Проблеми формування колективу в педагогічній системі А.С. Макаренка

Від того, як кожний член колективу ставиться до оточення, до своєї роботи, залежить не тільки настрій колективу, а і його здатність виконувати певні завдання, працювати на результат.

Незважаючи на позитивне значення слова «колектив», яке часто вживалось у радянські часи із прикметником «трудовий», сьогодні і великі корпорації, й невеличкі підприємства віддають перевагу поняттю «команда». Ці терміни, звичайно, мають схоже значення, проте й багато відмінного. Розглянемо докладніше, що є спільного й відмінного між поняттями «колектив» і «команда», і чому більшість керівників мріють про колектив-команду.

Різниця між колективом і командою.

За визначенням, колективом уважають більшість груп працівників, об'єднаних певними правилами, традиціями, постійним складом. Зазвичай члени колективу мають спільні інтереси, особисті стосунки. Проте вони не мають спільної мети, якої в них бути й не може, адже кожний член колективу працює над своїм завданням.

Колективом можна назвати, наприклад, групу робітників (менеджерів) із реклами. Вони працюють в одному офісі, мають певні традиції, стиль спілкування, разом святкують Новий рік і день фірми. Проте командою їх назвати неможливо, оскільки як професіонали вони не взаємодіють під час роботи.

Прикладом команди може бути група, організована спеціально для вирішення певного завдання, досягнення конкретної мети. Члени такої команди активно взаємодіють між собою, вони працюють на результат. Проте така група не буде колективом, оскільки вони не співпрацюють протягом тривалого часу, не мають спільних правил чи традицій, зустрічаються тільки для обговорення та організації робочого процесу.

Отже, головною відмінністю команди є існування певної спільної мети. Учасники робочого процесу розподіляють завдання для досягнення цієї мети між собою, і кожний член команди є відповідальним за її досягнення. Важливим є так званий «зламний період», коли інтереси особистості поступаються місцем успіху команди. Після нього відбувається зміщення пріоритетів від особистого до спільного.

Команда має також й інші важливі ознаки:

- Присутність командного лідера, або «капітана команди»;

- Відносно невелика чисельність: ефективна команда має складатись не більше ніж із 10-20-ти осіб. Для колективу ж таких кількісних обмежень немає;

- Існують випадки, коли команда може бути створена в межах колективу. Така група матиме виконувати чітко визначені завдання та підпорядковуватись авторитетному, сильному керівнику;

- Розподіл ролей: кожний член командної групи має розуміти та виконувати своє призначення, а також уявляти, як воно пов'язане зі спільною метою та очікуваними результатами;

- Взаємозалежність: відмінність від колективу, в якому працівники або незалежні один від одного - колеги одного рівня, або однобічно залежні - керівник-підлеглі.

Створення колективу. Основним чинником формування колективу є організаційна структура, а не прагнення ефективної роботи групи. Зазвичай керівник може заохочувати певний стиль спілкування між працівниками чи забороняти неприйнятний. Проте повністю контролювати процеси спілкування між працівниками, особливо великого колективу, надзвичайно складно. Таким чином, якщо з'являється новий співробітник, у колективі відбувається зміна неформальних ролей - з'являються нові аутсайдери та лідери. Такі зміни не завжди корисні для спільної справи.

У той час як при виборі працівників для колективу керівники орієнтуються на рівень їхнього професіоналізму, при створенні команди особливої уваги вимагає відповідність особистих цілей меті команди, а також мотиваційній та ціннісній сферам.

Більшість тренерів і бізнес-психологів дотримуються думки, що існують два основних шляхи створення команди:

- проектування - потенційні члени команди обираються шляхом ретельного відбору з урахуванням вимог до учасників цієї команди;

- розвиток - склад учасників уже визначено, тому вирішується завдання перетворення колективу на команду.

Але в будь-якому разі у процесі створення команди існує кілька етапів:

- формування - визначення чисельності команди, постановка мети, розподіл завдань і ролей учасників;

- «подолання шторму» - етап стресу, коли відбуваються певні неминучі конфлікти, свого роду перевірка лідерів та інших учасників на відповідність вибраній ролі тощо;

- повернення до норми - лідер визначений, необхідні правила встановлено, команда згуртована та готова до роботи;

- відповідна діяльність, спрямована на досягнення актуальних завдань.

Передумовою створення команди є не тільки навчання учнів відповідних навичок, а і зміна їхніх поглядів на взаємодію, а також їхньої системи цінностей.

Спільне команди та колективу. Порівнюючи поняття «колектив» і «команда», виокремлюють такі спільні ознаки цих категорій:

- постійність контакту;

- об'єднання індивідів на ґрунті певних спільних завдань;

відома організація;

- спільність дій та взаємна допомога.

Кожна особистість, яка є учасником того чи іншого колективу, має з ним певні стосунки. Їхній характер зумовлений родом і видом діяльності цього колективу, а також соціальним середовищем, у якому команда або колектив функціонує. Спільність інтересів і цілей колективу та особистості є найкращим середовищем для формування їх взаємовідносин.

Ефективність команди залежить від кількості її учасників: чим їх більше - тим менше ефективність. У такому випадку робота над утворенням команди з колективу буде недоцільною, а ось періодичні тренінги з побудови командної роботи (англ. «team work») можуть бути корисними.

Помилки у створенні команди. Поширені випадки, коли замість команди керівник утворює таку собі «купку наближених». Це можуть бути колишні колеги, знайомі чи друзі, родичі тощо. Проте не завжди люди, вибрані керівником на власний розсуд, є найкращими професіоналами з вирішення певних завдань.

Насамперед це викликає незадоволення інших працівників колективу, оскільки багато хто з них має свої амбіції, грубе приниження яких, таким чином, викликає обурення та образу. Незадоволені перебігом подій, такі співробітники починають активно висловлювати своє незадоволення, поширювати плітки, провокувати конфлікти замість того, щоби спокійно працювати.

До того ж, згодом незадоволення існуючою ситуацією може стати поштовхом до текучості кадрів. Зміна кадрового складу, що відбувається регулярно, є негативною для роботи всього колективу.

Починати вирішувати проблему, яка вже утворилась, треба зі зміни складу команди. Це включає й перегляд і вивчення результатів роботи попередньої команди, аналіз позитивних і негативних моментів, підбиття підсумків. Необхідно також дослідити роботу команди як у цілому, так і окремих її учасників.

Ґрунтуючись на отриманих висновках, керівник має вирішити, хто з них відповідає своїй роботі (посаді) у групі, а хто - не відповідає. Отже, тих працівників, які вправно виконують свої обов'язки, треба залишити в команді. Іноді можливий варіант зміни призначення працівника в команді. Також необхідним заходом є пошук нових, відповідних учасників команди та її ретельна організація.

Необхідні параметри команди. Команда як особлива соціальна група має такі ознаки: спільну діяльність; спільні цілі; спільну відповідальність; особистісні неформальні взаємодії; взаємодоповнюючий (за професійними та психологічними характеристиками) склад групи; участь усіх учасників команди у напрацюванні рішень; чітко виражений лідер; взаємний вплив; стосунки, побудовані на довірі.

Наявність спільних цілей є необхідною умовою існування команди. Це є передумовою утворення такої групи. Проте спільні цілі можуть бути і у членів будь-якої організації, тому вони є недостатньою умовою діяльності команди.

Фактор спільної відповідальності може бути наявним лише за певних умов. Існують ситуації, коли кожний учасник команди має нести відповідальність за результат її роботи. В інших випадках цілком відповідальним є лідер групи.

Така особливість команди, як психологічне та професійне взаємодоповнення її учасників, без сумніву, підвищує її ефективність. Але в тому випадку, якщо члени команди мають однаково високий професійний рівень, доповнення один одного не є важливим фактором.

Участь усіх учасників команди в ухваленні рішень є можливою лише у групі, що не має авторитарного лідера. Авторитарне ж управління в команді має місце за певних обставин (наприклад, у спортивній команді).

Наявність у команді лідера є, безумовно, її необхідною ознакою. Як свідчать приклади з історії, якщо команда втрачає лідера, вона або розпадається, або знаходить і висуває нового лідера. Таким чином, команда без упевненого лідера, якого поважають, буде таким самим некерованим натовпом, як і підприємство без власника, школа - без директора.

І, нарешті, довіра в команді. Якщо лідер довіряє підлеглому, він може не турбуватися про вчасне виконання ним необхідної роботи. Підлеглий же спокійно працюватиме, не хвилюючись про завтра, про отримання фінансової та соціальної винагороди, оскільки довіряє своєму керівнику.

Таким чином, утворення та існування команди на базі колективу має бути ретельно продуманим і прорахованим кроком з боку керівництва закладу, особливо школи. Це пояснюється насамперед потребою значних фінансових витрат і професійної підготовки. Упровадження командної роботи потрібне тільки в тому випадку, коли цього вимагає високий рівень конкуренції або є інші вагомі причини.

ВИСНОВКИ

Аналізуючи літературні дані, можна зробити висновок про те, що глибоке вивчення педагогічної спадщини А. Макаренка, уникнення «вишукувань» недоліків у ній, творче використання цілісних ідей може дати неабияку користь для вдосконалення навчально-виховного процесу сучасної української школи. А. Макаренко збагатив вітчизняну педагогіку новими ідеями, які практично реалізував у власній виховній роботі. Його педагогічна спадщина пронизана почуттям відповідальності за майбутнє молодого покоління. Вона має принципове значення для розвитку теорії та практики світової й вітчизняної педагогіки. Відкриття А.С. Макаренка в педагогіці випередили свій час. Його ідеї та рекомендації в галузі виховання мали цінність у період становлення педагогіки як науки та розвитку практики суспільного виховання. Вони не втратили свого значення й нині.

Особливе місце в теорії і практиці виховуючого колективу належить А.С. Макаренку. Саме він першим у педагогічній діяльності запровадив ідею колективного творчого виховання як цілісну завершену систему. А.С. Макаренко визначив колектив як об'єднання людей в основі якого лежать суспільно цінні цілі, спільна діяльність по їх досягненню, розподіл взаємної відповідальності між учасниками колективу, створення органів самоуправління і зв'язки з іншими колективами. Внутрішньо-колективні стосунки є загальним фоном життя колективу школи, основу якого становлять морально-інтелектуальний зміст, стиль і тон. Саме тому колективне виховання є основою правильного виховання, адже особа засвоює норми і правила колективу, суспільний досвід, вчиться регулювати свою поведінку тощо.

Аналіз виховної системи А.С. Макаренко, виявлення її мети, логіки і змістовних положень дозволяють встановити, що багато педагогічних знахідок педагога-новатора знайшли свій розвиток в сучасних філософських, психологічних і педагогічних теоріях. Це свідчить про інваріантне, об'єктивне і непрохідне значення ряду відкриттів А.С. Макаренко. Ефективність його концепції виховання доводить конструктивність сучасного інтеграційного підходу в практико-орієнтированому вихованні, що об'єднує на основі доцільності і діалектичності особову і соціальну (колективну) парадигми виховання.

Організацію колективного виховання необхідно бачити в історичній перспективі. Поряд з розвитком колективістських стосунків учителю необхідно займатися індивідуальним вихованням і формувати у дітей психологічні знання і уміння взаємодіяти, емпатію, культуру спілкування, взаємоповагу, етику міжособистісних стосунків. Для цього потрібно використовувати не тільки педагогічні методи, але й психологічні, психотерапевтичні методики: рольові ігри, аналіз ситуації, групові дискусії. Такий підхід збагачує теорію колективу, знижує негативний ефект колективного виховання, який проявляється при його догматизації.

Після експериментального дослідження дітей 2-го класу можна констатувати, що колективна діяльність сприяє формуванню особистості необхідно звернути увагу на внутрішньо-колективні стосунки школярів. У характері спілкування між дітьми також слід виділити ряд позитивних зрушень. У колективі з'явилося почуття власної гідності, тобто стриманість до незнайомої людини і готовність виявити енергійний протест, якщо стороння людина, не поважаючи колектив, порушує його інтереси. Також у дітей сформувалась більш сильніша система єдності і водночас активності. За час роботи над формуванням загального тону та стилю колективу, відбувалось сприйняття розвитку умінню гальмувати, тобто бути стриманими в русі, слові тощо. Також була розкрита дітьми потреба бути інтелігентною людиною. За допомогою засобів, розроблених А.С. Макаренко підвищився рівень сформованості колективу, його вихованості.

Тому розглянувши і використавши педагогічну систему А.С. Макаренка у формуванні колективу під час експериментального дослідження, було підвищено рівень вихованості учнів та створені способи успішного виховання молодших школярів в початковій школі.

Утворення та існування команди на базі колективу має бути ретельно продуманим і прорахованим кроком з боку керівництва закладу, особливо школи. Це пояснюється насамперед потребою значних фінансових витрат і професійної підготовки. Упровадження командної роботи потрібне тільки в тому випадку, коли цього вимагає високий рівень конкуренції або є інші вагомі причини.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Бех І. Колектив як чинник створення унікальної ситуації виховання особистості / І. Бех // Директор школи. - 2002. - № 6. - С. 8.

2. Бойко А. М., Бардінова В. Д. Персоналії в історії національної педагогіки. 22 видатних українських педагоги: Підручник / Під заг. ред. А. М. Бойко - К.: ВД „Професіонал”, 2004. - 576 с.

3. Вишневський О. І. Теоретичні основи сучасної української педагогіки. Посібник для студентів вищих навчальних закладів / О. І. Вишневський. - Дрогобич: Коло, 2003. - 528 с.

4. Волкова Н. П. Педагогіка для студентів вищих навч. закладів / Н. П. Волкова. - К.: Видавничий центр „Академія”, 2003. - С. 180-193

5. Галузинський В. М. Педагогіка: теорія та історія: Навч. посібник / В. М. Галузинський, М. Б. Євнух. - К.: Вища школа, 1995. - С. 123-127.

6. Гриценко Л. Деятельноская основа педагогики А. С. Макаренко / Л. Гриценко // Педагогика, 2010. - № 8. - С. 79-85.

7. Гриценко Л. И. А. С. Макаренко: педагогика, устремленная в будущее / Л. И. Гриценко // Педагогика. - 2003. - № 2. - С. 63-66.

8. Гриценко П. И. Концепция воспитания А. С. Макаренка в свете современных научных знаний / П. И. Гриценко // Педагогыка. - 2006. - № 2. - С. 89-96.

9. Дічек Н. Спадщіна А. С. Макаренка - феномен світового освітньо-виховного процесу / Н. Дічек // Педагогіка і психологія. - 2008. - № 3-4. - С. 5-15.

10. Козлов И. Ф. Педагогический опыт А. С. Макаренко / И. Ф. Козлов. - М.: Просвещение, 1987. - 159 с.

11. Коротов В. М. Развитие воспитательных функций колектива / В. М. Коротков. - М. Педагогіка, 1974. - 326с.

12. Кузьмінський А. І. Педагогіка у запитаннях і відповідях: Навчальний посібник / А. І. Кузьминський, В. П. Омельяненко. - К.:Знання, 2006. - 311 с.

13. Макаренко А. С. Колектив и воспитание личности / А. С. Макаренко. - М.: Педагогика, 1972. - 345с.

14. Макаренко А. С. Методика воспитательной работы / А. С. Макаренко. - К.: Рад. шк., 1990. - 366 с.

15. Максакова В. И. Проблема развития индивидуальных возможностей школьника в коллективе / В. И. Максакова // Советская педагогика - 1980. - № 12. - С. 24-37.

16. Максимюк С. П. Педагогіка: Навчальний посібник / С. П. Максимюк. - К.: Кондор, 2005. - 667 с.

17. Матвієнко О. В. Особистість у системі колективних відносин / О. В. Матвієнко, - К.: Виховання школярів. - 2005. - С. 104-123.

18. Минкина Н. А. Воспитанпе ответственности: А. С. Макаренко о роли коллектива в формировании личности [В кн.: Этическая мысль: науч.- публицист. учение] / Н. А. Минкина. - М.: Политиздат, 1988. - С. 202-220.

19. Мойсеюк Н. Є. Педагогіка. Навчальний посібник / Н. Є. Мойсеюк. - К.: Знання, 1999 р. - 350 с.

20. Мойсеюк Н. Є Педагогіка: Навчальний посібник / Н. Є. Мойсеюк. - К.: Кондор, 2003. - 615 с.

21. Морозов В. Сочетание коллективного и индивидуального в воспитательной методике А. С. Макаренко / В. Морозов // Воспитание школьников. - 2005. - № 7. - С. 52-59.

22. Мосіяшенко В.А. Історія педагогіки України в особах: Навчальний посібник / В. А. Мосіяшенко, О. І. Курок, Л. В. Задорожна. - Суми: ВТД „Університетська книга”, 2005. - 266 с.

23. Музика О. Л. Педагогічна спадщіна А. С. Макаренко і сучасні підходи до розвитку здібностей / О. Л. Музика // Педагогіка і психологія. - 2008. - № 3-4. - С. 15-27.

24. Пальчевський С. С. Соціальна педагогіка: Навчальний посібник / С. С. Пальчевський - К.:Кондор, 2005. - 560 с.

25. Семенова А. В. Основи психології і педагогіки: Навчальний посібник / А. В. Семенова, Р. С. Гурін, Т. Ю. Осипова. - К.: Знання, 2006. - 319 с.

26. Сисоєва С. О. Нариси з історії розвитку педагогічної думки: Навчальний посібник / С. О. Сисоєва, І. В. Соколова. - К.: Центр навчальної літератури, 2003. - 308 с.

27. Соколова В. Психодиагностика классного коллектива / В. Соколова // Воспитание школьников. - 2002. - № 1. - С. 14-16.

28. Сухомлинський В. О. Колектив як знаряддя виховання / В. О. Сухомлинський // Сільська школа України. - 2004. - № 10. - С. 1.

29. Фіцула М. М. Педагогіка: Навч. посібник для студентів вищих пед. закладів освіти / М. М. Фіцула - К. : Видавничий центр „Академія”, 2001. - С. 347-355; 360-363.

30. Фіцула М. М. Педагогіка: Навчальний посібник / М. М. Фіцула. - К.: „Академвидав”, 2005. - 560 с.

31. Фролов А. Проблема «педагогической нейтральности» трудового процесса в наследии А. С. Макаренко / А. Фролов // Воспитание школьников. 0 2005. - № 4. - С 14-18.

32. Фролов А. А. Социальное воспитание и наследие А. С. Макаренка / А. А. Фролов // Педагогика. - 2002. - № 6. - С. 71-77.

33. Хомич Л. О. Реалізація ідей А. Макаренко в системі психолого-педагогічної підготовки вчителя початкових класів / Л. О. Хомич // Педагогіка і психологія. - 1998. - № 1.- С. 168-176.

34. Щербань П. Н. Методика проведения диспута в школе / П. Н. Щербань // Воспитание школьника. - 1983. - № 2. - С. 12-15.

35. Щербань П. М. Навчально-педагогічні ігри у навчальних закладах: Навчальний посібник / П. М. Щербань. - К.:Вища шк., 2004. - 207 с.

36. Ярмаченко Н. Д. Педагогическая деятельность и творческое наследие А. С. Макаренко / Н. Д. Ярмаченко. - К.: Рад. шк., 1989. - 191 с.

ДОДАТКИ

Виховна година: Колектив і команда.

Прислів'я для закріплення матеріалу, що стосуються обраної теми:

Що одному не жарт, то колективу хвилинка.

Що одному незручно, то колективу зручно.

Громада - великий чоловік.

Одна бджола мало меду наносить.

В гурті й каша їсться.

Журбою поля не перейдеш.

Один за всіх - всі за одного!

В гурті й смерть не страшна.

Дружній череді вовк не страшний.

Хто стає вівцею, того вовк з'їсть.

Журбою горя не здолаєш.

Пана в ребро - людям добро.

На те й лихо, щоб з ним битись.

Погане дерево не зрубай, а викорчуй.

Размещено на Allbest.ru