Інноваційна складова професійної діяльності методкабінетів

Размещено на http://www.allbest.ru/

Академія педагогічних наук України

Університет менеджменту освіти

ВИПУСКНА ТВОРЧА РОБОТА

Інноваційна складова професійної діяльності методкабінетів

Слухач курсів

Паламарчук Лариса Петрівна

Київ -2012



Зміст

Вступ

Розділ I. Головні завдання та напрями науково-методичної роботи у вищих навчальних закладах 1-2 рівнів акредитації

1.1 Теоретичні питання інноваційних процесів, поняття «інновації» у педагогіці

1.2 Передовий педагогічний досвід і впровадження досягнень

педагогічної науки

Розділ ІІ. Інноваційні підходи до організації науково-методичної роботи у ВНЗ 1-2 рівнів акредитації Торезького регіону (на прикладі роботи Амвросіївського індустріального технікуму)

2.1 Методичний проект - інноваційний підхід до організації

науково-методичної роботи в Амвросіївському індустріальному технікумі

Висновки

Список використаних джерел

Додатки



ВСТУП

Сучасний етап розвитку освіти в Україні характеризується відходом від тоталітарної уніфікації і стандартизації педагогічного процесу, інтенсивним переосмисленням цінностей, пошуками нового в теорії та практиці навчання і виховання. Цей процес не може бути стихійним.. Інновації самі по собі не виникають, вони потребують управління. Вони є результатом наукових пошуків, передового педагогічного досвіду окремих учителів і цілих колективів.

Темою випускної творчої роботи я обрала дослідження інноваційної складової професійної діяльності методкабінетів ВНЗ 1-2 рівнів акредитації.

Актуальність: я вважаю тему даної роботи актуальною у наш час, тому що сьогодні основним фактором успішної підготовки молодшого спеціаліста є наявність висококваліфікованих педагогічних працівників, здатних оволодівати інноваційними освітніми технологіями і впроваджувати їх у навчально-виховний процес.

Предмет дослідження: методи та технології роботи методкабінетів.

Об'єкт дослідження: інноваційна складова професійної діяльності методкабінетів ВНЗ 1-2 рівнів акредитації.

Мета роботи: теоретично та практично дослідити інноваційні процеси в діяльності методичних кабінетів вищих навчальних закладів 1-2 рівнів акредитації.

Завдання: аналіз наукової літератури з визначеної проблеми; дослідити інноваційні процеси в системі вищої освіти 1 рівня акредитації.

Огляд літератури: на даному етапі дослідження використано літературу міської бібліотеки, скарбнички методичної літератури в методкабінеті та інтернет-ресурси.

Список літератури складено за порядком використання.

інноваційний науковий методичний педагогічний



РОЗДІЛ I. Головні завдання та напрями науково-методичної роботи у вищих навчальних закладах 1-2 рівнів акредитації

1.1 Теоретичні питання інноваційних процесів

Любая деятельность может быть либо технологией, либо искусством. Искусство основано на интуиции, технология - на науке.

С искусства все начинается, технологией заканчивается, чтобы затем все началось сначала.

Беспалько В.П.

У сучасній педагогіці терміни “інновація”, “інноваційний” означають певне нововведення, що стосується того чи іншого аспекту освітньо-виховного процесу. Основу інноваційних процесів в освіті складають дві важливі проблеми педагогіки - проблема вивчення, узагальнення і поширення передового педагогічного досвіду та проблема впровадження досягнень психолого-педагогічної науки в практику.

Вищі навчальні заклади освіти за роки свого існування нагромадили багатий педагогічний досвід - джерело розвитку педагогічної науки, підґрунтя зростання професіоналізму, майстерності викладачів-практиків. Його постійне вивчення, осмислення, оновлення зумовлене змінами парадигм освіти, концепцій навчання й виховання, форм і методів практичної діяльності педагогів

Різновидами передового педагогічного досвіду є новаторський і дослідницький. Новаторському педагогічному досвіду властиві оригінальність, новизна, емпіричний характер практичної діяльності.

В основі його - педагогічне новаторство - діяльність викладачів, спрямована на поліпшення, раціоналізацію процесу навчання й виховання. Нові концепції виховання й навчання пропонували способи педагогічного розв'язання проблеми людини та її ставлення до суспільства, природи, культури й пізнання.

Інноваційність сучасної освіти, як і суспільства в цілому, зумовлена об'єктивними причинами еволюційного розвитку соціуму. Тобто у кінці ХХ століття та в сьогоденні мають місце процеси осмислення накопиченого людством досвіду, на цій основі - формування нових підходів до сенсу буття, самого способу життя як творчої самореалізації кожної особистості, творчого розвитку та існування суспільства в цілому, в якому інноваційність є однією з найважливіших ознак будь-якої діяльності, утворення, явища тощо.

Суттєвою відмінністю освітніх та педагогічних інновацій є рівень узагальнення і розповсюдження інноваційного досвіду . Освітня інновація може набути значення педагогічної, якщо нові ідеї та досвід (певне розроблення і результати його впровадження) певного освітнього суб'єкта стають доступними іншим, що, безумовно, передбачає фіксацію інновації, осмислення та узагальнення її результатів, відповідне оформлення, популяризацію і розповсюдження.

Сучасний етап розвитку освіти в Україні характеризується відходом від тоталітарної уніфікації і стандартизації педагогічного процесу, інтенсивним переосмисленням цінностей, пошуками нового в теорії та практиці навчання і виховання. Цей процес не може бути стихійним. Він потребує управління. Для сучасного етапу розвитку освіти в Україні характерна широка наявність у ньому інноваційних процесів. Інноваційна діяльність в Україні передбачена проектом Концепції державної інноваційної політики (1997) та проектом Положення «Про порядок здійснення інноваційної діяльності у системі освіти» (1999).

Слово (innovatio) прийшло до нас з англійської мови й означає “нововведення”, “новаторство”. Інновації (італ. innovatione - новина, нововведення) - нові форми організації праці та управління, нові види технологій, які охоплюють не тільки окремі установи та організації, а й різні сфери. Стосовно педагогічного процесу інновація означає введення нового в цілі, зміст, форми і методи навчання та виховання; в організацію спільної діяльності викладача і студента.

Інновації самі по собі не виникають, вони є результатом наукових пошуків, передового педагогічного досвіду окремих учителів і цілих колективів.

Кінцевим результатом (прямим продуктом) творчого пошуку можуть бути нові технології, оригінальні виховні ідеї, форми та методи навчання, нестандартні підходи в управлінні. При цьому нове у педагогіці - то не лише авторські ідеї, підходи, технологічні методи, які досі не використовувались, а й комплекс елементів або окремі елементи педагогічного процесу з прогресивними засадами, що дає змогу ефективно забезпечувати розвиток і саморозвиток особистості. Свідченням цього є, зокрема, активне звертання сучасних педагогів до педагогічної спадщини минулого - вітчизняної та зарубіжної.

Управління інноваційним процесом методичним кабінетом передбачає аналіз і оцінку введених викладачами педагогічних інновацій, створення умов для їх успішної розробки і застосування. Водночас керівники методичних кабінетів проводять цілеспрямований відбір, оцінку й застосування на практиці досвіду колег, нових ідей, методик, запропонованих наукою.

Потреба в інноваційній спрямованості педагогічної діяльності в умовах розвитку освіти спричинена певними обставинами:

ь По-перше, розбудова суверенної держави викликала необхідність докорінної зміни системи освіти, методології і технології організації навчально-виховного процесу у навчальних закладах різного типу: ліцеях, гімназіях, технікумах, коледжах тощо. Пошуки, які ведуть колективи навчальних закладів нового типу, можуть збагатити не лише вищу практику, а й педагогічну науку.

ь По-друге, виконання соціального замовлення сучасного етапу розбудови нашої держави - особистості, здатної засвоювати й творчо розвивати культуру, потребує постійного пошуку нових організаційних форм, індивідуального підходу до особистості, нових технологій навчання і виховання. В цій ситуації суттєво зростає роль і авторитет педагогічного знання, яке може стати теоретичною базою для нових пошуків, інновацій.

ь По-третє, змінився характер ставлення викладачів до факту засвоєння і застосування педагогічних нововведень. Якщо раніше інноваційна діяльність обмежувалася використанням рекомендованих зверху нововведень, то сьогодні вона набуває дослідницько-пошукового характеру: викладач обирає нові програми, підручники, використовує нові прийоми і способи педагогічної діяльності.

ь По-четверте, створилася реальна ситуація конкурентно-здатності закладів освіти, спричинена входженням вищих навчальних закладів у ринкові відносини, створенням нових типів навчальних закладів, у тому числі й недержавних.

Інноваційні процеси є механізмом інтенсивного розвитку вишів та педагогіки. Інновації функціонують на рівнях створення, освоєння і втілення.

Дослідниками сформульовано ряд законів перебігу інноваційних процесів:

- Закон необоротної дестабілізації педагогічного середовища. Сутність його полягає в тому, що будь-який інноваційний процес вносить у педагогічне середовище необоротні зміни. Цілісна система, що існує, починає руйнуватися і потребує деякого часу для створення нової системи на базі нових елементів або асиміляції старої.

- Закон обов'язкової реалізації інноваційного процесу. Будь-який інноваційний процес, в основі якого є педагогічне відкриття, рано чи пізно, стихійно або свідомо повинен реалізуватися. Достатньо пригадати досвід видатних педагогів - А.С.Макаренка, В.О.Сухомлинського, С.Т.Шацького, вчите-лів-новаторів В.Ф.Шаталова, І.П.Волкова, І.П.Іванова та ін.

- Закон стереотипізації педагогічних інновацій. Будь-яка інновація поступово перетворюється у звичні поняття і дії, отримуючи статус стереотипної.

Ці закони обумовлюють і певні етапи функціонування інновацій. На першому етапі інновація сприймається як чужорідний елемент у педагогіці, часто викликає різку протидію, здається прожектерством. З часом інновація перевіряється практикою, набуває масового визнання. На останньому етапі новий підхід до навчання чи виховання стає відомим і входить до системи навчально-виховної роботи.

Викладацька діяльність вимагає особливої чутливості до постійно обновлюваних тенденцій суспільного буття, здатності до адекватного сприйняття, потреб суспільства і відповідного коригування своєї роботи. Особливу значущість має ця здатність за постіндустріальної, інформаційної доби, яка потребує багатьох принципово відмінних від попередніх навичок, умінь,і відповідного мислення.

До педагогічних інновацій можна віднести набутки окремих педагогів, творчих груп, які являють собою цілісну систему роботи з певного напрямку, здебільшого недостатньо висвітленого у науково-методичній літературі. Ці системи ґрунтуються на ідеях відомих педагогів і на власному досвіді та інтуїції. Заслуга їхніх авторів у тому, що вони по крихтах збирають, систематизують, узагальнюють потрібний матеріал, вкладають у нього свої знахідки, своє розуміння проблеми, і це дає підставу говорити про новизну, оригінальність, а разом і про реальність підходів до здійснення поставлених завдань.

Головною рушійною силою інноваційної діяльності є викладач, оскільки суб'єктивний чинник є вирішальним і під час впровадження і поширення нововведень. Педагог-новатор є носієм конкретних нововведень, їх творцем, модифікатором. Він має широкі можливості і необмежене поле діяльності, оскільки на практиці переконується в ефективності наявних методик навчання і може коригувати їх, проводити докладну структуризацію досліджень навчально-виховного процесу, створювати нові методики. Основні умови такої діяльності - інноваційний потенціал педагога та допомога методичного кабінету. Інноваційний потенціал педагога - сукупність соціокультурних і творчих характеристик особистості педагога, яка виявляє готовність вдосконалювати педагогічну діяльність, наявність внутрішніх засобів та методів, здатних забезпечити цю готовність.

Наявність інноваційного потенціалу визначають:

- Творча здатність генерувати нові уявлення та ідеї.

- Обумовлюється професійною установкою на досягнення пріоритетних завдань освіти; вміннями проектувати і моделювати свої ідеї на практиці.

- Реалізація інноваційного потенціалу викладача передбачає значну свободу дій і незалежність його у використанні конкретних методик, нове розуміння цінностей освіти, прагнення до змін, моделювання експериментальних систем.

- Високий культурно-естетичний рівень, освіченість, інтелектуальна глибина і різнобічність інтересів педагога.

Відкритість особистості педагога до нового розуміння і сприйняття різних ідей, думок, напрямів, течій базується на толерантності особистості, гнучкості та широті мислення.

Поява інноваційних процесів зумовлюється рядом суперечностей, які мають різне джерело, предметне походження і різну складність. Головна суперечність розвитку системи освіти - невідповідність старих методів навчання, виховання та розвитку дітей новим умовам життя; друга - суперечність між масою нових відомостей і рамками навчально-виховного процесу; третя - суперечність старого і нового (мається на увазі становлення альтернативної освіти, нових типів навчальних закладів).



1.2 Передовий педагогічний досвід і впровадження досягнень педагогічної науки та інновацій

Педагогічний досвід - сукупність знань, умінь і навичок, набутих у процесі безпосередньої педагогічної діяльності; форма засвоєння педагогом раціональних здобутків своїх колег. Педагогічний досвід передусім знаходить своє втілення в технології навчально-виховного процесу. За поширеністю, захопленістю педагогічного середовища його поділяють на передовий і масовий.

Передовий педагогічний досвід збагачує практику навчання й виховання, сприяючи розвитку педагогічної думки, будучи найнадійнішим критерієм істинності вироблених педагогікою теоретичних положень, принципів, правил, методів, форм навчання й виховання. У формуванні та поширенні його велике значення має позиція викладача.

Кожній історичній епосі притаманні відповідні особливості педагогічного новаторства, які залежать і від національних традицій, ментальності народу. Найбільш значущого масштабу вони досягли наприкінці XIX - початку XX ст. у Росії, Німеччині, Франції, США, характеризуючись яскраво вираженою творчою зорієнтованістю і нестандартністю підходів до навчання й виховання.

Педагогіка вільного виховання - одна з найзагальніших концепцій, яка набула поширення в Європі завдяки діяльності Елени Кей (1849-1926) - шведської письменниці та громадського діяча. Вона висунула ідею самонавчання і самовиховання, за якої дітей, а в нашому випадку, викладачів, треба виховувати спеціально, надавати можливість поступово виховуватися й розвивати свої здібності самим. Головне завдання методистів - допомагати викладачам в цьому, не нав'язуючи своїх думок і вимог.

Педагогіка прагматизму (педагогіка дії) була поширеною в США та Англії, заснована американським філософом і педагогом Джоном Дьюї (1859-1952). Його погляди будувались на твердженнях, згідно з якими різні види людської діяльності - це інструменти, створені для розв'язання індивідуальних і соціальних проблем. Істина має визначатися її практичною ефективністю й корисністю. Тому необхідно заснувати школу на принципах практичної підготовки, яка б забезпечувала вияв особистої активності й індивідуальності учнів.

“Метод проектів”, розроблений французьким педагогом і мислителем Селістеном Френе (1896-1966), передбачав організацію навчання, за якої учні набувають знань і навичок у процесі планування й виконання практичних завдань-проектів. Немає традиційного вчителя, бо навчають самі форми організації загальної справи, які проектуються педагогом разом зі школярами.

Упровадження передового педагогічного досвіду в практику потребує належно підготовлених, готових до інноваційної діяльності вчителів, здатних на творчий пошук, керівників навчальних закладів.

Інноваційна поведінка і креативність (творчість) викладача формуються під впливом середовища.

Виділяють критерії готовності до інноваційної діяльності викладачів: усвідомлення необхідності інноваційної діяльності; готовність до творчої діяльності щодо нововведень у ВНЗ; впевненість у тому, що зусилля, спрямовані на нововведення в виші, принесуть результат; узгодженість особистих цілей з інноваційною діяльністю; готовність до подолання творчих невдач; органічність інноваційної діяльності, фахової та особистісної культури; рівень технологічної готовності до інноваційної діяльності; позитивне сприйняття свого минулого досвіду і вплив інноваційної діяльності на фахову самостійність; здатність до фахової рефлексії.

Суттєво впливає на цей процес впровадження педагогічного досвіду, творчий пошук, морально-психологічний клімат, матеріально-технічні, санітарно-гігієнічні та естетичні умови праці. В організації творчої діяльності важливим є вибір актуальної та посильної для педагогічного колективу теми, чітке формулювання мети і завдань творчого пошуку як усього колективу, так і кожного педагога зокрема, оптимальний розподіл і кооперація праці. Процес упровадження інновацій доцільно розподілити на основні етапи, врахувавши теоретичну та практичну підготовку вчителів, на підставі всебічного аналізу своєчасно коригувати його зміст, темп та етапи, накреслюючи нові перспективи роботи.

Інноваційна спрямованість роботи методкабінетів містить і таку складову, як впровадження результатів педагогічних досліджень у практичну діяльність, яке передбачає ознайомлення з ними вчителів, обґрунтування доцільності їх використання.

Для вивчення результатів нових досліджень та поширення передового досвіду створюють групи підготовлених викладачів, творчих керівників освітніх закладів. Потреба в таких групах зумовлена тим, що автор педагогічного нововведення не завжди впевнений у його цінності й перспективності, інколи не має змоги займатися впровадженням своїх ідей. Нововведенням часто не вистачає обґрунтованого, наукового та методичного підтвердження, нерідко вони наштовхуються на опір вчителів-колег. Спеціальна група кваліфікованих, творчих викладачів бере на себе відповідальність щодо аналізу, корекції досвіду, систематичного відбору нових ідей, технологій, концепцій. Це дає змогу об'єднати зусилля автора педагогічних нововведень із зорієнтованими на інноваційну діяльність педагогами.

Критерії педагогічних інновацій. Інноваційна спрямованість роботи вчителів визначається критеріями педагогічних інновацій, до яких належать:

а) новизна, що дає змогу визначити рівень новизни досвіду. Розрізняють абсолютний, локально-абсолютний, умовний, суб'єктивний рівні новизни;

б) оптимальність, який сприяє досягненню високих результатів за найменших витрат часу фізичних, розумових сил;

в) результативність та ефективність, що означає певну стійкість позитивних результатів у діяльності вчителя;

г) можливість творчого застосування в масовому досвіді, що передбачає придатність апробованого досвіду для масового впровадження у вищих навчальних закладах.

Маючи чітке уявлення про зміст та критерії педагогічних інновацій, володіючи методикою їх застосування, викладачів, керівники методичних кабінетів послідовно впроваджують їх у свою практику.

Але часто буває, що педагогічні інновації, у зв'язку з відсутністю належної педагогічної експертизи та апробації, недостатньою організаційною, технічною, психологічною підготовленістю педагогічних кадрів, не знаходять подальшої реалізації. Часто поспішне впровадження нововведень призводить згодом до відмови від них. Увесь цей комплекс причин свідчить про несформованість у ВНЗ потрібної морально-психологічної ділової атмосфери, іншими словами - інноваційного середовища. Відсутність такого середовища спричиняє методичну непідготовленість викладачів, недостатню їх поінформованість щодо педагогічних нововведень. Натомість сприятливе інноваційне середовище дає змогу долати опір консервативно налаштованих учителів щодо нововведень, допомагає подоланню стереотипів професійної діяльності. Воно притаманне інноваційним закладам освіти.



РОЗДІЛ ІІ. Інноваційні підходи до організації науково-методичної роботи у ВНЗ 1-2 рівнів акредитації Торезького регіону (на прикладі роботи Амвросіївського індустріального технікуму)

Зміст науково-методичної роботи визначається метою науково-методичної роботи, а також завданнями, які випливають із аналізу результатів діяльності педагогічного колективу, окремих педагогів, отже для різних навчальних закладів він різний. Що стосується форм організації науково-методичної роботи, то в освіті їх три: індивідуальні, групові та колективні, що взаємодіють, доповнюють одна одну. Всі форми організації навчально-методичної роботи в свою чергу поділяються на традиційні та нетрадиційні.

Індивідуальні форми науково-методичної роботи. У статті 55 Закону України "Про освіту" наголошується, що педагогічні та науково-педагогічні працівники мають право на "вільний вибір форм, методів, засобів навчання, виявлення педагогічної ініціативи". У цьому плані особливої актуальності набуває науково-методична робота педагога, яка перш за все реалізується через індивідуальну форму.

Під індивідуальною науково-методичною роботою розуміють цілеспрямова-ну, планомірну та систематичну роботу педагога над удосконаленням теоретичної та практичної підготовки.

Найважливішою індивідуальною формою науково-методичної роботи і обов'язковим елементом розвитку професійної компетентності педагогічних працівників є самоосвіта.

Самоосвіта - це самостійно отримані знання з урахуванням особистих інтересів і об'єктивних потреб навчального закладу, одержані з різних джерел. Результатом самоосвітньої роботи виступає поліпшення якості викладання дисципліни, якості виховної роботи, підвищення рівня знань, вихованості і розвитку студентів.

Найважливішими завданнями самостійної роботи викладача є: вивчення нових програм і підручників, аналіз їх дидактичних та методичних особливостей; самостійне засвоєння нових технологій навчально-виховного процесу; оволодіння методологією та методикою педагогічного дослідження; активна участь у роботі науково-методичних семінарів і методичних об'єднань, різних творчих груп; підготовка методичних розробок; систематичне вивчення передового педагогічного досвіду.

Результати самоосвіти викладач презентує на кожному її етапі, беручи участь у семінарах, інформуючи на засіданні методичного об'єднання циклової комісії, доповідаючи на педагогічних читаннях, науково-практичних конференціях і подібних заходах.

Самоосвіта є найгнучкішою формою отримання знань. Зміст, форми і методи самоосвіти підпорядковуються індивідуальним особливостям педагога, рівню його професійно-педагогічної культури, умовам педагогічної праці, реальним можливостям.

Індивідуальними формами науково-методичної роботи є також:

Атестація - дослідження суб'єкта з метою виявлення його відповідності вимогам Типового положення та кваліфікаційної характеристики. Атестаційні матеріали характеризують фахові знання та ділові якості викладача.

Доповідь - оформлений письмово, але призначений для усного повідомлення виклад суті проблеми обговорення або усне прилюдне повідомлення на певну тему.

Звіт - письмове чи усне повідомлення про свою роботу, виконання завдання, доручення.

Індивідуальний план - план, властивий певній особі, який відповідає її нахилам, професійній компетенції та підготовці.

Консультація - порада фахівця з якого-небудь питання.

Курсова перепідготовка - форма професійної підготовки за певним навчальним планом.

Методична розробка - розробка заняття чи курсу відповідно до методики.

Наставництво - діяльність, що полягає в наданні допомоги порадами, навчанням менш досвідченої особи.

Презентація - публічне представлення чогось нового, що було створено чи досягнуто викладачем

Портфоліо - включає все те, що може документально засвідчити майстерність викладача, сприяти оцінці рівня його професіоналізму. Портфоліо може бути представлене на паперових носіях і в електронній версії.

Реферат - одна з форм письмового представлення результатів індивідуальної роботи викладача над обраною науково-методичною темою або стислий письмовий виклад питання, зроблений на основі критичного огляду літературних та інших джерел.

Стажування - вивчення певного педагогічного досвіду, стану сучасного виробництва, ознайомлення з найновішими досягненнями та перспективами розвитку науки і техніки

Групові форми науково-методичної роботи. Групові форми об'єднують педагогів за інтересами, в них створюються оптимальні умови для обміну досвідом роботи, для творчих дискусій, виконання практичних завдань. Серед групових форм науково-методичної роботи в технікумах досить розповсюджені методичні об'єднання циклових комісій, школи педагогічної майстерності, творчі групи.

Методичні об'єднання циклових комісій - найбільш поширена групова форма науково-методичної роботи. Основна мета таких об'єднань полягає в колективному опрацюванні педагогами найактуальніших проблем, пов'язаних з родом їхньої професійної діяльності, взаємний обмін досвідом.

До змісту роботи методичних об'єднань входять питання підвищення рівня навчально-виховної роботи і якості знань студентів; обговорення методик викладання, що використовуються різними викладачами; впровадження передового педагогічного досвіду; розробка шляхів впровадження інновацій; обговорення розділів і тем нових програм та підручників; організація виховної роботи; професійна допомога молодим викладачам.

Методичні об'єднання готують тематику і види творчих, контрольних робіт для перевірки знань студентів, систематично проводять зрізи знань студентів з основних розділів програм у різних групах, обговорюють результати контрольних робіт.

Основними формами роботи методичних об'єднань можуть бути: заслуховування і обговорення доповідей з актуальних питань, огляд новітньої наукової та педагогічної літератури, обговорення цікавих публікацій; проведення відкритих занять; заслуховування звітів викладачів, участь у атестації викладачів; участь у вивченні, узагальненні та впровадженні педагогічного досвіду; прийняття рішень про моральне та матеріальне стимулювання викладачів, керівників груп тощо.

У їх компетенції-організація консультацій для молодих викладачів, заслуховування звітів викладачів про виконання індивідуальних планів роботи.

Циклові комісії - центр науково-методичної роботи, вивчення і втілення досягнень теорії та передового досвіду в практику вивчення конкретних навчальних дисциплін.

Серед групових форм методичної роботи залишаються досить розповсюдженими і необхідними - взаємовідвідування занять викладачами, а також проведення відкритих занять. Ці форми роботи дозволяють викладачам показати свою педагогічну майстерність, навчити педагогів проводити аналіз та самоаналіз занять, обмінятись досвідом або отримати методичну допомогу від більш досвідчених педагогів.

Творчий клімат у педагогічному колективі підтримується завдяки роботі творчих груп викладачів.

Творчі групи створюються з метою вирішення актуальних проблем методики навчання і виховання, наукової організації праці, узагальнення і запровадження передового досвіду викладачів, здійснення консультативної допомоги колегам з найбільш складних методичних питань, розробки інструкцій щодо використання оптимальних форм і методів роботи. Ця форма організації в технікумах носить найбільш науковий характер. До складу творчої групи входять найбільш досвідчені викладачі, голови циклових комісій, методисти, завідувачі відділеннями, в окремих випадках-провідні фахівці базових підприємств, працівники університетів. Склад творчих груп обговорюється на засіданні методичної ради і затверджується наказом по технікуму. Робота творчої групи ведеться за визначеною програмою. В залежності від характеру поставлених проблем, творчі групи використовують різні методи їх вивчення-спостереження, хронометраж, бесіди, анкетування, педагогічний експеримент, відвідування і аналіз навчальних занять і виховних заходів. Узагальнені матеріали керівник творчої групи надає методичній раді. Проведення педагогічних досліджень творчими групами сприяє підвищенню рівня аналітичної культури, якості науково-методичної роботи викладачів, ефективності всього навчально-виховного процесу в технікумі.

Розвитку творчого потенціалу викладачів сприяє впровадження в практику методичної роботи таких форм її організації:

Групи творчості - група педагогів-однодумців, які поглиблено вивчають запропоновану педагогічною наукою проблему, сутність і технологію того чи іншого досвіду, а також забезпечують його творче застосування.

Майстер-клас - сприяє вивченню і впровадженню в практику інноваційних технологій, поширенню ефективного прогресивного педагогічного досвіду.

Методична панорама - колективно-групова форма роботи, що передбачає ознайомлення з досвідом педагогічної діяльності групи викладачів, який має спільне тематичне спрямування.

Методичний ринг - форма методичної роботи, яка сприяє вдосконаленню знань викладачів, дає можливість виявити ерудицію. Він може проводитися, коли виникають суперечки чи діаметрально протилежні думки. Готуються опоненти, групи підтримки.

Методичний тиждень - протягом тижня викладачі показують свою майстерність, організувавши відкриті уроки, позакласні заходи тощо.

Методичні посиденьки - вирішення проблемного питання в невимушеній розмові.

Школа молодого викладача - одна із форм фахового вдосконалення викладача, яка визначається першочерговими проблемами і найбільш типовими труднощами, з якими стикаються молоді спеціалісти.

Школа педагогічної майстерності - об'єднує групу викладачів, які володіють необхідними практичними вміннями та навичками певної педагогічної технології.

Колективні форми науково-методичної роботи. Колективні форми організації навчально-методичної роботи запроваджуються з метою вироблення єдиного підходу до вирішення певних методичних проблем; обговорення актуальних питань організації навчально-виховного процесу; аналізу результатів колективної діяльності; вивчення і поширення кращого педагогічного досвіду, науково-технічної та педагогічної інформації. Колективними формами науково-методичної роботи в технікумі є педагогічна рада (якщо розглядуються питання, що стосуються методичної роботи), методична рада, педагогічні читання, науково-практичні конференції.

Чільне місце в структурі методичної роботи посідає методична рада технікуму, яка є професійним колективним громадським органом, що на добровільних засадах об'єднує педагогів з метою активізації творчого потенціалу кожного викладача та здійснення керівництва науково-методичною роботою.

Методична рада технікуму, враховуючи завдання, поставлені перед педагогічним колективом, розглядає шляхи розв'язання актуальних проблем, координує роботу циклових комісій. Вона здійснює аналіз діяльності викладачів у системі науково-методичної роботи; підготовку програм семінарів, педагогічних читань, науково-практичних конференцій, шкіл педагогічної майстерності.

Основними функціями методичної ради є: організаційно-педагогічна, інструктивно-методична і пошуково-дослідницька.

Методичний кабінет є центром методичної роботи навчального закладу, де зосереджуються інформаційні, навчально-методичні, нормативні матеріали; інформація про кращий досвід роботи педагогічних працівників; зразки плануючої та звітної документації, дидактичних, наочних матеріалів. Методичний кабінет здійснює оптимальне управління процесом інноваційної діяльності в технікумі.

В розв'язанні проблеми управління методичною службою важлива роль відводиться методистам, які, інтенсивно спілкуючись з педагогами, вивчаючи результати їх роботи, думку і проблеми, при науковому аналізі інформації, що надходить, можуть внести суттєвий вклад у розвиток освіти.

Перед методистами стоять досить важливі завдання, оскільки вони повинні вміти: ставити мету, конкретизувати її у вигляді завдань; проектувати і планувати свою роботу, регулювати і коригувати її; аналізувати стан викладання відповідної дисципліни, рівень майстерності викладачів, ефективність науково-методичної роботи з педагогічними кадрами; обґрунтовано здійснювати контроль та аналіз результатів, робити висновки та прогнозувати діяльність по вдосконаленню управління процесом підвищення кваліфікації педагогічних кадрів.



2.1 Методичний проект - інноваційний підхід до організації науково - методичної роботи в Амвросіївському індустріальному технікумі

Важливо побудувати методичну роботу так, щоб кожен викладач міг найбільш повно розкрити здібності й талант, розкривати ініціативу та творчий пошук, самореалізуватися у професійній діяльності. Тож, організація роботи з педагогічними кадрами у технікумі повинна мати інноваційно - експериментальний характер в традиційних формах методичної роботи

Сучасний етап розвитку освіти характеризується інтенсивним пошуком нового в теорії і практиці. Важливо відзначити, що інноваційним процесам притаманні деякі суперечності. Головна з них - суперечність у розвитку системи освіти: невідповідність старих методів і форм навчання новим соціально-економічним умовам розвитку суспільства. Змінилася соціальна потреба суспільства: йому потрібна людина, яка вміє працювати на результат, здатна до певних суспільно значущих досягнень. Вже недостатньо володіти певною кількістю знань, умінь і навичок. «Замало бути обізнаним у нових ідеях, потрібно знати, де можна використати ці ідеї, вміти ними користуватись, а не лише захоплюватись» (М. Фуллан).

З метою пошуку нових технологій, форм методичної роботи, які максимально сприятимуть становленню та розвитку професійних компетентностей, викладачам було запропоновано взяти участь у методичному проекті «Педагогічні інновації як результат творчого пошуку педагога». Чому обрано саме проектну діяльність науково-методичної роботи педагогічного колективу? Встановлено, що традиційна форма організації методичної роботи недостатньо стимулює викладачів до пошуково - експериментальної діяльності, а значить, не дає значних результатів у підвищення якості освіти. Тому виникла необхідність у створенні інноваційної форми, тобто такої, що активізує творчу ініціативу викладачів, забезпечує високий рівень засвоєння ними сучасних теорій і педагогічної практики.

Методичний проект - інноваційна форма організації методичної роботи. Одним із механізмів удосконалення методичної діяльності в режимі інноваційності є проектна технологія. Метод проектів (автор У. X. Кілпатрик) виник у США з метою вдосконалення навчальної діяльності студентів. Пропоную використовувати поняття «методичний проект» у системі освіти дорослих (на прикладі Амвросіївського індустріального технікуму - методист Лихачова Тетяна Олександрівна). Це-інноваційна форма організації методичної діяльності, основною метою якої є розвиток творчого потенціалу педагогічних кадрів. Результатом методичного проекту є інноваційний інтелектуальний продукт будь-якої діяльності (управлінської, методичної, педагогічної, студентської). Якщо розглядати методичний проект як процес, то це система взаємодіючих ресурсів, результатом якої є розвиток професійних, особистісних якостей освітян

Головними завданнями методичної роботи є: уникнення формалізму, поверхового ознайомлення з теоретичними розробками, спрямованість на активізацію й розвиток творчих здібностей, самореалізацію в професійній діяльності викладача. Творчість викладача проявляється у дослідницькій роботі, моделюванні, творчому пошуку. Все це може забезпечити проектна діяльність педагогічного колективу.

Як відомо, методи навчання повинні виконувати такі основні загальнопедагогічні функції: спонукальну, освітню, виховну, розвиваючу, контрольно-кореляційну.

Використовуючи певні методи, викладач повинен знати, як їх спрямувати на посилення тієї чи іншої функції. Як свідчить практика, викладач вважає освітню функцію основною, проте мало звертає увагу на спонукальну (мотиваційну), значення ж розвиваючої функції значно звужує. Але ж орієнтація на розвивально-пошуковий тип навчання, на розвиток особистості та особливості змісту навчальних дисциплін вимагають перегляду функцій методів, розстановки нових акцентів щодо відомих методів.

Проектування не тільки акцентоване на зростанні потреби в розвитку аналітичних, дослідницьких, комунікативних, організаційних, рефлексивних та інших життєво важливих умінь і навичок, а й обов'язково передбачає їх системне застосування, цілеспрямовано перевіряє ступінь їхньої надійності й ефективності набутих викладачем знань, умінь і навичок.

Проектна технологія, таким чином, принципово відповідає за встановлення міцного зворотного зв'язку між теорією та практикою у процесі навчання, теорією та практикою у процесі навчання, виховання й розвитку особистості викладача.

Сутність проектної технології полягає у стимулюванні інтересу педагогів до актуальних проблем навчання; у раціональному поєднанні теоретичних знань учасників проекту з практичним застосуванням їх для розв'язання конкретних завдань.

Практичною цінністю проектування є його зорієнтованість на конкретний кінцевий результат. Процес створення проектів розвиває пізнавальні навички в його учасників, уміння орієнтуватися в інформаційному просторі, використовувати набуті знання на практиці, формує вміння самостійно конструювати власну діяльність.

У межах проекту дія завжди є ініціативною і сприймається як потенційний ресурс, важлива цінність, від якої очікується позитивний вплив. У той же час дія не буває односторонньою - розвиток кожного суб'єкта діяльності, кожного елемента системи. Адже сутнісна здатність людини до творчості є її здатністю до обміну своєю діяльністю з іншими членами організації. Суспільство якраз й існує на основі обміну між його членами. Здатність до людської праці й творчості не просто функціональне вміння вільно маніпулювати предметами, а здатність створювати продукти, що мають соціальну цінність, соціальне призначення. Істинно людською є та творчість, в якій не тільки реалізується власна свобода творця, а й її продукти стають умовами для вільної творчості інших членів суспільства. Тобто вона має вищу соціальну цінність.

Отже, залучення викладачів до реалізації проекту важливе тому, що саме у такій діяльності - усвідомленій, цілеспрямованій - вони найбільше інтегрують, структурують, розвивають, освічують себе та набувають нових особистісних якостей і водночас поліпшують умови для творчої самореалізації інших членів організації. Ця діяльність актуалізує свідоме і несвідоме, раціональне й ірраціональне, розумове й емоційно-чуттєве.

Висока технологічність методу проектів - це не просто організація групової роботи, а створення на діагностико-прогностичній основі педагогічної системи, яка забезпечує гарантоване досягнення спланованого результату.

Для реалізації проекту створюються творчі групи. Стрижнем, навколо якого утворюються різноманітні творчі групи викладачів, є загальний проект на основі великої і соціально важливої мети. Шлях до цієї мети - це велика кількість різних за складністю і термінами міні-проектів, що переплітаються між собою, доповнюють один одного, узагальнюють і використовують результати попередніх досліджень, таким чином створюючи єдине, досить структуроване цілеорієнтоване креативне поле.

Діяльність творчих груп викладачів-однодумців над проектом, що супроводжується народженням творчої ініціативи, зростанням відповідальності, публічної рефлексії кожного власного руху і здобутку, є вагомим фактором формування нової філософії, нової організаційної культури навчального закладу.

У який же спосіб організовується вибір і запровадження проектів у педагогічну практику?

Визначаючи тему, мету та завдання проекту, за головний орієнтир беруть пріоритети, які потребують відпрацювання. Саме ця потреба й мотивує діяльність учасників, що є умовою досягнення позитивних результатів.

Орієнтовна структура проекту

Тема проекту.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Обґрунтування вибору проблеми (актуалізація, нормативно-правове забезпечення, теоретико-методологічні засади тощо).Размещено на http://www.allbest.ru/

Мета проекту.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Завдання проекту (інформування, розробка документів, пакет навчально-методичних Размещено на http://www.allbest.ru/

матеріалів, що забезпечують реалізацію проекту тощо).

Характеристика проекту (за кінцевим результатом, змістом, кількістю учасників, тривалістю, ступенем самостійності учасників).Размещено на http://www.allbest.ru/

База реалізації проекту (назва установи, підрозділу тощо).Размещено на http://www.allbest.ru/

Автори, координатори, учасники та співучасники проекту.Размещено на http://www.allbest.ru/

Термін реалізації проекту.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Прогнозований результат (високий рівень поінформованості, створення ефективно діючої системи роботи тощо).Размещено на http://www.allbest.ru/

Ресурси (людські, матеріально-технічні, фінансові, інформаційні).Размещено на http://www.allbest.ru/

Етапи або модель реалізації Размещено на http://www.allbest.ru/

завдань проекту.

Експертиза та оцінювання проекту.Размещено на http://www.allbest.ru/

Загальні висновки.

Размещено на http://www.allbest.ru/



ВИСНОВКИ

Інновації є суттєвим діяльним елементом розвитку освіти взагалі, реалізації конкретних завдань у навчально-виховному процесі. Виражаються в тенденціях накопичення і видозміни ініціатив і нововведень в освітньому просторі; спричиняють певні зміни у сфері освіти. Стрижнем інноваційних процесів в освіті є впровадження досягнень психолого-педагогічної науки в практику, вивчення, узагальнення та поширення передового педагогічного досвіду. До педагогічних інновацій можна віднести набутки окремих педагогів, творчих груп, які являють собою цілісну систему роботи з певного напрямку.

Для інноваційної складової методичного кабінету вищого навчального закладу 1-2 рівнів акредитації принципово важливим є характер процесу його становлення. Як показує досвід, більшість навчальних закладів пішли шляхом застосування найпрогресивніших освітніх моделей, розроблених раніше. Найбільш вдалий підхід до вибору моделі і визначає рівень інноваційності методичного кабінету, який зростає в умовах сформованої потреби та інтенсивного розвитку освіти. Тому для педагогіки як науки про освіту і навчання, якій протягом довгого періоду часу було притаманним педагогічне новаторство як оновлення освітньої системи, провідним і визначальним критерієм її життєздатності, відповідності соціальним запитам і потребам, конкурентноспроможності є інноваційність.

З огляду на те, що місія навчально-виховного процесу полягає у спеціальній підготовці особистості висококваліфікованого фахівця, а вирішальне значення для її досягнення має система науково-методичної роботи, головним завданням функціонування цієї системи є забезпечення умов систематизації колективної й індивідуальної діяльності педагогічних працівників, спрямованих на підвищення рівня їх науково-теоретичної, психолого-педагогічної підготовки, професійної майстерності, загальнокультурної орієнтації, тобто приведення їх фахової та методичної компетенції до рівня сучасних вимог розвитку освіти в суспільстві.

Таким чином можна зазначити, що інновації в освіті є невід'ємною його частиною, з розвитком суспільства та технологій ми не можемо обійтись без нововведень в освіті. Інновації в системі освіти допомагають нам краще розробити систему, завдяки якій ми зможемо передавати і засвоювати якомога більше знань, яких з часом стає дедалі більше.

Інновації будуть будувати нові системи освіти, нові методи та принципи виховання, нововведення в педагогічну майстерність. Але треба щоб ці нововведення мали певні рамки, визначені суспільством. Треба заохочувати суспільство до нових досягнень в системі освіти які б допомогли зробити навчання інформаційно повним та необтяжливим.



СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Абасов З.А. Понятийно-терминологический аппарат инновационной педагогической деятельности // Философия образования. - 2006. - №1(15).

2. Алфімов Д.В. Інноваційна освітня система: шляхи відродження // Педагогічні інновації: ідеї, реалії, перспективи: Збірник наукових праць / Ред. кол. Л.І.Даниленко та ін. - К.: Логос, 2000.

3. Амонашвили Ш.А. Как живете, дети? . - М.: Просвещение,1986.

4. Беляев В.И. Современные подходы в педагогических исследованиях // Педагогика. - 1999. - №6

5. Березняк Е.С. Важнейшее звено управления школой. - К.: Рад. школа, 1991.

6. Буркова Л.В. Класифікація педагогічних інновацій як елемент механізму управління інноваційним процесом в освіті // Педагогічні інновації: ідеї, реалії, перспективи: Збірник наукових праць / Ред. кол. Л.І.Даниленко та ін. - К.:Логос, 2000.

7. Великий тлумачний словник сучасної української мови / Уклад. і голов. ред. В.Т.Бусел. - К., Ірпінь: Перун, 2001.

8. Викторова Л.В. Инновационные процессы в образовании // Инновации в образовании. - 2002. - №2.

9. Грані творчості: Кн. для учителя /Відп. ред. М.Д. Ярмаченко. - К.: Рад. школа. - 1990.

10. Даниленко Л.І. Управління процесом здійснення інноваційної діяльності в системі вищої освіти // Післядипломна освіта в Україні. - 2003. - №3.

11. Елканов С.Б. Основы профессионального самовоспитания будущего учителя. - М.: Просвещение, 1989.

12. Ермола A.M. Роль информационно-методического обеспечения в управлении образованием //Мастерская гуманности: Информ. вест. - Харьков: ИМЦ, 1996.

13. Ермола A.M. Технологія організації науково-методичної роботи з педагогічними кадрами. - Гімназія. - Харків. - 1999.

14. Закон України "Про інноваційну діяльність". - 4 липня 2002 р. -www.gdo.kiev.ua.

15. Закон України "Про пріоритетні напрями інноваційної діяльності в Україні". - 16 січня 2003 р.

16. Ильин Е.Н. Рождение урока. - М.: Просвещение,1986.

17. Інструкція про організацію та діяльність гімназії // Інформаційний збірник Міністерства освіти України. -1996. - №1-2.

18. Концепція загальної середньої освіти (12-ти річна школа) // Інформаційний збірник Міністерства освіти і науки України. - 2000. - №2.

19. Козлова О.І. Основні стратегії педагогічного впливу при традиційному та інноваційному підходах до навчання // Педагогічні інновації: ідеї, реалії, перспективи: Збірник наукових праць / Ред. кол. Л.І.Даниленко та ін. - К.:Логос, 2000.

20. Козлов А.Г. Методика изучения передового педагогического опыта //Сов. педагогика. - 1982. - №9.

21. Лунячек В.Е. Елементи технології управління сучасною школою. - Гімназія. - Харків. -1999.

22. Методичні служби України: проблема управління, професійна підготовка: Навч.-метод, посібн. /За ред. Г.С.Данилова. - К.: ІЗМН, 1997.

23. Моляко В.А. Стратегии решения новых задач в процессе творческой деятельности // Обдарована дитина. - 2002. - №4.

24. Остапчук О. Методологія інноваційних процесів - крок до розуміння сутності // Рідна школа. - 2004. - Листопад.

25. Остапчук О.Є. Інноваційні процеси в освіті: пошук істини триває // Підручник для директора. - 2003. - №4.

26. Педагогічний пошук / Упоряд. І.М. Баженова. - К.: Рад. школа, 1988.

27. Пікельна B.C., Удод О.А. Управління школою. - Дніпропетровськ.: Альфа, 1998.

28. Положення про порядок здійснення інноваційної освітньої діяльності // Наказ МОН України №522 від 07.11.2000 р.

29. Полонский В.М. Инновации в образовании (методологический анализ) // Инновации в образовании. - 2007. - №2. - С. 4-13.; 2007. -№3.

30. Пометун О.І. та ін. Сучасний урок. Інтерактивні технології навчання: Наук.-метод. посібн. - К.: АСК, 2004.

31. Пулина А.А. Менеджмент образовательных инноваций как одно из основных направлений деятельности городского методического центра // Инновации в образовании. - 2007. - №3.

32. Рибалка В.В. Психологія розвитку творчої особистості: Навчально-методичний посібник. - К.: ІЗМН, 1996. .

33. Самохин В.Ф., Чернолес В.П. Педагогические инновации в системе профессионального образования: цели и сущность // Инновации в образовании. - 2006. - №6.

34. Сафіулін В.І. Інноваційний пошук нових технологій навчання // Інноваційні пошуки в сучасній освіті /За ред. Л.І. Даниленко, В.Ф. Паламарчук. - К.: Логос, 2004.

35.Смирнова И.Э. Модели обучения в системе высшего образования // Инновации в образовании. - 2006. - №1.

36. Сухомлинський В.О. Розмова з молодим директором школи // Вибр. Твори: В 5-ти т. - К.: Рад. школа, 1977. - Т.4.

37. Фридман Л.М. Передовой педагогический опыт глазами психолога. - М.: Просвещение,1987.

38. Черней С. Інноваційні засоби навчання як об'єкт проектно-методологічної роботи в педагогіці // Педагогічні інновації: ідеї, реалії, перспективи: Збірник наукових праць / Ред. кол. Л.І.Даниленко та ін.

39. Лихачова Т.О., Кожем'як Т.О. Розвиток професійної майстерності педагогів шляхом упровадження інноваційних технологій в навчально-виховний процес. - Методична розробка. - Амвросіївський індустріальний технікум. - 2012.

Додаток А

ДІАГНОСТИЧНА АНКЕТА

1 _______________________________________________________________

(прізвище, ім'я, по батькові)

2 Чи ефективна, на Ваш погляд, методична робота у технікумі?

а) так;

б) частково;

в) ні.

3 Складіть рейтинг форм методичної роботи у порядку їх схвалення:

ь консультації з адміністрацією та колегами;

ь відвідування та аналіз занять адміністрацією;

ь взаємовідвідування;

ь засідання методоб'єднань, творчих груп;

ь психолого-педагогічні консиліуми;

ь педагогічна рада;

ь науково - педагогічна рада;

ь практичні семінари;

ь психолого-педагогічні семінари;

ь конкурси, тижні.

4 Чи актуальною вважаєте проблему «Впровадження та апробація інноваційних технологій у навчально-иховний процес»?

Якщо «ні», то вкажіть проблему, яку вважаєте актуальною.

_____________________________________________________________

5. Чи володієте сучасними підходами до типології та структури занять?

а) досконало володію;

б) частково;

в) виникають труднощі (вказати тип заняття)

6 Методичної допомоги з яких питань потребуєте (необхідне підкресліть):

...