (А. Дальтон, А. Кеттел та ін.).

У навчально-виховній практиці використовуються різні тести: успішності, інтелектуального розвитку, діагностики рівня засвоєння знань, умінь, ступеню сформованості багатьох якостей тощо.

3. Соціологічні методи. Ця група методів проникла в педагогіку з соціології. Застосовується для масового опитування учасників процесів виховання, навчання, освіти, які мають колективний (груповий) характер. Опитування може бути усним (інтерв'ю) або письмовим (анкетування). До соціологічних методів дослідження належать також шкалування і соціометричні методики, порівняльні дослідження.

Анкетування - метод масового збору матеріалу за допомогою спеціально розроблених анкет. Сьогодні в педагогічних дослідженнях широко використовуються різні типи анкет: відкриті, які вимагають самостійного конструювання відповіді, і закриті, в яких учні обирають одну із запропонованих відповідей; іменні, що вимагають вказати прізвище досліджуваного, і анонімні; повні, скорочені; пропедевтичні і контрольні та ін.

Широко застосовується метод вивчення групової диференціації, який дозволяє аналізувати внутріколективні взаємини.

4. Кількісні методи. Використовуються в двох основних напрямках:

а) для обробки результатів спостережень і експериментів;

б) для моделювання, діагностики, прогнозування, комп'ютеризації навчально-виховного процесу.

До першої групи входить статистичний метод, у межах якого здійснюється реєстрація, - виявлення певних якостей педагогічних явищ, кількісні підрахунки наявних чи відсутніх якісних даних у певній послідовності, визначення їхнього місцезнаходження серед об'єктів, що вивчаються; шкалування - присвоєння балів чи інших цифрових показників характеристикам, що досліджуються.

Другу групу репрезентує метод моделювання. Це метод створення і дослідження моделей. Наукова модель - уявна чи матеріально реалізована система, яка адекватно відображає предмет дослідження і здатна замінити його так, що вивчення моделі сприяє отриманню нової інформації про цей предмет. Головна перевага моделювання - можливість охопити систему цілісно.

Моделювання в педагогіці успішно застосовується для вирішення таких завдань, як поліпшення планування навчального процесу, оптимізація структури навчального матеріалу, управління пізнавальною діяльністю, управління навчально-виховним процесом та ін.

Метод моделювання використовується для вияву й класифікації нових законів, побудови нових теорій та інтерпретації отриманих даних; для вирішення обчислювальних завдань з використанням моделей; для перевірки гіпотези за допомогою тієї чи іншої моделі.

Математичні методи допомагають педагогіці доповнити характеристики педагогічних явищ, процесів конкретною інформацією, провести сувору ревізію в досягнутому раніше.

5. Педагогічний експеримент (лат. experimentum - проба, дослід). Суть експерименту як методу дослідження полягає у спеціальній організації педагогічної діяльності учителів і учнів, вихователів і вихованців з метою перевірки й обґрунтування наперед розроблених теоретичних припущень, або гіпотез. Якщо гіпотеза знаходить своє підтвердження в педагогічній практиці, дослідник робить відповідні теоретичні узагальнення і висновки 22.

1.3 Педагогічний досвід

Педагогічний досвід є підґрунтям, на якому зростає педагогічна майстерність працівника. Водночас він є і джерелом розвитку педагогічної науки. Це своєрідний пробний камінь під час експерименту, перевірки істинності теорій, концепцій, прогнозів тощо. Педагогічний досвід повинен виражатися в технології навчально-виховного процесу, виявленні взаємозалежності його компонентів.

Перспективний педагогічний досвід - творче, активне засвоєння і реалізація вчителем у практичній діяльності засобів і принципів педагогіки з урахуванням конкретних умов, особливостей дітей, учнівського колективу і особи вчителя. Передусім він спрямований на розв'язання актуальних проблем навчально-виховного процесу школи, зокрема на сучасному етапі - використання комп'ютерної техніки у навчальному процесі, формування правової культури школяра, виховання підприємливості молодої людини та ін. Для перспективного педагогічного досвіду характерною є новизна, яка виокремлює його з маси позитивної діяльності педагогів. Досвід можна вважати перспективним лише за умови, що він забезпечує високі результати навчально-виховної діяльності вчителя, які мають бути не випадковими, а наслідком застосування продуманої системи навчання й виховання. Важливим його показником є стабільність. Це означає, що результативність навчання і виховання мають бути перевірені часом. Перспективність педагогічного досвіду передбачає, що він «працює» й у практичній діяльності інших педагогів, його можна поширювати й втілювати у життя 29.

Розрізняють перспективний педагогічний досвід зразковий і новаторський (рис. 1).

Перспективний педагогічний досвід
зразковий		новаторський
уміло використовуються досягнення педагогічної науки, методичні рекомендації вчених, методистів, досвід інших педагогів		уміло використовуються досягнення педагогічної науки, здійснюються дослідницька та експериментальна робота, раціоналізаторство

Рис. 1. Види перспективного педагогічного досвіду

Зразковий досвід - це сумлінна діяльність учителя, який уміло використовує досягнення педагогічної науки, методичні рекомендації вчених, методистів, досвід інших педагогів, і на цій основі його навчально-виховна робота є зразком для інших.

Новаторському досвіду властиві оригінальність, новизна. Досвід педагога-новатора, що має експериментальний характер, називають дослідницьким. Якщо йдеться про вдосконалення форм, методів, засобів навчання і виховання на основі творчого їх використання, то такий досвід називають раціоналізаторством.

Умови для творчих пошуків і формування перспективного педагогічного досвіду:

- наявність підготовлених, творчо працюючих керівників шкіл і наукового консультанта;

- вибір суспільно значимої для школи і посильної для педагогічного колективу теми;

- чіткість і ясність мети і завдань творчого пошуку для всього колективу;

- обґрунтований розподіл і кооперація праці;

- відповідна наукова і практична підготовка вчителів, озброєння їх теорією і методами творчого пошуку;

- створення в педагогічному колективі творчого настрою, здорового морально-психологічного клімату, сприятливих матеріально-технічних, санітарно-гігієнічних і естетичних умов праці 29.

2. Педагогічний експеримент у системі інноваційної освітньої діяльності

2.1 Мета, зміст і види інноваційної освітньої діяльності

Освітні (педагогічні) інновації - це результат творчого пошуку оригінальних, нестандартних рішень різноманітних педагогічних проблем. Прямим продуктом творчого пошуку можуть бути нові навчальні технології, оригінальні виховні ідеї, форми та методи виховання, нестандартні підходи в управлінні. Побічним продуктом інновацій як процесу творчої діяльності є зростання педагогічної майстерності вчителя і керівника, рівня його культури, мислення, світогляду. Тобто творчий пошук веде до розвитку цілісної системи особистості педагога 1. Творчий пошук також суттєво впливає й на особистість учня. Учні більш цінують учителів, які запроваджують інновації, на таких уроках вони працюють активніше, інновації вчителя пробуджують у них бажання випробувати й власні можливості в інноваційній діяльності 27.

В інноваційному закладі освіти триває інтенсивне переосмислення цінностей, долаються стереотипи педагогічного мислення, здійснюються глибинні, системні перетворення, що стосуються всіх аспектів реформування навчально-виховного процесу. Такі заклади, в яких педагогічний та учнівський колективи експериментують, апробують, впроваджують нові педагогічні ідеї, теорії, технології, можна вважати інноваційними 17.

Інноваційна освітня діяльність це розробка, розповсюдження та застосування освітніх інновацій. Освітніми інноваціями є вперше створені, вдосконалені або застосовані освітні, дидактичні, виховні, управлінські системи, їх компоненти, що суттєво поліпшують результати освітньої діяльності. Інноваційна освітня діяльність здійснюється на всеукраїнському, регіональному рівнях та на рівні окремого навчального закладу. Рівень інноваційної освітньої діяльності визначається її змістом (розробка, розповсюдження чи застосування інновації), а також масштабністю змін, що вноситимуться у систему освіти внаслідок застосування запропонованої інновації.

Інноваційна освітня діяльність всеукраїнського рівня передбачає апробацію інновацій та експериментальну перевірку продуктивності й можливості застосування у системі освіти:

освітніх, дидактичних систем;

- державних стандартів освіти, базового компонента змісту дошкільної освіти, інваріантної складової змісту загальної середньої освіти, змісту професійно-технічної освіти, нормативної частини змісту вищої, післядипломної освіти.

Інноваційна освітня діяльність регіонального рівня може здійснюватись у системі освіти області й передбачає:

- апробацію інновацій, розроблених у ході експериментів регіонального рівня;

- експериментальну перевірку продуктивності й можливості застосування інновацій.

Інноваційна освітня діяльність на рівні окремого навчального закладу передбачає:

застосування інновацій;

експериментальну перевірку продуктивності й можливості застосування інновацій.

Інноваційна ініціатива. З інноваційною ініціативою може виступити фізична або юридична особа (особи), що виявляє намір удосконалити або оновити освітню практику, експериментально перевірити продуктивність і можливість застосування нових ідей та підходів у системі освіти.

Види інновацій. Існує кілька класифікацій освітніх інновацій. Зупинимось на найбільш поширених.

Можна визначити чотири види освітніх інновацій за часом їх створення 24 (таблиця 1). За напрямками і складовими освітнього процесу виділяють дві групи освітніх інновацій 26 (таблиця 2).

Таблиця 1

ВИДИ ОСВІТНІХ ІННОВАЦІЙ

Освітні інновації
Такі, що створені давно, рекомендовані Міністерством, але в даному закладі не запроваджені	Такі, які щойно створені, пройшли апробацію і рекомендовані Міністерством	Такі, які щойно створені (експеримент завершився) і проходять апробацію	Такі, що знаходяться в стадії розробки в експериментально-му режимі
Можна використовувати в будь-якому закладі	Можна використовувати в будь-якому закладі	Можна використовувати в експерименталь-них навчальних закладах	Можна використовувати в експерименталь-них навчальних закладах

Таблиця 2

ГРУПИ ОСВІТНІХ ІННОВАЦІЙ

Педагоічні інновації у:	Організаційні інновації у:
змісті навчання і виховання	формах і методах навчання і виховання	технологіях навчання і виховання	змісті, формах, методах управління	структурі та технологіях управління
Державні стандарти освіти; сучасні концепції виховання; авторські нав-чальні плани, програми, підручники; нова система оцінювання навчальних досягнень учнів тощо	Діалогові, “активні”, “ін-терактивні”, дистанційні форми і методи навчання, виховання тощо	Розвивальні, модульно-розвивальні, диференційо-вані, комп'ю-терні, теле-комунікаційні, індивідуально орієнтовані, алгоритмізо-вані, проектні, рейтингові технології тощо	Модернізовані управлінські функції; державно-громадські форми управління; економічні методи управління тощо	Гімназії, ліцеї, коледжі, колегіуми, навчально-виховні комплекси тощо

Кожен заклад вирішує самостійно, що саме і яким чином застосовувати в навчально-виховному процесі, спираючись на результати діагностики, тестування учнів, анкетування батьків та дотримуючись усіх необхідних умов для здійснення інноваційної діяльності [24].

Умови здійснення інноваційної освітньої діяльності:

- дотримання майнових і немайнових прав фізичних та юридичних осіб, які ведуть інноваційну освітню діяльність, учасників навчально-виховного процесу, збереження їх життя і здоров'я;

- дотримання фізичними та юридичними особами, які ведуть інноваційну освітню діяльність, своїх майнових і немайнових зобов'язань, вимог державних стандартів освіти;

- керованість інноваційної освітньої діяльності;

- готовність керівників та працівників дошкільних закладів освіти, навчальних закладів, органів управління освітою до інноваційної освітньої діяльності;

- економія ресурсів, потрібних для здобуття освіти, здійснення освітньої діяльності та управління освітою 31.

Чинники впливу на інноваційний процес. На процес запровадження інновацій у закладі впливають такі чинники:

* зовнішнє середовище закладу (система освіти країни і регіону, її реформування, соціально-економічна ситуація, сусідні заклади, батьки учнів тощо);

* кадровий склад закладу, учні, їхні мотиви, цінності, культура і можливості;

* особливості змісту освіти в закладі;

* культура закладу;

* система громадського самоврядування закладу.

Найбільш впливовим є чинник зовнішнього середовища закладу. Впровадження інновації в закладі залежить від усіх учасників навчально-виховного процесу 26.

2.2 Підготовка до планування інноваційної освітньої діяльності

Під час підготовки до планування інноваційної освітньої діяльності в закладі необхідною вимогою є врахування принципів науковості, об'єктивності, послідовності, реальності, поєднання колективного начала та індивідуального, демократичності, інноваційності тощо. Зупинимось детальніше на принципі інноваційності.

Врахування принципу інноваційності при підготовці до планування. Управління інноваціями у загальноосвітньому навчальному закладі здійснюється на основі принципу інноваційності і передбачає істотну зміну завдань управлінської діяльності керівника, мети, змісту, форм та методів його роботи. Зокрема, метою управління загальноосвітнім навчальним закладом, що здійснює інноваційну діяльність, вважається постійне оновлення освітнього процесу, що дає позитивні результати; змістом - виконання керівником модернізованих управлінських функцій: функції прогнозування, політико-дипломатичної, консультативної, менеджерської, представницької функцій, запровадження нових форм і методів управління, колективних і колегіальних форм управління; техніко-технологічних та економічних методів управління тощо. Реалізуючи принцип інноваційності, керівник загальноосвітнього навчального закладу спільно з учасниками навчально-виховного процесу вносить постійні зміни у його діяльність і тим самим покращує її результати 26.

Вибір стратегії розвитку закладу. Адміністрація закладу щодня стикається з необхідністю розв'язувати певні проблеми, адже безпроблемних закладів не існує. Серед цих проблем особливого значення набувають ті, від успішного розв'язання яких безпосередньо залежать результати діяльності закладу.

Отже, насамперед необхідно ідентифікувати проблеми закладу і ранжувати їх за ступенем значущості.

Існує три основні стратегії розвитку закладів:

1. Стратегія локальних змін, яка передбачає паралельне покращення, раціоналізацію, оновлення окремих напрямків життя закладів.

2. Стратегія модульних змін, яка передбачає здійснення декількох комплексних нововведень, які не пов'язані між собою.

3. Стратегія системних змін передбачає повну реконструкцію закладу, торкається всіх компонентів діяльності (мети, змісту, організації, технології тощо), всіх структур, зв'язків, ланок.

Планування стратегії розвитку навчального закладу - це своєрідний пошук відповіді на чотири основні питання:

1. Яким є сьогодні заклад, його сильні й слабкі сторони?

2. Яким хотілося б бачити заклад в майбутньому?

3. Чи можна реалізувати поставлену мету і які можуть бути перешкоди?

4. Що необхідно зробити і в якій послідовності, аби досягти мети?

В процесі розробки програми розвитку закладу доцільно виділити шість етапів:

1. Проблемний аналіз стану закладу.

2. Формування концепції майбутнього закладу.

3. Розробка стратегії, основних напрямків і задач переходу до нового закладу.

4. Формування цілей першого етапу побудови нового закладу.

5. Формування плану дій.

6. Експертиза програми.

Аналіз стану закладу покликаний визначити вихідну (початкову) базу для розробки шляхів його розвитку. Він повинен виділити сильні та слабкі сторони закладу і дати відповідь на питання: що необхідно змінити, щоб в майбутньому заклад міг відповідати вимогам, які будуть до нього ставитись 37. Пропонується такий алгоритм педагогічного аналізу (рис. 2).

Збір інформації про стан діяльності

Визначення основних досягнень та їх аналітичне обґрунтування		Визначення основних недоліків та їх аналітичне обґрунтування

Визначення напрямків перспективного розвитку		Визначення заходів щодо усунення недоліків

Узагальнення завдань та визначення пріоритетних напрямків розвитку закладу освіти

Проектування бажаних результатів

Рис. 2. Алгоритм педагогічного аналізу

Методика проектно-цільового планування інноваційної діяльності дозволяє кожному закладу мати індивідуальний план роботи, який враховує її особливості, забезпечує простір для творчого пошуку окремим об'єднанням та групам педагогів, кожному вчителю, спрямовує їх зусилля на вирішення актуальних проблем шкільного життя 37, що в кінцевому результаті сприяє розвитку здібностей та обдарувань учнів 13.

2.3 Види та основні напрямки планування інноваційної освітньої діяльності

Після визначення змісту, основних форм запровадження даної інновації та очікуваних результатів адміністрація закладу на підставі висновків методичної ради та за погодженням з педагогічною радою і радою закладу (мають бути відповідні рішення і протоколи) приступає до планування інноваційної діяльності.

Розділ “Інноваційна діяльність” може бути частиною розділу “Навчально-виховний процес” або, і це бажано, самостійним розділом плану.

Розділ має містити конкретні заходи, відповідальних за їх проведення від адміністрації та конкретних виконавців.

Основними видами планування інноваційної освітньої діяльності є перспективне (стратегічне) і річне планування 24.

Перспективне (стратегічне) планування. При розробці перспективного плану роботи закладу слід передбачити розділ (або заходи в різних розділах) з інноваційної діяльності. Якщо окремого розділу не вводиться, то необхідно зробити додаток до перспективного плану “Заходи з інноваційної діяльності”, бажано у вигляді таблиці (таблиця 3).

Таблиця 3

ЗАХОДИ З ІННОВАЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

\Навчальні роки Напрямки діяльності	2006/2007	2007/2008	2008/2009	2009/2010	2010/2011	Позн.про вик.
1. Назва розділу перспективного плану			Назва інновації
і т.д.

При розробці даного розділу перспективного плану слід дотримуватися всіх вимог до здійснення перспективного планування (діагностика готовності педагогічних працівників і учнів, наявність необхідних умов для здійснення інноваційної діяльності, врахування принципів науковості, об'єктивності, послідовності, реальності, поєднання колективного начала та індивідуального, демократичності, інноваційності тощо). Нагадуємо, що перспективне (стратегічне планування) здійснюється на період від 3 до 5 років. Пропонуємо зразок розділу перспективного плану роботи закладу 24 (таблиця 4).

Таблиця 4

Зразок розділу перспективного плану роботи закладу

№ з/п	заходи	навчаль-ний рік	відповідальний	позн. про вик.
7.1 В навчально-виховному процесі
7.1.1	Запровадження методів інтерактивного навчання в 5-9 класах (з грифом МОН)	2006/2007	заст. дир. з навч.-вих. роботи прізв., ініціали
7.1.2	Запровадження методів інтерактивного навчання в 10-11 класах (з грифом МОН)	2007/2008	заст. дир. з навч.-вих. роботи прізв., ініціали
7.1.3	Розробка інновації “Використання християнських цінностей на уроках галузі “Суспільствознавство” (експеримент регіонального рівня)	2008/2009-2011/2012	директор прізв., ініціали
7.1.4	Розвиток критичного мислення учнів на уроках української мови і літератури (з грифом МОН)	2009/2010	заст. дир. з навч.-вих. роботи прізв., ініціали; практ. психолог прізв., ініціали
7.2 У системі виховної роботи
7.2.1	Запровадження методу проектів у систему роботи класного керівника і органів учнівського самоврядування (з грифом МОН)	2008/2009	заст. дир. з вих. роботи прізв., ініціали
7.2.2	Розробка інновації “Формування духовності особистості на засадах національних цінностей” (експеримент регіонального рівня)	2009/2010- 2014/2015	заст. дир. з вих. роботи прізв., ініціали
7.2.3	Запровадження в систему виховної роботи методики “Діалог” (з грифом МОН)	2010/2011-2011/2012	практичний психолог прізв., ініціали
і т.д.

Річне планування. Річне планування є логічним продовженням перспективного планування, тому воно здійснюється згідно з вимогами до перспективного планування і має за структурою відповідати перспективному плануванню. Наприклад, якщо до перспективного плану вводиться: “Розділ 5. Виховна робота” або “Розділ 7. Інноваційна діяльність”, то і в річному плані потрібно, щоб зазначені розділи знаходились під такими ж номерами. Це полегшує і раціоналізує здійснення річного планування.

Розділ річного плану “Інноваційна діяльність” може бути частиною розділу “Навчально-виховний процес” або самостійним розділом річного плану (табл. 5). Розділ розробляється на основі аналізу виконання відповідного розділу плану роботи закладу за минулий навчальний рік, включає заходи, що за різних причин не були виконані, а також ті, що передбачені перспективним планом роботи закладу 24.

Таблиця 5

Зразок розділу плану роботи закладу на 2008/2009 навчальний рік

№ з/п	заходи	термін вико-нання	відпові-дальні	виконавці	відм. про викон. із зазнач. документа
Розділ 7. Інноваційна діяльність
7.1	Навчально-виховний процес
7.1.1	Запровадження методів інтерактивного навчання в 5-9 класах (інновація рекомендо-вана МОН)	30.08.2008 -31.05.2009	заст. дир. з навч.-вих. роботи прізв., ініціали	вчителі 5-9 класів	наказ по закладу від__ №__
7.1.1.1	Засідання методичної ради - визначення готовності педпрацівників і учнів	30.08.2008	голова метод. ради	члени метод. ради	проток. від__ №___
7.1.1.2	Засідання педагогічної ради - визначення завдань для пед. колек-тиву; видання наказу по закладу	31.08.2008	директор прізв., ініціали	заст. дир. з навч.-вих. роб. прізв., ініціали	проток. від__ №___; наказ від__ №__
7.1.1.3	Засідання МО - визначення завдань для вчителів	04.09.2008	голова метод. ради прізв., ініціали	керівник МО прізв., ініціали	план та/або проток. засід.
7.1.1.4	Звіти вчителів про хід запровадження інновації на засіданнях МО (про результати діагностування, якісні й кількісні показники, висновки тощо)	2 рази на семестр	заст. дир. з навч.-вих. роботи прізв., ініціали	керівник МО прізв., ініціали	матеріали в папках керівника МО
7.1.1.5	Вступне діагностування учнів (контр. зрізи знань і вмінь)	вересень 2008 р.	заст. дир. з навч.-вих. роботи прізв., ініціали	вчителі 5-9 класів	матеріали в папках керівника МО
7.1.1.6	Поточне діагностування учнів (контр. зрізи знань і вмінь)	грудень 2008 р.	заст. дир. з навч.-вих. роботи прізв., ініціали	вчителі 5-9 класів	матеріали в папках керівника МО
7.1.1.7	Підсумкове діагностування учнів (контр. зрізи знань і вмінь)	травень 2009 р.	заст. дир. з навч.-вих. роботи прізв., ініціали	вчителі 5-9 класів	матеріали в папках керівника МО
7.1.1.8	Контроль за станом запровадження інновації (відвід. уроків, перевірка календарно-тематичних і поурочних планів тощо)	2 рази на місяць	заст. дир. з навч.-вих. роботи прізв., ініціали	заст. дир. з навч.-вих. роботи прізв., ініціали; члени метод. ради	книги внутрі-шкільн. контролю
7.1.1.9	Засідання методичної ради закладу (підсумки впровадження інновацій за І семестр)	грудень 2008 р.	голова метод. ради прізв., ініціали	Члени метод. ради	проток. від__ №___
7.1.1.10	Підсумкове засідання методичної ради закладу	травень 2009 р.	голова метод. ради прізв., ініціали	члени метод. ради	проток. від__ №___
7.1.1.11	Обговорення питання про запровадження інновації на засід пед. ради	січень 2009 р.; червень 2009 р.	директор прізв., ініціали	заст. дир. з навч.-вих. роб. прізв., ініціали	проток. від__ №___
7.1.1.12	Видання наказу по закладу про результати запровадження інновації	червень 2009 р.	директор прізв., ініціали	заст. дир. з навч.-вих. роб. прізв., ініціали	наказ від__ №___
і т.д.

2.4 Методичне забезпечення інноваційної діяльності

Технологічна підготовка вчителя не є одномоментним актом або короткотерміновим явищем. Ця систематична і довготривала робота охоплює весь цикл становлення вчителя-професіонала. Перспективний напрям консолідації методичної роботи у закладах освіти різного рівня - пошук шляхів технологічної взаємодії звичного і нового у діяльності вчителя, модернізація наявного особистого потенціалу. Зберегти і передати освітні цінності можна за умови максимального зближення і взаємопроникнення технологічних оболонок традиційного і інноваційного. На нашу думку, в цьому полягає зміст технологічного підходу до здійснення методичної роботи з учителем 10.

Адміністративний спосіб втілення нових поглядів важко реалізувати, адже починати з нульового циклу непродуктивно. Потрібно врахувати фактор неосвоєності науково-методичного забезпечення. Тому технологічна модернізація фахового потенціалу перш за все враховує протиріччя становлення і розвитку професійного самовизначення. У цьому аспекті визначальними є протиріччя:

між прийнятою вчителем метою власної освітньої діяльності й сучасною освітньою парадигмою;

між набутим освітнім досвідом і новими освітніми ситуаціями та фактами;

між рівнем особистої фахової майстерності та нормативними його парметрами або необхідними параметрами освітньої технології;

між наявними технологічними можливостями і вимогами до нових освітніх технологій 10.

Для подолання таких протиріч однієї внутрішньої мотивації до змін або зовнішнього адміністративного тиску недостатньо. Потрібно спочатку досягти відповідного рівня індивідуальної технологічної готовності вчителя здійснювати модернізацію освітньої діяльності у потрібному для суспільства напрямку.

Основний напрям діяльності методичних служб треба поступово зміщувати від контролю дотримання нормативних стандартів у бік надання індивідуальної допомоги в опануванні вчителем потрібних регулятивів. Заслуговує на особливу увагу проблема формування у практичного працівника власної позиції - позиції активного суб'єкта науково-методичної діяльності - та розвитку особистого технологічного потенціалу 10.

План роботи методичної ради закладу, пов'язаної з інноваційною діяльністю, складається на поточний навчальний рік і спрямовується на поліпшення науково-теоретичної, методичної та практичної підготовленості педагогічних кадрів закладу до інноваційної діяльності. У ньому мають бути відображені результативність і підсумки методичної роботи за попередній навчальний рік. План має містити завдання на поточний навчальний рік, основні напрямки роботи щодо запровадження інновацій, а також перелік засідань об'єднання, складений за такою формою 35:

№ п/п	Тематика засідань	Форма прове-дення	Методи проведення	Дата прове-дення	Місце прове-дення	Відпові-дальний за про-ведення	Прим.

План роботи методичного об'єднання з інноваційної діяльності складається за такою ж формою, що і план роботи методичної ради.

Зазначені вище плани можна скласти також за блочно-модульним принципом, що містить три напрями (блоки) діяльності: пізнавальну, тематичну та узагальнюючу 35.

2.5 Психологічний супровід інноваційної діяльності

З метою якісного і ефективного виконання запланованих заходів та досягнення бажаного результату слід подбати про психологічне забезпечення інноваційної діяльності.

Можна використовувати таку програму дослідження результатів запровадження інновацій практичним психологом закладу 21 (таблиця 6).

Таблиця 6

Програма дослідження результатів запровадження інновацій практичним психологом закладу

Назва закладу	Прізв., ім'я, по батьк. психолога
Напрямок інноваційної діяльності
Критерії оцінювання ефективності інновацій	Розвиток пізна-вальних процесів	Розвиток емоційно-вольової сфери	Розвиток професій-них умінь	Зміни в комуніка-тивних системах	Форму-вання спеціаль-них пед. умінь	Ступінь активнос-ті учасни-ків іннов. діяльн.
Програма психологічного дослідження
1. Контингент
2. Методи і методики
3. Етапи роботи: І. Експерим.-психологічне обстеження (терміни)
ІІ. Обробка результатів дослідження
ІІІ. Інтерпрета- ція результатів, пропозиції щодо корекції (терміни)
ІV. Планування контрольних зрізів (терміни)
4. Прогнозований результ
5. Виправдання прогнозу
6. Напрямки корекційної роботи

2.6 Поняття експерименту

Експеримент є головним методом збирання інформації у науці. Його проведення пов'язане з пошуком причинно-наслідкових відносин досліджуваних явищ дійсності. Цей метод є розвитком методу спостереження та логічного аналізу. Але якщо спостереження - це пасивний метод збирання інформації, то експеримент передбачає активний вплив на об'єкт дослідження кількох контрольованих чинників. Проведення експерименту завжди пов'язане з активним впливом на об'єкт, який веде до його переструктурування, тому планувати експеримент у соціологічному дослідженні можна тільки тоді, коли є певність, що цей вплив ні в якому разі не утискуватиме інтереси учасників експерименту. Цінність інформації, отриманої у результаті проведення експерименту, полягає в тому, що вона не просто описує об'єкт, але й дозволяє пояснити існування й розвиток певних зв'язків, відносин, процесів.

“Експеримент дає можливість, - пише Г.Г. Ващенко, - робити спостереження в такій кількості й протягом такого часу, як це потрібно для досконалого вивчення явиша. …В експерименті є змога розкласти явище на його складові елементи і вивчати кожен з них зокрема” 5, 123.

Для проведення експерименту необхідно створити певні умови. Сукупність умов, в яких відбувається експеримент, має назву експериментальної ситуації. Експериментальна ситуація має гарантувати, що саме досліджуваний у цьому експерименті чинник, а не будь-який інший, є причиною зафіксованих у ході експерименту змін в об'єкті.

Експеримент ґрунтується на розробці певної гіпотетичної моделі розглядуваного явища. На підставі цієї моделі явище описують як систему змінних, серед яких виокремлюють незалежні та залежні змінні. Незалежна змінна - це той новий чинник, що його вводять у діяльність експериментальної групи. Він повинен мати такі якості, як усталеність, самостійність, можливість справляти вплив на стан об'єкта дослідження. Залежною змінною називають такий чинник, який змінюється під впливом незалежної змінної.

Царина використання експериментального методу в педагогічних дослідженнях останнім часом розширюється, але ефективність його використання безпосередньо пов'язана як з глибиною теоретичних знань про об'єкт експериментування, так і з розвитком методів і технічних засобів проведення експерименту [20; 22].

...