Рейтингова оцінка фізичної підготовленості підлітків як засіб підвищення мотивації до систематичних занять фізичною культурою

Размещено на http://www.allbest.ru/

ВОЛИНСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ЛЕСІ УКРАЇНКИ

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата наук з фізичного виховання і спорту

Рейтингова оцінка фізичної підготовленості підлітків як засіб підвищення мотивації до систематичних занять фізичною культурою

24.00.02 - Фізична культура, фізичне виховання

різних груп населення

Добринський Володимир Семенович

Луцьк - 2000

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

фізичний школа підліток рейтинговий

Актуальність теми. Фізичне виховання - невід'ємна частина навчально-виховного процесу в школі. Проблема нормування рухової активності учнів має важливе значення тому, що останнім часом для молоді характерна прогресуюча гіподинамія, зумовлена великим обсягом навчальних занять не тільки в школі, але й удома.

Недостатня рухова активність негативно впливає на більшість функцій організму підлітків і є патогенетичним фактором виникнення й розвитку захворювань. З початку 90 - х років контингент дітей і підлітків, залучених до систематичних занять у дитячо-юнацьких спортивних школах, підліткових фізкультурно-спортивних клубах за місцем проживання, у спортивних секціях підприємств, установ та організацій скоротився на 620 тис. осіб. Згортання цієї роботи негативно позначилося на стані здоров'я школярів, рівні їх фізичної підготовленості. Як зазначено в цільовій комплексній програмі "Фізичне виховання - здоров'я нації" (1998), протягом останніх п'яти років на 41% збільшилася кількість учнів, які належать за станом здоров'я до спеціальної медичної групи. Понад 50% школярів мають незадовільну фізичну підготовленість, низький та нижчий, ніж середній, рівні фізичного здоров'я. Радикально змінити ситуацію за рахунок існуючої в країні традиційної системи охорони здоров'я населення неможливо. Цю проблему може частково вирішити фізичне виховання і спорт як найбільш економічно вигідні та ефективні засоби профілактики захворюваності, зміцнення генофонду нації та розв'язання інших соціальних проблем. У зв'язку з цим перед фізичним вихованням на сучасному етапі ставляться такі завдання:

- формувати в школярів потребу зміцнення здоров'я засобами фізичної культури та спорту;

- збільшити обсяг рухової активності учнів відповідно до психофізіологічної потреби в рухах;

- визначити й запровадити наукові принципи й засоби мотиваційних стимулів до систематичних занять фізичними вправами;

- удосконалити матеріально-технічне забезпечення з урахуванням сучасного економічного становища держави;

- підвищити якість навчального процесу фізичного виховання;

- оптимізувати управління фізичним вихованням дітей і молоді.

Система вирішення існуючих проблем фізичного виховання школярів складається з багатьох засобів, методів і форм педагогічного впливу, які знаходяться у взаємозв'язку і спрямовані на вдосконалення фізичних здібностей підлітків. Одним із таких засобів є контроль, оцінювання й облік навчальної роботи учнів. Проблема контролю як обов'язкового елементу навчання широко досліджена педагогічною наукою (В. Аванесов, 1989; Ю. Бабанський, 1989; К.Інгенкамп, 1991).

Педагогічний контроль досягнень школярів на уроках фізичної культури включає в себе традиційну п'ятибальну систему оцінювання. Ця система, незважаючи на її тривале застосування в педагогічній практиці, має цілу низку недоліків і не може повною мірою забезпечити якісний контроль досягнень учнів під час занять фізичними вправами (М. Абрамов, 1983; С. Гуськов, 1996; В. Єднак, 1997). У зв'язку з цим виникає необхідність розробки нової системи оцінювання, яка стала б ефективним засобом підвищення мотивації школярів до систематичних занять фізичною культурою, збільшення їх рухової активності та значного покращення здоров'я.

Досвід роботи зарубіжних та вітчизняних навчальних закладів показує, що успішне вирішення цієї проблеми є можливим завдяки запровадженню рейтингової системи оцінювання (О. Куц, 1995; В. Морозов, 1991; Т. Пішакова, 1992; О. Сидорко, 1996; О. Степаненко, І. Месовська, 1992). Водночас наукова література, яка висвітлює питання рейтингового оцінювання, базується в багатьох випадках на досвіді практичної роботи й має описовий характер. Отже, недостатньо досліджені проблеми використання такого оцінювання контролю навчальних досягнень учнів у фізичному вихованні, відсутні обґрунтовані та експериментально доведені технології створення та методики застосування рейтингу визначають актуальність теми наукового дослідження.

Зв'язок з науковими програмами, планами, темами.

Дисертаційне дослідження виконано згідно із зведеним планом науково-дослідницької роботи Волинського державного університету імені Лесі Українки за темою "Антрополого-концептуальні засади оновлення змісту середньої та вищої гуманітарної освіти" (Реєстраційний номер 0198U007216, шифр теми 18-97).

Мета дослідження: Теоретично обґрунтувати та розробити методику використання рейтингового оцінювання в системі поточного контролю фізичної підготовленості в процесі фізичного виховання в школі.

Відповідно до мети було визначено наступні задачі дослідження:

1. Вивчити мотиваційні пріоритети до занять фізичною культурою підлітків 13-15 років.

2. Обґрунтувати й розробити рейтингову систему оцінювання фізичної підготовленості підлітків 13-15 років.

3. Розробити методику використання рейтингового оцінювання в системі поточного контролю фізичної підготовленості в процесі фізичного виховання у школі, яка включає такі компоненти:

- блок тестів, які дають змогу характеризувати рівень фізичної підготовленості та соматичного здоров'я;

- кількісні та якісні критерії оцінювання фізичної підготовленості в абсолютних одиницях та рейтинговій системі балів;

- відносну оцінку динаміки показників з урахуванням вихідного рівня фізичної підготовленості.

4. Перевірити ефективність експериментальної методики поточного педагогічного контролю в практиці навчально-виховного процесу фізичного виховання загальноосвітніх шкіл.

Наукова новизна дослідження полягає:

1) у розробці системи педагогічного контролю, яка відрізняється від тих, що є у практиці фізичного виховання учнів загальноосвітніх шкіл:

- критеріями "абсолютного" рейтингового оцінювання, яке уніфіковано двадцятьма балами;

- критеріями "відносного" оцінювання динаміки показників протягом чверті та навчального року з урахуванням вихідного рівня фізичної підготовленості та приросту показників;

- тренінгу, який включає процедури активації мотивації досягнень і заснований на спонукальних мотивах (внутрішніх і зовнішніх) та механізмах формування поведінкових реакцій;

2) у визначенні комплексу інформативних рухових тестів, які мають високі значущі зв'язки із соматичним здоров'ям підлітків і дають змогу характеризувати рівень фізичної підготовленості й фізичного здоров'я: це тести на максимальну, "вибухову" силу, спритність, витривалість і фізичну працездатність;

3) у доповненні теоретико-методологічних положень реалізації дидактичного принципу "свідомості й активності" у фізичному вихованні школярів на основі вивчення фізіологічних і психологічних закономірностей розвитку підлітків, формування їх потреб та мотивів й обґрунтування рейтингового оцінювання в системі педагогічного контролю, яке дає змогу простежити динаміку навчальних досягнень учнів і підвищити їх мотиваційну активність до рухової діяльності.

Практичне значення одержаних результатів:

- визначено рухові тести, які мають значущий зв'язок із показниками соматичного здоров'я підлітків і можуть використовуватись у педагогічному контролі в системі фізичного виховання школярів загальноосвітніх шкіл;

- розроблено шкалу "абсолютного" рейтингового оцінювання з 15-и рухових тестів, яка формалізована двадцятьма балами, що дає змогу оцінити рейтинг учня у віковій групі за кожним тестом і сумою балів;

- розроблено шкалу диференційованого "відносного" оцінювання досягнень учня протягом чверті й навчального року з урахуванням вихідного рівня фізичної підготовленості, яка рекомендується в системі самоконтролю для визначення ефективності самостійних занять і в системі поточного педагогічного контролю з боку вчителя за наслідками фізичної активності учня із самовдосконалення;

- методику поточного педагогічного контролю з використанням рейтингового оцінювання і процедури активації мотивації впроваджено в практику навчального процесу з фізичного виховання у школах № 4, 10, 26 м. Луцька, яка сприяла підвищенню інтересу учнів до урочних і позаурочних форм фізичного виховання, залученню до систематичних занять фізичною культурою і спортом, покращенню їх фізичної підготовленості;

- теоретико-методологічні положення реалізації принципу "свідомості й активності" у фізичному вихованні школярів із використанням рейтингової системи в педагогічному контролі включено в теоретичний курс занять зі студентами Інституту здоров'я та фізичної культури молоді Волинського державного університету імені Лесі Українки з предмету "Теорія і методика фізичного виховання";

- розроблена методика педагогічного контролю за фізичною підготовленістю, яка ґрунтується на рейтинговому оцінюванні, може бути рекомендована для впровадження в навчальний процес фізичного виховання учнів загальноосвітніх шкіл, а теоретико-методологічні положення щодо підходів обґрунтування технології рейтингового оцінювання дадуть змогу використати таку систему у вищих навчальних закладах.

Особистий внесок пошукувача полягає в розробці технології рейтингового оцінювання в системі контролю за фізичною підготовленістю учнів.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дослідження доповідались: на Міжнародній науково-практичній конференції "Фізичне виховання, спорт і культура здоров'я в сучасному суспільстві" (Луцьк, 1999); V Всеукраїнській науково-практичній конференції "Актуальні проблеми валеологічної освіти в навчальних закладах України" (Кіровоград, 1999); VII Всеукраїнській науково-практичній конференції "Актуальні проблеми оздоровчої фізкультури, спорту дітей-інвалідів та валеології у сучасному суспільстві" (Кіровоград, 1999); щорічних наукових конференціях викладачів Волинського державного університету імені Лесі Українки (1994-1998); обласних семінарах та курсах підвищення кваліфікації вчителів фізичної культури.

Структура й обсяг дисертації. Дисертація складається з вступу, 5 розділів, висновків, списку використаних джерел та додатків.

Робота викладена на 204 сторінках друкованого тексту. Для кращого сприйняття матеріалів досліджень дисертація ілюстрована 11 рисунками і 35 таблицями. Перелік використаних літературних джерел містить 208 найменувань, у тому числі 16 - зарубіжних.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність теми, визначено мету та завдання дослідження, розкрито наукову новизну і практичне значення роботи, особистий внесок пошукувача, вказується сфера апробації результатів дослідження.

У першому розділі "Психолого-педагогічні проблеми фізичного виховання школярів у сучасних умовах" проаналізовано системи фізичного виховання школярів на сучасному етапі. Наукові дослідження С.Громбаха (1988), А.Нісімчука (1995), В.Панаєва (1985), Л.Сухарєвої (1988), Б.Шияна (1988, 1997) показують, що формування основних рухових якостей і навичок у процесі фізичного виховання може бути більш успішним за умови обґрунтованого застосування засобів і методів фізичної культури, а також інтенсифікації фізичних навантажень, які потребують напруженої діяльності всіх фізіологічних систем. Це дало змогу простежити вплив мотиваційних стимулів на систематичність занять фізичними вправами. Зроблено порівняльну характеристику систем фізичного виховання багатьох зарубіжних країн, що дало змогу виділити найефективніші підходи до організації навчального процесу в освітніх закладах, одним із яких є застосування рейтингового оцінювання в системі педагогічного контролю на заняттях з фізичної культури.

У другому розділі "Методи та організація дослідження" обґрунтовується система взаємодоповнюючих методів, які адекватні меті та задачам дослідження. Вони спираються на сукупності засобів пізнання, що використовуються в загальній теорії та методиці фізичного виховання, а також у суміжних наукових дисциплінах біологічного та психологічного циклу і складаються з вивчення літературних та документальних матеріалів; теоретичного аналізу й синтезу; опитування (бесіди, анкетування); педагогічних спостережень; констатуючого та формуючого експериментів; методів математико-статистичної обробки даних.

Для обґрунтування методики поточного контролю з використанням рейтингового оцінювання було проведено кілька етапів досліджень протягом 1994-1999 рр. у школах № 4, 10, 26 м. Луцька, у яких взяли участь 950 хлопчиків 13-15 років.

На першому етапі опрацьовано літературні джерела з таких питань: контроль фізичної підготовленості учнів; мотивація занять фізичною культурою і спортом; особливості використання нових форм підвищення ефективності навчального процесу.

На другому етапі проводився констатуючий експеримент, який включав: визначення фізичного розвитку, функціонального стану та фізичної підготовленості хлопчиків 13-15 років; вивчення мотивів, інтересів та показників фізичного здоров'я підлітків 13-15 років; визначення інформативності рухових тестів для оцінювання фізичної підготовленості. Отримані матеріали констатуючого експерименту опрацьовані за допомогою методу варіаційної статистики на ЕОМ. На цьому ж етапі було розроблено методику поточного контролю з використанням рейтингової системи оцінювання фізичної підготовленості.

На третьому етапі проводився порівняльний педагогічний експеримент. У ньому брали участь дві групи: контрольна (СШ № 10 м. Луцька) та експериментальна (СШ № 26 м. Луцька). Кожна вікова група нараховувала 50 учнів. Експеримент проводився протягом 1997-1998 навчального року.

Методика поточного контролю в системі фізичного виховання експериментальної групи включала такі положення:

- тестування фізичної підготовленості на початку навчального року здійснювалося за системою тестів, що були рекомендовані як найбільш інформативні;

- "абсолютне" оцінювання результатів тестів здійснювалося за двадцяти-бальною системою (згідно з сумою балів визначався рівень фізичної підготовленості кожного учня і його рейтинг у класі);

- "відносне" оцінювання фізичної підготовленості здійснювалося за диференційованою системою з урахуванням вихідного рівня та приросту показників;

- у системі організації фізичного виховання враховано стимули, які сприяють підвищенню мотивації до систематичних занять фізичною культурою:

а) змагання з самим собою, мета - піднятися хоча б на один бал вище;

б) змагання з оточуючими, зі своїм класом - зайняти ранг за сумою балів;

в) змагання з іншими класами як члена команди, що вносить свою суму балів у загальну;

г) наочне зображення кількості балів кожного в кінці місяця і профіль фізичної підготовленості класу, який вивішується щомісяця на стенді, що дає змогу простежити динаміку процесу;

- домашні завдання з комплексом фізичних вправ для розвитку окремих рухових якостей були вивішені на стендах у кожному класі, а також роздавались особисто учням учителем фізкультури з корекцією фізичних навантажень залежно від рівня фізичної підготовленості.

Критеріями ефективності запропонованої методики поточного контролю у процесі фізичного виховання вибрано:

- підвищення інтересу й мотивації до занять фізичною культурою (результати анкетування);

- підвищення рівня здоров'я підлітків (показники фізичного здоров'я, зниження кількості захворювань і пропущених через хворобу днів);

- підвищення рівня фізичної підготовленості (результати в рухових тестах);

- підвищення обсягу й інтенсивності добової рухової активності (індекс рухової активності та її структура).

Ефективність розробленої експериментальної програми визначалася шляхом порівняння фізичного розвитку, функціонального стану та фізичної підготовленості учнів контрольної та експериментальної груп у кінці експерименту.

У третьому розділі "Обґрунтування системи рейтингового оцінювання" розглянуто результати констатуючого експерименту. Вивчення структури мотивів, інтересів та факторів, які впливають на їх формування, дало змогу виявити структуру соціальних й особистісних мотивів підлітків (табл.1).

Таблиця 1

Структура мотивів до занять фізичною культурою і спортом підлітків 13-15 років

Вид мотивів	Вираження мети	%
	Не відставати від товаришів	15,3
Соціальні	Бути лідером у класі	13,3
	Підготуватися до служби в армії	10,3
	Стати ,,чемпіоном”	23,5
	Зміцнити здоров'я	55,3
Особистісні	Стати сильним, витривалим	39,6
	Покращити успішність з фізкультури	29,6
	Для розваги	11

Аналіз структури мотивів показує, що усвідомлюють корисність фізичної культури 98%, виявляють активність 64%, недостатність фізичної підготовленості відчувають 97,6% підлітків.

Необ'єктивною причиною, яка заважає займатися спортом, ми вважаємо відсутність часу (41,6%), тому що 51% осіб у вільний час переглядають телепередачі й 55% - гуляють. Однак ця причина називається й тоді, коли відсутнє бажання, що свідчить про низьку мотивацію занять. Це змусило нас вивчити фактори, які впливають на формування мотивації занять фізичною культурою (табл.2).

Таблиця 2

Фактори, які впливають на формування мотивації до занять фізичною культурою і спортом (%)

Фактор	13 р.	14 р.	15 р.	Середній показник
Радить учитель	62	44	30	45,3
Радять друзі	27	31	24	27,3
Радять батьки	41	39	35	38,3
Телепередачі	18	20	19	19,0
Знання про корисність вправ	28	40	47	38,0
Відвідування змагань	29	33	38	33,3
Преса	8	6	5	6,3
Особистий досвід	15	18	24	19,0
Не знаю; є бажання	8	4	2	4,7

На становлення мотивів істотний вплив має мікрооточення (,,вулиця”, товариші), яке знаходиться поза шкільним і сімейним впливом. З віком підвищується значущість освітнього рівня підлітків і їх знань про вплив фізичних вправ на організм людини. Вагоме значення для підлітків має відвідування змагань (33,3 %), що викликає бажання бути такими ж спритними, сильними й витривалими, як кращі спортсмени. Свідоме ставлення підлітків до процесу фізичного виховання в школі виражається у їх відповідях на запитання про те, що їх не задовольняє в навчальному процесі і що вони хотіли б покращити чи доповнити. Організація проведення уроків фізкультури в школі задовольняє 63,7% учнів, не задовольняє - 36,3%. Задоволеність п'ятибальним оцінюванням висловили 68% осіб, 32% - відповіли "ні". Надати учням більшої самостійності в організації фізичного виховання в школі бажають 29,7% осіб, причому 41% - у 13 років і 23% - у 15 років. Збільшити програмові нормативи з фізичного виховання хочуть 15,3% осіб, мабуть, ті, що відвідують ДЮСШ, зменшити - 8,3%, покращення матеріально-спортивної бази школи бажають 52% учнів, причому 85% - у 15 років і 30% - у 13 років, проводити більше спортивно-масових заходів бажає 45,7 % осіб (79% - у 15 років і 34% - у 13 років).

Для оцінювання здоров'я дітей і підлітків згідно з положеннями, які існують у науковій літературі (Г. Апанасенко, 1998; І. Аршавський, 1981; С. Громбах, 1967; А. Хрипкова та ін., 1990; А. Щедрина, 1989), використовуються п'ять критеріїв:

- рівень фізичного розвитку, ступінь його гармонійності, відповідність біологічного віку календарному;

- рівень функціонування основних систем організму;

- рівень фізичної підготовленості;

- ступінь опірності організму несприятливим умовам навколишнього середовища;

- наявність або відсутність хронічних захворювань.

Показники фізичного розвитку характеризуються соматичними величинами - довжина й маса тіла, обсяг грудної клітки; фізіометричними - ЖЄЛ, сила кисті, станова сила; соматоскопічними - розвиток кістково-м'язової системи, жировідкладення, статевий розвиток, тілобудова, осанка (А.Г. Хрипкова та ін., 1990).

Для визначення функціонального стану хлопчиків 13-15 років було взято показники, котрі характеризують серцево-судинну й дихальну системи у спокої (ЧСС, артеріальний тиск, ЖЄЛ), фізичну працездатність під час виконання функціональної проби PWC170, ступінь опірності організму несприятливим факторам зовнішнього середовища (кількість захворювань та їх тривалість протягом року).

Вивчення захворюваності дітей і підлітків дало змогу встановити, що 42,3% тринадцятирічних, 26,7% чотирнадцятирічних, 27,9% п'ятнадцятирічних мають різні нозологічні форми захворювання. Найпоширенішими хронічними захворюваннями є плоскостопість, міопія та гіпертрофія щитовидної залози. 55-80% дітей хворіють від одного до трьох разів і близько 10% - більше чотирьох разів на рік. У середньому на кожного хлопчика 13 років припадає 12 днів, пропущених через хворобу; 14 років - 10 днів; 15 років - 8 днів.

Для визначення фізичної підготовленості за основу взято систему тестів, запропоновану Європейським консультативним комітетом із розвитку спорту в 1986 році для всіх країн, які входять до цієї співдружності, для уніфікації методики й порівняння результатів фізичної підготовленості однорідних контингентів населення різних країн (Р. Астранд, 1990; М. Годик, В. Бальсевич, В. Тимошкін, 1994). Ці вправи обґрунтовані за своєю достовірністю та доступністю людям різного віку і з різним станом здоров'я. Для отримання більш широкої інформації про розвиток фізичних якостей учнів у процесі дослідження ми додали деякі тести із загальнодержавної системи тестів (за ред. М. Зубалія, 1997).

Аналіз середньовікових результатів із рухових тестів дає змогу зробити висновок, що фізична підготовленість хлопчиків 13-15 років знаходиться на низькому рівні. З 16 проведених тестів лише частину хлопчики 13-15 років виконали на "задовільно" та "добре" (човниковий біг 4х9м, 10х5м, піднімання тулуба з положення лежачи, рівновага "Фламінго", згинання рук в упорі лежачи, кистьова динамометрія). З інших тестів отримано результати, нижчі за оцінку ,,незадовільно”.

Визначення інформативних тестів, які більшою мірою пов'язані з показниками соматичного здоров'я, проводилось із застосуванням кореляційного аналізу взаємозв'язків показників фізичного здоров'я і фізичної підготовленості хлопчиків 13-15 років. Характер зв'язку і його значущість на рівні надійності (Р) визначалися залежно від кількості кореляційних пар. Мінімальні значення коефіцієнтів кореляції наших дослідів (n = 50) надійні на рівні: р 0,05 - r 0,273 ; р 0,01 - r 0,354; р 0,001 - r 0,443.

Аналіз кореляційних взаємозв'язків показників, що вивчалися, дав змогу виділити найінформативніші рухові тести з комплексу силових, швидкісних, швидкісно-силових, які пов'язані з соматичним здоров'ям, і скоротити обсяг завдань під час визначення рівня фізичної підготовленості.

Розробка рейтингової системи оцінювання проводилася з використанням методу перцентильного аналізу. Результати всіх рухових тестів розподілені за шістьма ознаками (3, 10, 25, 75, 90, 97%), що зустрічаються в учнів у процесі дослідження. За допомогою отриманих таблиць перцентильних шкал результатів рухових тестів розроблялись оцінні таблиці результатів у балах.

Для оцінювання результатів з рухових тестів ми використали шкалу рангового оцінювання двадцятибальної системи, оскільки діапазон перцентилів був теоретично обґрунтований і рекомендований у системі тестів Єврофіт. Відповідно до п'яти коридорів центильної шкали розподіляється межа та діапазон балів, що визначає якісний рівень вимірюваних ознак. Від 1 до 5 балів - "низький рівень"; 6-8 балів - "нижче середнього"; 9-13 - "середній", 14-17 - "вище середнього", 18-20 - "високий".

Система оцінювання за центильними рівнями має цілу низку переваг порівняно з існуючою стандартною шкалою оцінювання за середньостатистичними результатами. Вона об'єктивніше показує рівень розподілу тих чи інших показників і дає змогу розробити десятибальну, двадцятибальну і т.д. систему оцінювання, яка є більш "чутливою", ніж п'ятибальна, й відповідає завданням нашої роботи.

На базі перцентильних шкал розроблено експрес-систему оцінювання рівнів фізичної підготовленості. Показаний учнем результат тесту відносять до того чи іншого рівня, що дає можливість нарахувати йому суму балів за 10 тестів і визначити стан фізичної підготовленості за якісними категоріями (табл.3).

Таблиця 3

Оцінювання рівня фізичної підготовленості за сумою балів 10 тестів

№ з/п	Рівень	Бали за один тест	Сума балів десяти тестів
1	Високий	17 - 20	170 - 200
2	Вище середнього	14 - 16	140 - 169
3	Середній	9 - 13	90 - 139
4	Нижче середнього	6 - 8	60 - 89
5	Низький	1 - 5	0 - 59

Аналізуючи приріст результатів із рухових тестів протягом чверті й навчального року за абсолютними величинами та відповідно до розроблених шкал бальної оцінки, ми визначили, що середній темп прогресу вкладається у 4 бали. Чим нижче рівень фізичної підготовленості, тим вищий темп приросту (табл.4).

Таблиця 4

Диференційована система оцінювання прогресу (результату в балах) фізичної підготовленості протягом навчального року залежно від вихідного рівня

Вихідний рівень фіз. підготов.	"відмінно"	"добре"	"задовільно"	"незадовільно"
"низький" і "нижче середнього"	6,6 і вище	6,5 - 5,6	5,5 - 4,6	4,5 і нижче
"середній"	5,6 і вище	5,5 - 4,6	4,5 - 3,6	3,5 і нижче
"вище середнього"	3,6 і вище	3,5 - 2,6	2,5 - 1,6	1,5 і нижче
"високий"	утримання досягнутого рівня	зниження на 1 бал	Зниження на 2 бали	перехід на рівень нижче

Важче відбувається перехід від категорії "вище середнього" до "високого", що визначає диференційовану систему оцінювання приросту результатів фізичної підготовленості залежно від вихідного рівня.

Оскільки результати в тестах "біг 60м", "біг на витривалість", "кистьова динамометрія", "піднімання тулуба з положення лежачи" мають великий взаємозв'язок з показниками соматичного здоров'я дітей і деякі з них заохочуються в системі державних тестів коефіцієнтом 2, ми також рекомендуємо приріст результатів із цих тестів у балах помножити на 2. Потім сумувати кількість балів за приростом результатів у запропонованих тестах і визначати середній бал прогресу у фізичній підготовленості за формулою:

_N (x₂ - x₁)

p= ---------------, де

N

р - прогрес у фізичній підготовленості в балах;

х_{1 -} результат у балах у руховому тесті на початку навчального року;

х₂ - результат у балах у руховому тесті в кінці навчального року;

N - кількість тестів; _{N -} сума балів приросту за тестами.

Протягом чверті під час систематичних занять на уроках фізкультури й самостійних виконань домашніх завдань учні з "низьким" рівнем фізичної підготовленості можуть підвищити показники з рухових тестів в середньому на 2 бали, з "середнім" рівнем - близько 1,5 бала, з "вище середнього" - на 1 бал.

Отже, нормативи фізичної підготовленості, розроблені під час дослідження вікового контингенту підлітків 13-15 років м. Луцька, можна використовувати як порівняльні регіональні норми вчителями фізкультури в системі попереднього педагогічного контролю на початку навчального року й підсумкового контролю в кінці навчального року ("абсолютне" оцінювання фізичної підготовленості), а рекомендована система оцінювання приросту результатів фізичної підготовленості в балах може використовуватись як "відносне" оцінювання фізичної активності учнів.

У четвертому розділі "Ефективність методики рейтингового оцінювання в системі поточного контролю фізичної підготовленості в практиці фізичного виховання школярів" висвітлюються результати формуючого експерименту.

У процесі формуючого експерименту вівся контроль за динамікою мотивів до занять фізичною культурою, руховою активністю підлітків та їх фізичною підготовленістю. Результати досліджень показали, що динаміка мотивів протягом року не має кардинальних змін. На першому місці залишається мотив зміцнення здоров'я, і більша кількість підлітків експериментальної групи бажають стати "чемпіоном" (34% - проти 27,3% на початку року). Цей мотив пов'язаний із заняттям спортом, що підтверджується збільшенням кількості учнів експериментальної групи, які почали відвідувати ДЮСШ.

Зміни в системі педагогічного контролю й ті організаційні заходи, які були внесені у процес фізичного виховання в школі, не залишилися непоміченими учнями експериментальних груп і знайшли своє відображення у відповідях. У зв'язку з тим, що ми не в змозі змінити запитання анкет у кінці експерименту, щоб можна було зіставити результати опитування з контрольними групами, аналізуємо запитання й відповіді, які стосуються п'ятибальної системи оцінювання до і після експерименту (табл. 5).

Таблиця 5

Задоволеність п'ятибальною системою оцінювання на уроках фізичної культури на початку і в кінці навчального року (%)

Період дослідження	"Задовольняє"	"Хотів би змінити"
	К	Е	К	Е
Початок року	72,6	69,3	14,7	22,7
Кінець року	70,6	29	17,3	60,1

Незадоволеність п'ятибальною системою оцінювання висловили близько 30% учнів на початку року, але в експериментальній протягом року вже була відома двадцятибальна абсолютна й відносна система оцінювання фізичної підготовленості, яка відрізнялася від п'ятибальної й почала імпонувати більшості учням. Загальне оцінювання з фізичної культури залишилося за п'ятибальною системою, тому що ми не мали права відійти від традиційного оцінювання в журналі й табелі. Але в основу оцінювання було закладено інший принцип - оцінювання за приростом результатів, а не абсолютний результат. За таку зміну висловилися 60,1% учнів. Підсилення активної діяльності здійснюється через внутрішні мотиви, характерними ознаками яких є відчуття своїх можливостей і самоствердження.

Об'єктивними критеріями підвищення "ефекту дії", запровадженої методики контролю є визначення добової фізичної активності учнів на початку та в кінці навчального року. Використовуючи фремінгемську методику визначення добової фізичної активності, ми отримали можливість співставити ці показники у віковому аспекті, а також між контрольною й експериментальною групами на початку і в кінці навчального року. Індекси фізичної активності підлітків знаходяться в межах 36-37 балів (у середньому за віковою групою) і, по суті, не відрізняються. Структура добової рухової активності хлопчиків складається з базового режиму 9 годин, сидячого - 5-5,5 години, малого рівня - 5,5-6 годин, середнього - 3,5 години й високого - 1 година.

На початку і в кінці навчального року у процесі дослідження визначено рівні фізичної підготовленості дітей. Серед 13-річних підлітків контрольних груп на 6% стало більше осіб, які мали "вище середнього" рівень фізичної підготовленості.

Серед чотирнадцятирічних зросла кількість хлопців, які мали "високий" рівень, на 2%, "вище середнього" - на 14%. Серед п'ятнадцятирічних знизилася на 4% кількість тих, які мали "високий" рівень, і 2% учнів покращили свою "низьку" фізичну підготовленість.

Якісні зміни фізичної підготовленості експериментальних груп пройшли динамічніше. Наприкінці експерименту 26% тринадцятирічних підлітків набули "високий" і 42% - "вище середнього" рівні фізичної підготовленості. Чотирнадцятирічні - відповідно 8 % і 34%, серед п'ятнадцятирічних поліпшили свій рівень 16% учнів.

Отже, позитивні зміни рівня фізичної підготовленості відзначено у 8% осіб контрольних і 42% - експериментальних груп.

Протягом навчального року очевидно змінилася довжина й маса тіла в учнів як контрольної, так і експериментальної групи. Екскурсія грудної клітки збільшилася на 2-3см тільки у підлітків експериментальної групи. Те ж саме можна сказати про окружність плеча та стегна.

Розраховані індекси Робінсона (ЧСС х АТ сист/100 ум.од.) і життєвий індекс (ЖЄЛ х масу тіла, мл/кг), які входять до оцінки фізичного здоров'я за методикою Г.Апанасенко, вказують на прогресивні зміни в серцево-судинній системі підлітків експериментальної групи. Зниження цього індексу протягом року свідчить про формування "економізації функцій" при зростанні максимальних аеробних можливостей організму й підвищення рівня соматичного здоров'я. Показники захворюваності знизилися в обох групах: у контрольній - на 6%, в експериментальній - на 22%.

У п'ятому розділі "Аналіз отриманих результатів" підсумовано показники всього наукового дослідження. Нами виявлено, що 97,6% підлітків мають потребу в фізичній активності, що збігається з даними, які висвітлюються в науковій літературі (В.Петровський, Т. Круцевич, 1997), але в одних ця потреба реалізується (займаються в секціях та ДЮСШ 64% осіб), в інших - ні. Причому реалізація потреби в руховій активності здійснюється в різних видах фізичних вправ різними формами занять (27,9% підлітків займаються організованими, 28,3% - неорганізованими), різним спрямуванням занять (12,3% займаються спортивним спрямуванням, 58% - оздоровчим).

Аналіз вікового аспекту формування мотивів занять фізичною культурою і спортом підлітків 13-15 років, які проживають у різних регіонах України (В. Петровський, Т. Круцевич, 1997), показує, що вони в основному збігаються. У дітей переважає мотив зміцнення здоров'я і з віком знижується бажання досягнути великих спортивних результатів, хоча динаміка зниження цього мотиву однакова. Найбільше він виражений у 13 років (близько 34%), у 14 років - 16%, у 15 років - 14%. Більшість мотивів пов'язана із самовдосконаленням підлітків, тому пошук стимулів для підвищення їх рухової активності необхідно здійснювати в заохоченні її результатів.

Стимулами для виховання активності мають бути систематичне оцінювання досягнутих результатів, заохочення до них, у тому числі й спеціальна система оцінних нормативів.

Аналізуючи дані наукової літератури (Т. Круцевич, 1985; Л. Матвєєв, 1991; В. Петровський, Т. Круцевич, 1997) і наших досліджень, можна констатувати, що оцінювання досягнень у реалізації фізичної активності може бути формуючою основою спонукальних мотивів самовдосконалення. Досягнення мети фізичного виховання зумовлюється низкою обставин, які перебувають у причинно-наслідкових зв'язках. Для їх упорядкування й аналізу можна застосувати системний підхід. Це дає змогу уявити процес фізичного виховання як складну динамічну ймовірну систему.

Вивчення факторів, які впливають на мотиваційний бік фізичної активності підлітків, пов'язаних з оцінюванням їх діяльності, дало змогу виділити низку стимулів: оцінку результатів досягнень відносно самого себе; оцінку результатів досягнень у колективі; участь у змаганнях за свій колектив (навіть заочно); наочність результатів прогресу. Розроблена на цій основі методика поточного контролю, яка ввійшла до процесу фізичного виховання у школі, показала свої переваги й ефективність.

Опитування учнів підтвердило, що їх більше влаштовує така система оцінювання, ніж загальноприйнята (60%). У них підвищилася зацікавленість результатами своїх досягнень. Змагання між однолітками всередині групи стали доступні навіть учням із різним рівнем фізичної підготовленості. Наочний профіль фізичної підготовленості класу показував відставання з конкретних рухових тестів і спрямованості зусиль з їх розвитку, щоб перемогти в змаганнях між класами за загальним розрахунком балів. Підвищився обсяг рухової активності на 6-7 годин на тиждень, 72,3% учнів систематично стали виконувати домашні завдання з фізкультури. Нормативи, які визначають якісний рівень фізичної підготовленості, повинні враховувати природний процес вікового розвитку дітей, міру прогресу під час систематичних фізкультурно-оздоровчих занять і збільшуватися з віком, підвищуючи вимоги до фізичної підготовленості.

Використовуючи таку систему оцінювання, вже в середніх класах загальноосвітньої школи, можна досягнути протягом п'яти років навчання всіма учнями "високого" і "вище середнього" рівня фізичної підготовленості, а отже підвищити їхній стан здоров'я.

Пошук шляхів підвищення оздоровчої ефективності фізичного виховання можна здійснювати у процесі подальшого наукового розвитку й реалізації головних принципів теорії та методики фізичного виховання - "свідомості й активності", "індивідуалізації" та ін., де знаходиться великий потенціал ідей, які зроблять значний внесок у вирішення проблем здоров'я майбутнього нашої нації - дітей.

ВИСНОВКИ

1. Вивчення й аналіз літературних джерел, нормативних документів і досвіду практичної роботи висуває головну проблему вдосконалення фізичного виховання дітей та молоді в системі освітніх закладів і підвищення його оздоровчої ефективності. Шляхами до вирішення цієї проблеми є: підвищення обсягу рухової активності у процесі урочних і позаурочних форм занять; перегляд дидактичного наповнення навчального процесу; удосконалення системи педагогічного контролю; підвищення мотивації до занять фізичною культурою та дотримання здорового способу життя.

У сучасній педагогічній практиці існує тільки п'ятибальне "абсолютне" оцінювання знань та умінь і відсутнє "відносне" оцінювання навчальних досягнень учнів, їх активності, що стає перешкодою об'єктивного оцінювання зусиль до вдосконалення у процесі фізичного виховання і знижує мотивацію занять фізичною культурою. Система рейтингового оцінювання має свої переваги й використовується у практиці багатьох навчальних закладів за кордоном. Можливість її використання досліджується і в Україні.

Теоретичне обґрунтування й експериментальна розробка технології рейтингового оцінювання в системі поточного контролю у процесі фізичного виховання учнів дасть змогу підвищити інтерес до оцінювання особистих досягнень як результату фізичної активності та мотивацію систематичних занять фізичною культурою.

2. Вивчення мотиваційних установок, які спонукають підлітків до систематичних занять фізичною культурою і спортом, дало змогу виділити мотиваційні пріоритети, спрямовані на зміцнення здоров'я (97,6%) шляхом підвищення своєї фізичної підготовленості. Активні мотиви дії, що приводять до занять фізичною культурою, виявляються у 51,7% підлітків, з них 29,3% - відвідує організовані заняття у шкільних секціях і фізкультурно-оздоровчих центрах і 22,4% - займається самостійно. Спортивні мотиви "стати чемпіоном" мають 25,3% хлопців, але їх реалізація характерна для 12,3%.

Домінуючими мотивами цього вікового періоду можна вважати особистісні, які належать до потреби самовизначення й самовдосконалення (124,5%), та соціальні, які відповідають потребам самоствердження в колективі, лідерства й наслідування (62,4%).

3. Внаслідок аналізу системоутворюючих складових внутрішньої і зовнішньої мотивації підлітків до занять фізичною культурою та спортом визначено фактори, які впливають на їх формування. Головну роль у них відіграють соціальні - шкільні (45,3%) та сімейні (38,3%) настанови виховання, мікросередовище, де перебуває підліток (27,3%), освітні - знання про корисність вправ (38%) і набуття особистого досвіду (19%), комунікативні - відвідування змагань (33,3%), телебачення та преса (25,3%).

4. Пріоритетні мотиви оздоровчої спрямованості занять для підвищення фізичної підготовленості та здоров'я підлітків мають об'єктивні причини їх виникнення. У восьми рухових тестах із сімнадцяти - підтягування на перекладині, згинання й розгинання рук в упорі лежачи, стрибок угору з місця, нахил тулуба вперед з положення сидячи, біг 60м, біг 1500 і 2000м, РWС170, середньовікові результати знаходяться на "низькому" та "нижче середнього" рівнях фізичної підготовленості.

З кількості учнів, які брали участь в експерименті, 42,3% тринадцятирічних, 26,7% чотирнадцятирічних, 27,9% п'ятнадцятирічних підлітків мають різні нозологічні види захворювання. Від 55% (у 15 років) до 86% (у 14 років) дітей хворіють від одного до трьох разів на рік і 10% хлопців - більше 4-х разів на рік гострими респіраторними захворюваннями. На 100 підлітків 13 років припадає 1212 96 днів, пропущених через хворобу, у 14 років - 1014 80, у 15 років - 805 92.

5. Під час вивчення кореляційних взаємозв'язків між показниками фізичного здоров'я і фізичної підготовленості визначено значущі кореляції з тестами на максимальну силу (сила кисті r = 0,290 - r = 0,601 при р 0,05 - р 0,001); вибухову силу (стрибок у довжину з місця r = 0,294 - r = 0,566 при р 0,05 - р 0,001); прудкість (біг 60 м r = - 0,299 - r = -0,459 при р 0,05 - р 0,001); фізичну працездатність та витривалість (r = 0,292 - r = 0,869 при р 0,05 - р 0,001), що свідчить про можливість їх використання як в оцінюванні рівня фізичної підготовленості, так і рівня здоров'я підлітків.

6. На основі комплексних досліджень мотивації підлітків 13-15 років, показників їх соматичного здоров'я і фізичної підготовленості було розроблено систему поточного педагогічного контролю, яка включає такі компоненти:

- блок тестів, який дає змогу характеризувати фізичну підготовленість та рівень соматичного здоров'я: біг на 1500 або 2000м, тест РWС170, кистьова динамометрія, підтягування у висі на перекладині, піднімання тулуба з положення лежачи (30с), біг 60м, човниковий біг 10х5м, нахил уперед із положення сидячи, перехресні рухи руками (удар по дощечках), балансування стоячи однією ногою на опорі ("Фламінго");

- кількісні та якісні критерії оцінювання фізичної підготовленості в абсолютних одиницях та в рейтинговій системі, яка розрахована на базі перцентильних шкал результатів рухових тестів і формалізована у бали (20 балів);

- відносне оцінювання динаміки показників протягом чверті та навчального року з урахуванням вихідного рівня фізичної підготовленості;

- тренінг мотивації досягнень, що включає такі умови: постановку перед собою адекватної мети та її досягнення завдяки дрібнішим крокам; формування синдрому досягнення через похвалу з боку вчителя та товаришів; самоаналіз та самооцінка; механізм формування звичок людини, який передбачає включення у діяльність підлітків систематичного виконання індивідуальних самостійних завдань із фізкультури й перевірка їх результатів; накопичення практичного досвіду позитивних змін у фізичній підготовленості під впливом систематичних занять фізичними вправами; вплив емоційних факторів і вражень під час відвідування спортивних змагань; наслідування позитивних прикладів фізичного вдосконалення; залучення до безпосередньої участі в шкільних змаганнях; урахування інтересів і бажань учнів під час вибору видів фізичних вправ, що сприяє отриманню позитивних емоцій від фізичної активності.

7. Апробація методики поточного контролю фізичної підготовленості з використанням рейтингового оцінювання в практиці фізичного виховання підлітків у загальноосвітніх школах показала її ефективність, що підтверджується:

- підвищенням мотивації й інтересу до систематичних занять фізичною культурою і спортом як організованими, так і самостійними формами. Кількість підлітків, що систематично займаються організованими формами занять фізичною культурою і спортом, підвищилася в експериментальних групах з 46,2% до 62%, у той час, як активність контрольної групи наприкінці навчального року знизилася з 37,3% до 32%. Знизилася з 53% до 32% кількість учнів, які не мають бажання займатися фізичною культурою. Виконувати домашні завдання з фізичної культури, згідно з відповідями, стали 72,3% учнів експериментальної групи проти 4,3% на початку року (в контрольній тільки 6%). На 50% збільшилась кількість учнів, які беруть участь у спортивних змаганнях (в основному шкільних). 60% учнів віддали перевагу новій системі оцінювання;

- підвищенням обсягу (індекси добової фізичної активності збільшилися в середньому з 36 у.о. до 40 у.о., р 0,05) та інтенсивності рухової активності (,,високий” рівень рухової активності збільшився на 45 хвилин, "середній" рівень на - 1 годину) в експериментальних групах. У контрольних групах дані показники залишилися без змін;

- підвищенням рівня фізичної підготовленості, що відображається переходом у вищу якісну категорію 82% учнів 13 років, 42% - 14 років і 16% - 15 років експериментальних груп і відповідно - 6%, 16% і 2% - учнів контрольних груп. Достовірні відмінності приросту результатів констатуються в абсолютних показниках рухових тестів експериментальних груп;

- покращенням показників фізичного здоров'я. Кількість повторних захворювань експериментальної групи знизилася на 22%. Економізація функцій серцево-судинної системи (індекс Робінсона, ЧСС й артеріальний тиск у спокої) у п'ятнадцятирічних підлітків експериментальної групи в переважній більшості відповідає високому рівню соматичного здоров'я. Підвищилися функціональні можливості дихальної системи за показниками ЖЄЛ і екскурсії грудної клітки відповідно у 13 років з 2200 260мл до 2400 150 мл і з 8 1,3см до 10 2,1см; в 14 років - з 3200 110мл до 3500 150 мл і з 8 1,3 см до 10 1см; у 15 років з 3500 250мл до 3800 200мл і з 6 1,3см до 9 2,3см, при р 0,05.

8. Теоретико - методологічні основи контролю з використанням системи рейтингового оцінювання ґрунтуються на вивченні фізіологічних і психологічних закономірностей розвитку підлітків, формуванні їх потреб і мотивів, доповнюють знання і поширюють можливості реалізації дидактичного принципу "свідомості й активності" в теорії та практиці фізичного виховання дітей шкільного віку.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Добринський В.С. Система оцінки і нормативи фізичної підготовленості хлопчиків 13-15 років Волинської області. Методичні рекомендації.-Луцьк: Медіа, 1999. - 30с.

Добринський В.С. Підвищення ефективності фізичного виховання школярів на основі формування фізкультурно-спортивних інтересів // Науковий вісник Волинського державного університету імені Лесі Українки. - Луцьк, 1997. - №6. - С.50 - 52.

Добринський В.С. Система рейтингового контролю фізичної підготовленос-ті дітей // Проблеми педагогічних технологій. - Луцьк, 1997. - Вип.2. - С.21 - 23.

Добринський В.С. Особливості функціонального стану хлопчиків 13-15 ро-ків м.Луцька // Проблеми педагогічних технологій. - Луцьк, 1997. - Вип.3. - С.30 - 34.

Добринський В.С. Мотиви навчальної діяльності учнів середнього шкільного віку // Науковий вісник Волинського державного університету імені Лесі Українки. - Луцьк, - 1998. - №8. - С.64 - 68.

Добринський В.С. Особливості м'язової діяльності підлітків м.Луцька // Физическое воспитание студентов творческих специальностей: Сб. научн. трудов под ред. Ермакова С.С. - Х.: ХХПИ, 1998. - №2. - С.30 - 32.

Добринський В.С. Аналіз систем фізичного виховання деяких зарубіжних країн // Физическое воспитание студентов творческих специальностей: Сб. научн. трудов под ред. Ермакова С.С. - Х.: ХХПИ, 1998. - №2. - С.32 - 33.

Добринський В.С. Емоційна сфера особистості школяра // Физическое воспитание студентов творческих специальностей: Сб. научн. трудов под ред. Ермакова С.С. - Х.: ХХПИ. - 1998. - №2. - С.5 - 7.

Добринський В.С. Поняття про самостійну діяльність учнів // Педагогіка, психологія та медико-біологічні проблеми фізичного виховання і спорту: Зб. наук.праць за ред. Єрмакова С.С. - Х.: ХХПІ, 1999. - №2. - С.3 - 5.

Добринський В.С. Оцінка фізичного здоров'я підлітків // Физическое вос-питание студентов творческих специальностей: Сб. научн. трудов под ред. Ермакова С.С. - Х.: ХХПИ, 1999. - №9. - С.7 - 12.

Добринський В.С. Фізична активність і здоров'я дітей / Фізичне виховання, спорт і культура здоров'я у сучасному суспільстві: Зб. наук. праць Волин. держ. ун-ту ім. Лесі Українки. - Луцьк: Медіа, 1999. - С.336 - 339.

Добринський В.С. Фізична підготовленість підлітків як показник фізичного здоров'я // Матеріали V Всеукраїнської науково-практичної конференції ,,Актуальні проблеми валеологічної освіти в навчальних закладах України”.- Кіровоград: РВЦ КДПУ ім.В.В.Винниченка, 1999. - С.186 - 189.

Добринський В.С. Формування мотивації підлітків до занять фізичною культурою і спортом // Актуальні проблеми оздоровчої фізичної культури, фізичної реабілітації та валеології в сучасних умовах: Зб. наук. праць. - Кіровоград, РВЦ КДПУ ім.В.Вінниченка, 1999. - С.66 - 71.

АНОТАЦІЇ

Добринський В.С. Рейтингова оцінка фізичної підготовленості підлітків як засіб підвищення мотивації до систематичних занять фізичною культурою. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата наук з фізичного виховання і спорту за спеціальністю 24.00.02 - Фізична культура, фізичне виховання різних груп населення. - Волинський державний університет імені Лесі Українки, Луцьк, 2000.

Дисертацію присвячено питанням удосконалення системи контролю фізичної підготовленості підлітків у процесі занять фізичною культурою. У дисертації визначено фізичний розвиток, функціональний стан, фізичну підготовленість хлопчиків 13-15 років. Проаналізовано мотиви та інтереси підлітків до занять фізичною культурою. Розроблено шкалу "абсолютного" рейтингового оцінювання, яка формалізована двадцятьма балами та диференційоване "відносне" оцінювання досягнень учнів із урахуванням вихідного рівня фізичної підготовленості.

Основні результати дослідження знайшли практичне впровадження в навчально-виховному процесі учнів загальноосвітніх шкіл, студентів вищих навчальних закладів, науково-методичному інституті післядипломної освіти педагогічних кадрів.

Ключові слова: фізичний розвиток, функціональний стан, фізична підготовленість, фізична культура, мотиви, система, рейтингове оцінювання, Єврофіт.

Dobrynsky, W. S. The rating estimation of the physical preparation of teenagers as the means of increasing their motivation for systematic physical exereises. - Manuscript.

The dissertation for a candidate of sciences degree in physical education and sports in the speciality 24.00.02 - Physical culture, physical education of various groups of people. - Volyn State University named after Lesya Ukrainka, Lutsk, 2000.

The dissertation reveals the guestions of control systems improvement of physical preparation of teenagers in the process of physical education. The dissertation defines the physical development, physical condition, physical preparation of 13-15 - yearold boys. It studies the teenagers' motives and interests of physical education.

The study worked ouf the skale of ,,absolute” rating estimation formalised by 20 points up well as the differentiated ,,relative” estimation of pupils' achievements taking into consideration the starting level of physical preparation.

The main results of the research were practically applied in the educational process of secondary school and higher educational establishments students as well as at the institute for Postgraduate Training of Pedagogical Personnel.

The key words: physical development, physical condition, physical preparation, physical culture, motives, system, rating estimation, Eurofit.

Добрынский В.С. Рейтинговая оценка физической подготовленности подростков как средство повышения мотивации к систематическим занятиям физической культурой. - Рукопись.

...