Розвиток критичного мислення учнів початкових класів

Размещено на http://www.allbest.ru/

Зміст

1. Вимоги сучасності

2. Розвиток критичного мислення учнів початкових класів

3. Формування творчих та пізнавальних здібностей учнів з використанням технології розвитку критичного мислення

4. Урок з технології розвитку критичного мислення

5. Етапи критичного мислення

6. Технологія "Читання та письмо для розвитку критичного мислення" (ЧПКМ)

7. Активні та інтерактивні методи

8. Як працювати в малих групах

9. Пам'ятка для учня

Література



1. Вимоги сучасності

Розвиток сучасної науки і техніки ставить перед школою нові завдання. Випускник сучасної школи, який житиме і працюватиме в новому тисячолітті, повинен володіти певними якостями, зокрема:

- самостійно набувати необхідні знання, вміло застосовувати їх на практиці для розв'язання назрілих проблем;

- критично мислити, уміти бачити труднощі і шукати шляхи їх подолання;

- бути комунікабельним, контактним у різних соціальних групах;

- самостійно працювати над розвитком власного інтелекту, культурного і морального рівня.

Сформувати такі якості можливо лише через особистісно-орієнтовані технології, оскільки навчання, орієнтоване на середнього учня, засвоєння і відтворення ним знань, умінь та навичок не може задовольнити сучасні потреби. Особистісно-орієнтоване навчання(ООН) - це навчання що:

- забезпечує розвиток і саморозвиток особистості учня;

- надає кожному учневі, виходячи з його здібностей, інтересів, ціннісних орієнтацій і суб'єктивного досвіду, можливість реалізувати себе в навчальній діяльності;

- створює умови для вибору учнем предмета вивчення, оскільки ООН базується на принципі варіативності;

- створює умови для виявлення пізнавальної активності учнів.

Існують такі способи досягнення цієї мети:

- використання різноманітних форм і методів організації навчальної діяльності, орієнтованої на конкретного учня;

- створення атмосфери зацікавленості учня в роботі класу;

- стимулювання учнів до висловлювань, використання різних способів виконання завдань без страху помилитися, одержати неправильну відповідь;

- підтримки учня в його бажанні знаходити свій спосіб роботи, аналізувати роботу свою та інших учнів на уроці;

- створення педагогічних ситуацій на уроці, що дають змогу кожному учневі виявляти ініціативу, самостійність у роботі, створення умов для природного самовираження учня.

ООН - це навчання, в якому особистість учня перебуває в центрі уваги вчителя, психолога, і саме пізнавальна діяльність, а не викладання, є визначальною.

Традиційна парадигма "вчитель - підручник - учень" заміняється новою - "учень - підручник - учитель".

У навчальному процесі вчитель виступає в новій ролі - організатора самостійної активної пізнавальної діяльності учнів, компетентного помічника і консультанта. Його досвід і професійні вміння повинні бути спрямовані не тільки на контроль знань і вмінь школярів, а й на діагностику їхньої діяльності.

Особистісно-орієнтоване навчання за своєю суттю є диференційованим підходом до учнів на основі посильних вимог з урахуванням їхніх інтересів, рівня інтелектуального розвитку, підготовки з хімії, здібностей і задатків.

Загальна мета особистісно-орієнтованого навчання конкретизується вчителем на уроці. Для її реалізації ми використовуємо проблемні творчі завдання; обговорення з дітьми наприкінці уроку не лише того, що "ми дізналися", а й того, що сподобалося (не сподобалося) і чому; що хотілося б виконати ще раз, а що зробити по-іншому; оцінювання відповіді учня й аналіз того, як учень міркував, який спосіб використовував, чому помилився.

На кожному уроці перед учнями ставиться конкретне завдання (що вони повинні знати, чому навчитися, якими знаннями оволодіти).

Відповідно до цього з кожної теми розробляються вимоги до знань учнів.

Важливу роль відіграють і додаткові індивідуальні заняття (ДІЗ), які створюють можливості для підвищення успішності учнів, формування в переважної більшості дітей стійкої системи знань, розвитку їхніх творчих здібностей.

Необхідно урізноманітнювати форми класичного уроку, поглинання знань за рахунок міжпредметних зв'язків відбувається на інтегрованих, бінарних уроках, уроках-панорамах; розвиток творчості учнів, реалізація їхніх потреб у спілкуванні - на уроці прес-конференції; реалізація науково-пошукової, експериментальної роботи учнів - під час захисту рефератів, виконання творчих завдань; контроль знань - на уроці-консультації, уроці-заліку.

Такі форми навчання допомагають учню повніше виявити свою індивідуальність, позбутися страху перед опитуванням або важким завданням, відчути інтерес до уроку й навчання в цілому.

Альтернативою традиційним методам навчання є метод проектів. Як правила це розгляд на новому витку педагогічних, соціальних, культурних досягнень, давно забутих педагогічних істин, які використовувалися в інших умовах.

Метод проектів виник у 20-х рр. минулого століття в США. Його назвали ще методом проблем.

В основі методу лежить розвиток пізнавальної діяльності учнів, уміння самостійно конструювати свої знання й орієнтуватися в інформаційному просторі, розвиток критичного мислення. Метод проектів завжди орієнтований на самостійну роботу учнів - індивідуальну, групову, парну, яку учні виконують протягом певного часу. Цей метод органічно поєднується з груповим підходом до навчання. Він включає в себе сукупність дослідницьких, пошукових, проблемних методів, творчих за своєю суттю. Щоб досягти певного результату, потрібно навчити дітей самостійно мислити, знаходити і розв'язувати проблеми, використовуючи знання з різних галузей, здатність прогнозувати результати і можливі наслідки різних варіантів розв'язання, уміння встановлювати причинно-наслідкові зв'язки.

На уроках використовуються досліди, відповідні експериментальні роботи, що пов'язано з аргументацією актуальної теми, формуванням проблеми дослідження зазначенням джерел інформації, висуванням гіпотез і обговоренням отриманих даних, оформленням результатів досліджень.

Рольові проекти - тут структури тільки окреслюється і залишається відкритою до завершення роботи. Учні виконують певні ролі: науковці, технологи, інженери з охорони праці. Ступінь творчості тут дуже високий.

Інформаційні проекти спрямовані про певний об'єкт, явище, їх аналіз і узагальнення фактів.

Прикладні проекти характеризуються чітко продуманим результатом діяльності учнів, орієнтованих на соціальні інтереси учнів. Ці методи на практиці ведуть до зміни позиції вчителя. Із носія готових знань він перетворюється на організатора пізнавальної діяльності своїх учнів. Змінюючи психологічний клімат в класі, оскільки вчитель переорієнтовує свою навчально-виховну роботу і роботу учнів на різноманітні види самостійної діяльності, на пріоритет діяльності пошукового, дослідницького, творчого характеру.

Основним положенням ООН є формування критичного і творчого мислення як пріоритетного напрямку інтелектуального розвитку людини. Критичне мислення сприяє розвитку таких навичок: аналіз інформації, відбір і порівняння фактів, встановлення асоціацій з вивченими явищами, фактами, самостійність, логічна побудова доказів, систематизація результатів.

Творче мислення передбачає такі навички: мислений експеримент, самостійне використання знань для розв'язання нової задачі, здатність комбінувати відомі методи, комплексний підхід до проблеми, здатність передбачити можливі наслідки рішень, що приймаються, встановлювати причинно-наслідкові зв'язки, інтуїтивне розв'язання проблеми. Колективна та індивідуальна робота над тією чи іншою проблемою, яка має на меті розв'язати дану проблему і довести правильність її розв'язку, а й показати результат своєї діяльності як певний продукт, передбачає необхідність у різні моменти пізнавальної, експериментальної, творчої діяльності використовувати сукупність різних навичок. Усі ці навички необхідно формувати.

Особистісно-орієнтована методика сприяє формуванню свідомого ставлення учнів до навчання. Учитель має підтримувати їх у цьому.

Учитель - завжди учень, справжній учитель росте зі своїми учнями і залишиться для них справжнім Учителем тільки роблячи процес навчання постійним пошуком, удосконалюючи педагогічну лабораторію і творчістю, відкриваючи для себе і для учнів все нові і нові грані власної і їхньої душі, зберігаючи вміння щораз відчувати радість і задоволення від спільної праці, бажання щодень відкривати диво. Тільки учитель-громадянин, через завдання розвиненої парадигми направляє свої дієві зусилля на розвиток учня, як творчої особистості. І тоді вимальовується така модель творчої особистості - учня, якому притаманне:

- усвідомлення особистістю власної неповторності, здатності подивитися на себе зі сторони самооцінки, самодіагностики, здатності до рефлексії;

- напрацювання кола миттєвих цінностей, які знаходяться в гуманістичній парадигмі, відповідальності за себе перед собою та іншими за вибір життєвого шляху;

- розвиток і удосконалення своїх власних властивостей, сприйняття світу, оволодіння внутрішніми ресурсами фізичного, психічного, морального самовдосконалення;

- створення свого стилю поведінки, спілкування, зовнішності, виборі соціальне доступних способів індивідуального прояву визначення своїх тем, питань в системі людської культури, визначення своїх специфічних функцій в сім'ї, школі, колі друзів.

Ідея формування системи творчого відношення до світу, до людей, до себе із самим собою.

Динаміка сучасного розвитку цивілізації, прогнозування його перспектив наводять на думку, що освітня система, навчальний заклад, педагогічний колектив, педагог, які ігноруватимуть у своїй діяльності інноваційний чинник, не лише відставатимуть від суспільних процесів, тенденцій, а й спричинятимуть формування особистості, покоління, заздалегідь запрограмованих на аутсайдерські інтелектуальні, духовні, соціальні позиції. Педагог із зашкарублими знаннями, байдужий до пізнання й використання у своїй діяльності нового, формуватиме подібні комплекси й у своїх вихованців, з яких мало хто може стати успішною особистістю.

Із розвитком цивілізації постійно оновлюються вимоги до якості освіти, одним із найважливіших засобів забезпечення якої є інноваційність освітнього пошуку.

Інноваційність розглядають не тільки як налаштованість на сприйняття, продукування і застосування нового, а насамперед як відкритість. Щодо особистісного чинника педагогічної діяльності це означає: відкритість вихователя до діалогічної взаємодії з вихованцями, що передбачає рівність психологічних позицій обох сторін; відкритість культурі й суспільству, яка виявляється у прагненні педагога змінити дійсність, дослідити проблеми та обрати оптимальні способи їх розв'язання; відкритість свого "Я", власного внутрішнього світу, тобто організація такого педагогічного середовища, яке сприяло б формуванню і розвитку образу "Я".

Інноваційність як принцип педагогіки забезпечує умови розвитку особистості, здійснення її прана на індивідуальний творчий внесок, на особистісну ініціативу, на свободу саморозвитку.

Розвиток інноваційних процесів в освіті на сучасному етапі є об'єктивною закономірністю, що зумовлюється: інтенсивним розвитком інформаційних технологій у всіх сферах людського буття; оновленням змісту філософії сучасної освіти, центром якої став загальнолюдський цілісний аспект; гуманістично зорієнтованим характером взаємодії учасників навчально-виховного процесу; необхідністю підвищення рівня активності та відповідальності педагога за власну професійну діяльність, спрямовану на формування творчої особистості вихованця, готовності до сприйняття та активної діяльності у нових соціально-економічних умовах. У зв'язку з цим винятково важливого значення набуває інноваційна діяльність педагога.

Головними особливостями інноваційної педагогічної діяльності є особистісний (спрямованість на особистість, гуманістична природа), творчий підхід, дослідно-експериментальний характер, стійка мотивованість на пошук нового в організації навчально-виховного процесу.

Залучення педагога до інноваційної діяльності може бути наслідком дії різноманітних чинників. Часто до неї спонукає їх невдоволеність методиками, результатами особистої праці, освоєння нових знань, особливо у суміжних сферах, осмислення та якісно нове бачення особистої життєвої місії, іноді - творче осяяння, яке, як правило, є результатом тривалого пошуку й аналізу здобутого на цьому шляху. Певною мірою є ефективним і зовнішній організаційний вплив, тобто цілеспрямоване використання різноманітних форм залучення педагога до інноваційної діяльності, до яких належать: організація наукового семінару з найактуальніших проблем, що постійно діє, над якими працюють педагоги навчального закладу; стажування педагогів при науково-дослідних інститутах і вищих навчальних закладах.

2. Розвиток критичного мислення учнів початкових класів

Однією з причин гальмування демократичного розвитку суспільства є те, що значна частина людей не готова до свідомої участі в цьому процесі, не здатна критично осмислювати факти та події навколишньої дійсності, інформацію, вносити нові ідеї в усі сфери життя суспільства, бути вільними від конформізму та догматизму. Від наявності чи відсутності таких рис залежить певною мірою доля суспільства. А критичне мислення є не тільки наслідком демократичного способу життя, але і чинником його формування.

Під критичним мисленням слід розуміти процес розгляду ідей з багатьох точок зору, відповідно до їх змістових зв'язків, порівняння їх з іншими ідеями.

Під гаслом розвитку критики й самокритики і суспільству, і кожній людині часто нав'язується догматичне мислення. За словами О. Яковлєва, догматичне мислення - "це насамперед нездатність свідомості даної людини охопити явища реального світу в усій їх повноті і динаміці... Догматичне мислення боїться самого себе, як і можливих відкриттів, нових ідей та висновків. А тому чіпляється за старе, перевірене і тривіальне".

Особливістю догматичного мислення є несамостійність, обмеженість, орієнтація на авторитети, звичні норми і особливо на владу.

Критичне мислення є антиподом, протилежністю догматичному. Воно піднімає людину до рівня Людини, якою не можна маніпулювати, яка не боїться мислити, оцінювати, порівнювати. Така людина ставить і перед собою, і перед суспільством питання: "А може це не так?", "А чи можна інакше?".

Тому розвиток критичного мислення необхідний, оскільки він є незаперечною умовою суспільного прогресу.

Виходячи з цих положень, ми бачимо актуальність проблеми у тому, що перед сучасною школою постає завдання сформувати особистість незалежну, вільну, здатну самостійно осмислювати явища навколишньої дійсності, відстоювати свою власну думку перед будь-ким і будь-де.

Творчих педагогів хвилює проблема "мовчання школярів", їх байдужість чи невміння інколи висловитись з приводу гострих питань діяльності класу, школи, міста, країни, визначення власного ставлення до них. Одним з варіантів вирішення даної проблеми є формування у школярів критичного мислення.

У педагогічній літературі останніх років, як вітчизняній, так і в зарубіжній, підкреслюється значення критичного мислення для розвитку суспільства і для самої людини. Так, О.В. Тягло наголошує, що критичному мисленню можна і треба вчити. "Його культуру слід цілеспрямовано і терпляче вирощувати на всіх рівнях, починаючи з першого класу школи, потім - у вищому навчальному закладі і в різних інститутах після вузівської освіти. Ні економічні, ні політичні, ні культурні перетворення на шляху входження України в світову спільність розвинених країн не будуть стійкими і успішними без паралельної і навіть випереджаючої зміни менталітету людей - системи ідеалів, цінностей, норм, традицій, а також алгоритмів сприйняття, мислення і практичного перетворення реальності. Одним із шляхів бажаних змін, що відповідають апробованому досвіду демократичних країн, є традиція критики чи, більш конкретно, критичного мислення".

Р. Пауль, один із провідних фахівців США в галузі теорії і практики критичного мислення так пояснює значення критичного мислення в сучасній освіті: "Це світ, де ідеї постійно реструктуруються, перевіряються і переосмислюються; світ, де ніхто не може вижити з одним простим способом мислення, де власне мислення потрібно постійно адаптувати до мислення інших, де потрібно поважати прагнення до ясності, точності і ретельності, де навички роботи повинні постійно розвиватись і вдосконалюватись. Ніколи раніше ми не стикались з такою реальністю. Критичне мислення складає серцевину добре задуманої реформи освіти, оскільки воно буде в серцевині змін ХХІ століття. Давайте сподіватися, що достатня кількість наших колег буде володіти силою духу і думки для того, щоб "схопити" цю реальність і відповідним чином трансформувати і наше життя, і нашу освіту".

3. Формування творчих та пізнавальних здібностей учнів з використанням технології розвитку критичного мислення

Найвиразнішою ознакою українського освітнього сьогодення є вихід на цінностні компетентнісно орієнтованої освіти. Основна мета реформування початкової мовної освіти полягає в запровадженні компетентнісного підходу до навчання мови, який передбачає формування її молодших школярів комунікативної компетентності. Сьогодні у теорії та практиці навчання мови в початкових класах особливо гостро стоять проблеми розвитку зв'язного мовлення, творчих здібностей школярів. Упровадження нових освітніх технологій особистісно орієнтованого навчання на уроках читання, на мою думку, - це передумова активної пізнавальної діяльності учнів: нестандартна, цікава, творча робота, що пробуджує у дітей інтерес до знань і сприяє емоційному, духовному та інтелектуальному розвитку школярів. Однією з інноваційних технологій, що допомагає учневі не тільки засвоїти певний обсяг знань, а й сприяє розвитку його особистісних якостей, є технологія формування та розвитку критичного мислення.

Розвиток критичного мислення стає дуже актуальним під час інтенсивних соціальних змін, коли неможливо діяти без постійного пристосування до нових політичних, економічних та інших обставин, без ефективного розв'язання проблем, значну частину яких неможливо передбачити. Саме тому очевидною є життєва необхідність критичного мислення для вітчизняної освітньої системи.

Лише таким чином можна міркувати про розвиток демократії відповідно до вимог світового суспільства.

Сьогодні вже неможливо навчати традиційно: у центрі навчально-виховного процесу має перебувати учень. Від його творчої активності на уроці, вміння доказово міркувати, обґрунтовувати свої думки, вміння спілкуватися з учителем, учнями класу залежить успіх у свідомому опануванні шкільної програми.

Розвиток критичного мислення - це дуже важливий аспект не лише у навчанні, а й у повсякденному житті, де герої є реальними, а їхні вчинки - це твої дії та дії твоїх дітей. Навчити дітей мислити критично - означає правильно поставити запитання, спрямувати увагу в правильне русло, вчити робити висновки та знаходити рішення. Для того щоб кожна дитина могла розвинути свої творчі можливості, необхідним є розумне керівництво з боку вчителя.

Моя мета: створити ситуацію успіху для розвитку особистості дитини; надати можливість кожному вихованцеві відчути радість досягнення, усвідомлення своїх здібностей, віру у власні сили; допомогти дитині зрости в умовах успіху; дати відчути радість від здолання труднощів; допомогти зрозуміти, що задарма в житті нічого не дається, завжди необхідно докласти зусиль. І тоді успіх супроводжується відчуттям радості та задоволення від діяльності, виникає почуття компетентності.

Наведу деякі прийоми створення "ситуації успіху":

1. "Радість класу" - емоційний відгук оточуючих на успіх учня класу, констатація будь-якого, навіть незначного, позитивного результату діяльності, навіювання дитині віри у себе.

2. "Ліній горизонту" - перший успіх дитини одразу підхоплюється вчителем, пропонується повторити завдання на складнішому рівні, наче "відсуваючи" лінію горизонту.

3. "Авансування" - учитель підчас індивідуальної роботи виконує з учнем завдання, пояснюючи йому складні місця, а потім у класі дає аналогічне завдання, що самостійно виконується учнем, і він відчуває успіх.

Кожна дитина має до чогось певні здібності. Наше завдання - відшукати найменші пагінці таланту, розвивати їх. Адже в майбутньому трудовому житті стануть у пригоді міцна пам'ять, гостре око, гарний смак, образне мислення. На уроці важливо використовувати проблемні завдання, що викликають дискусію, спонукають до роздумів, пошуків певних висновків. "Роби, як ми, роби краще нас!" - ось девіз уроків із використанням технології критичного мислення. Створення ситуації успіху, віра в дитину та врахування її індивідуального стилю діяльності найпродуктивніше впливає на мотивацію навчальної діяльності учнів, які згодом діють за сценарієм "переможця". А саме: "Я сьогодні кращим, ніж учора!" Лише таким чином можна забезпечити умови для повноцінного розвитку особистості, формування в неї творчого критичного мислення.

Навчання - основна форма розвитку пізнавальної активності молодших школярів. З одного боку, підчас навчального процесу школярі здобувають нові знання, які розширюють їхній світогляд, а з другого боку - у процесі активної пізнавальної діяльності розвішаються навчальні можливості учня, завдяки яким він може самостійно і творчо не лише використовувати запас знань, а й шукати нові, задовольняючи свої потреби в пізнанні. Роботу з виховання пізнавальних інтересів на уроках я будую у такій послідовності: цікаво - знаю - вмію. Я намагаюся зробити навчання не простішим, а зрозумілішим. "Важких наук немає. Є лише важке викладання".

Дитині має бути зрозумілою мета завдання, і тоді вона зможе з інтересом виконувати дуже багато нецікавої, але потрібної роботи. Чим молодший вік, тим цікавіші слід давати завдання. Найцікавішим є те, що максимально розвиває самостійність дитини, збуджує її думку. Викладання повинно бути захоплюючим - таким є один із принципів методики сучасного уроку. Однак, інтерес не має нічого спільного з розважальністю, що не містить пізнавальної мети. Кожне заняття повинно мати пізнавальний характер і водночас захоплювали як своїм змістом, так і способом викладання. За роки навчання в школі у дітей виробляється звичка задовольнятися матеріалом підручника, а це недостатньо забезпечує розвиток пізнавальної діяльності учнів. Матеріал підручника не може постійно стимулювати самостійну творчу діяльність та осмислення певних явищ, оскільки не асоціюється з реальними життєвими враженнями. Потрібно вивчати навколишній світ, види трудової діяльності, явища суспільного життя, події, що характерні для місця проживання дітей.

До уроків природознавства я добираю вправи стимулювання пізнавальної активності учнів. При цьому даю дітям можливість вільно висловлювати свої припущення, а потім критично аналізувати і відбирати правильні відповіді. Головне - не кінцева відповідь, а сам процес розумової роботи, різні варіанти досягнення результату. Природа пошуку в усіх випадках одна: дати відповідь на питання "як?", "чому?", виявити допитливість.

Критичне мислення починається з питань й з'ясовування проблем, які необхідно розв'язати. Складність навчання критичного мислення полягає в тому, щоб допомогти учням роздивитися безкінечну різноманітність проблем, що нас оточують. "Лише коли б'єшся з конкретною проблемою, відшукуючи власний вихід зі складної ситуації, учень дійсно мислить".

Дуже важливим є стимулювання пізнавальної діяльності учнів на уроках математики. Пріоритетним напрямом у моїй роботі є розвиток логічного мислення й математичного мовлення. Для вдосконалення обчислювальних навичок намагаюся добирати цікавий і пов'язаний із життям матеріал, що спрямований на формування життєвих компетенцій учнів, а саме:

· дидактичні та сюжетні ігри;

· задачі у віршах;

· задачі-жарти;

· ребуси;

· ігрові та цікаві ситуації;

· корисні вправи "Цікава математика в царстві геометричних фігур".

Усі ці нестандартні завдання передбачають оригінальне розв'язування, вибір раціональних способів дослідження, порівняння, а також потребують від кожного учня вищого ступеня творчої активності, гнучкості мислення.

Критичне мислення прагне до переконливої аргументації. Кожна аргументація містить у собі три основних елемента:

· твердження;

· доводи;

· докази.

Це мислення соціальне. Коли ми дискутуємо, читаємо, обмірковуємо, обмінюємося думками, ми уточнюємо і поглиблюємо свою класну позицію.

Тому я, працюючи в руслі критичного мислення, на уроках читання приділяю значну увагу інтерактивним формам і прийомам робот, що сприяють розвитку читацьких навичок молодших школярів. Досвід 17-ти років роботи у молодших класах поступово привів мене до розуміння, що клас не є однорідною безликою масою з єдиною дум кою та однаковим світосприйняттям. Клас - це тимчасовий колектив особистостей, неповторних індивідуальностей, тому необхідно, щоб учитель був гарантом права маленької людини на індивідуальність. Такий підхід, що виражений терміном "особистісно орієнтоване навчання і виховання", є компонентом педагогічної ідеї В.О. Сухомлинського - ідеї гуманізації школи. Ця ідея є особливо актуальною сьогодні - у непростих умовах техногенного та інформаційного перевантаження і ринкового середовища, де часто втрачається, губиться гуманне, людяне, духовне.

Щоб мати можливість знайти своє місце в житті, учень повинен володіти певними якостями:

· гнучко адаптуватися у мінливих життєвих ситуаціях;

· самостійно і критично мислити;

· уміти бачити і формулювати проблему, знаходити шляхи раціонального розв'язання;

· усвідомлювати, де і яким чином здобуті знання можуть бути використані в навколишньому середовищі;

· бути здатним генерувати нові ідеї;

· творчо мислити;

· уміти працювати з інформацією;

· бути комунікабельним, контактним, уміти працювати у колективі, різних ситуаціях;

· уміти самостійно працювати над розвитком власного інтелекту.

У своїй роботі я намагаюся дотримуватись принципів диференціації та індивідуалізації навчання. На моє переконання, позитивних результатів у втіленні ідеї гуманізації навчання і виховання на основі особистісно орієнтованого підходу можна досягти лише за таких умов:

1. Застосування інновацій у навчально-виховному процесі;

2. Психолого-педагогічний моніторинг із метою вивчення інтересів, стану здоров'я дітей;

3. Індивідуальний вибір обсягу розумового і фізичного навантаження;

4. Комплексне використання індивідуальних і групових форм впливу на особистість.

Ураховуючи принципи особистісно орієнтованого навчання, я розподіляю учнів на різнорівневі групи, в яких діти мають можливість працювати на тому рівні, який для них сьогодні є можливим і доступним.

Одним із ключових компонентів моєї роботи є навчання читання - процесу, що є основою отримання знань із будь-якого предмета. Саме через книгу дитина вчиться сприймати навколишній світ, отримує знання про нього.

Як і багато інших вчителів, я стикаюся з проблемою: навчившись грамоти, учні нелегко опановують мистецтво свідомого читання. Цей процес відбувається дуже нерівномірно, зважаючи на неоднакові моторно-психологічні властивості різних учнів. Тому на уроках читання я враховую такі фактори:

v загальний рівень класу;

v рівень кожного учня;

v сприйняття читацького матеріалу класом в цілому та кожним окремо.

Урахувавши ці фактори, я намагаюсь добирати такі дидактичні методи і прийоми, що є найоптимальнішими для цього класу, а також для кожного учня окремо.

Кожен урок читання складається з таких елементів і завдань.

1. Актуалізація знань:

Ш вправи на дихання; артикуляційні вправи: вправи на темп читання;

Ш вправи на тембр читання; вправи на висоту голосу; вправи на правильність;

Ш вправи на свідомість; вправи на мелодику.

2. Робота з новим текстом на уроці:

Ш ознайомлення;

Ш багаторазове читання з різними видами завдань;

Ш вибіркове читання; доведення думки словами з тексту;

Ш діалоги;

Ш багаторазове механічне перечитування ("ланцюжок"; у парах; "буксир"; "коректор"; скоромовка; "дощик"; "сонечко"; "ну, постривай!").

3. Закріплення отриманих знань:

Ш читання за особами;

Ш виділення і перечитування найголовнішого в тексті;

Ш характеристика героїв;

Ш визначення частини, яка виражає головну думки тексту;

Ш поділ тексту на смислові частини.

Домашні завдання добираю за принципом доцільності: такі, що містять елементи творчості.

Важливою педагогічною умовою формування критичного мислення учнів є створення зацікавленості та доброзичливої співпраці на уроці, активне залучення до парної та групової роботи. Вже починаючи з дитячих років дитину необхідно привчати формулювати свої думки, оцінні судження, переконання, незалежно від інших. Тобто, мислення може бути критичним лише тоді, коли воно має індивідуальний характер. Для розвитку позитивної самооцінки дитини молодшого шкільного віку надзвичайно важливим є відчуття, що вона в результаті самостійного пошуку дійшла висновку, який сприймається як правильний іншими членами колективу та вчителем.

Технологія формування та розвитку критичного мислення є однією з інноваційних педагогічних технологій, що відповідає вимогам Національної доктрини розвитку освіти України щодо переходу до нового типу гуманістично-інноваційної освіти, увага переноситься на процес набуття школярами знань, умінь, навичок, життєвого досвіду, які трансформуються в компетенції.

Системне запровадження цієї технології в школі сприяє тому, що учні поступово опановують її не лише як навчальну технологію, вміння самостійно вчитися, критично мислити, але й використовувати свої знання у повсякденному житті. А саме початкова ланка є фундаментом формування критичного мислення як пріоритетного напрямку виховання особистості сучасної молодої людини.

4. Урок з технології розвитку критичного мислення

Концептуальні основи технології розвитку критичного мислення виражені в таких твердженнях:

1. Знання має цінність лише тоді, коло воно зрозуміле та використовується концептуально.

2. Майбутнє відкрите для тих, хто критично перевіряє інформацію та вибудовує свої власні переконання.

3. Критичне мислення можна розвивати в добре та спеціально організованому навчальному процесі, бо навчання - це активна, розсудлива діяльність.

4. Критичне мислення потребує часу, уваги та мети.

5. Стратегічним напрямом розвитку в учнів критичного мислення є навчання учнів задавати питання:

· Що я думаю про це?

· Як нова інформація відповідає тому, що я вже знаю?

· Що я можу робити іншим чином після ознайомлення з новою інформацією?

· Як ця інформація впливає на мої погляди?

Ставити питання - непроста справа, треба знати, питання якого характеру можна задати в даному випадку, кому його адресувати, в якій формі сформулювати. Як відомо, питання можуть бути уточнюючого характеру, проблемні, дослідницькі та питання - роздуми. Крім того, вони можуть бути різних рівнів складності. Фахівці радять дотримуватися під час постановки питань таких порад:

1. Формулювати питання конкретно, чітко.

2. Використовувати шість "журналістських питань з метою здобуття різнобічної інформації стосовно конкретного об'єкта: Хто? Що? Де? Коли? Як? Чому?".

3. Застосовувати "відкриті" та "закриті" запитання для досягнення поставленої мети. "Відкриті" - це питання, у відповіді на які людина може висловити власну думку. "Закриті" - це такі, на які можна відповісти лише "Так" чи "Ні". Їх задають якщо потрібна згода людини, або в разі, коли перевіряємо, чи стежить співрозмовник за нашими думками.

4. Бути готовим до того що всі люди різні, навчитися сприймати їх такими, якими вони є, не намагаючи змінити в них те, що не подобається.

5. Цінувати в кожній людині особистість, поважати її думки, почуття, переконання незалежно від того, чи збігаються вони з твоїми, чи ні.

6. Прагнути зберегти своє обличчя "приємного співрозмовника".

Сприймання, розуміння, усвідомлення та засвоєння навчальної інформації вимагає активної розумової роботи, у тому числі, критичного мислення. Критичне мислення - Це складний процес, що починається з ознайомлення з інформацією, а закінчується прийняттям рішення. Критичне мислення проявляється в здатності людини самостійно аналізувати інформацію; умінні бачити помилки або логічні порушення у твердженні різних авторів або партнерів; аргументувати свої думки, змінювати їх, якщо вони неправильні, і відстоювати, якщо вірні; прагненні до пошуку оптимальних і аргументованих рішень.

5. Етапи критичного мислення

· Сприймання інформації з одного, але бажано з декількох джерел.

· Аналіз її змісту або різних точок зору, вибір того викладу, який здається вірним.

· Зіставлення його з іншими викладами або протилежними точками зору.

· Добір аргументів або розробка системи доказів на підтримку обраної позиції.

· Прийняття рішення, яке ґрунтується на доказах.

Дії учнів у відповідності з цими етапами будуть такими:

Ш З'ясуй сутність предмета вивчення. Досліди його.

Ш Оціни різні тлумачення та думки, проаналізуй причини їх відмінностей і зміст.

Ш Узагальни свої міркування, зроби висновок щодо твоєї точки зору стосовно цієї інформації.

Ш Ясно та чітко обґрунтуй свою позицію 9поясни, чому ти так думаєш).

Авторами розробки проекту критичного мислення визначено, що до необхідних умов здійснення цього процесу можна віднести:

v Час. Щоб обміркувати щось нове, треба з'ясувати, які вже існують думки та ідеї, обговорити їх та зробити висновки.

v Дозвіл. Для того щоби процес мислення відбувався вільно, треба, щоб учні мали право розмірковувати, записувати припущення, встановлювати їх очевидність або безглуздість. Коли учні розуміють, що їм це дозволено, вони активніше беруть участь у процесі.

v Різноманітність передбачає створення такої атмосфери, яка би переконала учнів у тому, що від них очікується широкий діапазон різноманітних думок, ідей.

v Залучення учнів до прогресу обговорення, підведення до розуміння власної відповідальності за прийняті рішення.

v Ризик є природною складовою навчання та творчості. Учитель повинен готувати дітей до цього.

v Повага і цінування думок інших. Лише за цих умов учні можуть бути впевненими в тому, що їхня думка щось означає для присутніх.

Методика підготовки уроків з розвитку критичного мислення. Основними стадіями у критичному мисленні, які виділено розробками міжнародного проекту "Критичне мислення", є "Виклик - Осмислення - Роздуми".

Методична модель пізнавального процесу, побудованого на основі врахування цих стадій, передбачає залучення учнів до пошуку інформації, обміркування її та прийняття відповідного рішення. Її орієнтована схема може бути представлена у вигляді таблиці.

Методична модель пізнавального процесу в контексті технології розвитку критичного мислення

Стадії	Дії учнів	Методичні прийоми	Приклади реалізації прийомів
Виклик	Аналізують свої знання з теми; демонструють первинні знання.	Парна-групова робота: "мозкова атака"; ключові терміни; розбивка на кластери; знаємо-бажаємо дізнатися; дізналися; взаємоопитування; взаємонавчання.	Учні складають список, того що знають із теми, або ставлять запитання, на які б хотіли отримати відповіді; 3-5 ключових слів виписують на дошці, пропонують зробити припущення щодо їх значень; на дошці записується слово або фраза, які обводяться лінією в коло. Учням пропонується відшукати ідеї-супутники. Їх записують поряд; зошит ділиться на три частини. У першій записується "Знаємо", у другій питання, які поставили перед собою, у третій - "Усе, про що дізналися із підручника"; два учні читають один одному текст, зупиняються після кожного абзацу та ставлять запитання один одному за його змістом; після того, як учні всього класу "про себе" прочитали абзац параграфа, учитель: · підсумовує зміст; · ставить питання та залучає учнів до пошуку відповідей на них; · виявляє, що незрозуміле, та розтлумачує; · просить висловити думки щодо можливого змісту наступного абзацу; · дає завдання - прочитати наступний абзац тексту.
Осмис-лення	Вступають безпосередньо в контакт з інформацією (читають, слухають, проводять досліди)	Подвійній щоденник; маркірування тексту	Сторінку поділити на дві частини. У першій писати ту інформацію, яка вразила, викликала спогади й асоціації. У другій - описати думки, коментарі, питання, що з цього приводу виникали. Читання тексту з позначками: "V" - знав; "-" - суперечить тому, що знав; "+" - цікаво; "?" - незрозуміло.
Роздуми (рефлек-сія)	Привласнюють інформацію: переказують своїми словами, висловлюють власні думки з приводу прочитаного, аргументують їх. Обмінюються своїми ідеями з іншими	Парна мозкова атака (підбиття підсумків у парах); повернення до ключових слів; повернення до кластерів; знаємо - бажаємо дізнатися - дізналися; маркеровона таблиця; проведення дискусії	Повернення до своїх записів, порівняння міркувань до та після роботи з текстом; доповнення кластерів; заповнення третьої колонки; заповнюється таблиця позначками роботи з текстом.

Структура уроку, спрямованого на розвиток критичного мислення, може бути представлена у вигляді таблиць.

Етапи уроку	Способи реалізації
Актуалізація (ревокація)	Залучення пам'яті, інтелекту. Постановка питання. Висування пропозиції. Обговорення мети уроку.
Усвідомлення	Читання тексту. Лекція. Перегляд відео. Досвід учнів. Дослідження.
Рефлексія	Обговорення. Систематизація. Переоцінка. Переоформлення. Нове тлумачення нових знань. Проговорювання проблем.

6. Технологія "Читання та письмо для розвитку критичного мислення" (ЧПКМ)

Програма "Читання та письмо для розвитку критичного мислення" (ЧПКМ) є спільною пропозицією Міжнародної асоціації читачів та університету Північної Айови за підсумками інституту відкритого суспільства Джорджа Сороса та Національного фонду Сороса. Це є спільний проект освітян усього світу. Мета такої співпраці - розробити і запропонувати школі навчальні методики, що розвивають критичне мислення учнів будь-якого віку, на матеріалі будь-якого предмета.

Запропонована методична система містить концептуальну базу, яку можна реалізувати в будь-якому класі під час викладання будь-якого предмета.

Система пропонує такий підхід до викладання, який привчає учнів до критичного аналізу, формує власну думку, навчає коректному скептицизму, зіставленню інформації з протилежних точок зору, розробці системи доказів на підтримку певної точки зору, вчить ретельно досліджувати нову інформацію, просіювати її, оцінювати нові ідеї, вирішувати, що важливо, а що ні, визначати загальну цінність нових знань на основі власних потреб і цілей.

Початок технології ЧПКМ - опрацювання інформації, кінець - прийняття рішення.

ЧПКМ - це інтерактивні стратегії, що занурюють учнів у справжній процес уміння. Навчання учнів є ефективнішим, коли вони використовуватимуть цілий репертуар міні стратегій мислення, а не одну з них.

Щоб навчити учнів мислити критично, треба, щоб учитель усвідомив необхідність активної участі учнів у процесі навчання. Дуже часто учні пасивно сидять на уроках, слухаючи учителів, механічно записують, а потім бездумно відповідають на запитання, репродукуючи все те, що їм "надиктував" учитель. Вони розглядають знання, як щось застигле, що треба просто вкласти в голову. Такі учні не будуть мислити критично, поки учителі" не створить творчої атмосфери, яка сприятиме активному залученню учнів до процесу навчання. А для цього треба дозволити учням вільно розмірковувати, робити припущення, встановлювати їхню очевидність або безглуздість. Коли діти повірять, що їхні думки цінні, а те, що вони думають, говорять, є важливим не тільки для них самих і кожному з них дозволено сказати: " Я не згоден", "Я думаю інакше", тоді вони зможуть повністю включитися в процес критичного мислення і стануть готовими взяти відповідальність за власну думку.

Запропонована методична система - універсальна. За її допомогою вчитель може залучити всіх учнів класу до активного набуття знань, до творчої діяльності, де всі учні стають учителями, а клас - діяльною громадою тих, хто вчиться.

В технологію ЧПКМ входять такі стратегії:

· тренування; сенкан; титанік;

· позначки; ЗХВ; кубування;

· передбачення; карусель; кола вена;

· сітка алверманна; портфель оцінювання; шпаргалка;

· робота в парах; трьохступеневе інтерв'ю; парне читання;

· порушена послідовність; щоденник подвійних нотаток.

Тренування. Міністратегія для підведення підсумків вивченого, спосіб графічного зображення нових знань. Добре застосовується у невеликих групах. Забирає небагато часу. Не переобтяжує вчителя побудовою діалогу на уроці. Вигляд тренування на етапі накопичення фактів.



Дискусійна сітка Алверманна. Дискусійна сітка Алверманна використовується для навчання учнів дискусії. Записати в першу і третю колонки аргументи в захист тези і проти неї. Потрібно записати як найбільше аргументів.

Аргументи "ЗА" Теза і Аргументи "ПРОТИ".

Після того, як аргументи вичерпані, починають почерговий захист кожного з них. Виступ учня триває не більше 1 хвилини. Висновки робить та група учнів, яка мала найбільше аргументів.

Сенкан. Міністратегія для узагальнення вивченого, дуже стислого узагальнення знань учнів про історичні події, творчість письменників, літературні образи, явища природи тощо. Має чітку структуру. Це 5-рядковий вірш, який відкидає будь-яку другорядну інформацію.

Його структура така:

1. Іменник - одне слово, яке відображає назву теми.

2. Опис іменника двома прикметниками.

3. Дія іменника передана трьома дієсловами.

4. Складається речення із 4 слів, виражає ставлення до теми.

5. Висновок пишеться одним словом - іменником, який передає сутність теми.

Кола Вена. Міністратегія для навчання учнів співставленню, порівнянню, знаходження спільних рис, явищ, ознак в образах літературних героїв, творчості письменників, історичних діячів, явищах природи, властивостях геометричних фігур і т. п.

На зразку в центрі записані спільні ознаки листяних та хвойних лісів, а ліворуч та праворуч - відмінні ознаки.

Кубування. Сприяє розвитку основних операцій мислення. Для застосування прийому необхідно виготовити куб, на гранях якого написати завдання на виконання певної операції. Наприклад, перша грань - опишіть це; друга - порівняйте; третя - асоціюйте це; п'ята - знайдіть застосування цьому; шоста - запропонуйте аргументи "за" та "проти".

Титанік. Стратегія, в якій використано ігровий елемент. Уявна ситуація катастрофи на пароплаві "Титанік", коли врятуватися може лише 1 особа із усіх "пасажирів". Треба довести права тільки однієї людини на порятунок. Це робиться двома варіантами:

1 варіант - учні класу діляться на групи адвокатів і судців, які звинувачують і оправдовують "пасажирів".

2 варіант - самі пасажири по черзі доводять своє право на порятунок. "Пасажирами" можуть бути на уроці історії - політичні діячі, керівники, полководці, гетьмани, вожді; на уроці фізики - винахідники, вчені; на уроці літератури - літературні герої, персонажі.

Позначки. Ця міністратегія допомагає усвідомлювати текст, виділяти в ньому відоме, невідоме, цікаве, "сортувати" матеріал. В процесі читання тексту учні роблять на полях позначки "+" - відома інформація, "-" - нова інформація, "?" - незрозуміла інформація, "!" - що здивувало, збентежило. Після цього заповнюється табличка в зошиті, в яку заносяться записи з опрацьованого тексту. Це привчає до ефективної самостійної роботи з текстом.

"+"відома інформація

"-" нове

"?" незрозуміле

"!" що здивувало.

Куточки. Учитель пропонує учням зайняти певну позицію стосовно того матеріалу, який вивчається. Обравши позицію, учень фіксує на папері докази на її користь. Після закінчення цього етапу формуються групи прихильників обраної точки зору. Під час спільної роботи учні добирають переконливі аргументи на її захист. Від кожної групи виступає старший (спікер). Як підсумок кожен учень записує в зошиті усі точки зору й основні аргументи та робить власний висновок щодо остаточного погляду на проблему.

ЗХВ. Міністратегія, яка допомагає розвивати пізнавальні інтереси учнів, стимулювати їхній інтерес до вивчення нового матеріалу. На початок вивчення нової теми учні записують в таблиці те, що їм вже було відомо з нової теми в колонці з буквою 3, тобто "Знаю". Далі в колонці під буквою X - "Хочу знати", в останній колонці під буквою В - "Вивчу":

Знаю, Хочу знати (знати більше), Вивчу (над чим працювати додатково), Проведення дискусій, диспутів.

Із метою створення сприятливих умов для дискусій, у процесі яких відбувається розвиток критичного мислення, на обговорення треба виносити питання суперечливого характеру.

Питання для дискусій повинні відповідати таким вимогам:

· інформація, якої стосується диспут, має відповідати рівню знань, отриманих учнями на інших уроках;

· питання повинно носити практичний характер і вимагати продуктивного рівня мислення;

· питання повинно містити проблемність, тобто не мати заздалегідь з'ясованих правил рішення.

Наведемо приклади постановки таких питань.

· Чому теплий одяг може вберегти від теплового удару в жарку погоду? Усім відомо, що він зігріває людину.

· Сонячний загар - прагнути чи уникати?

· Вода лікує, чи губить?

· Вогонь - ворог чи друг?

· Що правильніше під час пожежі: пригнутися чи піднятися вище?

7. Активні та інтерактивні методи

Сучасні вимоги до шкільного навчального процесу полягають не тільки в тому, щоб учні отримали систему наукових фактів, готових істин і штампів поведінки. Навчання повинно формувати у школярів здатність творчо мислити, уміння зіставляти та аналізувати факти, аргументовано захищати свою точку зору, критично ставитися до джерел інформації, учитися розуміти інших, співпрацювати з ними. У цій ситуації на допомогу вчителям прийдуть активні та інтерактивні методи (або методи активізації пізнавальної діяльності), що у наш час успішно застосовуються в багатьох країнах світу.

Методи активізації пізнавальної діяльності дозволяють вирішити комплекс проблем, які досить часто постають перед педагогом:

- усі учні класу включаються в роботу;

- опрацьовується, узагальнюється й повторюється велика кількість навчального матеріалу;

- кожен має можливість висловити своє судження;

- школярі навчаються грамотно аргументувати свою думку і знаходити альтернативні рішення;

- формуються доброзичливі стосунки в учнівському колективі.

Запропоновані нижче методи впорядковані за принципом зростаючої складності, де спочатку розглядаються прості щодо організації, а також доступні для будь-якого учнівського колективу, потім описуються складні, що передбачають наявність певного рівня підготовки школярів, відповідної фахової майстерності вчителя. Усі вони певним чином поєднані між собою і можуть використовуватись окремо або комплексно. Педагог сам обирає доцільність їх, застосування: від окремого елементу уроку до технології навчання.

"Обговорення проблеми в загальному колі". Учні розташовуються колом. Весь клас обговорює різні аспекти запропонованої проблеми, що триває доти, поки є бажаючі висловитись. Учитель узагальнює ідеї.

"Мікрофон". Учитель пропонує учням проблемне запитання. Вони беруть умовний "мікрофон" (ручку, олівець, пенал тощо) і передають його один одному, по черзі висловлюючи свою думку. Відповідає тільки той, хто отримав "мікрофон". Виступи повинні бути лаконічними: вони не коментуються і не оцінюються.

"Незакінчені речення". Визначивши тему для обговорення, учитель формулює початок речення і пропонує учням закінчити його. Кожен наступний учасник діалогу має починати із запропонованої формули.

"Мозковий штурм". Учитель чітко формулює питання, записує його на дошці і пропонує учням висловити ідеї, навести фрази чи слова, що розкриватимуть поставлену проблему. Усі пропозиції (без зауважень і коментарів) записуються на дошці в порядку їх висловлення. Кількість ідей заохочується. Наостанок відбувається колективне обговорення та критична оцінка запропонованих версій.

8. Як працювати в малих групах

"Карусель". Учитель розставляє стільці у два кола попарно. Учні із внутрішнього кола розташовані спинами до центру, із зовнішнього - сидять обличчям до товаришів (один навпроти одного). Внутрішнє коло нерухоме, зовнішнє - рухоме. За сигналом керівника учасники зовнішнього кола пересуваються на один стілець праворуч і стають перед наступним партнером. Після проходження повного кола робота припиняється.

1-й варіант. Учні заздалегідь готують запитання (поняття, дати) і записують їх на картках, вказуючи на звороті власне ім'я. Під час роботи партнери опитують один одного. Правильно відповівши на запитання, школяр отримує від свого товариша його картку. Переможець визначається за найбільшою кількістю зібраних карток.

ІІ-й варіант. Кожен учень, що сидить у зовнішньому колі, пересуваючись, збирає і записує максимум інформації із зазначеної проблеми. Після закінчення руху по колу учасники можуть помінятися ролями і продовжувати співпрацю;

ІІІ-й варіант. Учасники внутрішнього кола - спільники однієї думки, а зовнішнього - іншої. У зошитах фіксуються всі аргументи партнерів.

"Навчальні пари" ("Змійка", "Ескалатор"). Усі учні вивчають навчальний матеріал за алгоритмом. У правому ряду сидять "учні", у лівому -"учителі". Коли "учні" виконали завдання, їм пропонується залишатися на своїх місцях, а "учителям" з лівого ряду пересісти на одне місце вперед (учень з першої парти переходить на останню). Створюються нові пари, і в них кожний партнер виконує нові функції: "учитель" стає "учнем", а "учень" -"учителем". Завдання "учителя" - задавати питання до щойно опрацьованого матеріалу, тлумачити незрозумілі поняття, виділяти основну ідею. Таке пересаджування може тривати до 20 хвилин.

"Два-чотири-усі разом" ("Снігова куля"). Учитель ставить перед учнями проблему. Вони протягом 1-2 хвилин індивідуально аналізують імовірні відповіді. Тоді клас об'єднується в пари, які після нетривалого спілкування виробляють узгоджену позицію. Пари об'єднуються в четвірки, обговоривши попередньо досягнуті варіанти, визначають спільне рішення. Кожна четвірка аргументує остаточний варіант під час колективного обговорення.

"Ротаційні (змінювані) трійки". Учитель об'єднує учнів у "трійки", що утворюють коло. Кожна "трійка" знайомиться із запитанням (однаковим для всіх), і всі учні, обговоривши його, по черзі відповідають. Після загальної дискусії учасники називають свої порядкові номери (від 1 до 3)."Двійки" переходять до наступної "трійки" за годинниковою стрілкою, а номери "три" - через дві "трійки" проти годинникової стрілки. Учні з номером "один" залишаються на місці і є постійними членами "трійки". Кількість ротацій у "трійках" дорівнює кількості підготовлених запитань. Так, пройшовши три ротації, кожен учасник зустрічається із шістьма товаришами, що стануть окремими завданнями для кожної групи. Така робота може застосовуватися на різних етапах уроку. Досить вдало можна організувати співпрацю під час проведення уроків усного тематичного оцінювання. Для проведення тематичного оцінювання клас об'єднується в 4-5 груп. Якщо вчитель здійснює поточне оцінювання, то окремі учні можуть отримати оцінку (високого рівня) за тему "автоматом", а на уроці виступають в ролі "експертів" або "консультантів". Кожній із груп пропонуються варіанти різнорівневих завдань. Визначається спосіб представлення результатів роботи. Подаються критерії, за якими оцінюватимуться виконані завдання. Регламентується робочий час. Після завершення обговорення учитель зачитує умови та текст завдання і на свій вибір визначає доповідача (це допомагає залучити до активної праці всіх дітей), який чітко повідомляє колективну відповідь. "Експерти" підбивають підсумки і виставляють бали, однакові для всіх учасників групи. При потребі учні можуть звернутися за допомогою до "консультантів", але в цьому випадку група втрачає незначну кількість балів за відповідь.

...