Система психолого-педагогічної підготовки вчителя початкових класів

Автореферат

педагогічний психологічний підготовка вчитель

У вступі обґрунтовано актуальність теми і ступінь дослідженості обраної проблеми, сформульована проблема, концепція, гіпотеза, визначено об'єкт, предмет, мета, завдання, методологія, методи дослідження, розкрито його теоретичну і практичну значущість, сформульовано основні положення, які виносяться на захист, відображено апробацію і впровадження результатів дослідження, викладено особистий внесок здобувача.

У першому розділі - “Історичні передумови становлення в Україні національної системи професійної підготовки вчителя початкових класів” - на основі аналізу історичних епох і цивілізаційних процесів, які впливають на формування особистості вчителя, обґрунтовано етапи становлення і розвитку його професійної підготовки. Виділено тенденції підготовки вчителя початкових класів в кожну історичну епоху.

Системно-історичний підхід до аналізу проблеми довів, що формування особистості вчителя пов'язано з цивілізаційними процесами. Оскільки виховання людини є головною функцією суспільства, а виховна діяльність - свідомою, то на різних етапах його історії воно має різний характер і вияв. Антична філософія заклала фундамент сучасного наукового світогляду людей про навколишній світ, а антична педагогіка була родоначалом ідей багатьох галузей сучасних педагогічних наук. Важливим досягненням цивілізаційного розвитку стародавньої епохи була поява першого "штатного" педагога, який одержував платню і започаткував учительську професію. Рівень розвитку цивілізації в епоху середньовіччя сприяв появі освічених людей, які передавали свої знання іншим. Спеціальних навчальних закладів для підготовки вчителів в цей час не було. В Західній Європі їх готували в університетах факультети вільних мистецтв, а в Україні - Острозька школа-колегія, братські школи і Київська колегія.

Епоха нового часу сприяла становленню і розвитку професійної освіти. Створення першої вітчизняної вчительської семінарії, що готувала вчителів для народних училищ, було зумовлено освітніми реформами і перетвореннями, які відбувалися в країнах Західної Європи.

У першій половині XIX ст. феодально-кріпосницькі відносини в Україні не сприяли організації систематичної підготовки вчителів для народних шкіл. Бурхливий розвиток суспільно-політичної думки, відміна кріпосницького права і розвиток капіталістичного способу виробництва у другій половині XIX - на початку XX ст. спричинили появу різних типів навчальних закладів, де готували вчителів для народних шкіл, зокрема: педагогічні класи при гімназіях і народних училищах, педагогічні курси, учительські семінарії і вчительські інститути. В організації підготовки вчителів постійно були проблеми, котрі відбивали специфіку педагогічної освіти у новий час: який контингент учнів дібрати і як зацікавити їх учительською діяльністю; як поліпшити теоретичну і практичну підготовку.

У цей період активізується дослідження проблеми змісту педагогічних і психологічних знань, зокрема процес диференціації й інтеграції знань, прагнення подолати емпіричний рівень психолого-педагогічної науки, визначити предмет її дослідження, сформулювати принципи розвитку.

Епоха новітньої історії - час становлення сучасної цивілізації. Її порівняльно-історичний аналіз дозволив виділити ряд тенденцій професійної підготовки вчителя початкових класів на кожному з її історичних періодів.

В Україні вона розпочинається з національно-демократичних революцій і боротьби за збереження незалежності, характеризується реорганізацією системи педагогічної освіти, перебудовою змісту і методів навчально-виховної роботи у трирічних педагогічних школах і на педагогічних курсах, де готували вчителя початкових класів.

В умовах нової економічної політики було утворено в країні систему педагогічної освіти, інтенсивно розвивалася педагогічна наука. Демократичні, гуманні відносини в цей час сприяли створенню різних типів навчальних закладів для підготовки вчителя початкових класів; сприяли опрацюванню альтернативних навчальних планів і програм, складанню підручників для педагогічних закладів, новаторській педагогічній діяльності. В той же час у змісті професійної підготовки перевага надавалася вивченню суспільних дисциплін.

Період радянської модернізації України характеризується розвитком командно-адміністративної системи управління, відмовою від демократичних принципів керівництва народною освітою. Підготовка вчителя початкової школи здійснюється у педагогічних технікумах, які з часом перейменовують у педагогічні школи, а згодом - у педагогічні училища. У викладанні психолого-педагогічних дисциплін перевага надається педології, яку вже у другій половині 30-х років заборонили.

Післявоєнний період позначився великими труднощами у підготовці педагогічних кадрів, потрібно було поновити мережу педагогічних навчальних закладів. Крім педагогічних училищ, які готували вчителів початкової школи, на цей час відкрили педкласи для швидкого забезпечення потрібної кількості педагогів. У змісті професійної підготовки ліквідували багатопредметність, дублювання курсів середньої школи, велику увагу звертали на посилення підготовки до практичної діяльності майбутніх спеціалістів.

В умовах періоду десталінізації значна увага приділялася вдосконаленню якості підготовки вчителів початкових класів. З цією метою організовані спеціальні факультети при педінститутах, тобто початкова школа отримала спеціалістів з вищою освітою. Головним типом середнього навчального закладу залишалося педагогічне училище. Зміст професійної підготовки поліпшено вивченням психології і педагогіки, а також організацією педагогічної практики у школі.

У період загострення загальної кризи радянської системи відбувся перехід до централізації освітньої справи, що виявилося у нехтуванні національним змістом, у формалізації педагогічного процесу, в утвердженні авторитарної педагогіки. Поліпшенню професійної підготовки вчителів початкової школи сприяло запровадження відділень широкого профілю в педінститутах і педагогічних училищах, постійно вдосконалювався зміст психолого-педагогічної підготовки. Позитивним у цей час було відновлення традицій новаторської педагогічної діяльності і зародження гуманістичних принципів педагогіки співпраці.

Відродження незалежності України пов'язано з соціально-економічними процесами. Його наслідком є реформа професійної школи і формування національної системи освіти. Проте реформування педагогічної освіти в умовах сучасного державотворення здійснюється дуже повільно, що спричинено глибокою загальною кризою багатьох галузей суспільного організму молодої держави.

Аналіз педагогічної освіти в Україні в новітній час засвідчує, що рівень її розвитку прямо залежить від соціально-економічних умов суспільства. Тільки демократичні, гуманні відносини, які були характерні для перших історичних періодів новітнього часу, сприяли інтенсивному розвитку педагогічної освіти і науки: створенню різних типів навчальних закладів для підготовки вчителів початкових класів; опрацюванню альтернативних навчальних планів і програм, складанню підручників для педагогічних закладів; новаторській педагогічній діяльності. Диктатура партійної бюрократії з її тоталітарною командно-адміністративною системою управління протягом більш як півстоліття, прикриваючись демагогічними лозунгами про демократію, всіляко гальмували прогресивний розвиток педагогічної освіти. Це виявилося в централізації в освітній справі, у нехтуванні національним змістом, у формалізації педагогічного процесу, в утвердженні авторитарної педагогіки.

Здійснений у розділі аналіз становлення в Україні системи професійної підготовки вчителя початкових класів дозволив нам виділити і обґрунтувати етапи її розвитку, а також тенденції формування особистості вчителя на кожному з них.

У другому розділі - “Світовий досвід професійної підготовки вчителя початкових класів” - охарактеризовано становлення і розвиток педагогічної освіти за рубежем, сучасні зарубіжні технології підготовки вчителя початкових класів. Здійснено порівняльний аналіз педагогічної освіти України у світовому контексті.

В умовах становлення національної освіти в Україні, активних пошуків шляхів і засобів удосконалення професійно-педагогічної підготовки вчителів особливого значення набуває вивчення і використання зарубіжної історико-педагогічної спадщини, нагромадженої вищою школою. Вивчення з сучасних позицій теоретичних ідей і досвіду зарубіжних педагогів сприятиме подоланню сформованих стереотипів, що протягом тривалого часу склалися у вітчизняній педагогічній думці.

Педагогічна освіта України функціонує і розвивається паралельно з педагогічними системами інших країн та регіонів, взаємодіє з ними, зазнає їх впливу. Тому для конкретизації напрямів і характеру еволюції педагогічної освіти нашого суспільства потрібно враховувати стан і тенденції підготовки вчителів початкових класів за її межами.

Аналіз структури і змісту зарубіжних і вітчизняної підготовки вчителя початкових класів на різних етапах суспільно-економічного та історичного розвитку свідчить, що її рівень залежить від суспільних відносин і соціально-економічного розвитку тієї чи іншої країни.

На першому етапі цивілізаційного розвитку вчитель стояв поряд із філософом, поетом, царем, був провісником правди, служив істині, добру і красі. З розвитком цивілізації, науково-технічної революції, що спричинила прискорене поширення різних джерел знань і послаблення громадянського авторитету вчителя, останній поступово втрачає місце на постаменті суспільної пошани й покликання, перетворюючись у звичайного передавача знань серед багатьох інших джерел інформації.

Перші спеціалізовані навчальні заклади з підготовки вчителів початкових класів утворилися в країнах європейської цивілізації (Франція, Німеччина, Англія та ін.) у XVII-XVIII ст., коли на Заході руйнувалися устої традиційної цивілізації. Саме в цих країнах у XIX ст. утворилась система професійної педагогічної освіти, яка сприяла підготовці висококваліфікованих спеціалістів. Їх елементи у подальшому були запозичені в інші країни світу (США, Японія та ін.).

У цей же період закладалися теоретичні основи педагогіки як науки, засновниками якої були Я.А. Коменський, І.Г. Песталоцці, І.Ф. Гербарт. Теорію і практику підготовки вчителів у XIX ст. обгрунтував німецький педагог А. Дістервег. На початку XX ст. було здійснено ряд нових педагогічних досліджень: М. Монтессорі обґрунтувала метод “наукової педагогіки”; Г. Кершенштейнер - значення трудового навчання для розвитку народної освіти; С. Френе - теорію “вільного виховання”; Д. Дьюї - гуманістичний напрям у педагогіці.

У країнах Західної цивілізації криза образу вчителя виникла у XIX - на початку XX ст. і породжена кризовими явищами суспільно-економічних відносин. У таких умовах формувався “масовий”, часто слабко підготовлений учитель. Дефіцит професіоналізму, психолого-педагогічної, філософської підготовки він компенсував посиленням влади над учнями, що породжувало незадоволення громадськості і спричинило падіння його авторитету. Водночас було розпочато масову підготовку вчителя початкових класів.

Авторитарний тип учителя був притаманний державам Східної цивілізації. Так, в арабських країнах слово “ вчитель” (арабське “мавла”) означало “друг” і “власник”. Наставник дітей ототожнював себе з Богом, прирівнював себе до істини, був одноосібним носієм знань. У країнах, де сповідують іслам, індуїзм, зокрема в Індії, формується образ учителя-гуру - духовного наставника, який є зразком для учнів.

У першій половині XX ст. поступово формуються нові освітянські системи і течії, проголошуються нові педагогічні ідеї, але криза освіти триває, що було пов'язано з падінням авторитету науки й освіти в суспільстві. У цей час значно ускладнюються завдання вчителя-наставника, який повинен був шукати новаторські підходи до розуму, волі і серця учнів, котрі дедалі частіше втрачали інтерес до науки й навчання. Професійна підготовка вчителя початкових класів, що набула поширення у XIX ст., практично не змінюється.

На підставі аналізу сучасних зарубіжних технологій підготовки вчителя початкових класів можна виділити кілька напрямів реформування педагогічної освіти, зумовлених модернізацією суспільних відносин після другої світової війни на соціальній і гуманістичній основі.

Чітко виражена тенденція переходу від середньої до вищої педагогічної освіти, як правило, університетського типу. Система педагогічної підготовки в країнах світу стає дедалі уніфікованішою, підвищується рівень професійної майстерності.

Зміст сучасної педагогічної підготовки спрямований на формування вчителя, здатного працювати в такій системі, що характеризується взаємодією різних культур, зростаючою мобільністю і демократизмом. Саме тому відмінною особливістю програм підготовки вчителів у зарубіжних країнах є варіативність, дроблення педагогічних курсів, а також елективний принцип освіти, з одного боку, й інтеграція психолого-педагогічних дисциплін, з іншого. Проте єдиний уніфікований теоретичний курс, побудований на загальних методологічних і методичних принципах, так і не склався. Аналіз системи університетської педагогічної освіти свідчить про багатоваріативність навчальних програм і багаторівневість у підготовці вчителя початкових класів.

В організації навчальної діяльності студентів розвинутих країнах світу найбільше цінують уміння набувати знання самостійно. Це формується в процесі практичних занять. У вищих закладах освіти починають застосовувати нові методи, зокрема: мікровикладання, моделювання і рольові ігри. Чільне місце в процесі підготовки вчителів відводять педагогічній практиці, вдосконаленню її змісту і форм проведення у школі.

Порівняльний аналіз систем психолого-педагогічної підготовки вчителя початкових класів у розвинутих зарубіжних країнах виявив шляхи її удосконалення в Україні, зокрема: розбудова національної системи освіти; перехід до вищої багаторівневої педагогічної освіти; вдосконалення змісту психолого-педагогічної підготовки на основі інтеграції і диференціації знань; запровадження інноваційних технологій, форм і методів організації навчальної роботи у вищому педагогічному закладі.

Аналіз вітчизняного практичного стану психолого-педагогічної підготовки вчителя початкових класів у вищих педагогічних закладах освіти підтвердив, що потрібно удосконалювати її структуру, зміст, форми і методи організації. Головним шляхом удосконалення сучасної психолого-педагогічної підготовки вчителя початкових класів є впровадження нових прогресивних концепцій, сучасних педагогічних технологій і науково-методичних досліджень у навчальний процес, усунення уніфікованої освіти.

У розділі доведено, що необхідність інтеграції вітчизняної і світової педагогічної освіти зумовлена потребами розв'язання проблем, пошуком нових підходів до організації педагогічного процесу у вищих навчальних закладах з метою підвищення рівня освіти в Україні до світових стандартів.

У третьому розділі - “Теоретико-методологічні основи дослідження і проектування психолого-педагогічної підготовки вчителя початкових класів” - на основі системного підходу обґрунтовано структуру багаторівневої підготовки вчителя початкових класів, а також основні напрями конструювання змісту психолого-педагогічної підготовки у навчальному закладі. Представлена концептуальна модель системи психолого-педагогічної підготовки майбутнього вчителя початкових класів.

Аналіз психолого-педагогічної літератури показав, що підвищення рівня професійної підготовки вчителя, подолання типових ускладнень, що виникають в його практичній діяльності, пов'язані з формуванням у майбутнього спеціаліста цілісного сприймання компонентів педагогічного процесу. Визначальною умовою формування цілісного сприймання педагогічного процесу як об'єкта діяльності вчителя є системність його знань.

Питання професійно-педагогічної підготовки майбутніх вчителів на основі системного підходу у своїх працях розглядали А.М. Алексюк, В.І. Каган, І.А. Сиченіков, В.А. Семиченко, В.І. Луговий, В.Я. Дашковський, О.В. Глузман та ін. Їхні дослідження ґрунтуються на філософському визначенні системного підходу як напряму методології наукового пізнання і соціальної практики, коли кожний об'єкт є системою; вони підкреслюють необхідність вивчення системних явищ з точки зору цілісності, структурності, функціональності, організованості.

Системний підхід, запропонований А.Я. Мамонтовим для вивчення педагогічних систем на початку XX ст., дозволив визначити методику вивчення нашої системи, зокрема: проаналізувати розвиток системи професійної підготовки вчителя початкових класів; визначити її залежність від соціально-економічних умов суспільства і цивілізаційних процесів; провести критичний аналіз, спрямований на виявлення прогресивних напрямів удосконалення підготовки вчителя початкових класів в сучасних умовах; здійснити науковий опис психолого-педагогічної підготовки вчителя початкових класів і визначити її ефективність.

Наш підхід до розробки системи професійно-педагогічної підготовки вчителя початкових класів зумовили такі чинники: соціально-економічні, пов'язані із змінами в суспільній свідомості і появою нових цінностей в освіті; практичні, що виникли з появою нових типів навчально-виховних закладів; теоретичні, зумовлені тим, що педагогічна освіта розвивається по шляху формування в майбутніх педагогів цілісного уявлення про свою професійну діяльність.

В основу дослідження покладено “Концепцію педагогічної освіти”, яка передбачає: розробку і запровадження державних стандартів педагогічної освіти різних освітньо-кваліфікаційних рівнів; створення цільової системи безперервної педагогічної освіти з урахуванням вітчизняного досвіду, національних традицій і тенденцій розвитку світових освітніх систем. Це дозволило нам зробили висновок, що в структурі єдиної системи безперервної педагогічної освіти необхідно передбачити багаторівневість підготовки вчителя початкових класів. Так, низовою ланкою в ній повинен бути педагогічний коледж, який готує молодших спеціалістів - учителів початкових класів. Середня ланка - педагогічний інститут, що забезпечує підготовку бакалаврів - учителів початкових класів із спеціалізацією “Педагогіка” або “Психологія”. Найвищий статус підготовки вчителів початкової школи забезпечує педагогічний університет і він готує магістрів педагогіки і психології.

Проаналізувавши проблеми багаторівневої підготовки вчителя у вітчизняній системі педагогічної освіти, ми визначили, що основним завданням підготовки вчителя початкових класів є формування суб'єкта професійної діяльності, здатного бачити і творчо вирішувати проблеми педагогічного процесу в спільній діяльності з учнями. Важливими напрямами підготовки сучасного вчителя є: соціально-психологічний, професійно-педагогічний та індивідуально-психологічний. Усі вони пов'язані із змістом педагогічної освіти, що складається з трьох циклів дисциплін: світоглядно-культурологічного (гуманітарно-культурного), психолого-педагогічного і фахово-методичного.

Перехід на багаторівневу підготовку фахівців в Україні, тобто впровадження ступеня бакалавра і магістра, неможливий без перегляду змісту психолого-педагогічної освіти та його структурних елементів, поза науковим обґрунтуванням взаємозв'язку і балансу між предметною і професійно-педагогічною підготовкою, без сучасних критеріїв загальнонаукової підготовки майбутніх учителів. З метою наукового обґрунтування змісту психолого-педагогічної підготовки у вищому навчальному закладі у дисертації виділені об'єктивні і суб'єктивні чинники, що впливають на зміст освіти, проаналізовані традиційні підходи до структурування змісту освіти (М.М. Нечаєв, В.І. Каган, І.А. Сиченніков, В.С. Ледньов). Принципи системного підходу (цілісність, структурність, інтегративність, ієрархічність, взаємодії із зовнішнім середовищем) застосовані як методологічна основа при конструюванні змісту психолого-педагогічної підготовки вчителя початкових класів.

Зміст психолого-педагогічної підготовки майбутнього спеціаліста слід розглядати як комплексне новоутворення, в основі якого знаходиться програмно-цільовий метод планування і управління процесом навчання. Вона повинна забезпечувати інтеграцію всіх дисциплін цього циклу і в той же час відображати сучасний рівень розвитку тієї чи іншої науки, її специфіку. Обґрунтовані основні напрями конструювання змісту психолого-педагогічної підготовки у навчальному закладі, який повинен:

1) бути спрямований на досягнення головної мети навчання;

2) становити органічну цілісну систему;

3) утверджувати людину як найвищу соціальну цінність;

4) забезпечувати ґрунтовний загальнокультурний розвиток особистості вчителя. Такий зміст підготовки майбутніх вчителів початкових класів створює сприятливі умови для розвитку особистості педагога і направлений на: теоретико-методологічну підготовку, якою передбачено формування узагальнених на високому рівні знань, творчого мислення, загальної культури, педагогічної свідомості, поведінки і дії; професійну підготовку, що полягає в оволодінні психолого-педагогічними знаннями, уміннями і навичками організації навчально-виховного процесу з учнями; розвиток індивідуальності вчителя на основі цілісного і міждисциплінарного підходів.